Палажевич Д.А.

8122
Питання до теми №2
SIRS Сепсис + Вибір часу і тривалість антибіотикотерапії
Стандартні рекомендації при позалікарняному сепсисі:
•Внутрішньовенна інфузія Цефтріаксону по 2 г, один-два рази на
день
• Внутрішньовенна інфузія Цефотаксиму по 2 г, 3 – 4 рази на день
• Внутрішньовенна інфузія Тазобактаму чи Піперациліну по 4,5 г, 3
– 4 рази на день
- Групи високого ризику зараження бактеріями, що синтезують
бета-лактамазу:
Карбапенеми слід призначати пацієнтам, які відповідають одному
з наступних критеріїв:
1) виявлення бактерій, що синтезують β-лактамазу в анамнезі
2) нещодавнє введення антимікробних препаратів (особливо β-
лактамних антибіотиків),
3) наявність хронічного захворювання дихальної системи чи
захворювання печінки,
4) в анамнезі інвазивне урологічне лікування та
5) госпіталізація до закладів тривалого догляду
• Внутрішньовенна інфузія Mеропенему по 1 г, 3 рази на день
• Внутрішньовенна інфузія Іміпенему по 0,5 г, 4 рази на день
• Внутрішньовенна інфузія Доріпенему по 0,5–1 г, 3 рази на день
• Внутрішньовенна інфузія Паніпенему по 1 г, двічі на день
• Внутрішньовенна інфузія Біапенему по 0,3 г, 4 рази на день
Стандартні рекомендації при внутрішньолікарняній або нозокоміальній
інфекції:
Препарати першого вибору:
•Внутрішньовенна інфузія Цефепіму по 1 г, 3-4 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Цефозопрану по 1 г, 3 - 4 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Цефтидазиму по 1 г, 3 - 4 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Тазобактаму чи Піперациліну по 4,5 г, 3
- 4 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Mеропенему по 1 г, 3 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Іміпенему по 0,5 г, 4 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Доріпенему по 0,5–1 г, 3 рази на день
•Внутрішньовенна інфузія Біапенему по 0,3 г, 4 рази на день
Один із вищезазначених препаратів + один із нижченаведених
(коли неможливо виключити зараження MRSA):
•Внутрішньовенна інфузія Ванкоміцину по 1 г (або 15 мг / кг), двічі
на день
•Внутрішньовенна інфузія Тейкопланіну по 400 мг, двічі на день у
перший день та один раз на день у другий день)
•Внутрішньовенна інфузія Арбекацину по 200 мг, один раз на день
У важких пацієнтів або у тих, хто страждає на нейтропенією/
імунодефіцит, наприклад, клітинно-опосередкований імунний
розлад, слід застосовувати комбіновану терапію з одним із
наступних препаратів, враховуючи зараження Candida:
• Внутрішньовенна інфузія Мікафунгіну по 100 мг, один раз на день
• Внутрішньовенна інфузія Каспофунгіну по 70 мг, першого дня
один раз на день та по 50 мг другого дня 1 раз на день
• Внутрішньовенна інфузія Ліпосомального амфотерицину-В по
2,5–5,0 мг/кг, один раз на день
Препарати другого вибору:
При наявності алергічної реакції на β-лактамні антибіотики:
• Внутрішньовенна інфузія Пазуфлоксацину по 1000 мг, двічі на
день
• Внутрішньовенна інфузія Ципрофлоксацину по 400 мг, 3 рази на
день
• Внутрішньовенна інфузія Левофлоксацину по 500 мг, один раз
на день
Один із вищезазначених препаратів + один із наступних (коли не
можна виключити зараження MRSA):
• Внутрішньовенна інфузія Ванкоміцину по 1 г (або 15 мг/кг), двічі
на день)
• Внутрішньовенна інфузія Тейкопланіну по 400 мг, двічі на день у
перший день та один раз на день у другий день
• Внутрішньовенна інфузія Арбекацину по 200 мг, один раз на день

Антибактеріальна терапія при міонекрозах і газовій гангрені.

Оскільки інфекція швидко прогресує, важливо лікувати пацієнтів
антибіотиками, проводити ранню хірургічну консультацію з очищенням ран,
внутрішньовенною рідинною реанімацією, моніторингом у відділенні
інтенсивної терапії та ад'ювантною гіпербаричною кисневою терапією.
Важливо отримати ранню хірургічну консультацію без затримки, оскільки це
справжній хірургічний екстрений випадок. Лікарі не повинні відкладати
призначення антибіотиків для отримання посівів, а повинні розпочати
емпіричне лікування антибіотиками.
Достатні антибіотики широкого спектру дії включають ванкоміцин і
тазобактам або карбапенем чи цефтриаксон з метронідазолом. Якщо
лікар підозрює газову гангрену або некротичну інфекцію м'яких тканин, слід
додати пеніцилін плюс кліндаміцин, який також лікує стрептококовий
некротизуючий фасциїт групи А. Кліндаміцин слід особливо враховувати,
оскільки він пригнічує синтез клостридіальних екзотоксинів і зменшує
системний вплив цих токсинів. Оскільки кліндаміцин має бактеріостатичну,
а не бактерицидну дію, його слід застосовувати разом із другим
антимікробним препаратом, наприклад, пеніциліном.

Tigecycline відмінності від тетрацикліну

Tigecycline та тетрацикліни є обома антибіотиками, які входять до класу
тетрациклінів, але є деякі важливі відмінності між ними.
Спектр дії:
Тетрацикліни: Мають досить широкий спектр дії, охоплюючи багато видів
бактерій, включаючи грам-позитивні, грам-негативні, аеробні та анаеробні
бактерії.
Tigecycline: Має розширений спектр дії і може бути більш ефективним проти
грам-позитивних бактерій, включаючи стафілококи та стрептококи, а також
грам-негативних бактерій, таких як Ентеробактерії.
Механізм дії:
Тетрацикліни: Інгібують синтез білка в бактеріях, призводячи до їхньої
смерті.
Tigecycline: Діє подібно до тетрациклінів, але має модифіковану структуру,
яка дозволяє йому подолати деякі механізми резистентності.
Резистентність:
Тетрацикліни: Деякі бактерії розвивають резистентність до тетрациклінів.
Tigecycline: Розроблений для подолання деяких механізмів резистентності,
але все ж може виникнути резистентність в окремих випадках.
Використання:
Тетрацикліни: Застосовуються в лікуванні різних інфекцій, включаючи
дихальні та сечові шляхи.
Tigecycline: Зазвичай використовується для лікування важких інфекцій, коли
інші антибіотики можуть бути менш ефективними через резистентність.
Форма випуску:
Тетрацикліни: Є різні форми, такі як доксициклін, міноксициклін,
тетрациклін і інші.
Tigecycline: Зазвичай випускається у формі порошку для приготування
розчину для внутрішньовенного введення.
Які критерії припинення антибіотикотерапії ?
Оцінку ефективності антибіотикотерапії та рішення щодо її припинення
приймається лікуючим лікарем на основі комплексу клінічних і
лабораторних показників. Припинення антибіотикотерапії необхідно
розглянути після досягнення пацієнтом таких критеріїв:
1) зниження температури тіла (≤ 37,5°С протягом 24-48 год без використання
антипіретиків);
2) зникнення та/або значене ослаблення проявів основних клінічних
симптомів / синдромів інфекційної хвороби;
3) тенденція до нормалізації або нормалізація основних лабораторних
показників (наприклад, зниження лейкоцитозу, нейтрофільозу, зменшення
зрушення лейкоцитарної формули ліворуч, нормалізація або зниження більш
ніж на 80% рівня прокальцитоніну);
4) ерадикація бактерії з крові / інших стерильних локусів або зменшення
їхньої кількості в нестерильному локусі (наприклад, аспірат з трахеї,
матеріал з рани, сечі);
5) відсутність ознак поліорганної недостатності, яка пов’язана із інфекційною
хворобою.
Які препарати слід призначити з метою лікування пацієнта з
неускладненим циститом та обґрунтованої підозри /
підтвердження наявності CRE, у якості емпіричної / стартової
антибіотикотерапії ?
З метою лікування пацієнта з неускладненим циститом та обґрунтованої
підозри / підтвердження наявності CRE, у якості емпіричної / стартової
антибіотикотерапії слід призначати фторхінолони (ципрофлоксацин,
левофлоксацин), сульфаметоксазол/триметоприм, нітрофурани
(нітрофурантоїну) або введення разової дози амікацину.
Тривалу інфузію меропенему (до ерадикації збудника) необхідно призначити
з метою лікування пацієнта з неускладненим циститом, щоспричинений:
1) CRE, стійким до ертапенему але чутливим до меропенему;
2) за неможливості лабораторного підтвердження продукції карбапенемаз;
3) з лабораторно підтвердженою відсутністю продукції карбапенемаз.
Призначати меропенем з метою лікування пацієнта з неускладненим
циститом, що спричинений CRE (з лабораторно підтвердженою продукцією
карбапенемаз), заборонено, в тому числі у випадку лабораторно
підтвердженої чутливості CRE до меропенему.
У випадку неможливості призначення пацієнту вищезазначених
антибактеріальних препаратів, слід призначити цефтазидим/авібактам.
Призначення колістину необхідно розглядати виключно у випадку невдачі
лікування вищезазначеними антибактеріальними препаратами.

З метою лікування пацієнта з пієлонефритом або ІСШ та обґрунтованої

підозри / підтвердженої наявності CRE, слід призначити
цефтазидим/авібактам.
Призначення тривалої інфузії меропенему (до ерадикації збудника) необхідне
з метою лікування пацієнта з пієлонефритом або ІСШ, що спричинений:
1) CRE, стійким до ертапенему але чутливим до меропенему;
2) за неможливості лабораторного підтвердження продукції карбапенемаз;
3) з лабораторно підтвердженою відсутністю продукції карбапенемаз.
Призначати меропенем з метою лікування пацієнта з пієлонефритом або
уІСШ, що спричинений CRE (з лабораторно підтвердженою продукцією
карбапенемаз), заборонено, в тому числі у випадку лабораторно
підтвердженої чутливості CRE до меропенему.
У випадку неможливості призначення пацієнту вищезазначених
антибактеріальних препаратів, слід використати введення разової дози
аміноглікозидів (амікацин).