КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЄНІКЄЄВА САНІЯ МАРАТІВНА

УДК 811.111’06’373.611

СИСТЕМА СЛОВОТВОРУ
СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ:
СИНЕРГЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
(на матеріалі новоутворень кінця ХХ – початку ХХІ століть)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Київ – 2011
Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови

Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки, молоді
та спорту України

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор

Зацний Юрій Антонович,
Запорізький національний університет,
кафедра теорії та практики перекладу
з англійської мови, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Омельченко Лариса Федорівна,
Київський міжнародний університет,
кафедра германської філології, професор

доктор філологічних наук, професор

Полюжин Михайло Михайлович,
Закарпатський державний університет,
проректор з науково-методичної роботи,
кафедра ділової іноземної мови
та перекладу, завідувач кафедри

доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,
Сумський державний університет,
кафедра перекладу, завідувач кафедри

Захист відбудеться "19" жовтня 2011 року о 10 30 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного
університету (03680 МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського

національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано " 15 " вересня 2011р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доцент Н. Є. Лисенко
 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацію присвячено визначенню особливостей структурної організації,
функціонування і розвитку системи словотвору сучасної англійської мови
як об’єкта синергетичної парадигми.
Синергетика як нова міждисциплінарна галузь наукових знань, яка вивчає
процеси самоорганізації та впорядкування в складних нерівноважних нелінійних
системах різної природи, відкриває потенційно необмежені можливості для
пізнання як цілісної картини світу, так і окремих її ланок. Широке застосування
синергетичного підходу можна спостерігати в різних галузях сучасної лінгвістики:
історії мови (Н. А. Кузьмина, Є. В. Бондаренко), соціолінгвістиці (Ф. С. Бацевич,
W. Croft), дискурсології (Л. С. Піхтовнікова, А. М. Приходько), лінгвістиці тексту
(Ю. М. Лотман, В. А. Піщальнікова, О. О. Семенець, R. Hammer), теорії
комунікацій (О. В. Тарасова, О. І. Морозова), теорії варіативності лінгвальних
одиниць (Н. В. Хруцька).
Активні словотворчі процеси, що відбуваються в сучасній англійській
мові, забезпечуючи збагачення й розвиток лексикону, знаходяться у фокусі
наукових розвідок дослідників мови. У численних працях, присвячених різним
аспектам словотвору сучасної англійської мови, розглядаються проблеми
таксономії конституентів словотвору за семантичними, функціональними,
етимологічними ознаками (І. В. Андрусяк, Ю. А. Зацний, А. Е. Левицький,
О. І. Миголинець, В. І. Перебийніс, W. Francis, W. Glowka), структурні, семантичні
й прагма-функціональні особливості формування композитів і складних слів
синтаксичного типу (Д. І. Квеселевич, Л. Ф. Омельченко), механізми семантичної
деривації та властивості семантики похідних слів (Л. М. Медведєва, Р. І. Розіна,
Н. П. Тропіна, D. Cruise, P. Gardenfors, K. Nilsen). У багатьох наукових студіях
висвітлюється роль окремих способів словотвору в збагаченні словникового
складу сучасної англійської мови (І. П. Гусак, Ю. А. Зацний, М. М. Полюжин,
J. Aitchison, D. Crystal, A. Cutler, P. McFedries).
У сучасній лінгвістиці не втрачають актуальності проблеми, пов’язані
з встановленням принципів системної організації словотвору, визначенням його
статусу в складі мовної системи, виявленням способів його розвитку. Нові
можливості у вивченні зазначених аспектів відкриває синергетична методологія,
яка раніше не застосовувалася в дослідженнях словотворчих явищ.
Актуальність дисертаційної праці зумовлена загальнонауковою
спрямованістю лінгвістичних студій на комплексне вивчення особливостей
структурної організації мовної системи, способів її самоорганізації
та саморегуляції у процесі розвитку й еволюції. Важливість дисертації
визначається функціональною роллю, яку відіграє словотвір у розвитку
й збагаченні англомовного лексикону, та необхідністю всебічного дослідження
словотвору сучасної англійської мови як синергетичної системи, здатної
до саморегуляції, саморозвитку й самовдосконалення. Актуальність теми
також підтверджується орієнтацією на подолання редукціонізму між природничими
і гуманітарними науками, націленістю на розробку трансдисциплінарної
методології дослідження складних відкритих нелінійних систем.
 2

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана

в межах комплексної наукової теми кафедри теорії та практики перекладу
з англійської мови Запорізького національного університету "Лінгвальні,
соціолінгвальні та перекладознавчі параметри розвитку словникового складу
сучасної англійської мови", затвердженої Міністерством освіти і науки України
(код держреєстрації 0109U001485).
Метою дисертаційного дослідження є виявлення загальних закономірностей
системно-структурної організації, функціонування й розвитку словотвору сучасної
англійської мови в синергетичному аспекті. Для досягнення поставленої мети
були окреслені такі завдання:
– висвітлити синергетичний підхід до інтерпретації природи словотвору
й розробити на його основі методику дослідження словотвірної системи
сучасної англійської мови;
– визначити статус словотвору в системі сучасної англійської мови, виходячи
з природи його конституентів, механізмів дериваційних трансформацій
та вербокреативної спрямованості актів словотвору;
– схарактеризувати внутрішньосистемну організацію словотвору через
таксономію його конститутивних одиниць, виявлення ієрархічних
та однопорядкових зв’язків між ними;
– здійснити класифікацію комплексних одиниць словотвору й уточнити
природу організації та особливості будови словотвірних гнізд і словотвірних
рядів як синергетичних мікросистем;
– з’ясувати механізми самодобудовування та "розмноження" дериваційних
мікросистем як фрактальних об'єктів;
– виявити тенденції розвитку як окремих ланок словотвору, так і словотвірної
макросистеми в цілому;
– встановити роль функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць
у збагаченні арсеналу словотворчих засобів та удосконаленні
механізмів вербокреації;
– визначити способи й механізми формування словотворчих елементів
у сучасній англійській мові.
Об’єктом дослідження є система словотвору сучасної англійської мови.
Предметом аналізу є система словотвору сучасної англійської мови
як синергетичний феномен.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що словотвір сучасної англійської
мови в синергетичному аспекті є відкритою ієрархічною нерівноважною
системою з нелінійними шляхами розвитку, відносна стабільність якої
забезпечується балансуванням між станами мікрорівневого хаосу, спричиненими
впливом позамовного середовища, й атракторами – станами сталості
та стабільності структури. Внутрішньосистемна когерентність словотвору
визначається фрактальністю його комплексних конституентів (словотвірних пар,
ланцюжків, гнізд, рядів, алігатур). Головним механізмом саморегуляції
й самоорганізації системи словотвору є трансорієнтація лінгвальних
одиниць, що здійснюється в результаті афіксалізації лексем та їхніх
 3

фрагментів, лексикалізації морфем та інтеграції синтаксичних конструкцій,

семантичної деривації й конверсії лексичних одиниць.
Матеріалом аналізу слугували нові лексичні одиниці, лексико-семантичні
варіанти й словотворчі засоби, які було створено протягом останніх трьох
десятиліть (наприкінці ХХ – початку ХХІ століть). Корпус узуальних
та оказіональних інновацій (понад 32 тисячі одиниць) було складено методом
суцільної вибірки з англомовних друкованих засобів масової інформації
(53 джерела загальним обсягом 698495 сторінок), творів художньої
та науково-популярної літератури (23 джерела, загальним обсягом 7728 сторінок),
довідників (33 джерела). Також для збору й верифікації фактичного матеріалу
було використано друковані та електронні словники неологізмів (38 джерел).
Методологічною основою дослідження є синергетичний підхід
до інтерпретації мовних явищ, процесів і закономірностей розвитку словотвірної
системи, спричинених інтра- та екстралінгвальними чинниками. Вона включає
комплексний системно-функціональний аналіз новоутворень, що з’являються
в сучасній англійській мові (насамперед, на її лексико-семантичному
і морфологічному рівнях), з опорою на синергетичну парадигму, загальнонаукові
принципи й методи якої були розроблені в працях вітчизняних і зарубіжних
учених (І. Пригожин, Р. Г. Баранцев, В. Г. Буданов, В. В. Василькова, Ф. Капра,
Г. Ґакен, С. П. Капіца, О. М. Князєва, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малінецький,
І. Стенгерс, B. Mandelbrot, R. Goodwin, J. Rose, M. Stadler, F. J. Varela). Вибір
методологічної бази зумовлений необхідністю дослідження еволюції системи
словотвору з позиції синергетики, потребою визначення природи й сутності
вербокреативних процесів як чинників саморегуляції й самоорганізації цієї
системи. Методологічну базу дослідження складають також філософські закони:
діалектичний зв’язок динамічного і статичного, системності (усталеності) та розвитку;
співвідношення форми і змісту, одиничного, особливого і загального; зв’язок
та ієрархічні відносини між мікро-, макро- й суперсистемами; нерозривна єдність
протилежностей як принцип існування і джерело розвитку будь-якого явища
й процеса. Дослідження об’єкта здійснювалося також з урахуванням комплексного
характеру мови й словотвору шляхом поєднання ономасіологічного,
семасіологічного, структуралістського та функціонального підходів.
Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й специфікою аналізу
словотвірних інновацій. Метод екстраполяції базових ідей і принципів
синергетики широко застосовувався для дослідження структурної організації
словотвірної системи та визначення механізмів її еволюції. Структурний метод
дослідження, представлений методиками опозиційного, дистрибутивного,
трансформаційного аналізу, було обрано для виявлення й класифікації
конституентів словотвірної системи, встановлення механізмів функціональної
трансорієнтації та визначення характеру відносин між твірними й функціонально
модифікованими одиницями, виокремлення способів творення нових
вербоформантів і моделей. За допомогою описового методу було здійснено
інвентаризацію й таксономію вербоформантів, комплексних одиниць словотвору,
механізмів вербокреативної деривації й функціональної трансформації. Методом
моделювання вдалося відтворити структурні відносини між підсистемами,
 4

що формують мовну систему, між конституентами мікросистем словотвору,

між твірними та похідними лексемами. Крім того, у ході наукових розвідок
застосовувалися такі види лінгвістичного аналізу, як лексикографічний
(для побудови словотвірних парадигм шляхом виявлення системних відносин
між твірними й похідними лексемами), елементи соціолінгвістичного
(для з'ясування ролі позамовних чинників у формуванні та узуалізації нової
лексики та архаїзації лексем, які втратили свою актуальність), кількісний аналіз
(для визначення продуктивності словотворчих формантів та моделей).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в започаткуванні
синергодериватології – нового підходу до дослідження вербокреативних процесів
крізь призму теорії самоорганізації складних відкритих нерівноважних систем.
Уперше наукові розвідки словотворчих процесів здійснені в рамках синергетичної
парадигми. Новизною відзначене виявлення фрактальної природи словотвірної
системи та встановлення механізмів її самодобудовування й саморегуляції
на мікро- і макрорівнях. Уперше визначено трансрівневий статус словотвору
в межах мовної системи, по-новому, з позиції їхньої вербокреативної
ролі, здійснено класифікацію "базових" і "службових" одиниць словотвору
(вербоформантів), способів творення дериватів (вербокреацію
й верботрансформацію). Уперше виявлено роль функціональної трансорієнтації
лінгвальних одиниць у саморегуляції та самоорганізації словотвірної системи;
виокремлено й схарактеризовано механізми міжрівневої та внутрішньорівневої
трансорієнтаціїї мовних одиниць.
Теоретичне значення дослідження зумовлене, насамперед, запровадженням
синергодериватології – нової галузі лінгвістики, яка ґрунтується на застосуванні
синергетичної методології для вивчення словотворчих процесів. Результати
дослідження є внеском у загальне мовознавство, теорію словотвору, функціональну
лінгвістику, лінгвосинергетику. Встановлення синергетичних принципів
структурної організації мовної системи, виявлення механізмів її саморегуляції,
саморозвитку й самоорганізації якісно змінило традиційне уявлення
про системність та еволюцію мови, що слід вважати внеском у розвиток
загального мовознавства. Результати дослідження генезису вербокреативних
відношень, словотвірних моделей, дериваційних засобів сприяють поглибленню
теорії словотвору. Визначення способів функціональної трансорієнтації
лінгвальних одиниць є внеском у розвиток функціональної лінгвістики. Результати
дисертації також релевантні в контексті подальшої розробки методологічних
підходів до проблем вивчення шляхів еволюції мовної системи та її конституентів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
їх застосування для фахової підготовки студентів філологічних спеціальностей,
зокрема у викладанні нормативних курсів загального мовознавства (розділи
"Система й структура мови", "Еволюція та розвиток мови"), лексикології
англійської мови (розділи "Розвиток словникового складу", "Словотвір",
"Лексична семантика"), перекладознавства (розділ "Лексичні трансформації при
перекладі", "Хибні друзі" перекладача") або при запровадженні спецкурсів
із лінгвофілософії, неології, словотвору. Матеріали дослідження можуть бути
використані також у навчально-методичній роботі, зокрема, при укладанні
 5

посібників і методичних рекомендацій із загального мовознавства, лексикології

англійської мови, філософії; у лексикографічній практиці, зокрема, при створенні
словників та довідників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
дослідження висвітлювалися на 32 міжнародних наукових конференціях:
"Методологічні проблеми сучасного перекладу" (Гурзуф, 2002, 2003), "Динаміка
наукових досліджень 2003" (Дніпропетровськ – Дніпродзержинськ, 2003);
"Методологічні проблеми сучасного перекладу" (Суми, 2004, 2005, 2007);
"Ювілейні четверті Каразинські читання, присвячені 200-річчю університету:
Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2004); "Глобалізація та проблеми
вітчизняного медіапростору" (Запоріжжя, 2005); "Новітні обрії розвитку
германської та романської філології" (Запоріжжя, 2007); "Слов’янська
та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи"
(Житомир, 2005, 2006, 2007); "Мови, культури і переклад у добу глобалізації"
(Київ, 2005); "Актуальні проблеми менталінгвістики" (Черкаси, 2007); "Мова
і культура" ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007-2011); "Мова і світ" (Ялта, 2007,
2008, 2010); "Когнітивні та дискурсивні структури германських мов
у соціокультурному просторі комунікації" (Київ, 2008); "Семантика мови і тексту"
(Івано-Франківськ, 2009); "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград,
2010); "Іноземна філологія у ХХІ столітті" (Запоріжжя, 2008–2011); "Слово й текст
у просторі культури" (Київ, 2010); "Герценовские чтения" (Санкт-Петербург,
2011); на 6 всеукраїнських наукових конференціях: "Загальні питання філології"
(Дніпродзержинськ, 2004); "Каразинські читання: Людина. Мова. Комунікація"
(Харків, 2005); "Сучасна англістика: стереотипність та творчість" (Харків, 2006);
"Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк 2007, 2010);
"Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства" (Черкаси 2007);
на щорічних звітних наукових конференціях факультету іноземної філології
Запорізького національного університету (2003–2011).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 38 одноосібних
публікаціях, у тому числі: у монографії "Системність і розвиток словотвору
сучасної англійської мови" (15,23 др. арк.), у 29 наукових статях, надрукованих
у фахових виданнях, затверджених ВАК України (15,92 др. арк.), у 8 статтях, тезах
і матеріалах конференцій (1,96 др. арк.). Загальний обсяг публікацій за темою
дисертації – 33,11 др. арк.
Структура дисертації зумовлена науковою логікою дослідження,
його метою й окресленими завданнями. Дисертація складається зі вступу,
чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків,
бібліографії, списку лексикографічних джерел і джерел ілюстративного матеріалу,
додатків. Загальний обсяг роботи складає 438 сторінок, обсяг основного тексту –
373 сторінки. Бібліографія містить 602 найменування, з них праці вітчизняних
і зарубіжних авторів – 490 позицій, довідково-лексикографічних джерел –
36 позицій, джерел ілюстративного матеріалу – 76 позицій.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено
мету, завдання, методи, предмет, об’єкт і матеріал дослідження, представлено
 6

основні положення, що виносяться на захист, розкрито наукову новизну,

теоретичну значущість роботи й практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі висвітлено низку питань, пов’язаних із розробкою
теоретико-методологічної бази дослідження; проаналізовано й систематизовано
ряд положень теорії самоорганізації з метою встановлення особливостей
синергетичної наукової парадигми, виявлення можливостей синергетичної
методології в розкритті законів саморегуляції та самоорганізації мовної
системи; обґрунтовано доцільність виокремлення в межах лінгвосинергетики
синергодериватології; запропоновано систему методик дослідження словотвору
як синергетичної системи.
Другий розділ присвячено розгляду проблем системної організації мови
й визначенню статусу словотвору в складі мовної системи; проаналізовано
сучасні підходи до вирішення проблеми організації мови як суперсистеми;
виявлено основні інтралінгвальні зв’язки словотвору, які визначають його статус
як трансрівня мовної суперсистеми; розроблено типологію лінгвальних одиниць,
що слугують конституентами словотвору; розкрито специфіку різних
за своєю природою механізмів деривації.
У третьому розділі досліджено епідигматичні відносини між елементарними
і комплексними одиницями словотвору; встановлено архітектоніку системи
словотвору; детально розглянуто типологію мікросистем словотвору, виявлено
механізми їхньої саморегуляції та самодобудовування; визначено топологічні
характеристики словотвірної системи як фрактального об’єкта.
У четвертому розділі виявлено синергетичні закономірності розвитку
словотвору; схарактеризовано механізми міжрівневої трансорієнтації
лінгвальних одиниць – афіксалізації лексем та їхніх фрагментів, лексикалізації
синтаксичних конструкцій; розглянуто механізми внутрішньорівневої
функціональної трансорієнтації – семантичної деривації й конверсії; розкрито
роль функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць у самоорганізації
словотвірної макросистеми.
У загальних висновках сформульовано підсумки проведеного
дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших
наукових розробок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження системи словотвору"
присвячено аналізу підходів, які склалися в інтерпретації статусу словотвору
англійської мови, обґрунтуванню теоретико-методологічної бази й методики
дослідження архітектоніки та розвитку системи словотвору.
Синергетика як нова наукова парадигма, що вивчає процеси самоорганізації
та самодезорганізації (переходу від хаосу до порядку й навпаки) у складних
відкритих нерівноважних нелінійних системах різної природи, дозволяє шляхом
інтеграції концептуального апарату природознавчих та гуманітарних наук виявити
й дослідити спільні закономірності, які діють у межах конкретних наук,
і синтезувати універсальні методологічні принципи наукової когніції
 7

системних явищ різної природи. Одним із напрямків експансії синергетики

останнім часом стала лінгвістика.
Система мови є складним об’єктом, "масою систем" (Н. Крушевський).
У відповідності до синергетичної термінології ми вживаємо терміни
суперсистема на позначення всієї системи мови, макросистема – для номінації
її ієрархічно організованих підсистем (фонетичної, лексичної, словотворчої,
синтаксичної тощо). Термін мікросистема застосовується для характеристики
певним чином організованих конституентів, які формують системи нижчого
відносно макросистем порядку.
Характерною особливістю мови як синергетичної системи є її відкритість –
здатність обмінюватися з іншими системами та з навколишнім середовищем
матерією, енергією, інформацією (В. Г. Буданов, В. В. Василькова). Вона може
спричинити хаос на окремих ділянках системи й вивести її зі стану рівноваги.
Така ентропія (безлад) у разі посилення може спричинити перебудову
реорганізацію всієї системи, або ж у випадку зменшення її інтенсивності поступово
зникнути, повернувши систему до попереднього стану. Синергетика інтерпретує
хаос як конструктивне, генеративне явище (Г. Ґакен, В. Г. Буданов, С. П.
Курдюмов, Г. Г. Малінецький, І. Пригожин, І. Стенгерс), оскільки він зумовлює
народження нового порядку, тобто самоорганізацію системи. Під самоорганізацією
розуміють спонтанне зародження нових структур і форм поведінки в далеких від
стану рівноваги відкритих системах (Ф. Капра).
Розкриття законів саморегуляції, саморозвитку, самовдосконалення мовної
системи й словотвору, як її складової, вможливлюється шляхом
застосування таких основних ідей синергетики: про рівновагу й хаос
як характерні ознаки "живої" системи, яка функціонує; про флуктації – випадкові

відхилення в межах системи, що прагне досягнення стану ідеальної рівноваги;

про лінійність (парадигматику і синтагматику) та нелінійність (епідигматику)
зв’язків між елементами як визначальні характеристики структурної організації
системи; про автопоез (автопоезис) – спосіб існування й розвитку складних
структур, який дозволяє їм постійно добудовуватися (О. М. Князєва, F. J. Varela).
Синергетика, що робить акцент не на бутті, а на процесуальності,
спричинила перегляд традиційного розуміння структури як усталеного
впорядкованого устрою системи, запропонувавши її бачення у вигляді
локалізованого в певній ділянці середовища процесу (І. Пригожин,
О. М. Князєва, С. П. Курдюмов). Саме "процесуальність" мови, яка виявляється
в її функціонуванні та змінюванні, є запорукою її існування й розвитку.
Мовна система завжди перебуває в стані гомеостазу – підтримання відносної
стабільності (динамічного балансу), у той час як окремі її конституенти
коливаються в допустимих межах (Ф. Капра).
У процесі функціонування мови на окремих ділянках можуть виникати
девіації – відхилення від традиційних, унормованих алгоритмів поведінки
її конституентів, що спричинюють хаос на мікрорівні й виявляються у флуктації –
виході системи зі стану рівноваги (В. В. Василькова, О. М. Князєва). Флуктації
на різних ділянках мовної суперсистеми можуть виявлятися у формуванні
 8

та функціонуванні різноманітних оказіональних утворень. Якщо лінгвальна

інновація стає одиницею, необхідною для задоволення комунікативних потреб
носіїв мови, то вона зазнає узуалізації і з часом може стати звичайним
конституентом мовної системи. Якщо ж лінгвальна інновація слугує лише
ситуативною, "випадковою" одиницею комунікації, то вона швидко зникає,
оскільки потреби в ній не виявляються настільки сильними, щоб спричинити
ентропію й руйнацію існуючого в мовній системі порядку.
Перебуваючи в стані відносної стабільності (гомеостазу), мовна
суперсистема виконує звичайні лінійні, прогнозовані функції, прямо пропорційно
реагуючи на вплив навколишнього середовища. Проте дія позамовного
середовища може спричинити нелінійну, непропорційну реакцію системи, тоді
в процесі мовленнєвої репрезентації лінгвальні одиниці та моделі здатні змінити
звичайний для них алгоритм поведінки. У результаті флуктації мовна
суперсистема наближається до точки біфуркації, де має визначитися подальша
доля інновацій, які вивели її зі стану рівноваги. Наявність точок біфуркації –
точок розгалуження можливих шляхів розвитку системи (В. В. Василькова,
О. М. Князєва, С. П. Курдюмов) є ознакою її нелінійності – багатоваріативності
шляхів еволюції, наявності вибору альтернативних напрямків розвитку,
незворотності еволюції (В. О. Цикін).
Головною рисою мови як високоорганізованої системи є поєднання
принципу високої впорядкованості детерміністського типу зі стохастичним,
тобто ймовірнісним, принципом функціонування. Певна впорядкованість
структурованість такої системи, детермінованість поведінки її конституентів
забезпечують її усталеність і відносну стабільність, спадкоємність еволюційних
процесів, а стохастичні відхилення від заданого алгоритму можуть, за умови
їхнього посилення, інтенсифікації, спричинити самоорганізацію всієї мовної
суперсистеми. Динаміка розвитку мови характеризується чергуванням
випадкових, стохастичних, дисипативних процесів із періодами виходу
на структуру-атрактор – максимально стійкий стан системи. Континуальність
і безперервність лінгвальних явищ зумовлені ядерно-периферійною
організацією рівнів мовної суперсистеми. Така "зональна" організація – наявність
чіткого ядра, представленого традиційними конституентами й моделями,
і "розмитої", "аморфної" периферії – імовірних і випадкових лінгвальних одиниць
та оказіональних мовленнєвих реалізацій мовних конституентів – забезпечує
її відносну стабільність і одночасний розвиток.
За своїми параметрами мова є класичним прикладом синергетичної
системи. Саме тому синергетика, як методологія, є релевантною для дослідження
мови й відкриває нові можливості для комплексного пізнання закономірностей
її організації та еволюції. Базові ідеї й поняття синергетики – відкритість
системи, нелінійність, нерівноважність, конструктивний хаос, флуктації, точки
біфуркації, структура-атрактор – дозволяють описувати умови самоорганізації
та саморозвитку як мовної суперсистеми в цілому, так і окремих її макросистем.
Дослідження структурної організації системи словотвору й механізмів
її саморегуляції та самоорганізації, які зумовлюють її синергетичну природу,
 9

здійснювалося із застосуванням методів структурного, описового, зіставного,

дистрибутивного аналізу.
На першому етапі нашого дослідження встановлено статус словотвору
в складі мовної суперсистеми. У центрі уваги перебувала проблема визначення
всього комплексу взаємовідносин словотвірної ендосистеми (підсистеми)
з іншими підсистемами мови. Створення моделі дериваційних відносин
між конституентами мови "генератор → трансформатор → ресивер" уможливило
моделювання мовної суперсистеми, із включенням до її складу підсистем
механізмів трансформації констиуентів нижчого рівня (генератора) в одиниці
вищого рівня (ресивера). Така будова мовної суперсистеми свідчить
про її синергетичність, оскільки складність та відкритість на всіх рівнях
її організації є ознаками саме синергетичної системи. Встановлення всього
комплексу взаємозв’язків словотвору з іншими мовними ендосистемами
вможливило визначення його статусу як транссистеми.
Наступним, другим етапом нашого дослідження було встановлення
внутрішньої структурної організації словотвору як синергетичної макросистеми.
Це стало можливим у результаті виявлення фактів масштабної інваріантності
її дериваційних мікросистем, їхньої взаємозалежності та взаємоузгодженості.
Шляхом екстраполяції основних ідей і принципів теорії фракталів на вивчення
структури словотвірної макросистеми вдалося встановити механізми
самодобудовування та "розмноження" дериваційних мікросистем. Фрактальний
підхід до опису мікросистем словотвору не лише вможливив мультимасштабне
моделювання макросистеми словотвору, але й став своєрідним засобом
верифікації одержаних раніше результатів її синергетичного опису.
На третьому етапі нашого дослідження виявлено механізми саморегуляції
та самоорганізації словотвору сучасної англійської мови. У центрі уваги було
явище функціональної трансорієнтації лігвальних одиниць, що розглядалося
як спосіб саморегуляції мовної суперсистеми в цілому та макросистеми
словотвору зокрема. Дослідження здійснено із застосовуванням методики
трансформаційного аналізу, оскільки саме вона дозволяє виявити механізми
формування функціональних транспозитів на базі вихідних транспонендів
(за термінологією Ш. Баллі). Інвентаризація й таксономія мовних одиниць,
які формують опозиційні пари функціональних транспозитів, і подальше
виявлення способів міжрівневої та внутрішньорівневої трансорієнтації
сприяло встановленню й типологізації відповідних механізмів самоорганізації
словотвірної ендосистеми.
Розділ 2. "Статус словотвору в системі англійської мови". Статус
словотвору визначається характером його інтралінгвальних взаємовідношень
з іншими ендосистемами мовної суперсистеми. Оскільки роль словотвору
полягає у виконанні трансформаційної функції перетворення вихідних
матеріальних одиниць різних рівнів мови (морфем, слів, словосполучень)
на одиниці лексичного рівня, він набуває трансрівневого характеру.
Словотвір сучасної англійської мови є трансрівнем мовної суперсистеми,
що має своєрідну структурну організацію й включає до свого складу як елементи
матеріальної природи (словотворчі засоби, похідні слова), так й ідеальні
 10

конституенти (словотвірні моделі, механізми, категорії). Шляхом використання

різнопланових механізмів вербокреації одиниці різних рівнів мовної суперсистеми
перетворюються на похідні лексеми. Таким чином, словотвір, проникаючи
в різні макросистеми мовної суперсистеми, інтегрує їх в єдиний функціонально-
мовний механізм або транссистему.
Встановлення трансрівневого статусу словотвору дозволяє повніше
дослідити проблему його системності, виявити механізми саморегуляції
та самоорганізації цієї складної макросистеми. Своєрідність словотвору
виявляється в різноплановості та неоднорідності лінгвальних одиниць,
які слугують його конституентами, у тісному "багатовекторному" зв’язку
з різними рівнями мовної системи. Твірною основою для здійснення актів
вербокреації можуть слугувати одиниці різних рівнів мовної системи: морфеми,
лексеми, синтаксичні конструкції. Саме ці конституенти й формують генеративну
базу словотвору. Різноманітні механізми вербокреації, що діють у процесі
творення похідних номінативних одиниць, реалізуючись через трансформацію
матеріальних одиниць мови, виконують у ланцюжку перетворень функцію
трансформатора. "Споживачем" лексем, утворених у результаті словотвірних
актів, слугує лексична система мови, яка, таким чином, виконує функцію
ресивера. Отже, словотвір виявляється не просто "проміжним ярусом"
(В. І. Кодухов, Є. Ф. Кіров) мовної системи, він фактично є трансрівнем,
що інтегрує в єдиний комплекс різні рівні мовної системи. Трансрівневий
статус словотвору визначається саме характером його зв’язків з іншими
ендосистемами мовної суперсистеми.
Розділ 3. "Внутрішньосистемна організація словотвору сучасної
англійської мови". Різнорівневі конституенти англійської мови, які слугують
матеріальною базою для вербокреації й виконують словотворчі функції,
є елементарними одиницями словотвору. Їх пропонується називати терміном-
гіперонімом "вербоформант". Залежно від виконуваної ними функції
вербоформанти поділяються на базові та службові. До перших належать
твірні основи (лексеми, словосполучення, речення), що слугують базою
для словотворення, а до других – словотворчі засоби (афікси, афіксоїди),
за допомогою яких здійснюється вербокреативна модифікація твірної основи.
Словотвір, як процес і результат утворення одиниць вторинної
номінації, тобто похідних лексичних одиниць, на базі й за допомогою
вербоформантів і за існуючими в мові способами вербокреації, пропонується
називати вербокреативною деривацією. Вербокреативна деривація здійснюється
шляхом вербокреації – утворення абсолютно нових за формою і змістом мовних
знаків (лексем) із використанням конститутивних одиниць мови як будівельного
матеріалу або шляхом верботрансформації – лише структурної чи лише
семантичної модифікації вихідних лінгвальних одиниць. Механізми
вербокреативної деривації відбивають відносини, у які вступають вербоформанти
в процесі вербокреації або верботрансформації. Способами вербокреації
є словоскладання й афіксація. До формотворення – виду верботрансформації,
що передбачає модифікацію плану вираження твірної мовної одиниці, –
слід віднести абревіацію й акронімію. Семотворення, як вид верботрансформації,
 11

що здійснюється шляхом модифікації плану змісту базового вербоформанта,

спостерігається при семантичній деривації й конверсії. Телескопія,
як комплексний спосіб словотвору, інтегрує механізми формотворення
(абревіації твірних основ) та вербокреації (складання базових елементів).
Кількісний аналіз корпусу неологізмів кінця ХХ – початку ХХІ століть,
загальна чисельність якого склала 32058 лексем, дозволив встановити
найактивніші способи вербокреативної деривації. Так, кількість афіксальних
новотворів склала 9844 слова, або 30,7% від загальної чисельності неологізмів,
складних слів – 8752 лексеми (27,4%), семантичних дериватів – 4775 одиниць
(14,9%). Способом телескопії утворено 3098 неологізмів (9,7%), абревіації –
3042 (9,5%), конверсії – 539 (1,6%), скорочення слова – 377 одиниць (1,1%).
Кінцевим продуктом словотвору є похідне слово, оскільки саме воно
є реалізацією словотвірної форми й словотвірного значення, "матеріальним
утіленням" певної словотвірної моделі, відбиттям способу здійснення
вербокреативного акту. Похідне слово, або дериват, є результатом дії механізмів
словотвірної системи, вінцем вербокреаливного акту, у процесі здійснення якого
твірні лінгвальні одиниці трансформуються за існуючими в мові правилами.
Оскільки дериват сам утворюється на базі твірних лінгвальних одиниць, його
слід розглядати як комплексну одиницю, що відбиває певний тип системних
відносин між елементарними конституентами словотвору.
Разом із твірною основою деривати, у свою чергу, організуються в значні
за обсягом єдності, формуючи в лексиконі власні системні утворення –
словотвірні ланцюжки, гнізда й ряди. Відношення послідовно впорядкованої
похідності, які об’єднують твірні основи та їхні деривати, відбиваються
в словотвірних ланцюжках і гніздах. Специфічними ознаками словотвірного гнізда
є єдність базисної непохідної одиниці як вихідного компонента для всіх напрямків
деривації; спільність кореня (тотожність ядерної лексеми в усіх перетвореннях);
"живі" синхронні зв’язки між похідними одиницями; упорядкованість
та ієрархія відносин у відповідності до напрямків похідності.
Для сучасної англійської мови характерним є формування
словотвірних гнізд навколо нових слів. Таку тенденцію можна
пояснити перманентністю когнітивно-номінативної діяльності носіїв
мови в певних сферах життя англомовного соціуму. Розширення
"меж пізнаного" навколо нових явищ, процесів, об’єктів буття, спричинює
утворення неологізмів. При формуванні нових вербальних знаків носії мови,
як правило, спираються на матеріал, який вже існує в мові.
Таким чином, на базі неологізмів, які вербалізують інноваційні концепти,
починають утворюватися деривати, разом формуючи словотвірні ланцюжки
й гнізда. Так сталося, наприклад, з лексемою computer, що перетворилася
computerer епіцентр" (див. рис. 1).
на справжній "вербокреативний
computerist

computerize computerization
computer
computerizer
computersavvy

computerjunkie сomputer-friendly

computernerd
 12

Рис. 1. Словотвірне гніздо з вершиною computer

Крім неологізмів, представлених у схемі словотвірного гнізда, за участю
лексеми computer було створено декілька телескопізмів, наприклад: computalk,
compuservice, compuworld, compuware. У зв’язку з бурхливим розвитком
комп’ютерних технологій і необхідністю номінації інноваційних приладів
та операцій, формування похідних одиниць на базі слова computer продовжується,
про що свідчать нові лексеми, зафіксовані в засобах масової інформації:
computation, computationally, computerate.
Структура дериватів, утворених неморфологічними способами, відрізняється
відсутністю службових вербоформантів і формальною або семантичною
тотожністю базового вербоформанта та створеного на його основі деривата.
Незважаючи на різну природу вербокреативних механізмів, усі вони спрямовані
на породження нових лексем на базі вже існуючих. Окрім того, похідні лексеми,
утворені неморфологічним шляхом, можуть слугувати основою для подальшого
морфологічного словотвору, тим самим подовжуючи словотвірні ланцюжки
(наприклад, severe acute respiratory syndrome → SARS → SARS-free, get out of my back
yard → GOOMBY → GOOMBYism) і розбудовуючи гнізда (див. рис. 2).

technoyuppie yuppiedom
Young upwardly
mobile yuppify yuppification
professional yuppie
person yuppieism

yuppette
yuppiegate yuppie-line
Рис. 2. Словотвірне гніздо, створене на базі словосполучення
Лексичні інновації, які продовжують словотвірні ланцюжки та розширюють
межі гнізда, тим самим змінюють і розвивають цю мікросистему. Відбиваючи
динаміку словотвірних процесів, що відбуваються в мові на певному синхронному
етапі її існування, словотвірне гніздо, з одного боку, демонструє усталеність
і стабільність певної ієрархії відносин між усіма дериватами, утвореними
на базі твірної непохідної одиниці, а з іншого боку, може змінюватися,
включаючи до орбіти "внутрішньогніздових" відносин нові похідні слова.
Словотвірне гніздо можна вважати динамічним осмисленням синхронних
дериваційних відносин між твірними та похідними одиницями.
 13

На відміну від словотвірного гнізда в словотвірному ряді моделювання

дериваційних відносин відбувається на парадигматичній осі. Словотвірний
ряд як сукупність дериватів, створених за зразком певного абстрактного патерна,
є словотвірною мікросистемою, яку можна вважати рівноцінно протилежною
словотвірному гнізду, оскільки вони опозиціонуються за ознакою домінування
або твірної основи, або словотворчого форманта. Усі елементи словотвірного
ряду співвідносяться один з одним спільністю словотворчого форманта
й відрізняються за базовою твірною основою. Крім спільності службового
вербоформанта, в основу об’єднання похідних лексем у єдину мікросистему
словотвірного ряду покладено їхню структурно-семантичну схожість,
частиномовну належність твірних і похідних лексем, що й відбивається
у відповідних словотвірних моделях, наприклад: N + ism → N (abstr.), N+ ize→ V,
V + ee →N. Нові члени словотвірного ряду формуються за аналогією
до вже існуючих слів, тим самим змінюючи й розвиваючи цю мікросистему.
Спільність похідних слів, утворених певним морфологічним способом,
є словотвірним типом, тотожним за своєю сутністю словотвірному ряду.
У разі присутності в складі структурно-семантичної схеми побудови похідних
слів матеріально вираженого форманта (префікса, суфікса, афіксоїда), усі деривати
цього типу формують словотвірний ряд. В основу нашої типологізації мікросистем
"нульформантних" дериватів, утворених неморфологічними способами, покладено
механізми формування одиниць вторинної номінації. Так, семантичні деривати
виникають у результаті "зсуву" значення твірних лексем із застосуванням різних
механізмів модифікації – метафоризації, метонімізації, розширення та звуження
значення вихідного слова. А в основу формування функціональних транспозитів
покладено морфолого-синтаксичне перетворення вихідних лексем, у результаті якого
похідне слово переходить до іншого лексико-граматичного класу – частини мови.
Словотвірні гнізда й ряди здатні утворювати більш складні та значні
за обсягом одиниці – алігатури, серед яких можна виділити алігатури гнізд
і алігатури рядів. Алігатури гнізд є кінцевою множиною ієрархічно впорядкованих
елементів, пов’язаних складними словами. План вираження алігатури гнізд
є кінцевою множиною ієрархічно впорядкованих елементів, пов’язаних складними
словами, які одночасно входять до декількох (за кількістю компонентів
композиту) словотвірних гнізд. Наприклад, складне слово user-friendly формує
двочленну алігатуру, що складається з англомовних словотвірних гнізд,
вершинами яких є твірні лексеми use та friend. Алігатури рядів об’єднуються
словами, які включають до свого складу декілька дериваційних афіксів.
Наприклад, словотвірний ряд із суфіксом -ize формує алігатуру разом із рядом
похідних з афіксом de-, оскільки їх об’єднують такі похідні лексеми,
як decarbonize, deglobalize, dehooliganize, deindustrialize, demoralize, derecognize.
Новим підходом до осмислення когерентності макросистеми словотвору
стало залучення до вивчення її структурної організації принципів
фрактальної геометрії. Теорія фракталів розглядається як складова
синергетичної наукової парадигми, що досліджує топологічні розмірності
складних відкритих нерівноважних систем. Науковцями було встановлено,
що процеси, які породжують різноманітні природні структури, відбуваються за
 14

принципами фрактальної самоподібності (Б. Мандельброт). Фрактальність

є фундаментальною сутністю, аналогічною таким фундаментальним сутностям,
як простір, час, стохастичність (Б. А. Богатих), через це залучення фрактальної
геометрії з урахуванням її роздрібненої (фрактальної) розмірності дозволяє
осмислити більш "тонкі" топологічні властивості пізнаваних об’єктів.
Фракталами називають об’єкти, що мають властивість самоподібності,
або масштабної інваріантності, тобто окремі фрагменти, структури
яких повторюються через певні просторові проміжки (О. М. Князева).
Процеси, що відбивають фрактальну самоподібність, ґрунтуються на принципі
зворотнього зв’язку, коли результат однієї ітерації стає початковим значенням
наступної. Під "ітерацією" слід розуміти акт породження "похідної" мікросистеми
структурно подібної до "твірної" і макросистеми в цілому. Форми фракталів
як особливих геометричних множин характеризуються масштабністю,
самоподібністю на мікро- і макрорівнях, автопоезом. Фрактальність є проявом
ізоморфізму форм і структур системних об’єктів. Результат систематизації
похідних лексем за ознакою тотожності словотворчого форманта й механізму
вербокреації на словотвірні ряди й типи, а за тотожністю твірного кореня
для всіх послідовних дериваційних кроків на словотвірні ланцюжки й гнізда,
свідчить про ізоморфізм будови цих комплексних одиниць, а це, у свою чергу,
дає підстави говорити про їхню фрактальну розмірність.
З точки зору фрактальної геометрії, уся система словотвору може
бути представлена як величезний "макрофрактал", структурно подібний
до "мікрофракталів" – комплексних мікросистем словотвору (словотвірних
рядів, словотвірних ланцюжків, словотвірних гнізд і алігатур). Мікрофрактали
словотвірних моделей, рядів, гнізд, алігатур є відносно автономними
стереоскопічними об’єктами, ізоморфними за принципами будови кожного типу
словотвірних мікросистем. Ці мікросистеми відрізняються одна від одної різним
ступенем складності, динамікою розвитку. Так, словотвірні моделі, як схематичні
образи певних вербокреативних кроків, є найпростішими фракталами,
які перебувають в однорідному стані рівноваги, й атрактором для них слугують
нові структурно однотипні деривати, що утворюються за заданим зразком.
Наприклад, моделі N+dom→ N та N+wide →Adj є схемами, за якими утворюються
прості лінійні мікрофрактали, атракторами яких слугують похідні лексеми
broker+dom → brokerdom, yuppie+dom → yuppiedom; city + wide → city-wide,
economy+wide → economy-wide, planet+wide→ planet-wide.
Більш складними за ступенем організації мікрофракталами є словотвірні
ряди, що характеризуються тотожністю останнього дериваційного кроку похідних
слів, тотожністю категоріального значення словотворчого форманта й спільним
словотвірним значенням. Оскільки кількість похідних лексем, які входять
до словотвірних рядів може бути різною, вони диференціюються
за ступенем складності структури. Аналіз фактичного матеріалу свідчить
про те, що довжина словотвірного ряду залежить від "віку" словотворчого
форманта, від його продуктивності, від наявності / відсутності інших афіксів
із синонімічним значенням і т. ін.
 15

У процесі вербокреації відбувається не лише поповнення існуючих

словотвірних рядів, але й утворення нових. Важливу роль у формуванні
ряду подібних за своїм словотвірним значенням дериватів відіграє словотворення
за аналогією до конкретного слова. Так, за аналогією до слова psychobabble –
"жаргон психологів і психотерапевтів" – була створена ціла серія неологізмів
ecobabble, edubabble, designer-babble, neurobabble, technobabble, у яких елемент
-babble фактично виконує функцію суфікса й має модифіковане значення "занадто
термінологізована мова певної галузі діяльності, жаргон певного середовища,
місцевості". Деривати, до складу яких входить цей афіксоїд формують
словотвірний ряд, структурно схожий на інші.
Морфологічне членування слів (особливо запозичених з інших мов) часто
відбувається довільно, у результаті чого виділяються так звані "квазіформанти",
які, беручи участь у створенні цілих серій однотипних дериватів (фактично
словотвірних рядів), можуть перетворюватися в повноцінні афікси. Саме таким
шляхом поділу запозиченого з італійської мови слова paparazzi – "надокучливий
журналіст або фотограф, що переслідує відомих людей", – на "квазіморфеми"
й створення за аналогією до нього структурно подібних лексем paperazzi,
peoplerazzi, rumorazzi, snaparazzi, videorazzi, був виділений словотворчий елемент
-razzi, що фактично абсорбував значення запозиченого етимона.
Дослідження типології фракталів надало можливість встановити їхню
кореляцію з типологією мікросистем словотвору. Словотвірні пари й ланцюжки
можна розглядати як відносно прості лінійні фрактали, для яких характерною
є обмежена порівняно зі складними фракталами динамічність, незначні
біфуркації й "періодичний" атрактор. Так, словотвірна пара fragile → fragility
або словотвірний ланцюжок glamour → glamourous → glamourously
за формальними ознаками належать до простих фракталів, оскільки вектори
деривації в них мають лінійний характер, спектр дериваційних кроків у точках
біфуркації є незначним через те, що його обмежує детермінована комбінативність
твірної основи зі словотворчими афіксами, й атрактор, з огляду на лінійність
дериваційних кроків, є передбачуваним.
Проте відкритість цих словотвірних мікросистем зумовлює їхню потенційну
здатність до трансформації у більш складні структури – словотвірні гнізда,
які співвідносяться зі складними нерівноважними нелінійними фракталами.
Будь-яка лексема, що входить до складу словотвірного ланцюжка, може стати
основою для формування нового деривата, приєднання якого спричинює руйнацію
нескладної лінійної структури ланцюжка й перетворює його на словотвірне гніздо.
Чим складнішою є структура словотвірного гнізда, тим більш нерівноважною
вона є. На відміну від словотвірного ланцюжка словотвірне гніздо
характеризується ієрархічністю структурної організації, більшим ступенем
відкритості й нерівноважності, різноманітністю атракторів, на які може вийти
система внаслідок мікрорівневих ентропій, тобто утворення нових дериватів.
Для словотвірного гнізда характерним є перехід від упорядкованості
процесів до так званого "фрактального хаосу" (Б. А. Богатих), виходом
з якого є фрактальний атрактор – відносно усталена структура у відкритому
нелінійному середовищі. Кожний елемент такої мікросистеми, з одного
 16

боку, прагне до збереження вже існуючих системних зв’язків, що формують

структуру словотвірного гнізда, а з іншого – має потенційну здатність
до створення нових дериватів, які можуть призвести до руйнації усталеної
структури й "переродження" всього мікрофракталу. Таким шляхом
фрактали еволюціонують, з одного боку, зберігаючи свою усталеність,
а з іншого – змінюючись на рівні конститутивних елементів. Такий стан
мікросистеми в синергетиці називають гомеостазом.
Характерною особливістю фракталів є автопоез, завдяки якому
мікросистеми словотвору не зливаються з іншими лінгвальними підсистемами
й середовищем, залишаючись операційно закритими, орієнтованими
на себе, але відкритими для обміну. Кожний елемент такої мікросистеми
має потенційну здатність породжувати нові одиниці, таким чином добудовуючи
й розвиваючи її. Крім того, кожний елемент мікросистеми може, за певних
умов, відокремившись від мікросистеми, сформувати нову. У біології таке
явище породження нових подібних систем із сегментів (меристем)
уже існуючих є відомим здавна. Подібно до живих тканин, які після
відділення від донорського об’єкта й створення певних умов здатні відновитися
в новому, схожому на вихідний, об’єкті, словотвірні мікросистеми також
можуть шляхом відокремлення своїх меристем слугувати джерелом
для створення подібних до себе мікросистем.
Прикладами таких меристем словотвору є нові словотворчі елементи –
афіксоїди, які формуються шляхом фрагментації композитів або телескопізмів.
Беручи участь у створенні нових дериватів, вони формують тим самим нові
словотвірні ряди й одночасно "добудовують" існуючі словотвірні гнізда. Об’єкти
з фрактальним типом організації здатні розвиватися не лише шляхом ускладнення
своїх структур, але й у результаті відокремлення меристем, які можуть стати
основою для формування нових, подібних до існуючих мікросистем. Словотвірні
макрофрактали розвиваються шляхом ускладнення існуючих і породження нових,
структурно подібних мікрофракталів.
Мікрофрактали кожного типу, хоча й є відносно автономними
утвореннями, існують не ізольовано, а в тісній взаємодії між собою. Єдність
словотвірної системи зумовлюється взаємодією гнізд та рядів, які начебто
пронизують одне одного. Деривати одночасно є конституентами мікросистем
словотвірних рядів і словотвірних гнізд. У цьому полягає головний принцип
організації "цілого", у нашому випадку – макросистеми словотвору, і в цьому
виявляється інваріантність його структури та структур мікрофракталів,
з яких воно складається. Сполучними ланками словотвірних гнізд і рядів при
цьому виступають деривати, що одночасно входять як до складу перших,
так і до складу других. Наприклад, неологізм presenteeism – "ситуація, коли
робітники або службовці кожного дня ходять на роботу, але не працюють",
одночасно входить до складу словотвірного ряду лексем, утворених за участю
суфікса -ism, і словотвірного гнізда, ядром якого є твірна основа present, а слово
megabank – "фінансовий гігант, величезний банк" – одночасно є одиницею
словотвірного ряду, що об’єднує деривати, утворені за участю префіксоїда mega-
й конституента словотвірного гнізда з вершиною bank.
 17

В основу структурації макрофракталу словотвору покладено принципи будови

алігатур. Мікросистеми словотвору, які за термінами фрактальної геометрії
визначаються нами як мікрофрактали, формують фрактальну цілісність словотвору,
з одного боку, шляхом створення ієрархічних і поліконтактних алігатур
однопорядкових словотвірних мікросистем, а з іншого – шляхом взаємодії рядів
та гнізд між собою. Таким чином, словотвір, як синергетична макросистема,
є складним стереоскопічним об’єктом фрактальної природи, розвиток якої
здійснюється шляхом ускладнення існуючих і породження нових, типологічно
подібних мікрофракталів.
Розділ 4. "Самоорганізація системи словотвору англійської мови".
Розвиток мови є результатом боротьби двох тенденцій: прагненням мовної
системи до стабільності, що забезпечує її здатність слугувати засобом
спілкування, та необхідністю реагувати на зміни в соціальному середовищі
й умовах функціонування мови. Боротьба і єдність цих тенденцій забезпечують,
з одного боку, відносну стабільність, а з іншого – її динамічність та розвиток.
Зміни в окремих ендосистемах мови відбуваються неоднаковими темпами.
Конституенти мови мають різні потенції розвитку, а це, у свою чергу, спричинює
асинхронний характер розвитку ендосистем, одиницями яких вони є.
Лексико-семантична система, як відомо, є найбільш мобільною
й динамічною. У словниковому складі мови постійно відбувається ротація
лексем: лексична система звільняється від слів, які позначають застарілі,
неактуальні поняття, і поповнюється неологізмами, що номінують нові. Зміни
в лексико-семантичній системі відбуваються й завдяки внутрішньорівневій
трансорієнтації лексичних одиниць, коли, наприклад, службові слова стають
повнозначними, а повнозначні – службовими, власні назви стають загальними,
а загальні – власними. Існує діалектичний зв’язок між розвитком лексичної
та словотвірної ендосистем. Розвиток словотвору зумовлює більшу системність
і впорядкованість словникового складу, а збагачення словникового складу
супроводжується якісними змінами в способах і засобах творення лексем.
Коли в суспільстві виникає необхідність іменування нових явищ і процесів,
у колективній свідомості носіїв мови відбувається наростання "психічної
занепокоєності", причиною якої є суперечність між потребою в комунікації
та відсутністю вербальних засобів для задоволення цієї потреби. Енергетичне
напруження ззовні передається словотвору, трансформуючись у напружений
пошук тих механізмів і засобів, за допомогою яких можна було б утворити
лексему, яка найбільш адекватно й точно, на думку комунікантів, відбивала
би сутність явища, що потребує номінації. Перед словотвором постає
"надзавдання" – на базі існуючого в мові арсеналу словотворчих засобів
і механізмів створити номінативну одиницю. Виконавши це завдання, словотвір
звільняється від лексичної інновації, таким чином скидаючи енергетичне
напруження за межі своєї системи.
Система англійського словотвору має декілька джерел підживлення
(конституенти морфемного, лексичного та синтаксичного рівнів мовної
системи) і лише один, але дуже потужний "відтік" – словниковий склад мови.
Таку організацію вербокреативного процесу можна розглядати як структуру
 18

словотвірної системи, оскільки, за синергетичними принципами, структурою

є "локалізований у певній ділянці середовища процес" (О. М. Князева,
С. П. Курдюмов). Структуру словотвірної системи, таким чином, формують
упорядковані та взаємозв’язані механізми й способи вербокреації.
Оскільки структура словотвору є динамічним процесом, вона
"запрограмована" на варіювання й зміни. Виходячи з принципу позитивного
зворотнього зв’язку, будь-яка відкрита система здатна засвоювати
зовнішній вплив, перебуваючи в постійному змінюванні – флуктації. У сучасній
англійській мові можна спостерігати різного роду "випадкові відхилення",
що надалі можуть спричинити формування нових, здебільшого комплексних,
способів словотвору й нових засобів вербокреації. Так, наприкінці ХХ – початку
ХХI століть в англійській мові з'явилися лексичні одиниці (B4, B2B, B2C, CYL8R,
dotcom, eco-friendly, Eurocrat, G7, G8, Gen X, Gen XL, Gen Y), способи творення
яких є нетрадиційними. Такі флуктації в процесі вербокреації, як правило, вносять
елемент невизначеності в упорядковану систему словотвору й надалі, через
формування нових словотворчих засобів, моделей і навіть нових способів
словотворення, можуть спричинити її реорганізацію.
Увесь процес розвитку системи є альтернацією зон розгалуження шляхів
еволюції, коли з тієї чи іншої причини система втрачає рівновагу й основною
її ознакою стає віртуальний характер альтернативних сценаріїв подальшої
еволюції та періодів усталеності, рівноваги, коли система організується навколо
атракторів. Зона біфуркації характеризується принциповою непередбачуваністю:
яку з можливих структур обере система, яким шляхом піде її подальший розвиток
або навіть відбудеться її розпад – усе це залежить від випадкових факторів,
і передбачити це практично неможливо.
На мікрорівні зонами біфуркації слід вважати розгалуження шляхів
формування вербальних одиниць для номінації певного об’єкта дійсності.
У сучасній англійській мові можна спостерігати явище так званої
"поліномінації" – утворення цілої серії вербальних знаків для найменування
окремого предмета, явища, ознаки, процесу. Дуже багато таких
номінативно-експресивних синонімів" (Ю. А. Зацний) зустрічається серед
"кібернеологізмів". Прикладом можуть слугувати терміни, що позначають
"всесвітню комп’ютерну мережу", у процесі створення яких автори-носії мови
скористалися різними способами словотворення й фразотворення: cyberspace,
cyberworld, e-bahn, global information highway, info-highway, information
superhighway, i-highway, internet, net, World Wide Web, web. Мову світу
комп’ютерних технологій називають bitespeak, cyberbabble, cyberlingvo,
cyberspeak, cyberjargon, computerspeak, net-speak, software-speak, technobabble.
У ході вербокреації можна спостерігати взаємодію принципів детермінізму,
ймовірності та випадковoсті. Їхній зв’язок і взаємодія забезпечують гармонійне
існування й розвиток усієї системи, оскільки окремі аспекти завжди залишаються
передбачуваними, тобто такими, що відповідають мовним стандартам, і, якщо
розглядати тільки їх, то процес здаватиметься безперервним і плавним, інші –
передбачувані з певним ступенем імовірності, треті – повністю несподівані
й непередбачувані. Результати дослідження шляхів і способів словотворення
 19

в сучасній англійській мові свідчать про дію усіх трьох принципів. Так, більшість
неологізмів твориться традиційними способами: через основоскладання
(baby-bank, flat-tax, knowledge-worker); афіксальним способом за участю
реєстрових словотворчих засобів (blockist (block + -ist), disengagement
(dis- + engagement), unschool (un- + school)); способом телескопії (catalogue +
magazine > catazine, Chinese + English > Chinglish, television + computer >
teleputer), способом абревіації (genetically modified organism > GMO,
improvised explosive device > IED, not under my back yard > NUMBY).
Утім, значна частина неологізмів створюється за участю афіксоїдів –
словотворчих елементів, які проходять стадію формування. Так, створення цілої
низки лексичних одиниць за аналогією до "штучних" слів, авторських неологізмів
письменника Д. Оуелла Oldspeak та Newspeak: artspeak, Eurospeak, guyspeak,
technospeak, surfspeak, Vatican-speak, – сприяло "афіксалізації" елемента -speak
та закріпленню у свідомості носіїв англійської мови словотвірної моделі
N + speak. Висока вербокреативна активність нових афіксоїдів (-abuse, -(a)holic,
-(a)thon, bio-, cyber-, -crat, -cracy, -erati, Euro-, -free, -friendly, -gate, info-, -led,
near-, -nomics, once-, petro-, -preneur, -savvy, -speak, -something, -style,
-tainment, tele-, techno-, -watcher, -wise) робить імовірною їхній перeхід
до розряду нормативних афіксів.
Крім традиційних та ймовірних явищ, у словотворі англійської мови
зустрічаються й випадкові, нерегулярні, з точки зору законів вербокреації,
випадки. Прикладом можуть слугувати лексичні одиниці, у створенні яких беруть
участь абревіатурні елементи та цифрові знаки (омофони слів). У такий спосіб
оформлюються деякі терміни, наприклад: B2B = business-to-business, B2C =
business-to-consumer, B2B2C = business-to-business-to-consumer, C2B2C =
consumer-to-business-to-consumer, B2E = business-to-employee, P2P = peer-to-peer /
producer-to-producer / person-to-person.
У вербокреативному процесі фактор випадковості відіграє важливу роль
на всіх етапах словотворення: від інтенції "винайти" номінативну одиницю
до конкретної реалізації задуму. У момент вибуху (у нашому випадку
вербокреативного) не діють механізми причинності та ймовірності, вибір
майбутнього реалізується як випадковість. Унаслідок вибуху домінантним
може стати будь-який елемент системи. Однак наступний етап адаптації
нової одиниці до умов даної системи виявляється вже передбачуваним.
Безперервність і континуальність мовних явищ виражені в ядерно-
периферійному принципі організації рівнів мовної системи. Словотвірна
система англійської мови теж має "зональну" організацію – чітке ядро
(традиційні способи й засоби вербокреації) і розмиту периферію (імовірні
та випадкові шляхи словотворення). Періодична модернізація ядерних засобів
і механізмів вербокреації за рахунок периферійних, використання комбінованих
способів словотворення, збагачення арсеналу словотворчих засобів шляхом
трансорієнтації мовних одиниць й одночасне "скидання" до периферійної
зони "застарілого", вербокреативно-пасивного матеріалу – все це визначає
характер еволюційного руху системи словотвору сучасної англійської мови.
 20

Одним із головних механізмів саморегуляції та самоорганізації мовної

суперсистеми взагалі й макросистеми словотвору зокрема є функціональна
трансорієнтація лінгвальних одиниць, що конкретно виявляється в лексикалізації
морфем, афіксалізації лексем та їхніх фрагментів, лексикалізації синтаксичних
конструкцій, функціональній транспозиції лексем і у формуванні
семантичних дериватів.
Афіксалізація лексичних одиниць є складним і послідовним процесом
перетворення синтаксично вільної, самостійної лексеми на зв’язаний, позбавлений
комунікативної самостійності, словотворчий формант. Першим кроком у процесі
афіксалізації лексеми слід вважати її входження до складу композитів.
Якщо за аналогією до складного слова створюється низка неологізмів із незмінним
компонентом, останній може поступово перетворитися на словотворчий формант,
оскільки зростання кількості слів із цим компонентом сприяє його семантичній
модифікації та розвитку ознак, притаманних словотворчим засобам.
Так, за аналогією до слова thirty-something – назви телесеріалу 80-х років
минулого століття про життя тридцятирічних американців – було створено
неологізми twenty-something, forty-something, fifty-something, sixty-something,
в яких елемент -something фактично виконує функцію суфікса й має значення
"з лишком, з гаком (щодо віку людини)."
У сучасній англійській мові можна виявити велику групу службових
вербоформантів, утворених шляхом афіксалізації лексичних одиниць,
що "породили" багато десятків і сотень неологізмів: -abuse (alcohol-abuse,
child-abuse, drug-abuse); -aid (live-aid, sport-aid, school-aid); -babble (ecobabble,
Eurobabble, technobabble); -compatible (downward-compatible, upward-compatible,
plug-compatible); -based (community-based faith-based, euro-based); -free
(GE-free, risk-free, sanctions-free); -intensive (calorie-intensive, labour-intensive,
research-intensive); -line (AIDSline, childline, guide-line); near- (near-dictator,
near-impossible, near-victory); -person (chairperson, spokesperson); -something
(twenty-something, forty-something, fifty-something); -speak (agentspeak,
autospeak, corporation-speak, education-speak); -style (Bordeaux-style, bug-style,
September11-style); -watcher (blog-watcher, Clinton-watcher, indistry-watcher,
China-watcher); -wise (experience-wise, industry-wise, money-wise, power-wise).
Особливим класом словотворчих елементів є так звані "комбінувальні
форми" (combining forms). Це мовні одиниці давньогрецького або латинського
походження, які етимологічно є лексемами або кореневими морфемами,
і в результаті використання їх як словотворчих елементів у різних
європейських мовах-запозичувачах, зокрема англійській, стали асоціюватися
з вербокреативними формантами. Довгий час вони функціонували в підмовах
різних наукових і технічних галузей, зберігаючи своє етимологічне значення.
Наприкінці ХХ – початку ХХІ століть ці словотворчі елементи стали активно
використовуватися для творення нової лексики стандартної англійської мови,
виступаючи в модифікованому значенні. Висока продуктивність нових
семантичних варіантів словотворчих елементів сприяла перетворенню
цих формально й функціонально звичних мовних одиниць з особливим статусом
комбінувальних форм на вербокреативні афікси стандартної англійської мови.
 21

Серед таких афіксів найпродуктивнішими є префікси bio-, crуo-, eco-, hyper-, giga-,
macro-, mega-, nano-, neo-, super- та суфікси -mania, -phile, -philia, -phobe, -phobia.
Збагачення інвентаря словотворчих засобів відбувається також завдяки
вербокреативним елементам, які є "уламками", фрагментами слів. Формування
нових дериваційних засобів, матеріальним вираженням яких слугують
фрагменти лексичних одиниць, відбувається, в основному, трьома способами:
1) через телескопію, коли фрагмент, що входить до архітектоніки телескопійного
слова, починає виконувати функцію афікса; 2) через скорочення повної
форми слова й використання цієї мовної одиниці у функції префіксальної
морфеми; 3) через вільне розчленування слова (зазвичай запозиченого
з іншої мови) на псевдоморфеми, коли одна з таких морфем за своїми
функціональними ознаками наближається до афіксів.
Телескопія є не тільки доволі продуктивним способом вербокреації,
але також може слугувати джерелом виникнення нових словотворчих засобів.
Завдяки високій частоті використання компонентів телескопізмів для творення
структурно однотипних лексем, у них розвивається типізоване значення афікса.
Так, у результаті утворення за аналогією до телескопійного слова glitterati
(glitter + literati) цілої низки неологізмів: belligerati, chatterati, cinerati, corporati,
culturati, digerati, geekerati, jazzerati, journarati, ligerati, numerati, slopperati,
technorati, елемент -erati набув типізованого значення – "еліта, люди, відомі
в певній сфері". Фактично ж цей словотворчий елемент є семантично
модифікованим уламком телескопізму, в якому афікс множини слова-етимона
-і переосмислився в афікс збірного іменника. Саме телескопія створила умови
для формування таких дериваційних засобів, як префіксоїди docu-, petro-
та суфіксоїди -erati, -nomics, -tainment, -tel, -zine.
Інвентар службових вербоформантів англійської мови поповнюється також
унаслідок скорочення слів і подальшої їх афіксалізації. Ці дериваційні засоби,
як правило, виконують функції препозитивних афіксів: agri-, bio-, compu-, cyber-,
e-, eco- Euro-, i-, info-, narco-, petro-, techno-. Чимало серед них вербокреативних
формантів, що беруть участь у формуванні так званих "кибернеологізмів".
Наприклад, за допомогою елемента cyber-, який є скороченим варіантом слова
cybernetics була створена серія неологізмів: cyberbusiness, cyber-campaign,
cyberclinic, cyberhelper, cybermedia, cyberpolitics, cyberphobia, cyberrevolution,
cyberservant, cyberspace, cyberstock, cyberthief. Словотворчий елемент cyber-,
що має значення "пов’язаний з комп’ютерною технікою", відзначається
величезним вербокреативним потенціалом, оскільки здатен сполучатися
з будь-якими базовими вербоформантами або їхніми скороченими варіантами,
модифікуючи їхню семантику в напрямку "кібернетичної спеціалізації".
Ще одним шляхом формування нових словотворчих елементів
є афіксалізація псевдоморфем. Такі дериваційні засоби утворюються в результаті
довільного членування слова (зазвичай іншомовної етимології) і подальшого
використання однієї з його "квазіморфем" як вербокреативного форманта.
Такий словотворчий елемент, як правило, абсорбує семантику вихідної лексеми
і, завдяки участі в творенні цілого ряду неологізмів за аналогією до вихідного
слова, набуває типізованого значення. Шляхом афіксалізації фрагментів слів
 22

були утворені такі афіксоїди, як: -abilia < memorabilia, -aholic < alcoholic,
-athon < marathon, -cracy < aristocracy / autocracy, -gate < Watergate,
-naut < astronaut / aeronaut, -preneur < entrepreneur, -azzi < paparazzi .
Службові вербоформанти, створені в результаті афіксалізації лексем та їхніх
фрагментів, відзначаються досить високою продуктивністю. Кількісний аналіз
корпусу афіксальних неологізмів кінця ХХ – початку ХХІ століть, загальна
чисельність якого склала 9844 лексеми, показав, що 5783 одиниці, тобто 58,7 %,
були створені саме за допомогою нових вербоформантів. Кількість неологізмів,
створених за участю реєстрових афіксів склала 4061 лексему (41,3 %).
Міжрівнева трансорієнтація мовних одиниць здійснюється також
унаслідок лексикалізації синтаксичних конструкцій. Полікомпонентні лексичні
одиниці, що створюються в результаті інтеграції словосполучень та речень,
структурно корелюють із твірними синтаксичними комплексами, проте
відрізняються своєю смисловою "злитістю", фонологічною й графічною
цільнооформленістю, виконанням єдиної синтаксичної функції в реченні.
Показником того, що новоутворення є лексичними одиницями, можна
вважати їхню здатність слугувати основою для подальшої деривації,
наприклад: do-it-yourself → do-it-yourselfer, do-it-yourselferism; matter-of-fact →
matter-of-factly, matter-of-factness.
Залежно від характеру прирощення значення лексикалізовані одиниці
поділяються на семантично прозорі та ідіоматизовані. Значення такої лексеми
може безпосередньо виводитися із семантики компонентів, які входять
до його складу, тобто бути структурно вмотивованим, наприклад:
better-than-expected, businessman-turned-politician, not-quite-peaceful, out-of-town,
true-to-life. Утім, серед лексикалізованих одиниць можна виділити складні слова,
значення яких формується в процесі різноманітних семантичних переосмислень.
До них належить, наприклад, метафоричний перенос (box-of-teeth – "аккордеон";
meat-and-potatoes – "дуже важливий, такий, що має велике значення (про
проблему)"; torch-and-pitchfork – "розлючений, некерований, такий, що прагне
помститися (про натовп людей)"); метонімічний перенос (fly-by-wire – "такий, що
стосується системи авіаконтролю, дію якої спричинюють електричні імпульси, які
надсилає комп’ютер"; just-in-time – "виробнича діяльність з використанням
мінімальних запасів сировини, матеріалів, компонентів"; rags-to-riches –
"такий, що народився й зростав у злиднях, але став багатим і відомим",
too-big-for-his-own-pants – "людина, якій давно слід подорослішати").
Функціональна трансорієнтація одиниць може також відбуватися
в межах одного мовного рівня. Наприклад, для конверсії характерним
є те, що й генеративною базою формування похідної лексеми, і своєрідним
її "споживачем" виступає лексичний рівень мови. Вербокреативний акт
здійснюється через застосування механізмів семантичної та морфолого-
синтаксичної модифікації. З огляду на відсутність морфологічних показників
частин мови в англійській мові, похідна лексична одиниця, яка утворюється
в результаті конверсії, декларує свій новий статус через зміну узуально
закріплених парадигматичних відносин і синтаксичних функцій на нові,
раніше системно не закріплені. Інакше кажучи, конверсія пов’язана зі зміною
 23

функціональних характеристик слова при повному збереженні його плану

вираження, у чому, до речі, і полягає сутність функціональної трансорієнтації
лінгвальних одиниць.
Конверсійні процеси, що відбуваються в сучасній англійській мові, мають
такі особливості:
а) домінуючим різновидом конверсії залишається, як і в попередні роки,
вербалізація іменників (за моделлю N→V), наприклад, office (n) → to office (v),
pope (n) → to pope (v), text (n) → to text (v), wife (n) → to wife (v);
б) твірною базою для конверсії слугують не лише прості слова,
але й композити, словосполучення, зокрема сталі, складноскорочені слова,
абревіатури – здебільшого неологізми попередніх років, наприклад, to bottleneck,
to back-burner, to e-mail, to e-file, to eurospeak, to fast-track, to frontfire,
to homeschool, to kitchen-sink, to network, to SARS, to VCR, to VoIP;
в) вихідною формою для здійснення актів конверсії останнім часом стають
власні імена: прізвища людей, назви компаній, фірм, підприємств тощо.
Наприклад, to Amazon – "витискувати з ринку конкурентів, які вже довгий
час були лідерами в певній галузі, шляхом упровадження більш ефективної
Інтернет-торгівлі" (дієслово походить від назви компанії Amazon.com, що першою
стала вести торгівлю через комп'ютерну мережу, тим самим дуже швидко
заволодівши 75% книжкового ринку і витиснувши з нього донедавнього
мегакомпанію Barnes and Noble); to Bork – "здійснювати нападки на політичного
опонента, використовуючи "брудні" методи" (дієслово утворилося від прізвища
Роберта Борка, який став об’єктом брутальних нападок та обвинувачень під час
слухань з приводу обрання його кандидатури до складу Верховного Суду США);
г) спостерігається тенденція до зменшення кількості нових конверсійних
одиниць унаслідок активізації інших способів вербокреації (словоскладання,
афіксації, телескопії).
Одним із шляхів трансорієнтації лінгвальних одиниць є вторинна номінація,
пов’язана зі зміною семантичної структури твірних лексем. Трансорієнтація
мовного знака, що здійснюється в результаті модифікації його плану змісту
при збереженні плану вираження, є способом формування нових
лексико-семантичних варіантів існуючих у мові слів. Використання вже існуючої
лексеми для найменування нового об’єкта дійсності зумовлене певними
асоціативними зв’язками між різними референтами. Так, метафора оперує
образно-асоціативною подібністю, яка притаманна лише цьому механізму
модифікації значення. Образ, покладений в основу метафори, є ознакою або рядом
ознак, релевантних для створення нового семантичного варіанту слова.
Наприклад, нове значення лексеми mover – "компанія, чиї акції купуються
та продаються у великій кількості" сформувалося на базі головної ознаки
вихідного значення "той, що спричинює рух".
Новий лексико-семантичний варіант слова suit "людина, яка, працюючи
в офісі, має дотримуватися дрес-коду" сформувався на основі метонімії –
суміжності предметів (людина – її одяг). До речі, полісемантична лексема suit
має також значення "набір, сервіз", на базі якого шляхом спеціалізації
семантики вихідного слова сформувався ще один лексико-семантичний варіант
 24

"набір комп’ютерних програм". Таким чином, на базі двох лексико-семантичних

варіантів слова suit шляхом застосування різних механізмів семантичної
деривації було створено ще два семантичних неологізми.
Семантична деривація є одним з найпродуктивніших способів формування
комп’ютерної лексики. Серед семантичних неологізмів цієї галузі, створених
на початку ХХІ століття, можна, наприклад, назвати такі лексеми, як cloud –
"система послуг, що надає комп’ютерна компанія", cracker – "людина,
що втручається у роботу комп’ютерної системи з метою незаконного
отримання інформації, або виведення системи із ладу", handshake – "відправка
інформації з одного комп’ютера на інший з повідомленням про те, що зв’язок
між ними встановлено"; spider – "комп’ютерна програма, яка автоматично
здійснює пошук потрібної веб-сторінки в Інтернеті".
Отже, автопоез системи словотвору сучасної англійської мови здійснюється
за допомогою трансорієнтації лінгвальних одиниць. Афіксалізація лексем
приводить до збагачення та розвитку системи словотворчих засобів,
а лексикалізація синтаксичних конструкцій, функціональна транспозиція
і семантична деривація удосконалюють механізми вербокреації
та верботрансформації.

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено нове вирішення проблеми системності
словотвору, що знаходить вияв у встановленні синергетичної сутності
закономірностей її структурної організації, функціонування й розвитку.
Розроблена методика лінгвосинергетичного аналізу сучасного стану словотвірної
макросистеми англійської мови дозволила виявити способи й механізми
саморегуляції та самоорганізації, які сприяють збереженню її автентичності в ході
мовної еволюції.
Релевантність основних ідей і положень синергетики (порядок і хаос,
флуктація, біфуркація, атрактор, рівноважність і змінність) віднайшла
підтвердження в результаті виявлення закономірностей структурної організації,
функціонування й розвитку словотвору англійської мови як складної відкритої
нерівноважної нелінійної системи, здатної до саморегуляції й самоорганізації.
Так, зокрема, було встановлено, що наявність девіацій від норми у сфері
словотвору, існування перехідних явищ є проявом процесів саморозвитку системи.
Флуктації на мікрорівні (наприклад, формування лексем нетрадиційними,
комплексними способами, за допомогою нестандартних засобів) викликають
відхилення від усталеного рівноважного стану системи, спричинюють
хаос на окремих її ланках. Інтенсифікація таких девіаційних явищ може
привести до якісної перебудови всієї словотвірної макросистеми.
Синергетика словотвору виявляється, насамперед, у трансрівневій будові
його системи, генеративну базу якої складають мовні одиниці різних рівнів:
морфеми, слова, словосполучення, речення, що, унаслідок трансформаційних
перетворень (афіксації, скорочення, зрощення, інтеграції тощо), збагачують
новими лексичними одиницями ресиверну ланку – словниковий склад мови.
 25

Сутність словотвору як системи способів формування одиниць вторинної

номінації визначається як "вербокреативна деривація." Вона охоплює
вербокреацію (творення нових за формою і змістом лексем) і верботрансформацію
(формальну або змістовну модифікацію твірних мовних одиниць). До способів
вербокреації належать основоскладання та афіксація, до формотворення –
скорочення, абревіація й акронімія, семотворення реалізується через семантичну
деривацію та конверсію. Комплексним способом словотвору, що інтегрує
в єдиний вербокреативний механізм різні види деривації (основоскладання
й скорочення), є телескопія.
Архітектоніка словотвору, як системи певним чином організованих
елементарних і комплексних конституентів, токож має синергетичну природу.
Найменшими одиницями системи словотвору є вербоформанти, що поділяються
на базові, тобто такі, на основі яких створюються похідні лексеми, і службові,
за допомогою яких твірна лінгвальна одиниця трансформується в похідне слово.
Базові вербоформанти представлені твірними основами, що виступають
формальними еквівалентами одиниць різних рівнів мови. Службовими
вербоформантами є афікси й афіксоїди.
Комплексними конституентами словотвору є словотвірні пари, ланцюжки,
гнізда, ряди, алігатури. Єдність словотвірної макросистеми маніфестується через
взаємодію її мікросистем: словотвірних гнізд і рядів. Розвиток макросистеми
словотвору відбувається через гнізда, у межах яких створюються нові деривати,
а словотвірні ряди, у свою чергу, фіксують ці нові лексеми. Архітектоніку системи
словотвору англійської мови формує складне переплетення ієрархічних,
радіальних і змішаних форм організації. Зв’язки між одиницями словотвірних
гнізд та словотвірних рядів мають транссистемний характер.
Структурна схожість мікросистем словотвору та їхня здатність створювати
подібні до себе комплекси, свідчать про їхню фрактальну природу. Фрактальна
організованість мікросистем різних типів зумовлює когерентність макросистеми
словотвору. Здатність мікрофракталів породжувати нові, схожі об’єкти
з меристем – відокремлених сегментів, "уламків", є важливим фактором
саморегуляції словотвірної макросистеми. Такими меристемами можуть бути нові
семантичні деривати, на базі яких із часом може сформуватися окремий
словотвірний ланцюжок або гніздо. Меристеми слів здатні трансформуватися в
службові вербоформанти, які, беручи участь у створенні дериватів, формують
словотвірні ряди й ускладнюють структури словотвірних гнізд.
Одним із головних шляхів саморозвитку та самовдосконалення словотвірної
макросистеми англійської мови є трансорієнтація мовних одиниць, яка, зокрема,
виявляється у формуванні нових вербоформантів шляхом афіксалізації лексичних
одиниць або їхніх фрагментів і в лексикалізації синтаксичних конструкцій.
Так, шляхом афіксалізації лексем утворюються афіксоїди, що формально
й змістовно корелюють з вихідними словами, але за функціональними ознаками
наближаються до стандартних (реєстрових) словотворчих формантів (наприклад,
-babble, -free, -friendly, -head, near-, -savvy, -speak, -style, -something, -wide, -wise).
Формування за аналогією до телескопійного слова серії лексем, у складі
яких відтворюється певний компонент цього телескопізму (фрагмент слова),
 26

сприяє його узуалізації як словотворчого форманта. Саме таким способом були

утворені афіксоїди -abilia, -(a)holic, -(a)thon, -burger, -crat, -cracy, -gate, -naut,
-nomics, -preneur, -plex, -tainment, -tel, -zine. Нові словотворчі елементи
формуються також у результаті афіксалізації скорочень слів, наприклад: agri-,
e-, enviro-, euro-, i-, info-, narco-, petro-, techno-. Цілий ряд афіксів було
створено шляхом семантичної модифікації етимологічно гетерогенних елементів
з особливим статусом "комбінувальних форм", серед яких: bio-, cryo-, cyber-, eco-,
giga-, hyper-, mega-, nano-, -phobe, -phobia, tele-.
Одним із проявів функціональної трансорієнтації мовних одиниць
є лексикалізація синтаксичних конструкцій, яка здійснюється шляхом стягнення
та зрощення членів словосполучення або речення в єдину цільнооформлену
лексему. Утворення складних слів синтаксичного типу є проявом закону
економії мовних зусиль при формуванні нових номінативних одиниць
та здійсненні акту комунікації.
Окрім міжрівневої трансорієнтації лінгвальних одиниць, у сучасній
англійській мові спостерігаються також явища внутрішньорівневої транспозиції,
пов'язані зі зміною функціональних і семантичних ознак лексичних одиниць
у зв'язку з їх переходом до інших лексико-граматичних або лексико-семантичних
угрупувань. Зміна частиномовної належності лексичної одиниці при збереженні
її плану вираження (конверсія) або формування нового лексико-семантичного
варіанту вже існуючого слова (семантична деривація) пов’язані з модифікацією
функціонально-семантичних ознак вихідної лексеми.
Результати нашого дослідження дозволяють також окреслити коло проблем
для подальшої розробки. Насамперед, перспективним є дослідження
синергетичних параметрів організації інших ендосистем мовної суперсистеми,
виявлення шляхів саморегуляції та самоорганізації мовної суперсистеми
через взаємодію об’єктів, що її складають. Перспективним є дослідження
"ландшафтів коеволюції" – просторово-часових особливостей нелінійного
розвитку частин, тобто ендосистем різних ступенів складності, які синтезують
ціле – мовну суперсистему. Емпіричний матеріал вказує на необхідність
створення словника неологізмів за принципом способів вербокреації, написання
посібника зі словотвору з урахуванням виявлених у результаті дослідження
інноваційних тенденцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Системність і розвиток словотвору сучасної англійської мови /
С. М. Єнікєєва // Монографія. – Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2006. – 303 с.
(Швачко С. О. Рецензія на монографію С. М. Єнікєєвої "Системність і розвиток
словотвору сучасної англійської мови" (Запоріжжя , 2006. – 303 с.) // Культура
народов Причерноморья: Научный журнал. – Симферополь: Крымск. науч. центр
нац. акад. наук и мин. образ. и науки Украины, 2008. – Т. 1, № 142. – С. 452–454.
2.До статусу морфем англійської мови (на матеріалі нових словотворчих
елементів) / С. М. Єнікєєва // Вісник Запорізького державного університету. Серія:
Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 2004.– № 4. – С. 47–53.
 27

3.Лексикалізація синтаксичних конструкцій у сучасній англійській мові / С.

М. Єнікєєва // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні
науки. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – № 3 (62). – С. 141–147.
4.Ад'єктивація та субстантивація синтаксичних одиниць у сучасній
англійській мові / С. М. Єнікєєва // Вісник Житомирського державного
університету ім. І. Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – № 23. –
С. 60–64.
5.Вербоформанти, верботрансформанти та система словотвору
(на матеріалі англійської мови) / С. М. Єнікєєва // Вісник Сумського державного
університету. Серія: Філологічні науки. – Суми: Вид-во СумДУ, 2005. –
№ 5 (77). – С. 119–127.
6."Вербоформанти" як елементи словотворчої системи сучасної англійської
мови / С. М. Єнікєєва // Вісник Запорізького державного університету. Серія:
Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 2005. – № 2. –
С. 46–51.
7.Про місце словотвору в системі сучасної англійської мови /
С. М. Єнікєєва // Нова філологія: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запорізьк. держ.
ун-т, 2005. – № 1 (21). – С. 20–27.
8.Словотвір як трансрівень системи англійської мови / С. М. Єнікєєва //
Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія:
Романо-германська філологія. – Х.: Харківськ. нац. ун-т, 2005. – № 667. –
С. 149–153.
9.Трансорієнтація мовних одиниць у періодичних виданнях Великої Британії
та США / С. М. Єнікєєва // Нова філологія: зб. наук. праць. – Запоріжжя:
Запорізьк. держ. ун-т, 2005. – № 2 (22). – С. 28–35.
10.Конституенти та механізми словотвору в сучасній англійській мові /
С. М. Єнікєєва // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. –
К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. – Вип. 17. –
С. 157–166.
11.Синергетизм функціональної трансорієнтації лінгвальних одиниць
(на матеріалі сучасної англійської мови) / С. М. Єнікєєва // Вісник Сумського
державного університету. Серія: Філологічні науки. – Суми: Вид-во СумДУ,
2006. – № 11 (95). – С. 43–51.
12.Скорочення слова як механізм формотворення та словотворення
в сучасній англійскій мові / С. М. Єнікєєва // Вісник Житомирського державного
університету ім. Івана Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка,
2006. – № 27. – С. 93–96.
13.Функціональна трансорієнтація лексичних одиниць шляхом конверсії
в сучасній англійській мові / С. М. Єнікєєва // Нова філологія: зб. наук. праць. –
Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2006. – № 25. – С. 14–20.
14.Синергетичні аспекти семантичної деривації (на матеріалі сучасної
англійської мови) / С. М. Єнікєєва // Вісник Житомирського державного
університету ім. Івана Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка,
2007. – № 32. – С. 140–144.
 28

15.Динамічна синхронія словотвірного гнізда (на матеріалі англійської

мови) / С. М. Єнікєєва // Гуманітарний вісник: Всеукраїнськ. зб. наук. праць.
Серія: Іноземна філологія. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – Т. II, № 11. – С. 329–334.
16.Динамічна синхронія та структурно-процесуальна модель мовної системи
/ С. М. Єнікєєва // Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. – Запоріжжя:
Гуманітарний ун-т "ЗІДМУ", 2007. – № 1. – С. 26–31.
17.Особливості конверсії лексичних одиниць в сучасній англійській мові/ С.
М. Єнікєєва // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки.–
Черкаси: Черкаськ. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, 2007. – Вип. 102. – С. 71–79.
18.Роль телескопії у збагаченні арсеналу словотворчих засобів
сучасної англійської мови / С. М. Єнікєєва // Науковий вісник Волинського
державного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки,
2007. – № 4. – С. 264–270.
19.Синергетическая организация словообразовательной системы
современного английского языка / С. М. Еникеева // Культура народов
Причерноморья: Научный журнал. – Симферополь: Крымск. науч. центр нац. акад.
наук и мин. образ. и науки Украины, 2007. – Т. 1, № 110. – С. 175–178.
20.Синергетичність словотворчих процесів сучасної англійської мови:
порядок і хаос / С. М. Єнікєєва // Сучасні дослідження з іноземної філології:
зб. наук. праць. – Ужгород: Ужгород. нац. ун-т, 2007. – Вип. 5. – С. 412–423.
21.Принципи синергетики як методологія дослідження словотвірної системи
(на матеріалі англійської мови) / С. М. Єнікєєва // Нова філологія:
зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2008. – № 29. – С. 223–230.
22.Релевантність базових понять синергетики для вивчення вербокреативних
процесів сучасної англійської мови / С. М. Єнікєєва // Studia Germanica et
Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науковий
журнал. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – Т.5, № 2 (14). – С. 5–19.
23.Синергетика і лінгвістика: перспективи кооперації / С. М. Єнікєєва //
Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія:
Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. –
Х.: Харківськ. нац. ун-т, 2008. – № 811 . – С. 96–101.
24.Синергетические показатели развития словообразовательной системы
английского языка / С. М. Еникеева // Культура народов Причерноморья:
Научный журнал. – Симферополь: Крымск. науч. центр нац. акад. наук
и мин. образ. и науки Украины, 2008. – Т.1, № 142. – С. 239–242.
25.Динамічно-біієрархічна модель мовної суперсистеми /С. М. Єнікєєва//
Нова філологія: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2009. – № 34. –
С. 176–181.
26.Особливості формування та функціонування ініціальних абревіатур
у сучасній англійській мові / С. М. Єнікєєва // Наукові записки. – Серія:
Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ
ім. В. Винниченка, 2010. – Вип. 89 (4). – С. 25–31.
27.Синергетика як методологія дослідження мови / С. М. Єнікєєва // Нова
філологія: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2009. – № 33. –
С. 96–112.
 29

28.Синергетична лінгвістика: перспективи розвитку / С. М. Єнікєєва // Мова

і культура: Науковий журнал. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. – Вип.
11. – Т. ІV (116) . – С. 23–30.
29.Самоорганізація словотвірного ряду (на матеріалі сучасної англійської
мови) / С. М. Єнікєєва // Нова філологія: зб. наук. праць. – Запоріжжя: Запорізьк.
нац. ун-т, 2010. – № 42. – С. 56–64.
30.Лінгвосинергетика як напрямок сучасного мовознавства /
С. М. Єнікєєва // Сучасні дослідження з іноземної філології: зб. наук. праць. –
Ужгород: Ужгород. нац. ун-т, 2010. – Вип. 8. – С. 196–203.
31.Кореляція між одиницями лексичної та словотворчої систем сучасної
англійської мови / С. М. Єнікєєва // Динаміка наукових досліджень 2003:
матеріали II міжнар. науково-практичн. конф. (20-27 жовтня 2003 року). – Серія:
Філологічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 18. – С. 90–92.
32.Словотвір як трансрівень мовної системи / С. М. Єнікєєва // Ювілейні IV
Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного
університету "Людина. Мова. Комунікація": матеріали міжнар. науково-метод.
конф. (1-2 листопада 2004 року) / Харківськ. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. –
Х., 2004. – С. 88–90.
33.Конверсія і функціональна трансорієнтація лінгвальних одиниць
(на матеріалі неологізмів англійської мови) / С. М. Єнікєєва // Каразінські читання:
Людина. Мова. Комунікація: матеріали V всеукр. наук. конф. (11 листопада 2005
року) / Харківськ. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2005. – С. 68–69.
34.Семантична деривація і словотвір (на матеріалі англійської
мови) / С. М. Єнікєєва // Сучасна англістика: стереотипність і творчість:
матеріали І всеукр. наук. форуму (16 травня 2006 року) / Харківськ.
нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х.: Торсінг Плюс, 2006. – С. 55–56.
35.Самоорганізація мікросистем словотвору (на матеріалі англійської мови) /
С. М. Єнікєєва // Слово й текст у просторі культури: матеріали міжнар. наук.
конф., присвяченої 80-річчю з дня народження проф. О. М. Мороховського (26-27
листопада 2010 року) / Київськ. нац. лінгвістичн. ун-т. – К.: Ленвіт, 2010. – С.106–
107.
36."Лингвосинергетика" и "синерголингвистика" (к проблеме номинации
нового направления языкознания) / С. М. Еникеева // Герценовские чтения.
Иностранные языки: материалы межвузовск. научн. конф. (19–20 мая 2011) /
Рос. гос. пед. ун-т им. А. И. Герцена. – СПб., 2011. – С. 97–99.

АНОТАЦІЯ
Єнікєєва С. М. Система словотвору сучасної англійської мови:
синергетичний аспект (на матеріалі новоутворень кінця ХХ – початку
ХХІ століть). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний
лінгвістичний університет. – Київ, 2011.
У дисертації запропоновано синергетичний підхід до встановлення
закономірностей системно-структурної організації та розвитку словотвору
 30

сучасної англійської мови. Дослідження зосереджено на виявленні

механізмів саморегуляції й самоорганізації словотвірної системи, які дозволяють
їй, зберігаючи свою відносну стабільність, розвиватися. У роботі доведено
релевантність базових ідей і принципів синергетики для дослідження
вербокреативних процесів у сучасній англійській мові. Шляхом екстраполяції
параметрів фрактальності на вивчення принципів структурної організації
словотвірної системи виявлено механізми її розвитку й самодобудовування
на мікро- та макрорівнях.
Особливу увагу приділено функціональній трансорієнтації лінгвальних
одиниць, що зумовлює збагачення арсеналу словотворчих засобів і вдосконалення
способів та механізмів вербокреації. Афіксалізація лексем і фрагментів слів,
інтеграція синтаксичних конструкцій та лексикалізація морфем визначаються
як механізми міжрівневої трансорієнтації. Встановлено й механізми
внутрішньорівневої трансорієнтації мовних одиниць, до яких віднесено
конверсію та семантичну деривацію.
Ключові слова: синергетика, вербокреативна деривація, вербоформант,
трансрівень, фрактал, функціональна трансорієнтація.

АННОТАЦИЯ
Еникеева С. М. Система словообразования современного английского
языка: синергетический аспект (на материале новообразований конца ХХ –
начала ХХІ столетий). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук
по специальности 10.02.04 – германские языки. – Киевский национальный
лингвистический университет. – Киев, 2011.
Работа посвящена исследованию особенностей структурной организации
словообразовательной системы современного английского языка
как синергетического объекта и определению механизмов саморегуляции
и самоорганизации, определяющих алгоритм её функционирования и развития.
Путём выявления генеративной базы словообразования, вербокреативных
механизмов и "получателя" лексических инноваций было доказано,
что словообразовательная система имеет трансуровневый характер. Подобная
организация системы словообразования обусловливает её открытость,
иерархичность, неравновесность и нелинейность.
Классификация элементарных и комплексных конституентов
словообразования английского языка, а также установление структурных связей
между ними позволили определить архитектонику словообразовательной
макросистемы. Элементарные вербокреативные конституенты – вербоформанты –
в зависимости от выполняемой ими функции делятся на базовые и служебные.
Базовые вербоформанты представлены производящими основами, являющимися
формальными эквивалентами единиц разных уровней языка: морфем, лексем,
словосочетаний, предложений. К служебным вербоформантам относятся аффиксы
и аффиксоиды. Комплексные конституенты – микросистемы – словообразования
представлены словообразовательными цепями, гнёздами, рядами и аллигатурами.
 31

Путём экстраполяции параметров фрактальности на исследование

принципов структурной организации словообразовательной системы выявлены
механизмы её развития и самодостраивания на микро- и макроуровнях.
В работе доказана фрактальная природа комплексних конституентов
словообразования и определены механизмы их развития и "размножения".
Способность микрофракталов порождать новые, подобные себе объекты
из меристем – сегментов, рассматривается как важнейший фактор саморегуляции
и самоорганизации словообразовательной макросистемы. Меристемы слов
трансформируются в словообразовательные аффиксы, которые, участвуя
в создании дериватов, формируют словообразовательные ряды
и достраивают словообразовательные гнёзда.
Доказательство релевантности базовых идей и принципов синергетики
для исследования словообразовательной системы строится на анализе
вербокреативных процессов, происходящих в современном английском языке,
на изучении иерархических отношений между конституентами данной системы,
определении механизмов её самоорганизации на микро- и макроуровнях.
Словообразование представлено как открытая сложная неравновесная система с
нелинейными путями развития, относительня стабильность которой
обеспечивается балансированием между состояниями микроуровневого хаоса,
вызванными деструктивным влиянием внеязыковой среды, и аттракторами –
состояниями устойчивости и стабильности структуры. Основное внимание
в исследовании сосредоточено на установлении основных механизмов
самоорганизации и саморегуляции словообразовательной системы, которые
позволяют ей развиваться, сохраняя относительную стабильность.
Исследование также сосредоточено на доказательстве синергетической
сущности функциональной трансориентации лингвальных единиц, которая
способствует обогащению инвентаря словообразовательных средств
и совершенствованию способов и механизмов вербокреации.
Аффиксализация лексем или их фрагментов, лексикализация морфем
и синтаксических конструкций представлены как механизмы межуровневой
трансориентации. В результате аффиксализации лексем или их фрагментов
арсенал словообразовательных средств обогатился серией высокопродуктивных
формантов, которые расширили вербокреативные возможности современного
английского языка.
Установлены механизмы внутриуровневой трансориентации языковых
единиц, к которым отнесены конверсия и семантическая деривация.
Данные виды трансориентации связаны с модификацией функциональных
и семантических признаков лексических единиц в связи с их переходом в другие
лексико-грамматические или лексико-семантические группы. Как механизмы
саморегуляции словообразовательной системы рассматриваются процессы,
связанные с модификацией функционально-семантических характеристик
исходной лексемы. К таковым относятся изменение частеречной принадлежности
лексемы при сохранении её плана выражения, которое происходит при конверсии,
или же формирование нового лексико-семантического варианта существующего
слова, наблюдаемое при семантической деривации.
 32

Ключевые слова: синергетика, вербокреативная деривация, вербоформант,

трансуровень, фрактал, функциональная трансориентация.

RESUME
Yenikeyeva S. M. A Synergetic Approach to Word-formation System
in Modern English: A Study of Late 20th – Early 21st Centuries Language
Innovations. – Manuscript.
Dissertation for a doctoral degree in philology: speciality 10.02.04 – Germanic
Languages. – Kyiv National Linguistic University. – Kyiv, 2011.
The dissertation focuses on the study of synergetic approach to principles
of the Modern English word-formation system organization and development.
The research is aimed at determining self-regulation and self-organization
mechanisms which ensure the word-formation system's relative stability in the process
of its development. The relevancy of basic synergetic ideas and principles for Modern
English verbocreative processes has been validated. On the basis of extrapolation
of fractals’ parameters on the research of the structural organization of word-formation
macrosystem the mechanisms of its development and self-construction on micro-
and macrolevels has been revealed.
Special attention is paid to the phenomenon of language units’ functional
transorientation which contributes to the enrichment of word-forming means and leads
to the perfection of verbocreative ways. Affixalization of lexemes or their fragments,
lexicalization of morphemes and integration of syntactical units have been determined as
mechanisms of interlevel transorientation. Conversion and semantic derivation have
been identified as mechanisms of intralevel transorientation of lexical units.
Кey words: synergetics, verbocreative derivation, verboformant, trans-system,
fractal, functional transorientation.
 Підписано до друку 01.09.2011. Формат 60×90/16. Папір офсетний.
Друк ризографічний. Умовн. друк. арк. 2,4. Тираж 100 прим. Зам. № 299.

____________________________________
Запорізький національний університет

69600, м. Запоріжжя, МСП-41

вул. Жуковського, 66

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 2952 від 30.08.2007