МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний університет інфраструктури та технологій

Дунайський інститут водного транспорту

Спеціалізація: УСТСК

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:
«ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА»

Виконавець:

(прізвище, ім`я, по батькові)

Керівник
______________________________________
оцінка
__________________________________________________
Ім`я та прізвище

__________________________________________________
особистий підпис

м. Ізмаїл
 ВАРІАНТ № 15
1. Основні задачі кінематики. Векторний спосіб завдання руху точки
(траєкторія руху, вектори швидкості і прискорення)…………………………...3
2. Маса, центр мас системи і його визначення………………………………….8
3. Розв’язати задачу. Тонкий однорідний стрижень ОА довжиною l і вагою Ρ
обертається навколо вертикальної осі О1O2 з сталою кутовою швидкістю ω.
Визначити головний вектор зовнішніх сил. Масою осі O1O2 знехтувати..….11

4. Список літератури………………………………………………………13

2
 1. Основні задачі кінематики. Векторний спосіб завдання руху
точки (траєкторія руху, вектори швидкості і прискорення).
Існують різні способи опису положення і руху тіла в обраній системі
відліку – векторний, координатний та природній – і відповідний набір
кінематичних величин, які для цього використовуються.
Векторний спосіб опису руху
Такий спосіб дозволяє лаконічно та прозоро відображати зміст
кінематичних величин і зв’язки між ними.
Радіус – вектор, траєкторія, шлях, переміщення. Положення точки
у просторі можна задати вектором, проведеним із початку відліку в цю
точку (рис.1.1), який називається її радіусом-вектором r⃗ .

Рис. 1.1
Рухома частинка, отже й кінець її радіуса-вектора, описує в просторі
неперервну лінію, котра називається траєкторією руху. Можна сказати, що
траєкторія є геометричним місцем точок кінця радіуса-вектора частинки, що
рухається. Довжина відрізка траєкторії між двома даними точками
називається шляхом, пройденим частинкою за відповідний проміжок часу.
Шлях визначає відстань, яку пройшла частинка вздовж траєкторії, але шлях
не містить жодної інформації про її кінцеве положення.
Тому для визначення зміни положення точки в просторі
використовують
переміщення Δr⃗ – вектор, який проводять із початкового в кінцеве
положення точки на траєкторії (рис. 1.1).
Очевидно, що

(рис. 1.1.)

3
 Модуль вектора переміщення |Δr⃗ | дорівнює відстані між початковим
та кінцевим положенням точки на траєкторії і в загальному випадку не
дорівнює пройденому шляху S (рис. 1.1.):
|Δr⃗| ≤ S.
Але переміщення dr⃗ за нескінченно малий проміжок часу співпадає з
відповідною нескінченно малою ділянкою траєкторії (рис. 1.2).

Рис. 1.2
Тому модуль вектора елементарного переміщення |dr⃗ | і пройдений
точкою шлях dS збігаються:

|dr⃗ | = dS

Вектор dr⃗ є напрямлений по дотичній до траєкторії, тож указує

напрям руху тіла в даній точці траєкторії.
Швидкість. Стан руху точки визначається не просто зміною її
положення в просторі, а тим, як ця зміна відбувається у часі. Наближено це
відображає відношення переміщення Δr⃗ до проміжку часу Δt, за який воно
здійснене. Така величина називається середнім вектором швидкості (або
вектором середньої швидкості переміщення) ⟨ v⃗ ⟩:

⟨ v⃗ ⟩=Δr⃗/ Δt.

Напрям вектора ⟨ v⃗ ⟩ співпадає з напрямом вектора переміщення

(рис.1.1), і його модуль

|⟨ v⃗ ⟩|=|Δr⃗ | / Δt .

Слід зазначити, що вектор середньої швидкості є визначеним тільки

для заданого проміжку часу Δt, тож для різних проміжків він може
відрізнятись як за модулем, так і за напрямком. Але при поступовому
зменшенні величини Δt відношення Δr⃗ / Δt прямує до визначеної границі

4
v⃗ , яка є точною характеристикою руху в кожну мить і називається миттєвою
швидкістю (або просто швидкістю):

Оскільки переміщення Δr⃗ є приростом радіуса-вектора, то миттєва

швидкість є похідною від радіуса-вектора по часу [1]. При цьому вектор v⃗ є
співнапрямлений з вектором dr⃗ , отже, вектор миттєвої швидкості в кожній
точці напрямлений по дотичній до траєкторії .
Вектор v⃗ показує не тільки як швидко, а й у якому напрямі
переміщується тіло в кожен момент часу. Тому говорять, що вектор
швидкості є мірою стану руху тіла. Зокрема, поведінка вектора швидкості дає
загальну інформацію про характер руху. До прикладу, якщо v⃗ =const, то ані
величина, ані напрям швидкості не змінюються, тож тіло рухається
рівномірно і прямолінійно. Якщо ж незмінною лишається тільки модуль
вектора швидкості, то тіло здійснює рівномірний криволінійний рух, тощо.
У практичних задачах часто буває істотним не напрям руху, а лише
швидкість подолання тілом шляху. Тому, крім величин ⟨v⃗ ⟩ і v⃗ ,
використовують середню ⟨v ⟩ та миттєву v скалярні або шляхові швидкості,
які означають через пройдений шлях аналогічно до співвідношень :

Зауважимо, що із співвідношення випливає, що миттєва шляхова

швидкість v збігається із модулем вектора миттєвої швидкості, але для
середніх швидкостей це, на загал, не так.

5
 Прискорення. Ще однією характеристикою руху є прискорення.
Вектор миттєвого прискорення (або просто прискорення) a⃗ визначає
швидкість зміни вектора швидкості у часі й уводиться аналогічно до миттєвої
швидкості:

тобто прискорення – це похідна від вектора швидкості, або ж друга похідна

від радіуса-вектора по часу[2]. Вектор прискорення збігається за напрямом з
вектором Δ v⃗ і в загальному випадку складає певний кут із напрямом
швидкості (рис. 1.3).

Рис. 1.3
Якщо рух є рівнозмінним (a⃗ =const), то прискорення визначається
виразом

де Δt = t2 - t1 – проміжок часу, за який швидкість змінюється на величину

Δ v⃗ .
При нерівномірній зміні швидкості цей вираз визначає середнє
прискорення ⟨a⃗⟩ за час Δt.
Загальні рівняння кінематики точки. Коли задано закон руху точки,
тобто залежність радіуса-вектора від часу r⃗ = r⃗ (t), то за допомогою
співвідношень легко знайти всі інші характеристики руху. Але на практиці
найчастіше відомим є прискорення a⃗ = a⃗ (t), і завдання полягає у
визначенні через нього решти кінематичних величин. Це роблять за

6
допомогою загальних рівнянь швидкості, переміщення (радіуса-вектора) та
шляху, котрі встановлюються за допомогою методів інтегрального числення.
З формули випливає, що за проміжок часу dt приріст вектора
швидкості dv⃗ = a⃗dt. Зміна швидкості за скінчений проміжок часу дорівнює
сумі (точніше – інтегралу) всіх елементарних змін dv⃗ :

Якщо розглядати проміжок часу від початкового t = 0 до довільного

моменту t, то отримаємо загальне рівняння швидкості:

де v⃗ 0= v⃗ (0) – початкова швидкість рухомої точки, тобто швидкість у

момент часу t = 0.
Аналогічними міркуваннями на основі співвідношення
встановлюються загальні рівняння для переміщення та радіуса-вектора:

де r⃗0= r⃗ (0) – початковий радіус-вектор, який визначає положення рухомої

точки в момент t = 0.
Зауважимо, що аби знайти швидкість і положення тіла в заданий
момент часу, крім прискорення a⃗ = a⃗ (t), треба знати початкові умови
— початкове положення тіла r⃗0 та його початкову швидкість v⃗ 0. Але ці
7
величини не потребують попереднього визначення, позаяк “задаються”
вибором системи відліку, в якій розглядається рух.
Рівняння для пройденого точкою шляху встановлюється аналогічно
через шляхову швидкість (модуль вектора швидкості) із співвідношення :

Підставляючи в отримані загальні рівняння заданий закон зміни

прискорення a⃗ = a⃗ (t), можна отримати рівняння кінематики для будь-якого
конкретного виду руху. Нехай, до прикладу, маємо рух тіла з відомим сталим
прискоренням a⃗ =const . Тоді, згідно із рівнянням ,

Це відомий з елементарної фізики закон зміни швидкості при русі зі

сталим вектором прискорення. Підставивши отриманий вираз v⃗ у рівняння,
так само отримаємо відоме рівняння для радіуса-вектора при вказаному русі:

Аналогічно можна отримати рівняння кінематики й для складніших

рухів, у яких прискорення змінюється з часом.

2. Маса, центр мас системи і його визначення.

Ма́ са — основна фізична величина, яка вважається однією з
фундаментальних характеристик матерії, що визначає її інерційні,
енергетичні та гравітаційні властивості від макроскопічних об'єктів до атомів

8
і елементарних частинок. У сучасній фізиці елементарних частинок, яка
ґрунтується на квантовій теорії поля, вважається, що маса не є
фундаментальною властивістю частинок матерії, а набувається шляхом
взаємодії частинок зі спеціальним полем Хіггса.
Центр мас – це уявна геометрична точка, що характеризує
розподіл маси в тілі (системі тіл) і радіус-вектор якої виражається
через радіус-вектори rі окремих точок за формулою:

– маса системи.

Центр мас є точкою прикладання не тільки рівнодійної сил тяжіння,

але і рівнодійної будь-яких масових сил за умови. Що сили, що діють на
елементи тіла (точки системи) паралельні між собою.
Шкільне означення:
Центр мас - це уявна точка перетину ліній дії сил, що діють на
елементи тіла, зумовлюючи його поступальний рух (сили інерції). Звідси
інша назва — центр інерції.
Проектуючи вектори, що входять до формули радіус-вектора центра
мас на координатні осі, маємо:

Рівняння руху центра мас. Закон збереження швидкості центра мас.

Покажемо, що поступальний рух тіла (системи) як єдиного цілого
можна охарактеризувати рухом однієї його точки, вважаючи, що в ній
зосереджена маса всіх точок, що входять в систему. Розглянемо формулу
радіус-вектора центра мас системи:

9
 Обчислимо похідну за часом від записаного виразу:

Так як – імпульс системи, то

Таким чином, сумарний імпульс механічної системи дорівнює

імпульсу її центру мас, якщо вважати, що в ньому зосереджена маса всієї
системи.
Якщо взяти похідну за часом від останнього виразу, то матимемо:

згідно рівняння імпульсів,

а – прискорення центру мас.

Тоді:

Одержаний вираз носить назву рівняння руху центру мас, яке є

узагальненням II закону Ньютона, сформульованого для матеріальної точки,
на випадок механічної системи.

10
 Центр мас механічної системи рухається як матеріальна точка, в якій
зосереджена маса всіх точок системи, під дією результуючої зовнішніх сил,
прикладених до системи.
Розглянемо випадок замкнутої механічної системи:

. Тоді ;

Останній вираз складає зміст закону збереження швидкості руху

центра мас замкнутої системи:
Якщо механічна система – замкнута, то її центр мас (інерції)
рухається з постійним вектором швидкості, тобто знаходиться в стані спокою
або рівномірного прямолінійного руху.
Висновок: змінити рух центру мас системи (тіла) можуть тільки
зовнішні сили, а внутрішні сили не можуть впливати на рух центра мас
(інерції).

3. Розв’язати задачу. Тонкий однорідний стрижень ОА довжиною

l і вагою Ρ обертається навколо вертикальної осі О1O2 з сталою кутовою
швидкістю ω.

Визначити головний вектор зовнішніх сил. Масою осі O1O2

знехтувати

11
 Розв’язання.

Відповідно до теореми про рух центра мас системи матеріальних

точок ,

для визначення k = 1 головного вектора зовнішніх сил системи

досить знайти Mωc. Тому що центр мас стрижня знаходиться у точці С на

відстані l/2 від осі обертання і має, у силу сталості вектора ω, тільки
доцентрове прискорення ωn = ОСω2 = l/2ω2 , яке спрямовано уздовж стрижня
від С до О, тоді головний вектор зовнішніх сил системи V е має той же
напрямок і дорівнює за модулем

У даному випадку головний вектор зовнішніх сил є векторною сумою ваги

стрижня і реакцій опор O1 та О2.

12
Список використаної літератури:

1. КУРС ФІЗИКИ ДЛЯ БАКАЛАВРІВ. В. П. Бригінець, С.О.

Подласов http://physics.zfftt.kpi.ua/mod/book/view.php?id=272&chapterid=692
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Система_центра_мас
3. https://ukrayinska.libretexts.org/Математика/розрахунку/Книга
%3A_Обчислення_(OpenStax)/06%3A_Програми_інтеграції/
6.06%3A_Моменти_та_центри_мас

13