Аналітична записка про права етнонаціональних меншин в Україні та

Швейцарії

Вступ

Україна та Швейцарія, які обидві є багатонаціональними країнами,

мають закони, які визначають права національних меншин в країні та
забезпечують їх культурний та мовний розвиток. Хоча існують певні
схожості, обидва законодавства мають свої особливості.

Секція 1. Аналіз законів про права етнонаціональних меншин в

Швейцарії

Швейцарія, зі своєю багатою історією та географічною

різноманітністю, стикається з питаннями захисту прав етнонаціональних
меншин. В країні існують закони і міжнародні угоди, які визначають права
цих меншин.

Федеральна конституція Швейцарії:

Стаття 70: Гарантує право на рівноправ'я національних мов (німецької,

французької, італійської та ретороманської) в швейцарських кантонах.

Стаття 121: Встановлює можливість референдуму для вирішення

питань, пов'язаних з мовними або культурними меншинами.

Федеральний закон про національні мови та розуміння

міжнаціональних відносин (Мовний закон):

Закон встановлює статус чотирьох національних мов Швейцарії та

надає правовий захист правам меншин щодо використання їхніх мов.

Визначає обов'язки швейцарських органів щодо забезпечення

рівноправ'я та просування використання мов національних меншин.
 Федеральний закон про національні меншини та охорону меншин
(Закон про національні меншини):

Закон визначає правовий статус національних меншин в Швейцарії.

Надає право на захист та підтримку національних меншин, включаючи

фінансову підтримку для культурних та освітніх проектів.

Європейська хартія регіональних або мовних меншин:

Швейцарія приєдналася до Європейської хартії регіональних або

мовних меншин, яка забезпечує захист та підтримку мовних меншин на
регіональному рівні.

Вона визнає права на використання мов національних меншин у різних

сферах, включаючи освіту та медіа.

Міжнародна конвенція про права людини та основні свободи

(Європейська конвенція):

Швейцарія є стороною Європейської конвенції, яка включає

положення, що стосуються прав національних меншин.

Міжнародна Конвенція про громадянські і політичні права та

Міжнародна Конвенція про економічні, соціальні і культурні права:

Швейцарія також є стороною цих міжнародних угод, які гарантують

права етнонаціональних меншин, зокрема у сферах політичних, соціальних та
культурних прав.

Секція 2. Аналіз законів про права національних меншин в Україні

Права етнонаціональних меншин в Україні регулюються кількома

законами та документами.
 Конституція України (1996 рік):

Стаття 10: Гарантує рівність перед законом та заборону дискримінації з

будь-якого підстави, включаючи національну приналежність чи етнічну
приналежність.

Стаття 11: Визначає основні права та свободи громадян, включаючи

право на культурну самобутність та вільний розвиток своєї мови.

Закон України "Про національні меншини в Україні" (2012 рік):

Закон встановлює правовий статус національних меншин в Україні.

Надає право на захист та підтримку національних меншин, включаючи

фінансову підтримку для культурних та освітніх проектів.

Визначає механізми для забезпечення рівності та захисту прав

національних меншин.

Закон України "Про мови" (2012 рік):

Закон встановлює правила стосовно офіційного використання

української та інших мов в Україні.

Містить положення щодо прав етнонаціональних меншин щодо

використання своїх рідних мов, зокрема в освіті та у взаємодії з державою.

Закон України "Про освіту" (2017 рік):

Закон містить положення, які стосуються освіти національних меншин.

Гарантує право на навчання на мові меншини та забезпечує збереження

культурного спадку меншин у системі освіти.

Міжнародні угоди:
 Україна є стороною різних міжнародних угод, включаючи Європейську
хартію регіональних або мовних меншин та Рамкову конвенцію про захист
національних меншин. Європейська хартія регіональних або мовних меншин
була ратифікована Україною у травні 2003 р. Відповідно до Закону про
ратифікацію Хартії, положення документу поширюються в Україні на мови
таких національних меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької,
єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецька, польська, російська,
румунська, словацька та угорська.

Секція 3. Рекомендації щодо покращення законодавста України у

питаннях національних меншин

Покращення законодавства про національні меншини в Україні може

відбутися на основі найкращих практик, які існують у законодавстві
Швейцарії. Ось деякі рекомендації щодо покращення законів про національні
меншини в Україні з прикладами, які можна взяти з швейцарського досвіду:

Фінансова підтримка: Закони про національні меншини в Україні

могли б включати положення про фінансову підтримку проектів та ініціатив,
спрямованих на збереження культурного спадку меншин. Наприклад,
Швейцарія надає фінансову підтримку культурним та освітнім проектам
національних меншин через Федеральний департамент внутрішніх справ.
Також існують декілька фондів, які фінансово підтримують такі проєкти:
Фонд національних меншин Швейцарії (FNM), Гранти Фонду Романської
Швейцарії (FRRS), Гранти Фонду Італійської Швейцарії (FFSI), Фонд
Ретороманського діалекту Швейцарії (FRD). Взагалі у Законі «Про
національні меншини» від 2022 року з’явилися положення про фінансову
підтримку, але йдеться лише про фінансове забезпечення заходів, пов'язаних
з реалізацією прав і свобод осіб, які належать до національних меншин.

Рівноправ'я у сфері освіти: Закони про освіту в Україні можуть бути

доповнені положеннями, що гарантують право на навчання на мові меншини.
Хоча фактично це прописано у законі України «Про освіту» 2017, є певні
нюанси. Стаття 7 Закону містить таке формулювання: «особам, які належать
до національних меншин України, гарантується право на навчання в
комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти,
поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини». Це
означає, що закон зберігає за представниками національних меншин право
здобувати дошкільну та початкову освіту мовою відповідної нацменшини,
але середня освіта вже має здійснюватися українською мовою. Крім того,
закон передбачає, що деякі предмети можуть викладатися англійською та
іншими офіційними мовами ЄС (болгарською, румунською тощо). Таке
формулювання не гарантує права на освіту рідною мовою, а залишає це
питання на розсуд місцевої влади. Закон також не регулює можливість
навчання в загальноосвітніх школах мовами інших національних меншин
(білоруси, євреї), а регулює лише вивчення цих мов як навчальної
дисципліни. Таке формулювання правової норми може призвести до
звуження можливостей навчання рідною мовою для представників
національних меншин, мови яких не є офіційними в ЄС, порівняно з
ситуацією, яка їм гарантувалася раніше. Нерівне забезпечення мовних прав у
сфері шкільної освіти для представників різних національних меншин на
практиці ставить у надзвичайно вразливе становище білорусів, гагаузів,
молдован, євреїв, ромів, вірмен та інших. У Швейцарії в той час існує
практика, де школи національних меншин можуть надавати навчання на їх
рідній мові до повного закінчення навчального закладу.

Загалом це головні аспекти, які можна виділити при наданні

рекомендацій. На сьогоднішній день законодавство Україна щодо
національних меншин стає наближеним до законодавста країн
Європейського Союзу.

Висновок. Отже, обидві країни прагнуть захищати права національних

меншин, проте рівень розгалуженості та специфіка захисту може
відрізнятися в залежності від кожної конкретної ситуації. Україна і
Швейцарія враховують свої унікальні умови та історичні фактори при
розробці та застосуванні своїх законів про права національних меншин. Хоча
Україна активно працює над законами щодо національних меншин, можна
перейняти досвід інших країн, зокрема Швейцарії. Якщо прирівнювати
форми здійснення тих чи інших положень законів щодо етнонаціональних
меншин, то помітно, що Швейцарія більше застосовує на практиці, в той час
як Україна здебільшого сильна в теоретичній частині. Але якщо загалом
прирівнювати закони двох держав, то вони мають значну кількість спільних
рис.