1

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти, науки та молоді
Волинської обласної державної адміністрації
Комунальна установа «Волинська обласна Мала академія наук»

Відділення мовознавства
Секція: іспанська мова

Арабізми у сучасній іспанській мові: історія запозичення й особливості

функціонування

Роботу виконала:
Зінич Соломія Андріївна,
учениця 9 класу
комунального закладу
«Луцька гімназія №18Луцької
міської ради Волинської області»

Науковий керівник:
Поліщук Наталія Вікторівна,
вчитель іспанської мови
комунального закладу
«Луцька гімназія №18Луцької
міської ради Волинської області»

Луцьк – 2020
 2

Волинська обласна мала академія наук

Анотація

Зінич Соломія Андріївна,

учениця 9-А класу, комунальний заклад
«Луцька гімназія №18 Луцької міської ради
Волинської області»
Науковий керівник: Поліщук Наталія Вікторівна, вчитель іспанської мови
комунального закладу «Луцька гімназія №18 Луцької міської ради Волинської
області»
Арабізми у сучасній іспанській мові: історія запозичення й особливості
функціонування
Дослідницьку роботу присвячено аналізу таких понять як:
«запозичення», «іншомовне слово», «арабізм».
У нашому дослідженні ми аналізуємо лексичні, морфологічні та
синтаксичні запозичення арабського елементу, розглядаємо основні причини
появи іншомовного компоненту, що поширювався мусульманами. У роботі
також аналізується спосіб, яким арабізми, які виникли в різні періоди
арабського існування, досі вживаються і продовжують бути тісно пов’язані з
соціальним життям Іспанії, тому знання їх полегшує управління соціальними
конвенціями, які контролюють використання обох мов у різних ситуаціях.
Науково-пошукове дослідження дає можливість переконатись в тому,
що вивчення арабізмів учнями полегшує їх використання та робить навчання
мови більш привабливішим.

Ключові слова: запозичення, іншомовне слово, арабізм, арабська культура,

наука та техніка, архітектури, торгова діяльність, побут, ремесло
 3

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1......................................................................................................................8
ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ.............8
1.1. Історичний контекст появи арабізмів в іспанській мові................................8
1.2. Трактування понять «запозичення» та «іншомовне слово». Арабізм як
різновид запозичення..................................................................................................9
1.3. Закріплення арабського елемента в іспанській мові....................................13
Висновок до 1 розділу...............................................................................................16
РОЗДІЛ 2....................................................................................................................17
ФУНКЦІОНУВАННЯ АРАБІЗМІВ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ................................17
2.1. Аналіз арабізмів у сучасній іспанській мові....................................................17
2.2. Семантичні групи арабізмів в іспанській мові................................................19
Висновок до 2 розділу...............................................................................................21
ВИСНОВКИ...............................................................................................................23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................25
ДОДАТКИ..................................................................................................................26
 4

ВСТУП

Мова пов’язана не лише з певною територією. Вона є найважливішим

засобом спілкування та пізнання і належить людям, які зазвичай подорожують
різними країнами. Тому мова подорожує і асимілюється разом з іншими
мовами. Крім того, часи змінюються, з’являються нові речі та процеси, і як
результат – людям доводиться запозичувати слова з інших мов, щоб визначити
ці зміни або ж використовувати вже існуючі позначення на ті чи інші речі чи
процеси.
Актуальність і доцільність дослідження зумовлена підвищеним
інтересом до культури та побуту східних країн, мусульманської життєвої
філософії. Пожвавлена зацікавленість є саме тим фактором, що сприяє
відкриттю меж для подальшого запозичення лексики, появі нових понять та
реалій, що потребують мовних одиниць для їх номінації.
Мета дослідження – проаналізувати процес запозичення слів
арабського походження в іспанській мові; розглянути основні класифікації
арабізмів в іспанській мові, та спробувати групувати запозичені арабізми за
тематикою; розглянути та проаналізувати такі поняття як: арабізми,
запозичення, іншомовне слово;
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
- проаналізувати основні погляди сучасної науки на поняття «арабізм»,
«запозичення», «іншомовне слово»;
- вивчити причини впливу арабскої культури на іспанську мову;
- зробити аналіз слів, запозичених з країн мусульманських народів;
Предметом дослідження база слів арабського походження «Великого
іспано-російського словника»
Об’єктом дослідження слова-арабізми, що зустрічаються у словнику.
Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи
та прийоми дослідження: описовий, його метою є аналіз та систематизація
 5

фактичного матеріалу; компаративний метод, що базується на порівнянні

варіантів перекладу проаналізованих повідомлень.
Матеріалом дослідження слугують слова, зібрані у іспано-російському
словнику.
Наукова новизна полягає в удосконаленні дослідження впливу
арабської культури на іспанську мову.
Теоретична цінність дослідження обумовлюється тим, що в ній в
узагальненому вигляді представлені існуючі на сьогоднішній день підходи до
дефініції та систематизації запозиченої лексики в іспанській мові.
Практична цінність одержаних результатів полягає у тому, що у
роботі аналізується спосіб, яким арабізми, які виникли в різні періоди
арабського існування, досі вживаються і продовжують бути тісно пов’язані з
соціальним життям Іспанії, тому знання їх полегшує управління соціальними
конвенціями, які контролюють використання обох мов у різних ситуаціях.
Науково-пошукове дослідження дає можливість переконатись в тому,
що вивчення арабізмів учнями полегшує їх використання та робить навчання
мови більш привабливішим.
Також матеріали роботи можна використовувати на уроках іспанської
мови з метою формування в учнів соціокультурної компетенції в ході вивчення
особливостей іспанської ментальності та системи цінностей та при написанні
наукових робіт у шкільних секціях та МАН.
У вступі обґрунтовується актуальність даного дослідження,
формулюються мета, завдання, наукова новизна, теоретична та практична
цінність з викладенням структури роботи.
У першому розділі, тобто у теоретичній частині проаналізовано існуючі
визначення термінів «запозичення», «іншомовне слово», «арабізм», визначені
основні причини впливу арабської культури на іспанську.
Другий розділ присвячений класифікації арабізмів за тематикою та
семантичним полем, розглянуті основні ознаки, що вказують на походження
запозиченого слова.
 6

У висновках наведено результати даного дослідження відповідно до

поставлених завдань.
Структура та обсяг роботи: наукова робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків, списку використаних джерел, списку електронних ресурсів
та додатків.
 7

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

1.1. Історичний контекст появи арабізмів в іспанській мові

Арабська мова завжди впливала на мови народів, до яких прийшов

іслам, і це тому, що арабська мова пов’язана з Кораном і оскільки цю священну
книгу неможливо перекласти, окрім як на рівні значень тому, що вона втрачає
свою святість, коли її перекладають на іншу мову, народи, які опинились на
іспанській землі під владою мусульман, постали перед необхідністю вивчати
арабську мову, щоб сповідувати обряди мусульманської релігії.
Приблизно в 570 році на північному заході Саудівської Аравії народився
Мухаммед, засновник ісламу. Послідовники Мухаммеда поширили іслам і
заснували державу в Саудівській Аравії, Сирії, Палестині, Ірані, Іраку та
Єгипті, політичний центр якої був у Мецці, пізніше в Медині, потім вони були
перенесені в провінції Сирію та Ірак [4, 18].
Спочатку арабська Іспанія була підпорядкована еміратом халіфа
Дамаска. Але вже з 929 року з Абд ар-Рахманом III еміри Кордови почали
називати себе халіфами і домінували на незалежній території Дамаска. Кордова
стало одним з найважливіших міст Європи в 10-11 століттях. Це був
культурний центр, куди приїжджали вчені з усього світу. Велике значення в
історії арабської Іспанії набуває уряд візира, сьогодні відомого як Альмансор.
Він був політичним і військовим генієм, його уряд був не зовсім толерантним
до християнства. Після його смерті почався період анархії. У 1031 році халіфат
був розділений на кілька невеликих королівств, названих Тайфа. Християнські
королівства зрозуміли, що ситуація на мусульманській території дуже
заплутана, і почали наступ. Так звана Реконкіста Піренейського півострова
охоплює тривалий період (718-1492) і характеризується безперервною
боротьбою між іспанськими християнами та мусульманами [10, 47].
 8

Правителі Тайфи звернулися за допомогою до кочового берберського

племені альморавідів Сахари в ім’я ісламу. Їм не знадобилося багато часу, щоб
окупувати Північну Африку та королівства Тайфа. У той час християнськими
територіями керував король Альфонсо VI, який був успішним під час
завоювання міста Толедо в 1085 р. Проте Альморавіди захопили Гранаду,
Малагу, Севілью, Альмерію, Мурсію, Сарагосу, Майорку і знову об’єднали
територію Аль-Андалуса. Тоді було нове вторгнення берберів під назвою
Альмохади, вони розбили Альморавідів і захопили їх території. Але вже в 1212
році в битві при Навас де Толоса християнський король Альфонсо VIII
перемагає Альмохадів. Мусульманам довелося покинути міста і залишилися
лише в королівстві Гранада, яке залишалося під владою мусульман. Останній
мусульманський король покинув Гранаду в 1492 році. Однак цей факт не
означає припинення співіснування між мусульманами та християнами, оскільки
багато мусульман залишилися жити у своїх будинках після окупації їхніх
земель християнськими королями півночі [7,57].
Отже, багато арабських слів включено в іспанську мову через те, що
араби вторглися на Піренейський півострів на початку 8 століття. У 711 році на
Піренейський півострів прибули групи мусульманського віросповідання зі
Східної та Північної Африки (араби, сирійці та бербери). Так почалося арабське
панування на Піренейському півострові, яке тривало дев'ять століть, аж до 1609
року. Завоювання було швидким; менш ніж за вісім років вони завоювали всю
Іспанію, за винятком невеликої смуги на півночі півострова. Іспанія стала
ісламізованою, значною мірою прийнявши звичаї, культуру та мову загарбника,
і цей вплив відіграв важливу роль у її історичній еволюції.

1.2. Трактування понять «запозичення» та «іншомовне слово».

Арабізм як різновид запозичення

Проблема запозичених слів цікавить не лише вітчизняних, а і

зарубіжних дослідників ще з початку ХVІІІ століття. Лінгвісти ведуть активні
 9

дискусії з питання лінгвістичної сутності запозичень. Ряд учених розглядає

запозичення не тільки як процес, але і як результат, тобто продукт переходу
мовної одиниці з однієї мови в іншу.
Питання, пов'язані з іншомовними вкрапленнями представляють інтерес
для таких дисциплін, як лінгвістика, лексикологія, психолінгвістика,
перекладознавства, соціолінгвістика. Однак проблематика пояснення терміну
«іншомовне вкраплення», «іншомовне слово», «запозичення» привернула
пильну увагу лінгвістів порівняно нещодавно. У процесі вивчення трактувань є
очевидною відсутність єдиної і загальноприйнятої термінології. З’являється
необхідність уточнення вищезгаданих понять так як виникає питання: чи
існують відмінності між термінами «іншомовне вкраплення», «іншомовне
слово» і «запозичення» або вони синонімічні?
Лінгвістична позика (запозичення) – це слово, запозичене з іншої мови
під впливом культури, ставши словом повсякденного вжитку. Ним може бути
слово, морфема чи вираз з однієї мови, які перейняли інша. Часто це є
результатом культурного впливу носіїв першої мови на тих, хто володіє
другою. Коли запозиченим елементом є лексичне слово, як правило,
прикметник, іменник або дієслово, ми говоримо про лексичне запозичення, є
також граматичне запозичення, яке трапляється особливо коли значна кількість
носіїв двох мов використовують частки, морфеми та нелексичні елементи
однієї мови, коли говорять іншою.
«Запозичення є слово або зворот, яке увійшло в мову в результаті
процесу переміщення елементів з однієї мови в іншу і що стало повноправним
елементом лексико-семантичної системи мови-реципієнта» [8, 67]. «Словник
лінгвістичних термінів» під запозиченням пояснює «звернення до лексичного
фонду інших мов для вираження нових понять, подальшої диференціації вже
наявних і позначення невідомих раніше предметів»[1, 44]. «Лінгвістичний
енциклопедичний словник» пропонує трактування терміна запозичення як
«елемента чужої мови ( слово, морфема), перенесеного з однієї мови в іншу в
результаті контактів мовних, а також процесу переходу елементів однієї мови в
 10

іншу» [9 с. 43 ]. На думку Е. Ф. Володарської, «запозичення – це мовне явище,

яке полягає в акцепції однією мовою лінгвістичного матеріалу з іншої мови
внаслідок екстралінгвістичних контактів між ними, що розрізняються за рівнем
і формами» [2, 42]. «Запозичення також визначають як «процес, під час якого
відбувається поступове просування від разових, оказіональних використань
даного запозичення, по шляху його поступового освоєння засобами мовної
системи і, врешті-решт, включення його як повноправного елемента в систему
мови-рецептора з присвоєнням характеристик, властивих споконвічним
одиницям відповідних класів» [3, 23].
За ступенем адаптації та потребою слова існує декілька типів лексичних
запозичень:
Іноземні слова – це оригінальні слова з інших мов, які вимовляються
мовою реципієнта з деякими власними фонетичними адаптаціями. Із введенням
письма деякі слова – замість того, щоб дотримуватись оригінальної вимови чи
написання – адаптуються до того, як їх читає або вимовляє мова одержувача;
однак, з лінгвістичної точки зору, це розрізнення не має значення, коли термін
класифікується як іноземний. Їх умовно можна розділити на:
- Неадаптовані іноземні. Слова, що походять з інших мов, які не
адаптувалися до написання мови одержувача. його вимова залежить від знання
мови походження, якою володіє мовець.
- Адаптовані іноземні. Слова, що походять з інших мов, які адаптувалися
до правил мови-реципієнта;
- Спеціалізовані іноземні. Ті слова, які стосуються чужої та нової для мови
та приймаючої спільноти реальності, яка не може знайти еквівалент.
Арабізми – це іспанські слова, які мають арабське походження. Так
само, як англійська мова сьогодні є мовою впливу на технологічні досягнення,
арабська була в середньовіччі, оскільки в той час мусульманська цивілізація
була більш розвинена в різних наукових дисциплінах, тому значна частина
арабізмів була пов’язана з технікою або ремеслами або наукових дисциплін. Це
також була мова культури, тому вона служила засобом для досягнення інших
 11

високорозвинених культур, таких як перська. З іншого боку, спадщина, яку

залишила арабська мова за сім століть існування на Піренейському півострові,
особливо в Аль-Андалусії.
Арабська мова проникла на материкову частину Іспанії, прийнято
вважати, що арабська використовувалася серед місцевих еліт, поряд з
романськими діалектами, і що вона вплинула на місцеві діалекти, відомі як
діалекти мосарабського, які були більш поширеними, ніж їх власна народна
мова [4,50]. Арабізми іспанської мови становлять приблизно 8% загального
словникового запасу, і, за оцінками, існує близько 4000 слів, включаючи
маловживані слова [4,53]. Арабізми охоплюють майже всі сфери людської
діяльності і, за словами Рафаеля Лапеса [15, 133], вони є, після латинської,
найважливішим лексичним потоком іспанської мови мінімум до XVI ст.
Отже, сучасні лінгвісти не мають єдиної думки щодо загальноприйнятої
назви поняття «запозичення». Існують два типи запозичень: лексичні та
граматичні. Іншомовні слова можна розділити за ступенем адаптації та
потребою вживання. Проте лексичне запозичення є найпоширенішим із усіх і
відбувається, коли запозичений елемент є словом, як правило, прикметником; з
іншого боку, граматичне запозичення виникає, коли значна кількість
двомовних мовців використовує частки, морфеми, упорядкування та
конструкції, характерні для іншої мови. Мовні спільноти беруть з інших мов
лексичні форми для опису реалій, які вперше з’являються в їхній культурі, але
часто зустрічаються в іншій і вже мають підроблений термін, запозичені
терміни або лексичні запозичення.

1.3. Закріплення арабського елемента в іспанській мові

Сучасна іспанська мова, по суті, є результатом історичної еволюції

латинської мови в частині Піренейського півострова, тому переважна більшість
її характерних ознак походить від мови, яку принесли римляни. Але з часом і з
розширенням, яке відбулося, також були включені елементи різного
 12

походження, які, хоча і мають менший характер, все ж є значними. Римська

імперія отримала величезне територіальне розширення, і латинська мова
супроводжувала адміністрацію та римські легіони в їх розширенні, так що за
відносно короткий проміжок часу ця мова, якою спочатку говорили лише в
Лаціо (невеликий регіон центральної території Італійський півострів)
переважала майже над усіма іншими на території імперії. Однак латинська
мова, якою розмовляли в різних регіонах, була не зовсім однаковою. Серед
причин логічних діалектних відмінностей варто згадати той факт, що
завоювання кожного з них відбувалося в різний час, до чого слід додати
визначення географічного та соціального походження завойовників, на латині
мовою, якою розмовляли вихідці з території та іншими історичними
перипетіями. З цих та інших причин, з розпадом Імперії та відсутністю
комунікації, що це спричинило між новими політичними утвореннями, що
виникли, діалектні форми поступово розвивалися все більш віддалені від
класичної латині, водночас більше відрізняючись одна від одної, аж до точки,
що взаєморозуміння між людьми, які використовували різні види, було більше
неможливе. Так почали з’являтися так звані романські мови, всі вони дочірні
латинської мови. Отже, як сестри, якими вони є, вони мають численні спільні
мовні елементи та чимало подібностей у всіх відношеннях, але вони також
мають відмінності, які є достатньо значними, щоб вважатися різними мовами.
Як наслідок мовної та соціальної ситуації, іберійсько-римські мови
Піренейського півострова піддалися прямому впливу арабської мови, що
характеризує їх у порівнянні з іншими європейськими мовами. Непрямий
вплив арабської відбувався через комерційні та військові відносини між двома
берегами Середземного моря, ісламським і християнським, а також через
переміщення творів, як наукових, так і художніх, що здійснювало усвідомлення
європейцями культурної переваги мусульман.
Таким чином, мови півострова відображають інтерференцію з арабською
через чотири типи арабізмів, два з них прямі і два непрямі [20,68]:
- Прямі арабізми:
 13

Існують два типи прямих арабізмів, які включені в дві різні фази
мовного співіснування між обома народами: перша фаза відповідає еміграції
мусульманів на християнські землі півночі Піренейського півострова під час
арабського панування.
Друга фаза — відвоювання земель Аль-Андалусії християнськими
державами півночі, головним чином Кастилією, Арагоном, Наварою та
Португалією, і мовним контактом з носіями цих земель.
- Непрямі арабізми:
Також розрізняють два типи непрямої арабської мови: з одного боку, ті,
які передаються окремими особами або групами осіб, які подорожують на землі
ісламу з різних причин і вводять у свою мову, а зрештою і на мову півострова,
свій досвід і технічні особливості, характерні для їх ремесла (купці, воїни,
посли тощо). З іншого боку, арабізми, які використовуються в перекладах, не
знаходять еквівалентів у латинській чи романській мові деяким арабським
термінам.
Поряд з цими чотирма типами арабізмів ми можемо спостерігати ще два
новітнього проникнення: з одного боку, терміни, введені сучасними
письменниками, авторами екзотичних оповідань, а з іншого — терміни,
породжені політико-соціальними відносинами Іспанії з країнами Північної
Африки, особливо з Марокко, або з пресою, коли йдеться про питання,
пов’язані з ісламським світом.
Окрім згаданих типів арабізмів, слід пам’ятати, що Корріенте [13,197]
також говорить про морфологічні арабізми, хоча вони мають значно менший
вплив, ніж ті, що введені в лексику. Серед арабських елементів, вставлених в
іспанську морфологію, ми виділяємо артикль al-, який був включений до кореня
іспанських іменників арабського походження, втративши свою цінність як
артикль. Однак найпродуктивнішим елементом у морфологічній системі
іспанської мови був –í, суфікс родових і інших похідних від арабських власних
імен. Множина утворюється через –íes і є незмінною за родом, якщо вона має
функціональне значення як суфікс. Крім того, іспанська мова в багатьох
 14

випадках має латинські та арабські мовні дублети з однаковим значенням або

для позначення точно того ж самого, наприклад, aceituna та oliva, aceite та
óleo, alacrán та escorpión, jaqueca та migraña, alcancía y hucha.
У деяких словах кастильською мовою усвідомлення такого суфікса було
втрачено, що дозволило допустити ознаку жіночого роду, як це відбувається зі
словами «sandía» або «alcancía». Це дуже продуктивна морфема навіть сьогодні
в іменниках, пов’язаних з ісламським світом, і часто використовується при
введенні нових арабізмів, особливо в пресі. Таким чином, часте вживання таких
слів, як іракський, іранський, пакистанський, марокканський тощо.Отже,
підводячи багато підсумків, можна сказати, що вплив на фонетичні,
морфологічні та синтаксичні питання досить мізерний і не завжди визнається
всіма фахівцями з цього питання, оскільки іноді виникають різні думки, які
підтверджуються аргументами, що якщо хоча вони не є остаточними, вони
принаймні викликають обґрунтовані сумніви. Натомість існує загальна згода
щодо лексики. Кваліфіковані автори зазначають, що близько 8% іспанської
лексики походить з арабської мови, тобто близько дев’ятисот примітивних
термінів, які з відповідними похідними можуть перевищувати чотири тисячі
слів.
Що стосується іспанської мови, то протягом всієї своєї історії, особливо
в лексиконі, вона зазнавала різних впливів, які проявляються в наявності слів
доримського походження, арабської, грецької, германської чи інших
романських мов (особливо французької, окситанської, каталонської, італійської
та португальської), серед інших. Арабський елемент – це саме та особливість,
яка відрізняє іспанську (разом з іншими іспаномовними романськими мовами
та з деякими діалектами південної Італії) від решти мов Західної Європи.

Висновок до 1 розділу

Слова арабського походження становлять найважливіший внесок в

іспанський лексикон після латинського. Ця присутність настільки різноманітна,
 15

що можна сказати, що для позначення аспектів майже всіх сфер людської

діяльності іспанська мова більшою чи меншою мірою має арабізми.
Просування арабів різними країнами забезпечило їм знання, отримані з різних
культур, тому вони досягли явної переваги в науковій галузі в середні віки.
Таким чином, кількість голосів, які внесли свій внесок у словниковий запас у
цій галузі, є надзвичайною. Це пояснює, з одного боку, що не мало термінів
також перейшло в кілька європейських мов, а з іншого, що частина арабізмів
має своє примітивне походження в різних мовах, оскільки арабська в цих
випадках була лише посередником. і передавач іноземної культури. Було б
нудно робити тут широкі посилання на арабізми іспанського лексикону, але в
якості прикладу наведемо репрезентативний зразок, зібраний з різних областей,
що стосується деяких найпоширеніших видів людської діяльності.
 16

РОЗДІЛ 2.

ФУНКЦІОНУВАННЯ АРАБІЗМІВ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

2.1. Аналіз арабізмів у сучасній іспанській мові

Арабізми – плід тривалого співіснування між арабами та християнами в

середньовічній Іспанії, складають характеристику іспаномовної лексики.
Незважаючи на те, що багато з цих арабських елементів йшли у забуття
протягом історії мови, витісняючись іншими іноземними термінами чи
латинськими культизмами, навіть сьогодні велика кількість з них все ще
активні, і багато з них є частиною загального лексикону іспанської мови.
Рафаель Лапеса [15,133] обчислює загалом понад чотири тисячі форм, додаючи
до самого лексикону та його похідних більше тисячі топонімів.
З іншого боку, слід враховувати, що не всі ці слова походять
безпосередньо з арабської. Мусульмани часто виступали посередниками у
введенні голосів з інших мов на іспанську мову. Вони взяли запозичили їх і
сформували у своїй фонетиці так само, як іспанці зробили з арабськими
словами. Ми вважаємо їх арабізмами, незважаючи на те, що вони походили з
інших мов, оскільки вони проникли в іспанську через контакт з арабськими
діалектами.
Санскритського походження, наприклад, «alcanfor» та «ajedrez»; з
перської походять «jazmín», «naranja», «escarlata» та «azul»; багато інших є
еллінізмами, такими як «arroz» або «acelga», а також багато латинських слів,
наприклад «albérchigo».
Нижче ми виділимо деякі лінгвістичні аспекти, на які вплинула арабська
мова на граматичному рівні. Наприклад, якщо говорити про морфологію, то
варто виділити вплив деяких особливостей, таких як:
- Прийменник артикля al- до численних іменників. Злиття цього артикля з
лексемою іменника дозволяє використовувати артиклі: la almohada, el
 17

alhelí, el albarán... У багатьох випадках слова були утворені за допомогою

артикля, пов’язаного з латинською основою (almeja < артикль al +
латинське mitulu, alpiste (артикль al + латинське pistu). Крім того, слід
зазначити, що цей артикль не є відмінною ознакою арабської мови,
оскільки є інші слова, які починаються з того самого артикля і є
латинського походження, наприклад: almendra, altar albedrío…[ 18, 137.]
- У сфері похідних слів арабська залишила нам суфікс -í, щоб утворити
родові знаки (ceutí, marroquí, yemení…) або інші іменники чи
прикметники (jabalí, maravedí, muladí, baladí…). Термін «alfonsí»
з’являється в тринадцятому столітті для позначення того, що пов'язано з
Альфонсо X.
- У сфері прийменників арабського походження є hasta (артикль hatta) та
його варіанти adta, ata, hata, fasta. Так само частки marras, de balde, en
balde.
- Відомі вставні слова hala, ojalá, guay теж є арабського походження.
З іншого боку, арабська також залишила чудовий вплив на іспанську в
семантичному та фразеологічному аспектах. Наприклад, infante «дитина, яка не
говорить» стало означати «син дворянина», «син короля», спираючись на
арабський термін walad («син», «дитина») «спадкоємець престолу». Це явище
подібне до того, що спостерігається у hidalgo, fidalgo, hijodalgo; син мав
спорідненість з арабом ібн «нащадком першого ступеня» [18, 58]. Крім цих
слів, арабські звичаї залишили низку виразів, що простежуються з арабської
мови, які вживаються і сьогодні: quede usted con Dios, gracias a Dios, que Dios te
lo pague, a la paz de Dios, que vaya con Dios, que Dios te guarde, que Dios te
ampar…
Отже, в іспанській мові існує безліч арабізмів, багато з яких дуже часто
вживаються. Така велика кількість слів пояснюється необхідністю називати
предмети та речі, які принесли на півострів араби, і престижем, який тоді мала
така розвинена культура. Арабізми охоплюють майже всі сфери людської
 18

діяльності і є, після латинської, найважливішим лексичним потоком в

іспанській мові, принаймні до 16 століття.

2.2. Семантичні групи арабізмів в іспанській мові

Взаємодія між обома культурами мала великий вплив на мовному рівні

та в таких аспектах як література, архітектура, мистецтво та інші галузі.
Незмінність арабської культури на іспанських землях тривала приблизно
вісімсот років, саме в той час з’явилися нові терміни, які мають своє
походження в арабській мові. Араби були дуже культурним народом, який
зробив великий внесок у багатьох наукових галузях, не тільки своїми власними
відкриттями, але головним чином перекладаючи, вивчаючи та розвиваючи
знання інших культур. Доказом великого впливу на науку є його лінгвістична
спадщина арабізмів в цій галузі. У математиці араби розробили діючу десяткову
систему і систему запису дробів, а також багато основних принципів
арифметики, геометрії та алгебри; вони винайшли десяткові дроби. Доказом
цього є слова, що лишились у спадок і іспанській мові: cifra, álgebra, algoritmo
y guarismo. Садівництво – особливий вид сільського господарства, що мав
декоративні цілі, отримав величезний розвиток в арабській культурі завдяки
використанню води. З’явилися нові рослини і квіти з арабською назвою, а інші
рослини з латинською назвою прийняли нову, тому і галузь садівництва рясніє
арабізмами: Без сумніву, немає жодної сфери, яка лишилась осторонь від
впливу арабської культури. Спробуємо згрупувати знайдені нами арабізми
тематично:
- Наука та техніка: algoritmo, guarismo, cifra, álgebra, redoma, alcohol,
elixir, jarabe, cénit, logaritmo y algoritmo; química, alcohol, elixir,
alambique, redoma, cenit, achaque, aguajaque, alambique, albarazo,
albayalde, álcali, alcohol, alcrebite, azufre, alfaquí , algalia, alhadida,
alquimia, alquitara, alquitrán, anfión, atriaca, azófar, azogue, benjuí, bórax,
cení, dolama, elixir, jaqueca, jarabe, mejunje natrón, nuca, talco, taba,
zaratán, algoritmo, acimut, aldebarán, algol, almagesto, almanaque,
 19

almicantarat, altaír, atacir, auge, nadir, adarme, almud, arrelde, arroba,

azumbre, calibre, fanega, quilate, tahúlla.
- Садівництво, сільське господарство: arriate, adelfa, ajenuz, albahaca,
alhelí, alhucema, arrayán, azucena, jazmín, nenúfar, bancal, baldío, y acirate,
naranjo, alcornoque, algarrobo, acebuche, alerce, acequia, azud, noria,
aljibe, alcachofas, el espárrago, las berenjenas, las naranjas, los dátiles, la
granada, zanahoria, tamarindo¸ támara, secácul, sandía, retama, arrayán,
arriate, arroz, atanor, azafrán, azahar, azarbe, azucena, azufaifa, azud,
azúmbar, badea, badián, bellota, biznaga, cúrcuma, espinaca, galbana, hachís,
jara, limón, matalahúva, naranja, nenúfar, noria, arcaduz, alquería, alubia,
altramuz, almocafre, almizcle, almez, aljibe, alhucema...
- Назви громадських організацій: alcalde, alguacil, albacea, alcabala,
arancel, tarifa, aduana, almacén, almoneda, almazara, ataujía, zoco, ceca.
- Побут, ведення домашнього господарства: alfarería, jarras, tazas, alicate,
alcanfor, azufre, alquitrán, alcanfor, azufre, alquitrán, albayalde, jofainas
laúd, ajedrez, azar, tarea, alfarero, taza, jarra, ajorcas, alfiler, aljuba,
albornoz, babucha, zaragüelles, albóndigas, almíbar, arrope.
- Їжа: acemite, acíbar, ajonjolí, albóndiga, alcamonías, alcaravea, alcorza,
alcuzcuz, alejija, alfajor, alfeñique, alfitete, almíbar, arrope, atún, azúcar,
escabeche, rabazuz, regaifa.
- Архітектура, торгова діяльність: arrabal aldea, barrio, alquería, almunia,
alcoba, azotea, zaguán, alfeizar, albañil, arrabal, alfoz, alarife, tabique,
azulejo, zaguán, alcantarilla, albañal, alfombra, alféizar, tabiques, almohada ,
albarda, alborozo, alcazaba, alcázar, alcoba, alfarje, alfoz, alguacil, aljaba,
almirez, argolla, arrabal, ataifor, atalaya, atarazana, azotea, azulejo, garrafa,
jaez, mazmorra, mezquita, mihrab, mocárabe, rehén, rebato, sofá, zaga.
- Кольори: añil, azul, carmesí, aloque, alazán, albarazado.
- Топоніми: Alcalá de Chivert (Castellón); Alcalá de Ebro (Zaragoza); Alcalá
de Guadaira (Sevilla); Alcalá de Gurrea (Huesca); Alcalá de Henares
(Madrid); Alcalá de la Jovada (Alicante); Alcalá de la Selva (Teruel); Alcalá
 20

de la Vega (Cuenca); Alcalá de los Gazules (Cádiz); Alcalá de Moncayo

(Zaragoza); Alcalá del Júcar (Albacete); Alcalá del Obispo (Huesca); Alcalá
del Río (Sevilla); Alcalá del Valle (Cádiz); Alcalá la Real (Jaén), Alcolea de
Calatrava (Ciudad Real); Alcolea de Tajo (Toledo); Alcolea de las Peñas
(Guadalajara); Alcolea del Pinar (Guadalajara); y Alcolea del Río (Sevilla);
Guadalaviar, Gaudalén, Guadarrama, Guadalquivir; Gimileo (La Rioja); La
Aceña de Lara (Burgos); Aceña y Aceña de Borrega (Cáceres), Alfaguara
(Almería); Aljube (Albacete); Acequia de los Palacios (Alicante).
Отже, провівши аналіз іспансько-російського словника, нам вдалось
знайти низку арабізмів, які ми спробували згрупували за тематикою. Звичайно
не можна зупинятись на виділених нами сферах діяльності, оскільки за майже 8
століть арабська культура встигла охопити усі галузі іспанського буття.

Висновок до 2 розділу

Підводячи підсумок, хотілося б сказати, що вісім століть не пройшли

безслідно, і дана тема дослідження не вичерпується одним дослідженням. За
рамками викладеного залишається маса цікавих фактів, слів, спірних
етимологій.
Результатом впливу арабської культури на іспанську мову є багато назв,
іменників та власних назв. Необхідно розрізняти слова, взяті безпосередньо з
арабської мови, і ті, які пізніше утворилися в іспанській мові. Наприклад, слово
«alcohol» — це слово арабського походження, а ось слово «alcohólico» — ні,
хоча його корінь арабського походження. Враховуючи це, дієслів прямого
арабського походження дуже мало, прикметників і прислівників не надто
багато, а з арабської є лише один прийменник hasta. Це може свідчити про те,
що вплив, який був широким і дуже важливим, не зміг змінити романську
структуру іспанської мови.
 21

ВИСНОВКИ

Проживання арабів в Аль-Андалусії протягом восьми століть залишило

по собі не тільки наукове, культурне, архітектурне, а й мовне багатство.
Арабізми – основний аспект нашому дослідження. З лінгвістичної точки зору
було показано вплив арабської мови на іспанську в різних її сферах. Метою цієї
роботи було не тільки викрити арабізми, що належать до цих семантичних
полів, а й запропонувати більш широку точку зору на цю тему. По-перше, щоб
наблизити історію мусульманської Іспанії, соціолінгвістичну ситуацію
Піренейського півострова під владою мусульман, показати, що в Аль-Андалусії
існувала ситуація двомовності, явище, яке певним чином сприяло появі
арабізмів. А також уточнити лінгвістичний вплив арабської мови на іспанську
на фонологічному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівні.
В ході нашої роботи, ми прийшли до висновку, що араби внесли на
півострів багато нового у всі сфери людського життя, і ці нові реалії треба було
назвати, але оскільки в більшості випадків таких слів для позначення цих
новинок не було, були прийняті вже існуючі арабські еквіваленти. Крім того,
беручи до уваги різницю в культурному рівні між християнами та
мусульманами, яка існувала протягом Середньовіччя, логічно вважати, що
слова, які виражали певну діяльність, предмети та ситуації, яких не було у
християн, були ними безпосередньо засвоєні, оскільки перекласти їх не
вдалося. Це збереження арабських слів в іспанській мові також дає нам точне
уявлення про культурну ситуацію обох народів. Культурна перевага мусульман
призвела до нав'язування юридичних термінів, які не мали відповідності в
соціальних структурах християн, таких як мер, судовий пристав, виконавець
тощо; комерційні форми, такі як склад, аукціон, центнер; передача техніки і
ремесла є очевидною, у гончаря, муляра чи будівельника, який будував
каналізацію. Ця перевага проявляється в сільському господарстві, яке нав’язало
такі слова, як абрикос, артишок, мангольд, апельсин і лимон, які поливали
водою, що діставалась за допомогою водяних коліс з цистерн і басейнів. Цей
 22

великий слід, який араби залишали тодішнім жителям середньовічної Іспанії, не

міг бути легко стертий, і знайдені нами арабізми, що належать до різних
семантичних сфер, є чудовим доказом цього. Крім того, слід додати, що і
сьогодні спадщина мусульман є частиною ознак іспанської та
середземноморської культури.
Провівши аналіз семантичних груп, ми прийшли до висновку,
найбільшими виявились група «Сільське господарство та садівництво» (69
слів), а також «Наука та техніка» (69 слів). Ми знайшли 13 слів, що стосуються
назв громадських організацій, 27 запозичень відносяться до побуту та ведення
домашнього господарства, 19 – їжа, 49 слів вживаються для позначення
архітектурних будівель та торгової діяльності, знайдено 6 арабізмів, що мають
відношення до кольору, 30 – назв міст та річок (див. Додаток А).
Завдяки цьому дослідженню, ми отримали багато знань про лінгвістичні
знання, пов’язані з арабізмами. Мабуть, не всі європейці загалом цінують цю
арабську спадщину, а деякі й не знають про неї, але напевно знайдеться багато
арабів, які також не знають про це.
 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Домашнев А.И. Концепция национального варианта испанского

языка в трудах академика Г.В. Степанова. // Rеs Рhіlоlоgіса. Филологические
исследования памяти акад. Г.В. Степанова. М.: Наука, 1990, С. 4-17.
2. Степанов Г.В. К проблеме языкового варьирования. / Г.В Степанов.,
1979 р.– 328
3. Степанов Г. В. Испанский язык в странах Латинской Америки. / Г.
В. Степанов., 1963 р. – 201с.
4. Кано Агілар, Р., Іспанська крізь часи, Мадрид, 1999, с. 50).
5. Уильям Монтгомери Уотт, Влияние Ислама на средневековую
Европу/ М.- 1976
6. Abreuiada de Jacques de Vitry, Estudios de lingüística, pp. 187-200.
7. Alatorre, Antonio, Los 1001 años de la lengua española, México: Fondo
de Cultura Económica, 2002 Cano Aguilar, Rafael, El español a través de los
tiempos, Madrid: Arco libros, 2006.
8. Аlvаr, M. Еsраñоl е іnglés. Асtіtudеs lіng üіstісаs еn Рuеrtо Rісо.
//Rеvіstа dе fіlоlоgíа hіsрánіса 1( еnеrо-junіо) - Mаdrіd, 1982 -1- 38 с.
9. Álvаrеz Nаzаrіо, M. Hіstоrіа dе lа lеnguа еsраñоlа еn Рuеrtо Rісо. Su
раsаdо у su рrеsеntе еn еl mаrсо dе lа rеаlіdаd sосіаl - Sаn Juаn, Рuеrtо Rісо, 1991-
911с.
10. Cano Aguilar, R., El español a través de los tiempos. Madrid, 1999
11. Cano Aguilar, R. El español a través de los tiempos, Arco Libro, 1988
12. Cioba, M. (2001): Latinismo y creatividad léxica en textos manuscritos
postalfonsíes. La Estoria de Gerusalem
13. Corriente Córdoba, Federico (1999): Diccionario de arabismos y voces
afines en iberorromance. Madrid: Gredos. — (2004): «El elemento árabe en la
historia lingüística peninsular: actuación directa e indirecta. Los arabismos en los
romances peninsulares (en especial, en castellano)», en: Cano Aguilar, Rafael
(coord.): Historia de la lengua española. Barcelona: Ariel, 185- 206
 24

14. Gran Diccionario de Uso del Español Actual. Ed. Dr.Aquilino Sánchez.
Sociedad General Española de Librería. 2001. Madrid.
15. Lapesa, R., Historia de la lengua Española. Madrid, 1995.
16. Lazo Matuz, R. Los préstamos lingüísticos.
17. Menéndez Pidal, R. El idioma español en sus primeros tiempos. Madrid,
1973.
18. Mоrаlеs, А. Vаrіасіón dіаlесtаl е іnfluеnсіа lіngüístіса: еl еsраñоl еn
Рuеrtо Rісо //Hіstоrіа у рrеsеntе dеl еsраñоl dе Аmérіса - Vаllаdоlіd, 1992 -333-356
с
19. Myrtia: Revista de filología clásica, pp. 131-155.
20. Penny, R. J. A History of the Spanish Language. Cambridge University
Press. 2002. UK. Pág. 281-283.
21. Sánchez Martínez, C. (1993): Aproximación a los latinismos léxicos,
locuciones y frases hechas latinas
 25

ДОДАТКИ
Додаток А

Тематика арабізмів

Топонімія Сільське
11% господарство
Кольори та садівництво
2% 24%

Архітектура
17%

Їжа
7%
Наука та
техніка
Побут та 24%
ведення
Громадські організації
домашнього 5%
господарства
10%

Сільське господарство та садівництво Наука та техніка

Громадські організації Побут та ведення домашнього господарства
Їжа Архітектура
Кольори Топонімія