ОДЕСА В КІНЦІ ХVІІІ –

ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ
ХІХ СТ
Козакова Мирослава

План :

1. Вступ
2. Взяття фортеці Хаджибей
3. Розвиток Одеси під правлінням де Рібаса, Рішельє і О.Ланжерона.
4. Культурний розвиток Одеси.
5. Різноманітність національного складу, національні організації.
6. Відкриття першої залізниці, аероклуб, нові архітектурні побудови.
7. Російська революція 1905-1907 рр.
8. Висновок.

В кінці ХVІІІ – першої половини ХІХ ст Одеса перебувала у складі Російської імперії. За цей час місто пережило
багато змін. Вже наприкінці XIX століття Одеса стала одним з найбільших культурних та економічних центрів країни,
а за населенням посідала четверте місце в імперії.

Під час Російсько-турецької війни (1787—1792) фортеця привернула увагу російських військ Олександра Суворова. У
серпні 1789 року генерал-майору Хосе де Рібасу було віддано наказ захопити Хаджибейську фортецю. Вночі між 13 (24)
вересня та 14 (25) вересня того ж року Хосе де Рібас разом зі своїм загоном, зважився на самостійний штурм фортеці,
внаслідок чого на світанку, між 4 та 5 годиною, фортеця була захоплена козацько-російськими військами. Остання
війна Росії з Туреччиною в XVIII столітті завершилася Ясським мирним договором 1791 року. Почався період заселення і
господарського освоєння фортеці.

1793 під керівництвом О. Суворова та Й. де Рібаса за проектом інженера Ф. Деволлана було закладено нову фортецю.
1794 російська імператриця Катерина ІІ видала рескрипт про перебудову Хаджибею як нового порту, відбулася
закладка портових споруд. Цей день від 1849 відзначають як День заснування міста, яке 1795 отримало назву Одеса.
Одеса розвивалась як торговий порт, основний центр експорту хліба. 1819–1859 Одеса була на становищі порто-франко і
отримувала пільги від імператорів. Досвідчений державний діяч, вірний своєму службовому обов’язку, герцог Рішельє
чимало сприяв перетворенню Одеси на великий торговий порт і адміністративний центр краю. Він також невпинно
дбав про його благоустрій і багато зробив для озеленення міста. У 1815 році генерал-губернатором був призначений
Олександр Федорович Ланжерон – граф, генерал інфантерії, теж походив із французьких дворян. Поступив на російську
службу, як і Рішельє, в 1790 році. Будучи головним адміністратором краю, він продовжував те, що було розпочато або
заплановано при Рішельє

Місто розвивалося також як культурний та освітній центр. 1817 засновано Рішельєвський ліцей в Одесі (другий в
Російській імперії). 1839 почало працювати Одеське товариство історії і старожитностей. З 1830 функціонувала міська
публічна бібліотека, тепер Одеська національна наукова бібліотека. 1809 відкрито міський театр (Одеса стала третім
містом з театром у Російській імперії), де гастролювала італійська оперна трупа.
 Особливістю Одеси був строкатий етнічний склад населення (українці, росіяни, євреї, греки, італійці, німці,
французи, болгари, поляки, молдавани тщо.).З Одесою пов'язані життя та діяльність багатьох декабристів. Грецька і
болгарська громади Одеси стали колисками для національно-визвольної боротьби своїх народів. 1814 засновано
грецьке таємне товариство «Філікі етерія», 1854 — організація «Одеське болгарське настоятельство». Місто було також
центром єврейського національного руху. Єврейські погроми (1887, 1881, 1886). 1889–1893 в Одесі перебувало керівництво
ордену «Бней-Моше», працювала єдина офіційно зареєстрована в Російській імперії сіоністська організація —
Одеський комітет (Товариство допомоги євреям-землеробам та ремісникам у Сирії та Палестині). У 1870-х Одеса —
центр народницького руху на Півдні України. З Одесою повʼязана революційна діяльність Ф. Волховського, А. Желябова
та ін.

Розвитку міста і порту сприяла перша на Півдні Російської імперії залізниця. 1865 відкрився рух на лінії Одеса —
Балта, 1870 потяги рушили до Єлисаветграда (тепер Кропивницький), 1876 — до Києва. У 2-й половині 19 ст. за обсягом
зовнішньої торгівлі Одеса була на 2-му місці після Санкт-Петербурга. 1908 в Одесі відкрито перший в країні аероклуб.
1910 уперше в Російській імперії відбулися публічні польоти льотчика М. Єфімова..В цей період збудовані будівлі, які
стали пам'ятками архітектури, серед яких готель «Бристоль», готель Пасаж , Нова біржа , один з найкращих зразків
бібліотечної архітектури в країні — нова будівля Міської публічної бібліотеки. 1897 року було збудовано одну з
найважливіших релігійних споруд міста, центр лютеранства Одеси — Церкву святого Павла

Наприкінці 19 ст. у місті виникли соціал-демократичні гуртки та групи.Влітку 1905 року сталася одна з
найвідоміших подій тієї революції. Матроси панцерника «Князь Потьомкін-Таврійський» здійняли повстання. Після
захоплення управління панцерника матросами, що стався безпосередньо у морі, «Потьомкін» прибув саме до Одеси.
Після прибуття панцерника у порт натовп матросів та міська челядь почали грабувати та палити портові склади. Ці
події спричинили великі жертви серед мирного населення та збитки торговців. Всього померло від 500 до 1 тисячі
людей, а збитки склали близько 10 мільйонів російських рублів. Під час тієї ж революції в Одесі, як і в багатьох інших
містах Російської імперії пройшла хвиля антиєврейських погромів. За даними сучасних ізраїльських істориків в
Одесі 1905 року загинуло близько 400 євреїв під час погромів. За часів революції Одеса перестала бути мирним
містом. Там знайшли притулок багато іноземних революційних організацій, які у поєднанні з місцевими російськими
робітниками та студентами були втягнуті у соціалістичний революційних рух країни.

Всього за одне століття Одеса стала економічним, політичним і культурним центром Північного Причорномор’я,
четвертим за кількістю мешканців містом Російської імперії після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави.