1

IV. Питання для конспекту

1. Визначення болю.
Біль – це психофізіологічна реакція людського організму на шкідливий вплив
зовнішнього чи внутрішнього середовища.
2. Основні етіопатогенетичні механізми формування больових
синдромів.
Больові відчуття можуть бути гострими, швидкоминучими і стійкими,
хронічними. Сприйняття болю пов’язано з подразненням рецепторів у вигляді
нервових закінчень в шкірних покривах, слизових оболонках, окісті та інших
тканинах. Передача болю здійснюється, як прийнято вважати, по нервових
волокнах двох типів: немієлінізованими С-волокнами і тонкими мієлінізованими
“альфа-сігма” волокнах. По “альфа-сігма” волокнах з великою швидкістю
передаються імпульси гострого чітко локалізованого болю. Імпульси проводимі
по С-волокнах, відрізняються меншою швидкістю передачі і передвють пекучі,
тупі погано локалізовані відчуття. Останнім часом, на основі численних
експерементально-клінічних досліджень запропонована інформаційно-хвильова
гіпотеза болю.
3. Класифікація больових синдромів.
I. За тривалістю:
 Транзиторний – біль зникає значно швидше, ніж відновлюється пошкоджена
 тканина;
 Гострий – тривалість болю обмежується часом відновлення пошкодженої
тканини або тривалістю дисфункції;
 Хронічний – біль триває після відносного відновлення пошкодженої тканини.
II. За типом:
 Психогенний – виникає при відсутності ушкодження, яке пояснювало б
вираженість болю та пов’язані з ним порушення функції.
 Нейропатичний – зумовлений первинною патологією периферичної або
центральної нервової системи
 Ноцицептивний – зумовлений збудженням периферичних больових
рецепторів,
 транзиторний або гострий, чітко локалізований.
III. За локалізацією:
• Соматичний – виникає при патологічних процесах у шкірі, м’язах, кістках,
суглобах, периферичних нервах, задніх корінцях та оболонках спинного
мозку.
• Вісцеральний – виникає при патологічних змінах у внутрішніх органах,
при подразненні вісцеральних рецепторів
IV. За клінічним характером:
 2

• За механізмом – спонтанний (виникає без передвісників), спровокований

(дотиком, компресією, мімічною активністю, розмовою, сміхом,
жуванням, ковтанням тощо).
• За інтенсивністю – нападоподібний (стріляючий), постійний (терпимий,
виражений, нестерпний), пульсуючий.
• За формою – колючий, пекучий, розпираючий, тиснучий тощо.
4. Післяопераційні больові синдроми.
Післяопераційні больові синдроми - це больові відчуття, які виникають після
хірургічного втручання. Ці синдроми можуть бути тимчасовими і частково
нормальними після операції, але в деяких випадках вони можуть виявитися
тривалими та навіть прогресуючими.
Найпоширеніші види післяопераційних больових синдромів:
• Соматичний біль: виникає в результаті подразнення нервів та рецепторів в
м'язах, суглобах та інших тканинах, розташованих близько до місця операції.
Вона зазвичай є локалізованою та відчувається пацієнтом, коли він рухається
або дихає.
• Вісцеральна біль: походить від подразнення внутрішніх органів, таких як
кишечник, селезінка, печінка тощо.
• Невропатична біль: виникає внаслідок ураження нервів під час операції.
• Реферована біль: виникає в одній частині тіла, але відчувається в іншій,
зазвичай через спільний шлях нервової системи.
• Фантомна біль: виникає після ампутації кінцівок, коли пацієнт відчуває боль
в відсутній кінцівці.
5. Прозопалгія, невралгія трійчастого нерва, невралгія язикоглоткового
нерва, тунельні і міофасцикулярні больові синдроми, корінцеві больові,
синдроми, фантомні болі, каузалгія.
• Прозопалгія (лицьовий біль) - це клінічний термін, що поєднує всі больові
синдроми, що локалізуються в лицьовій ділянці. Прозопалгія може мати
неврогенний, судинний, симптоматичний, міогенний, психогенний та
атиповий характер.
• Невралгія трійчастого нерва - це нейрологічне захворювання, яке
характеризується сильними болями в одному або декількох гілках
трійчастого нерва, який відповідає за чутливість обличчя. Тригемінальна
невралгія характеризується неочікуваними нападами інтенсивного, гострого,
приривистого болю в одній з гілок трійчастого нерва. Ця біль може бути
спровокована навіть найменшими подразненнями, такими як жування,
розмова, дотики до обличчя.
• Невралгія язикоглоткового нерва - це стан, при якому виникають больові
відчуття в горлі, роті, язиці та інших областях, які іннервуються
язикоглотковим нервом (глософарингеальним нервом). Симптоми невралгії
язикоглоткового нерва можуть включати біль, поколювання, печіння або
 3

покалічення в області горла, язика, слизової оболонки рота або навіть у

вухах. Цей біль може бути періодичним або тривати постійно.
• Тунельні і міофасцикулярні больові синдроми - це типи больових синдромів,
які виникають внаслідок подразнення або ураження нервів, м'язів та фасцій
(сукупності тканин, що оточують м'язи).
o Тунельні больові синдроми:
 Карпальний тунельний синдром: це стан, при якому стиснення
медіального нерва у зап'ястку призводить до болю, поколювання
та втрати чутливості в пальцях руки, особливо великому,
вказівному та середньому пальцях.
 Тунельний синдром ліктьового каналу: стиснення ліктьового
нерва у ліктьовому каналі може викликати біль та слабкість в
руці, а також втрату чутливості в пальцях.
 Тунельний синдром зап'ясткового каналу: це стан, коли
зап'ястковий нерв стискається під зап'ястком, що призводить до
болю та поколювання в області зап'ястка та передпліччя.
o Міофасцикулярні больові синдроми:
 Синдром міофасциального болю: Цей синдром включає в себе
форму болю, пов'язаного з м'язовими точками спонтанного болю,
а також схожий біль, який може виникнути при натисканні на ці
точки.
 Фіброміалгія: це хронічний болісний синдром, який
супроводжується болями в м'язах, а також втомою та сонливістю.
• Корінцеві больові синдроми - це біль, яка виникає внаслідок ураження чи
подразнення нервових корінців спинного мозку або периферичних нервів, які
виходять з спинного мозку. Ці болі можуть мати різну природу і локалізацію
в залежності від того, які конкретні нерви порушені.
• Фантомні болі - це больові відчуття, які виникають в відсутність фізичного
подразнення або травми в конкретній області тіла. Термін "фантомні болі"
часто асоціюється з ампутацією кінцівки, але вони можуть виникати також
після інших видів втрати тканин або травм.
• Каузалгія - больовий синдром, який виникає через травматичне або
інфекційне (в окремих випадках) ураження периферичної нервової системи.
Найчастіше хвороба вражає сідничний, серединний нерви.
6. Основні алгоритми та принципи діагностики причин больових
синдромів.
На даний час діагностичний алгоритм включає:
• огляд суміжних спеціалістів (при прозопальгіях – офтальмолога,
оториноларинголога, стоматолога; нейроінфекціоніста, токсиколога);
 4

• інструментальні методи: МРТ, фМРТ, МРангіографію і селективну

каротидну ангіографію, мультиспіральну КТ в судинному режимі, ЕЕГ,
ЕНМГ тощо;
• лабораторні методи: розгорнутий аналіз крові, імунограму, виявлення
антигенів нейротропних вірусів чи противірусних антитіл у крові,
виявлення білків нервової тканини у крові і антитіл до них, загальний
аналіз сечі, аналіз ліквору тощо.
7. Принципи вибору методу лікування больових синдромів.
Стратегія лікування больового синдрому обумовлюється еволюційним
характером залучення різних відділів системи ноцицепції при його формуванні:
від периферії до центру, від первинного фактора до корекції наслідків
трансформації найвищих рівнів системи ноцицепції.
Першочерговим завданням є етіотропне лікування, тобто усунення
захворювання, що стало причиною виникнення больового синдрому. Якщо
неможливе усунення первинного субстрату больового синдрому за межами
нервової системи, зусилля спрямовують на усунення патологічно.
8. Показання та протипоказання до хірургічного лікування тяжких
больових синдромів.
Показання для хірургічного лікування:
• Нереагуючий на консервативне лікування біль
• Хірургічно коригована патологія
• Травма або пошкодження
• Компресія нервів або судин
• Варикоцеле
• Абсцеси або інфекції
Протипоказання до хірургічного лікування:
• Відсутність конкретних показань
• Високий ризик для пацієнта
• Відсутність можливості для відновлення
• Протипоказання до анестезії
• Недостатня інформація чи згода пацієнта
9. Можливі ускладнення після хірургічних втручань при лікуванні
тяжких больових синдромів та заходи, щодо їх профілактики та усунення.
Найпоширеніші ускладнення включають в себе:
1) Інфекції: одні з найпоширеніших ускладнень після хірургічних втручань.
Для профілактики інфекцій важливо дотримуватися стерильних умов під
час операції, а також вчасно і правильно використовувати антибіотики.
2) Запальні реакції: постопераційні запальні реакції можуть призвести до
болю, набряків та інших проблем. Усунення цих реакцій може включати в
себе застосування антизапальних ліків.
3) Алергічні реакції: пацієнти можуть розвивати алергічні реакції на ліки або
матеріали, використані під час хірургічного втручання. Для профілактики
важливо ідентифікувати можливі алергії перед операцією.
 5

4) Біль та дискомфорт: після операції може виникати біль та дискомфорт.

Для профілактики та усунення цих симптомів лікар може призначити
анальгетики та інші ліки.
5) Можливі ускладнення в роботі внутрішніх органів: деякі види операцій
можуть вплинути на роботу внутрішніх органів, і це може викликати
ускладнення. Для профілактики важливо ретельно слідкувати за станом
пацієнта та вчасно діагностувати проблеми.
6) Шрами та адгезії: після хірургічних втручань можуть утворюватися шрами
та адгезії (прирослість тканин). Для профілактики можливо застосовувати
фізичну терапію та масаж, а також інші методи для збереження м'язово-
скелетної системи.
7) Кровотеча: після операції може виникнути кровотеча. Профілактика
включає в себе гемостаз (зупинку кровотечі) та контроль кровотискання
після операції.

10. Принципи реабілітації та соціальної реадаптації хворих, що

перенесли тяжкий больовий синдром, чи перебувають в стадії ремісії
останнього.
Процес реабілітації та соціальної реадаптації хворих, які перенесли тяжкий
больовий синдром або перебувають в стадії ремісії, є важливим для їхнього
повернення до нормального життя та покращення якості їхнього життя.
Принципи та аспекти реабілітації та соціальної реадаптації:
1) Індивідуальний підхід: кожен пацієнт має унікальні потреби і обставини,
тому важливо створити індивідуальний план реабілітації. Цей план
повинен враховувати стан пацієнта, його фізичні та психологічні потреби.
2) Багатопрофесійна команда: реабілітація зазвичай включає участь різних
фахівців, таких як лікарі, фізіотерапевти, психологи, соціальні працівники,
та інші. Спільна робота цих спеціалістів допомагає забезпечити
повноцінний підхід до лікування та реабілітації.
3) Фізічна реабілітація: ця частина реабілітації спрямована на відновлення
фізичної активності та мобільності пацієнта. Фізіотерапія, лікувальна
фізкультура та інші методи можуть допомогти відновити м'язову силу та
рухові функції.
4) Психологічна підтримка: пацієнти, які перенесли тяжкий больовий
синдром, можуть відчувати стрес, тривогу та депресію. Психологічна
підтримка та консультування можуть бути корисними для покращення
психічного стану та адаптації до нових обставин.
5) Соціальна реадаптація: важливо підтримати пацієнта в процесі повернення
до суспільства та роботи. Це може включати в себе пошук підходящої
роботи, навчання новим навичкам, адаптацію до родинного оточення та
інші аспекти соціальної реадаптації
6) Постійна оцінка та корекція: реабілітаційний план повинен бути гнучким і
піддаватися оцінці та корекції в залежності від змін в стані пацієнта.
 6

Важливо постійно відстежувати його прогрес та адаптувати лікування за

потреби.
7) Підтримка родини та близьких: родинні та соціальні мережі грають
важливу роль у реабілітації. Підтримка родини та близьких може значно
полегшити процес відновлення пацієнта.
8) Освіта пацієнта: пацієнти повинні бути освічені щодо їхнього стану та
можливих методів лікування та реабілітації. Це допомагає пацієнтам бути
активними учасниками свого лікування.
9) Підтримка спільноти: іноді приєднання до підтримуючої спільноти або
групи пацієнтів, які перенесли схожі стани, може допомогти в адаптації та
подоланні труднощів.

IХ. Ситуаційні задачі

Задача 1
Хвора С., 72 роки скаржиться на виражені нападоподібні стріляючі болі в
ділянці кута рота ліворуч з поширенням на нижні відділи лівої щоки з
іррадіацією в в ліве вухо і частково завушну ділянку . Напади болю виникають
спонтанно, а також при дотику рукою до шкіри і слизової нижньої губи. При
огляді, патології з боку порожнини рота и шкіри обличчя не виявлено. Сопутня
патологія – гіпертонічна хвороба – II ступеня. Укажіть попередній діагноз:
А) Невралгія III гілки трійчастого нерва
Б) Неврит лицевого нерва.
В) Неврит II гілки трійчастого нерва
Г) Невралгія I гілки трійчастого нерва
Д) Нейропатія лицевого нерва.

Задача 2
Хвора К. 28 років скаржится на ниючі болі в шийному відділі хребта, які
появились на фоні відносно повного благополуччя два роки назад. Хвора
зверталась до лікаря, проводилось симптоматичне консервативне лікування
направлене на усунення больового синдрому, що давало короткочані ремісії болю,
однак за останній час болі значно посилились і почали появлятись затерпання в
пальцях рук. Яке додаткове обстеженя необхідно провести для уточнення
діагнозу:
А) Люмбальну пункцію.
Б) Субокципітальну пункцію.
В) Доплерографію.
Г) Ангіографію
Д) Магнітно резонансну томографію.

Задача 3.
 7

Хвора 57 років скаржиться на пекучі болі гострого нападоподібного

характеру в ділянці кореня язика, миндалин. Болі нестерпні, напади болю
тривалістю від 1 – 3 хвилини появліються спонтанно або провокуються
ковтанням. Хворіє три роки. Супутні захворювання – гіпертонічна хвороба. З
анамнезу відомо, що хвора незадовго до захворювання перенесла тяжку черепно-
мозкову травму. Який діагно можна запідозрити у хворої:
А) Невралгія n.glossoparyngeus.
Б) Хронічний ларингіт
В) Невралгія ІІІ гілки n. trigeminus.
Г) Кандидоз ротової порожнини.

Задача 4
Хворий З. 29 років, на протязі 5 років скаржиться на періодичні ниючі болі
правої половини обличчя, що переважають в ділянці правої скулової дуги. Болі
бувають виражені нестерпні, виникають і посилюються при жуванні їжі, розмові.
Хвори тривалий час лікувався у стоматолога з приводу патологічного прикусу,
після чого де що полегшав характер болю.
У хворого має місце:
А) Невралгія І гілки правого трійчастого нерва.
Б) Артрит скронево-нижньощелепного суглоба
В) Невралгія ІІ гілки правого трійчастого нерва.
Г) Хронічний отит.
Д) Синдром Костена

Задача 5.
Хворий 38 років, скаржиться на слабкість, а також відчуття затерпання з
незначною болючістю і дискомфортом в ділянці ІV i V пальців правої китиці.
Болі появились несподівано без якихось особливих, на думку хворого, на те
причин. З анамнезу відомо, що хворий працює з відбійним молотком.
У хворого можна запідозрити:
А) Параліч Дюшена Ерба.
А) Пухлина променевого нерва
Б) Синдром додаткового ребра.
В) Остеохондроз грудного відділу хребта.
Г) Синдром защемлення ліктьового нерва.

Задача 6.
Хворій Ф. 36 років, діагноз - невралгія ІІ гілки лівого трійчастого нерва,
було проведено алкоголізацію периферичної ділянки другої гілки лівого
трійчастого нерва. Рецидив болю наступив через 4 місяці. Після відновлення
тригеміналгії біль став більш інтенсивного характеру, а також до патологічного
проце приєдналась ще і І гілка лівого трійчастого нерва. Хвора була детально
дообстежена повторно, що дозволило визначити причину захворювання, це:
 8

А) Артеріо-венозна мальформація.
Б) Остехондроз шийного відділу хребта.
В) Гассерома.
Г) Судинно-нервовий конфлікт трійчастого нерва.
Д) Аденома гіпофіза.

Тестові завдання
1. ЛОКАЛІЗАЦІЯ БОЛЬОВОГО НАПАДУ ПРИ КОРЕНІ ЯЗИКА, ЩО
СУПРВОЖДУЄТЬСЯ СУХІСТЬЮ У ГОРЛІ ХАРАКТЕРНА ДЛЯ:
А.невралгіїї 9 пари
Б. невралгіїї 5 пари
В.гангліоніту симпатичних вузлів
Г. нічого з перерахованного

2. ЯКИЙ З ПЕРЕРАХОВАНИХ ФАКТОРІВ НЕ Є ПРОЯВОЮ

ПРОЗОПАЛГІЇ?
А. невралгія трійчастого нерва
Б. невралгія язико-глоткового нерва
В. невралгія потиличного нерва
Г. скаленус-синдром
Д. синдром Слюдера

3. ПРИ ЯКІЙ ФОРМІ ПРОЗОПАЛГІЇ ЧАСТІШЕ РОЗВИВАЄТЬСЯ

"STATUS NЕURALGICUS"
А. невралгії трійчастого нерва
Б. невралгії потиличних нервів
В. нералгіїї язико-глоткового нерву
Г. мігрень

4. ЯКИЙ З ПЕРЕРАХОВАНИХ ФАКТОРІВ Є ЕТІОЛОГІЧНИМ

ДЛЯ ВИНИКНЕННЯ БОЛЬОВОГО НАПАДУ В ЗОНІ ІНЕРВАЦІЇ 5 ПАРИ
ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ?
А. вогнища хронічної інфекції в порожнині рота
Б. звуження кісткових каналів
В. неправильний прикус
Г. стиснення корінця нерва верхньою мозочковою артерією
Д. усе перераховане

5. СИМПТОМАТИЧНА НЕВРАЛГІЯ ТРІЙЧАСТОГО НЕРВА МОЖЕ

ВИНИКНУТИ ПРИ:
А. пухлинах головного мозку
Б. артеріальній аневризмі
В.звуження кісткових каналів
 9

Г. стисненні корінця нерва верхньою мозочковою артерією

Д.усе перераховане

6 ОПЕРАЦІЯ ДЖАНЕТА ПРОВОДИТЬСЯ У ВИПАДКАХ:

А. невралгії трійчастого нерва внаслідок судинно-нервового конфлікту
Б. невралгії трійчастого нерва внаслідок звуження кісткових каналів
В. невралгії потиличних нервів
Г. невралгії язико-глоткового нерва