Підготували: Брусенцева Катерина, Давиденко Ольга - студентки групи

ММЕ-502 зм

Тема 3. Глобальний економічний цикл

План

1. Аналіз економічних циклів Німеччини. Їх опис.

2. Розгляд головних економічних криз Німеччини. Характеристика та
шляхи виходу з криз.

1. Сутність економічних циклів

Економічний цикл - це періодичне повторення протягом кількох
років піднесення і спаду в економіці.
Економічні цикли поділяються на:
● функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої
параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку);
цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна
зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію
розвитку).
1) За тривалістю перебігу розрізняють такі основні види
економічних циклів:
• однорічні, обумовлені сезонними коливаннями;
• 3 - 5-річні цикли Кітчина-Крума (“цикл запасів”);
• 7 - 11-річні цикли Жуглара, або класичні чи інвестиційні цикли
(пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу, існування
цього єдиного “промислового”, або “ділового”, циклу було детально
описано та всебічно проаналізовано у “Капіталі” );
• 17 - 18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);
 • 45 - 60-річні цикли Кондратьєва (Кондратьєв пояснив причинність
їх виникнення необхідністю оновлення основного капіталу і вказав на
пожвавлення у сфері технічних винаходів перед початком і у самому
початку підвищувальної хвилі великого циклу кон’юнктури. Механізм
структурних зрушень характеризується трьома ефектами: “затишок перед
бурою” (відносний спад зрушень у співвідношенні питомих ваг галузей за
кілька років до крапки біфуркації),“ефект середини” (сплеск інтенсивності
структурних зрушень за 20 років до крапки біфуркації, тобто на початку
понижательной фази циклу Н.Д. Кондратьева) і “ефект луна” (через 7 - 10
років після проходження крапки біфуркації починається нова економічна
криза, і саме на ці періоди приходиться другий, після крапки біфуркації,
пік структурних перетворень)
• вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.
2) цикл вільної конкуренції, чистої монополії, монополістичної
конкуренції.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають
періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:
- війни, революції, та інші політичні потрясіння;
- відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
- освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення
планети;
- потужні прориви в технології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити
структуру суспільного виробництва.
Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і
спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:
- фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);
- особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;
- інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію,
створення нових робочих місць;
- економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.
Пояснити циклічність руху економіки дією тільки зовнішніх або внутрішніх факторів неможливо,
тому що економічний цикл прискорює і гальмуг економічну систему, використовуючи їх разом.
Кожен з економічних циклів унікальний, але водночас усім їм притаманні певні загальні риси,
передусім однакова послідовність фаз циклу: піднесення; спад або криза (рецесія); депресія;
пожвавлення (рис.3.1). На різних етапах економічного розвитку суспільства і за різних конкретних умов
відтворення цикл і його фази проявляються по-різному.
Фазам економічного циклу відповідає зміна фаз бізнесової активності в економіці: піднесення означає
пік ділової активності, спад супроводжується стисненням ділової активності, депресія - це дно ділової
активності, а пожвавлення - розширення ділової активності. Основними індикаторами фази циклу
ділової активності служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску.

Основною фазою, що формує і визначає характер і тривалість економічного

циклу, найвідчутнішою за своїми соціально-економічними наслідками, є криза
(рецесія), стискання, падіння (рис.1)[19, c.65-68].

Вона характеризується:

● порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих

структур;
● перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва,
нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;
● падінням товарних цін;
● зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;
● падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків
підприємств, життєвого рівня населення;
● зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів
оптової та роздрібної торгівлі;
● крахом грошово-кредитних зв'язків;
● наростанням системи взаємних неплатежів;
● кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;
● нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;
● масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;
● падінням курсу акцій, біржовою панікою;
● масовим банкрутством підприємств;
● зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.

Депресія (застій, стагнація) може бути досить довготривалою, вона

характеризується післяшоковою ситуацією. Основними її ознаками є:

● стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;

● призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
● зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не
збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма
позикового відсотка висока;
● починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і
поступово зменшуються товарні запаси.
● Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів,
наростання позитивних тенденцій.

Розпочинається фаза пожвавлення. Серед її основних виявів слід назвати:

● початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;

● відновлення інвестиційного процесу; активізацію сукупного попиту;
● підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
● зростання позикового відсотка, товарних цін.
Фази ділової активності
Фаза циклу Економічна суть

Пік В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну

потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової
аістивності припиняється.

Спад (рецесія) Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію
до зниження. Вони спадають тільки в тому випадку, коли спостерігається
депресія (глибокий і тривалий
спад).

Дно Найнижча точка спаду (депресія): виробництво і зайнятість досягають

найнижчого рівня.

Пожвавлення Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки

не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну
потужність.

2. Розгляд головних економічних криз Німеччини.

Характеристика та шляхи виходу з криз.

Аналізуючи питання економічних криз Німеччини, ми би хотіли

розпочати з невеликого вступу та розглянути світові кризи, з якими
зіштовхнулись більшість країн світу. Адже більшість криз, які
розпочалися не в Німеччині, згодом були наявні і там. Хотіли б зосередити
увагу на наступному зображенні:

З нашої точки зору, дане зображення є ідеальним доповненням до

нашої теми, тому ми б хотіли виразити власні думки щодо нього. Як ми
бачимо, початок відомих світових криз, в більшості випадків, відбувався в
таких країнах, як США, Велика Британія, Нідерланди та інші. Проте не
дивлячись на це, Німеччина також зіштовхнулась з труднощами та
наслідками, викликаними даними подіями.
Як ми знаємо, спад виробництва на зламі 20-30-их років (“Велика
Депресія”) вилився у справжню економічну катастрофу, найбільшу в
історії індустріального господарства. Відповідно до наданого нами
зображення, під час Великої Депресії промислове виробництво Німеччини
в 1932 році знизилося до 40%, тоді як обсяг зовнішньої торгівлі
скоротився до 60%. Також спостерігалось масове банкрутство банків.
Тобто, можемо зробити висновок, що незважаючи на те, що економічна
криза не відбулася в повній мірі в Німеччині, країна зазнала негативних
наслідків, з якими повинна була боротися та приймати радикальні дії для
швидшого виходу з кризи. Варто також згадати, що “Велика Депресія” в
США призвела до політичної кризи в Німеччині, окрім економічної, та
прихід до влади нацистів.
Шляхи виходу з кризи: Політика Гітлера була направлена на
розширення державного регулювання господарського життя Німеччини.
Ми знайшли невелику кількість інформації щодо цього питання, тому б
хотіли наступними тезами описати ключові моменти політики виходу. До
них належали:
- розгорнення будівництво автострад, що сприяло скороченню
рівня безробіття (адже після 1930-х років кількість
безробітних значно зросла);
- активний розвиток військової промисловості, проте в той
самий час і занепад деяких вирішальних експортних галузей;
- введення податкових пільг, що з одного боку, звичайно
призвело до дефіциту в бюджеті, адже витрати зросли. Проте
уряд ввів контроль над цінами та зарплатою, аби не допустити
інфляцію;
- початок переходу до карткової системи розподілу;
- прийняття чотирирічного плану розвитку військової
промисловості;
- встановлення жорсткого контролю над ринком робочої сили та
трудовими відносинами;
- ліквідація профспілок, тобто національні інтереси були вище
за інтереси громадян;
- суттєве обмеження свободи підприємств;
- жорстокий контроль зовнішньої торгівлі;
- зменшення залежності країни від імпорту;
Отже, охарактеризувавши ключові моменти політики виходу
Німеччини з кризи 1929-1933 років, ми можемо підсумувати, що
розроблена політика була досить ефективною, адже вже у 1935 р.
Німеччиною було досягнуто докризового рівня виробництва, а до 1939 р.
навіть значно його перевищено. Проте з іншого боку, пріоритетний
розвиток військових галузей гальмував інші, в т. ч. й ті, що працювали на
експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військових галузей. Тобто
економічна експансія замінювалася військовою.

Переходячи до більш сучасних подій, ми б хотіли приділити увагу

фінансовій кризі 2008 - 2009 років та зазначити декілька слів. Наслідки для
Німеччини були значними, адже міжнародна фінансова криза вдарила по
країні в повній мірі, якщо навіть головний банк країни не зміг витримати
наслідки тієї кризи. Проте, ми вважаємо, що наслідки могли б бути ще
більш критичними, але уряду Німеччині вдалось швидко розробити
ефективний план пом’якшення негативних наслідків фінансової кризи.
Рішення полягало в наданні рятувального пакету на суму 50 мільярдів
євро від фінансового сектору та частково від держави. Окрім цього,
урядом Німеччини було проведений детальний аналіз того, а чому власне
Німеччині не вдалось обійти кризу та більшість керівництво банку було
замінене. Також, необхідно згадати, що країною також було розроблено
майбутній план підтримання безпеки фінансового сектору. І останнім, не
менш важливим рішенням, було надати державні гарантії приватним
власникам, аби їх заспокоїти та стабілізувати ситуацію в певній мірі.
Тобто, державі вдалось завоювати довіру з боку приватних власників, що
лише позитивно відобразилось на стані фінансового сектору.

Переходячи до сучасних реалій, ми б хотіли охарактеризувати стан

економіки під час пандемії Коронавірусу та відповідно наслідки, з якими
зіштовхнулась Німеччина після. За думкою вчених, для ФРН в 2020 був
характерним найбільший спад економіки з 2009 року. Через карантинні
обмеження, з якими зіштовхнулись всі країни світу, економіка Німеччини
скоротилась на 2,2% лише за період січень-березень 2020 року. Аналітики
відзначали, що це було найбільше падіння економіки за тримісячний
період з часів фінансової кризи. Щодо ключових особливостей такого
занепаду економіки, ми можемо відзначити наступні:
- Різке скорочення промислового виробництва та експорту;
- припинення роботи багатьох німецьких підприємств;
- значні скорочення штату працівників;
- скорочення податкових надходжень на 98,6 мільярдів менше, ніж
очікувалося.
Отже, провівши короткий аналіз стану Німеччини за часів пандемії,
можемо з упевненістю стверджувати, що країна зазначала чимало
негативних наслідків, проте ми вважаємо, що відновити економіку в
повній мірі не вдалося, адже повномасштабне вторгнення росії до України
значним чином вплинуло і на економіку Німеччини, про що ми власне
зараз хочемо зазначити декілька слів.

Розглядаючи події 2022 року, і це не стосується лише Німеччини,

можемо відзначити, що протягом даного року країна зіштовхнулась не
лише з послабленням економіки в деякому плані, але й з дуже вираженою
економічною кризою. Якщо розглядати економічний аспект, то статистика
за 2022 рік є досить суперечлива, бо деякі джерела зазначають зростання
економіки Німеччини на 1,8 %, що є досить суттєвим після пандемії, в той
час як інші стверджують, що зростання сягає лише 0,1% порівняно з 2020
роком. І з нашої точки зору, друга статистика є більш правдоподібною,
адже за період - квітня до червня 2022 рік країна пізнала наступні
проблеми:
- війна Росії в Україні в повному розпалі, запровадження нових
санкцій проти РФ з боку ЄС;
- припинення бізнесу з боку західних фірм на російському ринку та
вихід з нього в більшості випадків;
- призупинення поставок з Китаю та зменшення кількості продажей в
КНР;
- порушення глобальних логістичних мережей через пандемію;
- рекордний рівень інфляції;
- високий рівень захворюваності серед працівників німецьких фірм на
омікрон-варіант SARS-CoV-2.
Проте, не дивлячись на вищенаведені нами пункти, уряду
Німеччини вдалось підтримати економіку країни на рівня після пандемії,
що вже є значним успіхом, беручи до уваги ще й енергетичну кризу,
паралельно і до еокномічної.
Ми впевнені, що причиною цьому є підтримка з боку населення,
адже все одно в країні спостерігалось збільшення споживчих та державних
витрат. Навіть карантинні обмеження не були перешкодою для населення
у відвідуванні магазинів, ресторанів, частих подорожах та взагалі
активному користуванні різноманітними послугами.

Підсумовуючи дослідження даного питання, ми б хотіли коротко

перелічити шляхи виходу Німеччини з криз, які ми змогли для себе
підкреслити, проаналізувавши дану тему. Німецька модель виходу із кризи
базується на певних принципах, а саме:
1) комплексність підходу до проблеми та її розв’язання;
2) тривалість, постійність і наполегливість в усуненні слабких місць
та наявних проблем;
3) збереження і зміцнення довіри у громадян країни до стабільності
фінансово-кредитної системи (приклад був нами наведений);
4) ефективність фінансово-економічної політики;
5) запровадження нових підходів до зовнішньоекономічної політики
та політики міжнародного партнерства;
6) зниження рівня державної заборгованості й обмеження боргових
зобов’язань.