Київський університет економіки та права «КРОК»

Кафедра дизайну
Дисципліна: історія мистецтва і дизійну

Звіт на тему:
Плавниковий стиль або аеростиль в автомобільному дизайні

Київ
2023
Плавниковий стиль, також аеростиль або детройтське бароко та ін. —
загальна умовна назва течій в автомобільному дизайні, які існували на рубежі
50-х і 60-х років XX століття.
Спочатку плавниковий стиль був характерним для продукції
північноамериканських виробників автомобілів, але внаслідок
розповсюдився повсюдно, і в інших частинах світу проіснував набагато
довше, ніж в самій Північній Америці, причому прийняв досить відмінні від
похідних форми.
Головним елементом плавникового стилю були безпосередньо хвостові
плавники — парний декоративний елемент задньої частини автомобіля, який
являв собою найрізноманітніші варіанти стилізованого стабілізатора чи кіля.
Інші елементи стилю з течією часу терпіли значні зміни.
Однак перші автомобілі з натяком на справжні парні хвостові плавники
з’явились лише в США після Другої світової війни. Родоначальником цього
стилю зазвичай вважають дизайнера корпорації General Motors Харлі Ерла,
творця «Каділлаків» моделі 1948 року, задні ліхтарі яких були оформлені у
вигляді невеликих плавничків на задніх крилах, які іменувались aircraft-
«задні крила у формі літакових стабілізаторів». В рекламі вказувалось, що на
таку ідею дизайнерів фірми наштовхнула авіація. Пізніше сам Ерл уточнив,
що натхненням для нього став американський двохбалковий винищувач часів
Другої світової війни P-38 Lightning. Таким чином, спочатку плавниковий
стиль прийшов в автомобілебудування з авіації. Попит на автомобіль
перевищував пропозицію. Девізом Ерла стала фраза: "Якщо клієнт
захоплений, завод теж радий".
В ще більш явному вигляді ідея хвостових плавників отримала свій розвиток
в концепт-карі Le Sabre 1951 року, який взагалі містив у своєму вигляді
досить багато елементів народжуваного стилю 1950-х років і негайно був
«розібраний на цитати» дизайнерами. Автором Le Sabre був той же Харлі
Ерл.
У розвитку американської автоіндустрії настав етап, коли споживач вимагав
зовнішніх "родзинок", а не тільки технічних надмірностей. Почалися типово
американські перегони розмірів і форм.
Своєрідним кітчем для дизайнерів на початку 50-х стали бампери та
радіаторна решітка. Фантазія виробників переходила всі розумні межі. Чого
тільки не вставляли в розгорнуту пащу автомобіля: гірлянди відполірованих
дисків, прути пташиної клітки, лицарські обладунки, китовий вус тощо. Ще
однією фішкою детройтських "іконописців" стали "ікла" на бампері. "Кулі",
як називали їх у народі, могли відливатися будь-яких форм і розмірів.
Підхоплену ідею "плавників" відшліфовували, відточували майстерність
створення ліній та об'ємів.

А тим часом дедалі ближчим ставав космос. І тому "зорелітні" мотиви не

могли не позначитися на стилістиці автомобілів - звідси всілякі сопла, розсип
вогнів і складні, схожі на зоряне небо, решітки радіатора. У 1953 р. світ
побачило нове дизайнерське рішення - панорамне скло (Oldsmobile, Chrysler,
Cadillac), що копіює "ліхтарі" бойових реактивних літаків. У Chevrolet
з'являється на той час єдина спортивна машина - Corvette. А один любитель
морської риболовлі, все той же Харлі Ерл, незабаром перевів авіаційний
стиль у площину зоології... У зовнішності його нових творінь явно
проглядалися акулячі мотиви: "плавники" стали більшими, з'явилися гострі
грані, у вирішенні передньої частини, безперечно, вгадувався зубастий
морський хижак - Cadillac Eldorado 1955 р.
Надолужували згаяний час і конкуренти GM - Chrysler і Ford. Успішно
проспавши старт "плавникового буму", Chrysler робив ставку на інноваційні
технічні витребеньки і на своїй "шкурі" потерпів поразку. І ось у 1955 р.
молодий Верджил Екснер (Virgil Exner), який до цього набирався досвіду в
GM під наглядом Харлі Ерла, а потім був звільнений за випуск моделі
Champion 47 в обхід керівництва, запропонував зовнішній вигляд
автомобілів Chrysler "вартістю в $100 млн".
На відміну від свого вчителя Харлі Ерла, Екснер пропагував ясні, чисті лінії
кузова і всіма силами боровся за впровадження нових технологій і матеріалів.
Це помітно і по моделях: модельний ряд Chrysler відзначався не тільки
передовою зовнішністю, а й торсіонною підвіскою, новими небаченими
матеріалами і, звісно ж, улюбленим дітищем Екснера - "плавниками". У той
час як керівники багатьох фірм уже пообломали крила своїм дизайнерам,
Екснер аж до 1961 р. ліпив собі на втіху. А оскільки мода на "плавники" вже
перестала бути нагальною "темою номер 1", керівництво компанії вирішило,
що пост шеф-дизайнера пора звільняти для нових творчих сил.
Екснер з не меншим успіхом міг проявити себе у Форда. І в 1949 р.
відповідний договір було практично підписано. Але хтось в останню хвилину
вирішив, що компанія не потребує послуг Екснера, і фордівські моделі не
побачили ні самого Верджила, ні його "плавників". Так у Ford з'явилися
скромні творіння на кшталт Lincoln'57...
Що ж послужило причиною зникнення "крилатих" дредноутів? Відповідь
проста - Її Величність Мода, бо "плавники" були лише її коротким віянням,
без будь-якого технічного сенсу або функціональності.
Матеріал взято зі статті «MOTOR NEWS» Дмитра Золотарьова (Київ, 2004)