Збірник ІІ Конф. Остаточний

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МУКАЧІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ТА СОЦІАЛЬНИХ
КОМУНІКАЦІЙ
БІБЛІОПСИХОЛОГІЯ, БІБЛІОПЕДАГОГІКА,
БІБЛІОГРАФІСТИКА, БІБЛІОТЕРАПІЯ
В ОСВІТІ:
теорія і практика
Збірник тез доповідей ІI Всеукраїнської науково-практичної

інтернет-конференції
Мукачево
(14-15 квітня 2022 року)
УДК 159.9:028.02:37:02:929:37:021(043.2)
Б59
Рекомендовано до друку та поширення через мережу Інтернет
Науково-технічною радою Мукачівського державного університету
(Протокол № 4 від 18.04.2022 р.)
Відповідальний за випуск – к. філол. н., доцент, завідувач кафедри філологічних дисциплін

та соціальних комунікацій Прокопович Л.С.
Головний редактор:
Щербан Т. Д. – доктор психологічних наук, професор, ректор МДУ.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
Моргун А. В. – декан гуманітарного факультету, кандидат філологічних наук, доцент

Прокопович Л. С. – кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри філологічних
дисциплін та соціальних комунікацій
Мовчан К. М. – директор Наукової бібліотеки МДУ, старший викладач кафедри
філологічних дисциплін та соціальних комунікацій
Веремчук О. В. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та
соціальних комунікацій
Курило О. Й. – кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та
Попович Н.Ф. – кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та
Б59
Бібліопсихологія, бібліопедагогіка, бібліографістика, бібліотерапія в освіті: теорія і
практика: збірник тез доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції,
14-15 квітня 2022 р. Мукачево / ред. кол.: Т. Д. Щербан (гол. ред.) та ін. – Мукачево: МДУ,
2022. – 80 с.
©Мукачівський державний університет, 2022
2
УДК 028.8:615.85(043.2)
АБЕЛЬЧАКОВА Н. І.
Бібліотека відокремленого структурного підрозділу
«Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж
Мукачівського державного університету»
БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
Науковці дають визначення бібліотерапії як спеціальному корекційному

впливу на особистість за допомогою читання спеціально підібраної літератури з
метою нормалізації або оптимізації її психічного стану [1].
Корекційне читання від читання взагалі відрізняється своєю
спрямованістю на ті або інші психічні процеси, стани, властивості особистості:
 змінені – для їх нормалізації;
 нормальні – для їх урівноваження.
Корекційний вплив читання виявляється в тому, що ті чи інші образи і
пов’язані з ними почуття, потяги, бажання, думки, засвоєні за допомогою
книги, заповнюють недолік власних образів і уявлень, замінюють тривожні
думки і почуття або направляють їх по новому руслу, до нових цілей. Таким
чином можна послаблювати чи посилювати вплив на почуття особистості для
відновлення її душевної рівноваги [2].
При виробленні системи читання визначаються пріоритетні напрямки
читання, жанри літератури та кількість книг. Рекомендуючи користувачеві
книги в бібліотерапевтичних цілях, необхідно враховувати наступні принципи:
 ступінь доступності викладу (ступінь складності пропонованої книги);
 герой книги має бути зрозумілим читачеві;
 максимальна схожість ситуації, описаної в книзі, з ситуацією, в якій
знаходиться читач.
Достоїнствами бібліотерапії є різноманітність і багатство засобів впливу,
сила враження, тривалість, повторюваність, інтимність та ін.
Психокорекційні процеси в бібліотерапії умовно можна розділити на
неспецифічні і специфічні [3].
Неспецифічні процеси характеризуються широтою, універсальністю
свого впливу на особистість і на конкретні зміни в цілому. Це заспокоєння,
задоволення, радість, відчуття впевненості в собі, віра у свої можливості,
задоволення собою, загальна психічна активність.
1. Заспокоєння. Читача може заспокоювати спеціально підібрана
публіцистична, художня література. Читання такої літератури приводить його в
стан спокою, умиротворення.
2. Задоволення. Люди з проблемами відчувають себе відокремленими
від світу своєю проблемою і обмежені в отриманні задоволення з цього світу.
Читання цікавої книги, особливо якщо вона досить складна або динамічна, дає
особистості необхідне додаткове задоволення.
3
3. Почуття впевненості в собі, віра у свої можливості виникає при
читанні біографій, автобіографій, спогадів, листів видатних людей і читанні
книг, де персонажі з важкою долею, тим не менше, з гідністю виходять з досить
складної життєвої ситуації.
4. Більшість літературних жанрів можуть викликати високу психічну
активність, яка стимулює нормальні і захисні психічні реакції, пригнічуючи
негативні, що сприяє зникненню переживань, що травмують особистість.
Зазвичай неспецифічна бібліотерапія включає в себе певний, добре
відомий список книг, досить простих, які гарантують ясне і легке розуміння
проблеми. З творів художньої літератури підбираються книги, пройняті
почуттями гуманізму і доброти.
Специфічні корекційні процеси характеризуються більш вузькою
спеціальною спрямованістю на особистість або на якийсь психічний процес:
конкретні почуття, діяльність, мислення. Вони більш прості, конкретні і легше
регулюються. Це контроль, емоційне опрацювання, тренування, дозвіл
конфлікту.
Контроль над психічними процесами здійснюється шляхом посилення їх
повторення, відтворенням деталей, або ослаблення за допомогою аналізу,
витіснення іншими спогадами, емоціями, може змінювати вплив на особистість
як при звичайних, так і при сильних переживаннях.
Читаючи книги, героями яких є яскраві, неординарні особистості, які
перебувають у трагічних нестандартних ситуаціях, читач може ототожнювати
переживання героїв зі своїми власними, зрозуміти багато особистих
особливостей, усвідомити свої помилки і подивитися на своє життя очима
сторонньої людини. Література дає читачеві можливість, яку не може дати ні
один, навіть самий досвідчений педагог, грунтовно, не поспішаючи, в інтимній
обстановці дізнатися, зрозуміти, навчитися аналізувати і, отже, контролювати
своє емоційне ставлення та свої реакції.
Емоційне опрацювання. Основне значення – допомагає людині проявити
особисті емоції, порівнювати їх з емоціями інших людей за підтримки і корекції
з боку психолога. Це дозволяє особистості навчитися більш оптимальним
реакціям і діям, допомагає уникнути занадто бурхливих, слабких або змінених
емоційних реакцій.
Тренування. Програючи в уяві діалоги, альтернативну (порівняно з
дійовими особами твору) поведінку, враховуючи свої особливості (недостатньо
досвіду, сором’язливість тощо), особистість отримує знання про альтернативні
способи переживання, про інші можливі форми поведінки. При цьому читача
ніхто не засуджує, він уникає оціночного підходу.
Дозвіл конфлікту. Це своєрідний синтез контролю, емоційного
опрацювання і умінь, отриманих в результаті тренування в застосуванні до
конкретної життєвої ситуації. Читання книг, сюжет яких збігається з сюжетами
життя читача, дозволяє йому бачити можливі шляхи виходу із ситуації і
емоційно на них відреагувати, що веде інколи до вирішення емоційного
конфлікту.
4
Цей вид бібліотерапії відрізняється більшою інтенсивністю, більш
активним керівництвом з боку бібліотекаря. Практично це виглядає наступним
чином: бібліотекар складає список літератури, найбільш актуальної для читача,
у відповідності до його проблем, труднощів, цілей, особистісних особливостей;
літератури, стимулюючої усвідомлення характеру труднощів, причин
труднощів, які спричинили дисгармонію, і т. д. Читач перед читанням отримує
інструкцію: що із запропонованого списку вимагає його особливої уваги, що
може бути виключено, що з прочитаного необхідно буде порівняти зі своїм
досвідом, що слід негайно перевірити на практиці. Після того, як книгу
прочитано, проводиться бесіда, читач дає відповіді на питання: «Яка користь
від прочитаного? Що викликало сумніви? Що залишилось незрозумілим?»
Досвід застосування бібліотерапії показує, що вона не є панацеєю, але
значення її для лікувальної, реабілітаційної, педагогічної роботи беззаперечне.
Список використаних джерел
1. Бібліотерапія: визначення поняття. Українська бібліотечна енциклопедія
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ube.nlu.org.ua/article/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE
%D1%82% D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%8F.
2. Карівець І. Допомога від стресу / І. Карівець // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 5. –
С. 45–50.
3. Козлова А. Рецепти арт-терапії: специфіка терапевтичного впливу / А. Козлова //
Психолог. – 2019. – № 2. – С. 4–11.
УДК 027.7:316.334(043.2)
АРТЄЄВ О. С., МОВЧАН К. М.

Мукачівський державний університет
БІБЛІОТЕКА – СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
Бібліотека – це необхідний у суспільній структурі соціальний інститут,

одна з форм регулювання суспільного життя, що має два аспекти: конкретний
зміст своєї діяльності, зумовлений соціально-економічними умовами, й
внутрішню незмінну якість, незалежну від соціальних умов сутність бібліотеки.
Згідно з дослідженнями соціологів, бібліотека як соціальний інститут
виникла в результаті процесу диференціації суспільства [1].
У контексті цілісності суспільства бібліотека є суспільним інститутом,
який відіграє свою функціональну інформаційно-комунікаційну роль. Феномен
бібліотеки – її здатність впливати на сучасну суспільну культуру, на світогляд
користувача, зберігаючи у своїх фондах соціальну пам’ять людства та
відображаючи соціально значущі ознаки культурної реальності. Функції
бібліотеки визначаються під час соціальної взаємодії суспільства. Такі
соціальні функції бібліотеки, як виховна, освітня, виробнича, кумулятивна,
класифікаційна, трансляційна, меморіальна, ціннісно-орієнтаційна та
пізнавальна, поступово виявляються й трансформуються [2].
5
В Законі України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" надано
визначення сучасної бібліотеки: "Бібліотека – це бібліотечно-бібліографічний,
культурно-просвітницький і науково-допоміжний соціальний інститут, що
забезпечує акумуляцію і загальнодоступність документально-інформаційних
ресурсів (книг, періодичних видань документів та інших носіїв інформації), які
містять і зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють
піднесенню інтелектуального та культурного потенціалу суспільства"[3].
Формування бібліотечного соціального інституту відбулося на початку
ХХ ст. коли пріоритетного значення набула просвітницька ідеологія. В цей
період бібліотеки становляться загальнодоступними, на них покладено такі
функції соціокультурної діяльності: інформаційно-просвітницька, культурно-
виховна. Поступово бібліотеки з елітних, закритих для простих людей
трансформуються в публічні – доступні для всіх членів суспільства. Їх
соціальна функція визначається характером розвитку цивілізації, традиційні
функції бібліотеки збагачуються новим змістом, розширюються можливості їх
реалізації. Сьогодні важко уявити будь-яку організацію, яка б могла
функціонувати, не спираючись на бібліотеку. Бібліотеки відрізняються одна від
одної за цільовим призначенням, контингентом користувачів, тематично-
видовим складом, обсягом фондів, приналежністю, масштабом діяльності,
юридичною самостійністю, ступенем доступності та ін. По кожному з цих
ознак можна виділити ряд типів, видів, підвидів бібліотек. При цьому одна і та
ж бібліотека може бути охарактеризована кількома ознаками, тобто займе своє
місце одночасно в різних класифікаціях, виконує різні соціальні функції.
Загальними функціями соціокультурної діяльності бібліотек є: інформаційно-
просвітницька, пізнавальна, культурно-виховна, комунікативно-організаційна,
практично-дієва, розважальна, естетична, творча, релаксаційна[4]. В рамках цих
домінантних комплексних функцій бібліотека як соціальний інститут
реалізовує низку інших, не менш важливих функцій. Серед них найголовнішою
є меморіальна що покладає на книгозбірні завдання бути джерелом
інтелектуальних ресурсів суспільства, забезпечуючи їх збереження, організацію
і доступ користувачів.
Отже, сучасна бібліотека є важливим осередком культури, що безоплатно
надає користувачам не лише інформаційні послуги, але й сприяє розвитку
інтелектуального та творчого потенціалу особистості, організації спілкування,
відпочинку та розваг. Виховна функція бібліотек полягає в активному сприянні
процесу підготовки висококваліфікованих фахівців, гармонійному розвитку
особистості, а також виховання почуття патріотизму на державному,
регіональному й університетському рівнях.
1. Герберт Спенсер та його теорія суспільства [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/sociology/29660/.
2. Жукова В. П. Бібліотечний соціальний інститут у контексті бібліотекознавчих
досліджень / В. П. Жукова // Соціальні комунікації. – 2013. – Вип. 41.
6
3. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України № 33/95-ВР від 27.01.95
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32/95-
%D0%B2%D1%80#Text.
4. Розвиток соціальних комунікацій в руслі документно-інформаційних ресурсів та
технологій: монографія /А. В. Моргун, Л. С. Прокопович, К. М. Мовчан,
І. І. Розман, В. В. Кобаль, М. В. Бабіля. – Мукачево: РВВ МДУ, 2021. – 147 с.
УДК 026(477)(100)(043.2)
БУЗАШІ М., ПРОКОПОВИЧ Л. С.

ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛУЗЕВИХ БІБЛІОТЕК В УКРПАЇНІ ТА СВІТІ
Сьогодні в Україні діє потужна мережа бібліотек. Завдання майбутніх

фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи не тільки усвідомити
принципи організації бібліотек, що діють в Україні та за її межами, а й
навчитися розрізняти види бібліотек, розуміти їх функції та послуги , якими
можна скористатися.
За змістом бібліотечних фондів бібліотеки є універсальні, міжгалузеві
(спеціальні) і галузеві [1].
Універсальна наукова бібліотека (УНБ) – це установа
загальнодержавного, республіканського та регіонального значення тримач
найбільш повних фондів вітчизняної та зарубіжної літератури, сформованих на
базі безкоштовного обов’язкового примірника вітчизняних творів друку,
покупки найважливішої іноземної літератури та міжнародного книгообміну.
Міжгалузева (спеціальна) бібліотека – забезпечує спеціальні професійні
потреби користувачів і інші специфічні потреби особливих груп читачів на
основі відповідного фонду інформаційно-пошукового апарату (патентно-
технічна, нотна, бібліотека НДІ та ін.) Основна перевага спеціальних бібліотек
полягає в тому, що вони максимально наближені до професійної діяльності
фахівців різного профілю.
Галузева бібліотека – це бібліотека, яка задовольняє інформаційні
потреби з певної галузі знання або практичної діяльності (суспільно-політичної,
науково-технічної, медичної, сільськогосподарської) на основі відповідного
фонду та інформаційно-пошукового апарату.
З огляду на вище сказане розглянемо особливості діяльності галузевих
бібліотек в Україні та світі. Кожна з галузевих бібліотек заслуговує на особливу
увагу.
У бібліотеках з суспільних та гуманітарних наук переважають книги,
журнали, газети, а також «стара» література, оскільки наукові публікації з
гуманітарних наук не втрачають своєї цінності, порівняно з публікаціями із
природничих і технічних наук. Зауважимо, що в цих бібліотеках наявні твори
мистецтвознавчого профілю, друкована графіка, ноти, рукописи тощо.
7
У технічних бібліотеках істотне місце у фондах займають журнали, звіти,
креслярсько-конструкторська, документація, стандарти. Так як в технічній
галузі інформація застаріває значно швидше, то повинно бути більше
літератури останніх років, яка дозволить оперативніше інформувати читачів
про науково-технічні досягнення.
Систему сільськогосподарських бібліотек складають бібліотеки науково-
дослідних інститутів, аграрних вищих навчальних закладів і коледжів,
агропромислових об’єднань. У цих бібліотеках здійснюється обслуговування
читачів з найрізноманітніших галузей знань: економіка сільського і лісового
господарства, біологія, ботаніка, сільськогосподарське машинобудування,
харчова промисловість, екологія, зоологія, сільське, лісове і водне
господарство, меліорація , фізіологія людини і тварин.
Бібліотеки природничого профілю – це, як правило, бібліотеки наукових
інститутів і наукових центрів. Академічні бібліотеки обслуговують наукових
працівників на основі централізації мережі бібліотек та зосередженні найбільш
трудомістких бібліотечно-бібліогафічних процесів в центральних бібліотеках.
Медичні бібліотеки забезпечують книгами і документацією лікарів,
працівників охорони здоров’я, студентів медичних вузів. У систему медичних
бібліотек входять бібліотеки медичних науково-дослідних інститутів, вищих і
середніх навчальних закладів, лікувально-профілактичних установ, клінік,
лікарень тощо. Центральні медичні
бібліотеки комплектуються дисертаціями, перекладами, здійснюючи
довідково-інформаційне обслуговування організацій і окремих с читачів.
Користувачі галузевих бібліотек через електронні ресурси мають доступ
до десятків світових баз даних (БД), що містять бібліографічну, реферативну,
фактографічну, довідкову, наукову фармацевтичну ф інформацію: БД Medicines
Complete Королівського Фармацевтичного Товариства Великої Британії (Herbal
Medicines, Clark’es Analysis of Drugs and Poison, ANFS Drugs Informasion, The
Merk Index та ін); БД міжнародної компанії MICROMEDEXЕ Thomson Reuters,
Index nominum, Martindal); БД EBSCO(Academic Search Premier; Medline).
Узагальнюючи викладене, зазначимо, що вдосконалення системи
електронних галузевих ресурсів, створення умов для їх безперебійного
функціонування, легітимного доступу до них є перспективним напрямом
роботи галузевих бібліотек.
1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України зі змінами і доповненнями
№ 995-VIII від 28.01.2016 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. –
С. 45.
2. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України зі змінами і доповненнями
№ 995-VIII від 28.01.2016 // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 10. –
С. 103.
8
УДК 028.8:615.85:341.31(043.2)
БУЧКОВСЬКА О. Ю.
Рівненський державний гуманітарний університет
БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНИЙ НАПРЯМОК СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ГРОМАДЯН У

ПОВОЄННОМУ СУСПІЛЬСТВІ
В Україні йде війна – жорстока, загарбницька, як кажуть військові із

порушенням правил ведення війни, хоча звичайний розум відмовляється
сприймати словосполучення війна і правила. Місяці протистояння показали, що
у нас із ворогом різний світогляд, різні цілі, і всім нам, на відміну від руського
агресора, зрозуміло за що ми воюємо, за що страждають та гинуть люди – і
мирне населення й військові. Однак впевненість перемоги України додає сил та
наснаги вистояти і перемогти. Не важко передбачити, що деструктивний вплив
війни обернеться для українського народу відчутними наслідками не тільки, а
можливо і не стільки економічного, фінансового, безпекового характеру,
скільки проблемами психологічного стану людей, що є пов’язаними із
посттравматичним синдромом як серед військових, так і мирного населення.
Одним із дієвих засобів вирішення таких специфічних проблем може
стати бібліотерапія – досить старий, але дієвий метод, який використовували
лікарі ще у 18 столітті. У 19 столітті література і медицина вважалися
спорідненими науками. Припущення про те, що слова можуть мати лікувальний
ефект, відображено в стародавніх віруваннях у міфології (Аполлон був
одночасно богом поезії та зцілення). У своїй «Поетиці» Аристотель описав
очищувальну дію поезії. Він використав для цього медичний термін – катарсис,
як процес очищення від негативних емоцій [1], тобто своєрідний засіб
позбавлення від негативних переживань.
Отже, бібліотерапія, яка є психотерапевтичним методом впливу на
людину за допомогою спеціально підібраної літератури має за мету
нормалізувати, або оптимізувати психічний стан людини [2], що особливо
актуальним стає у повоєнні роки для психічної реабілітації як окремої людини
так і суспільства в цілому.
В українському суспільстві не склалося традиції повсякчасного звернення
до психоаналітиків, психотерапевтів та психологів для вирішення власних
проблем, тому значна кількість постраждалих військових та цивільних
громадян, які отримали психічну травму, перебували у стресовій ситуації, не
поспішатимуть звертатися до фахівців і боротимуться із наслідками війни
самотужки. Тому, одним із центрів допомоги у відновленні психічного здоров’я
людини може бути кожна зі вцілілих та відбудованих бібліотек, яка має стати
«лікарнею для душі», саме ці слова древні греки викарбовували над входом до
бібліотеки.
Потужна місія бібліотек у теперішні та повоєнні роки має полягати у
відкритті людям нових перспектив та можливостей за допомогою бібліотерапії,
як творчої форми терапії. Безперечно книга та читання не можуть вилікувати
9
яскраво виражені клінічні картини, але можуть допомогти краще впоратися з
ситуацією.
Бібліотерапія може не тільки сприяти означенню та прийняттю
естетичних цінностей, але й розвивати людину у духовному напрямку,
допомагаючи виробляти рішення проблем, які сприятимуть українському
суспільстві повертатися до цінностей мирного співіснування, і остаточно
розірвати зв’язки із радянсько-російською парадигмою відносин з небратським
народом.
Отже, бібліотерапію можна також визначити як надання правильних книг,
які є найважливішими для людини в потрібний час. Важливим питанням у
підборі книг є їх розуміння з точки зору відображення та сприйняття реальності
людиною та можливості отримання прикладу чи підказки з літератури для
вирішення існуючої проблеми. На нашу думку, суттєве місце може надаватися
саме біографічній літературі. Біографії – це історії успіху і поразки,
припущення та виправлення помилок, становлення особистості на шляху
досягнення мети. Коли людина знає, що те, що відбувається у творі, який вона
читає, є реальним, вона знайде відповіді на свої питання, аналізуючи реальний
приклад і досвід, знайде сили впоратися зі своїми проблемами.
Результатом бібліотерапевтичної дії біографічної літератури, може стати
підвищення морального духу і формування мотивації особистості для
встановлення та досягнення цілей, розвиток впевненості в собі, що в цілому
позитивно сприятиме відновленню психічного здоров’я. Більше того,
прикладом для особистості буде перевага біографій позитивного зразка для
наслідування у суспільстві.
У суспільстві бібліотека завжди асоціюється із книгою, читанням,
знаннями, тишею. Бібліотеку також називають «всесвітом у зручному форматі».
Семантика миру, визначають вчені, пов’язана із терпінням, злагодою, спокоєм,
тишею, а етимологічно також зі значеннями «світ, всесвіт» [3, с.70].
Мир в Україні, якого ми прагнемо і досягнемо, буде із новими реаліями та
дискурсами. Бібліотеки повинні адаптуватися до змін у потребах своїх
спільнот, допомагати вирішувати соціальні та культурні проблеми, брати
участь у відновленні здоров’я громадян, поверненні їх до мирного життя, що є
важливим для післявоєнного розвитку українського суспільства.
Список використаних джерел:
1. Падалка В. Катарсис етичний та естетичний [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/13870.
2. Бібліотерапія як метод психологічної корекції [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://pyrogiv.kiev.ua/biblioterapiya-yak-metod-
psixologichno%D1%97korekci%D1%97/.
3. Парахонський Б. О., Яворська Г. М. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія,
смисл: монографія [Електронний ресурс] / Б. О. Парахонський , Г. М. Яворська. –
К.: НІСД, 2019. – 560 с. – Режим доступу: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-
07/Monografiya_Ontologiya_print.pdf.
10
УДК 011/016:001.891(043.2)
ВЕРЕМЧУК О. В.
БІОБІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ
Останнім часом в Україні високими темпами розгортаються біографічні

дослідження, зросла кількість різноманітних видань (наукових, науково-
популярних, літературно-художніх та ін.), присвячених ученим у різних галузях
культури, науки і виробництва, культурно-освітнім, громадським, суспільно-
політичним діячам, постатям національно-визвольного руху.
Одним із основних засобів відтворення життя і діяльності особи є
персональна бібліографія (біобібліографія), яка займає особливе місце серед
видів бібліографії.
Вже сам термін «біобібліографія» вказує на те, що йдеться про
сполучення біографічних і бібліографічних відомостей. Вона об’єднує усе, що
пов’язано в літературі з життям і діяльністю певних історичних та сучасних
діячів. Об’єктом її діяльності є твори певної особи і література про неї.
Особливість біобібліографії полягає в тому, що вона оперує не тільки
конкретними знаннями (біографічні дані), а й відомостями про джерела (в яких
творах можна знайти біографічні дані про особу, перелік її творів та іншу
інформацію) [1].
Біографічні відомості про певну особу чи осіб, а також бібліографічну
інформацію про їхні твори та літературу про них містять біобібліографічні
посібники. Такі видання складаються на основі біографії видатної особи, з
урахуванням основних дат життя і діяльності, на основі біографічних даних з
опублікованих та неопублікованих матеріалів. Крім цього, основу такого
видання складає бібліографічний матеріал: інформація про твори особи (якщо
вона пише), винаходи, патенти, авторські свідоцтва тощо, а також література
про її життєдіяльність. Побудова та наповнення змісту біобібліографічного
посібника визначається залежно від його мети та завдання, а також характеру
діяльності людини, про яку укладають посібник. Він містить різнопланову
структуровану інформацію, яка може стати основою для подальших
досліджень, у тому числі при створенні біобібліографічних словників, статей
енциклопедичного, довідкового характеру, монографій тощо [2, с. 92].
Укладанням біобібліографічних матеріалів (біобібліографічні покажчики,
словники, довідники, огляди, нариси) в Україні займаються різні бібліотеки та
наукові установи. Низка серійних біобібліографічних видань видається
провідними вітчизняними бібліотеками (Національна бібліотека України імені
В. І. Вернадського, Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого,
Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського
та інші). Біобібліографічні посібники, які мають переважно краєзнавчий
характер, посідають чільне місце в репертуарі обласних універсальних
11
наукових бібліотек. У бібліографічній діяльності бібліотек закладів вищої
освіти переважають серійні біобібліографічні видання, присвячені вченим
університетів.
Найповнішу інформацію про доробок бібліотек України в галузі
біобібліографії репрезентовано у виданнях Національної бібліотеки України
імені Ярослава Мудрого: «Посібники наукової бібліографії, видані в Україні
(1991–2005)», «Українські метабібліографічні посібники: (кінець ХІХ – початок
ХХІ ст.)», «Біобібліографічні (персональні) посібники, видані в Україні (1884–
2016)».
Зокрема, останнє назване серійне видання складається з двох частин.
Перша – містить інформацію про понад 3 тис. бібліографічних посібників
(більш як 2 500 персоналій), виданих в Україні українською і російською
мовами. У другій (для зручності користування виданням) – вміщено низку
допоміжних покажчиків: «Іменний покажчик авторів та осіб, причетних до
підготовки та випуску бібліографічних посібників», «Хронологічний покажчик
назв бібліографічних посібників», «Абетковий покажчик назв установ, їх
скорочень і абревіатур», «Покажчик серій», «Предметно-тематичний
покажчик». Матеріали першої частини покажчика згруповано в двох розділах –
«Біобібліографічні (персональні) посібники», «Біобібліографічні довідкові
видання». У другому розділі вміщено матеріали довідково-бібліографічного
змісту (біобібліографічні довідники, словники та біобібліографічні посібники
галузевого і тематичного характеру, в яких наведено відомості про більш як
одну особу) [3].
Важливо зазначити, що праці біобібліографічного характеру, а саме
біобібліографічні посібники є важливими документальними джерелами з історії
розвитку вітчизняної науки і культури, процесів національного
державотворення, відродження історичної пам’яті українського народу.
Концентруючи комплекс фактичних даних, поточної та ретроспективної
бібліографічної інформації, зазначені праці є вагомою джерельною базою для
наукових досліджень, даючи змогу не лише детально висвітлити життя та
окреслити наукові пошуки, пріоритети розвідок, творчу діяльність провідних
українських діячів, узагальнити їх внесок у вітчизняну і світову науку та
культуру, а й повернути в інформаційний обіг імена осіб, забутих та
викреслених з української історії [3, с. 6].
Отже, біобібліографічні посібники містять не лише відомості про
життєвий шлях та наукові, творчі досягнення діячів різних галузей знань, а й
дають можливість зробити узагальнення і висновки щодо їхнього внеску у
розвиток вітчизняної та світової науки, культури і виробництва. Вони сприяють
проведенню історико-біографічних досліджень, задоволенню інформаційних
потреб читачів, які зацікавлені у вивченні відомих і маловідомих персоналій, їх
впливу на окремі події або на історичний процес у цілому.
1. Яценко О. М. Українські персональні бібліографічні покажчики: особливості,
розвиток та сучасний стан [Електронний ресурс] / О. М. Яценко. – Режим доступу:
http://biography.nbuv.gov.ua/data/vidannya/upbp/PDF/5.pdf.
12
2. Веремчук О. Персональні бібліографічні покажчики як достовірне джерело
історико-біографічних досліджень / О. Веремчук, О. Матвійчук // Науково-
педагогічні студії: науковий журнал / гол. ред.: Л. Д. Березівська, І. М. Шоробура.
– Київ: ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України, 2020. – Вип. 4. –
С. 90–101.
3. Біобібліографічні (персональні) посібники, видані в Україні (1884–2016) : покажч.
бібліогр. посіб. У 2 ч. / М-во культури України, Нац. б-ка України ім. Я. Мудрого;
уклад. О. Кордюкова; наук. ред. В. Кононенко. – Київ, 2017. – Ч. 1 – 336 с. – (Серія
«Бібліографічні посібники у фондах Національної бібліотеки України імені
Ярослава Мудрого»).
УДК 021.2:37:027.8(043.2)
ВЕРЕМЧУК О. В., ГЕЙДЕР Г. З.

БІБЛІОТЕЧНА ПЕДАГОГІКА ТА ЇЇ РОЛЬ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК
Одним із перших, хто змістовно обґрунтував поняття «бібліотечна

педагогіка» був провідний книгознавець Дмитро Балика. У 20-х роках ХХ ст. у
своїй книзі «Бібліотека в системі сучасної педагогіки» він визначив бібліотечну
педагогіку як науку про сутність, закони, методи й організацію педагогічного
процесу, пов’язаного з книгою й через книгу. Ця наука, на думку вченого,
вирішує якою повинна бути книга, щоб мати більший вплив, і якою повинна
бути організація книги та значення читачів, щоб підсилити вплив книги.
Книгознавець стверджував, що тільки знаючи читача, можна знаходити
правильні шляхи педагогічного впливу. Вивчення процесу читання, на думку
Д. Балики, цілком охоплюється вивченням читацьких інтересів. Водночас,
читацький інтерес – це інтерес, пов’язаний з читанням, з книгою, інтерес, який
можна вивчати через книгу [1, с. 191].
Бібліотечну педагогіку як особливий міждисциплінарний розділ
бібліотекознавства, що формується на основі синтезу з педагогікою, розглядає
О. Є. Матвійчук. Учена зазначає, що предметом цієї науки є педагогічні
аспекти бібліотечної діяльності, основою – книга, читач. Важливим сутнісним
аспектом бібліотечної педагогіки були й залишаються свобода спілкування
бібліотекаря з читачем, а також постійний моніторинг його інтересів, надання
рекомендацій щодо кращих книжок, відсутність «домашніх завдань», постійна
допомога читачеві в пошуку відповідей на різноманітні питання, які його
цікавлять [2, с. 98].
Особливе значення бібліотечна педагогіка має для шкільної бібліотеки, з
якої для більшості дітей починається входження в бібліотечний простір. Без
шкільної бібліотеки неможливо сьогодні уявити навчання і виховання
школярів, без неї неможлива освіта і самоосвіта педагогічних працівників,
учнів та батьків. Іншими словами, бібліотека являє собою педагогічну систему,
спрямовану на виховання та освіту користувачів.
13
Шкільна бібліотека є обов’язковим структурним підрозділом
загальноосвітнього навчального закладу, який здійснює бібліотечно-
інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного
процесу як в урочний, так і у позаурочний час. Діяльність її організовується
спільно з педагогічним колективом, відповідно до планів роботи і нормативних
документів, що затверджуються директором навчального закладу. Шкільна
бібліотека органічно поєднує завдання, що стоять в галузі освіти і бібліотечної
справи. Вона є одним із визначальних і соціальних факторів, які впливають на
розвиток інтересу до читання в учнів та формування їх читацької культури.
Видатний педагог В. Сухомлинський вважав, що читання – це «віконце,
через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе»; «одне з джерел мислення й
розумового розвитку». «Без високої культури читання немає ні школи, ні
справжньої розумової праці, читання – це найважливіший інструмент навчання
та джерело багатого духовного життя» [3].
Основу успіху В. Сухомлинський вбачав у тому, щоб знання, засвоєні
дітьми, стали атрибутом їх подальшого інтелектуального та емоційного
розвитку, духовного зростання. У багатій палітрі його педагогічних ідей, форм і
засобів навчально-виховного процесу вагоме місце посідала книга. «Щоб
підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ
книги», – ця думка, висловлена в його творі «Серце віддаю дітям», проходить
через усю творчу спадщину педагога [4, с. 85].
На сучасному етапі бібліотечна педагогіка, виконуючи освітню функцію,
забезпечує розширення кругозору дітей, надання доступу до всіх багатств знань
через бібліотечні фонди (друковані та електронні видання) та мережу Інтернет.
Бібліотечна педагогіка реалізує і виховну функцію, виховуючи повагу до книги
як засобу збереження інформації для наступних поколінь. Нині нікого не
потрібно переконувати, що книга й читання безпосередньо впливають на
процес виховання дитини.
Видатний педагог і мовознавець був переконаний, що вміло організована
і спрямована робота з книгою є найголовнішою запорукою формування
дитячих уподобань, смаків та загальної ерудиції, а головне завдання книжки –
систематично впливати на душу дитини, виховувати її на ідеалах добра, правди
і гуманізму, формувати міцні моральні переконання. Та й сама книжка для
дитини, за переконаннями Грінченка, мала стати зразком високої культури: це і
якісний друк, і чіткий шрифт, і оптимальна довжина рядків, і уміле
застосування ілюстративного матеріалу [4, с. 85].
Нині бібліотекарям доводиться докладати значних зусиль, щоб утримати
своїх читачів. На жаль, є діти, які зовсім не читають книги або дуже мало їх
читають. Це пов’язано, насамперед, з надмірною інформатизацією особистості,
під впливом якої губиться книга як джерело знань. Переважно діти читають те,
що їм пропонує Інтернет, соціальні мережі, телевізор. Отже, окрім
«нечитання», існує проблема некоординованого, безсистемного читання.
З метою залучення учнів, насамперед молодших класів, до читання й
популяризації книги бібліотекарі шкільних бібліотек використовують
14
різноманітні форми: бесіди, книжкові виставки, читацькі конференції, огляди
книг, усні журнали, вікторини, конкурси тощо. Бібліотечна педагогіка
реалізується за допомогою безпосереднього спілкування з читачами, шляхом
формування документних фондів, довідково-бібліографічного апарату,
проведення різноманітних заходів.
Так, в бібліотеці Мукачівської гімназії № 9 на підтримку читання та
підвищення статусу книги складені відповідні програми («Зростаємо з книгою»,
«Читаюча людина – успішна людина»). Також бібліотека проводить безліч
тематичних виставок, виставок літератури («Світ казок», «Соборність – сильна,
єдина держава» (До Дня Соборності України), «Всесвітній день поезії», «Мій
улюблений вірш», «Краса України в творах Великого Кобзаря».
Працівниками бібліотеки проводяться різноманітні заходи: «Знайомство з
книжковим домом» (для учнів 1-ших класів), тиждень дитячого читання
(початкова школа), літературні години «Як дитиною, бувало…», «Як річка з
роду і до роду, так мова з’єднує народ» (До Дня української писемності та
мови), «День рідної мови», тиждень юнацької книги «З книгою в майбутнє» та
інші.
Отже, головним засобом бібліотечної педагогіки є книга, яка через
читання та його активізацію зі сторони бібліотекаря здатна впливати на читача,
на його світогляд та життєві позиції. Посилити цей вплив, навчити
повноцінному читанню є одним із основних завдань бібліотечних працівників
шкільних бібліотек.
1. Баліка Л. М. Бібліопедагогіка як наука про вивчення читацьких інтересів /
Л. М. Баліка // Інноватика у вихованні: зб. наук. праць. – Рівне: РДГУ, 2016. –
Вип. 3. – С. 190–194.
2. Матвійчук О. Є. Бібліотечна педагогіка, або виховання книгою / О. Є. Матвійчук
// Інтегровані комунікації. – 2016. – Вип. 2. – С. 97–101.
3. Сухомлинський В. Вибрані твори в 5 т. / В. Сухомлинський. – Київ : Рад. школа,
1976. – 654 с.
4. Антоник О. В. Пропаганда книги і читання серед учнів як суспільний пріоритет:
книгознавчо-педагогічний контекст / О. В. Антоник, Н. В. Жмовка // Поліграфія і
видавнича справа. – 2008. – № 1(47). – С. 80–90.
УДК 027:028.8:615.85(043.2)
ГАСУЛЯК С. Р., МОРГУН А. В.
БІБЛІОТЕКА – АПТЕКА ДЛЯ ДУШІ
Навряд чи хтось заперечить правдивість думки, яку запропоновано для

роздумів. Саме бібліотека слугувала своєрідними ліками для заспокоєння душі,
думок, відволікала від проблем тощо. В аптеці для душі завжди панувала тиша,
а читачі поринали у світ романтичних, політичних, психологічних подій, які
були описані в книгах.
15
Власне, поняття “бібліотека” різними вченими, відомими людьми
трактувалася по-різному, у той, чи інший історичний період. Наприклад, напис
при вході в бібліотеку Рамзеса II, зроблений три тисячі років тому назад,
трактував будівлю, як “Духовні ліки”. І з цим не можливо не погодитися.
Тисячі людей знаходять спокій, відповіді на безліч своїх запитань, читаючи
книги. Для них бібліотека – джерело натхнення, джерело буття.
У давні часи, бібліотeка та все, що з нею було зв’язано – становила
розкіш, знак мудрості, величі. Тому царі, люди при владі намагалися
створювати свої власні “аптеки для душі”. Мужновладці всіляко поповнювали
фонд, тим самим показуючи свою велич перед народами.
Ще одним підтвердженням думки може слугувати Александрійська
бібліотека. Її фонд налічував понад 700 тисяч документів, територія була таких
масштабів, що можна було легко загубитися. Велич будівлі дотепер вражає:
житлові кімнати, столові приміщення, приміщення для читання, ботанічний і
зоологічний сади, обсерваторія і бібліотека – все це створює обстановку для
відпочинку людини, її душі.
На жаль, простолюд не завжди міг читати книги, тому що як я вже
зазначала, це все було дозволено тільки царським особам. Але, як тільки книги
почали потрапляти у руки народу, жодна особа не переставала читати їх, бо
той, хто читає стає мудрішим.
На сьогодні люди все частіше почали забувати про цінність бібліотек, їх
вважають старомодними та нецікавими. Це говорять ті люди, які ніколи не
відвідували бібліотеки та не читали книг. На їх думку, інформаційні ресурси
(електронні книги), цілком заміняють друковані книги. А як же ж вдихати
аромати сторінок книг? Як же ж через подих зливатися з книгою в одне ціле і
забувати про реалії? Коли минаєш поріг бібліотеки, коли сидиш у читальному
залі, то ніби поринаєш у якусь особливу атмосферу.
Не всім до вподоби читати книги. Більшість говорить, що не знаходить у
них заспокоєння. Це свідчить про те, що вони ще не віднайшли улюблену
тематику книг, притаманну саме їм. Адже саме книги можуть заспокоїти душу і
перенести у ті події, які описані, дати відповіді на безліч питань, навчати нас.
Цю думку ми поділяємо з Джоном Лаббком, який говорив: “Кожен з нас може
знайти в бібліотеці спокій духу, розраду в смутку, моральне оновлення і щастя,
якщо тільки вміє “володіти тим дорогоцінним ключем, який відмикає таємничі
двері цієї скарбниці”.
Неможливо перерахували цитати, які стали крилатими про бібліотеку, бо
їх тисячі. Кожен автор говорив влучні слова про книгозбірні, що не може не
тішити. Вони також вбачали у бібліотеці спокій, мир, джерело відповідей на
безліч питань, а також натхнення, сенс життя.
Отже, необхідно читати книги, знаходити саме свою, ходити до будівлі
знань і тоді ніколи не заросте дорога теренами до неї, того особливого храму,
нашої аптеки для душі, що здатна змінити світогляд, а загалом і цілий всесвіт.
1. Вислови про бібліотеку [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-biblioteku.
16
УДК 028.8:615.85:159.9:61(043.2)
ГЕЙДЕР Г. З., КУРИЛО О. Й.

ЗНАЧЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТА МЕДИЧНІЙ СФЕРАХ
Література і мистецтво сьогодні стають все більш унікальними та

перспективними інструментами в психотерапії, як через їх розвиток,
накопичення цінностей, досвіду, методів впливу на людей, так і через більшу
готовність сучасної людини до сприйняття цих цінностей та ефектів життя.
Окрім прав людини, є багато варіантів і можливостей зосередитися на
ортодоксальних дослідженнях. Необхідно застосовувати правила та процедури
й забезпечити найкраще «лікування книгою» для кожного потребуючого.
Сприйняття, почуття, інтереси та здібності здорової і хворої людини дуже різні.
Практика показує, що для терапевтичної літератури особливо важливим є
зв’язок творів із сучасним станом та проблемами пацієнта, наявність
конкретних знань, фактів, що дозволяють знайти суть і причину відхилень.
Для різних життєвих ситуацій потрібні короткі, точні формулювання, які
дають реальне уявлення про те, яким має бути світ, виявляючи суперечності
між ідеалами та реальністю. Література повинна навчити читача, як ставити
мету і знаходити шлях її досягнення. Спеціальна медична література має
першорядне значення в бібліотерапії, оскільки вона може дати пацієнту
особливо важливі знання про спокій, контроль над собою, стимулює
психотерапевтичні процеси.
Крім того, хороший авторитет у цій літературі часто стоїть на першому
місці серед інших жанрів. Тому бажано, щоб ця література була представлена
великою кількістю праць у бібліотеках. Пріоритет тут, безумовно, має бути в
психотерапевтичній, психіатричній літературі, без розмежування настанов з
інших медичних дисциплін.
Основними завданнями літератури є: надати достатні знання для
правильної, оптимістичної орієнтації, усунути хибні уявлення про хворобу,
керувати процесом подолання наявних розладів, стимулювати загальну
активність хворого та інших. Спеціальна наукова література має схожі риси та
завдання з медичною. Різниця лише в тому, що, спілкуючись із нею, пацієнти
схильні відносити себе до людей, які потребують більше психологічної та
наукової допомоги, ніж медичної. Це допомагає пацієнтам краще зрозуміти
свою нормальну психологію, стимулювати нормальні психологічні процеси.
Філософська література допомагає пацієнтові отримати більш цілісне,
різнобічне уявлення про себе, інших людях, в світі в цілому.
Зрозуміти неминучість різниці й певного конфлікту між зовнішнім,
реальним світом і внутрішнім, суб’єктивним, між тим, що може бути, має бути і
тим, що є. Це розуміння приносить заспокоєння, задоволення, спрямовує
діяльність хворих. Крім частини філософської літератури, саме до такої
літератури повинна бути віднесена й частина літературної критики,
17
публіцистики, історії літератури, історії філософії. Біографічна та
автобіографічна література, описуючи яскраві особистості, їхні видатні
досягнення і життєві труднощі, допомагає пацієнту швидше та краще зрозуміти
себе, свої труднощі, знайти чимало спільного з думками й долями видатних
людей. Нерідко вона діє сильніше, ніж белетристика вже тому, що описуються
реальні факти й події [1 с. 304–319].
Як терапевтичне читання бібліотерапію спочатку використовували в
лікарняних і санаторних бібліотеках, поєднуючи з досягненнями медицини,
особливо психіатрії, в поєднанні з методами бібліотечної роботи, а згодом і з
методами наукової бібліографії. У процесі розвитку вона збагатилася методами
і прийомами психології та стала використовуватися в шкільних бібліотеках.
Згодом її адаптували вчителі-практики, завдяки чому почали
використовувати у виховних, опікунських, виправних закладах. У 1950-і рр.
бібліотерапію стали застосовувати в лікуванні дітей. З 1960-х рр. цій проблемі в
різних країнах присвячені семінари, конференції, симпозіуми, спеціалісти-
медики активно працюють у бібліотеках та інших установах, створюються
асоціації бібліотерапевтів, готуються спеціальні кадри [2].
Читання спеціально підібраної літератури знімає напругу, що
нагромадилася, призводить до підвищення особистої задоволеності. Від
звичайного корекційне читання відрізняється своєю спрямованістю на
конкретні психічні процеси. Вплив корекційного читання проявляється в
заповненні нестачі власних образів та уявлень, у заміні тривожних думок і
почуттів. Для відновлення душевної рівноваги клієнта за допомогою
корекційного читання можна послаблювати або посилювати вплив на його
почуття. Крім зміцнення психічної стійкості, читання допомагає розвинути
фантазію, критичне мислення, креативність, навички спілкування [3].
На думку Ю. М. Дрешер, «бібліотерапія – це наука, націлена на
формування в людини навичок і здібностей протистояти неординарним
ситуаціям (хворобам, стресам, депресії, тощо), зміцнювати силу волі,
нарощувати інтелектуальний і освітній рівень», що є надзвичайно актуальним
при наданні психологічної допомоги особистості [4, с. 60-61].
Таким чином, бібліотерапія є психотерапевтичним методом, метою якої є
виявлення внутрішніх проблем людини й виправлення стресової чи
травматичної ситуації, від якої страждає. Читання може знизити стрес, що
накопичився за певний період, відновити відчуття задоволеності життям.
Правильно підібрана книга зможе покращити самовпевненість, позитивно
впливати, сприяти розвитку особистості, поліпшувати емоційний стан
особистості. Окрім зміцнення розумової стійкості, читання допомагає
розвивати уяву, критичне мислення, творчі здібності та комунікативні навички.
1. Алексейчик А. Е. Библиотерапия. Руководство по психотерапии /
А. Е. Алексейчик; под ред. С. Е. Рожнова. – Томск : Медицина, 1985. – С. 304–319.
2. Українська бібліотечна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ube.nlu.org.ua/article/Бібліотерапія.
18
3. Бібліотерапія як метод психологічної корекції [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://pyrogiv.kiev.ua/.
4. Карвасарский Б. Д. Психотерапевтическая энциклопедия / Б. Д. Карвасарский. –
СПб: Питер, 1999. – С. 60–61.
УДК 373.3-051:[02:615.85](043.2)
ДЕМ’ЯН Д. Д., СТАРОВА Ю. В.

Відокремлений структурний підрозділ
«Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж
Мукачівського державного університету»
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ

ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ НУШ
У ХХІ столітті освіта спрямована на вчителя, що не тільки володіє

фаховими знаннями, а й генерує ефективні терапевтичні технології навчання та
виховання в освітнє середовище Нової школи. Вчителі сьогодення повинні
вміти розпізнавати проблеми, розуміти причини або слідства тієї чи іншої
поведінки учнів, а, отже, повинні володіти елементарними знаннями в області
психолого-педагогічної діагностики; бути готовими до розпізнавання і
ґрунтовної діагностиці порушень у дітей, а також до проведення
профілактичних дій та терапії. Вони зобов’язані не тільки знати біологічні та
психологічні особливості розвитку дитини, але також причини, які
проявляються найчастіше у процесі навчання [2].
Це вимагає від вчителів переосмислення свого ставлення до дитини, її
потреб, прагнень, бажань: впроваджуючи новітні технології навчання і
виховання, педагоги не мають обходити питання буття дитячої душі, вони
повинні приділяти увагу емоціям і почуттям, які переживає дитина, формувати
дитячу радість пізнання і відчуття насолоди від навчання [1]. Тому, в контексті
нашої проблематики ми розглядаємо питання формування професійної
практики вчителів НУШ саме через обізнаність в бібліотерапії.
Бібліотерапія в роботі вчителя – галузь психолого-педагогічних знань про
цілющий вплив книги на психіку дитини, що має катарсисний ефект для
інформаційної та духовної гармонії особистості. Головна мета полягає в
актуалізації особистісно-світоглядної позиції суб’єктів педагогічного процесу;
створенні психологічного комфортного освітнього середовища та виробленні
(закріпленні) оптимістичного погляду на життя й зміна власних реакцій на
ситуацію, яка травмує емоційно-почуттєву сферу дитини за рахунок
розширення власного досвіду. Спрямована на творчий розвиток особистості,
пристосування у соціумі, подоланні кризових ситуацій, життєстійкості перед
почуттям страху, невдачі тощо. Перед НУШ постає завдання у розширенні
читацьких інтересів молодших школярів; наданні допомоги у підборі книг (за
інтересами та психологічними потребами); покращенні педагогічних
терапевтичних технік; формуванні духовних цінностей через потужний вплив
літературного слова [1].
19
Бібліотерапія як метод має свої переваги над іншими методами: не має
обмежень у використанні та не вимагає будь-яких здібностей. Важливим є
відповідність усвідомлення літератури на стан дитини. Вона є засобом вільного
самовираження й самопізнання, має інсайт-орієнтований характер, що
передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього
світу людини, розвиває активну позицію і життєтворчість. Як метод творчого
самовираження є продуктивним напрямком роботи сучасного вчителя НУШ
для вирішення проблем особистості учня, через читання книжок можливе
відновлення власних ресурсів, упевненості, налагодження контактів з іншими,
подолання психічних травм.
Взаємодіючи з художніми матеріалами, учень відкриває індивідуальність
та унікальність власного внутрішнього світу. Відповідає потребі дитини у
розкритті нових можливостей і ствердження свого індивідуально неповторного
способу буття в світі. Корекційний вплив читання виявляється в тому, що ті чи
інші образи і пов’язані з ними почуття, потяги, бажання, думки, засвоєні з
допомогою книги, заповнюють недолік власних образів і уявлень, замінюють
тривожні думки і почуття або направляють їх по новому руслу, до нових цілей.
Таким чином, можна послаблювати чи посилювати вплив на почуття
особистості для відновлення його душевної рівноваги.
Реалізація бібліотерапії в початковій школі може бути дуже корисною для
вчителя та молодшого школяра. Вчителі, що використовують бібліотерапію в
своєму класі дізнаються багато про своїх учнів, емоціональний та
психологічний стан учня [4]. Вчителі підбирають відповідний матеріал для
читання які повинні відповідати їх потребам, щоб допомогти їм у розвитку
самосвідомості, виробленню навичок самостійного вирішування проблемних
ситуацій, соціалізації та подоланні комунікативних проблем, творчого
потенціалу.
Приступаючи до роботи з учнями, вчитель повинен ґрунтовно і
прогнозовано продумати, які з основних бібліотерапевтичних технік можуть
дати найкращі терапевтичні результати. Досконало володіти педагогічним
тактом, знати психологічні і вікові особливості учня з метою кращих досягнень
терапевтичного впливу на емоційний і духовний стан учня. До основних
бібліотерапевтичних технік відносяться: гучне самостійне читання тексту;
читання вибраних текстів самим педагогом, який проводить заняття; слухання
релаксичних бібліотерапевтичних текстів з дихальними вправами; бесіди і
передання вражень від прочитаних творів; написання листа літературному
герою; «входження в роль» героя який імпонує учневі і розігрування міні-сцен з
подальшим обговоренням «свого персонажа», які відображають літературну
ситуацію літературних героїв учнями [2]. Учитель, який застосовує методи
бібліотерапії, хоча і є організатором бібліотерапевтичного процесу, не повинен
спостерігати його з боку, він повинен брати безпосередню участь в заняттях як
людина, що підтримує і стимулює до продуктивної терапевтичної роботи [1].
Учитель, який застосовує бібліотерапію, повинен розпочати із власних
спостережень, які є дуже значущим елементом для діагностики. Провести
20
педагогічний дослід у вигляді бесіди з іншими вчителями, батьками,
психологом для збору достовірної інформації. В результаті такої діагностики
вчитель повинен дізнатися якомога більше не тільки про зовнішній вияв
характеру особистості, а й зайти у внутрішні суперечності особистості [2].
Важливо, щоб вчитель також добре орієнтувався в тих подіях з життя
дитини, які могли дати поштовх який травмує дитину. Для здійснення терапії
дуже важливим є вивчення способу життя дитини, її хобі, життєвий і читацький
досвід дитини.
Форми роботи, які може використати вчитель у залежності від вимог і
ситуації до учня: терапевтичний вплив шляхом відвідування бібліотеки і
контакту з книгами (дає змогу у приглушенні негативних емоцій і розвитку
позитивних); розвиток соціальної активності і самостійності; ознайомлення з
новим оточенням і новими соціальними ситуаціями; розгляд книг і журналів
(поліпшення рухової та зорової координації, вироблення мануальних умінь);
сприйняття естетичних вражень; тренування концентрації уваги, розвитку
логічного і критичного мислення; ігри з книгами та іграшками; вплив на
емоційний стан; пробудження віри у власні можливості; розвиток творчої уяви;
читання в голос спеціально підібраних текстів (збагачення активного і
пасивного словникового запасу); пом’якшення занадто емоційного сприйняття
реальності; формування і зміцнення позитивного ставлення до соціуму;
розвиток пам’яті; стимулювання появи почуття задоволення і радості;
пробудження зацікавленості до оточуючого світу.
Бібліотерапія головним чином ґрунтується на основі терапевтичних
цінностей літератури, які як би побічно спонукають дитину до спільного
розвитку і вдосконаленню спеціальних функцій. Учень повинен отримувати
задоволення від бібліотерапевтичних занять, прочитаних книг, а також відчути
переживання і труднощі літературних героїв, що мають аналогічні з ним
проблеми. В результаті бібліотерапії, учень який має великі проблеми в житті,
вчиться любити себе та інших, поважати чужу працю, насолоджуватися життям
і навколишнім світом, відчувати себе щасливим.
Таким чином, бібліотерапія в роботі вчителя НУШ є ефективним засобом
впливу на особистість молодшого школяра з метою стабілізації її емоційно-
почуттєвого стану та надання можливості творчої самореалізації у навчально-
виховному середовищі початкової школи. Важливість цієї терапії полягає в
тому, що для кожної конкретної ситуації учня можна підібрати певну
літературу, яка б скорегувала і вплинула на адаптацію учня до нового способу
життя, на його психічне і моральне здоров’я.
1. Молчанова О. Розвиток особистісної ефективності педагога засобами арт-терапії /
О. Молчанова // Наукова спадщина Григорія Костюка як основа розвитку
вітчизняної психолого-педагогічної науки. – 2020. – С. 85–90.
2. Якубчик Л. О. Психолого-педагогічний супровід дитини в умовах Нової
української школи / Л. О. Якубчик, Г. О. Тимченко // Початкове навчання. – 2019.
– № 10–12. – С. 14–20.
21
УДК 027.625:004(043.2)
ЗАБЛОЦЬКА В. В.
КЗ «Рівненська обласна бібліотека для молоді»
Рівненської обласної ради
КАНАЛИ КОМУНІКАЦІЇ КНИГОЗБІРНІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ

ПРОСТОРІ
Епоха інформаційних технологій створює умови для ефективного

розвитку сучасного суспільства, в якому засоби комунікації стали невід’ємною
складовою життя людей у всіх сферах діяльності, частиною життя підлітків і
сучасної молоді.
Статистичні дані свідчать, що 46% населення усієї планети користується
соціальними мережами, а це більше, ніж 3,5 млрд людей. Загалом 20 соціальних
мереж нараховують понад 200 млн активних користувачів за місяць [1].
Найпопулярнішими соціальними мережами світу та безпосередньо
України серед користувачів вже довго залишаються Facebook, YouTube,
Instagram, Telegram та Twitter. Звісно, основне поле діяльності бібліотек це
безпосереднє обслуговування і книговидача, але ніхто не забороняє
здійснювати популяризацію читання онлайн. У такому випадку Facebook,
Instagram й Telegram стають ідеальним помічниками й центром діалогу з
користувачами.
Рівненська обласна бібліотека для молоді займається активним веденням
своїх сторінок у Facebook, YouTube, Telegram, висвітлюючи життя книгозбірні
та активізувала акаунт в мережі Instagram. Саме його ми і розглянемо, як один
із каналів комунікації.
Instagram – соціальна мережа, що базується на обміні фотографіями,
дозволяє користувачам робити фотографії, застосовувати до них фільтри, а
також поширювати їх через свій сервіс і низку інших соціальних мереж [2].
Мета дослідження - допомогти у простий і зручний спосіб доносити
інформацію до користувачів, рекламувати діяльність книгозбірні, повідомляти
великій аудиторії про надходження нових видань, заплановані заходи та
поширювати цю інформацію далі. Тобто це – майданчик як для реклами
бібліотеки, так і її послуг та ресурсів.
Цільова аудиторія. Контент соціальної сторінки орієнтований на
молодіжну аудиторію віком 10-35 років. Цільовою аудиторією є школярі,
студенти, молоді батьки, прцююча молодь, фахівці, що працюють із молоддю.
Статистичні дані соціальної мережі Instagram свідчать, що 65,1% із загальної
кількості підписників – це молодь віком 13-34 роки. Серед них школярі –
13,5%, студенти – 16,2% та працююча молодь – 48,6%. Проаналізувавши
цільову аудиторію за статтю, було виявлено 87,1% жінок та 12,8% чоловіків [3].
Широке охоплення цільової аудиторії – одна з найсуттєвіших переваг
соціальних мереж, адже саме вони є прямим каналом комунікації з
22
громадськістю, завдяки якому ми можемо охопити свою цільову аудиторію
краще, повніше й швидше.
Форми та методи комунікування з молоддю. Соціальна мережа Instagram
забезпечила можливість переходу від односторонньої (надання інформації
аудиторії) до двосторонньої комунікації, що передбачає наявність зворотного
зв'язку, залучення підписників сторінки до діалогу, отримання їхніх відгуків.
Можливість відповідати безпосередньо на запитання та зауваження
аудиторії, що надходять у коментарях та приватних повідомленнях, дозволяє
уникати непорозумінь та недостовірності інформації [3].
Оскільки Instagram орієнтується на візуальний контент, профіль
книгозбірні створено візуально послідовним: фотографії та відео лише хорошої
якості із заходів, що проходять у бібліотеці або із залученням бібліотечних
фахівців, фото книжкових нових, інформаційні матеріали щодо утворення
молодіжного простору на базі бібліотеки, важлива інформація про роботу
книгозбірні тощо [4].
Натомість, візуальна інформація щодо майбутніх подій чи послуг
бібліотеки (афіші) висвітлюється у Stories, щоб не засмічувати акаунт в
Instagram. Окрім того, вони постійно нагадують про книгозбірню користувачам,
що підвищує ефективність акаунта та імідж бібліотеки загалом. У результаті
активного наповнення сторінки книгозбірні у Instagram, збільшилася кількість
як підписників сторінки, так і користувачів бібліотеки, за рахунок якісної
реклами інформаційних продуктів та послуг.
Отже, Instagram акаунт бібліотеки відіграє розважальну, інформаційну та
просвітницьку функцію. Наприклад, Instagram Stories представляють
внутрішню роботу бібліотеки, підготовку до заходів, популяризацію нових
надходжень до книгозбірні та інші інформаційні повідомлення, що сприяють
покращенню комунікації з молоддю.
1. Найпопулярніші соціальні мережі світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://espreso.tv/news/2019/10/29/naypopulyarnishi_socialni_merezhi_svitu.
2. Instagram в Україні росте швидше, ніж Facebook – дослідження [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://www.prostir.ua/?kb=instagram-v-ukrajini-roste-
shvydshe-nizh-facebook-doslidzhennya.
3. До уваги ОТГ: рекомендації щодо побудови інформаційної комунікації в
громадах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://skole-
rda.gov.ua/news/1608744294/.
4. Молодіжна бібліотека @library_for_young_people [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.instagram.com/library_for_young_people/.
23
УДК 027.7:378.4:316.454.5(043.2)
ЗВІРИЧ О.Т ., МОВЧАН К. М.

БІБЛІОТЕКИ УНІВЕРСИТЕТІВ – ВІДКРИТИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ
Інформатизація суспільства відкрила перед бібліотеками великі

можливості та поставила бібліотечних працівників перед низкою проблем щодо
надання новітніх послуг користувачу.
Головне завдання сучасних університетських бібліотек – стати відкритим
простором для освіти, спілкування і дозвілля, щоб кожен користувач відчув
себе учасником живого і творчого процесу [1, с. 27]. В даних умовах бібліотека
повинна по-новому організовувати свій простір, виробляти інші ціннісні
уявлення, активізувати різноманітні засоби комунікації і організовувати всі
види діяльності таким чином, щоб подолати бар`єри комунікації з читачем та
залучення його до взаємодії, кожен відвідувач повинен відчути себе учасником
живого творчого процесу. В університетській бібліотеці необхідно створити
такі умови, щоб традиційний і віддалений користувач мав змогу спілкуватися з
фахівцем бібліотеки, вільно використовувати ресурси бібліотеки, в бібліотеці
панувала атмосфера неформального спілкування, збільшився ступінь довіри у
взаємовідносинах між бібліотекарем і користувачем. Для реалізації
поставлених завдань бібліотекарі змінюють, вдосконалюють існуючі форми
спілкування з читачем: індивідуальні консультації, групові, масові заходи,
екскурсії (традиційні і віртуальні) організація віталень, клубів за інтересами,
бенифісів читачів, конкурсів, відеоконференцій. Всі ці форми роботи дозволять
бібліотекарям налагодити вільне, невимушене спілкування з користувачем,
дізнатися про його інтереси, запити, побажання.
В університетських бібліотеках користувачами бібліотеки є молодь, яка
прагне нового, комфортного. Зважаючи на свого сучасного користувача,
вивчивши їх запити, майже всі університетські бібліотеки трансформувались з
традиційних книгозбірень в сучасні інформаційні центри, що дозволило
створення і розповсюдження власних інформаційних продуктів і онлайн-
послуг. Особливо актуальними ці послуги стали під час пандемії та війни коли
користувач не має змоги відвідати бібліотеку а використовує її ресурси
дистанційно. В науковій бібліотеці Мукачівського державного університету на
веб-сторінці бібліотеки розміщено інституційний репозитарій повнотекстових
документів, електронний читальний зал, сторінки: «електронний каталог»,
«академічна доброчесність», «на допомогу користувачу», «віртуальні
виставки», «цифрова бібліотека», «профілі науковців», «наукові видання». Всі
ці послуги надають вільний доступ до повнотекстових документів, перегляд
найбільш змістових виставок, які проходили в бібліотеці, дають відповіді на
багато питань, які виникають у здобувачів під час підготовки до занять чи
написанні наукової роботи. Більш ефективному спілкуванню з віддаленим
користувачем слугують онлайн-послуги, з допомогою яких читач може
24
«спілкуватися» з фахівцем бібліотеки, отримати необхідний повнотекстовий
документ та ін.
Отже, сучасна університетська бібліотека – це адаптована
багатофункціональна, відкрита для користувача інституція яка ефективно
працює в сучасних умовах, вчасно реагує на виклики часу, створюючи
комфортні умови, атмосферу неформального спілкування для читачів.
1. Лупіка Л. Сучасні бібліотеки – відкритий простір для освіти, спілкування і
дозвілля / Л. Лупіка // Бібліотечний форум України. – 2015. – № 2(48). – С. 27.
УДК 028.8:615.85:001.2(043.2)
КОЗЛІК Р. М., КУРИЛО О. Й

БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ
Композитор О. Скрябін у свій час стверджував, що музика жива думкою.

Те ж саме можна сказати й про літературу: її основа - думка, наділена найбільш
виразною і дієвою словесною формою. Сучасна людина відчуває надзвичайно
високі психологічні та інформаційні навантаження, пов’язані з несприятливим
впливом навколишнього середовища, постійно зростаючими темпами
виробництва, обсягом інформації, що лавиноподібно збільшується. Саме життя
підказало необхідність здійснення нової функції – бібліотерапевтичної, і саме
бібліотеки мають надавати кожному ці «ліки для душі».
Бібліотерапія – це комплексна наукова дисципліна, що вивчає
закономірності смислового та емоційного сприйняття текстів і розробляє
методи психологічної корекції особистості за допомогою читання (або
прослуховування) спеціально дібраних текстів із книжок та інших носіїв
інформації [1, с. 25]. Це перспективний напрям діяльності бібліотек, що
займається вивченням впливу спеціально підібраної літератури на стан здоров’я
хворої людини.
Як міждисциплінарна галузь наукового знання бібліотерапія
використовує досягнення бібліотекознавства та книгознавства (особливо
соціології бібліотечної справи, бібліотечної психології, психології читання),
літературознавства (історії літератури й літературної критики), педагогіки,
психології і медицини (переважно психіатрії та психотерапії) тощо. Як
порівняно молода наука бібліотерапія вирізняється недостатньою
систематизованістю й термінологічною нечіткістю.
Вона бере свій початок із сивої давнини. Раніше в церковних бібліотеках
зберігалися видання релігійного змісту, прочитавши які, люди заспокоювались і
знаходили вихід зі складних життєвих ситуацій. В епоху Відродження книги
стали більш доступними широкому колу читачів, і лікарі почали
використовувати їх із лікувальною метою. Так, один лікар з Англії у ХVІІ
25
столітті радив своїм пацієнтам читати роман М. Сервантеса «Дон Кіхот», а в
інших країнах лікарі рекомендували своїм хворим, крім приписаних ліків, ще й
прочитати 2-3 сторінки розважальної літератури. Згодом у бібліотеках при
лікарнях хворим все частіше стали пропонувати читати гумористичні твори,
розважальні книжки, детективи й пригодницьку літературу.
Офіційно термін «бібліотерапія» було визнано в 1916 році Асоціацією
бібліотек США як перспективну галузь діяльності, яка поєднує досягнення в
медицині, психології, педагогіці та бібліотечній справі. Усі вітчизняні та
закордонні вчені дотримуються думки, що завданням бібліотерапії є вивчення
особливостей читацького сприймання під час хвороби і розробка засобів
психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. Наукове
обґрунтування бібліотерапія одержала лише на початку ХХ століття з
розвитком психоаналізу. Книга поступово вже стає не лише зберігачем знань,
медичних рекомендацій, але й безпосередньо - ліками.
У наш час бібліотерапія як засіб допоміжного лікування
використовується в багатьох країнах світу. Так, зокрема, в США є 7 центрів, які
визначають та впроваджують цей напрямок. Подібні організації існують і в
інших європейських та азіатських країнах. Бібліотерапія часто є темою
наукових конференцій, які проходять в Україні й за кордоном. І на цих
засіданнях вона висвітлюється як один із засобів традиційної медицини. В
інформаційному потоці з цієї тематики зустрічаються праці та статті
теоретичного й практичного змісту.
Поняття "Бібліотерапія" кожен науковець трактує по-своєму. Ф. Алптуна
(Франція), Д. Збонсакова (Словаччина) відводять бібліотерапії допоміжну роль
при лікуванні. Р. Чечьярд (Австралія) вважає, навпаки, бібліотерапію
професійним засобом лікування розладів емоційного та нервового походження,
який можуть використовувати лише кваліфіковані спеціалісти за допомогою
бібліотекаря [2, с. 99].
Об’єктами впливу бібліотерапії є дорослі й діти - здорові фізично, але з
травмою душі, або люди, які мають аномалії в розвитку, вади зору, слуху тощо.
Бібліотерапію можна також використовувати при захворюванні на ДЦП, але
при гострих психічних та психосоматичних станах бібліотерапія просто
заборонена. Адже в цьому випадку всі зовнішні подразники можуть
спричинити загострення захворювання. Отже, потрібно дотримуватись трьох
основних принципів бібліотерапії: допоможи, не зашкодь, розвивай.
Книга не лише містить корисну інформацію – вона сприяє підвищенню
самооцінки особистості. Наприклад, читання автобіографій відомих,
знаменитих людей, які, будучи інвалідами, домоглися визнання, допомагає
усвідомити мету, до якої слід прагнути, і зрозуміти, що навіть при важких
хворобах можна стати корисним суспільству, людям. Читаючи художню
пригодницьку літературу, людина, яка перенесла якусь травму, забуває про
свою трагедію [3, с. 11-13].
Сам процес читання має багато позитивних ефектів, покращує когнітивні
(пізнавальні) здібності: мислення, пам’ять, увагу. Люди, які багато читають
26
мають менше труднощів, пов’язаних із відтворенням інформації, висловленням
своєї думки.
Є дуже влучний вислів: якщо ти не в змозі змінити ситуацію, зміни своє
ставлення до неї. Саме цим психологічним підходом повинні користуватися ті,
хто займається бібліотерапією. Бібліотекарі, знаючи про її можливості,
вважають інколи, що одержати бібліотерапевтичний ефект можна від будь-якої
цікавої книги.
Отже, практика роботи бібліотек дозволяє говорити про бібліотерапію як
про лікування читачів усіма бібліотечними засобами, «лікування книгами» не
тільки окремої особистості, але й окремих груп людей та суспільства в цілому.
1. Бібліотерапія: словник книгознавчих термінів / уклад.: В. Я. Буран та ін. – Київ :
Аратта, 2003. – С. 25.
2. Борецка И. Библиотерапия: лекции для студентов пед. спец. / И. Борецка; пер. с
пол. И. Ф. Притульчик. – Гродно: ГрГУ, 2007. – 99 с.
3. Купіна О. Книга зцілює: прес-консультація про бібліотерапевт. напрямок
діяльності б-к / О. Купіна, Т. Каламай // Світ дит. б-к. – 2002. – № 4. – С. 11–13.
УДК 028.8:615.85:341.31(477)(043.2)
КОНДРАТЮК М. М.
БІБЛІОТЕРАПІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ
З початком повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну та

введенням військового стану актуальності набувають питання психологічного
стану жителів нашої країни. Насильницькі дії російських окупантів, руйнація
населених пунктів та інфраструктури, терор, постійна загроза життю,
застосування ворогом технологій інформаційної війни, біль від втрат
спричиняють стрес і розлади психічного здоров’я наших громадян.
Відволіктися від подій, допомогти заспокоїтися та мінімізувати стрес допомагає
книголікування або бібліотерапія.
Бібліотерапія, як окремий вид терапії, з’явився у ХХ ст., однак історики
свідчать, що книголікування практикувалося ще за часів Рамзеса ІІ (надпис над
його книгосховищем, приблизно 1300 р. до н. е: «Ліки для душі»). Практики
бібліотерапії здійснювалися ще у давньогрецьких бібліотеках, а за часів
Середньовічної Європи терапевтичні прийоми лікування читанням активно
застосовували церковні бібліотеки. В епоху Відродження бібліотерапію
практикували навіть лікарі. У ХVIII ст. читання було одним із методів
відновлення душевного здоров’я у Франції та Англії.
У другій пол. ХХ ст. технологія книголікування, збагачена техніками та
методами психології та адаптована педагогами-практиками, почала
застосовуватися у різних бібліотеках, сімейних медичних практиках,
навчальних закладах, виправній системі, психології, соціальній роботі та ін.
27
Метою бібліотерапії була допомога людям впоратися з проблемами, що
виникли в їхньому житті.
Сьогодні термін «бібліотерапія» трактується як комплексна наукова
дисципліна, що вивчає закономірності смислового та емоційного сприйняття
текстів і розробляє методи психологічної корекції особистості за допомогою
читання (або прослуховування) спеціально підібраних текстів із книжок та
інших носіїв інформації [1].
Чимало українських бібліотек створювали проекти, які засновані на
принципах бібліотерапії для військових в період проведення антитерористичної
операції на Сході України. Так, наприклад, Тернопільська міська бібліотека
№ 2 у 2015 р. реалізувала проект для реабілітації воїнів АТО, пропонуючи їм
список відповідних книг, які поділені на три напрямки – «Розвантаження»,
«Психологічна реабілітація» і «Підняття бойового духу». До формування
списку долучилися відомі українські письменники та видавництва, а також
працівники і читачі бібліотеки [2].
На разі, бібліотечна система України активно підлаштовується до умов
воєнного стану, а самі бібліотеки стають центрами громадської взаємодії та
своєрідного зняття психологічного стресу, намагаються лікувати книгою, а
також стають майданчиками для зустрічі громадян із практикуючими
психологами, лікарями та іншими фахівцями з різних галузей людської
діяльності.
Сьогодні увагу до ефективності бібліотерапії привертає також
Міністерство культури та інформаційної політики України. Так, у перший
місяць військового вторгнення Росії в Україну, Міністерство опублікувало на
своїй офіційній сторінці у Фейсбук інформаційні матеріали, у яких закликало
читати ретельно підібрані художні твори, щоб позбутися тривожності та
привести свої думки до ладу [3].
Разом з тим, українські бібліотекарі, педагоги, психологи, видавництва
укладають рекомендаційні списки літератури, враховуючи вік, освіту, інтереси
та інші особливості читачів. Також формуються рекомендаційні списки
літератури для прочитання під час війни від відомих українських авторів, які
можна знайти на тематичних пабліках в мережі Інтернет.
У ХХІ ст. бібліотерапія також переходить у віртуальні площини й читачі
можуть приєднуватися до онлайнових клубів читання, або створювати власні
клуби за колом інтересів. У цій площині читачі розширюють свої знайомства,
спілкуються з однодумцями, обговорюючи прочитане та ділячись своїми
враженнями.
Помітно, що у важкі часи воєнного протистояння України та Росії, деякі
вітчизняні видавництва пропонують читачам безкоштовний доступ до
електронних версій своїх книг [4] або можливість безоплатно слухати книги в
аудіоформаті [5].
Також сьогодні реалізуються ініціативи щодо поширення читання серед
дітей, з метою відволікання від суворої реальності, заспокоєння та підвищення
рівня освіченості. Однак не на всій території України можливо організувати цей
28
процес. Мільйони українських громадян змушені перебувати в екстремальних
умовах: у бомбосховищах, станціях метро, окупованих територіях, або тих
територіях, на яких ведуться бойові дії тощо. З огляду на це, актори і студенти
КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого створили Telegram-канал «Павлуша і Ява» із
аудіофайлами казок, які допоможуть заспокоїти та зайняти дітей у тривожні
дні. Усі казки можна завантажити заздалегідь і прослуховувати офлайн навіть
перебуваючи у бомбосховищі [6]. Також у місцях скупчення переселенців
організовуються бібліотечні книжкові виставки та розміщуються фонди книг,
які найшли як подарунки для переміщених українців.
Ще одним методом бібліотерапії потерпілих у наслідок військового
вторгнення Росії в Україну, є ініціювання видавництвами різних проектів, що
спрямовані на відкриття широкого доступу до книг. Наприклад, «Видавництво
Старого Лева», розуміючи силу книголікування, закликає допомогти
українським біженцям, подарувавши їм книги рідною мовою, що у свою чергу
допоможе сформувати у них відчуття затишку та дому. Так, на сайті можна
зробити пожертву, а за виручені кошти видавництво відправляє книжки до
центрів підтримки українських біженців з різних країн – Польщі, Литви, Чехії,
Румунії, Німеччини та ін. [7].
Варто згадати одну з найбільших благодійних акцій «Українським дітям –
українську книгу», до якої долучилися сотні великих і малих видавництв:
«Антологія», «Ранок», «Фоліо», «Букрек», «Аксіома», «Чорні вівці»,
«Видавництво Старого Лева», «Аксіома», «Підручники і посібники»,
Видавничий дім «Освіта», «Астон», «Абетка», «Книги XXI», «Веселка» та інші.
в результаті якої дітям-переселенцям станом на 2 квітня 2022 р. було передано
майже 51 тисячу книжок [8].
Отже, з початком військових дій в Україні серед населення активізувався
запит на книголікування, адже читання книг – це простий та дієвий спосіб
зняти стрес, відволіктися від подій та позитивно провести час. З огляду на це,
не лише бібліотеки, а й видавництва, психологи, педагоги, письменники,
громадські організації активно долучаються до реалізації проектів, заснованих
на бібліотерапії, надаючи інформаційні матеріали, списки рекомендованої
літератури, доступ до безкоштовних друкованих, електронних та аудіо-книжок,
проводячи благодійні акції з дарування книг, просуваючи тематичні читацькі
чати, клуби тощо.
1. Бібліотерапія / Українська бібліотечна енциклопедія [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ube.nlu.org.ua/article/Бібліотерапія.
2. Лікування книгою (бібліотекотерапія) ветерану АТО / Тернопільська центральна
дитяча бібліотека [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://2biblternopil.blogspot.com/2015/08/blog-post.html.
3. Страх перед змінами, інформаційне цунамі, біль втрат / Міністерство культури та
інформаційної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.facebook.com/MKIPUkraine/posts/284480733836154.
4. Електронні книги безкоштовно / Видавництво Старого Лева [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://starylev.com.ua/promotion/elektronni-dytyaci-
knygy-bezkostovno.
29
5. Yakaboo відкрили безкоштовний доступ до книжок та аудіо в мобільному додатку
/ Суспільне. Культура [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://surl.li/bydwi
6. Колискові та пригоди звірів. Слухайте дитячі казки від «Павлуші і Яви»: щоб
спокійно спати. Wonder Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.wonderzine.com.ua/wonderzine/culture/entertainment-news/9473-
koliskovi-ta-prigodi-zviriv-sluhayte-dityachi-kazki-vid-pavlushi-i-
yavi?fbclid=IwAR28IvOp0kFYjyyBX_pHG4alr_r8cNXOBQdjPHY2Kyf4lsT4Y701xY
WtEZM.
7. Books on charity! Книги на благодійність! / Видавництво Старого Лева
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/starlev/. (
8. Акція «Українським дітям – українську книгу» потребує волонтерів.
Держкомтелерадіо [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://surl.li/bydwj.
УДК 378.147:378.011.3-057.87:001(043.2)
КРЕТ О. В., КРЕТ Р. М.

СЕРВІСНЕ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПОТУЖНИЙ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ
Достатньо поширеним навчальним підходом в закордонних закладах

вищої освіти є «service-learning», що українською перекладається як «навчання-
служіння» або «сервісне навчання».
Сервісне навчання – це освітній підхід, коли студент вивчає теорію в
аудиторії і водночас стає волонтером у агенції (зазвичай некомерційної або
соціальної групи) та бере участь у рефлексійній діяльності, щоб поглибити своє
розуміння того, що викладається. Це цикл теорій, практик та інструментів
роздумів для розширення знань і навичок критичного мислення для соціальних
змін.
Завдяки навчанню-служінню здобувачі вищої освіти дізнаються більше
про суспільство та про себе, навчаються шукати шляхи аби допомогти своїй
громаді вирішувати важливі проблемні питання [1].
Сервісне навчання – це методологія викладання та навчання, яка виховує
громадянську відповідальність та застосовує навчання в аудиторії через
змістовне служіння суспільству.
Найсильніший досвід навчання в службі виникає, коли служба
перманентно занурена в постійне навчання і є природною частиною навчальної
програми, яка поширюється на громаду.
Сервісне навчання є важливою стратегією для забезпечення виваженої та
відповідної навчальної програми, яка підготує студентів до успіху в 21 столітті.
Процес планування сервісного навчання відбувається за схемою «The
IPARDC Process», що включає в себе такі етапи:
1. Investigation (Розслідування/Аналіз) 2. Planning (Планування)
3. Action (Дія) 4. Reflection (Рефлексія) 5. Demonstration/Celebration
(Демонстрація/Святкування).
30
Використовуючи процес IPARDC як основу, в рамках якої студенти
розроблятимуть і реалізовуватимуть свій досвід навчання, можливо поєднати
навчання з основними академічними навичками, для цілеспрямованого
досягнення поставлених цілей [2].
Сервісне навчання може бути інтегроване всередину будь-якої
дисципліни. Воно включає майже будь-яку допоміжну діяльність: пряме
служіння окремим особам, непряме служіння людям та роботу з адвокації.
Головною умовою є те, що сенс навчання-служіння полягає, що ця
допомога має надаватися неприбутковим організаціям, торкатися соціальних та
громадсько-важливих проєктів, приносить користь місцевій громаді.
Прямі послуги включають репетиторство, подачу їжі, роботу з
пацієнтами, допомогу сім’ї біженців, вигул прийомних собак або участь у
заходах у будинку престарілих. Багато курсів психології та освіти включають
пряме обслуговування.
Непрямі послуги – це робити щось за лаштунками, щоб допомогти,
наприклад, організовувати захід зі збору коштів, працювати в магазині
перепродажу, складати продовольчу комору, збирати пожертви або
висаджувати дерева, щоб допомогти екології. Такі галузі, як екологічні
дослідження та соціологія, як правило, пропонують більше непрямих
можливостей обслуговування.
Адвокація може мати форму написання студентами листів державним
службовцям, демонстрації під час пікетування або інформування інших щодо
можливих змін політики. Уроки політології та кримінального судочинства
часто включають більше адвокатської роботи [1].
В наших сучасних воєнних реаліях – ці всі види служіння є достатньо
актуальними. Щодо академічності, то важливим є те, що ця діяльність тоді
вважається сервісним навчанням, якщо вона інтегрована в навчальну
дисципліну. Це обумовлюється тим, що студент не просто волонтерить за
власним бажанням чи покликом серця, а відповідно ще й закріплює на практиці
отримання в аудиторії знання.
Громадська робота, є частиною освітніх систем протягом багатьох років.
Але те, що виводить навчання послуги на наступний рівень, так це те, що воно
поєднує служіння громаді з багатими академічними початковими
завантаженнями, оцінюванням та рефлексією, які зазвичай спостерігаються в
навчанні на основі проектів [3].
Хотілося б зупинитися на конкретному прикладі використання науково-
практичної методики навчання-служіння на кафедрі документальних
комунікацій та бібліотечної справи Рівненського державного гуманітарного
університету.
Здобувачка вищої освіти Парчук (Свінціцька) Аліна Віталіївна (в
співавторстві з науковим керівником Крет Ольгою Віталіївною та завідувачкою
Бібліотеки-філії № 3 Рівненської централізованої бібліотечної системи
Боришкевич Іриною Петрівною) стала однією з авторів проєктів Всеукраїнської
ініціативи Бюджет участі, їхній проєкт № 20 «МедіаПростір на Ювілейному для
31
дітей та молоді» став одним з дванадцяти малих проєктів – переможців
Громадського бюджету Рівного 2020 року, який отримав 250000 грн на
реалізацію і був профінансований у 2021 році. Ідея написання проєкту виникла
під час написання здобувачкою магістерської роботи.
Суть проєкту полягала в трансформації читальної зали бібліотеки у
сучасний мультимедійний простір. Створення МедіаПростору на Ювілейному
як комфортного технологічного майданчика нового покоління; громадського
місця безкоштовного доступу до навчальних та інформаційних послуг,
духовних і культурних цінностей; креативної території реалізації творчих
здібностей, особливо дружньої до дітей та молоді, а також інших соціально-
вікових категорій користувачів.
Це був колосальний досвід реалізації крутої ідеї, який включав кілька
важливих етапів: написання самого проєкту; подачі його на розгляд; отримання
позитивної експертної оцінки; затвердження, без зауважень, до голосування;
створення рекламного ролика та інформаційного флаєра (близько 2000
екземплярів якого було поширено); проведення промоційної кампанії
(з величезним залученням різноманітних комунікаційних каналів та
інструментів); проходження процесу голосування і отримання статусу проєкту-
переможця 437 голосами (https://rivne.pb.org.ua/projects/archive/396/show/20).
Також даний проєкт був поданий на конкурс щодо найкращих ідей
адвокаційних кампаній для своїх громад від Всеукраїнської ініціативи
«Активна Громада» і став одним з трьох проєктів-переможців в Рівненській
області (https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1135329793604374&id=1000
13820930080; https://bit.ly/3ltE1lr).
З початку лютого 2022 року «МедіаПростір на Ювілейному», не
зважаючи на теперішній воєнний стан, активно функціонує. Це – відкритий
комфортний технологічний майданчик для коворкінгу, організації тренінгів,
перегляду фільмів, проведення майстер-класів та воркшопів, занурення у світ
віртуальної реальності тощо. І все це на безкоштовній основі завдяки
можливостям, які надає такий інструмент участі як Громадський Бюджет –
механізм прямої участі громадян у прийнятті рішень щодо використання
публічних бюджетів, що є всесвітньо визнаною ефективною практикою
учасницького врядування. А також завдяки використанню в процесі
студентською науково-дослідної роботи методики сервісного навчання та
методів проєктної діяльності (https://bit.ly/3FQIloa;
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1410659299404754&id=10001382093
0080; https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1410638542740163&id=100013
820930080).
Отож саме завдяки використанню в процесі студентською науково-
дослідної роботи елементів сервісного навчання, методів проєктної діяльності,
злагодженій командній роботі нам вдалося виявити саме таку гостру потребу в
громаді Рівного, яку вдалося трансформувати з проблеми в чітку ідею, а потім
реалізувати в крутий проєкт за допомогою Всеукраїнської ініціативи Бюджету
участі.
32
1. What Is Service Learning? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.elmhurst.edu/blog/what-is-service-learning/.
2. Service-Learning Definition and Philosophy [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dpi.wi.gov/service-learning/about.
3. What the Heck Is Service Learning? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.edutopia.org/blog/what-heck-service-learning-heather-wolpert-gawron.
УДК 028.8:615.85:37:021.2(043.2)
КУРИЛО О. Й.
Мукачівський державний університет;
ПРОДАН А. В.
Пряшівський університет (Словаччина)
БІБЛІОТЕРАПІЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ГАЛУЗІ
Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в нашій державі,

поглиблені ковідною пандемією, а останнім часом також і військовими діями в
Україні, зумовили дефіцит емоційно-соціальної комунікації на шляху
досягнення особистих життєвих цілей. З огляду на це виникла потреба
звернутися до дещо призабутих чи недооцінених засобів психологічного та
педагогічного впливу, одним із яких є бібліотерапія (буквально –
книголікування).
Перші згадки про бібліотерапію як про сприятливий вплив на емоційний
стан людини знаходимо ще в період античності, коли стародавні греки
асоціювали поняття «книга» з поняттям «душевне здоров’я» і вважали
бібліотеки «ліками для душі». Саме в ці історичні періоди закладалися основи
для розвитку всебічно розвиненої та гармонійної особистості, базис яких
складають вже визначені видатними філософами та мислителями
бібліотерапевтичні ідеї – знаходити гармонійне «Я» у Всесвіті за допомогою
книги [2, с. 66]. І лише на початку ХХ століття явище бібліотерапії отримало
своє наукове обґрунтування.
Над означеним питанням працювало ряд дослідників та науковців,
зокрема: Б. Крейденко, який розглядав бібліотерапію як комплексну наукову
дисципліну, Б. Симонов – як розділ бібліотекознавства, Ю. Дрешер – як
напрямок педагогічного читання тощо. Інші вітчизняні вчені та педагоги-
практики Т. Алієва, Р. Бєлашова, М. Волочай, О. Дем’янчук, М. Лещенко,
Л. Ляхоцька, Г. Март’янова, Н. Миропольська, Д. Ольшанський, Г. Ткачук,
А. Щербо, Г. Яблонська розглядають книгу як засіб виховання, спрямований на
розвиток духовності, фізичної досконалості, моральності, художньої-естетичної
культури.
Особливо яскравим прикладом інтеграції бібліотерапії у теорію й
практику вітчизняної педагогіки є педагогічна спадщина В. Сухомлинського.
Видатний педагог відстоював тезу про значну роль книги в розвитку та
вихованні молодого покоління. Саме книга, на думку педагога, є «тим
33
провідником, який допоможе педагогу знайти доріжку до сердець вихованців,
адже саме в хорошій книзі є повчання (має бути), як жити. Тому, щоб володіти
«мистецтвом доторкання до серця, треба багато читати й думати», адже
«виховання – це передусім чуйне, вдумливе, обережне доторкання до юного
серця» [3, c. 89–93].
Вплив бібліотерапії на сучасне підростаюче покоління важко
переоцінити, адже саме вона сприяє вихованню у школярів цілісної системи
культурних цінностей, основ людяності, доброти, мислення, інтелекту через
пізнання навколишнього світу, що закладається ще в період молодшого
шкільного віку, коли відбуваються якісні зміни особистості, пов’язані з її
становленням, ростом самосвідомості, реалізується творчий потенціал учня як
активного суб’єкта суспільства, який пізнає світ і самого себе, що здобуває
власний досвід у читацькій діяльності [2, c. 68]. Але особливо важливим є
правильний добір книг для читання. Так, на думку А. Алексейчіка,
взаємозв’язок творів з актуальним станом і проблемами школярів, наявність
специфічних знань, фактів, що дозволяють знаходити суть, причину явищ, бути
незалежним від авторитетів. Необхідна наявність коротких точних
формулювань для різноманітних життєвих ситуацій, що створюють реальне
уявлення про те, яким повинен бути світ з виявленням протиріч між ідеалами та
реальністю. Література повинна вчити читача ставити перед собою мету і
знаходити шляхи до її досягнення [1, c. 245–248].
Поза сумнівом, що пріоритетним завданням сучасної шкoли є виxoвaння
дуxoвно бaгатої оcoбистості зa рaxyнок poзвитку читaцькoго інтеpecy школярів.
Саме тому використання педагогічної бібліотерапії є актуальним для
формування саморегуляції психічного стану, елімінації (видалення, виняток,
усунення) імпульсивності, агресивності, тривожності за допомогою
синтезування ситуацій читання спеціально підібраної літератури [2, c. 69].
Отже, бібліотерапія в педагогічній галузі займає особливо важливе місце,
оскільки дозволяє читачеві навчитися уникати проблем, що стосуються
душевної, особистісної, соціальної сфери, сприяє формуванню його життєвих
цінностей, духовному збагаченню та розвитку емоційно-стабільної, гармонійної
особистості.
1. Алексейчик А. Е. Библиотерапия. Руководство по психотерапии /
А. Е. Алексейчик; под. ред. В. Е. Рожнова. – 3-е изд., доп. и перераб. – Ташкент:
Медицина, 1985. – 404 с.
2. Заїчко А. С. Бібліотерапія в освіті [Електронний ресурс] / А. С. Заїчко //
Бібліотека закладу вищої освіти в умовах трансформаційних змін: відкрита наука,
відкритий доступ, цифрова педагогіка: матеріали Всеукр. наук.-практ.конф.,
Полтава, 20-21 вересня 2018 р. – Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка. – С. 66–
70. – Режим доступу: http:www. dspace.pnpu.edu.ua.
3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – Київ :
Радянська школа, 1988. – 304 с.
34
УДК 028.8:615.85:376.091.31(043.2)
Мукачівський державний університет;
ЛЕГКА Л. І.
Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка
БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНІ КОРЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ ТА ЇХ ФОРМИ
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства значної ваги набуває

потенціал бібліотерапії, особливо в плані використання її в лікувальних цілях,
впливу на психічне здоров’я людини, оскільки означена галузь відкриває нові
можливості для духовного й морального розвитку та вдосконалення
особистості.
Бібліотерапія – це комплексна наукова дисципліна, що вивчає
закономірності смислового та емоційного сприйняття текстів і розробляє
методи психологічної корекції особистості за допомогою читання (або
прослуховування) спеціально дібраних текстів із книжок та інших носіїв
інформації [1, с. 25].
Наукове обґрунтування бібліотерапія одержала лише на початку ХХ ст.
На її розвиток вплинули праці З. Фрейда, І. Павлова, В. Бехтерєва,
К. Платонова, М. Рубакіна та ін. Значний внесок у її розвиток здійснила
бібліотерапевт А. Міллер, очільник першого кабінету бібліотерапії, створеного
в 1967 р. в базовому санаторії психотерапії в Харківській області. У різні часи
це явище розглядали зарубіжні та вітчизняні науковці: Б. Вознічка-Парузель,
І. Борецька, І. Вельвовський, Ж. Вертій, Ю. Дрешер, О. Жиляєва, М. Кутанін,
В. Леві, О. Шапошніков та ін. А питанням історії та практичного його
використання (зокрема в роботі з дітьми) присвячено публікації українських
бібліотечних фахівців І. Гички, Д. Іваницької, Т. Каламай, О. Купіної,
Л. Лугової, психологів Ю. Стадницької, І. Карівець та ін. Але загалом в Україні
теорію та практику бібліотерапії ще достатньо не розроблено.
Педагогічна терапія – це вплив за допомогою педагогічних засобів
(виховних та дидактичних) на причини й появу труднощів у навчанні. Її
завдання – виключення шкільних невдач та їх негативних наслідків, створення
можливостей для всебічного розвитку дитини шляхом ліквідації безпосередніх
причин шкільних невдач і вироблення правильного ставлення учнів до
навчання [2, с. 53].
До різноманіття інноваційних технологій, якими характеризується
сучасний стан розвитку педагогічної науки й практики, належить педагогічна
бібліотерапія, яка є цілісною системою інтегративної психолого-педагогічної
терапії на засадах особистісно-орієнтованої взаємодії усіх учасників освітнього
простору та передбачає лікування особистості за допомогою книг, фрагментів
книг, сучасних аудіовізуальних матеріалів (відео- та аудіозаписи книг), інших
читацьких засобів здійснювати психолого-педагогічний вплив на проблеми
дитини, що виникають у спілкуванні, ускладнені в навчанні, подоланні
35
труднощів соціалізації, адаптації у соціумі для збереження цілісності її
духовного ядра [3, с. 67].
У бібліотерапевтичній корекції, для якої в процесі роботи особливо
важливим є творчий розвиток особистості, використовують методики, що
базуються на спонтанній активності дитини. Це може бути методика
спонукання до музичної активності, пластичної, технічної, а також методика
творчо-ігрова, основою якої є театралізована техніка.
Цікавою та важливою корекційною технікою є театралізація як форма
занять бібліотерапії, що дає змогу бібліотерапевту краще пізнати учасників
сесії, навчає їх самостійності, сприяє інтеграції в групі, допомагає навчитися
спонтанному вияву власних емоцій та сприяє можливості краще пізнати себе [2,
с. 53]. Тут нема поділу на акторів та глядачів, а найважливішим з-поміж іншого
є знайти контакт із власними почуттями та розвиток індивідуальності кожного
учасника. Тому «бути в ролі» – це найбільш серйозний спосіб роботи з
методикою театралізації, головним моментом якої є те, що учасник стає кимось
іншим. Така техніка дозволяє досягти добрих результатів у покращенні
стосунків з іншими людьми, скоректувати свої моральні якості, зміцнити віру в
себе, у свої можливості.
У тому випадку, якщо йде мова про агресивних дітей чи школярів із
низькою самооцінкою, з порушеннями розвитку, то варто використовувати у
своїй роботі ігри з елементами читання як одну з форм компенсаційних занять
із застосуванням бібліотерапії. Найчастіше на корекційно-компенсаційних
заняттях застосовують різноманітні конкурси, загадки, відгадування ребусів
тощо. Під час усіх занять, як і в процесі читацьких ігор, важливо пам’ятати про
те, що читання терапевтом вголос казки, вірша чи оповідання повинно
проходити в атмосфері спокою й тиші – у шкільній бібліотеці чи спеціально
обладнаному кабінеті. Перед безпосереднім визначенням завдань нові та
складні слова в тексті слід пояснити на простій зрозумілій для дітей мові
[3, с. 68].
Таким чином, спостерігаємо дуже тісний зв’язок між поняттями
«бібліотерапія» й «педагогічна терапія». Ці галузі взаємодоповнюють одна
одну, мають схожі завдання. Педагогічна терапія як частина корекційної
педагогіки має виховний вплив, завдяки якому отримуємо позитивні зміни в
пізнавальній та емоційній сферах дитини, а бібліотерапія переважно
використовує літературні засоби, поєднані з дидактично-виховним апаратом
педагогічної терапії.
1. Бібліотерапія: словник книгознавчих термінів / укл.: В. Я. Буран та ін. – Київ :
Аратта, 2003. – С. 25.
2. Борецка И. Библиотерапия: лекции для студентов пед. спец. / И. Борецка; пер. с
пол. И. Ф. Притульчик. – Гродно: ГрГУ, 2007. – 99 с.
3. Заїчко А. С. Бібліотерапія в освіті [Електронний ресурс] / А. С. Заїчко //
Бібліотека закладу вищої освіти в умовах трансформаційних змін: відкрита наука,
відкритий доступ, цифрова педагогіка: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.,
Полтава, 20-21 вересня 2018 р. – Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка. – С. 66–
70. – Режим доступу: http:www. dspace.pnpu.edu.ua.
36
УДК 159.9:028.8:615.85(043.2)
МАРЦЕНЮК М. О.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ТРЕНІНГУ
Поняття «бібліотерапія» вперше було введено у науковий обіг Асоціацією

лікарняних бібліотек США на початку ХХ століття і є результатом
довготривалого науково пізнання, що змінювалося по мірі пізнання людиною
об’єктивної реальності Сучасна бібліотерапія являє собою велике розмаїття
течій, шкіл, а також методів впливу на людину, що й обумовлює відсутність
єдиного загальноприйнятого її визначення.
Історія бібліотерапії надзвичайно захоплива і пов’язується з іменем
М. О. Рубакіна. А стосовно сучасних досліджень в галузі бібліотерапії, то
можна виокремити декілька головних напрямів:
- бібліотерапія як теорія та наукове знання;
- бібліотерапія як практична діяльність, яка обумовлює необхідність
теоретико-методологічного аналізу напрямів професійного застосування
бібліотерапії.
Можна впевнено говорити про міждисциплінарний підхід
багатоаспектного аналізу бібілотерапії, оскільки сьогодні активно формується її
теорія і практика, що має за мету підтримку всіх соціальних груп.
Використання різних форм і засобів бібліотерапії створює певні зміни
сприйняття, мислення, поведінки дорослих і особливо дітей створює кінцевий
позитивний результат, що закріплюється і впливає на формування
інформаційної культури особистості. Складність її формування полягає у тому,
що в процесі цього у людини необхідно розвинути інтерес до власного
духовного світу, інтелектуальному потенціалу як основі своїх успіхів в новому
інформаційному суспільстві [3].
Одним із сучасних технологій проведення бібліотерапевтичних зустрічей
є групі заняття. А бібліотерапевтична робота з групою – це метод, що має на
меті надання допомоги людині через передачу групового досвіду, для
моральної та емоційної підтримки, розвитку духовних сил, корекції соціальної
поведінки. Саме група виступає головним інструментом впливу, де в процесі
вільного спілкування індивід засвоює соціальні норми, накопичує досвід
спілкування. Одним з варіантів групової бібліотерапевтичної взаємодії
виступає формат тренінгу.
Програмно-методична схема бібліотерапевтичного тренінгу дає
можливість обґрунтованої розробки програм тренінгу для різних вікових груп.
Загальними цілями бібліотерапевтичного тренінгу можуть бути:
1) розвиток здібностей освоєння інформації; адаптації до інформації;
2) підвищення інформаційної компетентності;
3) корекція соціальної поведінки, зняття інформаційних бар'єрів;
4) трансляція бібліотерапії.
37
Специфіка інструментальної бази бібліотерапевтичного тренінгу полягає
в тому, що разом з практичними вправами, ігровими завдання, заснованими на
груповій роботі і такими, що становлять базу тренінгу, використовуються
психодіагностичні методики, що припускають індивідуальну участь (тести,
опитування, проєктивні методики) [1; 3].
Бібліотерапевтичний тренінг реалізується за алгоритмом соціально-
психологічного тренінгу, основна частина якого припускає обов'язково вправи з
інформацією :
Знайомство (ім'я та визначальна характеристика). Вправи на знайомство.
Вправи на згуртування або «вправи - розминки». Сюди входять рухові
вправи, що спрямовані на створення атмосфери довіри, емоційного об'єднання.
Вправа із словами (гра слів, приказки, колискові, загадки). З одного боку,
цей комплекс вправ дозволяє показати багатоплановість інформації; з іншою,
тренінг з дитячим фольклором дозволяє сформувати власну позицію учасника
до інформації, своє інформаційне оточення, проявом якого можна вважати
феномен існування улюбленої лічилки, загадки, колискової, приказки в грі.
Особливе місце займає в цьому блоці вправ робота з казкою (читання
вголос, ілюстрація, написання казки - кальки, інтерпретація, видання казки, твір
казки на задану тему, програвання або «драматизація» казки, так звана рольова
гра). Таким чином відбувається і виховний процес, і закладається основа
моральної свідомості, розвиток творчого потенціалу, креативності.
Вправи з носіями інформації, спрямовані на розвиток моторики (орігамі,
тупуми). Узгодженість між моторикою (руховими рухами людини) і думками
без напруженості - перша ознака адекватності і гармонійності особи. Вправи
орігамі сприяють розвитку просторового і логічного мислення, уяви, пам'яті і
мови, дозволяють «плоский» текст перевести в тривимірний простір. В ході цих
вправ дії на людину в цілому можна досягти через тілесне на душевне, через
душевне на духовне.
Вправи-хобі, що дозволяють осібі презентувати себе і, в той же час,
спрямовані на розвиток моторики (вишивка, плетіння бісером, випалювання -
словом, усе, що створено на інформаційному фоні, - дозволяє розкрити
національні традиції).
Вправи-рефлексії. Осмислення дій, що відбуваються, фіксація зміни стану
особи. Вправу доцільно проводити у кінці кожної зустрічі для підведення
підсумків і формулювання запитів на наступне заняття. Рефлексія як процедура
зворотнього зв'язку допомагає відчути і усвідомити необхідність подальшого
застосування деяких вправ.
Усе змістовне поле библиотерапевтического тренінгу, його
наповнюваність орієнтовані не на виявлення інформаційного лідера, а на
формування толерантності, розуміння один одного. Це означає, що
бібліотерапевтичний тренінг розуміється як спілкування самих учасників,
читачів, для них тренінг - це можливість самовираження. Тренингові вправи
об'єднують учасників спільними позитивними переживаннями. Закономірністю
спілкування в ході тренінгу є поетапний розвиток групової взаємодії. Що
38
становлять програму тренінгу матеріали можуть бути використані для
проведення єдиного циклу занять і для побудови тематичного
бібліотерапевтичнго заняття для фахівців з роботи з дітьми: бібліотекарів,
соціальних працівників, педагогів. Кожне тренинговое заняття розраховане на
1,5-2 години, проте тривалість може бути збільшена залежно від ситуативного
контексту: підготовленості аудиторії, професійної установки тренера, мети і
завдань тренінгу [2].
Таким чином, бібліотерапія повинна поєднувати елементи соціальної і
інформаційної адаптації. Найбільш оптимальною формою такого поєднання є
тренінг. Ця форма і інші методи бібліотерапевтичної діяльності бібліотек
можуть використовуватися в різних соціальних установах, а також в
громадських організаціях, що займаються роботою з молоддю та соціальною
підтримкою молоді.
1. Воронина Ю. В. Библиотерапевтический тренинг [Електронний ресурс] /
Ю. В. Воронина. – Режим доступу:
https://www.b17.ru/blog/biblioterapevticheskij_trening/.
2. Мілютіна К. Л. Теорія та практика психологічного тренінгу: навч. посібник /
К. Л. Мілютіна. – Київ : МАУП, 2004. – 192 с.
3. Попова Р. П. Библиотерапия: учеб.-метод. пособие / Р. П. Попова; Алтайский гос.
инст. культури. – Барнаул: Изд-во АГИК, 2015. – 141 с.
УДК 026:025.5(043.2)
МАТВІЙЧУК О. Є.
Державна науково-педагогічна бібліотека України
імені В. О. Сухомлинського
БІОГРАФІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО-

ПЕДАГОГІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Біографічні дослідження посідають важливе місце у наукових розробках,

зокрема педагогічної галузі. Використання біографічних знань дає змогу
активно впливати на формування світогляду людини, розширювати її освітній
потенціал, сприяє духовному, патріотичному та моральному становленню
особистості. Цим успішно займаються архіви, музеї, бібліотеки. Саме у
бібліотеках формуються історико-біографічні та біобібліографічні ресурси
наукового, освітнього, культурно-інформаційного і пізнавального характеру.
Форми організації їх діяльності різноманітні – тематична біобібліографія,
біографічні колекції, добірки матеріалів про визначних діячів, книжкові
виставки тощо. Бібліотеки України мають досвід створення
високоінтелектуальних інформаційних продуктів у галузі біографістики – баз
даних, бібліографій та біобібліографій, тематичних картотек, що перебувають в
електронному інформаційному просторі. Серед провідних бібліотек України,
які створюють та популяризують біографічні інформаційні ресурси – Державна
науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ
39
України імені В. О. Сухомлинскього). Головною метою її діяльності є
проведення наукових досліджень із питань галузевого бібліотекознавства,
бібліографознавства, книгознавства, інформаційної діяльності, педагогічного
джерелознавства й біографістики, історії вітчизняної освіти.
У ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського створено й упроваджено
цілісну систему бібліографічних видань у традиційній та електронній формах.
До послуг користувачів на сайті бібліотеки https://dnpb.gov.ua/ua/bibliohrafichni-
resursy/ у рубриці “Ресурси” представлено бібліографічну продукцію, зокрема:
бібліографічні покажчики з актуальних питань педагогіки і психології
(“Формування у дітей і молоді культури здоров’я (фізичного, психічного,
духовного) засобами позашкільної освіти”; “Сучасні технології в освіті”;
“Сучасні освітні технології”; “Загальноосвітня школа України за роки
незалежності (1991 – 2001 рр.))”.
Окремий блок присвячено бібліографії В. О. Сухомлинського
(“Ушанування 90-річчя від дня народження Василя Сухомлинського”; “Василь
Олександрович Сухомлинський: до 100-річчя від дня народження”;
“В. О. Сухомлинський. Біобібліографія: 1987 – 2013 рр.”).
Корисними для освітян є бібліографічні покажчики з актуальних питань
педагогіки і психології, актуальних проблем освіти та науки, представлених у
засобах масової інформації; на допомогу науково-педагогічним працівникам;
для вчителів-предметників, класних керівників та вихователів; до проведення
Першого уроку в навчальних закладах України; календар знаменних і
пам’ятних дат в галузі освіти і педагогічної науки
Персональна бібліографічна продукція представлена біобібліографічними
покажчиками: Віталій Станіславович Журавський; Левченко Григорій
Євменович – вчитель, науковець, неординарна особистість; Софія Русова –
педагог, державний діяч, просвітитель; Юрій Михайлович Хорунжий; серіями
“Видатні педагоги світу“: В. О. Сухомлинський; Яків Феофанович Чепіга
(Зеленкевич); Сава Христофорович Чавдаров; Спадщина А. С. Макаренка і
педагогічні пріоритети сучасності: 1991–2008 рр.; Софія Русова – педагог,
державний діяч, просвітитель; Микола Іванович Пирогов – видатний хірург,
педагог і громадський діяч; Польський педагог-гуманіст Януш Корчак (1878–
1942); Ідеї К. Д. Ушинського в контексті сучасної педагогічної науки та освіти:
1991–2009 рр.; Сергій Якович Батишев.
Окремо представлено серії “Академіки АПН України” (з 2010 р. –
“Академіки НАПН України”); “Ювіляри АПН України” (з 2010 р. – “Ювіляри
НАПН України”); “Майстри бібліотечної справи України“.
Найбільш використовуваними та популярними серед користувачів є
інформаційно-бібліографічні ресурси: “Видатні педагоги України та світу”;
“Педагоги-новатори в Україні”.
Отже, формування біографічних інформаційних ресурсів, які здійснюють
фахівці ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського сприяє розвитку біографіки
та біобібліографії, а також слугує загальному розвиткові всієї сфери
педагогічної та бібліотекознавчої науки.
40
УДК 028.1:37.041:37.011.3-057.87(043.2)
МОВЧАН К. М.
КУЛЬТУРА ЧИТАННЯ ЯК ЧИННИК САМООСВІТИ СТУДЕНТІВ
Інтеграція системи вищої освіти України до загальноєвропейського

простору зумовлює необхідність підвищення якості підготовки фахівців, які
мають стати професіоналами своєї справи, бути здатними до здійснення
постійного фахового самовдосконалення, вміти швидко орієнтуватися в
інформаційних потоках, творчо вирішувати виникаючі професійні проблеми. У
зв'язку з цим перед бібліотеками університетів стоїть завдання навчити
здобувача орієнтуватися в потоці інформації, розпізнавати фейкову, знаходити
необхідну інформацію з першоджерел, популяризувати періодичні фахові
друковані видання, залучати студентів до самостійної роботи з документом в
бібліотеках, використовуючи при цьому електронні матеріали і традиційні
друковані видання.
Сучасні тенденції та перспективи розвитку сучасних університетських
бібліотек аналізувалися в працях зарубіжних науковців (Р. Стюарта,
Г. Євстігнєєвої, А. Земскова, Б. Ленга, Т. Манна) та вітчизняних дослідників
(Т. Павлуші, Л. Костенка, О. Онищенка, І. Павлуші та ін.). Роль
університетських бібліотек у самостійній та позанавчальній роботі студентів,
розвитку їх інформаційної культури розкривали в своїх дослідженнях
І. Гайнутдінова, Т. Єременко, О. Забєліна, Н. Грабар [1, с. 78-80].
Читання є головним засобом освіти й самоосвіти, а культура читання –
результатом і чинником розвитку особистості. На початку 90-х років 20 ст. з
появою Інтернету та розповсюдженням текстів на електронних носіях, культура
читання з розуміння її як засобу духовного розвитку трансформувалась
зробивши акцент на задоволенні інформаційних потреб [2, с. 229]. Разом з цим
виникло й стало загальновживаним поняття «інформаційна культура», яке
асимілювало термін «культура читання». У процесі читання здобувач отримує
нові знання, розвиває творчі здібності, здібності до самоосвіти.
Суть самоосвіти особистості через удосконалення культури читання
полягає в технології опрацювання різноманітних текстів, що проявляється в
прийомах, методиках, засобах одержання, систематизації й використання
інформації. Здобувачу, щоб повноцінно підготуватись до занять окрім
навчальних видань необхідно опрацьовувати наукову літературу, довідкові
видання. Визначаючи проблеми професійного саморозвитку педагога,
В. В. Крижко дав пораду: «Більше читайте про те, що відкриває Вас, про
психологію індивідуального розвитку. Слідкуйте за своєю бібліотекою. У
бібліотеці Спінози було 60 книг, а у І. Канта – 300, а у Вас?» [3].
Щоб виявити зацікавленість здобувачів до читання, визначитись, які саме
найбільше використовують під час підготовки до занять видання: друковані чи
електронні, чи мають вони свою бібліотечку, щороку, у вересні, бібліотека
41
проводить опитування. Як показує опитування, більшість здобувачів не мають
особистих бібліотек, використовують для самостійної роботи і традиційні
друковані і електронні видання, цікавлять їх більше ті книги, які необхідні для
навчання. В таких умовах бібліотеки університетів повинні акцентувати увагу
на залученні здобувачів до читання додаткової літератури, на ознайомленні
читачів з можливостями використання ресурсів бібліотеки університету,
світових бібліотек, застерігаючи від фейкових видань.
Щороку, у вересні Наукова бібліотека МДУ проводить бібліотечні уроки
для здобувачів першого курсу, на яких провідні фахівці бібліотеки розкривають
можливості використання ресурсів бібліотеки, знайомлять з правилами
користування бібліотекою та правилами академічної доброчесності. З другого
курсу здобувачі починають працювати з науковими роботами, тому в
бібліотеці починаючи з другого курсу проводяться заняття з інформаційної
грамотності де допомагають здобувачам розібратися в потоці інформації, яка
знаходиться в Інтернет і в бібліотеці університету, в провідних світових
бібліотеках. Саме такий системний підхід дозволяє послідовно ознайомити
здобувачів з можливостями бібліотеки, правилами роботи з документом,
культурою читання та академічною доброчесністю.
Отже, формування інформаційної культури здобувача важлива для
роботи вузівської бібліотеки, оскільки лише за умови її активізації здобувач
може оволодіти системою знань, умінь і навичок, що забезпечують якісну
підготовку до занять, формує культуру читання.
1. Кухарчук О. С. Роль і значення інформаційно-бібліотечної роботи в
інформаційному забезпеченні студентів закладу вищої освіти / О. С. Кухарчук,
К. М. Мовчан // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія
«Педагогіка та психологія»: зб. наук. пр. / ред. кол. : Н. В. Пазюра (гол. ред.) та ін.
– Мукачево: Вид-во МДУ, 2020. – Вип. 1(11). – С. 78–80.
2. Семенова М. О. Культура читання як чинник самоосвіти студентів вищого
педагогічного навчального закладу / М. О. Семенова // Наукові записки кафедри
педагогіки. – 2015. – Вип. ХХХVІІІ. – C. 229.
3. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті: навч. посіб. /
В. В. Крижко. – 2-ге вид, доопрацьоване. – Київ : Освіта, 2005. – 256 с.
УДК 027.7:001:378.4:011/016(043.2)
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА УНІВЕРСИТЕТУ – ЦЕНТР БІБЛІОТЕЧНОЇ БІОГРАФІКИ
У сучасних умовах бібліотеки вищих навчальних закладів України є

надзвичайно важливими центрами бібліотечної біографіки. Специфіка їх
діяльності в галузі біографіки та біобібліографії полягає в тому, що свої зусилля
вони зосередили на створенні віртуальних ресурсів присвячених відомим
42
вихованцям, розкритті наукових здобутків професорсько-викладацького складу,
а також досягнень провідних учених. Кожна з бібліотек самостійно формує
ресурси біографічної інформації, враховуючи специфіку закладу та потреби
користувача. Рівень роботи, її результати, застосовані підходи залежать від
багатьох чинників: матеріально-технічна база бібліотеки, наявність фахівців,
спеціалістів бібліотечної та інформаційної справи, бажання колективу,
постановка завдань.
З появою Інтернет та впровадженням в роботу бібліотек дистанційної
форми обслуговування, підготовка біографічних і біобібліографічних
інформаційних ресурсів супроводжується публікацією їх повних електронних
версій в Інтернеті, поширення в соціальних мережах. Діяльність
університетських бібліотеках України в галузі біографіки є одним із
пріоритетних напрямів бібліотечної роботи щодо відродження національної
духовної культури, відновлення історичної пам’яті народу, виховання
патріотизму, висвітлення досягнень їх відомих вихованців і провідних учених-
сучасників. Потребу в дослідженні ресурсів біографічної інформації в
бібліотеках України загалом та в університетських бібліотеках України,
зокрема, у новій соціокультурній ситуації відчули як самі бібліотеки, так і
наукова спільнота [1].
Історико-біографічними матеріалами насичені сайти більшості
університетських бібліотек України, наукової бібліотеки Мукачівського
державного університету (НБ МДУ) зокрема.
НБ МДУ на своєму сайті започаткувала серію «Біобібліографія вчених
університету». Також регулярно влаштовуються віртуальні виставки,
присвячені як висвітленню надбань науково-педагогічних працівників
університету, так і видатним особам України і світу. На сайті представлено
електронний каталог бібліотеки, профілі викладачів, довідково-бібліографічну
онлайн-службу «Віртуальна виставка», «Онлайн послуга» та книжкова поличка
праць науково-педагогічних працівників університету, інституційний
репозитарій.
Отже, університетська бібліотека як сучасний інформаційний центр є
незамінним соціальним інститутом у соціокультурній інфраструктурі.
Формування біографічних інформаційних ресурсів, здійснюваних фахівцями
бібліотек вищих навчальних закладів України та науковцями університетів,
сприяє розвитку біографіки та біобібліографії, а також слугує загальному
розвиткові всієї сфери соціогуманітарних наук.
1. Міщук С. М. Біографічні інформаційні ресурси університетських бібліотек
України / С. М. Міщук, Г. А. Міщук // Українська біографістика. – 2018. – № 16. –
С. 239.
43
УДК 028.8:615.85(091)(043.2)
МОРГУН А. В., ГОЛЬЧА А. М.

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ
Як і належить будь-якій науковій дисципліні, бібліотерапія проявила себе

набагато раніше, ніж набула офіційного статусу. При вході в бібліотеку
єгипетського фараона Рамзеса II висіла табличка: "Ліки для душі". Так ще в
далекі часи розуміли значення книги.
Лікування за допомогою книг застосовувалося і в перших бібліотеках
Греції. Піфагор, великий учений-математик і відомий цілитель, поряд із
травами та музикою успішно використав літературу, зокрема віршовані твори
для лікування низки захворювань.
У Європі початок одужання за допомогою книги поклали перші церковні
бібліотеки, в яких зберігалися тексти релігійного змісту, що приносять
віруючим заспокоєння та надію. Бібліотерапія була під крилом церкви до епохи
Відродження. Але в більшості матеріалів, присвячених цій темі, історичний вік
бібліотерапії підкреслюється посиланням на казки «1001 ніч». В одній з них
придворний лікар рекомендував своєму володареві, який страждав на важку
хворобу і страхи, перегортати сторінки книги і тим його вилікував.
В епоху Відродження бібліотерапію стали активно використовувати
лікарі саме з лікувальною метою. Так, англійський лікар XII століття
Т. Сагейдем радив своїм пацієнтам читати твір "Дон Кіхот" М. Сервантеса.
Існує також згадка про Еразма Роттердамського, який лікував нариви на
обличчі читанням кумедних книг.
Проте наукове обґрунтування бібліотерапія здобула лише на початку
XX ст. Перша згадка самого терміна датується 1916 р., з того часу з'явилися
сотні публікацій як теоретичного, так і практичного змісту. У багатьох країнах
пройшли конференції та симпозіуми з проблем бібліотерапії, також створено
асоціацію бібліотерапевтів. Слід також зазначити, що на медичних
конференціях бібліотерапія висвітлюється як важлива частина традиційної
медицини.
У вітчизняній практиці бібліотерапія не відразу набула широкого
поширення. Провідну роль в обґрунтуванні методів бібліотерапії зіграли праці
М. Рубакіна, його бібліопсихологічна теорія. У своїй роботі «Серед книг» він
писав: «Три великі сили містяться у книзі – знання, розуміння, настрій».
Перші кроки до практичного застосування бібліотерапії було зроблено у
1927 р. І. З. Вельвовським, який працював у психоневрологічному інституті
м. Харкова. Вітчизняні медики, використовуючи метод бібліотерапії, спиралися
на ідеї кращих лікарів минулого. Так, наприклад, відомий терапевт початку
ХІХ ст. В. Я. Мудров писав: «Найголовніше ж ... полягає у відстороненні
хворого від турбот домашніх та сумів життєвих, котрі самі по собі є хвороби».
44
У 20-ті роки минулого століття дослідження з лікувальної дії книги на
здоров'я людини проводилися на базі бібліотек будинків відпочинку та
лікувальних пансіонатів. У статтях журналу «Курортна справа» за 1928 р.
наголошувалося на позитивному впливі книг гумористичного характеру та
мемуарної літератури на стан відпочиваючих. Активно використовувалася
бібліотерапії і у медичних бібліотеках. Лікарі бачили своє конкретне завдання
«лікування книгою» у тому, щоб підібрати літературу відповідно до діагнозу.
Лікувальний ефект базувався на впізнанні пацієнтом своєї проблеми,
відображеної у художньому творі, в порадах наслідувати приклади та зразки
виходу з подібної «ситуації». І чим більш схожа ситуація, описана в книзі, або
герой – на характер пацієнта, тим сильніший терапевтичний ефект від книги.
Питання бібліотерапії у різні періоди висвітлювали такі автори, як
Ю. М. Дрешер, І. М. Казарінова, Б. С. Крейденко, Б. А. Симонов. Аналізу
проблем, які розглядає бібліотерапія, присвячено низку статей у періодичних
виданнях, а саме в журналах «Бібліотека», «Бібліотекознавство» та ін.
На даний час бібліотерапія переживає період осмислення свого предмета,
методу, цілей. Існуючі на сьогоднішній день методологічні підходи, парадигми
бібліотерапії ще не цілком усвідомлені практиками та теоретиками. Але разом с
цим намітилася тенденція зростання кількості публікацій, що містять наукові
узагальнення та теоретичні розробки в галузі бібліотерапії.
1. Тертилова А. Бібліотерапія як напрямок роботи сучасного бібліотекаря /
А. Тертилова // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2015. – № 1. –
С. 36–38.
УДК 028.8:615.85:001.8(043.2)
МОРГУН А. В., ЖЕЛОБАНОВА А. О.

БІБЛІОТЕРАПІЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
У сучасному світі людина відчуває великі психологічні навантаження,

обсяг інформації, що стрімко збільшується, несприятливі умови навколишнього
середовища призвели до необхідності появи бібліотерапії. Дослівний переклад
терміна «бібліотерапія» з грецької мови звучить як «лікування книгою»
(«книга» – biblion та «лікування» – therapeia).
В офіційній науці ще немає єдиної дефініції поняття «бібліотерапія», яка
сьогодні розвивається як один із розділів бібліотекознавства, що використовує
специфічні методи обслуговування читачів.
Вирішення методологічних є однією з головних проблем, оскільки саме
поняття «бібліотерапія», її цілі, структуру кожен дослідник трактує по-своєму.
Багато фахівців погоджуються з тим, що ця наука знаходиться на стику
бібліотечної справи та медицини. Вона пов'язана із залученням людини до
45
читання на основі синтезування ситуацій обслуговування з метою зміни або
вирішення його особистих проблем. Бібліотерапію вчені також розглядають як
комплексну наукову дисципліну (Б. С. Крейденко), як розділ бібліотекознавства
(Б. А. Симонов) та як напрямок педагогіки читання (Ю. М. Дрешер).
Розмежувати вплив з погляду психології та моральності дуже складно. Тому
взаємодія психотерапії та керівництва читанням у галузі бібліотерапії є дуже
тісною та взаємозалежною [2].
У вітчизняній та зарубіжній літературі існує ще кілька визначень поняття
«бібліотерапія»:
- бібліотерапія – лікувальна дія на психіку хворої людини за допомогою
читання книг;
- бібліотерапія – використання спеціально підібраних інформаційних
матеріалів як допоміжного лікувального засобу в медицині та психотерапії.
Попри відмінність у формулюваннях, суть визначень одна – керівництво
читанням, що враховує проблеми особистості. Тобто бібліотерапію слід
трактувати як спеціальний корекційний вплив на людину за допомогою
читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації чи оптимізації її
психічного стану.
Отже бібліотерапія є лікувально-педагогічним процесом, тісно пов'язаним
з процесами формування особистості читача. За допомогою книг утворюється
потужний інструмент впливу на мислення, характер і поведінку людини, який є
найбільш ефективним для вирішення проблем, що виникають. На даний момент
науці відома значна кількість способів впливу від читання книг на людину [3].
Переорієнтація на бібліотерапевтичний напрямок, який відповідає
потребам читачів, дозволить підвищити престиж бібліотеки як соціального
інституту, здатного допомогти людині скоригувати негативні наслідки
соціальних та особистих змін. Сьогодні доцільно говорити про бібліотерапію як
про лікування усіма бібліотечними засобами не лише окремої особистості, а й
суспільства загалом.
Нині бібліотерапія – це використання можливостей читання на вирішення
широкого спектру терапевтичних завдань. Необхідно наголосити на тому, що
бібліотерапія як наукова дисципліна особливо корисна і важлива ще й тому, що
вона безпосередньо адаптувала та засвоїла з психотерапії актуальні ідеї та
прийоми, пов'язані з можливостями через книгу позитивно впливати на
людину.
Бібліотерапевтичну роботу, яку розуміють найчастіше як процес
педагогічний, а не вузько-медичний, бібліотекарю необхідно проводити в тісній
співдружності з психологом, який може взяти на себе не тільки побудову
стратегії впливу, а й діагностику особливостей читацького та особистісного
розвитку, а також розвиваючого та бібліотерапевтичного ефекту бібліотечних
заходів. Переорієнтація на бібліотерапевтичний напрямок, який відповідає
потребам читачів, дозволить підвищити престиж бібліотеки як соціального
інституту, здатного допомогти людині скоригувати негативні наслідки
соціальних та особистих змін. Сьогодні доцільно говорити про бібліотерапію як
46
про «лікування» усіма бібліотечними засобами як окремої особистості, а й
суспільства загалом [2].
1. Бажкова В. Бібліотерапія (з досвіду Дніпропетровської ОУНБ ім.
Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія) / В. Бажкова // Библиотечная
планета. – 2016. – № 4. – С. 14–15.
2. Лекарство для души: применение библиотерапии в библиотеке: методические
рекомендации [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.tambovlib.ru/?view=editions.metod.data.bibliote rapiya.
3. Польза чтения книг [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://polzavred.ru/polza-chteniya-knig.html.
УДК 028:159.922.7(043.2)
НАЗАРУК Н. А.
КЗ «Рівненська обласна бібліотека для дітей»
ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ

БІБЛІОТЕЦІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Книга має унікальну здатність – вона лікує людські душі та тіла. Ще в

період античності, стародавні греки асоціювали поняття «книга» з поняттям
«душевне здоров’я» і вважали бібліотеки «ліками для душі». Вже тоді
закладалися основи для розвитку всебічно розвиненої особистості, базис яких
складають визначені мислителями бібліотерапевтичної ідеї – знаходити
гармонійне «Я» у Всесвіті за допомогою книги [1, с. 66].
Бібліотерапія спочатку використовувалась у шпитальних і санаторних
бібліотеках, де поєднувалися досягнення медицини, особливо психіатрії, і
методики бібліотечної роботи. У процесі розвитку вона почала застосовуватись
у громадських і шкільних бібліотеках, а згодом була адаптована педагогікою
[2, с. 14; 3]. Педагогічна бібліотерапія передбачає лікування особистості за
допомогою книг, фрагментів книг, сучасних аудіовізуальних матеріалів, інших
читацьких засобів, що здійснюють психолого-педагогічний вплив на проблеми
дитини, що виникають у спілкуванні, складнощах в навчанні, подоланні
труднощів соціалізації [1, с. 67].
Згідно з визначенням Української бібліотечної енциклопедії,
бібліотерапія – це комплексна наукова дисципліна, що вивчає закономірності
смислового та емоційного сприйняття текстів і розробляє методи психологічної
корекції особистості за допомогою читання (або прослуховування) спеціально
дібраних текстів із книжок та інших носіїв інформації [3].
В сучасних бібліотеках України бібліотерапевтичні дії найчастіше
скеровані на дітей та підлітків, які є вдячними учасниками розвиваючої або
виховної бібліотерапії [4]. Якщо говорити про використання книголікування у
Рівненській обласній бібліотеці для дітей, то надзвичайно ефективним є
47
соціально-мистецький проєкт «Book та art терапія – вакцина від стресу»,
реалізація якого стала можливою завдяки перемозі в конкурсі міні-грантів від
Рівненського обласного відділення Української бібліотечної асоціації у 2021
році. Одним із основних завдань ініціативи є підтримка і психологічна
реабілітація дітей з інвалідністю та тих, що опинилися в складних життєвих
обставинах за допомогою книги, творчості, гри. В межах проєкту в бібліотеці
проводяться бібліо- та арттерапевтичні заходи, а також розроблено цикл
казкотерапевтичних хвилинок, що викликають у дітей позитивні емоції, які
вкрай необхідні у боротьбі з недугою та стресових ситуаціях. Для організації
бібліотерапевтичних занять була ретельно відібрана література. Наприклад, під
час релакс-читань використовувались дитячі книги із серії «Музична
казкотерапія для малят». Водночас, бібліотекарі використовували інтерактивні
форми роботи, що передбачають активне включення дітей в процес пізнання та
творчості. Під час літературно-мистецької імпрези та години арт-терапії «Казка
на кінчику пензлика» діти разом з бібліотекарями та письменниками краю
написали казку про Україну «Омріяна сонцем земля» й, використовуючи
сучасні творчі техніки, власноруч створили креативний артбук.
Нещодавно в головній дитячій книгозбірні Рівненщини стартував
волонтерський проєкт «Арт-обійМи», ініціатором якого є письменниця та
психологиня Іванна Голуб. В межах ініціативи для дітей з числа внутрішньо-
переміщених осіб проводяться арттерапевтичні заняття та літературні читання,
які допомагають їм не лише пережити кризову ситуацію під час війни та
повернутися до нормального життя, а й поліпшити психологічний стан, знайти
нових друзів та гарно провести час в приємній атмосфері.
Дошкільники та учні молодших класів залюбки долучаються до циклу
занять «Літературні сніданки з цікавими книгами», в межах яких
обговорюються сюжетні лінії та герої популярних книг для дітей. Заходи
проходять творчо, оскільки після коментованих читань для присутніх
пропонуються жваві руханки, веселі пісні, креативні майстер-класи, – усе те,
що може зацікавити сучасну малечу. Важливо, що читання проходять не за
партами. Присутні на заході обирають комфортне місце для розташування – на
килимі, у кріслах-мішках, поруч з полицями, де розміщено іграшки, малюнки,
поробки, що надихають. Щодо тематики читання, то важливим є гармонійне
поєднання доброї, перевіреної класики з сучасними виданнями, які є близькими
для молодого покоління. В умовах карантину бібліотекарі адаптувалися і
зуміли організувати віддалену роботу, готуючи літературні сніданки в форматі
онлайн читань.
Великою виховною силою та повчаннями, як жити сповнені оповідання
Василя Сухомлинського, що увійшли до збірки «Вогнегривий коник». За
однойменним оповіданням працівники дитячої бібліотеки створили онлайн-
ресурс, до якого увійшли літературні читання твору
(https://youtu.be/CtouVP9PpgU) та майстер-клас з виготовлення вогнегривого
коника (https://youtu.be/kzNwjpO1muk).
48
Також працівниками бібліотеки видано низку методично-бібліографічних
матеріалів на допомогу бібліотерапевтичній діяльності, серед яких:
інформаційний дайджест «Не потрібна нам аптека, якщо є бібліотека»,
бібліографічний огляд літератури «Книга лікує душу», рекомендаційний
покажчик літератури «Відчуй радість читання», інформаційний список книг
«Що читати малюкам».
Неважко помітити, що проведені заходи сприяють адаптації дітей у
навколишньому середовищі, допомагають їм набути навички спілкування й
розвинути творчі здібності. А ретельно підібрані художні твори лікують
депресію, стрес, страх перед змінами, інші психічні та фізичні розлади [2, с. 14]
і є чудодійними мікстурами від нудьги, самотності та образ [4].
1. Заїчко А. Бібліотерапія в освіті [Електронний ресурс] / А. Заїчко. – Режим
доступу: https://bit.ly/3KucpGM.
2. Бажкова В. Бібліотерапія: (з досвіду Дніпропетровської ОУНБ ім. Первоучителів
слов’янських Кирила і Мефодія) / В. Бажкова // Бібліотечна планета. – 2016. –
№ 4. – С. 14–15.
3. Ковальчук С. П. Бібліотерапія [Електронний ресурс] / С. П. Ковальчук //
Українська бібліотечна енциклопедія. – Режим доступу: https://bit.ly/3ORwcmJ.
4. Ковчег [Електронний ресурс] // Львівська обласна бібліотека для дітей : [вебсайт].
– Режим доступу: https://bit.ly/3KAFFLS.
УДК 027.625(477.81):021.1(043.2)
ПАТРИКЕЙ С. А.
РОЗУМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЦІННІСТЬ ПОСЛУГ

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ МОЛОДІ
(на прикладі декількох послуг книгозбірні)
У період значної економії коштів обласних і міських бюджетів все більше

державних установ та організацій, особливо неприбуткових, намагаються
довести свою економічну значимість. Так, Рівненська обласна бібліотека для
молоді (далі - РОБМ) на прикладі 3-х найпопулярніших послуг вирішила
показати свою соціально-економічну цінність. Крім того, варто зазначити, що
розрахунки покажуть лише мінімальний рівень впливу безкоштовних послуг
бібліотеки на життя громади міста та індивідуальних користувачів. Це
зумовлене тим, що аналіз був зроблений лише для найпопулярніших видів
послуг, якими мешканці області користуються масово.
1. Розрахунок повернення інвестицій під час переглядів кінофільмів
протягом року.
Обласна бібліотека працює для молоді з 9 до 19.00 з понеділка по неділю,
крім: суботи. У бібліотеці у інформаційній зоні протягом року 2021 р., 1 раз на
49
тиждень по 2 години відбувався перегляд кінофільмів Протягом року послугою
скористалося 400 молодих людей.
ROI = В-І*100%
І
Щоб порахувати індекс повернення інвестицій потрібно розрахувати:
1. В: сукупні вигоди для одного користувача, що відвідав кінозал.
2. І: сукупні витрати на одного користувача, що відвідує кінозал
Для розрахунку сукупних вигод (В) потрібно мати альтернативну вартість
послуги, тобто ціну, яку б користувачі заплатили, якби не мали можливості
безкоштовно відвідати кінозал з перегляду кінофільмів в бібліотеці.
Так, у місті є такий варіант: У Кінопалаці «Україна» перегляд на 1 людину
коштує в середньому 90 грн.
Рахуємо сукупну вигоду (В) - 90*400=36000
Для розрахунку сукупних витрат (І) бібліотеки на надання послуги
потрібно врахувати всі пункти витрат:
Витрати на утримання приміщення для обслуговування, в якому
проходить перегляд кінофільмів; Зважена зарплата бібліотекаря (згідно
Інструкції з розрахунку індексу повернення інвестицій для бібліотечних послуг
РОБМ), який проводить заняття.
Беремо витрати на приміщення інформаційної зони, і частку коштів на
утримання допоміжних приміщень. Згідно з розрахунками по нашій бібліотеці,
ця сума становить 5000 грн. Визначаємо витрати на персонал - це зважена
зарплата одного співробітника відділу читального залу. Беремо загальну
зважену зарплату персоналу відділу читального залу і ділимо на кількість
співробітників читального залу. Це становить - 36654 грн.
Дуже важливим є врахування тривалості послуги при обчисленні витрат.
Потрібно розрахувати, яка частина витрат припадає саме на цю послугу з
огляду на її тривалість по відношенню до всього можливого часу роботи
бібліотеки.
У прикладі весь час роботи бібліотеки за минулий рік становить: 2914
годин.
Перегляд кінофільмів на рік становив:
2 год. (тривалість перегляду) * 1 (раз на тиждень)* 60 год. на рік = 60 год. на рік
60/2914 = 0,02 - частка тривалості послуги
Відповідно за рік витрати по приміщенню складають: зважені витрати на
приміщення відділу читального залу з інформаційною зоною помножені на
частку тривалості послуги.
5000 * 0,02= 1000грн.
Зважена зарплата бібліотекаря на цю послугу на рік складає:
Зважена зарплата = витрати на персонал* частка тривалості послуги
36654*0,02 = 733,08 грн.
Рахуємо сукупні витрати (І).
Додаємо витрати на персонал і витрати на приміщення по відношенню до
часу послуги:
50
І = 1000+733,08= 1733,08 грн.
Ефект від послуги (ЕФ) складатиме різницю вигод (В) і витрат (І).
Для кінозалу в бібліотеці ЕФ складатиме:
36000-1733,08 = 34266,92 грн.
Виходить, що вигоди від надання цієї послуги перевищують витрати.
Грошовий соціальний ефект від цієї послуги становить 34266,92 грн., а громада
в цілому заощадила 36000 грн.
Рахуємо індекс повернення інвестицій:
RОІ = В-І*100%
І
Індекс повернення інвестицій:
(36000-1733,08)/1733,08* 100% = 1977%, що є дуже високим індексом
повернення інвестицій. Кожна одна гривня вкладена у цю послугу повертає
19,77 грн. соціальних вигод.
2. Розрахунок повернення інвестицій під час проведення заняття з
англійської мови у бібліотеці.
У бібліотеці протягом року відбулось 30 занять. їх відвідало 600 осіб.
Кожне заняття тривало 1 годину.
Альтернативна вартість послуги:
Заняття з вивчення англійської мови у м. Рівному коштує 100 грн. за 1
годину занять.
Тож сукупні вигоди (В) становитимуть:
600*100 = 60000 грн.
Тепер рахуємо сукупні витрати (І): витрати на утримання приміщення та
зважена зарплата
Зважена витрата вираховує кошти на утримання відділу читального залу,
де відбуваються заняття. Вона становить 18267 грн.
Витрата на персонал:
146616/4 = 36654 грн.
Заняття з англійської триває:
1 год. (тривалість одного заняття) *1 (рази на тиждень)*30 (кількість тижнів, у
які проводилось заняття) = 30 год. на рік 30/2914 = 0,01 частка тривалості
послуги Зважені витрати на приміщення:
18267*0,01 = 182,67 грн.
Зважена зарплата бібліотекаря на цю послугу:
36654*0,01 = 366,54
Сукупні витрати: 182,67+366,54 = 549,21 грн.
Ефект від послуги складатиме:
60000-549,21= 59450,79 грн.
Виходить, що вигоди від надання цієї послуги перевищують витрати.
Грошовий соціальний ефект від цієї послуги становить 59450,79 грн., а громада
в цілому заощадила 60000 грн. Рахуємо індекс повернення інвестицій:
ROI = В-І*100%
І
51
(60000-549,21)/549,21* 100 = 10824% що є дуже високим індексом повернення
інвестицій. Кожна одна гривня вкладена у цю послугу повертає 108 грн.
соціальних вигод.
3. Розрахунок повернення інвестицій під час здійснення видачи книг.
У бібліотеці протягом року було видано 335956. Оскільки у бібліотеці
запитують переважно найновіші видання, розраховуємо альтернативну
вартість, виходячи із цін 2021 року. Середня вартість книг, що надходили в
бібліотеку 150 грн.
Рахуємо індекс повернення інвестицій:
ROI = В-І *100%
І
(50393400-40884,5)/40884,5 * 100 = 123157% що є надзвичайно високим
показником. Кожна гривня вкладена в цю послугу повертає 1231 грн.
соціальних вигод.
Отже, розрахунки індексу повернення інвестицій дають можливість
розвіяти хибні уявлення про застарілість і недоцільність бібліотек. Дані про
обласну бібліотеку для молоді доводять, що бібліотека не лише центр дозвілля
молоді, а заклад, який допомагає заощаджувати родинам і громаді в цілому.
Тому, кожна гривня вкладена в діяльність бібліотеки пожвавлює життя в
громаді та робить її успішнішою.
1. Бенджемін Г. Розумний інвестор. Стратегія вартісного інвестування /
Г. Бенджемін. – Київ : Наш формат, 2019. – 544 с.
2. Звіт Рівненської обласної бібліотеки для молоді за 2021 рік. – Рівне, 2021. – 89 с.
УДК 373:027.8:061.27(043.2)
ПОПОВИЧ Н. Ф., БОНДАРЕВА Д.-Т. О.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ

СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Бібліотеки є обов’язковими структурними підрозділами закладів

загальної середньої освіти. Вони здійснюють бібліотечно-інформаційну та
культурно-просвітницьку діяльність, беруть участь в освітньому процесі.
Дослідженню різноманітних проблем бібліотек закладів освіти
присвячено ряд публікацій [1; 2; 3].
Бібліотекарі сприяють літературному розвитку учнів через залучення їх
до читання, популяризацію книг, прищеплення любові до друкованого слова,
виховання культури читання, проведення пізнавальних масових заходів тощо.
Жоден вид діяльності здобувачів освіти сьогодні неможливий без бібліотечної
52
педагогіки. Вона реалізується бібліотекарем у процесі вибору і рекомендування
книг користувачам. Бібліотечна педагогіка виконує важливу освітню функцію,
що забезпечує розширення кругозору учнів, надання їм доступу до знань через
наявний бібліотечний фонд.
Основою діяльності бібліотеки закладу загальної середньої освіти є
документні ресурси на різних носіях інформації, що утворюють бібліотечний
фонд.
Як відомо, бібліотечний фонд – це впорядковане зібрання документів, що
зберігаються у бібліотеці.
Фонд бібліотеки формують відповідно до Статуту закладу загальної
середньої освіти або іншого документа, що регламентує його діяльність.
Формування бібліотечного фонду полягає у сукупності послідовних і
взаємопов’язаних процесів з моделювання бібліотечного фонду, його
комплектування, обліковування, опрацювання, розміщення, використання,
зберігання й вилучення з фонду документів, які втратили інформаційну,
культурну, наукову цінність, а також низки менших за обсягом процесів та
операцій, здійснюваних згідно з установленими правилами і нормами.
Бібліотечний фонд є основою бібліотечного обслуговування,
інформаційно-бібліографічної діяльності бібліотеки, її соціокультурної роботи.
Від професійно сформованого бібліотечного фонду залежить ефективність
роботи всієї бібліотеки закладу загальної середньої освіти.
Бібліотекарям необхідно сприяти розвитку в учнів інтересу до читання,
прагнення ознайомитися зі змістом творів як джерелом нових знань. Важливе
значення у здійсненні такої діяльності має бібліотечний фонд, який повинен
задовольняти найрізноманітніші потреби користувачів.
Працівникам бібліотек слід враховувати вікові етапи читацького розвитку
учнів. Адже кожна вікова група учнів має своє коло книжок для читання, свої
пізнавальні інтереси та інформаційні потреби. Відтак, бібліотекарям потрібно
застосовувати відповідно до віку користувачів найефективнішу стратегію
розвитку та задоволення читацького інтересу.
Виокремлюються такі принципи формування бібліотечного фонду:
селективність, координування та системність. Селективність полягає у доборі
документів щодо доцільності придбання та зберігання їх у бібліотечному фонді.
Критеріями відбору є наукова, історична, художня цінність документів, їх
практична значимість, ступінь відповідності профілю фонду, завданням
бібліотеки та потребам користувачів. Координування – це добір документів за
основною тематикою відповідно до інформаційних потреб користувачів з
урахуванням пропорційного комплектування фонду бібліотеки закладу освіти
документами суміжних галузей знань. Системність полягає у планомірній
діяльності з комплектування та вилучення документів з бібліотечного фонду.
Бібліотечний фонд, на відміну від окремих документів, має такі
специфічні ознаки:
- множинність документів, дібраних у певному порядку;
53
- організація його як у цілому, так й окремих частин за певними ознаками
та способами, зручними для більшості користувачів і працівників бібліотеки.
Сукупний фонд бібліотеки закладу загальної середньої освіти становить
систему окремих фондів, які диференціюють за функціональним призначенням
і складом.
Основний бібліотечний фонд містить документи, що супроводжують
реалізацію основних освітніх програм здобувачів загальної середньої освіти,
педагогічних працівників, інших учасників освітнього процесу та призначені
для постійного або довготривалого зберігання. Зокрема, він
містить: літературно-художні видання (твори художньої літератури), галузеві
видання (наукові, науково-популярні, навчально-методичні, видання з усіх
навчальних предметів і виховних напрямів, реалізованих у рамках освітньої
програми школи), довідкові видання (довідники, словники, енциклопедії, що
містять короткі відомості наукового або прикладного характеру, розміщені в
порядку, зручному для їх швидкого пошуку, не призначені для суцільного
читання), періодичні видання (серіальні видання, що виходять через певні
проміжки часу).
Спеціалізований бібліотечний фонд складається з документів, дібраних за
певною ознакою (вид, тематика, читацьке призначення тощо). Спеціалізовані
фонди бібліотек закладів загальної середньої освіти містять підручники,
навчальні та навчально-методичні посібники для забезпечення навчальної
діяльності за чинними освітніми програмами.
Отже, фонди бібліотек закладів загальної середньої освіти слід формувати
так, щоб їхній ресурсний потенціал задовольняв найрізноманітніші
інформаційні потреби та читацькі інтереси користувачів, забезпечував всебічну
допомогу в освітньому процесі, сприяв розвитку творчих здібностей учнів,
організації їх змістовного дозвілля тощо.
1. Баліка Л. М. Екстраполяція досвіду роботи шкільної бібліотеки у процесі
розвитку інтересу до читання / Л. М. Баліка // Інноватика у вихованні: зб. наук. пр.
/ упоряд. О. Б. Петренко; ред. кол.: О. Б. Петренко, Н. М. Гринькова, Т. С. Ціпан
та ін. – Рівне: РДГУ, 2015. – Вип. 1. – С. 86–93.
2. Кучерова О. М. Організаційно-функціональні трансформації шкільних бібліотек:
історико-комунікаційний аспект / О. М. Кучерова // Вісник Харківської державної
академії культури: зб. наук. пр. / ред. кол.: В. М. Шейко (відп. ред.) та ін.; за заг.
ред. В. М. Шейка. – Харків, 2012. – Вип. 36. – C. 190–202.
3. Попович Н. Ф. Роль шкільних бібліотек у навчально-виховному процесі в
початкових класах / Н. Ф. Попович // Бібліопсихологія, бібліопедагогіка,
бібліографістика, бібліотерапія в освіті: теорія і практика: збірник тез доповідей
Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., Мукачево, 27 серпня 2021 р. / ред. кол.:
Т. Д. Щербан (гол.ред.) та ін. – Мукачево: МДУ, 2021. – С. 35–37.
54
УДК 027.8:061.27:022.4-047.58(043.2)
ПОПОВИЧ Н. Ф., ДЬОРДЯЙ Д. В.

СПЕЦИФІКА МОДЕЛЮВАННЯ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ

СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Бібліотека є важливим складником сучасного освітнього середовища.

Діяльність бібліотеки, як педагогічної системи, спрямована на освіту та
виховання користувачів.
Бібліотечна педагогіка реалізує важливі функції: освітню та виховну.
Засоби інформації бібліотек закладів загальної середньої освіти (фонд книг,
газет, журналів, довідкових видань, комп’ютерні програми, бази даних,
відеоматеріали тощо) мають вагомий вплив на освіту та виховання учнів.
Вивченню різних питань діяльності бібліотек закладів освіти присвячено
ряд досліджень [1; 2; 3].
Головна мета діяльності бібліотек закладів загальної середньої освіти –
забезпечити якісне бібліотечно-інформаційне обслуговування всіх учасників
освітнього процесу та надавати допомогу педагогам у всебічному розвитку
учнів. Важливе значення для реалізації цієї мети має бібліотечний фонд.
Моделювання бібліотечного фонду – це процес проєктування
майбутнього фонду, результатом якого є моделі, що застосовують для
цілеспрямованого добору документів відповідно до обраного профілю фонду.
Створенню моделі передує збирання та аналізування інформації про всі
істотні характеристики, що визначають тенденції розвитку бібліотечного
фонду, зокрема: місія бібліотеки, її довгострокова мета і стратегічні напрями
розвитку; інформаційні потреби реальних і потенційних користувачів; стан
інших фондів за суміжним профілем, з якими можуть бути координаційні
зв’язки; обсяг матеріальних, кадрових ресурсів, залучених для формування
фонду.
Модель бібліотечного фонду – це умовний образ бібліотечного фонду,
який відображає його реальний або бажаний стан.
Виокремлюють моделі бібліотечного фонду двох видів – реальну та
ідеальну. Перша модель відтворює параметри фонду, що існує реально, друга
модель прогнозує майбутній стан фонду.
Моделі бібліотечного фонду різноманітні за формою. Найбільшого
поширення в бібліотечній практиці набули чотири форми моделей: описова
(вербальна), бібліографічна, математична та структурна. Моделі відображають
фонд у вигляді словесного опису, схеми, списку, картотеки тощо. Кожна
модель передбачає розв’язання своїх завдань.
В описовій моделі у словесній формі визначаються завдання бібліотеки, її
місія, статус серед інших бібліотек, з якими можна координувати
комплектування. Прикладом реальної описової моделі є Положення про
бібліотечний фонд – документ, який розробляють у бібліотеці. У Положенні
55
про бібліотечний фонд регламентують структуру і систему формування та
розміщення фонду бібліотеки, порядок діяльності посадових осіб з його
формування, визначають їхні функції, обов’язки та відповідальність тощо.
Ідеальна описова модель – це профіль фонду. Профілем фонду є
довгостроковий регламентаційний документ, який відображає основні
принципи, напрями, стратегію та особливості комплектування фонду, визначає
джерела комплектування, тематику, види, екземплярність документів у фонді
бібліотеки. Профіль комплектування може бути представлений у різних видах,
наприклад, тематико-типологічним планом комплектування, тематичним
планом комплектування, бібліографічним списком, картотекою. Профіль
комплектування затверджує керівник закладу освіти.
Бібліографічна модель – це перелік конкретних книжок або документів
інших видів, наявність яких обов’язкова у фонді бібліотеки. Жоден документ
не може бути замінений іншим виданням, тому важливо з самого початку
скласти ґрунтовно продуманий перелік необхідних видань, щоб згодом можна
було керуватися ним під час комплектування фонду. Модель ядра фонду
формують одразу після того, як визначено профіль бібліотечного фонду. Адже
саме з ядра розпочинається формування фонду. На відміну від описової моделі,
що вербально інформує про те, які види документів є у фонді, за якою
тематикою та за який хронологічний період його комплектують, у
бібліографічній моделі перелічують ці документи, зазначають авторів, назви,
вихідні дані та інші бібліографічні відомості.
Математична модель подає кількісне уявлення про бібліотечний фонд і
визначає його бажані або нормативні числові показники. Обсяг бібліотечного
фонду розраховується з урахуванням нормативного показника
книгозабезпеченості.
Структурна модель бібліотечного фонду описує його за допомогою
переліку тематичних рубрик. Завданням структурної моделі є визначення
семантичних меж профілю комплектування та уточнення його цільового та
читацького призначення. На практиці структурну модель втілюють у тематико-
типологічному плані комплектування бібліотеки.
Тематико-типологічний план комплектування – це документ, що
регламентує створення й розвиток бібліотечного фонду в середній та подальшій
перспективі. Пояснювальна записка плану містить паспорт фонду (відомості
про бібліотеку, її завдання, контингент користувачів, структуру фонду). У
документі відображаються важливі параметри фонду: тематичні рубрики,
побудовані за Універсальною десятковою класифікацією, види документів,
екземплярність, мовний склад. Додатком до тематико-типологічного плану
комплектування є перелік періодичних видань, передплачених на поточний рік.
Тематико-типологічний план комплектування складають один раз на п’ять
років і щорічно коригують.
Сукупність моделей різного виду та їх призначення формують системну
модель бібліотечного фонду, яка передбачає типи й види видань, кількість
користувачів, хронологічну глибину комплектування, мовний діапазон тощо.
56
Отже, під час моделювання фонду бібліотеки закладу загальної середньої
освіти потрібно враховувати усі необхідні параметри для ефективного
забезпечення інформаційних потреб учнів, педагогічних працівників, інших
учасників освітнього процесу.
1. Жигунова Л. І. Організація масової роботи шкільних бібліотек / Л. І. Жигунова //
Шкільна бібліотека. – 2015. – № 8. – С. 26–29.
2. Кучерова О. М. Організаційно-функціональні трансформації шкільних бібліотек:
історико-комунікаційний аспект / О. М. Кучерова // Вісник Харківської державної
академії культури: зб. наук. пр. / ред. кол.: В. М. Шейко (відп. ред.) та ін.; за заг.
ред. В. М. Шейка. – Харків, 2012. – Вип. 36. – C. 190–202.
3. Попович Н. Ф. Роль шкільних бібліотек у навчально-виховному процесі в
початкових класах / Н. Ф. Попович // Бібліопсихологія, бібліопедагогіка,
бібліографістика, бібліотерапія в освіті: теорія і практика: збірник тез доповідей
Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., Мукачево, 27 серпня 2021 р. / ред. кол.:
Т. Д. Щербан (гол. ред.) та ін. – Мукачево: МДУ, 2021. – С. 35–37.
УДК 027.6:004.78(043.2)
ПОСТЕЛЬЖУК О. М.
Відокремлений структурний підрозділ ЗВО
«Відкритий міжнародний університет розвитку
людини «Україна» Дубенська філія
БІБЛІОТЕКА – ВІДКРИТИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ КОРИСТУВАЧІВ З

ІНВАЛІДНІСТЮ
Люди з інвалідністю у сучасному українському суспільстві часто

стикалися з фізичними та інформаційними бар’єрами, а саме не належним
доступом до громадських місць, транспорту, і що не менш важливо, з доступом
до освіти та інформації. Враховуючи реалії сьогодення, кількість людей з
інвалідністю значно зросте. І для їх соціалізації до нового способу життя
потрібно не лише фізична терапія, а й належні умови для належної адаптації,
самовдосконалення, саморозвитку.
Погоджуємося з Н. Ашаренковою, яка зазначає: «Дефіцит інформації
позначається на інтелектуальному рівні особи, ускладнює її комунікацію із
суспільством. І як наслідок – може призвести до численних обмежень у
життєдіяльності: фізичних (ізоляція людини), трудових (складність
працевлаштування), матеріальних (малозабезпеченість), освітніх(погіршення
навчальної діяльності, неспроможність отримати бажану освіту, професію),
творчих (збідненість уяви, фантазії) та ін.» [1]. Таким чином підкреслюється
роль книгозбірень як регіональних інформаційних та культурних центрів
розвитку громад та, зокрема, людей з інвалідністю. Вважаємо, що головним
завданням на наступні десятиліття для сучасних українських бібліотек всіх
рівнів є сприяння усуненню цифрової нерівності, забезпечення рівного доступу
до інформації всіх охочих осіб.
57
Роль книгозбірні в бібліотечному обслуговування та соціальній адаптації
людей з інвалідністю є предметом дослідження таких науковці, як:
Н. Ашаренкова, О. Воскобойнікова-Гузєва, Н. Кунанець, А. Литвин,
О. Малиновський, В. Пашкова, П. Таланчук, В. Ярощук, Р. Щербан та інші.
Метою дослідження є аналіз ролі обласних універсальних наукових
бібліотек України в соціалізації та інтелектуальному розвитку користувачів з
інвалідністю.
Зазначимо, що такі спеціалізовані інформаційні центри активно
працюють та розвиваються на базі Рівненської, Херсонської, Вінницької,
Чернігівської, Тернопільської, Житомирської обласних універсальних наукових
бібліотек. На сьогодні інтелектуальний доступ користувачів з інвалідністю до
ресурсів згаданих наукових бібліотек здійснюється шляхом надання їм
документів альтернативних форматів (великими літерами, шрифтом Брайля,
відеоматеріали з субтитрами тощо). Але найбільш перспективним напрямом в
інформаційному обслуговуванні цих користувачів є залучення безмежних
можливостей сучасних комп’ютерних технологій, спеціального обладнання та
програмного забезпечення. При неможливості фізичного доступу до
бібліотечних послуг бібліотекарі пропонують користувачам обслуговування у
віртуальному режимі, користування онлайновим каталогом, віртуальною
довідковою службою, чатами, блогами, обслуговування вдома бібліотечними
або соціальними працівниками, замовлення книг в телефонному режимі або
електронною поштою тощо.
Наприклад, Рівненська ОУНБ має у своєму арсеналі найрізноманітніші
методики спілкування з користувачами-інвалідами, у тому числі –
дистанційного. На сайті бібліотеки часто розміщуються виставки творчих робіт
земляків, віртуальні подорожі, ведуться різноманітні мистецькі рубрики. Також
у книгозбірні працює електронна правова громадська приймальня,
організовуються правові семінари для керівників громадських організацій
інвалідів. Вагомим здобутком Рівненської ОУНБ є формування на сайті фонду
аудіопідкастів для незрячих та слабкозорих людей. Розділ «Аудіоподкасти»
складається із тематичних підрозділів, а саме: «Дитяча література»,
«Мистецтво», «Повір у себе», «Аудіокниги» тощо, які наповнюються
відповідною літературою.
У Рівненській та Херсонській ОУНБ працюють Інтернет-центр «Окуляр»
для людей з вадами зору та незрячих. У центрах за допомогою консультанта
можна навчитися працювати за комп’ютером, шукати інформацію в мережі
Інтернет, друкувати текст десятипальцевим методом за допомогою програм
збільшення зображення, синтезатора мови та клавіатурного тренажера.
Вагомим здобутком спрямованим на адаптацію та розвиток
індивідуальних творчих здібностей людей з інвалідністю є створені креативні
проєкти Херсонською ОУНБ, а саме: театр «Звичайна роль – особливий актор»,
«Інклюзивний ляльковий театр», «Години толерантності», танцювальний
гурток та гурток «Арабські ритми», проводять тижні креативної терапії тощо.
За да ними офіційного сайту книгозбірні: «Сучасна арттерапія пропонує безліч
58
різноманітних методів, підходів і технік: живопис, графіка, пластик, глина,
фотографія, скульптура, різьба, аплікація, інсталяція, вироби з тканини, зустріч
з тваринами що позитивно впливають на психологію дітей тощо» [2].
Сумською ОУНБ створено портал «Інформаційно-ресурсний центр для
людей з обмеженими можливостями». Метою діяльності порталу є
інформаційне забезпечення потреб людей з обмеженими фізичними
можливостями, задоволення їх потреб в отриманні новин, online спілкування на
форумах, розміщення оголошень тощо.
Отже, незважаючи на позитивний досвід що впроваджено в діяльність
проаналізованих ОУНБ, все ж на практиці незначна кількість наукових
бібліотек активно працює в цьому напрямі. Вважаємо, що для належного
інформаційного обслуговування користувачів з інвалідністю варто подбати не
лише про фізичний доступ до приміщень й залів, а окремої уваги потребує
технічне забезпечення доступу до інформації, науково-методичне,
інформаційне розроблення цього важливого напряму роботи книгозбірень, а
також створення на їх базі інклюзивних центрів розвитку людей з інвалідністю.
1. Ашаренкова Н. Обслуговування користувачів з особливими потребами в
публічних бібліотеках. Послуги, що стають реальністю для України [Електронний
ресурс] / Н. Ашаренкова. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-
bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMA
GE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/bp_2006_1_2.pdf.
2. Інклюзивні проєкти [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Херсонської ОУНБ
імені О. Гончара. – Режим доступу: https://lib.kherson.ua/inklyuziya.htm.
УДК 01:011/016:004(043.2)
ПРИХОДЬКО Н. І.
ВІДЕОКОНТЕНТ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОЇ БІБЛІОГРАФІЧНОЇ

ПРОДУКЦІЇ
Віртуальний простір та електронна бібліографія значно розширює

можливості бібліотеки з інформування населення за різними галузями знань.
Завдяки глобальній мережі кожен бажаючий може отримати необхідну
бібліографічну інформацію лише відвідавши сайт бібліотеки.
Пропонуємо досвід використання відеоконтенту для популяризації
електронної бібліографічної продукції в Рівненській обласній бібліотеці для
молоді.
На сайті бібліотеки, представлено електронну бібліографічну продукцію,
яка з одного боку, звична для традиційної бібліографії, а саме ЕК, електронні
аналоги бібліографічних покажчиків, а з другого – нова: віртуальні виставки,
59
вебліографічні дайджести, бібліотрансформери, електронне видання
«Педагогічна панорама».
Наявність на сайті бібліотеки інформаційних ресурсів не дає достатніх
гарантій щодо їх активного використання. Потрібні певні заходи з
інформування про ці ресурси широкого загалу, вміння зацікавити й спонукати
наявних і потенційних користувачів до активного їх використання.
Як же читачу дізнатися, що ми створили електронний бібліографічний
продукт? Нам потрібно його популяризувати, тобто прорекламувати.
Створення інформаційно-бібліографічних ресурсів бібліотекою – це
велика і кропітка праця. Але донесення інформації про ці ресурси до
користувача, тобто рекламування – є необхідною умовою діяльності бібліотеки.
Важливим напрямком роботи нашого відділу є представлення
бібліографічних продуктів на сайті бібліотеки та у соціальних мережах.
На бібліотечній сторінці у фейсбуці ми регулярно публікуємо пости про
створення покажчиків, віртуальних виставок, бібліотрансформерів.
Пошуки засобів реклами й популяризації власної бібліографічної
продукції, що діють на користувача у віртуальному інтернет-середовищі
привели нас до використання відео для інформування користувачів про
електронну бібліографічну продукцію та фонди бібліотеки.
Основне завдання відеоконтенту:
- формування у користувача певного рівня обізнаності про бібліотечні
продукти та послуги;
- установка про необхідність ознайомлення з бібліотечною продукцією;
- залучення нових членів читацької аудиторії;
- формування та підтримка високого іміджу бібліотечної установи.
Ми створюємо відео за матеріалами наших бібліографічних покажчиків.
Наприклад, віртуальні виставки-презентації бібліографічних посібників
«чекаю…читаю…пишу…нікуди не поспішаю…» (про творчість рівненської
письменниці Тати Рівної (Тетяни Сладковської) та «Письменники Рівненщини
– лауреати літературних премій».
Для поширення інформації про послуги бібліотеки віддаленим
користувачам ми створили відеоінструкцію «Як користуватися віртуальною
довідкою?», яка розміщена на сайті бібліотеки. Функція відеоінструкції полягає
в наочній демонстрації алгоритму дій надсилання запиту.
Для розкриття бібліотечних фондів та популяризації читання стають у
нагоді віртуальні виставки та бібліотрансформери. Інформувати читача про
наявність яких ми пропонуємо відеопрезентаціями. Зокрема, відеопрезентація
бібліотрансформера «Битва під Берестечком – приклад героїзму українського
козацтва» ознайомить користувачів з наповненням кожної сторінки та дасть
можливість вільно орієнтуватись в інформації, що їх цікавить.
Метою відеопрезентації є надання фахової консультативної допомоги
дистанційним читачам під час опрацювання ними бібліотрансформера,
залучення до споживання саме якісної, перевіреної інформації, впровадження в
практику роботи – вмінь та навичок її отримання і творчого використання.
60
За допомогою відеоконтенту бібліографічне інформування стає більш
видовищним, а тому – більш ефективним. У стислий час формат презентації
дозволяє ознайомити аудиторію з інформаційно-бібліографічним ресурсом.
Пропонуємо переглянути відеопрезентацію бібліотрансформера
https://www.youtube.com/watch?v=erEnC-NlrCM.
Отже, наш досвід створення відео контенту для популяризації
електронної бібліографічної продукції доводить, що цей змістовно насичений,
місткий, але в той же час зручний, мобільний засіб донесення інформації має
позитивний відгук. Використання відео підвищує взаємодію з аудиторією та
збільшує охоплення переглянутих бібліографічних продуктів.
УДК 028.8:615.85(043.2)
ПРОДАН А. В.
Пряшівський університет (Словаччина);
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІБЛІОТЕРАПІЇ
Останнім часом активно розвивається галузь педагогічної науки, яку

найчастіше називають реабілітаційною педагогікою. Така назва пов’язана
передусім із можливістю коректувального впливу на дітей, підлітків та молодь
у плані полегшення соціалізації особистості в соціумі, а також для покращення
їх фізичного, психічного й соціального здоров’я, функціональних та
адаптаційних можливостей з огляду на певні відхилення в генетичному
розвитку чи в поведінці.
У перекладі з грецької бібліотерапія означає «лікування книгою», в
основі якої лежить систематичне читання, що призводить до покращення
психологічного стану читача. Це спеціальний корекційний вплив на людину за
допомогою читання спеціально дібраної літератури з метою нормалізації чи
оптимізації її психічного стану [1, с. 10].
Ряд дослідників, науковців та педагогів-практиків досліджували означену
проблему, зокрема: Ю. Дрешер, Б. Крейденко, Б. Симонов, Т. Алієва,
Р. Бєлашова, М. Волочай, О. Дем’янчук, М. Лещенко, Л. Ляхоцька,
Н. Миропольська, Д. Ольшанський, Г. Ткачук, Г. Яблонська та інші. Вони
розглядають книгу як засіб виховання, спрямований на розвиток духовності,
фізичної досконалості, моральності, художньої-естетичної культури тощо.
До різноманіття інноваційних технологій, якими характеризується
сучасний стан розвитку педагогічної науки й практики, належить педагогічна
бібліотерапія, яка є цілісною системою інтегративної психолого-педагогічної
терапії на засадах особистісно-орієнтованої взаємодії усіх учасників освітнього
простору та передбачає лікування особистості за допомогою книг, фрагментів
книг, сучасних аудіовізуальних матеріалів (відео- та аудіозаписи книг), інших
читацьких засобів здійснювати психолого-педагогічний вплив на проблеми
61
дитини, що виникають у спілкуванні, ускладнені в навчанні, подоланні
труднощів соціалізації, адаптації в соціумі для збереження цілісності її
духовного ядра [2, с. 67]. Як бачимо, в нашій країні бібліотерапією найчастіше
займаються педагогічні працівники. З метою підвищення кваліфікації освітян
навіть проводять відповідні курси, практикуми, семінари з «лікування книгою».
У США та Канаді ж, наприклад, бібліотерапія розглядається «через
призму медичних наук і цією діяльністю займаються виключно психологи та
психотерапевти «в умовах лікарні» [3, с. 697].
Серед позитивних і дієвих сторін бібліотерапії можна виділити, зокрема,
розвивальний вплив її на мислення читача, розширення його світогляду,
можливість отримати естетичну насолоду від прочитаного, підвищення
стресостійкості та розширення словникового запасу, покращення концентрації
уваги, розвиток кращих моральних якостей тощо.
Але обов’язковою умовою високої якості й доброго результату
бібліотерапії є відповідна спеціальна підготовка освітян, яка розкриє всі
таємниці бібліотерапевтичного процесу, а також їх лідерські якості.
Бібліотерапевтом повинна бути людина, наділена емпатією, яка тонко вміє
визначати проблеми й потреби учасників «лікування книгою», добре знає
літературу та її можливості впливу, має значний терапевтичний досвід, уміє
вести внутрішньогрупову комунікацію, не оцінює, а приймає усіх такими, як
вони є, поблажлива до себе й до інших.
Розглядаючи теоретичні основи бібліотерапії, важливо звернути увагу на
використання бібліотерапевтичних засобів, до яких належать книги,
альтернативні читацькі матеріали та бібліотерапевтичні тексти. Необхідно
також скласти спеціальні програми з «лікування книгою», майстерно оволодіти
основними бібліотерапевтичними техніками роботи. Щодо безпосередньої
організації цього процесу, то варто спочатку ознайомитися з його учасниками,
продумати місце проведення означених занять, а також чітко спланувати хід
усього бібліотерапевтичного процесу.
Таким чином, дотримуючись визначених теоретичних основ для
ефективного проведення бібліотерапії, отримаємо добрі терапевтичні
результати у плані коректувального й виховного впливу на читачів, завдяки
якому відбуватимуться позитивні зміни в пізнавальній, емоційній та соціальній
сферах, а також у формуванні гармонійно-розвиненої особистості.
1. Библиотерапия: методические рекомендации / сост. В. В. Головач. – Мариуполь:
МГУ, 2018. – 56 с.
2. Заїчко А. С. Бібліотерапія в освіті [Електронний ресурс] / А. С. Заїчко // Бібліотека
закладу вищої освіти в умовах трансформаційних змін: відкрита наука, відкритий
доступ, цифрова педагогіка: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., Полтава, 20-21
вересня 2018 р. – Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка. – С. 66–70. – Режим
доступу: http//:www.dspace.pnpu.edu.ua.
3. Трофимова Р. Трактовки библиотерапии / Р. Трофимова // Мир науки, культуры,
образования. – Горно-Алтайск, 2007. – № 1. – С. 69–72.
62
УДК 004.738.5:004.9(043.2)
ПРОКОПОВИЧ Л. С.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ ЯК НАЙСУЧАСНІШИЙ СПОСІБ ПОШУКУ ТА АНАЛІЗУ

ІНФОРМАЦІЇ
Основною цінністю сучасного світу є інформація. Для підготовки будь-

якого проекту, надання і отримання послуг, написання статті, звіту, наукової
роботи тощо потрібна інформація. Загальновідомо, що людина, яка володіє
інформацією, володіє світом. Опрацювання інформації дає змогу ясно і чітко
визначити проблему, з’ясувати шляхи її розв’язання та швидко знайти власні
способи вирішення тих чи інших завдань.
Під інформацією (від лат. іnformatio – повідомляти) розуміють будь-яке
повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників,
що є об’єктами збереження, обробки та передачі, які використовуються в
процесі аналізу певних рішень [1, с. 77].
В інформаційному середовищі виокремлюють наступні типи джерел
інформації: документ, людина; предметно-інформаційне середовище та
розрізняють найпоширеніші шляхи пошуку інформації, зокрема: вивчення
бібліотечного каталогу, за допомогою пошукових систем у мережі Інтернет,
довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. Бібліотечні каталоги є
найбільш доступними для дослідників. Пошук потрібних джерел інформації
здійснюється за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у
відповідному каталозі бібліотеки.
Сьогодні найзручнішими та найсучаснішим способом пошуку й
систематизації необхідної інформації є Інтернет – ресурси.
Інтернет – усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або Word Wide Web
(WWW), що дослівно означає «всесвітня павутина». Сучасний період розвитку
суспільства можна назвати початком ери Інтернету, відмінною ознакою якої
вважається створення єдиного інформаційного простору. В таких умовах
очевидною є нагальна потреба використання в бібліотечних закладах
Інтернету як всесвітньої мережі, що забезпечує доступ до світового
інформаційного співтовариства [2].
В Інтернеті можна отримати різноманітну інформацію: від прогнозу
погоди до інформації про політику, економіку, культуру , техніку і технології,
наукові відкриття тощо. Підключення до мережі Інтернет дозволяє переглядати
різноманітні документи різних країн, за лічені хвилини переглянути сторінку
сервера Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського,
ознайомитися з інформаційними джерелами наукової періодики, електронними
фаховими виданнями, тематичними збірники тощо. Зауважимо, що при цьому
кожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами
через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, які
починаються словами «див. також…», однак для того щоб гортати сторінки
63
книги, достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові, і
через певний час з’являється потрібна інформація.
Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують
інформаційно-пошукові ресурси. Найбільш відомими є: Meta, Ukrnet, Atlas,
Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інш. Для пошуку інформації
достатньо ввести адресу такої системи (Наприклад: www ukrnet.ua) в адресний
рядок програми-браузера, після чого відбудеться завантаження головної
сторінки пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за
допомогою ключових слів або за допомогою Web каталогів.
Отже новітні системи комунікації і зберігання інформаційних ресурсів
стали невід’ємним засобом бібліографічного обслуговування користувачів
бібліотеки [3; 4].
Зауважимо, що пошукові ресурси дають можливість здійснити найбільш
повний пошук у рамках заданої теми.
Іншою поширеною послугою, яка використовується в мережі Інтернет – є
електронна пошта (E-mail). Основна перевага електронної пошти полягає в
тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на певній
відстані, у будь-якій частині земної кулі і лист надійде йому за декілька хвилин.
Головне, аби він був підключений до системи Інтернет.
Інтернет і WEBстають інформаційним джерелом для мільйонів людей, і
для більшості з них, ця мережа є значно привабливішою аніж бібліотека чи
вчитель. Чому? Її привабливість у тому, що користувачі мають доступ до
інформації без будь-якої допомоги, участі керівництва, іншої особи, і
користуються нею в будь-який час доби.
Отже, можна зробити висновки, що електронні ресурси можуть лише
певною мірою стати підґрунтям для подальших пошуків. Однак якісне наукове
дослідження без паперового варіанту неможливе. Сьогодні інформація відіграє
важливу роль в житті суспільства загалом і окремої людини зокрема. Існують
різні способи пошуку джерел інформації. Найсучаснішим і найзручнішим є
Інтернет-пошук. Інтернет як гіпер-простір зберігає фактично безмежну
кількість інформації. Проте Інтернет не може повною мірою витіснити інші
шляхи пошуку інформації, зокрема комунікативний чи бібліотечний.
1. Шаравара Т .О. Інформаційний пошук та робота з бібліотечними ресурсами: навч.
посібник / Т .О. Шаравара. – Київ : Вид-во Ліра, 2016. – 256 с.
2. Самыкин А. В. Интернет как социально-культурный феномен (некоторые аспекты
проблемы / А. В. Самыкин // Библиотековедение. – 2002. – № 6. – С. 48–59.
3. Филиппова Л. Я. Информационнный сервис Интернет (для пользователей) : учеб.
пособие / Л. Я. Филиппова; Харьк. гос. акад., культуры. –Харків: ХГФК, 2004. –
150 с.
4. Степанов В. К. Библиографические ресурсы Интернет [Электроный ресурс]. –
Режим доступа: http//www.libs.ru.doc/text book/.
64
УДК 37.015.311:002:028.02:37.011.3-053.4/5(043.2)
САБОВ А. Р.
Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж
Мукачівського державного університету
РОЛЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ
Дитинство-найкраща пора для знайомства дитини з книгою. Появі книги

у житті дитини передує усна народна творчість у вигляді колискових, які
наспівує мама чи тато, та коротких ритмічних віршиків чи приговорок, які
озвучують дорослі в процесі ігор з дитиною та її безпосереднього виховання.
Перша книга може з’явитися в малюка вже в шість місяців. Звичайно,
дитина ще не уміє читати, навіть говорити, проте вона почне звикати до
присутності книги в її житті. Перші книги, зазвичай бувають з поліетилену чи
твердого картону, оскільки дитина її легко розірве або потягне до рота. Але
згодом, малюк зрозуміє, що саме в книгах є багато цікавих малюнків, віршів і
казок. Згодом з'явиться бажання і самому навчитися роздивлятися малюнки,
розрізняти кольори та форми, навчатися буквам. Значну роль у формуванні у
дошкільників інтересу до книги відіграють ігрові кімнати, в яких оформлено
куточок, де дитина може самостійно на свій смак вибрати книгу і спокійно
розглянути і «перечитати» [1]. Це особливе, спеціально виділене та оформлене
місце в садочку, дома, – затишне, привабливе. Книги для куточка необхідно
підбирати з ілюстраціями, які крок за кроком підсилюють текст, докладно
розкриваючи дитині художній світ твору, допомагаючи увійти в цей світ, бути
учасником подій і пригод, які відбуваються з героями, надихають дитину на
самостійні дії, відіграють важливу роль у вихованні.
Про можливості дитячої книжки впливати на розвиток дитини писали
педагоги, письменники, журналісти – просвітителі К. Ушинський,
С. Миропольський, І. Франко, Ю. Сиропятова, В. Лобанов, Є. Єлачич, О. Чепа,
А. Ленський, В. Вахтєрєв, А. Острогорський, М. Хмельов, М. Бахтин,
Н. Феоктистов, В. Герд, М. Парланд та багато інших. О. Чепа писав, що для
дітей книжка має велике, інколи найважливіше значення: вона їх радість і горе,
вона у відповідних умовах є чи не самим природним і значним засобом
виховання, розвитку та освіти: вона якщо не створює із дитини людину, то
допомагає їй стати такою.
Слухаючи казки, оповідання, діти починають розуміти різницю між
добром і злом, дізнаватися, що таке дружба, любов, співчуття, вчитися
співпереживати героям, емоційно реагувати на те, що відбувається в казці чи
оповіданні. Усе це сприяє емоційному і духовному розвитку малюка.
Особлива роль в організації читання належить бібліотекам. Саме
книгозбірня, враховуючи виклики часу, коли Інтернет витісняє книгу, повинна
трансформуватись і стати тим закладом, куди діти з задоволенням прийдуть зі
своїми батьками, полистають книги, відвідають захід. Заходи для малюків
повинні бути яскравими, з літературними героями. Книги в бібліотеці повинні
65
бути яскравими і стояти на поличках так, щоб були доступні дітям для
перегляду. Адже, коли дитина побачить що хтось уважно перелистує книгу, у
неї проявиться інтерес до книги, до читання.
Отже, любов до книги потрібно прививати дітям з дошкільного віку.
Значна роль у цьому відведена батькам, вихователям і бібліотечним
працівникам які повинні не тільки донести до дитини текст а і правильно його
підібрати, враховуючи здібності дитини і її інтереси.
1. З чого починається літературна виховання дитини [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://jak.koshachek.com/articles/z-chogo-pochinaetsja-literaturna-vihovannja-
ditini.html.
УДК 821.161.2:82-94:37.091.4(043.2)
СПІРІН В. І., ПРОКОПОВИЧ Л. С.
ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ФРАНКА
Видавнича справа посідає особливе місце в історії кожного народу, бо

покликана впливати на рівень освіти, національної свідомості, є важливою
складовою життя суспільства.
Кожен дослідник, що вивчав життя і творчість Івана Франка, так чи
інакше мусив торкатися його видавничої діяльності, оскільки ця грань його
біографії посідала особливе місце в житті Івана Франка і є невід’ємною
частиною розвитку державницького руху українського народу.
Іван Франко був видавцем упродовж усього життя: і коли видавав власні
твори та цілі книжкові серії, і коли працював у різних періодичних виданнях, і
коли працював в національній Академії наук – Науковому товаристві імені
Шевченка і наприкінці життя, коли уражений важкою невиліковною хворобою,
готував до друку свої останні видавничі серії, переглядав і видавав твори, які
ввійшли до скарбниці світової культури.
Свого часу Андрій Чайковський сказав: «Любіть Україну, любіть своє,
хоч воно не дорівнює чужому ... Не міряйте свого рідного французьким метром,
а оцінюйте його висоту своїм рідним ліктем, подумайте про те, що коли б ті
великі народи, після яких дехто нашу культуру оцінює, жили серед таких
злиднів, як ми, то хтозна, чи їхня література дорівнювала б сьогоднішній
нашій» [1].
«Нація, котра помирає з голоду, в котрій 90 % людей не вміє ні читати, ні
писати і не має de facto ніякої політичної волі, – така нація потребує хліба,
азбуки і конституції; театрами, концертами національними, романами й
поезіями дуже мало їй може прислужитися – наголошував І. Франко [2, с. 356].
Серед усіх видавничих проектів І. Франка, саме тих, які були в руслі
тогочасних видавничих процесів у Європі, були його серійні видання. За своє
життя І. Франко брав участь у виданні семи видавничих серій: «Дрібна
66
бібліотека» (1878 – 1880), «Наукова бібліотека» (1881), «Літературно-наукова
бібліотека» (1889 – 1897), «Хлопська бібліотека» (1910 – 1912), «Міжнародна
бібліотека» (1912 – 1914), «Всесвітня бібліотека» (1914 – 1916) [6]. Аналіз
виходу у світ цих видавничих серій свідчить: «Дрібну бібліотеку» І. Франка
видавав разом з друзями – М. Павликом, І. Белеєм, Є. Олесницьким,
Є. Озаркевичем та ін., на програму видання книжок серії «Наукова бібліотека»
мали безпосередній вплив думки М. Драгоманова та М. Павлика; «Хлопська
бібліотека» була публіцистичним додатком до офіційних органів радикальної
партії – газет «Народ» і «Хлібороб». Дві серії «Універсальну бібліотеку» та
«Всесвітню бібліотеку» І. Франко видавав з колегами-видавцями – з
О. Пашуком та І. Калиновичем.
Зупинимося на видавничому проекті «Дрібна бібліотека». Ще на початку
своєї науково-публіцистичної та культурно-освітньої діяльності І. Франко
серйозно планував видання серії перекладних творів, мета якої ознайомити
українського читача з найкращими зразками світової літератури. Зауважимо,
що у літературних альманахах та журналах Галичини нерідко публікувалися
уривки, а також цілі твори європейських письменників, активно займалася цим
і редакція «Друга», «але кострубаті переклади на «язичіє», відсутність в
авторів перекладацького хисту, а також дилетанський добір творів все це
давало невтішний результат» – зауважують в своїй монографії М. Чепіль та
Р. Вишнівський [3, с. 73]. Твори російських письменників друкувалися в
оригіналі, що робило їх зрозумілими лише для навченого семінаріях
духовенства та для фанатичних москвофілів. Простому народові, як вважав
І. Франко, потрібні переклади на народну мову. До цієї роботи він знайшов
меценатів та залучив творчу молодь. Так з’явилося видання «Дрібна
бібліотека». Твори друкувалися найпрогресивнішим на той час фонетичними
правописом – «драгоманівкою» і тільки інколи – «кулішівкою».
Завдяки публікаціям в «Дрібній бібліотеці» доступними для галицького
читача стали визначні твори європейських письменників, зокрема містерія
«Каїн» Д. Байрона, «Думи і пісні найзначніших європейських поетів» (усе в
перекладі Івана Франка), роман «Довбня» Е. Золя, оповідання Івана Франка «На
дні». Другу групу видань складали переклади наукових творів з галузі
суспільних та природничих наук., мета яких популяризація серед широких кіл
інтелігенції Галичини кращих досягнень передової європейської науки.
«Дрібна бібліотека» справила певний вплив на громадську думку,
привернула увагу як молоді так і старшої інтелігенції до сучасної науки та
літератури. Але грошова скрута і політичні переслідування не дали І. Франкові
продовжити цей проект та згодом мислитель відновив його у вигляді
«Наукової бібліотеки» та «Хлопської бібліотеки».
Хоч Іван Франко не сформулював власних книгознавчих концепцій і не
вживав термінів книгознавство, бібліологія, його практична видавнича
діяльність зводилася до прагнення наситити книжковий ринок доступними для
широких кіл українського населення україномовними книжками з усіх сфер
гуманітарної науки, причому це мали бути кращі зразки української літератури
67
та переклади європейських творів, врахування інтересів читачів, а зі зростом їх
числа – інтегрування зацікавлень читацьких кіл до україномовних книжок і
періодики, розширення репертуару української книжки за рахунок власної
літературної та наукової творчості, заохочення до літературної праці
сучасників, особливо молоді.
1. Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження: у 3-х т. / упоряд.
Б. З. Якимовича за участю З. Т. Грень та О. В. Седляра. – Львів, 2002. – Т. 1. –
С. 5.
2. Франко І. Я. Зібрання творів: у 50-ти т. / І. Я. Франко. – Київ : Наук. думка, 1976-
1984. – Т. 27. – С. 356.
3. Чепіль М. «… яка молодь, таке й майбутнє народу». Іван Франко про освіту й
виховання : монографія / М. Чепіль, Р. Вишнівський. – Київ : Слово, 2016. – 420 с.
УДК 004:02:355.1(043.2)
ТРАЧУК Л. Ф.
ВСП «Надвірнянський фаховий коледж
Національного транспортного університету»
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ БІБЛІОТЕК ДЛЯ ТЕРАПІЇ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ
Одним з головних ресурсів під час війни психологи називають спокій,

саме він дає нам змогу адекватно мислити, відрізняти фейки від достовірної
інформації, допомагає приймати правильні рішення заради порятунку життя. В
умовах повномасштабної війни українські бібліотеки, окрім того, що стали
хабами волонтерської діяльності, надають доступ до електронної інформації,
яка допомагає опанувати себе, впоратися з панікою й акумулювати свої сили
для підтримки родини та країни.
Наприклад, Рівненська ОУНБ на сайті «Аудіобібліотека» у розділі
«Аудіоподкасти» розмістила нову рубрику «Життя під час війни», де публікує
подкасти, важливу та корисну інформацію, яка допомагатиме підтримувати
людей та даватиме їм розуміння, як діяти у військовий час. Наразі на сайті
представлені аудіоподкасти на теми «Домедична допомога у військовий час»,
«Що покласти у «екстрену валізу», «Як організувати укриття вдома», «Як
поводитися при обстрілі на вулиці, у транспорті та вдома» та «Як правильно
заклеїти вікна аби їх не розбила вибухова хвиля», «Інформація для тих, хто
виїхав за кордон або збирається це зробити у зв'язку з війною», «Тимчасовий
захист як форма міжнародного захисту для громадян України в країнах
Євпропейського Союзу», «Чи можуть Вас звільнити з роботи за неявку під час
війни», «Пам'ятка на випадок облоги» [1].
Також Рівненська ОУНБ долучилася до створення аудіоказок для сімей із
дітьми, які перебувають у бомбосховищах під час російської війни проти
України. Організаторами проекту є актори і студенти КНУТКіТ ім. Карпенка-
Карого, які створили спеціальний телеграм-канал «Павлуша і Ява» із
68
аудіофайлами казок. Завдяки книгозбірні список аудіофайлів на каналі
поповнився і дитячими оповіданнями рівненської письменниці Неоніли Диб'як.
Розмір файлів невеликий, щоб їх можна було слухати зі заблокованим екраном,
не розряджаючи телефон. Усі казки можна завантажити заздалегідь і
прослуховувати офлайн за потреби [2].
Відділ наукової інформації та бібліографії Вінницької ОУНБ підібрав
поради лікарів та психологів, вміщені в мережі Інтернет, яким чином позбутися
руйнівної паніки та виробити в собі стресостійкість, та розмістив їх на сайті.
Книгозбірня підготувала відеоролик «Бібліографічний огляд «Стрес та
домедична допомога» [3] та провела інформаційно-методичний вебінар на тему
«До кейса знань бібліотекаря: декілька правил допомоги в умовах військового
стану» до якого долучилися бібліотекарі області. Вищеназвані книгозбірні, як і
інші бібліотеки, на своїх сайтах та в соціальних мережах забезпечують
населення офіційною інформацією щодо корисних контактів на час російсько-
української війни.
Під час війни головними професійними та життєвими пріоритетами
бібліотек стали захист інформаційного простору, боротьба з фейками,
дезінформацією та кіберзагрозами. Так, з початку війни блог науково-
методичного відділу НБУ ім. Ярослава Мудрого розміщує виключно правдиву,
перевірену та найважливішу інформація: життєвоважливі інструкції та
рекомендації для громадян України; списки офіційних джерел інформації;
посилання на джерела, які допоможуть знайти найближче бомбосховище;
попередження про фішингові атаки; список телеграм-каналів, які активно
поширюють дезінформацію та беруть участь в кампаніях з дестабілізації
ситуації в Україні; перелік актуальних чат-ботів тощо. Блог поповнився новими
рубриками – «Ми сильні! Вартуємо інформаційний простір» та «Публічні
бібліотеки в реаліях війни». Під час війни бібліотека заснувала новий ресурс
«Культурний фронт України» («КультФронт») – щоденна добірка інформації з
мережі Інтернет про те, як галузь культури України тримає свій фронт, і як світ,
засобами культури, допомагає Україні [4].
Інформаційно-бібліографічний відділ Наукової бібліотеки ім.
М. Максимовича Київського національного університету ім. Т. Шевченка
підготував ряд аналітичних оглядів публікацій, що стосуються військового
нападу росії на Україну, на сторінках газет «Голос України», «Факти та
коментарі», «Газета по-українськи», «День». Аналітичний огляд «Російсько-
українська війна на сторінках іноземних газет» охоплює електронні версії
провідних газет США, Великої Британії, Іспанії та Аргентини. Проаналізовані
публікації свідчать про те, що ми не покинуті світовою спільнотою, весь світ
занепокоєний підступними діями агресора, що володіє ядерною зброєю, щодо
суверенної України та говорить про необхідність формування дієвих механізмів
запобіганню силових, агресивних дій авторитарних режимів на міжнародній
арені [5].
Хмельницька ОУНБ започаткувала онлайн-зустрічі з психологами та
юристами для мешканців територіальних громад. Директорка централізованої
69
бібліотечної системи Хмельницької територіальної громади Тамара Козицька
провела урок медіаграмотності в умовах війни в ефірі програми «Віч-на-віч».
Хмельницька міська центральна бібліотека теж приділяє велику увагу питанню
інфомедійної грамотності та інформаційної гігієни і підготувала інформаційні
повідомлення з цієї тематики. Бібліотеки-хаби цифрової освіти, які діють при
Хмельницькій міській централізованій бібліотечній системі, здійснюють
інформування внутрішньо переміщених осіб щодо реєстрації в місті,
консультують щодо оформлення е-підтримки діючим ФОПам, матеріальної
допомоги, перерахунку коштів на підтримку ЗСУ [6].
Таким чином, бібліотеки за допомогою електронних ресурсів різних
жанрів долучилися до процесів відновлення життєдіяльності та нормалізації
фізичного та ментального здоров'я населення України в умовах війни.
1. Рубрика «Життя під час війни» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://audio.libr.rv.ua/audiopodcasts/post/5.
2. Павлуша і Ява [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://t.me/pavlushaiyava.
3. Бібліографічний огляд «Стрес та домедична допомога» [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=OWfNz7LlNPE.
4. Публічні бібліотеки в реаліях війни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://nlu.org.ua/redirect.php?url=http:/oth.nlu.org.ua. (дата звернення: 15.04.2022).
5. Новини Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3.
6. Бібліожиття Хмельниччини: онлайн-бюлетень. – Хмельницьк : Хмельницька
обласна наукова бібліотека. – 2022. – № 1.
УДК 821.161.2:37.091.4:098.3(043.2)
ХРУНИК М. В.
Централізована бібліотечна система Мукачівської
міської територіальної громади;
ПРОКОПОВИЧ Л. С.
ВИДАВНИЧІ ПРОЕКТИ ІВАНА ФРАНКА
Франко І. як видавець – унікальне явище української культури останньої

чверті XIX – початку XX ст. Він розробив теоретичні засади книговидавничої
справи в Україні (низка статей на цю тему, зокрема «Кілька слів о тім, як
упорядкувати і проводити наші людові видавництва», 1882), де він окреслює
«Головні принципи, котрі повинні бути заховані в популярних видавництвах,
коли вони мають осягнути свою ціль, т. є. правдиво просвітити народ» [1,
с. 191]. На цих засадах І. Франко базував усю свою видавничу діяльність –
власну, в т. ч. у 7-ми видавничих серіях, а також з залученням меценатів
(А. Хойнацький та ін.), в Науковому товаристві імені Шевченка та в
Українсько-руській Видавничій Спілці, до видавничих програм яких він мав
безпосередній стосунок і виступав як один з головних ідеологів усіх
видавничих проектів цих установ.
70
Ставши одним з перших теоретиків книгознавства в Україні, хто у другій
половині XIX ст. визначив узагальнені напрями розвитку видавничої справи,
І. Франко реалізував свої ідеї на практиці. Низка видавничих проектів І. Франка
має унікальне значення для розвитку не тільки видавничої справи, але й є
зразком упорядкування та оформлення української книжки (збірки «З вершин і
низин», 1893; «Акорди»,1903) чи наукового підходу до видання наукової
книжки («Апокрифи і легенди з українських рукописів» у 5-ти т., 1899 – 1910),
зразків народного фольклору з фундаментальним коментарем і науковим
апаратом («Галицько-руські народні приповідки» у 3-х т. 6-ти випусках, 31091
записів, 1901 – 1910, що є добрим прикладом визначних здобутків української
пареміології).
Світоглядні позиції І. Франка зумовили й характер його книговидавничої
і книгознавчої концепції. Видавнича діяльність І. Франка накреслила шляхи і
напрями подальшої праці впродовж десятиліть, формувала тенденції
видавничої справи в Україні взагалі. І. Франко та його однодумці,
розпочинаючи видавничу справу, спиралися на європейський досвід, докладали
зусиль, щоб ознайомити українського читача з ідеями, які були визначені в
політичному і культурному житті тогочасної Європи.
За твердженням одного з визначних теоретиків книгознавства М. Мак-
Люена, друковане слово створило «публіку», характерною рисою якої можна
назвати її поглиблену самосвідомість із акцентом на візуалізацію щодо
індивідуума, так і групи людей [2]. Власне на розширення кола цієї публіки й
відповідно росту її самосвідомості, творення майбутнього нації працювали
провідні українські діячі народу, зокрема І. Франко. Видавничі серії І. Франка
показали, що вони були справді виданнями нового типу, видавець знаходив
можливість поєднувати політичні проблеми з пропагандою знань. Видавничі
серії мали чітке читацьке призначення, правили пізніше за взірець для
подальшої активізації видавничої справи в Галичині для багатьох видавців та
видавничих спілок.
Твори, які побачили світ у видавничих серіях І. Франка, впливали на
розвиток національно-політичного руху, розширювали світогляд народу,
насамперед української інтелігенції, служили суспільно-культурницьким цілям.
Видаючи серійні видання глибокого змісту і великої широти невеликим
обсягом і відносно великими накладами (понад 1000 прим.), І. Франко ставив
перед собою шляхетну мету – щоб добра книжка могла потрапити під
селянську стріху, а, значить, стати основою духового розвитку талановитих
селянських дітей.
Видавнича діяльність І. Франка стала складовою частиною національно-
політичного руху, важливим чинником перетворення його в масовий. Вона
формувала і розширювала коло нової української інтеліґенції, яка починала
працювати на громадській ниві. І. Франко був одним із чинних представників
демократичної програми культурного і економічного розвитку українського
народу, який прямував до політичної свободи.
71
Діяльність І. Франка – яскраве підтвердження тези про безумовний
демократизм і гуманізм української національної ідеї.
1. Франко І. Я. Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові
видавництва / І. Я. Франко // Зібрання творів: у 50-ти т. – Київ : Наукова думка,
1979. – Т. 45. – С. 191.
2. Мак-Люен М. Галактика Ґутенберґа. Становлення людини друкованої книги /
М. Мак-Люен. – Київ : Ніка-центр, 2001. – С. 16–17.
УДК 39:394.3-053.4/.5(477.82):37:021(043.2)
ЧЕРНІГОВЕЦЬ Т. І.
Рівненський державний гуманітарний університет;
МІСІЮК-ШУМІК А. І.
Камінь-Каширський ліцей № 1 ім. Є. Шабліовського
ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР ВОЛИНІ У ЗАПИСАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ЯК ЗАСІБ БІБЛІОТЕЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Фольклорні записи Лесі Українки є вагомою спадщиною, що презентує

художні та ігрові традиції Волині кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Тому не випадкова
зацікавленість ними вітчизняних культурологів, фольклористів і педагогів
(В. Скуратівський, Г. Довженок, О. Смоляк, А. Цьось). Сьогодні ця спадщина є
вагомою і для бібліотечної педагогіки.
Бібліотечна педагогіка, на думку О. Матвійчук, це особливий
міждисциплінарний розділ бібліотекознавства, що формується на основі
синтезу з педагогікою. Предметом цієї науки є педагогічні аспекти бібліотечної
діяльності…. [1, с. 26]. Актуальною вона залишається і сьогодні в умовах
воєнного стану. Оптимальними виступають форми роботи бібліотек з дітьми
для зняття стресових станів та емоційної напруженості. Найкраще це
реалізують розважально-ігрові, пізнавальні і святкові програми (квести, ранки,
естафети, змагання, ринги, свята, фестивалі, конкурси, концерти), побудовані
на дитячому фольклорному матеріалі. Вони наділені позитивною енергетикою,
тому дарують радість дитинства.
Для підготовки таких програм радимо використовувати фольклорні
записи Лесі Українки (пісні, казки, обряди, ігри із Ковельського, Луцького та
Звягельського повітів Волинської губернії, надруковані у Т. 9 Повного зібрання
творів поетеси у 1977 р.). Зокрема, ігри «Пускайте нас», «Вовк», «Відьма»,
«Бобер», «Савка», «Рак-неборак», «Козенятко» [2, с. 103].
Проаналізуємо ігровий контекст деяких творів. Сюжетну гру в «Бобра»
грали діти на вигоні (вулиці). Спочатку вибирали «бобра» та «мисливця».
«Бобра» вибирали так: беруть кийка, держать правцем і кожне з дітей береться
за нього одною рукою, і чия рука буде на кінці кийка, той стає за «бобра». Для
вибору «мисливця» клали по одному пальцю на чиє-небудь коліно, щоб
кінцями зійшлися докупи, тоді хтось рахує їх:
Котилася торба з високого горба,
72
а в тій торбі хліб-паляниця, кому доведеться,
той буде жмуриться.
На чий палець попаде слово «жмуриться», той стає «мисливцем», а решта
дітей стають «хортами» і вибирають собі собаче ім’я: Сірко, Рябко і т.д.
«Мисливець» з «бобром» відходить далі, щоб хорти не бачили, де ховається
бобер. «Мисливець» сідає, заплющивши очі, і співає:
Ой ти, старий бобре, заховайся добре,
бо я хортів маю, на поле пускаю.
«Бобер» має ховатись, поки «мисливець» доспіває. Потім «мисливець»
гукає: «Хорти з лісу». Хорти біжать на голос і шукають «бобра», а знайшовши
ловлять його, бо він кидається тікати. «Мисливець» сам не ловить, тільки цькує
хортів: «Лови Сірко», «Давай Бровко!», і т.д. Хорти бігають, гавкають. Коли
зловлять «бобра», то «мисливець» наміряється на нього кийком і кричить:
«бабах !». «Бобер» падає додолу, «мисливець» гукає: «Хорти в ліс!» і сам з
ними біжить геть, а залишається «бобер» і той, хто перший торкнувся його,
ловлячи. «Бобер» стає за «мисливця», а той хто його зловив за «бобра», і гра
починається спочатку [2, с. 104]. Гра «В бобра» являє собою театральне дійство
розважального характеру, що відбувається у природному просторі. Її
драматургічну основу складають лічилки та ігрові рольові дії дітей у
відповідності із сюжетом гри. У цій грі діти одночасно є акторами і глядачами,
сценаристами і режисерами.
Цікавими є весняні ігри-хороводи (записані в с. Колодяжне Ковельського
повіту): «Зайчик», «Перепілка», «Кострубонько», «А вже весна, а вже красна»,
«Женчичок-бренчичок», «Подолянка», «Кривий танець» [2, с. 30–44]. З ранньої
весни до великодня дівчата водили його і співали:
А в кривого танця та не виведу кінця,
Треба його виводити, кінця, ладу ізнаходити…
У дитячому середовищі Волині була популярною «Подолянка» [2, с. 32].
Подаємо фрагмент твору, що був записана в селі Чекна Дубенського повіту:
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молоденькая,
Тут вона впала, До землі припала…
Гра-хоровод «Подолянка» (Подоляночка) широко використовується у
дитячих заходах в садочках і школах у весняний і літній періоди.
Цікавим є опис святкування Купала у Ковельському тв Звягельському
повітах, у якому брали участь і діти. Хлопчики допомагали готувати купальське
багаття, плели собі купальські капелюхи із високої трубчатої трави, що
нагадували форму конуса і служили захистом голови від вогню, тому що в
деяких селах хлопчикам-підліткам дозволялось стрибати через вогнище.
Дівчатка готували собі вінки та грали в ігри: «Відьма», «Дід», «Ворон» [3].
Викладені вище твори дитячого репертуару у записах Лесі Українки з
успіхом можуть використовуватись у сфері бібліотечної педагогіки,
збагачувати культурно-дозвіллєву практику з дітьми дошкільного та
молодшого шкільного віку. В умовах бібліотеки можна проводити різні види
73
ігор та інсценізацію весняних і купальських обрядів. Це буде сприяти
прилученню дітей до фольклорних традицій, виховання інтересу до культури
свого народу та наповненню їх життя радісними емоціями.
1. Матвійчук О. Є. Бібліотечна педагогіка, або виховання книжкою /
О. Є. Матвійчук // Наукові праці Державної НПБ України імені
В. О. Сухомлинського. – 2016. – Вип. 5. – С. 24–30.
2. Українка Л. Зібрання творів: у 12 т. / Л. Українка; упоряд.: О. І. Дей, С. Й. Грица;
ред. Ф. П. Погребенник. – Київ : Наук. думка, 1977. – Т. 9: Записи народної
творчості. Пісні, записані з голосу Лесі Українки. – 430 с.
3. Літала сорока по зеленім гаю: Дитячі та молодіжі українські народні ігри / упор.
Г. В. Довженок. – Київ : Молодь, 1990. – 160 с.
УДК 001:004(477):021:061.1(043.2)
ШЕРШУН Я. І., ПРОКОПОВИЧ Л. С.
ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ – НАЦІОНАЛЬНА

БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
Головний науково-інформаційний центр України – Національна

бібліотека імені В І. Вернадського. Бібліотека заснована 2 (15серпня) 2018 року
як Національна бібліотека Української держави. Сьогодні Бібліотека входить до
числа двадцяти найбільших національних бібліотек світу, серед яких
Британська бібліотека, Бібліотека Конгресу (США), Нью-Йоркська Публічна
бібліотека, Російська держана бібліотека, Російська національна бібліотека,
Національна парламентська бібліотека Японії, Національна бібліотека Франції,
Національна бібліотека Китаю і т. ін. На пострадянському просторі діє потужна
мережа бібліотек. Зокрема провідну роль інформаційних та наукових центрів
виконують Азербайджанська національна бібліотека імені М. Ф. Ахундова.
Визнана найбільшою бібліотекою на Кавказі. У Білорусі – Центральна наукова
бібліотека імені Якуба Коласа. У Вірменії – Національна бібліотека Вірменії,
1832 р заснування із фондом близько 6,5 млн. одиниць зберігання. У Грузії –
національна наукова бібліотека Грузії, 1941 р. заснування із фондом понад
3.5 млн. одиниць зберігання.
Опираючись на офіційний сайт НБУ імені В. І. Вернадського
охарактеризуємо Бібліотеку, а саме: обсяг фондів та надходження до них,
мережеві інформаційні ресурси, систему бібліотечних каталогів та картотек,
кількість абонентів та користувачів інтернет-порталом [1].
Національна бібліотека імені. В. І. Вернадського – загальнодержавний
комплексний бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний, науково-
методичний та культурно-просвітницький центр. Обсяг фондів станом на
2019 р. понад 15,8 млн. одиниць. Це унікальне зібрання джерел інформації, що
включає книги, журнали продовжувані видання, карти, ноти рукописи
74
стародруки, газети. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам’яток
слов’янської писемності, рукописних книг ХІ-ХVІІІ ст. та історичних
документів ХVІ –ХVІІІ. В Бібліотеці зберігається велика кількість пам’яток
слов’янського і західноєвропейського книгодрукування ХV –ХVІ ст, зокрема
колекція із 524 інкунабул. Тут знаходиться Пересопницьке Євангеліє (1556–
1561) – пам’ятка давньоруського мистецтва. Один з перших перекладів
канонічного тексту четвероєвангелія. Пересопницьке Євангеліє вважається
найціннішою духовною святинею українського народу, на якому під час
інавгурації приймають присягу президенти України, а також «Апостол» Івана
Федорова(1564,1574) – перша книжка надрукована в Україні.
Складові фондів – бібліотечно-архівна колекція «Фонд Президентів
України», архівний примірник творів друку України з 2017р., архівний фонд
Національної академії наук України.
Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, веде
міжнародний книгообмін з понад 680 тис. партнерами з 70 країн світу, отримує
примірник дисертацій, які захищаються на території України.
Мережеві інформаційні ресурси Бібліотеки включають: електронні тексти
(845тис. документів, з них 60тис. авторефератів дисертацій), зібрання «Наукова
періодика України» (460тис. статей з 2400 журналів), аналітичні матеріали
(5тис. випусків оперативної інформації та інформаційно-аналітичних оглядів).
Наявна розгалужена система каталогів та картотек (5 млн. зображень карток
генерального алфавітного каталогу); реферативна баз даних «Україніка
наукова» (547 тис. записів).
Бібліотека у своєму складі має систему бібліотечних каталогів та картотек
і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тис. примірників.
Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний
каталог, читацькі алфавітні і систематичні каталоги та понад 30 каталогів і
картотек підрозділів бібліотеки.
Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується
близько 370 тис. читачів. Щодня її відвідує близько 1тис. науковців, фахівців
аспірантів і студентів.
Інтернет – портал Бібліотеки щодоби відвідують 45–50 тис. користувачів.
Особлива категорія абонентів – інформаційні служби органів державної влади,
серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет
Міністрів України.
У підсумку зазначимо, що в Бібліотеці діє понад 50 підрозділів, що
згруповані за напрямком їх діяльності в інститути (науково-методичного
забезпечення бібліотечно-інформаційної роботи, рукопису, архівознавства,
біографічних досліджень.), центри консервації і реставрації, культурно-
просвітницький, комп’ютерних технологій, науково-видавничий. Як особливий
цінний об’єкт культури перебуває під охороною держави.
1. Офіційний сайт НБУІ мені В. І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node125.
75
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Абельчакова Надія Іванівна, завідувачка бібліотеки відокремленого структурного
підрозділу «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського державного
університету», асистентка кафедри філологічних дисциплін та соціальних комунікацій
Артєєв Олег Сергійович, здобувач вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
«Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Мукачівського державного університету
Бондарева Діана-Тетяна Олександрівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр»)
спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Мукачівського державного
університету
Бузаші Марк, здобувач вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029 «Інформаційна,
бібліотечна та архівна справа» Мукачівського державного університету
Бучковська Олена Юріївна, кандидат культурології, доцент кафедри документальних
комунікацій та бібліотечної справи Рівненського державного гуманітарного університету
Веремчук Олена Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філологічних
дисциплін та соціальних комунікацій Мукачівського державного університету
Гасуляк Софія Русланівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Гейдер Генрієтта Золтанівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальностей
029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», 014 «Середня освіта (мова і література
(англійська))» Мукачівського державного університету
Гольча Ангеліна Миколаївна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Дем’ян Даніела Дмитрівна, здобувачка освіти (ОС «молодший бакалавр») спеціальності
053 «Філологія» Відокремленого структурного підрозділу «Гуманітарно-педагогічний
фаховий коледж Мукачівського державного університету»
Дьордяй Діана Василівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Желобанова Анастасія Олегівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності
029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Мукачівського державного університету
Заблоцька Валентина Вікторівна, завідувачка відділу маркетингу та методичної роботи
комунального закладу «Рівненська обласна бібліотека для молоді» Рівненської обласної ради
Звірич Ольга Тимофіївна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Козлік Роза Миколаївна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Кондратюк Марія Миколаївна, старший викладач кафедри документальних комунікацій та
бібліотечної справи Рівненського державного гуманітарного університету
Крет Ольга Віталіївна, кандидат політичних наук, доцент кафедри документальних
Крет Роман Михайлович, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та
соціології Рівненського державного гуманітарного університету
Курило Олександра Йосипівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних
76
Марценюк Марина Олексіївна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри
психології Мукачівського державного університету
Матвійчук Оксана Євгенівна, кандидат педагогічних наук, доцент, науковий співробітник
відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського
Місіюк-Шумік Алла Іванівна, завідувачка бібліотеки Камінь-Каширського ліцею № 1
ім. Є. Шабліовського
Мовчан Катерина Миколаївна, директорка наукової бібліотеки Мукачівського державного
університету, старший викладач кафедри філологічних дисциплін та соціальних комунікацій
Мукачівського державного університету
Моргун Алла Володимирівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних
Назарук Наталія Адамівна, директорка комунального закладу «Рівненська обласна
бібліотека для дітей» Рівненської обласної ради
Патрікей Світлана Анатоліївна, директорка комунального закладу «Рівненська обласна
бібліотека для молоді» Рівненської обласної ради
Попович Надія Ференцівна, кандидат філологічних наук, доцент Мукачівського державного
університету
Постельжук Олена Миколаївна, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент,
завідувачка кафедри інформаційних та комп’ютерних технологій Відокремленого
структурного підрозділу ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини
«Україна» Дубенська філія
Приходько Наталія Іванівна, завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу
комунального закладу «Рівненська обласна бібліотека для молоді» Рівненської обласної ради
Продан Анастасія Василівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності
«Викладання англійської мови та літератури й української мови та літератури» Пряшівського
університету (Словаччина)
Прокопович Лідія Сигізмундівна, кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка кафедри
філологічних дисциплін та соціальних комунікацій Мукачівського державного університету
Сабов Альбіна Робертівна, здобувачка освіти (ОС «фаховий молодший бакалавр»)
спеціальності 012 «Дошкільна освіта» відокремленого структурного підрозділу
«Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського державного університету»
Спірін Вікторія Іванівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
Старова Юлія Василівна, кандидат психологічних наук, методист відокремленого
структурного підрозділу «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського
державного університету»
Трачук Людмила Федорівна, кандидат історичних наук, викладачка циклової комісії
інформаційної діяльності Відокремленого структурного підрозділу «Надвірнянський
фаховий коледж Національного транспортного університету»
Хруник Мирослава Василівна, директорка централізованої бібліотечної системи
Мукачівської міської територіальної громади
Черніговець Тетяна Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри документальних
Шершун Яна Іванівна, здобувачка вищої освіти (ОС «бакалавр») спеціальності 029
77
ЗМІСТ
Абельчакова Н. І.
БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ …... 3
Артєєв О. С., Мовчан К. М.
БІБЛІОТЕКА- СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ …………………………………………… 5
Бузаші М., Прокопович Л. С.
ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛУЗЕВИХ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ ТА СВІТІ ……………………. 7
Бучковська О. Ю.
БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНИЙ НАПРЯМОК СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ 9
ГРОМАДЯН У ПОВОЄННОМУ СУСПІЛЬСТВІ …………………………………….
Веремчук О. В.
БІОБІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА НАУКОВИХ 11
ДОСЛІДЖЕНЬ …………………………………………………………………………..
Веремчук О. В., Гейдер Г. З.
БІБЛІОТЕЧНА ПЕДАГОГІКА ТА ЇЇ РОЛЬ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК ……….. 13
Гасуляк С. Р., Моргун А. В.
БІБЛІОТЕКА – АПТЕКА ДЛЯ ДУШІ ………………………………………………... 15
Гейдер Г. З., Курило О. Й.
ЗНАЧЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТА МЕДИЧНІЙ СФЕРАХ ….. 17
Дем’ян Д. Д., Старова Ю. В.
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ
ПРАКТИЦІ ВЧИТЕЛЯ НУШ ………………………………………………………….. 19
Заблоцька В. В.
КАНАЛИ КОМУНІКАЦІЇ КНИГОЗБІРНІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ …. 22
Звірич О. Т., Мовчан К. М.
БІБЛІОТЕКИ УНІВЕРСИТЕТІВ – ВІДКРИТИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ .. 24
Козлік Р. М., Курило О. Й.
БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ
ГАЛУЗЯМИ ……………………………………………………………………………... 25
Кондратюк М. М.
БІБЛІОТЕРАПІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ ……. 27
Крет О. В., Крет Р. М.
СЕРВІСНЕ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПОТУЖНИЙ
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ………………………………………….. 30
Курило О. Й., Продан А. В.
БІБЛІОТЕРАПІЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ГАЛУЗІ ………………………………………. 33
Курило О. Й., Легка Л. І.
БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНІ КОРЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ ТА ЇХ ФОРМИ ……………….. 35
Марценюк М. О.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ТРЕНІНГУ ……... 37
Матвійчук О. Є.
БІОГРАФІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО- 39
ПЕДАГОГІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО …..
Мовчан К. М.
КУЛЬТУРА ЧИТАННЯ ЯК ЧИННИК САМООСВІТИ СТУДЕНТІВ ……………… 41
78
Мовчан К. М.
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА УНІВЕРСИТЕТУ – ЦЕНТР БІБЛІОТЕЧНОЇ
БІОГРАФІКИ ……………………………………………………………………………. 42
Моргун А. В., Гольча А. М.
ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ ……………………. 44
Моргун А. В., Желобанова А. О.
БІБЛІОТЕРАПІЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ………………….. 45
Назарук Н. А.
ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ
БІБЛІОТЕЦІ ДЛЯ ДІТЕЙ ………………………………………………………………. 47
Патрикей С. А.
РОЗУМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЦІННІСТЬ ПОСЛУГ
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ МОЛОДІ (на прикладі декількох
послуг книгозбірні) ……………………………………………………………………... 49
Попович Н. Ф., Бондарева Д.-Т. О.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ …………………………………………………………………... 52
Попович Н. Ф., Дьордяй Д. В.
СПЕЦИФІКА МОДЕЛЮВАННЯ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ …………………………………………………………………... 55
Постельжук О. М.
БІБЛІОТЕКА — ВІДКРИТИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ КОРИСТУВАЧІВ З
ІНВАЛІДНІСТЮ ………………………………………………………………………... 57
Приходько Н. І.
ВІДЕОКОНТЕНТ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОЇ
БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ……………………………………………………… 59
Продан А. В., Курило О. Й.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІБЛІОТЕРАПІЇ ……………………………………………. 61
Прокопович Л. С.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ ЯК НАЙСУЧАСНІШИЙ СПОСІБ ПОШУКУ ТА АНАЛІЗУ
ІНФОРМАЦІЇ …………………………………………………………………………… 63
Сабов А. Р., Мовчан К. М.
РОЛЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ …………………………………… 65
Спірін В. І., Прокопович Л. С.
ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ФРАНКА ……………………………………… 66
Трачук Л. Ф.
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ БІБЛІОТЕК ДЛЯ ТЕРАПІЇ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ ………. 68
Хруник М. В., Прокопович Л. С.
ВИДАВНИЧІ ПРОЕКТИ ІВАНА ФРАНКА ………………………………………….. 70
Черніговець Т. І., Місіюк-Шумік А. І.
ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР ВОЛИНІ У ЗАПИСАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЯК ЗАСІБ
БІБЛІОТЕЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ……………………………………………………….. 72
Шершун Я. І., Прокопович Л. С.
ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ –
НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО …………………….. 74
Відомості про авторів …………………………………………………………………. 77
79
Електронне наукове видання
БІБЛІОПСИХОЛОГІЯ, БІБЛІОПЕДАГОГІКА, БІБЛІОГРАФІСТИКА,

БІБЛІОТЕРАПІЯ В ОСВІТІ:
теорія і практика
Збірник тез доповідей IІ Всеукраїнської науково-практичної

інтернет-конференції,
14-15 квітня 2022 р.
Головний редактор: Щербан Тетяна Дмитрівна

Відповідальний за випуск: Прокопович Лідія Сігізмундівна
Упорядкування та
комп’ютерна верстка: Веремчук Олена Володимирівна
Формат 60*84/16
Гарнітура Times New Roman
Умовн. друк. аркушів – 5,2
Адреса видавництва:
Мукачівський державний університет,
вул. Ужгородська, 26, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600,
тел./факс: (03131) 2-11-09. E-mail: rvc@mail.msu.edu.ua
80

Збірник ІІ Конф. Остаточний

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Збірник ІІ Конф. Остаточний

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Збірник ІІ Конф. Остаточний

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МУКАЧІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Збірник тез доповідей ІI Всеукраїнської науково-практичної

Відповідальний за випуск – к. філол. н., доцент, завідувач кафедри філологічних дисциплін

Моргун А. В. – декан гуманітарного факультету, кандидат філологічних наук, доцент

©Мукачівський державний університет, 2022

БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

Науковці дають визначення бібліотерапії як спеціальному корекційному

АРТЄЄВ О. С., МОВЧАН К. М.

БІБЛІОТЕКА – СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Бібліотека – це необхідний у суспільній структурі соціальний інститут,

БУЗАШІ М., ПРОКОПОВИЧ Л. С.

ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛУЗЕВИХ БІБЛІОТЕК В УКРПАЇНІ ТА СВІТІ

Сьогодні в Україні діє потужна мережа бібліотек. Завдання майбутніх

БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНИЙ НАПРЯМОК СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ГРОМАДЯН У

В Україні йде війна – жорстока, загарбницька, як кажуть військові із

БІОБІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА НАУКОВИХ

Останнім часом в Україні високими темпами розгортаються біографічні

ВЕРЕМЧУК О. В., ГЕЙДЕР Г. З.

БІБЛІОТЕЧНА ПЕДАГОГІКА ТА ЇЇ РОЛЬ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК

Одним із перших, хто змістовно обґрунтував поняття «бібліотечна

БІБЛІОТЕКА – АПТЕКА ДЛЯ ДУШІ

Навряд чи хтось заперечить правдивість думки, яку запропоновано для

ГЕЙДЕР Г. З., КУРИЛО О. Й.

ЗНАЧЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТА МЕДИЧНІЙ СФЕРАХ

Література і мистецтво сьогодні стають все більш унікальними та

ДЕМ’ЯН Д. Д., СТАРОВА Ю. В.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ

У ХХІ столітті освіта спрямована на вчителя, що не тільки володіє

КАНАЛИ КОМУНІКАЦІЇ КНИГОЗБІРНІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ

Епоха інформаційних технологій створює умови для ефективного

ЗВІРИЧ О.Т ., МОВЧАН К. М.

БІБЛІОТЕКИ УНІВЕРСИТЕТІВ – ВІДКРИТИЙ ПРОСТІР ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ

Інформатизація суспільства відкрила перед бібліотеками великі

КОЗЛІК Р. М., КУРИЛО О. Й

БІБЛІОТЕРАПІЯ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ

Композитор О. Скрябін у свій час стверджував, що музика жива думкою.

БІБЛІОТЕРАПІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

З початком повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну та

КРЕТ О. В., КРЕТ Р. М.

СЕРВІСНЕ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПОТУЖНИЙ

Достатньо поширеним навчальним підходом в закордонних закладах

БІБЛІОТЕРАПІЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ГАЛУЗІ

Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в нашій державі,

БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНІ КОРЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ ТА ЇХ ФОРМИ

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства значної ваги набуває

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БІБЛІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ТРЕНІНГУ

Поняття «бібліотерапія» вперше було введено у науковий обіг Асоціацією

БІОГРАФІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО-

Біографічні дослідження посідають важливе місце у наукових розробках,

КУЛЬТУРА ЧИТАННЯ ЯК ЧИННИК САМООСВІТИ СТУДЕНТІВ

Інтеграція системи вищої освіти України до загальноєвропейського

НАУКОВА БІБЛІОТЕКА УНІВЕРСИТЕТУ – ЦЕНТР БІБЛІОТЕЧНОЇ БІОГРАФІКИ

У сучасних умовах бібліотеки вищих навчальних закладів України є

МОРГУН А. В., ГОЛЬЧА А. М.

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕРАПІЇ

Як і належить будь-якій науковій дисципліні, бібліотерапія проявила себе

МОРГУН А. В., ЖЕЛОБАНОВА А. О.

БІБЛІОТЕРАПІЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ