Professional Documents
Culture Documents
Читання Хрестоматія 3 кл ч 2 - 2022-23пр2 - ГОТ
Читання Хрестоматія 3 кл ч 2 - 2022-23пр2 - ГОТ
Читання
Хрестоматія
3 клас
Частина ІІ
Харків
2023
УДК [028.5:373.3](076)
Г12
Гавриш І. В.
Г12 Читання. Хрестоматія. 3 клас : у 2 ч. Ч. ІІ / уклад.: І. В. Гавриш,
Н. Ф. Андрєєва, В. І. Пімонова. — Харків : СТЕМ ОСВІТА, 2023. — 80 с.
ISBN 978-966-449-261-1
УДК [028.5:373.3](076)
Читання. Хрестоматія
3 клас
Частина ІІ
Коректор М. С. Костюкова
Комп’ютерне макетування А. М. Цепотан
Адреса для листування: 61037, м. Харків, а/с 11912, ТОВ «СТЕМ ОСВІТА».
© Т
ОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
ISBN 978-966-449-261-1 «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ», 2023
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Леся Храплива-Щур
ВИШИВАНІ КВІТИ
Галина Кирпа
ВИШИВАННЯ
Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у небі хмарку і хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.
* Гаптувати — вишивати.
7
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Вадим Крищенко
ВИШИВАНКА
Мама вишила мені
квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні.
— На, вдягай, синочку!
В нитці сонце золоте,
пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
в тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
швидко удягнуся,
підійду і обійму
я свою матусю.
Леонід Куліш-Зіньків
У СИНОЧКА Є СОРОЧКА
У маленького синочка
гарно вишита сорочка.
Є на ній всього потрошки:
житній колос і волошки,
зелень сонячних дібров
і матусина любов.
8
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
МАНДРІВНИКИ УКРАЇНИ
(За В. Федорченком та Т. Дьоровою)
У географічних дослідженнях різних районів земної кулі
брали участь і наші земляки-українці.
Український письменник і мандрів-
ник Василь Григорович Григорович-
Барський побував у різних місцях
земної кулі. Відвідав міста Пешт, В і-
день, Барі, Рим, Венецію. Побував
у Єрусалимі, Палестині, Єгипті, Сирії,
на горі Афон та Синайській горі, на
островах Корфу, Кіпр і Патмос. Майже
24 роки тривали його мандри.
Василь Григорович-Барський описав
свої мандри землями Сходу (від 1723
Василь Григорович- до 1747 року), збереглися і його листи
Барський
до рідних.
Віра Паронова
МЕДУЗИ
В морі князь Нептун живе.
Дуже любить він желе.
Це желе із бахромою
плава у воді за мною.
Гарне і прозоре диво
так пече, немов кропива.
Ви вже здогадались, друзі:
не желе це, а медузи.
Анатолій Качан
ЗА ЛИМАНОМ МОРЕ ГРАЄ
За лиманом море грає,
хвиля хвилю доганяє,
наступає їй на п’яти
і не може наздогнати.
З неба чайки білокрилі
з криком падають на хвилі
і хапають, мов пір’їнку,
на льоту із хвиль рибинку.
Ген у морі яхта біла
ловить вітер у вітрила,
а на кручі біля хати
дві тополі височенні
хочуть вітер упіймати
в паруси свої зелені.
17
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
А з полів на косогорі,
з володінь перепелиці,
линуть-котяться до моря
хвилі ярої пшениці.
Десь отам, на виднокрузі,
коли дмуть вітри південні,
зустрічаються, як друзі,
хвилі сині і зелені.
Море грає, море грає,
хвиля хвилю доганяє,
наступає їй на п’яти
і не може наздогнати…
Марія Пригара
ЩО СТАЛОСЯ В МОРІ (скорочено)
Ви про дельфіна чули чи ні?
Плавав дельфін у морській глибині.
Знав черепаху, знав восьминога,
знав, де в підводні печери дорога.
Мав не одного під хвилями друга.
Цокав, мов краб, і сопів, як білуга*.
Міг засвистіти, немов пароплав,
тільки людської мови не знав.
Пестила сина дельфіниха-мати,
вчила його кораблі обганяти.
Вчила в негоду знаходити путь
там, де шаленії бурі ревуть.
Каже їй син: «Отепер я при силі!
Скрізь, куди схочу, поплину по хвилі.
Краба й медузу в дорозі спиню,
із черепахою погомоню.
* Білуга — тут: білуха — полярний дельфін.
18
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Тільки ж усяке бува на віку:
хочу я знати мову людську!
В морі зустріну людей ненароком.
«Хто ви? — гукну їм, не кліпнувши оком. —
Де ви живете? В якій стороні?» —
Все порозказують люди мені!»
Мати зітхала: «Ой, що то за діти!
Хто таке бачив — з людьми гомоніти!
Може, й на спині їх будеш носить?
Хочеш, напевне, потрапити в сіть!»
Марне перечила матінка сину.
«Що, — каже, — здумав, того не покину!
Буду науки шукати в рідні:
дядечко кит допоможе мені».
В океані
Б’ються об кригу хвилі шалені.
Водять очима сонні тюлені,
дивляться з криги, неначе із скелі:
«Що то за гості в нашій оселі?»
Плава дельфін і туди і сюди.
«Дядечку, де ви?» — гукає з води.
Враз два фонтани ударили в небо.
«Ось я, небоже! А що тобі треба?»
Низько дельфін уклонився китові:
«Як ви тут, дядьку,
живі та здорові?
Можете ви, поки нічка мине,
мови людської навчити мене?»
Кит одмовляє: «Добре, небоже!
Треба науки — дядько поможе!
19
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Вивчу зо мною пихкать* до пари,
білі фонтани кидати в хмари.
Хитрих мисливців вздрівши далеко,
форкать** по-нашому: «Ой, небезпека!»
Та під водою гнать скільки сили,
щоб ті мисливці облизня з’їли***».
Мовчки племінник слуха кита.
Добра наука — мова не та!
Хижа рідня
Тільки ж дельфін не злякався невдачі,
був недаремно впертої вдачі.
«Тітка акула є між ріднею.
Хоч і не знаю — стрінуся з нею!»
В темному небі зорі сяйнули.
Стежать за морем сонні акули.
Може, побачать здобич зненацька?
Пащека**** люта! Звичка хижацька!
Плине мандрівник, в піні хлюпоче.
«Тітко акуло!» — зве серед ночі.
Раптом назустріч клацнула паща:
«Хто мене кличе? Звідки і нащо?»
Глянув сердега: ну ж і страшило!
«Я, — каже, — кликав, тіточко мила!
Я до вас, — каже, — тиждень мандрую:
вивчити хочу мову людськую!»
Зареготали хором акули:
«Ох, чудас ія! Зроду не чули!
* Пихкати — випускаючи пару, видавати своєрідні звуки.
** Форкати — видавати глухий уривчастий звук, з шумом випуска-
ючи повітря з ніздрів і рота.
*** Облизня з’ їсти — зазнати невдачі.
**** Пащека — рот звіра, риби.
20
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Маєш, розумнику, щастя сьогодні:
Зараз ми добрі, бо не голодні!
Плавай із нами — будеш учиться,
як нападати, мов блискавиця.
Як полювати без відпочинку
то на рибину, то на людину.
Осьде наука — перша у світі!»
Крикнув дельфін їм: «Гетьте, неситі!»
Високо вгору скочив з розгону,
хлюпнув, мов камінь, в хвилю солону.
Мчить-утікає, дума в мандрівці:
«Я ж і не знав їх…»
На пароплаві
Вітру в обличчя жбурляючи піну,
плив пароплав у далеку країну.
Віз подорожніх і вантажі
з рідного берега в землі чужі.
Вечір надходить. Далеко до порту.
Подорожани стоять біля борту.
А за юрбою на пароплаві
стежать між хвилями очі цікаві.
Гляне дельфін і сховається знову:
«Осьде послухаю їхню розмову!»
«Маю науку!» — зрадів під кінець.
Вдарив хвостом і пустився в танець.
Колесом крутиться, в’ється, мов птиця.
Натовп регоче: «Дивіться! Дивіться!
Як він кружляє! Та як він щебече!»
«Дайте нам глянуть!» — голосить малеча.
Повибігали усі із кают…
21
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Буря
Враз застрибали гребені білі.
Дужче і дужче казяться хвилі.
Вітер сурмить, мов сердитий сурмач.
Чути в каютах лемент і плач.
Буря гримить на морському шляху —
мчить пароплав у затоку глуху.
Там, у затоці, наїжились кручі.
Грізно ревуть чорториї* кипучі.
Ближче і ближче прибою луна.
Раптом із моря дельфін вирина.
Скаче угору, а крикнуть не вміє.
Хто його в бурю таку зрозуміє?
Вдарила блискавка. В ніч і туман —
вгледів дельфіна старий капітан.
Крикнув: «Стерничий**!
Звертай за дельфіном!»
І у вузькому проході між скель
тихо важкенний поплив корабель.
Вранці, при сонці, дельфіна шукали.
З борту всіма голосами гукали.
Дуже просили забути пригоду,
рибку сріблясту кидали в воду.
…Чутка недавно у морі ходила,
що вже говорить дельфін, як людина.
В дальній затоці у тиху годину
кличе малечу: «Сідайте на спину!»
А коли бурі над морем ревуть,
в хвилях рибалкам показує путь!
25
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Можливо. Космоцентр планує створення земної колонії
на Європі — великому супутнику Юпітера. Ми залишимося
там на три роки. Дозволено із собою взяти дружин. Тобі
доведеться оволодіти деякими космічними професіями.
У полоні
— Це хижак! — скрикнула дівчинка.
— Звідки ти знаєш?! — засумнівався Гриць. — Глянь,
вона усміхається.
Справді, з істотою сталися химерні зміни. На поверхні
сірого міхура з’явилася подоба людського обличчя, губи
розпливлися в усмішці, забіліли зуби. Істота, певно, щось
говорила, бо вуста ворушилися, але в каюту не долинало
жодного слова.
— Невже розумна істота? — здивувалася Марічка.
— Аякже, — підхопив Гриць. — Вона вміє змінювати
свою подобу.
Істота раптово зникла. А потім усі летючі міхури зі-
бралися в кільце на березі озера й закружляли в танку.
З кожним рухом їхні тіла мінялися, набували нової форми.
33
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
І ось вражені Гриць та
Марічка побачили не
химерних летючих істот,
а дітей Землі, своїх ро-
весників семирічного
чи восьмирічного віку.
Узявшись за руки, ті іс-
тоти танцювали: гарно,
граційно, легко. Білі та
блакитні сорочечки, на-
дягнені на них, майор і-
ли* на вітрі.
— Я хочу до них, — сказала Марічка.
— Дурненька! Тут повітря шкідливе для дихання.
— А вони ж дихають?
— Вони тутешні. А ми — ні. І не забудь, що нам забо-
ронено виходити з каюти.
— А мені хочеться, — уперто наполягала Марічка. —
Надягнемо скафандри й вийдемо. Зустріч з дітьми іншого
світу — це ж так цікаво!
Дівчинка метнулася до н іші в каюті, надягла свій ска-
фандр.
— Ти як знаєш, а я піду.
Гриць, згадавши застереження тата, повагався, але, не
бажаючи бути в очах дівчинки боягузом, мовчки вдягнувся
теж. Вони спустилися автоматичним ліфтом униз, минули
шлюз** і ступили на чужу планету. Скелясту поверхню по-
кривала якась чорна рослинність. Подібна до лишайників,
вона неприємно тріщала під ногами. Істоти побачили дітей.
Їх танок розпався, і вони веселою зграйкою оточили Маріч-
ку та Гриця непроникним кільцем.
* Майор іти — тут: розвіватися.
** Шлюз — герметична камера для виходу космонавтів з корабля
в навколишній простір.
34
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Такі самісінькі, як і наші діти, — почувся по радіо го-
лос Марічки. — Вітаємо вас, друзі, ми прибули із Землі.
— Що таке? — пролунав зненацька в навушниках три-
вожний голос Грицевої мами. — Невже ви покинули кора-
бель?
38
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
А вуличка Лисяча
крутиться-в’ється
до того кутка,
що Фазанячим зветься.
Праворуч проспектом
Дубовим ходім.
Тут дерево кожне
мов радісний дім.
Сім поверхів радості —
ось який він.
Підносить жильців своїх
аж до хмарин.
Під смак свій квартири
обрали жильці:
вужі — аби вогко,
щоб сухо — зайці.
Підвалів любителі —
кріт та єнот.
А птиці-синиці —
гор ішній* народ.
Чимало іще
несподіваних див
у місті зеленому
я б вам відкрив.
Та ви і самі
побуваєте там,
і місто чудесне
відкриється вам.
По стуку, по дзвону,
по свисту, по писку
вгадаєте мешканців
точну прописку.
* Гор ішній — який розташований, міститься зверху, угорі; верхній.
39
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Українські народні пісні
ЖАЙВОРОНОК
— Ой чого ти, жайворонку,
рано з вирію вилітав?
Ще по горах сніженьки лежать,
по долинах криженьки стоять…
— А я тії сніженьки крильцями розмечу,
а я тії криженьки ніжками потопчу.
40
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Юрій Ярмиш
ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО
Хмаринки пливуть у небесній блакиті. Хмаринки… Он
схожа на білу троянду. Там он — як корабель з вітрилами.
А на самісінькому обрії* — наче Рожеве Дерево летить,
махає дивним в іттям…
А й справді — було таке Дерево. Росло на нашій землі,
тягнулося до чистого неба і мріяло:
— У мене віти мов крила. Та й на інших я не схоже.
Бо Рожеве. Ой, коли б хто знав, як набридло мені тут!
Кожен день ті ж самі берізки та ясени… Вітре-вітрило, ча-
родію небесний, понеси мене в небо, кудись на край світу,
тільки далі від нашо-о-го лісу!
— Це я мо-о-жу! — за-
шелестів у лісових верши-
нах Вітер. — Це я мо-о-жу!
А чи не жалкуватимеш
потім? Бо я й сам не
знаю, де опущу тебе…
І ще знай: чарівна сила
моя діє лише раз…
— Ой Вітроньку, —
благало Дерево, — мені
все одно, де жити, тіль-
ки б з хмарками привіта-
тися, далі від нашого
лісу залетіти!
— Гар-а-а-азд! — погодився Вітер. — А тепер трима-а-
ай-ся!
Він розігнався, ухопив Дерево за віти, висмикнув з ко
рінням і поніс до хмар. А воно раділо:
— Ой, як гарно! Хай усі бачать, що й дерево може,
як птах, літати! Хай усі знають: у якій землі захочу, там
і пущу коріння!
* Обрій — горизонт, небокрай.
41
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
І понic Вітер оте Рожеве Дерево над озерами й морями,
над горами й лісами. А коли зморився в дорозі, опустив
його біля теплої річки — корінням у якусь ямку. Дмухнув,
присипав вогкою землею:
— Рости на здоров’я! У мене справ — не перелічити.
Прощавай!
Роздивилося Рожеве Дерево навкруг себе. Райдужні
пташки літають, високі, без жодної гілочки дерева ростуть —
тільки на вepxівкax велике, як лопухи, листя хитається.
Прудкі руді звірята з довгими
хвостами з дерева на дере-
во скачуть. Спека — аж тра-
ва в полудень жухне*. І нічого
схожого на рідний ліс. Ні білих
берізок, ні ясенів, ні набрид-
лого Соловейка. Рожеве Де-
рево перезнайомилося з усіма
сусідами та й стало собі рос
ти. Виявилося, що непосидючі
руді звірятка звалися мавпоч-
ками. Вони чіплялися хвоста-
ми за гілки, весело розгойдувалися, вилазили на самісінькі
верхівки дерев. Райдужні пташки пронизливо галасували,
свистіли вдень і вночі.
Незабаром на Рожевому Дереві дозріли зернятка. Тепер
Дерево чекало, коли навколо зашумлять дрібним листом
рожеві паpocтi — його маленькі діти. Та зернятка падали
в розпечений ґрунт і, мабуть, усихали там. Жодної парості
не з’явилося поруч. І це дуже непокоїло Дерево…
Минав час. Рожеве Дерево вже стало забувати свій
ліс. Колишнє життя здавалося йому давнім сном, сивою
казкою. Але одного тихого ранку воно несподівано поба-
чило на своїй гілці сіренького Соловейка й жовтогарячу
Іволгу!
* Жухнути — утрачати свіжість, висихати.
42
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Зраділо Дерево:
— І вам теж набридло серед
берізок і кленів? Хочете тут
оселитися?
— Ні, зовсім не набридло! —
відповів Соловейко. — Просто
в наших краях зараз холодно.
Зима!
І Соловейко з Іволгою по-
чали шукати комашок: вони
зголодніли в довгій дорозі.
Другого дня Рожеве Дерево
знову спитало:
— Чому ви не співаєте, як оці райдужні пташки? Хіба
вам тут не подобається?
— Ми співаємо тільки вдома, на рідній землі! — відказав
Соловейко.
Пташки гостювали кілька місяців, а там стали збиратися
в дорогу.
— Уже надходить весна! Тепло стане в нашому лісі! —
раділа Іволга.
— Як гарно, коли гілочки прикрашаються бростю*, коли
зелене листячко полонить увесь ліс! — мріяв Соловейко.
Дерево слухало пташок, а далі тихенько попросило:
— Я одне тут. — У його шелестінні Соловейко з Іволгою
почули сум. — Діточок немає… Візьміть, будь ласка, мої
зернятка — киньте їх у тому лісочку, на тій самій галявині,
де я народилося…
І знову минав час. Тепер Рожеве Дерево щороку не
терпляче чекало Соловейка та Іволгу:
— Ну, як там? Чи проклюнулися з моїх зерняток малі
діти, чи живі-здорові?
— Проклюнулися! Ростуть, зеленіють, живі й здорові!
А такі вже милі та гарні. Вам кланяються, у гості до себе
запрошують!
* Брость — листкові або квіткові бруньки.
43
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Одного дня до Дерева нав ідався сам чародійник Вітер:
— Як тобі в цих місцях? Переказували мені — не дуже
добре.
— Хочу додому, на рідну землю, — зашелестіло Дерево
кожною гілочкою.
— Але я ж казав тобі, моя сила діє лише раз. Чому ж
ти тоді не послухало?
— Хай шумлять восени холодні зливи, хай лютує мороз
узимку, — хочу до рідного лісу!
Вітер захвилювався. Війнув крилами.
— Гаразд, спробую якось тобі зарадити!
Хмаринки пливуть у небесній блакиті. Хмаринки… Он
схожа на білу троянду. Там он — як корабель з вітрила-
ми. А на самісінькому обрії Дерево Рожеве летить, тріпоче
дивним віттям. Рідну землю вітає.
Борис Грінченко
ЛАСТІВКА
— Ти знов защебетала
у мене під вікном,
із вирію вернувшись,
клопочешся з гніздом.
А там же вічне літо
цвіте як Божий рай, —
чого ж вернулась знову
ти в мій журливий край?
— Хоч літо там і сяє,
любіше тут мені:
така квітчасто-пишна
Вкраїна по весні.
Така квітчасто-люба,
що й в тім краю-раю
все бачу я хатинку,
де се гніздечко в’ю.
44
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Платон Воронько
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ
Облітав журавель
сто морів, сто земель,
облітав, обходив,
ноги, крила натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!
Анатолій Костецький
ДЕРЕВО
— Навіщо у дерева стільки гілок?
— Це щоб гойдати веселих пташок,
щоб перехожому затінок дати
чи од дощу у негоду сховати.
— Ну, а навіщо такий стовбурище?
— Щоб підніматися вище і вище
в небо, туди, де птахи та блакить,
де золотаво сонце горить.
— Нащо ж тоді довжелезне коріння?
— Щоб вітров іям злим не коритись
і пам’ятати: лиш той не змалів,
хто не полишив своєї землі.
45
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Ян Бжехва
АКАДЕМІЯ ПАНА ЛЯПКИ
Звати мене Адам Незгодка, мені
дванадцять літ, і я вже пів року
навчаюся в академії пана Ляпки.
Удома мені ні в чому не велося.
Я завжди запізнювався до шко-
ли, не встигав поробити домаш-
ні завдання, руки в мене були як
глиняні. Усе падало на підлогу, усе
ламалося; склянки та блюдця, не
встигав я й оком кліпнути, розліта-
лися на друзки*. Я терпіти не можу
крупнику** й моркви, а мене тільки
й змушували їсти крупник та мор
кву — це, мовляв, дуже поживно
й корисно для здоров’я. І коли я на
додачу до всіх негараздів заляпав
чорнилом скатерку, новий мамин
костюм і двоє своїх штанів, батьки твердо стали на тому,
щоб віддати мене в науку й на виховання до славнозвісної
академії пана Ляпки.
Академія міститься в кінці Шоколадної вулиці, у великому
триповерховому будинку, спорудженому з кольорової цегли.
На третьому поверсі пан Ляпка зберігає свої найважливіші
таємниці. Жодній живій душі не дозволено заходити туди.
Та якби хто й поткнувся, — усе одно нічого б не вийшло,
бо сходи в академії сягають тільки другого поверху і сам
пан Ляпка дістається до своїх таємниць через димар. На
першому поверсі розташовані класи, у яких ми навчаємося.
Тут-таки, на першому поверсі, — наші спальня та їдальня,
на другому поверсі мешкає пан Ляпка з Матеушем. Живуть
вони в одній-єдиній кімнатці, а решта всі замкнені.
* Друзки — невеликі шматочки.
** Крупник — густа юшка з крупів.
46
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Пан Ляпка приймає до своєї академії тільки тих хлопців,
імена яких починаються з букви «А», бо, як він каже, не
варто запа морочувати собі голову всіма літерами абетки.
Отож в академії навчається чотири Адами, п’ять Августів, три
Анджеї, три
Альфреди, шість Ант
ніїв, один Артур, один Аль-
о
бе рт і один Анаста
зі — усього двадцять чотири учні. Самого
пана Ляпку звати Амбро жи. У всій академії один-єдиний Ма-
те уш — не на «А». Але Матеуш, зрештою, не учень. Це
вчений шпак пана Ляпки. Він зовсім
вільно розмовляє, щоправда, досить
своєрідно: у кожному слові опускає по-
чаток і вимовляє тільки закінчення.
Коли він, приміром, відповідає на
телефонний дзвінок, то, як правило,
каже: «Ошу, е мія ана пки!», що озна-
чає: «Прошу, це академія пана Ляпки».
Звичайно, сторонньому тут годі
щось уторопати, але пан Ляпка та його
учні прекрасно розуміють Матеуша.
Матеуш готується з нами до уроків
і часто заміщає пана Ляпку, коли той
іде ловити метеликів на другий сніданок.
Але стривайте! Я зовсім забув розповісти, що наша
академія стоїть серед величезного парку, змереженого до-
линами, ярами та ровами, а ще обнесеного високим му-
ром. Нікому не дозволяється виходити за мур без пана
Ляпки. Адже це незвичайний мур. З одного боку, того,
що з вулиці, він гладенький, з великою заскленою* бра-
мою** посередині. А з трьох інших боків у мурі одна побіля
одної безконечною вервечкою*** стоять залізні хвіртки,
замкнені на маленькі срібні замочки.
* Засклений — який має вставлене скло.
** Брама — великі ворота.
*** Вервечка — ряд, низка чого-небудь.
47
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Усі ці хвіртки ведуть до різних сусідніх казо к, з якими
пан Ляпка підтримує щирі дружні стосунки. На кожній хвірт-
ці — табличка з назвою казки. Тут є казки Андерсена та
братів Грімм, казка про Лускунчика, про рибалку та рибку,
про вовка, який вдавав жебрака, про Марисю і гномів, про
качку-дивачку й багато інших. Ніхто напевне не знає, скіль-
ки всього хвірто к, бо хоч як пильно візьмешся рахувати їх,
усе одно зіб’єшся. Там, де спершу налічував дванадцять,
потім їх виявляється двадцять вісім, а там, де, здавалося б,
їх має бути дев’ять, раптом налічуєш тридцять одну чи
тридцять шість. Навіть Матеуш не знає, скільки всього ка-
зок, і каже: «Оже, о, а оже, істі», що означає: «Може, сто,
а може, двісті».
Ключики від хвірток пан Ляпка зберігає у великій срібній
скриньці, завжди знаючи, який ключик до якого замочка.
Часто він посилає нас до тої чи іншої казки з певним дору-
ченням. Здебільшого його вибір падає на мене, бо я рудий
і одразу привертаю увагу. Якось, коли не було сірників, пан
Ляпка гукнув мене, дав золотого ключика й сказав:
— Адасю, поскоч до казки добродія Андерсена про
дівчинку із сірниками й попроси коробочку сірників.
Неабияк зрадівши, я помчав до парку й, сам не знаю
як, зразу втрапив до потрібної мені хвіртки. За мить я вже
був по той бік огорожі. Перед очима слалася вулиця не-
знайомого міста, по ній плавом плив люд, а ще падав
сніг, хоч на нашому боці стояло літо.
Усі перехожі тремтіли від холоду, якого я зовсім не
відчував. І на мене не впала жодна сніжинка.
Від здивування я не зміг зрушити з місця. Коли це
підходить до мене якийсь літній сивий чоловік. Погладив
мене по голові, усміхнувся й каже:
— Ти не впізнаєш мене? Я — Андерсен. Тебе дивує, що тут
зима й падає сніг, а у вас — червень і достигають черешні.
48
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Чи не так? Але ж не забувай, хлопче, що ти з іншої казки.
Яке в тебе до нас діло?
— Я, даруйте, прийшов по сірники. Мене прислав пан
Ляпка.
— А, ти від пана Ляпки? —
радісно промовив Андерсен. —
Я його дуже поважаю. Отож бу-
дуть тобі сірники.
По цих словах він ляснув
у долоні, і за мить із-за рогу
вулиці з’явилася маленька дів
чинка із сірниками. Андерсен
узяв у неї одну коробочку, про-
стяг мені й сказав:
— На ось, неси панові Ляпці.
Дівчинка усміхнулася до мене,
махнула на прощання рукою,
і Андерсен вивів мене до хвіртки.
Коли я розповів хлопцям, що
познайомився з Андерсеном, усі мені неабияк позаздрили.
Потім я не раз навідувався до різних казок: то треба
було принести пару чобіт із казки про Кота в чоботях,
то привести Кота, бо в таємних комірчинах пана Ляпки за-
велися миші. А то нічим було підмести подвір’я, і довелося
позичити мітлу у відьми з казки про Лису гору.
А то ще було таке: одного чудового дня в нас з’явився
чоловік у просторому оксамитовому* каптан і**, у коротких
оксамитових штанях, ще й у капелюсі з пером. Він зажадав
бачити пана Ляпку.
Усіх нас дуже цікавило, хто він, цей незнайомець. Пан Ляпка
довго перешіптувався з ним, частував його пілюльками для
вирощування волосся, які за звичкою й сам без упину ковтав.
* Оксамитовий — пошитий з оксамиту.
** Каптан — старовинний чоловічий верхній одяг.
49
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Потім, кивнувши мені та одному з Анджеїв, сказав:
— Слухайте-но, хлопці, наш гість прибув із казки про Спля-
чу князівну й сімох богатирів. Учора двоє богатирів пішли до
лісу й не вернулися. Ви розумієте, що так закінчитися казка
не може. Отож віддаю вас на дві години в повне розпоря-
дження цього добродія. Тільки не запізнюйтеся на вечерю.
— Еря де ед тою! — гукнув Матеуш, що мало означати:
вечеря буде перед шостою.
Ми пішли за вбраним в оксамитові шати дядечком. До-
рогою він розповів нам, що доводиться одним з братів
Сплячій князівні й що нам теж слід удягтися в таке, як
у нього, оксамитове вбрання. Ми охоче згодилися, бо обом
кортіло подивитися на Сплячу князівну. Не буду переповіда-
ти самої казки, її кожен знає. Скажу тільки: за те, що ми
брали в ній участь, Спляча князівна, прокинувшись, запро-
сила мене з Анджеєм на підвеч ірок. Мабуть, не всі бачили,
що їдять на підвечірок князівни, а надто князівни з казок.
Спочатку слуги внесли на тацях* величезні стоси тістечок
із кремом і крем окремо у великих срібних мисках. Кожен
з нас з’їв стільки тістечок, скільки подужав. До тістечок
подали шоколад, кожному по три склянки зразу, і в склян-
ках зверху рясно плавали шоколадинки. На столі у великих
полумисках лежали хитро виліплені з тіста й майстерно
випечені різні звірята й ляльки, а ще було повно марме-
ладу, цукерок, цукатів**. Потім у кришталевих вазах пода-
ли виноград, персики, мандарини, полуниці й силу-силенну
інших ягід та фруктів. А по всьому тому почастували моро-
зивом у шоколадних стаканчиках.
Князівна усміхалася до нас і припрошувала їсти ласощів
якомога більше, ніщо, мовляв, нам не зашкодить. Адже
давно відомо, що в казках нікому не буває кепсько від
переїдання, тут усе не так, як насправді.
* Таця — велика тарілка.
** Цукат — зацукрований плід або шкірка деяких плодів.
50
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Я сховав до кишені кілька стаканчиків із морозивом, щоб
принести хлопцям, але морозиво розтало й потекло мені по
ногах. Добре, що ніхто цього не помітив.
Коли ми досхочу начастувалися, князівна наказала
впрягти в маленьку карету двох поні й довезла нас під
самісінькі мури академії.
— Уклін від мене панові Ляпці, — сказала вона
на прощання. — Попросіть його, щоб завітав до мене
на метелики в шоколаді. — І по хвилі додала: — Багато
я наслухалася про казки пана Ляпки. Отож коли-небудь
з радістю його навідаю.
Так я дізнався, що в пана Ляпки є власні казки, хоч по-
чути їх мені вдалося набагато пізніше.
Я став поважати пана Ляпку ще більше й вирішив
заприятелювати з Матеушем, щоб про все довідатися від
нього.
Матеуш узагалі не балакучий, а бувають дні, коли він
ні з ким не перемовиться й словом. Пан Ляпка проти його
затятості має спеціальні ліки-веснянки.
Не пам’ятаю, чи я вже казав, що геть усе обличчя пана
Ляпки поцятковане веснянками. Спершу мене найдужче
дивувало, чого це веснянки щодня змінюють своє місце:
сьогодні вони рясніють у пана Ляпки на носі, завтра — на
чолі, а післязавтра — на бороді чи на шиї. Виявилося, що
все це через неуважність пана Ляпки. На ніч він збирає
всі веснянки й ховає їх до золотої табакерки, а вранці
знов прилаштовує на обличчя, але щоразу на інше місце.
Пан Ляпка ніколи не розлучається зі своєю табакеркою,
де в нього багато запасних веснянок, різних і розміром,
і забарвленням.
Щочетверга з міста приходить перукар, на ім’я Фі-
ліп, і приносить для пана Ляпки свіжих веснянок! Пан
Ляпка пильно переглядає веснянки, приміряє перед дзерка-
лом, а вже потім ховає до табакерки.
51
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
У неділю й на свята пан Ляпка рівно об одинадцятій ви-
голошує:
— Ну, а зараз обновімо веснянки.
По цих словах він бере з табакерки чотири-п’ять най
більших і найкращих веснянок і наліплює їх собі на ніс.
На думку пана Ляпки, немає нічого кращого за великі
червоні й жовті веснянки.
— Од веснянок людина розумнішає, до того ж вони обе-
рігають від нежитю, — часто нагадує нам пан Ляпка.
Коли ж хтось із учнів добре відповість на уроці, пан
Ляпка урочисто дістає з табакерки веснянку й прилаштовує
її щасливчикові на носі.
— Носи, хлопче, з гідністю цю нагороду, — каже він. —
Ніколи не знімай її. Це найвища відзнака, яку тільки
можна здобути в моїй академії.
Один з Августів здобув уже аж три великі веснянки,
а дехто з хлопців дістав по одній, по дві; усі вони носять
їх з неабиякою гордістю. Я дуже заздрю їм і все віддав би,
щоб і собі здобути таку відзнаку. Та пан Ляпка каже, що
в мене ще зовсім мало знань.
Матеуш теж не байдужий до веснянок пана Ляпки.
Він має їх за найсмачніші ласощі. Тільки-но Матеуш затя-
то умовкне, пан Ляпка знімає зі свого обличчя найзужи
тішу* веснянку й дає її Матеушеві, щоб той з’їв. І Матеуш
знов починає розмовляти.
Одного дня — а було це в червні — пан Ляпка заснув
у парку й незчувся, як його покусали комарі. Він заходився
так завзято чухати свого носа, що здряпав усі веснянки.
Я тихесенько визбирав їх у траві й заніс Матеушеві. Відтоді
він заприятелював зі мною й розповів незвичайну історію
свого життя…
* Найзужитіший — від зужити:
який довго використовували,
уживали; старий.
52
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Анатолій Костецький
БУВАЄ ВСЕ…
На світі все буває: Лиш не бува ніколи,
і сніг, щоб друг
і дощ, тебе
і вітер. забув.
Буває злива навіть А як забуде раптом
тоді, як сонце світить. тебе твій друг — то що ж:
Буває, втратять колір ніякий він не справжній,
всі квіти у саду… а просто так — ніщо!..
Оксана Сенатович
ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ — НЕ ДРУЖИТИ
Що це значить — Це дивитись, наче в книжку,
не дружити, набік з видом кам’яним,
жити так — одинаком? а насправді тишком-нишком
Не дружити — це ходити роздавати штурхани.
не дверима, а вікном. В школі вчитись
Це без друга, без подружки й не дружити —
й на перерві у кутку це, повірте, все одно,
розправлятись самотужки що, заплющившись, сидіти
з апельсином нашвидку. і дивитися кіно.
53
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Сашко Дерманський
ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО
Чемпіон з баранців
Соня ліпила баранця. Еге ж,
пластилінового баранця — синього
з фіолетовими ріжками. Тонка робо-
та. Той, хто хоч раз ліпив баранця,
знає: щоб створити гарну фігурку,
замало пластиліну й хисту — тут ще
й настрій відповідний потрібен, натх-
нення, так би мовити.
А яке там натхнення, коли тебе несправедливо ув’язнено
у власній кімнаті й суворо заборонено виходити гуляти на ву-
лицю, ще й дивитися телевізор. А засніжений двір так манить!
— Нормальні діти зараз баб снігових ліплять, а я… —
Соня засмучено глянула на свого неоковирного* баран-
ця. — Це ж і німому ясно, що то Сашко П’явочка намастив
повидлом учительські окуляри, а не я.
Зажурена дівчинка підійшла до вікна й відхилила штору.
У дворі ніхто з дітей уже не грався: там починалася
справжня завірюха. Вітер гудів у свою холодну трембіту**,
нагрібав повні жмені снігу й зопалу жбурляв бозна-куди…
Раз по раз повз вікно пролітали снігові вихори. В од-
ному з них була обгортка від цукерки. «Іриска», — сумно
зауважила Соня й відчула, як рот наповнюється слиною.
У другому вихорі крутилася чиясь рукавичка, у третьому…
— Нічого цікавого, — скептично*** зітхнула дівчинка і рап-
том побачила, що в третьому вихорі повз її вікно про-
летіло й тут-таки зникло… чудовисько!
Соня очам своїм не повірила.
* Неоковирний — тут: невміло, недбало зліплений.
** Тремб іта — гуцульський музичний інструмент у вигляді довгої
дерев’яної труби.
*** Скептично — недовірливо.
54
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Дівчинка навчалася в третьому класі й уже давно не
вірила у всіляких казкових істот. Але ж зараз вона сама
бачила, як за вікном пролетіло велике волохате рожеве
чудовисько.
— Бабусю! Бабусю! — Соня кинулася до дверей. — Там
чудовисько!
— Не вигадуй казок! — озвалася з вітальні бабуся. —
Можеш навіть не хитрувати, усе одно я не дозволю вийти
на вулицю. Бач, що вигадала — чудовисько! Сміхота!
«Справді, як не соромно, —
подумала дівчинка, — я ж знаю,
що чудовиськ не буває. Мабуть,
мені просто здалося». Соня сіла
на м’який килим і знову взялася
до пластилінового баранця.
— Е, нікудишній баранець, —
раптом почувся чийсь грубень-
кий голос.
— Я знаю, — промовила Соня
й спохопилася: у кімнаті, окрім
неї, нікого ж немає! Чий це тоді
басок?
«Оце-то досиділася зачинена, — про себе міркувала
дівчинка, — то мені чудовиська за вікном увижаються, то
якісь голоси вчуваються…»
— Кепськувато* розім’яла пластилін, — знову промовив
той самий загадковий голос.
— Хто тут? — перелякано запитала Соня.
— Це я.
— Я — ц-це х-хто?
— Я — це я, чудовисько, — почулося у відповідь.
— С-справжнє чу… чудовисько? — загикуючись**, запи-
тала дівчинка.
* Кепськувато — від ке псько: погано.
** Загикуючись — видаючи уривчасті звуки.
55
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Можеш подивитися, — відповів голос.
— А де ти?
— Та ось же, за вікном.
Соня підійшла до вікна —
люди добрі! Там справді стоя-
ло чудовисько. Воно було наче
маленький стіжок сіна — не
набагато вище за Соню, але
з доволі великою головою, во-
лохате, та ще й засніжене.
Щоправда, сіно не буває та-
кого яскраво-рожевого кольору
та ще й (Соня лише тепер це
розгледіла) у синю цяточку.
— Можна в гості? — спитало чудовисько.
— А т-ти не ку-кусаєшся? — спитала ошелешена Соня.
— У-у, — відповів несподіваний гість.
— Ну, то залазь, — Соня розчинила вікно й тут-таки
для хоробрості вигадала: — Тільки дивись мені, бо я чем-
піонка класу з бойового гопака.
— Е, а я чемпіон лісу з пластилінових баранців, — і бро-
вою не повівши, вигадало чудовисько, спритно залазячи на
підвіконня.
— А звідки ти тут узялося? — запитала Соня.
— Е, катався на вихорі, а потім дай, думаю, зайду. Знаєш,
мені в лісі так самотньо.
— Ух ти! На вихорі! А я на санчатах люблю. З гірки. Або
на лижах.
— Е, на вихорі краще, — запевнило дівчинку чудовисько.
— Я на вихорі не вмію, — чесно зізналася Соня.
— Е, навчу, якщо не забоїшся.
— Це я забоюся?! — уже зовсім осміліла Соня. — Ану,
пішли, зараз я покажу, як забоюся. Ми із Сашком…
Соня штовхнула двері.
56
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Ой! Тільки мені на вулицю сьогодні не можна виходи-
ти. Бабуся заборонила. Вона в мене добра, але сувора.
— А батьки як?
— Я з бабусею живу, — пояснила Соня. — Мій татко
працює дипломатом в одній африканській країні, я весь
час забуваю, як вона зветься. І мама там з ним. А мене
не взяли. Бо там, кажуть, комарі отакенні, дуже небезпеч-
ні. Й у школах нашої мови не розуміють. А мені ж треба
вчитися… Я вже так скучила за своїми. Але татко з мам-
цею за декілька місяців по-
вернуться. І привезуть мені
справжнього балакучого па-
пугу. Уявляєш?! Ото клас
буде! Учитиме за мене вірші
напам’ять, я на уроці тільки
рота розкриватиму, а папу-
га з-під парти буде вірша
шпарити! «Садок вишневий
коло хати, хрущі над вишня-
ми сопуть…» Сильно приду-
мано, правда? Ніхто не здо-
гадається!
— Виходить, ти декілька
місяців сидітимеш зачинена? — скривилося чудовисько.
— Та ні, тільки сьогодні. Та й то — з перервою на обід.
— Е, тоді це нічого. Можемо баранців поліпити. Я вже
казав тобі, що я чемпіон з баранців?
— Угу, — кивнула Соня. — А тебе як звуть?
— Та ж Чудовисько.
— А мене — Соня. Ти хлопчик, правда?
— Я — чудовисько, — шморгнув носом Чудовисько.
— Я мала на увазі: ти він, а не вона?
— Та, мабуть, він, — стенув* плечима несподіваний гість
і взявся розминати пластилін.
* Стенати — піднімати й опускати плечі, виражаючи вагання.
57
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Чудовисько справді був маста-
ком баранців ліпити. Вони в ньо-
го виходили дуже акуратні й сим-
патичні. Коли баранців уже було
з пів отари, Чудовисько підхопився.
— Буду йти, — пробасував
він, — уже вечір.
— Приходь ще, — сказала Со-
ня, відчиняючи вікно. — 3 тобою
цікаво, Чудовисько в горошок.
— У горошок, у горошок. Я в бабу вдався, — кивнув
Чудовисько. — Бувай!
— Бувай! — Соня зачинила за дивним гостем вікно
й помахала йому вслід.
Чудовисько розтав у темряві. Тієї ночі Соня довго
не могла заснути: це ж треба — справжнісіньке чудовисько,
та ще й чемпіон з баранців!..
Новорічний костюм
Чудовисько та Соня потоваришували. Майже щодня
Чудовисько заходив у гості до Соні. Тобто залазив.
У вікно. Вони гралися в різні ігри або ж ліпили баранців.
Через любов свого незвичайного друга до баранців
з пластиліну Соня прозвала його Пластиліновим Чудо-
виськом. Проте для зручності називала скорочено — Чу.
Чудовисько не заперечував.
Того вечора Соня була дуже заклопотана. Післязавтра
в їхній школі відбудеться новорічне свято. Буде яскрава
ялинка, дарунки і, звичайно ж, маскарад. Тому Соня вже
декілька днів старанно готувалася до свята, а ввечері,
укотре надягнувши свій новий новорічний костюм Червоної
Шапочки, крутилася перед дзеркалом.
Раптом почулося вже звичне шкрябот іння по склу. Вона
підбігла до вікна й відхилила фіранку*. По той бік шибки
стояв Чудовисько, з голови до ніг присипаний снігом.
* Фіранка — занавіска на вікні.
58
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Заходь мерщій, — відчинила вікно Соня.
— Привіт! — Чудовисько видерся на підвіконня і, зіжма
кавши в лапі край штори, почав струшувати із себе сніг.
Потім він зліз на підлогу, і Соня зачинила вікно.
— О! Що це ти прибралась якось дивно? Це в тебе нова пі-
жама? — запитав Чудовисько, обмацуючи святковий фартушок.
— Це костюм Червоної Шапочки на маскарад, — поясни-
ла дівчинка. — Правда, чудовий?!
— А хто така Червона Шкапочка? Ти в неї це поцупи-
ла? — остовпів Чудовисько. — Вона замерзне без одягу.
— Та ні, Чу! Червона Ша-
почка — це я.
— Ти? — Чудовисько
збився з пантелику*. — Ішов
до Соні, а втрапив до якоїсь
Шкапочки. Ну й дива! Отже,
ти не Соня.
— Та ні!.. Тобто так,
я Соня. Але ж кажу: після-
завтра в школі буде маска-
рад. І я там буду — начебто
не насправді — Червоною
Шапочкою. Розумієш?
— Е, що тут незрозумілого. Ти хочеш усіх пошити в дур-
ні**, як оце зараз мене. Але навіщо?
— Нічого ти не зрозумів, — розсердилася Соня. — Я ні-
кого не збираюся дурити. Пояснюю: це буде ма-ска-рад!
— Машкарад… Угу. Так би й сказала. А що воно таке?
— Ото дивак! То ти ніколи не був на маскараді?
— У-у, — закрутив головою Чу.
— І ніколи не святкував Нового року? — здивувалася
дівчинка.
— Е, ніколи.
* Збитися з пантелику — заплутатися (у міркуваннях).
** Пошити в дурні — обманом поставити когось у смішне становище.
59
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Неймовірно! Хіба таке може бути?
— Не знаю, — знітився Чудовисько. — Зі мною все
може бути.
— Ти обов’язково мусиш піти зі мною на маскарад, — вирі-
шила дівчинка. — Тільки треба якийсь незвичайний костюм.
— Я й звичайного не маю. Навіщо мені костюм — чудо-
виська костюмів не носять.
— Чекай, — сказала Соня.
Вона відчинила шафу й залізла досередини.
— Так… так, — почулося
з шафи, — це не те… це…
занадто старомодне… ось!
Чудовисько несміливо за-
зирнув до Соні, яка саме ви-
борсувалася з-під розкида-
них речей з довгим шматком
тюлю в руках.
— Дивися! — сяяла вона. —
Зараз обмотаємо тебе, і будеш
Сніжинкою!
— Не хочу бути Сніжинкою, — заприндився* Чудови-
сько. — Вона холодна.
— Ну добре, — знизала плечима Соня і вдруге полізла
до шафи.
Чудовисько знову із цікавістю встромив пелехату** голову
між відчинені дверцята.
— Це те, що нам потрібно, — за хвилю вдоволено про-
мовила Соня, витягуючи з шафи великий татів бриль. —
Будеш Мушкетером.
— А що роблять мушкотери — труть мушок?
— Вони б’ються на шпагах, стріляють з мушкетів, їздять
на конях, потім з них падають!.. Круті хлопці, одне сло-
во, — захоплено пояснила дівчинка. — Надягай!
* Заприндитися — розсердитися.
** Пелехатий — розпатланий.
60
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Я не хочу падати з коней, — знову скривився Чудо-
висько. — А чи не можна навпаки, щоб коні з мене падали?
— Не можна, — зітхнула Соня й знову полізла в шафу.
Цього разу вона видобула з-поміж одягу старий бабусин
чепчик.
— Будеш бабусею Червоної
Шапочки, — сказала дівчинка
й надягла чепчик на кудлату
голову друга, зав’язавши дов-
гі шнурки під підборіддя.
— А що роблять бабусі
Червоних Шкапочок? — за
питав Чудовисько.
— Бабусі… Вони співають
дітям колискові, плетуть теплі
речі на зиму, печуть смачні
пиріжки…
— Досить! — зупинив Соню
Чу. — Це мені підходить. Тіль-
ки можна уточнити одну дрібничку?
— Що саме?
— Бабусі тільки печуть пиріжки чи їм дозволяється їх
їсти?
— Звісно, що дозволяється.
— Домовилися, буду бабусею. А мені пасує цей кос
тюм? — Чудовисько підійшов до дзеркала.
— Ще й як!
— А не замалий він для мене?
— Що ти, Чу, це твій розмір, — заспокоїла Чудовисько
дівчинка.
— Ну, бувай! Я ще завтра зайду, — кинув Чудовись-
ко, обома лапами обхопив чепчик і, не опускаючи їх, зник
за вікном.
«Це ж треба, — чалапаючи по снігу, уголос роздумував
Чу, — тепер у мене є такий прекрасний костюм. От якби
побачили інші чудовиська — попадали б від заздрощів…»
61
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Велике Жахливе Збіговисько
Та на другий день Чу чомусь не прийшов. Обіцяв наго-
дитися після обіду, і ні слуху ні духу.
Дівчинка вже поробила всі домашні завдання, склала
на завтра шкільний рюкзак, підготувала свій новорічний
костюм, прибрала в кімнаті, подивилася мультик, а Чу не
було й не було. Соня сіла читати книжку, та їй не читало-
ся, узялася щось ліпити з пластиліну, однак нічого путнього
не виходило. Вона відчула, що починає непокоїтися.
«Невже із Чу щось трапилося?» — думала Соня, усе
дослухаючись, чи не шкребеться той до неї у вікно. Та на-
дворі тільки стиха скавул ів зимовий вітер.
— Ну, раз коза не йде до сіна,
то сіно мусить піти до кози, — сказа-
ла сама собі дівчинка й хутко почала
збиратися до лісу.
Звісно, вона не знала, де саме
в лісі шукати Чу, проте вирішила:
головне — дійти туди, а там можна
голосно погукати — раптом він і почує.
Вдягнувшись якомога тепліше,
Соня сказала бабусі, що вийде трохи
погратися, і гайнула з дому.
Коли дівчинка дісталася маршруткою до околиці
міста, звідки вже було видно ліс, сонце червоним баскет-
больним м’ячем гулькнуло в кудлатий кошик засніжених
верховіть — на землю почали спадати сутінки.
Лячно було Соні входити в ліс, вона стояла перед
темною стіною дерев і все не могла наважитися ступити
перший крок у нетрі*.
— Яка дурниця, — міркувала вголос вона, — самій іти
проти ночі в ліс — це велике безглуздя. Але, з іншого
боку, тупцятися тут на морозі й нікуди не йти — ще більше
безглуздя. То, може, повернутися додому, доки не пізно?
* Нетрі — густий непрохідний ліс, чагарник тощо.
62
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
А як же Чу? Раптом він
потрапив у якусь біду?
А що, коли він цієї миті
думає: от якби зараз тут
з’явилася Соня й мене
врятувала… То якого ж
лиха я тут стовбичу?! —
розсердилася сама на себе
дівчинка й сторожко вві
йшла в насуплені зарості.
* * *
«От якби зараз тут з’я-
вилася Соня й урятувала
мене, — думав тим ча-
сом Чу, перевіряючи міц-
ність мотузки, сплетеної зі зміїних шкур, якою були цупко
зв’язані його лапи. — Утім, що може вдіяти мала дівчинка
проти пів сотні чудовиськ? Ні, нехай краще вона тут не
з’являється. Їй же буде краще».
Одначе вже було пізно так думати: Соня причаїлася
на гілці дуба й сповненими переживань очима дивилася на га-
лявину. Вона бачила все, що на ній відбувалося.
Коли Соня ввійшла в ліс, одразу ж почала голосно гу-
кати свого друга. Та її слабкий голос розчинявся в похму-
рій гущавині дерев і чагарів. Дівчинка боязко просувалася
хащами і все гукала й гукала. Тим часом у лісі зовсім
стемніло. Як же Соня жалкувала, що зважилася на такий
необачний учинок! Ну чому, чому вона попхалася в цей не-
привітний і чужий ліс?! Вона вже не пам’ятала, у який бік
потрібно йти, щоб виблукати з лісу.
Отак думала собі Соня, бредучи засніженим лісом. А ще
вона думала, що тепер єдиним її порятунком може стати
Чу. І ось попереду, зовсім поруч, щось блиснуло.
«Ну все! — подумала дівчинка. — Ну чого було сюди
телющитись?!»
Соня почала гарячково шукати рятунку.
63
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
«На дерево! — блискавкою сяйнула рятівна думка. —
Треба залізти на дерево».
Соня швидко обрала нетовстий, але високий крислатий
дуб і спритно видерлася на нього.
Умостившись на розлогій гілляці, вона глянула вниз і по-
бачила незрозуміле дійство.
Дуб, на якому сиділа
Соня, ріс на краю великої
галявини, посеред якої палало
вогнище (ось що то блищало).
А навколо багаття… Матінко
моя! Та ж там просто кишіло
чудовиськами!
І триокі, наче світлофо-
ри, і рогаті, мов лосі, і во-
лохаті, як рокмузиканти, і пу
хирчасті, наче огірки, і слизькі,
мов слимаки, і лускаті, наче
карасі, і гривасті, мов коні, і ластоногі, наче водолази,
й ікласті, мов кабани, і кошлаті, мов барани, і лисі, наче
колобки, і велетенські, як динозаври, і дрібні, наче хрущі, —
усі вони були різні, геть не схожі одне на одне. Проте
всі чудовиська мали одну спільну рису: були бридкі й по-
творні. Усі, крім одного. Крім Чу.
Він стояв побіля самого вогнища, припнутий за одну ногу
до товстелезного стовбура зі зламаним верхом. А навколо
нього, по краях галявини, стояли всі ті почвари*. Аж ось
одне, чи не найбільше, чудовисько з великим оком ниж-
че спини вийшло до вогню й підняло догори лапу, у якій
тримало кривий, покручений костур** з таким самим покру-
ченим корінням угорі. Чудовиська, які до цього гамірливо
патякали між собою, ураз затихли.
* Почвара — чудовисько, потвора.
** Костур — ціпок, палиця.
64
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Почнемо! — навди-
вовижу тоненьким голо-
сочком пропищав здоро-
вань. — Ми були змушені
скликати Велике Жахливе
Збіговисько, бо в нас скла-
лася надзвичайна ситуація!
— Сподіваюся, вона вар-
та того, щоб скликати по-
зачергове Збіговисько! —
невдоволено ревнув один
черепахоподібний напів
птах-напів’ящур. — Інакше
комусь доведеться відшко-
дувати мені витрачений на
дорогу сюди час.
— Повторюю, — знову заскрипів спиноокий, — ситуація
критична. Серед нас з’явився… — страховисько зробило
паузу, ніби наступне слово застрягло йому в горлянці. —
Отже, серед нас з’явився… ДІТОДРУГ! — на останньому
слові потвора спрямувала свій костур на Чу.
— О-о-о! — простогнали чудовиська.
— Як це могло статися?! — вигукнув хтось із потвор. —
Чудовиська подолали цю недугу ще п’ятсот років тому.
Нам же всім робили вкусювання проти дітодругії.
— Поки що невідомо як, але ця прикрість сталася, — зно-
ву заговорило жаховисько з оком на спині. — Чудовисько
давно поводився підозріло. Ми спостерігали за ним. Й ось
нещодавно він підтвердив наші побоювання — заприятелю-
вав зі справжньою людською дівчинкою…
— О-о-ох! — знову простогнали чудовиська.
— Ганьба! — вигукнула химера з голками дикобраза, за-
мість волосся, на голові й повіках.
65
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— А може, шановний Верховний Страхополоше, вона зо
всім не проста людська дівчинка, а відьмачка? — докинуло
чудовисько, схоже на бегемота з кажанячими крилами
й моржачими бивнями.
— Ні, ми все перевіри-
ли, — заперечив спиноокий.
— А докази їхнього зна-
йомства є? — спитав «бе-
гемот».
— Скільки завгодно.
Ось! — писклявий гігант ви-
простав лапу. Двома паль-
цями, наче якусь бридоту,
за шнурівочку він тримав
бабусин чепчик у грибочки.
— О-о-ох! — тільки й по-
чулося звідусіль.
— Це називається ко-
стюм. І дівчинка подарувала
його йому!
Корчуватий костур знов уп’явся в Чу.
— Отже, Жахливе Збіговисько, ми мусимо покарати зрад-
ника! Покарати суворо!
— Суворо! Суворо! Ганьба зраднику! — гукали зусіб іч.
— Закинути його! Закинути-и-и!
— Так, заки-инути-и-и!..
— Я чую, — окань знову підняв догори свою палицю, ути-
хомирюючи натовп почвар. — Чую, що Збіговисько пропо-
нує закинути винуватця. Пристаю на цю пропозицію. Однак
слід послухати самого підсудного. Чи визнає він за собою
провину?
— Я не зробив нічого поганого, — сердито і з викликом
у голосі сказав Чу. Здавалося, він зовсім не відчував страху,
хоча сам був менший за більшість чудовиськ. — Не розумію,
66
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
як ви тільки можете не любити дітей? З ними так цікаво
гратися! Вони вміють дружити по-справжньому.
— Хі-хі-хі!!! — захихотіло головне чудовисько. — Гі-гі-гі-гі!!!
Соні здалося, що хтось човгає шматком пінопласту
по склу.
— Що ти верзеш? —
визвірився монстр. —
Та я переконаний, що
завтра твоя ота лю-
дитина навіть не згадає
про тебе, їй начхати,
що з тобою станеться!
Ніякої дружби не буває!
— Неправда! — за-
кричав Чу.
— Неправда! — за-
кричала Соня і замах-
нулася на противнючого
спиноокого. Та так за-
махнулася, що втратила
рівновагу, не втримала-
ся на гілці й упала на галявину. — Брешеш! Чу — мій
друг! І я нікому не дозволю його нікуди закидати! Чуєте?!
Не смійте, не смійте його чіпати! Я вам не дам його об-
разити, чуєте?! — з палкою рішучістю випалила Соня, під-
нявшись із землі.
Десятки чудовиськ стояли з роззявленими пащеками
і виряченими очманілими очиськами лупали на маленьку
дівчинку, яка звалилася невідомо звідки, як сніг на голову,
та ще й посміла їх не боятися. Зараз вона виглядала, наче
незабудочка* поміж кактусів.
— Ану, розв’яжіть його! — звеліла Соня.
* Незабудочка — від незабудка: квітка.
67
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Писклявий покірно пере-
гриз пута на лапах Чу. Чу
був на волі, але чудовиська
вже поволі почали приходи-
ти до тями.
— Ти що, нас не боїш-
ся? — спитав у дівчинки
ватажок потвор.
— Ні, — відповіла Соня
й раптом збагнула, що на-
справді вона дуже боїться.
Навіть більше, ніж сусід-
ського бультер’єра Тайсона.
Чудовиська загарчали, завили та почали наближатися до
дівчинки.
— Знаєте, нам із Чу вже час іти, — сказала Соня. —
Розступіться, будь ласка. Ми поспішаємо до міста.
— Слухай, Чудовисько, — звернувся до Чу Страхо
полох, — ти теж ідеш до людей? Але ж ти їм чужий,
тобі немає місця серед них. Та тебе просто не приймуть.
— Приймуть-приймуть, — відповів Чу. — Ще й спасибі
скажуть. Та…
— Гаразд, — з притиском прорипів спиноокий. — Ми відпу-
скаємо вас. Але затям: якщо до першої літньої ночі, до наступ-
ного Великого Жахливого Збіговиська, тобі сім разів не подя-
кують люди, ти будеш закинутий! І пам’ятай: дякувати повинні
не просто так, а від душі, і то не ця твоя… знайома… Якщо ти
робитимеш що-небудь лише заради подяки, її не буде зара-
ховано. І не думай, що ми повіримо тобі на слово: у тебе
під боком завжди буде глипач*.
— Згода! — кинув Чу й, узявши Соню на плечі, пішов
з галявини.
* Глипач — від глипати: дивитися, поглядати.
68
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Мене вже ноги не носять, — мовила виснажена хо-
лодом і хвилюванням дівчинка. — А вдома вже, мабуть,
бабуся зачекалася.
— Е, я тебе віднесу, —
відповів Чу. — Але спершу
владнаю одну справу.
Він повернувся до Вер-
ховного чудовиська:
— Віддай мій костюм, ще
помнеш, а мені завтра на
машкарад іти.
Із цими словами він ви-
хопив з лапи страховись-
ка бабусин чепчик. А тоді,
узявши на спину свою ря-
тівницю, поволеньки* поніс
її додому.
— Тобі не важко? — спиталася дівчинка.
— Е, — відповів Чу, посопуючи піддав собі ношу, щоб
було зручніше, і пришвидшив крок.
Дорогою Соня заснула, обхопивши чудовисько за шию
руками й схиливши голівку на м’яке плече свого чудового
друга.
75
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя
дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати
Джоан, пішла з нею до іншого королівства. А там захворів син Ко-
роля. Сестри пообіцяли вилікувати його.
К а з к а р. Ось уже й ніч. А що темна й глибока!
Сестри вартують і сплять упівока.
Десь о дванадцятій Принц таємничо
встав, як сновида*, з поблідлим обличчям,
вийшов з палацу — принцеси за ним.
Лісом ідуть непроглядно-густим.
Принц у печеру заходить, а з неї
Ельфи летять і випурхують Феї.
Сцена 7
Ельфи та Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом.
Е л ь ф и і Ф е ї. Ну веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять
у печеру й причаюються в темному куточку.
Ф е я 1. Подружко, знаєш мою таємницю?
(Шепоче щось на вухо Феї 2.)
Ф е я 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!
Принц бідолашний вже з нами довіку?
Ф е я 1 (показує яблуко). Ще таємницю відкрию велику:
тільки відкусить він яблуко це —
стане рум’яним у нього лице,
погляд — блискучим, а розум — бадьорим,
путь на цей бал не згадає ніколи!
Ф е я 2 (показує лорне т**). Маю і я, мила Феє, секрет:
десь є на світі Джоан чи Джанет —
мусить обличчя своє затуляти,
бо голова в неї, наче в теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет —
хай лиш торкнеться до нього Джанет.
* Сновида — людина, яка не спить уночі; лунатик.
** Лорнет — окуляри в оправі з ручкою.
76
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
78
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
ЗМІСТ
Леся Храплива-Щур. Вишивані квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Володимир Лучук. Рушник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Галина Кирпа. Вишивання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Вадим Крищенко. Вишиванка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Леонід Куліш-Зіньків. У синочка є сорочка. . . . . . . . . . . . 8
Мандрівники України (за В. Федорченком
та Т. Дьоровою) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Миклухо-Маклай у папуасів (за А. Чумаченком). . . . . . . 11
Перший друг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Село в Новій Гвінеї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Віра Паронова. Медузи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Леся Українка. Тиша морська (уривок) . . . . . . . . . . . . . . . 17
Анатолій Качан. За лиманом море грає . . . . . . . . . . . . . 17
Марія Пригара. Що сталося в морі (скорочено). . . . . . . 18
В океані . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Хижа рідня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
На пароплаві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Буря. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Микола Яненко. Спасибі вам, дельфіни! . . . . . . . . . . . . . 23
Олесь Бердник. Дивні Грицеві пригоди
Перший іспит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Другий іспит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Небезпечна зустріч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
У полоні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Порятунок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
79
Григорій Усач. Запрошення до мандрівки. . . . . . . . . . . . 38
Українські народні пісні
Жайворонок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Ой минула вже зима . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Юрій Ярмиш. Летюче дерево . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Борис Грінченко. Ластівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Платон Воронько. Облітав журавель . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Анатолій Костецький. Дерево. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Ян Бжехва. Академія пана Ляпки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Анатолій Костецький. Буває все… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Оксана Сенатович. Що це значить — не дружити . . . 53
Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько
Чемпіон з баранців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Новорічний костюм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Велике Жахливе Збіговисько. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Кет-лускунчик (англійська народна казка) . . . . . . . . . . . . 70
Леся Мовчун. Горіхові принцеси (уривок).
За мотивами англійської народної казки . . . . . . . . . . . 75