Науково-педагогічний проєкт «Інтелект України»

І. В. Гавриш, Н. Ф. Андрєєва, В. І. Пімонова

Читання
Хрестоматія
3 клас
Частина ІІ

Харків
2023
УДК [028.5:373.3](076)
Г12

«Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»

(лист ДНУ «ІМЗО» Міністерства освіти і науки України від 28.02.2019 № 22.1/12-Г-72)

  Гавриш І. В.
Г12  Читання. Хрестоматія. 3 клас : у 2 ч. Ч. ІІ / уклад.: І. В.  Гавриш,
Н. Ф.  Андрєєва, В. І.  Пімонова.  — Харків : СТЕМ ОСВІТА, 2023. — 80 с.

ISBN 978-966-449-261-1
 УДК [028.5:373.3](076)

Читання. Хрестоматія
3 клас

Частина ІІ

Коректор М. С. Костюкова
Комп’ютерне макетування А. М. Цепотан

Підп. до друку 19.09.2022. Формат 60×90/8.

Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 10.
Наклад 19 900 прим. Зам. № 798.

Видавництво ТОВ «СТЕМ ОСВІТА»,

61103, м. Харків, вул. Дерев’янка, буд. 7-А.
Тел.: (057)757-09-40, Е-mail: stem0661390471@gmail.com
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 7097 від 13.07.2020.

Адреса для листування: 61037, м. Харків, а/с 11912, ТОВ «СТЕМ ОСВІТА».

Віддруковано з готових форм у друкарні ПП «Модем»,

вул. Восьмого березня, 31, м. Харків, 61052. Тел.: (057) 758-15-80.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ХК № 91 від 25.12.2003.

© Т
 ОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
ISBN 978-966-449-261-1 «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ», 2023
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Леся Храплива-Щур
ВИШИВАНІ КВІТИ

Було це давним-давно в  нашій Україні. Жили в  городі

Чернігові брат із сестрою. Брат звався Яромир, а  сестра  —
Доброслава.
Яромир був лицар славний, тисяцький* у  війську княжо-
му. Коли поїде було ранком із двору в   степ на білому
коні попереду війська свого, то здавалося  — сонце ясн іше
світить, буйна трава степова до ніг йому стелиться.
На вулицях города всі всту-
палися Яромирові з   пошаною
з   дороги, бо знали, що не-
має лицаря над нього. А  Доб­
рослава дивилася крізь мале
віконце у  своїх хоромах**, як
проїздив Яромир вулицями,
і  раділа, що ніхто не має та-
кого хороброго брата, як вона.
Ішов великий князь київ­
ський на половців***. Пішов
з   ним і   Яромир зі своїми
дружинниками****. Минуло ба-
гато днів. Вертаються княжі
вої з   походу та й   ка­жуть
Доброславі:
— З сумною вісткою прислав нас до тебе князь київ­
ський: узяв лицаря Яромира хан***** половецький у  неволю.
Повіз його в  далекі сторони. Даремно старалися ми його
догонити…
* Тисяцький  — у Давній Русі начальник тисячі військових.
** Хороми  — тут: велике, просторе приміщення.
*** Половці  — кочовий народ, який часто нападав на Русь.
**** Дружинник  — член дружини (війська).
***** Хан  — у давнину правитель у  багатьох країнах Сходу.
3
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Заплакала Доброслава. А  ранком, коли ще челядь* спа-
ла, пішла у  світ шукати свого брата. Довго блукала вона
степом, уже з  утоми та голоду ледве ворушитися могла,
та ось побачила: стоять гостроверхі половецькі шатра**
в  степу. Підійшла вона ближче та й  стрінула сторожу. Роз-
казала, хто вона й  кого шукає. Усміхнулися недобре по-
ловці й  повели її до свого хана. А  хан і  справді держав
Яромира в   себе в   наметі, замкненого, і   щоразу питав
його:
— Чи хочеш, лицарю Яромире, мені на службу стати?
Дам тобі, чого забажаєш, ще й  за сина свого тебе прийму.
А Яромир відказував:
— Не мила мені твоя служба, хане! Я руський лицар,
а  русичі вірні князеві своєму та землі своїй! Не буду ж
я   задля твоїх багатств на-
ших звичаїв та законів пра-
давніх ламати!
І тоді хан наказав замк­
нути Яромира в   окремому
шатрі, куди ні один промін-
чик сонця не доходив. На-
казав йому саму воду та
сухий хліб давати. Яромир
слабнув з   кожним днем.
Уже, здавалося, не то ме-
чем орудувати, а   навіть
кроку ступити не зумів би.
Та все-таки, коли хан знов
його спитав, чи готовий він
князя свого зрадити, Яро-
мир відповів:
— Ні!
* Челядь — прислуга.
** Шатро — житло з  тканини, шкіри тощо; намет.
4
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Так-от, коли хан побачив Доброславу, то  сказав:
— Є в  нас лицар Яромир, та не хоче він сестри своєї
ні бачити, ні знати. Він уже сам до половців пристав, дав-
но забув про Русь і  про князя свого. От ти, дівчино, теж
поклонися мені, тоді, може, він і  з тобою говорити захоче.
Запалало личко Доброслави:
— Може, і  поклонився тобі мій брат, коли його голодом
приборкав*, але я  тобі не поклонюся ніколи!

Мов вітер степовий, вибігла з   ханового шатра й   по­

мчалася додому. Дісталася українського степу. Почула зно-
ву, як співають хором пташки, побачила квіти барвисті,
пахучі. І  подумала: «Як же це міг би братик мій такої
краси відцуратися?! Гей, якби я   могла йому хоч трохи
цих квіток передати!..» Назривала квіток, сіла та й  узяла-
ся плести з  них сорочку для брата. Що білі квітки  — то
полотно, а  що сині, червоні, жовті  — то дивні взори на
плечиках, пазусі та на руках повимережувала. Закінчи-
ла сорочку, завинула її в   ніжне павутиння, щоб доро-
гою не понищити, та й  пішла знову в  степи половецькі.
* Приборкати  — підкорити, перемогти.
5
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Підійшла до табору темною нічкою і стала сторожів
благати:
— Занесіть,  — каже,  — цю сорочку лицареві Яромирові,
що у  вас пробуває!
Довго не хотіли половці вволити її волі, урешті один
з  них змилосердився та й  каже:
— Давай сюди, дівчино! Занесу її твоєму братові, коли
так дуже просиш!
Приніс сорочку, квітами українськими мережану,
до  шатра Яромира, кинув йому, а  сам швидко пішов геть,
щоб, бува, хто не підглянув. Надягнув Яромир на себе
цю сорочку  — і сталося диво-дивне: бо ось і  ворушитися
не  мав сили, а  нараз* нова сила, давня, лицарська, верну-
лася йому; здавалося, що вже на земл і половецькій йому
залишитися прийдеться, а   тепер туга за рідною землею
на  місці всидіти не давала.
Нічкою невидною вибрався Яромир з намету воро­
жого й  буйним вихром погнався в  степ. Даремне половці
на  конях його здоганяли  — він добре поміж травами ви-
сокими ховався та їх усе зі сліду зводив. Аж знайшов
він у  степу свою Доброславу. Розказав їй, як квіти українські,
у   сорочку вплетені, сили та відваги йому додали, щоб
із  половецької неволі рятуватися. Пішли вони обоє в  Україну,
де небо синє, де ясні зорі, де тихі води, де квіти най-
кращі та де Яромира його дружинники в  городі славному
Чернігові дожидали.
З того часу всі українки залюбки вишивають-мережать
квіти барвисті. І  хто лиш гляне на ці квіти, хто їх рукою
торкнеться, тому стає радісно на серці  — бо така вже
дивна сила тих квіток…

* Нараз — раптом, ураз, несподівано, зненацька.

6
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Володимир Лучук
РУШНИК
Вишивала я  рушник
власними руками.
Гаптувала* залюбки
всіма кольорами.
Мов жива на полотні
калинова гілка,
під мережкою внизу  —
книжка і  сопілка.
До ладу все довела,
хоч іще й  маленька,
і оздобила як слід
я портрет Шевченка.

Галина Кирпа
ВИШИВАННЯ
Вишила суничку нитка червоненька,
вишила листочок нитка зелененька.
Вишила садочок, вишила долинку,
вишила у  небі хмарку і  хмаринку,
щоб гуляли тихо, весело обоє
та й  учили птахів, як літать по двоє.
Щоб весняні квіти не були сумними,
то учили дощик, як ходить за ними.

* Гаптувати — вишивати.

7
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М

Вадим Крищенко
ВИШИВАНКА
Мама вишила мені
квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні.
— На, вдягай, синочку!
В нитці сонце золоте,
пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
в тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
швидко удягнуся,
підійду і  обійму
я свою матусю.

Леонід Куліш-Зіньків
У СИНОЧКА Є СОРОЧКА
У маленького синочка
гарно вишита сорочка.
Є на ній всього потрошки:
житній колос і  волошки,
зелень сонячних дібров
і матусина любов.

8
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
МАНДРІВНИКИ УКРАЇНИ
(За В. Федорченком та Т. Дьоровою)
У географічних дослідженнях різних районів земної кулі
брали участь і  наші земляки-українці.
Український письменник і   мандрів-
ник Василь Григорович Григорович-
Барський побував у   різних місцях
земної кулі. Відвідав міста Пешт, В і-
день, Барі, Рим, Венецію. Побував
у   Єрусалимі, Палестині, Єгипті, Сирії,
на горі Афон та Синайській горі, на
островах Корфу, Кіпр і  Патмос. Майже
24 роки тривали його мандри.
Василь Григорович-Барський описав
свої мандри землями Сходу (від 1723
Василь Григорович- до 1747 року), збереглися і  його листи
Барський
до рідних.

Одним з   організаторів і   керів-

ників першої навколосвітньої експе-
диції на кораблях «Надія» і  «Нева»
був Юрій Федорович Лисянський
(1773–1837), українець за похо­
дженням, родом з  Черн ігівщини. Він
зібрав великий ет­но­граф ічний* ма-
теріал на Гаваях, Алясці, у  Китаї,
склав карти цих регіонів**.
Юрій Лисянський

* Етнографія   — наука, що вивчає культуру й   побут народів

світу, їхнє походження, розселення та культурно-побутові відносини;
народознавство.
** Регіон  — певна територія.
9
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Визначним українським мандрівни-
ком і  вче­ним був Микола Миколайович
Миклухо-Маклай (1846–1888) — правнук
хорунжого* Запорізького війська Мик­
лухи. Він здійснив 10 подорожей до
Нової Гвінеї, Філіпп ін, Малакки, Австралії,
Меланезії, Мікронезії; написав понад
160 наукових праць з  антрополо­гії**, гео­
Микола графії та етнографії.
Миклухо-Маклай

Одним із дослідників Цен-

тральної Азії був Микола Михай-
лович Пржевальський (пра­внук
запорізького козака Пароваль-
ського). Саме завдяки досліджен-
ням Пржевальського на карті
Центральної Азії з’явилися гір-
ські хребти Гумбольдта, Колум-
ба, Пржевальсько­го, Алтинтаг,
Руський та інші й  стало відомо
близько 218 нових видів флори***. Микола
Пржевальський

* Хорунжий — в Україні (XVII–XVIII століття) особа, яка входи-

ла до складу керівників війська, а також була охоронцем великого
полкового й  малого прапорів.
** Антропологія — наука, що вивчає біологічну природу людини,
раси тощо.
*** Флора — сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній те-
риторії; рослинний світ.
10
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
МИКЛУХО-МАКЛАЙ У ПАПУАСІВ
(За А. Чумаченком)
8 вересня 1871 року о  12 годи-
ні дня пароплав «Витязь» увійшов
у   затоку. З   «Витязя» спустили
шлюпку біля берегів Нової Гвінеї,
і  троє людей стрибнули в  неї. Ка-
пітан пароплава перехилився че-
рез борт і, мружачись від сонця,
дивився на них.
— Миколо Миколайовичу,   —
гукнув він,  — узяли б ще людей!
Хто їх там знає, цих папуасів.
Бачите, скільки їх на березі!
Ще може щось трапитися.
Людина в  білому капелюсі, одна з  трьох, підвела голову
й  усміхнулася. Це був наш видатний дослідник Миклухо-
Маклай.
— Не хвилюйтеся, капітане. Нічого зі мною не трапиться.
І, махнувши капелюхом, сів у  шлюпку. Весла піднялися
і,  описавши півколо, розрізали воду.
Капітан похитав головою і  тихо, ніби крізь зуби, пробур-
кот ів собі під ніс:
— Тільки один Миклухо-Маклай і   здатний на це. Їде
до  дикунів,  — і ось так: без охорони…
Шлюпка йшла до берега впевнено й  швидко. Смуга жов-
того піску поволі наближалася. Маса густої зелені перетво-
рювалася на зарослі узорчатих пальм. З  узбережних скель
звисали прямо у воду великі гнучкі гілки витких рослин.
Вітер доносив пряний*, солодкий аромат незнайомих кві-
тів і  трав. Строкаті** птахи, завбільшки з  метеликів, і  ме-
телики, завбільшки з  птахів, літали в  густому листі дерев.
* Пряний  — різкий, але приємний (про запах, смак тощо).
** Строкатий  — забарвлений у  різні кольори; пістрявий.
11
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Шлюпка м’яко врізалась у  пісок. Маклай перестрибнув че-
рез борт. Вузенька стежечка починалася прямо від берега.
— Не йдіть за мною. Я незабаром повернуся,  — сказав
він своїм супутникам і  почав швидко підніматися лісовою
стежкою.
Перший друг

Маклай розсунув гілки й   поглянув навколо. Вузенька

стежечка привела його на широкий, добре утоптаний
май­данчик. Навколо були хатинки. Низькі дахи, зроблені
з   пальмового листя, опускалися майже до землі. Двері
були відчинені. В ікон не було. Світло проникало в  житло
тільки через двері. Зупинившись біля входу, Маклай ледве
в   темноті розглядів вогнище, складене з   каміння, поміст
для спання з  бамбука, де-не-де на стінах висіли зв’язки
пір’я, черепашок. Увійти до хатинки Маклай не наважився.
Навколо, здавалося, не було ні душі. У  листі дерев мирно
співали птахи. У  траві сюрчали коники. Тіні від гілок коли-
валися на утоптаній землі.
Але люди щойно були тут. Недопитий кокосовий горіх,
наполовину наповнений молоком   — білуватою рідиною,
12
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
валявся на землі. Кинуте в  кущі весло було ще мокре.
Розколений бамбук лежав біля входу в  хатинку. Тут хтось
тільки-но працював над ним. Незакінчене намисто із  чере-
пашок зачепилося на кущі: хтось загубив його на березі,
і  черепашки сипалися з  тихим шумом, повільно сповзаючи
з  волокнистої травички, на яку вони були нанизані…
Маклай стояв, прислухаючись до пташиного співу, дзвону
цикад*, шуму бистрого гірського струмка. Раптом він по-
чув шарудіння позаду себе. Він швидко обернувся й  поба-
чив людину. Людина застигла на місці, потім здригнулася
й  кинулася тікати.
— Стій, стій!  — закричав Маклай і  кинувся навздогін.  —
Не бійся. Я друг! Чуєш! Я друг!
Утікач, здається, зрозумів його. Зупинився й   поди-
вився на Маклая. Микола Миколайович повільно піді­-
йшов до папуаса й  так само повільно, щоб не злякати його
зайвим рухом, вийняв з  кишені шматок червоної матерії
і  дав йому. Папуас обережно взяв, пильно оглянув, повер-
таючи то на один, то на другий бік. І  раптом, засміявшись,
спритно пов’язав ним свою кучеряву голову.
Маклай вдивлявся в  обличчя папуаса. Ні, у  ньому нічого
дикого не було!
З цікавістю на нього дивилися темні очі. Великий рот,
майже непомітний з-за бороди й   вусів, усміхався. Чорні
кучері, приплюснутий ніс, сильне темне тіло виблискували
на сонці. Великі м’язисті руки були оздоблені обручками  —
різно­кольоровими черепашками.
Маклай високо підніс руки, долонями вперед.
— Я друг! Друг!  — казав він папуасові.  — Бачиш, я  один!
Я не скривджу тебе!
* Цикада  — хоботна комаха з  прозорими різнобарвними криль-
цями, самці якої видають характерне сюрчання.
13
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М

Схиливши голову трохи набік, папуас услухався у  зву-

ки незрозумілих йому слів. Очевидно, і  він не бачив у  цій
білій людині, яка припливла сюди на дивовижному човні,
нічого небезпечного.
Його здивував Маклаїв одяг. Витягнувши вперед палець,
папуас легко доторкнувся до піджака: «Для чого ж ця друга
шкіра? Значить, у  білої людини немає справжньої темної
блискучої шкіри, яка захищала б її від дощу, сонця й  вітру?»
Зраділий із   цього довірливого жесту, Маклай поклав
свою руку на папуасове плече.
Село в Новій Гвінеї
— Я  — Маклай. Розумієш? Я  — Маклай!
І Микола Миколайович кілька разів ударив себе в  груди.
Папуас широко усміхнувся. Він щось зрозумів.
— Мак-лай,   — важко вимовляючи, повторив він, пока-
зуючи на Миколу Миколайовича. І  раптом з  розмаху він
ударив себе в  груди й  урочисто та гордо виголосив: — Туй!
Туй!
Маклай весело похитав головою:
— Розумію. Ти  — Туй. Я  — Маклай. Ти  — Туй. Я  — Ма-
клай. От і  добре! От ми й  познайомилися. От ми й  друзі!
Маклай і  Туй стояли на майданчику між хатинками й  тис-
нули один одному руки. І  обидва усміхалися.
— Усе гаразд,  — сказав Маклай.  — От ми вже й  подружили.
14
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Туй повернувся до заростей і  щось гукнув по-своєму. Гілки
злегка ворухнулися. То тут, то там з-за кущів виглядали ку-
черяві голови й  темно-коричневі руки. Туй знаками запрошу-
вав людей підійти ближче, але папуаси стояли не рухаючись.
Тоді Маклай узяв одного з   них за руку й   вивів на
середину площадки. За ним — другого. Потім — третього.
Їх було чоловік з  вісім, і  кожного з  них треба було вивести
й  посадити. Це було не так легко. Маклай витер піт з  лоба
і, посадивши останнього, сам сів серед них на камені.
З торби, що висіла за плечима, він дістав різні дріб-
ниці. Тут було і  намисто, і  цвяхи, і  гачки для рибальства,
і  шматки яскравої матерії.
Папуаси із  цікавістю придивлялися до дивовижних пода-
рунків й  охоче, хоч і  обережно, брали їх з  Маклаєвих рук.
Він роздавав їм намиста, цвяхи й  стрічки. Папуаси радо
вигукували, плескали в   долоні, пробували цвяхи зубами
й  захоплено втикали травичку в  намисто.

Туй сказав кілька слів, і  двоє юнаків пішло до хатинок.

Звідти вони винесли кокосові горіхи, в’язки бананів і  навіть
двох поросят, міцно зв’язаних ліанами.
Маклай здивовано дивився на купи харчів, складених
біля його ніг. Туй сміявся. Маклай звернувся до Туя й  рі-
шуче похитав головою:
— Не треба! Мені нічого не треба! Залиште це в  себе.
Чуєш, Тую, залиш це собі.
15
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Але Туй теж похитав головою. Він простягнув руки
спочатку до поросят, а  потім до Маклая. «Твоє»,  — говорив
цей жест.
Нічого не вдієш! Такий у  них звичай. Папуаські юнаки
нахилилися до своїх подарунків. Вони високо піднесли їх
над головою і  зупинилися, чекаючи наказу Маклая.
Маклай ще раз подивився навколо себе. Тонкий місяць
уже світився на блідо-зеленому небі. Настав вечір. Темніши-
ми ставали дерева. Вершина гори рожево й  ніжно світилася
вдалині. Ще сильніше запахли квіти, що звисали з  вигнутих
гілок, схожих на величезних зміїв.
— Пора і  на «Витязь»,  — сказав Маклай і, повернувшись
до папуасів, низько їм уклонився.
Папуаси, здається, зрозуміли його. Юнаки ще вище під-
несли свою ношу й  пішли вперед, показуючи дорогу Мак­
лаєві. Інші йшли позаду. Хтось заспівав. Звуки пісні були
одноманітні й  сумні. Дорога спускалася до моря. Сигнальні
вогні «Витязя» було видно здалека. Шлюпка стояла на місці.
Маклай стрибнув у  човен і  показав Тую місце біля себе.
Туй нерішуче похитав головою. Але коли шлюпка відпли-
вала, папуаси на двох пірогах* проводжали її до «Витязя».

Віра Паронова
МЕДУЗИ
В морі князь Нептун живе.
Дуже любить він желе.
Це желе із бахромою
плава у  воді за мною.
Гарне і  прозоре диво
так пече, немов кропива.
Ви вже здогадались, друзі:
не желе це, а  медузи.

* Пірога  — у народів Центральної та Південної Америки й  Океа­

нії: вузький довгий човен, обтягнутий корою, шкурами або видовба-
ний чи випалений зі стовбура дерева.
16
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Леся Українка
ТИША МОРСЬКА (уривок)
В час гарячий, полудневий
виглядаю у  віконце:
ясне небо, ясне море,
ясні хмарки, ясне сонце.
Тиша в  морі…
Ледве-ледве
колихає море хвилі;
не колишуться од вітру
на човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
лине хвилечка перлиста;
править хтось малим човенцем  —
в’ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
стиха весла підіймає,
і здається, що з  весельця
щире золото спадає.

Анатолій Качан
ЗА ЛИМАНОМ МОРЕ ГРАЄ
За лиманом море грає,
хвиля хвилю доганяє,
наступає їй на п’яти
і не може наздогнати.
З неба чайки білокрилі
з криком падають на хвилі
і хапають, мов пір’їнку,
на льоту із хвиль рибинку.
Ген у  морі яхта біла
ловить вітер у  вітрила,
а на кручі біля хати
дві тополі височенні
хочуть вітер упіймати
в паруси свої зелені.
17
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
А з  полів на косогорі,
з володінь перепелиці,
линуть-котяться до моря
хвилі ярої пшениці.
Десь отам, на виднокрузі,
коли дмуть вітри південні,
зустрічаються, як друзі,
хвилі сині і  зелені.
Море грає, море грає,
хвиля хвилю доганяє,
наступає їй на п’яти
і не може наздогнати…

Марія Пригара
ЩО СТАЛОСЯ В МОРІ (скорочено)
Ви про дельфіна чули чи ні?
Плавав дельфін у  морській глибині.
Знав черепаху, знав восьминога,
знав, де в  підводні печери дорога.
Мав не одного під хвилями друга.
Цокав, мов краб, і  сопів, як білуга*.
Міг засвистіти, немов пароплав,
тільки людської мови не знав.
Пестила сина дельфіниха-мати,
вчила його кораблі обганяти.
Вчила в  негоду знаходити путь
там, де шаленії бурі ревуть.
Каже їй син: «Отепер я  при силі!
Скрізь, куди схочу, поплину по хвилі.
Краба й  медузу в  дорозі спиню,
із черепахою погомоню.
* Білуга — тут: білуха — полярний дельфін.
18
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Тільки ж усяке бува на віку:
хочу я  знати мову людську!
В морі зустріну людей ненароком.
«Хто ви?  — гукну їм, не кліпнувши оком.  —
Де ви живете? В  якій стороні?»  —
Все порозказують люди мені!»
Мати зітхала: «Ой, що то за діти!
Хто таке бачив  — з людьми гомоніти!
Може, й  на спині їх будеш носить?
Хочеш, напевне, потрапити в  сіть!»
Марне перечила матінка сину.
«Що,  — каже,  — здумав, того не покину!
Буду науки шукати в  рідні:
дядечко кит допоможе мені».

В океані
Б’ються об кригу хвилі шалені.
Водять очима сонні тюлені,
дивляться з  криги, неначе із скелі:
«Що то за гості в  нашій оселі?»
Плава дельфін і  туди і  сюди.
«Дядечку, де ви?»  — гукає з  води.
Враз два фонтани ударили в  небо.
«Ось я, небоже! А  що тобі треба?»
Низько дельфін уклонився китові:
«Як ви тут, дядьку,
живі та здорові?
Можете ви, поки нічка мине,
мови людської навчити мене?»
Кит одмовляє: «Добре, небоже!
Треба науки  — дядько поможе!

19
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Вивчу зо мною пихкать* до пари,
білі фонтани кидати в  хмари.
Хитрих мисливців вздрівши далеко,
форкать** по-нашому: «Ой, небезпека!»
Та під водою гнать скільки сили,
щоб ті мисливці облизня з’їли***».
Мовчки племінник слуха кита.
Добра наука  — мова не та!

Хижа рідня
Тільки ж дельфін не злякався невдачі,
був недаремно впертої вдачі.
«Тітка акула є  між ріднею.
Хоч і  не знаю  — стрінуся з  нею!»
В темному небі зорі сяйнули.
Стежать за морем сонні акули.
Може, побачать здобич зненацька?
Пащека**** люта! Звичка хижацька!
Плине мандрівник, в  піні хлюпоче.
«Тітко акуло!»  — зве серед ночі.
Раптом назустріч клацнула паща:
«Хто мене кличе? Звідки і  нащо?»
Глянув сердега: ну ж і  страшило!
«Я,  — каже,  — кликав, тіточко мила!
Я до вас,  — каже,  — тиждень мандрую:
вивчити хочу мову людськую!»
Зареготали хором акули:
«Ох, чудас ія! Зроду не чули!
* Пихкати — випускаючи пару, видавати своєрідні звуки.
** Форкати — видавати глухий уривчастий звук, з шумом випуска-
ючи повітря з ніздрів і рота.

*** Облизня з’ їсти  — зазнати невдачі.
**** Пащека  — рот звіра, риби.
20
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Маєш, розумнику, щастя сьогодні:
Зараз ми добрі, бо не голодні!
Плавай із нами  — будеш учиться,
як нападати, мов блискавиця.
Як полювати без відпочинку
то на рибину, то на людину.
Осьде наука  — перша у  світі!»
Крикнув дельфін їм: «Гетьте, неситі!»
Високо вгору скочив з  розгону,
хлюпнув, мов камінь, в  хвилю солону.
Мчить-утікає, дума в  мандрівці:
«Я ж і  не знав їх…»

На пароплаві
Вітру в  обличчя жбурляючи піну,
плив пароплав у  далеку країну.
Віз подорожніх і  вантажі
з рідного берега в  землі чужі.
Вечір надходить. Далеко до порту.
Подорожани стоять біля борту.
А за юрбою на пароплаві
стежать між хвилями очі цікаві.
Гляне дельфін і  сховається знову:
«Осьде послухаю їхню розмову!»
«Маю науку!»  — зрадів під кінець.
Вдарив хвостом і  пустився в  танець.
Колесом крутиться, в’ється, мов птиця.
Натовп регоче: «Дивіться! Дивіться!
Як він кружляє! Та як він щебече!»
«Дайте нам глянуть!»  — голосить малеча.
Повибігали усі із кают…

21
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Буря
Враз застрибали гребені білі.
Дужче і  дужче казяться хвилі.
Вітер сурмить, мов сердитий сурмач.
Чути в  каютах лемент і  плач.
Буря гримить на морському шляху  —
мчить пароплав у  затоку глуху.
Там, у  затоці, наїжились кручі.
Грізно ревуть чорториї* кипучі.
Ближче і  ближче прибою луна.
Раптом із моря дельфін вирина.
Скаче угору, а  крикнуть не вміє.
Хто його в  бурю таку зрозуміє?
Вдарила блискавка. В  ніч і  туман  —
вгледів дельфіна старий капітан.
Крикнув: «Стерничий**!
Звертай за дельфіном!»
І у  вузькому проході між скель
тихо важкенний поплив корабель.
Вранці, при сонці, дельфіна шукали.
З борту всіма голосами гукали.
Дуже просили забути пригоду,
рибку сріблясту кидали в  воду.
…Чутка недавно у  морі ходила,
що вже говорить дельфін, як людина.
В дальній затоці у  тиху годину
кличе малечу: «Сідайте на спину!»
А коли бурі над морем ревуть,
в хвилях рибалкам показує путь!

* Чорторий  — глибока яма, у  якій утворюється вир.

** Стерничий  — той, хто керує судном.
22
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Микола Яненко
СПАСИБІ ВАМ, ДЕЛЬФІНИ!
Наш траулер* підходив до Сангарської протоки. Рибалки
пильно вдивлялися в  море. Воно було рівне, наче випрасуване.

Звідусіль на палубі було чути голоси:

— Щось не видно їх…
— Заждіть, ще прилинуть. Не раз уже вони вели судна
цією протокою.
— Радисте**, умикай магнітофон! Дельфіни люблять
музику.
Морський простір заполонила музика. Настрій у  всіх був
бадьорий. Усмішки ясніють на обличчях. Після довгих важ-
ких мандрів рибалки повертаються до своїх домівок, де їх
чекають з  нетерпінням. Ще лишилося пройти Сангарською
протокою, а  там уже недалеко й  до рідного берега.
Сангарська протока… По обидва боки горбасті береги
Японії, а  під водою прича їлися підступні скелі. Капітан пиль-
но слідкує за приладами, що вимальовують морське дно,
сам прокладає курс.
— Ідуть… Ідуть просто на нас!  — радісний вигук почувся
крізь мелодію пісні.
* Траулер — морське судно для ловлі риби та первинної її обробки.
** Радист — той, хто приймає та передає інформацію по радіо.
23
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Розтинаючи водяне дзеркало, два дельфіни мчали нам
назустріч. Потім зупинилися й  стали вистрибувати з  води.
А  перед носом судна розвернулися й  повели нас у  протоку.
І що за диво?! Пливли дельфіни саме тим глибоко-
водним курсом, який був визначений капітаном і   для
траулера. Вони, певно, прагнули допомогти нам вдало
пройти складну частину шляху, манячи за собою. Таку
вже вони мають гарну вдачу.
Минав час, а  дельфіни все пливли й  пливли попереду,
граючись у  пронизаній сонцем воді. Іноді дельфіни то вири-
нали на поверхню моря, то знову поринали в  глибину. Але
й  звідти миготіли білими животами, ніби промовляли: «Ми
з  вами, ми тут». А  вирвавшись уперед, вони зупинялися
й  чекали на судно.
Пів дня супроводжували нас дельфіни Сангарською про-
токою. І  коли небезпечний шлях був уже за кормою*, вони
кругом обійшли судно й  повернули назад. Рибалки прово­
джали їх вдячними вигуками:
— Спасибі вам, дельфіни!
— До зустрічі, дельфіни!

* Корма — задня частина судна.

24
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Олесь Бердник
ДИВНІ ГРИЦЕВІ ПРИГОДИ
Перший іспит
Гриць ще не встиг заснути, як з  коридора почувся голос
тата, а  по тому радісно зойкнула мама. Минуло ще кілька
хвилин, тато продовжував про щось гомоніти, але раптом
мама почала б ідкатись. Що ж сталося? Невже тато знову
покине їх з  мамою і  полетить у  космос? Та ще й  надовго.
Перший раз він літав до Марса, а  повернувся лише через
рік. Бідна мама не відходила від телеекрана в  Космоцентрі,
дуже хвилювалася. Навіть Грицеві доводилося заспокоювати
її. Що ж трапилося тепер? Куди має летіти тато?

Не в  змозі перебороти цікавості, Гриць скочив з  ліжка,

навшпиньки підкрався до дверей і  почав дослухатися.
— Ти розумієш, моя люба,  — казав тато,  — це ж пер-
ший політ у  систему Юпітера. Дехто з  учених уважає, що
там дослідникам випаде нагода спостерігати небачені фор-
ми життя.
— А може, зустрінуться й  розумні істоти,  — додала мама.

25
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Можливо. Космоцентр планує створення земної колонії
на Європі  — великому супутнику Юпітера. Ми залишимося
там на три роки. Дозволено із собою взяти дружин. Тобі
доведеться оволодіти деякими космічними професіями.

— Гаразд,  — сказала мама.  — Проте мене турбує, що

буде з  Грицем.
— Поїде до бабусі.
— Нізащо!   — вигукнув Гриць, уриваючись до коридо-
ру.   — Без мене нікуди не полетите! Ич, що надумали!
Я  з  вами полечу!
— По-перше, негарно підслуховувати!  — докірливо озвав-
ся тато.   — А по-друге, у   далекому світі потрібні люди
мужні й  загартовані. Ти певен, що витримаєш будь-яке ви-
пробування?
— Витримаю!
— Хвалько,  — лагідно розкуйовдив тато синове волос­
ся.  — Не кажи гоп, доки не перескочиш.
Політ було призначено на серпень. Лишалося три тиж-
ні. Татові дали відпустку на десять днів, і   він разом
з  мамою та Грицем вилетів у гори, щоб там відпочити.
26
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Шатро нап’яли на березі озера. Наступного дня біля бере-
га на воді гойдалася срібна сигара  — швидкісний човен.
Вирішили покататися. Зробили по озеру кілька блискавич­
них кіл. Гриць верещав від захоплення.
Тато повів човна до виходу з  озера. Там зеленкуваті
води грізним водоспадом вливалися до річки.
Знена  цька за-
мовк двигун. Тато
поха  пливо длу ш­
пався* в   прила-
дах. Стрімка те-
чія несла човен
у   вир. Гриць зі-
щулився й не знав,
що робити.
Але хлопчик
глянув на суворі
мамині очі, на татове зосереджене обличчя і, вкусивши
себе за пальця, промовчав. Човен падав униз, насувалися
гострі скелі.
Гриць заплющив очі. З  його вуст не вирвалося ані звуку.
Раптом клекіт води затих, повітря тонко заспівало у  вухах.
Хлопчик розплющив очі. Човен летів у  небі, гори й  ліси
пропливали внизу.
— Що це?  — прошепотів Гриць.
— Перший іспит,   — сміявся тато.   — Човен годиться
і  для води, і  для польоту. Синку, ти витримав перший іс-
пит. Я подумаю, може, і  в ізьмемо тебе до далекого світу…
— Проте пам’ятай, Грицику,  — мама загадково глянула
на сина,  — усе життя  — то великий іспит.

* Длушпатися  — копирсатися в  чому-небудь.

27
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Другий іспит
Минули дні відпуст-
ки. Тато взяв Гриця
до Космоцентру, пока-
зував йому дивовиж-
ні пристрої, машини
та космічні апарати.
Дещо хлопчик бачив
на екрані телевізора
або в  кіно, але тут усе
було справжнє, велич-
не й   таємниче. Якось
не вірилося, що ось ця
або ота ракета незабаром летітиме в  порожнечі зоряного
простору, а  від Землі її відділятимуть мільйони кілометрів.
Тато заводив Гриця в  житлові каюти космольотів, дозво-
ляв навіть посидіти в  кріслах пілотів. А  потім почав привчати
його ходити в  костюмі космонавта та скафандрі. Космічне
вбрання було незручне й  важке, проте Гриць терпів, не про-
мовивши й  слова невдоволення. Він перемовлявся з  татом
по радіотелефону, приймав їжу крізь прозоре забрало, сам
замінював використані балони для кисню.
— А тепер, синку,  — якось сказав тато,  — побачимо, чи
є  в  тебе справжня мужність.
— А хіба я  злякався біля водоспаду?  — образився Гриць.
— Того мало. Тепер треба стрибнути з  літака.
— Як?  — скрикнув хлопчик.  — Просто так?
— Та ні,  — засміявся тато.  — 3  парашутом. Космонав-
там це необхідно. Усяке буває. Раптом негода під час під-
льоту до планети; треба, щоб усі члени екіпажу не боялися
залишити космоліт. Збагнув?
— Збагнув,  — відповів Гриць, хоч усе його тіло похоло-
ло.  — Я  стрибну з  літака, татку!
28
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Наступного дня вони вилетіли на реактивному лайнері.
Незабаром під крилом літака видно було лише густий ліс.
Гриць то поглядав на спокійне татове обличчя, то на бі-
лі-пребілі хмарини за ілюмінатором, то поправляв лямки
парашута на плечах. Коли ж нарешті стрибок?
З каюти виглянув пі-
лот, привітався з  татом,
підморгнув Грицеві. Тато
повів сина до виходу.
Відчинився люк, дихнуло
холодом. Гриць поточив-
ся назад, але одразу ж
схаменувся, бо побачив
у  татових очах насмішку-
ваті іскринки. Він кинув-
ся до люка й  стрімголов
упав униз.
Тьохнуло серце, замерехтіло все довкола: хмари, небо,
земля. Над хлопчиком спалахнула вогняна квітка парашу-
та. Падіння спов ільнилося. Тепер Гриць колихався під ве-
летенським куполом, наче в  дитячій колисці. Було легко
й  радісно.
Поруч з  ним з’явився блакитний купол  — то спускався
тато, він розмахував руками, вітаючи сина. Гриць щось кри-
чав, співав, але через вітер нічого не було чути.
Хлопчик опустився на широку галяву поміж високими
глицевими* деревами, торкнувшись ногами землі, упав на
бік, як його вчили, а  потім підскочив і, плутаючись у  стро-
пах** парашута, побіг до тата, котрий спустився раніше і  вже
чекав його.
— Молодець, синку,  — спокійно мовив тато.  — Ти мо-
жеш бути космонавтом. Беру тебе в  політ до Юпітера.
* Глицевий — від гли ця: хвоя.
** Строп — тут: канат для утримання людини на парашуті.
29
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Небезпечна зустріч
У серпні пасажирська ракета стартувала на Місяць. Гриць
сидів у  каюті поруч з  батьками. Він легко витримав пере-
вантаження, коли потужні двигуни розганяли апарат. Усе
було дивно, навіть казково: пасма хмар в   ілюмінаторах,
а  потім  — чорна безодня неба, усіяна зірками, і  яскраве
кружало Сонця.

Не минуло й  доби, як ракета сіла на місячному космо-

дромі. Усі зодягли скафандри й  вийшли назовні. Іти було
легко, набагато легше, ніж на Землі. Гриць крокував услід
за мамою і   татом, захоплено оглядаючись навсіб іч. Об-
рій був недалеко, на ньому зубцями вирізнялися невисокі
гори й  кратери. На чорно-фіолетовому небі пливла блакитна
куля рідної Землі. Космонавти кілька днів мешкали в  при-
міщенні, де росли пальми, троянди та ялини, дзюркотіли
струмочки й   сіяв штучний дощик, веселила око зелена
трава, а  в  густому гілл і дерев співали птахи.
Листя пальм було велике й  лапате, більше, ніж на Зем-
лі. А  трояндові квіти витикалися з  кожного вічка на гілках,
мабуть, яскраве проміння Сонця пришвидшувало їхній ріст.
30
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Тут, в  оранжереї, Гриць познайомився з  Марічкою, донькою
штурмана* юпітерського корабля. Вона теж разом з  батька-
ми летіла до далекого світу. Дівчинка була весела на вдачу,
мала золоті кіски й   блакитні іскристі очі. Грицеві, зви-
чайно, було приємно, що в  нього з’явилася така подруга.

З Місяця експедиція вилетіла на великому космольоті,

на борту якого було написано: «Промінь». Діти мешкали
в  спільній каюті, кожен мав зручний гамачок, крісло та сто-
лик. У  бібліотеці можна було читати книжки, у  кают-компа­
нії часто показували кінофільми й  телепередачі із Землі.
Політ тривав чотири місяці. Потужні двигуни невпинно
розганяли корабель протягом двох місяців, потім ще півтора
місяця відбувався політ за інерцією, а  ще два тижні двигуни
працювали знову, щоб загальмувати космоліт.
Сонце з  часом перетворилося на яскраву невелику зір-
ку, а  в  ілюмінаторах нарешті з’явилася велетенська куля
Юпітера. Проте корабель летів не до нього, а  до одного
з  його супутників, що звався Європою. Він був майже та-
кий, як наш Місяць, але мав дуже густе повітря.
* Штурман — тут: той, хто керує повітряним кораблем.
31
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М

Космоліт пройшов крізь сірі хмари й  сів на березі озера.

Вода й  ґрунт навколо озера світилися фосфоричним* сяй-
вом. Було так видно, як у  хмарний день на Землі. Дорослі
космонавти готувалися до першої вилазки на поверхню но-
вого світу, а  дітям було звелено сидіти в  каюті й  чекати.
Незабаром Гриць і  Марічка побачили, як від космольота
від’їхав всюдихід і  зник за гірським пасмом.
— А ми? Невже вічно будемо сидіти в  каюті?  — невдо-
волено запитала дівчинка.
— Згодом тут побудують оранжерею та обсерваторію,  —
сказав Гриць,  — тоді можна буде виходити й  гратися.
Раптом Марічка скрикнула й  показала Грицеві на зграю
крилатих істот, що летіли над озером, прямуючи до космо-
льота.
— Це живі істоти,   — приголомшено прошепотів хлоп-
чик.  — Птахи.
* Фосфоричний — який світиться мерехтливим голубуватим
світлом подібно до фосфору.
32
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Щось не дуже подібні до птахів,  — заперечила Маріч-
ка.  — У них немає крил. Ніби повітряні міхури.

Сіро-блакитні летючі кулі наблизилися, закружляли дов-

кола ракети. А   одна з   них зупинилася біля ілюмінатора
й   заглянула всередину каюти. Величезні очі пронизливо
дивилися на юних посланців Землі.

У полоні
— Це хижак!  — скрикнула дівчинка.
— Звідки ти знаєш?!  — засумнівався Гриць.  — Глянь,
вона усміхається.
Справді, з  істотою сталися химерні зміни. На поверхні
сірого міхура з’явилася подоба людського обличчя, губи
розпливлися в  усмішці, забіліли зуби. Істота, певно, щось
говорила, бо вуста ворушилися, але в  каюту не долинало
жодного слова.
— Невже розумна істота?  — здивувалася Марічка.
— Аякже,   — підхопив Гриць.   — Вона вміє змінювати
свою подобу.
Істота раптово зникла. А   потім усі летючі міхури зі-
бралися в  кільце на березі озера й  закружляли в  танку.
З  кожним рухом їхні тіла мінялися, набували нової форми.
33
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
І  ось вражені Гриць та
Марічка побачили не
химер­них летючих істот,
а  дітей Землі, своїх ро-
весників семирічного
чи восьмирічного віку.
Узявшись за руки, ті іс-
тоти танцювали: гарно,
граційно, легко. Білі та
блакитні сорочечки, на-
дягнені на них, майор і-
ли* на вітрі.
— Я хочу до них,  — сказала Марічка.
— Дурненька! Тут повітря шкідливе для дихання.
— А вони ж дихають?
— Вони тутешні. А  ми  — ні. І  не забудь, що нам забо-
ронено виходити з  каюти.
— А мені хочеться,   — уперто наполягала Марічка.   —
Надягнемо скафандри й  вийдемо. Зустріч з  дітьми іншого
світу  — це ж так цікаво!
Дівчинка метнулася до н іші в  каюті, надягла свій ска-
фандр.
— Ти як знаєш, а  я  піду.
Гриць, згадавши застереження тата, повагався, але, не
бажаючи бути в  очах дівчинки боягузом, мовчки вдягнувся
теж. Вони спустилися автоматичним ліфтом униз, минули
шлюз** і  ступили на чужу планету. Скелясту поверхню по-
кривала якась чорна рослинність. Подібна до лишайників,
вона неприємно тріщала під ногами. Істоти побачили дітей.
Їх танок розпався, і  вони веселою зграйкою оточили Маріч-
ку та Гриця непроникним кільцем.
* Майор іти — тут: розвіватися.
** Шлюз — герметична камера для виходу космонавтів з корабля
в  навколишній простір.
34
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Такі самісінькі, як і  наші діти,  — почувся по радіо го-
лос Марічки.  — Вітаємо вас, друзі, ми прибули із Землі.
— Що таке?  — пролунав зненацька в  навушниках три-
вожний голос Грицевої мами.  — Невже ви покинули кора-
бель?

— Тут теж діти!  — гукнула Марічка.  — Вони граються з  нами!

— Негайно в корабель!  — суворо наказав голос тата.  —
Тікайте в  шлюз, чекайте нас!
Гриць схопив дівчинку за руку й   хотів було бігти до
космольота, та враз подоби дітей із чужої планети разюче
змінилися, вони перетворилися на восьминогів і  накинулися
на прибульців із Землі. Гриць запручався, але де там! Їх
з  Марічкою підійняли в  повітря й  понесли геть від корабля.
— Татку! Мамо!  — кричала Марічка.
Проте ніхто на допомогу не прийшов. Істоти несли сво-
їх бранців усе далі й  далі.
Порятунок
Перелетівши озеро, восьминоги почали хутко знижувати-
ся в  глибину чорної прірви. Там клекотів пінистий зелений
потік. Посеред нього височіла похмура скеля, а  на ній  —
велетенська вежа, змурована з  темно-червоних кристалів.
35
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Істоти зупинилися на верхів’ї вежі. З  отвору в  ній виповзла
велетенська потвора, подібна до брудного мішка, випов-
неного якимись драглями*. Блиснули злісні очі, у  повітря
знялися довжелезні мацаки**: ними страховисько торкнулося
дитячих скафандрів. Марічка закричала:
— Мамочко, рятуй нас!
Проте у  відповідь не почулося й  звуку. Гриць зрозумів,
що ніхто їх звідси не визволить, але не заплакав.
Потвора вхопила Гри-
ця у  свої мацаки й  поча-
ла розглядати з  усіх боків.
Вона крутила його і   так
і   сяк, певно роздумуючи,
як зручніше здерти з  ньо-
го блискуче покриття.
Те   ж   саме решта вось-
миногів робили з   Маріч-
кою. Дів­чинка пручалася,
а   Гриць, зц іпивши зуби,
мовчав.
Раптом якісь полум’я-
но-блакитні істоти спусти-
лися з  неба й  напали на
восьминогів. Завирував
бій. Потвора та решта восьминогів відпустили дітей і  захо-
валися в  чорному отворі вежі.
Полум’яно-блакитні істоти, схожі на граційні летючі кві-
ти, покружляли над вежею, потім підхопили дітей гнучкими
стеблами-руками й  винесли їх із прірви.
— Хто це?  — питала Марічка в  Гриця.  — Куди вони нас
несуть?
* Драгл і — речовина, що нагадує желе.
** Мацаки — тут: щупальці.
36
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Ми ваші друзі,  — почувся несподівано голос у  навуш-
никах.  — Ми господарі цієї планети. А  ті, що полонили
вас, дуже хижі істоти. Вони вміють змінювати зовнішню по-
добу. Вони одурили вас. Ми знаємо, де ваш корабель, і  від-
несемо вас туди.
— Чуєш, Марічко!  — схвильовано говорив Гриць.  — Це
добрі й   розумні мешканці цієї планети. Але звідки вони
знають нашу мову?
— Ми давно слухаємо ваші радіопередачі. Ми вивчили
багато мов Землі. Тож раді вітати гостей у  своєму світі.
Швидко промайнули внизу води озера, з  імли з’явилося
громаддя космольота. Біля нього метушилися люди.
— Тату!  — крикнув
Гриць.  — Це наші ря-
тівники, люди-квіти.
Вони визволили нас
із полону!
Діти одразу ж по-
трапили в   обійми
стурбованих батьків.
Гриців тато суворо
сказав:
— Якби була можли-
вість, я  б тебе відпра-
вив назад. Ти не витри-
мав третього іспиту.
— Витримав,  — оз-
валася чарівна квіт-
ка-людина, і  космонавти вражено подивилися на її тремтли-
ві пелюстки, на мерехтливі очі.  — Ваш хлопчик мужній. Він
тримався, як герой. Ми щасливі, що саме він був першим
землянином, з  яким нам пощастило зустрітися. Новий світ
відкриває перед вами, люди, свої серця.
37
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Григорій Усач
ЗАПРОШЕННЯ ДО МАНДРІВКИ
Давай не додивимось
вранішні сни
і вирушим з  хати
в світанок ясний.
За річку, за поле
і лугом навск іс  —
до міста,
яке називається Ліс.
А в  місті  — проспекти,
бульвари, квартали,
де мешканці різні
стежки протоптали.
Ішли поодинці,
а може, й  стадами…
Ступаймо нечутно
за тими слідами.
Побачимо місце,
де кожного дня
стрічає світанок
струнке оленя.
І раптом почуєм:
мов ранку кришталь,
сопілочка  іволги
ср іблиться вдаль.
Це значить: Тож, звісно, туди,
Оленячу площу пройшли. де дупляночка-вулик*,
Це значить: веде обережний
ми вулицю Іволг знайшли. Ведмежий провулок.
Погляньмо ліворуч:
дерева цвітуть, і  бджоли
на Липовій трасі гудуть. * Дупляночка-вулик — вулик,
розміщений у  дуплі.

38
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
А вуличка Лисяча
крутиться-в’ється
до того кутка,
що Фазанячим зветься.
Праворуч проспектом
Дубовим ходім.
Тут дерево кожне
мов радісний дім.
Сім поверхів радості  —
ось який він.
Підносить жильців своїх
аж до хмарин.
Під смак свій квартири
обрали жильці:
вужі  — аби вогко,
щоб сухо  — зайці.
Підвалів любителі  —
кріт та єнот.
А птиці-синиці  —
гор ішній* народ.
Чимало іще
несподіваних див
у місті зеленому
я б вам відкрив.
Та ви і  самі
побуваєте там,
і місто чудесне
відкриється вам.
По стуку, по дзвону,
по свисту, по писку
вгадаєте мешканців
точну прописку.
* Гор ішній — який розташований, міститься зверху, угорі; верхній.

39
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Українські народні пісні

ЖАЙВОРОНОК
— Ой чого ти, жайворонку,
рано з  вирію вилітав?
Ще по горах сніженьки лежать,
по долинах криженьки стоять…
— А я  тії сніженьки крильцями розмечу,
а я  тії криженьки ніжками потопчу.

ОЙ МИНУЛА ВЖЕ ЗИМА

Ой минула вже зима,
снігу й  льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
снігу й  льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
й соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
соловеєчки малі.
Лугом квіти вже цвітуть,
вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
вівці травку вже пасуть.
Всі веснянку співаймо,
весну красну вітаймо.
Вітаймо, вітаймо,
весну красну вітаймо.

40
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Юрій Ярмиш
ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО
Хмаринки пливуть у   небесній блакиті. Хмаринки… Он
схожа на білу троянду. Там он  — як корабель з  вітрилами.
А  на самісінькому обрії*  — наче Рожеве Дерево летить,
махає дивним в іттям…
А й  справді  — було таке Дерево. Росло на нашій землі,
тягнулося до чистого неба і  мріяло:
— У мене віти мов крила. Та й  на інших я  не схоже.
Бо Рожеве. Ой, коли б хто знав, як набридло мені тут!
Кожен день ті ж самі берізки та ясени… Вітре-вітрило, ча-
родію небесний, понеси мене в  небо, кудись на край світу,
тільки далі від нашо-о-го лісу!
— Це я  мо-о-жу!  — за-
шелестів у  лісових верши-
нах Вітер. — Це я  мо-о-жу!
А   чи не жалкуватимеш
потім? Бо я   й сам не
знаю, де опущу тебе…
І   ще знай: чарівна сила
моя діє лише раз…
— Ой Вітроньку,   —
благало Дерево,   — мені
все одно, де жити, тіль-
ки б з  хмарками привіта-
тися, далі від нашого
лісу залетіти!
— Гар-а-а-азд!  — погодився Вітер.  — А тепер трима-а-
ай-ся!
Він розігнався, ухопив Дерево за віти, висмикнув з  ко­
рінням і  поніс до хмар. А  воно раділо:
— Ой, як гарно! Хай усі бачать, що й   дерево може,
як птах, літати! Хай усі знають: у  якій землі захочу, там
і  пущу коріння!

* Обрій — горизонт, небокрай.
41
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
І понic Вітер оте Рожеве Дерево над озерами й  морями,
над горами й  лісами. А  коли зморився в  дорозі, опустив
його біля теплої річки  — корінням у  якусь ямку. Дмухнув,
присипав вогкою землею:
— Рости на здоров’я! У  мене справ  — не перелічити.
Прощавай!
Роздивилося Рожеве Дерево навкруг себе. Райдужні
пташки літають, високі, без жодної гілочки дерева ростуть  —
тільки на вepxівкax велике, як лопухи, листя хитається.
Прудкі руді звірята з  довгими
хвостами з   дерева на дере-
во скачуть. Спека  — аж тра-
ва в  полудень жух­не*. І  нічого
схожого на рідний ліс. Ні бі­лих
берізок, ні ясе­нів, ні набрид-
лого Соловейка. Рожеве Де-
рево перезнайомилося з  усіма
сусідами та й  стало собі рос­
ти. Виявилося, що непосидючі
руді звірятка звалися мавпоч-
ками. Вони чіплялися хвоста-
ми за гілки, весело розгойдувалися, вилазили на самісінькі
верхівки дерев. Райдужні пташки пронизливо галасували,
свистіли вдень і  вночі.
Незабаром на Рожевому Дереві дозріли зернятка. Тепер
Дерево чекало, коли навколо зашумлять дрібним листом
рожеві паpocтi  — його маленькі діти. Та зернятка падали
в  розпечений ґрунт і, мабуть, усихали там. Жодної парості
не з’явилося поруч. І  це дуже непокоїло Дерево…
Минав час. Рожеве Дерево вже стало забувати свій
ліс. Колишнє життя здавалося йому давнім сном, сивою
казкою. Але одного тихого ранку воно несподівано поба-
чило на своїй гілці сіренького Соловейка й   жовтогарячу
Іволгу!
* Жухнути  — утрачати свіжість, висихати.
42
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Зраділо Дерево:
— І вам теж набридло серед
берізок і   кленів? Хочете тут
оселитися?
— Ні, зовсім не набридло!  —
відповів Соловейко.  — Просто
в  наших краях зараз холодно.
Зима!
І Соловейко з   Іволгою по-
чали шукати кома­шок: вони
зголодніли в   довгій дорозі.
Другого дня Рожеве Дерево
знову спитало:
— Чому ви не співаєте, як оці райдужні пташки? Хіба
вам тут не подобається?
— Ми співаємо тільки вдома, на рідній землі!  — відказав
Соловейко.
Пташки гостювали кілька місяців, а  там стали збиратися
в  дорогу.
— Уже надходить весна! Тепло стане в  нашому лісі!  —
раділа Іволга.
— Як гарно, коли гілочки прикрашаються бростю*, коли
зелене листячко полонить увесь ліс!  — мріяв Соловейко.
Дерево слухало пташок, а  далі тихенько попросило:
— Я одне тут.  — У його шелестінні Соловейко з  Іволгою
почули сум.  — Діточок немає… Візьміть, будь ласка, мої
зернятка  — киньте їх у  тому лісочку, на тій самій галявині,
де я  народилося…
І знову минав час. Тепер Рожеве Дерево щороку не­
терпляче чекало Соловейка та Іволгу:
— Ну, як там? Чи проклюнулися з  моїх зерняток малі
діти, чи живі-здорові?
— Проклюнулися! Ростуть, зеленіють, живі й   здорові!
А  такі вже милі та гарні. Вам кланяються, у  гості до себе
запрошують!
* Брость — листкові або квіткові бруньки.
43
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Одного дня до Дерева нав ідався сам чародійник Вітер:
— Як тобі в  цих місцях? Переказували мені  — не дуже
добре.
— Хочу додому, на рідну землю,  — зашелестіло Дерево
кожною гілочкою.
— Але я  ж казав тобі, моя сила діє лише раз. Чому ж
ти тоді не послухало?
— Хай шумлять восени холодні зливи, хай лютує мороз
узимку,  — хочу до рідного лісу!
Вітер захвилювався. Війнув крилами.
— Гаразд, спробую якось тобі зарадити!
Хмаринки пливуть у   небесній блакиті. Хмаринки… Он
схожа на білу троянду. Там он  — як корабель з  вітрила-
ми. А  на самісінькому обрії Дерево Рожеве летить, тріпоче
дивним віттям. Рідну землю вітає.

Борис Грінченко
ЛАСТІВКА
— Ти знов защебетала
у мене під вікном,
із вирію вернувшись,
клопочешся з  гніздом.
А там же вічне літо
цвіте як Божий рай,  —
чого ж вернулась знову
ти в  мій журливий край?
— Хоч літо там і  сяє,
любіше тут мені:
така квітчасто-пишна
Вкраїна по весні.
Така квітчасто-люба,
що й  в  тім краю-раю
все бачу я  хатинку,
де се гніздечко в’ю.
44
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Платон Воронько
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ
Облітав журавель
сто морів, сто земель,
облітав, обходив,
ноги, крила натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної  — немає!

Анатолій Костецький
ДЕРЕВО
— Навіщо у  дерева стільки гілок?
— Це щоб гойдати веселих пташок,
щоб перехожому затінок дати
чи од дощу у  негоду сховати.
— Ну, а  навіщо такий стовбурище?
— Щоб підніматися вище і  вище
в небо, туди, де птахи та блакить,
де золотаво сонце горить.
— Нащо ж тоді довжелезне коріння?
— Щоб вітров іям злим не коритись
і пам’ятати: лиш той не змалів,
хто не полишив своєї землі.
45
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Ян Бжехва
АКАДЕМІЯ ПАНА ЛЯПКИ
Звати мене Адам Незгодка, мені
дванадцять літ, і  я вже пів року
навчаюся в   академії пана Ляпки.
Удома мені ні в  чому не велося.
Я   завжди запізнювався до шко-
ли, не встигав поробити домаш-
ні завдання, руки в  мене були як
глиняні. Усе падало на підлогу, усе
ламалося; склянки та блюдця, не
встигав я  й оком кліпнути, розліта-
лися на друзки*. Я терпіти не  можу
крупнику** й  моркви, а  мене тільки
й  змушували їсти крупник та мор­
к­ву  — це, мовляв, дуже поживно
й  корисно для здоров’я. І  коли я  на
додачу до всіх негараздів заляпав
чорнилом скатерку, новий мамин
костюм і  двоє своїх штанів, батьки твердо стали на тому,
щоб віддати мене в  науку й  на виховання до славнозвісної
академії пана Ляпки.
Академія міститься в  кінці Шоколадної вулиці, у  великому
триповерховому будинку, спорудженому з  кольорової цегли.
На третьому поверсі пан Ляпка зберігає свої найважливіші
таємниці. Жодній живій душі не дозволено заходити туди.
Та якби хто й  поткнувся,  — усе одно нічого б не вийшло,
бо сходи в  академії сягають тільки другого поверху і  сам
пан Ляпка дістається до своїх таємниць через димар. На
першому поверсі розташовані класи, у  яких ми навчаємося.
Тут-таки, на першому поверсі,  — наші спальня та їдальня,
на другому поверсі мешкає пан Ляпка з  Матеушем. Живуть
вони в  одній-єдиній кімнатці, а  решта всі замкнені.
* Друзки — невеликі шматочки.
** Крупник — густа юшка з  крупів.
46
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Пан Ляпка приймає до своєї академії тільки тих хлопців,
імена яких починаються з  букви «А», бо, як він каже, не
варто запа  морочувати собі голову всіма літерами абетки.

Отож в  академії навчається чотири Адами, п’ять Августів, три

Анджеї, три 
Альфреди, шість Ант 
 ніїв, один Артур, один Аль-
о
бе  рт і  один Анаста
 зі  — усього двадцять чотири учні. Самого
пана Ляпку звати Амбро  жи. У  всій академії один-єдиний Ма-
те уш  — не на «А». Але Матеуш, зрештою, не учень. Це
вчений шпак пана Ляпки. Він зовсім
вільно розмовляє, щоправда, досить
своєрідно: у  кожному слові опускає по-
чаток і  вимовляє тільки закінчення.
Коли він, приміром, відповідає на
телефонний дзвінок, то, як правило,
каже: «Ошу, е мія ана пки!», що озна-
чає: «Прошу, це академія пана Ляпки».
Звичайно, сторонньому тут годі
щось уторопати, але пан Ляпка та його
учні прекрасно розуміють Матеуша.
Матеуш готується з   нами до уроків
і  часто заміщає пана Ляпку, коли той
іде ловити метеликів на другий сніданок.
Але стривайте! Я зовсім забув розповісти, що наша
академія стоїть серед величезного парку, змереженого до-
линами, ярами та ровами, а  ще обнесеного високим му-
ром. Нікому не дозволяється виходити за мур без пана
Ляпки. Адже це незвичайний мур. З   одного боку, того,
що з  вулиці, він гладенький, з  великою заскленою* бра-
мою** посередині. А  з  трьох інших боків у  мурі одна побіля
одної безконечною вервечкою*** стоять залізні хвіртки,
замкнені на маленькі срібні замочки.
* Засклений — який має вставлене скло.
** Брама — великі ворота.
*** Вервечка — ряд, низка чого-небудь.
47
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Усі ці хвіртки ведуть до різних сусідніх казо  к, з  якими
пан Ляпка підтримує щирі дружні стосунки. На кожній хвірт-
ці — табличка з  назвою казки. Тут є  казки Андерсена та
братів Грімм, казка про Лускунчика, про рибалку та рибку,
про вовка, який вдавав жебрака, про Марисю і  гномів, про
качку-дивачку й  багато інших. Ніхто напевне не знає, скіль-
ки всього хвірто  к, бо хоч як пильно візьмешся рахувати їх,
усе одно зіб’єшся. Там, де спершу налічував дванадцять,
потім їх виявляється двадцять вісім, а  там, де, здавалося  б,
їх має бути дев’ять, раптом налічуєш тридцять одну чи
тридцять шість. Навіть Матеуш не знає, скільки всього ка-
зок, і  каже: «Оже, о, а  оже, істі», що означає: «Може, сто,
а  може, двісті».
Ключики від хвірток пан Ляпка зберігає у  великій срібній
скриньці, завжди знаючи, який ключик до якого замочка.
Часто він посилає нас до тої чи іншої казки з  певним дору-
ченням. Здебільшого його вибір падає на мене, бо я  рудий
і  одразу привертаю увагу. Якось, коли не було сірників, пан
Ляпка гукнув мене, дав золотого ключика й  сказав:
— Адасю, поскоч до казки добродія Андерсена про
дівчинку із сірниками й   попроси коробочку сірників.
Неабияк зрадівши, я  помчав до парку й, сам не знаю
як, зразу втрапив до потрібної мені хвіртки. За мить я  вже
був по той бік огорожі. Перед очима слалася вулиця не-
знайомого міста, по ній плавом плив люд, а  ще падав
сніг, хоч на нашому боці стояло літо.
Усі перехожі тремтіли від холоду, якого я   зовсім не
відчував. І  на мене не впала жодна сніжинка.
Від здивування я   не зміг зрушити з   місця. Коли це
підходить до мене якийсь літній сивий чоловік. Погладив
мене по голові, усміхнувся й  каже:
— Ти не впізнаєш мене? Я  — Андерсен. Тебе дивує, що тут
зима й  падає сніг, а  у  вас  — червень і  достигають черешні.
48
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Чи не так? Але ж не забувай, хлопче, що ти з  іншої казки.
Яке в  тебе до нас діло?
— Я, даруйте, прийшов по сірники. Мене прислав пан
Ляпка.
— А, ти від пана Ляпки?  —
радісно промовив Андерсен.  —
Я його дуже поважаю. Отож бу-
дуть тобі сірники.
По цих словах він ляснув
у  долоні, і  за мить із-за рогу
вулиці з’явилася маленька дів­
чинка із   сірниками. Андерсен
узяв у  неї одну коробочку, про-
стяг мені й  сказав:
— На ось, неси панові Ляпці.
Дівчинка усміхнулася до мене,
махнула на прощання рукою,
і  Андерсен вивів мене до хвіртки.
Коли я  розповів хлопцям, що
познайомився з Андерсеном, усі мені неабияк позаздрили.
Потім я  не раз навідувався до різних казок: то треба
було принести пару чобіт із казки про Кота в   чоботях,
то привести Кота, бо в  таємних комірчинах пана Ляпки за-
велися миші. А  то нічим було підмести подвір’я, і  довелося
позичити мітлу у  відьми з казки про Лису гору.
А то ще було таке: одного чудового дня в  нас з’явився
чоловік у  просторому оксамитовому* каптан і**, у  коротких
оксамитових штанях, ще й  у  капелюсі з  пером. Він зажадав
бачити пана Ляпку.
Усіх нас дуже цікавило, хто він, цей незнайомець. Пан Ляпка
довго перешіптувався з  ним, частував його пілюльками для
вирощування волосся, які за звичкою й  сам без упину ковтав.
* Оксамитовий  — пошитий з  оксамиту.
** Каптан  — старовинний чоловічий верхній одяг.
49
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Потім, кивнувши мені та одному з  Анджеїв, сказав:
— Слухайте-но, хлопці, наш гість прибув із казки про Спля-
чу князівну й  сімох богатирів. Учора двоє богатирів пішли до
лісу й  не вернулися. Ви розумієте, що так закінчитися казка
не може. Отож віддаю вас на дві години в  повне розпоря-
дження цього добродія. Тільки не запізнюйтеся на вечерю.
— Еря де ед тою!  — гукнув Матеуш, що мало означати:
вечеря буде перед шостою.
Ми пішли за вбраним в  оксамитові шати дядечком. До-
рогою він розповів нам, що доводиться одним з   братів
Сплячій князівні й  що нам теж слід удягтися в  таке, як
у  нього, оксамитове вбрання. Ми охоче згодилися, бо обом
кортіло подивитися на Сплячу князівну. Не буду переповіда-
ти самої казки, її кожен знає. Скажу тільки: за те, що ми
брали в  ній участь, Спляча князівна, прокинувшись, запро-
сила мене з  Анджеєм на підвеч ірок. Мабуть, не всі бачили,
що їдять на підвечірок князівни, а  надто князівни з  казок.
Спочатку слуги внесли на тацях* величезні стоси тістечок
із кремом і  крем окремо у  великих срібних мисках. Кожен
з   нас з’їв стільки тістечок, скільки подужав. До тістечок
подали шоколад, кожному по три склянки зразу, і  в склян-
ках зверху рясно плавали шоколадинки. На столі у  великих
полумисках лежали хитро виліплені з   тіста й   майстерно
випечені різні звірята й  ляльки, а  ще було повно марме-
ладу, цукерок, цукатів**. Потім у  кришталевих вазах пода-
ли виноград, персики, мандарини, полуниці й  силу-силенну
інших ягід та фруктів. А  по всьому тому почастували моро-
зивом у  шоколадних стаканчиках.
Князівна усміхалася до нас і  припрошувала їсти ласощів
якомога більше, ніщо, мовляв, нам не зашкодить. Адже
давно відомо, що в  казках нікому не буває кепсько від
пере­їдання, тут усе не так, як насправді.
* Таця  — велика тарілка.
** Цукат  — зацукрований плід або шкірка деяких плодів.
50
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Я сховав до кишені кілька стаканчиків із морозивом, щоб
принести хлопцям, але морозиво розтало й  потекло мені по
ногах. Добре, що ніхто цього не помітив.
Коли ми досхочу начастувалися, князівна наказала
впрягти в  маленьку карету двох поні й  довезла нас під
самісінькі мури академії.
— Уклін від мене панові Ляпці,   — сказала вона
на прощання.   — Попросіть його, щоб завітав до мене
на метелики в  шоколаді.  — І по хвилі додала:  — Багато
я   наслухалася про казки пана Ляпки. Отож коли-небудь
з  ра­дістю його навідаю.
Так я  дізнався, що в  пана Ляпки є  власні казки, хоч по-
чути їх мені вдалося набагато пізніше.
Я став поважати пана Ляпку ще більше й   вирішив
заприятелювати з  Матеушем, щоб про все довідатися від
нього.
Матеуш узагалі не балакучий, а  бувають дні, коли він
ні з  ким не перемовиться й  словом. Пан Ляпка проти його
затятості має спеціальні ліки-веснянки.
Не пам’ятаю, чи я  вже казав, що геть усе обличчя пана
Ляпки поцятковане веснянками. Спершу мене найдужче
дивувало, чого це веснянки щодня змінюють своє місце:
сьогодні вони рясніють у  пана Ляпки на носі, завтра  — на
чолі, а  післязавтра  — на бороді чи на шиї. Виявилося, що
все це через неуважність пана Ляпки. На ніч він збирає
всі веснянки й   ховає їх до золотої табакерки, а   вранці
знов прилаштовує на обличчя, але щоразу на інше місце.
Пан Ляпка ніколи не розлучається зі своєю табакеркою,
де в  нього багато запасних веснянок, різних і  розміром,
і  забарвленням.
Щочетверга з   міста приходить перукар, на ім’я Фі-
ліп, і   приносить для пана Ляпки свіжих веснянок! Пан
Ляпка пильно переглядає веснянки, приміряє перед дзерка-
лом, а  вже потім ховає до табакерки.

51
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
У неділю й  на свята пан Ляпка рівно об одинадцятій ви-
голошує:
— Ну, а  зараз обновімо веснянки.
По цих словах він бере з  табакерки чотири-п’ять най­
більших і  найкращих веснянок і  наліплює їх собі на ніс.
На думку пана Ляпки, немає нічого кращого за великі
червоні й  жовті веснянки.
— Од веснянок людина розумнішає, до того ж вони обе-
рігають від нежитю,  — часто нагадує нам пан Ляпка.
Коли ж хтось із учнів добре відповість на уроці, пан
Ляпка урочисто дістає з  табакерки веснянку й  прилаштовує
її щасливчикові на носі.
— Носи, хлопче, з  гідністю цю нагороду,  — каже він.  —
Ніколи не знімай її. Це найвища відзнака, яку тільки
можна здобути в  моїй академії.
Один з   Августів здобув уже аж три великі веснянки,
а  дехто з  хлопців дістав по одній, по дві; усі вони носять
їх з  неабиякою гордістю. Я дуже заздрю їм і  все віддав би,
щоб і  собі здобути таку відзнаку. Та пан Ляпка каже, що
в  мене ще зовсім мало знань.
Матеуш теж не байдужий до веснянок пана Ляпки.
Він має їх за найсмачніші ласощі. Тільки-но Матеуш затя-
то умовкне, пан Ляпка знімає зі свого обличчя найзужи­
тішу* веснянку й  дає її Матеушеві, щоб той з’їв. І  Матеуш
знов починає розмовляти.
Одного дня  — а було це в  червні  — пан Ляпка заснув
у  парку й  незчувся, як його покусали комарі. Він заходився
так завзято чухати свого носа, що здряпав усі веснянки.
Я  тихесенько визбирав їх у  траві й  заніс Матеушеві. Відтоді
він заприятелював зі мною й  розповів незвичайну історію
свого життя…
* Найзужитіший — від зужити:
 який довго використовували,
уживали; старий.
52
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Анатолій Костецький
БУВАЄ ВСЕ…
На світі все буває: Лиш не бува ніколи,
і сніг, щоб друг
і дощ, тебе
і вітер. забув.
Буває злива навіть А як забуде раптом
тоді, як сонце світить. тебе твій друг  — то що ж:
Буває, втратять колір ніякий він не справжній,
всі квіти у  саду… а просто так  — ніщо!..

Оксана Сенатович
ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ
Що це значить  —
не дружити,
жити так  — одинаком?
Не дружити  — це ходити
не дверима, а  вікном.
Це без друга, без подружки
й на перерві у  кутку
розправлятись самотужки
з апельсином нашвидку.
— НЕ ДРУЖИТИ
Це дивитись, наче в  книжку,
набік з  видом кам’яним,
а насправді тишком-нишком
роздавати штурхани.
В школі вчитись
й не дружити  —
це, повірте, все одно,
що, заплющившись, сидіти
і дивитися кіно.
53
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Сашко Дерманський
ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО
Чемпіон з баранців
Соня ліпила баранця. Еге ж,
плас­тилінового баранця   — синього
з  фіо­летовими ріжками. Тонка робо-
та. Той, хто хоч раз ліпив баранця,
знає: щоб створити гарну фігурку,
замало пластиліну й  хисту  — тут ще
й  настрій відповідний потрібен, натх-
нення, так би мовити.
А яке там натхнення, коли тебе несправедливо ув’язнено
у  власній кімнаті й  суворо заборонено виходити гуляти на ву-
лицю, ще й  дивитися телевізор. А  засніжений двір так манить!
— Нормальні діти зараз баб снігових ліплять, а  я…  —
Соня засмучено глянула на свого неокови­рного* баран-
ця.  — Це ж і  німому ясно, що то Сашко П’явочка намастив
повидлом учительські окуляри, а  не я.
Зажурена дівчинка підійшла до вікна й  відхилила штору.
У дворі ніхто з   дітей уже не грався: там починалася
справжня завірюха. Вітер гудів у  свою холодну трембіту**,
нагрібав повні жмені снігу й  зопалу жбурляв бозна-куди…
Раз по раз повз вікно пролітали снігові вихори. В  од-
ному з  них була обгортка від цукерки. «Іриска»,  — сумно
зауважила Соня й  відчула, як рот наповнюється слиною.
У другому вихорі крутилася чиясь рукавичка, у  третьому…
— Нічого цікавого,  — скептично*** зітхнула дівчинка і  рап-
том побачила, що в   третьому вихорі повз її вікно про-
летіло й  тут-таки зникло… чудовисько!
Соня очам своїм не повірила.
* Неоковирний — тут: невміло, недбало зліплений.
** Тремб іта — гуцульський музичний інструмент у  вигляді довгої
дерев’яної труби.
*** Скептично — недовірливо.
54
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Дівчинка навчалася в  третьому класі й  уже давно не
вірила у  всіляких казкових істот. Але ж зараз вона сама
бачила, як за вікном пролетіло велике волохате рожеве
чудовисько.
— Бабусю! Бабусю!  — Соня кинулася до дверей.  — Там
чудовисько!
— Не вигадуй казок!  — озвалася з  вітальні бабуся.  —
Можеш навіть не хитрувати, усе одно я  не дозволю вийти
на вулицю. Бач, що вигадала  — чудовисько! Сміхота!
«Справді, як не соромно,  —
подумала дівчинка,  — я  ж знаю,
що чудовиськ не буває. Мабуть,
мені просто здалося». Соня сіла
на м’який килим і  знову взялася
до пластилінового баранця.
— Е, нікудишній баранець,  —
раптом почувся чийсь грубень-
кий голос.
— Я знаю,  — промовила Соня
й  спохопилася: у  кімнаті, окрім
неї, нікого ж немає! Чий це тоді
басок?
«Оце-то досиділася зачинена,   — про себе міркувала
дів­чинка,  — то мені чудовиська за вікном увижаються, то
якісь голоси вчуваються…»
— Кепськувато* розім’яла пластилін,  — знову промовив
той самий загадковий голос.
— Хто тут?  — перелякано запитала Соня.
— Це я.
— Я  — ц-це х-хто?
— Я  — це я, чудовисько,  — почулося у  відповідь.
— С-справжнє чу… чудовисько?  — загикуючись**, запи-
тала дівчинка.
* Кепськувато — від ке псько: погано.
** Загикуючись  — видаючи уривчасті звуки.
55
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Можеш подивитися,  — відповів голос.
— А де ти?
— Та ось же, за вікном.
Соня підійшла до вікна   —
люди добрі! Там справді стоя-
ло чудовисько. Воно було наче
маленький стіжок сі­на   — не
набагато вище за Соню, але
з  доволі великою головою, во-
лохате, та ще й   засніжене.
Щоправда, сіно не буває та-
кого яскраво-рожевого кольору
та ще й  (Соня лише тепер це
розгледіла) у  синю цяточку.
— Можна в  гості?  — спитало чудовисько.
— А т-ти не ку-кусаєшся?  — спитала ошелешена Соня.
— У-у,  — відповів несподіваний гість.
— Ну, то залазь,   — Соня розчинила вікно й   тут-таки
для хоробрості вигадала:  — Тільки дивись мені, бо я  чем-
піонка класу з  бойового гопака.
— Е, а  я  чемпіон лісу з  пластилінових баранців,  — і бро-
вою не повівши, вигадало чудовисько, спритно залазячи на
підвіконня.
— А звідки ти тут узялося?  — запитала Соня.
— Е, катався на вихорі, а  потім дай, думаю, зайду. Знаєш,
мені в  лісі так самотньо.
— Ух ти! На вихорі! А  я  на санчатах люблю. З  гірки. Або
на лижах.
— Е, на вихорі краще,  — запевнило дівчинку чудовисько.
— Я на вихорі не вмію,  — чесно зізналася Соня.
— Е, навчу, якщо не забоїшся.
— Це я  забоюся?!  — уже зовсім осміліла Соня.  — Ану,
пішли, зараз я покажу, як забоюся. Ми із  Сашком…
Соня штовхнула двері.

56
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Ой! Тільки мені на вулицю сьогодні не можна виходи-
ти. Бабуся заборонила. Вона в  мене добра, але сувора.
— А батьки як?
— Я з  бабусею живу,  — пояснила Соня.  — Мій татко
працює дипломатом в  одній африканській країні, я  весь
час забуваю, як вона зветься. І  мама там з  ним. А  мене
не взяли. Бо там, кажуть, комарі отакенні, дуже небезпеч-
ні. Й  у  школах нашої мови не розуміють. А  мені ж треба
вчитися… Я вже так скучила за своїми. Але татко з  мам-
цею за декілька місяців по-
вернуться. І  привезуть мені
справжнього балакучого па-
пугу. Уявляєш?! Ото клас
буде! Учитиме за мене вірші
напам’ять, я  на уроці тільки
рота розкриватиму, а  папу-
га з-під парти буде вірша
шпарити! «Садок вишневий
коло хати, хрущі над вишня-
ми сопуть…» Сильно приду-
мано, правда? Ніхто не здо-
гадається!
— Виходить, ти декілька
місяців сидітимеш зачинена?  — скривилося чудовисько.
— Та ні, тільки сьогодні. Та й  то — з перервою на обід.
— Е, тоді це нічого. Можемо баранців поліпити. Я  вже
казав тобі, що я  чемпіон з  баранців?
— Угу,  — кивнула Соня.  — А тебе як звуть?
— Та ж Чудовисько.
— А мене  — Соня. Ти хлопчик, правда?
— Я  — чудовисько,  — шморгнув носом Чудовисько.
— Я мала на увазі: ти він, а  не вона?
— Та, мабуть, він,  — стенув* плечима несподіваний гість
і  взявся розминати пластилін.
* Стенати — піднімати й опускати плечі, виражаючи вагання.

57
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Чудовисько справді був маста-
ком баранців ліпити. Вони в  ньо-
го виходили дуже акуратні й  сим-
патичні. Коли баранців уже було
з  пів отари, Чудовисько підхопився.
— Буду йти,   — пробасував
він, — уже вечір.
— Приходь ще,  — сказала Со-
ня, відчиняючи вікно.  — 3 тобою
цікаво, Чудовисько в  горошок.
— У горошок, у  горошок. Я в  бабу вдався,  — кивнув
Чудовисько.  — Бувай!
— Бувай!   — Соня зачинила за дивним гостем вікно
й  помахала йому вслід.
Чудовисько розтав у   темряві. Тієї ночі Соня довго
не могла заснути: це ж треба  — справжнісіньке чудовисько,
та ще й  чемпіон з  баранців!..
Новорічний костюм
Чудовисько та Соня потоваришували. Майже щодня
Чудовисько заходив у   гості до Соні. Тобто залазив.
У  вікно. Вони гралися в  різні ігри або ж ліпили баранців.
Через любов свого незвичайного друга до баранців
з   пластиліну Соня прозвала його Пластиліновим Чудо-
виськом. Проте для зручності називала скорочено  — Чу.
Чудовисько не заперечував.
Того вечора Соня була дуже заклопотана. Післязавтра
в   їхній школі відбудеться новорічне свято. Буде яскрава
ялинка, дарунки і, звичайно ж, маскарад. Тому Соня вже
декілька днів старанно готувалася до свята, а   ввечері,
укот­ре надягнувши свій новий новорічний костюм Червоної
Шапочки, крутилася перед дзеркалом.
Раптом почулося вже звичне шкрябот іння по склу. Вона
підбігла до вікна й  відхилила фіранку*. По той бік шибки
стояв Чудовисько, з  голови до ніг присипаний снігом.
* Фіранка — занавіска на вікні.
58
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Заходь мерщій,  — відчинила вікно Соня.
— Привіт!  — Чудовисько видерся на підвіконня і, зі­жма­
кавши в  лапі край штори, почав струшувати із  себе сніг.
Потім він зліз на підлогу, і  Соня зачинила вікно.
— О! Що це ти прибралась якось дивно? Це в  тебе нова пі-
жама?  — запитав Чудовисько, обмацуючи святковий фартушок.
— Це костюм Червоної Шапочки на маскарад,  — поясни-
ла дівчинка.  — Правда, чудовий?!
— А хто така Червона Шкапочка? Ти в  неї це поцупи-
ла?  — остовпів Чудовись­ко.  — Вона замерзне без одягу.
— Та ні, Чу! Червона Ша-
почка  — це я.
— Ти?   — Чудовисько
збився з  пантелику*.  — Ішов
до Соні, а  втрапив до якоїсь
Шкапочки. Ну й  дива! Отже,
ти не Соня.
— Та ні!.. Тобто так,
я  Соня. Але ж кажу: після-
завтра в  школі буде маска-
рад. І  я  там буду  — начебто
не насправді   — Червоною
Шапочкою. Розумієш?
— Е, що тут незрозумілого. Ти хочеш усіх пошити в  дур-
ні**, як оце зараз мене. Але навіщо?
— Нічого ти не зрозумів,  — розсердилася Соня.  — Я  ні-
кого не збираюся дурити. Пояснюю: це буде ма-ска-рад!
— Машкарад… Угу. Так би й  сказала. А  що воно таке?
— Ото дивак! То ти ніколи не був на маскараді?
— У-у,  — закрутив головою Чу.
— І ніколи не святкував Нового року?  — здивувалася
дів­чинка.
— Е, ніколи.
* Збитися з пантелику — заплутатися (у міркуваннях).
** Пошити в дурні — обманом поставити когось у смішне становище.
59
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— Неймовірно! Хіба таке може бути?
— Не знаю,   — знітився Чудовисько.   — Зі мною все
може бути.
— Ти обов’язково мусиш піти зі мною на маскарад,  — вирі-
шила дівчинка.  — Тільки треба якийсь незвичайний костюм.
— Я й  звичайного не маю. Навіщо мені костюм  — чудо-
виська костюмів не носять.
— Чекай,  — сказала Соня.
Вона відчинила шафу й  залізла досередини.
— Так… так,   — почулося
з   шафи,   — це не те… це…
занадто старомодне… ось!
Чудовисько несміливо за-
зирнув до Соні, яка саме ви-
борсувалася з-під розкида-
них речей з   довгим шматком
тюлю в  руках.
— Дивися!  — сяяла вона.  —
Зараз обмотаємо тебе, і будеш
Сніжинкою!
— Не хочу бути Сніжинкою,   — заприндився* Чудови­-
сько.  — Вона холодна.
— Ну добре,  — знизала плечима Соня і  вдруге полізла
до шафи.
Чудовисько знову із цікавістю встромив пелехату** голову
між відчинені дверцята.
— Це те, що нам потрібно,  — за хвилю вдоволено про-
мовила Соня, витягуючи з  шафи великий татів бриль.  —
Будеш Мушкетером.
— А що роблять мушкотери  — труть мушок?
— Вони б’ються на шпагах, стріляють з  мушкетів, їздять
на конях, потім з  них падають!.. Круті хлопці, одне сло-
во,  — захоплено пояснила дівчинка.  — Надягай!
* Заприндитися — розсердитися.
** Пелехатий — розпатланий.
60
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Я не хочу падати з  коней,  — знову скривився Чудо-
висько.  — А чи не можна навпаки, щоб коні з  мене падали?
— Не можна,  — зітхнула Соня й  знову полізла в  шафу.
Цього разу вона видобула з-поміж одягу старий бабусин
чепчик.
— Будеш бабусею Червоної
Шапочки,  — сказала дівчинка
й  надягла чепчик на кудлату
голову друга, зав’язавши дов-
гі шнурки під підборіддя.
— А що роблять бабусі
Червоних Шкапочок?   — за­
питав Чудовисько.
— Бабусі… Вони співають
дітям колискові, плетуть теплі
речі на зиму, печуть смачні
пиріжки…
— Досить!  — зупинив Соню
Чу.  — Це мені підходить. Тіль-
ки можна уточнити одну дрібничку?
— Що саме?
— Бабусі тільки печуть пиріжки чи їм дозволяється їх
їсти?
— Звісно, що дозволяється.
— Домовилися, буду бабусею. А   мені пасує цей кос­
тюм?  — Чудовисько підійшов до дзеркала.
— Ще й  як!
— А не замалий він для мене?
— Що ти, Чу, це твій розмір,  — заспокоїла Чудовисько
дівчинка.
— Ну, бувай! Я ще завтра зайду,  — кинув Чудовись-
ко, обома лапами обхопив чепчик і, не опускаючи їх, зник
за вікном.
«Це ж треба,  — чалапаючи по снігу, уголос роздумував
Чу,  — тепер у  мене є  такий прекрасний костюм. От якби
побачили інші чудовиська  — попадали б від заздрощів…»
61
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Велике Жахливе Збіговисько
Та на другий день Чу чомусь не прийшов. Обіцяв наго-
дитися після обіду, і  ні слуху ні духу.
Дівчинка вже поробила всі домашні завдання, склала
на завтра шкільний рюкзак, підготувала свій новорічний
костюм, прибрала в  кімнаті, подивилася мультик, а  Чу не
було й  не було. Соня сіла читати книжку, та їй не читало-
ся, узялася щось ліпити з  пластиліну, однак нічого путнього
не виходило. Вона відчула, що починає непокоїтися.
«Невже із  Чу щось трапилося?»  — думала Соня, усе
дослухаючись, чи не шкребеться той до неї у  вікно. Та на-
дворі тільки стиха скавул ів зимовий вітер.
— Ну, раз коза не йде до сіна,
то сіно мусить піти до кози,  — сказа-
ла сама собі дівчинка й  хутко почала
збиратися до лісу.
Звісно, вона не знала, де саме
в   лісі шукати Чу, проте вирішила:
головне — дійти туди, а   там можна
голосно погукати  — раптом він і  почує.
Вдягнувшись якомога тепліше,
Соня сказала бабусі, що вийде трохи
погратися, і  гайнула з  дому.
Коли дівчинка дісталася маршруткою до околиці
міста, звідки вже було видно ліс, сонце червоним баскет-
больним м’ячем гулькнуло в   кудлатий кошик засніжених
верховіть  — на землю почали спадати сутінки.
Лячно було Соні входити в   ліс, вона стояла перед
темною стіною дерев і  все не могла наважитися ступити
перший крок у  нетрі*.
— Яка дурниця,  — міркувала вголос вона,  — самій іти
проти ночі в  ліс — це велике безглуздя. Але, з  іншого
боку, тупцятися тут на морозі й  нікуди не йти  — ще більше
безглуздя. То, може, повернутися додому, доки не пізно?
* Нетрі — густий непрохідний ліс, чагарник тощо.
62
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
А як же Чу? Раптом він
потрапив у   якусь біду?
А  що, коли він цієї миті
думає: от якби зараз тут
з’явилася Соня й   мене
врятувала… То якого ж
лиха я  тут стовбичу?!  —
розсердилася сама на себе
дівчинка й   сторожко вві­
йшла в  насуплені зарості.
* * *
«От якби зараз тут з’я-
вилася Соня й  урятувала
мене,   — думав тим ча-
сом Чу, перевіряючи міц-
ність мотузки, сплетеної зі зміїних шкур, якою були цупко
зв’язані його лапи.  — Утім, що може вдіяти мала дівчинка
проти пів сотні чудовиськ? Ні, нехай краще вона тут не
з’являється. Їй же буде краще».
Одначе вже було пізно так думати: Соня причаїлася
на гілці дуба й  сповненими переживань очима дивилася на га-
лявину. Вона бачила все, що на ній відбувалося.
Коли Соня ввійшла в  ліс, одразу ж почала голосно гу-
кати свого друга. Та її слабкий голос розчинявся в  похму-
рій гущавині дерев і  чагарів. Дівчинка боязко просувалася
хащами і  все гукала й  гукала. Тим часом у  лісі зовсім
стемніло. Як же Соня жалкувала, що зважилася на такий
необачний учинок! Ну чому, чому вона попхалася в  цей не-
привітний і  чужий ліс?! Вона вже не пам’ятала, у  який бік
потрібно йти, щоб виблукати з  лісу.
Отак думала собі Соня, бредучи засніженим лісом. А  ще
вона думала, що тепер єдиним її порятунком може стати
Чу. І  ось попереду, зовсім поруч, щось блиснуло.
«Ну все!  — подумала дівчинка.  — Ну чого було сюди
телющитись?!»
Соня почала гарячково шукати рятунку.
63
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
«На дерево!  — блискавкою сяйнула рятівна думка.  —
Треба залізти на дерево».
Соня швидко обрала нетовстий, але високий крислатий
дуб і  спритно видерлася на нього.
Умостившись на розлогій гілляці, вона глянула вниз і  по-
бачила незрозуміле дійство.
Дуб, на якому сиділа
Соня, ріс на краю великої
галявини, посеред якої палало
вогнище (ось що то блищало).
А   навколо багаття… Матінко
моя! Та ж там просто кишіло
чудовиськами!
І триокі, наче світлофо-
ри, і   рогаті, мов лосі, і   во-
лохаті, як рокмузиканти, і  пу­
хирчасті, наче огірки, і  слизькі,
мов слимаки, і  лускаті, наче
карасі, і   гри­васті, мов коні, і   ластоногі, наче водолази,
й  ікласті, мов кабани, і  кошлаті, мов барани, і  лисі, наче
колобки, і  велетенські, як динозаври, і  дрібні, наче хрущі,  —
усі вони були різні, геть не схожі одне на одне. Проте
всі чудовиська мали одну спільну рису: були бридкі й  по-
творні. Усі, крім одного. Крім Чу.
Він стояв побіля самого вогнища, припнутий за одну ногу
до товстелезного стовбура зі зламаним верхом. А  навколо
нього, по краях галявини, стояли всі ті почвари*. Аж ось
одне, чи не найбільше, чудовисько з  великим оком ниж-
че спини вийшло до вогню й  підняло догори лапу, у  якій
тримало кривий, покручений костур** з  таким самим покру-
ченим корінням угорі. Чудовиська, які до цього гамірливо
патякали між собою, ураз затихли.
* Почвара — чудовисько, потвора.
** Костур — ціпок, палиця.
64
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Почнемо!   — навди-
вовижу тоненьким голо-
сочком пропищав здоро-
вань.  — Ми були змушені
скликати Велике Жахливе
Збіговисько, бо в  нас скла-
лася надзвичайна ситуація!
— Сподіваюся, вона вар-
та того, щоб скликати по-
зачергове Збіговисько!   —
невдоволено ревнув один
черепахоподібний напів­
птах-напів’ящур.  — Інакше
комусь доведеться відшко-
дувати мені витрачений на
дорогу сюди час.
— Повторюю,  — знову заскрипів спиноокий,  — ситуація
критична. Серед нас з’явився…   — страховисько зробило
паузу, ніби наступне слово застрягло йому в  горлянці.  —
Отже, серед нас з’явився… ДІТОДРУГ!  — на останньому
слові потвора спрямувала свій костур на Чу.
— О-о-о!  — простогнали чудовиська.
— Як це могло статися?!  — вигукнув хтось із потвор.  —
Чудовиська подолали цю недугу ще п’ятсот років тому.
Нам же всім робили вкусю­вання проти дітодругії.
— Поки що невідомо як, але ця прикрість сталася,  — зно-
ву заговорило жаховисько з  оком на спині.  — Чудовисько
давно поводився підозріло. Ми спостерігали за ним. Й ось
нещодавно він підтвердив наші побоювання  — заприятелю-
вав зі справжньою людською дівчинкою…
— О-о-ох!  — знову простогнали чудовиська.
— Ганьба!  — вигукнула химера з  голками дикобраза, за-
мість волосся, на голові й  повіках.
65
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
— А може, шановний Верховний Страхополоше, вона зо­
всім не проста людська дівчинка, а  відьмачка?  — докинуло
чудовисько, схоже на бегемота з   кажанячими крилами
й  моржачими бивнями.
— Ні, ми все перевіри-
ли,  — заперечив спиноокий.
— А докази їхнього зна-
йомства є?  — спитав «бе-
гемот».
— Скільки завгодно.
Ось!  — писклявий гігант ви-
простав лапу. Двома паль-
цями, наче якусь бридоту,
за шнурівочку він тримав
бабусин чепчик у  грибочки.
— О-о-ох!  — тільки й  по-
чулося звідусіль.
— Це називається ко-
стюм. І  дівчинка подару­вала
його йому!
Корчуватий костур знов уп’явся в  Чу.
— Отже, Жахливе Збіговисько, ми мусимо покарати зрад-
ника! Покарати суворо!
— Суворо! Суворо! Ганьба зраднику!  — гукали зусіб іч.
— Закинути його! Закинути-и-и!
— Так, заки-инути-и-и!..
— Я чую,  — окань знову підняв догори свою палицю, ути-
хомирюючи натовп почвар.  — Чую, що Збіговисько пропо-
нує закинути винуватця. Пристаю на цю пропозицію. Однак
слід послухати самого підсудного. Чи визнає він за собою
провину?
— Я не зробив нічого поганого,  — сердито і  з ви­кликом
у  голосі сказав Чу. Здавалося, він зовсім не відчував страху,
хоча сам був менший за більшість чудовиськ.  — Не розумію,
66
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
як ви тільки можете не любити дітей? З  ними так цікаво
гратися! Вони вміють дружити по-справжньому.
— Хі-хі-хі!!!  — захихотіло головне чудовисько.  — Гі-гі-гі-гі!!!
Соні здалося, що хтось човгає шматком пінопласту
по склу.
— Що ти верзеш?  —
визвірився монстр.   —
Та я   переконаний, що
завтра твоя ота лю-
дитина навіть не згадає
про тебе, їй начхати,
що з   тобою станеться!
Ніякої дружби не буває!
— Неправда!   — за-
кричав Чу.
— Неправда!   — за-
кричала   Соня і   замах-
нулася на противнючого
спиноокого. Та так за-
махнулася, що втратила
рівновагу, не втримала-
ся на гілці й  упала на галявину.  — Брешеш! Чу  — мій
друг! І  я  нікому не до­зволю його нікуди закидати! Чуєте?!
Не  смійте, не смійте його чіпати! Я вам не дам його об-
разити, чуєте?!  — з палкою рішучістю випалила Соня, під-
нявшись із землі.
Десятки чудовиськ стояли з   роззявленими пащеками
і   виряченими очманілими очиськами лупали на маленьку
дівчинку, яка звалилася невідомо звідки, як сніг на голову,
та ще й  посміла їх не боятися. Зараз вона виглядала, наче
незабудочка* поміж кактусів.
— Ану, розв’яжіть його!  — звеліла Соня.
* Незабудочка — від незабудка: квітка.
67
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Писклявий покірно пере-
гриз пута на лапах Чу. Чу
був на волі, але чудовиська
вже поволі почали приходи-
ти до тями.
— Ти що, нас не боїш-
ся?   — спитав у   дівчинки
ватажок потвор.
— Ні, — відповіла Соня
й  раптом збагнула, що на-
справді вона дуже боїться.
Навіть більше, ніж сусід-
ського бультер’єра Тайсона.
Чудовиська загарчали, завили та почали наближатися до
дівчинки.
— Знаєте, нам із  Чу вже час іти,  — сказала Соня.  —
Розступіться, будь ласка. Ми поспішаємо до міста.
— Слухай, Чудовисько,   — звернувся до Чу Страхо­
полох,   — ти теж ідеш до людей? Але ж ти їм чужий,
тобі немає місця серед них. Та тебе просто не приймуть.
— Приймуть-приймуть,  — відповів Чу.  — Ще й  спасибі
скажуть. Та…
— Гаразд,  — з притиском прорипів спиноокий.  — Ми відпу-
скаємо вас. Але затям: якщо до першої літньої ночі, до наступ-
ного Великого Жахливого Збіговиська, тобі сім разів не подя-
кують люди, ти будеш закинутий! І  пам’ятай: дякувати повинні
не просто так, а  від душі, і  то не ця твоя… знайома… Якщо ти
робитимеш що-небудь лише заради подяки, її не буде зара-
ховано. І  не думай, що ми повіримо тобі на слово: у  тебе
під боком завжди буде глипач*.
— Згода!  — кинув Чу й, узявши Соню на плечі, пішов
з  галявини.
* Глипач — від глипати: дивитися, поглядати.
68
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
— Мене вже ноги не носять,  — мовила виснажена хо-
лодом і  хвилюванням дівчинка.  — А вдома вже, мабуть,
бабуся зачекалася.
— Е, я  тебе віднесу,  —
відповів Чу.  — Але спершу
владнаю одну справу.
Він повернувся до Вер-
ховного чудовиська:
— Віддай мій костюм, ще
помнеш, а  мені завтра на
машкарад іти.
Із цими словами він ви-
хопив з   лапи страховись-
ка бабусин чепчик. А  тоді,
узявши на спину свою ря-
тівницю, поволеньки* поніс
її додому.
— Тобі не важко?  — спиталася дівчинка.
— Е,  — відповів Чу, посопуючи піддав собі ношу, щоб
було зручніше, і  пришвидшив крок.
Дорогою Соня заснула, обхопивши чудовисько за шию
руками й  схиливши голівку на м’яке плече свого чудового
друга.

* Поволеньки — поволі, не поспішаючи.

69
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
КЕТ-ЛУСКУНЧИК
(Англійська народна казка)
Жили собі король з  королевою. У  короля була своя доч-
ка, а  в  королеви  — своя. Дочку короля звали Енн, а  коро-
леви  — Кет. Енн була вродливішою за Кет, та зведені се-
стри любили одна одну, як рідні. Але королева не любила
падчерку* за її красу й  вирішила зурочити** дівчину.
Пішла вона до пташниці  — а  та
вміла відьмувати  — і  загадує:
— Зроби так, аби моя падчерка
стала така бридка, що всі б аж
відверталися від неї.
Пташниця погодилася.
Рано-вранці королева будить Енн:
— Піди, голубонько, у   долину
до пташниці. Принеси свіжих яєць
на сніданок.
Дівчина пішла. Але, ідучи через
кухню, побачила на столі шкоринку
хліба. Узяла її та й  з’їла. Прихо-
дить до пташниці й  просить у  неї
яєць, як загадано. Пташниця каже:
— Підніми накривку з  отого казана й  зазирни туди.
Дівчина так і  зробила, проте нічого з  нею не сталося.
Тоді пташниця сердито пробурчала:
— Іди додому та перекажи мачусі, щоб краще замикала
комірчину з  харчами.
Повертається дівчина додому й  до королеви: пташниця
те й  те переказувала. Королева зрозуміла, що падчерка
чогось перехопила, виходячи з  дому.
Назавтра королева знову посилає Енн до пташниці.
Цього разу сама вивела дівчину за двері, щоб та нічого
* Падчерка — пасербиця, нерідна дочка.
** Зурочити — особливим поглядом накликати негаразди.
70
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
не  встигла з’їсти. Проте дорогою Енн побачила селян, які
збирали на полі горох.
А  вона була привітна до всіх і  ласкава, тож зупинилася
з  ними побалакати. Селяни дали їй жменю гороху, і  вона,
ідучи, з’їла його.
Приходить Енн до пташниці,
а  та знову загадує:
— Підніми накривку з   он того
казана й  зазирни туди.
Енн підняла накривку, за-
зирнула, проте й   цього разу
з   нею нічого не сталося. Пташ-
ниця розсердилася й   мовила:
— Перекажи мачусі, що
без вогню казан не закипить.
Дівчина прийшла додому й  пе-
реказала ці слова.
На третій день королева сама
повела Енн до пташниці. Цього
разу, коли дівчина зняла накривку
з  казана, її гарненька голівка спа-
ла з  плечей, а  замість неї вирос-
ла овеча голова.
Королева повернулася в   палац рада-радісінька. Але її
дочка Кет засмутилася, як побачила, що сталося із се-
строю. Дістала вона шмат тонкого полотна, замотала ним
голову Енн, узяла її за руку, і  пішли вони удвох світ за
очі* шукати щастя-долі.
От ідуть вони, ідуть і   доходять до якогось зам-
ку. Постукала Кет у   двері, проситься переночувати.
— Я,  — каже,  — із хворою сестрою.
Упустили їх. Виявилося, це королівський замок. У  того ко-
роля було двоє синів. Один з  них заслаб на якусь хворобу.

* Світ за очі — далеко, невідомо куди.

71
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Лежить зовсім немічний, звівся
нінащо. І  ніхто не знає, що то за
хвороба й  звідки вона взялася.
А  ще одна дивна річ: хто зали-
шався з  королевичем доглядати
його вночі, той зникав безслідно.
Тож король оголосив, що
дасть капшук* срібла тому, хто
просидить з  його хворим сином
усю ніч. Кет була дівчина хоро-
бра, тож вона й  каже:
— Дозвольте, я  посиджу з  королевичем.
До півночі все було гаразд. Коли ж годинник на замковій
вежі видзвонив північ, принц підвівся, ніби й  хвороби не було,
вдягнувся й  зійшов униз. Кет рушила слідом за ним, але він
наче й  не помітив її. Принц попрямував до стайні, осідлав
коня, погукав свого пса, скочив у  сідло, а  Кет  — смілива
душа  — скочила теж і  сіла позад нього. Поїхали вони до
зеленого лісу. А  там стежка через гущавину. Кінь скаче
далі й  далі, ліщинове гілля б’є Кет по обличчю, а  вона
рве на ходу горіхи й  складає у  фартух. Підскакали до зе-
леної гори. Спинив королевич коня.
— Горо, горо, відчинися та впусти мене, мого коня
й  мого пса.
А Кет і  собі додає тихенько:
— І дівчину, що позаду сидить.
Гора одразу розчахнулася, і  перед ними постала про-
стора, яскраво освітлена зала. В’їхали вони туди, і  коро-
левича одразу оточили прегарні феї та повели танцювати.
А  Кет сховалася за дверима. Минула година: королевич
танцює й   танцює. Танцював, аж доки зовсім знесилів
і  впав на канапу. Феї почали обмахувати його віялами. Ко-
ролевич опритомнів  — і  знову танцювати.
* Капшук — невелика торбинка із зав’язкою.
72
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Аж ось заспівав півень. Королевич щодуху до коня, ско-
чив у  сідло й  гайда додому. Ну, а  Кет і  собі скочила позад
нього. Приїхали в  замок, королевич упав у  ліжко, лежить.
Приходять зранку король із королевою. Кет сидить біля
коминка*, горіхи лускає. Каже їм:
— Цілу ніч королевич спочивав спокійно. Але ще одну
ніч просидіти з  ним не хочу. Хіба що ви пообіцяєте капшук
золота.
Ті погодилися.
Друга ніч минула так само, як перша. Опівночі короле-
вич підвівся й  знову помчав верхи до зеленої гори тан-
цювати з  феями. Кет теж поїхала з  ним і  знову нарвала
дорогою цілий фартух горіхів.
Цього разу дівчина вже
й  не дивилася на принца  —
знала, що він буде танцю-
вати до знемоги. Зате вона
побачила крихітного ельфа**
з  паличкою в  руці й  почула,
як одна фея каже:
— Аби цією паличкою до-
торкнутися до сестри Кет,
вона стала б такою самою
вродливою, як і  колись.
Кет одразу зміркувала, що робити: кинула один горіх, він
покотився повз маленького ельфа. Той прожогом по горіх.
Кет кидає ще й  ще. Малий ганявся за ними, аж доки не
впустив паличку. Кет схопила її і  сховала у  фартух. Та ось,
як і  минулої ночі, заспівав пі­вень, і  вони поскакали додому.
Повернулася Кет у  замок й одразу ж до Енн. Торкнула
тричі сестру паличкою  — і диво-дивне: овеча голова відпа-
ла, а  Енн знову стала такою самою красунею, як і  колись.
* Коминок — передня (нижня) частина димоходу печі.
** Ельф — міфічний доброзичливий дух природи.
73
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
На третю ніч Кет каже:
— Як собі хочете, а  більше я  не буду стерегти коро­
левича. Залишуся біля нього хіба що тоді, коли ви пообі­
цяєте одружити мене з  ним.
Нічого не вдієш. Король із королевою погодилися взяти
її за невістку.
І знову королевич поїхав на нічний бал. І  Кет з  ним
поїхала. Бачить: маленький ельф тримає в  руках пташку.
А  одна фея каже іншій:
— Аби хворий принц з’їв три шматочки цієї пташки, то
одразу ж видужав би.
Кет знову почала кидати горіхи. Маленький ельф  — за
ними; ганявся, ганявся, аж доки не впустив пташку. Дівчина
схопила її та у  фартух.
Знову проспівав півень, і  Кет з  королевичем повернулись
до замку. Та цього разу Кет не сіла лускати горіхи. Вона
мерщій обскубла пташку й  швиденько почала смажити. Не-
забаром кімнатою розійшлися смачні пахощі. Хворий принц
отямився й  каже:
— Ой, як їсти хочеться! Дай мені шматочок.
Кет дала. Королевич з’їв і  підвівся на лікті. Каже:
— Ой, як смачно! Дай-но ще.
Кет дала йому ще. Королевич сів у  ліжку. Посидів і  знову
просить пташиного м’яса. Кет дала йому третій шматочок,
і  королевич звівся здоровий-здоров ісінький, наче й  не хво-
рів ніколи. Приходять уранці король з королевою, дивляться:
сидить їхній син біля коминка з  Кет. Удвох горіхи лускають.
А його брат тим часом побачив Енн і, звісно, одразу ж
закохався в  неї. Та й  хто б не закохався, побачивши таку
красуню. Старший принц і  принцеса Енн уже більше ніколи
не хворіли, а  тому Кет і  принцу більше не треба було їз-
дити в  зелену країну ельфів.
Але ви не думайте, що відтоді феї перестали танцю-
вати! Ні, вони кожну ніч танцюють. Ось тільки з   ким?
І   якого кольору в   них сукні? І   чи так само солод-
ко звучить їхня музика? Цього я  не можу вам сказати.
74
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Леся Мовчун
ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ (уривок)
За мотивами англійської народної казки
Дійові особи:
Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1,
Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.
Сцена 1
О н у к. Діду, а  можна послухати казку?
Дозволь!
К а з к а р. Що ж, розповім.
Жив на світі Король.
Донечку мав  — яснооку Джоан.
Врода її непідвладна словам!
Тільки ж ото, як на світі ведеться,
ниточка щастя то в’ється, то рветься.
Щезла у  них Королева-матуся.
Рік у  чеканні минув. «Оженюся!»  —
вирішив мудрий Король. І  в  покої
інша дружина ввійшла із дочкою.
Юну принцесу всі звали Ніколь.
Донькою визнав її сам Король!
О н у к. Мачуха теж полюбила Джоан?
К а з к а р (хитаючи головою).
Кинула погляд  — і тісно бровам
стало на хмурім обличчі її.
Розпочалась колотнеча в  сім’ї.
Тільки Джоан і  Ніколь, дві сестри,
раді життю, мов привабливій грі.
Ділять турботи і  сум до кінця.
(Гладить по голові Онука й зітхає.)
Буде печальною казка оця.

75
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя
дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати
Джоан, пішла з  нею до іншого королівства. А  там захворів син Ко-
роля. Сестри пообіцяли вилікувати його.
К а з к а р. Ось уже й  ніч. А  що темна й  глибока!
Сестри вартують і  сплять упівока.
Десь о  дванадцятій Принц таємничо
встав, як сновида*, з  поблідлим обличчям,
вийшов з  палацу  — принцеси за ним.
Лісом ідуть непроглядно-густим.
Принц у  печеру заходить, а  з  неї
Ельфи летять і  випурхують Феї.
Сцена 7
Ельфи та  Феї оточують Принца веселим і  гомінким натовпом.
Е л ь ф и і   Ф е ї. Ну веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в  танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і  Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять
у  печеру й  причаюються в  темному куточку.
Ф е я 1. Подружко, знаєш мою таємницю?
(Шепоче щось на вухо Феї 2.)
Ф е я 2. Ну і  хитренька! Дай цмокну у  щічку!
Принц бідолашний вже з  нами довіку?
Ф е я 1 (показує яблуко). Ще таємницю відкрию велику:
тільки відкусить він яблуко це  —
стане рум’яним у  нього лице,
погляд  — блискучим, а  розум  — бадьорим,
путь на цей бал не згадає ніколи!
Ф е я 2 (показує лорне т**). Маю і  я, мила Феє, секрет:
десь є  на світі Джоан чи Джанет  —
мусить обличчя своє затуляти,
бо голова в  неї, наче в  теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет  —
хай лиш торкнеться до нього Джанет.
* Сновида  — людина, яка не спить уночі; лунатик.
** Лорнет  — окуляри в  оправі з  ручкою.
76
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Д ж о а н (тихо). Як же у  Фей відібрати оте?

Н і к о л ь (тихо). Біля печери ліщина* росте.
Вийдемо, люба, горішків нарвати.
Д ж о а н (лукаво). Вміємо трохи і  ми хитрувати!
Джоан і  Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на
землю в  печері, і  ті котяться під ноги Феї 1 і  Феї 2. Обидві Феї,
намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з   рук
яблуко й   лорнет. Джоан і   Ніколь піднімають чарівні предмети
й  тікають з  печери.
К а з к а р (добродушно сміється).
Кмітливі принцеси горішків нарвали.
Таку верем ію зчинили** на балі!
Ф е я 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай!
У мене  — дві жмені.
* Ліщина  — кущ з  горіхами.
** Верем ію зчин ити  — зчинити галас, крик.
77
 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
Ф е я 2. А  в  мене нема…
К а з к а р. Покинули Феї скарби чарівн і.
Н і к о л ь (радісно). Це яблуко  — Принцу.
Д ж о а н (підхоплює). А лорнет  — то мені!
З Джоан і  з Принца спадають чари.
К а з к а р. Сивий Король вранці думав, що сниться
брязкіт, і  гамір, і  сміх у  світлиці.
Радість була невимовна й  велика!
Принц усміхався. Джоан гарнолика  —
поруч з  Ніколь, мов ясний промінець.
О н у к. Діду, дідусю! Оце вже кінець?
К а з к а р. Так, мій онучку!
О н у к. Шкода! Дуже мало.
К а з к а р. Казка в  житті довго-довго тривала.
Принц одружився з  Джоан. А  Ніколь
взяв за дружину могутній Король.

78
 Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
ЗМІСТ
Леся Храплива-Щур. Вишивані квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Володимир Лучук. Рушник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Галина Кирпа. Вишивання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Вадим Крищенко. Вишиванка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Леонід Куліш-Зіньків. У синочка є сорочка. . . . . . . . . . . . 8
Мандрівники України (за В. Федорченком
та Т. Дьоровою) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Миклухо-Маклай у папуасів (за А. Чумаченком). . . . . . . 11
Перший друг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
Село в Новій Гвінеї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Віра Паронова. Медузи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Леся Українка. Тиша морська (уривок) . . . . . . . . . . . . . . . 17
Анатолій Качан. За лиманом море грає . . . . . . . . . . . . . 17
Марія Пригара. Що сталося в морі (скорочено). . . . . . . 18
В океані . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Хижа рідня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
На пароплаві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Буря. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Микола Яненко. Спасибі вам, дельфіни! . . . . . . . . . . . . . 23
Олесь Бердник. Дивні Грицеві пригоди
Перший іспит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Другий іспит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Небезпечна зустріч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
У полоні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Порятунок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

79
Григорій Усач. Запрошення до мандрівки. . . . . . . . . . . . 38
Українські народні пісні
Жайворонок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Ой минула вже зима . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Юрій Ярмиш. Летюче дерево . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Борис Грінченко. Ластівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
Платон Воронько. Облітав журавель . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Анатолій Костецький. Дерево. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Ян Бжехва. Академія пана Ляпки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Анатолій Костецький. Буває все… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Оксана Сенатович. Що це значить — не дружити . . . 53
Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько
Чемпіон з баранців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
Новорічний костюм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Велике Жахливе Збіговисько. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Кет-лускунчик (англійська народна казка) . . . . . . . . . . . . 70
Леся Мовчун. Горіхові принцеси (уривок).
За мотивами англійської народної казки . . . . . . . . . . . 75