Лабораторна робота № 5

Осцилографічні методи дослідження

Мета роботи: ознайомитись з будовою та принципом дії електронного осци-

лографа, навчитися налаштовувати осцилограф та
використо- вувати його для дослідження електромагнітних
коливань.

Обладнання: осцилограф демонстраційний, осцилограф-мультиметр С1-112,

осцилограф Н-3013, генератор звуковий Г3-33, генератор зву-
ковий ГЗЛ-1, вольтметр.

Теоретичні відомості та принцип дії приладу

Електронний осцилограф – це прилад для візуального спостереження, вимі-
рювання і запису різноманітних електромагнітних процесів.
Умовно осцилографи можна поділити на такі групи: 1) лабораторні
універса- льні з чутливістю до сотень міліметрів на вольт (мм/В); 2) прості
осцилографи з чутливістю від 10 до 100 мм/В; 3) осцилографи для
спостереження повільних процесів, в яких використовуються електронно-
променеві трубки з великою тривалістю післясвітіння екрана; 4) імпульсні
осцилографи для спостереження короткочасних процесів.
Осцилограф складається з електронно-променевої трубки, генератора
розгор- тки, блока синхронізації, блока підсилювачів, блока живлення та ін. Для
каліб- рування масштабу часу в деяких типах осцилографів є генератор міток
часу. Осцилографи застосовуються в багатьох галузях науки і техніки,
зокрема в еле- ктро- і радіотехніці, механіці, акустиці, медицині, біології і т. п.
Осцилограф дає
змогу спостерігати процеси тривалістю 108  107 c .
Основним елементом електронного осцилографа є електронно-променева
трубка (рис. 1), всередині якої утворюється електронний пучок, що падає на

1
Рис. 1

2
екран трубки. ЕПТ складається з вакуумної циліндричної колби з розширенням
у вигляді конуса біля одного кінця. Конусоподібне розширення закінчується ек-
раном, покритим із середини шаром люмінофору (наприклад, сульфідом цинку),
здатного світитися в точці, в яку попадає пучок електронів.
Принцип дії ЕПТ наступний. Електрони, що вилітають із підігрітого
спірал- лю НН катода К, потрапляють в електричне поле модулятора М –
керуючого електрода, що має від’ємний потенціал відносно катода. У цьому
полі потік еле- ктронів стискається і направляється у отвір модулятора. Так
формується елект- ронний пучок. Інтенсивність пучка, а, отже, яскравість
плями на екрані, можна
регулювати зміною потенціалу модулятора за допомогою потенціометра R1 .
Після модулятора електронний пучок потрапляє в електричне поле першого
анода A1 , що має форму циліндра з декількома діафрагмами всередині. На ньо-
го подається позитивна відносно катода напруга порядку кілька сот вольт, що
змінюється потенціометром R2 . Поле першого анода прискорює електрони у
пучці. Так здійснюється фокусування електронного пучка. Другий анод A2 яв-
ляє собою короткий циліндр з діафрагмою і розташовується за першим анодом.
На другий анод подають більш високу напругу (кілька кіловольт) ніж на пер-
ший. За допомогою анодів A1 і A2 електрони отримують необхідну швидкість
та фокусуються у центрі екрану трубки. Система електродів К– М– A1 утво-
– A2
рюють так звану електронну пушку.
Система пар відхиляючих пластин X і Y , розташованих взаємно перпенди-
кулярно, призначена для відхилення пучка електронів у вертикальному та гори-
зонтальному напрямах. Таким чином, електронний пучок може бути направле-
ний в будь-яку точку екрана трубки.
Якщо на вертикально відхиляючі пластини Y подати змінну напругу, то еле-
ктронний пучок почне коливатися у вертикальному напрямі і на екрані утво-
риться вертикальна лінія. Якщо ж подати напругу на горизонтально
відхиляючі пластини X , то утвориться горизонтальна лінія. При одночасній
подачі змінних напруг на обидві пари пластин X і Y , то в залежності від
співвідношення час- тот, амплітуд і фаз коливання цих напруг (тобто напруги,
що подається на плас- тини X і напруги, що подається на пластини Y )
утворяться різні осцилограми. Якщо частоти, амплітуди і фази рівні, то на
екрані утвориться пряма під кутом
45 (рис. 2). Якщо частоти рівні, а амплітуди і фази відрізняються між собою,
то утвориться еліпс (рис. 3). Якщо ж і частоти не рівні, то утворяться більш
складні криві – так звані фігури Ліссажу (рис. 4). За цими кривими визначають
частотні, фазові чи амплітудні співвідношення напруги, що подаються на
плас- тини.
Фігури Ліссажу – стаціонарні осцилограми. Вони виражають
співвідношен- ня напруг, що подаються на пластини X і Y , а не залежність їх
від часу. Мате- матично це записують за допомогою системи рівнянь:
ux  U mx sin t
3
 ,
sint  
u y  my
U

4
 Мал. 2 Мал. 3
Для отримання дійсної форми графіку залежності напруги, що вимірюється
uy  f t  допоміжна напруга ux (напруга розгортки) має бути пропорційна
часу.
Таким чином електронний пучок відхиляючись у вертикальному напрямі у
від- повідності з законом зміни напруги, одночас-
но буде рухатись рівномірно вздовж екрана.
При цьому напруга розгортки повинна споча-
тку повільно зростати з часом, а потім миттє-
во падати до нуля. Графік зміни такої
напруги з часом за формою нагадує зубці
пилки, тому називається пиловидним. Якщо
періоди на-
пруги, що вимірюється Tн , і розгортки Tp
співпадають, то на екрані утвориться графік
одного періоду зміни напруги uy з часом (рис.
5).
При Tр  nTн ( n – ціле число) осцилограма
являтиме собою криву з n періодів (рис. 6).
При незначному порушення цієї умови осци-
лограма почне рухатися вправо, або вліво.
Таким чином, для отримання часової ос- Мал. 4
цилограми необхідно на пластини Y подати
напругу, що вимірюється, а на пластини X – пиловидну напругу. Частоти цих
напруг повинні співпадати, або відрізнятися в ціле число раз. Пиловидна напру-
га виробляється спеціальним генератором, який входить у осцилограф.
Генератор пиловидної напруги (розгортки) може працювати в кількох ре-
жимах. Для отримання періодичної синусоїдальної напруги можна використо-
вувати пиловидну розгортку. Але процеси, що повторюються через неоднакові
5
проміжки часу, або ті, що мають вид дуже коротких імпульсів не вдається
до-

6
 Мал. 5 Мал. 6
сліджувати візуально такою розгорткою. Для таких спостережень
тривалість розгортки повинна бути більшою, ніж тривалість сигналу. Подібні
розгортки на- зивають однократними. Генератор такої розгортки приводить
в дію запускаю- чий сигнал, під дією якого утворюється один пиловидний
імпульс, після чого генератор повертається в початковий стан до наступного
запускаючого сигналу. Швидкість зміни пиловидної напруги можна регулювати
незалежно від частоти вимірюваної напруги, тобто зникає необхідність у
синхронізації імпульсів.
Оскільки частота генератора розгортки не залишається строго сталою, осци-
лограма на екрані буде рухатися вздовж горизонтальної осі. Для усунення рух-
ливості осцилограми використовують блок синхронізації, за допомогою якого
пиловидна напруга синхронізується з вимірюваною. Синхронізація полягає в
тому, що на початок кожного періоду пиловидну напругу вимушено зміщують
з однією фазою вимірюваної напруги. Тоді при випадкові зміні частоти будь-
якої з цих напруг, вони виявляються синхронними. В якості напруги
синхронізації використовують вимірювану напругу (внутрішня синхронізація),
напругу від мережі або напругу, не пов’язану з вимірюваною (зовнішня
синхронізація).
До складу будь-якого осцилографа входить також блок підсилювачів
верти- кальної та горизонтальної напруг. Дуже важливо, щоб ці підсилювачі
працюва- ли з мінімальними спотвореннями сигналу.
Генератор розгортки часто доповнюється генератором міток часу, який
дозволяє визначити тривалість процесу, що досліджується. Такий генератор
створює короткі імпульси строго визначеної частоти і подає на модулятор
труб- ки. на осцилограмі мітки часу виглядають як набір точок. Розділивши
кількість міток на частоту однієї, отримаємо тривалість деякого процесу.
Однією з основних характеристик осцилографа є чутливість електронно-
променевої трубки. Чутливістю називають відхилення (в міліметрах) плями
на екрані викликане різницею потенціалів 1В:
l
j , (1)
U
7
де j – чутливість трубки в мм В , l – відхилення плями на екрані в міліметрах,
U – напруга, що подається на відхиляючі пластини. Визначити чутливість
мож- на за утвореним на екрані штрихом якщо подати на один з входів змінну
напру- гу та вимкнути генератор розгортки за формулою:
L
j , (2)
2 2U
де L – довжина штриха на екрані в міліметрах, U – ефек-
тивне значення напруги, що подається на відхиляючі плас-
тини.
Досліджуючи фігури Лісажу за допомогою осцилогра-
фа можна визначити співвідношення частот коливань,
що подаються на пластини X та Y . Для цього необхідно
отримати фігуру Лісажу при нульовому зсуву фаз та
різних частот. Потім уявно провести горизонтальну та Рис. 7
вертикаль- ну лінії через фігуру (але так, щоб вони не
проходили че- рез вузлові точки). Відношення кількості
точок пе-
ретину вертикальної лінії з фігурою до кількості
точок перетину горизонтальної лінії з фігурою
рів- не відношенню частот відповідних коливань.

Y
На- приклад на рис. 7 показана одна з фігур
Лісажу. Визначаємо співвідношення частот
вертикальної X

 y та горизонтальної напруги:
x
y N y
 , (3)
x N x
де N y та N x – кількість точок перетину з Рис. 8
фігурою
відповідно ліній cd та ab.
Використовуючи осцилограф можна визначити зсув фаз  між коливаннями
методом еліпса. Еліпс отримається, якщо подати на вертикальну та
горизонта-
льну пластини напруги ux  U mx sin t та uy  U my sint   однакової часто-
ти, але зсунуті за фазою. В результаті додавання цих коливань отримаємо
еліпс:

Y
y  x cos   X  x
2 2

X 
sin  , (4)
де X і Y – амплітудні, а x і y – миттєві значення відхилення плями в горизон-
тальному та вертикальному напрямках (рис. 8). Використовуючи рис. 8 з (4)
отримаємо, що
x y
sin    . (5)
X Y
8
 Порядок виконання роботи
1. Проверить точность установки частоты низкочастотного генератора
методом интерференциальных фигур Лиссажу.
В качестве сигналов образцовой частоты используется напряжение
U=6,3 В, f=50 Гц с блока питания и напряжение частотой f = 400 и 1000
Гц с выхода «Внешняя модуляция» генератора стандартных сигналов.
Поверку нижнего диапазона шкалы генератора в точках 25, 50, 100,
150 Гц удобнее проводить с использованием образцовой частоты 50 Гц;
поверку шкалы генератора в точках 200, 400, 600, 1000, 2000 Гц удобно
осуществить с образцовыми частотами 400 и 1000 Гц соответственно.
Для каждой поверяемой точки исследуемого генератора определить
абсолютную Δf и относительную φ погрешности установки частоты
Δf =n·f – f
Δf
φ= ·100%
f
2. Осуществить поверку шкалы низкочастотного генератора методом
круговой развертки с модуляцией луча по яркости.
3. Определить абсолютную и относительную погрешности установки
частоты в тех же точках частотного диапазона, что и в п.1