НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:
«Українська мова за (професійним спрямуванням)»

« Мовленнєвий портрет військового кореспондента: вербальні й невербальні

ознаки (на матеріалі відеорепортажів Андрія Цаплієнка) »

Виконала:
студентка ІІ курсу
групи 210 – Ж
ОПП «Журналістика»
Онопрієнко Марина Сергіївна

Науковий керівник:
канд. пед. наук, доцент кафедри журналістики
Остапчук Світлана Сергіївна

Київ – 2023
 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОГО
КОРЕСПОНДЕНТА В УКРАЇНІ ……………………………………………………..6
1.1. Особливості діяльності військового кореспондента в умовах війни…………..6
1.2. Специфіка спілкування військового журналіста з аудиторією………………..13
Висновки до розділу 1………………………………………………………………...18
РОЗДІЛ 2. МОВЛЕННЄВИЙ ПОРТРЕТ ВІЙСЬКОВОГО КОРЕСПОНДЕНТА
АНДРІЯ ЦАПЛІЄНКА………………………………………………………………..20
2.1. Лексичні й граматичні засоби в репортажах Андрія Цаплієнка……………....20
2.2. Невербальні засоби спілкування з аудиторією…………………………………25
Висновки до розділу 2……………………………………………………………...…29
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...........31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..33
 3
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність вивчення мовленнєвого

портрету військового кореспондента, зокрема вербальних і невербальних його
ознак, стає особливо важливою в контексті сучасних геополітичних реалій. З
зростанням численних воєнних конфліктів та криз у різних регіонах світу, роль
військових журналістів набуває великого значення у забезпеченні громадськості
об'єктивною та достовірною інформацією.
В контексті зростання впливу соціальних мереж і нових медіа, військовий
кореспондент, такий як Андрій Цаплієнко, використовує різноманітні
комунікаційні стратегії та мовленнєві засоби для взаємодії з аудиторією. Розуміння
його мовленнєвого портрету може допомогти не лише розкрити особистісні риси
журналіста, але і визначити, як ці елементи впливають на сприйняття інформації та
формування глядацької аудиторії.
Дослідження актуальне і з точки зору вивчення впливу військових
журналістів на формування громадської думки, адже їхня робота може визначати
образ війни, схильність до конфліктів та рівень соціальної свідомості. Аналіз
мовленнєвого портрету дозволяє краще розуміти, як вони взаємодіють з
аудиторією та як їхня комунікація впливає на сприйняття глобальних воєнних
подій.
В журналістській діяльності зазвичай розмежовують звичайну (цивільну)
журналістику і військову журналістську діяльність. Це зумовлено тим, що
медіакомунікативна діяльність під час військових дій, суттєво різниться із
цивільною медійною діяльністю як методами роботи, засобами комунікаці, ї так і
особливостями створенням журналістського матеріалу. Зважаючи на актуальні
події дійсності, нам необхідно розуміти характерну особливість роботи військового
кореспондента, адже українські воєнкори є безпосередньо учасниками війни і
можуть суттєво впливати на її розвиток висвітленням подій та інформації.
 4
Актуальність теми полягає в тому, що під час повномасштабного вторгнення
Російської Федерації на територію України від професіоналізму працівників
масмедіа залежить не тільки доля держави, але й життя звичайних українців. Саме
тому вважаємо необхідним дослідити особливості мовленнєвого портрету
військових кореспондентів на прикладі Андрія Цаплієнка.
Теоретичним аспектам роботи журналіста під час війни присвячені роботи
таких авторів, як М. Бетц, Е. Білз, М. Буроменський, З. Казанжи та ін. [3].
Особливості мовленнєвої діяльності військових кореспондентів розглянуті в
роботах К. Акопян та ін. [19].
Мета дослідження полягає в розкритті особливостей мовленнєвої діяльності
військових кореспондентів, спираючись на вагомий досвід журналіста Андрія
Цаплієнка.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань:
1. Розглянути особливості діяльності військового кореспондента в умовах
війни.
2. Розкрити специфіку спілкування військового журналіста з аудиторією.
3. Схарактеризувати лексичні й граматичні засоби репортажів Андрія
Цаплієнка.
4. Виділити невербальні засоби спілкування з аудиторією.
Об’єкт дослідження ⎼ діяльність військового кореспондента Андрія
Цаплієнка.
Предметом дослідження є вербальні й невербальні засоби спілкування
військового кореспондента Андрія Цаплієнка з аудиторією.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є насамперед
загальнонаукові методи, такі як:
- спостереження ⎼ було використано для збору інформації з теми
дослідження;
- порівняння ⎼ зʼясування відмінностей вербальних і невербальних засобів
спілкування у цивільних і військових журналістів;
 5
- аналіз і синтез ⎼ було використано для ґрунтовного дослідження
мовленнєвої діяльності військового кореспондента.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що
вперше було зроблено спробу дослідити мовленнєвий портрет конкретного
військового кореспондента задля з’ясування особливостей журналістської
діяльності під час воєних дій, визначено специфіку спілкування з аудиторією в
умовах фонового стресу та проаналізовано лексико-граматичні засоби репортажів
Андрія Цаплієнка.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому,
що висновки роботи можуть стати в нагоді вітчизняним та зарубіжним репортерам,
які зосереджені у своїй професійній діяльності на висвітленні воєнних конфліктів
у світі й у російсько-українській війні та професійній діяльності військового
журналіста. Також опрацьований матеріал буде корисним для курсів «Військова
журналістика», «Журналістський фах» , «Спілкування журналіста з аудиторією».
Структура й обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу,
2 розділів (4 підрозділів), висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел (35 джерела). Загальний обсяг роботи становить 36 сторінок,
основний текст викладено на 30 сторінках.
 6
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОГО КОРЕСПОНДЕНТА В
УКРАЇНІ

1.1. Особливості діяльності військового кореспондента в умовах війни

Місія професійного журналіста полягає в тому, щоб повідомляти
громадськості достовірну, правдиву та неупереджену інформацію, оголошувати
суспільству важливі події країни та світу. Та головне, надавати змогу людям бути
проінформованими, щоб приймати усвідомлені суспільні та особисті рішення.
Проте навіть у мирний час, професія журналіста є неймовірно складною,
вимагаючи від людини яка вирішила пов’язати своє життя з цією діяльністю мати
багато професійних навичок.
В країні, у якій відбувся воєнний конфлікт, ситуація вимагає від журналістів
оперативно адаптуватись до нової реальності. Багато хто з робітників медіа
переходить від цивільної журналістики до воєнної, але вони повинні адекватно
усвідомлювати що робота військового кореспондента суттєво відрізняється від
роботи цивільного журналіста, воєнкори стикаються з набагато більшими
труднощами. Вони працюють в атмосфері страху, погроз та фонового стресу, а
також в некомфортних умовах коли учасники конфлікту перманентно намагаються
встановити контроль нам засобами масової інформації (далі ЗМІ). Але все ж таки,
спираючись на події які відбуваються сьогодні ми можемо зазначити що військові
кореспонденти це здебільшого журналісти які знаходиться територіально поруч з
військовим конфліктом та потерпає від його наслідків або є місцевими
медійниками, що висвітлюють війну у власній державі.
«У 2014 році, під час активної фази конфлікту на Сході, на території України
загинуло під час виконання своїх обов’язків 5 журналістів. Це стало підставою CPJ
включити Україну разом із Сирією, Іраком, Ізраїлем, Сомалі та Пакистаном за
підсумками 2014 до списку країн, які є найнебезпечнішими для роботи працівників
 7
мас-медіа. Це поставило питаня володіння навичками фізичної безпеки та
правилами роботи у зонах бойових дій у особливу пріоритетність для українських
журналістів» [3, с.16]. Очевидно, що статистка 2014 року не може порівнюватись
зі статистикою 2023 року, адже після повномасштабного вторгнення журналісти
героїчно висвітлювали реалії жорстокої російської війни, жертвуючи не тільки
психологічним й фізичним здоров’ям, особистою безпекою та безпекою рідних,
багато хто жертвував своє життя.
Військовому кореспонденту необхідно розуміти всі ризики, треба бути
готовим, що у зоні бойових дій можуть не бути дійсними норми законодавства та
міжнародного права, є місце, що можливі воєнні злочини, порушення прав людини,
тривалий полон, катування та багато інших небезпечних для життя і здоров’я діянь.
«Доречним бути критичним до себе і своїх здібностей, чи зможе людина
оперативно приймати відповідальні рішення, адекватно реагувати, тверезо та
неупереджено аналізувати ситуацію, і покладатись переважно на власні сили»
[3, с.24]. Необхідною навичкою є розуміння рівня небезпеки, це допоможе швидко
зорієнтуватись та зрозуміти алгоритми дій, щоб вберегти себе та інших. Розглянемо
це питання більш детально на прикладі таблиці [3, с. 26].

«Рівні небезпеки та загроз»

Умови небезпеки Рівень небезпеки
Нечасті обмежені загрози 1 (низький)
Періодичні обмежені загрози 2 (низький)
Періодичні множинні загрози 3 (середній)
Часті множинні загрози 4 (значний)
Постійні множинні загрози 5 (високий)
Наявність всіх основних загроз 6 (екстремальний)
Таблиця 1.1
Таблиця 1.1. дає нам змогу чітко проаналізувати рівні небезпеки в зоні бойових дій,
задля розуміння виду та рівня загрози, щоб журналіст мав змогу зрозуміти як саме
 8
йому необхідно поводитися в тій чи іншій ситуації та які міри безпеки необхідно
ввести до плану своїх дій під час роботи в екстремальних ситуаціях.
Військовий кореспондент, висвітлюючи війну, насамперед повинен
дотримуватись і етичних норм та стандартів, адже від їх інформації залежать тисячі
життів. Воєнкору необхідно надавати аудиторії точну, об’єктивну та незалежну
інформацію. Для здобуття матеріалу він не повинен використовувати незаконні
методи отримання інформації, його обов’язком є зробити все можливе якщо в
медіапростір потрапила дезінформація і надати людям правдиві факти, в такий
складний час правда є головною цінністю для громадськості, правдивість якої
журналіст повинен забезпечити. Беззаперечно, ніхто не може бути
дискримінований̆ через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне,
чи соціальне походження або через політичні уподобання, необхідно зазначити і
про повагу до приватного життя людини, приватність повинна бути вагомим
фактором коли журналіст обирає які матеріали публікувати. Факти мають бути
чітко відокремлені від суджень та припущень, точки зору опонентів мають бути
представлені збалансовано, також не можливо службовим порядком зобов’язати
писати чи виконувати будь що, військового кореспондента коли це суперечить
його власним переконанням чи принципам. Це базові етичні норми роботи
військового кореспондента, але сьогодення примушує робітників медіа детально
слідувати етичним нормам саме війни, це безперечно важливий фактор роботи,
головне не нанести шкоду висвітленою інформацією. Тому, необхідно чітко
дотримуватись рекомендацій від Управління зав’язків з громадськістю ЗСУ.
1. «Варто показувати лише крупний план руйнувань чи уламків, де не видно
географічних подробиць. Наприклад, це може бути зображення уламків чи
воронки, за яким неможливо встановити, де точно воно було зроблене;
2. Варто показувати лише ті ракурси, де видно, що все зруйновано, аби ворог
не прилітав добивати, і ви не стали випадковими коригувальниками
вогню;
 9
3. Якщо ви використовуєте контент із мережі, то обов’язково перевірте
достовірність джерела та переконайтесь що фото і відео взяті саме із того
місця, про яке йдеться;
4. Недопустимо називати точну адресу, куди поцілили під час обстрілу
окупаційні війська;
5. Допустимо передавати інформацію, якщо окупанти завдають руйнувань
важливим об’єктам цивільної інфраструктури – дитсадкам, лікарням,
школам, телевежам, пологовим будинкам тощо. Така інформація є
надзвичайно важливим доказом злочинів Росії проти України. Також такі
інформаційні повідомлення будуть потрібні для майбутнього процесу над
РФ в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі» [31].
Безперечно, військовий кореспондент повинен бути на рівень вище
підготовленим – ніж цивільний, насамперед в плані фізичної підготовки,
необхідно розуміти що це важка фізична праця, журналіст буде вимушений
не просто збирати інформацію в інтернеті, а безпосередньо буди на фронті,
де не завжди буде змога сидіти на місці, буде доречним базова військова
підготовка та загальна здорова фізична форма. Як фізично так і психологічно,
журналісту треба бути підкутим й розуміти що він може на побачити на
роботі і як це може вплинути на його психологічний стан. Важливо зазначити
що корисною навичкою буде медична підготовка, бажано щоб воєнкор
володів базовими знаннями надання першої медичної допомоги, у кожного
повинна бути з собою аптечка з розумінням як її використовувати та володіти
навичками непрямого масажу серця. «Пам’ятайте алгоритм дії при НС
(DRABC – D-небезпека, R-реакція, A-дихальні шляхи, B-дихання, C-циркуляція
крові)» [12, с 4]. Базові знання зможуть вартувати життя собі чи іншому.
Суттєво буде різнитися і підготовка до робочих відряджень, адже необхідно
ретельно спланувати кожен свій крок. Планування є важливим, оскільки
безвідповідальне планування може призвести до проблем безпосередньо на фронті,
журналіст буде не підготовленим, а отже і менш захищеним. Щоб не припустити
подібної ситуації необхідно знати особливості процесу планування. Насамперед
 10
треба зазначити що необхідно ретельно дослідити країну або певну її територію,
історію, особливо історію конфліктів, культурні та релігійні особливості та збір
найактуальнішої інформації про поточну ситуацію. Бездоганно вивчити карту
території конфлікту, особливо розміщення лікарень, шкіл та адміністративних
будівель, важливо враховувати що ці об’єкти є не менш небезпечною територією,
так як Росія веде терористичну війну, руйнування цих об’єктів є для них одним із
пріоритетних завдань, тому необхідно зважити всі ризики якщо матеріал необхідно
зібрати поблизу. Планування логістики є невід’ємною частиною підготовки,
необхідно знати маршрути пересування, актуальних стан доріг, координати
безпечних місць та визначитися з точкою збору, де військовий кореспондент зможе
зв’язатися зі своєю командою. Важливим буде зазначити і про спеціальний одяг,
він повинен відповідати погодним та кліматичним умовам, доречним є уникання
синтетичних тканин так як вони легкозаймисті та відмовитися від камуфляжу, всі
сторони конфлікту можуть сприйняти таку особу за «ціль». Неможливо не
зазначити про паспортно-дозвільні документи, їх необхідно тримати поруч, таким
чином щоб вони булі в захисті від вологи та інших факторів які можуть їх зіпсувати.
Важливою є підготовка технічного обладнання й захисного спорядження,
необхідно віднестися до кожної деталі підготовки відповідально й корректно.
Правова система України та світу також визначає особливості роботи
військового журналіста. «Права та обов'язки журналістів у зонах збройних
конфліктів визначаються нормами міжнародного гуманітарного права (МГП) (або
міжнародного права збройних конфліктів), більшість з яких визнані всіма країнами
світу. Важливими документами є Гаазькі конвенції і декларації 1899 і 1907 років
(так зване Гаазьке право), Женевська конвенція про захист жертв війни 1949 року і
Додатковий протокол до неї 1977 року (Женевське право), а також резолюції
Генеральної Асамблеї ООН. Загалом, Гаазьке право застосовується до правил і
звичаїв війни і накладає обмеження на застосування зброї. Женевське право
містить правила захисту осіб, які перебувають у зоні конфлікту, але не беруть у
ньому участі (цивільне населення, поранені, військовополонені тощо). У 2005 році
дослідження, проведене Міжнародним комітетом Червоного Хреста, об'єднало
 11
основні правила». Норма 34 говорить, що: «Цивільні журналісти, які виконують
професійні завдання в районах збройних конфліктів, мають право на повагу і
захист, якщо вони не беруть безпосередньої участі у бойових діях» [9]. Права
журналістів у зонах збройних конфліктів також безпосередньо закріплені в
Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року, Конвенції про
поводження з військовополоненими 1949 року та Додатковому протоколі до
Женевської конвенції про захист жертв міжнародних збройних конфліктів.
Відповідно до Протоколу I до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року,
«Посвідчення журналіста – це посвідчення особи, видане владою держави,
громадянином якої є журналіст, держави постійного проживання журналіста та
держави, в якій знаходиться засіб масової інформації журналіста» [9].
Відповідно до статті 4А (4) Конвенції про поводження з
військовополоненими 1949 року, військові кореспонденти – це представники
засобів масової інформації, уповноважені збройними силами та супроводжуючими
їх військовими установами, але які не є членами збройних сил. Особливістю
правового статусу військових кореспондентів є те, що вони супроводжують
військові організації в офіційній якості, що підтверджується акредитаційними
документами, виданими національним урядом, який зобов'язаний забезпечити
безпеку журналістів за умови дотримання ними правил акредитації. Наявність
акредитаційного посвідчення означає, що військове командування зобов'язане
співпрацювати з журналістом у рамках його професії [14].
Відповідно до Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій,
«Відряджений журналіст має право супроводжувати військові підрозділи, а в разі
захоплення в полон відряджений журналіст користується всіма правами
військовополоненого. У разі виникнення будь-яких сумнівів щодо статусу особи,
яка стверджує, що вона є військовополоненою, ця особа перебуває під захистом
міжнародного гуманітарного права до вирішення питання компетентним судом»
[14, с.5].
Стаття 25 Закону України «Про інформацію» Положення, що надають право
вживати заходів до засобів масової інформації за висвітлення збройних конфліктів,
 12
актів тероризму та боротьби з небезпечними злочинними угрупованнями, також
накладають зобов'язання на журналістів, які використовують таку інформацію. Ці
зобов'язання включають, зокрема, дотримання вимог щодо нерозголошення
конфіденційної інформації в контексті планування спеціальних операцій та
досудових розслідувань. Серед інших зобов'язань журналістів - утримуватися від
фактичного висвітлення дій терористів та інших злочинців, зокрема їхньої
поведінки та заяв у ЗМІ, не виступати в ролі арбітрів, не втручатися в судові справи
та не створювати штучну психологічну напругу в суспільстві. «Журналіст має
право обирати: або він акредитований в регулярній армії і є її частиною, або ж,
відповідно до Женевських конвенцій 1977 року, працювати самостійно і вважатися
мирною особою. Слід зазначити, що саме Женевські конвенції 1949 року та
Додаткові протоколи 1977 року складалися спеціально для гарантування безпеки
журналістам, які висвітлюють війну між регулярними арміями незалежних
визнаних держав [5, с.12].
Робота журналістів в умовах воєнних дій ускладнюється в рази. Це зумовлено
не лише небезпекою для здоров’я і життя. Коли мова йде про віроломний напад на
твою Батьківщину, надзвичайно складно відкинути суб’єктивну складову і в
умовах уривчастої недостовірної інформації формувати об’єктивну картину подій.
Надзвичайно важливим у таких умовах стає досвід попередників. В Україні
військова журналістика з’явилася у 2014 році. Приводом для цього стало
самопроголошення Луганської та Донецької народних республік. Головним
правилом, яке повинен пам’ятати кожен журналіст зазначила К. Акопян: «Якщо
журналіст справжній професіонал, він зробить усе можливе, щоб той матеріал, над
яким він працюватиме в небезпечних умовах – не став для нього останнім у житті»
[19, с.17].
Отже, важливість ролі військового кореспондента в інформаційному
просторі під час війни є неймовірно важливою. Він не лише є свідком подій, але й
виконує ключову функцію передачі об'єктивної та достовірної інформації
громадськості. Особливості його діяльності вимагають не тільки професійних
навичок, але й високої моральності, відданості принципам об'єктивності та етики.
 13
В умовах війни, де інформація стає бойовим засобом, військовий кореспондент є
ключовим ланком між фронтом і громадськістю, і його роль надзвичайно важлива
для забезпечення інформаційної прозорості та правдивості в сучасному світі.

1.2. Специфіка спілкування військового журналіста з аудиторією

Розглядаючи питання специфіки спілкування військового журналіста з
аудиторією, ми повинні розуміти що війна це тяжкий час для всього суспільства в
цілому, і саме ЗМІ формують думку громадськості, оголошуючи важливі рішення
та допомагають зорієнтуватись в складній ситуації. Тому важливо зрозуміти, як
конфлікт сприймається аудиторією і хто саме ваша аудиторія.
Насамперед – аудиторією є люди, які є безпосередньо учасниками конфлікту,
представники влади, військові, представники іноземних мас-медіа і звісно цивільні
люди. І саме на звичайних людей необхідно орієнтуватись військовому журналісту,
адже інформування цивільного населення достовірною і своєчасною інформацією
є важливим фактором, тому що саме медіа і його представники є головним
джерелом формування громадської думки. Інформація яку опублікує журналіст
буде безпосередньо суттєво впливати на вище зазначене, громадянам необхідно
усвідомлювати що відбувається насправді, щоб розуміти яким чином набуває
розвиток хід війни, які території небезпечні або потенціально небезпечні, які зміни
відбуваються на фронті і в державі в цілому.
Необхідно зупинитись, на тому, що цивільні це не просто люди які
проживають на території країни у який відбувається військовий конфлікт, це люди
які можливо постраждали фізично чи психологічно, які зазнали майнових та
особистих втрат, особи що зазнали значного психологічного тиску, і є вірогідність
що у деяких є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). «Посттравматичний
стресовий розлад виникає як запізніла і / або затяжна реакція на стресову подію або
ситуацію (короткочасну або тривалу) виключно загрозливого або катастрофічного
характеру, які в принципі можуть викликати загальний дистрес майже у будь-якої
людини (наприклад, природні або штучні катастрофи, бойові дії» [12, с.2]. Люди
які страждають депресією, апатією, тривогою та перманентним стресом на фоні
 14
війни, і тому, так важливо розуміти з ким відбувається комунікація у журналіста
щоб враховувати всі особливості спілкування. Наприклад: як конфлікт
сприймається тими хто був змушений покинути постійне місце свого проживання
і зараз можливо стикаються зі значними труднощами в пошуку нової домівки, тими
у кого близькі та рідні беруть беззаперечно пряму участь у бойових діях, і тими хто
знаходиться за межами країни, але відчувають емоційну залежність від дій які
відбуваються. З цієї причини, необхідно бути терплячим і обережним, розуміти що
аудиторія є занадто «чутлива» зрозумілих причин, і тому військовому журналісту
необхідно подумати двічі перш ніж використовувати такі слова як «масове
вбивство», «терорист» і т. ін.
Насамперед, спираючись на все вищесказане, ми можемо виділити
рекомендації та особливості щодо взаємодії з подібною аудиторією:
• оприлюднення суспільно значущих новин аудиторії, повинно буде
беззаперечно достовірним, але й фільтрованим, незважаючи на суспільну
важливість новини слід бути обережними щоб освітлення її не спричинило
додаткових жертв внаслідок використання інформації. Військовий журналіст
повинен бути не тільки свідком подій, але й надійним інформатором, який
вирізняє факти від чуток та допомагає аудиторії розібратися в складних
сценаріях конфлікту;
• інформацію про загибель, поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в
полон, повинна бути безперечно достовірна, підтверджена фактами,
урядовими установами чи офіційними заявами. Адже хибна інформація
подібного плану може заподіїти серйозної або й непоправної шкоди сім’ї та
близьким цієї людини чи групи осіб;
• дотримуватись анонімності учасників та очевидців подій у зоні конфлікту.
«Дуже важливо розуміти, що люди в зоні конфлікту (військових подій) є
надзвичайно вразливими, для них може існувати чи існує реальна небезпека.
Показувати й ідентифікувати на ім’я та прізвище людину в таких ситуаціях
можна лише будучи впевненими в тому, що немає небезпеки для їхніх
рідних» [14]. Тому коли журналіст публікує фото чи відеоматеріали, бажано
 15
демонструвати таких осіб у балаклаві, зі спини, проти яскравого світла щоб
риси обличчя було не очевидними або додати блюру на монтажі;
• співпраця з громадкістю, налагодьте зв’язок з аудиторією, створіть канали
взаємодії через соціальні мережі, форуми, блоги чи будь-які інші платформи.
Відповідайте в коментарях на питання які суттєво турбують вашу аудиторію,
підтримуйте відкритий діалог, щоб створити або ж підтримувати уже
сформований публічний образ. Неможливо не згадати що військовий
журналіст сприяє формуванню громадянської думки, створюючи платформу
для обговорення та висловлюючи різні погляди. Це не тільки сприяє розвитку
громадянського суспільства, але й забезпечує різноманіття думок і розуміння
різних аспектів конфлікту;
• звертайте увагу громадськості на гуманітарний аспект війни, військовий
журналіст має віддавати увагу стражданням цивільного населення,
допомагати в привертанні уваги до гуманітарних ініціатив та міжнародної
допомоги, продемонструйте наслідки гуманітарної допомоги від інших країн,
показуйте життя звичайних людей та наводьте приклади з їх життя. Долучіть
свою аудиторію до гуманітарних ініціатив та можливості допомогти іншим,
наприклад: що відкрився новий збір, чи заклик задонатити ЗСУ (збройні сили
України);
• використовуйте мультимедійність у своїй роботі, публікуйте фото, аудіо та
відеоматеріали. Розширюйте формати подачі інформації, найактуальнішим
наразі є відео формат, завдяки йому є можливим освітлювати текст, фото,
аудіо, аналіз, коментарі в одному матеріалі. Забезпечте доступність свого
контенту на різних платформах, щоб ваша аудиторія могла всебічно
отримувати від вас інформацію;
• інтерактивність з аудиторією, гарно впливає на вашу взаємодію, журналіст
стає більш близьким та залученим до своїх глядачів. Гарним варіантом є
проведення різноманітних опитувань, голосувань та інших форм залучення
аудиторії, доречним буде дозволити аудиторії задавати питання та
виголошувати власну точку зору в коментарях чи відгуках;
 16

• невід’ємною частиною роботи військового журналіста є стрес, необхідно

бути готовим до різноманітних реакцій аудиторії на різні події, іноді
громадськість свою незадоволеність актуальними подіями персоналізує на
того хто її доніс. Журналісту як професіоналу необхідно зберігати свій
професіоналізм та вміти керувати власним стресом та емоціями;
• підтримка спокою у суспільстві під час війни є важливим завданням для всіх
працівників медіа сфери, а сприяти стабільності в ньому є важливою
функцією військового журналіста. Він має зберігати ретельний баланс між
інформуванням про реальні загрози та сприянням спокою серед громадян.
Взаємодія військового журналіста з аудиторією під час війни є
основоположним чинником у формуванні громадянського суспільства,
забезпеченні інформованості громадськості та сприянні підтримці миру та
стабільності в соціумі. Розуміння цієї ролі є важливим фактором, адже
проінформовані громадяни – це захищені громадяни. Звичайно, специфіка подібної
взаємодії має свої унікальні правила та рекомендації.
За Доктриною публічного спілкування Головнокомандувача Збройних сил
України генерала-полковника Руслана Хомчака (дані за 19 вересня 2020 року), ми
можемо виділити ключові положення взаємодії з аудиторією. «Інформація має
подаватися з урахуванням вимог щодо захисту інформації з обмеженим доступом
та безпеки застосування військ (сил), висвітлення персональних даних має
відбуватися лише за згодою відповідних осіб, оприлюднення інформації щодо
діяльності військовослужбовців та підрозділів розвідки, Сил спеціальних операцій
та інших структур спеціального призначення, здійснювати лише за погодженням з
їх керівниками, повага до аудиторії, дотримання етичних норм спілкування та
поведінки, врівноваженість, витримка, тактовність, толерантність є обов’язковими
атрибутами… зворотній зв’язок є необхідною складовою розбудови довготривалих
позитивних відносин між сторонами публічної комунікації…» [28, с.14].
У такий спосіб, ми можемо з’ясувати – що спілкування військового
журналіста з аудиторією має багато особливих умов, дотримуватись яких
необхідно за для забезпечення не тільки ефективної усвідомлення суспільства
 17
дійсної реальністі, а і забезпечення максимальної безпеки всіх учасників, як
військових, медійників так і цивільних осіб.
Готуючись до взаємодії з аудиторією, необхідно усвідомлювати, що вам
необхідно чітко формулювати свою думку, ретельно фільтруючи, кому, де, і що
саме ви говорите, ви маєте пам’ятати що головне ⎼ це слідкувати за собою. Тому,
журналістам важливо розуміти ,яких тем і питань бажано уникати. Очевидним є те,
що військова журналістика суттєво різниться з цивільною, і якщо в звичайній
журналістиці ми можемо собі дозволити більше свобод, то у військовій
кореспонденції це є неприпустимим, оскільки унаслідок непрофесіоналізму
військового кореспондента, можливим є травмування особи чи групи осіб,
розшарування суспільства, пригнічення суспільства тощо. Тому є необхідним
знання тем, яких потрібно уникати.
Контрольний список табуйованих питань та тем:
• «Уникайте повідомлення про воєнний конфлікт як про конфлікт двох
абсолютно протилежних сторін. Знайдіть інші і зачеплені інтереси та
включіть їхні історії, думки та цілі. Наприклад опитайте працівників торгівлі,
які постраждали від загального страйку, робітників, які не можуть
працювати, біженців, які хочуть покласти край насильству тощо;
• Уникайте визначення конфлікту, завжди цитуючи лідерів, які базові знайомі
терміни та думки. Вийдіть за межі еліт. Повідомте про слова звичайних
людей, які можуть висловити думку, яку поділяють більшість звичайних
людей;
• Уникайте повідомляти лише про те, що розділяє сторони конфлікту. Ставте
протилежним сторонам запитання, які можуть виявити спільну мову.
Повідомте про інтереси або цілі, які вони можуть поділити разом;
• Уникайте завжди зосереджуватися на стражданні та страху лише однієї
сторони. Ставтеся до страждань усіх сторін як до однакових;
• Уникайте таких слів, як: спустошений, кров, труп, трагедія, різанина та
тероризований та подібні, щоб описати те, що було зроблено з однією зі
сторін конфлікту. Такі слова ставлять репортера на конкретний бік. Не
 18
використовуйте їх самостійно. Цитуйте тільки тих, хто використовує ці
слова;
• Уникайте емоційних і неточних слів. Вбивство – це вбивство глави держави
і нікого іншого. Різанина це навмисне вбивство невинних, неозброєних
цивільних осіб. Солдатів і поліцейських не вбивають. Геноцид означає
вбивство цілого народу. Не применшуйте страждання, але обережно
використовуйте грубу лексику;
• Уникайте таких слів, як терорист, екстреміст або фанатик. Ці слова стають на
конкретний бік, змушують іншу сторону здаватись неможливим вести
переговори. Називайте людей так, як вони себе називають;
• Уникайте перетворення думки у факт. Якщо хтось щось стверджує, вкажіть
його ім'я (щоб це була його думка, а не ваш факт);
• Уникайте безрезультатного очікування поки лідери з одного боку
запропонують рішення. Досліджуйте ідеї миру самостійно, звідки б вони не
прийшли. Повідомте ці ідеї керівникам і повідомте про їхню реакцію»
[18, с. 16].
Отже, у комунікації військового журналіста з аудиторією є певні особливості
та специфіка. Це зумовлено тим, що військові конфлікти та питання безпеки є вкрай
важливими та чутливими для громадськості. Військовий журналіст виступає як
посередник між військовими структурами та громадськістю, і його завдання –
належно інформувати аудиторію про події та ризики, пов'язані з військовими діями.

Висновки до розділу 1
Теоретичні засади діяльності військового кореспондента в Україні вказують
на важливість об'єктивності, безпеки та глибокого розуміння військових аспектів
для якісного висвітлення подій у воєнний період. Гнучкість, взаємодія з аудиторією
та використання сучасних технологій стають ключовими аспектами в ефективній
роботі військового кореспондента. Освіта та постійне підвищення кваліфікації
також є важливими компонентами успішної журналістської діяльності в умовах
воєнного конфлікту.
 19
Військовий журналіст повинен взаємодіяти з аудиторією, керуючись рядом
ключових аспектів, щоб забезпечити ефективну та об'єктивну інформаційну
взаємодію. Відданість високим стандартам достовірності та об'єктивності є
основою для здобуття довіри глядачів. Комунікація в умовах кризових ситуацій
вимагає спокійності та чіткості, забезпечуючи аудиторію необхідною інформацією.
Взаємодія з військовими та громадськістю передбачає розуміння потреб обох
сторін та вміння передавати різноманітні погляди. Емпатія до гуманітарних
аспектів конфлікту є важливою для сприйняття та ефективного спілкування.
Використання соціальних мереж та нових медіа вимагає вміння взаємодіяти з
аудиторією та акцентувати увагу на важливих питаннях. Роль педагога може
знадобитися в поясненні складних аспектів ситуації та можливих наслідків.
Відкритість до зворотного зв'язку і стратегічне планування інформаційних
кампаній визначають успішність комунікації в умовах конфлікту. Ексклюзивне
надання інформації та захист об'єктивності є запорукою уникнення негативного
впливу, а контроль за зображенням військових об'єктів забезпечує
конфіденційність. Висвітлення поглядів громадськості має відбуватися з
обережністю, розглядаючи різноманіття точок зору. Відсутність пропаганди та
агітації визначено як принцип, щоб забезпечити високий ступінь об'єктивності в
журналістських матеріалах.
Висвітлення воєнних дій становить велике випробування для журналістів,
їхніх організацій та окремих кореспондентів. Це вимагає не лише здатності
впоратися з реальною небезпекою, але й об'єктивно оцінювати та висвітлювати
уривчасту та суперечливу інформацію. Здійснюючи свою професійну діяльність,
військовий кореспондент повинен мати високий рівень відповідальності за надання
об'єктивної інформації та ефективне спілкування в умовах воєнного конфлікту.
 20
РОЗДІЛ 2
МОВЛЕННЄВИЙ ПОРТРЕТ ВІЙСЬКОВОГО КОРЕСПОНДЕНТА АНДРІЯ
ЦАПЛІЄНКА

2.1. Лексичні й граматичні засоби в репортажах Андрія Цаплієнка

Від початку війни 2014 року українська журналістика поповнилася когортою
людей, що за покликом серця взяли на себе важливу місію бути військовим
кореспондентом. Дмитро Лабуткін (загинув 16 лютого 2015 року під час виходу з
Дебальцевого), Мар’ян Кушнір, Андрій Цаплієнко, Максим Левін (загинув на
Київщині в квітні 2022 року), Юрій Бутусов – цей список можна продовжувати
нескінченно, адже щодня до нього додаються молоді талановиті українські
журналісти.
Андрій Юрійович Цаплієнко український журналіст, військовий
кореспондент, ведучий та сценарист, народився 12 жовтня 1968 року в Харкові. Він
є автором п'яти книжок і має звання заслуженого журналіста України. Цаплієнко
відомий своєю професійною діяльністю у сфері воєнної журналістики та
репортажів.
Військовий журналіст розпочав свою роботу на телебаченні у 1989 році,
працюючи освітлювачем у Харківській обласній телерадіокомпанії. У 1992 році він
став репортером регіональної харківської телекомпанії «Оріон», а в 1993 році
випускається його авторська програма «Буря в стакані». Протягом своєї кар'єри на
телебаченні він також працював на телеканалах «Приват TV» та «Інтер». Загалом
цей кореспондент відомий специфічною вимовою на телеканалі 1+1 та у своєму
телеграм-каналі ЦАПЛІЄНКO_UKRAINE FIGHTS.
Кожен репортаж українського військового журналіста містить конкретну та
інформативну лексику для чіткого висловлення фактів та подій. Він уникає
загальних слів, намагаючись надати читачам чітку картину того, що відбувається.
 21
Наприклад, у своїх маленьких репортажах на телеграм каналах він записує
коротенькі відео, у яких розповідає коротку, проте важливу інформацію.
Також військовий кореспондент застосовує активну лексику, яка допомагає
йому створювати динамічні та цікаві тексти. Він використовує дієслова та
прикметники, які надають енергії та руху описаних подій. Наприклад, в інтерв’ю
«Ця операція увійде в підручники! ЗСУ здійснили неймовірний прорив /
Цаплієнко» на ТСН, журналіст використовав такі прикметники та дієслова, як:
«…дивіться ми опинилися у такій цікавій ситуації…», «…відповідний час…», «…
я переконаний…», «…генштаб просто зіграв таку класну (шахматну) шахову
партію, врахувавши, де є найслабше місце…» тощо [35].
Журналіст використовує лексику, яка відображає актуальність інформації.
Він уникає неоднозначності та надає перевагу словам, які підкреслюють
достовірність та серйозність матеріалу.
Андрій Цаплієнко задля наголошення на якійсь особливій темі використовує
у своїй лексиці повтори. Наприклад, в інтерв’ю «Втрати безумні!!! Цаплієнко: ЗСУ
втрачає дрони тисячами, техніки для розмінування не вистачає» , яке відбулося на
телеканалі «Прямий», військовий кореспондент використовував такий повтор:
«Україна втрачає за місяць на всій лінії фронту до десяти тисяч безпілотників
різного виду, ще раз, до десяти тисяч безпілотників різного типу на місяць на
всій лінії фронту» [22].
Також журналіст зазвичай у своїх репортажах уникає сленгу та запозичених
слів, оскільки їх має зрозуміти широка аудиторія. Він використовує стандартну,
загальноприйняту лексику для чіткості та доступності свого матеріалу для
аудиторії. Андрій Цаплієнко навіть коли й робить помилки у своїй вимові, він
швиденько коригує їх, наприклад, «…генштаб просто зіграв таку класну
(шахматну) шахову партію, врахувавши, де є найслабше місце…» [35].
Андрій Цаплієнко вимовляє речення з граматичною коректністю, щоб
забезпечити граматичну правильність своїх речень та виразів. Це важливо для
збереження чіткості та зрозумілості тексту.
 22
Український ведучий часто у своїй мові вживає слово «що». Наприклад, в
ефірі «Колобаранти, Херсон, Крим, Донбас: Андрій Цаплієнко – про ситуацію на
війні», Андрій Цаплієнко говорив: «Я думаю, що…», «Я вважаю, що…», «За умови,
що …» та інші [25].
У новині «Цаплієнко «розпакував» ворожу БМП-3 – ексклюзивний трофей
15-ї бригади Нацгвардії». Цаплієнко використовує неологізми, які утворилися в
умовах російсько-української війни: «Цю бойову машину піхоти російський
оборнпром називає ледь не вершиною сучасної бронетехніки. Що ж, 15-й бригаді
Нацгвардії, яка її затрофеїла, доведеться перевірити, наскільки це відповідає
дійсності. БМП-3 – її нацгвардійці захопили на російських позиціях під час
просування, і першим ділом хлопці замалювали рашистський знак "Z", він був
тут. Зараз машину трохи підремонтують, підлатають, і вона знову відправиться
на передову. Відтепер – воювати на боці добра» [34].
Також Андрій Цаплієнко використовує слова, військову лексику, тобто
професіоналізми: «На машині купа озброєння. Крім трьох кулеметів, тут ще й
дві гармати. Одна тридцятиміліметрова, ось боєприпаси до неї. Інший калібр 100
міліметрів. І, якщо такого добра в нас вдосталь, то стоміліметрові боєприпаси
нам доведеться підшукати і затрофеїти» [34].
Український ведучий яскраво повідомляє про свої дії, за допомогою яскравої
лексики: «Ну, що, вмикаємо бензоциліндричний насос. Тиснемо на кнопку
стартера. Газ в підлогу. Піднімаємо оберти. Працює» [34].
Андрій Цаплієнко завжди оголошує те, що бачить під час інтерв’ю, а також
намагається донести все у деталях: « Я на місці командира, тут бачу дві гармати,
сто міліметрів і тридцять міліметрів. Мені складно давати експертну оцінку,
наскільки сучасним є обладнання навколо мене. Але ось тут я побачив серп і
молот із зіркою, і це багато про що говорить» [34].
Журналіст у своєму висловленні про пошкоджені Leopard та бої на Запоріжжі
зазначає про те, що насправді потрібно судити : «Інформація, яку ми зараз
обговорюємо – з відкритих джерел. І дуже складно однозначно робити висновки
про те, що насправді відбувається в Запорізькій та Донецькій областях. Єдине,
 23
про що можна судити навіть з російських відео, це те, що на деяких ділянках
наші військові вже південніше, ніж про це кажуть росіяни» [20].
Також Андрій Цаплієнко говорить відкрито про населені пункти заради
конкретизації: Благодатних в нас багато, особливо на окупованій частині
Донеччини. І військові не кажуть, про яке саме йдеться, тим більше, що всі вони
на напрямках можливого наступу. Але карта Deep State вказує як щойно звільнені
Благодатне та Нескучне біля Великої Новосілки" [20].
Ведучий застосовує прикметники, військового хаоактеру «Не підбиті. Люки
відкриті – значить, підірвались на мінах, і екіпажі евакуювалися. Так, це війна і
змагання, хто кого перехитрить. На жаль, без втрат людей і військової техніки
воювати ні в кого ще не вийшло. І я сподіваюсь, це розуміють всі. Це війна проти
глибоко ешелонованої оборони. ЗСУ можуть втратити багато техніки. Це
частина наступу. Але головне – люди» [20].
Журналіст гармонійно застосовує займенник «ми» задля наголошення, що
війна торкається всіх: «Наскільки мені відомо, росіяни побачили цю колону і справді
вирішили, що наступ вже почався. А під нього – засвітили свої приховані
артилерійські резерви. Ну і ми їм віддячили: за перші дні цього тижня до 50
одиниць артсистем у росіян вже перестали існувати» [20].
Андрій Цаплієнко у відео «Знімальна група ТСН разом з військовими
потрапила під обстріл на Харківщині» використовує для інформативності своє
реальне бачення: «Обстріл закінчився, судячи із залишків боєприпасів, російські
ракети прилетіли з півночі. Ймовірно, навіть з російської території» [24].
Український військовий кореспондент використовує також спільнокореневі
слова у своєму описі: «Скупчення людей, навіть цивільних, мотивують росіян на
невмотивовану агресію. Ми спілкувалися з групою мирних мешканців, які
намагалися вивезти своїх рідних у селі Анисів. Але їх обстріляли з реактивної
артилерії. Під цей обстріл потрапив і я» [24].
Андрій Цаплієнко також використовує різні слова, які позначають точність:
«Росіяни зруйнували одне село повністю. Військові, які перебували в укритті, де
ми сиділи, сказали, що скоріше за все, на вулиці купа загиблих. Обстріл тривав
 24
півтори години. Окупанти перед обстрілом запустили безпілотник, який в режимі
онлайн корегував вогонь. І вони на 100% знали, що це єдиний шлях до міста,
який вони хочуть перекрити» [24].
Військовий журналіст задля емоційності у своїй розповіді «Кого передовсім
таліби розстрілюють в Афганістані» використовує дієслово «розстрілюють»: «Ми
отримуємо інформацію про те, що під Кандагаром розстріляли одного з відомих
афганських журналістів, розстрілюють чиновників, які співпрацювали з
попередньою владою, розстрілюють перекладачів. Я буквально вчора розмовляв з
перекладачем канадського контингенту, якого наші спецпризначенці вивезли з
Кабула» [20].
Андрій Цаплієнко використовує сполучник «але», щоб додати до інформації
важливість: «Наші військові мають високу мотивацію і готові до будь-якого
розвитку подій: і до оборони, і до наступу. Але керівництво Збройних сил
неодноразово заявляло, що не збирається найближчим часом звільняти окуповані
території військовим шляхом» [20].
Журналіст також у своєму мовленні застосовує цитати інших людей: «
"Укронацисти", "фашисти", "бандерівці", "каретелі" — це знову ми з вами.
Вбиваючи мирне населення на своїй території, неконтрольованій і на нашій
території, контрольованій, вони насправді зараз маскуються під Збройні сили
України. І приголомшливий доказ цього сьогодні нам надали. Ми його привеземо
до Києва і покажемо в студії програми "ТСН Тиждень" у неділю о 19:30.
Насправді українські військові готуються до оборони і "готові влаштувати
ворогу пекло" — це була цитата" [20].
Отже, Андрій Цаплієнко, український журналіст та військовий кореспондент,
проявляє високий рівень професійності в своїй діяльності, використовуючи
конкретну та інформативну лексику для чіткого висловлення фактів та подій. Він
вдається до активної лексики, яка створює динамічні та цікаві тексти,
використовуючи слова, що надають енергії та руху опису. Цаплієнко уникає
неоднозначності та вдається до повторів для наголошення на важливих темах.
Важливо відзначити, що журналіст уникав сленгу та арго, використовуючи
 25
загальноприйняту лексику для доступності аудиторії. Його мова є граматично
коректною, забезпечуючи чіткість та зрозумілість тексту. Андрій Цаплієнко, таким
чином, не лише інформує глядачів та читачів, але й робить це з власним стилем та
індивідуальним підходом, підкреслюючи достовірність та серйозність своєї
роботи.

2.2. Невербальні засоби спілкування з аудиторією

Невербальна комунікація, яка включає в себе жести, міміку, рухи та інші
невербальні засоби, грає важливу роль у взаємодії журналіста зі своєю аудиторією.
Андрій Цаплієнко, у своїх виступах, ефірах та репортажах, вдало використовує ці
засоби для ефективного спілкування з глядачами та читачами.
Міміка обличчя та вирази використовуються Андрієм Цаплієнком для
висловлення емоцій та ставлення до подій чи інформації. Наприклад, посмішка чи
серйозний вираз обличчя допомагають йому створити певний тон інтерв'ю чи
сюжету.
Жести та рухи використовуються для взаємодії з аудиторією, особливо на
прямому ефірі. Рух руки у напрямку глядачів може створити враження
безпосередньої зв'язку з ними. Рухи руками та жестикуляція допомагають пояснити
тему та надають додаткового вираження.
Погляд з камерою або аудиторією завжди присутній в Цаплієнка, створюючи
враження безпосередньої комунікації з глядачами чи читачами.
Тон голосу та інтонація використовуються для передачі емоцій та важливості
інформації. Зміна тону голосу допомагає в створенні ефективного враження та
підкресленні ключових моментів.
Постава в Цаплієнка створює враження впевненості та авторитету, що
важливо для сприйняття професіоналізму та важливості представленої інформації.
Просторові відносини та розташування у відеоконтенті визначають візуальну
динаміку та враження, створене для аудиторії. Різні ракурси та плани впливають на
сприйняття інформації та емоційну реакцію.
 26
Одяг та зовнішність відповідають ситуації і підкреслюють професіоналізм та
серйозність журналіста. Андрій Цаплієнко дбає про акуратний стиль, адаптований
до конкретної обстановки.
Невербальна комунікація – це спілкування, обмін інформацією без допомоги
слів. Це жести, міміка, різні сигнальні і знакові системи. Деякі психологи вважають,
що в процесі взаємодії людей 60-80% комунікацій здійснюється за рахунок
невербальних засобів і тільки 20-40% - за рахунок вербальних. Тому мовою
невербального спілкування необхідно навчитися володіти кожному оратору.
Невербальні засоби спілкування грають важливу роль у взаємодії журналіста
з аудиторією, особливо у відео- та тележурналістиці. Ось кілька аспектів
невербального спілкування журналіста, а саме Андрія Цаплієнка:
• Міміка обличчя та вирази. Міміка допомагає журналістові висловлювати
емоції та ставлення до подій чи інформації. Це може бути важливим для того,
щоб передати глядачам чи слухачам не лише факти, але й емоційний настрій.
Наприклад, посмішка чи серйозний вираз допомогають йому створити
певний тон інтерв'ю чи сюжету;
• Жести та рухи. Жести можуть використовуватися для взаємодії з
аудиторією, зокрема, якщо журналіст спілкується на прямому ефірі.
Наприклад, рух руки у напрямку глядачів може створити враження
безпосередньої зв'язку. Загалом рухи руками та жестикуляція допомагають
Андрію пояснити тему та надають додаткового вираження. Його жести
завжди природні та відповідають тону розповіді. Навіть коли він був на
милицях, під час одного з ефірів, Андрій все одно інтенсивно жестилював
однією рукою;
• Погляд. Зоровий контакт з камерою або аудиторією в Андрія завжди
присутній. Такий контакт використовується для безпосередньої комунікації
з глядачами чи читачами. Це створює враження індивідуальної взаємодії.
• Голосовий тон й інтонація. Зміна тону голосу, його гучність та інтонація
допомагають в передачі емоцій та важливості інформації. Журналіст
вимовляє слова чітко та з павзами, які поділяють текст на окремі речення.
 27
Також Цаплієнко Андрій на важливих словах в реченні робить акцент, щоб
їх виділити. Наприклад, в інтерв’ю « «Ми попереджали про те, що вони
підірвуть ГЕС», - Данілов-Цаплієнко, ексклюзивне інтерв’ю», ведучий
наголосив таке слово: «Стан лінії оборони противника після затоплення…»
[25];
• Постава. Стійка постава Цаплієнка створює враження впевненості та
авторитету, тим паче, що аудиторія зазвичай віддає перевагу журналістам,
які виглядають довірено та професійно. Також стійка постава сигналізує
відкриття до спілкування з аудиторією;
• Просторові відносини. Просторові відносини та розташування журналіста у
відеоконтенті є важливим аспектом визначення візуальної динаміки та
враження, яке створюється для глядачів. Різні ракурси та плани можуть
впливати на сприйняття інформації та емоційну реакцію аудиторії. Загалом
Андрій Цаплієнко використовує різні відеоконтектні плани, але здебільшого
присутня близькість, яка створює відчуття довіри та важливості інформації;
• Одяг та зовнішність. Акуратний та адаптований до ситуації стиль одягу
може допомагати створити враження професіоналізму та важливості
представленої інформації. Однак, Андрій не одягає спортивні або офіційні
костюми на зону бойових дій. Одяг у нього функціональний та відповідає
специфічним вимогам. Наприклад, журналіст одягає військовий камуфляж,
щоб легше вливатися в середовище, але цей одяг містить інформацію, що це
журналіст, тобто написи «PRESS».
Андрій Цаплієнко також застосовує різні слова, щоб показати на камеру
будь-що. Наприклад, використовує слово «ось» та показує рукою, щоб глядачі
звернули увагу: «На машині купа озброєння. Крім трьох кулеметів, тут ще й дві
гармати. Одна тридцятиміліметрова, ось боєприпаси до неї. Інший калібр 100
міліметрів. І, якщо такого добра в нас вдосталь, то стоміліметрові боєприпаси
нам доведеться підшукати і затрофеїти». « Я на місці командира, тут бачу дві
гармати, сто міліметрів і тридцять міліметрів. Мені складно давати експертну
 28
оцінку, наскільки сучасним є обладнання навколо мене. Але ось тут я побачив серп
і молот із зіркою, і це багато про що говорить» [21].
Розповідаючи про свою книжку журналіст показував її глядачам, відкривав її
та перекладав з руки на руку: «Світ роману я би назвав токсичним. І в прямому
сенсі, і в переносному. Мені треба було відтворити світ, отруєний залишками
сучасних військових технологій, які потрапили в руки дикунів, спадкоємців
сьогоднішніх північних агресорів. Але що більше я писав, тим більше і сам починав
відчувати, як літературна реальність набуває якихось матеріальних рис. Мені
снився металевий хімічний сморід Дикого Поля. Він мене переслідував. І, водночас,
я нібито вловлював аромат майбутнього Києва. Захищеного Стіною міста.
Знаєте, чим там пахне? Бузком і попкорном. Однієї ночі мені наснився навіть
таємничий телефонний номер, який знайшов мій герой, шукаючи ключ до однієї з
найбільших таємниць нашої історії. Але чи готові ви до несподіваних відкрить?
Втім, не буду передчасно "спойлерити". Скажу тільки, що кохання, основна
сюжетна лінія роману, виявляється, дуже болісна річ. Особливо у випадку, коли
об’єктом жадання стає жінка, за якою тягнеться довгий слід нерозкритої
таємниці» [23].
Отже, Андрій Цаплієнко використовує невербальну мову задля ефективного
взаємодії з аудиторією та продовження побудови відносин. Постава та жести
слугують інструментами активного слухання та взаєморозуміння, роблячи
комунікацію більш динамічною та привабливою для глядачів та читачів.
Правильний зоровий контакт журналіста створюють враження особистого зв'язку
та сприяють побудові довіри.
Невербальні засоби цього військового кориспондента використовуються для
підкреслення емоційного забарвлення інформації, що допомагає створити
враження співпереживання та залученості до подій, які розглядаються у
репортажах Андрія. Важливою є також адаптація зовнішнього вигляду та одягу до
конкретної ситуації, яка підкреслює професіоналізм та серйозність журналіста.
Таким чином, невербальні засоби Андрія Цаплієнка використовуються для
підкреслення емоційного забарвлення інформації та створення враження
 29
співпереживання та залученості до подій у його репортажах. Адаптований стиль
одягу та вдалі вирази обличчя роблять комунікацію більш динамічною та
привабливою для аудиторії, сприяючи ефективній взаємодії та побудові відносин.

Висновки до розділу 2
Андрій Цаплієнко, український військовий кореспондент, є визначальною
постаттю в сучасній українській журналістиці. Він активно долучився до
військового журналізму після початку війни в 2014 році та виявив великий внесок
у висвітлення подій в зоні конфлікту.
За свою кар'єру в телебаченні, розпочавши з роботи освітлювачем у 1989
році, Андрій Цаплієнко визначився як репортер та ведучий на різних регіональних
та національних телеканалах. Його авторська програма «Буря в стакані» та інші
проекти свідчать про його професіоналізм та високий рівень експертизи в області
журналістики. Андрій Цаплієнко відомий своєю специфічною вимовою та
індивідуальним стилем. У своїх репортажах він вдається до точної та
інформативної лексики, уникаючи загальних слів та намагаючись передати
читачам чітку картину подій. Його короткі відео на телеграм каналах є ефективним
засобом комунікації та забезпечують головну інформацію.
Активна лексика, використана в репортажах Цаплієнка, додає їм динаміки та
цікавості. Він вдало використовує дієслова та прикметники, які надають його
описам енергії та руху. При цьому, він уникає неоднозначності та акцентує увагу
на достовірності та серйозності поданої інформації.
Цаплієнко часто використовує повтори для наголошення ключових тем.
Наприклад, у відомому інтерв'ю він підкреслює величезні втрати ЗСУ в
безпілотниках за короткий період часу. Журналіст уникає вживання сленгу та арго,
обираючи стандартну та доступну лексику для широкої аудиторії. Навіть при
виявленні помилок у вимові, він оперативно їх коригує, підтримуючи граматичну
правильність висловлення.
Невербальна комунікація також має важливу роль у взаємодії журналіста з
аудиторією, особливо в контексті відео- та тележурналістики. Андрій Цаплієнко
 30
вдало використовує різноманітні невербальні засоби для покращення комунікації
та ефективного передавання інформації. Його міміка обличчя та вирази
допомагають підкреслити емоційний відтінок розповіді, а жести та рухи
використовуються для взаємодії з аудиторією.
Зоровий контакт із камерою або аудиторією завжди присутній, створюючи
враження безпосередньої комунікації. Голосовий тон і інтонація використовуються
для передачі емоцій та важливості інформації. Акцент на певних словах та чітка
вимова сприяють легшому сприйняттю інформації.
Стійка постава Андрія Цаплієнка створює враження впевненості та
авторитету, а просторові відносини в відеоконтенті допомагають сформувати
візуальну динаміку та враження для глядачів. Одяг та зовнішність адаптовані до
ситуації, що підкреслює професіоналізм та серйозність представленої інформації.
Усі ці елементи невербальної комунікації допомагають Андрію Цаплієнку
ефективно взаємодіяти з аудиторією, створюючи довіру та залучаючи глядачів до
поданої інформації.
 31
ВИСНОВКИ

Теоретичні засади діяльності військового кореспондента в Україні

наголошують на необхідності об'єктивності, безпеки та глибокого розуміння
військових аспектів для якісного висвітлення подій у воєнний період. Гнучкість,
взаємодія з аудиторією та використання сучасних технологій визначають
успішність роботи військового кореспондента. Зосередження на об'єктивності,
ефективна комунікація та освіта є ключовими аспектами в цьому контексті.
Важливою рисою військового кореспондента є його здатність взаємодіяти з
аудиторією. Він має встановлювати високі стандарти об'єктивності та
достовірності, щоб заслужити довіру глядачів. В умовах кризи важливо
забезпечити спокійну та чітку комунікацію, передаючи аудиторії необхідну
інформацію. Розуміння потреб військових та громадськості, емпатія до
гуманітарних аспектів конфлікту дозволяють кореспонденту ефективно
взаємодіяти та спілкуватися.
Використання соціальних мереж та нових медіа вимагає від військового
кореспондента активної взаємодії з аудиторією та акцентування уваги на важливих
питаннях. Роль педагога може стати важливою в поясненні складних аспектів
ситуації та можливих наслідків. Контроль за зображенням військових об'єктів та
захист об'єктивності гарантують конфіденційність та уникають негативного
впливу.
Висвітлення поглядів громадськості повинно відбуватися з обережністю та
розглядати різноманіття точок зору. Відкритість до зворотного зв'язку та
стратегічне планування інформаційних кампаній визначають успішність
комунікації в умовах конфлікту. Ексклюзивне надання інформації є ключовим для
уникнення пропаганди та агітації, забезпечуючи високий ступінь об'єктивності в
журналістських матеріалах.
 32
Висвітлення воєнних дій ставить велике випробування для журналістів, але
вони повинні виявити не лише здатність впоратися з реальною небезпекою, але і
об'єктивно оцінювати та висвітлювати уривчасту та суперечливу інформацію. У
своїй професійній діяльності вони повинні нести високий рівень відповідальності
за надання об'єктивної інформації та ефективне спілкування в умовах воєнного
конфлікту.
Андрій Цаплієнко відзначається своєю визначальною роллю в українській
журналістиці, особливо в контексті військового кореспондента. Його
професіоналізм, високий рівень експертизи та відданість високим журналістським
стандартам визначають його важливий внесок у висвітлення подій в зоні
конфлікту.
Він успішно використовує специфічну вимову та індивідуальний стиль для
створення точних та інформативних репортажів, уникаючи загальних слів і
надаючи чітку картину подій. Він вдало експлуатує активну лексику, що додає його
репортажам динаміки та цікавості. Повтори в його висловлюваннях акцентують
ключові теми та допомагають надати їм велику вагу.
Журналіст вдало взаємодіє з аудиторією, використовуючи різноманітні
елементи невербальної комунікації. Відмінний зоровий контакт, виразне обличчя,
голосовий тон та використання просторових відносин створюють враження довіри
та авторитету. Це допомагає Цаплієнку успішно комунікувати із глядачами та
робить його матеріали більш привабливими для аудиторії.
Мовленнєвий портрет військового кореспондента, зокрема на прикладі
відеорепортажів Андрія Цаплієнка, є невід'ємною складовою його професійної
особистості. Вербальні та невербальні елементи спільно формують унікальний
стиль та ефективність комунікації журналіста.
Загально важливим є те, що комбінація вербальних та невербальних
елементів дозволяє Андрію Цаплієнку успішно взаємодіяти з аудиторією,
створюючи довіру та залучаючи глядачів до його журналістської роботи.
Мовленнєвий портрет стає інструментом ефективної комунікації в умовах
воєнного конфлікту.
 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Буроменський М. В. Міжнародне право: навч. посібник. Київ: 2006. 336 с.

2. Буроменьский М. Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та
рекомендації: Посібник рекомендацій для працівників ЗМІ Київ: «Компанія
ВАІТЕ», 2016. 118 с.
3. Буроменьский М., Штурхецький С., Білз Е., Бетц М., Шюпп, К. та Казанжи, З.,
2016. Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації. [eBook]
Київ: Компанія ВАІТЕ.
4. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в
українській пресі . М. К. Василенко. Київ: Інститут журналістики КНУ ім. Тараса
Шевченка 2006. 128 с.
5. Гнатовський М., Короткий Т., Хендель В.Міжнародне гуманітарне право. Довідник
для журналістів / 2-ге вид., до- повн. Одеса : Фенікс, 2015. 92 с
6. Гол Д. Онлайнова журналістика. Київ: 2005. 344 с.
7. Горевалов С. І. Військова журналістика України: історія і сучасність / І. Горевалов.
Львів: видавництво Військового інституту при ДУ «Львівська політехніка», 1998.
11 с.
8. Жадько В. О. Журналістика та основи редакторської майстерності: навч.посібник.
В. О. Жадько. Київ: «Знання», 2012. 271 с
9. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1929. Велика
українська юридична енциклопедія: у 20 т.: Кримінальне право 2017.
1064 с.
10. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. Львів: «ПАІС», 2004.
268 с.
11. Земляна І. Журналіст і (НЕ)безпека. Посібник для журналістів, які працюють в
небезпечних умовах. Київ: Софія-А, 2016. 192 с.
 34
12. Зивков В., Лукомська С., Федан О. Психодіагностика особистості у кризових
життєвих ситуаціях : навч. посіб. Київ, 2016. 216 с.
13. Капелюшний В. П., Коваль О. Ф. Незламна і нескорена: національна еліта в
Українській революції 1917-1921 років. Історіографічний нарис. Монографія. Київ:
«Інтерсервіс», 2018. 480 с.
14. Конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р.
15. Кузнецова О. Д. Професійна етика журналіста: посібник. О. Д. Кузнецова. Львів:
ПАЇС, 2007. 246 с.
16. Михайлин І. Л. Основи журналістики. Підручник. 5-те вид. перероб. та доп. Київ:
Центр учбовоїлітератури, 2011. 496 с.
17. Овсієнко Л.М. Історія журналістики:навчальний посібник. Переяслав-
Хмельницький: «Видавництво К С В», 2015. 214 с.
18. Росс М. Х. Конфлікт, наслідки управління основними теоріями етнічного
конфлікту. Канді: 1996 р. 52 с.

Електронні ресурси:

19. Акопян К. Медіаетика воєнного часу: військова журналістика

в українсько-російській війні URL: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-270-8-1
(дата звернення: 12.12.2023).
20. «Без втрат воювати ні в кого ще не вийшло": Цаплієнко висловився про
пошкоджені Leopard та бої на Запоріжжі URL: https://tsn.ua/exclusive/bez-vtrat-
voyuvati-ni-v-kogo-sche-ne-viyshlo-capliyenko-vislovivsya-pro-poshkodzheni-leopard-
ta-boyi-na-zaporizhzhi-2348140.html (дата звернення: 09.11.2023).
21. Військовий журналіст розповів, кого передовсім таліби розстрілюють в
Афганістані.URL:https://tsn.ua/exclusive/viyskoviy-zhurnalist-rozpoviv-kogo-
peredovsim-talibi-rozstrilyuyut-v-afganistani-1859257.html (дата звернення:
14.10.2023).
 35
22. «Втрати безумні!!! Цаплієнко: ЗСУ втрачає дрони тисячами, техніки для
розмінуванняневистачає».URL:https://www.youtube.com/watch?v=qJWs11v7HGQ&
t=113s (дата звернення: 16.11.2023).
23. Журналіст ТСН Андрій Цаплієнко у новому романі уявив, яким буде світ
майбутнього без Росії URL: https://tsn.ua/books/zhurnalist-tsn-andriy-capliyenko-u-
novomu-romani-uyaviv-yakim-bude-svit-maybutnogo-bez-rosiyi-1155318.html (дата
звернення: 16.10.23).
24. Знімальна група ТСН разом з військовими потрапила під обстріл на Харківщині
URL:https://tsn.ua/ato/znimalna-grupa-tsn-razom-z-viyskovimi-potrapila-pid-obstril-na-
harkivschini-video-2128579.html (дата звернення: 08.10.2023).
25. «Колобаранти, Херсон, Крим, Донбас: Андрій Цаплієнко – про ситуацію на
війні». URL: https://www.youtube.com/watch?v=r113mjILPWo&t=531s (дата
звернення: 17.10.2023).
26. Рекомендації Комісії з журналістської етики щодо інформації, яку не можна
розголошувати в медіа під час воєнного стану - Комiсiя з журналiстської
етики. Комiсiя з журналiстської етики.
URL: https://cje.org.ua/statements/rekomendatsii-komisii-z-zhurnalistskoi-etyky-
shchodo-informatsii-iaku-ne-mozhna-rozgholoshuvaty-v-media-pid-chas-voiennoho-
stanu/(дата звернення: 20.11.2023).
27. «Ми попереджали про те, що вони підірвуть ГЕС», - Данілов-Цаплієнко,
ексклюзивне інтерв’ю.
URL:https://www.youtube.com/watch?v=0mRwA6M2r68&t=34s (дата звернення:
06.11.2023).
28. НАКАЗ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ від 03.03.2022
№ 73 «Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими
складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії
правового режиму воєнного стану». URL:
https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/nakaz_73_zi_zminamu.pdf (дата
звернення: 04.11.2023).
 36
29. НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ від 08.02.2022 № 36 «Про
затвердження Інструкції про порядок допуску журналістів, працівників засобів
масової інформації на об’єкти системи Міністерства оборони України» URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-22#Text (дата звернення: 04.11.2023).
30. НАКАЗ ЦЕНТРАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ від
23.12.2020 № 383 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну
таємницю» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text (дата
звернення 04.11.2023).
31. Рекомендації Комісії з журналістської етики щодо інформації, яку не можна
розголошувати в медіа під час воєнного стану URL:
https://cje.org.ua/statements/rekomendatsii-komisii-z-zhurnalistskoi-etyky-shchodo-
informatsii-iaku-ne-mozhna-rozgholoshuvaty-v-media-pid-chas-voiennoho-stanu/ (дата
звернення 11.11.23).
32. Російські війська намагаються взяти Чернігів у кільце і влаштувати геноцид:
кореспондент ТСН описав ситуацію URL: https://tsn.ua/ato/rosiyski-viyska-
namagayutsya-vzyati-chernigiv-u-kilce-i-vlashtuvati-genocid-korespondent-tsn-opisav-
situaciyu-2020702.html (дата звернення: 15.11.2023).
33. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони
України від 15 жовтня 2021 року "Про Стратегію інформаційної безпеки"» URL:
https://www.president.gov.ua/documents/6852021-41069 (дата звернення:
11.11.2023).
34. Цаплієнко "розпакував" ворожу БМП-3 – ексклюзивний трофей 15-ї бригади
Нацгвардії https://tsn.ua/exclusive/capliyenko-rozpakovuvav-vorozhu-bmp-3-
eksklyuzivniy-trofey-15-yi-brigadi-nacgvardiyi-2384422.html (Дата звернення
02.11.2023)
35. Ця операція увійде в підручники! ЗСУ здійснили неймовірний прорив /
Цаплієнко. URL: https://www.youtube.com/watch?v=pJ6ZxogLK6Y&t=59s (дата
звернення: 21.10.2023).