2-3 слайд: Дане питання врегульовано Кодексом України про

адміністративні правопорушення, а саме статтею 9, яка визначає поняття

адміністративного правопорушення, так адміністративним правопорушенням
(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи
громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено
адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим
Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за
собою відповідно до закону кримінальної відповідальності

4 слайд: Щодо віку, після досягнення якого настає адміністративна

відповідальність варто звернутися до статті 12 КУпАП, який визначає
наступне: адміністративній відповідальності підлягають особи, які
досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення
шістнадцятирічного віку. .[1]
Щодо осіб які не досягли шістнадцяти річного віку, варто звернути
увагу на статтю 13 КУпАП, в якій зазначено що до осіб віком від
шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні
правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-
1
цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років
адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-
127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті
156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони
підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З
урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи
правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили
правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи
впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. .[1]
 5 слайд: Чинне законодавство не дає узагальненого визначення суб’єкта
адміністративного правопорушення. Тому я проаналізувала деякі стаття
КпАП, на основі чого дійшла висновоку, що ним є осудна особа, що досягла
певного віку і виконала описаний у законі склад адміністративного
правопорушення.
Таким чином, суб’єктом адміністративного правопорушення є
той, хто його вчинив. Сам суб’єкт, як реально існуюча особа, до складу
не входить. Склад містить лише окремі ознаки, котрими ця особа
характеризується.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення не вживається
термін “фізична особа”. Використовується тільки термін “особа”. Дана
обставина дає змогу висунути припущення про те, що суб’єктом
адміністративного правопорушення може бути і юридична особа.

Слайд 6: Проте чинний КпАП однозначно визнає суб’єктом

правопорушення винятково фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать його
ознаки, закріплені
нормативно.
Так, ст. 12 встановлює вік, після досягненню якого настає
адміністративна відповідальність (16 років)[1]; ст. 20 передбачає як
обов’язкову ознаку суб’єкта його осудність[1]; ст. 33 вимагає при
накладенні стягнення враховувати особу правопорушника[1]; ст. 256 вимагає,
щоб у протоколі про адміністративне правопорушення в обов’язковому
порядку були відомості про особу правопорушника, а також вказується на
обов’язок правопорушника підписати протокол[1]; ст. 268 закріплює за тим,
хто скоїв правопорушення, право виступати рідною мовою[1] тощо. Важко
уявити, що перелічені норми розраховані на юридичних осіб. Більше того, ст. 27
КпАП абсолютно точно визначає, що штраф є грошовим стягненням, яке
накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні
правопорушення. [1]
 Також законодавством передбачено, що суб’єктами адміністративної
відповідальності за порушення права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю
є посадові особи. Так, ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної
захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що керівники
підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій
громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які
використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів
робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду
соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з
інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку [4].
Склад даного правопорушення передбачає діяння у формі дії та бездіяльності
спеціального суб’єкта.

Слайд 7:Правопорушення як подія, що склалася реально, є виключно

специфічною поведінкою особи чи групи осіб. Будь-яка поведінка, зокрема і
протиправна, є результатом взаємодії людської свідомості і людських діянь,
що спрямовані на зовнішні об’єкти — довкілля і суспільство.
Таким чином, суб'єкт адміністративного правопорушення - це особа,
яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміністративного
правопорушення може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та
юридична особа незалежно від форми власності.
Фізична особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна
відповідати таким критеріям:
 бути дієздатною;
 досягти віку, з якого настає адміністративна відповідальність;
 не мати звільнення від адміністративної відповідальності.
Юридична особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна
відповідати таким критеріям:
 мати статус юридичної особи;
  бути зареєстрована в установленому законом порядку;
 мати місцезнаходження на території України.
Суб'єкт адміністративного правопорушення має нести адміністративну
відповідальність за вчинене ним правопорушення. При цьому,
відповідальність може бути індивідуальною або колективною.
Індивідуальна відповідальність покладається на фізичну або юридичну
особу, яка безпосередньо вчинила адміністративне правопорушення.
Колективна відповідальність покладається на юридичну особу, працівники
якої вчинили адміністративне правопорушення в межах трудових відносин з
цією юридичною особою.
Таким чином, суб'єкт адміністративного правопорушення є важливою
категорією адміністративного права, яка визначає можливість притягнення
особи до адміністративної відповідальності.