Декларації про державний суверенітет

1. Вища кредитна установа – національний «Банк України»

2. А засновано «Національний банк України»

Закон УРСР про економічну самостійність

3. Грошовий обіг організовує УРСР

Закон про банки № 872-ХІІ

4. «Національний банк України» може тільки залучати і розміщувати грошові вклади (ті що
залишились від УРСР) ()
5. Встановлює на своїй території «Національний банк України» засіб для платежу – сурогатні
гроші, а не платіжний засіб.
6. «Національний банк України» може випускати платіжні документи (документи виключно
для ініціювання платежу) і цінні папери,
7. видавати гарантії, що передбачають їх виконання в грошовій формі
8. виконувати довірчі операції (управління цінними паперами)
9. Замість кредиту видають позику (ст..1046-1053 ЦКУ)
10. Від імені недієздатних виконують операції довірчої власності (ст..1029-1045, 1032 ЦКУ).
Тобто поки відсутній Власник, ніби надає в управління гроші, що належать на праві
спадщини.
11. Так, відповідно замість договорів кредитування видають ніби вексель (Постанови від 10
вересня 1992 р. N 528, документ 528-92-п, про затвердження Правил виготовлення і
використання вексельних бланків) + (Положення про переказний та простий
вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N
104/1341 ( розділ ІІ ст. 1.))

Тобто взявши кредит ми даєм просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити

визначену суму; (простий вексель п.п. б, ч. 3 ст..21 Закон Української РСР "Про цінні
папери і фондову біржу" ( 1201-XII )).
12. «Національний банк України» здійснює рефінансування банків лише під
забезпечення: тобто під ніби вексель – договір, який підписує фізособа. Під
забезпечення кредиту рефінансування приймаються державні цінні папери (усіх
випусків). (Чому ніби вексель – бо він повинен бути виключно на папері -
документом )
13. Ми надаєм договір, банку-посереднику, далі банк відправляє на узгодження в НБУ, той
приймає для емісії, випускає «сурогатних грошей» в 10 разів більше. (мультиплікація).
Різницю від собівартості випущенї гривні НБУ звісно забирає собі. Банк-посередник
отримує кошти від НБУ + від фізособи.

Так як гривня це лише засіб обміну між товарами, а без забезпечення виробничими
активами або золотом, є лише сурогатом, особливо без наявності належного завірення
печаткою та підписом Голови, а сурогатні гроші це засіб платежу під займ, то гривня
валюта України виступає векселем – борговим зобов’язанням в уплату пізніше строку.
Отже створена штучна заборгованість фізичної особи, є нічим іншим за заборгованість
банків-посередників, у вигляді векселів, випущених банками-посередниками які
підпорядковані НБУ, і які були зобов’язані надати людині виключно Законний
платіжний Засіб, тобто гроші, тобто ті що обертаються в безготівковому обігу –
радянський рубль (що підкріплений золотом).

В обмін на нічим не обумовлене боргове зобов’язання фізичної особи так званих

договорів банку-посередника вони ж векселі, банк-посередник видає фізичній особі таке
саме зобов’язання сплатити пізніше - сурогатні гроші, тобто один з допустимих видів
векселів.

Так як вексель має обов’язкову форму та реквізити і не допускається вексель що

виданий у вигляді, відмінному від паперового документа (електроний, офсетний, скан-
копія), а відтак є нікчемними. Так званий штучний кредит, що виданий в безготівковій
формі не може бути кредитом, оскільки кредит має бути виданий виключно грошима або
векселем, а відтак все що називаєте кредитом, то є виключно обліковим записом банку. На
такий електронний запис заборонено стягнення відсотків (процентів). Виключно грошове
виконання. Між гривною і золотом не встановлено ніякого співвідношення. Банк друкує
суроганті гроші без забезпечення.

Всі можливі угоди (не договори) автоматично закінчують свою діяльність

взаємозаліком взаємних прав вимоги. Із цього виходить, що вимоги банку повернути суму
рівнозначну номінальній вартості сурогатних грошей, а також сплатити відсотки
(проценти) є безпідставними і шахрайськими.
Банки-посередники ніби видають фізичним особам кредити в залежності від наявності
у них резервів, за відсутності таких подають запити до так би мовити державного банку
НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ під боргове зобов’язання – вексель, що наданий
банку фізичною особою. За ставкою резервування і шляхом мультиплікації НБУ емітує в
десятки разів більше сурогатних грошей - засобів платежу, собівартість яких в десятки
тисяч разів менше, з яких банк-посередник фізичній особі видає, суму яку вона подає в
запиті, а різницю, що отримана як кредитна лінія від НБУ залишається на балансі як
депозит банків-посередників і ось ця різниця як раз є роздутою, бо не має ніякого
забезпечення, таким чином НБУ отримує маржинальний прибуток він же сеньораж від
випуску сурогатних грошей, а за рахунок сурогатних грошей від однієї угоди, на
депозитах інших банків-посередників створюють штучний ажіотаж - інфляцію.

Гроші забезпечуються або золотом, або виробництвом. Платіжний засіб людини

підкріплений працею, послугою, виробництвом, а банк нічого не виробляє, лише виконує
посередницкі послуги. Тобто навіть якщо людина повертає банку «їх» сурогатні гроші, то
вони не просто папір, а економічно обґрунтований. А у банка нічим не обґрунтований.