Дришлюк Каріна, 1 курс

Виконавська практика
Есе
«Чому важливо знати культуру своего народу»

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї

держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає
сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає
теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це
його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому
українці так шанують землю, а працю на ній називають священною;
чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для
нашої культури? Той, хто не знає національної історії, ніколи не
зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне,
але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що
ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і
понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така
вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо
пам’ятати і чи мусимо?
Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми
забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до
старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як
приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке
враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що
теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само
по собі.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх
батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи
змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б
зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації
від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету,
форм поведінки. Ми б не мали історії!
Історія нашого народу зберігається у різних видах мистецтва:
архітектурі, живописі, літературі та музиці. Українська музична
культура має багату історію. Національну спадщину складають
народні пісні та обряди , неповторні мелодії танців, шедеври
інструментальної музики. Але найбільшим скарбом є українська
народна пісня, що за своїм значеням у житті народу, тематикою,
сюжетом і музичними особливостями поділяється на багато
різноманітних жанрів. Своєрідним символом національної історії та
культури , літописом українського народу є думи та історичні пісні.
Творцями і виконавцями дум були мандрівні співці-кобзарі,
які супроводжували свій спів грою на музичному інструменті кобзі
або бандурі чи лірі. Думи як жанр з’явилися в 15 ст., а джерелом їх
виникнення стали величальні пісні і ХІ столітті, їх складали на честь
князів , змальовували їхні походи, битви та подвиги. У ХVІІ столітті
тематика змінилась на драматичні сторінки з життя народу , відвагу
та боротьбу з ворогом.
Музика зберігає історію нашого народу, його боротьбу за
рідну землю, мову, незалежне життя. Ми повинні пам’ятати наших
предків та їх здобутки в творчості.