Книжка-розмальовка

Адаптована терапевтична казка

Сюзен Перроу
Ілюстрація: Діді Ананда Чарушила
Опубліковано АМУРТЕЛ Румунія, вересень 2022
За фінансової підтримки CARE/SERA Румунія, завдяки FONPC

Адаптована за згодою автора казки « Лялька Калачучі» Сюзен Перроу та входить

до збірки терапевтичних казок « Казки для світла вночі»: Горе і втрата. Колекція
для дітей, родин, громад.» Опублікована в 2021 році Hawthorn Press
(www.hawthornpress.com).

Переклад: Валентина Гріненко

Ілюстрація: Діді Ананда Чарушила
Верстка: Айріс Хеддес

Матеріал захищено авторським правом, забороняється будь-яке копіювання для

комерційного використання. Тільки для освітнього та некомерційного використання.
Зореліт був роботом, який жив у спальні маленького хлопчика.
Він був найкрутішою іграшкою з усіх іграшок у спальні. І був не
просто роботом, а космічним дослідником, що подорожував до
інших галактик на своїх турбореактивних двигунах.

1
Його сріблястий металевий костюм був настільки блискучим, що,
здавалося, наче сонце світило з його обличчя, а щит блищав
сяючою золотою зіркою. І щоразу, коли його хтось обіймав,
зірка перетворювалася на тепле помаранчеве серце.

2
Але одного разу все змінилось. Страшний великий шторм затопив
усе навколо, і швидкий водяний вир виніс Зорельота з дому.

3
Вир стих, і Зореліт опинився у великій купі бруду,
каменів та дерев'яних дошок.

4
Одна рука робота десь загубилась, на ногах були тріщини,
блискуча броня теж була вся подряпана й пом’ята,
а його турбореактивні двигуни змило течією.

5
 Багато днів Зореліт пролежав в багнюці і вже не почував себе
суперкрутим роботом-дослідником космосу. З купи бруду
виднілися лише обличчя та одна рука. Роботу здавалося, що його
чудове життя так і закінчиться серед каменів, мулу та сміття.

6
Але одного дня повз проходив маленький хлопчик. Він побачив
бідного робота й обережно та дбайливо витяг його із бруду.

7
 Хлопчик відніс Зорельота додому та відмив від бруду.
Потім вони разом з батьком заклеїли усі його тріщини на ногах.

8
А мама хлопчика знайшла кілька металевих уламків
з-під банок і залатала вм’ятини та подряпини.

9
Зорельоту не подобалась нова латана броня, йому не подобались
сліди від тріщин на ногах. Але найбільше він соромився того, що
тепер має лише одну руку. «Хіба хтось колись бачив космічного
героя-робота лише з однією рукою, та ще й без турбореактивних
двигунів?» – думав він собі і ще більше засмучувався.
10
Але хлопчик, здається, не помічав тріщин на ногах. Його також не
соромило те, що у робота лише одна рука, і тим паче хлопчику
було всеодно на латану металевими уламками броню.

11
 Під час шторму хлопчик втратив усі свої іграшки,
тож тепер був дуже радий новому роботу,
з яким можна грати та разом досліджувати галактики.

12
 І коли настав День захисту дітей, хлопчик вирішив взяти свою
нову іграшку на особливий фестиваль. Із рулону туалетного
паперу, а також гофрованого паперу, він зробив для свого робота
турбореактивні двигуни та назвав його «Зореліт —дослідник
космосу!». Зореліт був безмежно радий почути як хлопчик
називає його справжнім імя’м.
13
 З часом Зореліт звик до своїх потрісканих ніг і латаної броні,
а також до того, що має лише одну руку. З часом і до Зорельота
прийшла любов до свого нового власника, і його помаранчеве серце
знову сяяло, коли він отримував обійми. Вони полюбили один одного
і прожили у злагоді ще багато-багато років.
14
 Книжка-розмальовка

Казка про раптові неочікувані втрати, зміни та

цілющу силу дружби і любові.

Опубліковано:

За фінансової підтримки: