Кожного дня повз нас проходять тисячі людей.

Вони прекрасно
виглядають, але ж ми не знаємо, які вони насправді, що приховано в їхній душі!
Людина може мати гарний зовнішній вигляд, а в середині бути черствою, як той
хліб. То що ж таке бути Людиною? Я знайшла одну досить цікаву історію і
хочу Вас з нею познайомити. У Греції ще в IV ст. до нашої ери, в одному з
храмів, тоді ще нікому не відомий грецький філософ, ходив із запаленою
свічкою. Всі люди дивувались йому, а один із них набрався сміливості і запитав,
для чого він це робить? На що Діоген відповів йому: «Я шукаю людину! Яка б
своїми руками примножувала число щасливих людей на Землі, допомагала б
іншим в біді, пожертвувала б собою, щоб врятувати інших». Отже, як бачите
знайти Людину доволі складно, але, якщо Ви знайшли її, то тримайте і не
відпускайте, бо у ваших руках найдорожчий скарб у світі.
У шкільні роки в усіх нас був класний керівник, але такого, як в мене не
було ні в кого. Її ім’я вам ні про що не скаже, його ви не знайдете в газетах, а
обличчя цієї людини ви не побачите в модних журналах, але ви знайдете його в
моєму серці!!!
Спочатку, вона була для мене звичайною вчителькою, як і для всіх, але
потім, дізнавшись, що вона втратила сина, коли була ще молодою, я змінила
своє ставлення до неї… Він був її єдиною дитиною, а загинув, будучи ще геть
молодим хлопцем, який, навіть, не мав ще дітей. Вона дуже важко все це
переживала…Але пережила! Та ще й набралася сміливості і взяла маленьку
дівчинку з дитячого будинку. Їй було тоді всього 5 років і звали її Діана. Для
них обох почалося нове життя… І кожного дня я бачила, як в неї світилися очі,
коли вона вела її до дитячого садочку чи забирала з танцювального гуртка. Вона
стала зовсім іншою… Більш життєрадісно! І я від щирого серця раділа за неї, бо
це не просто жінка, яка працює в школі вчителем російської мови та зарубіжної
літератури, допомагає дітям пізнати світ, вкладає в них частинку свого серця…
це особистість, яка, на мою думку, має почесне звання – ЛЮДИНА!