В це важко повірити, але ще пів року тому причиною говорити про “нову нормальність” для

українців була не кривава війна, а коронавірусна хвороба.

Не маючи можливостей вільно пересуватись за кордоном, шукачі мандрів з усієї країни
обмилувати мальовничий український Південь — курорти та об’єкти туризму Миколаївської,
Херсонської та Запорізької областей.
Цьогоріч в Україні туристичний сезон не стартував, і стартує, певно, нескоро. Люди не їдуть
відпочивати на море, адже майже всі курорти узбережжя Чорного та Азовського морів захоплені,
і окупації адекватна туристична діяльність тут неможлива.
Розповідаємо, чим впродовж останніх місяців живуть міста і містечках на українському узбережжі,
“звільнені” окупантами від туризму.
 Бердянськ окупували швидко. Вже 27 лютого до
1. міста зайшла російська військова техніка, що
залишається тут і дотепер. І її стає дедалі більше,
саме сюди днями вирушила чергова колона
російського заліза з захопленого Маріуполя.

2. Хоча росіяни не завдають місту значних

руйнувань обстрілами, його знищують
зсередини. Оселі евакуйованих та магазини
грабують, вивозячи техніку та меблі. В місті
Бердянськ, немає газу, вимикають український мобільний
звʼязок, українські продукти та ліки не
Запорізька область пропускають.

3. Майже всі, хто мав гроші та можливість, виїхали.

Залишаються в Бердянську передусім літні
люди, жінки з дітьми та ті, хто не міг залишити
своїх тварин.

4. Місцеві мешканці в коментарях для ЗМІ

порівнюють рідне місто з попередніми роками
та впевнено кажуть, що “Бердянськ просто
вимер”.
 Деякі місцеві кафе
продовжують працювати й в таких умовах. Ціни в меню дублюють в рублях за курсом 1:2, охочих заскочити
бодай на філіжанку кави небагато. Не знаходяться й натовпи охочих позасмагати чи поплавати. Цьому не
сприяють ані вибухи в порту, які окупанти пояснюють розмінуванням, ані загроза розповсюдження
інфекцій, які може принести море до бердянського узбережжя з сусіднього Маріуполя.
“Місто вимерло просто. Люди пересуваються вранці тільки — з 8 до 11, аби купити щось поїсти. Потім сидять
вдома. Працюють ті, хто залишився… Колаборанти. От вони працюють. Але що вони там заробляють? У
людей немає грошей на їжу, на ліки. Хто ходитиме в ті кафе?”, – додає жінка, що виїхала з окупованого міста.
 Не перетворилися на “нових туристів” і окупанти, які, за численними повідомленнями ЗМІ, в
червні почали перевозити до захоплених населених пунктів на Запоріжжі свої родини. Не стали
“відпочивальникам” і люди, яких росіяни завозили до Бердянська на пару днів як масовку для
фільмування чергового псевдоновинного шоу для пропагандистського телебачення.
За словами Тетяна Тіпакової, місто доволі швидко оговталося від пандемії коронавірусу. Лише за
кілька місяців після першого локдауну навесні 2020 року вийшло приблизно на 80% доковідного
потоку туристів. Вона впевнена, що туристи повернуться невдовзі після деокупації території, хоча
це й можу зайняти більше часу.
“Я, як представниця туристичної галузі, не переживаю. Я знаю, що місяць, може, два-три, і галузь
почне працювати. Бо люди таке пережили, вони хочуть спокою, не трястися, повідпочивати. Але у
Бердянську це залежатиме і від того, коли його розмінують. Я думаю, коли окупанти будуть
відходити, все замінують. Якщо відіб’ють місто у вересні-жовтні, курортного сезону у нас не буде.
Але є бази, які працюють як санаторії, і взимку. За пів року ми відновимося хіба не до 80% роботи.
Ми ж українці, ми не сидимо. Ми працюємо”, – впевнена вона.
 1.
Російські військові увійшли в селище Кирилівка
Запорізької області 25 березня. Вже 18 квітня
Запорізька обласна військова адміністрація заявила,
що бази відпочинку, які розташовані там, цьогоріч не
працюватимуть. Там пояснювали, що “на березі моря
багато мін, а на території баз відпочинку стоять
“Гради”. Вже травневе перехоплення розмови,
Кирилівка та опубліковане розвідниками, свідчить, що російські
військові захоплюють бази відпочинку.
Бирючий острів, 2.
Запорізька область Колись популярне курортне селище через навалу
російських військ спорожніло. На початку літа
з’являлися фото курорту, які свідчать: в Кирилівці немає
ані людей, ані медуз, які останні кілька років дошкуляли
відпочивальникам. Бази відпочинку зачинені та не
приймають гостей, ніхто не продає рибу та фрукти на
узбіччях, магазини та ринки не працюють.
 Під кінець червня в окупованому
селищі все ж побачили
відпочивальників. Утім усі вони —
мешканці області.
Зрештою на Кирилівку чекала нова напасть, через яку,
ймовірно, перестануть приїжджати й місцеві. В Азовське море
знову повернулися водорості, а вода настільки сильно
зацвіла, що перетворилася буквально на болото.
Косу Бирючий острів — заповідну зону з базами відпочинку,
перевагою якої для туристів було те, що вона розташована
далеко від метушні (на відстані майже 15 км від галасливої
Кирилівки) — чекала та сама доля.
На величезний піщаний острів Бирючий завітали хіба
російські мародери із “гарячим туром”. У квітні окупанти,
зокрема, пограбували дачу українського президента
Володимира Зеленського.
 Українські рожеві озера є не тільки популярним місцем
1. для відпочинку, а й чудовою локацією для фотосесії.
Одне з найпопулярніших рожевих озер — Генічеське.
Дістатися туди можна від Генічеська, доїхавши до
Генічеськ, Генгорки. Далі — кілька кілометрів пішки.

Херсонська область
2. Колись тут видобували сіль, але тепер завод не працює,
а саме озеро, розташоване в межах Арабатської
Стрілки, перетворилося в місцевий курорт.

Традиційно у розпал літа на Арабатській Стрілці проводиться

3. масштабний фестиваль Wave spot з виступами відомих виконавці та
кайт-серфінгом – катанням по хвилях за допомогою повітряного змія
(кайта). Фест проходив кілька разів за літо і тривав три дні – два на кайт-
станції, а ще один – на Рожевих озерах.
 Утім завдяки окупантам сьогодні локація, за якою ще минулого року “полювати” тисячі
українських туристів пустує. Місцеві мешканці, що залишаються жити в окупації, час від
часу викладають на сторінці громади в Facebook актуальні фото порожніх пляжів. Ті, хто
евакуювався і сумує за рідним краєм, щиро дякують і ностальгують, та й зізнаються:
“Пусто аж серце крає”.
Серед відвідувачів туристичних об’єктів — хіба що місцеві. Дехто навіть намагається
влаштовувати різноманітні розваги на пляжах. До прикладу, 10 липня провели “День
рибалки” для дітей та дорослих — з лотереями, конкурсами та спортивними змаганнями.
“Повернення в минуле”, — так захід характеризують місцеві.
Знаходяться й ті, хто у втраченому туристичному сезоні бачить переваги. Пишуть, мовляв
“приїжджайте з дітьми, пляжі пусті, джерела пусті, з малими хоч перечекайте,
відпочиньте”. Та й ті, хто заробляв на здачі житла в оренду туристам, намагаються
бачити в ситуації, яка склалася, позитив. “Комфортний відпочинок в Генічеську став ще
доступнішим, час їхати на море”, пишуть вони в оголошеннях про оренду. Для
потенційних туристів навіть влаштовують перевезення окупованими територіями.
В соцмережах місцеві пишуть, що дефіциту продуктів та ліків в регіоні немає (товари
возять як з території захопленого росіянами Криму, так і з України). Утім ціни зависокі, а
роботи немає.
Асканія-Нова,
Херсонська область

“Асканія-Нова” є найбільшим степовим заповідником Європи. Щорічну

кількість відвідувачів до пандемії COVID-19 оцінювали у 140 тисяч
туристів.
Державний заповідник був заснований 124 роки тому і побачив вже
чимало звірств росіян. Зокрема, за “совєтів” у 1933 році у заповіднику
відбулись масові арешти переважної більшості працівників. Після цього
заповідник втратив свій номінальний статус і фактично перестав
існувати як природоохоронна установа на наступні півстоліття.
Цьогоріч заповідник, його працівники та мешканці змушені боротися за життя. “Асканія-Нова”, як і ще 1
біосферний та 8 природних заповідників, 13 національних парків перебуває під контролем окупантів з
першого ранку війни.
Запаси їжі та палива в “Асканії” були лише до кінця зими. Вже навесні адміністрація біосферного
заповідника заявила про те, що заповідник не має доступу до своїх бюджетних рахунків, тому тварин
доводиться утримувати власним коштом. Там просили про фінансову допомогу. В умовах окупації
єдиним способом отримати гроші для працівників “Асканія-Нова” був рахунок PayPal.
 З часом заповідник вже зміг адаптуватися до нових умов та
налагодив постачання з сусідніх сіл, які також знаходяться в
окупації, але ще мають запаси деяких продуктів.
“Все знаходиться поруч, що зручно і дуже рятує, адже
ланцюги логістики з початком війни перервалися”, –
розповідала співробітниця заповідника.
Час від часу адміністрація виходить на зв’язок. Зокрема, у
травні писали: “Вітання з Біосферного заповідника “Асканія-
Нова”. Ми на місці, продовжуємо працювати. Нам складно,
але ми віримо, сподіваємося і тримаємося. Безмежно вдячні
всім вам, кожному, за неймовірну підтримку, яку ви надаєте
зараз заповіднику!”.
Станом на середину липня ситуація в заповіднику не
змінилася. Згідно з останнім повідомленням від заповідника,
працівники продовжують докладати усіх можливих і
неможливих зусиль для його збереження.
“Як живе увесь цей час заповідник? Усе просто і складно одночасно – тримаємось і
утримуємо колекції, усупереч усьому і завдяки надихаючій підтримці усіх
небайдужих! Ситуація поки не змінилась”, — кажуть в заповіднику.
“Асканія-Нова” досі залежить від благодійних внесків — держава перераховує
гроші тільки на зарплати співробітників і сплату за комунальні послуги.
На сьогодні критичні потреби заповідника по кормах, паливу, ветпрепаратах,
будматеріалах для поточного ремонту тощо закриті або відтерміновані. Закупили
обладнання, яке допоможе в умовах проблем з електропостачанням. Це, кажуть в
заповіднику, допоможе протриматись у найбільш критичний період.
“Попри відсутність поточних видатків, на сьогодні установа функціонує у цілком
належному стані. Що далі – побачимо. Ще раз висловлюємо щиру подяку всім за
підтримку та участь у житті заповідника! Ми робимо усе можливе аби зберегти
асканійську природу й історію. Розуміємо, що ситуація може змінитись будь-якої
миті”, – розповідають в “Асканії-Новій”.
Там “готуються до гіршого та вірять в краще”. Разом із “Асканією Новою” віримо в
ЗСУ і сподіваємося на його якнайшвидше звільнення!
Джарилгач і Тендрівська
коса, Херсонська область
Джарилгач – найбільший острів України та Чорного моря та найбільший
безлюдний острів в Європі. Щороку тут відпочивали близько 50 тисяч
туристів, яких вабили 40 кілометрів піщаного пляжу та дивовижна
природа.
Утім окупанти зробили Джарилгач по-справжньому безлюдним.
Навіть маючи бажання туди тепер не дістатися. Раніше популярним маршрутом
до острова був шлях через Херсон, дали до Скадовська, звідти — човном чи
катером до острова (плисти близько 30 хвилин). Сьогодні і Скадовськ, і Херсон під
російською окупацією. Тепер туди ніхто не їздить, ані малі, ані великі катери не
курсують.
Та сама доля чекала на Тендрівську косу. Цей довгий вузький острів ставав
гаванню для тих, кому хотілося пожити без галасу і людей. Адже на косі — ані
доріг, ані магазинів, ані зв’язку, а серед мешканців — хіба легендарний військовий,
що залишився тут після закриття військової бази.
Безлюдний острів, утім, має чимало принад. До прикладу, фантастичний маяк та
затонулий ескадронний міноносець «Фрунзе», куди сміливці влаштовують запливи
з аквалангом.
Острів вважається частиною заповідної зони, тому і раніше звичайному туристу
потрапити в ці місця було майже неможливо. Тепер ця задача абсолютно не
виконувана. Усі найближчі населені пункти — Залізний Порт, Лазурне й Геройське
перебувають під окупацією росіян.