Підготовка до ЗНО з історії України

Українські землі у складі Австро-Угорщини у другій

половині ХІХ ст.

Тема 16
1868 – створено товариство «Просвіта» у м. • Москвофільство (галицьке русофільство) –
Львові мовно-літературна та суспільно-політична
течія серед українського населення
1873 – засновано Літературне товариство Галичини, Буковини та Закарпаття, яка
імені Тараса Шевченка ( з1892 – Наукове обстоювала національно-культурну, а
товариство імені Тараса Шевченка) у м. Львів пізніше – державно-політичну єдність із
російським народом
1890 – засновано Русько-українську
радикальну партію (РУРП) • Народовці – представники галицької,
буковинської та закарпатської інтелігенції,
1899 – створено Українську національно- які орієнтувалися на народ, обстоювали
демократичну партію та Українську соціал- його інтереси, дбали про формування
демократичну партію національної свідомості українців
• Трудова міграція — переміщення
працездатної особи з метою
працевлаштування на певний термін.
Політика австрійського уряду щодо західноукраїнських
земель
Особливості соціально – економічного розвитку

Домінування сільського господарства

- Збереження земельних володінь у поміщиків
(латифундії)
Зростання кількості населення
- Збереження за поміщиками права на
сервітути (ліси і луки)
(демографічний бум)
- Важке становище українського селянства
(безземелля, недоїдання, хвороба, безробіття)

Початок трудової міграції, спричиненої Жителі західноукраїнських земель

малоземеллям, важкими умовами масово виїжджали до Канади,
життя і різким збільшенням США, Бразилії, Австралії,
чисельності населення Аргентини

Збереження церковного
землеволодіння
 Соціально-економічне становище Західної України
після аграрної реформи 1848 року

Пережитки феодалізму Розвиток ринкових відносин

 Панування латифундизму:  Капіталізація сільського
латифундистам, належало понад господарства, його орієнтація на
40% землі (5 тис. га); 94 % ринок та модернізація.
господарств мали менше 10 га  Використання вільнонайманої
землі, близько половини – 2 га праці.
землі.  Застосування сільськогосподарської
 Низька врожайність. техніки.
 Ринковий розвиток повільніший,  Поглиблення спеціалізації районів.
ніж у центральних та західних  Перетворення галицького Поділля
провінціях імперії. на район торгівельного зернового
 Західна Україна залишається господарства.
аграрним краєм.  Розширення посівів технічних
культур (тютюну, льону,
соняшника, хмелю тощо).
 В окремих районах промислове
садівництво.
 Торгівельне скотарство гірських та
підгірських районах.
 Особливості промислового розвитку
• Ринок збуту товарів
• Джерело сировини
Збереження статусу внутрішньої • Промисловий занепад краю через посилення конкуренції з боку австрійських
колонії для потреб імперії виробників через політику протекціонізму влади до австрійських підприємців
• 1870-1890 – становлення фабрично-заводської промисловості
• 1870 – завершення промислового перевороту

• 1861 – прокладено залізничну колію Краків - Перемишль

Поява залізниці • 1865 – продовжено залізничну колію до Львова для
вивезення сировини до Австро-Угорщини та імпорту з
Австрійської імперії товарів

• Нафтова
• Озокеритна
Розвиток різних галузей
• деревообробна
промисловості
• Солевидобувна
• борошномельна
 Особливості промислового розвитку

Засилля іноземного капіталу

через слабкість української
буржуазії

• Мета – допомога незаможним селянам і розвиток

внутрішнього ринку для підтримки місцевих
Зародження і поширення товаровиробників
кооперативного руху
• Участь у діяльності кооперативів товариства «Просвіта» і
греко-католицької церкви
 Створення кооперативів

1883 1899 1892

• Організовано • Засновано • Засноване

перший кооператив кооператив страхове
«Народна торгівля» у «Сільський товариство
Львові з ініціативи господар» «Дністер» у Львові
Василя Нагірного
Євгеном
Олесницьким
 Кооперація – форма об`єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються
певним видом господарської діяльності.
Мета:
 Західноукраїнська інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства
та міської бідноти, залучаючи їх до кооперативного руху;
 Кооперація покликана була забезпечити сприяння незаможним,
захистити їх від лихварства, допомогти купувати землю та реманент,
збувати продукцію.

Ініціатор:
Інженер-архітектор Василь Нагірний

Діяльність:
 1883 р. – заснування В. Нагірним першого споживчого кооперативу
«Народна торгівля».
 1895 р. – заснування у Львові страхової компанії «Дністер».
 1899 р. – заснування галицьким громадсько-політичним діячем Є.
Олесницьким товариства «Сільський господар», яке мало навчати «Батько
селян сучасних методів господарювання.
галицької
 Найчисельніші кооперативи – кредитні спілки, що давали позики під
кооперації»
10%.
Мовою документів

«Україна буде мати тоді свої фінанси і свій промисел, усе у своїх
руках, і політику заграничну, і політику внутрішню, — буде панею у
своїм домі, буде розпоряджатися в нім так, як буде уважати за
найліпше, не оглядаючися на інших і не спинювана в тій роботі
чужими».
 Промисловість і транспорт Західної України
Формування  Повільні темпи: 95% підприємств дрібні (менше 5 робітників), на них працює понад
половини зайнятих у промисловості.
фабрично-  Відсутність податкових пільг, на відміну від промисловості центральних районів імперії.
заводської  Конкурентна неспроможність західноукраїнської промисловості.
промисловості  Занепад обробної промисловості (цукрової, текстильної, шкіряної, паперової).
 Провідні галузі промисловості:
- Лісопильне виробництво;
- Нафтодобувна промисловість Дрогобицько-Бориславського нафтового району;
- Солеварна промисловість (64 % видобутку солі в імперії).
 Низький рівень зарплат (у 1,5-2 рази нижче, ніж у середньому в імперії).
 Високий рівень нещасних випадків на виробництві.

Промисловий  Промисловий переворот затягнувся до середини 80-х рр. XIX ст. – на 10-15 років довше, ніж загалом в
імперії.
переворот  Повільна механізація промисловості: на Галичину припадало 5,5% парових двигунів в імперії.

Іноземний капітал  Переважання у великій та середній промисловості – особливо у нафтодобувній (австрійських, німецьких,
англійських, французьких, бельгійських, канадських).

Транспорт  Першою залізницею в Україні стала лінія Львів-Перемешль (1861 р.), яка з`єднала українські землі із
заходом держави.
 Розвиток залізничного транспорту не призвів, на відміну від Росії, до суттєвого збільшення промислового
виробництва, а посилив колоніальний характер економічної політики.
 Трудова еміграція

Причини
малоземелля, безземелля, демографічний бум, аграрне
перенаселення, пошуків порятунку від голоду;

слабкість місцевої промисловості, злиденні заробітки, або

їх повна відсутність;

тягар національного гноблення і політичного безправ`я.

Трудова міграція — Трудова еміграція охопила понад 250 тис. осіб

переміщення
працездатної особи з з Галичини та Буковини та 170 тис. із Закарпаття
метою  Сезонні роботи (Німеччина, Росія, Румунія, Данія).
працевлаштування  Постійне проживання (Канада, США, Бразилія,
на певний термін. Напрямки Австралія).
Мовою документів

«Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не

бояться йти, щоб лише втекти з рідного краю... Пішов голос про
Бразилію. Незнаний цей край, далекий, але народ не зважав, не
роздумував довго: утекти з неволі - це єдиний вихід».
Особливості суспільно-політичного становища після революції
1848 – 1848 рр.

За умовами укладеної угоди між австрійською владою і

поляками останні зберігали лояльність до імперії Габсбургів,
а австрійська влада не втручалася у польські справи в
Галичині.
Відбулося витіснення із Львівського університету
українських викладачів. Вдавалися до спроб нав'язати
Галицько-Руській матиці латинську абетку, що викликало
протест української інтелігенції («абеткова війна»).
Відбулося переведення навчання у школах Галичини на
польську мову. Повне ігнорування національних прав
українців.
 1867р. – відбулося
перетворення Австрійської
імперії на подвійну Загальна характеристика
монархію (дуалістичну) –
Австро-Угорщину

Негативні тенденції Позитивні тенденції

Послаблення українського руху 1867 р. – проголошення
Наслідки суспільно-політичного
становища після революції 1848-
внаслідок поразки революції міжнаціональної рівноправності у
1948-49 рр. та імперської реакції школах, державних установах і судах;
1849 рр.
1. Посилення польського Використання владою україно- Вільна діяльність українських
впливу в Галичині польського протистояння: відмова просвітницьких об`єднань та
2. Зневіра багатьох поділити Галичину на Західну і видавництв.
представників української Східну
еліти в можливості Українці отримали право обирати
збереження рідної мови, Польська мова стала мовою
і бути обраними до Австрійського
культури і традицій освіти й управління
парламенту, Галицького сейму.
3. Пошук української
інтелігенції політичних
засобів на протидію
полонізації та мадяризації
 У 1867 р., внаслідок досягнення австро-
угорського компромісу, Австрія перетворилася в
дуалістичну Австро-Угорську монархію.
Внаслідок цього Галичина і Буковина ввійшли в
австрійську частину імперії, а Закарпаття– до
складу її угорської частини. Стосовно Галичини
австро-угорський компроміс доповнювався австро-
польським компромісом, який розширив політичні
права поляків у краю.
За умовами компромісу намісник Галичини
обов’язково повинен був назначатися з числа
польської аристократії, а у Відні польських
інтересів мав пильнувати окремий міністер для
справ Галичини”.
Москвофільство (галицьке
русофільство) – мовно-літературна та
суспільно-політична течія серед
українського населення Галичини,
Буковини та Закарпаття, яка
обстоювала національно-культурну, а
пізніше – державно-політичну
єдність із російським народом

Москвофільство
 Передумови появи

Лідери:
Денис Зубрицький, Богдан
Дідицький, Адольф
Добрянський

Крах надій політичних лідерів

Посилення польського та
галицьких українців та
угорського впливу на
уникнення мадяризації та
українських землях
ополячення
 Особливості діяльності:

Фінансова таємна Вплив на

допомога з боку діяльність
Боротьба з
Росії. Лояльність Галицько-Руської Видання
1870 – створення пияцтвом серед
до австро- матиці, недорогої
організації населення і
Угорської імперії. Товариство імені літератури для
«Руська рада» створення братств
Визнання Михайла селян
тверезості
великодержавниц Качковського,
ької ролі Росії «Народного дому»
 Ідеологічна платформа

Заперечення необхідності
розвитку української
літературної мови задля Обстоювання тези про єдиний
Заперечення існування
використання язичіє (суміш «руський народ» , або ж,
окремого українського народу
російської, української, «панруський народ»
старослов'янської та польської
мов)
 Значення діяльності

Перетворення на засіб боротьби Поштовх до появи молодої

проти українського визвольного української інтелігенції, що
руху відкидала ідеї москвофільства
Мовою документів

« Давно вони вже відвернулися від тої живої Русі, що говорила, співала, страждала…, а
знайшли другу, мертву, той кам’яний істукан – Русь, що виписана була в документах!»…

«Немає ніякого окремого українського народу, є єдина й неподільна російська народність від
Карпат і до Камчатки, і є єдина російська мова…»

«Ми не можемо більше китайським муром розділяти себе від наших братів, відкидаючи мовні,
літературні, релігійні та етнічні зв’язки, що єднають нас з усім російським світом…»

«Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському
болоті…»
Денис Зубрицький — історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Петербурзької
академії наук, автор "Хроніки міста Львова".
Ольга Грабар — головна обвинувачена в судовому процесі про державну зраду у
Львові 1882 року (разом з Іваном Наумовичем та іншими), виправдана судом, згодом
емігрувала в Російську імперію.
Яків Головацький — лінгвіст, етнограф, священик ГКЦ, співзасновник "Руської
трійці", ректор Львівського університету. Перейшов на русофільські позиції, у 1868 році
переїхав до Російської імперії, склав з себе духовний сан і перейшов на православ’я.
Іван Наумович — священик ГКЦ, згодом православний священик, політик, один із
засновників русофільського руху, зокрема "Общества им. Михайла Качковского". Автор
програмної статті "Погляд в будучность".
Володимир Дудикевич — адвокат, політик, депутат Галицького Сейму. Напередодні
Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив "Карпато-русский освободительный
комитет", співпрацював із російською адміністрацією після захоплення Львова
царськими військами — очолював "Русский народный совет".
Дмитро Марков — політик, публіцист, депутат Галицького Сейму і Райхсрату.
Відомий своїм виступом у Парламенті російською мовою.
Народовці – представники
галицької, буковинської та
закарпатської інтелігенції, які
орієнтувалися на народ,
обстоювали його інтереси, дбали
про формування національної
свідомості українців

Народовці
 Поширення впливу
москвофілів
Передумови
появи
Заснування у Львові студентської
громади як основного осередку
українофільства (зацікавленість
українською культурою, мовою та
історією)
 Боротьба з ідеологією
москвофілів
Мета
діяльності:
Розвиток української літератури,
створення єдиної літературної
мови, піднесення культурного
рівня народу
Юліан Романчук Степан Смаль - Стоцький

Кость Левицький
Олександр Барвінський

Лідери: Юліан Романчук,

Барвінський, Кость
Олександр
Левицький,
Степан Смаль – Стоцький
 Фінансова підтримка діячів
Наддніпрянської України;
Лояльність до австро –
Угорської імперії

Особливості Заперечення революційних

методів боротьби;
діяльності: Вимоги широких прав для
українців у складі Австро-
Угорської імперії

Публікація і популяризація
творів українських
письменників – Т.Шевченко,
Марка Вовчка, Ю.Федьковича,
Л.Глібова, Панаса Мирного
(видання з цією метою
літературно-наукового журналу
«Правда»
 Заснування низки культурно-
освітніх і наукових товариств:
1861 р. – «Руська бесіда» у
Львові – перше в Галичині
культурно-освітнє товариство

Особливості 1864 р. – Український театр у

Львові – перший український
театр на західноукраїнських
діяльності: землях;
1868 р. – товариство
«Просвіта» у Львові

Навчання селян і міщан

передових методів ведення
господарства;
Фінансування кооперативів;
«Просвіта» – громадська організація, утворена в
1868 р. у Львові з метою культурного розвитку,
Організація читальнь і видання
консолідації народної спільноти та піднесення популярних книжок
національної свідомості українського народу
 Навчання селян і міщан передових методів ведення
господарства;
Анатоль Вахнянин
Фінансування кооперативів;
Організація читальнь і видання популярних книжок

Голова львівської «Просвіти» – Анатоль Вахнянин

Особливості
діяльності:
Участь народовців у політичній діяльності:
1860 – проведення першого українського віче у Львові
1885 – створення Народної ради (ініціатор Ю.Романчук)

Юліан Романчук 1873 – засновано Літературне товариство ім. Т.

Шевченка у Львові
1892 – реорганізовано в Наукове товариство ім. Т.
Шевченка (НТШ )

Народна рада – політичне товариство,

що стало прообразом першої політичної
партії
 Заснування та діяльність культурно-освітніх товариств

Назва Рік Керівник Діяльність

Культурно- • Видання української літератури.

освітнє • Проведення літературних вечорів
А. Вахнянин і лекцій.
товариство 1868 р. (композитор) • Організація читалень.
«Просвіта» • Фінансування кооперативного
(Львів) руху.

Літературне
товариство ім. К. Сушкевич • Видання журналів «Правда»,
Т. Г. Шевченка
1873 р. (юрист) «Зоря», художньої літератури.

(Львів)

Наукове • Робота історико-філософської,

М. Грушевський філологічної, математично-
товариство ім.
Т. Г. Шевченка 1892 р. (історик)
природничо-медичної секції.
• Видання наукових публікацій.
(Львів)
Наукове товариство імені Тараса
Шевченка (НТШ)
Ініціатор – Олександр Кониський

Найбільше піднесення НТШ зазнало за часів

керівництва Михайла Грушевського у 1897 – 1913
рр. Важливу роль у роботі організації відіграли
Іван Франко (голова філологічної секції) та
Володимир Гнатюк (науковий секретар, наукові
інтереси – фольклор і етнографія)
Значення діяльності: витіснення Олександр Кониський
москвофілів із політичного життя.
Перетворення народовців на самостійну
політичну силу

Проведення культурно-просвітницької роботи:

- Заснування власної друкарні, яка видавала книжки народною українською мовою;
- Видання «Записок Наукового товариства імені Шевченка»
 Політика «Нової ери»
1890 – 1894 рр. – роки діяльності
Передумови: загострення соціального становища в імперії
Суть : компроміс галицьких народовців із польською владою Галичини (з намісником Галичини
Казимиром Бадені)
Юліан Романчук
Ініціатор – Олександр Барвінський, Юліан Романчук

Зміст україно-польських домовленостей

- Збільшення депутатських
- Допомога українському місць українців в
культурницькому руху; австрійському парламенті - Лояльність до
- Визнання прав та галицькому сеймі; віденського й крайового
української нації ; - Відкриття українцям урядів;
- Відкриття третьої доступ до державних - розрив з
української гімназії. установ; москвофільством;
Збільшення кількості - Підтримка українцями
українських кафедр у - Готовність до
політики австрійської порозуміння з поляками
Львівському університеті влади;

Олександр Барвінський
 Особливості здійснення:

Критика політики з боку москвофілів і галицьких радикалів

Слабка підтримка населення

Не було реалізації політичних прав українців

Нова ера – компромісна угода між польськими та австрійськими

політичними силами щодо українського питання на Галичині, суть якої
полягала в здобутті нових національно-культурних прав для галицьких
українців
 Досягнення політики «Нової ери»:

Запровадження фонетичного правопису в систему державної освіти

Дозвіл на відкриття третьої української гімназії

1894 – відкриття кафедри історії України у Львівському університеті, яку очолив Михайло
Грушевський
 Наслідки :

1892 – вихід із компромісу Народної ради

1894 – офіційне припинення компромісу на галицькому сеймі

Зростання політичного впливу галицьких радикалів

 Народовці на Буковині та на Закарпатті
Особливості національно – визвольного руху на Буковині

Кінець 1860 – х років – початок національного відродження;

Активна українофільська діяльність «Буковинської трійці»: Юрій
Федькович, Сидір та Григорій Воробкевичі

Відкриття у 1875 р. чернівецького університету, частиною

викладачів якого були галичани. Професор університету Степан
Смаль – Стоцький

Створення фракції «Руський клуб» – об’єднання галицьких і

буковинських депутатів у віденському парламенті
Степан Смаль – Стоцький
Особливості національно – визвольного руху на Закарпатті

Повільний національний розвиток через економічну відсталість і національні утиски

уряду Австро-Угорщини. Михайло Драгоманов назвав Закарпаття «пораненим
братом українства»

Поступове скорочення кількості українських шкіл. Перетворення греко-католицької

церкви на засіб мадяризації

Утвердження москвофільства. Діяльність «Общества св. Василія Великого»

Галицькі радикали
Передумови появи: консерватизм значної
частини діячів національного руху в Галичині;
поява нових лідерів; популяризація ідей
соціального визволення і революційної боротьби
Лідери:
Іван Франко
Михайло Павлик
Остап Терлецький

Особливості діяльності:
- Фінансова підтримка діячів Наддніпрянської України;
- Підтримка з боку молодої інтелігенції;
- Критичне становлення до москвофілів та народовців;
- Захоплення соціалістичними ідеями (наголос на соціальних проблемах);
- Видання часопису «Громадський друг»;
- Залучення до політичної діяльності народних мас Галичини і Буковини;
- Підтримка ідеї возз’єднання українських земель;
- Утвердження ідеї самостійності України:
- 1896 р. – вихід праці Юліана Бачинського «Україна уярмлена», у
якій вперше обґрунтовано ідею політичної незалежності України;
- 1890 р. – утворення у Львові першої в Україні політичної партії
 Народився Іван Якович Франко 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі
Самбірського округу (нині село Івана Франка Дрогобицького району
Львівської області). Велику роль у вихованні Іванка відіграв його батько,
відомий на всю округу вправний коваль. Батьківська кузня стала для
майбутнього письменника першою життєвою школою, а батьківські
оповідання та розповіді селян – першими незабутніми уроками.
В 1890 р. у Львові І. Франко познайомився з М. Коцюбинським, а 1891 р.
– з Лесею Українкою. Революційно-демократичні погляди, палка любов до
поневоленого народу, глибоке почуття інтернаціоналізму стали основою
духовної близькості й багаторічної творчої дружби трьох видатних українських
письменників. Складні життєві обставини і колосальне духовне напруження,
якого вимагала ідейна боротьба та різнопланова творча діяльність, похитнули
здоров'я І. Франка.
Останні роки його життя були затьмарені тяжкою нервовою хворобою –
контрактурою рук, що призвела до корчів пальців. 1908-1910 рр. – час його
героїчного поєдинку з тяжкою недугою, час, коли він не в змозі втримати в
хворих руках перо. Та поет продовжував працювати і творити. Руки не
корилися, і тоді він диктував синові Андрієві свої незакінчені праці, а по його
смерті – місцевим вчителям. Треба було мати виняткову силу волі, справді
Франкову титанічну одержимість, щоб у безнадії жити надією, боротися й
перемагати. Ми ж бо знаємо: навіть тоді, як відмовили руки, І. Франко
продовжував писати ногами, а згодом і зубами…
Помер Іван Якович Франко 28 травня 1916 р.
 Думки Іван Франко – лідер суспільно-
«Великий Каменяр», політичної
«Титан праці й велет духу».
Видатний письменник,  Першим порушує питання про Політичні погляди
громадський політичний діяч, боротьбу робітників за свої
вчений. права у повісті «Борислав 1. Негативне ставлення до марксистської
Навчався на філологічному сміється» ідеї держави диктатури пролетаріату.
факультеті Львівського,  Активний прибічник 2. Уявляв державу як співдружність
Чернівецького, Віденського радикалізму людей праці, засновану на
університетів, мав ступінь доктора  Критичний погляд на марксизм господарській рівності, повній
філософії Віденського університету. як засіб до втрати свободи громадянській і політичній свободі.
 Розроблення в своїх працях 3. Головними осередками влади народу
програми національного вважав громади.
будівництва, що була 4. Органи представницької демократії
підкреслено комплексно утворюються на рівні вільного союзу
громад.
5. Велику увагу приділяв національному
Діяльність питанню. Він закликав інтелігенцію
сприяти формуванню української нації,
 Перший серед українських літераторів, який заробляв на життя тільки
літературною працею. Автор 4000 літературних публікацій і наукових творів.
здатної до самостійного культурного й
Вільно писав трьома мовами (укр., польською, нім.), здійснював переклад з 14 політичного життя.
мов. 6. Виступав за політичну незалежність
 Був редактором і членом редакції низки періодичних видань, зокрема «Друг»
націй.
(1878), «Зоря» (1883-1886), «Народ» (1890-1895), «Літературно-науковий
вісник» (1898-1907). 7. Обстоював ідею федерації , політичне
 Вів соціалістичну пропаганду серед робітників Львова, Борислава, Дрогобича рівноправ’я народів з демократичною,
та селян Галичини. За це відбував тюремне ув`язнення. республіканською формою правління.
 Брав активну участь у громадському і політичному житті.
 У жовтні 1890 року був співзасновником РУРП, 1899 – УНДП.
 За сприянням М. Грушевського став дійсним членом НТШ. Активну участь у
політичному житті припинив у 1904 році.
 За своє життя пройшов складну світоглядну еволюцію. У 90-х роках XIX ст.
прийшов до повної підтримки ідеї політичної самостійності України.
1856 р. -1916 р.
 Причини виникнення українських партій в Західній Україні

Наявність демократичних
принципів організації Наявність
суспільного життя в Австро - центрального та
Угорщині крайових парламентів

Радикалізація українського національно –

визвольного руху
 Радикали – це представники молодої
Партія – це політична організація, яка
інтелігенції, що об`єднали національну та
об`єднує на умовах членства найактивнішу
соціальну боротьбу, відчули вплив соціалізму,
частину суспільства, виражає і захищає його
прихильники рішучих дій.
ідеологію, політичні цілі, має програму.

РУРП Юліан Бачинський

1890 р. (Львів) «Україна irredenta» 1895 р.

М. Павлик

І. Франко

Програма максимум:
«Україна уярмлена»
Програма мінімум:  утвердження соціалізму; У 1895 році Юліан Бачинський опублікував книгу «Ukraine irredenta»
 досягнення  демократизація суспільного (Україна уярмлена), в якій на підставі аналізу еміграції українців-
матеріального блага життя; галичан, став першим хто обґрунтував потребу створення української
трудящих;  піднесення національної соборно держави під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна
самосвідомості українців;
 усунення експлуатації; Україна, одна, нероздільна від Сіяну по Кавказ!».
 автономія України, у
 проведення подальшому – незалежність
економічних реформ. Соборна держава – держава, яка об`єднує у своєму
(під впливом праці Ю.
Бачинського). складі всі етнічні українськіземлі.
 Утворення УНДП та УСДП
Передумови:
Внутрішній розкол РУРП і утворення основних фракційних груп:
- Радикальний (М. Павлик, К. Трильовський, Л. Бачинський)
- Соціал – демократичний (Р. Ярославич, М. Ганкевич, М. Новаковський)
- націонал-демократичної (І. Франко, Є. Левицький, В. Будзиновський, Т. Окуневський)
- У 1899 році відбувся розкол РУРП і створення нових партій

К. Трильовський Є. Левицький Л. Бачинський

В. Охримович Утворення УНДП та УСДП

Назва Рік Лідери Програмні засади

• Виховання почуття єдності з

Українська М. Грушевський
наддніпрянськими українцями.
національно- І. Франко
• Створення єдиної української національної
демократична 1899 р. В. Будзиновський,
провінції Австро-Угорщини з власним
партія Ю. Романчук,
сеймом та адміністрацією.
(УНДП) К. Левицький, • Головна мета – соборність і незалежність
В. Охримович України.

Українська • Досягнення соціалізму шляхом реформ.

соціал- М. Ганкевич, • Захист інтересів робітників.
демократична 1899 р. С . Вітик, • Парламентські методи боротьби.
партія • Організація страйків
Ю.Бачинський • Перспективна мета - незалежна
(УСДП) українська республіка.

М. Ганкевич
 Перші політичні партії Західної України
Назва Рік Лідери Програмні цілі
політичної заснування політичної
партії партії
Політична партія – УРП 1890 І.Франко утвердження
добровільне об`єднання М.Павлик, соціалізму,
людей, які прагнуть домогтися С.Данилович, демократизація
суспільного життя,
здійснення ідей певної Є.Левицький
перебудова Австро –
соціальної верстви. Угорської імперії на
Політична партія – засадах «правдивого
найбільш активна й автономізму»
організована частина тієї чи УНДП 1899 В. Охримович, Боротьба за
іншої соціальної групи Є. Левицький, національну
І. Франко самостійність України
населення, яка виражає і
захищає її інтереси. УСДП 1900 М. Ганкевич, Побудова соціалізму
Д.Бачинський, через реформи та
Р.Яросевич, легальні парламентські
форми боротьби
С.Вітик
 Наслідки суспільно-політичного руху
на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ століття

- Утвердження ідеї самостійності України

- Перетворення Галичини на «український
П’ємонт»
- Використання мирних парламентських
Галичину називали «український
методів політичної боротьби
П'ємонт» - регіон , з якого мало
- Участь українців у парламентській
розпочатися визволення України від
діяльності. Формування українського
чужинців
представництва у галицькому сеймі та
віденському парламенті

Особливість суспільно-політичного руху у західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.

визначали українсько-польське протистояння і боротьба між москвофілами, народовцями та
радикалами. Наприкінці ХІХ ст. суспільно-політичний рух вступає в політичний етап свого
розвитку, який характеризується утворенням політичних партій, формування їхніх програм та
активною боротьбою за вплив на маси