ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ПЕРИТОНІТУ ТА

АБДОМІНАЛЬНОГО СЕПСИСУ

DOI

________________________________________________________________________________

Анатолій І. Суходоля, Тетяна В. Берегова, Костянтин Ю. Креньов

Віницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Інститут фізіології імені

А. А. Богомольця НАМН України, КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької
обласної ради.

Абстракт

Введення: перитоніт є найбільш частим ускладненням гострих хірургічних захворювань

органів черевної порожнини та їх ушкоджень. Причиною смерті зазначена патологія є
близько 60% випадків гострих хірургічних захворювань. Перебіг зазначеної патології
залежить від характера, тривалості захворювання, реактивності макроорганізма та методів
лікування. Зазвичай етіологічним фактором виступають декілька мікроорганізмів. Термінове
хірургічне лікування з метою ліквідації джерела інфекції із використанням концепції
«хірургії контролю ушкоджень», рання адекватан антибіотикотерапія, використання рідинної
ресусцитації, інотропної та вазопресорної підтримки, еферентних методів терапії дозволяють
мінімізувати розвиток ускладнеь та подальшого прогресування захворювання із реалізацією
картини сепсису та септичного шоку та зберегти життя пацієнтів.

Матеріали та методи: проведено аналіз літературних джерел бази PubMed за тегом

«перитоніт», «сепсис», «деструктивний панкреатит» за останні 10 років.

Заключення: перитоніт та асоційований із його прогресією абдомінальний сепсис

незважаючи на поліетіологічну структуру патології потребує уніфікованих підходів у
лікуванні. Рання санація вогнища інфекції, підтримка мікроциркуляції на належному рівні,
використання принципів «хірургії контролю ушкоджень» та раннє адекватне призначення
антибіотикотерапії із створенням належної концентрації препаратів у вогнищі є запорукою
успіху у лікуванні даної категорії працієнтів.

Ключові слова: перитоніт, абдомінальний сепсис, септичний шок, ресусцитація.

ВВЕДЕННЯ

Перитоніт, як гостре запалення очеревини є причиною абдомінального сепсису, поліорганної

недостатності та летальності у значної кількості пацієнтів ургентного хірургічного профілю
[45]. Традиційно розрізняють первинний, вторинний та третинний перитоніт та чотири фази
його перебігу: реактивна, токсична, термінальна або, за сприятливого перебігу, одужання
[14]. Основним методом лікування є хірургічне втручання, успіх якого залежить від фази
перебігу захворювання та ступеня компенсації вітальних функцій пацієнта [51]. Швидкий
розвиток сепсису, септичного шоку та поліорганної недостатності при перитоніті повʹязють
із особливостями структури та функціонування очеревини, що будуть висвітлені нижче.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Очеревина являє собою серозну мембрану площею до 1,8 кв.м., де функціонально активною
є близько 1 кв.м. з можливими незначними варіаціями, що містить близько 50-100 мл рідини,
склад якої представлений 30 г/л протеїну, 300 кл/мл імунних клітин, серед яких близько 44%
становлять лімфоцити, близько 50% макрофаги та 2% дендритні клітини, еозінофіли,
комплемент тощо. Ця рідина секретується серозною оболонкою очеревини та реабсорбується
лімфатичною системою діафрагми через лімфатичні лакуни мезотелію та в подальшому
дренується у медіастинальні лімфатичні судини, що містять клапани, які запобігають
зворотньому току лімфи. В нормі порожнина очеревини не містить бактерій. Від 1 до 3 літрів
лімфи дренується щоденно з черевної порожнини завдяки рухам діафрагми, негативному
внутрішньогрудному тиску та позитивному внутрішньочеревному тиску. Цей механізм
дозволяє зрозуміти швидку маніфестацію системних проявів при перитоніті та швидке
розповсюдження ліків, зокрема антибіотиків введених інтраперитонеально [30]. Натомість
внутрішньовенне введення антибіотиків сприяє швидкому їх потраплянню в порожнину
очеревини [77]. Ще одним із механізмів кліренсу є фагоцитоз за участю перитонеальних
макрофагів. Функціональна площа абсорбції очеревини становить близько 50% загальної,
через неї вільно проходять електроліти, протеїни та інші субстанції, але реабсорбційна
здатність різко знижується при наявності несприятливих факторів таких як
внутрішньочеревна гіпертензія, гіповолемія, шок, дегідратація, високий тиск в портальній
системі, лімфатичний блок та ущільненість самої очеревини. Слід зауважити, що введений
інтраперитонеально 0,9% розчин натрію хлориду абсорбується із швидкістю 30-35 мл/год, а
гіпертонічний розчин навпаки справляє дегідратаційний вплив на внутрішньосудинний
простір, мобілізуючи до 300-500 мл рідини в порожнину очеревини. Подібним чином
відбувається розподіл рідини при перитоніті, коли підвищена проникність мембран
внаслідок дії бактеріальних токсинів та цитокінів спричиняє перерозподіл в черевну
порожнину рідини, що може стати причиною гіповолемії [12].

Основними патогенетичними ланками перитоніту є розвиток гострого бактеріального

запального процесу в стерильному середовищі із кліренсом біологічно-активних речовин та
токсинів в лімфатичну систему та швидкою генералізацією процесу, симпатична активація із
редукцією інтестинальної перистальтики, шунт крові із спланхнічної циркуляції із розвитком
гіповолемії, неконтрольований бактеріальний ріст в кишечнику із наступною транслокацією
та бактеріємією, секвестрація рідини в порожнині очеревини та розвиток абдомінального
компартмент-синдрому із наступним зниженням серцевого викиду та цитокіновою депресією
функції міокарду [2, 14, 77]. В разі розгорнутої картини перитоніту, як прояву
абдомінального сепсису, у відповідь на мікробну агресію організм пацієнтів генерує так
звані патоген-асоційовані молекулярні патерни (PAMPs), що активують TLRs-рецептори
імунних клітин, які в кінцевому результаті є відповідальними за викид біологічно активних
речовин, негативні ефекти яких реалізуються на органному рівні. Враховуючи
вищенаведене, за наявності перитоніту в запальній рідині можна визначити підвищені рівні
інтерлейкінів 6, 8, 1-бета, тумор-некротичного фактору тощо [83]. Зазначений біологічний
каскад реалізує себе на органному рівні у вигляді формування синдрому поліорганної
недостатності, де органами-мішенями для «першого удару» є легені із розвитком гострого
респіраторного дистрес-синдрому та нирки із розвитком гострої ниркової дисфункції-
недостатності. Поруч із власне мікробною агресією та ефектами цитокінів на тканинному
рівні відбуваються дизрегуляторні зміни імунних реакцій [7], розвивається мікробна
транслокація та синдром капілярних втрат [20] із формуванням «хибного кола» внаслідок
поглиблення ішемії-гіпоксії на рівні мікроциркуляторного русла [70, 72, 82]. Генетичні
дефекти імунітету та спотворена реакція макроорганізму на інфекційний агент доповнюють
картину розвитку СПОН [3, 7].

Головною метою лікування пацієнтів із перитонітом є локалізація вогнища та його

ліквідація [17, 22, 41]. Основними напрямами інтенсивної терапії є підтримання
оптимального рівня волемії, зусилля спрямовані на боротьбу із мікроциркуляторними
порушеннями [12, 18], створення адекватної терапевтичної концентрації антибіотику в
очеревині, боротьба із септичним шоком, мікробною транслокацією та поліорганною
недостатністю, абдомінальним компартмент-синдромом та внутрішньочеревною
гіпертензією [26, 69].

Концепція «Damage control surgery», що використовується на сучасному етапі передбачає

виконання невідкладних оперативних втручань із контролем джерела інфекції та подальшим
розширенням оперативної тактики після стабілізації пацієнта [4]. Використання цієї тактики
дозволяє зменшити летальність та скоротити число випадків органної недостатності [6, 11].
Зазначена концепція, первинно використовувана у пацієнтів із політравмою, в поєднанні із
профілактикою та агресивним лікуванням ацидозу, гіпотермії та коагулопатії дозволила
досягти значних позитивних результатів та збільшити виживання пацієнтів. Застосування
інтенсивного лаважу черевної порожнини після ліквідації вогнища перитоніту, рідинних
скупчень, некрсеквестректомії, поруч із хірургічними стратегіями «релапаротомії за
потребою» та «відкритого живота», зокрема в комбінації із використанням негативного
тиску покращує наслідки для пацієнтів з перитонітом [34]. Концепція планової релапаротомії
в перші 36-48 годин з метою переоцінки запального процесу очеревини, санації та при
відсутності протипоказів, остаточного ушивання черевної порожнини довела свою
економічну ефективність та знизила частоту кишкових нориць та післяопераційних кил
черевної стінки [79]. «Відкритий живіт» ефективно використовують за наявності недостатньо
санованого вогнища перитонеальної інфекції, для профілактики та лікування абдомінального
компартмент-синдрому, контролю вмісту черевної порожнини. Негативними ефектами
стратегії можуть бути значні рідинні втрати, електролітні порушення, кишкові фістули [15].
Дослідження COOL довело переваги використання пристроїв, що створюють негативний
тиск в черевній порожнині в комбінації із стратегією «відкритого живота», але кластер
пацієнтів, в яких ця стратегія буде мати переваги ще остаточно не визначено [34, 52].

Слід зазначити, що неможливість досягнути контролю джерела інфекції та неадекватна

антибіотикотерапія є незалежними предикторами летальності [5, 73], іншими факторами, що
мають вплив на прогноз вважають: ацидоз із дефіцитом основ (ВЕ), ознаки коагулопатії,
ранній розвиток абдомінального компартмент синдрому, високий бал за АРАСНЕ ІІ через 24
години від поступлення, респіраторний дистрес-синдром. Так ризик коагулопатії є
надвисоким в пацієнтів, що первинно презентують ацидоз із рН меншим за 7,1, гіпотермію
менше за 34 градуси С, зниження систолічного АТ при поступленні до 70 мм рт. ст. [87]. За
даними дослідження PIPAS гірший прогноз мають пацієнти із віком більше 80 років,
злоякісними новоутвореннями, гострими серцево-судинними захворюваннями та патологією
нирок. Ожиріння, високий рівень тригліцеридів, етіологія, ранні оперативні втручання
вказано, як несприятливі предиктори при гострому деструктивному панкреатиті [35].
Використання прогностичної шкали NEWS краще корелює із 10-ти та 30-ти денною
летальністю ніж запропоновані раніше шкали оцінки SIRS та qSOFA [8, 81].
 Емпірична антибіотикотерапія поруч із хірургічною санацією вогнища, призначена з
урахуванням джерела перитоніту, є однією з основних лікувальних опцій [25, 40, 51].
Використання антибіотикотерапії парентерально в перші дві години від індукування
експериментального перитоніту, що поєднували із зрошенням розчином антибіотику
порожнини очеревини довело свою значну ефективність із достовірним впливом на
летальність в експериментальній тваринній моделі [53]. Врахування локальної епідеміології,
індивідуальних факторів ризику полірезистентної флори та клінічної гостроти процесу
становлять основу призначення антибактеріальної терапії у випадках важких
інтраабдомінальних інфекцій, причому особливо необхідно зауважити, що відтермінування її
початку більше 3-6 годин суттєво збільшує летальність. Короткі курси антибіотикотерапії на
фоні адекватної санації джерела інфекції довели свою перевагу та співставні результати
лікування із продовженим призначенням антибіотиків [36, 42]. Переоцінка режиму
антибіотикотерапії через 48-72 години із урахуванням результатів мікробіологічного
обстеження вмісту черевної порожнини та використання деескалаційної тактики призводить
до ефективної санації черевної порожнини [60]. c Основу емпіричної антибактеріальної
терапії важких інтраабдомінальних інфекцій становлять препарати із активністю проти
аеробних грам-негативних бактерій, аеробних стрептококів та облігатних анаеробів із
використанням протигрибкових препаратів в разі ризику інфікування кандидами [66, 75], де
найвагомішими факторами є залежність пацієнтів від закладів медичної допомоги (діаліз,
поліхіміотерапія), перебування у ВАІТ, трансплантації, декомпенсована легенева та
печінкова патологія та часте попереднє використання антибактеріальних препаратів [44, 61].
Особлива увага на даний час прикута до мікроорганізмів групи ESCAPE, продуцентів
карбапенемаз та ESBL-продуцентів, де факторами ризику інфікування є госпіталізація на 48
годин в попередні 90 діб, використання антибіотиків широкого спектру дії протягом 5 днів за
останні 90 діб та колонізація ESBL протягом 90 діб [43, 47, 48]. Вирішення проблеми
покладено на використання піперациліну-тазобактаму, азтреонаму, колістину, захищених
цефалоспоринів ІІІ генерації (цефоперазон-сульбактам), тігецикліну на фоні обмеження
використання карбапенемів та зміни режимів антибіотикотерапії з урахуванням кліренсу та
пікової концентрації препаратів [1, 16, 51, 55]. З урахуванням вищенаведеного в 2017 році
Global Alliance for Infections in Surgery було розроблено 16 принципів раціонального
використання антибіотикотерапії в разі хірургічних інфекцій [23, 63, 64]. Альтернативні
шляхи антибіотикотерапії довели свою ефективність в експерименті, зокрема регіонарне
заочеревинне лімфотропне введення цефтріаксону створювало ефективні концентрації
препарату протягом доби [65, 80].

Одним із найважливіших питань залишається адекватне лікування рідинами тобто

інфузійна терапія, що переслідує на меті адекватну доставку кисню тканинам та повинна
бути здійсненою в умовах моніторингу гемодинаміки, капілярних втрат та кумулятивного
гідробалансу [9,10]. В розрізі проблеми використовуються комбінація інфузійних рідин та
вазопресорів, однак ситуацію може ускладнити порушення утилізації кисню тканинами,
особливо в разі затримки їх використання [19]. В останніх на даний час рекомендаціях з
інтенсивної терапії сепсису ініціальне введення 30 мл/кг розчину кристалоїду за перші три
години має слабку силу доказів та низьку якість доказів, тобто на перший план виходить
персоналізація терапії із повторною оцінкою гідробалансу, що поєднано із розширеним
моніторингом та використанням динамічних параметрів кровообігу, що також дозволяє
розділити пацієнтів на «респондерів» та «нереспондерів» [22, 38]. До таких тестів можна
віднести тест з підніманням ніг, мініволемічне навантаження, тест з ПТКВ, варіабельність
пульсового тиску тощо. Незважаючи на доступність та відносну нескладність тестів, що
демонструють приріст серцевого викиду або його відсутність, даний ефект є незавжди
необхідним та може бути нетривалим. Необхідно зазначити, що використання волемічного
навантаження у пацієнтів, що є «респондерами» асоційовано із клінічними ознаками
покращення органної перфузії, хоча на даний час не існує єдиного маркера, який міг би
беззаперечно вказати на стан тканинної перфузії, що вимагає мультимодальної оцінки.

Лактат, як маркер тканинної гіпоксії є досить ненадійним та його рівні залежать також від
гіперкатехоламінемії, печінкової дисфункції або недостатності та, за неадекватної оцінки
можуть спричинити перевантаження рідиною [49]. Однак такий ізольований показник, як
гіперлактатемія, ініційований розвитком гіпоксії не може слугувати маркером гіпоксії, що
персистує [84]. Одним із запропонованих нових біомаркерів, що здатні стратифікувати
прогноз при сепсисі та септичному шоці із органною недостатністю вважають
проадреномедулін [58] та натрійуретичний пептид, що може слугувати також маркером
адекватної волемічної ресусцитації, хоча його ізольована оцінка ставиться під сумнів та
потребує включення в комплексні обстеження [50].

Натомість показник часу заповнення капілярів порівняно із дослідженням рівнів лактату

демонструє кращу кореляцію із летальністю та органною дисфункцією [38]. На противагу
вищенаведеному, тест капілярного заповнення в дослідженні ANDROMEDA SHOCK [27]
довів свою ефективність так само, як і концентрація лактату [49]. Також суттєві обмеження
інфузійної терапії необхідні при наявності в пацієнта внутрішньочеревної гіпертензії та
абдомінального компартмент-синдрому [24], внаслідок розвитку якого відбуваються зміни
функціонування серцево-судинної системи вже при рівнях тиску 10-15 мм рт ст. у вигляді
зменшення переднавантаження, серцевого викиду та ударного обʹєму, зростання
постнавантаження, росту ситсемного судинного та легеневого судинного опору. При
розвитку АКС в ранні й період розвивається збідніння кровотоку кишкової стінки, зниження
рівня діурезу та перехід метаболізму на анаеробний шлях, що доведено в експериментальних
моделях [71].

Рекомендовано також підтримувати середній АТ на рівні 65 мм рт ст., що є сильною

рекомендацією із помірним рівнем доказів, з якою однак, не погоджуються деякі експерти,
що вказують на необхідність динамічних оцінок, а саме проведення проб з підвищенням АТ
[69]. Інфузійна терапія на ранніх стадіях перитоніту носить ліберальний характер та
характеризується як «масивна» [9]. Сильною рекомендацією є також використання
кристалоїдів в якості препаратів першої лінії при проведенні ресусцитації рідинами,
натомість рекомендація щодо використання альбуміну має середню силу доказів. Необхідно
уникати гіперхлоремії та гіпернатріємії, оскільки гіперхлоремія спричиняє зниження
кортикального кровотоку в нирках та слизовій оболонці ШКТ, затримку рідини та зміну
гідробалансу в бік гіпергідратації та розвиток гіперхлоремічного ацидозу, а ретенція натрію
спричиняє виражену затримку рідини та зниження екскреції води. В якості препарату для
корекції онкотичного тиску рекомендовано використання альбуміну у вигляді 20% розчину.
Інші типи колоїдних розчинів, такі як препарати гідроксиетилкрохмалю асоційовані із
високою частотою гострого пошкодження нирок та збільшеною летальністю [56].

Збалансовані кристалоїди доказово зменшують ниркове пошкодження в критичних

пацієнтів, а розчин альбуміну, хоча і збільшує АТ середній не показав впливу на летальність
порівняно із кристалоїдами, хоча згідно з рекомендацій SSG, альбумін може бути
використаний у пацієнтів із сепсисом, що отримали великі обʹєми кристалоїдів за час
ресусцитації [69]. Фазова терапія шоку із використанням концепції ROSE та вчасним
обмеженням інфузійної терапії у фазу деескалації, а також використання гіпоосмолярних
розчинів для запобігання перевантаженню натрієм та хлоридами, що вводяться в просвіт
кишечника на фоні відновлення та стимуляції перистальтики достовірно зменшує кількість
випадків органної, зокрема ниркової, дисфункції [78].

В оцінку волемічного статусу пацієнта активно намагаються залучати сонографічні

ознаки, серед яких такі як діаметр нижньої порожнистої вени, приліжкова оцінка обʹєму
позасудинної рідини легень, ударного обʹєму та серцевого викиду, зокрема із оцінкою його
вентилятор-індукованої динамічної варіабельності, що становлять альтернативу більш
вартісним та інвазивним методикам, таким як катетеризація легеневої артерії та РІССО-
моніторинг. Більш широке використання сонографічних методик дозволяє проводити
комплексну діагностику сепсис-індукованої кардіопатії, яка має кореляцію із 90-ти денною
виживаємістю пацієнтів [74].

Створення адекватної концентрації антибіотику в очеревині може бути затрудненою при

масивні інфузійній терапії оскільки змінюється фармакокінетика та фармакодинаміка
антибактеріальних препаратів [59], яку на даний час вивчено недостатньо. Причинами є
зміна обʹєму розподілу за рахунок синдрому капілярних втрат, гіпердинамічної реакції
кровообігу та власне масивна інфузійна терапія. Також має значення феномен посиленого
кліренсу та гіпоальбумінемія [76]. Запобігти зазначеним негативним ефектам вдається
завдяки зміні дози препарату, використання продовженої інфузії, а також методики введення,
зокрема ендолімфатичне введення препаратів [37].

Позитивний вплив гемоперфузії з використанням поліміксину В відзначено в

експериментальній моделі перитоніту [21, 68] так само, як і позитивний вплив на
мікроциркуляторне русло кишківника та гістологічні зміни кишкової стінки [85] в тваринній
моделі кишкового сепсису у свиней. Також існують численні повідомлення про ефективне
зниження рівнів циркулюючих інтерлейкінів та ендотоксинів в разі грам-негативного
сепсису за використання зазаначеної технології та підвищення виживаності пацієнтів із
септичним шоком [28, 54]. Подібні ефекти виявлено в людській популяції при дослідженні
сублінгвальної мікоциркуляції, однак без впливу на наслідки [13]. Таким чином за
використання в людській популяції, незважаючи на сприятливі імунологічні ефекти (30) на
даний час такі втручання не є рекомендованими. Останнім часом відновлюється інтерес до
використання технологій гемосорбції – гемоперфузії [46, 85] із отриманням позитивного
клінічного ефекту та відсутністю ускладнень та гемокоагуляційних порушень [29, 86].

Дослідження біологічних маркерів при сепсисі має на меті довести інфекційну природу
захворювання, встановити ступінь компенсації та тип реакції макроорганізму на інфекційний
агент, сприяти вчасному призначенню та ротації антибіотикотерапії та встановити ступінь
мікроциркуляторних порушень. Саме мікроциркуляторне русло, в реактивності якого
закладені причини гіпоперфузії та органної дисфункції все більше привертає увагу із
акцентом на маркерах його ураження, зокрема продуктів ПОЛ, ішемія-індуцибельному
факторі, тумор-некротичному факторі альфа тощо, інтерлейкіні-6, МСР-1, генетичному
поліморфізмі [32]. Вдало використаний термін «мікроциркуляторний шок» характеризується
вираженою тканинною гіпоперфузією незважаючи на нормалізацію системного та
регіонарного кровотоку [31]. Враховуючи розлади в мікроциркуляторному руслі та їх внесок
в розвиток та регресування органної недостатності, перспективним виглядає віднайдення
маркерів, що вказують на стан системи мікроциркуляйції [39]. Так HIF-1 (гіпоксія-
індуцибельний фактор), що складається із двох субодиниць та належить до базисного
сімейства транскрипційних факторів довів свою прогностичну спроможність при
кардіоваскулярних захворюваннях, неспецифічних захворюваннях легень, онкологічній
патології, ГРДС. Зазначена молекула складається із альфа та бета субодиниць та при
розвитку гіпоксії взаємодіє із ДНК, що сприяє експресії близько 100 генів, що приймають
участь в адаптації до гіпоксії, експресії ендотеліального фактору росту судин (VEGF),
еритропоетину (EPO), гліколітичних ензимів. Описано роль фактору при мозковій ішемії та
церебральному ішемічному прекондиціюванні, зокрема підвищення стійкості СА1
пірамідальних нейронів до летальної ішемії. Зазначений фактор приймає участь також в
адаптивній регуляції відповіді на гіпоксію при захворюваннях нирок, зокрема ГНН,
діабетичній нефропатії, раку нирки [62].

Анестезіологічна тактика набуває певних особливостей, внаслідок наявності в пацієнта як

правило гіповолемії, знижених респіраторних та серцево-судинних резервів,
скомпрометованого ниркового кровоплину, абдомінального компартмент-синдрому та
печінкової недостатності із можливими змінами метаболізму лікарських засобів [18, 67].

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Перитоніт та асоційований із його прогресією абдомінальний сепсис незважаючи на

поліетіологічну структуру патології потребує уніфікованих підходів у лікуванні. Рання
санація вогнища інфекції, підтримка мікроциркуляції на належному рівні, використання
принципів «хірургії контролю ушкоджень» та раннє адекватне призначення
антибіотикотерапії із створенням належної концентрації препаратів у вогнищі є запорукою
успіху у лікуванні даної категорії працієнтів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Abdul-Aziz MH, Lipman J, Akova M, Bassetti M, De Waele JJ, Dimopoulos G, et al. Is

prolonged infusion of piperacillin/tazobactam and meropenem in critically ill patients
associated with improved pharmacokinetic/pharmacodynamic and patient outcomes? An
observation from the Defining Antibiotic Levels in Intensive care unit patients (DALI)
cohort. Journal of Antimicrobial Chemotherapy [Internet]. 2015 Oct 3;71(1):196–207.
Available from: http://dx.doi.org/10.1093/jac/dkv288.

2. Alhan E, Usta A, Çekiç A, Saglam K, Türkyılmaz S, Cinel A. A study on 107 patients with
acute mesenteric ischemia over 30 years. Int J Surg. 2012;10(9):510–513.

3. Atema JJ, Ram K, Schultz MJ, Boermeester MA. External Validation of a Decision Tool to
Guide Post-Operative Management of Patients with Secondary Peritonitis. Surg. Infect.
(Larchmt). 2017;2(18):189–195.

4. Bala M, Catena F, Kashuk J, De Simone B, Gomes CA, Weber D, et al. Acute mesenteric
ischemia: updated guidelines of the World Society of Emergency Surgery. World Journal of
Emergency Surgery [Internet]. 2022 Oct 19;17(1). Available from:
http://dx.doi.org/10.1186/s13017-022-00443-x.

5. Bloos F, Thomas-Rüddel D, Rüddel H, Engel C, Schwarzkopf D, Marshall JC, et al. Impact

of compliance with infection management guidelines on outcome in patients with severe
 sepsis: a prospective observational multi-center study. Critical Care [Internet].
2014;18(2):R42. Available from: http://dx.doi.org/10.1186/cc13755.

6. Boele van Hensbroek P, Wind J, Dijkgraaf MGW, Busch ORC, Carel Goslings J.
Temporary Closure of the Open Abdomen: A Systematic Review on Delayed Primary
Fascial Closure in Patients with an Open Abdomen. World Journal of Surgery [Internet].
2008 Dec 13;33(2):199–207. Available from: http://dx.doi.org/10.1007/s00268-008-9867-3.

7. Bone RC, Balk RA, Cerra FB, Dellinger RP, Fein AM, Knaus WA, Schein RM, Sibbald
WJ. Definitions for sepsis and organ failure and guidelines for the use of innovative
therapies in sepsis. The ACCP/SCCM Consensus Conference Committee. American College
of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine. Chest [Internet]. 1992
Jun;101(6):1644-55. Available from: http://doi.org/10.1378/chest.101.6.1644.

8. Brink A, Alsma J, Verdonschot RJCG, Rood PPM, Zietse R, Lingsma HF, et al. Predicting
mortality in patients with suspected sepsis at the Emergency Department; A retrospective
cohort study comparing qSOFA, SIRS and National Early Warning Score. Lopez-Delgado
JC, editor. PLOS ONE [Internet]. 2019 Jan 25;14(1):e0211133. Available from:
http://dx.doi.org/10.1371/journal.pone.0211133.

9. Brown RM, Wang L, Coston TD, Krishnan NI, Casey JD, Wanderer JP, et al. Balanced
Crystalloids versus Saline in Sepsis. A Secondary Analysis of the SMART Clinical Trial.
American Journal of Respiratory and Critical Care Medicine [Internet]. 2019 Dec
15;200(12):1487–95. Available from: http://dx.doi.org/10.1164/rccm.201903-0557oc.

10. Brunkhorst FM, Engel C, Bloos F, Meier-Hellmann A, Ragaller M, Weiler N, Moerer O, et

al. Intensive insulin therapy and pentastarch resuscitation in severe sepsis. N Engl J Med
[Internet]. 2008 Jan 10;358(2):125-39. Available from:
http://doi.org/10.1056/NEJMoa070716.

11. Budkule D, Desai G, Pande P, Narkhede R, Wagle P, Varty P. An outcome analysis of

videoscopic assisted retroperitoneal debridement in infected pancreatic necrosis: a single
centre experience. Turkish Journal of Surgery [Internet]. 2019 Sep 23;35(3):214–22.
Available from: http://dx.doi.org/10.5578/turkjsurg.4289.

12. Capobianco A, Cottone L, Monno A, Manfredi AA, Rovere-Querini P. The peritoneum:

healing, immunity, and diseases. The Journal of Pathology [Internet]. 2017 Sep
5;243(2):137–47. Available from: http://dx.doi.org/10.1002/path.4942.

13. Chen S-H, Chan W-S, Liu C-M, Chiu C-T, Chao A, Wu V-C, et al. Effects of endotoxin
adsorber hemoperfusion on sublingual microcirculation in patients with septic shock: a
randomized controlled trial. Annals of Intensive Care [Internet]. 2020 Jun 12;10(1):80.
Available from: http://dx.doi.org/10.1186/s13613-020-00699-z.

14. Clements TW, Tolonen M, Ball CG, Kirkpatrick AW. Secondary Peritonitis and Intra-
Abdominal Sepsis: An Increasingly Global Disease in Search of Better Systemic Therapies.
Scandinavian Journal of Surgery [Internet]. 2021 Jan 7;145749692098407. Available from:
http://dx.doi.org/10.1177/1457496920984078.

15. Coccolini F, Ceresoli M, Kluger Y, Kirkpatrick A, Montori G, Salvetti F, et al. Open

abdomen and entero-atmospheric fistulae: An interim analysis from the International
 Register of Open Abdomen (IROA). Injury [Internet]. 2019 Jan;50(1):160–6. Available
from: http://dx.doi.org/10.1016/j.injury.2018.09.040.

16. De Waele JJ, Lipman J, Akova M, Bassetti M, Dimopoulos G, Kaukonen M, et al. Risk
factors for target non-attainment during empirical treatment with β-lactam antibiotics in
critically ill patients. Intensive Care Medicine [Internet]. 2014 Jul 23;40(9):1340–51.
Available from: http://dx.doi.org/10.1007/s00134-014-3403-8.

17. De Waele JJ. Early source control in sepsis. Langenbeck’s Archives of Surgery [Internet].
2010 Jun;395(5):489–94. Available from: http://dx.doi.org/10.1007/s00423-010-0650-1.

18. Demko AЕ, Shlyapnikov SA, Batyrshin IM, Оsipov AV, Оstroumova JS, Sklizkov DS, et
al. Application of Damage Control tactics in the treatment of patients with generalized
peritonitis and septic shock. Grekov’s Bulletin of Surgery [Internet]. 2022 May
26;180(6):74–9. Available from: http://dx.doi.org/10.24884/0042-4625-2021-180-6-74-79.

19. Douglas IS, Alapat PM, Corl KA, Exline MC, Forni LG, Holder AL, et al. Fluid Response
Evaluation in Sepsis Hypotension and Shock. Chest [Internet]. 2020 Oct;158(4):1431–45.
Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.chest.2020.04.025.

20. Flint RS, Windsor JA. The role of the intestine in the pathophysiology and management of
severe acute pancreatitis. HPB [Internet]. 2003 Jun;5(2):69–85. Available from:
http://dx.doi.org/10.1080/13651820310001108.

21. Fujii T, Ganeko R, Kataoka Y, Featherstone R, Bagshaw SM, Furukawa TA. Polymyxin B-
immobilised haemoperfusion and mortality in critically ill patients with sepsis/septic shock:
a protocol for a systematic review and meta-analysis. BMJ Open [Internet]. 2016
Nov;6(11):e012908. Available from: http://dx.doi.org/10.1136/bmjopen-2016-012908.

22. Gavelli F, Castello LM, Avanzi GC. Management of sepsis and septic shock in the
emergency department. Internal and Emergency Medicine [Internet]. 2021 Apr
22;16(6):1649–61. Available from: http://dx.doi.org/10.1007/s11739-021-02735-7

23. Global Alliance for Infections in Surgery Working Group. A global declaration on
appropriate use of antimicrobial agents across the surgical pathway. Surg Infect (Larchmt).
[Internet]. 2017;18(8):846–53. Available from: http://doi.org/10.1089/sur.2017.219.

24. Grosomanidis V, Veroniki F, Fyntanidou B, Tsiapakidou S, Kyparissa M, Kazakos G,

Lolakos K, Kotzampassi K. Cardiovascular effects of increased intra-abdominal pressure in
pigs with or without coexistent sepsis. The Greek E-Journal of Perioperative Medicine
[Internet]. 2018; 17(a): 37-60.

25. Hawser SP, Bouchillon SK, Hoban DJ, Badal RE, Cantón R, Baquero F. Incidence and
antimicrobial susceptibility of Escherichia coli and Klebsiella pneumoniae with extended-
spectrum beta-lactamases in community- and hospital-associated intra-abdominal infections
in Europe: results of the 2008 Study for Monitoring Antimicrobial Resistance Trends
(SMART). Antimicrob Agents Chemother. [Internet]. 2010;54(7):3043–6. Available from:
http://doi.org/10.1128/AAC.00265-10.

26. Hecker A, Schneck E, Röhrig R, Roller F, Hecker B, Holler J, et al. The impact of early
surgical intervention in free intestinal perforation: a time-to-intervention pilot study. World
 Journal of Emergency Surgery [Internet]. 2015 Nov 6;10(1):54. Available from:
http://dx.doi.org/10.1186/s13017-015-0047-0.

27. Hernández G, Ospina-Tascón GA, Damiani LP, Estenssoro E, Dubin A, Hurtado J, et al.
Effect of a Resuscitation Strategy Targeting Peripheral Perfusion Status vs Serum Lactate
Levels on 28-Day Mortality Among Patients With Septic Shock. JAMA [Internet]. 2019 Feb
19;321(7):654–64. Available from: http://dx.doi.org/10.1001/jama.2019.0071.

28. Honore PM, Hoste E, Molnár Z, Jacobs R, Joannes-Boyau O, Malbrain MLNG, et al.
Cytokine removal in human septic shock: Where are we and where are we going? Annals of
Intensive Care [Internet]. 2019 May 14;9(1):56. Available from:
http://dx.doi.org/10.1186/s13613-019-0530-y.

29. Honore PM, Hoste E, Molnár Z, Jacobs R, Joannes-Boyau O, Malbrain MLNG, et al.
Cytokine removal in human septic shock: Where are we and where are we going? Annals of
Intensive Care [Internet]. 2019 May 14;9(1):56. Available from:
http://dx.doi.org/10.1186/s13613-019-0530-y.

30. Kaffarnik MF, Urban M, Hopt UT, Utzolino S. Impact of enterococcus on

immunocompetent and immunosuppressed patients with perforation of the small or large
bowel. Technol Health Care. [Internet]. 2012;20(1):37–48. Available from:
http://doi.org/10.3233/THC-2011-0654.

31. Kanoore Edul VS, Ince C, Dubin A. What is microcirculatory shock? Current Opinion in
Critical Care [Internet]. 2015 Jun;21(3):245–52. Available from:
http://dx.doi.org/10.1097/mcc.0000000000000196.

32. Kara A, Akin S, Ince C. Monitoring microcirculation in critical illness. Current Opinion in
Critical Care [Internet]. 2016 Oct;22(5):444–52. Available from:
http://dx.doi.org/10.1097/mcc.0000000000000335.

33. Kastelein AW, Vos LMC, de Jong KH, van Baal JOAM, Nieuwland R, van Noorden CJF, et
al. Embryology, anatomy, physiology and pathophysiology of the peritoneum and the
peritoneal vasculature. Seminars in Cell & Developmental Biology [Internet]. 2019
Aug;92:27–36. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.semcdb.2018.09.007.

34. Kirkpatrick AW, Coccolini F, Ansaloni L, Roberts DJ, Tolonen M, et al. Closed Or Open
after Source Control Laparotomy for Severe Complicated Intra-Abdominal Sepsis (the
COOL trial): study protocol for a randomized controlled trial. World Journal of Emergency
Surgery [Internet]. 2018 Jun 22;13(1):26. Available from: http://dx.doi.org/10.1186/s13017-
018-0183-4.

35. Lankisch PG, Apte M, Banks PA. Acute pancreatitis. The Lancet [Internet]. 2015
Jul;386(9988):85–96. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/s0140-6736(14)60649-8.

36. Lübbert C, Rodloff AC, Laudi S, Simon P, Busch T, Mössner J, et al. Lessons learned from
excess mortality associated with Klebsiella pneumoniae carbapenemase 2-producing K.
pneumoniae in liver transplant recipients. Liver Transpl. [Internet]. 2014;20(6):736–8.
Available from: http://doi.org/10.1002/lt.23858.
37. Mahmoud S, Shen C. Augmented Renal Clearance in Critical Illness: An Important
Consideration in Drug Dosing. Pharmaceutics [Internet]. 2017 Sep 16;9(4):36. Available
from: http://dx.doi.org/10.3390/pharmaceutics9030036.

38. Marik PE, editor. Evidence-Based Critical Care. 3rd ed. Edition. :Springer International
Publishing; 2015. p. 835.

39. Mok G, Hendin A, Reardon P, Hickey M, Gray S, Yadav K. Macrocirculatory and

Microcirculatory Endpoints in Sepsis Resuscitation. Journal of Intensive Care Medicine
[Internet]. 2020 Dec 30;36(12):1385–91. Available from:
http://dx.doi.org/10.1177/0885066620982585.

40. Montero A, Salgado Aranda, P, Gilsanz F, Maseda E. Antimicrobial management in

nosocomial peritonitis: microbiota, drug and time. Revista espanola de quimioterapia :
publicacion oficial de la Sociedad Espanola de Quimioterapia [Internet]. 2017;30 (Suppl.
1):34-38.

41. Montravers P, Assadi M, Gouel-Cheron A. Priorities in peritonitis. Current Opinion in

Critical Care [Internet]. 2020 Dec 30;27(2):201–7. Available from:
http://dx.doi.org/10.1097/mcc.0000000000000805.

42. Montravers P, Tubach F, Lescot T, Veber B, Esposito-Farèse M, Seguin P, et al. Short-

course antibiotic therapy for critically ill patients treated for postoperative intra-abdominal
infection: the DURAPOP randomised clinical trial. Intensive Care Med [Internet].
2018;44(3):300–10. Available from: http://doi.org/10.1007/s00134-018-5088-x.

43. Morrissey I, Hackel M, Badal R, Bouchillon S, Hawser S, Biedenbach D. A review of ten

years of the study for monitoring antimicrobial resistance trends (SMART) from 2002 to
2011. Pharmaceuticals (Basel). [Internet]. 2013;6(11):1335-46. Available from:
http://doi.org/10.3390/ph6111335.

44. Munoz-Price LS, Poirel L, Bonomo RA, Schwaber MJ, Daikos GL, Cormican M, et al.
Clinical epidemiology of the global expansion of Klebsiella pneumoniae carbapenemases.
Lancet Infect Dis. [Internet]. 2013;13(9):785–96. Available from:
http://doi.org/10.1016/S1473-3099(13)70190-7.

45. Napolitano LM. Intra-abdominal Infections. Seminars in Respiratory and Critical Care
Medicine [Internet]. 2022 Feb;43(01):010–27. Available from: http://dx.doi.org/10.1055/s-
0041-1741053.

46. Nishibori M, Takahashi HK, Katayama H, Mori S, Saito S, Iwagaki H, Tanaka N, Morita K,
Ohtsuka A. Specific removal of monocytes from peripheral blood of septic patients by
Polymyxin В-immobilized filter column. Acta Med. Okayama [Internet]. 2009;63(1):65–69.
Available from: https:// doi.org/10.18926/AMO/31855.

47. Nordmann P, Cuzon G, Naas T. The real threat of Klebsiella pneumoniae carbapenemase-
producing bacteria. Lancet Infect Dis. [Internet]. 2009;9(4):228–36. Available from:
http://doi.org/10.1016/S1473-3099(09)70054-4.
48. Noskin GA. Vancomycin-resistant Enterococci: clinical, microbiologic, and epidemiologic
features. J Lab Clin Med. [Internet]. 1997;130(1):14–20. Available from:
http://doi.org/10.1016/s0022-2143(97)90054-8.

49. Packialakshmi B, Stewart IJ, Burmeister DM, Chung KK, Zhou X. Large animal models for
translational research in acute kidney injury. Renal Failure [Internet]. 2020 Jan
1;42(1):1042–58. Available from: http://dx.doi.org/10.1080/0886022x.2020.1830108.

50. Pandompatam G, Kashani K, Vallabhajosyula S. The role of natriuretic peptides in the

management, outcomes and prognosis of sepsis and septic shock. Revista Brasileira de
Terapia Intensiva [Internet]. 2019;31(3). Available from: http://dx.doi.org/10.5935/0103-
507x.20190060.

51. Pea F, Viale P. Bench-to-bedside review: appropriate antibiotic therapy in severe sepsis and
septic shock–does the dose matter? Crit Care. [Internet]. 2009;13(3): 214. Available from:
http://doi.org/10.1186/cc7774.

52. Perathoner A, Klaus A, Mühlmann G, Oberwalder M, Margreiter R, Kafka-Ritsch R.

Damage control with abdominal vacuum therapy (VAC) to manage perforated diverticulitis
with advanced generalized peritonitis—a proof of concept. International Journal of
Colorectal Disease [Internet]. 2010 Feb 11;25(6):767–74. Available from:
http://dx.doi.org/10.1007/s00384-010-0887-8.

53. Perdue PW, Kazarian KK, Nevola J, Law WR, Williams T. The Use of Local and Systemic
Antibiotics in Rat Fecal Peritonitis. Journal of Surgical Research [Internet]. 1994
Sep;57(3):360–5. Available from: http://dx.doi.org/10.1006/jsre.1994.1155.

54. Perego AF, Morabito S, Graziani G, Casella GP, Parodi O. Polymyxin-B direct
hemoperfusion (PMX-DHP) ingram negative sepsis. G Ital Nefrol [Internet]. 2007 Nov-
Dec;24(6):628-9. Available from: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17068736/.

55. Perez F, Bonomo RA. Can we really use beta-lactam/beta-lactam inhibitor combinations for
the treatment of infections caused by extended-spectrum beta-lactamase-producing bacteria?
Clin Infect Dis. [Internet]. 2012;54(2):175–7. Available from:
http://doi.org/10.1093/cid/cir793.

56. Perner A, Haase N, Guttormsen AB, Tenhunen J, Klemenzson G, Åneman A, Madsen KR,
et al. Hydroxyethyl starch 130/0.42 versus Ringer's acetate in severe sepsis. N Engl J Med
[Internet]. 2012 Jul 12;367(2):124-34. Available from:
http://doi.org/10.1056/NEJMoa1204242.

57. Pezzilli R, Zerbi A, Campra D, Capurso G, Golfieri R, Arcidiacono PG, et al. Consensus
guidelines on severe acute pancreatitis. Digestive and Liver Disease [Internet]. 2015
Jul;47(7):532–43. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.dld.2015.03.022.

58. Piccioni A, Saviano A, Cicchinelli S, Valletta F, Santoro MC, de Cunzo T, et al.

Proadrenomedullin in Sepsis and Septic Shock: A Role in the Emergency Department.
Medicina [Internet]. 2021 Sep 1;57(9):920. Available from:
http://dx.doi.org/10.3390/medicina57090920.
59. Roberts JA, Paul SK, Akova M, Bassetti M, De Waele JJ, Dimopoulos G, et al. DALI:
Defining Antibiotic Levels in Intensive Care Unit Patients: Are Current -Lactam Antibiotic
Doses Sufficient for Critically Ill Patients? Clinical Infectious Diseases [Internet]. 2014 Jan
14;58(8):1072–83. Available from: http://dx.doi.org/10.1093/cid/ciu027.

60. Sartelli M, Catena F, Ansaloni L, Coccolini F, Di Saverio S, Griffiths EA. Duration of

antimicrobial therapy in treating complicated intra-abdominal infections: a comprehensive
review. Surg Infect (Larchmt). [Internet]. 2016;17(1):9–12. Available from:
http://doi.org/10.1089/sur.2015.130.

61. Sartelli M, Weber DG, Ruppé E, Bassetti M, Wright BJ, Ansaloni L, et al. Antimicrobials: a
global alliance for optimizing their rational use in intraabdominal infections (AGORA).
World J Emerg Surg. [Internet]. 2016;11(1):33. Available from:
http://doi.org/10.1186/s13017-016-0089-y.

62. Sartelli M., Catena F, Coccolini F, Pinna AD. Antimicrobial management of intra-
abdominal infections: Literature's guidelines. World Journal of Gastroenterology [Internet].
2012 March 7; 18(9):865–871. Available from: http://doi.org/10.3748/wjg.v18.i9.865.

63. Sartelli M., Viale Р.,Catena F., Ansaloni L., Moore E. et al. The 2013 update of the World
Society of Emergency Surgery (WSES) guidelines for the management of intra-abdominal
infections contains evidence-based recommendations for management of patients with intra-
abdominal infections. World Journal of Emergency Surgery. 2013;8:3.

64. Sartelli, M., Coccolini, F., Kluger, Y. et al. WSES/GAIS/SIS-E/WSIS/AAST global clinical
pathways for patients with intra-abdominal infections. World Journal of Emergency Surgery
[Internet]. 2021;16:49. https://doi.org/10.1186/s13017-021-00387-8.

65. Sawyer RG, Claridge JA, Nathens AB, Rotstein OD, Duane TM, Evans HL, et al. Trial of
short-course antimicrobial therapy for intraabdominal infection. N Engl J Med [Internet].
2015;372(21):1996–2005. Available from: http://doi.org/10.1056/NEJMoa1411162.

66. Schultsz C, Geerlings S. Plasmid-mediated resistance in Enterobacteriaceae: changing

landscape and implications for therapy. Drugs. [Internet]. 2012;72(1):1–16. Available from:
http://doi.org/10.2165/11597960-000000000-00000.

67. Shafer SL, Rathmell JP, Flood P. Stoelting's pharmacology and physiology in anesthetic
practice . 3rd ed. Philadelphia: Wolters Kluwer Health; 2015.

68. Shoji H, Opal SM. Therapeutic Rationale for Endotoxin Removal with Polymyxin B
Immobilized Fiber Column (PMX) for Septic Shock. International Journal of Molecular
Sciences [Internet]. 2021 Feb 23;22(4):2228. Available from:
http://dx.doi.org/10.3390/ijms22042228.

69. Singer M, Deutschman CS, Seymour CW, et al. The Third International Consensus
Definitions for Sepsis and Septic Shock (Sepsis-3). JAMA. 2016;315(8):801–810.
doi:10.1001/jama.2016.0287.

70. Singer M. The role of mitochondrial dysfunction in sepsis-induced multi-organ failure.

Virulence [Internet]. 2013 Nov;5(1):66–72. Available from:
http://dx.doi.org/10.4161/viru.26907.
71. Skoog P, Hörer T, Nilsson KF, Ågren G, Norgren L, Jansson K. Intra-abdominal
Hypertension—An Experimental Study of Early Effects on Intra-abdominal Metabolism.
Annals of Vascular Surgery [Internet]. 2015 Jan;29(1):128–37. Available from:
http://dx.doi.org/10.1016/j.avsg.2014.08.004.

72. Takasu O, Gaut JP, Watanabe E, To K, Fagley RE, Sato B, et al. Mechanisms of Cardiac
and Renal Dysfunction in Patients Dying of Sepsis. American Journal of Respiratory and
Critical Care Medicine [Internet]. 2013 Mar 1;187(5):509–17. Available from:
http://dx.doi.org/10.1164/rccm.201211-1983oc.

73. Tellor B, Skrupky LP, Symons W, High E, Micek ST, Mazuski JE. Inadequate Source
Control and Inappropriate Antibiotics are Key Determinants of Mortality in Patients with
Intra-Abdominal Sepsis and Associated Bacteremia. Surgical Infections [Internet]. 2015
Dec;16(6):785–93. Available from: http://dx.doi.org/10.1089/sur.2014.166.

74. Tucker RV, Williams K, Theyyunni N, Fung CM. Sepsis-Induced Cardiomyopathy Detected
With Focused Cardiac Ultrasound in the Emergency Department. The Journal of Emergency
Medicine [Internet]. 2022 Oct;63(4):e91–9. Available from:
http://dx.doi.org/10.1016/j.jemermed.2022.06.002.

75. Tzouvelekis LS, Markogiannakis A, Piperaki E, Souli M, Daikos GL. Treating infections
caused by carbapenemase-producing Enterobacteriaceae. Clin Microbiol Infect. [Internet].
2014;20(9):862–72. Available from: http://doi.org/10.1111/1469-0691.12697.

76. Udy AA, Baptista JP, Lim NL, Joynt GM, Jarrett P, Wockner L, et al. Augmented Renal
Clearance in the ICU. Critical Care Medicine [Internet]. 2014 Mar;42(3):520–7. Available
from: http://dx.doi.org/10.1097/ccm.0000000000000029.

77. Van Baal JO, Van de Vijver KK, Nieuwland R, van Noorden CJ, van Driel WJ, Sturk A, et
al. The histophysiology and pathophysiology of the peritoneum. Tissue and Cell [Internet].
2017 Feb;49(1):95–105. Available from: http://dx.doi.org/10.1016/j.tice.2016.11.004.

78. van Regenmortel N, De Weerdt T, Van Craenenbroeck AH, Roelant E, Verbrugghe W,

Dams K, et al. Effect of isotonic versus hypotonic maintenance fluid therapy on urine
output, fluid balance, and electrolyte homeostasis: a crossover study in fasting adult
volunteers. British Journal of Anaesthesia [Internet]. 2017 Jun;118(6):892–900. Available
from: http://dx.doi.org/10.1093/bja/aex118.

79. van Ruler O, Mahler CW, Boer KR, Reuland EA, Gooszen HG, Opmeer BC, et al.
Comparison of On-Demand vs Planned Relaparotomy Strategy in Patients With Severe
Peritonitis. JAMA [Internet]. 2007 Aug 22;298(8):865–72. Available from:
http://dx.doi.org/10.1001/jama.298.8.865.

80. Waibel BH, Rotondo MM. Damage control surgery : its evolution over the last 20 years.
Rev. Col. Bras. Cir [Internet]. 2012;39:314–321. Available from:
https://doi.org/10.1590/s0100-69912012000400012.

81. White BP, Wagner JL, Barber KE, King ST, Stover KR. Risk Factors for Failure in
Complicated Intraabdominal Infections. Southern Medical Journal [Internet]. 2018
Feb;111(2):125–32. Available from: http://dx.doi.org/10.14423/smj.0000000000000770.
82. Yajnik V, Maarouf R. Sepsis and the microcirculation: the impact on outcomes. Current
Opinion in Anaesthesiology [Internet]. 2022 Jan 25;35(2):230–5. Available from:
http://dx.doi.org/10.1097/aco.0000000000001098.

83. Yamamoto T, Umegae S, Matsumoto K, Saniabadi AR. Peritoneal cytokines as early

markers of peritonitis following surgery for colorectal carcinoma: A prospective study.
Cytokine [Internet]. 2011 Feb;53(2):239–42. Available from:
http://dx.doi.org/10.1016/j.cyto.2010.10.006.

84. Yang H, Du L, Zhang Z. Potential biomarkers in septic shock besides lactate. Experimental
Biology and Medicine [Internet]. 2020 Apr 10;245(12):1066–72. Available from:
http://dx.doi.org/10.1177/1535370220919076.

85. Yeh Y-C, Yu LC-H, Wu C-Y, Cheng Y-J, Lee C-T, Sun W-Z, et al. Effects of endotoxin
absorber hemoperfusion on microcirculation in septic pigs. Journal of Surgical Research
[Internet]. 2017 May;211:242–50. Available from:
http://dx.doi.org/10.1016/j.jss.2016.12.026.

86. Zhou F, Peng Z, Murugan R, Kellum JA. Blood Purification and Mortality in Sepsis.
Critical Care Medicine [Internet]. 2013 Sep;41(9):2209–20. Available from:
http://dx.doi.org/10.1097/ccm.0b013e31828cf412.

87. Бідюк Д, Фуртак А, Мотринець Н. Лікування гострого панкреатиту: від терапії

нозологічної форми до терапії ускладнень. Proceedings of the Shevchenko Scientific
Society Medical sciences [Internet]. 2017;49(1):58–63. Available from:
https://doi.org/10.25040/ntsh2017.01.03.