Правопис- не- з іменними частинами мови та прислівником

Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться
разом. Заперечна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не робота, не прийшов, не забуду,
не ти), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (неробство, незабутній,
незабаром).
1. Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха, нездара, негода, неук;
невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя.
1. Нескоримим [їм] навік хай квітує земля! 2. Прекрасні і невмирущі пісні склав наш народ на вічну
пам’ять і немеркнучу славу про свою багатовікову боротьбу. 3. Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов
незагойна рана. (Леся Українка.) 4. Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині.
2. Завжди окремо –не- пишеться з числівниками, займенникамиі прийменниками: не два, не десять,
не перший, не четвертий, не ми, не наш, не будь-який (але виняток: неабиякий і не абиякий), не до
речі, не з руки.
1. Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один вік,похилився над Дніпром вже майже без гілля.
2. Не ти, брате, перший, не ти й останній. 3. Все це багатство не з неба впало. 4. Люблю співать, та тільки
не з глухим!
3. З іменниками –не- пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення.
Якщо йдеться про нове поняття, то не пишемо разом: небезпека (загроза); небилиця (вигадка); неволя
(рабство); недоля (лихо); недруг (ворог); недовіра (підозра); неправда (брехня); неприязнь (ворожість);
неслава (поговір); неспокій (тривога)
Якщо ж заперечується, відкидається щось, то не пишемо окремо: не друг (а товариш, співробітник,
просто знайомий, випадкова людина, ворог); не приязнь (а любов, байдужість, ворожість), не правда
(а жарт, вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей, почуття обов’язку, заробіток, гроші, ганьба)
1. Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення. 2. Ми не лукавили з
тобою, ми просто йшли; у нас нема зерйа неправди [брехні] за собою. 3. Прийдешнє осяває наші лиця,
неспокій [рух] творчий з вічністю єдна. 4. Людська недоля [лихо] будила не розпач в мені, а бажання
кращої долі, яснішої. (Леся Українка.) 5. Згода будує, а незгода [сварка] руйнує. (Народна творчість.)
4. З прикметниками й прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у
вимогах), невмілий (безпорадний), недобрий (злий), нелегкий (важкий), недалеко (близько),
недоброзичливо (вороже), нерішуче (вагаючись), несумлінно (абияк).
Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується:
робота не вас дорога не далека; надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними
словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто і под.: робота аж ніяк не важка; ні, дорога не
далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне.
Але в цих самих висловах (якщо в них нема заперечних слів) –не- можна писати й разом: робота
неважка; дорога недалека; надворі нехолодно. У такому разі речення стає стверджувальним.
Завжди окремо пишеться –не-, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; дорога не далека, але й
не близька; надворі не холодно, а так собі.
1. Туман уже вкрив морську далечінь, але тут, в бухті, він був негустий [рідкий]. 2. В лісі поночіє, але
темрява не густа, а прозора. 3. Кому власна батьківщина з малих літ не дорога — той непевна [сумнівна]
є людина. 4. Тільки той прожив не марно, хто злу ішов наперекір. (І. Муратов.) 5. На душі у мене тепло й
гарно, що недарма [з користю] я по землі ходив, що народився я на світ немарно [з користю]! 6. Нелегко
[важко] бути людиною. 7. Я вас прошу мене належно зрозуміти: не легко вгадує і око не сліпе, чим
вийдуть у житті такі чи інші діти. (М. Рильський.) 8. Для щирої душі, незлого [доброго] серця не треба
красномовства, тільки правди. (Леся Українка.)
Та це ж просто...
Допитливий. Отже, не з прикметниками й прислівниками можна писати, як хочеш?
Кмітливий. Не як хочеш, а залежно від того, що хочеш сказати: заперечуєш щось — пиши окремо;
стверджуєш — пиши разом.
ВПРАВА 1. Поясніть, чому не з тим самим словом написано по-різному. Чи можна написати його
навпаки?
1. Микола вже був не/молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, з міцним станом, широкими
плечима. (І. Нечуй-Левицький.) 2. Харитон Шакула був чоловік вже не/молодий — літ під
сорок. (М. Коцюбинський.) 3. Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою не/молода лікарка. (М.
Стельмах.)
ВПРАВА 2. Перепишіть, розкриваючи дужки.
I. 1. Хай розквітне веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (П. Тичина.) 2. То
(не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини. (П.
Тичина.) 3. Душа народу (не) сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді (не) переможна, коли
любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч
віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.)
6. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним. (Л. Дмитерко.) 7. Краса — лиш
відображення земного у (не) земному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім’ї (не) порозуміння
тривають (не) довго. (О. Копиленко.)
II. 1. Слово, моя ти єдиная зброє, ми (не) повинні загинуть обоє. 2. (Не) марно, ні, боями край гримів,—
минули дні і злиднів, і (не) годи. 3. Ми — (не) безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. (В.
Симоненко.) 4. Ніде (не) видно ні живої душі. 5. На заході догоряла ніжна (не) смілива заграва. 6. Крізь
пелену туману проступали якісь (не) виразні силуети. 7. (Не) чутними кроками увійшли в село запашні
присмерки. 8. Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і (не) скінченний Чумацький Шлях простягся у
вічність.
Правопис не з дієсловом
З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) –не- звичайно пишеться окремо: не написати, не
написав, не пишу, не писатиму, не пишучи, не написавши, не написано.
І. Коли ти маєш вчинити щось погане, сім разів подумай — і не вчини, а добро роби не думаючи. 2. Не
бійся правди, хоч яка гірка. 3. Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить. 4. Хочу, щоб
ніколи, ніколи не зачерствіло серце. (М. Стельмах.) 5. Ніхто не міряв серця глибочінь, ніхто не знає меж
його, ні краю. 6. Такої мови не чувано в сій хаті досі.
1. Але разом –не- пишеться:
а) у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непокоїти, непритомніти,
нетерпеливитися, нетямитися, нехтувати, які без не не вживаються;
б) у дієсловах нездужати (хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити), нестямитися
(втратити самовладання);
проте ці дієслова не слід сплутувати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися
(не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), не стямитися (не прийти до тими, не
встигнути збагнути), з якими –не- пишеться окремо.
1. Як я ненавиджу вас, добрі, тирі, що служите неправді, підлоті! 2. Це заважає вам, турбує вас,
тривожить, непокоїть?3. Нездужає Катерина, ледве, ледве дише. 4. Рук не здужаю здійняти, бо не їла й не
пила.5. Школярі незчулися, коли вдарив дзвоник.
2. Разом –не- пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недобачати
(погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати
неприязнь), недосипляти (мало спати), недоїдати (голодувати), недооцінювати (знижувати оцінку),
недовиконувати (виконувати неповністю). Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-,
перед якими вжито заперечну частку не: не добачити (не помітити), не дослухатися (не
прислуховуватися), не дотягнутися (не дістати).
1. Щасливий той, хто бачив мрію, але не доторкнувсь її. (Д. Павличко.) 2. Часом думаю, що занадто
замовчувати і недоговорювати [затаювати] те, що можна зовсім просто і щиро
сказати, теж не слід.3. Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту.
4. От вона поневіряється із своїм старим в убогій хатині, недоїдає й недосипає.
3. З дієприкметником –не- може писатися і окремо, і разом.
Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то –не- обов’язково пишеться окремо: не знаний
(де?) тут; не бачений (д о к и?) ще; не чуваний (кол и?) ніколи; не полоханий (к и м?) ніким; не
задоволений (як?) зовсім.
Якщо при дієприкметнику нема пояснювального слова, то-не- можна писати і разом, і окремо, як із
прикметником (див. § 90, п. 4): поле незасіяне і поле не засіяне; шлях нелегкий і шлях не легкий.
1. Вимагає час новий, щоб ми діла вершили ще не знані.2. Мені поля задумливо шептали свої ніким не
співані пісні. (В. Симоненко.) 3. Нема полону й рабства для душі, не скутої нікчемним страхом смерті. 4. А
всі оті будовані і незбудовані твої кораблі, вони всі попереду.5. І не всі теореми доведені, не дочитані
[заперечення] всі казки.
4. Слід розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити формою нема), у якому не пишеться
разом, і дієслово не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.
1. І немає [нежа] маленьких людей — є лиш душі малі. 2. Немає [нема] на світі нічого страшнішого за
нелюдяних людей. 3. Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу поклада за друзів. 4. Немає
[нема] щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для всіх. 5. Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Чому по-різному написано не у виділених словах?
Колись пани не доїдали і селяни недоїдали.
ВПРАВА 3. Перепишіть, розкриваючи дужки.
I. 1. Те, що ви (не) докували, я з синами докую.2. Ми ніколи (не) скаржилися, доля наша завжди була
нелегка, але наша, наша, ні в кого (не) позичена, (не) дарована ніким, ні в кого (не) просили, самі
виривали власними руками і (не) хочемо іншої, (не) зміняємо на іншу. 3. Хто моря переплив і спалив
кораблі за собою, той (не) вмре, (не) здобувши нового добра. 4. Глухо зітхали хвилі, білі чайки (не)
покоїлись над озером. 5. Як (не) любити роботи розумної, праці, що дух веселить? (М. Рильський.) 6. Де
творчості (не) має, там і життя нема. 7. Я (не) люблю, коли кричать, (не) навиджу, коли лякають,
соромлюся, коли звикають, принижень несучи печать. 8. Життя (не) має ціни, а воля дорожча за життя.
II. 1. Хто (не) жив посеред бурі, той ціни (не) знає силі, той (не) знає, як людині боротьба і праця милі.
2. Хто голоду (не) знав, (не) звідав спраги, (не) знатиме, який у хліба смак. 3. Страшнішої (не) має сліпоти,
як сліпота духовна. 4. (Не) зчувся — літо проминуло. (Л. Горлач.) 5. Вітерець з берега (не) покоїв море.6.
Лише мох вкривав собою оте віковічне, ніким (не) займане каміння. 7. (Не) гріє сонце на чужині. 8.
Купець той багато неправди робив: мірявши — (не) домірював, важивши — (не) доважував, дурив
людей.
III. 1. (Не) має пісні без любові, (не) має пісні без труда. 2. Засмалені матроси співають на палубі про (не)
відкриті ще землі, про зелені тропічні країни. 3. Синьо-рожева хмарка вгорі пливла самотньо над (не)
міряним степом.4. Червоні маки! Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким (не) засіяні,
але радуючи всіх. 5. А я, молоденька, вже горя зазнала, вечероньки (не) доїла, нічки (не) доспала.
(Народна творчість.) 6. Меншої дочки генеральша (не) долюблювала. 7. (Не) женися на багатій, бо
вижене з хати, (не) женися на убогій, бо (не) будеш спати. (Т. Шевченко.) 8. Хто розуму
(не) має, тому й коваль (не) вкує. (Народна творчість.)