E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.

1051/e3sconf/202021002001
Subscribe to DeepL Pro to translate larger documents.
ITSE-2020
Visit www.DeepL.com/pro for more information.

Застосування інформаційних технологій для

відтворення кольору та управління
технічними системами в поліграфічному
виробництві
Ольга Гур'янова1 , Артем Гнібеда2,* , Олена Філімонова2 , Катерина Пухова3 та Любов
Котельницька4
1Академія медіаіндустрії, 127521, Москва, вул. Жовтнева, 105/2, Росія.
2Московський університет промисловості та фінансів "Синергія", 125190, Москва,
Ленінградський проспект, 80Г, Росія.
3Московський політехнічний університет, 107023, Москва, вул. Велика Семенівська, 38, Росія,
4Донський державний технічний університет, 344003, площа Гагаріна, 1, Ростов-на-Дону, Росія

Анотація. У статті розроблено процес моделювання кольороподілу

при відтворенні графічної інформації в поліграфічній технології,
показано управління технічною системою на кожному етапі. З
використанням інформаційних технологій цей складний і
багатоетапний технологічний процес перетворення кольору
здійснюється в автоматичному режимі, що не дозволяє показати
чіткість технологічних операцій.

1 Вступ
Для забезпечення можливості відтворення повнокольорового зображення за
допомогою поліграфічних технологій в процесі отримання репродукції необхідно
здійснити перехід до чотириканального колірного простору CMYK, використовуючи
друкарські фарби субтрактивного синтезу: блакитний, пурпурний, жовтий і чорний
(ключовий колір, Kontur). Цей колірний простір не є стандартним для системи
цифрової обробки зображень, де частіше використовується триканальний колірний
простір RGB та його похідні, такі як HSB, HSI. Для переходу до простору CMYK
використовується система управління кольором (CMS), заснована на апаратно-
незалежних колірних просторах PCS і системі профілів пристроїв, які враховують
особливості формування кольору на конкретному друкарському пристрої. Однак
існують загальні принципи формування кольору, обумовлені субтрактивною
системою синтезу і обмеженнями кількості фарби, що наноситься на поверхню
задруковуваного матеріалу, все разом це називається автотипним синтезом. Умовами
автотипного синтезу є прозорість фарб, перекриття фарб і формування зображення з
мікрокрапок різного розміру. Процес представлення зображення в чотириканальному
колірному просторі CMYK називається процесом кольороподілу, а процес поділу
зображення на мікрокрапки - процесом растрування. Процес кольороподілу
здійснюється в системі CMS, а растрування - в спеціальних процесорах растрових
зображень (RIP). Обидва процеси виконуються в цифровому вигляді, і не існує
візуального уявлення про те, як ці процеси відбуваються і як
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

* Автор-кореспондент - artemgnibeda@yndex.ru

© Автори, опублікована EDP Sciences. Це стаття з відкритим доступом, що розповсюджується на умовах Creative
Commons Attribution License 4.0 (http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

зміни, внесені до параметрів кольороподілу та растрування, впливатимуть на

кінцевий результат. Єдиним способом оцінити вплив описаних перетворень є
проведення цифрової кольоропроби, за допомогою якої можна проконтролювати
кінцевий результат, що не дозволяє зрозуміти суть процесу та вплив окремих його
етапів. Для розуміння та інтерпретації отриманих результатів необхідне коректне
моделювання на етапі проектування поліграфічного відтворення [1-9].
Метою дослідження є моделювання процесу кольороподілу та створення
алгоритму, який враховує природні перетворення, що дозволяє реалізувати та наочно
представити управління технічною системою на кожному етапі процесу відтворення
графічної інформації з використанням сучасних інформаційних технологій. Для
досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
• Моделювання процесу кольороподілу з використанням інформаційних технологій;
• Проведення вимірювань за допомогою програмного середовища та визначення
спотворень отримання інформації за фільтрами кольороподілу RGB;
• Реалізація корекції спотворень для отримання інформації за RGB фільтрами шляхом
приклад програмного моделювання аналогового процесу маскування.
• Моделювання процесу скринінгу та підвищення тонусу;
• Моделювання автотипного синтезу.
Методи та інструменти дослідження. Для вирішення поставлених завдань і
досягнення кінцевої мети дослідження в рамках даної роботи були використані
можливості сучасних графічних редакторів, процесорів растрових зображень, а також
методи обробки цифрової графічної інформації, успішно реалізовані в інноваційних
технологіях.
З переходом від аналогових технологій обробки візуальної інформації до
цифрових процес кольороподілу став повністю автоматизованим і, як наслідок,
прихованим. Раніше, стосовно аналогової фотографії, цей процес реалізовувався
шляхом послідовного фотографування кольорового зображення за трьома
кольороподілювальними фільтрами (синім, зеленим і червоним), встановленими
перед об'єктивом камери. В даний час зображення перетворюється в цифрову форму
в процесі його сканування цифровим обладнанням - сканером або цифровою
камерою, де світлорозділові фільтри встановлені безпосередньо перед
світлочутливим сенсором.
Процес кольороподілу включає наступні етапи: аналітичний, перехідний та етап
синтезу. На аналітичному етапі відбувається зчитування вихідного зображення в
трьох основних зонах видимого діапазону спектра електромагнітного
випромінювання - синьому, зеленому, червоному. В результаті зчитане зображення
розбивається на три канали колірного простору RGB. Далі зображення, отримане за
червоним фільтром, буде використано для формування градацій оптичних густин для
блакитного чорнила, за зеленим кольороподілювальним фільтром - для пурпурного
чорнила, за синім - для жовтого чорнила. На аналітичному етапі неминуче виникають
явища, які в подальшому призведуть до некоректної передачі кольору відтвореного
зображення.
Гіпотетично кожна фарба субтрактивного синтезу повинна поглинати частину
електромагнітного випромінювання в єдиній області видимого спектру. У цьому
випадку розподіл значень спектрального коефіцієнта відбиття електромагнітного
випромінювання ρ для фарби повинен мати вигляд, представлений на графіках у
таблиці 1 (виділено товстою лінією). Однак такий розподіл можливий лише для так
званих ідеальних двозонних фарб. Таких фарб у природі не існує, оскільки вони є
"модельними" фарбами.
Якщо використовуються реальні фарби, спектральні криві відбиття мають інший
характер. Наприклад, синя фарба, яка повинна повністю відбиватися в синій і зеленій
областях спектра, насправді має часткове поглинання в цих областях. Це призводить
до того, що ця фарба виділяється не тільки за червоним фільтром, а й частково за
2
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

синім і зеленим. Згодом, на етапі синтезу, пурпурний і жовтий кольори ляжуть на ті

місця, які спочатку призначалися для синього. Те саме відбудеться і з іншими (табл.
1).

3
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

Таким чином, надмірне поглинання реальних фарб у тих зонах видимого

діапазону електромагнітного випромінювання, де його не повинно бути, призводить
до недоліків кольороподілу, які називають спотвореннями надлишком фарби. Існує
також інша проблема, пов'язана з тим, що надмірне відбиття кольорів у зонах
поглинання призводить до зменшення градієнта виділених фарб відносно градієнта
чорної фарби [10-15]. Цей дефект кольороподілу називається спотворенням через
нестачу фарби (табл. 1).
Таблиця 1. Спектральні характеристики реальних фарб
Блакитний Пурпурний. Жовтий
Надлишок фарби

Відсутність фарби

На перехідному етапі здійснюються перетворення, які виникають при реєстрації

кольороподілу зображення. Тому основним завданням, яке доводиться вирішувати на
цьому етапі, є усунення тих небажаних явищ, які виникають на аналітичному етапі.
На цьому етапі також виконується операція растрування - перетворення
напівтонового зображення в бінарне мікролінійне зображення.
Остаточне формування кольорової репродукції відбувається на третьому етапі -
етапі синтезу. У поліграфічному відтворенні - це друк суміщених кольороподілених
зображень за допомогою субтрактивних синтетичних фарб на задруковуваному
матеріалі (папері, плівці тощо). Саме на етапі отримання готового відбитка стають
очевидними спотворення, що виникли на аналітичному етапі процесу кольороподілу.
Усунення спотворень отриманої інформації за фільтрами кольороподілу RGB
раніше, стосовно аналогових технологій, виконувалося за допомогою
одноступеневого перехресного фотографічного маскування. Суть цього методу
полягає в наступному: в процесі виділення, наприклад, пурпурової фарби за зеленим
кольороподілювальним фільтром отримується напівтонове зображення, де відповідна
фарба має градацію - її легко простежити, якщо оригінал містить необхідну
ступінчасту шкалу (рис. 1, а, шкала друга зверху). Водночас можна помітити, що на
отриманому зображенні шкала для синьої фарби також має градацію, що свідчить
про спотворення першого типу (рис. 1, а, перша шкала зверху). Таким чином,
необхідно домогтися усунення градації на цій шкалі. Для цього за червоним фільтром
(який забезпечує виділення синьої фарби) робиться зображення у відтінках сірого,

4
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

який має градієнт, що відповідає градієнту небажаної фарби на зображенні зеленого

фільтра - маска (рис. 1, б). При цьому маска повинна мати зворотну полярність (тобто
мати розподіл оптичної щільності, протилежний до оригіналу - рис. 1, в). Поєднання
кольороподіленого зображення і маски між собою дає бажаний результат - градація
зберігається тільки на пурпуровій шкалі (рис. 1, г). Для корекції зображення з синім
фільтром, призначеним для виділення жовтого чорнила, необхідне зменшення
градієнта пурпурової шкали, тому маска виконана за зеленим кольороподілювальним
фільтром, що забезпечує виділення пурпурової фарби. Основи методу однокрокового
перехресного фотографічного маскування досі використовуються в різних цифрових
алгоритмах обробки інформації про зображення.

a b c d

Рис. 1. Послідовність операцій для усунення спотворень отримання інформації за зеленим

фільтром: а - зображення, отримане за зеленим фільтром; б - зображення, отримане за
червоним фільтром; в
- маска; d - результат поєднання маски та оригінального зображення
Тепер необхідність у виготовленні масок відпадає через те, що усунення
вищеописаних спотворень відбувається за рахунок підбору компенсуючих
коефіцієнтів вже на етапі цифрової обробки зображення за кольороподілювальним
фільтром, розташованим безпосередньо перед сенсором, в залежності від пропускної
здатності кольороподілювального фільтра. Таким чином, якщо розглядати процес на
прикладі рисунка 1, то етапи b і d оминаються. Основна складність, яка виникає на
цьому етапі, полягає в тому, що раніше спотворення кольороподілу можна було
безпосередньо спостерігати за допомогою аналогових технологій, але зараз
можливість спостерігати проміжні стадії цього процесу втрачена і в результаті
процес ускладнився.
Для того, щоб мати можливість сформувати наочний приклад відображення
проміжних етапів процесу кольороподілу, пропонується імітаційна модель, яка
працює за наступним алгоритмом, представленим на рисунку 2.
Представлений алгоритм включає наступні етапи:
1. Цифрове відтворення оригінального зображення;
2. Перетворення в простір поліграфічного синтезу CMYK;
3. Створення багатогранних шкал для контролю процесу кольороподілу та
моделювання тріади поліграфічних синтетичних фарб;
4. Імітація послідовної цифрової візуалізації зображення за основними фільтрами:
червоним, синім, зеленим;
5. Вимірювання полів шкал на світловому каналі (яскравості);
6. Побудова градаційних характеристик;
7. Усунення спотворень кольороподілу кожного колірного каналу за допомогою
налаштування градаційних характеристик;
8. Перетворення кожного колірного каналу зображення в растрове зображення зі
змінними параметрами:
• Вихідна роздільна здатність;
• Напівтоновий екран Лініатура;

5
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

• Модуляція сигналу (AM напівтоновий екран, FM напівтоновий екран, гібридний

напівтоновий екран);
• Кут повороту півтонового екрана;
• Форма растрової точки.
9. Моделювання посилення тону здійснюється за формулою Шеберстова-Мюррея-Девіса
(1):
1-10 p−D
(1)
ΔS =
1-10−D pl

де Dp - оптична густина суцільного кольору; Dpl - оптична густина друку

поверхні; а ΔS - це приріст площі растрової точки. Моделювання посилення тону в
програмному середовищі означає, що пористість растрового зображення
розбивається на квадрати, що складаються з N × N елементів. Кількість цих елементів
змінюється на деяку величину ∆N;
10. Розфарбовування в кольори поліграфічного синтезу;
11. Синтез (поєднання);
12. Моделювання візуального сприйняття за допомогою фільтра гауссового розмиття
(2):

x2 + y2

h(x, y) = e 2σ (2)
2

де σ - середньоквадратичне відхилення, x, y - координати

зображення.

6
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

Рис. 2. Алгоритм моделювання процесу кольороподілу при відтворенні графічної інформації

7
E3S Web of Conferences 210, 02001 (2020) https://doi.org/10.1051/e3sconf/202021002001
ITSE-2020

2 Висновки
З появою інформаційних технологій процес обробки візуальної інформації все більше
автоматизується, але при цьому за кадром залишаються основи процесу, необхідні
для його глибокого розуміння. У цій статті запропоновано алгоритм моделювання
процесу кольороподілу, який наочно демонструє недоліки, що виникають при
відтворенні візуальної інформації в поліграфічних технологіях. Цей алгоритм дає
можливість реалізувати управління технічною системою на кожному етапі
репродукційного процесу шляхом візуалізації проміжних результатів кольороподілу.
З використанням інформаційних технологій цей складний і багатоетапний
технологічний процес перетворення кольору здійснюється автоматично, що не
дозволяє показати чіткість виконання технологічних операцій.

Посилання
1. Y. Кузнєцов, Журнал досліджень друкарства та медіа-технологій, 4, 227-238 (2019)
2. V. Жбанова, Ю. Парвусов, Журнал оптичних технологій, 3, 177-182 (2019) doi:
10.1364/jot.86.000177;
3. E. А. Денисова, В. В. Уздовський, В. І. Хайновський, Напівпровідники, 13, 1684-
1688 (2011) doi: 10.1134/s1063782611130070;
4. I. Декман, П. Бальтазар, Л. Адріан, П. Ана, К. Аріас, Органічна електроніка, 56,
139-145 (2018) doi.org/10.1016/j.orgel.2018.02.009;
5. X. Гуолян, Т. Цінпін, Всесвітня академія науки, інженерії та технологій,
65, 497-501 (2010)
6. J. Лундстрем, A. Верікас, Системи, засновані на знаннях Системи,
засновані на знаннях, 37, 70-79 (2013) doi.org/10.1016/j.knosys.2012.07.022)
7. E. Галич, І. Левак, І. Зякич, Procedia Engineering, 100, 1532 - 1538 (2015) doi:
10.1016/j.proeng.2015.01.525
8. Z. Жолек-Трижновська, Я. Іздебська, Барвники і пігменти, 96(2), 602-608 (2013)
doi.org/10.1016/j.dyepig.2012.10.003
9. К.-М. Цай, Візерунок Розпізнавання, 45(2), 1341-1362 (2012)
doi.org/10.1016/j.patcog.2011.09.024
10. Y. Zheng, Z. Jiang, H. Zhang, F. Xie, J. Shi, C. Xue, Комп'ютерні методи та
програми в біомедицині, 170, 107-120 (2019) doi: 10.1016/j.cmpb.2019.01.008
11. T. Гош, К. Мартінсен, Інженерна наука та технології, міжнародний журнал, 23(3),
650-663 (2020) doi.org/10.1016/j.jestch.2019.09.003
12. J. Протопопова, С. Кулі, Procedia Computer Science, 169, 168-172 (2020)
doi.org/10.1016/j.procs.2020.02.130
13. P. S. Гураль, Планетарний та космічні Наука, 182, 104-
847 (2020) doi.org/10.1016/j.pss.2020.104847
14. L. Zhang, L. Zhang, L. Zhang, EURASIP Journal of Visual Communication and Image
Representation, 65, 102-689 (2019), doi.org/10.1186/s13640-018-0383-6
15. D. Donevski, Журнал візуальної комунікації та репрезентації зображень, 44, 40-49
(2017), doi.org/10.1016/j.jvcir.2017.01.018