Національний медичний університет ім.О.О.

Богомольця
Каферда психіатрії і наркології

Реферат
на тему
Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання
алкоголю.

Виконала студентка 6 курсу 1 медичного факультету

Групи 8112
Давиденко Юлія Андріївна
+38 050 673 24 04

Київ-2024
Алкоголь — психоактивна речовина, яку найчастіше використовують у всьому
світі. Впливаючи біполярно, алкогольні напої спричинюють ейфорію і знімають
емоційне напруження. У разі повторних вживань алкоголю умовно-рефлекторно
закріплюється прагнення усувати в такий спосіб емоційне напруження, і вживання
спиртних напоїв перетворюється на звичку. Пік уживання алкоголю припадає на
вік 20—40 років.
КЛАСИФІКАЦІЯ АЛКОГОЛЬНИХ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ
I. Гостра алкогольна інтоксикація:
1) просте алкогольне сп'яніння;
2) патологічне сп'яніння.
II. Побутове пияцтво.
III. Хронічний алкоголізм.
IV. Металкогольні психози.
ГОСТРА АЛКОГОЛЬНА ІНТОКСИКАЦІЯ
Гостра алкогольна інтоксикація (алкогольне сп'яніння) —симптомокомплекси
психічних, вегетативних і неврологічних порушень, зумовлених дією алкоголю.
Алкоголь легко проникає через біологічні мембрани, змішуючись з водою і легко
розчиняючись у жирових розчинах. Усмоктування йоге в кров починається вже в
ротовій порожнині, ще швидше це відбувається у шлунку і кишечнику, із кров'ю
алкоголь поширюється по всьому організму.
ПРОСТЕ АЛКОГОЛЬНЕ СП'ЯНІННЯ
Просте алкогольне сп'яніння — найчастіший вид гострої алкогольної інтоксикації.
Ступінь вираженості і форми психічних, неврологічних і вегетативних порушень
при цьому залежать від дози спожитого алкоголю, статі, зіку, соматичного стану,
психологічних властивостей особистості, її змоційного стану, міцності напою і
форми його споживання. Розділяють три ступені тяжкості алкогольного сп'яніння.
Легкий ступінь простого алкогольного сп'яніння виникає в разі концентрації
алкоголю в крові від 20 до 100 ммоль/л і характеризується зниженням активного
гальмування. З'являються відчуття психічного і фізичного комфорту. Настрій
підвищується, у людей виникає бажання багато говорити, зони відчувають
бадьорість і наповнення силою, полегшуються соціальні контакти. Середній
ступінь простого алкогольного сп'яніння настає в разі концентрації алкоголю в
крові від 100 до 250 ммоль/л і характеризується зниженням процесу збудження.
Змінюється настрій від ейфоричного до дратівливого, невдоволеного. З'являється
надмірна вразливість, незадоволеність тим, що відбувається, відповідні вислови і
вчинки п'яного. Знижується можливість правильно оцінювати те, що відбувається
навколо, що нерідко призводить до негативних, а часом і протиправних дій.
Сповільнюється процес мислення, судження стають плоскими, мова змазаною із
персевераціями. Людині, що сп'яніла, важко підбирати слова, з'являється дизартрія.
Важкий ступінь простого алкогольного сп 'яніння. Розвивається в разі концентрації
алкоголю в крові від 250 до 400 ммоль/л і виявляється пригніченням свідомості від
оглушення, сомноленції до коми. Виражені неврологічні порушення, атаксія,
м'язова атонія, дизартрія, амімія. Виникають вестибулярні розлади: нудота,
блювання, запаморочення, відчуття дзенькоту у вухах. Знижується гострота зору,
порушується орієнтування в просторі. З'являються психосенсорні розлади, ілюзії.
Сп'янілий виглядає сонливим і незабаром засинає наркотичним сном, іноді в
незручних позах і невідповідних місцях. Під час сну іноді відбувається мимовільне
сечовипускання і дефекація. У разі концентрації алкоголю в крові до 700 ммоль/л
може настати смерть від паралічу дихання.
ПАТОЛОГІЧНЕ СП'ЯНІННЯ
Патологічне сп'яніння є гострим психотичним станом, який виникає після
споживання різних доз алкоголю (від 50—150 мл до 300—500 мл у перерахунку на
40° напої), що є своєрідною ідіосинкразією до алкоголю. Сп'янілий зненацька стає
тривожним, розгубленим, відстороненим від зовнішнього світу, рухи його швидкі,
висловлювання набувають загрозливого характеру. Переживання хворого
виявляються в коротких репліках, напруженій манері триматися, що мають захисну
спрямованість. Раптово розвивається сутінковий стан свідомості, що якісно
відрізняється від оглушення, яке спостерігається в разі простого сп'яніння.
Змінюється сприйняття навколишнього, котре набуває загрозливого характеру та
призводить до розгубленості, тривоги, страху, жаху. У хворих зберігається
здатність здійснювати досить складні цілеспрямовані дії. При цьому вони
дезорієнтовані. Мова збіднена і відображає тематику хворобливих переживань.
Останні частіше уривчасті, безглузді, нестійкі. Закінчується патологічне сп'яніння
раптово, іноді воно переходить у сон, що є наслідком попереднього емоційного і
рухового збудження. У подальшому виникає повна чи часткова амнезія. Основним
у клінічній картині патологічного сп'яніння є перекручене сприйняття дійсності із
накопиченням у свідомості хворобливих, маревних переживань з напруженістю,
страхом, тривогою.
ПОБУТОВЕ ПИЯЦТВО
Побутове пияцтво є шкідливою звичкою, що може трансформуватися у хворобу —
алкоголізм. Основний показник побутового пияцтва — частота і кількість
уживаного алкоголю як засобу вирішення психологічних, соціальних біологічних
проблем.
ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ
Алкогольна потреба розвивається в різних людей у неоднаковому темпі, це
залежить від особливостей особистості, її морально-етичних установок, звичаїв
мікросоціального середовища, перевагою цього способу релаксації перед іншими.
НАРКОМАНІЧНИЙ СИНДРОМ
У хворих на алкоголізм формуються ознаки наркоманічного синдрому, з яких
загальними для всіх форм хвороби є: патологічне прагнення до спиртних напоїв,
алкогольний абстинентний синдром і алкогольна деградація особистості.
Патологічне прагнення до спиртних напоїв витісняє інші інтереси і мотиви, воно не
може бути пригнічено самим хворим і алкогольне сп'яніння стає самоціллю, при
цьому втрачається кількісний і ситуаційний контроль над споживанням спиртного.
Хворі вживають алкоголь незалежно від обставин і звичайно в дозах, що
спричинюють сп'яніння, оскільки вони не відчувають насичення алкоголем.
Алкогольний абстинентний синдром — комплекс вегетативних, сомато-
неврологічних і психічних порушень, що виникають у хворих на алкоголізм під час
стримування від споживання алкоголю після тривалого і масивного пияцтва.
Клініка алкогольного абстинентного синдрому складається з постінтоксикаційних
симптомів і симптомів, характерних для алкоголізму. Серед постінтоксикаційних
розладів найбільш часті такі, як: головний біль, запаморочення, загальна слабкість,
розбитість, спрага, сухість у роті, відсутність апетиту, рідкі випорожнення,
підвищення артеріального тиску, неприємні відчуття в області серця, животі,
поганий настрій, зниження працездатності. У стані алкогольної абстиненції мають
місце й ознаки хронічної інтоксикації ЦНС: тривожний сон з яскравими,
неприємними сновидіннями, гіперакузія, гіпнагогічні, а іноді окремі яскраві
слухові і зорові галюцинації, ідеї відношення, винуватості, самоприниження,
значний тремор рук, язика, усього тіла, пітливість, тахікардія, ністагм, у деяких
хворих — судомні напади. Абстинентний синдром у разі алкоголізму виникає
через 6—48 год після останнього споживання алкоголю і триває від 2—3 днів до 2
—3 тиж.
ОСОБЛИВОСТІ АЛКОГОЛЬНОЇ ПСИХІЧНОЇ ДЕГРАДАЦІЇ
Зміна особистості у разі алкоголізму визначається стадією захворювання. На ранніх
стадіях звичайно відбувається загострення преморбідних особистісних рис,
найбільш поширеними є такі їхні типи: 1. Синтонний тип — підвищений настрій,
життєрадісність, товариськість, оптимізм, нерозбірливість у знайомствах, зайва
відвертість зі сторонніми. 2. Нестійкий тип — залежність від оточуючих,
схильність до зовнішніх впливів, нестійкість інтересів і намірів, нездатність до
подолання перешкод, до систематичної праці, бажання розваг, прагнення до
асоціальних компаній. 3. Астенічний тип — збудливість, що переважає над
слабкістю і виснажливістю, уразливість, схильність до афектів, після яких настає
заспокоєння з жалем із приводу своєї поведінки. 4. Експлозивний тип — ворожість,
невдоволення, підвищена вразливість, дратівливість, що перетворюється на
агресивність.
СТАДІЇ АЛКОГОЛІЗМУ
Перша (початкова) стадія алкоголізму. Для цієї стадії характерний первинний
патологічний потяг до алкоголю, зниження кількісного контролю, підвищення
толерантності, зростання алкогольної амнезії. У половині випадків ознаки І стадії
алкоголізму формуються в осіб віком до 25 років, в останніх — в 25—35 років і
вкрай рідко — у пацієнтів старшого віку. Тривалість стадії від 1 до 6 років. Друга
стадія алкоголізму. Головна її діагностична ознака — абстинентний синдром. Крім
того, збільшується вираженість усіх симптомів хвороби, характерних для І стадії. II
стадія алкоголізму формується у віці 25 — 35 років, тривалість її в 2/3 хворих
менше 10 років, у І/3 — 10—15 років. Третя стадія алкоголізму. Потяг до алкоголю
набуває характеру нестримного, виникає спонтанно і вимагає вживання спиртного
у великих кількостях. Подібний потяг нагадує голод чи спрагу. У цій стадії
відбувається зниження толерантності до алкоголю. У III стадії алкоголізму
формуються грубі, часто невиправні патологічні зміни у всьому організмі.

Металкогольні психози.
Металкогольні психози — гострі, затяжні та хронічні розлади психічної
діяльності, що виникають у хворих на алкоголізм переважно в II і III стадії
хвороби.
У МКХ-10 наведена така класифікація металкогольних психозів:
F10.4 — стан невживання з делірієм внаслідок вживання алкоголю
F10.5 — психотичні розлади внаслідок вживання алкоголю (галюциноз, алкогольне
марення ревнощів)
F10.6 — алкогольний амнестичний синдром (енцефалопатія Гайне— Верніке,
синдром Корсакова)
У вітчизняній наркології металкогольні психози класифікуються за
синдромальними ознаками і перебігом.
I. Гострі металкогольні психози: 1) алкогольний делірій; 2) гострий
галюциноз; 3) гострий параноїд.
II. II. Затяжні металкогольні психози: 1) галюциноз; 2) параноїд; 3) марення
ревнощів; 4) депресія.
III. III. Алкогольні енцефалопатії: 1) Гайне—Верніке; 2) психоз Корсакова;
3) деменція; 4) епілепсія.
АЛКОГОЛЬНИЙ ДЕЛІРІЙ (БІЛА ГАРЯЧКА)
Біла гарячка звичайно виникає через 3—7 днів після припинення вживання
спиртного чи різкого зниження дози, найчастіше у хворих, які зловживають
протягом 5—15 років у віці 30—40 років. У І стадії ввечері й, особливо, вночі у
хворих підвищується загальне занепокоєння, вони стають настороженими,
непосидючими, балакучими, причому мова їхня недостатньо послідовна.
З'являються різні образні спогади і уявлення. Виникає гіперестезія, частіше
тактильна, коли хворі здригаються від легкого дотику. Настрій мінливий:
переважно від страху, тривоги до ейфорії. У деяких випадках виникають вербальні
галюцинації. Надалі з'являються зорові ілюзії від нечисленних до парейдолій, іноді
хворі бачать "кіно на стіні". У розгорнутій стадії делірію розвивається повне
безсоння, порушується орієнтування в часі, в оточуючих, при збереженні
орієнтування у власній особистості. Виникають справжні галюцинації у вигляді
безлічі рухливих комах, дрібних тварин, змій, рідше великих фантастичних тварин
або людиноподібних істот, іноді хворі бачать дріт, павутиння, мотузку. У разі
поглиблення розладу свідомості з'являються слухові, нюхові, тактильні
галюцинації. Алкогольний делірій супроводжується неврологічними і соматичними
симптомами: атаксія, тремор рук, голови, гіперрефлексія, м'язова гіпотонія,
гіпергідроз, гіперемія шкірних покривів, тахікардія, коливання артеріального
тиску, субфебрилітет, задишка, жовтяничність склер, у крові лейкоцитоз,
підвищення ШОЕ. Тривалість білої гарячки від 3 днів до 1 тиж. Видужання
звичайно настає після глибокого тривалого сну.
АЛКОГОЛЬНІ ГАЛЮЦИНОЗИ
Виникають у віці 40—43 роки на 10—11-му році алкоголізму. За перебігом
галюцинози підрозділяють на гострі, затяжні (протраговані) і хронічні. Гострий
алкогольний галюциноз найчастіше розвивається на фоні абстиненції. Відмінною
рисою є збереження орієнтування в собі і оточуючих. На початку у хворих на фоні
безсоння чи переривчастого сну з'являються акоазми, фонеми. Потім виникають
вербальні галюцинації, що на початку мають нейтральний характер, а в
подальшому хворий чує безліч "голосів", загрозливих та таких, що коментують,
осуджують його поведінку. Зміст "голосів", як правило, відображає реальні події
життя хворого. Галюцинації супроводжуються тривогою, страхом, розпачем, на
початку психозу — здивуванням.
ПІДГОСТРІ (ПРОТРАГОВАНІ, ЗАТЯЖНІ) АЛКОГОЛЬНІ ГАЛЮЦИНОЗИ
Такі психози тривають від 1 до 6 міс, частіше 2—3 міс. У початковій стадії психозу
переважають порушення, характерні для класичного варіанта. У деяких хворих
протягом усього періоду психозу спостерігається вербальний галюциноз, вони
критично ставляться до хвороби, їх настрій явний, поведінка адекватна.
АЛКОГОЛЬНІ МАРЕВНІ ПСИХОЗИ
Розвиваються переважно на 12—13- му році алкоголізму в основному в чоловіків.
За змістом иаревних ідей підрозділяють алкогольний параноїд і марення ревнощів.
Гострий алкогольний параноїд виникає звичайно, як і інші гострі психози, у стані
абстиненції. У деяких випадках психозу передує короткий період провісників:
невмотивований страх, тривога, підозрілість, безсоння. Потім гостро виникає
впевненість у загрозі смертельної небезпеки, формується марення фізичного
знищення (уб'ють, заріжуть). З'являються зорові і вербальні ілюзії, хворі бачать, як
у руках одного з переслідувачів блиснув ніж. Часто хворі намагаються сховатися,
втекти і роблять це нерідко з небезпекою для життя: вистрибують на ходу з потяга,
ховаються в безлюдних місцях напівроздягнені в холодну погоду. Алкогольне
марення ревнощів розвивається винятково в чоловіків у віці близько 50 років,
характеризується первинним паранояльним маренням. Монотематичне марення
розвивається поступово, поволі. Хворі катують своїх дружин розпитами про зради,
про дітей, вимагають зізнатися, обіцяючи вибачити. Поведінка хворих становить
небезпеку для їхніх дружин, оскільки вони, навіть потрапляючи у психіатричну
лікарню, вміло дисимулюють марення, ласкаві з дружинами, просять вибачення в
них. Алкогольне марення ревнощів триває роками, однак у разі повного утримання
від спиртного в частини хворих марення може редукуватися.
АЛКОГОЛЬНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ
Виділяють гострі і хронічні форми енцефалопатій. Найчастіше спостерігається така
форма гострої енцефалопатії, як енцефалопатія Гайне — Верніке, котру
діагностують переважно у чоловіків віком від 30 до 50 років. На початку психозу
з'являються симптоми делірію, що важко перебігає. Галюцинації зорові уривчасті і
статичні, супроводжуються тривогою, рухове збудження в межах ліжка, мова
безладна. Через кілька днів порушення свідомості поглиблюється до оглушення,
сомнолентності, сопору, а у важких випадках — до коми. Летальний кінець настає
в середині чи наприкінці другого тижня. Психоз, що не призводить до смерті,
триває 3—6 тиж. Нормалізація сну є ранньою ознакою видужання. Серед
хронічних алкогольних енцефалопатій виділяють психоз Корсакова, який
розвивається у віці 40—50 років і старше, звичайно після важких деліріїв чи
енцефалопатії Гайне—Верніке.
У клінічній картині основним є синдром Корсакова (амнестичний): амнезія
(фіксаційна і ретроградна), псевдоремінісценції, конфабуляції, амнестичне
дезорієнтування.
Алкогольний псевдопараліч — рідке захворювання чоловіків зрілого і похилого
віку. Розвиваються після гострих алкогольних енцефалопатій і важких деліріїв.
Психічні і неврологічні прояви нагадують дементну чи експансивну форму
прогресивного паралічу. Типові прояви тотальної деменції з грубим порушенням
критики.
Алкогольна депресія розвивається в разі алкоголізму, а також гострих і
пролонгованих металкогольних психозів. Депресія виникає або в період
абстиненції, або після делірію чи галюцинозу. Погіршення настрою
супроводжується дисфорією, слізливістю чи тривогою, іпохондрією. Тривалість
депресії — від 1—2 тиж до 1 міс. Алкогольна депресія частіше виникає в жінок,
вона нерідко є причиною суїциду. Алкогольна епілепсія — форма симптоматичної
епілепсії, що розвивається в разі алкоголізму і його ускладнень. Напади виникають
після тривалого пияцтва або в перші дні абстиненції. Вони також можуть
з'являтися в ранній стадії делірію чи енцефалопатій Гайне—Верніке. Це або
генералізовані судомні напади, або абортивні. У разі стримування від алкоголю
напади зазвичай зникають. Дипсоманії (справжні запої) — періодичне (у формі
запою) зловживання алкоголем в осіб, які не страждають на алкоголізм. Запою
передує тривожно-депресивний настрій, порушення сну, анорексія, головний біль.
Тривалість запою від декількох днів до тижня. Закінчується він раптово, коли
зникає потреба в алкоголі і з'являється відраза до нього.