Максим Залізняк, український політик та ватажок Коліївщини, народився

близько 1740 року в селі Івківці на Черкащині. Після смерті батька, у віці 13
років, він приєднався до Запорозької Січ, де служив у Тимошівському
курені. Пізніше працював на рибних промислах та наймитував в Очакові. У
1767 році вступив до Мотронинського монастиря.
Залізняк став важливим символом боротьби за права українського
селянства проти релігійного та соціально-економічного гноблення Річчю
Посполитою та Російською імперією. У березні 1768 року він об'єднав загін
запорожців, козаків та селян та почав повстання, яке швидко
розповсюдилося по різних регіонах України.
Під керівництвом Залізняка повсталі зайняли низку міст та містечок, в тому
числі Умань, де спільні зусилля з сотником надвірної міліції Іваном Ґонтою
дозволили взяти місто в облогу та захопити його. Уманська трагедія
призвела до винищення тисяч поліаків, євреїв та українців-уніатів.
Залізняк був проголошений гетьманом та князем смілянським. Повстання
швидко поширилося, охопивши Київщину, Брацлавщину, Волинь, Полісся та
Галичину. На початку липня 1768 року діяло понад 30 гайдамацьких загонів,
які вже запроваджували елементи козацької адміністративної системи.
Проте розмах повстання почав турбувати російський уряд, якому гайдамаки
стали непотрібні. Російські війська надали допомогу армії Речі Посполитої у
придушенні повстання. Залізняка та Івана Ґонту арештували, а після засудили
на важкі тілесні покарання та довічне заслання до шахт Нерчинська.
Український народ вшановує пам'ять Максима Залізняка як видатного
ватажка боротьби за права селянства та релігійну свободу. Його ім'я увічнено
у назвах вулиць, шкіл, організацій та різноманітних пам'ятників.
Щорічні заходи до річниці Коліївщини у Івківцях, Медведівці, Жаботині, Києві
та Умані є свідченням важливості спадщини Максима Залізняка для
сучасного українського суспільства. Його внесок у боротьбу за права та
свободу не залишається непоміченим, а його ім'я навіки запам'ятовується та
вшановується.