Скрипник Микола Олексійович

Народився 25 січня 1872 в місті Ясинувата в родині

службовця-залізничника. Батько працював
телеграфістом, помічником начальника залізничної
станції, мати — акушеркою в земській лікарні.
Початкову освіту здобув у Барвінківській двокласній
сільській школі Ізюмського повіту Харківської
губернії. Далі навчався в Ізюмському реальному
училищі, з якого був виключений за революційну
діяльність .На цей час припадає його знайомство з
українською історією та літературою,
У 1900 році склав у Курську екстерном іспит за
реальне училище і вступив до Технологічного
Інституту в Санкт-Петербурзі, де став членом
української громади, але скоро від неї відійшов і
пристав до Петербурзького комітету соціал-
демократичної організації «Рабочее знамя.
Заарештований уперше в березні 1901 року в Санкт-
Петербурзі, висланий до міста Катеринослава. У
1901 році виключений з інституту. Скрипник не
закінчив навчання, став «професійним
революціонером»
Він був український радянський партійний
і державний діяч, голова Народного
секретаріату (першого українського радянського
уряду), один із організаторів КП(б)У. Боровся за
встановлення радянської влади в Україні. Очолював
Народний комісаріат освіти УСРР, працював
заступником голови Ради народних комісарів УСРР.
Був активним провідником українізації Української
СРР.
».
Така діяльність Скрипника суперечила
централізаційним планам Москви, і Постишев,
прибувши в січні 1933 р. за дорученням Сталіна в
Українську СРР, всі труднощі й зриви здійснюваної
тоді індустріалізації і колективізації приписував
«контрреволюційній» діяльності українських
націоналістів, що гуртувалися навколо Скрипника і
прикривалися його авторитетом. Скрипника піддали
гострій критиці й звільнили від керівництва народним
комісаріатом освіти. Можливо тому, не маючи іншого
виходу, Скрипник запобіг неминучій ліквідації,
вчинивши самогубство. 7 липня 1933 року