Алгоритм розбору іменника як частини мови

1. Іменник, загальне значення, питання, на яке відповідає.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Назва істоти чи неістоти.
4. Назва загальна чи власна.
5. Рід (якщо є), число, відмінок.
6. Відміна, група (для І і ІІ відміни).
7. Синтаксична роль.

Слухаю, як дерево часу росте

Дерево — ім., означає предмет; поч. ф. — дерево; неіст., заг.; с. р., Н. в.,
одн.; II відм., тв. гр.; підмет.

Білі гуси на озеро впали.

Гуси – іменник, означає предмет, стоїть у початковій формі. Назва істоти
(відповідає на питання Хто?), загальна, множина (вживається тільки в
множині), рід і відміна не розрізняються. Називний відмінок. У реченні
виступає простим підметом.

(На) Озеро – іменник, означає предмет, початкова форма – Озеро. Назва

неістоти (відповідає на питання на Що?), загальна, однина (має форму
однини і множини: Озеро – озеٰРа). Середній рід, II відміна, тверда група.
Знахідний відмінок. У реченні виступає обставиною місця.

У кімнаті не вистачало стільця.

Стільця – іменник, поч.ф. – стілець, заг. назва, неістота, змінний, назва
предмета, конкретне поняття, однина, чол. рід, родов. відмінок, ІІ відміна,
м’яка група, додаток.