1

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

На правах рукопису

ФОМЕНКО ІРИНА СТЕПАНІВНА

УДК612.015.11(612.32+612.36):611-018.73].014.484

CИСТЕМИ НІТРОГЕНУ ОКСИДУ ТА ГІДРОГЕНУ СУЛЬФІДУ У

МЕХАНІЗМАХ УШКОДЖЕННЯ СЛИЗОВОЇ ШЛУНКА ТА ТОВСТОЇ
КИШКИ

03.00.04 – біохімія

дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

науковий консультант

Скляров Олександр Якович

д.мед.н., професор

Київ 2015
 2

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 7

ВСТУП 9
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 19
1.1 Cучасні уявлення про біохімічні механізми цитопротекції та
ульцерогенезу в шлунку та товстій кишці 19
1.2 Роль газових медіаторів – нітрогену оксиду та гідрогену сульфіду у
регуляції цитопротекції та в ульцерогенезі в органах травного тракту 28
1.3 Значення системи ЦОГ/ПГ в механізмах цитопротекції та
ульцерогенезу в СОШ та СОТК 43
1.4 Роль ліпооксигеназного шляху обміну арахідонової кислоти в
механізмах цитопротекції та ульцерогенезу в травній системі 49
1.5 Генерація активних кисневих радикалів в СОШ та СОТК та роль
ферментів антиоксидантного захисту в їх знешкодженні 53
РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ 60
2.1 Об’єкти та умови дослідження 61
2.2 Моделювання ульцерогенних змін в СОШ та СОТК 61
2.2.1 Модель водно-іммобілізаційного стресу 62
2.2.2 Модель адреналін-індукованого стресу 62
2.2.3 Метод моделювання виразкового коліту 63
2.3 Серії досліджень 63
2.4 Методика відбору тканин та одержання гомогенатів СОШ та СОТК 69
2.5 Макроскопічні дослідження 70
2.6 Гістологічні дослідження 70
2.7 Біохімічні методи аналізу 71
2.7.1 Визначення вмісту білкав гомогенатах тканин 71
2.7.2 Визначення концентрації H2S в гомогенатах СОШ та СОТК 71
 3

2.7.3 Визначення вмісту H2Sв сироватці крові 72

2.7.4 Визначення вмісту нітрит- та нітрат-аніону в гомогенатах СОШ та
СОТК 72
2.7.5 Визначення активності NO-синтаз в гомогенатах СОШ та СОТК 73
2.7.6 Визначення вмісту L-аргініну в сироватці крові 74
2.7.7 Визначення активності аргінази в гомогенатах СОШ та СОТК 74
2.7.8 Визначення активності мієлопероксидази в гомогенатах СОШ та
СОТК 75
2.7. 9 Визначення вмісту ТБК-активних продуктів у гомогенатах СОШ та
СОТК 75
2.7.10 Визначення активності супероксиддисмутази в гомогенатах СОШ
та СОТК 76
2.7.11 Визначення активності каталази 77
2.8 Методи імуноферментного аналізу. Визначення концентрації
кортизолу в сироватці крові 78
2.9 Методи молекулярної біології 79
2.9.1 Виділення РНК з гомогенатів СОШ і СОТК 79
2.9.2 Електрофоретичне розділення РНК в агарозному гелі та
спектрфотометричне визначення концентрації РНК 80
2.9.3 Зворотньотранскрипційна полімеразна ланцюгова реакція 80
2.10 Мікробіологічні методи аналізу 82
2.11 Статистичне опрацювання результатів досліджень 83
РОЗДІЛ 3
МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН, РОЛЬ NO- ТА Н2S-СИНТЕЗУЮЧИХ
СИСТЕМ УСОШ ТА СОТК ЗА УМОВ СТРЕСУ 84
3.1Роль газових медіаторів (NO та Н2S) та оксидативних процесів у
СОШ в розвитку патохімічних змін при ВІС та АІС 84
 4

3.2 Дослідження впливу ВІС та АІС на показники систем NO/Н2S,

процеси ліпопероксидації, активність ферментів антиоксидантного
захисту в СОТК 99
РОЗДІЛ 4
ВПЛИВ ІНГІБІТОРІВ ЦОГ НА ПРОЦЕСИ УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА
ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК 115
4.1 З’ясування ролі системи ЦОГ/ПГза умов впливу НПЗП різного
механізму дії на показники систем NO та Н 2S та процесів
ліпопероксидації у СОШ 115
4.2 Дослідження впливу НПЗП на показники систем синтезу NO та Н2S,
процеси ліпопероксидації, активность ферментів антиоксидантного
захисту в СОТК 127
РОЗДІЛ 5
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ГАЗОВИХ МЕДІАТОРІВ В МЕХАНІЗМАХ
УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК ЩУРІВ ЗА
УМОВ ПОЄДНАНОГО ВПЛИВУ СТРЕСУ ТА НПЗП 137
5.1 Оцінка морфологічних змін, визначення ролі систем синтезу NO та
Н2S, процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту в СОШ за
умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП 137
5.2 З’ясування ролі NO-синтазної системи в механізмах ульцерогенезу
та цитопротекції в СОШ при комбінованому впливі АІС та НПЗП 156
5.3 Гістологічні зміни, роль систем синтезу NO та Н2S, ліпопероксидації
антиоксидантного захисту в СОТК за умов комбінованого впливу ВІС та
НПЗП 167
РОЗДІЛ 6
ВПЛИВ ІНГІБІТОРІВ ПОДВІЙНОЇ ЦОГ/ЛОГ ДІЇ НА ПРОЦЕСИ
УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК ЗА УМОВ
НОРМИ ТА СТРЕС-ІНДУКОВАНИХ ЗМІН 186
 5

6.1 Стан NO-синтазної системи, вміст гідрогену сульфіду, інтенсивність

процесів ліпопероксидації та активність ензимів антиоксидантного
захисту в СОШ за умов подвійного інгібування ЦОГ/ЛОГ похідними
тіазолідинонів 186
6.2 Дослідження впливу інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на біохімічні
механізми ульцерогенезу в СОШ за умов ВІС 195
6.3 З’ясування ролі NO-синтазної системи в механізмах ульцерогенезу
та цитопротекції в СОШ за умов комбінованого впливу АІС та
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ 206
6.4 Дослідження впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ на показники систем
синтезу NO та Н2S, процеси ліпопероксидації, активність ензимів
антиоксидантного захисту в СОТК 216
6.5 Роль системи L-аргінін/NОS/NO, процесів ліпопероксидації,
антиоксидантного захисту та змін мікрофлори в СОТК за умов
комбінованого впливу ВІС та інгібування ЦОГ/ЛОГ 222
6.6 Вплив інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та селективних ЦОГ-2 блокаторів на
рівень NO та інтенсивність процесів ліпопероксидації в СОШ за умов їх
тривалого введення 230
РОЗДІЛ 7
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ NO- ТА Н2S-СИНТЕЗУЮЧИХ ЕНЗИМІВ І
СИСТЕМ ЦОГ/ПГ ТА ЛОГ/ЛТ У СОТК ЗА УМОВ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ 239
7.1 Визначення показників обміну NO, Н2S та процесів ліпопероксидації
в СОТК за умов впливу НПЗП та експериментального виразкового
коліту 239
7.2. Вплив інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ на морфологічний стан,
показники NO-синтазної системи та процеси ліпопероксидації в СОТК
щурів за умов експериментального виразкового коліту
253
 6

РОЗДІЛ 8
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 263
ВИСНОВКИ 296
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 299
ДОДАТКИ 353
 7

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АІС – адреналін-індукований стрес

АФК – активні форми кисню
АФН – активні форми нітрогену
ВІС – водно-іммобілізаційний стрес
КУО – колонієутворюючі одиниці
ЛОГ – ліпооксигеназа
ЛТ – лейкотрієни
НАДФН – нікотинамідаденіндинуклеотид фосфат
НПЗП – нестероїдні протизапальні препарати
ПАЛФ – піридоксальфосфат
ПГ– простагландини
СОД – супероксиддисмутаза
СОТК – слизова оболонка товстої кишки
СОШ– слизова оболонка шлунка
ТХА – трихлорацетатна кислота
ЦОГ – циклооксигеназа
ФАД – флавінаденіндинуклеотид

ФМН – флавінмононуклеотид

BH4 –5,6,7,8-тетрагідро-L-біоптерин

bFGF – основний фактор росту фібробластів

EGF – епідермальний фактор росту

TFF –низькомолекулярні фактори родини трефойлових пептидів
СВS– цистатіонін-β-синтетаза
CL –цистеїнліаза
CSE – цистатіонін-γ-ліаза
Н2S – гідрогену сульфід
3-MST – 3-меркаптопіруватсульфтрансфераза
 8

NF-kB– ядерний фактор каппа-В

NO – нітрогену оксид
NOS– NO-синтаза
Nos2– ген, що кодує iNOS
nNOS– нейрональнаNO-синтаза
iNOS –індуцибельнаNO-синтаза
eNOS –ендотеліальнаNO-синтаза
Cbs– ген, що кодує цистатіонін-β-синтетазу у щурів
PAMP– патоген-асоційовані молекулярні чинники
Ptgs2– ген, що кодує ЦОГ-2
TLR – Toll-подібнірецептори
TGF – трансформуючий фактор росту типу 
PDGF – тромбоцитарний фактор росту
P-5‫׳‬-P – піридоксаль-5‫׳‬-фосфат
 9

ВСТУП

Актуальність теми. Не зважаючи на успіхи сучасної клінічної

гастроентерології, виразкові захворювання травного тракту й надалі
залишаються широко поширеними, а дослідження біохімічних механізмів, що
лежать в основі ульцерогенних ушкоджень є актуальним питанням сучасної
науки [61; 71, 170, 261, 318, 415]. За даними МОЗ України у структурі
поширеності хвороб органів травлення пептична виразка шлунка та
дванадцятипалої кишки становить 12,83 %, у світі вона сягає до 20% населення.
Також значною є захворюванність на виразковий коліт [74, 373].
Не дивлячись на те, що патохімічні механізми, що призводять до
виразкових дефектів різних відділів травного тракту (шлунка, дванадцятипалої
та товстої кишки) мають особливості, основні причини їх розвитку подібні.
Зокрема, найпоширенішими чинниками агресії служать гострі та тривалі
психоемоційні перенапруження, застосування нестероїдних протизапальних
препаратів (НПЗП), порушення мікробіоценозу, зниження імунітету, а також
вживання алкоголю та нераціональне харчування [210, 221, 222, 287, 318, 415,
423, 462]. На сьогодні прийнято вважати, що основною причиною розвитку
виразкових захворювань шлунка та товстої кишки є порушення рівноваги між
ослабленими захисними чинниками травного тракту та дією факторів «агресії»
[75, 103, 220, 252]. Таким чином, дослідження молекулярно-біохімічних
механізмів цитопротекції та ульцерогенезу є надзвичайно актуальними.
У процесах ульцерогенезу, як при виразковій хворобі шлунка, так і при
неспецифічному виразковому коліті значну роль відіграють так звані газові
медіатори [120, 251, 294, 305, 433]. До останніх належать такі молекули, як
нітрогену оксид NO та гідрогену сульфід H2S. Упродовж останніх років їх роль
у функціонуванні травної системи активно вивчається [121, 122, 136, 189, 192,
435, 436, 442-444].
NO в слизовій оболонці шлунка (СОШ) та слизовій оболонці товстої
кишки (СОТК) за фізіологічних умов активно залучений до реалізації
 10

механізмів цитопротекції та контролю таких функцій, як регуляція кровоплину,

секреції, моторики, водно-електролітного балансу, міжклітинної комунікації,
тощо [248, 259, 266, 280, 284, 335]. Різке зростання синтезу NO внаслідок
підвищення рівня експресії або активності індуцибельної ізоформи NO-синтази
(іNOS) служить передумовою розвитку виразкових ушкоджень СОШ чи СОТК
[50, 70, 110, 146, 175]. Про-ульцерогенна роль NO, головним чином, пов’язана з
утворенням вільних радикалів нітрогену, що чинять цитотоксичну дію,
взаємодіючи з білками та нуклеїновими кислотами [218, 265, 281, 349]. З
іншого боку, NO, синтезований конститутивними ізоформами NO-синтази
(сNOS), так і як iNOS, відіграє важливу роль у механізмах загоювання виразок
[52, 70, 264]. Зниження продукції NO також розглядають як чинник
виразкоутворення, оскільки він пов'язаний із вазоконстрикцією та втратою
регуляторних функцій нітрогену оксид [136, 256, 372, 389].
Інший газовий медіатор, H2S, за умов норми бере активну участь у
механізмах захисту СОШ та СОТК від чинників агресії, діючи як
вазодилятатор, нейромодулятор [152, 294, 306, 447]. Окрім цього, H2S володіє
антиоксидантною, антиапоптичною та протизапальною дією не лише у
травному тракті, але й у інших тканинах [76, 114, 122, 289, 358, 361]. Зниження
продукції ендогенного H2S в СОШ та СОТК при дії різних ульцерогенних
чинників розглядають, як одну із ланок ульцерогенезу, оскільки відбувається
втрата цитопротективних властивостей цього газотрансміттера [161, 229, 298]. З
іншого боку, значне зростання його продукції зумовлює інгібування
дихального ланцюга мітохондрій, порушення регуляції тканинної проліферації,
чинить генотоксичний ефект [294, 325, 361, 449].
Враховуючи залежність про- чи антиульцерогенних ефектів NO та H2S від
їх концентрації в органах травної системи, важливого значення набуває
з’ясування особливостей регуляції експресії та активності ферментів їх синтезу
в СОШ та СОТК, а також дослідження молекулярних механізмів взаємозв’язку
метаболічних шляхів цих двох медіаторів. Нещодавніми дослідженнями
показано, що як H2S може чинити вплив на активність NO-синтаз (NOS), так і
 11

NО може регулювати функціонування H2S-синтезуючих ферментів [258, 322].

Проте дані щодо молекулярних механізмів зазначеного взаємозв’язку, а також
його роль у регуляції цитопротекції та ульцерогенезу в шлунку та товстій
кишці суперечливі, у наслідок чого питання залишається актуальним.
Недостатньо дослідженою є метаболічна взаємодія між ферментами
синтезу газових медіаторів та системами циклооксигенази
(ЦОГ)/простагландини (ПГ) та ліпооксигенази (ЛОГ)/лейкотрієни (ЛТ) [139,
326, 438]. Молекулярно-біохімічне підґрунтя такої взаємодії потребує
поглиблених досліджень.
Зважаючи на ці обставини, актуальною проблемою є дослідження ролі
газових медіаторів NO та H2S у взаємозв’язку з функціонуванням систем
ЦОГ/ПГ та ЛОГ/ЛТ у молекулярно-біохімічних механізмах стрес- та НПЗП-
індукованого ульцерогенезу в СОШ та СОТК.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема
докторської дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради
Львіськогонаціонального медичного університету імені Данила Галицького
МОЗ України 18 лютого 2015 р. Дисертаційна робота є фрагментом
комплексних тем кафедри біохімії Львіського національного медичного
університету імені Данила Галицького «Клініко-експериментальні
обґрунтування моніторингу діагностики та лікування захворювань травної
системи та гепатопатій», № державної реєстрації 0100U002267, «Клініко-
експериментальне обґрунтування моніторингу, діагностики та
стандартизованих методів лікування метаболічних захворювань внутрішніх
органів та їх ускладнень», № державної реєстрації 0110U001641 та
«Дослідження ролі газових медіаторів у процесах цито- та органопротекції та
оцінка дії нових протипухлинних препаратів» № державної реєстрації
0115U00040.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було визначити
взаємозв’язки між системами синтезу нітрогену оксиду та гідрогену сульфіду,
з’ясувати роль вказаних газових медіаторів у механізмах виразкоутворення та
 12

цитопротекції в слизових оболонках шлунка і товстої кишки за умов дії різних

ульцерогенних чинників у щурів.
Завдання досліджень були наступними:
1. Провести порівняльний аналіз морфологічних змін, з’ясувати особливості
функціонування NO-синтазної системи, роль процесів ліпопероксидації та
активності ферментів антиоксидантного захисту в СОШ і СОТК за умов стрес-
індукованого ульцерогенезу.
2. Встановити взаємозв’язки метаболізму NO та H2S за умов дії різних за
структурою інгібіторів ЦОГ для виявлення змін їх концентрації, особливостей
морфологічного стану, показників системи L-Аргінін/NOS/NO, активності
аргінази, мієлопероксидази та ступеня оксидативного стресу в СОШ та СОТК.
3. Визначити зміни рівня експресії генів Nos2, Cbs, Ptgs2, морфологічний
стан СОШ та СОТК, рівень нітрозо-оксидативних процесів та концентрації H2S
за умов поєднаного впливу стресу різного генезу (водно-іммобілізаційного та
адреналін-індукованого) та НПЗП у СОШ та СОТК.
4. З’ясувати участь змін видового складу мікрофлори у механізмах
ульцерогенезу за умов впливу стресу, одночасної дії стресу та НПЗП у товстій
кишці.
5. Визначити роль системи ЛОГ/ЛТ у формуванні морфологічних змін,
функціонуванні системи системи L-Аргінін/NOS/NO, змінах концентрації H2S
та розвитку оксидативного стресу у СОШ та СОТК за умов комбінованого
впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та стрес-індукованого ульцерогенезу.
6. З’ясувати особливості змін процесів ліпопероксидації, активності
ферментів антиоксидантного захисту в СОШ при тривалому інгібуванні ЦОГ-2
целекоксибом та використанні інгібіторів ЦОГ/ЛОГ.
7. Визначити участь систем синтезу H2S та NO та їх роль у механізмах
виразкоутворення в СОТК за умов експериментального гострого коліту.
Об’єкт дослідження – молекулярно-біохімічні процеси синтезу та дії NO
та H2S в СОШ та СОТК за умов норми, при стрес- і НПЗП-індукованому
ульцерогенезі та експериментальному виразковому коліті у щурів.
 13

Предмет дослідження – особливості стану NO- та H2S-синтезуючих

систем, процесів ліпопероксидації, активності ферментів антиоксидантного
захисту, зміни мікрофлори товстої кишки за умов впливу стресу, НПЗП,
інгібування iNOS та ЦОГ/ЛОГ, моделювання експериментального коліту.
Методи дослідження. У роботі використано біохімічні
(спектрофотометричне визначення активності ензимів: NO-синтаз, аргінази,
мієлопероксидази, СОД та каталази; концентрації H2S, нітрит-аніону та суми
нітрит-аніону та нітрат аніону, вмісту ТБК-активних продуктів в гомогенатах
СОШ та СОТК, а також концентрації L-аргініну та H2S в сировитці крові),
морфологічні (макроскопічний, гістологічний, морфометричний), імунохімічні
(імуноферментний аналіз), молекулярно-біологічні (зворотно-транскрипційна
полімеразна ланцюгова реакція), мікробіологічні (культуральний метод) та
статистичні методи аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених
комплексних досліджень отримано нові дані, що суттєво доповнюють існуючі
уявлення щодо ролі NO та H2S у молекулярно-біохімічних механізмах розвитку
ульцерогенних ушкоджень СОШ та СОТК.
Вперше показано, що шляхом вивільнення H2S, інгібітор ЦОГ – АТВ-346
та блокатор ЦОГ/ЛОГ – сполука (5-(3,5-дитербутил-4-гідроксибензиліден)-2-
тіоксотіазолідин-4-он) викликають зниження гастротоксичності на тлі стрес-
індукованого ульцерогенезу. Доведено, що H2S, вивільнений із цих засобів,
чинить регулюючий вплив на показники NO-синтазної системи (рівень
стабільних метаболітів NO, експресію генів та активність NO-синтаз), що
розкриває біохімічні механізми взаємозв’язку між NO та H2S.
Вперше відзначено, що у механізмі потенціювання ульцерогенезу в СОШ
за умов комбінованого впливу ВІС та неселективного інгібітора ЦОГ
напроксену провідна роль належить суттєвому зниженню експресії гена Nos2
та активності iNOS, що доводить наявність взаємозв’язків між системами ЦОГ-
1,2/ПГ та NOS/NO при формуванні деструктивних ушкоджень слизової
оболонки.
 14

Виявлено, що не зважаючи на різний морфологічний стан СОШ та СОТК

за умов моделювання стрес- та НПЗП-індукованого ульцерогенезу, біохімічні
показники обміну NO, H2S та рівень процесів ліпопероксидації змінюються
практично паралельно, що свідчить про вагому роль газових медіаторів та
оксидативного стресу в виразкоутворенні в обидвох досліджуваних тканинах. З
іншого боку, відсутність структурно-геморагічних ушкоджень в СОТК при
наявності таких в СОШ доводить вищий рівень захисних механізмів в цій
товстій кишці.
Показано, що за умов комбінованого впливу стресу та НПЗП при
відсутності видимих макроскопічних змін в СОТК відбувається активація
процесів ліпопероксидації та зниження активності ферментів антиоксидантного
захисту, що свідчить про розвиток оксидативного стресу. Доведено, що за
таких умов знижується експресія гена Cbs та концентрація H2S в СОТК. При
цьому суттєво змінюється видовий склад мікрофлори в бік зростання
популяційного вмісту Escherichia coli та Clostridium spp. Уся перелічена низка
подій створює передумови для порушення слизового бар’єру та формування
виразкових ушкоджень в СОТК.
Доведено, що у біохімічних механізмах стрес- та НПЗП-індукованого
ульцерогенезу в СОШ та СОТК за умов дії інгібіторів ЦОГ (ЦОГ-1/ЦОГ-2,
ЦОГ-2) та інгібіторів подвійного ЦОГ-2/5-ЛОГ впливу, провідну роль відіграє
система ЦОГ-1/ПГ, тоді як значення ЛОГ/ЛТ не є вирішальним, про що
свідчить однаковий напрямок змін показників систем синтезу NO та H2S при
застосуванні НПЗП та похідних тіазолідинонів.
Вперше показано, що за умов одночасного блокування ЦОГ/ЛОГ при
експериментальному коліті відбувається активування біохімічних механізмів
цитопротекції, що проявляються зменшенням активності iNOS, концентрації
нітрит-аніону та ТБК-активних продуктів і, як наслідок, зниженням рівня
деструктивних ушкоджень в СОТК. Підтверджено, що блокування iNOS
зумовлює різке зниження нітрозо-оксидативних процесів і, як наслідок, чинить
 15

цитопротекторний ефект, що доводить вагому роль iNOS у механізмах розвитку

коліту.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень
мають вагоме значення як для теорії, так і практичної медицини. Поглиблені
теоретичні уявлення та положення щодо біохімічних механізмів розвитку
процесів ульцерогенезу у шлунку та товстій кишці при дії стресу та
експериментального коліту з акцентуванням уваги на ролі NO-синтаз, систем
циклооксигенази/простагландини та ліпооксигенази/лейкотрієни. Виявлені
особливості дії НПЗП мають значення для практичної гастроентерології для
індивідуалізації лікування пацієнтів.
Застосований методичний підхід, який базується на використанні
біохімічних, молекулярних, морфологічних та мікробіологічних досліджень
може бути використаний у науково-дослідній роботі при плануванні
досліджень.
Матеріали дисертації впроваджені в навчальний процес кафедри медичної
біохімії ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет» імені І.Я.
Гобачевського МОЗ України; кафедри медичної, біоорганічної та біологічної
хімії ДВНЗ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава;
кафедри біологічної хімії Національного фармацевтичного університету м.
Харків.
Отримані результати стосовно зниженої гастротоксичності та впливу на
показники NO-синтазної системи та процеси ліпопероксидації інгібіторів
подвійної ЦОГ/ЛОГ дії, що вивільняють H2S, дають біохімічне підґрунтя для їх
впровадження в медичну практику для лікування запальних захворювань,
зниження частоти ускладнень та матиме економічний ефект стосовно витрат
коштів на лікування при перебуванні хворих у стаціонарі.
Дані стосовно впливу інгібіторів, спроможних одночасно інгібувати ЦОГ
та ЛОГ на морфологічний стан та біохімічні показники при
експериментальному коліті дозволяють рекомендувати їх для проведення
подальшої клінічної апробації.
 16

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота – завершене

дослідження, виконане автором відповідно до програми експериментальних
досліджень, спланованих, проведених і узагальнених впродовж 2007-2015 рр.
Дисертантом особисто розроблена методологія експериментальних досліджень,
сформульовані положення дисертації, проведений пошук та аналіз літератури.
Всі експерименти виконувались здобувачем особисто або за безпосередньої
участі. Дисертантом не було використано ідей співавторів публікацій. Аналіз та
інтерпретація одержаних результатів, викладення висновків дисертаційної
роботи обговорювалися з науковим консультантом, д.мед. н., проф. Скляровим
О.Я.
Морфологічна оцінка змін СОШ та СОТК була проведено разом проф.
кафедри гістології ЛНМУ імені Данила Галицького д.мед.н. Ященко А.М.
Молекулярно-біологічні дослідження здійснено разом з молодшим науковим
співробітником навчально-наукового центру «Інститут біології» біологічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
к.б.н. Дранициною А.С. Мікробіологічні дослідження проведено спільно зі
співробітниками кафедри мікробіології ЛНМУ імені Данила Галицького
(д.мед.н., проф. Корнійчук О.П., ас. Гураль А.Р.). Синтез сполук подвійного
інгібування ЦОГ/ЛОГ для проведення досліджень їх впливу на механізми
ульцерогенезу в СОШ та СОТК було здійснено співробітниками кафедри
біоорганічної, органічної та фармацевтичної хімії ЛНМУ імені Данила
Галицького (д.фарм.н., проф. Лесик Р.Б., к.фарм.н., доц. Гаврилюк Д.Я.) і
люб’язно передані нам для дослідження.
Співучасть співробітників кафедри біохімії ЛНМУ імені Данила
Галицького у виконанні роботи висвітлена в спільних публікаціях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи доповідались та обговорювались на вітчизняних та зарубіжних
наукових конференціях та конгресах серед яких: New Frontiers in Cardiovascular
Research (Krakow, Poland, 2007), 5th International Sympsium on cell/tissue injury
and cytoprotection/organoprotection (м.Ялта, Україна, 2008), 16th United European
 17

Gastroenterology Week (Vienna, Austria, 2009), VII Parnas conference on

biochemistry and molecular biology (м.Ялта, Україна, 2009), Міжнародна
конференція «Bridgesinlifesciences 5-th Annual Scientific Meeting and 10-th
RECOOP Strategic Alliance meeting» (Львів, Україна, 2010), 6-th Lviv – Lublin
conference of experimental and clinical Biochemistry (Lublin, Poland, 2010), XVIII
з’їзд Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (Одеса,
Україна, 2010), Конференція Львівського відділення Українського біохімічного
товариства і біохімічної комісії НТШ, (Львів, Україна, 2011), Міжнародна
конференція «Bridges in life sciences 6-th Annual Scientific Meeting RECOOP»
(Братислава, Словаччина 2011), 4th International Scientific Conference “Advances
in pharmacology and pathology of the digestive tract” (м. Київ, Україна, 2012); 7th
Lviv-Lublin conference of еxperimental and сlinical biochemistry (Львів, Україна,
2013), The 8th International Symposiumon Cell/Tissue Injury and
Cytoprotection/Organoprotection (Budapest, Hungary, 2014), Конференція
Львівського відділення Українського біохімічного товариства і біохімічної
комісії НТШ (Львів, Україна, 2015), XIX з’їзд Українського фізіологічного
товариства з міжнародною участю (Львів, Україна, 2015).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 46
наукових працях. З 26 представлених статей: 7 публікацій у міжнародних
часописах, 15 опубліковані у фахових виданнях України, 4 – у інших виданнях.
20 тез доповідей на наукових з’їздах, конгресах, конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 356
сторінках тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів і
методів досліджень, результатів досліджень, аналізу та узагальнення
результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури
(473 найменувань) та додатків. Робота містить 23 таблиці та проілюстрована
255 рисунками.
 18

РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Cучасні уявлення про біохімічні механізми цитопротекції та

ульцерогенезу в шлунку та товстій кишці

Терміном цитопротекція на сьогодні прийнято позначати усю суму

чинників, що реалізують захисні механізми клітин від впливу ушкоджуючих
факторів [47, 128, 278]. Цитопротекція має свої характерні особливості у різних
відділах травної системи і, відповідно, суттєво відрізняється в СОШ та СОТК.
Система гастропротекції є багатокомпонентною і здійснюється на різних
рівнях: сполучнотканинному, клітинному та молекулярному.
Сполучнотканинний рівень визначає трофіку, контроль кінетики пoкривного
eпітелію, реaкції неспецифiчного і специфiчного iмунного зaхисту oрганізму [5,
44 ]. У реaлізації захисних механізмів цього рівня цитопротекції провідну роль
відіграє система кровоплину та усі біохімічні механізми, що регулюють її
функціональний стан [138, 139, 352]. Клітинний рівень захисту шлунка
утворений шаром покривного епітелію, що формує бaр’єр на шляху
мікроорганізмів, чисельність яких в травному тракті сягає 10 8-1010 [80].
Найбільш складним та бaгатокомпонентним є молекулярний рівень
цитопротекції в СОШ, він складається зі значної кількості молекул та речовин,
що чинять захисну дію, окремі з яких буде описано нижче.
Першою лінією захисту СОШ служить слизoво-бікарбoнатно-
фосфоліпідний бар’єр [261, 278, 398, 426], що складається з бікарбонатів,
муцинів, фосфоліпідів та низькомолекулярних факторів родини трефойлових
пептидів (TFF). Бікарбонати (іони HCO3-) підтримують градієнт рН: з боку
просвіту шлунка – кисле середовище, а поблизу епітеліоцитів – нейтральне, що
захищає епітелій від протеолітичної дії пепсину [46]. Секреція бікарбонатів
регулюється за участі NO та Н2S, проте їх ефекти складній і можуть, залежно
від умов, бути як стимулюючими, так і пригнічуючими [103, 431].
 19

Муцини – основні структурні компоненти слизу, що забезпечують бар’єрні

функції СОШ. Муцини – великі молекули з молекулярною масою 5106-45106
Да, які складаються з мультимерів муцинових одиниць і кодуються генами
родини MUC. Муцини можуть бути кислими (за наявності у їх складі сіалової
кислоти або сульфатних груп) або нейтральними. Глікозильовані ділянки
муцинів становлять від 50 до 80 % загальної маси, а ступінь глікозилювання
визначає їх захисні властивості [5]. Показано, що MUC5АС експресується
епітеліальними клітинами фундальної, кaрдіальної та антральної частини
шлунка, MUC6 експресується шийними клітинами фундальної та антральної
частини шлунка [420].
Іншими структурними елементами, що окрім участі в побудові
біомембран володіють гастропротективними властивостями, служать
фосфоліпіди [5]. Зокрема, саме до складу фосфоліпідної фракції належить
субстрат для синтезу ПГ – арахідонова кислота. Водночас вони служать
основною мішенню для дії вільних радикалів. Зокрема, однин із механізмів
ульцерогенного впливу Helicobacter pylory пов'язаний із гідролізом
фосфоліпідів за рахунок наявності в цього мікроорганізму активності
фосфоліпаз А1, А2 та С. Руйнування фосфоліпідного захисту за таких умов
зумовлює зворотній потік іонів водню та призводить до формування
виразкових ушкоджень [46].
Фактори родини TFF відіграють інтегральну роль, регулюючи секрецію
слизу та формуванні муцинів. Зокрема, TFF2 підвищує в’язкість муцинів і
стабілізує гель [46].
Окрім структурних елементів слизу ціла низка молекул реалізує клітинні
механізми гастропротекції. Так, тривалий час термін «цитопротекція»,
запропонований Андре Робертом в 1979 р. [332, 333, 368] асоціювався
виключно з захисними ефектами простагландинів (ПГ). Дійсно, ПГ, а головним
чином, класу Е та І регулюють секрецію слизу, бікарбонатів, фосфоліпідів
(тобто практично усіх компонентів захисного шару СОШ), а також регулюють
кровоплин, активно беруть участь в загоюванні виразок, та інших механізмах,
 20

більш детально описаних у розділі 1.3. Таким чином, ендогенні ПГ відіграють

важливу роль у гастропротективних механізмах, однак, як з’ясувалось пізніше
існує набагато більше захисних чинників в СОШ, а тому різновид
цитопротекції, що реалізують ПГ прийнято називати «адаптивною
цитопротекцією» [138, 398]. Однак цей захисний механізм реалізується лише у
разі локального впливу ушкоджуючих чинників, при системному застосуванні
слабких подразників адаптивні властивості СОШ не розвиваються [65].
До інших гастропротективних речовин, які здійснюють свій вплив
незалежно від дії ПГ, належать газотрансміттери NO та Н2S [101, 208, 220],
синтез та властивості яких детально описані в розділі 1.2.
Серед гастропротективних речовин на особливу увагу заслуговують
фактори росту: епідермальний фактор росту (EGF), трансформуючий фактор
росту- (TGF-), основний фактор росту фібробластів (bFGF), тромбоцитарний
фактор росту (PDGF). Вони зменшують кількість поверхневих пошкоджень
слизової оболонки та регулюють процеси ангіогенезу та регенерації [65, 111,
257, 425, 471]. Окрім зазначених чинників ангіогенезу, нещодавніми
дослідженнями було ідентифіковано цілу низку молекул, таких, як
ангiопоетини, Tie2, нейропiлін, ефрiн/Eph, лeптин та CXCR-4 [203].
Ангіопоетини (Ang1, Ang2) залучаються до ангіогенезу одразу після з’єднання
VEGF з його рецепторами. Окрім того, було показано, що важливу роль в
регуляції проліферації, рухливості та міграції ендотеліоцитів відіграють кінази
MAPK та PI-3K [415, 417, 418].
Дані, отримані упродовж останнього десятиліття свідчать про те, що такі
гормональні речовини, як мелатонін, холецистокініни, гастрит, грелін та
лептин, характеризуються значною гастропротективною активністю і
забезпечують захист СОШ через простагландин-незалежні механізми [5, 398].
Зокрема, мелатонін – високоактивний гастропротективний чинник, що
запобігає формуванню стрес-індукованих пошкоджень в СОШ [125]. Такі
ефекти пояснюються активною антиоксидантною дією, що полягає в зменшенні
 21

вмісту вільних радикалів та впливом на мікроциркуляцію та активацію ПГ та

регуляцією активності NO-синтази [134, 220].
У разі порушення рівноваги між ослабленням чинників цитопротекцї та
активуванням факторів «агресії» в шлунку, як наслідок розвивається виразкова
хвороба шлунка або пептична виразка [75, 134, 283]. За даними вітчизняних
вчених виразкова хвороба шлунка посідає друге місце за розповсюдженням
захворювань в Україні (після хронічних гастритів і дуоденитів) серед усіх
патологій органів травлення [73, 74].
Основними чинниками ульцерогенезу в шлунку вважають:
1. Тривале або часто повторюване нервово-емоційне перенапруження (стрес)
[104, 123, 287, 328-330, 342].
2. Вживання лікарських засобів, головним чином, нестероїдних
протизапальних препаратів (НПЗП) [1, 279, 364].
3. Підвищення кислотності шлункового соку [302, 318].
4. Порушення мікробіоценозу, зокрема, експансія Helicobacter pylory [14, 137,
166, 222].
5. Вживання алкоголю, нераціональне харчування, паління [291, 318].
Ульцерогенна дія стресу має комплексний характер – у механізми її
розвитку залучені різні чинники, які здійснюють регуляцію функціонування
організму на рівні центральних відділів ЦНС, системи гіпоталамус-гіпофіз-кора
надниркових залоз, а також на клітинному та молекулярному рівнях [121]. Так,
вплив стресу супроводжується стимуляцією паравентрикулярного ядра
гіпоталамусу, що впливає на продукцію слизу, об’єм шлункового соку, його
кислотність. Зростає продукція «стрес-гормонів» (катехоламінів,
глюкокортикоїдів). Катехоламіни чинять вазоконстрикторну дію, зумовлюючи
порушення кровоплину, ішемію слизової оболонки гастродуоденальної зони та
зростанням інтенсивності окиснювальних процесів [277]. Як наслідок, потреба
клітин шлунка у кисні зростає, але можливості гемоциркуляції дуже обмежені й
ця невідповідність різко підвищених метаболічних процесів і обмеженого
постачання кисню, а також дисбаланс прооксидантно/антиоксидантної системи
 22

призводить до розвитку оксидативного стресу обумовлених ним структурних

змін, результатом яких є некроз тканин і формування виразки СОШ [39, 40, 65].
Інші ефекти «стрес-гормонів» пов’язані з впливом на секрецію шлункових
залоз. Так, адреналін знижує секрецію гідрохлоридної кислоти, впливаючи на
вивільнення вивільнення гастрину [67]. Глюкокортикоїди, у свою чергу,
стимулюють біосинтез гістаміну, впливають на секрецію пепсину та
гідрохлоридної кислоти [182]. Водночас, глюкокортикоїди інгібують
фосфоліпазу А2, що відповідає за вивільнення арахідонової кислоти, що
служить субстратом для синтезу ПГ [199].
Стосовно впливу лікарських засобів (так званих ятрогенних виразок),
найбільш суттєвий внесок на процеси виразкоутворення чинять НПЗП
(інформація про механізми їх впливу подана в розділі 1.3). До інших
медикаментозних причин розвитку пептичної виразки відносять тривале та
неконтрольоване вживання глюкокортикоїдів, антиагрегантів, непрямих
антикоагулянтів та їх комбінації тощо.
Механізм гіперсекреції, гіперацидності та підвищеної протеолітичної
активності шлункового соку може бути різним. Він може бути зумовлений
підвищенням тонусу парасимпатичного відділу ЦНС, посиленням звільнення
гормону гастрину з гастринпродукуючих клітин пiлороантрального вiддiлу
шлунка, гістаміну з опасистих клітин СОШ та утворенням циклічних
нуклеотидів (цАМФ та цГМФ). Пaтогенетичне значення має також гіперплазія
обкладкових клітин зi збільшенням маси в фундальному відділі шлунка [65, 95,
163].
Helicobacter pylory бере участь у патогенезі виразки, впливаючи на
фактори як «захисту», так і «агресії» [221]. Helicobacter pylory безпосередньо
пошкоджує епітелій СОШ, виробляючи цитотоксини, що деструктивно діють
на тканини шлунка й дванадцятипалої кишки. Зокрема, ліпополісахарид
зовнішньої мембрани Helicobacter pylory взаємодіє з лaмініном базальної
мембрани епітелію шлунка. Це рoзриває йoго зв’язок з інтегринoм,
порушується цілісність епітеліального покрову – епітеліоцити втрачають
 23

зв’язок з базальною мeмбраною, в результаті з’являються мiкродефекти на

поверхні СОШ [65]. Helicobacter pylory зумовлює видiлення великої кількостi
прoзапальних цитoкінів, які ініціюють та підтримують прoцеси ушкoдження
СОШ. Інфікування Helicobacter pylory зумовлює руйнування ДНК, що
призводить до генетичної нестабільності та може бути причиною непластичної
трансформації [222].
Адгезія Helicobacter pylory також викликає зміни трансдукції
регуляторних сигналів, що призводить до реорганізації цитоскелету
епітеліоцитів [350]. Бактерія порушує систему міжклітинних взаємовідносин,
що регулюють секрецію гастрину. Гіпергастринемія викликає зростання маси
парієтальних клітин і підвищення кислотної продукції. Окрiм цього,
Helicobacter pylory-індукована гіпергастринемія здатна призводити до
виникнення спорадичних пухлин не тільки в шлунку, але і в дванадцятипалій та
товстій кишці [22].
На сьогоднішні морфологічні, цитологічні та гістологічні зміни, що
виникають при виразковій хворобі шлунка вивчені порівняно добре, проте
біохімічні механізми розвитку цих змін залишаються недостатньо з’ясованими.
Попередніми дослідженнями показано, що одним із провідних біохімічних
чинників, що бере активну участь в ульцерогенезі – є розвиток оксидативного
стресу та, як наслідок, виснаження системи антиоксидантного захисту та
посилення процесів ліпопероксидації [97]. Виявлені зміни ліпідного складу
плазматичних мембран клітин СОШ, що свідчать про порушення функцій
мембран, а саме до зміни активності мембранозв’язаних ферментів та
порушення в системі функціонування циклонуклеотид-залежних, Са2+-
фосфоліпідзалежних та тирозинових протеїнкіназ. Так показано, що тирозинові
протеїнкінази відіграють провідну роль в інтеграції зовнішніх впливів та
внутрішньоклітинних механізмах при виразці [35, 38].
Таким чином, гастропротекція – комплекс захисних механізмів, у
реалізацію яких активно залучені ПГ, NO та H2S. Вплив чинників
ульцерогенезу, таких як стрес або НПЗП призводить до формування виразкових
 24

ушкоджень. Проте молекулярно-біохімічні механізми такого впливу на стан

систем, що відповідають за обмін газових медіаторів у СОШ залишається
недостатньо з’ясованим.
На відміну від шлунка, в товстій кишці середовище менш агресивне.
Особливістю цитопротекції в СОТК є участь мікрофлори та тісний зв'язок з
імунними процесами. СОТК утворена одношаровим циліндричним епітелієм.
Ключову роль у механізмах її захисту відіграє преепітеліальний слизовий
бар’єр (біоплівка, біофільм), який покриває кишковий епітелій [53]. Він
складається з великої групи глікопротеїнів – секреторних та трансмембранних.
Трансмембранні глікопротеїни вбудовані у мембрани епітеліоцитів і виконують
«якірну» функцію. Секреторні муцини прикріплюються до трансмембранних та
формують гелеподібний прошарок, або слизову плiвку [55]. Встановлено, що
слизовий прошарок містить значну кількість як неспецифічних факторів
захисту (в'язкість, рН, низькомолекулярні метаболіти), так і спеціалізовану
систему захисту, у якій беруть участь імунні чинники, зокрема секреторний
IgА, що є основним фактором захисту СОТК [132, 305].
Достатній рівень синтезу та екскрецїї муцинів інтестинальними
епітеліоцитами є важливим механізмом у ланці підтримки захисту СОТК [403].
Регуляція секреції слизу (муцинів), подібно, як у шлунку, здійснюється за
участі ПГ та газових медіаторів. Різні негативні чинники можуть призводити до
пригнічення синтезу та секреції муцинів, зміни структури їх основних
компонентів — сіалових, сульфо- та фукоглікопротеїнів [53, 403].
Однією із характерних особливостей, що визначає нормальне
функціонування товстої кишки, а отже і механізми цитопротекції є наявність
мікрофлори [2, 3, 25, 169, 181]. Товста кишка характеризується найвищим
кількісним та видовим складом мікрофлори з-поміж різних відділів травного
тракту [162]. Тут прeдставлено понад 16 родин, 45 родів, до яких належить
понад 500 різних видів мікрooрганізмів.
Серед усіх представників кишкової мікрофлори, прoвідна роль належить
oблігатній мікрофлoрі (90-95%), гoловними представниками якої є анаеробні
 25

неспорoутворюючі грам позитивні бактерії: біфідобактерії (Bifidobacterium),

лактобацили (Lactobacillus), бактероїди (Bacteroides), пропіобактерії
(Propiobacterium) [226].
Нормальна мікрофлора відповідає за реалізацію низки фізіологічних
функцій, таких як синтез коротколанцюгових жирних кислот, поліамінів,
незамінних амінокислот, вітамінів групи В, К; всмоктування поживних
речовин, регуляція моторики, захист від колонізації травного тракту
патогенними бактеріями, а також iмуномодуляція [2-4, 159, 169, 303, 309].
Мікробіoта товстої кишки входить дo складу епітеліальнoго слизовогo
бар’єру, викoнуючи там захисну функцію, а такoж міститься в просвіті кишки
й конкурує з пoтенційно шкідливими анаеробними факультативами
(Esherichia, Enterococcus, Fusobacterium, Petostreptococcus, Clostridium тощо),
не допускаючи їх експансії та проникнення до преепітеліальної слизової
плівки [54].
Порушення бактеріальної складової кишкового мікробіоценозу може
призвести до пригнічення метаболічної та секреторної активності клітин
епітелію товстої кишки, зниження резистентності преепітеліального слизового
бар’єру, змін метаболізму СОТК, вплинути на функціонування імунної
системи. Окрім цього порушення балансу між анаеробною та aеробною
мікрофлорою змінює енергетичний баланс в СОТК [80, 181, 303]. При цьому
змінюється секреторна функція келихоподібних клітин, знижується синтeз
муцинів, змiнюється їх склад та властивості, порушується співвідношення між
сульфатованими та несульфатованими глікозаміногліканами, що призводить
до порушення захисних властивостей слизу та підтримує дисбактеріоз.
В контролі якісного та кількісного складу мікрофлори беруть участь
фактори імунного захисту [309]. Зокрема, дослідження останніх років
показали роль таких компонентів системи вродженого імунітету, як «патоген-
асоційовані молекулярні чинники», або PAMP (patogen-associated molecular
patterns) і відповідні до них рецептори PRR (pattern-recognition receptors). До
РАМР відносять бактеріальні ліпополісахариди, пепдидоглікани, манани,
 26

флагеліни, бактеріальну ДНК, тощо. Серед рецепторів виділяють Scavenger-

рецептори, NOD (nucleotide-binding oligomerization domain)-рецептори
(розпізнють внутрішньоклітинні патогени) і родина Toll-like (Toll-подібних)
рецепторів (TLR). Після розпізнавання відповідного РАМР рецептори
опосередковують поглинання та доставку патогена до лізосом де відбувається
його руйнування з утворенням антигенних детермінант і запускають класичну
імунну відповідь [181]. Серед сигнальних рецепторів центральне місце
займають TLR і NOD-рецептори. Зокрема TLR спроможні розпізнавати
мікробні РАМР і у відповідь активувати фактор транскрипції NF-kB, що
активує синтез прозапальних цитокінів, та ферментів, зокрема iNOS та ЦОГ-2.
У людини ідентифіковано 13 генів, що кодують синтез TLR.
Порушення функціонування механізмів цитопротекції в товстій кишці є
головною причиною виникнення запальних захворювань кишки, таких як
неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона [129, 181, 313].
Виразковий коліт – хронічне запальне захворювання товстої кишки
невідомої етіології, яке характеризується геморагічно-гнійним запаленням
слизової оболонки, що розповсюджується проксимально від прямої кишки та
супроводжується розвитком місцевих і системних ускладнень [13].
На сьогодні етіологія цього захворювання остаточно не встановлена. Серед
найбільш імовірних чинників – порушення регуляції імунної системи, дисбіоз,
дія стресу, фармакологічних препаратів, порушення харчування, паління та
дисфункція слизового бар’єру [129, 219, 313]. Існують припущення, що
виразковий коліт – аутоімунне захворювання, тому значний інтерес дослідників
сконцентровано на з’ясуванні ролі регуляторних молекул в регуляції імунної
відповіді [244, 297]. Іншими дослідженнями показано, що ключову роль у
розвитку виразкових ушкоджень відіграє енергетична недостатність в епітелії
кишки, про що свідчать зміни у складі глікопротеїнів у хворих із виразковим
колітом.
З іншого боку дослідженнями останніх років, доведено ключову роль
eндотеліального бар’єру та, відповідно, функціональної активності
 27

ендотеліальних клітин мікросудин кишки у механізмах виразкоутворення в

товстій кишці та показано механізм взаємодії про-ангіогених (VEGF, PDGF) та
анти-ангіогенних (ендостатину, ангіостатин) факторів в підтриманні
морфологічної та функціональної цілісності травного тракту [81-83].
Також було показано, що при експериментальному коліті відбувається
аномальне накопичення цитозольного Са2+, що негативно впливає на процеси
внутрішньоклітинної трансдукції сигналів, опосередкованих акцепторами
кальцію. Мають місце зміни кількісного вмісту фосфоліпідних компонентів
біомембран епітеліоцитів. Такі чинники істотно змінюють функціональний стан і
може служити однією з причин розвитку коліт-асоційованого канцерогенезу [28].
Дослідженнями останніх років показано, що розвиток виразкового коліту
супроводжується утворенням медіаторів запалення – біологічно активних
речовин ліпідного походження, що визначають міжклітинні взаємодії у вогнищі
запалення [111, 409]. До таких медіаторів відносяться ейкозаноїди, що
утворюються з арахідонової кислоти двома шляхами – циклооксигеназним і
ліпооксигеназним. В першому випадку у вогнищі запалення утворюються
простангландини, тромбоксани, простацикліни, а в другому – лейкотрієни.
Останні володіють сильними хемотаксичними властивостями, викликають
міграцію нейтрофілів у вогнище запалення, агрегацію, дегрануляцію і
вивільнення лізосомальних ферментів [117].
Не зважаючи на чисельні відомості літератури про патохімічні зміни при
експериментальному виразковому коліті, роль систем синтезу NO та H2S, а
також систем ЦОГ/ПГ, ЛОГ/ЛТ у механізмах цитопротекції та ульцерогенезу в
СОТК залишається недостатньо вивченою.

1.2 Роль газових медіаторів – нітрогену оксиду та гідрогену сульфіду у

регуляції цитопротакції та в ульцерогенезі в органах травного тракту

Як у регуляції нормального функціонування СОШ і СОТК, так і в розвитку

патохімічних змін при виразковій хворобі шлунка і неспецифічному
 28

виразковому коліті газові медіатори відіграють важливу роль [280, 294, 306,
445]. До останніх належать такі молекули, як нітрогену оксид (NO), гідрогену
сульфід (H2S) та монооксид вуглецю (СО) [76, 241].
NO є одним із найважливіших медіаторів, що залучений до реалізацїі
численних функцій різних тканин та органів організму людини [56, 64, 76,
343]. У травній системі він регулює такі життєво важливі функції, як
вазодилятація, нейронтрансмісія, транскрипція окремих генів,
посттрансляційна модифікація білків, реакції імунної системи, регуляція тонусу
гладких м’язів, тощо [299].
У ссавців NO синтезується однією із трьох ізоформ NO синтаз (NOS; L-
аргінін, НАДФН:оксиген оксидоредуктаза; EC 1.14.13.39): NOS 1, яку частіше
називають нейрональною NO-синтазою (nNOS), оскільки вона експресується,
головним чином, нейронами; NOS 2 або індуцибельна NO-синтаза (iNOS),
експресія якої індукується клітинними активаторами та NOS 3 чи ендотеліальна
NO-синтаза (eNOS), найбільше якої знаходиться у ендотелії судин [317].
Всі перелічені ізоформи NOS використовують амінокислоту L-аргінін у
якості субстрату та молекулярний кисень і відновлений
нікотинамідаденіндинуклеотид фосфат (НАДФН) як ко-субстрати. До
структури NOS входять флавінаденіндинуклеотид (ФАД),
флавінмононуклеотид (ФМН), і 5,6,7,8-тетрагідро-L-біоптерин (BH4), гем та
кальмодудін. Функціонально активна NOS – це гомодимерний фермент, що
переносить електрони від НАДФН через ФАД і ФМН в С-кінцевому
редуктазному домені до гему в N-кінцевого оксигеназного домену, що містить
також BH4. В ділянці гема електрони, одержані від редуктазного домену
використовуються для активації О2 та подальшого окиснення L-аргініну до
цитруліну та NO (рис. 1.1). Синтез NO проходить у дві стадії: спочатку NOS
гідроксилює L-аргінін з утворенням N-гідрокси-L-аргініну, який залишається
зв’язаним з ензимом. Далі NOS окиснює N-гідрокси-L-аргінін до цитруліну та
NO [201].
 29

Рис. 1.1 Будова і каталітичний механізм функціонування NOS [201]

Усі ізоформи NOS містять сайти для зв’язування кальмодуліну, проте

лише кальмодулін в структурі конститутивних NO-синтаз (nNOS та еNOS)
може зв’язувати іони Са2+, унаслідок чого значно зростає його спорідненість до
NOS і, як наслідок, пришвидшується перенесення електронів від редуктазного
на оксигеназний домен, тобто суттєво зростає активність. Структура
кальмодулін-зв’язуючого сайту іNOS значно відрізняється, тому активність цієї
ізоформи не залежить від концентрації Са2+ [201]. До складу усіх ізоформ NOS
також входять цинк-тіолові кластери, які стабілізують структуру ферменту
[227].
Синтез білків-ферментів nNOS, iNOS та eNOS кодують ввідповідно гени
Nos1, Nos2 та Nos3 [43]. Вказані гени ідентифіковані та встановлені особливості
їх експресів в різних тканинах людей та тварин. Зокрема ген Nos1 у людей
локалізується на довгому плечі 12-ої хромосоми (12q24.2-q24.3). Розмір гена
складає понад 200 kb і включає 29 екзонів та 28 інтронів. Ген Nos2
розташований на 17 хромосомі – 17cen.q11.2. Ген Nos3 локалізується на
довгому плечі 7-ої хромосоми (7q36), містить 26 екзонів та 25 інтронів,
розміром приблизно 20 kb [43].
NO, що синтезується NOS – короткоживуча молекула, період його
напівжиття у біологічних системах становить від декількох мілісекунд до
хвилин, оскільки він швидко окислюється до нітратів та нітритів [299].
Стабільним кінцевим продуктом аутоокисснення NO в водному середовищі
 30

вважають нітрити, тоді як реакція NO з оксигемоглобіном чи з супероксидним

аніоном призводить до утворення нітратів [201].
NO опосередковує більшість своїх фізіологічних ефектів зв’язуючись з
гемовою групою розчинної гуанілатциклази, яка каталізує утворення цГМФ.
Останній реалізує такі ефекти NO, як вазодилятація, нейротрансміссія,
мітохондріальний біогенез, ангіогенез та інші [299]. Проте NO також може
здійснювати контроль експресії генів, зв’язуючись з залізо-чутливими
елементами [353], а також здійснювати посттранляційну модифікацію білків,
шляхом їх нітрування або нітрозилювання. Усі ці функції дуже важливі для
регуляції нормального функціонування органів травної системи.
У травному тракті nNOS в основному локалізується у цитозолі
неадренергічних нехолінергічних нейронах кишки, а також ідентифікована в
міоцитах, епітеліальних, опасистих клітинах та нейтрофілах [153, 317]. nNOS
синтезує NO, який бере участь у нейронах як нейротрансміттер та
нейромодулятор. Однак, NO на відміну від класичних нейромедіаторів, не
зберігається у везикулах, не вивільняється шляхом екзоцитозу, не захоплюється
нервовими закінченнями після виділення та не розщеплюється ензимами.
Синтезований NO дифундує з нервових терміналей і його дія закінчується після
інактивації з субстратом. Порушення функціонування nNOS може призвести до
гіпер- або гіпо-моторики, зокрема при гастроезофафагальній рефлексній
хворобі має місце підвищення активності nNOS і, як наслідок, значне зростання
продукції NO периферичними нітритергічними нервовими закінченнями [285],
що відіграє важливу роль у патогенезі захворювання.
Інша конститутивна ізоформа – еNOS локалізується в ендотеліальних
клітинах і відіграє ключову роль у регуляції функціонального стану судин. У
судинах NO, що синтезується еNOS гальмує агрегацію тромбоцитів, інгібує
продукцію моноцитарного хемоатрактанта білка-1 та макрофагального
колонієстимулюючого фактора, змінює проникність капілярів, інгібує
проліферацію гладких м’язів, гальмує взаємодію лейкоцитів з ендотеліоцитами,
чинить антиапоптичний ефект, знижує артеріальний тиск [299]. еNOS дуже
 31

важлива для травної системи ізоформа, оскільки регуляція кровоплину за її

участі важлива не лише для нормального функціонування, але й при загоюванні
ерозивно-виразкових уражень [135]. Ще одна відкрита порівняно недавно
функція NO, що продукується еNOS – зв’язування вільних радикалів, таких як
супероксиданіон [299].
Конститутивні nNOS та еNOS синтезують пікомолярні концентрації NO,
котрий швидко використовується на реалізацію фізіологічних функцій. Окрім
зазначених вище функцій, у шлунку NO регулює продукцію бікарбонатів у
відповідь на гіперпродукцію гідрохлоридної кислоти, регулює продукцію слизу
[299]. В товстій кишці NO залучений до регуляції секреторної функції та водно-
електролітного балансу [335]. Узагальнені ефекти NO в шлунку представлені
на рис. 1.2.
іNOS за умов норми не експресується клітинами, її експресія індукується
бактеріальними ліпополісахіридіми, цитокінами, активованими макрофагами та
нейтрофілами. Так, за умови розвитку виразкових ушкоджень шлунка або
товстої кишки різко зростає експресія іNOS у макрофагах, нейтрофілах,
епітеліоцитах та ендотеліоцитах, що призводить до різкого зростання (в 10 та
більше разів) синтезу NO [110, 145-146, 175]. Зростання його продукції
призводить до порушення функціонування низки біологічних процесів.
Передовсім, NO за умов оксидативного стресу, що має місце при розвитку
виразкових ушкоджень, взаємодіє з вільними радикалами кисню, з утворенням
таких радикалів, як нітроксил (NO-), пероксинітрит (ОNOO-) та інші, які
посилюють ушкодження клітини [279, 349].
Взаємодія NO із залізо-сульфатними центрами ензимів дихального
ланцюга зменшується їх біологічна активність, NO має високу спорідненість до
гемового та негемового заліза і може утворювати комплекси з гемоглобіном,
міоглобіном, цитохромом С, тощо [142].
 32

Підвищує секрецію слизу

Зменшує адгезію

Зменшує дегрануляцію
Епітелій

Опасисті Нейтрофіли
клітини

Знижує вміст О2-

Знижує вивільнення
цитокінів Оксидативний
Макрофаги
NO стрес

Фібробласти
Судини
Судини

Ангіогенез Сприяє загоюванню ран

Вазодилятація

Рис. 1.2. Ефекти NO в шлунку [306]

Ензиматичний синтез NO не єдине джерело утворення цього газового

медіатора в травній системі. Значний внесок у продукцію NO вкладає
мікрофлора кишки. Відомо, що лактобацили та біфідобактерії володіючи
нітрит- та нітратредуктазною активностями, здатні відновлювати нітрити та
продукувати NO [209]. Інші бактерії можуть використовувати синтезований
NO для реалізації своїх життєвих потреб [299]. Таким чином, синтез NO
мікробного походження в кишці залежить, головним чином, від видового та
кількісного складу мікрофлори.
Як було зазначено вище, NO синтезується з амінокислоти L-аргініну
(окисний шлях), конкуруючи при цьому за субстрат з аргіназою (неокисний
шлях). Співвідношення між NO-синтазним та аргіназним шляхами метаболізму
L-аргініну підтримує у клітинах рівень фізіологічної концентрації цієї
амінокислоти й визначає інтенсивність синтезу NО та утворення його
метаболітів [10]. Між NO-синтазою та аргіназою існують тісні регуляторні
 33

взаємозв’язки. Зокрема, один із проміжних продуктів NO-синтазної реакції є

Nω-гідрокси-L-аргінін, що володіє високою спорідненістю до аргінази і
служить сильним ендогенним конкурентним інгібітором цього ензиму [146].
За умов розвиту різних патологічних станів співвідношення між окисним
та неокисним шляхами метаболізму L-аргініну змінюється, що, в першу чергу,
може бути зумовлено зменшенням біодоступності основного субстрату та
кофакторів, розвитком оксидативного стресу чи гіпоксичного стану [10].
Зменшення інтенсивності неокисного шляху внаслідок зниження активності
аргінази, супроводжується зниженням утворення орнітину та синтез з нього за
участі сперміну орнітин декарбоксилази. Спермін – поліамін, шо за
фізіологічних концентрацій відіграє цитопротекторну роль в травній системі.
Показано також його властивість інгібувати активність iNOS [146].
Інший газовий медіатор – H2S почали досліджувати відносно недавно. У
тканинах ссавців ендогенний H2S синтезується, головним чином, з
амінокислоти L-цистеїну за участі піридоксаль-5‫׳‬-фосфат (P-5‫׳‬-P)–залежних або
P-5‫׳‬-P–незалежних ензимів [147]. До P-5‫׳‬-P–залежних ензимів належать
цистатіонін-β-синтетаза (CBS, ЕС 4.2.1.22) та цистатіонін-γ-ліаза (CSE, ЕС
4.4.1.1), які локалізуються в цитозолі клітини (рис. 1.3) Вказані ензими мають
особливості тканинної специфічності, зокрема, за синтез ендогенного H2S у
центральній нервовій системі відповідає CBS, а в серцево-судинній системі –
CSE [120]. Відомо, що обидва ці ферменти активно експресуються органами
травного тракту [241].
Синтез H2S ензимом CBS регулюється приєднанням S-аденозилметіоніну
до С-кінця, а також взаємодією з глутатіоном по залишку Cys346 [347]. Проте
за умов оксидативного стресу глутатіон використовується для протекції клітин
і тому активність CBS зменшується [255]. На противагу до активуючої дії
приєднання S-аденозилметіоніну та глутатіону, зв’язування NO та СО до
гемової групи CBS зменшує активність ензиму [414]. Активність CSE
регулюється подібно до конститутивних ізоформ NOS Са2+-кальмодулін
залежними механізмами [461].
 34

Ген, що кодує CBS у людей носить аналогічну до ферменту назву (Cbs) і

локалізується на 21 хромосомі (21q22.3). Ген, відповідальний за кодування
білка-ферменту СSE називається Cth і розташовується в першій хромосомі
(1p31.1) [294, 384].
До P-5‫׳‬-P–незалежних ензимів синтезу ендогенного H2S належать 3-
цистеїнліаза (CL, ЕС 4.4.1.10) та меркаптопіруватсульфтрансфераза (3-MST, ЕС
2.8.1.2) котрі локалізуються, головним чином, в мітохондріях [147].

L-цистеїн

цистеїнліаза
P-5 -P P-5 -P -КГ
Цистатіонін-b-синтаза
Glu
Цистатіонін-g-ліаза

3-меркаптопіруват

NH3

сульфтрансфераза
Меркаптопіруват-
піруват Серин NH3

піруват

Н2S Н2S Н2S

Рис. 1.3. Ензиматичні шляхи утворення ендогенного H2S [147]

Нещодавніми дослідженнями показано, що P-5‫׳‬-P–незалежний

метаболічний шлях синтезу H2S є основним у товстій кишці щура за умов
норми та при експериментальному коліті [191]. Активність 3-MST/СL шляху
синтезу H2S також регулюється Са2+ [323].
H2S добре розчинний у воді і легко дисоціює до H+, HS- і S2-. Таким чином
термін «гідрогену сульфід» об’єднує усі іони, що утворюються при дисоціації
H2S [255]. Метаболічні шляхи обміну H2S є досить складними і недостатньо
дослідженими. Відомо, що H2S легко взаємодіє з метгемоглобіном, утворюючи
сульфгемоглобін, що може виконувати його роль метаболічного резерву. Окрім
цього, H2S в мітохондріях швидко окиснюється до тіосульфату (S2О32-) з
наступним перетворенням до сульфіту (SО32-) та сульфату (SО42-) [280]. H2S
 35

також може підлягати метилуванню за участі тіол-S-метилтрансферази з

утворенням метантіолу (СH3SH) та диметилсульфіду (СH3SСH3). H2S може
служити субстратом ферментів роданази (КФ 2.8.1.1),
сульфід:квіноноксидоредуктази (SQR, EC 1.8.5.4) та персульфіддиоксигенази
(EC:1.13.11.18) [255].
Концентрація H2S в тканинах визначається різницею швидкості його
синтезу та використання. Його концентрація в тканинах коливається від 50 до
160 мкМ. Зокрема, СОТК самостійно продукує H 2S і спроможна
використовувати H2S, котрий синтезують бактерії. Тому епітеліоцитах товстої
кишки активно працюють системи утилізації H2S, завдяки чому його
концентрація не перевищує 50 мкМ за умов норми [147, 399].
В центральній нервовій системі H 2S дозо-залежно cпричинює
потенціююючу дію, що супроводжується зі зростанням синтезу цАМФ та
активуванням NMDA-рецепторів [365]. H2S пришвидшує ангіогенез після
церебральної ішемії [238]. В серцево-судинный системі H 2S чинить
судиннорозширюючу дію, інгібує адгезію лейкоцитів [325].
Як і NO, H2S може чинити проти- або прозапальні ефекти залежно від
концентрації чи умов [147, 399]. Проте однозначно доведено, що у
фізіологічних концентраціях він володіє яскраво вираженою протизапальною
активністю (рис. 1.4). Так, H2S відіграє важливу роль у регуляції вазодилятації,
що має значення не лише у захисних механізмах при запаленні, але й в
регенерації ушкоджених тканин. Слід зазначити, що механізми реалізації
вазодилятуючого впливу NO і H2S суттєво різняться. NO, як було зазначено
вище стимулює гуанілатциклазу, тоді як судиннорозширююча дія H2S,
головним чином, відображає гіперполяризацію, що є наслідком відкриття АТФ-
чутливих калієвих каналів (КАТФ) [64, 427].
Протизапальні властивості H2S також проявляються в зниженні
формування набряку, що може бути пов’язано з інгібуванням адгезії лейкоцитів
до місця запалення [440]. Zanardo et al [466] продемонстрували, що
використання донорів H2S (NаHS, Nа2S та реактиву Лавенссона) інгібувало
 36

адгезію лейкоцитів до ендотелію судин і їх міграцію до місця запалення. Також

було показано, що в CBS гетерозиготних мишей, у яких синтез H2S був значно
зниженим, проникність судин значно зростала, відповідно підвищувалась
адгезія лейкоцитів [243].

Інгібування адгезії лейкоцитів

Репарація
Утворення АТФ

Знеболююча дія
NF-kB

Антиоксидантна дія
Інгібування апоптозу
нейтрофілів

Судиннорозширююча дія

Рис. 1.4. Протизапальні ефекти H2S [147]

В експериментальних дослідженнях було показано, що H2S знижує

продукцію прозапальних цитокінів, хемокінів і ферментів, що індукують
апоптоз нейтрофілів [174, 442]. Було доведено вплив H2S на NF-κB –
сигнальний шлях, що доводить антиапоптичну активність цього
газотрансміттера [213].
Іще одним поясненням протизапальної дії H2S є той факт, що він
спроможний бути скавенджером для таких вільних радикалів, як супероксид
аніон, гідрогену пероксид, перокинітрит та гіпохлорит [467]. Окрім цього цей
 37

газовий медіатор підвищує вміст відновленого глутатіону. Таким чином, H2S

виступає у ролі анитиоксиданта.
Разом з тим, загальновідомі токсичні ефекти високих концентрацій H2S,
пов’язані, головним чином, з інгібуванням цитохром оксидази [213]. Проте,
дослідженнями останніх років показано, за умов гіпоксії цей газовий медіатор
може служити донором електронів в дихальному ланцюгу між комплексами І і
ІІІ, тобто передаючи електрони на коезим Q [173, 211]. Для здійснення такого
транспорту потрібен спеціальний ензим – сульфід-квінон оксидоредуктаза,
який існує у тварин, включаючи ссавців. Передаючи електрони та протони на
коензим Q, H2S окислюється у матриксі мітохондрій (рис. 1.5 – А).

H22S
2e--
ΔµH++ Cyt c
--
2e ½O22+H ++
I Q III IV
Cyt c
I Q III IV
II
H22O
Сукцинат
Фумарат
O22
HSSH
S2O3-- ЦТК
SO33----
SO44---- Малат

A B
Рис. 1.5. Схема обміну H2S в мітохондріях ссавців [211]: А – окиснення H2S у
аеробних умовах; B – обмін H2S за анаеробних умов

В анаеробних умовах, коли не відбувається окисний метаболізм H2S, а

його концентрація досягає граничного рівня, потрібного для інгібування
комплексу IV (цитохром оксидази), електрони скеровуються в напрямку
комплексу ІІ (сукцинатдегідрогенази). За таких умов рівновага в
сукцинатдегідрогеназній реакції зсувається в бік відновлення фумарату до
сукцинату (рис.1.5 – В).
 38

Зокрема, здатність служити донором протонів для дихального ланцюга

мітохондрій показано для епітеліальних клітин шлунка на моделі ішемії–
реперфузії [171, 209].
Усі перелічені ефекти впливу H2S не мають тканинної специфічності і
притаманні усім органам, спроможним синтезувати його. Окрім вказаних
вище, H2S в травній системі виконує ще й низку додаткових функцій. Так, він
стимулює секрецію бікарбонатів в дванадцятипалій кишці [234], що відіграє
значну роль у протекції шлунка і тонкої кишки від ушкоджуючого ефекту
гідрохлоридної кислоти. Як вже було зазначено, H2S може використовуватись
дихальним ланцюгом мітохондрій для генерації АТФ за умов кисневої
недостатності, за таких умов він зменшує ступінь ушкодження тканин та
пришвидшує репаративні процеси.
Численні аргументи, що доводять важливу роль H2S в захисних
механізмах травного тракту представлені з використанням інгібіторів
ферментів CSE or CBS. Зокрема, тижневе введення щурам комплексу
інгібіторів CSE – β-ціаноаланіну (BCA) в дозі 3 ммоль/л або пропаргліцину
(PAG) в дозі 3 ммоль/л) разом з інгібітором CBS – O-карбоксиметил-
гідроксиаміну гемігідрохлориду (СНН) в дозі 3 ммоль/л упродовж 1 тижня не
лише призводило до розвитку запалення в травному тракті, але й суттєво
знижувало рівень експресії ЦОГ-2, як наслідок, зниження синтезу ПГЕ2 [435].
Також показано, що введення йодацетаміду, сполуки, що зв’язує L-цистеїн,
субстрат синтезу H2S, індукувало гостре запалення слизових оболонок кишки
або шлунка [147].
Було показано важливу роль H2S в загоюванні виразки шлунка та товстої
кишки на експериментальних моделях у гризунів [190, 445]. Невдовзі після
індукції виразки у шлунку введенням оцтової кислоти, спостерігали значне
зниження експресії CSE і CBS в ділянці ушкодження [190]. Ведення щурам
субстрату синтезу H2S – L-цистеїну суттєво покращувало загоювання виразки.
Натомість, за таких же умов застосування інгібітора CSE L-пропаргліцину
суттєво знижувало цитопротективні ефекти L-цистеїну, що дозволило зробити
 39

висновок, що саме H2S приймав участь у процесі загоювання [435, 445]. Такий
ефект H2S, імовірно пов'язаний з покращенням кровоплину в ділянці
ушкодження. Інші дослідження показали, що H2S безпосередньо впливає на
ангіогенез [157, 238].
Дослідженнями останніх років показано існування взаємозв’язку у
регуляції синтезу Н2S та NO [106, 124, 207]. Синергічно з H2S, NO регулює
тонус гладких м’язів, зокрема показано, що він підвищує продукцію H2S і
активує експресію CSE [468]. На моделі ішемії-реперфузії показано здатність
H2S активувати eNOS кардіоміоцитів. Механізм такого впливу полягає у
активації за його участі PI3K/Akt та p38 MAPK сигнальних шляхів з подальшим
фосфорилюванням білка ферменту NOS. Проте, у гладких м’язах товстої кишки
мишей H2S інгібує активність nNOS [452]. Також було показано, що
фармакологічні донори NO підвищують біодоступність субстратів для CSE
[451], проте знижують експресію CBS.
Молекулярні механізми взаємозв’язку обизвох газових медіаторів можуть
також полягати в хімічній взаємодії між стабільними метаболітами NO та H2S.
Так, NO може взаємодіяти з кисневими радикалами утворюючи N2O3 чи ОNOО,
які вступають реакції S-нітрозилювання білків та тіолів низької молекулярної
маси з утворенням S-нітрозотіолів (RSNO), що чинять вплив на цілу низку
окисно-відновних процесів. Продукти окиснення NO, такі як нітрити, нітрати,
нітрозотіоли, тощо можуть взаємодіяти з H2S (рис. 1.6).
Продуктами взаємодії метаболітів NO та H2S окрім нітрозотіолів можуть
бути сульфінілнітрити (HS(О) NO або HS NO2) або нітроксил HNO. Біологічні
функції вказаних сполук залишаються недостатньо вивченими) [242, 258].
Натомість відомо також, що H2S може зв’язувати один із набільш токсичних
радикалів NO пероксинітрит. Саме така взаємодія найчастіше пояснює
антиоксидантні властивості H2S) [255].
 40

-
ONOO HSNO2 HSO•

NO
HS· + ·NO
RSNO
-
SNP HSNO HS
(Нітропрусид натрію )

HSSH GSH+GSNO
NH2OH -
ONOO
GSH
+ HNO L-аргінін
GSSG

NO

Рис. 1.6. Схема хімічної взаємодії радикалів NO та H2S [258]

Узагальнену інформацію про існуючі на сьогодні дані стосовно

газотрансміттерів NO та H2S подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1
Узагальнені дані про біологічні властивості та можливі взаємозв’язки між
NO та H2S [308]
NO Джерело H2S Джерело
літератури літератури

Концентрації
Сироватка крові 1 нмоль [382] 30-100 мкмоль
Мозок/тканини 100-250 нмоль [242] 50-160 мкмоль [443]
Токсичні 0,5 мкмоль [288] 250 мкмоль

Біохімічні властивості
Період Секунди-хвилини [358] Секунди [216]
напіврозпаду Вільні радикали [218] 20%-H2S, 80%-HS, [255]
Фізіологічні слідові к-ті - S2-
форми
 41

Взаємозв’язки між ферментами синтезу

NO ↑H2S H2S ↓NO
Донори NO підвищують [468] NaHS інгібує [242]
експресію та активність СSE експресію iNOS та
в культурах клітин гладких продукцію NO
м’язів аорти макрофагами
NO кооперує з H2S [110] Введення NaHS інгібує [207]
через активацію активність та активність
гуанілатциклази еNOS, але не впливає на
nNOS та iNOS
NO ↓H2S H2S ↑NO
NO не підвищує рівень [152] NaHS/Na2S суттєво [306]
експресії концентрацію H2S підвищують
та експресію H2S- активність та
генеруюючих ферментів в експресію eNOS
ендотеліальних клітинах
H2S взаємодіє з NOS, NO [116] Na2S впливаэ на [124]
перетворюється на експресію iNOS та
нітроксил nNOS та стимулює
синтез NO за умов
гіпоксії
Участь в механізмах гастропротекції
Модель ↑кровоплин [432] ↓рівень IL-1β в плазмі [310]
ішемії/реперфузії ↓ ліпопероксидація nа експресія TNF-
↓вільні радикали
Модель ВІС ↓ліпопероксидація [260, 276] ↑ рН шлункового соку, [99]
↑активність СОД ↑- активність СОД та
каталази
Модель етанолової ↓вільні радикали [136] Включення КАТФ [319]
виразки ↑продукці ПГ каналів, капсаіцин-
чутливих нервів

Не зважаючи на значний інтерес до з’ясування ролі газових медіаторів у

травній системі молекулярно-біохімічні механізми їх взаємодії та впливу на
 42

процеси цитопротекціїї та ульцерогенезу залишаються недостатньо

з’ясованими.

1.3 Значення системи ЦОГ/ПГ в механізмах цитопротекції та

ульцерогенезу в СОШ та СОТК

На сьогодні доведено, що фермент циклооксигеназа існує в 3 ізоформах –

ЦОГ-1, ЦОГ-2, ЦОГ-3 [70, 140, 357, 405] (табл.1.2). Згідно сучасних уявлень,
ЦОГ являє собою поліензимний комплекс, що включає диоксигеназу,
ізомеразу, редуктазу та інші компоненти. За будовою є гемопротеїном, що
локалізується в ендоплазматичному ретикулумі поблизу місця вивільнення
арахідонової кислоти з фосфоліпідів клітинних мембран за участю фосфоліпази
А2. ЦОГ у присутності молекулярного кисню і низки кофакторів каталізує дві
реакції, результатом яких є утворення циклічних ендопероксидів.
Перша (циклооксигеназна) пов’язана з окисненням арахідонової кислоти з
приєднанням кисню в 9, 11 і 15 положеннях з утворенням проміжної сполуки –
простагландину G2. Друга (пероксидазна) – перетворення простагландину G2 на
простаглантин Н2, який, в свою чергу, є попередником простагландинів Е та F,
простацикліну та тромбоксанів А2 та В2.
Перша (циклооксигеназна) пов’язана з окисненням арахідонової кислоти з
приєднанням кисню в 9, 11 і 15 положеннях з утворенням проміжної сполуки –
простагландину G2. Друга (пероксидазна) – перетворення простагландину G2 на
простаглантин Н2, який, в свою чергу, є попередником простагландинів Е та F,
простацикліну та тромбоксанів А2 та В2 [70].
ЦОГ-1 є конститутивним ферментом, експресується в багатьох тканинах
людей і тварин, включаючи СОШ і СОТК і бере участь у реалізації численних
фізіологічних процесів [139]. За участю ЦОГ-1 утворюються простагландини,
що відіграють ключову роль у таких важливих механізмах захисту СОШ, як
регуляція секреції гідрохлоридної кислоти, стимуляція утворення захисного
слизу, підвищення бікарбонатної секреції, посилення кровоплину (рис. 1.7)
 43

[140, 236, 260, 405]. В СОТК ПГ, що продукуються ЦОГ-1 забезпечують

регуляцію процесів транспорту води та електролітів, вазодилятацію, процеси
проліферації та міжклітинну інтеграцію.

Таблиця 1.2
Порівняльна характеристика ізоформ циклооксигенази [260]
Властивості ЦОГ-1 ЦОГ-2
Гени, що кодують 22kb 8,3 kb
Екзони 11 10
Хромосоми 9q32-q33.3 1q25.2-q25.3
Умови синтезу Конститутивна ізоформа Індуцибельна ізоформа
мРНК 2,8 kb 4,1 kb
мРНК регуляція Конститутивна Індуцибельна
Фактори, що стимулюють
Фізіологічні Запальні
утворення ізоформи
Ліпополісахаиди, цитокіни,
Індуктори -
вільні радикали
70 72 кДа (гомологія з
Молекулярна маса 70 кДа
ЦОГ-1 – 60%)
Арахідонова кислота, γ -
Арахідонова кислота, γ -
Субстратна специфічність ліноленова кислота, -
ліноленова кислота
ліноленова кислота
Локалізація ферменту в
Цитоплазма Навколоядерна ділянка
клітині
Синтез простагландинів, що
Синтез простагландинів,
регулюють
Значення що беруть участь у
мікроциркуляцію, функції
запальних механізмах
органів травної системи
Кратність зростання
синтезу під впливом В 2-4 рази В 10-80 разів
стимулюючих факторів
 44

ЦОГ-2 за умов норми також в невеликих кількостях експресується в

органах травної системи. Зокрема, із використанням імуногістохімічного
аналізу було доведено експресію ЦОГ-2 в пілоричній та фундальній частині
шлунка, різних відділах тонкої та товстої кишки [225].
Серед простагландинів, що продукуються в травному тракті переважають
ПГЕ2 і ПГІ2, в менших кількостях ідентифіковані ПГF2α, ПГD2 та тромбоксан.
ПГ опосередковують свої ефекти через взаємодію зі специфічними
рецепторами. Роль окремих рецепторів, показана в експериментах на гризунах,
представлена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3
Роль ПГ та їх рецепторів в механізмах цитопротекції [438]
Фізіологічний ефект Тип Ізоформа
рецепторів ЦОГ

Інгібування секреції гідрохлоридної кислоти ЕР3 ЦОГ-1

(у щурів)

Інгібування секреції гідрохлоридної кислоти ЕР3, IP ЦОГ-1

(у мишей)

Стимуляція секреції гідрохлоридної кислоти ЕР4 ЦОГ-1

(у щурів)

Секреція слизу (у кролів) ЕР4 -

Секреція бікарбонатів (у щурів) ЕР-1 ЦОГ-1

Кровоплин (у щурів) ЕР2, ЕР4 ЦОГ-1

Загоювання виразки (у мишей) ЕР4 ЦОГ-2

Стійкість до ушкоджень в моделі ІРЗ ЦОГ-2

ішемія/реперфузія (у щурів)

Більшість ефектів ПГ в травній системі було досліджено із використанням

інгібіторів циклооксигенази. Найпопулярніші інгібітори ЦОГ – НПЗП. За
 45

специфічністю дії стосовно інгібування різних ізоформ ЦОГ НПЗЗ поділяють

на: неселективні (стандартні), які інгібують ЦОГ-1 та ЦОГ-2, селективні
(специфічні) впливають тільки на активність ЦОГ-2 та ненаркотичні
анальгетики, які інгібують ЦОГ-3 [260].
Згідно з сучасними уявленнями патогенетичні механізми
виразкоутворення при використанні НПЗЗ здійснюються в дві фаз – незалежну
(перша фаза дії) і залежну (друга фаза) від інгібування фермента ЦОГ [338].
Впродовж першої фази НПЗЗ здійснюють подразнюючий (топічний) вплив на
СОШ. Будучи слабкими органічними кислотами ці сполуки в шлунковому соку
вони перебувають в неіонізованому стані й за рахунок ліпофільності
проникають в середину клітини. У клітині НПЗЗ спричинюють токсичні
ефекти, не пов’язані з інгібуванням ЦОГ. Так, показано, що більшість НПЗП
роз’єднують дихання та окисне фосфорилювання, спричинюють продукування
активних форм кисню, що призводить до розвитку оксидативного стресу.
Порушення функціонування дихального ланцюга мітохондрій спричинює
вивільнення цитохрому с і індукує апоптоз.

Фізіологічні
Цитопротекція ↑
PGE2, PGD2,
ЦОГ-1 цАМФ
PGF2, PGI2,
(конститутивна) Са2+ Кровоплин
TXA2,

Арахідонова
Відновлення слизової

НПЗЗ
кислота
Загоювання виразки↑
оболонки

Запальні Проліферація↑
(EGF, TGF, HGF)
PGE2 Ангіогенез↑
ЦОГ-2
(у високих (VEGF, bFGF)
(індуцибельна) концентраціях) Дуоденальний НСО3↑
Імуномодуляція
Карценогенез

Апоптоз↓
Карценогенез↓
Гастрин та інші фактори
росту, ендотоксини,
прозапальні цитокіни, тощо

Рис.1.7. Фізіологічні та прозапальні ефекти ПГ, продуктів ЦОГ-1 та ЦОГ-2

Також було показано, що НПЗП взаємодіючи з фосфоліпідами біомембран

послаблюють гідрофобну поверхню слизового бар’єру, внаслідок чого зростає
 46

проникність клітин [338]. Внаслідок вищезазначених подій в СОШ виникають

підслизові геморагії і ерозії, які за умов ацидопептичної агресії
трансформуються у виразки (рис.1.8).

Нестероїдні протизапальні
засоби (НПЗЗ)

NO, H2S, IL-1, Орнітин-

Дія НПЗЗ не пов'язана з Цистатіон-
cNOS ЦОГ-1 мелатонін, ЦОГ-2 декарбокси-
ліаза
інгібуванням ЦОГ лаза
стрес-білки,
· Вивільнення та
cNOS
руйнування Інгібування Інгібування
мембранних синтезу ПГ синтезу ПГ
фосфоліпідів
· Роз’єднання дихання NO
та фосфорилювання · гіперкінезія шлунка · виділення
· шлунковий кровоплин факторів росту
· вироблення слизу (EGF, TNF-a, HGF, H2S
· проникність мембран VEGF, PDGF, IGF-1)
ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС · кислотність
ІНДУКЦІЯ АПОПТОЗУ

Прозапальні медіатори
Агрегація нейтрофілів Поліаміни
Ураження слизової
оболонки, ерозії ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС
ІНДУКЦІЯ АПОПТОЗУ

Виразка

Рис. 1.8. Топічні та системні ефекти НПЗП [338]

Друга фаза дії НПЗП пов’язана в першу чергу з інгібуванням синтезу ПГЕ2
і ПГІ2. У шлунку інгібування ЦОГ-1 призводить до гіперкінезії шлунка,
зниження шлункового кровоплину, зниження вироблення слизу, зростання
проникності мембран, підвищення кислотності. Інгібування ЦОГ-2 спричинює
порушення виділення факторів росту (EGF, TNF-a, HGF, VEGF, PDGF, IGF-1) в
СОШ [338, 438].
Значення ЦОГ-2 у розвитку виразкових ушкоджень у товстій кишці,
залишається не достатньо з’ясованим. З одного боку, попередніми
дослідженнями показано, що інгібування ЦОГ-2 посилює виразкові
ушкодження СОТК, що супроводжується інгібуванням біосинтезу ПГ [417-
419]. З іншого боку, було показано, що блокування ЦОГ-2 рофекоксибом
 47

зменшувало ступінь структурно-геморагічних уражень СОТК, інфільтрацію

нейтрофілами та рівень IL-1β [371]. Проте загальноприйнятим вважається
твердження, що, що хворим із виразковим колітом слід уникати вживання
НПЗП, незалежно від селективності їх інгібувальної дії стосовно ЦОГ.
Окрім інгібування синтезу простагландинів НПЗП в СОШ та СОТК
проявляють й інші ефекти. Так, показано, що німесулід гальмує вільно-
радикальні процеси, знижуючи утворення супероксидних радикалів шляхом
інгібування транслокації протеїнкінази С та фосфодіестерази ІV типу, інгібує
синтез фактора агрегації тромбоцитів, лейкотрієнів, послаблює гіперальгезію,
індуковану брадикікіном, фактором некрозу пухлин, знижує активність таких
ферментів, як еластаза, колагеназа, запобігає апоптозу клітин хрящової
тканини, зменшує вивільнення гістаміну з опасистих клітин та базофілів,
посилює рецепцію глюкокортикоїдів [146].
Окрім вищезазначених однією із визначальних подій при застосуванні
НПЗП є їх вплив на синтез газових медіаторів NO та H2S. Враховуючи вагомий
вплив NO та H2S в регуляції процесів цитопротекції в травній системі, з метою
уникнення побічних ефектів НПЗП, було створено НПЗП, що вивільняють NO
та H2S.
Останнім часом в класифікації НПЗП, з’явився термін “CINODs” (СOX-
inhibiting nitric oxide donators), що об’єднує препарати, котрі не лише інгібують
ЦОГ, але і є водночас донорами NO. В експериментальних дослідженнях було
показано, що NO-диклофенак, NO-напроксен, NO-кетопрофен не втрачаючи
своїх протизапальних властивостей, чинили менш виражений гастротоксичний
вплив, у порівнянні з «батьківськими» [136, 177, 186, 189, 277, 448]. Не
зважаючи на те, що CINODs могли б стати суттєвою альтернативою існуючим
НПЗП свого застосування в клініці вони поки не знайшли. Імовірно це
пов’язано з неоднозначною роллю NO, адже його надлишок за умов
оксидативного стресу, як вже було зазначено вище перетворюється на
пероксинітрит.
 48

Найбільш перспективним напрямком у пошуку нових протизапальних

засобів на сьогодні є створення НПЗП, спроможних вивільняти в травному
тракті H2S [444]. Застосування H2S-вивільняючих НПЗП може мати неабиякі
переваги над рештою відомих на сьогодні засобів, адже володіючи потужним
протизапальним та антипіролітичним ефектом традиційних НПЗП, такі ліки не
спричинюють розвитку побічних ефектів. Найкраще описаним із існуючих нині
H2S-вивільняючих НПЗП є ATB-346 [4-тіокарбамоїл-феніл ефір 2-(6-
метоксинафтален-2-іл)-пропіонової кислота], що у попередніх дослідженнях на
тваринах володіючи протизапальними властивостями, притаманними
напроксену не чинив побічних ефектів [441, 444, 446]. Проте молекулярно-
біохімічні особливості його впливу в СОШ та СОТК за умов стрес-
індукованого ульцерогенезу залишаються недослідженими.

1.4 Роль ліпооксигеназного шляху обміну арахідонової кислоти в

механізмах цитопротекції та ульцерогенезу в травній системі

Ліпооксигеназний (ЛОГ) шлях обміну арахідонової кислоти також відіграє

важливу роль як у регуляції фізіологічних процесів, так і в патогенезі
виразкових захворювань травного тракту. ЛОГ класифікують залежно від
положення, у якому вони окислюють арахідонову кислоту. У ссавців існує 3
форми ЛОГ: 5-ЛОГ, 12-ЛОГ та 15-ЛОГ, біологічно найбільш активною є 5-
ЛОГ, активність якої залежить від концентрації Са2+ та АТФ. 5-ЛОГ каталізує
початкову реакцію синтезу лейкотрієнів – перетворюючи арахідонову кислоту
у присутності мембранного протеїну – 5-ліпооксигеназоактивуючого протеїну
(FLAP) (5S)-транс-5,6-оксидо-7,9-транс-11,14-цис-ейкозотетраноєву кислоту
шляхом відщеплення водню від арахідонової кислоти від 7 вуглецю та
приєднання молекулярного кисню до 5 вуглецю – молекула у загальному
називається 5-гідропероксіейкозатетраєнова кислота (5-HPETE), з якої
утворюється нестабільний проміжний метаболіт ЛТA4 [194, 367].
 49

5-ЛОГ, головним чином, локалізується у цитоплазмі клітин, а при

підвищенні внутрішньоклітинного кальцію транслокується до мембран клітин
та зв’язується з мембранними білками родини FLAP або коастоцин-подібних
білків (CLP) [113].
До активного центру 5-ЛОГ входить негемове залізо, зв’язане із
залишками гістидину -367, 373 та 550. Активація 5-ЛОГ супроводжується
окисненням заліза [367].
Кінцевими та біологічно-активними метаболітами каскаду 5-ЛОГ є ЛТB4 і
так звані цистеїніл-ЛТ (ЛТC4, ЛТD4 та ЛТ E4) [194]. ЛТ є медіаторами
запалення. Мішенню біологічної дії ЛТB4 є, головним чином,
імунокомпетентними клітинами крові: LTB4 функціонує у якості активації
лейкоцитів і їх адгезії до судинного ендотелію, викликає хемокінетичну та
хемотактичну відповіді [379]. Було описано участь ЛТB4 у патогенезі багатьох
запальних захворювань [144, 421, 422]. Було відзначено, що цей ЛТ стимулює
вироблення і вивільнення прозапальних цитокінів з макрофагів та нейтрофілів
[396].
Цистеїніл-ЛТ (ЛТC4, ЛТD4, та ЛТE4) беруть участь в патогенезі не лише
бронхіальної астми та алергічних реакції [295], але й у запальних
захворюваннях та виразкових захворюваннях травного тракту. Так, було
показано, що активація нейтрофілів спричиняє синтез значної частини ЛTC4 з
проміжного метаболіту ЛTA4. Більше того, експериментальні дослідження
показали, що цистеїніл-ЛТ можуть брати участь у формуванні структурно-
геморагічних уражень СОШ [341]. Ушкоджуючи мікросудини та здійснюючи
вазоконстрикцію, вони сприяли руйнуванню слизового бар’єру і стимулювали
секрецію шлункового соку. Як підтвердження цих досліджень, інгібування
адгезії нейтрофілів через модуляцію утворення NO при дії цистеїніл-ЛТ.
Дослідження показують, що цистеїніл-ЛТ, індуковані активацією 5-ЛОГ
нейтрофілів, можуть спричинити зміни проникності судин, що відбуваються
під час гострого запалення і відігравати роль в ушкодженнях травного тракту,
 50

спричинених НПЗП [396]. Це дуже важливо, оскільки пригнічення ЦОГ може

призводити до зміщення метаболізму арахідонової кислоти в бік 5-ЛОГ шлях.
Ліпоксини (LX) (продукти ліпооксигенази) є іншою групою ліпідних
медіаторів, що утворюються в процесі метаболізму арахідонової кислоти. LX
формуються в ході міжклітинного метаболізму з проміжного похідного (5(6)-
епокситетраєн), який викликає утворення метаболічно-активних продуктів
LXA4, LXB4 або 15(R)-HETE для 15-eпі-LXs (викликані аспірином LX). Вони
синтезуються не тільки шляхом активації 5-ЛОГ, але також і під впливом двох
інших ферментів - 12-ЛОГ та 15-ЛОГ [370].
Упродовж останніх десятиліть було розроблено низку лікарських засобів,
спроможних одночасно інгібувати ЦОГ та ЛОГ [207, 393]. Такі сполуки
володіють ширшим, порівняно з традиційними НПЗЗ, спектром дії й, імовірно,
позбавлені побічних ефектів стосовно травного тракту [117, 118]. Серед нових
НПЗП, здатних впливати на обидва шляхи перетворення арахідонової кислоти й
інгібувати утворення як прозапальних простагландинів так і лейкотрієнів,
розроблено цілу низку ефективних сполук, що на сьогоднішні перебувають на
різних стадіях доклінічних та клінічних досліджень.
Серед них особливої уваги заслуговують похідні акрилової кислоти, що
містять в 3 положенні тіенил, фурфурол і 3,5-дитерт-бутил-4-гідроксифеніл, що
володіють помірною антиоксидантною і дуже вираженою протизапальною
властивістю та інгібують активність ЛОГ сильніше, ніж кафеїнова кислота.
Найкраще дослідженим з цієї групи інгібіторів подвійної дії стосовно ЦОГ/5-
ЛОГ є препарат лікофелон, раніше відомий як ML3000, що володіє вираженими
протизапальними та антиоксидантними властивостями [160, 320].
Серед інших НПЗП подвійної дії досліджуються препарат ZLJ-6, що як
показали експериментальні дослідження на щурах виражено інгібує 5-ЛОГ та
неселективно ЦОГ у дозі 30 мг/кг, блокуючи таким чином утворення ЛТВ4,
тромбоксану В2, ПГ Е2 [151, 292].
Здатність інгібувати 1/2-ЦОГ та 5-ЛОГ в дослідженнях in vitro виявлена у
25 похідних 3-[1-(6-substituted-pyridazin-3-yl)-5-(4-substituted-phenyl)-1H-
 51

pyrazol-3-yl]propanoic acids в тeсті з активованими людськими

поліморфноядерними лeйкоцитами [178]. В дослідженнях іn vitro та in vivo
показана також протизапальна активність нового iнгiбітора ЦОГ/5-ЛОГ NNU-
HDPA з покращеним гастроінтестинальним профілем, що ще відомий під
назвою CSN-07001. Так, застосування CSN-07001 при ульцерогенному тесті
призводило до значно нижчого виразкоутворення, ніж аспірин [473].
Серед інгібіторів подвійної дії чільне місце посідають похідні тіазолу, в
основі молекули яких, як правило, є 4-тіазолідон або 2,4-тіазолідиндіон, а також
роданін (рис. 1.9).

O O O
S S S S
O S
N N N N
H H H H

Тіазол 4-тіазолідон 2,4-тіазолідиндіон роданін

Рис. 1.9. Тіазол і його похідні

Одним із найбільш перспективних НПЗЗ подвійної дії є препарат

дарбуфелон, який перебуває на останній стадії клінічних досліджень. Діюча
речовина цього препарату – 2-аміно-5-(3,5-дитертбутил-4-гідроксибензиліден)-
тіазол-4-он. Фенольний залишок надає дарбуфелону антиоксидантних
властивостей, які підтримують його протизапальну і низьку ульцерогенну
активності. Терапевтичний індекс характеризує значну перевагу зазначеної
сполуки перед класичними НПЗП [117]. Дарбуфелон було випробувано на
експериментальних тваринах а також на здорових волонтерах і визнано
безпечним препаратом, що не призводить до розвитку побічних ефектів у дозі
до 100 мг/кг [286].
Застосування НПЗП подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібування при виразкових
запаленнях травного тракту може мати терапевтичне значення, оскільки останні
можуть здійснювати синергічні інгібуючі ефекти стосовно прозапальних
метаболітів арахідонової кислоти, а також вони спроможні знижувати
 52

мікросудинні зміни під час запалення та індукованого лейкоцитами

ушкодження слизової оболонки шлунка чи товстої кишки. Проте особливості
їх дії залишаються мало з’ясованими і потребують подальшого уточнення.

1.5 Генерація активних кисневих радикалів в СОШ та СОТК та роль

ферментів антиоксидантного захисту в їх знешкодженні

Як вже було зазначено вище (розділ 1.1), в реалізацію механізмів

ульцерогенезу в травній системі активно залучені активні кисневі радикали або
активні форми кисню (АФК), які відіграють важливу роль у таких процесах, як
регуляція тонусу судин та клітинної проліферації, синтезу ПГ, передачі
сигналів від міжклітинних сигнальних молекул на регуляторні системи, які
контролюють експресію генів, тощо [276]. Найважливіші АФК включають 3
вільно-радикальних сполуки: супуроксид-аніон (О2•-), гідропероксильний
радикал (HO2•-) та гідроксильний радикал ОН•. Вони володіють високою
реакційною здатністю, завдяки наявності неспарованого електрону. До АФК
також належать пероксид водню (Н2О2), синглетний кисень (1О2), озон (О3),
гіпохлорит (ОCl-), пероксинітрит (ONOO-) [19].
АФК в СОШ та СОТК можуть утворюватися за внутнішньо- та
позаклітинними механізмами. Внутрішньоклітинна генерація вільних радикалів
найчастіше є наслідком гіпоксії, що, наприклад, выдбуваэться в СОШ та СОТК
при стресі чи за умов впливу НПЗП і служить причиною порушення синтезу
АТФ у мітохондріях [260, 261]. За таких умов АМФ розщеплюється до
гіпоксантину. Паралельно мітохондрії вивільняють іони Са2+ з їх внутрішнього
простору у цитозоль. Зростання цитоплазматичного пулу іонів Са 2+ активує
внутрішньоклітинні протеолітичні ферменти, що перетворюють
ксантиндегідрогеназу на ксантиноксидазу. Ксантиндегідрогеназа використовує
НАД+ у якості акцептора електронів для окиснення гіпоксантину та ксантину до
сечової кислоти. Цей процес не супроводжується утворенням АФК, проте
ксантиноксидаза використовує молекулярний кисень з утворенням О2•-. З
 53

іншого боку киснева недостатність призводить до порушення функціонування

дихального ланцюга та, як наслідок, неповного відновлення кисню та
формування АФК [276].
Позаклітинна модель утворення АФК полягає в потраплянні О2•-, що
найчастіше синтезується фагоцитуючиим клітинами крові. Зокрема, за активне
вивільнення О2- у місці запалення відповідають нейтрофіли, котрі містять у
складі своєї мембрани специфічний фермент НАДФН-оксидазу [454]. НАДФH-
оксидаза (NOX) – складний фермент, що містить зв’язаний з цитоплазматичною
мембраною цитохром р558, білкові субодиниці р91PHOX, р22PHOX, флавопротеїн і
три цитоплазматичні білки р40РНОХ, р47РНОХ, р67РНОХ, зв’язування яких з
мембраною необхідне для активації ферменту. Активація НАДФH-оксидази
відбувається прозапальними цитокінами (IFN-γ, TNF-α, TGF-β, IL-1, 7) і
окремими факторами росту, під впливом яких відбувається міграція
цитозольного комплексу до мембран та зв’язування його з цитохромом р558. За
цих умов, у нейтрофілах 90 % кисню відновлюється до О2•-, який дифундує до
епітеліоцитів та за фізіологічних значень рН може досягати до
внутрішньоклітинних органел [276].
Kasazaki et al [250] описали взаємозв’язки між внутрішньоклітинними та
позаклітинними джерелами О2-. Так, радикал О2-, що продукується
ксантиноксидазою за внутрішньоклітинним механізмом полегшує інфільтрацію
тканин нейтрофілами, і як наслідок до продукування ними позаклітинного О2-.
Подальше перетворення О2-, відбувається в клітинах. Два О2- взаємодіють
між собою в реакції дисмутації з утворенням пероксиду водню (Н2О2) [354]. Ця
реакція може відбуватися спонтанно або за участі ферменту
супероксиддисмутази (СОД). Н2О2 може вступати в реакцію з О2- з утворенням
ОН (реакція Хабера-Вейса). Ця реакціє також відбувається у присутності іонів
заліза Fe2+ (реакція Фентона) (табл. 1.3).
Формування активних кисневих радикалів служить передвісником
руйнування оточуючих тканин. Так із використанням методу електронного
 54

магнітного резонансу Kasazaki et al [250] та Yasukawa et al [460] виявили, що

ОН найімовірніше відіграє провідну роль у формуванні ушкоджень СОШ.

Таблиця 1.3.
Ферментативні реакції, що беруть участь в обміні АФК в травному тракті
[354]
Фермент Реакція Локалізація
Комплекси I та III Комплекс I (НАДН дегідрогеназа): Мітохондрії
мітохондріального O2 + НАДН·Н+ → O2 •− + НАД+
ланцюга транспорту Цомплекс III (цитохроми b, c1):
електронів O2 → O2 •−
Ксантиноксидаза Ксантин + O2 + НАДФ·Н+ → Цитоплазма епітеліоцитів
O2 •− + H2O2 + НАДФ+ + сечова
кислота
НАДФ-оксидаза 2O2 + НАДФН·Н+ → 2O2 • + Нейтрофіли
НАДФ+ + H+
Реакція Хабера-Вейса H2O2 + O2 •− → O2 + OH + OH• Цитоплазма епітеліоцитів

Реакція Фентона H2O2 + Fe2+ → Fe3+ + OH + OH• Цитоплазма епітеліоцитів

Каталаза 2H2O2 → O2+ H2O Цитоплазма та
пероксисоми
епітеліоцитів, lamina
propria лейкоцити
Глутатіон H2O2 + 2GSH → GSSG + 2H2O Епітеліальні клітини,
пероксидаза lamina propria, підслизова
оболонка, м’язова та
серозні оболонки товстої
кишки
SOD 2H+ + 2O2 •− → O2 + H2O2 SOD1- цитоплазма (в
менших кількостях
ядро та мітохондрії)
SOD2- мітохондрії;
SOD3- кровоносні судини

Глутатіон редуктаза GSSG + НАДФН·Н+ → Епітеліальні клітини,

(GR) GSH + НАДФ+ lamina propria, підслизова
оболонка, м’язова та
серозні оболонки товстої
кишки

Першою мішенню впливу АФК служать ліпіди біомембран мембран, котрі

за умов зростання вмісту АФК підлягають процесам ліпопероксидації.
Останній полягає у взаємодії жирних кислот, у першу чергу ненасичених, з
 55

АФК з утворенням води та вільних радикалів жирних кислот, які при

зв’язуванні кисню перетворюються на пероксидні радикали [276, 354].
Вільні пероксидні радикали жирних кислот – нестабільні сполуки, що
розщеплюються до вільних радикалів, таким чином процес набуває характеру
ланцюгової реакції. Пероксиди жирних кислот нестабільні, вони підлягають β-
окисненню з утворення токсичних альдегідів 4-гідрокси-2-алкеналів, 4,5-
епокси-2-алкеналів, які пошкоджують біомолекули клітини. Найбільш
важливими біомаркерами окиснення поліненасичених жирних кислот є
коротколанцюгові алкани і алкени, а також алканалі, 2,4-алкадіеналі,
алкатріеналі, гідроксіалкеналі, 4-гідроксіалкеналі та їх пероксиди, малоновий
діальдегід (МДА), нормальні аліфатичні кетони та ізопростани [19].
АФК також чинять деструктивний вплив на білкові молекули, що
призводить до зміни вторинної та третинної структури білків, або на молекули
ДНК, зумовлюючи появу мутацій.
Зростання концентрації АПФК призводить до розвитку оксидативного
стресу. Проте в травній системі, як і в інших органах та тканинах, існує низка
захисних механізмів, зокрема активно-функціонуюча ферментативна ланка
антиоксидантного захисту (рис. 1.9).
Провідну роль у ферментативній антиоксидантній системі відграє
супероксиддисмутаза (СОД). СОД – являє собою групу металоферментів, що
каналізують реакцію дисмутацї супероксидних аніон-радикалів з утворення
гідрогену пероксиду [15]. У ссавців відомо три типи СОД: цитозольна (Cu/Zn-
SOD; SOD1), мітохондріальна (Mn-SOD; SOD2) і позаклітинна (EC-SOD;
SOD3) [276]. SOD1 – локалізується цитоплазмі (в менших кількостях в ядрі та
мітохондріях). Гомодимер складається з двох субодиниць, кожна з яких містить
один Cu-зв’язуючий, один Zn-зв’язуючий домени та дисульфідний місток. В
мітохондріях локалізується марганець-залежна супероксиддисмутаза (Mn-SOD;
SOD2). Позаклітинна супероксиддизмутаза (EC-SOD; SOD3) являє собою
тетрамономер, що містить в кожній субодиниці по одному атому міді та цинку.
 56

В кровоносних судинах SOD3 звязана з поверхнею ендотеліальних клітин та

позаклітинним матриксом [41].

ЕпІтеліальна клітина

О2-
Ксантиноксидаза Пероксисома
СОД1 О2-
СОД
Н2О2 +
Мітохондрія Глутатіон-
NADP 2GSH Н2О2
редуктаза Каталаза
СОД2 Fe2+ NADPH GSSG Н2О
-
О2 Н2О2
О2 ОH- Н2О
NO Глутатіон-
пероксидаза
ONOО-

NOX
СОД3
Н2О2 О2-

Рис. 1.9. Утворення АФК та дія антиоксидантних систем захисту в

епітеліальних клітинах шлунка та товстої кишки [354]

Наступною біохімічною ланкою антиоксидантного захисту є перетворення

Н2О2 до нетоксичних метаболітів та води за допомогою каталази родини
глутатіонпероксидаз.
Каталаза – один з основних ферментів антиоксидантного захисту. Каталаза
– це гемопротеїн, простетичної групою якого є гем, який містить іон
тривалентного заліза. Молекула каталази включає чотири ідентичні субодиниці
і чотири простетичні групи, надійно пов'язані з апофермектом. Каталаза
експресується в достатній кількості епітеліоцитами шлунка та товстої кишки.
Так. цитоплазма та пероксисоми епітелію товстої кишки експресують значну
кількість ензиму, котрий активується у відповідь на зростання концентрації
Н2О2 [354].
 57

Глутатіонпероксидаза каталізує перетворення Н2О2 на воду, що

супроводжується перетворенням вільного глутатіону (GSH) на окиснений
(GSSG).
Експериментальними даними переконливо доведено, що ульцерогенні
зміни в СОШ та СОТК супроводжуються змінами показників ліпопероксидації
та активності ферментів антиоксидантного захисту. В таблиці 1.3 представлені
узагальнені дані показників ліпопероксидації та стану системи
антиоксидантного захисту в СОШ за умов дії таких ульцерогенних чининників,
як стрес (ВІС), інгібітори ЦОГ – ацетилсаліцилова кислота, SC-560, рофекоксиб
та денервація капсаіцин-чутливих нейронів [276].

Таблиця 1.4
Концентрація продуктів ліпорероксидації (МДА та 4-HNE) та показники
системи антиоксидантного захисту за умов дії ульцерогенних чинників
[276]
МДА+4-HNE GSH
Група тварин СОД (U/g)
(нмоль/г) (мкмоль/г)

Плацебо+ВІС 15,85 ± 1,27 15,85 ± 1,27 15,85 ± 1,27

Ацетилсаліцилова
11,00 ± 2,00 11,00 ± 2,00 11,00 ± 2,00
кислота (40мг/кг) + ВІС

SC-560 (5мг/кг) + ВІС 15,70 ± 1,30 15,70 ± 1,30 15,70 ± 1,30

Рофекоксиб+ВІС 15,80 ± 0,60 15,80 ± 0,60 15,80 ± 0,60

Денервація капсаіцин-
17,40 ± 0,20 17,40 ± 0,20 17,40 ± 0,20
чутливих нейронів + ВІС

Утворення АФК та оксидативний стрес при виразкових захворюваннях

травного тракту часто служить причиною розвитку нітрозативного стресу.
 58

Передовсім, АФК індукують експресію iNOS. NO, синтезований нею, взаємодіє

з О2- з утворенням пероксинітриту (ООNО-) і гідроксильного радикалу ОН•.
NО також може перетворюватись на інші активні форми нітрогену (АФН):
нітрозоніум (NО+), нітроксил-аніон (NО-), що є також високо реакційними
токсичними радикалами, що виявляють деструктивні властивості щодо
біомолекул.
Таким чином, на сьогодні в даних літератури накопичено велику кількість
інформації про роль процесів ліпопероксидації та значення антиоксидантної
системи захисту у механізмах цитопротекції та уліцерогенезу в органах травної
системи. Не зважаючи на це, з’ясування метаболічних взаємозв’язків обміну
газотрансміттерів та змін окисно-відновних реакцій, що ведуть генерація
активних кисневих радикалів за умов експериментального ульцерогенезу в
СОШ та СОТК залишається актуальним напрямком досліджень.
 59

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Методологічний підхід роботи включав проведення комплексних

досліджень з різними установами та кафедрами Львівського медичного
університету імені Данила Галицького. Для поглибленої оцінки змін, що
відбуваються у шлунку та товстій кишці, біохімічні дослідження були
доповнені морфологічними, молекулярно-біологічними та мікробіологічними.
Морфологічна оцінка змін СОШ та СОТК була проведено разом з проф.
кафедри гістології ЛНМУ імені Данила Галицького д.мед.н. Ященко А.М.
Молекулярно-біологічні дослідження здійснено разом з молодшим науковим
співробітником навчально-наукового центру «Інститут біології» біологічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
к.б.н. Драніциною А.С. Мікробіологічні дослідження проведено спільно зі
співробітниками кафедри мікробіології ЛНМУ імені Данила Галицького
(д.мед.н, проф. Корнійчук О.П., ас. Гураль А.Р.).
Синтез сполук подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібування (2-аміно-5-(3,5-дитертбутил-
4-гідроксибензиліден)-тіазол-4-он; Les-5054 – 5-(3,5-дитербутил-4-гідроксибензиліден)-
2-тіоксотіазолідин-4-он та Les-5055 – 3-(3,5-дитербутил-4-гідроксифеніл)-2-
меркаптоакрилова кислота) для проведення досліджень їхнього впливу на
механізми ульцерогенезу в СОШ та СОТК було здійснено співробітниками
кафедри біоорганічної, органічної та фармацевтичної хімії ЛНМУ імені Данила
Галицького (д.фарм.н., проф. Лесик Р.Б., к.фарм.н., доц. Гаврилюк Д.Я.). та
люб’язно надані для досліджень.
Окремі реактиви (інгібітори ЦОГ, 5-ЛОГ) для проведення досліджень було
отримано від професора Джона Воллеса (кафедра фізіології та фармакології м.
Калгарі, Канада, засновник Antibe Therapeutics Inc.) та професора Хіроші Сато
(кафедра ветеринарної медицини, Університету Тоторі, Японія).
 60

2.1 Об’єкти та умови дослідження

Експерименти проводились на 820 білих нелінійних щурах-самцях масою

180-220 г, які утримувались в умовах віварію ЛНМУ імені Данила Галицького,
відповідно до положень та дозволу університетського комітету з біоетики (№ 2
від 13.02.2015) та Міжнародних принципів «Європейської конфенції про захист
хребетних тварин, що використовують для експериментів і в інших наукових
цілях» (Страсбург, 1986) відповідно до правил «належної лабораторної
практики» (GLT) та дотриманням загальних етичних принципів проведень
експериментів на тваринах, ухвалених Інтернаціональним конгресом з біоетики
(Київ, 2000).
Тварин утримували на стандартному харчовому раціоні в клітках
Боллмана для попередження копрофагії. Для визначення потрібних параметрів
в дослідах була використана кількість тварин, яка забезпечувала статистично
достовірні результати. Експериментальні групи тварин включали 5-10 особин
кожна і формувалися за віком та масою тіла.
Враховуючи те, що дослідження тривали упродовж декількох років та
враховуючи сезонні зміни, нами були сформовані відповідні контрольні групи
тварин. У кожну з таких груп входило 8-10 тварин. У якості плацебо для
тварин контрольної групи використовували фізіологічний розчин. Отримані під
час експериментів параметри порівнювали з результатами тварин контрольних
груп. Тварин з експерименту виводили шляхом декапітації під загальним
знечуленням (30 мг/кг уретану внутрішньоочеревинно).

2.2 Моделювання ульцерогенних змін в СОШ та СОТК

Для з’ясування ролі газових медіаторів NO та H2S у патохімічних

процесах, що призводять до розвитку виразкових ушкоджень шлунка та товстої
кишки було обрано моделі стрес-індукованого ульцерогенезу та введення
НПЗП, що з різною селективністю інгібують ЦОГ. Ці моделі використано з
 61

урахуванням того факту, що стрес та вживання НПЗП належать до ключових

чинників, що призводять до розвитку виразкових дефектів у травній системі
[138, 261]. Для моделювання експериментального виразкового коліту
використовували модель, що передбачає введення ацетатної кислоти.

2.2.1 Модель водно-іммобілізаційного стресу (ВІС)

Існує низка методик моделювання гострого стресу у тварин, які включають

іммобілізаційний, соціальний, холодовий та інші види стресу. Проте, найбільш
розповсюдженою є модель ВІС, яка згідно даним літератури [455] найбільшою
мірою відображає ті патохімічні зміни у шлунку, що відбуваються за умов
гострого стресу у людей.
Класична методику ВІС за Takagi et al., 1964 [404] полягає у іммобілізації
тварин та зануренні їх у воду впродовж 3 год. На сьогоднішній день існує
декілька модифікацій цієї моделі, що передбачають подовження часу експозиції
або зміну температурного режиму.
Модель, використана нами полягала у тому, що тварин поміщали в
пластикові патрони для іммобілізації та занурювали у воду, так щоб рівень води
сягав яремної ямки щура. Температура води була 23оС. Тривалість перебування
тварин в воді становила 3,5 або 5 год. Після завершення часу перебування
тварин під загальним знечуленням виводили з експерименту.

2.2.2 Модель адреналін-індукованого стресу (АІС)

Для моделювання ульцерогенних ушкоджень СОШ використовували

адреналін. Різке зростання адреналіну у крові відбувається при стресових
реакціях, що призводить до розвитку ульцерогенних пошкоджень СОШ
внаслідок виникнення гіпоксії, виділення лізосомальних ензимів та зростання
рівня активних форм кисню [6, 30]. Раніше було відзначено, що при
внутрішньоочеревинному введенні норадреналіну або адреналіну найбільш
 62

виражені структурно-геморагічні зміни СОШ відбувалися через 24 години, які

у подальшому – через 48 – 72 години різко зменшувалися.
Адреналін вводився у дозі 2 мг/кг внутрішньоочеревино натще. Через 24
години під уретановим знечуленням проводили декапітацію тварин.

2.2.3 Метод моделювання виразкового коліту

З метою моделювання гострого ульцерогенного коліту щурам в товсту

кишку після промивання її 1 мл фізіологічного розчину, на глибину 8 см
вводили ацетатну кислоту [339]. При цьому було враховано, що найкраще
відтворює модель коліту, подібну до такого у людей введення 4% ацетатної
кислоти на 30 секунд, після чого вводили буфер для нейтралізації кислоти.
Вибір ацетатної кислоти в якості ульцерогенно фактора обумовлений тим, що, з
одного болку, дія цієї речовини на СОТК вивчена достатньою мірою і дає
можливість порівняти отримані нами результати з даними інших лабораторій
[339], з іншого боку, ця методика має невисоку вартість і легку доступність та
респектабельне відтворення симптомів неспецифічного виразкового коліту у
людей [69].
Через 24 год після уретанового знеболювання (30 мг/кг) контрольних та
дослідних тварин декапітували.

2.3 Серії досліджень

Згідно мети і завдань роботи було проведено 8 серій дослідження,

описаних нижче.
Серія дослідження І була присвячена дослідженню впливу стресу різного
гензу та тривалості на морфологічний стан, показники NO та Н2S-синтезуючих
систем та ліпопероксидації у СОШ та СОТК і включала наступні групи тварин,
яким моделювали стрес за методиками описаними вище:
 63

Номер групи І (контрольна) ІІ ІІІ ІV

Умови
ВІС – 3,5
моделювання - ВІС – 5 год АІС
год
стресу
Кількість тварин
8-10 8-10 8-10 8-10
в групі

Серія ІІ проводилась з метою з’ясування біохімічних особливостей впливу

НПЗП різного механізму дії на процеси ульцерогенезу та цитопротекції в СОШ
та СОТК. Для моделювання деструктивних ушкоджень СОШ та СОТК нами
було використано неселективні та селективні інгібітори ЦОГ. Тварин було
розділено на наступні групи:

І
Номер групи ІІ ІІІ ІV V
(контрольна)
Використаний Індометаци
- Напроксен АТВ-346 Целекоксиб
НПЗП н
Неселектив-
Неселектив- Неселектив- Селективний
Селективність ний
- ний інгібтор ний інгібтор інгібтор
дії НПЗП інгібтор
ЦОГ ЦОГ ЦОГ-2
ЦОГ
Antibe
Виробник - Sigma Sigma Therapeutics Sigma
Inc
Доза - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8-10 8-10 8-10 8-10 8-10
тварин в групі

Обрані дози НПЗП є загальноприйнятими в дослідження на щурах та

мишах [126, 179]. З метою моделювання ульцерогенезу застосовують дози
 64

індометатацину та напроксену від 10 до 100 мг/кг [171, 346]. АТВ-346 вводили

в однаковій дозі із напроксеном, що дозволило порівнювати ефекти цих НПЗП.
Перед введенням усі досліджувані НПЗП розчиняли у невеликій кількості
DMSO та ресуспендували в 1% розчині карбоксиметилцелюлози. Усі
досліджувані НПЗП вводили одноразово перорально об’ємом 1 мл. Пероральне
введення НПЗП дозволяє моделювати топічні на системні ульцерогенні ефекти
цих засобів (розділ. 1.3). Через 24 години після введення препаратів тварин
виводили досліду.
Серія ІІІ була присвячена вивченню поєднаного впливу стресу та НПЗП на
метаболізм газових медіаторів та з’ясуванню ролі NO та H2S в механізмах
ульцерогенезу та цитопротекції в СОШ та СОТК і включала наступні групи
тварин:

Номер групи І (контр) ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ ІХ

Умови
ВІС 5 ВІС 5 ВІС 5 ВІС 5
моделювання - АІС АІС АІС АІС
год год год год
стресу
Використаний На- АТВ- Целе- На- АТВ- Целе-
- - -
НПЗП проксен 346 коксиб проксен 346 коксиб
Antibe Antibe
Thera-- Thera--
Виробник - - Sigma Sigma - Sigma Sigma
peutics peutics
Inc Inc
Доза - - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8-10 8-10 8-10 8-10 8-10 8-10 8-10 8-10 8-10
тварин в групі

Аналогічно, як і у попередній серії перед введенням усі досліджувані

НПЗП розчиняли у невеликій кількості DMSO та ресуспендували в 1% розчині
карбоксиметилцелюлози. НПЗП вводили одноразово перорально об’ємом 1 мл
за 30 хв до моделювання ВІС або АІС.
 65

Серія ІV стосувалась з’ясування ролі системи ЛОГ/ЛТ у механізмах

ульцерогенезу в СОШ та СОТК. Тварини цієї серії отримували інгібітори
ЦОГ/ЛОГ згідно до наступної схеми:

Номер групи І контр. ІІ ІІІ ІV

Використаний
ЦОГ/ЛОГ - 2A5DHT Les-5054 Les-5055
інгібітор
2-аміно-5-(3,5- 5-(3,5-дитербутил- 3-(3,5-
дитертбутил-4- 4-гідроксибензи- дитербутил-4-
Хімічна назва
- гідрокси- ліден)-2- гідроксифеніл)-
інгібітора
бензиліден)-тіазол- тіоксотіазолідин-4- 2-меркапто-
4-он он акрилова кислота
Доза - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8-10 8-10 8-10 8-10
тварин в групі

Вибір використаних в цій серії досліджень препаратів обумовлений тим,

що похідні 4-тіазолідонів володіють протизапальними властивостями і
спроможні одночасно інібувати ЦОГ та ЛОГ [32]. Сполука 2A5DHT–
структурний аналог інгібітора подвійної ЦОГ/ЛОГ дії дарбуфелону. Додавання
сірковмісних груп до цієї сполуки (Les-5054, Les-5055) дозволяє оптимізувати
структуру та покращити протизапальні властивості завдяки вивільненню H2S в
травному тракті. Будову досліджуваних інгібіторів подвійного ЦОГ/ЛОГ
інгібування зображено на рис. 2.1.
O O
H
N OH

S S SH

HO HO

А В С
Рис. 2.1. Будова ЦОГ/ЛОГ інгібіторів. А – 2A5DHT; В – Les-5054;С – Les-5 055
 66

Усі вказані інгібітори подвійної ЦОГ/ЛОГ дії (2A5DHT, Les-5054 та Les-

5055), аналогічно як і НПЗП розчиняли у невеликій кількості DMSO та
ресуспендували в 1% розчині карбоксиметилцелюлози та вводили одноразово
перорально. Через 24 години після введення препаратів тварин виводили
досліду.
Серія V проводилась з метою дослідження сумісного впливу стресу та
інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії в СОШ та СОТК та включала наступні групи
тварин:

І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ ІХ

Номер групи
(контр)
Умови
ВІС 5 ВІС 5 ВІС 5 ВІС 5
моделювання - АІС АІС АІС АІС
год год год год
стресу
Використаний Les- Les- Les- Les-
- - 2A5DHT - 2A5DHT
НПЗП 5054 5055 5054 5055
Доза - - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8 8 8 8 8 8 8 8 8
тварин в групі

Аналогічно, як і у попередній серії перед введенням усі досліджувані

інгібітори ЦОГ/ЛОГ розчиняли у невеликій кількості DMSO та ресуспендували
в 1% розчині карбоксиметилцелюлози. Сполуки 2A5DHT, Les-5054 та Les-
5055 вводили одноразово перорально об’ємом 1 мл за 30 хв до моделювання
ВІС або АІС.
Серія VI була присвячена дослідженню впливу тривалого введення
селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу та інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та
морфологічний стан СОШ, концентрацію NO та ТБК-активних продуктів,
активність ферментів антиоксидантної системи СОД і каталази. У цій серії
дослідження тваринам упродовж 14 днів вводили ЦОГ-2 інгібітор целекоксиб
та похідні тіазолідинонів - 3 – {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-
тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатну кислоту та 4 – 4-{2,5-діоксо-3-
 67

[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензен-
сульфонамід. Для проведення дослідження тварин було розділено на наступні
групи:
Номер групи І контрольна ІІ ІІІ ІV
Використаний - Целекоксиб 3 – {2,5-Діоксо-3-[4- 4 – 4-{2,5-
інгібітор оксо-5-(3-феніл- діоксо-3-[4-оксо-
ариліден)-2-тіоксо- 5-(3-феніл-
тіазолідин-3-іл]- ариліден)-2-
піролідин-1-іл}- тіоксо-
ацетатна кислота; тіазолідин-3-іл]-
піролідин-1-іл}-
бензен-
сульфонамід.
Селективність - ЦОГ-2 ЦОГ-2/5-ЛОГ ЦОГ-2/5-ЛОГ
дії засобів
Термін введення - 14 днів 14 днів 14 днів

Досліджувані сполуки вводили 1 раз на день перорально об’ємом 1 мл.

З метою дослідження ролі прозапальних ензимів у патохімічних змінах, що
зумовлюють розвиток експериментального виразкового коліту в СОТК було
проведено серію досліджень VII. Вона включала наступні групи тварин:

Номер групи І контрольна ІІ ІІІ ІV V

Моделювання 4% ацетатна 4% ацетатна 4% ацетатна 4% ацетатна
-
коліту кислота кислота кислота кислота
Використаний
- - Напроксен АТВ-346 Целекоксиб
НПЗП
Неселектив- Неселектив- Селективний
Селективність
- - ний інгібтор ний інгібтор інгібтор
дії НПЗП
ЦОГ ЦОГ ЦОГ-2
Доза НПЗП - - 10 мг/кг 10 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8-10 8-10 8-10 8-10 8-10
тварин в групі
 68

НПЗП розчиняли, як описано вище і вводили перорально об’ємом 1 мл за

30 хв до моделювання коліту
Серія дослідження VIIІ проводилась з метою дослідження ролі систем
ЛОГ/ЛТ та NOS/NO в ульцерогенних змінах СОТК при виразковому коліті за
умови використання інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії. Тварин для проведення
досліджень було розділено на наступні групи:
І
Номер групи ІІ ІІІ ІV V
контрольна
4%
Моделювання 4% ацетатна 4% ацетатна 4% ацетатна
- ацетатна
коліту кислота кислота кислота
кислота
Використаний
- - Аміногуанідин АА -861 2A5DHT
інгібітор
Виробник - - Sigma Wako -
Доза інгібітора - - 20 мг/кг 50 мг/кг 10 мг/кг
Кількість
8-10 8-10 8-10 8-10 8-10
тварин в групі

2.4 Методика відбору тканин та одержання гомогенатів СОШ та СОТК

Тварин виводили з експерименту під уретановим знеболювання (30 мг/кг)

шляхом декапітації.
Після декапітації у тварин розрізали передню черевну стінку по білій лінії
живота, виділяли шлунок та товсту кишку. Шлунок розрізали по великій
кривизні, кишку вздовж, промивали фізіологічним розчином і досліджували
стан СОШ та СОТК: визначали площу та індекс структурно-геморагічних
ушкоджень. Для цього вивертали шлунок і кишку і при транслюмінаційному
освітленні оцінювали стан слизової оболонки. Далі підраховували кількість
уражень, які оцінювали макроскопічно, проводили сканування поверхні і
визначали площу уражень.
 69

Відбирали зразки для гістологічних та мікробіологічних досліджень.

Решту СОШ або СОТК гомогенізували у середовищі наступного складу: 250
ммоль сахароза, 5 ммоль Na2EDTA, 5 ммоль Трис-НСl буфер (рН 7,4).
Співвідношення наважка тканини:буфер для гомогенізації становило 1:4.
Гомогенати центрифугували при 1500 g упродовж 10 хв для осадження
уламків клітин і ядер, а надосадову рідину використовували для подальших
досліджень.
Всі процедури проводили на холоді.

2.5 Макроскопічні дослідження

Диференційно макроскопічно оцінювали ураження СОШ та СОТК в балах

за наступною шкалою [57]:
1) наявність гіперемії —2 бали;
2) наявність нальоту і дрібних крововиливів —4 бали;
3) наявність нальоту та поверхневої ерозії —6 балів;
4) глибока ерозія або кілька ерозій —8 балів;
5) наявність виразки —10 балів;
6) наявність виразки, ерозій, крововиливів —12 балів.

2. 6 Гістологічні дослідження

Для візуалізації мікроскопічних ушкоджень тканин гістологічний матеріал

фіксували у 10 % забуференому розчині формаліну. Подальша обробка
матеріалу: заливання парафіном та виготовлення зрізів була проведена за
загальноприйнятою методикою [14].
Препарати зрізів СОШ та СОТК фарбували гематоксиліном та еозином.
Дослідження препаратів проводили за допомогою мікроскопа Olympus BX 41
при збільшенні  300.
 70

2.7 Біохімічні методи аналізу

2.7.1 Визначення вмісту білка в гомогенатах тканин

Для визначення вмісту білку у гомогенаті використовували

мікробіуретовий метод [374]. Для цього у пробірки для спектрофотометрії
вносили 1,75 мл 6 %-го розчину натрію гідроксиду, 0,1 мл гомогенату і 0,1 мл
реактиву Бенедикта. Пробірки струшували для рівномірного розподілу
забарвлення, яке змінилось з блакитного на фіолетовий і через 15 хв
спектрофотометрували при довжині хвилі 330 нм. Отримані результати
переводили у концентрацію, виражену у мг/мл за допомогою попередньо
побудованого калібрувального графіку.

2.7.2 Визначення концентрації H2S в гомогенатах СОШ та СОТК

В поліпропіленові пробірки об’ємом 5 мл з корком вносили по 1 мл

інкубаційного середовища. Склад інкубаційного середовища: 1 мл 4 мМ ПАЛФ,
1 мл 20 мМ L-цистеїну, 2 мл Трис-HCl буфера (рН 8,5) і 1 мл дистильованої
води. До інкубаційного середовища додавали 0,1 мл гомогенату і щільно
закривали корком. Інкубували упродовж 60 хв при 37оС. Потім в усі пробірки
додавали 0,5 мл 1 % ацетату цинку, 0,5 мл 20 мМ N,N-диметил-р-
фенілендиаміну на 7,2 М HCl та 0,4 мМ FeCl3 на 1,2 М HCl. Ретельно
перемішували. Інкубували упродовж 20 хв при кімнатній температурі.
Додавали 0,5 мл 20 % ТХА. Центрифугували 10 хв при 3 000 об/хв. Оптичну
щільність вимірювали при 670 нм.
В контрольну пробу вносили 1 мл інкубаційного середовища, інкубували
60 хв, а потім одночасн ввносили 0,1 мл гомогенату і додавали 0,5 мл 1 %
ацетату цинку, 0,5 мл 20 мМ N,N-диметил-п-фенілендиаміну на 7,2 М HCl та
0,4 мМ FeCl3 на 1,2 М HCl. Через 20 хв інкубації додавали 0,5 мл 20 % ТХА і
центрифугували аналогічно до дослідної проби.
 71

У якості стандарту використовували розчин сульфіду натрію S 2- (1 мг в

пробі) [457].
Концентрацію H2S в гомогенатах тканини виражали у мкмоль/годг.

2.7.3 Визначення вмісту H2S в сироватці крові

До 0,5 мл 1 % ацетату цинку додавали 2,0 мл води та 0,1 мл свіжої

сироватки крві. Додавали 0,5 мл п-фенілендиаміну та 0,4 мл FeCl3. Ретельно
перемішували й інкубували 5 хв при кімнатній температурі. Додавали 1,0 мл
20% ТХА. Центрифугували 20 хв при 3000 об/хв.
Контрольні проби готували, як дослідні, але замість сироватки крві брали
0,03 мл води та 0,07 мл розчину альбуміну (100 г/л).
Стандартну пробу готували, як дослідні, але замість сирватки крові брали
такий самий об’єм рзчну Na2S (10 мкг/мл).
Оптичну щільність дослідних, контрольних і стандартних проб
вимірювали при 670 нм.
Концентрацію H2S в сироватці крові виражали у мкмоль/л

2.7.4 Визначення вмісту нітрит- та нітрат-аніону в гомогенатах СОШ та

СОТК

Прийнято вважати, що вміст у біологічних зразках NO2- та NO3-

пропорційний продукції NO, який є їх єдиним ендогенним джерелом в
організмі. У зв’язку з тим, що молекула NO є короткоживуча, в лабораторній
практиці широко прийнято досліджувати вміст його стабільних метаболітів.
Метод полягає у визначенні інтенсивності забарвлення комплексу солі
діазонію, утвореного у результаті реакції NO2– з сульфаніламідом та N(1-
нафтил)-етилендіаміном у кислому середовищі [33]. 0,1 мл гомогенату
розчиняли у 0,51 мл води, осаджували білок шляхом внесення 0,3 мл 3 н
розчину хлорної кислоти, центрифугували при 12000g. Відбирали 0,27 мл
 72

супернатанту, додавали 0,03 мл 3 М розчину аміаку, 0,06 мл 0,1 М розчину

хлоридної кислоти, 0,6 мл 10% розчину оцтової кислоти, близько 30 мг суміші
(1:100) цинкового пилу та мангану сульфату (для відновлення нітрату до
нітриту) або мангану сульфату (у випадку визначення нітрит-аніону), 0,54 мл
реактиву Грісса. Всі реактиви готуються на воді для ін’єкцій. Готову суміш
добре струшували й центрифугували при 15000g, вимірювали екстинкцію
супернатанту при довжині хвилі 550 нм. Контролем служила вода
дистильована.
Концентрацію визначали за попередньо побудованим калібрувальним
графіком і виражали у мкмоль/г білка.

2.7.5 Визначення активності NO-синтаз в гомогенатах СОШ та СОТК

Активність NOS визначали в реакційній суміші, що містить 2,5 мл 0,1М

трис-НСІ буфера, рН 7,4, в склад якого входив також СаСІ2 ( 10мМ), 0,3 мл
водного розчину аргініну (субстрат NOS) в концентраціях 40, 80, 160 і 320 мкМ
[77] і 0,1 мл 1мМ водного розчину НАДФH+H+. Реакцію запускали внесенням
0,1мл гомогенату (1:5 на трис-НСІ буфері).
Контрольні проби готували аналогічно до дослідних, але замість 0,1 мл
1мМ розчину НАДФH+H+ вносили 0,1мл бідистильованої води. Крім цього,
досліджували безсубстратне окислення НАДФH+H+ в реакційній суміші, що
містила 0,3мл води замість 0,3 мл водного розчину аргініну.
Дослідні проби спектрофотометрували проти контрольних при 340нм
(максимум поглинання НАДФН+H+), інкубували 20 хвилин при 40оС, реакцію
зупиняли внесенням в проби 0,02 мл 0,2% водного розчину натрію азиду і
реєстрували зниження екстинції при 340 нм. Активність NOS виражали в нмоль
НАДФН+H+, що окислюється протягом 1 хвилини на 1г білка.
Активність іNOS визначали в реакційній суміші, що містить 2,5 мл 0,1М
трис-НСІ буфера, рН 7,4, в склад якого не входив СаСІ2, 0,3 мл водного розчину
 73

аргініну і 0,1 мл 1мМ водного розчину НАДФН+H+. Реакцію запускали

внесенням 0,1мл гомогенату.
Активність еNOS визначали як різницю між рівнем загальної NOS та
іNOS. Активність ізоформ NOS виражали в нмоль НАДФН2/хвг білка.

2.7.6 Визначення вмісту L-аргініну в плазмі крові

В основі методу лежить реакція Сакагучі, специфічна для L-аргініну [18].

У пробірку вносили 0,2 мл гомогенату і 0,2 мл 5%-го розчину три хлороцтової
кислоти. Осаджений білок центрифугували впродовж 15 хв при 12000g.
Відбирали 0,2 мл супернатанту, додавали 0,4 мл 10 %-го розчину натрію
гідроксиду, 0,02 мл 0,02% спиртового розчину α-нафтолу, 0,02 мл
гіпобромідного реактиву, 0,08 мл 40%-го розчину сечовини і 0,88 мл води.
Через 20 хв спектрофотометрували при довжині хвилі 500 нм проти води.
Концентрацію L-аргініну визначали за допомогою попередньо побудованого
калібрувального графіку і виражали у мкмоль/л.

2.7.7 Визначення активності аргінази в гомогенатах СОШ та СОТК

Принцип методу полягає у визначенні вмісту новосинтезованої сечовини

[165]. У пробірку Еппендорфа вносили 0,02 мл 0,1 М гліцинового буферу (рН
9,5), 0,05 мл гомогенату та 0,01 мл 10 мМ розчину мангану хлориду. Інкубували
при 37° впродовж 10 хв (для зв’язування ферменту з катіоном мангану),
додавали 0,01 мл 0,25 М розчину L-аргініну та знову інкубували при 37°
впродовж 30 хв (активована аргіназа перетворювала L-аргінін у сечовину). По
завершенні інкубації реакцію зупиняли внесенням 0,1 мл 10% розчину хлорної
кислоти, осаджений білок центрифугували при 12000 g15 хв. Відбирали у
пробірки для кип’ятіння 0,1 мл супернататнту, додавали 0,1 мл води
дистильованої, 0,01 мл суміші концентрованих кислот (сульфатна і фосфатна,
1:3), 0,01 мл 4% розчину ізонітрозопропіофенону в етанолі і кип’ятили
 74

впродовж 1 год на водяній бані. Після охолодження додавали 0,5 мл води

дистильованої і спектрофотометрували при 540 нм проти води дистильованої.
За попередньо побудованим калібрувальним графіком визначали концентрацію
сечовини. Активність аргінази вираховували наступним чином:
А = Ссечовини / t / СБ, де
С – концентрація сечовини (мкмоль/л);
t – час (30 хв);
СБ – концентрація білку (мг/мл)ю
Активність аргінази виражали в кмоль сечовини / хв мг білка

2.7.8 Визначення активності мієлопероксидази в гомогенатах СОШ та

СОТК

Активність мієлопероксидази визначали модифікованим методом на

основі реакції з о-діанізидином [131]. Для визначення активності
мієлопероксидази у пробірку для спектрофотометрії вносили 0,3 мл 0,1 М
фосфатного буферу (рН 6,0), 0,3 мл 0,01 М розчину пероксиду водню та 0,5 мл
0,02 М розчину о-діанізидину. У готову суміш вносили 0,01 мл гомогенату і
відразу ж спектрофотометрували при довжині хвилі 460 нм проти води
дистильованої. Через 10 хв вимірювання повторювали. Активність ферменту
розраховували наступним чином:
А= (Е2 - Е1) / Т / СБ,
де Е2 – екстинкція через 10 хв; Е1 – екстинкція після внесення гомогенату;
Т – час (10 хв); СБ – концентрація білка (мг/мл)

2.7.9 Визначення вмісту ТБК-активних продуктів в гомогенатах СОШ та

СОТК

0,1 мл гомогенату вносили у пробірку, що містила 3 мл 10 мМ K, Na-

фосфатного буферу, приготованого на 125 мМ розчині КСІ (рН=7,4). Потім
 75

додавали 0,5 мл 1 мМ розчину КМnO4. Через 10 хв додавали 0,5 мл 10 мМ

розчину FeSO4, чекали ще 10 хв, повторно вносили 10 мМ розчин FeSO4. Через
5 хв осаджували білок, вносячи 1 мл 20 % розчину ТХА. Білок відділяли
центрифугуванням при 12000 g впродовж 15 хв. Відбирали 2 мл надосадової
рідини, проводили реакцію з тіобарбітуровою кислотою (ТБК) у кислому
середовищі – у пробу послідовно додавали 0,5 мл 1н НСІ, 1 мл 0,5% розчину
тіобарбітурової кислоти, отриману суміш витримували у киплячій водяній бані
впродовж 20 хв. Після охолодження екстрагували забарвлений комплекс,
додаючи 3мл н-бутанолу, відцентрифуговували і відбирали верхній шар.
Вимірювали оптичну густину утвореного комплексу рожевого кольору, що
мітив 1 молекулу малонового діальдегіду та 2 молекули тіобарбітурової
кислоти, при довжині хвилі 534 нм порівняно з дистильованою водою [79].
Вміст ТБК-активних продуктів визначали за формулою:

СТБК = (Е  V1 V2) / (ε V3  V4)

Де Е – оптична густина проби;
V1 – кінцевий об’єм реакційної суміші;
V2 – об’єм бутанолу;
V3 – об’єм взятої надосадової рідини;
V4 – об’єм гомогенату;
ε – коефіцієнт молярної екстинкції комплексу МДА з ТБК, рівний
1,56·105/М·см
Концентрацію продуктів ТБК виражали у мкмоль/г (тканини).

2.7.10 Визначення активності супероксиддисмутази (СОД) в гомогенатах

СОШ та СОТК

Для визначення активності СОД у пробірки додавали по 0,75 мл

інкубаційної суміші (37 мг ЕДТА-Nа, 330 мг п-нітротетразолію синього, 55 мг
феназину метасульфату, розчинених у 300 мл фосфатного буферу, pH 7,8),
 76

0,025 мл розчину НАД·H у фосфатному буфері (pH 8,0) та 0,05 мл

супернатанту, отриманого після центрифугування суміші при 50000g, що
містила 0,1 мл гомогенату, 0,1 мл дистильованої води, 0,1 мл етанолу, 0,05 мл
хлороформу та 60 мг калію фосфату одно заміщеного. Після інкубації впродовж
10 хв при кімнатній температурі, вимірювали оптичну густину біхроматичним
способом при довжині хвилі основного фільтра 500 нм і фільтра порівняння
(540 нм) проти такої ж суміші, яка замість супернатанту містила дистильовану
воду. п-Нітротетразолій синій відновлюється супероксидними радикалами, які
утворюються при реакції між феназином метасульфатом і відновленою формою
НАД. Утворення нітрофармазану – продукту відновлення нітротетразолію -
блокується наявністю в пробі СОД. Отже, по кількості нітрофармазану можна
оцінювати активність СОД [93].
Розрахунок проводимо за формулою:

А = (Е хол – Е досл / Е хол) × 100,

де Е – активність СОД (%);

Е хол – Е досл - екстинкція дослідної проби проти холостої;
Е хол - екстинкція холостої проби.
На основі калібрувальної кривої, одержаної при розрахунку відсотку
гальмування ступеня відновлення нітротетразолієвого синього оцінювали вміст
ферменту в досліджуваному біоматеріалі у МО×102.

2.7.11 Визначення активності каталази

Активність каталази визначали за методом Королюка [34]. У дослідні

пробірки вносили по 2 мл 0,03%-го розчину пероксиду водню і 0,1 мл
гомогенату тканини, струшували, інкубували 10 хв при кімнатній температурі.
У контрольні проби замість гомогенату вносили 1 мл 4 %-го розчину молібдату
амонію, приготованого на 0,025 н розчині сульфатної кислоти при цьому
 77

утворювалось жовте забарвлення. Потім у дослідні пробірки вносили 1 мл 4 %-

го розчину молібдату амонію, а в контрольні – 0,1 мл гомогенату. Осаджували
білок 0,25 н розчином сульфатної кислоти, центрифугували при 12000g
впродовж 15 хв. Спектрофотометрували при 410 нм дослідні і контрольні
проби. Розрахунки здійснювали наступним чином:

А= (Е контр.- Е досл.)5/СБtVК,

де Е контр. – екстинкція контрольної проби;

Е досл. – екстинкція дослідної проби;
5 – розведення гомогенату (1:5);
СБ – концентрація білка (мг);
T – час інкубації (10 хв);
V – об’єм гомогенату (0,1 мл)
K – коефіцієнт мілімолярної екстинції забарвлених комплексів пероксиду
водню (22,2·103 мМ-1·см-1);
Активність каталази виражали у мкмоль Н2О2/хв/мг білка.

2.8 Методи імуноферментного аналізу. Визначення концентрації кортизолу

в сироватці крові

Концентрацію кортизолу з використанням стандартного набору

«Кортизол-ІФА» ООО «Хема», що базуэться на використанны конкурентного
ымуноферментного аналізу. В лунки вносили 25 мкл сироватки крові та 100
мкл кон’югату. Кортизол з досліджуваної сироватки крові конкурує зі
кон’югованим кортизоном за зв’язування з антитілами на поверхні лунки
планшета, в результаті чого утворювався «сандвіч», що містив пероксидазу.
Після інкубації, лунки планшета промивали і вносили 100 мкл розчину
тетраметилбензидину (ТМБ), після чого зявлялося забарвлення, інтенсивність
якого була зворотньо пропорційною до концентрації кортизолу. Реакцію
 78

зупиняли додаванням стоп-розчину та вимірювали величину оптичної густини

на фотометрі “Stat-Fax” вертикального сканування при довжині хвилі 450 нм.
Концентрацію кортизолу виражали в нмоль/л.

2.9 Методи молекулярної біології

2.9.1 Виділення РНК з гомогенатів СОШ і СОТК

РНК отримували за методом Chomczynski [155]. СОШ або СОТК (до 100
мкг тканини) швидко поміщали в рідкий азот та гомогенізували в ступці
товкачиком також у рідкому азоті. Недовго (декілька місяців) зберігали в
рідкому азоті (до виділення РНК) або негайно переносили гомогенат у
епендорфи на 2 мл та швидко додавали 1 мл розчину Д (4 М
гуанідинізотіоціанат, 25 мМ цитрат натрію, 0,5 % саркозил, 0,1 М 2-
меркаптоетанол) при кімнатній температурі. Після чого суміш переносили на
лід і послідовно додавали 0,1 мл 2 М ацетат натрію, 1 мл водонасиченого
кислого фенолу, 0,2 мл суміші хлороформ-ізоаміловий спирт. Після додавання
кожного з компонентів суміш обережно перемішували шляхом обертання
епендорфа до отримання однорідної суспензії.
Отриману суспензію витримували на льоду 15 хв. і центрифугували при
1000 g і 4 °С протягом 20 хв. Верхню фазу, яка містить РНК, відбирали в іншу
пробірку, додавали 1 мл ізопропанолу (об’єм рівний до верх. фази), обережно
перемішували, витримували 1 год. при – 20 °С. Центрифугували при 1000 g і 4
°С протягом 20 хв.
До осаду РНК додавали 0,3 мл розчину Д та 0,3 мл ізопропанолу,
обережно перемішували, витримували 1 год. при – 20 °С. Центрифугували при
1000 g і 4 °С протягом 20 хв. Осад промивали 70 %, потім 96 % етанолом,
повністю позбавлялися від етанолу за допомогою семплера та неповністю
висушували осад, залишивши епендорфи відкритими на декілька хвилин.
Отриману тотальну РНК розчиняли у 100 мкл дистильованої води, додавали
2,5 об’єми 96 % етанолу та зберігали при – 20 °С.
 79

Вихід РНК складав до 100 мкг.

2.9.2 Електрофоретичне розділення РНК в агарозному гелі та

спектрфотометричне визначення концентрації РНК

5 мкл водного розчину РНК аналізували елекрофоретично розділенням у

1,6 % агарозному гелі та визначали концентрацію РНК спектрофотометрично.
Для тотального визначення кількості РНК встановлення концентрації
проводили на спектрофотометрі. Вимірювали поглинання розчину РНК в
областях із довжинами хвиль 260 та 280 нм. Вимірювання при 260 нм
дозволяло розрахувати концентрацію нуклеїнової кислоти в пробі.
Оптична густина D=1 відповідає 40 мкг/мл дволанцюгової ДНК.
Відношення величини D, що вимірювали при 260, до величини D, яку
одержували при 280 нм (D260/D280), свідчила про чистоту нуклеїнової кислоти
(чисті препарати ДНК мають відношення D260/D280, що дорівнює 1,8; якщо
препарат забруднений білком, ця величина менша). Потім розводили зразки
РНК до концентрації 1 мкг/мкл і зберігали в 2,5 об’ємах 96 % етанолу при - 20º
С.

2.9.3 Зворотньотранскрипційна полімеразна ланцюгова реакція

кДНК синтезували в 20 мкл реакційної суміші, яка містила 2 мкг РНК, 1

мМ dNTP, 200 од. зворотної транскриптази «Thermo Scientific RevertAid Reverse
Transcriptase», відповідний буфер, 20 од. рибонуклеазного інгібітору «Thermo
Scientific RiboLock RNase Inhibitor» («Thermo Scientific», Литва), 20 пкМ
зворотного праймеру.
Синтез проводився за таких умов: 65°С – 5 хв., 45°С – 60 хв.
Полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) проводили в 30 мкл реакційної
суміші, що містила 3 мкл кДНК, буферний розчин для ПЛР, по 200 мкМ
кожного dNTP («Thermo Scientific», Литва), по 1 мкМ кожного праймера, до 2,5
 80

мМ MgCl2 та 1 од. ДНК полімерази «Taq DNA Polymerase (recombinant)»

(«Thermo Scientific», Литва). Ампліфікацію фрагментів ДНК здійснювали за
таких температурних умов: ініціююча денатурація 95°С – 3 хв.; далі 35 циклів
(для Actb - β-актин (ген, що використовується в якості внутрішнього контролю
реакції завдяки конститутивній експресії) - 28 циклів, для Cbs – 30 циклів):
денатурація ДНК 95°С – 45 сек.; гібридизація праймерів 53º С – 45 с для Ptgs2
(123 п. н.), 55°С – 40 сек. для Cbs (125 п.н.), 52ºС – 45 сек. для Nos2 (440 п.н.) та
49°С – 40 сек. для Actb (521 п.н.); добудова ланцюга 72°С – 1 хв. 15 сек (для
Ptgs2, Nos2) або 1 хв. (для Actb, Cbs). Різна кількість циклів ампліфікації
обумовлена різним рівнем експресії досліджуваних генів. Зокрема, високий
рівень експресії гена Actb дозволяє обмежитись 28 циклами, тоді як кількість
циклів ампліфікації для інших генів було виведено експериментально. Після
цього проводили добудову ампліфікатів при 72°С – 5 хв.
У реакціях було використано такі послідовності праймерів:
- для Ptgs2 – прямий – TGCTGTTCCAACCCATGTCA та зворотний –
TGTCAGAAACTCAGGCGTAGT;
- для Cbs – прямий - ACACGATCATTGAGCCAACTTC та зворотний -
CAGCACATCCACCTTCTCCATA;
- для Nos2 – прямий – GTGTTCCACCAGGAGATGTTG та зворотний -
CTCCTGCCCACTGACTTCGTC;
- для Actb – прямий - TGGGACGATATGGAGAAGAT та зворотний -
ATTGCCGATAGTGATGACCT.
Відтворюваність результатів ампліфікації було перевірено в паралельних
експериментах шляхом повторення ПЛР реакцій на кДНК усіх тварин, із
кожним праймером, не менш ніж три рази.
Розділення продуктів полімерізної ланцюгової реакції проводили
електрофоретично в 1,6 % агарозному гелі («Agarose LE», «Roche», Німеччина),
у 0,5 кратному ТВЕ буферному розчині, при напрузі 5-10 В/см, як описано в
Sambrook et al. [375].
Для напівкількісного аналізу експресії ампліконів на основі денситометрії
 81

було використано програму ImageJ 1.45s (NIH, США).

Індекси експресії мРНК визначали для кожного зразку, як описано в
Konturek et al. [260].

2.10 Мікробіологічні методи аналізу

При проведенні мікробіологічних досліджень використовували класичний

культуральний метод [363]. Використовували диференційно-діагностичні і
спеціальні поживні середовища. Виявляли наявність та встановлювали
кількісний показник у проксимальному і дистальному відділах товстої кишки
мікроорганізмів наступних груп: ентерококів, ешерихій, мікроаерофільних
бактерій – лактобацил та біфідобактерій; анаеробів клостридіальної групи.
Призначені для посіву фрагменти кишок розрізали, очищали порожнину
від залишків вмісту і висівали посів через відбитки на щільні живильні
середовища – Ендо та кров’яний агар, що дало змогу виявити досліджувальні
мікроорганізми у відповідному відділі травного каналу щура.
Для визначення мікробного числа зісрібок зі слизової кишки вносили у
пластикові ємності і зважували (близько 1-2 мг), додавали до наважки 1мл
стерильного ізотонічного розчину та проводили посів.
Після інкубування в термостаті засіяних живильних середовищ при 37 0С
впродовж 24 год підраховували кількість пророслих колоній бактерій
(колонієутворюючих одиниць – КУО) і перераховували на 1 г матеріалу,
отримуючи мікробне число. При дослідженні мікроаерофільної та анаеробної
мікрофлори фрагменти кишок (близько 100 мг) розтирали у фарфоровій ступці
з 1 мл фізіологічного розчину і після розведення від 1:10 до 1:1000000000
вносили у наступні середовища: для виявлення лактобацил – напіврідкий
тіогліколевий агар, для дослідження біфідофлори – Блаурока, для виявлення
клостридій – Кітта-Тароцці.
 82

Приналежність пророслих мікроорганізмів до відповідного таксону

встановлювали за морфологічними (мікроскопуванням) і культуральними
властивостями. Кількість лактобацил, біфідобактерій та клостридій визначали
за найбільшим розведенням первинного матеріалу, при якому в засіяному
середовищі спостерігався ріст, перераховували на 1 г матеріалу. Кількісні
показники мікроорганізмів представляли в КУО/г

2.11 Статистичне опрацювання результатів дослідженнь

Статистична обробка результатів дослідження здійснювалася з допомогою

програми Microsoft Excel. Обчислення основних статистичних показників
проводили за безпосередніми кількісними даними, отриманими в результаті
досліджень (середнє арифметичне значення – М; стандартна похибка
середнього арифметичного – m). Для оцінки вірогідності різниці між
статистичними характеристиками двох альтернативних сукупностей даних
обчислювали коефіцієнт Стьюдента. Вірогідною вважали різницю при показах
вірогідності р≥0,95 (рівень значимості Р<0,05), знайдену після обчислення t за
таблицею t-розподілу Стьюдента.
Статистична обробка результатів досліджень проводилася на ПЕОМ
Рentium 233 з використанням стандартних алгоритмів та програм для їх
реалізації і критерію Стьюдента t та кореляційного аналізу.

Прилади, що використовувалися для наукових досліджень, підлягали

метрологічному контролю.
 83

РОЗДІЛ 3
МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН, РОЛЬ NO ТА Н2S-СИНТЕЗУЮЧИХ
СИСТЕМ У СОШ ТА СОТК ЗА УМОВ СТРЕСУ

3.1 Роль газових медіаторів (NO та Н2S) та оксидативних процесів у СОШ

в розвитку патохімічних змін при ВІС та АІС

Одним із найпотужніших чинників розвитку деструктивних ушкоджень в

СОШ є стрес [104, 123, 328]. Його ульцерогенний вплив має комплексний
характер і здійснюється на різних рівнях: від центральних віділів ЦНС та
системи гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз до клітинного та
молекулярного рівнів [123, 168, 213, 329]. Дія стресу викликає активацію
нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамусу, що впливає на продукцію
слизу, об’єм шлункового соку, його кислотність, моторику шлунка та кишки
[185, 232]. Молекулярні ефекти у СОШ зумовлені, головним чином, зростанням
продукції так званих «стрес-гормонів»: катехоламінів та глюкокортикоїдів.
Катехоламіни (адреналін, норадреналін), вивільняючись у кров, чинять
вазоконстрикторну дію, зумовлюючи порушення кровоплину, ішемію слизової
оболонки гастродуоденальної зони та, як наслідок, різке зростання
інтенсивності оксидативних процесів [271, 276]. Таким чином, одним з
основних механізмів ульцерогенної дії стресу є вазоконстрикція кровоносних
судин внаслідок дії катехоламінів, зокрема адреналіну, що і служить причиною
розвитку ендотеліальної дисфункції, яка характеризується збільшенням
продукції NO та зростанням інтенсивності процесів вільнорадикального
окиснення [261]. Паралельно відбувається зростання інфільтрації СОШ
лімфоцитами, які, у свою чергу, активують вивільнення кисневих радикалів.
В наших дослідження було застосовано дві моделі стресу: ВІС та АІС.
Кожна з цих моделей має свої особливості та дає можливість оцінити зміни у
СОШ, що мають місце при стресі. Дія ВІС упродовж 3,5 год супроводжувалась
розвитком структурно-геморагічних уражень (СГУ) СОШ у вигляді ерозій та
 84

точкових крововиливів розташованих, головним чином, вздовж складок

фундальної частини шлунка (рис. 3.1).

A
A
*
1 2
* *

*
A C
B

* *
A *
* *
*3 4
*
Рис. 3.1. Макроскопічний стан СОШ за умов норми та впливу ВІС різної
тривалості та АІС.*1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год;
3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС; А –виразкові ушкодження вздовж складок; В
– множинні дрібні ушкодження; С – виразкові ушкодження в пілоричній
частині шлунка

Середня площа СГУ за таких умов моделювання ВІС упродовж 3 годин

складала 21,4±2,1 мм2, а індекс деструктивних ушкоджень (ІДУ) становив
3,2±0,5 балів (рис. 3.2). Продовження часу експозиції ВІС до 5 годин суттєво
підвищувало глибину та площу СГУ СОШ та зумовлювало розвиток
виразкових ушкоджень та крововиливів з середньою площею СГУ поверхні
СОШ 31,5±4,1 мм2 та ІДУ - 5,2±0,6 бали (рис. 3.2), тобто на 47 % (Р0,05) та
 85

62 % (Р0,01) більше, ніж за умов впливу ВІС тривалістю 3,5 год, при цьому
характер ушкоджень був подібним.

50 12
**## ** ##
45 №№№ 10
40
** №
35 8
30 *
*

бали
мм2

25 6 ** *
20 * *
15 4 **
* * *
10
2 *
5
*
0 0 * *
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4
*
А В
Рис. 3.2. Площа (у мм2) – А та індекс СГУ – В в СОШ щурів при стресі (Мm,
n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5 год; 3 – вплив ВІС
упродовж 5 год; 4 – дія АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками
##
тварин контрольної групи ; – Р≤ 0,01 у порівнянні з показниками при ВІС
тривалістю 3,5 год

Введення адреналіну зумовлювало розвиток СГУ СОШ у вигляді масивних

та крапкових крововиливів крапкових та масивних, ерозій та виразок,
локалізованих переважно у пілоричній частині та тілі шлунка. При цьому
площа СГУ СОШ становила – 42,4 мм2, що було на 37 % більше, ніж при дії
ВІС упродовж 5 год (Р0,01). ІДУ уражень складав 11±0,3 бали, що було
практично удвічі більше, ніж при ВІС упродовж 5 год (Р0,01) (рис. 3.2).
Отримані дані підтверджують та поглиблюють раніше отримані результати
морфологічних змін СОШ, шо мають місце при АІС [30, 344].
Заслуговує на увагу і той факт, що значна поверхня слизової оболонки
мала білесуватий колір, що свідчило про порушення кровоплину та розвиток
гіпоксичного стану.
 86

Проведений гістологічний аналіз засвідчив, що розвиток деструктивних

ушкоджень за умов моделювання ВІС характеризувався локальним
руйнуванням слизового бар’єру (рис. 3.3 – 2А), десквамацією поверхневого
шару епітеліоцитів; формуванням ерозивно-виразкових ушкоджень більш
вираженого за умов 5-годинної експозиції (рис. 3.3-3В), інфільтрацією зони
ушкодження лейкоцитами (рис. 3.3- 3С).

1 2

A A

В
В
* С
*
* * С *
*
* *
*
*
3 4
*
Рис. 3.3. Гістологічні зміни в СОШ за умов норми та при ВІС різної тривалості
*
та АІС ( 300). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5 год;
3 – вплив ВІС упродовж 5 год; 4 – дія АІС; А – десквамація поверхневого шару
епітеліоцитів; В – формування ерозивно-виразкових уражень; С – інфільтрація
зони ушкодження лейкоцитами
 87

Дія АІС зумовлювала розвиток гіпоксії унаслідок вазоконстрикції та

призводила до руйнування епітеліального бар’єру СОШ (рис. 3.3 – 4А),
формування набряку, інфільтрації поліморфноядерними лейкоцитами та
лімфоцитами слизової оболонки (рис. 3.3. – 4С), та до виникнення значно
глибших, у порівнянні з впливом ВІС деструктивних ушкоджень (рис. 3.3 –
4В).
Враховуючи те, що стрес характеризується активацією симпато-
адреналової системи з подальшим виділенням не лише адреналіну, але й
кортизолу [185], моделювання стресу в наших дослідженнях контролювали
шляхом вимірювання рівня цього «стрес-гормону» в плазмі крові.
За умов норми концентрація останнього становила 60,81,3 нмоль/л, тоді
як при 3,5 год стресі вона зростала на 48 % (Р0,01), залишаючись приблизно
на одному рівні і за умов дії ВІС тривалістю 5 год. АІС практично не змінював
концентрацію кортизолу (рис. 3.4).

100
** **
90
80
70
*
нмоль/л

60 *
50
40 * *
30
20
10
0
1 2 1 3 4

Рис. 3.4. Концентрація кортизолу в сироватці крові щурів за умов норми та при
АІС і ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія
ВІС упродовж 3,5 год; 3 – вплив ВІС упродовж 5 год; 4 – дія АІС. ** – Р≤0,01 у
порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Отримані дані стосовно змін концентрації кортизолу дещо відрізняються

від описаних в літературі раніше. Так, в дослідження Берегового С.М. [7]
 88

показано, що при ВІС тривалістю 3 год відбувалось зростання кортизолу більш

ніж удвічі, а в дослідженнях Фалалєєвої Т.М [86], в яких на моделі
«соціального стресу» було показано зростання концентрації цього «стрес-
гормону» на 417,5 % у порівнянні з інтактними тваринами.
Отже, зміни рівня кортизолу в крові за умов моделювання різних видів
стресу (ВІС та АІС) мали свої особливості: за умов ВІС концентрація кортизолу
різко зростала і залишалась на високому рівні протягом 5 год. Водночас дія
адреналіну не викликала зростання кортизолу, що має значення для
інтерпретації даних, враховуючи той факт, що глюкокортикоїди та кортизол
зокрема, володіє гастропротективними властивостями [182-185].
Розвиток СГУ унаслідок моделювання стресу супроводжувався суттєвими
змінами вмісту газових медіаторів H2S та NO, що підтверджує їх значну роль у
розвитку та прогресії ульцерогенезу в органах травної системи. В наших
дослідженнях за умов дії ВІС концентрація H2S знижувалась як в CОШ, так
сироватці крові. Зокрема, при ВІС упродовж 3,5 год концентрація H2S в CОШ
зменшувалась майже на 14 %, в сироватці крові на 11 %. ВІС тривалістю в 5 год
призводив до зниження концентрації H2S на 15 % (Р0,05) в CОШ (рис. 3.5).
АІС спричинював ще суттєвіше (на 33 %, Р0,01) падіння рівня H2S в СОШ,
тоді як в сироватці крові його концентрація була на рівні показників
концентрації при ВІС.
Дані літератури свідчать, що зменшення синтезу ендогенного H2S в СОШ,
яке спостерігали при різних моделях ульцерогенезу, спричинене змінами
експресії та активності H2S-продукуючих ензимів, зумовлювало підвищення
кислотності шлункового соку, розвиток оксидативного стресу із вичерпанням
потенціалу глутатіонової системи антиоксидантного захисту [99, 213, 444].
Значення змін показників обміну іншого газового метіатора NO, у
патогенезі стрес-індукованого ульцергенезу було показано численними
попередніми дослідженнями [8, 47-52, 70]. В наших дослідженнях вміст NO
суттєво зростав в СОШ у відповідь на дію стресових чинників, про що свідчать
 89

як зміни концентрації його стабільних кінцевих метаболітів нітрит- та нітрат-

аніонів.

40 100
90
35
* 80
30
70
мкмоль/ггод

25 ** ##

мкмоль/л
60
20 * 50

15 40
* * 30
10
20
5 * 10
0 0
1 2 1 3 4 1 21 3 4

А В
Рис. 3.5. Концентрація H2S в сироватці крові (А) та гомогенатах СОШ (В) за
умов норми та при АІС і ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – Контрольна
група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5 год; 3 – вплив ВІС упродовж 5 год; 4 –
дія АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної
групи; ## – Р≤ 0,01 у порівнянні з показниками при ВІС тривалістю 3,5 год

На рис. 3.–А показано, що концентрація нітрит-аніону зростає на 10 % при

ВІС тривалістю 5 год та на 13 % при АІС, проте зазначені зміни були
статистично недостовірними. Вміст NO2-+NO3- в гомогенатах СОШ був суттєво
вищим за вміст самостійного NO2-, що узгоджується з даними літератури, у
яких показано, що саме нітрати є основним кінцевим продуктом окиснення NO,
а рівень цих метаболітів принаймні на порядок вищий, ніж нітритів [66, 299].
Концентрація суми нітрит-аніону і нітрат-аніону зростає на майже на 40 %
(Р0,01) при ВІС тривалістю 5 год та приблизно в однаковій мірі при ВІС
упродовж 3 год та АІС (рис. 3.6 – В).
Результати останніх досліджень переконливо засвідчили, що надмірна
кількість NO проявляє як захисні, так і цитотоксичні властивості [10, 51, 456].
Отримані нами результати доводять цитотоксичну та прозапальну роль
 90

надлишку цього газотрансміттера за умов значного зростання його утворення

при стрес-індуковиних ушкодженнях, оскільки гіпоксія, що має місце при
зростанні концентрації адреналіну, служить передумовою для розвитку
оксидативного стресу, як наслідок, NO взаємодіє із супереоксид-аніоном,
перетворюється на пероксинітрит та чинить цитотоксичну дію. Рівень
стабільних метаболітів нітрогену оксиду практично корелював із площею СГУ
та ІДУ.

2,5 40
**
35
*
2 *
30
*
мкмоль/г
25
мкмоль/г

1,5
*
20 * *
1 15 *
*
10
0,5
5

0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4

Рис. 3.6. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума концентрацій нітрит-аніону і

нітрат-аніону (В) в гомогенатах СОШ за умов норми та при АІС і ВІС різної
тривалості (Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5
год; 3 – вплив ВІС упродовж 5 год; 4 – дія АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у
порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Отже, направленість змін вмісту H2S та NO в СОШ за умов стресу є

різноспрямованою: вміст стабільних метаболітів NO зростає, тоді як
концентрація H2S – зменшується. При цьому, слід зазначити, що переважна
більшість ефектів обидвох газових медіаторів є синергічною [120, 121, 147,
361, 369].
Проведений кореліційний аналіз концентрації H2S та суми NO2-+NO3- в
СОШ свідчить про значний рівень їх кореляції в контрольній групі тварин
 91

(коефіцієнт кореляції Пірсона r=0,658) та порівняно помірний від’ємний

показник кореляції r=-0,483, -0,509 при ВІС тривалістю в 3,5 та 5 год,
відповідно та слабку від’ємну кореляцію r=-0,159 при АІС.
Зміни концентрації газових медіаторів в СОШ були більш вираженими на 5
год ВІС і зумовлювалися, в першу чергу зміною експресії генів, що кодують
ферменти, які відповідальні за їх синтез. Так, рівень експресії гена Cbs, що
відповідає за синтез цистатіонін-β-синтетази (СВS) знижувався практично
утричі, Р0,01 (табл.3.1). Імовірно, підтримання сталого рівня Н2S за умов
стресу більшою мірою відповідають інші ферменти, такі як цистатіонін-γ-ліаза
(CSE), 3-меркаптопіруватсульфтрансфераза (3-MST) та цистеїнліаза (CL)
оскільки зміни концентрації Н2S не були співрозмірними зі змінами експресії
гена Cbs.
Таблиця 3.1
Відносний рівень експресії генів Cbs, Nos 2 та Ptgs 2 за β-актином в СОШ за
умов норми та ВІС тривалістю 5 год (М±m)
Група тварин Контрольні тварини ВІС 5 год

n=5 n=5

Cbs/Actb, ум.од. 0,3050,015 0,1020,040**

Nos 2/Actb, ум.од. 0,2000,033 0,7450,057**

Ptgs 2/Actb, ум.од. 0,3210,037 0,6540,138**

** - P 0,01 порівняно з показниками тварин контрольної групи

Рівень експресії гена Nos 2, що кодує білок iNOS зростає в 2,3 рази,
Р0,01, що відповідає даним літератури [346]. Слід зазначити, що 5 год ВІС
зумовлює також значне (в 2,1 разів, Р0,01) підвищення експресії гена Ptgs2,
відповідального за синтез білка ЦОГ-2. Тож індукція синтезу ЦОГ-2 зумовлює
посилення утворення ПГ при стресі, котрі за таких умов будуть відігравати не
 92

лише цитопротекторну роль, але й служитимуть медіаторами локального

запального процесу в СОШ (див. розділ. 5).
За умов впливу стресу в СОШ відбувається не лише зміна експресії гена
Nos 2, але й підвищення активності NOS. Рівень останньої в тварин
контрольноъ групи становив 0,570,23 нмольНАДФН2/хвг, при цьому рівень
активності конститутивної ізоформи cNOS був достатньо високим – 0,410,15
нмольНАДФН2/хвг при порівняно низькому значенні активності іNOS –
0,160,07 нмольНАДФН2/хвг, що відповідає даним літератури [30, 57].
Активність загальної NOS зростала на майже удвічі як при 3,5 год, так і при 5
год ВІС (Р0,01) у порівнянні з контрольними тваринами, а за умови
моделювання АІС вона підвищувалась іще суттєвіше – в 3,6 рази (Р0,01)
(табл. 3.2).

Таблиця 3.2
Активність ізоформ NOS в СОШ за умов впливу ВІС та АІС (М±m)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)
Контрольні
тварини 0,570,23 0,160,07 0,410,15
n=8

ВІС 3,5 год 1,040,18** 0,650,11** 0,210,09*

n=8

ВІС 5 год 1,330,26** 0,760,20** 0,370,12

n=8

АІС 2,080,15** 1,721,19** 0,480,15

n=8

* P≤0,05, ** P≤0,01 порівняно з тварин контрольної групи.

 93

Зростання активності загальної NOS спостерігали, головним чином,

шляхом підвищення її індуцибельної ізоформи – іNOS (в 4 рази при 3,5 год ВІС
та майже у 5 разів за умов ВІС упродовж 5 год, Р≤0,01), що відповідає даним
літератури [10, 51]. АІС зумовлював різке активування iNOS в понад 10 разів
(Р≤0,01). Разом з тим, активність cNOS практично не змінювалась в при ВІС
тривалістю 5 год та АІС і лише при ВІС 3,5 упродовж год знижувалась майже
удвічі. Таке зниження активності cNOS при порівняно короткотривалій дії
чинників стресу, імовірно виникає через конкуренцію ізоформ NOS за один
субстрат L-аргінін, і, враховуючи різке зростання експресії гену Nos2, саме
іNOS за рахунок збільшення концентрації білка-ферменту буде
використовувати субстрат. При ВІС упродовж 5 год рівень активності cNOS
практично повертався до норми (табл. 3.2).
У роботах Максимович та сп. [49] було показано, що основний внесок у
формування деструктивних ушкоджень в СОШ при стресових виразках
належить Са2+-залежній nNOS. Інші дослідники наполягають на вирішальній
ролі змін активності iNOS [57]. Нашими дослідженнями доведено провідну
роль саме індуцибельної ізоформи цього ензиму. Разом з тим, Максимович та
сп. [52] було показано, що зростання рівня експресії та активності iNOS носить
не тільки деструктивний характер, але й відіграє роль у процесах загоювання
виразок [52].
Значне зростання активності iNOS спричинювало зміни рівня активності
аргінази, оскільки обидва ензима конкурують за один субстрат – L-аргінін.
Зокрема, активність аргінази знижувалась на 40 % при 3,5 год ВІС (P≤0,05) та
менш виражено (на 29 %, P≤0,05) при АІС. Слід зазначити, що найсуттєвіше
зниження рівня аргіназної активності (у 2,7 рази, P≤0,01) спостерігали за умов
5 год тривалості ВІС (рис. 3.7 – А), що заслуговує на увагу з огляду на той
факт, що найсуттєвіші зміни активності NOS мали місце при АІС.
Зростання активності NOS в СОШ при моделюванні стресу призводило до
зниження концентрація L-аргініну в плазмі крові. Так, вміст L-аргініну
статистично достовірно зменшився на 22 %, 24 % та 25 % в групах з ВІС
 94

упродовж 3,5 год, ВІС тривалістю 5 год та АІС, відповідно (P≤0,01 в кожній
групі) (рис. 3.7 – В). Таким чином, метаболізм L-Аргініну за умов стресу різної
тривалості та генезу змістився в бік утворення NO, тобто в бік окисного
метаболізму цієї амінокислоти, що за умов посилення вільнорадикальних
процесів служить передумовою значного зростання інтенсивності оксидативно-
нітративного окиснення.

0,45 45

мкг/л
мкмоль/хв г

0,4 40
0,35 35 ** **
**
0,3 30
** *
0,25 25
0,2 20
**
0,15 15
0,1 10
0,05 5
0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 3.7. Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові (В) за умов норми та при АІС і ВІС різної тривалості
(Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5 год; 3 –
вплив ВІС упродовж 5 год; 4 – дія АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Розвиток виразкових ушкоджень при усіх досліджуваних видах стресу

супроводжувалось зростанням активності мієлопероксидази (рис. 3.8 – А), що
засвідчує інфільтрацію нейтрофілами. У тварин контрольної групи рівень
активності цього ферменту був відносно низьким, тоді як розвиток виразкових
ушкоджень при ВІС тривалістю 3,5 год підвищував активність майже удвічі
(Р≤0,01). Продовження часу експозиції ВІС до 5 год призводило до подальшого
зростання активності мієлопероксидази. АІС зумовлював підвищення останньої
майже утричі (Р≤0,01).
 95

Характерною особливістю розвитку практично усіх запальних процесів, у

тому числі і за умов виразки шлунка є активація процесів ліпопероксидації [30,
36, 37, 39, 40, 42, 57]. Основними причинами служать гіпоксія, що зумовлює
порушення функціонування дихального ланцюга та активування НАДФ-
оксидази нейтрофілів. Ковальова та сп. [36, 37, 39, 40] довели, що
ліпопероксидація є ключовим фактором виразкоутворення, незалежно від
причини виникнення виразки. Нашими дослідженнями підтверджено цей факт і
показано, що рівень ТБК-активних продуктів суттєво зріс при усіх
використаних моделях стресу, що вказує на активування процесів
ліпопероксидації та засвідчує зростання інтенсивності оксидативних процесів
(рис. 3.8).

7 400
** ##
6 350
**
** 300 **
5 **
** 250 *
мкмоль/г

4
МО

200
*
3
150
2 100

1 50

0
0
1
1 2 1 3 4 1 2 3 4

А В
Рис. 3.8. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОШ за умов норми та при АІС і ВІС різної тривалості
(Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – дія ВІС упродовж 3,5 год; 3 –
вплив ВІС упродовж 5 год; 4 – дія АІС. **–Р≤0,01 у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи

Концентрація ТБК-активних продуктів достовірно підвищилась з 209,88,9

до 267,16,0 мкмоль/г (на 28 %) при 3,5 год ВІС, та до 277,45,9 мкмоль/г (на
 96

33 %) при 5 год ВІС, (P0,01 в обидвох досліджуваних групах). Слід зазначити,

що найбільш значне підвищення ТБК-активних продуктів спостерігали при
АІС, де їх рівень становив 330,74,6 мкмоль/г (на 59 % більше, ніж у інтактних
тварин, Р0,01) при АІС і корелював із площею та глибиною СГУ поверхні
СОШ (рис. 3.8 – В).
Зростання рівня оксидативних процесів, що супроводжують стрес-
індуковані ульцерогенні зміни викликало зміну активності ензимів
антиоксидантного захисту СОД та каталази. Так, активність СОД
підвищувалась на 12 % при ВІС тривалістю 3,5 год (P0,05) й зростала до
71,010,1 МО при продовженні експозиції ВІС до 5 год. При АІС активність
СОД була на 22 % (P0,01) вищою, ніж у інтактних тварин (рис. 3.9 –А).

100 30
90 **
25 **
80
**
мкмольН2О2/хвг

70 *
20
60
МО×102

50 15
40
10
30
20
5
10
0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 3.9. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за умов
норми та при АІС і ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – Контрольна група
тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год; 3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. * – Р0,05,
** – Р0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи

Ще більш істотний вплив стрес-індукованого ульцерогенезу в СОШ

спостерігали на рівень активності каталази. Остання зростала при ВІС
тривалістю 3,5 год в 4,5 разів (Р0,01) і залишалась високою при ВІС упродовж
 97

5 год. Проте найвищий її рівень спостерігали при АІС, вона була достовірно
вищою не лише за показники у тварин контрольної групи, але й ніж при ВІС
тривалість 3,5 год (рис.3.9. – В)
Слід зазначити, що відомості про зміну активності ферментів
антиоксидантного захисту в СОШ за умов експериментального
виразкоутворення доволі суперечливі. Низка авторів відмічає зниження
активності СОД та каталази [17, 39, 140], що пов’язують з вичерпуванням
антиоксидантного потенціалу клітин, інші [35, 344], фіксують зростання
активності зазначених ензимів. Проте, не викликає сумніву той факт, що
існують тісні взаємозв’язки між системами, відповідальними за синтез газових
медіаторів та системою антиоксидантного захисту. Так, враховуючи потужні
самостійні антиоксидантні властивості H2S, зниження його синтезу повинно
компенсуватися іншими механізмами, такими, вочевидь, будуть активація
ферментів СОД та каталази.
З іншого боку, продукування великої кількості нітрогену оксиду за умов
оксидативного стресу, який має місце при стрес-індукованому ульцерогенезі і
супроводжується значним утворенням суперокид-радикалу, призводить до
утворення високотоксичної сполуки пероксинітриту та інших АФН і
передумовою для розвитку нітративного стресу. Імовірно, саме утворення
великої кількості цього вільного радикалу не тільки суттєво погіршує перебіг
запального процесу, але, й пояснює відсутність пропорційного зростання
концентрації стабільних метаболітів нітрит-аніону та нітрат-аніону до
зростання рівня експресії гена Nos 2 та активності iNOS.
Таким чином, отримані результати стосовно впливу різних моделей стресу
на процеси цитопротекції та ульцерогенезу в СОШ дали змогу узагальнити
наступне: найбільша площа та глибина СГУ серед досліджуваних моделей
стресу спостерігалась при АІС, що дозволяє підтвердити той факт, що серед
чинників стресу саме адреналін володіє найбільшим ульцерогенним
потенціалом. Стрес-індуковані зміни супроводжувались зниженням продукції
H2S в СОШ, помірним зниженням концентрації H2S в сироватці крові та
 98

значним (в 3 рази) падінням рівня експресії гена Cbs, відповідального за

кодування одного з основних ферментів синтезу H2S. Дефіцит синтезу H2S, що
володіє антиоксидантними та протизапальними властивостями створює
додаткові передумови для формування виразкових ушкоджень СОШ. Нами
підтверджено, що як при ВІС різної тривалості дії, так і при АІС було відмічено
значне зростання продукції NO, що було зумовлене не лише підвищенням
експресії гена Nos2, що кодує фермент iNOS, але й багаторазовим (у понад 20
разів при моделі АІС) зростанням активності цього ферменту. Вплив стресових
моделей зумовлював появу ознак запалення в СОШ, виявлених як
гістологічними, так і біохімічними методами. Зокрема, показано експресії гена
Ptgs2, відповідального за синтез прозапального ферменту ЦОГ-2. Як при ВІС,
так і при АІС спостерігалось значне зростання активності мієлопероксидази.
Ішемія, що виникла внаслідок вазоконстрикції як при ВІС, так і при АІС
моделях стрес-індукованого ульцерогенезу супроводжувалась зростанням
інтенсивності оксидативних процесів і, як наслідок, підвищенням інтенсивності
процесів ліпопероксидації, про що свідчить статистично достовірне зростання
рівня ТБК-активних продуктів в СОШ. При цьому, активність ферментів
антиоксидантного захисту СОД та каталази підвищувалась.

3.2 Дослідження впливу ВІС та АІС на показники систем NO/Н2S, процеси

ліпопероксидації, активність ферментів антиоксидантного захисту в СОТК

Стрес не лише чинить активний вплив на метаболічні процеси в СОШ,

зумовлюючи формування виразкових утворень, але й виражено впливає на
структуру та функції слизового бар’єру товстої кишки, викликає зміни
моторики, секреції, мікрогемодинаміки, вісцеральної чутливості, проникності
мембран клітин, а також спричинює модифікацію вмісту мікрофлори [105, 123,
233, 261].
Стрес є одним з ключових чинників, як було показано численними
дослідженнями, який не лише викликає розвиток виразкового коліту у
 99

експериментальних тварин та людей, але й погіршує його перебіг [121, 156].

Стресовий вплив супроводжуються посиленням інфільтрації СОТК
лейкоцитами та в кінцевому результаті призводять до виникнення
деструктивних ушкоджень, порушення моторики кишки та мікробіоценозу
[373, 379].
Проведені нами дослідження не виявили деструктивних макроскопічних
змін поверхні СОТК, як при ВІС тривалістю 3,5 год чи 5 год, так і за умов АІС
(рис. 3.10). У поодиноких випадках фіксували локальну гіперемію (рис. 3. 10 –
3).

1 2

3 4
Рис. 3.10. Макроскопічний стан СОТК за умов норми та впливу ВІС різної
тривалості та АІС. 1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год; 3 –
ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС

Слід зазначити, що у порівнянні з тваринами контрольної групи, СОТК

при дії ВІС або АІС була блідою, що може бути наслідком виникнення гіпоксії
при стресі в результаті вазоконстрикції.
Гістологічними дослідженнями показані ознаки запального стану в
ділянках СОТК. Так, було зафіксовано інфільтрацію слизової оболонки
поліморфноядерними лейкоцитами та лімфоцитами вже при 3,5 год ВІС (рис.
3.11 – 2В).
Подовження часу експозиції зумовлювало появу ерозій СОТК та
порушення цілісності слизового бар’єру (рис. 3.11 – 3А).
АІС спричинював розвиток дифузного набряку, розширення сполучно-
тканинних прошаркiв строми мiж криптами та збiльшення кiлькостi клiтин у
 100

них, порушення цілісності епітеліального бар’єру (рис. 3.11 – 4А), десквамацію

епітеліоцитів та інфільтрацію лейкоцитами (рис. 3.11 – 4В).
Дія стресу зумовлювала зміни вмісту газових медіаторів в СОТК, які були
односпрямованими зі змінами в СОШ за аналогічних умов у відповідних групах
тварин. Так, ВІС упродовж 3,5 год призводив до зниження концентрації Н2S на
10 %, ВІС протягом 5 год – на 13 % (Р≤0,05), АІС – на 26 % (Р≤0,01) (рис.
3.11). Наші дослідження підтверджують нещодавно опубліковані дані
літератури, у яких показано, що зниження синтезу ендогенного Н2S в товстій
кишці при стресі супроводжувалось гіпермоторикою [296].

1 2
A A

В
В
* *
* *
*
3 * * 4
Рис. 3.11. Гістологічні зміни в СОТК за умов норми та при АІС і ВІС різної
*
тривалості ( 300). 1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год;
3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. А – порушення цілісності епітеліального
бар’єру; В – інфільтрація лейкоцитами
 101

Численними дослідженнями показано вплив стресу на посилення моторики

товстої кишки [315, 329, 401]. Проте, який внесок Н2S в регуляції моторики
товстої кишки при стресі, залишається недостатньо вивченим.
Стрес-індуковані зміни в СОТК супроводжувались тенденцією до
зростання концентрації стабільного метаболіту NO – нітрит-аніону (рис. 3.12 –
А), що відповідає даним літератури, тоді як зміна концентрації суми нітрит-
аніон + нітрат-аніон мала певні особливості. Так ВІС упродовж 3,5 год
зумовлював зниження вмісту суми NO2-+NO3- з 33,324,99 мкмоль/г до
25,780,35 мкмоль/г, тобто на 29 % (Р0,05). Подовження експозиції
призводило до подальшого падіння концентрації до 24,132,4 мкмоль/г (Р≤0,01)
(рис. 3.12-В).

40
35
30 *
мкмоль/ггод

** #
25
20
15
*
10
5 *
0
1 2 1 3 4

Рис. 3.12. Концентрація H2S в гомогенатах СОТК за умов норми та при АІС і
ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ВІС
упродовж 3,5 год; 3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у
порівнянні з показниками у тварин контрольної групи, # – Р≤0,05 у порівнянні з
показниками при ВІС упродовж 3,5 год

Моделювання АІС призводило до помірного (на 11 %) зниження суми NO2-

+NO3-. Очевидно, що знижується утворення саме нітрат-аніону у відповідь на
стрес. Враховуючи той факт, що саме нітрат-аніон є найбільш окисненим
стабільним метаболітом NO і зростання його вмісту виникає при посиленні
 102

утворення пероксинітриту одночасно із підвищенням продукції вільних

радикалів кисню [94]. Зростання його концентрації свідчить не лише про
активацію генерації NO ізоферментом iNOS, але й доводить активацію у
клітинах окисного метаболізму внаслідок чого відбуввається підвищення
генерації супероксидного аніона.
Варто зазначити особливості показників NO в СОТК, порівняно з СОШ.
Зокрема, рівень нітрат-аніону в СОТК був початково вищий, у порівнянні з
СОШ. Така різниця може бути пов’язана з тим фактом, що за продукування NO
в товстій кишці відповідають не лише клітини епітеліоцитів, ендотеліоцитів,
тощо але й мікрофлора кишки, а тому регуляція синтезу NO в СОТК є дещо
складнішою. Окрім цього, загальна активність NO-синтази є початково вищою
в товстій кишці.

2,5 40
35
2 30
* **
мкмоль/г

25
мкмоль/г

1,5
20
1 15
10
0,5
5
0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 3.12 – Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-
аніону (В) в гомогенатах СОТК за умов норми та при АІС і ВІС різної
тривалості (Мm, n=8). 1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год;
3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. * – Р≤0,05; ** – Р≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Проведений кореляційний аналіз концентрації H2S та суми NO2-+NO3- в

СОТК підтверджує відмінності з СОШ. Так в контрольній групі тварин
 103

коефіцієнт кореляції Пірсона становив r=-0,471, що свідчить про помірну

від’ємну кореляцію, тоді як при ВІС тривалістю в 3,5 та 5 год він був рівним r=-
0,338 та 0,491, відповідно, демонструючи позитивну кореляцію, а при АІС r=-
0,555.
Зміни концентрації газових медіаторів в СОТК супроводжувалися змінами
експресії генів, що кодують ферменти, відповідальні за їх синтез
одновекторними з тими, які мали місце в СОШ при ВІС тривалістю 5 год. Так,
рівень експресії гена Cbs, знижувався практично в 2,6 рази (Р0,01) (табл. 3.3).
Рівень експресії гена Nos 2, зростав у 4,2 рази (Р0,01).

Таблиця 3.3
Відносний рівень експресії генів Cbs, Nos 2 та Ptgs2 за β-актином в СОШ за
умов норми та ВІС тривалістю 5 год (М±m)
Група тварин Контрольні тварини ВІС 5 год

n=5 n=5

Cbs/Actb, ум.од. 0,2810,022 0,1080,037**

Nos 2/Actb, ум.од. 0,2050,033 0,8550,047**

Ptgs 2/Actb, ум.од. 0,3400,072 0,7330,064**

** - P 0,01 порівняно з показниками у тварин контрольної групи

Аналогічно, як і в СОШ при 5 год ВІС, спостерігали значне (у 2,2 рази,

Р0,01) підвищення експресії гена Ptgs2. Наслідком підвищеної експресії гена
Ptgs2 є очевидним зростання синтезу білка ЦОГ-2, відповідального за синтез
прозапальних ПГ. При відсутності видимих уражень поверхні СОТК такі зміни
експресії генів можуть свідчити про розвиток пре-запального стану в товстій
кишці.
 104

За умов ВІС упродовж 3,5 год у СОТК різко зростала активність iNOS
(приблизно у 4 рази, Р≤0,01) та знижувалась активність сNOS (на 65%, Р≤0,01).
Збільшення часу експозиції ВІС до 5 год не призводило до ще більш виражених
змін активності NOS, при цьому активність сNOS все ще була на рівні ВІС
тривалістю 3,5 год.
При дії АІС у гомогенатах СОТК різко зростала активність іNOS (у 5,1
разів, Р≤0,01), у порівнянні з показниками контрольної групи тварин. На
відміну від дії ВІС, за умов АІС активність сNOS достовірно не зменшувалась
порівняно з показниками у тварин контрольної групи.

Таблиця 3.4
Активність ізоформ NO-синтаз у гомогенатах СОТК за умов
ВІС та АІС (М±m)
Групи тварин Активність NOS Активність iNOS Активність сNOS
нмоль/хвг нмоль/хвг нмоль/хвг
Контрольні
тварини n=8 0,72±0,09 0,23±0,08 0,49±0,09

ВІС 3,5 год

1,16±0,25** 1,00±0,23** 0,17±0,07*
n=8

ВІС 5 год
1,22±0,24** 1,05±0,21** 0,17±0,06*
n=8

АІС
1,78±0,30** 1,18±0,26** 0,60±0,14
n=8

Примітка * - Р<0,05; ** - Р<0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної

групи

Активність аргінази в СОТК контрольної групи тварин становила

0,38±0,08 мкмоль/хвмг. При ВІС тривалістю 3,5 год вона знижувалась на 34 %
(Р0,05), залишаючись на цьому ж рівні при ВІС упродовж 5 год (Р0,05).
 105

Аналогічні зміни спостерігали й за умов впливу АІС (рис. 3.13). Таким чином, у
порівнянні зі зміною активності цього ензиму в СОШ, не було відмічено
суттєвої різниці в активності аргінази при різній експозиції ВІС чи
моделюванні АІС.
Зниження активності аргінази у товстій кишці та концентрації L-аргініну в
плазмі крові (рис. 3.7. – В) на тлі зростання активності iNOS свідчить про
включення та використання L-аргініну в його окисному метаболізмі та служить
передумовою до формування оксидативно-нітративного стресу, що, імовірно, і
призводить до формування пре-виразкового стану в СОТК.

0,5
0,45
0,4
мкмоль/хв г

0,35
0,3 * * *
0,25
0,2
0,15
0,1
0,05
0
1 2 1 3 4

Рис. 3.13. Активність аргінази в гомогенатах СОТК за умов норми та при АІС і
ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС
упродовж 3,5 год; 3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. * – Р≤0,05 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Активність мієлопероксидази суттєво зростала у відповідь на дію чинників

стресу: на 91 % при ВІС тривалістю 3,5 год, на 139 % при ВІС упродовж 5 год
та в 5,6 рази при АІС (Р0,01в усіх групах) (рис. 3.14 – А), при цьому, як вже
було описано вище, суттєвих деструктивних змін СОТК не спостерігалось.
Підвищення активності мієлопероксидази в СОТК за умов різних видів
стресу свідчить з одного боку, про зростання проникності гемокапілярів до
 106

лейкоцитів, їх активацію, а, з іншого боку, про підвищення продукції

гіпохлориту та посилене утворення АФК, за участі нейтрофілів. Усе перелічені
чинники беруть участь в розвитку деструктивних процесів в СОТК.
Як при дії ВІС різної тривалості експозиції, так і за умов АІС у
гомогенатах СОТК достовірно зростали показники вмісту ТБК-активних
продуктів. В інтактних щурів концентрація ТБК-активних продуктів становила
240,75,0 мкмоль, при ВІС упродовж 3,5 год вона зростала на 13 % (Р0,01) і
становила 271,35,5 мкмоль/г (рис. 3.14 – В).
При ВІС тривалістю 5 год концентрація ТБК-активних продуктів
збільшувалась на 15 % (Р0,01) – 277,46,0 мкмоль/г. Проте найвищого рівня
вона сягала при АІС і становила 332,18.1 мкмоль/г, що було на 38 % вище, ніж
у тварин контрольної групи (рис. 3.14 – В).

8 400

7 350 **
**
6 300
** **
5 250
мкмоль/г
МО

4 200
**
3 150
**
2 100

1 50

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 3.14 – Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОТК за умов норми та при АІС і ВІС різної
тривалості (Мm, n=8). 1 – контрольна група тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год;
3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи
 107

Описані зміни вмісту ТБК-активних продуктів разом зі змінами показників

NO-синтазної системи засвідчують зростання інтенсивності оксидативно-
нітративних процесів та, імовірно, відіграють одну з ключових ролей в
розвитку деструктивних ушкоджень в СОТК, що надалі може призвести до
формування виразкового коліту. Як видно з рис. 3.13 зміни активності
мієлопероксидази та концентрації ТБК-активних продуктів є паралельними та
корелюють між собою.
Зростання інтенсивності процесів ліпопероксидації при стресі
супроводжувалось значними змінами активності ферментів антиоксидантного
захисту СОД і каталази. Так, активність СОД зростала на 85 %, Р0,01 при 3
год ВІС, проте вже на 5,5 год ВІС знижувалась до 34,949,23 МО×102 (рис.
3.15 – А). АІС призводив до незначного зростання рівня активності СОД.

60
30
*
50 ** *#
25
мкмольН2О2/хвг

40 *
20
##
МО102

30 15

20 10

10 5

0 0
1 2 1 3 4 1 2 3 4
1

А В
Рис. 3.15. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОТК за умов
норми та при АІС і ВІС різної тривалості (Мm, n=8). 1 – контрольна група
тварин; 2 – ВІС упродовж 3,5 год; 3 – ВІС упродовж 5 год; 4 – АІС. * – Р≤0,05;
** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; # – Р≤0,05;
##
– Р≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС тривалістю 3,5 год
 108

Зростання активності СОД при ВІС супроводжувалося підвищенням

активності каталази, котра проявляла тенденцію до зростання (на 7 % при ВІС
тривалістю 3,5 год, її активність підвищувалась на 48% при ВІС упродовж 5
год (Р≤0,05). За умов АІС активність каталази, попри падіння активності СОД,
зростала на 47 % (Р≤0,05).
Отже, зміни активності ензимів антиоксидантного захисту (СОД і
каталази) залежать від тривалості та виду стресу. За умов відносно
короткочасної дії стресу у першу чергу зростає рівень активності СОД, тоді як
активність каталази змінюється недостовірно. Продовження тривалості часу дії
стресу викликає зниження активності СОД та підвищення рівня активності
каталази.
Відзначені зміни активності СОД та каталази пов’язані з рівнем продукції
вільних кисневих радикалів, у першу чергу, супероксидного радикалу, синтез
якого, безперечно, зростає за умов стресу, а також регуляцією експресії
відповідних генів та наявністю субстратів та інгібіторів. На увагу заслуговує,
відсутність кореляції, що дозволяє припустити імовірність продукування Н2О2
СОД-незалежним шляхом.
Для більш глибокої оцінки змін, що мають місце в товстій кишці при дії
стресу нами було проведено дослідження змін стану пристінкової мікрофлори
товстої кишки. У тварин контрольної групи відзначали особливості розподілу
мікроорганізмів у різних відділах товстої кишки. Так, кількість ентерококів у
проксимальному відділі становила (1,6±0,55)105 КУО/г, у дистальному відділі
товстої кишки їх кількість була дещо менша – (7,9±0,32)104 КУО/г, що
відповідало даним літератури [105]. Кількість ешерихій, лактобацил та
біфідобактерій також була вищою в дистальному відділі товстої кишки.
Зміни популяційного складу мікрофлори при стрес показані у попередніх
роботах [215]. У наших дослідженнях, за умов ВІС тривалістю 5 год були
відзначені зміни мікробіоти: кількість ентерококів у дистальній частині товстої
кишки зростала – від (7,9±0,32) 104 до (3,2±0,32)105 КУО/г (Р<0,05); кількість
ешерихій підвищувалась у проксимальній частині товстої кишки, тоді як у
 109

дистальній частині товстої кишки їх кількість зменшувалась; кількісні

показники лактобацил у відділах товстої кишки за умов стресу суттєво не
змінювалися. Популяційний рівень клостридіальної мікрофлори зменшувався у
дистальному відділі товстої кишки.
Таблиця 3.5
Розподіл основних груп бактерійних симбіонтів (КУО/г) товстій кишці за
умов ВІС (Mm, n=8)
Enterococcus Escherichia Lactobacil- Bifidobac- Clostridium
spp. coli lus spp terium spp. spp.
Схема досліду

Контроль

Проксимальний (1,6±0,35) (5,0±0,26) (3,2±0,50) (1,0±0,35) (1,0±0,27)

відділ товстої кишки 105 104 106 106 104

Дистальний відділ (7,9±0,32) (4,0±0,30) (1,0±0,35) (3,2±0,40) (1,0±0,3)

товстої кишки 105 108 107 105
104

ВІС тривалістю 5 год

Проксимальний (6,3±0,30) (2,0±0,4) (2,5±0,38) (2,0±0,35) (1,3±0,25)

відділ товстої кишки 105 105* 106 106 104

Дистальний відділ (3,16±0,34) (2,0±0,32) (3,2±0,52) (6,3±0,42) (1,6±0,25)

товстої кишки 105* 104* 108 107 104*

Примітка: * P0,05, порівняно з інтактними тваринами.

Слід відзначити, що низка мікроорганізмів, володіючи нітрозоредуктазною

активністю, також бере участь в утворенні NO, зокрема такою властивістю
володіють лактобацили та біфідобактерії [299]. Таким чином, зростання вмісту
біфідобактерій при стресі, імовірно, впливатиме не тільки на рівень NO в
просвіті кишки, але й відіграватиме роль в регуляції синтезу
внутрішньоклітинного газового медіатора. З іншого боку, окремі
мікроорганізми спроможні синтезувати H2S, тому дисбіоз матиме насідком
зміни вмісту гідрогену сульфіду.
 110

Враховуючи те, для мікробіологічних досліджень використовували ВІС

упродовж 5 год, за цей проміжок часу більш виражено змінювалась активність
системи NOS/NO та процесів ліпопероксидації. У дистальному відділі товстої
кишки спостерігалась елімінація мікроорганізмів, що можливо пов’язано з
активацією рухової активності кишки за умов стресу. Варто зазначити, що
згідно з даними літератури стрес зумовлює зменшення кількості лактобактерій
в травному тракті [204], проте у наших дослідженнях показано лише тенденцію
до її зниження в дванадцятипалій кишці та проксимальному відділі товстої
кишки. При цьому варто враховувати те, що стрес активує моторику товстої
кишки, яка, у свою чергу, впливає на стан мікрофлори.
Таким чином, зміни кількісного складу мікрофлори в бік зростання вмісту
ешерихій та ентерококів і може створювати додаткові передумови для
формування виразкових ушкоджень в товстій кишці, що може мати наслідком
розвиток виразкового коліту.
Отже порівняльний аналіз біохімічних, морфологічних, гістологічних та
мікробіологічних змін у СОШ та СОТК при різних моделях стрес-індукованого
ульцерогенезу дозволив зробити наступні висновки:
1. Моделювання стресу зумовлювало формування виразкових ушкоджень в
СОШ, тоді як в СОТК не спостерігали формування видимих деструктивних
змін. При цьому нами були виявлені гістологічні зміни, що свідчать про
ознаки запального стану в СОТК при стресі різної тривалості та виду.
Морфо-гістологічні дослідження підтвердили, що серед чинників стресу
саме адреналін володіє найбільшим ульцерогенним потенціалом, оскільки
при АІС моделі зміни як в СОШ, так і СОТК були найбільш вираженими.
2. Стрес-індуковані зміни супроводжувались зниженням продукції помірним
зниженням концентрації H2S в СОШ, СОТК та сироватці крові та значним
(у 3 рази в СОШ (Р≤0,01) та в 2,6 рази (Р≤0,01) в СОТК) падінням рівня
експресії гена Cbs, відповідального за кодування одного з основних
ферментів синтезу H2S. Дефіцит синтезу H2S, що володіє антиоксидантними
 111

та протизапальними властивостями створює передумови для формування

виразкових ушкоджень СОШ та ульцерогенезу в СОТК.
3. Нашими дослідженнями підтверджено, що як при ВІС різної тривалості дії,
так і при АІС в об двох досліджуваних тканинах було відмічено значне
зростання продукції NO, що було зумовлене не лише підвищенням експресії
гена Nos 2, що кодує фермент iNOS, але й багаторазовим (в понад 20 разів в
СОШ при моделі АІС) зростанням активності цього ферменту. При цьому
відбувалося зниження активності аргінази в СОШ та СОТК та концентрації
L-аргініну в сироватці крові. Отже, при експериментальному стрес-
індукованому ульцерогенезі метаболізм L-аргініну в СОШ та СОТК
однаковою мірою зміщується в бік утворення NO, що за умов посилення
вільно радикальних процесів служить передумовою активації оксидативно-
нітративних процесів.
4. Вплив стресових моделей зумовлював появу ознак запалення в СОШ,
виявлених не тільки мофо-гістологічними, але й біохімічними методами.
Зокрема, показано експресії гена Ptgs2, відповідального за синтез
прозапального ферменту ЦОГ-2. Як при ВІС, так і при АІС спостерігалось
значне зростання активності мієлопероксидази. Подібні зміни навіть за
вітсутності видимих СГУ мали місце не тільки в СОШ, але й в СОТК.
5. Нами підтверджено, що ішемія, котра виникла внаслідок вазоконстрикції як
при ВІС, так і при АІС моделях стрес-індукованого ульцерогенезу
супроводжувалась зростанням інтенсивності оксидативних процесів і, як
наслідок, підвищенням інтенсивності процесів ліпопероксидації, про що
свідчить статистично достовірне зростання рівня ТБК-активних продуктів в
СОШ та СОТК.
6. Підтверджено, що стрес різного ґенезу та тривалості викликає зміни
мікробіоценозу у проксимальній та дистальній частинах товстої кишки в бік
зростання вмісту ешерихій. ентерококів та клостридії та зниження популяції
біфідобактерій. Зміни видового складу мікробіоти можуть бути важливим
чинником, що зумовлює зміни концентрації NO та H2S в СОТК. Зазначені
 112

зміни мікробіоценозу можуть у подальшому бути причиною дисбіозу та

служити вирішальною передумовою розвитку виразкового коліту.
7. У загальному доведено, що зміни біохімічних показників у СОШ і СОТК
були односпрямованими за умов моделювання стрес-індукованого
ульцерогенезу (ВІС різної тривалості та АІС) і доведено, що за таких умов
ключовими метаболічними подіями, що зумовлюють формування
виразкових уражень служать нітрозо-оксидативний стрес та зниження
синтезу ендогенного H2S.

Представлені результати були опубліковані у наступних працях:

1. Фоменко І.С. Вплив вітаміну С на механізми цітопротекції,
ліпопероксидації та активність NO-синтаз при стресі та
експериментальному коліті у щурів / Н.Р. Шамро, Н.Б. Панасюк,
І.С.Фоменко, О.Я.Скляров // Вісник проблем біології і медицини. – 2011. –
Вип.2, Т. 3(86). – С.159-163.
2. Фоменко І.С. Вплив вітаміну С на механізми цитопротекції та активність
NO – синтаз у слизовій оболонці шлунка та товстої кишки у щурів за умов
адреналін – індукованого стресу / В.С. Журомський, Н.Б. Панасюк, І.С.
Фоменко, Т.І. Бондарчук, О.Я. Скляров // Таврійський медико – біологічний
вісник. – 2012. – т. 15, №3, ч.1. – С. 131–134.
3. Фоменко І.С. Зміни активності NO-синтази, аргінази та оксидативних
процесів товстої кишки за умов стресу та експериментального коліту / В.Ю.
Ємельяненко, І.С. Фоменко, О.Я. Скляров // Експериментальна фізіологія та
біохімія. – 2013. – № 4. – C.19-25.
4. Фоменко І.С. Особливості впливу нестероїдних протизапальних препаратів
на показники NO-синтазної системи у слизовій оболонці шлунка щурів за
умов стресу / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, Л.П. Білецька, Н.Б. Панасюк,
О.Я. Скляров // Фізіологічний журнал. – 2014. – т. 60, № 2. – С. 51-56.
5. Фоменко І.С. Характеристика мікрофлори кишечника та зміни no-синтазної
системи за умов поєднаної дії гострого стресу та блокування
 113

циклооксигенази / А. Р. Гураль, І. С. Фоменко, Р. Г. Шикула, Н. Б.

Панасюк, О. Я. Скляров, О. П. Корнійчук // Biomedical and biosocial
anthropology. – 2014. – № 22. – С. 117-121.
6. Фоменко І.С. Роль процесів ліпопероксидації у формуванні виразкових
ушкоджень слизової оболонки товстої кишки щурів при різних моделях
стресу // Вісник проблем біології та медицини. – 2015. – т.1, №3. – С.223-
226.
7. Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на стан
системи NO-синтаза/аргіназа у товстій кишці за умов стресу / І.С. Фоменко,
В.Ю. Ємельяненко, Н.Б. Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Матеріали
VI науково-практичної конференції «Актуальні питання патології за умов
дії надзвичайних факторів на організм». – 31 жовтня — 1 листопада 2013 р.,
Тернопіль. – С. 288-289.
8. Fomenko I. Changes of NO-system in gastric mucosa and colon of rats under
acute stress / S. Chuklin, A. Bohdan, L. Luka, T. Bondarchuk, I. Fomenko, A.
Sklyarov // 7th Lviv-Lublin conference of experimental and clinical biochemistry,
Lviv (Ukraine), May 23-24, 2013: abstract book. – 2013. – P.26.
9. Fomenko I. H2S – releasing NSAID ATB-346 possesses the reduced gastrotoxity
in mucosa of rats with experimental stress-induced ulcers / I. Fomenko, T.
Bondarchuk, L. Biletska, N. Panasyuk, A Sklyarov // 7th Lviv-Lublin conference
of experimental and clinical biochemistry, Lviv (Ukraine), May 23-24, 2013:
abstract book. – 2013. – P.44.
 114

РОЗДІЛ 4
ВПЛИВ ІНГІБІТОРІВ ЦОГ НА ПРОЦЕСИ УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА
ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК

4.1 З’ясування ролі системи ЦОГ/ПГ за умов впливу НПЗП різного

механізму дії на показники систем NO та Н2S та процесів ліпопероксидації у
СОШ

НПЗП займають чільне місце у переліку факторів, що призводять до

розвитку деструктивних змін органів травної системи. Найбільш виражений
ульцерогенний вплив НПЗП чинять у СОШ, зумовлюючи розвиток виразкової
хвороби [24, 135]. Таку дію НПЗП пояснюють інгібуванням синтезу ПГ, що
утворюються за участю ЦОГ та реалізують численні фізіологічні ефекти у
шлунку, зокрема, регулюють продукцію гідрохлоридної кислоти, виділення
слизу, кровоплин, беруть активну участь у підтриманні цілісності СОШ [220,
257, 437]. У СОШ, експресується дві ізоформи ЦОГ: ЦОГ-1 – конститутивний
фермент та ЦОГ-2 – індуцибельна ізоформа.
Більшість існуючих НПЗП неселективно блокують синтез обидвох ізоформ
ензиму і, саме такі засоби, володіють найвищим ступенем гастротоксичності.
Існують НПЗП, що селективно інгібують ЦОГ-2, шляхом інгібування
індуцибельної (прозапальної) ізоформи ферменту, вони практично позбавлені
ульцерогенного впливу на органи травного тракту, проте можуть зумовлювати
побічні ефекти з боку серцево-судинної системи [160]. Окрім цього,
дослідженнями останніх років було показано, що ЦОГ-2 також конститутивно
експресується у багатьох тканинах, у тому числі в СОШ та СОТК, тож,
імовірно, продукти реакції володіють певними фізіологічними ефектами за
умов норми, а відтак повне інгібування ЦОГ-2 може мати негативні наслідки і
для травної системи [160, 438]. Набільш перспективними НПЗП на сьогодні
вважаються аналоги неселективних інгібіторів ЦОГ, що вивільняють H2S.
Найкраще описаним із існуючих нині H2S-зв’язаних НПЗП є ATB-346 - [4-
 115

тіокарбамоїл-феніл ефір 2-(6-метоксинафтален-2-іл)-пропіонової кислота], який

було протестовано на тваринах, показано виражену протизапальну дію, подібну
до «батьківської» молекули напроксену, при цьому АТВ-346 не чинив
виражених побічних ефектів [126, 127, 433].
В наших дослідження було використано наступні НПЗП: неселективні
інгібітори ЦОГ – індометацин та напроксен, НПЗП, створений на основі
напроксену та спроможний вивільняти H2S – АТВ-346 та селективний інгібітор
ЦОГ-2 целекоксиб.
Введення індометацину викликало розвиток СГУ СОШ у вигляді ерозій та
точкових крововиливів розташованих, голвним чином, в тілі шлунка (рис.4.1 –
1) з загальною площею 17,52,5 мм2 та ІДУ 8,11,1 бали (рис. 4.2).
Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном супроводжувалось виникненням
СГУ, представлених глибокими ерозіями та виразками також локалізованими в
тілі шлунка (рис.4.1 – 2) з загальною площею 163,9 мм2, ІДУ становив 5,10,9
бали (рис. 4.2).
Натомість, АТВ-346 не зумовлював розвитку значних ушкоджень СОШ.
Загальна площа СГУ при його введенні була у 8 разів нижчою, ніж при
введенні напроксену і становила 2,20,9 мм2, а ІДУ складав лише 2,10,4 балів.
Такі особливості впливу АТВ-346 очевидно зумовлені цитопротективною дією
H2S.
Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом також не призводило до
формування видимих деструктивних ушкоджень, що узгоджується з даними
літератури, що засвідчують той факт, що целекоксиб належить до найменш
гастротоксичних НПЗП [163, 222, 251, 353]. Проте заслуговує на увагу той
факт, що за умов введення целекоксибу значна поверхня слизової оболонки
була вкрита білуватим нерозчинним слизом. Його походження можна пояснити
тим фактом, що за умов норми ЦОГ-2 відповідає за синтез ПГ, що беруть
участь у регуляції вивільнення факторів росту, що регулюють процеси
проліферації та регенерації епітеліоцитів [336, 436], а зниження їх синтезу,
імовірно, порушує цей процес.
 116

A
A

*
*
*
*
1 2

3 4
Рисунок 3.1. Макроскопічний статус СОШ за умов дії різних НПЗП. 1 –
Індометацин; 2 – напроксен; 3 – АТВ-346; 4 – целекоксиб. А – ерозії та
виразкові ушкодження; В – нерозчинний слиз білого кольору.

Експериментальними дослідженнями останніх років виявлено, що

введення тваринам НПЗП, як неселективних, так і селективних інгібіторів ЦОГ-
2 у переважній більшості випадків супроводжується інгібуванням цистатіонін
β-синтази (CBS) та цистатіонін g-ліази (CSE), ферментів, відповідальних за
цитозольний метабулічний шлях синтезу H2S із відповідним падінням
концентрації цього газотрансміттера [445]. За умов дефіциту H2S, фізіологічні
цитопротективні та антиоксидантні ефекти останнього суттєво знижуються, що
може бути однією з вагомих причин розвитку гастропатій при вживанні НПЗП
[442].
 117

В наших дослідженнях показано, що введення неселективних інгібіторів

ЦОГ призводило до значного зниження концентрації H2S як в СОШ, так і в
сироватці крові.

25
10
** ** 9 **
20
8
7
**

бали
15
6
мм2

5
10 4
* * *
3 ## ^^
5 2
## ^^
* * ## ^^ ## ^^ *
1 *
0 0
1 21 3 4 5 1 2 *3 4 5

*
*
А * *
В
*
*
Рисунок 4.2. Площа (у *мм2) – А та індекс СГУ – В в СОШ щурів за умов
*
впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 –
напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. * – Р≤0,05, ** – Р≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи; ##
– Р≤0,01 у порівнянні з
показниками при дії індометацину; ^^ – Р≤0,01 у порівнянні з показниками при
дії напроксену

Так, введення індометацину зумовлювало зменшення вмісту на 20 % в

СОШ (Р0,01) (рис. 4.3 – А) та різкого зниження його вмісту на 42 %, (Р0,01) в
сироватці крові (рис. 4.3 - В). Введення напроксену знижувало рівень H2S на 34
% (Р0,01) в CОШ (рис. 4.3) та на 17 % (Р0,05) в сироватці крові. Дія
селективного ЦОГ-2 інгібітора целекоксибу також супроводжувалась
зниженням вмісту H2S в СОШ та сироватці крові, проте у меншій мірі, у
порівнянні з упливом неселективних інгібіторів ЦОГ.
 118

За умов введення H2S-звязаного НПЗП – АТВ-346 концентрація H2S

передбачувано залишалась практично на рівні інтактних тварин, що, імовірно, і
забезпечило знижену гастротоксичність цього НПЗП.

40 100
90 ^^
35
^^ 80
30 *
* 70 **
мкмоль/ггод

25 ** **

мкмлоь/л
60
20 50

15 40
30 *
10 * *
* 20 * *
5 * 10 *
* *
0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 4.3. Концентрація H2S в гомогенатах СОШ (А) та сироватці крові (В) за
умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 –
напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. * – Р<0,05; ** – Р<0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи; ^^ – Р≤0,01 у порівнянні з
показниками при дії напроксену

На відміну від змін показників H2S, вміст нітрит-аніону в СОШ зростає за

умов впливу неселективних НПЗП, водночас зростає і вміст NO2-+NO3- на 37 %
(Р0,01) за умов впливу індометаціну на 14 % (Р0,01) при введенні напроксену
(рис. 4.4). Натомість суттєвих змін цих показників у разі використання H2S-
зв’язаного НПЗП – АТВ-346 чи селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу не
було виявлено, тоді як порівняння їх дії з впливом індометацину виявило
достовірні відмінності.
Попередніми дослідженнями показано, що інгібування ЦОГ знижує
кровоплин та індукує адгезію лейкоцитів [439]. За таких умов, NO здійснює
цитопротективний ефект, володіючи судиннорозширючою дією та інгібуючи
 119

адгезію лейкоцитів [281]. Таким чином, зростання вмісту стабільних

метаболітів цього газового медіатора може розглядатися як адаптивний
механізм відповіді на дію НПЗП.

2,5 35
* *
30
2 #
#
## 25

мкмоль/г
мкмоль/г

1,5
20
* *
1 15
* * *
10 *
0,5 *
*
5 *
*
0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

Рис. 4.4. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону

(В) в гомогенатах СОШ за умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. * –
Р≤0,05 у порівнянянні з показниками у тварин контрольної групи; # – Р≤0,05; ##

– Р≤0,01 у порівнянні з показниками при дії індометацину

Отже, самостійна дія НПЗП викликала різноспрямовані зміни вмісту

газових медіаторів NO та H2S в СОШ: зниження концентрації H2S та зростання
NO. І лише за умов введення H2S-вивільняючого НПЗП сполуки АТВ-346 вміст
обидвох газотранстміттерів відповідав нормі.
Як було зазначено вище (розділ 3.1), за умов норми активність iNOS в
СОШ була невисокою, домінувала сNOS. За умови дії НПЗП різного механізму
дії загальна активність NOS в СОШ зростала, головним чином, шляхом
підвищення активності іNOS (табл. 4.1), що узгоджується з даними літератури
[136, 344].
Індометацин підвищував активність іNOS майже в 6 разів (Р0,01),
напроксен в однаковій мірі з АТВ-346 в 3,5 рази (Р0,01), целекоксиб в 4 рази
 120

(Р0,01). При цьому активність конститутивної ізоформи NOS достовірно не

змінювалась. Отримані нами дані експериментальних досліджень збігаються з
продемонстрованими раніше результатами клінічних досліджень, у яких
показано зростання активності NOS у біоптатах СОШ хворих на НПЗП-
гастропатії [72].

Таблиця 4.1

Активність ізоформ NOS в СОШ за умов впливу НПЗП (М±m)

Групи Активність NOS Активність iNOS Активність сNOS

тварин
нмоль/хвг нмоль/хвг нмоль/хвг

Контрольні

тварини 0,570,23 0,160,07 0,410,15

n=8

Індометацин
1,400,04** 0,930,05** 0,460,02
n=8

Напроксен
0,960,65** 0,550,16** 0,41 0,17
n=8

Целекоксиб
0,94 0,11** 0,640,14** 0,300,18
n=8

АТБ-346
0,91 0,20** 0,560,19** 0,360,17
n=8

* P0,05, ** P0,01, порівняно з показниками у тварин контрольної групи

Варто зазначити, що не зважаючи на різний вплив на морфологічний стан

СОШ, зміна активності NOS за умов дії усіх досліджуваних НПЗП була
практично ідентичною. Цей факт дозволяє зробити висновок про те, що попри
важливість NО-синтазної системи у механізмах ульцерогенезу, за умов НПЗП-
 121

індукованих виразок, останні не відіграють ключової ролі. З іншого боку,

отримані дані доводять існування тісного взаємозв’язку між системами
ЦОГ/ПГ та NOS/NO, показаного у попередніх роботах [326].
Отже, неселективне блокування ЦОГ індометацином та напроксеном
викликає різке зростання активності iNOS та розвиток деструктивних
ушкоджень, тоді як інгібування ЦОГ-2 менш виражено підвищує iNOS і не
чинить ульцерогенної дії в СОШ. Те, що інгібування синтезу цитопротективних
простагландинів призводить до розвитку структурно-геморагічних ушкоджень
було показано й у інших дослідженнях [138]. Вважається, що ЦОГ-1 в СОШ
продукує різні види ПГ (ПГЕ2, ПГЕ1, ПГD2, ПГІ2), тоді як ЦОГ-2 – переважно
ПГЕ2. Виходячи з цього, можна констатувати, що ПГЕ2 є одним із чинників, що
гальмує активність іNOS, тоді як суміш ПГ, які синтезує ЦОГ-1 беруть участь у
реалізації цитопротекторних процесів (регуляції кровоплину, росту та
диференціації клітин, міжклітинної комунікації, тощо).
Зростання активності iNOS зумовило підвищення використання субстрату
– L-аргініну і, як наслідок, зниження його концентрації в плазмі крові та
зниження активності аргінази в СОШ (рис. 4.5). Співвідношення між NO-
синтазним та аргіназним шляхами метаболізму L-аргініну підтримує у клітинах
фізіологічний пул цієї амінокислоти і визначає інтенсивність продукції NО та
його метаболітів [66]. І хоч спорідненість аргінази до L-аргініну на 3 порядки
нижча, ніж NO-синтази (2–20 мM та 2–20 мкМ відповідно), значення Vmax для
аргінази за фізіологічних умов більш ніж у 1000 разів вища у порівнянні з NO-
синтазою. За умов переважання окисного шляхаму метаболізму L-аргініну,
гальмується синтез поліамінів, зокрема сперміну, який виконує низку
цитопротективних функцій в органах травної системи [146].
Найбільш суттєво активність аргінази зменшувалась за умов
неселективного інгібування ЦОГ індометацином та напроксеном на 40 та 37 %,
відповідно, P≤0,01, тоді як зміни активності цього ферменту при дії АТВ-346 та
целекоксибу були недостовірними (рис. 4.5). Відповідно до змін активності NO-
синтаз та аргінази, концентрація L-аргініну в сироватці крові достовірно
 122

знижувалась в групах тварин, котрі отримували неселективні інгібітори ЦОГ і

лише проявляла тенденцію до зниження при використанні АТВ-346 та
целекоксибу.

0,4 45
0,35 40

0,3 35 ** *
мкмоль/хвг

* 30
0,25 **

мкг/л
25
0,2
20
0,15
15
0,1
10
0,05 5
0 0
1 2 31 4 5 1 2 1 3 4 5

А В
Рис. 4.5 – Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові за умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. * –
Р≤0,05, ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи

Розвиток виразкових ушкоджень за умов впливу усіх досліджуваних

НПЗП, окрім АТВ-346 супроводжувався тенденцію до зростання активності
мієлопероксидази (рис. 4.6 – А), проте такі зміни були статистично
недостовірними.
Рівень продуктів ТБК в СОШ тварин контрольної групи становив
209,88,9 мкмоль/г (рис. 4.6 – В). Він зростав при введенні усіх
досліджуваниних НПЗП, вказуючи на активування процесів ліпопероксидації,
зокрема при неселективному інгібуванні ЦОГ напроксеном рівень ТБК-
активних продуктів зростав на 27 % (P≤0,01). Дані літератури стосовно впливу
НПЗП на процеси ліпопероксидації доволі суперечливі, оскільки одні автори
доводять їх антиоксидантні властивості [146, 148], інші наполягають на
 123

прооксидантній дії [228]. В наших дослідженнях активація процесів

ліпопероксидації була наслідком формування локальних деструктивних змін
СОШ, викликаних дефіцитом ендогенних цитопротективних ПГ при
неселективному інгібуванні ЦОГ.

4 350

3,5 ** ** *
300 *
3
250
2,5

мкмоль/г
МО

200
2
150
1,5

1 100

0,5 50

0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 4.6. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОШ за умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 –
целекоксиб. * – Р≤0,05, ** –Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи

Зростання рівня оксидативних процесів, що зумовлені введенням НПЗП

викликало зміну активності ензимів антиоксидантного захисту – СОД та
каталази в СОШ (рис. 3.9). Так, активність СОД знижувалась на 22 % при
неселективному інгібування ЦОГ індометацином, на 30 % (P0,05) за умов
введення напроксену та найбільш суттєве падіння активності СОД мало місце
при введенні АТВ-346 та целекоксибу на 46 % та 42 %, відповідно, P0,01
(рис. 3.9 –А). Активність каталази також зменшувалась за умов інгібування
ЦОГ різними НПЗП (рис. 3.9 –В).
 124

Вказані зміни активності СОД та каталази разом зі зростанням

концентрації ТБК-активних продуктів в СОШ свідчать про зростання
інтенсивності оксидативних процесів, при цьому активність СОД та каталази
знижувалися. Отже НПЗП-індукований ульцерогенез призводить до вичерпання
антиоксидантного потенціалу, що також було показано у попередніх
дослідженнях.

70 18
16
60
14

мкмольН2О2/хвг
50
12
** ** **
МО102

40 ** 10
** **
30 8
6
20
4
10 2
0 0
1 2 1 3 4 5 1 21 3 4 5

А В
Рис. 4.7. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за умов
впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 –
напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. * – Р0,05, ** – Р0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Таким чином, отримані результати стосовно впливу НПЗП різних

механізмів дії на процеси цитопротекції та ульцерогенезу в СОШ можна
підсумувати наступним чином. Одноразове введення НПЗП, що неселективно
інгібують ЦОГ в єдиній дозі 10 мг/ кг зумовило формування виразкових
ушкоджень в СОШ, на відміну від H2S-зв’язаного АТВ-346 та селективного
інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу.
Використання усіх досліджуваних НПЗП за винятком АТВ-346
супроводжувалось зниженням концентрації H2S. Дефіцит синтезу H2S створює
 125

передумови для формування НПЗП-індукованої гастропатіїй. Інгібування ЦОГ

різними НПЗП супроводжувалось значним активуванням іNOS, внаслідок чого
синтезований NO включається в оксидативно-нітративні процеси. Паралельно
мало місце зниження активності аргінази та гальмування неокисного шляху
обміну L-аргініну. Одержані дані доводять існування взаємозв’язку між
системами ЦОГ/ПГ та NOS/NO.
Вплив НПЗП різної будови та механізмів дії супроводжувалась розвитком
оксидативного стресу і, як наслідок, підвищенням інтенсивності процесів
ліпопероксидації, про що свідчить зростання рівня ТБК-активних продуктів в
СОШ. За таких умов активність СОД і каталази статистично достовірно
знижувалась.
Нами також було проведено дослідження впливу інгібування
циклооксигенази на показники ліпопероксидації та активності ферментів
антиоксидантного захисту за умов гіперглікемії. Відомо, що у патогенезі
цукрового діабету та діабетичних ускладнень провідне місце відводиться
оксидативному стресу. Стан хронічної гіперглікемії викликає структурні та
функціональні зміни у тканинах, що проявляється розвитком ацидозу та
тканинної гіпоксії і спричинює збільшення кількості утворення активних
кисневих метаболітів, які посилюють процеси ліпопероксидації у мембранах
клітин. Посилення процесів ліпопероксидації та накопичення продуктів
перекисного окиснення ліпідів спричинює деструкцію мембран β-клітин,
роз’єднання окиснювального фосфорилювання, лабіалізацію мембран лізосом,
що приводить до загибелі інсулінпродукуючих клітин та розвитку ускладнень
діабету [23, 200]. Разом з цим, тривала гіперглікемія при ЦД зумовлює
активування експресії ЦОГ-2, що, в свою чергу, спричинює різке зростання
рівня ПГE2. Останній інгібує секрецію інсуліну, індуковану глюкозою, що
порушує толерантність до глюкози і відіграє значну роль у патогенезі ЦД.
В наших дослідженнях інгібування ЦОГ-2 целекоксибом за умов
стрептозотоцин-індукованої гіперглікемії знижувало концентрацію ТБК-
активних продуктів в СОШ на 7 % (Р≤0,05).
 126

Розвиток оксидативного стресу виникає як через надмірне утворення

активних форм кисню, так і через вичерпування ферментативної та
неферментативної ланок антиоксидантного захисту. Окрім цього, внаслідок
процесів глікозилювання знижується активність ензимів антиоксидантного
захисту, а це в свою чергу послаблює і неферментативну ланку
антиоксидантного захисту. В наших дослідженнях інгібування ЦОГ-2 за умов
стрептозотоцин-індукованої гіперглікемії зумовлювало зростання активності
СОД на 25 % та каталази на 78 % (Р≤0,01) у порівнянні з показниками у тварин
з експериментальним цукровим діабетом [200].

4.2 Дослідження впливу НПЗП на показники систем синтезу NO та Н2S,

процеси ліпопероксидації, активность ферментів антиоксидантного захисту в
СОТК

Не зважаючи на те, що вплив НПЗП різних механізмів дії на процеси

ульцерогенезу досить активно вивчається в шлунку, значно менше уваги
приділяється дослідженню їх впливу в дистальних відділах травного тракту.
Проте слід зазначити, що хронічне вживання НПЗП є одним з факторів ризику
розвитку неспецифічного виразкового коліту і хвороби Крона [160].
Особливістю метаболізму ПГ в кишці є також те, що ЦОГ-2 експресується в
ентероцитах, а також ентеральних нейронах і гладких м’язах кишки не лише
при патології, але й за фізіологічних умов [202]. При цьому продукти ЦОГ-1 і
ЦОГ-2 регулюють не лише кровоплин, ангіогенез і продукування слизу, але й
знижують холінергічну, але підвищують тахікінергічну моторику [202]. Роль
систем синтезу NO та Н2S в механізмах розвитку НПЗП-індукованих
ентеропатій залишається недостатньо з’ясованою, при цьому переконливо
доведено існування метаболічних взаємозв’язків між функціями газових
медіаторів та системою ЦОГ/ПГ [326].
Проведені нами дослідження впливу одноразового введення НПЗП не
дозволили зафіксувати жодних деструктивних макроскопічних змін поверхні
 127

СОТК, очевидно для розвитку виразкових ушкоджень потрібен більш

пролонгований період використання інгібіторів ЦОГ, або їх використання у
більшій дозі.
Проте вже навіть одноразове введення неселективних інгібіторів ЦОГ
індометацину та напроксену суттєво (на 48 та 44 %, відповідно, Р≤0,01)
знижувало рівень Н2S (рис. 4.8). При застосуванні АТВ-346 концентрація
останнього залишалась в межах норми, а селективне інгібування ЦОГ-2
спричинювало лише тенденцію до його зниження (рис. 4.8).

40
## ^^
35
## ^^
30
мкмоль/ггод

25
**
20
*
15
*
10
*
*
5
0
1 2 31 4 5

Рис. 4.8. Концентрація H2S в гомогенатах СОТК за умов впливу НПЗП (Мm,
n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 –
целекоксиб. * – Р<0,05, ** – Р<0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; ## – Р≤0,01 у порівнянні з показниками при дії індометацину;
^^ – Р≤0,01 у порівнянні з показниками при дії напроксену

Враховуючи те, що мікрофлора кишки бере активну участь у формуванні

пулу Н2S [294], а неселективні інгібітори чинять активний вплив на кількісний
та видовий склад мікрофлори [436], зміни концентрації цього газового
медіатора можуть бути наслідком, як інгібування його синтезу
внутрішньоклітинними ферментами, так і зниження продукції мікрофлорою
кишки.
 128

При неселективному інгібуванні ЦОГ індометацином вміст стабільних

метаболітів обміну NO також зазнав змін, проте скерованих на зростання його
вмісту. Так концентрація нітрит-аніону зростала на 38%, а сума нітрит-аніон +
нітрат-аніон – на 90 %, Р0,05 (рис. 4.9).

2,5 50
** **
45
2 # 40
## ## ##
35
1,5 30 ##
мкмоль/г

мкмоль/г
25
1 * 20
* * *
15
*
0,5
*
10 * * *
5
*
0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 4.9. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону
(В) в гомогенатах СОТК за умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. ** –
Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; #
– Р≤0,05; ##
–
Р≤0,01 у порівнянні з показниками при дії індометацину

Використання інших НПЗП не спричинювало статистично достовірних

змін концентрації стабільних метаболітів NO, можна відмітити лише тенденцію
до зростання вмісту суми нітрит-аніон + нітрат-аніону при введення напроксену
та АТВ-346.
Зміни активності NOS в гомогенатах СОТК при дії НПЗП у значній мірі
пояснювали коливання вмісту нітрит- та нітрат-аніонів. Так вплив
індометацину супроводжувався зростанням активності іNOS до 0,630,05
нмоль/хв·г, тобто майже утричі (Р≤0,01, табл. 4.2).
 129

Дія напроксену на АТВ-346 була односпрямованою і характеризувалась

змінами перерозподілу ізоформ NOS. Так, хоч загальна активність NOS
залишалась практично незмінною, але активність iNOS суттєво зростала, а
активність сNOS значно знижувалась схоже у випадку впливу цих обидвох
НПЗП. Отримані дані свідчать про домінуючий вплив «батьківської» молекули
напроксену на показники активності NO-синтаз, тоді як Н2S, вивільнений з
АТВ-346 суттєвого впливу не чинив.
Вплив целекоксибу характеризувався тенденцією до зниження активності
загальної NOS за рахунок зниження майже удвічі (Р0,01) активності сNOS.

Таблиця 4.2
Активність ізоформ NOS в СОТК за умов впливу НПЗП (М±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність сNOS
тварин нмоль/хвг нмоль/хвг нмоль/хвг
Контрольні
0,72±0,09 0,23±0,08 0,49±0,09
тварини

Індометацин 0,960,04** 0,630,05** 0,330,09

Напроксен 0,740,13 0,450,10** 0,290,12**

АТВ-346 0,69 0,11 0,340,13 0,260,15**

Целекоксиб 0,52 0,10 0,380,07** 0,180,54

* – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи.

Активність аргінази в СОТК усіх груп тварин, що підлягали впливу НПЗП

знижувалась приблизно однаково в усіх досліджуваних групах, подібно як
знижувалась активність цього ферменту і в СОШ за аналогічних умов (рис.
4.10).
 130

0,4

0,35

0,3

мкмоль,хвг
0,25 ** ** ** **
0,2

0,15

0,1

0,05

0
1 2 13 4 5

Рис. 4.10. Активність аргінази в гомогенатах СОТК за умов впливу НПЗП

(Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-
346; 5 – целекоксиб. ** – Р<0,01 у порівнянні з показниками у інтактних тварин

Не зважаючи на протизапальну дію НПЗП, активність мієлопероксидази,

яку традиційно прийнято вважати маркером запалення в тканині, в СОТК
проявляла тенденцію до зростання в усіх досліджуваних групах (рис. 4.11 – А).
Найвище зростання активності вказаного ензиму було виявлено в групі тварин,
котрі отримували напроксен, проте навіть у цій групі відзначені зміни не були
статистично достовірними.
Інтенсивність процесів ліпопероксидації також зростала у відповідь на
селективне чи неселективне інгібування ЦОГ(рис. 4.11 – В), проте статистично
достовірні зміни спостерігали виключно у випадку неселективного інгібування
ЦОГ. Так, концентрація ТБК-активних продуктів за умов дії індометацину
підвищувалась на 18 % (Р ≤0,01), напроксену на 15 % (Р ≤0,01), АТВ-346 на 14
% (Р ≤0,05); а вплив селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу зумовив тільки
тенденцію до зростання концентрації ТБК-активних продуктів. Порівняно
нищий рівень концентрації ТБК-активних продуктів при використанні
целекоксибу може пути пов'язаний з самостійними антиоксидантними
властивостями цього НПЗП.
 131

4 350

3,5 300 ** ** *
3
250
2,5

мкмоль/г
200
МО

2
150
1,5
100
1

0,5 50

0 0
1 1 2 13 4 5
1 2 3 4 5

А В
Рис. 4.11. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОТК за умов впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 – тварини
контрольної групи; 2 – індометацин; 3 – напроксен; 4 – АТВ-346; 5 –
целекоксиб. ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками у інтактних тварин

Зростання інтенсивності процесів ліпопероксидації в СОТК

супроводжувалось змінами активності ферментів антиоксидантного захисту
СОД і каталази. Заслуговує на увагу зниження активності каталази (рис. 4.12 –
В) за умов впливу усіх досліджуваних НПЗП, тоді як коливання активності
СОД були статистично недостовірними (рис. 4.12 – А). Активність каталази
знижувалась на 34 % при введенні індометацину, на 48 % при неселективному
інгібуванні ЦОГ напроксеном, на 45 % за умов введення АТВ-346 та на 35 %
при селективному інгібуванні ЦОГ-2 (Р≤0,01 в усіх групах). Імовірно, за умов
такого значного зниження активності каталази при дії різних НПЗП, ключова
роль в процесі знешкодження пероксиду водню буде належати глутатіоновій
системі антиоксидантного захисту.
 132

35 25

30
20
25

мкмольН2О2/хвг
15
МО×102

20
** **
15 ** **
10

10
5
5

0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 4.12 – Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОТК за умов
впливу НПЗП (Мm, n=8). 1 –Тварини контрольної групи; 2 – індометацин; 3 –
напроксен; 4 – АТВ-346; 5 – целекоксиб. ** – Р<0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Проведені нами дослідження стосовно впливу інгібування ЦОГ-2 протягом

двох тижнів в СОТК за умов стрептозотоцин-індукованої гіперглікемії
засвідчили зміни активності іNOS, при цьому було зафіксовано тільки
тенденцію до зростання активності сNOS, тоді вміст ТБК-активних продуктів
знижувався на 22% (Р≤0,05), а у СОТК – на 22% (Р≤0,05), що свідчить про
зниження рівня процесів ліпопероксидації при використанні целекоксибу.
Активність СОД за таких умов знижувалась на 23% (Р≤0,05).

Отже, отримані результати свідчать про те, що за умов гіперглікемії у

СОТК виражено знижується активність сNOS, тоді як зростає активність іNOS
та вміст нітрит-аніону. Зростання активності іNOS, відповідно, призводить до
зниження вмісту L-аргініну у цитоплазмі клітин і при цьому зменшується
активність аргінази; у плазмі крові відбувається зниження концентрації L-
аргініну, який спрямовується у середину клітин.
 133

Порівняльний аналіз змін у СОШ та СОТК за умов впливу НПЗП, які з

різною селективністю інгібують ЦОГ дозволили зробити наступні висновки:
1. Введення НПЗП неселективних інгібіторів ЦОГ так само, як і Н2S-
зв’язаного НПЗП АТВ-346 та селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу не
спричинювало розвитку виразкових ушкоджень в СОТК, на відміну від СОШ,
де виражений ульцерогенний ефект демонстрували неселективні інгібітори
ЦОГ напроксен та індометацин.
2. Використання НПЗП індометацину та напроксену, що неселективно
інгібують ЦОГ, супроводжувалось зниженням рівня Н2S в СОШ, СОТК та
сироватці крові. При застосуванні АТВ-346 концентрація Н2S залишалась в
межах норми, а селективне інгібування ЦОГ-2 спричинювало лише тенденцію
до його зниження.
3. Вплив напроксену та АТВ-346 на показники NO-синтазної системи
була односпрямованою і характеризувалась зростанням iNOS та зниженням
еNOS в СОШ та СОТК. Введення індометацину призводило до значного
зростання активності загальної NOS, а вплив целекоксибу характеризувався
тенденцією до зниження активності загальної NOS за рахунок зниження майже
удвічі (Р≤0,01) активності сNOS. При цьому активність аргінази знижувалась у
всіх досліджуваних групах тварин, котрим вводили НПЗП, що є свідченням
перемикання метаболізму L-аргініну з неокисного шляху на окисний із
відповідною активацією NO-синтаз.
4. Вплив НПЗП різних механізмів дії супроводжувався розвитком
оксидативного стресу і, як наслідок, підвищенням інтенсивності процесів
ліпопероксидації, про що свідчить зростання рівня ТБК-активних продуктів в
СОШ та СОТК, при цьому активність каталази достовірно знижувалась.
5. Загалом найбільш виражену ульцерогенну дію чинили неселективні
інгібітори ЦОГ індометацин та напроксен, при цьому біохімічні показники в
СОШ та СОТК змінювались односпрямовано, незважаючи на особливості
морфологічних змін.
 134

Отримані результати були опубліковані у наступних працях:

1. Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на показники
систем NO та H2S в слизовій оболонці товстої кишки / І.С. Фоменко //
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. –
2015. - т.18, № 1. – С. 45-47.
2. Фоменко І.С. Нестероїдні протизапальні засоби, механізм їх дії, особливості
застосування / Скляров О.Я., Фоменко.І.С. // Практична медицина. – 2007. –
Т. 13, №3. – С.123 – 132.
3. Fomenko I. Effect of COX-2 inhibitor celecoxib and proton pump blocker
lansoprazole on lipoperoxidation processes in heart tissue and gastric mucosa of
streptozotocin-induced diabetes in rats / I. Fomenko, T. Bondarchuk, A. Sklyarov,
K. Swierzko // Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. – 2009. – Vol.
12, № 3. – P. 31-35.
4. Фоменко И.C. Сравнительная характеристика влияния Н2S-связанных и
других нестероидных противовоспалительных препаратов на процессы
липопероксидации и ативность NO-синтазы в слизистой оболочке желудка
и поджелудочной железы крыс / Т.И. Бондарчук, И.С. Фоменко, Л.П.
Билецкая, Н.Б. Панасюк, А.Я. Скляров // Физиология и медицина. Высокие
технологии, теория, практика. – 2013. – т.2. – С.106-112.
5. Фоменко І.С. Активність NO-синтаз, вміст нітрогену оксиду та процеси
ліпопероксидації у шлунку та товстій кишці за умов стрептозотоцин
індукованої гіперглікемії / О.І. Децик, І.С. Фоменко, О.Я. Скляров //
Експериментальна фізіологія та біохімія. – 2011. – Т. 3 (55). – С. 7 – 12.
6. Фоменко І.С. H2S-зв’язаний нестероїдний протизапальний препарат АТВ-
346 володіє зниженою гастротоксичністю порівняно з впливом його
структурного аналога напроксену / Н.В. Денисенко, І.С. Фоменко, Ю.М.
Федевич, О.Я. Скляров // Медична хімія. – 2014. – т. 16, № 4. – С.26-30.
7. Фоменко І.С. Дослідження впливу нестероїдних протизапальних препаратів
на процеси ліпопероксидації та активність NO-синтази в слизовій оболонці
шлунка та тканині підшлункової залози / І.С. Фоменко, Т.І.Бондарчук, О.Я.
 135

Скляров // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. – 2014. – 21,

№2. – С. 207-210.
8. Fomenko I.S. Lipoperoxydation processes in heart tissue of rats under COX-2
blockage and dual COX/LOX inhibition / I.S. Fomenko, A. Ya Sklyarov., T.I.
Bondarchuk, R.B. Lesyk // International conference “Bridges in Life Sciences
Annual Scientific Review Regional Cooperation for Health, Science and
Technology”, Pech (Hungary), October 5th, 2008: abstract book. – 2008. – Vol 1,
№ 1. – Р. 49-50.
9. Fomenko I.S. The relationship beetween action of proton pump inhibitors and
COX-inhibitors on oxidative stress in stomach and heart tissue / I.S. Fomenko,
A.Ya. Sklyarov, T.I. Bondarchuk // 15th United European Gastroenterology
Week, Paris (France), October 27-31, 2007. – Gut. – 2007. – Vol. 39, Suppl 1. –
P. A231-A232.
10.Фоменко І.С. Особливості змін активності системи NO-синтаза/аргіназа в
органах травної системи за стресу та блокування ЦОГ-1/ЦОГ-2, ЦОГ-2/5-
ЛОГ/ І.С. Фоменко, Н.Б. Панасюк, Т.І.Бондарчук, Н.В. Денисенко, І.І.
Ільків, П.О. Скляров, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // XI Український
біохімічний конгрес, Київ (Україна), 6-10 жовтня 2014. – Ukr. Biochem. J. –
2014. – Vol. 86, № 5 (Suppl. 1). – P. 117.
 136

РОЗДІЛ 5
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ГАЗОВИХ МЕДІАТОРІВ В МЕХАНІЗМАХ
УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК ЩУРІВ ЗА
УМОВ ПОЄДНАНОГО ВПЛИВУ СТРЕСУ ТА НПЗП

5.1 Оцінка морфологічних змін, визначення ролі систем синтезу NO та

Н2S, процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту в СОШ за умов
поєднаного впливу ВІС та НПЗП

Як було відзначено вище, дія стресу на органи травлення у першу чергу

характеризується порушенням цілісності слизового бар’єру СОШ та розвитком
ерозивно-виразкових ушкоджень. У цьому механізмі провідну роль відіграє
адреналін, який викликає вазоконстрикцію та активує процеси ліпопероксидації
[261]. Вплив НПЗП пов'язаний з інгібуванням синтезу ендогенних
простагландинів, внаслідок чого змінюється баланс між механізмами захисту та
агресії та виникають виразкові ушкодження СОШ [407, 436]. Великої
актуальності набуває дослідження сумісної дії стресу та НПЗП, що обумовлено
тим фактом, що в умовах клініки часто відбувається поєднання дії двох
чинників ульцерогенезу й ризик розвитку виразкової хвороби, ускладненої
кровотечами та перфораціями значно заростає [261]. Проте не зважаючи на
значний інтерес дослідників до з’ясування механізмів впливу стресу та НПЗП
на процеси ульцерогенезу в СОШ в експерименті та клініці, механізми їх
поєднаної дії залишається практично не з’ясованими. При цьому не визначено
характер біохімічних змін за участю систем синтезу NO та H2S.
В наших дослідженнях було використано модель ВІС упродовж 5 год, на
тлі якого визначено вплив НПЗП різних за механізмом дії: неселективного
інгібітора ЦОГ-1/ЦОГ-2 напроксену, H2S-зв’язаного НПЗП – АТВ-346 та
селективного блокатора ЦОГ-2 целекоксибу.
Як було описано в розділі 3.1 під дією ВІС упродовж 5 год у тварин
виникали гострі СГУ СОШ, які представлені глибокими ерозіями, виразками,
 137

крововиливами, розташованими переважно в ділянці тіла шлунка. Самостійна

дія неселективного інгібітора ЦОГ напроксену призводила до формування
поверхневих СГУ СОШ, представлених глибокими ерозіями та виразками
(розділ 4.1).
Використання НПЗП за умов стресу призводило до сумації ульцерогенних
ефектів цих двох чинників деструктивних ушкоджень СОШ. Так, введення
напроксену за 30 хвилин до моделювання ВІС потенціювало розвиток СГУ
(рис.5.1).

В
A

* A
A
A *
A
*
1 2
*
* В *
* A*
A
* *
В
A
*
*В
A
*
*
A * A
3 4
Рис. 5.1. Макроскопічний стан СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП
*
*
різного механізму
* дії. 1 – ВІС упродовж 5 год; 2 – поєднаний* вплив напроксену
*
та ВІС; 3 – сумісна
* дія АТВ-346 та ВІС; 4 – поєднаний вплив целекоксибу та
*
ВІС. А – виразкові ушкодження вздовж складок; В – множинні дрібні
ушкодження

На відміну від впливу самостійного ВІС деструктивні ушкодження

поширювалися до пілоричної частини шлунка, значно зростала їх кількість та
 138

глибина, що призводило до підвищення рівня кровоточивості. За таких умов

площа СГУ значно (у 2,5 рази, Р≤0,01) зростала у порівнянні з впливом
самостійного ВІС (рис.5.2 – А) і, відповідно, ІДУ був практично удвічі вищим
(Р≤0,01), що засвідчує зростання глибини ушкоджень (рис.5.2 – А).

12
100

бали
##
90 ##
10
мм2

80
70 ##^^ 8
##^^
60 ##^^ ##^^
50 6 **
40 **
4
30
20
2 *
10 *
0 0 *
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5
*

А В
Рисунок 5.2. Площа (у мм2) – А та індекс СГУ – В в СОШ щурів за умов
поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив напроксену
та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та
##
ВІС. ** – P≤0,01, у порівнянні з показниками контрольної групи тварин; –
P≤0,01, у порівнянні з показниками при ВІС; ^^ – P≤0,01, у порівнянні з
показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену

Гістологічні дослідження засвідчили посилення деструктивних ушкоджень

за умов неселективного інгібування ЦОГ при ВІС. На рис. 5.3 – 2 видно
порушення епітеліального бар’єру, чітко вирізняється зона інфільтрації
лейкоцитами. Глибина та частота ульцерогенних ушкоджень була більшою
порівняно до самостійної дії ВІС та напроксену. У низці випадків на
гістологічних зрізах деструктивні ушкодження досягали м’язової пластинки. У
 139

цих ділянках структура шлункових залоз була майже повністю зруйнованою,

навколо виразкових ушкоджень вирізнялась зона набряку.

A
A В
В

* *С
* С
* *
**
* *
1 2
* *
В A
* A

* *

* * *

*
3 4
Рис. 5.3. Гістологічні зміни в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП
різного механізму дії ( 300). 1 – ВІС упродовж 5 год; 2 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 3 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 4 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС. А – десквамація поверхневого шару епітеліоцитів; В –
формування ерозивно-виразкових уражень; С – інфільтрація зони ушкодження
лейкоцитами

Отже, макроскопічні зміни та результати гістологічних досліджень

свідчать про потенціювання ульцерогенної дії ВІС за умови його одночасного
впливу з інгібітором ЦОГ-1/ЦОГ-2 напроксеном.
 140

Застосування H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 за умов самостійного

введення (розділ 4.1) не призводило до формування виразкових дефектів в
СОШ. На тлі впливу стресу він проявляв менш виражений ульцерогенний
ефект, у порівнянні з показниками у тварин, які підлягали поєднаному впливу
ВІС та напроксену (рис. 5.1 – 3). Ефект сумісної дії ВІС та АТВ-346 був
співрозмірний з впливом селективного ЦОГ-2 інгібітора целекоксибу на тлі
стресу і представлений крововиливами та глибокими ерозіями. Зменшилась
кількість подовгастих міжскладкових ушкоджень, переважали дрібні поодинокі
деструктивні ураження. Площа СГУ за умов поєднаного впливу стресу АТВ-
346 була суттєво нижчою на 27% (Р≤0,05), ніж при дії напроксену, проте все ще
на 82 % вищою (Р≤0,05) у порівнянні з самостійним ВІС (рис. 5.2 – А). ІДУ за
таких умов був близьким до показників самостійного ВІС (рис. 5.2 – В).
Гістологічні дослідження не виявили потенціюючого ефекту введення
АТВ-346 на посилення деструктивних змін спричинених ВІС (рис. 5.3 – 3),
навпаки зафіксовано, що вивільнення Н2S чинить цитопротективну дію, яка
проявлялась у меншій кількості ерозивних ушкоджень, зниження їх глибини та
зменшенні набряку. Таким чином, цей досліджуваний НПЗП завдяки
вивільненню H2S володіє значно нижчою гастротоксичністю, порівняно із своїм
структурним аналогом напроксеном.
Блокування ЦОГ-2 целекоксибом не викликало ерозивно-виразкових
ушкоджень СОШ. Тоді як його вплив на тлі стресу характеризувався
виникненням множинних ерозій та крововиливів, проте значно меншої глибини
та площі у порівнянні з показниками тварин, які піддавались поєднаній дії ВІС
та напроксену (рис. 5.1 – 4). Так, площа ушкодження становила 41,5±6,2 мм2, а
ІДУ був на рівні 4,8±0,6 бали, все ще залишаючись вищими за показники
самостійного ВІС (рис. 5.2).
Таким чином, інгібування ЦОГ-2 целекоксибом практично не впливало на
ступінь деструктивних ушкоджень, викликаних ВІС, що свідчить про
ульцерогенну роль простагландинів, які синтезуються ЦОГ-2 у СОШ.
Оцінюючи результати дії АТВ-346 та целекоксибу, можна констатувати, що їх
 141

дія характеризується значно меншою гастротоксичністю у порівнянні з

напроксеном, а вплив на морфо-гістологічний статус є співрозмірним, не
зважаючи на різні механізми дії.
Отже, нашими дослідженнями показано, що Н2S-зв’язаний НПЗП АТВ-346
викликає менш виражений гастротоксичний вплив, порівняно з впливом
напроксену при стресі. Ця дія зумовлена вивільненням Н2S, що береактивну
участь в реалізації механізмів цитопротекції в СОШ. Враховуючи те, що було
з’ясовано зниження концентрації Н2S при ВІС (розділ 3.1) та введенні НПЗП
(розділ 4.1), його дефіцит в СОШ може бути одним із чинників, що бере
активну участь у біохімічних механізмах ульцерогенезу. У зв’язку з цим
постало завдання визначити вміст Н2S у СОШ за умов поєднаної дії стресу та
НПЗП.
За умов поєднаного впливу неселективного інгібітора ЦОГ напроксену та
ВІС концентрація Н2S знижувалась у гомогенатах СОШ на 20 % (Р≤0,05) у
порівнянні з показниками контрольної групи тварин та на 7 % у порівнянні з
самостійною дією ВІС (рис. 5.4 – А). За умови селективного інгібування ЦОГ-2
при стресі спостерігали зменшення вмісту Н2S в СОШ на 19 % (Р≤0,05)
порівняно з показниками у тварин контрольної групи. При цьому слід
зазначити, що в сироватці крові рівень цього газового медіатора проявляв лише
тенденцію до зниження за умов одночасної дії ВІС з напроксеном чи
целекоксибом (рис.5.4 – В).
Заслуговує на увагу той факт, що при введенні АТВ-346 спостерігали
зростання концентрації H2S в сироватці крові до 116,5±13,5 мкмоль/л, що
перевищувало концентрацію цього газотрансміттра за умов норми. При цьому в
СОШ його рівень теж очікуваного зростав, проте меншою мірою, ніж в
сироватці крові. Цю особливість перерозподілу H2S можна пояснити
інтенсивним його метаболізмом в тканині, що включає його окиснення до
тіосульфату (S2O32-), сульфіту SO32- та сульфату SO42-, метилування тіол-S-
метилтрансферазою з утворенням метантіолу (CH3SH) та диметилсульфіду
(CH3SCH3), тощо [289].
 142

140
40
##^^
35 ^^ 120
** **
30 100
мкмоль/ггод

мкмлоь/л
25 80
20 * * 60
15
* * 40
10
20
5

0 0
1 2 13 4 5
1 2 31 4 5

А В
Рис. 5.4. Концентрація H2S у гомогенатах СОШ (А) та сироватці крові (В) за
умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у
# ##
тварин контрольної групи; P≤0,05, P≤0,01 у порівнянні з показниками при
ВІС; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з показниками при поєднаній дії ВІС та
напроксену

Таким чином, концентрація H2S у СОШ за умов дії самостійного ВІС, чи

комбінованого впливу ВІС із неселективним або селективним інгібуванням
ЦОГ зменшувалась, що корелювало з показниками площі СГУ та ІДУ.
Введення АТВ-346 на тлі стресу підвищувало вміст H2S у СОШ, що
супроводжувалось зменшенням площі та глибини ушкоджень.
Для поглибленої оцінки ролі H2S нами були проведені дослідження рівня
експресії гена Cbs в СОШ (рис. 5.5). Як вже обуло описано вище (розділ 3.1)
рівень експресії гена Cbs знижувався при стресі утричі (Р≤0,01). Неселективне
інгібування ЦОГ напроксеном при стресі підвищувало цей показник у 2,2 рази
(Р≤0,01), у порівнянні із впливом самостійного ВІС. Проте, такі зміни експресії
 143

цього гена можуть бути зумовлені коливаннями рівня NO, що будуть описані
нижче.

Рис. 5.5. Рівень експресії гена Cbs в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП. 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний
вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Отримані результати дещо відрізняються від описаних в літературі, адже

раніше було показано, що вживання НПЗП знижує експресію генів ферментів,
відповідальних за синтез H2S [188]. Проте у попередніх роботах переконливо
доведено зменшення експресії гена, що кодує цистатіонін-β-ліазу, за умов
впливу неселективних інгібіторів ЦОГ, тоді як зміни експресії гена Cbs при
поєднаній дії стресу та НПЗП залишалися недослідженими.
За умов використання H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 рівень експресії гена
Cbs залишався в 2 рази нижчим, ніж у тварин контрольної групи (Р≤0,01), проте
в 1,5 разів вищим, ніж при самостійному впливі ВІС (Р≤0,05) (рис. 5.6).
Таким чином, H2S-зв’язаний НПЗП АТВ-346 не лише зумовлює зростання
концентрації H2S в тканині, але й регулює рівень експресії гена Cbs, що й
чинить вплив на рівень газового медіатора в СОШ. Проте очевидно те, що
частка інших ферментних систем (CSE, CL та 3-MST) відповідальних за його
синтез є також значною, про це свідчить нерівномірність розподілу показників
концентрації H2S в СОШ та сироватці крові й експресії гена Cbs.
 144

0,35

0,3

** ##

Відносна експресія
0,25

(Cbs/Actb)
0,2 ** #^^
0,15 ** * *

0,1 * * *
* *
0,05
* *
0
1 2 1 3 4

Рис. 5.6. Рівень експресії гена Cbs в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП (Мm, n=5). 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. ** –
Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; # – Р ≤ 0,05 та ##
– Р≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС ^^ – Р≤0,01 у порівнянні з
показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену

Оцінюючи зміни нітрит-аніону у СОШ за умов поєднаної дії НПЗП на тлі

стресу слід відзначити наступне: нами не відзначено статистично достовірних
змін концентрації нітрит-аніону в СОШ при впливі напроксену, АТВ-346 чи
целекоксибу на тлі стресу, у порівнянні з показниками при ВІС (рис.5.7).
Також, сума нітрит-аніону та нітрат-аніону залишається стабільно високою за
умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП, виявляючи зростання рівня нітрит-
аніону, що є одним із факторів активації оксидативно-нітративних процесів.
Лише в групі тварин, що на тлі стресу отримували АТВ-346 рівень цього
показника проявляв тенденцію до зниження. Останнє підтверджує дані
літератури, в котрих показано, що H2S спроможний зв’язувати пероксинітрит
та має антиоксидантні властивості [147, 289].
Роль NO-синтаз у розвитку виразкових ушкоджень органів травлення
доведена численними дослідженнями [70, 139, 259]. NO, що синтезується iNOS
служить безпосереднім чинників агресії, який викликає цитотоксичний ефект
 145

шляхом нітрування клітинних білків, ДНК та утворення пероксинітриту. У

зв’язку з цим, були проведені дослідження рівня експресії гена Nos2, які
показали закономірне зростання цього показника за умов стресу. Проте, у
випадку поєднаного впливу ВІС та неселективного інгібування ЦОГ
напроксеном, експресія мРНК гена Nos2, була в 1,6 нижчою (Р ≤ 0,001), ніж при
самостійному ВІС (рис. 5.7). Цей факт заслуговує на увагу, оскільки
численними дослідженнями [30, 57, 344] було показано існування кореляції між
рівнем експресії та активності iNOS й кількісними показниками СГУ та ІДУ.

2,5 40
**
35 #
2
30
25
мкмоль/г

мкмоль/г
1,5
20
1 15
10
0,5
5
0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.6. Концентрація нітрин-аніону (А) та суми (В) в гомогенатах СОШ за
умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Таврини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
контрольної групи тварин; # – P≤0,05 у порівнянні з показниками при ВІС

Кореляційний аналіз проведений стосовно концентрації H2S та суми

нітрит-аніон+нітрат-аніону в СОШ засвідчив наявність високого рівня
позитивної кореляції в групі тварин, що отримували напроксен на тлі ВІС
(коефіцієнт кореляції Пірсона r=0,969), тоді як при введенні АТВ-346
спостерігали помірну негативну кореляцію r=-0,592.
 146

Рівень експресії гена Nos2 в СОШ щурів за умов сумісного впливу АТВ-
346 та ВІС був у 2,4 рази (Р≤0,01) нижчим, ніж при самостійному ВІС (рис.5.8).
На увагу заслуговує той факт, що АТВ-346, який у якості структурної основи
містить напроксенове ядро [441], виявляє особливості впливу на рівень
експресії гена Nos2, оскільки останній був в 1,4 рази вищим, ніж в групі тварин
серії досліджень ВІС+напроксен. Очевидно, цей вплив чинить H2S вивільнений
із АТВ-346. Таким чином, можна припустити існування тісного взаємозв’язку в
регуляції синтезу обидвох газових медіаторів H2S та NO за умов стресу.

Рис. 5.7. Рівень експресії гена Nos2 в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП. 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; М – маркер молекулярної
маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Існування взаємозв’язку між ефектами та синтезом H2S та NO було

описано раніше. Так, було показано їх синергічні ефекти в регуляції судинного
тонусу та ангіогенезу [452]. Доведено, що донори NO інгібують експресію гена
Cbs [362], а інгібування CBS послаблює ефекти NO [258]. Проте дані, щодо
взаємної регуляції генів газотрансміттерами в травній системі нечисленні та
часто суперечливі.
Отримані нами дані про вплив H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 на рівень
експресії Nos2 в СОШ поглиблюють існуючі відомості про реалізацію
 147

взаємозв’язків між синтезом H2S та NO, оскільки доводять вплив H2S на

експресію Nos2.

0,8
**
0,7

0,6
Відносна експресія ^^
(Nos/Actb) 0,5 *
** ##
0,4
*
0,3

0,2

0,1

0
1 2 1 3 4

Рис. 5.8. Рівень експресії гена Nos2 в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП (Мm, n=5). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. ** – Р ≤
##
0,01 у порівнянеі з показниками у тварин контрольної групи; – Р ≤ 0,01 у
порівнянні з показниками при ВІС; ^^ – Р ≤ 0,01 у порівнянні з показниками при
поєднаній дії ВІС та напроксену

Сумісна дія стресу та НПЗП зумовлювала не тільки зміни на рівні експресії

білка-ферменту iNOS, але й впливала на величину його активності. Напроксен
спричинював зниження загальної активності NOS у 2,1 рази (P0,05) порівняно
до показників при самостійному ВІС, при цьому знижувалася активність
обидвох ізоформ ферменту (iNOS у 1,9 рази, Р0,05; сNOS у 2,2 рази, (Р0,05),
табл. 5.1). Тож зниження активності NOS при інгібуванні ЦОГ свідчить про
тісний взаємозв’язок між NO-синтазною та циклооксигеназною системами.
Раніше було показано, що ПГ, які синтезує ЦОГ-2 служать активаторами NO-
синтаз [326]. Таким чином, однією з причин зниження активності NOS є
інгібування синтезу ПГ. Суттєве зниження активності іNOS, імовірно буде
відображатись на інтенсивності процесів загоювання виразкових ушкоджень,
 148

адже дослідженнями Максимович Я.С. та ін. [52] показали участь цієї ізоформи
не лише у виразкоутворенні, але й в регенеративних процесах.

Таблиця 5.1
Активність ізоформ NOS в СОШ за умов впливу ВІС та НПЗП різного
механізму дії (М±m)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
тварин
(нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
тварини 0,570,23 0,160,07 0,410,15
n=8

ВІС 1,330,26** 0,760,20** 0.370,12

n=8

ВІС+

Напроксен 0,530,18## 0,390,18## 0,160,10#

n=8

ВІС+

АТВ-346 0,550,18## 0,310,12## 0,240,08

n=8

ВІС+

целекоксиб 1,470,22 1,020,29 0,440,08

n=8

Примітка: * – P≤0,05; ** – P≤0,01 порівняно з показниками контрольної групи

тварин; # – P≤0,05; ##
– P≤0,01 порівняно з показниками при ВІС.

Показники NO-синтазної системи при введенні АТВ-346 на тлі ВІС

змінювались однонаправлено до дії напроксену, що свідчить про домінантний
 149

вплив напроксенового ядра молекули АТВ-346 на активність NOS, тоді як

ефект H2S на активність досліджуваних ензимів виражено не проявлявся.
За умов селективного інгібування ЦОГ-2 целекоксибом на тлі стресу
активність NO-синтаз достовірно не змінювалась, порівняно до дії ВІС.
Отримані результати свідчать про те, що інгібування синтезу простагландинів
при використанні напроксену, що синтезуються ЦОГ-1 є основним фактором,
який регулює активність іNOS.
Зниження активності NOS унаслідок несективного інгібування ЦОГ
напроксеном при ВІС супроводжувались тенденцією до зростання активності
аргінази в СОШ та концентрації L-аргініну в сироватці крові (рис. 5.8). Ще
більш суттєве зростання активності аргінази (майже удвічі Р0,05) при
використанні Н2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346, проте рівень L-аргініну в
сироватці крові залишився на рівні ВІС.

0,4 50
0,35 45
## 40
0,3
* 35 ** #
мкмоль/хвг

0,25
30
мкг/л

0,2 * *
25
** 20
0,15
15
*
0,1
10
0,05 *
* 5
0 0
1 *2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.8. Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові за умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного
механізму дії (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
контрольної групи тварин; # – P≤0,05; # #
– P≤0,01,у порівнянні з показниками
при ВІС
 150

Аналізуючи зміни активності NO-синтаз за умов самостійної дії НПЗП та

їх впливу на тлі ВІС, треба звернути увагу на те, що активність iNOS за умов дії
напроксену та АТВ-346 на тлі ВІС знижувалась, тоді як при їх самостійному
впливі – зростала. При цьому ступінь ушкоджень (площа та ІДУ) СОШ при дії
напроксену на тлі ВІС різко підвищувалась. Це свідчить про існування інших
чинників регуляції активності iNOS. Також варто зазначити зниження
активності сNOS в СОТК при поєднаній дії напроксену та ВІС, що може
супроводжуватися зниженням цитопротективних властивостей вказаного
газового медіатора.
Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом на тлі стресу не чинило
суттєвого впливу також на активність аргінази та вміст L-аргініну, подібно як і
на показники NO-синтазної системи.
Попередніми дослідженнями показано, що експресія ЦОГ-2 як за умов
впливу стресу, так і при дії НПЗП суттєво змінюється [346]. В наших
дослідженнях показано, що експресія гена Ptgs2, відповідального за кодування
ЦОГ-2 у щурів зростала за умов ВІС у 2,1 рази порівняно з інтактними
тваринами (Р≤0,01) (рис. 5.9). Введення неселективного інгібітора ЦОГ
напроксену чинило вплив не лише на активність ферменту, але й зумовлювало
зниження в 1,7 рази (Р≤0,01) експресії гена Ptgs2, посилюючи таким чином
його протизапальний ефект.
Використання АТВ-346 при стресі також суттєво (в 1,3 рази, Р≤0,05)
знижувало рівень експресію гена Ptgs2, тобто більш виражено у порівнянні з
напроксеном. Проте слід зазначити, що рівень експресії цього гена все ще
залишався в 1,6 рази вищим, ніж у тварин контрольної групи.
Отже, неселективне інгібування ЦОГ напроксеном знижує рівень експресії
генів Nos2 та Ptgs2. Модифікований напроксен – АТВ-356, спроможний
вивільняти Н2S у травному тракті, чинить однонаправлений із «батьківською»
сполукою вплив на рівень експресії генів Nos2 та Ptgs2, однак внаслідок
вивільнення Н2S, більш виражений його ефект був на регуляцію експресії Nos2.
 151

Рис. 5.9. Рівень експресії гена Ptgs2 в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП. 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний
вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Протизапальні властивості НПЗП за умов стресу проявлялися не лише

зниженням активності та експресії ЦОГ-2 в СОШ, але й зумовлювали
зменшення активності мієлопероксидази у порівнянні зі значеннями при ВІС.
Проте, якщо такі зміни у випадку використання напроксену і целекоксибу були
недостовірними, то АТВ-346 знижував активність в 1,5 рази (Р0,01) до
значення 3,050,7 МО (рис. 5.11 – А). Цей ефект, очевидно, зумовлений
впливом H2S та імовірним інгібуванням ним адгезії макрофагів та лейкоцитів і
впливом на проникність гемокапілярів та блокування синтезу інтерлейкінів, що
було описано у літературі раніше [447].
Стосовно впливу НПЗП на процеси ліпопероксидації, що були активовані
за умов стресу, то враховуючи зростання площі СГУ, рівень ТБК-активних
продуктів залишався стабільно високим (рис. 5.11 – В).
Введення АТВ-346 на тлі стресу проявило лише тенденцію до зниження
цього показника, тоді як у літературі добре описана антиоксидантна дія H2S.
Очевидно цей газовий медіатор в першу чергу використовувався в інших
цитопротективних механізмах в СОШ (зниження інфільтрації лейкоцитами,
 152

тощо), а доза АТВ-346 була недостатньо високою, аби виявити його

антиоксидантні властивості.

0,9
0,8 **
0,7

Відносна експресія
*
0,6 ** ^^
(Ptgs2/Actb) 0,5 *
##
0,4
* *
0,3
0,2 * *
0,1
0
1 2 1 3 4

Рис. 5.10. Рівень експресії гена Ptgs2 в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП (Мm, n=5) 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. ** –
##
P≤0,01, порівняно з показниками контрольної групи тварин; – P≤0,01 у
порівнянні з показниками при ВІС; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з показниками при
поєднаній дії ВІС та напроксену

Унаслідок посилення оксидативно-нітративних процесів за умов сумісного

впливу стресу та неселективного інгібування ЦОГ напроксеном відбувалося
різке (майже удвічі, Р0,01) зниження активності СОД в СОШ у порівнянні з
ВІС, при цьому активність каталази проявляла тенденцію до зменшення (рис.
5.12).
АТВ-346 мав певні особливості впливу на активність ензимів системи
антиоксидантного захисту при стресі. Так, активність СОД, як і за дії
напроксену активно знижувалась, а активність каталази також хоч і спадала,
але меншою мірою, ніж при неселективному інгібуванні ЦОГ.
Подібні тенденції спостерігали й у випадку використання целекоксибу на
тлі стресу. Імовірно висока інтенсивність вільнорадикальних процесів, про яку
 153

свідчить підвищений рівень ТБК-активних продуктів, компенсувалась

активацією інших ферментів антиоксидантної системи захисту, адже
попередніми дослідженнями було показано вплив H2S-звязаних НПЗП на
глутатіонову систему [444].

7 350
**
6 ** 300
** ** ** ** **
5 250

мкмоль/г
4 * ##^ 200
*
МО

* * * * *
3 * * 150
*
2 * 100 * * * *
*
1 50

0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 5.11. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного
механізму дії (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год;
3 – поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
контрольної групи тварин; # # – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС; ^ –
P≤0,05 у порівнянні з показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену

Порівняльний аналіз дослідження впливу НПЗП різного механізму дії при

ВІС у СОШ дозволили нам зробити наступні узагальнення: введення
неселективного інгібітора ЦОГ напроксену на тлі ВІС у щурів потенціювало
розвиток СГУ СОШ, що проявлялося у зростанні площі та індексу ушкоджень.
При цьому знижувались експресія мРНК генів Nos2 та Ptgs2 у 2,4 та 1,3 рази
(P≤0,01), відповідно, активність обидвох ізоформ NOS, процеси
ліпопероксидації залишалися на рівні показників ВІС, а експресія мРНК гена
Cbs зростала в в 2,2 рази, у порівнянні з самостійним ВІС. Натомість H2S-
 154

зв’язаний НПЗП ATB-346 демонстрував знижену гастротоксичність, що

полягала у зменшенні площі та індексу СГУ. Ступінь ушкоджень СОШ був
співрозмірним із такими, котрі спостерігали при дії НПЗП із найменш
вираженою гастротоксичністю – целекоксибу. Вплив цього засобу
супроводжувався зростанням експресії мРНК гена Cbs, і підвищенням вмісту
H2S в СОШ та сироватці крові.

90 ** 35
80 **
30
70

мкмольН2О2/хвг
* 25
60
* ## ##
МО102

50 * 20
##
##
40 ##
15 * * *
*
30 * *
10 * *
20 *
* *
5
10
0 0
1 2 31 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.12. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за умов
поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив напроксену
та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та
##
ВІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками контрольної групи тварин; –
P≤0,01, у порівнянні з показниками при ВІС

Показники NO-синтазної системи свідчать про домінуючий вплив

«батьківської» молекули НПЗП у регуляції функціонування NO-синтаз.
Протизапальна активність ATB-346 проявлялась у значному зниженні
активності мієлопероксидази (1,5 рази, P≤0,01) та рівня експресії Ptgs2 (в 1,3
рази, P≤0,01) у порівнянні з самостійним ВІС. Введення селективного інгібітора
ЦОГ-2 целекоксибу при стресі, проявляло менш виражену ульцерогенну дію,
 155

порівнно із напроксеном. При цьому показники NO-синтазної системи та

гідрогену сульфіду змінювались незначно у порівнянні із дією самостійного
ВІС, активність ферментів антиоксидантного захисту СОД і каталази
знижувалась.

5.2 З’ясування ролі NO-синтазної системи в механізмах ульцерогенезу та

цитопротекції в СОШ за умов комбінованого впливу АІС та НПЗП різного
механізму дії

Серед чинників ульцерогенезу в СОШ при стресі, безумовно, головна роль

належить адреналіну, що чинить активну вазоконстрикторну дію та призводить
до розвитку гіпоксії, та, як наслідок, активації оксидативно-нітративних
процесів, що було описано вище (розділ 3.1). Проте особливості комбінованого
впливу НПЗП різного механізму дії та АІС залишаються недостатньо
з’ясованими. Тому нами було досліджено зміни морфо-функціонального стану,
показників NO-синтазної системи, стану процесів ліпопероксидації та
активності ферментів антиоксидантного захисту за умов впливу неселективного
ЦОГ-1/ЦОГ-2 інгібітора напроксену, H2S-вивільняючого НПЗП АТВ-346 та
селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу на тлі АІС.
В експериментальних тварин під дією АІС розвивалися гострі СГУ СОШ,
представлені глибокими ерозіями, виразками, крововиливами локалізованими у
пілоричній частині шлунка (рис 5. 13 – 1). Середня площа СГУ поверхні СОШ
становила 42,2±3,1 мм2, індекс деструктивних ушкоджень –12±0,4 бали (рис.
5.14).
Введення напроксену на тлі АІС не призводило до сумації ульцерогенних
ефектів, адже і площа і глибина ушкоджень була меншою порівняно до
самостійного впливу АІС (рис. 5.13 – 2). Середня площа СГУ поверхні СОШ
становила 31,5±3,9 мм2, ІДУ статистично достовірно знижувався на 27 %
(P0,05). Такий ефект, імовірно, обумовлений протизапальною дією
 156

напроксену, пов’язаною з інгібуванням синтезу простагландинів. Проте, слід

відмітити суттєві відмінності впливу напроксену на тлі АІС та ВІС.

1 2

3 4
Рис. 5.13. Макроскопічний статус СОШ за умов поєднаного впливу АІС та
НПЗП різного механізму дії. 1 – АІС; 2 – поєднаний вплив напроксену та АІС;
3 – сумісна дія АТВ-346 та АІС; 4 – поєднаний вплив целекоксибу та АІС

Враховуючи той факт, що при ВІС напроксен потенціював ульцерогенну

дію стресу, а на тлі АІС чинив протилежний ефект, можна зробити висновок,
що при ВІС відбувається комбінація різних ушкоджуюючих факторів, зокрема,
окрім вивільнення адреналіну, надниркові залози продукують підвищену
кількість глюкокортикоїдів. Останні, потрапляючи в кров (розділ 3.1)
досягають тканин та чинять інгібувальний вплив на фосфоліпазу А2, фермент,
відповідальний за вивільнення арахідонової кислоти – субстрату для синтезу
простагландинів циклооксиназою, які відповідають за реалізацію механізмів
цитопротекції.
 157

Очевидно, при введенні напроксену при ВІС відбувається не лише

інгібування активності обидвох ізоформ ЦОГ, але й зниження біодоступності її
субстрату арахідонової кислоти. Тож за таких умов припиняється синтез не
лише прозапальних ПГ, але й тих, що реалізують цитопротективні ефекти.
Натомість при АІС комбінація подій пов’язана виключно із впливом адреналіну
і за таких умов напроксен чинить активну протизапальну дію, описану раніше і
для інших НПЗП [344].
Комбінований вплив H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 та АІС зумовлювало
зниження площі СГУ на 32 % (Р0,01) та ще більш суттєвий вплив на ІДУ, який
зменшувався на 50 % (Р0,01) (рис. 5.14). Таким чином, можна стверджувати,
що H2S, вивільнений з АТВ-346 проявляє цитопротекторну дію в СОШ на тлі
АІС.

50 14
45 **
12 **
40
## ## 10
35 ## ##
мм2

бали

30 * * 8 ##
* ##^
25 * * *
* * 6 *
20 * *
* * *
15 4 *
10 *
2
5
0 0
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 5.14. Площа (у мм2) – А та індекс СГУ – В в СОШ щурів за умов
поєднаного впливу АІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив напроксену та АІС; 4 –
сумісна дія АТВ-346 та АІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та АІС.
** – P≤0,01 у порівнянні з показниками контрольної групи тварин; # # – P≤0,01 у
порівнянні з показниками при АІС; ^ – P≤0,05 у порівнянні з показниками при
поєднаній дії АІС та напроксену
 158

Введення селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу на тлі АІС також

супроводжувалось зниженням площі СГУ, проте у меншій мірі порівняно до дії
АТВ-346. ІДУ за таких умов становив 7,30,9 бали, що було на 33 % менше ніж
при дії АІС (рис 5.14 – В).
Таким чином, жоден із досліджуваних НПЗП не потенціював розвитку
СГУ в СОШ спричинених АІС на відміну від впливу ВІС, більше того, кожен з
інгібіторів ЦОГ, володіючи протизапальною активністю знижував площу та
індекс СГУ. Найбільш виражений цитопротективний ефект проявив АТВ-346,
що вивільняв у шлунку H2S, котрий завдяки протизапальній та антиоксидантній
дії, знижував деструктивні явища, викликані АІС.
АІС та комбінований вплив АІС з напроксеном чи целекоксибом значно
знижували концентрацію H2S в СОШ (Р0,01 в усіх групах) (рис. 5.15 – А), тоді
як та сироватці крові достовірне зниження його вмісту спостерігали виключно
при комбінованій дії напороксену та АІС (рис. 5.15 – В).
Слід зазначити, що за умов селективного інгібування ЦОГ-2, рівень
концентрації H2S в СОШ був вищим ніж при самостійному АІС, проте
достовірно нижчим (Р0,01), ніж у тварин контрольної групи. Натомість при
введенні АТВ-346 значення концентрацій H2S як в гомогенатах СОШ, так і в
сироватці крові були на рівні контрольних величин, що доводить вивільнення
вказаного газотрансміттера з досліджуваного НПЗП.
Відомо, що вивільнення адреналіну мозковою частиною надниркових
залоз при стресі служить причиною розвитку ендотеліальної дисфункції, яка
характеризується збільшенням продукції NO та зростанням інтенсивності
процесів вільнорадикального окиснення та розвитку оксидативно-нітративного
стресу [57]. В наших дослідженнях за умов АІС спостерігали зростання
концентрації нітрит-аніону в СОШ, при цьому, як було зазначено вище (розд.
3.1) зростає також вміст суми нітрит-аніону та нітрат-аніону. За умов сумісного
впливу АІС та НПЗП не виявили статистично достовірних змін концентрації
нітрит-аніону в СОШ, проте слід відмітити тенденцію до зниження
 159

концентрації цього стабільного метаболіту у групі тварин, які отримували АТВ-

346, у порівнянні з впливом самостійного АІС (рис. 5.16).

40 100
90 ##^
35 ##^^
80 *
30 * ** *
70
мкмоль/ггод

мкмоль/л
25 ** ** 60 *
*
20 50
* *
40
15
* * * 30 *
10
* * 20
5 10
0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.15. Концентрація H2S у гомогенатах СОШ (А) та сироватці крові (В) за
умов поєднаного впливу АІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 –
Тварини контрольної групи; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив напроксену та АІС;
4 – сумісна дія АТВ-346 та АІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та АІС. * –
P≤0,05; ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи;
##
P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при поєднаній дії АІС та напроксену

На противагу незначним змінам концентрації нітрит-аніону, нами було

зафіксовано різке зростання активності NO-синтаз за умов АІС порівняно з
інтактними тваринами. Так, загальна активність NOS зростала в 3,6 разів
(Р≤0,05), головним чином, шляхом підвищення активності іNOS, що
збільшувалась в 10 разів (Р≤0,01), тоді як активність cNOS проявляла лише
тенденцію до зростання (табл. 5.2).
Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном спричинювало зниження
активності NOS удвічі (P≤0,01) у порівнянні з показниками при самостійному
АІС, при цьому зменшувалась активність саме індцибельної її ізоформи в 4
 160

рази (Р≤0,01). За умов дії АТВ-346 на тлі АІС активність iNOS була в 2,6 рази
нижчою, ніж при самостійному АІС (Р≤0,01).

2,5

1,5
мкмоль/г

0,5

0
1 2 31 4 5

Рисунок 5.16. Концентрація нітрит-аніону в гомогенатах СОШ за умов

поєднаного впливу АІС та НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – АІС;
3 – поєднаний вплив напроксену та АІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та АІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та АІС

Таким чином, інгібувальний вплив напроксену стосовно активності NOS,

показаний на моделі ВІС (розділ 5.1) знайшов своє підтвердження і на моделі
АІС. Тож інгібування синтезу простагландинів ЦОГ-1, що відбувається при
введенні напроксену чинить безпосередній пригнічуючий вплив на активність
NOS.
Введення АТВ-346 на тлі АІС супроводжувалась зміною показників NO-
синтазної системи, практично однонаправлених до таких при дії напроксену на
тлі АІС. Так, активність NOS знижувалась за через зміни активності iNOS.
Така особливість впливу свідчить про домінуючий вплив «батьківської»
молекули НПЗП напроксену, з якого було синтезовано АТВ-346 на показники
NO-синтазної системи, тоді як ефект вивільненого з нього H2S за вказаних умов
практично не проявлявся.
 161

Таблиця 5.2
Активність ізоформ NOS в СОШ за умов впливу НПЗП різного механізму
дії та АІС (М±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
тварин
(нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
0,570,23 0,160,07
тварини 0,410,15

АІС 2,130,33** 1,710,28** 0,480,25

АІС+

Напроксен 0,960,09# # 0,400,07## 0,560,03#

АІС+

АТВ-346 1,020,47## 0,650,24** 0,360,25

АІС+

целекоксиб 1,390,25# 0,890,24 0,490,14

#
Примітка: ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками контрольної групи тварин;
– P≤0,05; # # – P≤0,01 у порівняно з показниками при АІС

Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом при АІС також зумовлювало

статистично достовірне зниження активності NOS (P≤0,05) (табл. 5.2), проте
воно було менш виражене порівняно з впливом напроксену, що доводить, що
існування взаємозв’язку саме між ЦОГ-1 ізоформою та iNOS. Активність сNOS
за умов поєднаного впливу целекоксибу та АІС становила 0,490,14
нмольНАДФН2/хвг, що суттєво не відрізнялося від активності цього ензиму
при самостійному впливі АІС.
Зміни активності NOS при АІС та поєднаній дії НПЗП та АІС зумовлюють
відповідні модифікації активності аргінази. АІС, як вже було описано вище
(розділ 3.1) знижує активність аргінази в СОШ та концентрації L-аргініну в
 162

сироватці крові, що свідчить про перемикання неокисного шляху обміну L-

аргініну на окисний (рис. 5.17).

0,4 50
##
0,35 45
** 40 *
0,3
35 **
мкмольхвг

0,25 30 *
#

мкг/л
0,2 25
*
* 20
0,15 *
* 15
0,1 *
10 *
0,05
5
0 0
1 2 31 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.17. Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові за умов поєднаного впливу АІС та НПЗП різного
механізму дії (Мm, n=8) 1 – Контрольні тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний
вплив напроксену та АІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та АІС; 5 – поєднаний вплив
целекоксибу та АІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками контрольної групи
тварин; # – P≤0,05 # # – P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

За умов неселективного інгібування ЦОГ на тлі АІС активність аргінази

залишалась значно нижчою, ніж у інтактних тварин і становила 0,260,05
мкмоль/хвг, тоді як рівень L-аргініну в сироватці крові наближався до величин
у контрольної групи тварин. При введенні АТВ-346 на тлі АІС активність
аргінази була на рівні дії напроксену, а концентрація L-аргініну в сироватці
крові практично поверталась до норми (рис. 5.17)
При введенні селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу на тлі АІС
активність аргінази знижувалась на 24 % (P0,05) і становила 0,187±0,02
мкмоль/хвг, а концентрація L-аргініну в сироватці крові зростала на 20 % у
порівнянні з показниками самостійного АІС (рис. 5.17).
 163

Таким чином, дослідження впливу поєднаної дії НПЗП та АІС на

показники NO-синтазної системи виявили низку особливостей, що були
відмінними від змін за умов ВІС, проте також доводять існування тісного
взаємозв’язку між системами ЦОГ/ПГ та NOS/NO, що опосередковується на
рівні змін активності ферментів NO-синтазної системи.
Враховуючи, те що усі досліджувані НПЗП знижували площу та глибину
СГУ в СОШ у першу чергу за рахунок своєї протизапальної активності, а
зростання активності мієлопероксидази прийнято вважати маркером запалення,
нами було проведено дослідження впливу НПЗП на активність цього ензиму
при АІС (рис. 5.18 – А).
Вплив самостійного АІС зумовлював підвищення майже утричі (Р≤0,01),
тоді як усі досліджувані інгібітори ЦОГ статистично достовірно знижували
активність мієлопероксидази (рис. 5.18 – А). Слід зазначити, що серед усіх
досліджуваних НПЗП саме АТВ-346, що вивільняє Н2S володів найбільш
вираженим впливом на активність мієлопероксидази, знижуючи її більш ніж
удвічі (Р≤0,01), у порівнянні з показниками при дії АІС і практично повертаючи
її значення до величин у контрольних тварин. Отримані результати відповідали
даним літератури стосовно вираженої протизапальної дії Н2S-вивільняючих
НПЗП та їх інгібувального впливу на активність мієлопероксидази [124].
Окрім протизапальної активності усі досліджувані НПЗП чинили й
антиоксидантну дію, статистично достовірно знижуючи рівень ТБК-активних
продуктів. Самостійна антиоксидантна дія вже була описана раніше для
целекоксибу та напроксену, проте було доведено, що ці НПЗП можуть діяти і
як про-оксиданти залежно від умов [146, 246]. АТВ-346, завдяки вивільненню
H2S, володіє найбільшим антиоксидантним потенціалом, проте в наших
дослідженнях ТБК-активних продуктів в групі за умов поєднаної дії АТВ-346
та АІС був на рівні показників при введенні напроксену на тлі АІС (рис. 5.18 –
В).
 164

6 400
** **
350
5 #
## ## ##
## 300
4 * *

мкмоль/г
* * 250 * *
* ##
МО

3
* * 200 * * *
*
* * 150
2
* 100
1
50

0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.18. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОШ за умов поєднаного впливу АІС та НПЗП
різного механізму дії (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – АІС; 3 –
поєднаний вплив напроксену та АІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та АІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та АІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
# # #
контрольної групи тварин; – P≤0,05 – P≤0,01 у порівнянні з показниками
при АІС

Антиоксидантні властивості досліджуваних НПЗП проявлялись і у впливі

на активність ферментів антиоксидантного захисту СОД і каталази. Так, при
сумісній дії АІС з напроксеном, АТВ-346 або целекоксибом активність СОД
поверталась до контрольних показників (рис. 5. 19 –А).
Натомість зміни активності каталази при комбінованому впливі НПЗП та
стресу суттєво не відрізнявся від впливу самостійного АІС (рис. 5.19 – В).
Імовірно це пов’язано з властивістю досліджуваних НПЗП бути скавенджерами
перексидниих радикалів [246]. З іншого боку, можлива причина зниження
активності СОД та каталази – виснаження потенціалу ферментативної
антиоксидантної системи при стресі, що було описано в розділі 3.1.
 165

80 18
70 ** 16
14
**

мкмольН2О2/хвг
60 ## ## ##
12
50 *
МО102

* * * 10
40
* 8
30 * * * *
6
20 4 *
10 2
0 0
1 2 13 4 5 1 2 1 3 4 5

А В
Рис. 5.19. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за умов
поєднаного впливу АІС та НПЗП (Мm, n=8). 1 – Тварини контрольної групи; 2
– АІС; 3 – поєднаний вплив напроксену та АІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та АІС;
5 – поєднаний вплив целекоксибу та АІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з
показниками інтактних тварин, ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

Таким чином, не зважаючи на різні механізми дії, усі досліджувані НПЗП

виявили протизапальні та антиоксидантні властивості, що проявлялися у
зниженні активності мієлоперксидази та СОД і зменшенні концентрації ТБК-
активних продуктів.
Отже підсумовуючи ефекти сумісного впливу НПЗП та АІС варто
зазначити наступні особливості. Ведення неселективного інгібітора ЦОГ
напроксену на тлі АІС у щурів не потенціювало розвитку СГУ СОШ, а навпаки
чинило цитопротективний ефект, так площа СГУ та ІДУ знижувались на 27 %
та 28 %, відповідно (P≤0,01); при цьому знижувались активність іNOS,
інтенсивність процесів ліпопероксидації та активність мієлопероксидази і
зростала активність сNOS та аргінази. H2S-вивільняючий напроксен – ATB-346
більшою мірою, у порівнянні з «батьківською» молекулою зменшував площу та
індексу СГУ, спричинених моделюванням АІС на 32 % та 50 %, відповідно
(P≤0,01); при цьому, показники NO-синтазної системи були практично на рівні
впливу напроксену, що підтверджує домінуючий вплив останнього у регуляції
 166

функціонування NO-синтаз; вплив H2S характеризувався суттєвим більш ніж

удвічі (P≤0,01) зниженням активності мієлопероксидази, порівняно з
показниками при АІС. Введення селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу
при АІС призводило до зниження площі СГУ та ІДУ; за таких умов активність
іNOS зменшувалась меншою мірою, у порівнянні з напроксеном, що доводить
існування взаємозв’язку систем iNOS/NO та ЦОГ-1/ПГ. Інтенсивність процесів
ліпопероксидації та активність СОД та каталази знижувалась, у порівнянні з
показниками при АІС.

5.3 Гістологічні зміни, роль систем синтезу NO та Н2S, ліпопероксидації

антиоксидантного захисту в СОТК за умов комбінованого впливу ВІС та НПЗП

На сьогоднішній день прийнято вважати, що основна причина розвитку

виразкових захворювань товстої кишки (неспецифічного виразкового коліту,
хвороби Крона) – дисбаланс імунної системи на тлі розладів нервової системи,
нераціонального харчування та вживання медикаментів. Тож, одними з
основних чинників ульцерогенезу в СОТК можна вважати гострий чи
хронічний емоційний стрес та вживання НПЗП [129, 314]. Не зважаючи на
значний науковий інтерес до з’ясування механізмів впливу стресу та НПЗП в
клініці та експерименті, дослідження їх комбінованого впливу залишаються
недослідженими.
Як було описано вище (розділ 3.2) вплив ВІС різної тривалості чи АІС не
зумовлював формування СГУ в товстій кишці. Так само і самостійне введення
НПЗП не призводило до формування видимих СГУ (розділ 4.2). Комбінований
вплив стресу та НПЗП (неселективного інгібітора ЦОГ – напроксену, H2S-
вивільняючого АТВ-346 та селективного ЦОГ-2 блокатора целекоксибу) також
не супроводжувався формуванням видимих виразкових ушкоджень (рис. 5.20).
Натомість, використання гістологічних методів дослідження дозволило
зафіксувати інфільтрацію слизової оболонки поліморфноядерними
лейкоцитами та лімфоцитами навіть при самостійному ВІС (рис. 5.21 – 1, B).
 167

1 2

3 4
Рисунок 5.20. Макроскопічний статус СОТК за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП різного механізму дії1 – ВІС упродовж 5 год; 2 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 3 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 4 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС

Комбінований вплив стресу з напроксеном суттєво погіршував

гістологічний стан СОТК, спричинюючи розвиток вираженого дифузного
набряку, десквамацію епітеліоцитів та посилення інфільтрації лейкоцитами та
лімфоцитами (рис. 5.21 – 2).
Застосування H2S-вивільняючого НПЗП АТВ-346 підвищувало рівень
цілісності слизового бар’єру, зменшувало ступінь набряку, порівняно з впливом
неселективного інгібітора ЦОГ напроксену за аналогічних умов, проте
локальне руйнування поверхні СОТК все ще було достатньо вираженим, як і
при самостійному ВІС (рис. 5.21 – 3).
Стрес і НПЗП (неселективні: напроксен, індометацин та селективний
інгібітор ЦОГ-2 целекоксиб) за умови самостійного впливу знижували
концентрацію H2S в гомогенатах СОТК. Проте їх поєднана дія не призводила
до сумації ефектів. Так, при введення напроксену рівень H2S знижувався на 16
% (Р≤0,05) у порівнянні з контролем, тобто був практично на рівні
самостійного ВІС (рис. 5.22).
Використання АТВ-346 при ВІС повертало значення концентрації H2S в
гомогенатах СОТК до нормальних величин. Таким чином, застосування H2S-
вивільняючого НПЗП забезпечує підтримання сталого рівня цього
 168

газотрансміттера не тільки в СОШ, але й в СОТК і це, найімовірніше, служить

головною причиною зниження його деструктивного впливу на СОТК.

A A
В
В

* *
* *
*
*
*
1 * 2
A A

В
*
* * *

* *
*

*
3 4
Рис. 5.21. Гістологічні зміни в СОТК за умов комбінованого впливу ВІС та
НПЗП різного механізму дії ( 300). 1 – ВІС упродовж 5 год; 2 – поєднаний
вплив напроксену та ВІС; 3 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 4 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС. А – порушення цілісності епітеліального бар’єру; В –
інфільтрація лейкоцитами.

За умов селективного інгібування ЦОГ-2 целекоксибом на тлі АІС вміст

H2S в гомогенатах СОТК був несуттєво вищим ніж при дії напроксену, але
достовірно нижчим (на 16%, Р≤0,05), ніж при дії АТВ-346 та за умов
самостійного впливу АІС.
 169

40
35
^
30 * * *

мкмоль/ггод
*
25
20 *
* * *
15
10
* * *

5
0
1 2 31 4 5

Рис. 5.22 – Концентрація H2S в гомогенатах СОТК за умов комбінованого

впливу ВІС та НПЗП різного механізму дії (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини;
2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія
АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. * – Р0,05 у
порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; ^ – P≤0,05 у порівнянні з
показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену

Разом з тим, зміни експресії гена Cbs в СОТК виявили низку особливостей
у порівнянні із СОШ. Як вже було зазначено раніше (розділ 3.2), рівень
експресії гена Cbs знижувався при стресі в 2,6 рази (Р≤0,01). Неселективне
інгібування ЦОГ напроксеном при стресі, подібно, як і в СОШ підвищувало цей
показник у 2,1 рази (Р≤0,01). Натомість, АТВ-346 практично не чинив такої дії
й рівень експресії мРНК гена Cbs залишався на рівні дії ВІС (рис. 5.23-5.24).
Таким чином, АТВ-346 в СОТК підвищуючи рівень H2S завдяки
вивільненню H2S не здійснював регуляторного впливу на рівень експресії гена,
відповідального за кодування цистатіонін-β-синтази – одного із ключових
ферментів, відповідального за синтез цього газового медіатора.
Концентрація нітрит-аніону в СОТК при комбінованому впливі ВІС та
НПЗП, подібно, як і в СОШ проявляла тенденцію до зниження, проте зміни
були статистично недостовірними (рис. 5.25 – А).
 170

Рис. 5. 23. Рівень експресії гена Cbs в СОТК за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП. 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний
вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Натомість, сума нітрит-аніон+нітрат-аніон статистично достовірно

(Р≤0,01) зростала в групах тварин, які на тлі стресу отримували напроксен,
АТВ-346 чи целекоксиб шляхом підвищення вмісту саме нітрат-аніону рис. 5.25
– В). Імовірно, на рівень концентрації NO та його стабільних метаболітів
великий вплив чинив дисбіоз, що як буде описано нижче, мав місце при
застосуванні НПЗП стресі.
0,35

0,3
Відносна експресія

0,25 ##
Cbs/Actb

0,2
**
0,15 **
0,1
*
0,05
*
0 *
1 2* 1 3 4
*
Рис. 5.24. Рівень експресії гена Cbs в СОТК
* за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП (Мm, n=5). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. * – Р0,05
у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; ## – P≤0,01 у
порівнянні з показниками при ВІС
 171

2,5 45
40 ## ##
2 ##
35
30
**

мкмоль/г
мкмоль/г

1,5
25
20
1 * *
15 *
0,5 10 * *
5 * *
0 0
1 2 31 4 5 1 *2 31 4 5

А В
Рис.5.25. Концентрація нітрит-аніону (А) та суми нітрит-аніон+нітрат-аніон (В)
в гомогенатах СОТК за умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП різного
механізму дії (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. ** – Р0,01 у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС

Проте основною причиною зростання рівня стабіліних метаболітів NO

були зміни експресії генів та активності NOS. Як було зазначено вище (розділ.
3.2) рівень експресії гена Nos2 при ВІС вона суттєво зростала (в 4,2 рази,
Р≤0,001). Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном знижувало цей показник
в 1,6 рази (Р≤0,01) порівняно до самостійного ВІС, при цьому залишаючись в
2,6 рази вищим, ніж у тварин контрольної групи (рис. 5.26, 5.27).
Вплив H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 за умов ВІС призводить до менш
вираженого , проте достовірного (Р≤0,01) зниження рівня експресії гена Nos2 в
СОТК (рис. 5.26). Очевидно, такий різниця ефектів напроксену та АТВ-346
пов’язана із вивільненням H2S із останнього. Отримані дані підтверджують
припущення про існування взаємозв’язку в регуляції експресії генів,
відповідальних за ферменти синтезу обидвох газових медіаторів (NO та H2S) і
дозволяють констатувати, що H2S активує експресію Nos2.
 172

Рис. 5.26. Рівень експресії мРНК гена Nos2 в СОТК за умов поєднаного впливу
ВІС та НПЗП. 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний
вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Сумісна дія стресу та НПЗП теж впливала на величину активності NOS.

Напроксен спричинював зниження загальної активності NOS у 1,4 рази (P≤0,01)
порівняно до показників при самостійному ВІС, при цьому знижувалася
активність iNOS в 1,9 рази, Р0,01, а активність сNOS зростала в 1,8 рази,
(Р0,01) (табл. 5.3). Тож зміни активності NOS при інгібуванні ЦОГ
підтверджують існування метаболічних зв’язків між NO-синтазною та
циклооксигеназною системами не тільки в СОШ, але й в СОТК.
Показники NO-синтазної системи при введенні АТВ-346 на тлі ВІС
змінювались однонаправлено до дії напроксену, подібно до того як це
відбувалось в СОШ. Активність iNOS за таких умов становила 0,590,12
нмольНАДФН2/хвг.
Селективне ЦОГ-2 інгібування целекоксибом на тлі стресу активність
iNOS статистично достовірно не змінювало, порівняно до дії ВІС, тоді як
активність cNOS підвищувалась більш ніж удвічі у порівнянні з ВІС (Р0,01),
сягаючи 0,400,11 нмольНАДФН2/хвг, що було близьким до значення за умов
норми.
 173

0,9
0,8 **
0,7

Відносна експресія
0,6 ##^^

(Nos2/Actb)
0,5
##
0,4 *
0,3
*
0,2
0,1 *
0
*
1 21 3 4

Рис. 5.27. Рівень експресії гена Nos2 в СОТК за умов поєднаного впливу ВІС та
НПЗП (Мm, n=5). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС.
Примітка: ** – Р0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи;
## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену

Не зважаючи на різні зміни активності NO-синтаз при неселективному

інгібуванні ЦОГ напроксеном та АТВ-346 та селективному ЦОГ-2 блокуванні,
активність аргінази в СОТК за умов введення усіх досліджуваних НПЗП
залишалась достовірно нижчою, ніж у тварин контрольної групи (рис. 5.28).
Слід зазначити найнижчий рівень аргіназної активності в групі тварин, які
отримували АТВ-346 на тлі ВІС. Враховуючи те, що за аналогічних умов в
СОШ відбувалося зростання активності аргінази, можна говорити про тканинну
специфічність впливу H2S, вивільненого з АТВ-346 на обмін L-аргініну в
шлунку та товстій кишці за умов ВІС.
Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом на тлі стресу не чинило
суттєвого впливу також на активність аргінази в гомогенатах СОТК та вміст L-
аргініну в сироватці крові (рис. 5.8, 5.29), подібно як і на показники активності
iNOS та рівень стабільних метаболітів NO.
 174

Таблиця 5.3
Активність ізоформ NOS в СОТК за умов комбінованого впливу впливу
ВІС та НПЗП (М±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS

Тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
0,72±0,09 0,23±0,08 0,49±0,09
тварини

1,22±0,24**
ВІС 1,05±0,21** 0,17±0,06**

ВІС+
0,930,18## 0,540,23## 0,300,09##
Напроксен

ВІС+
0,910,11## 0,590,12## 0,320,11##
АТВ-346

ВІС+
1,5840,19 1,190,20 0,400,11##
Целекоксиб

Примітка: ** – Р0,01 порівняно з показниками у тварин контрольної групи; ##

– P≤0,01 порівняно з показниками при ВІС

З джерел літератури відомо, що НПЗП вливають не лише на активність

ЦОГ, але й на рівень експресії її генів в СОТК [412]. В наших дослідженнях
показано, що експресія мРНК гена Ptgs2, відповідального за синтез ЦОГ-2 у
щурів зросталав CОТК за умов ВІС в 2,2 рази у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи (Р ≤ 0,01).
Введення неселективного інгібітора ЦОГ напроксену чинило знижувало
цей показник в 2 рази (Р≤0,01) (рис. 5.30, 5.31). Використання АТВ-346 при
стресі також суттєво, проте меншою мірою (в 1,3 разів, Р≤0,01) знижувало
рівень експресію гена Ptgs2, проте останній все ще залишався в 1,6 разів
вищим, ніж у тварин контрольної групи (рис. 5.30, 5.31).
 175

0,45
0,4
0,35
0,3 **

мкмоль,хвг
** ** **
0,25
0,2
0,15
0,1 * * * *
0,05
* * * *
0
1
1 2 3 4 5

Рис. 5.29. Активність аргінази в гомогенатах СОТК за умов поєднаного впливу

ВІС та НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 –
поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. ** – Р0,01 у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи

Варто зазначити односпрямованість впливу досліджуваних НПЗП на

значення рівня експресії гена Ptgs2 в СОШ та СОТК, а також те, що напроксен
чинив більш віражений ефект, подібно як і в СОШ за аналогічних умов.
Як було описано вище (розділ 3.2), не зважаючи на відсутність видимих
деструктивних змін СОТК, активність мієлопероксидази при ВІС достовірно
зростала. За таких умов неселективне інгібування ЦОГ напроксеном суттєво не
змінювало величину цього показника (рис. 5.29 – А).
Використання АТВ-346 практично повертало значення активності
мієлопероксидази до величин цього показника у тварин контрольної групи.
Активність мієлоперксидази за таких умов знижувалась на 41 % (Р0,01). Слід
зазначити, що аналогічний інгібувальний вплив на активність мієлопероксидази
відмічали в СОШ і у обидвох тканинах його слід інтерпретувати, як дію
вивільненого із АТВ-346 гідрогену сульфіду.
 176

Рис. 5.29 – Рівень експресії гена Ptgs2 в СОТК за умов поєднаного впливу ВІС
та НПЗП. 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 –
поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. М –
маркер молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом на тлі впливу стресу

практично знижували активність мієлопероксидази майже удвічі (Р≤0,01),
порівняно з показниками при самостійному ВІС (рис. 5.31 – А), тобто
проявляло більш виражений ефект в СОТК, порівняно з СОШ.

0,9
0,8 **
0,7
Відносна експресія

* ##^^
0,6
(Ptgs2/Actb)

0,5 *
0,4 ##
0,3 *
0,2
*
0,1 *
0
1 21 * 3 4

Рис. 5.30 – Рівень експресії гена Ptgs2 в СОТК за умов поєднаного впливу ВІС
та НПЗП (Мm, n=5). 1 – Тварини контрольної групи; 2 – ВІС упродовж 5 год;
3 – поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС. ** –
Р0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; ## – P≤0,01
порівняно з показниками при ВІС; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з показниками при
поєднаній дії ВІС та напроксену
 177

ВІС супроводжувався зростанням інтенсивності оксидативно-нітративних

процесів і, як наслідок, зростанням концентрації ТБК-активних продуктів.
Введення НПЗП за таких умов практично не змінювали рівня цього показника в
СОТК (рис. 5.31 – В).
Таким чином, не зважаючи на зменшення активності мієлопероксидази за
умов дії АТБ-346 на тлі ВІС у СОТК, рівень вмісту ТБК-активних продуктів
суттєво не знижувався, що свідчить про наявність інших джерел продукції
радикалів у СОТК. Тобто, якщо продукція вільних радикалів за зовнішнім
механізмом, що включає активацію НАДФ-оксидази нейтрофілів значно
знижена, а рівень продуктів ліпоперокисдації залишається достатньо високим,
можна припустити, що за їх утворення відповідають внутрішньоклітинні шляхи
генерації АФК [276].

3,5 350
** **
3 300 ** ** **
* *
2,5 250 * *
* ##^^
мкмоль/г

2 200 * * *
##^^
МО

1,5 150

1 * 100
*
0,5 * 50
*
0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 5.31. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОТКза умов поєднаного впливу ВІС та НПЗП (Мm,
n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив
напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив
целекоксибу та ВІС. ** – Р0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС; ^^ – P≤0,01
у порівнянні з показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену
 178

Комбінований вплив неселективного інгібітора ЦОГ напроксену

зумовлював зниження активності СОД в СОТК на 74 % (Р≤0,01) при цьому
активність каталази залишалась на рівні ВІС (рис.5.32).
Введення АТВ-346 та целекоксибу на тлі ВІС супроводжувалося значним
зниженням рівня активності ферментів антиоксидантного захисту, практично
повертаючи їх до рівня контрольної групи тварин.

60 30
** **
**
50 25
* *
*

мкмольН2О2/хвг
20
##^^
40 ##^^
* *
*
МО102

##
30 ##^ 15
*
20 10 *
* *
*
10 5 *
*
*
0 0
1 2 31 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 5.32 – Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОТК за умов
поєднаного впливу ВІС та НПЗП (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС
упродовж 5 год; 3 – поєднаний вплив напроксену та ВІС; 4 – сумісна дія АТВ-
346 та ВІС; 5 – поєднаний вплив целекоксибу та ВІС. * – P≤0,05; ** – P≤0,01 у
# ##
порівнянні з показниками тварин контрольної групи; – P≤0,05; –P≤0,0, у
порівнянні з показниками при ВІС; ^ – P≤0,05; ^^ – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при поєднаній дії ВІС та напроксену
.
Відомо, що введення НПЗП гризунам викликає зміни у кількості та
видовому складі кишкових бактерій, що також є одним із факторів розвитку
деструктивних ушкоджень кишки. Це в першу чергу стосується суттєвого
зростання грамнегативних бактерій [433]. Слід відзначити, що низка
мікроорганізмів, володіючи нітрозоредуктазною активністю, також бере участь
в утворенні NO, зокрема такою властивістю володіють лактобацили та
 179

біфідобактерії [299]. В наших дослідженнях показано, у тварин, які на тлі ВІС

отримували інгібітор ЦОГ-1/ЦОГ-2 напроксен відбувалися суттєві зміни
кількісного складу мікрофлори. Зокрема, спостерігали зниження кількості
ешерихій в порівнянні з контролем у проксимальному відділі товстої із
вираженим їх зростанням у дистальній частині (до 6,2±0,48 проти 5.6±0,6
КУО/г у контрольних тварин). Зафіксовано збільшення популяційного рівня
лактобактерій у дистальній частині товстої, а також біфідобактерій і клостридій
у всіх досліджених відділах (табл. 5.4).

Таблиця 5.4
Розподіл основних груп бактерійних симбіонтів (КУО/г) у товстій кишці за
умов комбінованого впливу ВІС на НПЗП (Mm, n=8)

Enterococcus Escherichia Lactobacil- Bifidobac- Clostridium

spp. coli lus spp terium spp. spp.
Схема досліду

ВІС тривалістю 5 год

Проксимальний (6,3±0,30) (2,0±0,4) (2,5±0,38) (2,0±0,35) (1,3±0,25)

відділ товстої кишки 105 105* 106 106 104

Дистальний відділ (3,16±0,34) (2,0±0,32) (3,2±0,52) (6,3±0,42) (1,6±0,25)

товстої кишки 105 104 108 107 104

Напроксен + ВІС

Проксимальний (6,3±0,44) (1,6±0,35) (1,0±0,35) (2,5±0,43) (1,0±0,40)

відділ товстої кишки 105 104** 106 106 105**

Дистальний відділ (1,0±0,3) (1,6±0,40) (4,0±0,40) (6,3±0,32) (1,3±0,33)

товстої кишки 105 106** 108 107 105**

Примітка: ** - P0,05, порівняно зі значеннями тварин при ВІС.

 180

Слід зазначити, що для окремих представників Clostridium spp. притаманна

властивість відновлювати сульфати та приймати активну участь у синтезі H2S.
Таким чином, зростання клостридіальної мікрофлори матиме наслідком,
суттєви зміни в концентрації H2S не тільки в просвіті кишки, але й тканині
СОТК.
При блокуванні ЦОГ1/ЦОГ2 напроксеном на тлі ВІС зміни популяційних
рівнів основних симбіонтів пов’язані з пригніченням утворення нітрогену
оксиду, який має бактерицидну дію і може відігравати роль селективного
фактора в мікробних асоціаціях та зниженням утворення ПГ, що
супроводжується змінами моторики кишки, і відповідно сповільнює
елімінацію окремих груп мікроорганізмів (ешерихій та ентерококів).
Таким чином, неселективне блокування ЦОГ напроксеном на тлі стресу є
фактором розвитку дисбіозу, що відбувається одночасно зі змінами нітрозо-
оксидативного стану кишки щурів. Це може бути обумовлено тим, що,
інгібітори ЦОГ-1/ЦОГ-2, порушуючи стабільність мутуалістичної системи
“організм господаря – мікроорганізм” обмежують позитивні функції
нормосимбіонтів, зсуваючи їх активність у бік реалізації патогенних потенцій.

Порівняльний аналіз результатів впливу НПЗП різного механізму дії при

ВІС або АІС у СОШ чи СОТК дозволив нам зробити наступні висновки:
1. Введення неселективного інгібітора ЦОГ напроксену на тлі ВІС у щурів
потенціювало розвиток СГУ СОШ, що проявлялося у зростанні площі та
індексу ушкоджень, тоді як його введення на тлі АІС не чинило ульцерогенної
дії, більше того знижувало площу та ІДУ СГУ в СОШ. В СОТК щурів, що
неселективне інгібування ЦОГ ВІС у щурів не зумовлювало розвитку СГУ, при
цьому гістологічними дослідженнями було показано руйнування поверхневого
бар’єру та формування набряку.
2. H2S-зв’язаний НПЗП ATB-346 демонстрував знижену гастротоксичність,
як при ВІС так і при АІС моделях стрес-індукованого ульцерогенезу в СОШ.
Ступінь ушкоджень СОШ був співрозмірним із такими, котрі спостерігали при
 181

дії НПЗП із найменш вираженою гастротоксичністю – целекоксибу. В СОТК

ATB-346 також підвищував рівень цілісності слизового бар’єру товстої кишки,
порівняно з впливом напроксену за аналогічних умов.
3. Введення селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу при ВІС,
проявляло менш виражену ульцерогенну дію, у порівнянні із напроксеном, а
при АІС призводило до зниження площі СГУ та ІДУ. Селективне інгібування
ЦОГ-2 при АІС не спричинювало формування СГУ в СОТК.
4. Біохімічні зміни при введенні напроксену на тлі ВІС та АІС в СОШ мали
певні особливості. Так, дія напроксену при обидвох моделях супроводжувалась
падінням рівня H2S в СОШ та сироватці крові, знижувалась активність іNOS,
тоді як при ВІС моделі процеси ліпопероксидації залишалися на рівні
показників ВІС, а при АІС моделі мало місце зниження інтенсивність процесів
ліпопероксидації та активность мієлопероксидази, що пояснює різний вплив
досліджуваного НПЗП на морфо-гістологічний стан СОТК. В СОТК введення
напроксену при ВІС зумовлювало зміни одновекторні із такими в СОШ за
аналогічних умов при цьому мікробіологічні дослідження показали тенденції до
розвитку дисбіозу.
5. Знижена гастротоксичність АТВ-346 при ВІС та АІС моделях буля
пов’язана з підвищенням вмісту H2S в СОШ та сироватці крові. Натомість
показники NO-синтазної системи свідчать про домінуючий вплив базової
молекули НПЗП у регуляції функціонування NO-синтаз. Протизапальна
активність ATB-346 проявлялась у значному зниженні активності
мієлопероксидази (1,5 рази, P≤0,01) та рівня експресії гена Ptgs2 (в 1,3 рази,
P≤0,01).
6. Селективне інгібування ЦОГ-2 целекоксибом при ВІС не зумовлювало
суттєвих змін показників NO-синтазної системи та гідрогену сульфіду, тоді як
при моделі АІС активність іNOS знижувалась, проте менш виражено наж за
умов вплу напроусену. Целекоксиб знижував активність ферментів
антиоксидантного захисту СОД і каталази при обидвох моделях стрес-
індукованого ульцерогенезу. Порівняльний аналіз змін при селективному та
 182

неселективному інгібуванні ЦОГдозволяє зробити висновок про існування

взаємозв’язку систем iNOS/NO та ЦОГ-1/ПГ.

Отримані результати були опубліковані у наступних працях:

1. Фоменко І.С. Вивчення ролі NO-синтазної системи у слизовій оболонці
шлунка щурів за умов впливу нестероїдних протизапальних препаратів на
тлі адреналін-індукованого стресу / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, Н.Б.
Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Вісник проблем біології та
медицини. – 2013. – т.1, №3. – С.245-249.
2. Фоменко И.C. Сравнительная характеристика влияния Н2S-связанных и
других нестероидных противовоспалительных препаратов на процессы
липопероксидации и ативность NO-синтазы в слизистой оболочке желудка
и поджелудочной железы крыс / Т.И. Бондарчук, И.С. Фоменко, Л.П.
Билецкая, Н.Б. Панасюк, А.Я. Скляров // Физиология и медицина. Высокие
технологии, теория, практика. – 2013. – т.2. – С.106-112.
3. Фоменко І.С. Особливості впливу нестероїдних протизапальних препаратів
на показники NO-синтазної системи у слизовій оболонці шлунка щурів за
умов стресу / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, Л.П. Білецька, Н.Б. Панасюк,
О.Я. Скляров // Фізіологічний журнал. – 2014. – т. 60, № 2. – С. 51-56.
4. Фоменко І.С. Характеристика мікрофлори кишечника та зміни no-синтазної
системи за умов поєднаної дії гострого стресу та блокування
циклооксигенази / А. Р. Гураль, І. С. Фоменко, Р. Г. Шикула, Н. Б.
Панасюк, О. Я. Скляров, О. П. Корнійчук // Biomedical and biosocial
anthropology. – 2014. – № 22. – С. 117-121.
5. Fomenko I. Efects of conventional and hydrogen sulfide-releasing nonsteroidal
anti-inflammatory drugs in rats with stress-induced and epinephrine-induced
gastric damage / I. Fomenko, А. Sklyarov, T. Bondarchuk, L. Biletska, N.
Panasyuk, J. L. Wallace // Stress. – 2014. – Vol. 17, №6. – P. 528-537.
6. Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на стан
системи NO-синтаза/аргіназа у товстій кишці за умов стресу / І.С. Фоменко,
 183

В.Ю. Ємельяненко, Н.Б. Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Здобутки

клінічної і експериментальної медицини. – 2013. – №2. – С. 207-210.
7. Фоменко І.С. Роль циклооксигенази у модифікації мікрофлори кишки при
стресі / І.С. Фоменко, О.П. Корнійчук, А.Р. Гураль, Р.Г. Шикула, І.І. Ільків,
О.Я Скляров // Фізіологічний журнал. – 2015. – т. 61, № 1. – С. 40-49.
8. Fomenko I. Changes of nitric oxide system and lipid peroxidation parameters in
the digestive system of rats under conditions of acute stress, and use of
nonsteroidal anti-inflammatory drugs/ I. Fomenko, T. Bondarchuk, V.
Emelyanenko, N. Denysenko, P. Sklyarov, I. Ilkiv, R. Lesyk, A. Sklyarov //
Current Issues in Pharmacy and Medical Sciences. – 2015. – Vol. 61, № 1. – С.
37-41.
9. Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на стан
системи NO-синтаза/аргіназа у товстій кишці за умов стресу / І.С. Фоменко,
В.Ю. Ємельяненко, Н.Б. Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Матеріали
VI науково-практичної конференції «Актуальні питання патології за умов
дії надзвичайних факторів на організм». – 31 жовтня — 1 листопада 2013 р.,
Тернопіль. - С. 288-289.
10.Fomenko I.S. Comparison of dual acting and conventional NSAIDs towards
parameters of NO – Synthase system and oxidative stress in gastric mucosa of
rats under condition of epinephrine – induced ulcer / I.S. Fomenko, T.I.
Bondarchuk, O.Ya. Sklyarov // 4th International Scientific Conference «Advances
in pharmacology and pathology of the digestive tract - 2012» (26 – 28 september,
Kiev, 2012). – 2012. – P. 37.
11.Fomenko I. Action of hydrogen sulfide and NSAIDs on the activity of the NO-
synthase system of the colon under the condition of stress / I. Fomenko, V.
Yemelyanenkо, A. Sklyarov // 9th Congress of ECCO, Copenhagen (Denmark),
February 20-22, 2014: abstract book. – 2014. – P.098.
12.Fomenko I. Action of H2S-releasing NSAID ATB-346 on parameters of NO-
synthase system in colon under the condition of stress / N. V. Denysenko, I. S.
Fomenko, O. Ya. Sklyarov // International conference “The Stress:
 184

Comprehensive & Authentic Summer School”, Zagreb (Croatia), July 21-25,

2014. abstract book. – 2014. –P. 43-44.
13.Fomenko I.S. Action of H2S-Releasing NSAIDs on the Parameters of Nitric
Oxide System in Gastric Mucosa of Rats Under Stress Conditions / Fomenko I.S.,
Sklyarov A.Y. // The 8th International Symposium on Cell/Tissue Injury and
Cytoprotection/Organoprotection, Budapest, (Hungary), September 24-26, 2014.
– Digestive diseases and sciences. – 2014. –Vol. 59. – P. 1649.
14.Fomenko I.S. Pecularities of the Changes of NO-synthase/arginase system in
digestive organs under the conditions of stress and COX-1/COX-2, COX-2/5-
LOX blockage / I.S. Fomenko, N.B. Panasyuk, I.I. Ilkiv, T.I. Bondarchuk, P.A.
Sklyarov, V.Y. Yemelyanenko, N.V. Denisenko, L.P. Biletska, A.Y. Sklyarov //
The 8th International Symposium on Cell/Tissue Injury and
Cytoprotection/Organoprotection, Budapest, (Hungary), September 24-26, 2014.
– Digestive diseases and sciences. – 2014 – Vol. 59. – P. 1654-1655.
15.Фоменко І.С. Вплив стресу на мікробіозеноз кишечника в експерименті /
А.Р. Гураль, І.С. Фоменко // Науково-практична конференція «Довкілля і
здоровя», Теронопіль 23 квітня 2015. – С.105-106.
 185

РОЗДІЛ 6
ВПЛИВ ІНГІБІТОРІВ ПОДВІЙНОЇ ЦОГ/ЛОГ ДІЇ НА ПРОЦЕСИ
УЛЬЦЕРОГЕНЕЗУ ТА ЦИТОПРОТЕКЦІЇ В СОШ ТА СОТК ЗА УМОВ
НОРМИ ТА СТРЕС-ІНДУКОВАНИХ ЗМІН

6.1 Стан NO-синтазної системи, вміст гідрогену сульфіду, інтенсивність

процесів ліпопероксидації та активність ензимів антиоксидантного захисту в
СОШ за умов подвійного інгібування ЦОГ/ЛОГ похідними тіазолідинонів

За умов інгібування ЦОГ шляху обміну арахідонової кислоти НПЗП

відбувається зміщення її метаболізму в бік ліпооксигеназного шляху. Таким
чином, інгібування синтезу ПГ, спричинює посилення синтезу ЛТ, які, у свою
чергу, можуть брати участь в ушкодженні СОШ, індукуючи мікросудинні
порушення, вазоконстрикцію судин, посилюючи руйнування слизового бар’єру
та стимулюючи секрецію гідрохлоридної кислоти, а також продукування
прозапальних цитокінів. Тому, препарати, спроможні одночасно блокувати
ЦОГ та ЛОГ шляхи обміну арахідонової кислоти можуть мати численні
переваги над ЦОГ-інгібіторами, оскільки володіючи більшим спектром
протизапальної активності, вони, імовірно не мають побічних ефектів
притаманних НПЗП [312]. Одним із найперспективніших інгібіторів подвійної
дії на сьогодні є дарбуфелон, що у попередніх дослідженнях добре
зарекомендував себе у якості протизапального засобу, позбавленого виражених
побічних ефектів на стан слизових оболонок органів травлення [117, 118, 312].
Проте особливості його впливу на молекулярно-біохімічні процеси в органах
травної системи залишаються малодослідженими.
Як було зазначено вище, важливим перспективним напрямком у пошуку
нових НПЗП, позбавлених гастротоксичності, є cтворення НПЗП, що
вивільняють Н2S. У розділах 4-5 показано, що представник Н2S-вивільняючих
НПЗП АТВ-346 володів значно меншою ульцерогенною дією, у порівнянні з
його базовою молекулою напроксеном. Застосування різних за структурою та
 186

механізмом інгібування ЦОГ/ЛОГ препаратів з включенням сірки, може мати

численні переваги, оскільки такі сполуки, імовірно, не чинять вираженої
побічної дії, викликають зростання процесів цитопротекції на тлі інгібування
синтезу ПГ і ЛТ та вивільнення H2S. Проте, біологічні ефекти таких потенційно
перспективних засобів до цього часу детально не досліджувались, що й
обґрунтувало проведення цієї серії досліджень.
У наших дослідженнях було використано наступні сполуки: 2A5DHT (2-
аміно-5-(3,5-дитертбутил-4-гідроксибензиліден)-тіазол-4-он), яка є структурним
аналогом інгібітора подвійної ЦОГ-2/5-ЛОГ дії дарбуфелону та його хімічно
модифіковані сірковмісні похідні: Les-5054 (5-(3,5-дитербутил-4-
гідроксибензиліден)-2-тіоксотіазолідин-4-он) та Les-5055 (3-(3,5-дитербутил-4-
гідроксифеніл)-2-меркаптоакрилова кислота). Введення жодної з них інтактним
тваринам не зумовлювало розвитку СГУ (рис. 6.1), на відміну від традиційних
НПЗП, ефекти яких були описані вище (розділ 4). Таким чином, макроскопічні
дослідження засвідчили, що інгібітори подвійної ЦОГ/ЛОГ дії практично
позбавленні ульцерогенної дії за умови їх використання в дозі 10 мг/кг
перорально.
Як було описано вище, одним із суттєвих недоліків наявних нині НПЗП є
їх інгібувальний вплив на ферменти синтезу H2S. У доступній нам літературі ми
не знайшли відомостей стосовно впливу інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на
синтез цього газового медіатора, тому визначили його вміст в гомогенатах
СОШ та сироватці крові за умов впливу досліджуваних сполук 2A5DHT, Les-
5054 та Les-5055.
Як показано на рис. 6.2 – А, концентрація H2S в СОШ за умов
використання сполук 2A5DHT та Les-5055 статистично достовірно знижувалась
(на 15% та 10 %, відповідно, Р ≤ 0,05), що свідчить, що очікування щодо
вивільнення H2S з Les-5055 не були виправданими. Подібні тенденції за
аналогічних умов спостерігали й в сироватці крові, де концентрація H2S
знижувалась на 15% та 11 %, Р ≤ 0,05 при введенні 2A5DHT та Les-5055 (рис.
6.2 – В.
 187

1 2

3 4
Рисунок 6.1. Макроскопічний стан СОШ за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів.1
– Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055.

За умов використання сполуки Les-5054 рівень H2S в сироватці крові

залишався на рівні показників контрольної групи (рис.6.2 – В), а в СОШ навіть
проявляв тенденцію до зростання на відміну від отриманих результатів при
дослідженні інших інгібіторів подвійної дії. Цей факт засвідчив вивільнення
H2S зі сполуки Les-5054 в СОШ.
У попередньо представлених даних (розділ 4.1) були наведені результати
щодо зміни показників NO-синтазної системи за умов введення щурам НПЗП
(індометацин, напроксен, АТВ-346), тоді як стан цієї системи при використанні
інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії практично не досліджувався раніше. Тому на
наступному етапі нами був визначений вміст стабільних метаболітів NO –
нітрит-аніону та суми нітрит-аніону і нітрат-аніону у СОШ. При використанні
 188

сполук подвійного інгібування статистично достовірних змін концентрації NO2-

не спостерігали (рис. 6.3 – А).

45 100

40 90

мкмоль/л
80
35
мкмоль/ггод

* *
70
30
60
25
50
20
40
15 * *
30
10
* 20 *
5 10

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.2. Концентрація H2S в СОШ (А) та сироватці крові (В) за умов впливу
ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – 2A5DHT; 3 –
Les-5054; 4 – Les-5055. * – Р≤ 0,05, у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи

При цьому, варто зазначити тенденцію до зростання його вмісту у групі

тварин, що отримували 2A5DHT. Визначення суми нітрит-аніону і нітрат-
аніону дозволило засвідчити зростання цього показника на 37 % та 36 % (Р ≤
0,05) при застосуванні сполук 2A5DHT та Les-5055.
Використання сірковмісної сполуки Les-5054, що вивільняє H2S меншою
мірою впливало на рівень досліджуваного показника, що дозволяє припустити
вплив саме цього газового медіатора на суму NO2-+NO3- і зробити висновок про
іcнування метаболічних зв’язків між стабільними метаболітами обміну газових
медіаторів NO та Н2S.
Заслуговує на увагу також те, що сполука Les-5055 не вливає на
концентрацію NO2-, але підвищує рівень NO3- в СОШ.
 189

25 40

35 * *
20
30

25

мкмоль/г
15
мкмоль/г

20
* *
10 15
* *
10
5
5

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.3. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону
(В) у гомогенатах СОШ за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8) 1 –
Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5055; 4 – Les-5055. * – Р≤ 0,05 у
порівнянні з показниками у тварин контрольної групи

Порівнюючи отримані дані стосовно впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів на

концентрацію NO2- та NO3- з описаними в розділі 4.1 результатами впливу
НПЗП на ці показники слід зауважити наступне. Враховуючи той факт, що
статистично достовірне зростання концентрації NO2- та NO3- спостерігали
тільки при використанні неселективного інгібітора ЦОГ-1, а усі досліджувані
ЦОГ/ЛОГ інгібітори володіють вищою селективністю впливу до ЦОГ-2, ніж до
ЦОГ-1 [116], показники вмісту NO2- за умови їх впливу були практично
ідентичними до отриманих при селективному інгібуванні ЦОГ-2 целекоксибом
або використанні H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346. При цьому рівень NO3-
зростає при подвійному ЦОГ/ЛОГ інгібуванні, що дозволяє припустити те, що
лейкотрієни – продукти ЛОГ можуть бути залучені до нітрозо-оксидативних
процесів в СОШ.
Зміни концентрації NO2- та NO3- у першу чергу є наслідком зміни
активності NOS. Так, активність загальної NOS зростала при використанні
 190

2A5DHT більш ніж удвічі (Р0,01) внаслідок підвищення (в 6,5 разів, Р0,01)
активності iNOS (табл.6.1).

Таблиця 6.1
Активність ізоформ NOS в СОШ за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ
(M±m)
Групи Активність NOS АктивністьiNOS АктивністьcNOS
Тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Інтактні
тварини 0,600,14 0,150,05 0,400,09
n=8
2A5DHT
1,360,24** 0,980,06** 0,380,02
n=8
Les-5054
0,760,36 0,340,12** 0,420,09
n=8
Les-5055
1,060,65** 0,660,12** 0,390,11
n=8
Примітка: * P≤0,05, ** P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної
групи

Застосування сірковмісного похідного тіазолідинонів, сполуки Les-5054

підвищувало активність iNOS лише удвічі, тоді як введення сполуки Les-5055
зумовлювало її зростання в 4,4 рази (Р0,05). При цьому, суттєвих змін
активності сNOS у СОШ при застосуванні жодного із досліджуваних інгібіторів
ЦОГ/ЛОГ не спостерігали.
Отримані дані стосовно зміни активності iNOS, імовірно пов’язані з
інгібуванням ЦОГ та узгоджуються із результатами представленими в розділі
4.1 і доводять існування тісного взаємозв’язку між системами ЦОГ/ПГ та
NOS/NO [326]. Таким чином, інгібування ЛОГ шляху обміну арахідонової
кислоти не чинило суттєвого самостійного впливу на активність NOS у СОШ.
 191

Подібно, як при використанні НПЗП, зростання активності iNOS зумовило

підвищення використання субстрату – L-аргініну і, як наслідок, зниження його
концентрації в плазмі крові, проте така закономірність статистично
достовірною була тільки для сполуки 2A5DHT, яка найбільшою мірою
впливала на активність NOS (рис. 6.3 – В).
Активність аргінази при застосування похідних тіазолідинонів, що діють у
якості подвійних ЦОГ/ЛОГ інгібіторів проявляла тенденцію до зменшення,
проте статистично достовірних змін не було виявлено (рис. 6.3 – А).
мкмоль/хв г

0,4 50
45
мкг/л
0,35
40
0,3 *
35
0,25 30
0,2 25

0,15 20
15
0,1
10
0,05 5
0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.3 – Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5055; 4 – Les-5055.
* – Р≤ 0,05 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи

Слід зазначити, що при використанні НПЗП відбувалось зростання

активності iNOS та зниження активності аргінази (розділ 4.1), а у випадку
використання похідних тіазолідинонів при зростанні NO-синтаз, аргіназна
активність виражено не змінювалась. Останнє дозволяє припустити участь ЛТ у
регуляторних механізмах перемикання метаболізм L-аргініну з неокисного на
окисний шляхи обміну.
 192

Таким чином, у регуляції функціонування NO-синтазної системи провідну

роль відігравало інгібування ЦОГ шляху обміну арахідонової кислоти, тоді як
блокування ЛОГ не чинило додаткової дії. Вивільнення H2S зі сполуки Les-5054
зумовлювало менш виражене зростання активності iNOS і, як наслідок,
призводило до менш виражених змін суми нітрит-аніон+нітрат-аніону. Останнє
доводить існування взаємозв’язку у метаболізмі обидвох газових медіаторів
H2S та NO, який може опосередковуватись не лише впливом на рівень експресії
генів, відповідальних за синтез iNOS, але й безпосереднім впливом на її
активність.
На наступному етапі досліджень було проведено з’ясування впливу
інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на активність мієлопероксидази (рис. 6.4–
А).

3 300

2,5 250

2 200
мкмоль/г

**
МО

1,5 150

1 100

0,5 50

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.4. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів (В) у гомогенатах СОШ за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm,
n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055. ** –
Р≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи

Було виявлено, що сполука 2A5DHT проявляла тенденцію до підвищення

її активності, проте цей таке зростання не було статистично достовірними.
Речовина Les-5055 не впливала на активність мієлопероксидази, тоді як сполука
 193

Les-5054 призводила до її зменшення на 28 % у порівнянні з показниками у

тварин контрольної групи (Р≤0,01). Таке зниження активності
мієлопероксидази може бути пов’язане з інгібуванням міграції нейтрофілів, а
отже й активною протизапальною дією досліджуваного сірковмісного засобу та
корелює з даними літератури, в якій показано інгібування мієлопероксидази
H2S [349]. Проте слід зазначити, що жодних видимих ознак запалення в СОШ
не було виявлено.
Рівень ТБК-активних продуктів в СОШ тварин, що отримували
досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ практично не змінювався і залишався у
межах нормальних величин (рис. 6.3-В).
Враховуючи те, що ні інгібітор подвійної ЦОГ/ЛОГ дії, структурний
аналог дарбуфелону – речовина 2A5DHT, ні його сірковмісні похідні сполуки
Les-5054 та Les-5055 не призводили до розвитку деструктивних змін у СОШ та
не відбувалося активування процесів ліпопероксидації, проте активність
ферментів антиоксидантного захисту СОД та каталази зростала (рис. 6.4).

50 45
45 * 40
* **
40
мкмольН2О2/хвг

35
35 30 **
**
30
25
МО×102

25
20
20
15 15
10 10
5 5
0 0
1 2 1 3 4 1 2 13 4

А В
Рис. 6.4. Активність СОД (А) та каталази (В) у гомогенатах СОШ за умов
впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8). 1 – Конторольні тварини; 2 –2A5DHT;
3 – Les-5054; 4 – Les-5055. * – Р≤0,05, ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками
у тварин контрольної групи
 194

Таким чином, отримані результати стосовно впливу інгібіторів подвійної

ЦОГ/ЛОГ інгібувальної дії на H2S та NO-залежні механізми ульцерогенезу та
цитопротекції дозволили констатувати, що інгібітори подвійної ЦОГ/ЛОГ дії,
сірковмісні похідні тіазолідинонів володіють зниженою гастротоксичністю, у
порівнянні з впливом традиційних НПЗП – ЦОГ-1/ЦОГ-2 блокаторів. З усіх
досліджуваних засобів тільки сполука Les-5054 вивільняла H2S. Подвійне
інгібування ЦОГ та ЛОГ сірковмісними похідними тіазоліднонів
супроводжувалось активуванням іNOS, більш вираженим у випадку
використання сполук 2A5DHT та Les-5055, що пов’язано з їх інгібувальним
впливом на ЦОГ. При цьому рівень NO3- зростав, що дозволяє припустити те,
що лейкотрієни – продукти ЛОГ реакції можуть бути залучені до активації
нітрозо-оксидативних процесів у СОШ. Інгібітори подвійної ЦОГ/ЛОГ дії не
зумовлювали активування процесів ліпопероксидації і не чинили впливу на
активність ферментів антиоксидантного захисту. При цьому було зафіксовано
зниження активності мієлопероксидази при використанні Les-5054, що може
бути пов’язане з інгібувальним впливом H2S на процеси міграції нейтрофілів, а
отже і його активною протизапальною дією.

6.2 Дослідження впливу інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на біохімічні

механізми ульцерогенезу в СОШ за умов ВІС

Як було описано вище (розділ 5.1) поєднаний вплив НПЗП та ВІС

супроводжувався потенціюванням ульцерогенної дії обидвох чинників,
особливо вираженої у випадку використання неселективного інгібітора ЦОГ –
напроксену. Оскільки ефекти інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на тлі стрес-
індукованого ульцерогенезу до цього часу не вивчались, важливим було
з’ясувати особливості їх впливу на показники NO-синтазної системи, рівень
H2S, стан процесів ліпопероксидації та активність ферментів антиоксидантного
захисту з метою порівняти їх ефекти з показниками при комбінованому впливі
 195

НПЗП та ВІС та для дослідження ролі ЛОГ-шляху обміну арахідонової кислоти

за вказаних умов.
Введення сполук 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055, що спроможні одночасно
інгібувати ЦОГ та ЛОГ активності не потенціювало розвитку виразкових
уражень СОШ зумовлених моделюванням ВІС (рис. 6.5).

А А
A A

В
A
В
* *
В A

* *
* A

1 * 2 *
* *
А
* А A
A

* В *
В A

* *
A

3 4
*
Рисунок 6.5. Макроскопічний
* стан СОШ за умов поєднаного впливу ЦОГ/ЛОГ
*
інгібіторів та ВІС. 1 – ВІС;
* 2 – поєднаний вплив 2A5DHT + ВІС; 3 – сумісна дія
Les-5054 + ВІС; 4 – поєднаний вплив Les-5055 + ВІС. А – виразкові
ушкодження вздовж складок; В – множинні дрібні ушкодження

Макроскопічний стан СОШ за умов використання 2A5DHT та Les-5055 на

тлі стресу був практично ідентичним самостійному впливу ВІС (рис. 6.5) і
характеризувався розвитком СГУ, локалізованих, головним чином, вздовж
складок шлунка. Тільки сполука Les-5054 знизила рівень ульцерогененних
 196

ушкоджень, зумовлених стресом. За умов її використання переважали

множинні дрібні ушкодження, тоді як практично зникали СГУ вздовж складок.
Враховуючи те, що сполука Les-5054 найбільш активно виділяє H2S
(розділ 6.1), тому її цитопротективний ефект – зниження площі та ІДУ,
підтверджує відомості про протизапальні властивості гідрогену сульфіду [146,
446]. Так, площа СГУ при введенні Les-5054 на тлі ВІС становила 58,3±5,7 мм2,
що було на 16 % менше, а ІДУ був статистично достовірно (Р ≤ 0,01) нижчим
на 20 %, у порівнянні з показниками самостійного впливу ВІС (рис. 6.6).

50
14
45 **
40 ## 12
35 **
10
30 бали ##
мм2

25 8
20 6
15
4
10
5 2
0 0
1 21 3 4 5 1 2 3 4 5

A B
Рис. 6.6 – Площа (А) та індекс СГУ (В) у СОШ щурів за умов поєднаного
впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та ВІС (Мm, n=8). 1– Контрольні тварини; 2 –
ВІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT + ВІС; 4 – сумісна дія Les-5054 + ВІС; 5 –
поєднаний вплив Les-5055 + ВІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у
тварин контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС

Гістологічні дослідження показали, що за умов використання інгібіторів

подвійної ЦОГ/ЛОГ дії сполук 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 ушкодження
поверхневого шару епітелію було менш виражене, ніж у випадку самостійної
дії ВІС (рис.6.7), а також суттєво меншим у порівнянні з дією НПЗП при ВІС
(розділ.5).
 197

А
А

В
С *
*
*
* *

1* * 2
* А

А
*
*
*
* *

3 4
Рис. 6.7. Гістологічні зміни в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та ЛОГ/ЛОГ
інгібіторів (300). 1 – ВІС; 2 –2A5DHT + ВІС; 3 – Les-5054 + ВІС. 4 – Les-5055
+ ВІС. А – десквамація поверхневого шару епітеліоцитів; В – формування
ерозивно-виразкових уражень; С – інфільтрація зони ушкодження лейкоцитами

При цьому слід зазначити, що сірковмісні сполуки Les-5054 та Les-5055

проявляли цитопротективну дію, оскільки стан поверхні СОШ був більш
цілісним в обидвох випадках, рівень інфільтрації лейкоцитами значно
знижувався.
Імовірно різний морфо-гістологічний стан СОШ за умов введення різних
тіазолідинонів–інгібіторів ЦОГ/ЛОГ при стресі був наслідком вивільнення
окремими з них H2S. Тому нами було проведено визначення рівня цього
газового медіатора в гомогенатах СОШ та сироватці крові (рис. 6.8).
 198

40 100 ##
90
35 ##
80
30 *
* 70
мкмоль/ггод

#
25

мкмлоь/л
60
#
20 50

15 40
30
10
20
5 10
0 0
1 2 13 4 5 1 2 3 4 5
1

Рис. 6.8. Концентрація H2S в сироватці крові щурів за умов поєднаного впливу
ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та ВІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 –
2A5DHT + ВІС; 4 – Les-5054 + ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС. * – P≤0,05 у порівнянні
##
з показниками у тварин контрольної групи; – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при ВІС

Подібно, як і в попередніх серіях досліджень, рівень концентрації H2S і в

СОШ і в сироватці крові знижувався при стресі, що, як було описано раніше
(розділ 3), було наслідком падіння його синтезу в органах травної системи. При
застосуванні сполуки 2A5DHT на тлі ВІС рівень H2S був несуттєво нижчим,
ніж при ВІС і становив 26,61 3, мкмоль/ггод в СОШ та 71,2±6,5 мкмоль/л в
сироватці крові, що було достовірно нижче, ніж у контрольної групи тварин
(рис. 6.8).
Варто звернути увагу на те, що практично аналогічну концентрацію H2S в
СОШ та сироватці крові фіксували при самостійній дії цього ЦОГ/ЛОГ
інгібітора. Тому, сумування впливу ВІС та 2A5DHT на рівень продукції H2S не
відбувалось, що заслуговує на більш детальне дослідження.
Введення сполуки Les-5054 на тлі ВІС повертало значення концентрації
H2S у СОШ та сироватці крові до показників контрольної групи, що
підтверджує ефективне вивільнення з цієї молекули вказаного
газотрансміттера. Імовірно, що саме завдяки вивільненому H2S сполука Les-
 199

5054 проявляла цитопротективну дію, зафіксовану макроскопічними та

гістологічними методами. Натомість інгібітор ЦОГ/ЛОГ, сполука Les-5055 не
підтримувала сталий рівень H2S ні в сироватці крові, ні в СОШ і, як наслідок,
морфологічний стан СОШ був суттєво гіршим.
Визначення рівня стабільних метаболітів NO в гомогенатах СОШ показало
однакові тенденції стосовно змін концентрацій нітрит-аніону та суми нітрит-
аніон+нітрат-аніону (рис. 6.9). Так, якщо сполуки 2A5DHT та Les-5055
проявляли лише тенденцію до зниження рівня NO, підвищеного за умов ВІС, то
сполука Les-5054 статистично достовірно знижувала і рівень нітрит-аніону на
17 % (P≤0,01) і суми нітритрит-аніон+нітрат-аніон на 10 % (P≤0,05).

2,5 40
**
35
2 #
# 30

25
мкмоль/г
мкмоль/г

1,5
20
1 15

10
0,5
5

0 0
1 2 31 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 6.9. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону
(В) у гомогенатах СОШ за умов поєднаного впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та ВІС
(Мm, n=8). 1– Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT +
ВІС; 4 – сумісна дія Les-5054 + ВІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055 + ВІС. * –
#
P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи;
P≤0,05 у порівнянні з показниками при ВІС.

Враховуючи, що саме сполука Les-5054 володіє здатністю вивільняти Н2S,

її вплив за умов ВІС на рівень стабільних метаболітів NO дозволяє припустити
 200

існування метаболічних зв’язків обміну стабільних метаболітів обидвох

газотрансміттерів.
Зміни вмісту нітрит- та нітрат-аніонів були зумовлені коливаннями
активності NOS в гомогенатах СОШ. Зокрема, з усіх досліджуваних ЦОГ/ЛОГ
інгібіторів тільки сірковмісна сполука Les-5054 зумовлювала статистично
достовірне зниження активності іNOS з 0,790,14 при ВІС до
0,540,21нмоль/хвг, тобто на 32 % (P≤0,05) (табл. 6.2).

Таблиця 6.2
Активність ізоформ NOS в СОШ за умов поєднаного впливу ВІС та
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (M±m, n=8)
Серії NOS iNOS cNOS
досліджень (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хв) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
0,600,14 0,150,05 0,400,09
тварини
ВІС 1,350,13** 0,790,14* 0,410,09
2A5DHT+ВІС 1,080,32 0,610,11 0,460,05
Les-5054+ВІС 0,930,12## 0,540,21# 0,390,08
Les-5055+ВІС 1,010,16 0,590,17# 0,420,12
Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01, у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; # – P≤0,05, ## – P≤0,01 у порівнянні показниками при ВІС

Використання інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії – 2A5DHT та Les-5055 на

тлі ВІС зумовлювало лише тенденцію до зниження активності загальної NOS.
При цьому коливання сNOS були статистично не достовірними.
Активність аргінази зростала у відповідь на вплив похідних тіазолідинонів
(рис. 6.10 – А). Так, введення 2A5DHT підвищувало її активність на 61 %
(Р0,05), Les-5054 – на 73 % (Р0,01), Les-5055 – 66 % (Р0,05), у порівнянні з
показниками при ВІС. Таким чином, можна зробити висновок, що подвійне
 201

інгібування ЦОГ та ЛОГ призводило до активації неокисного шляху обміну L-

аргініну.
Концентрація L-аргініну в сироватці крові знижувалась при ВІС,
аналогічно до того, як це було описано в розділі 3.1. Відповідно до змін
активності NOS та аргінази, використання речовини 2A5DHT проявляло
тенденцію до підвищення цього показника, тоді як сірковмісні сполуки Les-
5054 та Les-5055 статистично достовірно підвищували рівень L-аргініну на 20%
та 26 %, відповідно, у порівнянні зі значеннями при ВІС (Р≤0,05), проте все не
сягаючи величин у контрольної групи тварин (рис.6.10 – В).

0,4 50

0,35 45 ##
## # #
#
40
0,3
35
**
мкмоль/хвг

0,25 30
мкг/л

0,2 25
**
20
0,15
15
0,1
10
0,05 5
0 0
1 2 3 1 4 5 1 2 1 3 4 5

А В
Рисунок 6.10. Активність аргінази в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ. 1– Контрольні тварини; 2 – ВІС;
3 – поєднаний вплив 2A5DHT + ВІС; 4 – сумісна дія Les-5054 + ВІС; 5 –
поєднаний вплив Les-5055 + ВІС. * –P≤0,05; ** – P≤0,01 у порівнянні з
# ##
показниками у тварин контрольної групи; P≤0,05, P≤0,01 у порівняні з
показниками при ВІС

Аналізуючи результати впливу інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на

показники системи L-Аргінін/NOS/NO на тлі ВІС можна констатувати, що
сірковмісна сполука Les-5054 найбільшою мірою повертає показники до їх
рівня у контрольних тварин, а отже чинить цитопротективну дію. Враховуючи
 202

те, що особливістю її дії є вивільнення H2S, можна припустити, що за вказані

ефекти відповідає саме цей газовий медіатор та констатувати факт існування
тісних метаболічних взаємозв’язків обміну стабільних метаболітів H2S та NO в
СОШ, описаних у розділах 4.1, 4.2, 6.1.
Активність мієлопероксидази в гомогенатах СОШ зростала у відповідь на
дію стресових чинників (рис. 6.11–А). Застосування інгібіторів ЦОГ/ЛОГ
сполук 2A5DHT та Les-5055 проявляло тенденцію до зниження її активності,
проте статистично достовірні дані було отримано лише у випадку використання
H2S-вивільняючої сполуки Les-5054. Активність мієлопероксидази при її
застосуванні практично поверталась до величини інтактних тварин і становила
1,91±0,81 МО (рис.6.11 – А).

6 400

** 350 **
5
# ## ##
300 ##
4
250
мкмоль/г
МО

3 ## 200

150
2
100
1
50

0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 6.11. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів (В) у гомогенатах СОШ за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Мm,
n=8). 1– Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT + ВІС; 4 –
сумісна дія Les-5054 + ВІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055 + ВІС. * P≤0,05, **
P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС; # – P≤0,05, ## – P≤0,01 у порівнянні
з показниками тварин контрольної групи

Отримані дані підтверджують спроможність H2S інгібувати міграцію та

активацію лейкоцитів та чинити протизапальну дію. Імовірно саме цей ефект
 203

сполуки Les-5054 служив основою його цитопротективної дії на гісто-

морфологічний стан СОШ при стресі.
Інтенсивність процесів ліпопероксидації зростала у відповідь на ВІС (рис.
6.11 – В). Усі досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ практично однаковою мірою,
статистично достовірно (Р≤0,01) знижували рівень ТБК-активних продуктів.
Слід зазначити, що усі похідні тіазолідинонів володіють яскраво вираженими
антиоксидантними властивостями [32], що було підтверджено нашими
дослідженнями. На увагу заслуговує також той факт, що концентрація ТБК-
активних продуктів при використанні сполуки Les-5054 була практично рівною
показникам при дії сполук 2A5DHT та Les-5055, а отже за вказаних умов H2S
(доза 10 мг/кг, одноразове введення), вивільнений з Les-5054 не чинив
відмінної антиоксидантної дії від інших ЦОГ/ЛОГ інгібіторів, подібно як це
спостерігали для АТВ-346 за аналогічних умов. Імовірно, що для реалізації
антиоксидантного ефекту цього газового медіатора потрібні вищі дози H2S-
вивільняючих сполук або більш пролонгована їх дія. Проте не викликають
сумніву цитопротективні властивості гідрогену сульфіду.
Зміни інтенсивності процесів ліпопероксидації в СОШ за умов
комбінованого впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та ВІС супроводжувалось
значними змінами активності ферментів антиоксидантного захисту СОД і
каталази (рис. 6.12).
Активність обидвох досліджуваних ферментів (СОД та каталази) зростала
у відповідь на ВІС, що є компенсаторним механізмом захисту СОШ від
надмірно активованих оксидативних процесів. Усі досліджувані похідні
тіазолідинонів – сполуки 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 статистично
достовірно знижували рівень активності СОД та каталази. Аналогічно, як і у
випадку концентрації ТБК-активних сполук, ефекти сірковмісної сполуки Les-
5054, не відрізнялись суттєво від впливу інших досліджуваних ЦОГ/ЛОГ
інгібіторів на зміни рівня активності СОД та каталази, що свідчить про їх
односпрямований вплив на дану ланку антиоксидантного захисту та засвідчує
антиоксидантну дію.
 204

80 25

70
20 ** #
60 #

мкмольН2О2/хвг
## ## ##
##
50 15
МО×102

40
30 10

20
5
10
0 0
1 2 13 4 5 13
1 2 4 5

А В
Рис. 6.12. Активність СОД (А) та каталази (В) у гомогенатах СОШ за умов
впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Мm, n=8). 1– Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 –
поєднаний вплив 2A5DHT + ВІС; 4 – сумісна дія Les-5054 + ВІС; 5 – поєднаний
вплив Les-5055 + ВІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками при
# ##
ВІС; – P≤0,05, – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної
групи

Узагальнюючи результати досліджень стосовно комбінованого впливу

інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та ВІС в СОШ, слід зауважити наступне: введення
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ на тлі ВІС у щурів не потенціювало розвиток СГУ СОШ,
більше того сірковмісна сполука Les-5054 проявляла виражену
цитопротективну дію, що проявлялась у зниженні площі СГУ зумовлених
розвитком стресу. Гістологічні дослідження засвідчили, що речовина Les-5054
знижувала рівень інфільтрації СОШ лейкоцитами, проявляючи протизапальну
активність. Комбінований вплив інгібіторів 2A5DHT та Les-5055
супроводжувався зниженням вмісту H2S в сироватці крові, тоді як сполука Les-
5054, вивільняючи вказаний газотрансміттер в СОШ підтримувала його сталий
рівень в сироватці крові, зумовлюючи особливості його протизапальної та
цитопротективної дії.
Введення сірковмісної сполуки Les-5054 найбільшою мірою повертала
показники системи L-Аргінін/NOS/NO до їх рівня у тварин контрольної групи,
 205

а отже чинила цитопротективну дію. Усі досліджувані інгібітори подвійної

ЦОГ/ЛОГ дії на тлі ВІС чинили виражену антиоксидантну активність, що
проявлялась в зниженні концентрації ТБК-активних продуктів та поверненні до
нормальних величин активності СОД та каталази. За вказаних умов H2S,
вивільнений з Les-5054 не чинив додаткової антиоксидантної дії, оскільки
рівень ТБК-активних продуктів та активність СОД та каталази суттєво не
відрізнялись від таких за умов впливу 2A5DHT та Les-5055.

6.3 З’ясування ролі NO-синтазної системи в механізмах ульцерогенезу та

цитопротекції в СОШ за умов комбінованого впливу АІС та інгібіторів
ЦОГ/ЛОГ

Як було описано в розділі 5.2, комбінований вплив АІС та НПЗП різних

механізмів дії мав свої особливості в СОШ. Оскільки у доступній нам
літературі відсутні відомості про дослідження механізмів цитопротекції та
ульцерогенезу за умов поєднаного впливу АІС та інгібіторів подвійної
ЦОГ/ЛОГ дії та сірковмісних похідних тіозолідонінів, а такі дані дали б
можливість суттєво розширити розуміння ролі ЛОГ-шляху обміну арахідонової
кислоти в біохімічних механізмах ульцерогенезу, нами було проведено
дослідження сполук 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 на показники обміну H2S,
NO, інтенсивність процесів ліпопероксидації та активність ферментів
антиоксидантного захисту в СОШ за умов АІС.
Як було зазначено вище, АІС спричинював розвиток СГУ СОШ,
локалізованих у пілоричній частині шлунка (рис 6.13 – 1). Введення
ресинтезованого аналогу дарбуфелону, сполуки 2A5DHT, суттєво
потенціювало розвиток СГУ зумовлених введенням адреналіну (рис 6.13 – 2). Їх
локалізація не змінювалась (пілорична частина), проте суттєво зростала
глибина уражень. В окремих випадках спостерігали формування перфорацій
шлунка. Площа СГУ становила 46,2±6,5 мм2, а ІДУ сягав 11,8±2,1 бала (рис.
6.14). Цей факт заслуговує на велику увагу, враховуючи те, що дабуфелон було
 206

раніше випробувано на експериментальних тваринах, а також на здорових

волонтерах і визнано безпечним препаратом, що не призводить до розвитку
побічних ефектів у дозі до 100 мг/кг [312].

*
1 2
* *

А
А

3 * 4
Рисунок 6.13. Макроскопічний стан СОШ *за умов поєднаного впливу
*
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС. 1 – АІС; 2 – поєднаний
* вплив 2A5DHT та АІС; 3 –
сумісна дія Les-5054 та АІС; 4 – поєднаний вплив Les-5055 та АІС. А – зона
ушкодження

Отримані нами результати дають змогу припустити, що за умов АІС, тобто

різкого зростання у крові рівня адреналіну, імовірно, відбувається взаємодія
ефектів хімічних сполук (адреналіну та 2-аміно-5-(3,5-дитертбутил-4-
гідроксибензиліден)-тіазол-4-он) або утворення токсичних продуктів, що
стимулюють ульцерогенез в СОТК. Таким чином, властивості дарбуфелону та
 207

ефекти його дії за умов різного рівня адреналіну та тривалості дії стресу
потребують подальшого вивчення.

60 16

# 14
50
12 **
40 **
10

бали
мм2

##
30 8
6 ##
20 ##
4
##
10
2
0 0
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рисунок 6.14. Площа (А) та індекс СГУ (В) у СОШ щурів за умов поєднаного
впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 –
АІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT та АІС; 4 – сумісна дія Les-5054 та АІС;
5 – поєднаний вплив Les-5055 та АІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи; # – P≤0,05, ##
– P≤0,01 у порівнянні з
показниками при АІС

Натомість введення двох інших сполук, спроможних одночасно інгібувати

ЦОГ та ЛОГ (Les-5054 та Les-5055) не спричинювало потенціювання дії
адреналіну, а навіть навпаки, характеризувалось цитопротективною дією,
оскільки кількість СГУ суттєво знижувалась. Відповідно, площа СГУ та ІДУ у
випадку їх поєднаної дії з АІС, були статистично достовірно нижчими не тільки
у порівнянні з показниками при використанні сполуки 2A5DHT, але і з дією
самостійного АІС (рис. 6.14). Слід зазначити найвищий рівень цитопротекції
при використанні речовини Les-5054, площа СГУ знижувалась на 77 %, ІДУ на
57 % (Р≤0,01).
 208

Визначення концентрації H2S показало суттєве (на 30 %, Р≤0,01 в СОШ та

на 36 %, Р≤0,01 в сироватці крові) її зниження порівняно з тваринами
контрольної групи за умов комбінованої дії 2A5DHT та АІС (рис. 6.15).

40 120
##
##
35
100
30
**
мкмоль/ггод

** ** 80
25

мкмлоь/л
20 60
**
15 * *
* 40
10
20 *
5

0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 6.15. Концентрація H2S в гомогенатах СОШ (А) та сироватці крові (В) за
умов поєднаного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС (Мm, n=8) 1 –
Контрольні тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT та АІС; 4 –сумісна
дія Les-5054 та АІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055 та АІС. * – P≤0,05, ** –
P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; # – P≤0,05, ## –
P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

За вказаних умов уміст цього газового медіатора в сироватці крові був

нижчим, у порівнянні з показниками самостійного АІС на 26 % (Р≤0,01) (рис.
6.15). Імовірно, таке драматичне падіння концентрації H2S і є однією із
метаболічних причин розвитку СГУ в шлунку.
Сполука Les-5054 вивільняє H2S в травному тракті, про що свідчить
зростання його концентрації 26 % (P≤0,01) в СОШ на та сироватці крові на 40%
(P≤0,01) у порівнянні з АІС. Більше того, рівень H2S в сироватці крові
перевищував навіть значення контрольних величин (рис. 6.15). Натомість, інша
сірковмісна сполука, 5055 не змінювала рівня H2S, він залишався практично
 209

таким, як при самостійному АІС, що узгоджується з даними описаними у

розділах 6.1 та 6.2.
Коливання концентрації H2S в СОШ та сироватці крові жодним чином не
корелювали із вмістом нітрит-аніону в гомогенатах СОШ (6.16).

35

30 **
25
мкмоль/г

20

15

10

0
1 2 13 4 5

Рисунок 6.16. Концентрація нітрит-аніону в гомогенатах СОШ за умов

поєднаного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС (Мm, n=8) 1 – Контрольні
тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT та АІС; 4 – сумісна дія Les-
5054 та АІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055 та АІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи

Концентрація NO2- закономірно зростала при АІС, але приблизно

однаковою мірою знижувалась при використанні усіх трьох досліджуваних
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ. Втім, слід зазначити, що зниження його концентрації не
було статистично достовірним в жодній із зазначених груп.
За умов АІС нами було зафіксовано різке зростання активності NO-синтаз
у порівнянні з показниками тварин контрольної групи, загальна активність NOS
зросла за рахунок значного підвищення активності іNOS, тоді як активність
cNOS проявляла лише тенденцію до зростання (табл. 6.3).
Не зважаючи на значний ульцерогенний ефект поєднаного впливу
інгібітора ЦОГ/ЛОГ сполуки 2A5DHT та АІС, його вплив на активність
ізоформ NO-синтаз практично не відрізнявся від показників за умов
 210

самостійної дії АІС. Натомість дія речовин Les-5054 і Les-5055 суттєво

корегувала активність NOS.

Таблиця 6.3
Активність ізоформ NOS за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС в
СОШ (М±m, n=8)
Серії NOS iNOS cNOS
досліджень (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Інтактні
0,600,14 0,150,05 0,400,09
тварини
АІС 2,080,26** 1,600,27** 0,480,15
АІС+
2A5DHT 1,990,32 1,540,07 0,450,03
АІС+
5054 1,040,27## 0,630,09## 0,410,16
АІС+
5055 1,090,18# 0,550,14 0,540,14
Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; # P≤0,05, ##P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

Так, введення Les-5054 на тлі АІС призводило до зниження активності

іNOS в 2,5 разів (P≤0,01) порівняно до АІС, тоді як сполука Les-5055 чинила ще
більш відчутний ефект, знижуючи активність іNOS майже утричі (P≤0,01). При
цьому коливання cNOS за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ було у межах
похибки, суттєво не відрізняючись від значень у тварин контрольної групи.
Оскільки, всупереч вивільненню H2S, сполука Les-5054 не демонструвала
відмінного від речовини Les-5055 ефекту, а тенденції до зниження активності
іNOS збігаються з такими при використанні НПЗП (розділ 5.2), можна
припустити, що домінуючим чинником впливу на активність іNOS служить
саме інгібування ЦОГ, тоді як ЛОГ-шлях обміну арахідонової кислоти не
 211

володіє суттєвим регуляторним впливом. Імовірно, що усі ефекти вивільненого

з Les-5054 H2S були використані на реалізацію протизапальних та
цитопротективних ефектів, не пов’язаних з регуляцією синтезу NO.
Зростання активності NOS при АІС супроводжувалось зниженням
активності аргінази в СОШ та концентрації L-аргініну в сироватці крові.
Використання інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії не чинило статистично
достовірного впливу на активність аргінази (рис. 6.17 – А).
Проте рівень L-аргініну в сироватці крові зростав у порівнянні з АІС за
умов використання сполук Les-5054 та Les-5055 на 45% та 53%, відповідно
(P≤0,01, рис. 6.17 – В).

0,4 50
0,35 45 ##
##
40
0,3 ** 35
мкмоль/хвг

0,25 30
мкг/л

**
0,2 25
0,15 20
15
0,1
10
0,05 5
0 0
1 2 31 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 6.17. Активність аргінази (А) в гомогенатах СОШ та концентрація L-
аргініну в сироватці крові за умовпоєднаного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та
АІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив
2A5DHT та АІС; 4 –сумісна дія Les-5054 та АІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055
та АІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної
групи; # – P≤0,05, ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

Визначення активності мієлопероксидази засвідчило, що інгібітор

подвійної ЦОГ та ЛОГ дії Les-5054, що спроможний вивільняти H2S, володіє
найвищим потенціалом протизапальної активності та інгібує активність ензиму
 212

на 45 % (P≤0,01), у порівнянні з АІС. Подібно як і при ВІС цей ефект пов'язаний

із дією гідрогену сульфіду. Натомість коливання активності мієлопероксидази
за умов використання 2A5DHT та Les-5055 на тлі стресу зумовили лише
тенденції до її зниження (рис. 6.18 – А).

6 400
** 350 **
5
300 #
4 ##
250 ##

мкмоль/г
##
МО

3 200
150
2
100
1 50
0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис.6.18. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОШ за умов поєднаного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ
та АІС (Мm, n=8). 1 – Тварини контрольної групи; 2 – АІС; 3 – поєднаний
вплив 2A5DHT та АІС; 4 – сумісна дія Les-5054 та АІС; 5 – поєднаний вплив
Les-5055 та АІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; # – P≤0,05, ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при АІС

Усі досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ знижували інтенсивність

ліпопероксидації, що булисуттєво підвищені при моделюванні АІС, про що
свідчить достовірне зниження концентрації ТБК-активних продуктів на 13, 30
та 27 % при введенні 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055, відповідно (рис. 6.18 – В),
що узгоджується з результатами, отриманими на моделі ВІС. Такий ефект може
бути пов’язаний або із самостійною антиоксидантною дією похідних
тіазолідинонів або з інгібуванням ними ліпооксигеназного шляху обміну
лейкотрієнів та синтезу лейкотрієнів, залучених у окисно-відновні реакції.
 213

Активація оксидативних процесів при АІС призводила до активації СОД,

проте активність каталази за таких умов знижувалась (рис. 6.19). Введення
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ практично повертало активність СОД до показників
тварин контрольної групи, що, імовірно, пов’язано з антиоксидантними
властивостями похідних тіазолідинонів.

80 20
##
70 ** 18
#
16
60

мкмольН2О2/хвг
14
**
50 #
12
МО×102

40 10
30 8
6
20
4
10
2
0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 6.19. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за умов
поєднаного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та АІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – АІС; 3 – поєднаний вплив 2A5DHT та АІС; 4 – сумісна дія Les-
5054 та АІС; 5 – поєднаний вплив Les-5055 та АІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у
порівнянні з показниками у тварин контрольної групи; # – P≤0,05, ##
– P≤0,01 у
порівнянні з показниками при АІС

Проте зміни активності каталази виявили свої особливості. Так, вона

зростала на 43 % (Р0,01) при використанні сполуки 2A5DHT порівняно з АІС.
Менш суттєве зростання активності каталази спостерігали при використанні
сполук Les-5054 та Les-5055 на тлі АІС.
Проведені дослідження сумісної дії ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та АІС можна
узагальнити наступним чином: введення інгібітора ЦОГ-2/5-ЛОГ, структурного
аналога дарбуфелону, сполуки 2A5DHT потенціювало ульцерогенний вплив
АІС. Сполуки Les-5054 та Les-5055 чинили цитопротекторну дію, знижуючи
 214

площу СГУ та ІДУ. За умов застосування сполуки 2A5DHT на тлі стресу

концентрація H2S в СОШ та сироватці крові знижувалась, тоді як введення
сполуки Les-5054 зумовлювало її зростання, що пояснює цитопротективні
властивості останньої. Введення інгібіторів ЦОГ-2/5-ЛОГ, Les-5054 та Les-50
55 при АІС призводило до зниження рівня активність іNOS, проте суттєво не
змінювало концентрацію нітрит-аніону та активність аргінази. Вплив похідних
тіазолідинонів різних за структурою та механізмом дії на активність NOS був
зумовлений інгібувальною дією на ЦОГ, тоді як значення ЛОГ було не
визначальне.
Усі досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ володіли антиоксидантними
властивостями, що проявлялись у зниженні інтенсивності процесів
ліпопероксидації при АІС та повернення значень активності СОД до рівня
значень показників у тварин контрольної групи.

6.4 Дослідження впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ на показники систем синтезу

NO та Н2S, процеси ліпопероксидації, активність ензимів антиоксидантного
захисту в СОТК

Дослідженнями останніх років показано, що розвиток виразкових

ушкоджень товстої кишки супроводжується значним зростанням синтезу
прозапальних ПГ та ЛТ [284]. Разом з тим особливості функціонування
ліпооксигеназного шляху обміну арахідонової кислоти в СОТК та його
значення у патогенезі виразкового коліту та хвороби Крона залишаються
недостатньо з’ясованими.
Попередніми дослідженнями було показано, що похідні тіазолідинонів,
сполуки, спроможні одночасно інгібувати ЦОГ та ЛОГ не чинили
ульцерогенної дії в СОШ, проте змінювали показники NO-синтазної системи.
З’ясування особливостей їх впливу на обмінні процеси в СОТК дозволяють у
більш повній мірі оцінити переваги їх застосування, у порівнянні з НПЗП.
 215

Введення сполук похідних тіазолідинонів 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 в

єдиній дозі 10мг/кг не призводило до формування видимих СГУ, подібно як
жодних видимих дефектів не відмічали при введенні НПЗП (розділ. 4.2) (рис.
6.20).

1 2

3 4
Рис. 6.20. Макроскопічний стан СОТК за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів. 1 –
тварини контрольної групи; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055.

Визначення рівня H2S в гомогенатах СОТК проявило подібні тенденції, як і

в СОШ і засвідчили те, що тільки сполука Les-5054 спроможна вивільняти
гідрогену сульфід, оскільки тільки за умов її введення рівень цього
газотрансміттера в гомогенатах СОТК залишався у межах нормальних величин,
тоді як при введенні 2A5DHT та Les-5055 він знижувався на 20% та 14 %,
відповідно (Р0,05) (рис. 6.21). Можна також припустити, що свій внесок у
формування внутрішньоклітинного пулу H2S вносить пристінкова мікрофлора
товстої кишки, а інгібітори подвійної ЦОГ та ЛОГ дії чинять на неї активний
вплив. Натомість вимірювання концентрації стабільних метаболітів іншого
газотрансміттера NO: нітрит аніону та суми нітрит-аіон+нітрат-аніон (рис. 6.22)
не зафіксувати статистично достовірних змін у групах, що отримували
інгібітори подвійної ЦОГ/ЛОГ дії, на відміну від даних щодо їх самостійного
впливу в СОШ (розділ 6.1). Слід зазначити, що концентрація нітрит-аніону
проявляла тенденцію до зниження в групах тварин, що отримували сірковмісні
похідні тіазолідинонів Les-5054 та Les-5055.
 216

40
35
30 *

мкмоль/ггод
25
20
15
10
5
0
1
1 2 3 4

Рис. 6.21. Концентрація H2S в СОТК за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів

(Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – 2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055.
* – Р≤ 0,05 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Загальна активність NO-синтаз за умов подвійного інгібування ЦОГ та

ЛОГ статистично достовірно не змінювалась, що пояснює сталість концентрації
стабільних метаболітів нітрогену оксиду, проте слід звернути увагу на
перерозподіл ізоформ NOS за умов впливу сполук 2A5DHT та Les-5055 (табл.
6.4). Активність iNOS зростала на 129 % та 81% (P≤0,05) при введенні 2A5DHT
та Les-5055, відповідно, тоді як активність cNOS знижувалась в обидвох
зазначених групах.
Натомість сполука Les-5054, що активно вивільняє H2S, зумовлювала лише
незначне зростання активності iNOS, при практично незмінній активності
сNOS. Враховуючи, що подібні тенденції були відмічені в СОШ, ми можемо
припустити модулюючий вплив Н2S на активність iNOS.
На увагу заслуговує те, що за умов впливу НПЗП, що селективно та
неселективно інгібували активність ЦОГ (розділ 4.2), в СОТК також мало місце
зростання активності iNOS, відмінність полягала у тому, що активність сNOS
знижувалась практично у всіх групах тварин, що отримували інгібітори ЦОГ.
Вказаний факт дозволяє припустити модулюючий (інгібувальний) вплив ЦОГ
на активність конститутивних ізоформ NOS.
 217

2,5 40
35
2
30
мкмоль/г

25

мкмоль/г
1,5
20
1 15
10
0,5
5
0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.22. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону
(В) у гомогенатах СОТК за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8). 1 –
Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055

Відповідно до зростання активності iNOS, у групах тварин, що отримували

сполуки 2A5DHT та Les-5055, активність аргінази в СОТК знижувалась на 26 %
та 24 % (Р≤0,05), відповідно, що є свідченням домінування окисного шляху
обміну L-аргініну (рис. 6.23).
Таблиця 6.4
Активність ізоформ NOS в СОТК за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ
(М±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
0,73±0,07 0,21±0,08 0,49±0,09
тварини
2A5DHT 0,85±0,11 0,48±0,09* 0,36±0,09
Les-5054 0,76±0,12 0,28±0,07 0,46±0,09
Les-5055 0,82±0,12 0,38±0,11* 0,42±0,09
Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи
 218

За умов використання інгібітора ЦОГ/ЛОГ сполуки Les-5054, активність

аргінази змінювалась недостовірно, проявляючи лише тенденцію до зниження,
що також було пов’язано з вивільненням ним гідрогену сульфіду. Подібні
зміщення метаболізму L-аргініну ми спостерігали за умов використання
інгібіторів ЦОГ (розділ 4.2), а отже інгібування ЛОГ-шляху обміну
арахідонової кислоти суттєвого впливу на активність аргінази не чинило.

0,45
0,4
0,35
* *
0,3
мкмоль/хв×г

0,25
0,2
0,15
0,1
0,05
0
1 2 1 3 4

Рис. 6.23. Активність аргінази в гомогенатах СОТК за умов впливу інгібіторів

ЦОГ/ЛОГ (Мm, n=8). 1 – тварини контрольної групи; 2 –2A5DHT; 3 – Les-
5054; 4 – Les-5055.* – Р≤0,05 у порівнянні з показниками тварин контрольної
грури

Подвійне інгібування ЦОГ та ЛОГ похідним тіазолідинонів сірковмісною

сполукою Les-5055 супроводжувалось тенденцією до зниження активності
мієлопероксидази. Введення 2A5DHT практично не змінювало активності
цього ензима, порівняно до показників у контрольної групи тварин (рис. 6.24 –
А).
Застосування Les-5054 призводило до достовірного падіння активності
мієлопероксидази на 39 % (Р≤0,01), подібно до того, як це відбувалося в СОШ.
Варто зазначити, що інгібування активності цього ферменту спостерігали
 219

практично в усіх випадках застосування НПЗП чи ЦОГ/ЛОГ інгібіторів,

спроможних вивільняти H2S в обидвох досліджуваних тканинах СОШ та
СОТК. Цікаво те, що активність мієлопероксидази в СОТК при введенні Les-
5054 була навіть нижчою за показники тварин контрольної групи.

2,5 350

300 *
2
250

1,5

мкмоль/г
** 200
МО

150
1
100
0,5 50

0
0
1
1 2 1 3 4 1 2 3 4

А В
Рис. 6.24. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів у гомогенатах СОТК за умов впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Мm,
n=5-8). 1 – Контрольні тварини; 2 –2A5DHT; 3 – Les-5054; 4 – Les-5055. * –
Р≤0,05, ** – Р≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи

У відповідь на подвійне інгібування ЦОГ та ЛОГ інтенсивність процесів

ліпопероксидації змінювалась незначно (рис. 6.24 – В). Варто лише відмітити,
що лише в групі тварин, котрим вводили сполуку 2A5DHT концентрація ТБК-
активних продуктів зростала на 10% (Р0,05), тоді як достовірних змін при
застосуванні сірковмісних похідних тіазолідинонів сполук Les-5054 та Les-5055
не було зафіксовано.
У передніх дослідженнях показано, що як правило, активація iNOS в
СОТК супроводжується зростанням рівня процесів ліпопероксидації і
підвищенням вмісту ТБК-активних продуктів [69], проте у випадку
застосування похідних тіазолідинонів таких змін не спостерігали, що може бути
 220

пов’язане з їх хімічною будовою, що дозволяє бути скавенджером для вільних

радикалів та запобігати активації процесів ліпорероксидації.
Коливання активності СОД та каталази в СОТК також були незначними
(рис 6.25), на противагу даним отриманих щодо впливу НПЗП (розділ 4.2).
Імовірно, в регуляції функціонування ферментів антиоксидантного захисту в
СОТК важливу значення відіграють самостійні антиоксидантні властивості
похідних тіазолідинонів.

35 25

мкмольН2О2/хвг
30
20
25

20 15
МО

15
10
10
5
5

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.25. Активність СОД (А) та каталази (В) у гомогенатах СОТК за умов
впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Мm, n=8). 1 – Котрольні тварини; 2 –2A5DHT;
3– Les-5054; 4 – Les-5055

Варто зазначити тенденцію до зничення активності СОД та каталази при

використанні сполуки Les-5055, і навпаки, зростання активності каталази при
введенні інгібітора 2A5DHT, проте усі зазначені коливання активності
ферментів антиоксидантного захисту не були статистично достовірними.
Підсумовуючи результати впливу подвійного інгібування ЦОГ/ЛОГ
похідними тіазолідонів сполуками 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 в СОТК слід
зазначити наступне. Введення інгібіторів ЦОГ/ЛОГ – сполук 2A5DHT та Les-
5055 призводило до зростання активності iNOS та зниження активності
аргінази в СОТК. Сірковмісна сполука Les-5054, що вивільняє H2S, не чинила
 221

суттєвого впливу на показники системи L-аргінін/NОS/NO. Використання

ЦОГ/ЛОГ інгібіторів, на відміну від впливу НПЗП не супроводжувались
розвитком оксидативного стресу та змінами активності ензимів
антиксидантного захисту СОД та каталази в СОТК.

6.5 Роль системи L-аргінін/NОS/NO, процесів ліпопероксидації,

антиоксидантного захисту та змін мікрофлори в СОТК за умов комбінованого
впливу ВІС та інгібування ЦОГ/ЛОГ

Експериментальними дослідженнями попередніх років показано, що за

умов стресу відбувається активація основних прозапальних ферментів обміну
арахідонової кислоти в органах травної ЦОГ-2 та 5-ЛОГ. Нашими
ослідженнями, описаними в розділі 5.4 показано вплив НПЗП на морфо-
функціональні зміни в СОТК за умов ВІС. Активування 5-ЛОГ шляху обміну
арахідонової кислоти при стресі призводить до посилення синтезу LTB4 та
цистеїніл-ЛТ, які не лише служать медіаторами запалення та стимулюють
адгезію лейкоцитів до судинного ендотелію, але й здійснюють вазоконстрикцію
та стимулюють перебіг окисних процесів.
Оскільки дослідження комбінованого впливу НПЗП та ВІС на морфо-
біохімічні зміни в СОТК виявили низку важливих особливостей, а з’ясування
впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ не проводились раніше, на наступному етапі нами
було з’ясовано роль системи L-аргінін/NОS/NO, процесів ліпопероксидації,
антиоксидантного захисту в СОТК та змін популяційного вмісту мікрофлори
товстої кишки при ВІС.
Як і у випадку використання НПЗП на тлі ВІС, введення жодного із
досліджуваних інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії (сполук 2A5DHT, Les-5054 та
Les-5055) не спричинювало формування виразкових чи структурно-
гемогагічних ушкоджень, які можливо було б оцінити методом морфометрії
(рис. 6.26).
 222

1 2

3 4
Рис. 6.26. Макроскопічний статус СОТКза умов поєднаного впливу ЦОГ/ЛОГ
інгібіторів та ВІС. 1 – ВІС; 2 –2A5DHT + ВІС; 3 – Les-5054 + ВІС; 4 – Les-5055
+ ВІС.

Рівень H2S в СОТК знижувався при ВІС та при комбінованій дії ВІС та
сполук 2A5DHT та Les-5055 (рис. 6.27), проте сумації ефектів стресу та
самостійного впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ, подібно як і в СОШ не спостерігали.
Натомість введення сполуки Les-5054 забезпезпечувало сталість рівня
вказаного газотрансміттера.

40
##
35

30 *
**
мкмоль/ггод

25 *
20

15

10

0
1 2 31 4 5

Рис. 6.27. Концентрація H2S в СОТК за умов впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів

(Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 – 2A5DHT + ВІС; 4 – Les-5054 +
ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; ## –P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС.
 223

Концентрація нітрит-аніону в СОТК за умов при комбінованого впливу

ВІС та інгібіторів ЦОГ/ЛОГ, подібно, як і в СОШ проявляла тенденцію до
зниження, проте зміни були статистично недостовірними (рис. 6.27 – А).
Натомість концентрація суми нітрит-аніон+нітрат-аніон, що була
зниженою при ВІС практично поверталась до показників у інтактних тварин
при подвійному ЦОГ/ЛОГ інгібуванні похідними тіазолідонінів, сполук
2A5DHT Les-5054 та Les-5055, (Р0,01, рис. 6.27 – В). Слід зазначити, що схожі
тенденції змін концентрації стабільних метаболітів NO спостерігали при
вивченні впливу НПЗП на тлі ВІС в СОТК.

2,5 45
40 ## ##
2 35 ##
* *
30 *
** * *
мкмоль/г

1,5
мкмоль/г

25
*
20
1
15

0,5 10
5

0 0
1 2 1
3 4 5 1 2 13 4 5

Рис. 6.26. Концентрація нітрит-аніону (А) та сума нітрит-аніону і нітрат-аніону

(В) у гомогенатах СОТК за умов поєднаного впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та
ВІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 – 2A5DHT + ВІС; 4 – Les-
5055 + ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з
показниками у тварин контрольної групи; # – P≤0,05, ##– P≤0,01 у порівнянні з
показниками при ВІС

Коливання активності ізоформ NOS в СОТК за умов впливу інгібіторів

ЦОГ/ЛОГ виявилось більш інформативним, у порівнянні з визначенням вмісту
стабільних метаболітів NO. Зокрема, активність iNOS при введені сполуки
2A5DHT знижувалась на 26 % (P≤0,01), тоді як активність сNOS зростала більш
 224

ніж удвічі (P≤0,01) порівняно зі значеннями при самостійному ВІС (табл. 6.5).
Проте показники NO-синтазної системи все ще залишались вищими, ніж у
тварин контрольної групи.
Використання сполуки Les-5055 на тлі ВІС знижувало активність NOS на
11 % (P≤0,05).

Таблиця 6.5
Активність ізоформ NOS в СОТК за умов поєднаного впливу ЦОГ/ЛОГ
інгібіторів та ВІС (М±m, n=8)
Групи Активність NOS АктивністьiNOS АктивністьcNOS
тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
0,73±0,07 0,21±0,08 0,49±0,09
тварини
ВІС 1,22±0,24** 1,05±0,21** 0,17±0,06##
2A5DHT
1,11±0,09 0.780.45## 0.410.04##
+ВІС
Les-
0,86±0,13## 0,41±0,06## 0,42±0,09##
5054+ВІС
Les-
0,99±0,09## 0,59±0,11## 0,41±0,09##
5055+ВІС
Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи; # – P≤0,05, ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС

Найбільш суттєвого ефекту стосовно змін активності NOS вдалось

досягти при застосуванні H2S – вивільняючої сполуки Les-5054, остання
зменшувала активність iNOS на 61 %, та підвищувала сNOS – в 2,5 рази
(P≤0,01) (табл. 6.5). І, хоча показники NO-синтазної системи все ще
відрізнялись від норми, проте виявлений ефект засобу був найбільш відчутним,
порівняно не лише з дією ЦОГ/ЛОГ інгібіторів, але й з впливом НПЗП (розділ
5.3). Імовірно, така дія сполуки Les-5054 пов’язана з активною дією H2S і
 225

свідчить про безпосередній вплив зазначеного газотрансміттера на активність

NO-синтаз.
Активність аргінази в СОТК за умов введення усіх досліджуваних
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ на тлі ВІС залишалась достовірно нижчою, ніж у тварин
контрольної групи (рис. 6.27).

0,45

0,4

0,35
**
0,3
мкмоль/хвг

0,25

0,2

0,15

0,1

0,05

0
1 2 31 4 5

Рис. 6.26. Активність аргінази в гомогенатах СОТК за умов поєднаного впливу

ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та ВІС (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 –
2A5DHT + ВІС; 4 – Les-5054 + ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС.** – P≤0,01 у порівнянні
з показниками у тварин контрольної групи

Інгібітори ЦОГ/ЛОГ сполуки Les-5055 та 2A5DHT проявляли тенденцію

до зниження активності мієлопероксидази, що суттєво зростає при ВІС (рис.
6.27 – А). Більше того речовина Les-5054 статистично достовірно знижувала
рівень активності, що корелює з аналогічними даними у СОШ і свідчить про
високий рівень протизапальної активності. Варто зауважити, що подібні
тенденції до зниження активності мієлопероксидази були притаманні іншому
засобу, спроможному вивільняти H2S – похідному напроксену ЦОГ інгібітору
АТВ-346.
 226

Рівень ТБК-активних продуктів залишався суттєво вищим, ніж у

контрольних тварин, у всіх групах, що на тлі ВІС отримували інгібітори
ЦОГ/ЛОГ. Не зважаючи на самостійні антиоксидантні властивості, описані в
літературі [32] та у попередніх розділах (6.2, 6.3), похідні тіазолідинонів
спричинювали лише тенденцію до зниження інтенсивності процесів
ліпопероксидації (рис.6.27 –В).

3,5 350
** **
3 300

2,5 250
##

мкмоль/г
2 200
МО

1,5 150

1 100

50
0,5
0
0
1
1 2 13 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 6.27. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів в гомогенатах СОТК за умов поєднаного впливу ВІС та інгібіторів
ЦОГ/ЛОГ (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ВІС; 3 – 2A5DHT + ВІС; 4 –
Les-5055 + ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з
# ##
показниками контрольної групи тварин; P≤0,05, P≤0,01 у порівнянні з
показниками при ВІС

Активність СОД, що за умов ВІС була значно підвищена в СОТК, при

використанні усіх досліджуваних інгібіторів ЦОГ/ЛОГ на тлі ВІС поверталась
до показників норми, статистично достовірно знижуючись, порівняно до
значень при самостійному ВІС (рис. 6.28 –А).
Активність каталази за таких умов також знижувалась (рис. 6.28 – В).
Найбільш виражене зниження активності каталази спостерігали при
 227

застосуванні сполуки 2A5DHT, рівень цього показника був навіть нижчим, ніж
у тварин контрольної групи.

60 30
**
**
50 25
##

мкмольН2О2/хвг
40 20 ##
## ##
МО102

30 ## 15
##
20 10

10 5

0 0
1 1
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 6.28. Активність СОД (А) та каталази (В) у гомогенатах СОТК за умов
поєднаного впливу ВІС та інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – ВІС; 3 – 2A5DHT + ВІС; 4 – Les-5055 + ВІС; 5 – Les-5055 + ВІС. *
– P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками при ВІС; # – P≤0,05, ## – P≤0,01
у порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Дисбіоз в товстій кишці – служить однією із причин розвитку виразкових

ушкоджень. Як було показано в розділі 3.2 стрес суттєво впливає на стан
мікрофлори, за таких умов H2S-вивільняючі сполуки могли б чинити позитивні
регуляторні ефекти на стан кишкової мікрофлори, оскільки експериментально
доведено, що H2S – важливий регулятор стану мікробіоти [331].
Як показано в таблиці 6.6 за умов використання інгібіторів ЦОГ/ЛОГ мала
місце суттєва корекція кількісного вмісту основних симбіонтів.
Звертає на себе увагу значне зростання кількісного вмісту біфідобактерій
та лактобактерій при введенні на тлі ВІС сполуки Les-5054. За таких умов
кількість ентерококів практично повертається до норми, проте спостерігається
і зростання популяції ешерихій.
 228

Таблиця 6.6
Розподіл основних груп бактерійних симбіонтів (КУО/г) у товстій кишці за
умов комбінованого впливу ВІС на інгібіторів ЦОГ/ЛОГ (Mm, n=8)

Enterococcus Escherichia Lactobacil- Bifidobac- Clostridium

Схема досліду spp. coli lus spp terium spp. spp.

ВІС тривалістю 5 год

Проксимальний (6,3±0,30) (2,0±0,4) (2,5±0,38) (2,0±0,35) (1,3±0,25)

відділ товстої кишки 105 105* 106 106 104

Дистальний відділ (3,16±0,34) (2,0±0,32) (3,2±0,52) (6,3±0,42) (1,6±0,25)

товстої кишки 105 104 108 107 104

Les-5054 + ВІС

Проксимальний (1,6±0,35) (4,75±0,3) (6,9±0,40) (6,8±0,39) (2,0±0,30)

відділ товстої кишки 105 104** 106** 106* 105**

Дистальний відділ (7,9±0,32) (4,8±0,29) (6,2±0,35) (6,0±0,42) (1,0±0,33)

товстої кишки 106** 108** 107 105
104

Les-5055 + ВІС
Проксимальний (2,0±0,32) (4,8±0,3) (3,5±0,24) (7,1±0,46) (2,0±0,28
відділ товстої кишки 105 104** 106 106** 105**

Дистальний відділ (5,5±0,33) (4,5±0,29) (5,5±0,31) (5,4±0,40) (1,5±0,31)

товстої кишки 104 106** 108** 107** 105**

Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні зі значеннями тварин при ВІС

Введення інгібітора ЦОГ/ЛОГ Les-5055 зумовило менш виражені, проте

практично аналогічні зміни до впливу Les-5054. Зростання кількісного вмісту
біфідо- та лактобактерій може бути оцінено як чинник підвищення
цитопротекції в СОТК. Враховуючи, що більш виражений вплив на стан
мікрофлори чинив H2S-вивільняючий засіб Les-5054, можна припустити, що
його дія опсередковувалась впливом цього газового медіатора. З іншого боку
 229

для похідних тіазолідинонів можна приписати властивості пробіотиків, проте

таке твердження потребує подальших досліджень.
Проведені нами дослідження комбінованого впливу ВІС та похідних
тіазолідинонів, сполук 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 у СОТК дозволили нам
підсумувати: введення інгібіторів ЦОГ/ЛОГ 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 на
тлі ВІС зумовлювало зниження активності iNOS в СОТК на 26% 61%, та 44%, у
порівнянні з показниками при самостійному ВІС. Використання сполуки Les-
5054 при ВІС призводило до зниження активності мієлопероксидази, порівняно
з дією самостійного ВІС, значення активності повертались до величин у тварин
контрольної групи. Усі дослідувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ знижували активність
СОД та каталази, у порівнянні зі значеннями при ВІС. Les-5054 та Les-5055
підвищували популяційний вміст біфідо- та лактобактерій та повертали
значення ентерококів до контрольних величин.

6.6 Вплив інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та селективних ЦОГ-2 блокаторів на рівень

NO та інтенсивність процесів ліпопероксидації в СОШ за умов їх тривалого
введення

Часто лікування запальних захворювань – тривалий процес, що потребує

пролонгованого використання НПЗП. За таких умов відбувається втрата
адаптивної цитопротекції внаслідок дефіциту цитопротективних
простагландинів та розвиток побічних ефектів, найбільш виражених в органах
травної системи. Використання інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії може мати
свої переваги, адже суттєво знижує рівень ризику розвитку виразкової хвороби
шлунка при істотному рівні протизапальної активності.
У зв’язку з цим, метою дослідження було порівняти зміни вмісту NO та
продуктів ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту
СОШ введення інгібітора ЦОГ-2 – целекоксибу та похідних тіазолідинонів –
препаратів, що володіють поєднаною інгібувальною ЦОГ та ЛОГ активністю:
{2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-
 230

1-іл}-ацетатної кислоти та 4-{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-

тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензен-сульфонаміду.
Як було показано в розділі 4.1 одноразове введення целекоксибу не
зумовлювало розвитку СГУ в СОШ. Тривале інгібування ЦОГ-2 призводило до
руйнування поверхневого епітеліального бар’єру СОШ, зумовлювало
десквамацію клітин, набряк (рис. 6.29).

1 2

3 4
Рис. 6.29. Гістологічні зміни в СОШ за умов дії ЦОГ-2 чи ЦОГ/ЛОГ інгібіторів
(300). 1 – Контроль; 2 – целекоксиб; 3 – {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-
ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатна кислота; 4 – 4-
{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-
1-іл}-бензен-сульфонамід
 231

Тривале введення інгібітора ЦОГ/ЛОГ {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-

ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатної кислоти
демонструвало вищий рівень цілісності слизового бар’єру, у порівнянні з
впливом целекоксибу, підвищення щільності епітеліальних клітин поверхні
СОШ, зменшує рівень набряку. За умов пролонгованого інгібування ЦОГ/ЛОГ
сполукою 4-{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-
піролідин-1-іл}-бензен-cульфонамідом морфологічний стан СОШ був подібним
до групи, що отримувала целекоксиб, проте рівень набряку був суттєво нижчим.
При одноразовому введенні целекоксибу концентрація нітрит-аніону в
СОШ практично не змінювалась. Інгібуванні ЦОГ-2 упродовж 14 днів також не
зумовлювало його зміни (рис. 6.30 – А).

3 60
**
2,5 ** 50 *
2 * 40
мкмоль/г

мкмоль/л

1,5 30

1 20

0,5 10

0 0
1 2 1 3 4 1 3
1 2 4

А В
Рис. 6.30. Концентрація нітрит-аніону в гомогенатах СОШ (А) та L-аргініну в
сироватці крові (В) за дії ЦОГ-2 чи ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n= 8). 1 –
Контроль; 2 – целекоксиб; 3 – {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-
тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатна кислота; 4 – 4-{2,5-діоксо-3-
[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензен-
сульфонамід. ** P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи
 232

Натомість обидва досліджуваних ЦОГ/ЛОГ інгібітори підвищували

концентрацію NO2-, {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-
тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатної кислота на 48 % (Р0,01), 4-{2,5-
діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-
бензен-cульфонамід на 20 %.
Зміни концентрації стабільних метаболітів NO в СОШ супроводжувались
зростанням концентрації L-аргініну в плазмі крові (рис. 6.30 – В). При цьому,
несподівано, зростання концентрації нітрит-аніону при введенні 2,5-діоксо-3-
[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатної
кислоти не тільки не призводило до зниження концентрації субстрату її
синтезу, але й підвищувало його вміст у сироватці крові на 42 %.
Тривале інгібування ЦОГ-2, як і тривале введення похідних тіазолідинонів,
що одночасно інгібували ЦОГ та ЛОГ не супроводжувалося достовірними
змінами концентрації ТБК-активних продуктів в СОШ (рис. 6.31), проявляючи
лише тенденцію до зростання практично в усіх досліджуваних групах тварин.

250
нммоль/г

200

150

100

50

0
1 2 1 3 4

Рис. 6.31. Концентрація ТБК-активних продуктів в гомогенатах СОШ за дії

ЦОГ-2 чи ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n= 8). 1 – Контроль; 2 – целекоксиб; 3 –
{2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-
1-іл}-ацетатна кислота; 4 – 4-{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-
тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензен-сульфонамід
 233

Відсутність суттєвих змін концентрації ТБК-продуктів відповідає даним

отриманим по самостійному їх введенні і демонструє антиоксидантні
властивості досліджуваних нами інгібіторів. При цьому суттєвих змін
активності СОД та каталази також не було зафіксовано (рис. 6.32). Варто
відмітити зростання активності СОД у гомогенатах СОШ щурів при тривалому
інгібуванні ЦОГ-2, проте такі зміни не були достовірними.

70 25

мкмольН2О2/хвг
60
20
50

40 15
МО

30 10
20
5
10

0 0
1 2 1 3 4 1 2 1 3 4

А В
Рис. 6.32. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОШ за дії ЦОГ-2
чи ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (Мm, n=8). 1 – Контроль; 2 – целекоксиб; 3 – {2,5-
Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-
ацетатна кислота; 4 – 4-{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-
тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензенсульфонамід

Таким чином, інгібування ЦОГ-2 целекоксибом призводило до формування

морфологічних змін в СОШ. Зміни, що спостерігались внаслідок тривалого
блокування ЦОГ/ЛОГ були менш відчутними, у порівнянні з дією целекоксибу.
Суттєвого впливу на показники концентрації нітрит-аніону, ТБК-активних
продуктів та активності ферментів целекоксиб не чинив. Серед особливостей
впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ слід зазначити зростання концентрації нітрит-
аніону при зростанні вмісту L-аргініну за умов введення {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-
 234

5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-ацетатної
кислоти.

Загалом проведені нами дослідження впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ за умов

норми та при стрес-індукованому ульцерогенезі в СОШ та СОТК дозволили
нам зробити наступні висновки:
1. За умов самостійного введення похідних тіазолідинонів сполук
2A5DHT, Les-5054 та Les-5055 жодних макроскопічних уражень в СОШ чи
СОТК не виникало. При ВІС моделі спостерігали цитопротективний ефект
інгібітора Les-5054 і СОШ, який знижував площу СГУ та ІДУ, інші
досліджувані сполуки такої дії не демонстрували, проте і не потенціювали
ульцерогенезу. За умов АІС було показано ульцерогенну дію 2A5DHT в СОШ,
що проявлялась в значному зростанні глибини уражень.
2. Введення інгібіторів ЦОГ/ЛОГ 2A5DHT та Les-5055 знижувало
концентрацію H2S в СОШ, СОТК та сироватці крові, тоді як для Les-5054
показано спроможність вивільняти гідрогену сульфід. Завдяки цій властивості
вказана сполука підтримує сталий рівень H2S в СОШ, СОТК та сироватці крові
за умов ВІС та АІС, що, значною мірою, пояснює її цитопротективну дію.
3. Дія тіазолідинонів (2A5DHT та Les-5055) супроводжувалась
активуванням iNOS, тоді як H2S-вивільняюча сполука Les-5054 проявляла
особливості впливу на показники NO-синтазної системи, як за умов її
самостійного введення, так і при моделюванні стрес-індукованого
ульцерогенезу, що доводить моделюючий вплив гідрогену сульфіду на
активність iNOS.
4. Різниця показників NO-синтазної системи при введенні НПЗП та
інгібіторів ЦОГ/ЛОГ за умов норми та при ВІС чи АІС дозволяють припустити,
що лейкотрієни, продукти ЛОГ залучені до активації нітрозо-оксидативних
процесів в СОШ та СОТК.
5. Для усіх досліджуваних похідних тіазолідинонів були притаманні
антиоксидантні властивості, що проявлялись у зниженні інтенсивності
 235

ліпопероксидації та активності СОД і каталази в СОШ і СОТК при різних

моделях стресу.

Описані в розділі 6 результати були опубліковані у наступних працях:

1. Фоменко І.С. Зміни процесів ліпопероксидації, активності ензимів

антиоксидантного захисту та вмісту NO у слизовій оболонці шлунка і
тканині серця щурів при тривалому блокуванні циклооксигенази-2 та Н+,К+-
АТФази / О.Я. Скляров, І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук // Медична хімія. –
2007. –т.9, №. 4. – С. 17 – 20.
2. Фоменко І.С. Вплив ЦОГ/ЛОГ блокаторів на процеси ліпопероксидації у
слизовій оболонці шлунка та тканині серця щурів / І.С. Фоменко, Т.І.
Бондарчук // Медична хімія. – 2009.–т.11, №. 4.– С. 117 – 121.
3. Fomenko I. Dual acting COX/LOX nonsteroidal anti-inflammatory drugs versus
traditional COX-2 inhibitors / I. Fomenko, Т. Bondarchuk, А. Sklyarov //
Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. – 2010. – Vol. 13, № 3. – P.
197 – 202.
4. Sklyarov A. Ya. Effect of COX – 2 blockage and dual COX/LOX inhibition on
lipoperoxidation processes in heart tissue and gastric mucosa of rats / A. Ya.
Sklyarov, I.S. Fomenko, T.I. Bondarchuk, R. B. Lesyk // Фізіол. Журн. – 2009.
– т.. 55, № 1. - С. 79-80.
5. Фоменко І.С. Вплив пептиду Аргініл-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-
аргініну на механізми цитопротекції слизової оболонки шлунка щурів за
умов одночасного інгібування циклооксигенази-2/5-ліпооксигенази / Х.М.
Насадюк, О.Я. Скляров, І.С. Фоменко, Р.Б. Лесик, Н.Б. Панасюк //
Практична медицина. – 2010. – т. 16, № 6. – С. 57 – 65.
6. Fomenko I.S. Lipoperoxydation processes in heart tissue of rats under COX-2
blockage and dual COX/LOX inhibition / I.S. Fomenko, A. Ya Sklyarov., T.I.
Bondarchuk, R.B. Lesyk // International conference “Bridges in Life Sciences
Annual Scientific Review Regional Cooperation for Health, Science and
 236

Technology”, Pech (Hungary), October 5th, 2008: abstract book. – 2008. – Vol 1,
№ 1. – Р. 49-50.
7. Фоменко І.С. Порівняння впливу селективного інгібування ЦОГ-2 та
поєднаного блокування ЦОГ/ЛОГ на процеси ліпопероксидації у слизовій
оболонці шлунка та тканині серця щурів / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук //
XVIII з’їзд Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю,
Одеса (Україна), 20-22 травня 2010 р. – Фізіологічний журнал.– 2010. – Т.
56.– № 2, С. 201-202.
8. Фоменко І.С Порівняння впливу ігібіторів ЦОГ та блокатора подвійної
ЦОГ-2/5-ЛОГ дії на процеси ліпопероксидації за умов адреналін-
індукованої виразки шлунка у щурів / М.С. Пецюх, І.С. Фоменко, Т.І.
Бондарчук // Збірка матеріалів Ш Міжнародної науково-практ. конф.,
присвяченої 25-річчю біологічного факультету.- Запоріжжя, 2012. – С.288 –
289.
9. Фоменко І.С.Активність системи NO-синтаза/аргіназа та пер оксидного
окиснення ліпідів за умов дії блокаторів ЦОГ/ЛОГ на тлі стресу / Н.В.
Денисенко, І.С. Фоменко, О.Я. Скляров // «Медична наука та практика в
умовах сучасних трансформаційних процесів»: міжнар. наук.-практ.
конференція, 25-26 квітня 2014: тези доп. –Львів, 2014. –С. 96-99.
10.Fomenko I.S. Dual acting COX/LOX anti – inflammatory drugs versus traditional
COX – 2 inhibitors / I.S. Fomenko, T.I. Bondarchuk., A.Ya. Sklyarov // 6-th Lviv
– Lublin conference of experimental and clinical Biochemistry, Lublin (Poland),
May 13 – 14, 2010: abstract book. – 2010 – Р. 21.
11.Fomenko I.S., Bondarchuk T.I., Sklyarov A.Ya. Anti-inflammatory and
antioxidant effects of thiazolidin derivatives possessing dual COX/LOX
inhibition upon the heart tissue and gastric mucosa of rats // International
conference “Bridges in life sciences 6-th Annual Scientific Meeting RECOOP”,
Bratislava (Slovak republic), April 8-10, 2011. – Biopolymers and Cell. – 2011. –
Vol. 26, Suppl-2. – P. 104.
 237

12.Fomenko I. Dual acting COX/LOX inhibitor 2A5DHT exacerbates ulcerogenic

action of epinephrine in gastric mucosa of rats / I. Fomenko, T. Bondarchuk, A.
Sklyarov, R. Lesyk // The 19th United European Gastroenterology Week”,
Stockholm (Sweden), October 22 – 26, 2011. – Gut. – 2011. Vol. 60, suppl. 3. –
A381.
13.Fomenko I.S. Comparison of dual acting and conventional NSAIDs towards
parameters of NO – Synthase system and oxidative stress in gastric mucosa of
rats under condition of epinephrine – induced ulcer / I.S. Fomenko, T.I.
Bondarchuk, O.Ya. Sklyarov // 4th International Scientific Conference «Advances
in pharmacology and pathology of the digestive tract», Kiev (Ukraine),
September 26 – 28, 2012: abstract book. – 2012. – P. 37.
14.Fomenko I.S. Pecularities of the Changes of NO-synthase/arginase system in
digestive organs under the conditions of stress and COX-1/COX-2, COX-2/5-
LOX blockage / I.S. Fomenko, N.B. Panasyuk, I.I. Ilkiv, T.I. Bondarchuk, P.A.
Sklyarov, V.Y. Yemelyanenko, N.V. Denisenko, L.P. Biletska, A.Y. Sklyarov //
The 8th International Symposium on Cell/Tissue Injury and
Cytoprotection/Organoprotection, Budapest, (Hungary), September 24-26, 2014.
– Digestive diseases and sciences. – 2014 – Vol. 59. – P. 1654-1655.
15.Фоменко І.С. Особливості змін активності системи NO-синтаза/аргіназа в
органах травної системи за стресу та блокування ЦОГ-1/ЦОГ-2, ЦОГ-2/5-
ЛОГ/ І.С. Фоменко, Н.Б. Панасюк, Т.І.Бондарчук, Н.В. Денисенко, І.І.
Ільків, П.О. Скляров, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // XI Український
біохімічний конгрес, Київ (Україна), 6-10 жовтня 2014. – Ukr. Biochem. J. –
2014. – Vol. 86, № 5 (Suppl. 1). – P. 117.
 238

РОЗДІЛ 7

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ NO ТА Н2S-СИНТЕЗУЮЧИХ ЕНЗИМІВ ТА

СИСТЕМ ЦОГ/ПГ ТА ЛОГ/ЛТ У СОТК ЗА УМОВ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ

7.1 Визначення показників обміну NO, Н2S та процесів ліпопероксидації в

СОТК за умов впливу НПЗП та експериментального виразкового коліту

З даних літератури відомо, що розвиток виразкового коліту

супроводжується підвищенням інфільтрації СОТК нейтрофілами та
моноцитами, які при активації виділяють прозапальні цитокіни – TNF-α, IFN-γ,
IL-1β та кисневі радикали, внаслідок чого підвищується та активність iNOS,
ЦОГ-2, синтез ядерного транскрипційного фактору NF-kappaB, та зростають
процеси пероксидного окиснення ліпідів. Це призводить до виникнення
деструктивних ушкоджень СОТК – порушується слизовий бар’єр,
спостерігаються набряк, виразки, ерозії, крововиливи [69, 231, 314]. Відомо,
що деструктивні зміни СОТК при виразковому коліті пов’язані зі зростанням
активних форм кисню та ліпідних радикалів, підвищенням синтезу NO
унаслідок підвищення експресіїі NOS епітеліальними клітинами, макрофагами,
нейтрофілами, які інфільтрують пошкоджену слизову оболонку.
Не зважаючи на чисельні відомості про роль NO-синтазної системи в
розвиту патохімічних змін при виразковому коліті [69, 372], питання про її
значення залишається дискутабельним, так само як і роль системи ЦОГ/ПГ.
Стосовно визначення ролі Н2S в патогенезі виразкового коліту, то незважаючи
на значний інтерес, прикутий до цього газового медіатора та численні
дослідження, які проводяться в цьому напрямку останнім часом [126, 192, 331,
424] його значення з’ясоване недостатньо, а дані часто суперечливі. Значний
науковий інтерес викликає також взаємозв’язок між системами синтезу Н2S та
NO за умов ульцерогенезу в товстій кишці. Тому на наступній стадії
досліджень нами було проведено експериментальне з’ясування впливу
 239

інгібіторів ЦОГ на тлі виразкового коліту на показники NO та Н2S-синтезуючих

систем, ліпопероксидації та активності ензимів антиоксидантного захисту.
Моделювання ацетатно-кислого експериментального коліту призводило
до розвитку СГУ товстої кишки з наявністю виразкових дефектів, ерозій,
масивних і крапкових крововиливів (рис 7.1 – 1). Отримані результати
відповідають даним літератури в яких продемонстровано, що
експериментальний виразковий коліт супроводжується розвитком
деструктивних змін, які проявлялися порушенням слизового бар’єру СОТК,
деструктивними змінами її компонентів, наявністю набряку, глибоких ерозій,
інфільтрацією поліморфноядерними лейкоцитами, а також лімфоцитами [69]. В
наших дослідженнях загальна площа СГУ складала 77,2±25,1 мм2 (рис. 7.2 - A),
ІДУ склав – 4,6 ±0,69 бала (рис. 7.2 - B).

1 2

3 4
Рис. 7.1. Макроскопічний статус СОТК за умов дії НПЗП на тлі коліту. 1 –
ацетатно-кислий коліт; 2 – вплив напроксену на тлі коліту; 3 – дія АТВ-346 на
тлі коліту; 4 – вплив блокування ЦОГ-2 на тлі коліту.

Попередніми дослідженнями показано, що самостійне застосування

неселективних інгібіторів ЦОГ, традиційних НПЗП (індометацину, напроксену,
диклофенаку) також чинило ульцерогенні ефекти в слизовій оболонці тонкої
кишки [409, 413]. У наших дослідженнях використання введення напроксену в
дозі 10 мг/кг на тлі виразкового коліту не потенціювало ульцерогенезу, проте й
не чинило цитопротективного ефекту (рис. 7.1 – 2). За таких умов загальна
 240

площа СГУ складала 73,2±11,1 мм2 (рис. 7.2 – A), ІДУ становив – 4,0 ±0,52 бали
(рис. 7.2 – B).

100 6
90
** **
5
80 * *
70 # 4
60

бали
## ##
мм2

50 3
##
40
* 2
30
20 * * 1 *
10 *
* 0 *
0
1 3 *
1 2 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 7.2. Площа (А) та індекс СГУ (В) у СОТК щурів за умов впливу НПЗП на
тлі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий коліт;
3 – вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту; 5 – вплив
блокування ЦОГ-2 на тлі коліту. * – P≤0,05, ** – P≤0,01 у порівнянні з
# ##
показниками тварин контрольної групи; – P≤0,05, –P≤0,01 у порівнянні з
показниками при коліті

Використання H2S-зв’язаного НПЗП – АТВ-346 на тлі експериментального

виразкового коліту суттєво покращувало морфологічний стан СОТК (рис. 7.1 –
3). При цьому поверхня СОТК залишались сильно гіперемованою, проте площа
та ІДУ виразкових ушкоджень були значно нижчими, порівняно як із
показниками тварин з колітом, так і з дією напроксену на тлі коліту (рис. 7.2).
Оскільки АТВ-346 є похідним від напроксену, що відрізняється від
«батьківської» молекули наявністю H2S-вивільняючої послідовності, то усі
ефекти, що відрізняють АТВ-346 та напроксен, зумовлені саме впливом H2S.
Тому, можна зробити висновок про цитопротективну дію цього газового
медіатора за умов моделі гострого виразкового коліту.
 241

Інгібування ЦОГ-2 целекоксибом призводило до зниження площі

деструктивних ушкоджень СОТК на 20 % (Р≤0,01) та ІДУ на 35% (Р≤0,01).
Целекоксиб, володіючи протизапальною дією, інгібував ЦОГ-2 та синтез нею
ПГ, медіаторів запалення при виразковому коліті, проте зниження площі СГУ
та ІДУ за умов його впливу було менш вираженим, ніж при дії АТВ-346
(рис.7.2).
Враховуючи важливе значення H2S у реалізації механізмів цитопротекції,
на наступному етапі досліджень нами було визначено його вміст в сироватці
крові та рівень експресії гену Cbs в СОТК за умов експериментального
виразкового коліту та впливу НПЗП. Моделювання коліту супроводжувалось
зниженням концентрації H2S на 14 % (Р0,05) в сироватці крові (рис. 7.3) та
рівня експресії гена Cbs на 26 % (Р0,01) в СОТК (рис. 7.4).

100
90 ##
80 *
70
*
мкмлоь/л

60
50
40 *
30
*
20
10
0
1 2 31 4 5

Рис. 7.3. Концентрація H2S у сироватці крові щурів за умов впливу НПЗП на
тлі коліту (Мm, n=5-8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий
коліт; 3 – вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту; 5 –
вплив блокування ЦОГ-2 на тлі коліту. * – P≤0,05 у порівнянні з показниками
тварин контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при коліті

Дані літератури стосовно зміни концентрації H2S в СОТК при коліті є

доволі суперечливими. З одного боку, було описано зростання його вмісту при
 242

DNBS-коліті [126, 193, 331, 424], разом з тим підвищення концентрації

гідрогенуу сульфіду асоціюють із розвитком дисбіозу [112]. Враховуючи, що
DNBS-коліт – модель, що демонструє зміни в товстій кишці при хронічному
запальному процесі, а введення 4 % ацетатної кислоти відображає гострий
ульцерогенез, можна припустити, що на перших етапах формування виразки в
СОТК рівень H2S знижується, а далі суттєво зростає. Окрім цього гостра модель
виразкового коліту не передбачає тривалої експозиції, достатньої для значних
змін видового складу пристінкової мікрофлори. Не зважаючи на це не викликає
сумніву факт, що використання донорів синтезу гідрогену сульфіду, зокрема
NaHS суттєво покращує клінічну картину перебігу експериментального
виразкового коліту.
Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном за умов експериментального
коліту супроводжувалось тенденцією до подальшого зниження концентрації
H2S у сироватці крові та до значного падіння (більш ніж удвічі P≤0,01) рівня
експресії гена Cbs в СОТК, яке на перших етапах запалення може бути
критичним внаслідок втрати протизапальних властивостей гідрогену сульфіду
(рис. 7.4, рис. 7.5).

Рис. 7. 4. Рівень експресії гена Cbs у СОТК щурів за умов впливу НПЗП на тлі
коліту.1 – контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив
напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Введення АТВ-346 на 12 % підвищувало рівень H2S у сироватці крові,

повертаючи їх до рівня контрольних значень. Рівень експресії гена Cbs в СОТК
 243

за таких умов був більш ніж удвічі (Р0,01) вищим, ніж за умов впливу
напроксену на тлі оцтового коліту, проте все ще значно нижчим ніж у тварин
контрольної групи (рис. 7.5).

0,35

0,3
Відносна експресія
0,25 **
**
(Сbs/Actb)

0,2

0,15
## *
*
0,1
*
*
0,05

0
1
1 2 3 4

Рис. 7.5. Рівень експресії гена Cbs за умов у СОТК щурів за умов впливу НПЗП
на тлі коліту (Мm, n=5). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий
коліт; 3 – вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. ** –
##
P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи; – P≤0,01 у
порівнянні з показниками при коліті.

Таким чином, нами показано, що ступінь ушкодження СОТК у значній мірі

корелює із рівнем H2S та експресією ферменту CBS, що його синтезує. Тому
серед перспективних розробок лікувальних засобів терапії неспецифічного
виразкового коліту та хвороби Крона – донори H2S, або сполуки, спроможні
його вивільняти або стимулювати експресію генів, що кодують ферменти його
синтезу [147].
Передбачувано при ацетатно-кислому коліті спостерігалось зростання
рівня нітрит-аніону на 42 % (P≤0,01) на суми нітрит-аніон+нітрат-аніон на 30 %
(P≤0,01) (рис. 7.6), що відповідає даним літератури [69] і є одним із чинників
формування ерозивно-деструктивних змін на поверхні СОТК.
 244

Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном на тлі експериментального

коліту супроводжувалося тенденцію до зниження рівня NO2- та статистично
достовірного зменшення на 23,6 % (Р0,05) суми нітрит-аніон+нітрат-аніон.
Ще більш виражене зниження рівня стабільних метаболітів NO
спостерігали при використанні АТВ-346 на тлі коліту (рис. 7.6): концентрація
нітрит-аніону за таких умов знижувалась на 34 % (Р0,01), а суми нітрит-
аніон+нітрат-аніон – на 29 % (Р0,01) у порівнянні з показниками при коліті.
Найімовірніше такі суттєві зміни концентрації стабільних радикалів були
замовленні вивільненням Н2S з АТВ-346 і доводять існування метаболічних
взаємозв’язків двох досліджуваних газотрансміттерів в СОТК не тільки при
стресі, але й при виразковому коліті.
Натомість, за умов селективного інгібування ЦОГ-2 целекоксибом рівень
нітрит-аніону статистично достовірно не змінювався, залишаючись на рівні
показників при коліті.

3 50
45
**
**
2,5 40
##
## 35 ##
2
*
мкмоль/г

мкмоль/г

30
*
1,5 25
*
* 20
1
15

0,5 10
5
0 0
1 2 13 4 5 1 2 13 4 5

А В
Рис. 7.6. Концентрація нітрит-аніону (А) та суми нітрит-аніон+нітрат-аніон (В)
в гомогенатах СОТК за умов у щурів за умов впливу НПЗП на тлі коліту (Мm,
n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив
напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту; 5 – вплив блокування
ЦОГ-2 на тлі коліту. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин
контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками при коліті
 245

З даних літератури відомо, що при виразковому коліті зростає експресія

гена Nos2, що кодує iNOS [372]. В наших дослідженнях перректальне введення
ацетатної кислоти зумовлювало закономірне підвищення рівня експресії цього
гена підвищувався майже утричі (Р0,01), (рис. 7.7, 7.8).
Комбінований вплив експериментального коліту та неселективного
інгібування ЦОГ напроксеном призводив до зниження рівня експресії гена
Nos2 в СОТК майже удвічі (Р0,0), що, імовірно, пов’язане зі зниженням рівня
ПГЕ2, котрий чинить активувальний вплив на експресію генів, що кодують
iNOS.

Рис. 7.7. Рівень експресії гена Nos2 у СОТК щурів за умов впливу НПЗП на тлі
коліту. 1 – Контрольні тварини; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив
напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Ще більш виражене зниження зниження рівня експресії гена Nos2 (з

практичним поверненням до рівня норми) спостерігали при дослідженні впливу
АТВ-346 на тлі коліту (рис. 7.7, 7.8).
Дані літератури стосовно впливу H2S рівень експресії генів,
відповідальних за синтез NO є доволі суперечливими. Одними вченими
показано, донори H2S підвищують експресію iNOS [124], у інших дослідженнях
представлено протилежний ефект [358]. Наша робота доводить, що за умов
виразкового коліту H2S, вивільнений з АТВ-346 чинить виражений
 246

пригнічуючий вплив на рівень експресії гена Nos2. Слід зазначити, що при ВІС
також мало місце зниження експресії гена Nos2, проте воно було менш
вираженим, порівняно із впливом напроксену. Тож вплив на регуляцію
експресії визначається, в першу чергу, метаболічними умовами.

1
0,9 **
0,8
Відносна експресія

0,7
(Nos2/Actb)

0,6
*
0,5 ##

0,4 *
0,3 ##

0,2
0,1
0
1
1 2 3 4

Рис. 7.8. Рівень експресії мРНК гена Nos2 у СОТК щурів за умов впливу НПЗП
на тлі коліту (Мm, n=5). 1 – Контрольні тварини; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3
– вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. ** – P≤0,01у
##
порівнянні з показниками тварин контрольної групи; – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при коліті

Патохімічні зміни при експериментальному ацетатно-кислому коліті

стосувалися не лише зміни рівня експресії, але й торкалися коливань його
активності. Розвиток СГУ в СОТК, супроводжувався активацією NO-синтаз:
активність загальної NOS зросла на 145 % (з 1,09±0,09 до 2,68±0,58
нмольНАДФН2/хвг, Р≤0,01), еNOS – на 21%, іNOS – в 6,9 разів (Р<0,01)
(табл. 7.1).
Усі досліджувані НПЗП знижували активність NOS, головним чином,за
рахунок зниження активності ії індуцибельної ізоформи. Набільш виражний
ефект чинив АТВ-346, який знижував активність іNOS в 2,5 рази (Р0,01)
порівняно із показниками при ацетатно-кислому коліті. Імовірно зменшення
 247

активності іNOS було наслідком зниження рівня експресії гена Nos2. Натомість
селективний інгібітор ЦОГ-2 целекоксиб меншою мірою вплинає на активність
обидвох ізоформ NOS спричинюючи зниження активності іNOS 0,740,15, а
сNOS до 0,8270,19 нмольНАДФН2/хвг.

Таблиця 7.1
Активність ізоформ NOS у СОТК щурів за умов впливу НПЗП на тлі
коліту (М±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
Тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Інтактні
1,090±0,09 0,24±0,07 0,85±0,09
тварини
Коліт 2,68±0,58** 1,65±0,05** 1,03±0,32
Коліт +
1,330,11## 0,690,13## 0,690,09#
напроксен
Коліт +
1,670,09## 0,660,12## 0,750,11
АТВ-346
Коліт +
1,520,07## 0,740,15## 0,8270,19
целекоксиб
Примітка: * – P≤0,05, ** – P≤0,01, у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи ВІС; # – P≤0,05, ##
– P≤0,01 у порівнянні з показниками при
ВІС

Відповідно до зростання активності NOS в СОТК, рівень L-аргініну в

сироватці крові знижувався, а при використанні НПЗП зростав, проте все ще не
повертаючись до рівня норми (рис. 7.9). Найбільш виражений ефект на рівень
концентрації L-аргініну чинив напроксен, що підвищував цей показник на 40 %
(Р≤0,01), тоді як за умов блокування ЦОГ-2 значення концентрації L-аргініну
практично не відрізнялися від ацетатно-кислого коліту. Таким чином,
 248

показники вмісту L-аргініну були зумовлені змінами активності ізоформ NOS і

відображали перемикання обміну L-аргініну на окисний шлях.

50
45
40
35 ##

мкг/л 30
25
**
20
15
10
5 *
0
1 2 13 4 5

Рис. 7.9. Концентрація L-аргініну у* сироватці крові щурів за умов впливу

НПЗП на тлі коліту (Мm, n=8). 1 *– Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-
кислий коліт; 3 – вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту;
5 – вплив блокування ЦОГ-2 на тлі коліту. ** – P≤0,01 у порівнянні з
показниками тварин контрольної групи; ## – P≤0,01 у порівнянні з показниками
при коліті.

Особливості впливу НПЗП при коліті в першу чергу пов’язані з

інгібуванням рівня активності ЦОГ, тому на наступному етапі ми визначили
рівень експресії гена Ptgs2, що кодує ензим у щурів. При експериментальному
коліті експресія мРНК цього гену зростала на 53 % (Р≤0,05) (рис. 7.10, 7.11).
Введення напроксену чи АТВ-346 спричинювало зниження рівня експресії
гена Ptgs2, проте зміни були статистично недостовірними (рис.7.10, 7.11).
Таким чином, неселективні інгібітори впливають на активність, але не на
експресію ЦОГ-2.
Розвиток експериментального виразкового коліту супроводжувався
значним (більш ніж втричі, Р≤0,01) зростанням активності мієлопероксидази в
СОТК (рис.7.12–А), що свідчить про розвиток запального процесу та
узгоджується з даними літератури [452].
 249

Рис. 7.10. Рівень експресії гена Ptgs2 у СОТК за умов впливу НПЗП на тлі
коліту. 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив
напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. М – маркер
молекулярної маси; Н-ПЛР – негативний контроль ПЛР

Неселективне інгібування ЦОГ напрокеном та селективне блокування

ЦОГ-2 целекоксибом змінювало активність цього прозапального ензиму
незначно, тоді як використання H2S-зв’язаного НПЗП АТВ-346 знижувало
рівень активності мієлопероксидази на 43 % (Р≤0,01).

0,6 **
0,5
Відносна експресія

0,4
(Ptgs2/Actb)

*
0,3

0,2
*
0,1
*
0
1 2 1 3 4

Рис. 7.11. Рівень експресії гена Ptgs2 у СОТК щурів за умов впливу НПЗП на
тлі коліту (Мm, n=5). 1 – Контрольні тварини; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 –
**
вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту. P≤0,05
порівняно з показниками інтактних тварин
 250

Отримані дані узгоджуються з описаними у попередніх розділах 5 та 6

даних про властивість H2S інгібувати мієлопероксидазу внаслідок гальмування
інфільтрації макрофагами. Варто зауважити, що селективне інгібування ЦОГ-2
целекоксибом практично не впливало на активність мієлопероксидази при
виразковому коліті в СОТК.
В результаті моделювання виразкового коліту спостерігали значне
посилення процесів ліпопероксидації в СОТК, про що свідчило зростання
удвічі (P≤0,01) концентрації ТБК-активних продуктів (рис. 7.12 – В).

6 700
**
5 600 **

500
4 ##
мкмоль/г
* 400
## *
МО

3 ##
* ##
300
*
2
200
1 100

0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 7.12. Активність мієлопероксидази (А) та концентрація ТБК-активних
продуктів у гомогенатах СОТК щурів за умов впливу НПЗП на тлі коліту
(Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив
напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на тлі коліту; 5 – вплив блокування
##
ЦОГ-2 на тлі коліту. – P≤0,01 у порівнянні з показниками при коліті; ** –
P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Використання усіх досліджуваних НПЗП на тлі коліту призводило до

статистично достовірного зниження рівня ліпоперокидації, що може бути
свідчення того, що ендогенні простагландини, що синтезуються ЦОГ-1 та ЦОГ-
2 відіграють роль у перебігу оксидативних процесів. Серед досліджуваних
 251

НПЗП, найбільш виражений ефект чинив АТВ-346, проявляючи антиоксидантні

властивості гідрогену сульфіду. В попередніх дослідженнях, описаних у розділі
5 не було зафіксовано антиоксидантного ефекту H2S, вивільненого з АТВ-346 в
СОТК та СОШ в разів ведення його в дозі 10 мг/кг на тлі ВІС.
Проте слід зазначити, що саме при ацетатно-кислому коліті відбувається
різке зростання оксидативних процесів, імовірно, саме за таких умов, в першу
чергу проявляються антиоксидантні властивості H2S.
Відповідно до зростання інтенсивності процесів ліпопероксидації в СОТК
при експериментальному ацетатно-кислому коліті зростала активність
ферментів антиоксидантного захисту СОД та каталази на 66% та 86 % (P≤0,01),
відповідно (рис. 7.13).

60 45

** 40 **
50
35
мкмольН2О2/хвг

40 30
МО102

* # 25 *
30
20
* ## *
20 15
10
10
5
0 0
1 2 13 4 5 1 2 31 4 5

А В
Рис. 7.13. Активність СОД (А) та каталази (В) у гомогенатах СОТК щурів за
умов впливу НПЗП на тлі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольна група тварин; 2 –
ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив напроксену на тлі коліту; 4 – дія АТВ-346 на
тлі коліту; 5 – вплив блокування ЦОГ-2 на тлі коліту. ## – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при коліті; ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи.

Застосування напроксену, АТВ-346 та целекоксибу на тлі впливу

експериментального коліту знижувало активність СОД на 36%, 35% та 56 %,
 252

відповідно, порівняно до самостійного впливу 4 % оцтової кислоти. Активність

каталази також знижувалась при введенні НПЗП, проте зафіксовані зміни не
були статистично достовірними (рис.7.13 - В).
Отже, інгібування ЦОГ НПЗП зменшувало інтенсивність процесів
ліпопероксидації, що супроводжувалось зниженням вмісту ТБК-активних
продуктів та рівня активності СОД та каталази. Підсумовуючи результати
лослідження впливу НПЗП на біохімічні процеси в СОТК за умов моделювання
експериментального коліту варто зазначити наступне. За умов використання
АТВ-346 на тлі експериментального виразкового коліту спостерігали суттєве
покращення морфологічної картини, що супроводжувалось зниженням площі
та ІДУ СГУ в СОТК, при цьому цитопротективний ефект цього засобу був
більш виражений, ніж напроксену чи целекоксибу, що обумовлено виліденням
H2S. Неселективне інгібування ЦОГ напроксеном супроводжувалось
зниженням вмісту H2S в сироватці крові та рівня експресії гена Cbs. За умов
використання АТВ-346, ці показники були суттєво вищими і наближались до
контрольних величин.
Рівень експресії гена Nos2 та активність iNOS суттєво зростали за умов
експериментального коліту. Введення напроксену та АТВ-346 знижували ці
показники. АТВ-346 за рахунок вивільнення H2S проявив протизапальну та
антиоксидантну дії при оцтовому коліті, що супроводжувались зниженням
активності мієлопероксидази, рівня експресії гена Ptgs2 та концентрації ТБК-
активних продуктів в СОТК, що у цілому обумовлює більш виражений
цитопротекторний вплив, на відміну від впливу напроксену.

7.2. Вплив інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ на морфологічний стан,

показники NO-синтазної системи та процеси ліпопероксидації в СОТК щурів за
умов експериментального виразкового коліту

Враховуючи вагомість впливу систем L-аргінін/NOS/NO та 5-ЛОГ/ЛТВ4 у

патохімічних змінах при неспецифічному виразковому коліті, на наступному
 253

етапі досліджували ефект дії інгібіторів iNOS та 5-ЛОГ на тлі

експериментального коліту. У якості інгібітора іNOS було використано
аміногуанідин, цитопротективні ефекти якого в СОТК були описані раніше
[69]. Інгібування активності 5-ЛОГ проводили селективним блокатором АА861,
а для більш глибокого аналізу взаємозв’язку між ЦОГ-2/5-ЛОГ був
використаний інгібітор подвійної дії ЦОГ/ЛОГ – сполука 2A5DHT.
Очікувано, введення аміногуанідину призводило до зменшення площі СГУ
СОТК до 69,6±19,2 мм2 (на 23 %), що відповідає даним літератури [69]. При
цьому деструктивні зміни проявлялись окремими ерозіями і крововиливами
поміж складками кишки (рис. 7.13, рис. 7.14 – А). ІДУ складав 3,7±0,67 бали
(рис. 7.14 – В).

1 2

3 4
Рис. 7.13. Макроскопічний статус СОТК за умов дії інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та
ЦОГ/ЛОГ на тлі коліту. 1 – Ацетатно-кислий коліт; 2 – вплив аміногуанідину
на тлі коліту; 3 – дія АА 861 на тлі коліту; 4 – вплив 2A5DHT на тлі коліту

Селективне інгібування 5-ЛОГ також призводило до зниження площі та

ІДУ СОТК, практично до співрозмірних з впливом інгібітора iNOS
аміногуанідину, площа СГУ за таких умов становила 67,9±5,9 мм2, а ІДУ
становив 3,74±0,32 (рис.7.14).
Проте найбільш істотного цитопротективного ефекту при
експериментальному коліті вдалось досягти шляхом подвійного інгібування
ЦОГ та ЛОГ структурним аналогом дарбуфелону, сполукою 2A5DHT. В такому
 254

випадку площа СГУ знижувалась на 52 % і становила 37,2±4,1 мм2, а ІДУ

знижувався удвічі (P≤0,01) у порівнянні з показниками при ацетатно-кислому
коліті.
Отримані дані вказують на принципово важливу роль ЦОГ шляху обміну
арахідонової кислоти. Проте шляхом інгібування ЦОГ за участі НПЗП
(розділ.7.1) нам не вдалося досягнути такого ефекту. Отже, найвищого ступеня
цитопротекції у СОТК можна добитися шляхом одночасного інгібування ЦОГ
та ЛОГ.

100 6
** **
90
5
80
70
4
60 * *
бали
мм2

##
50 ## 3
* *
40
30 2
20
1
10
0 0
1 2 1 3 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рисунок 7.14. Площа (А) та індекс СГУ (В) у СОТК щурів за умов дії інгібіторів
iNOS, 5-ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ на тлі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2
– ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив аміногуанідину на тлі коліту; 4 – дія АА 861
##
на тлі коліту; 5 – вплив 2A5DHT на тлі коліту. – P≤0,01 у порівнянні з
показниками при коліті; ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками у тварин
контрольної групи

Як було зазначено в розділі 7.1 моделювання коліту супроводжувалось

зростанням концентрації нітрит-аніону в СОТК. Селективне інгібування iNOS
аміногуанідином на тлі коліту закономірно зумовлювало зниження його
 255

концентрації на 33 % (Р≤0,01), його вміст був навіть нижчим за норму і

становив 1,61±0,05мкмоль/г (рис. 7.15).
Не зважаючи на значні цитопротективні ефекти інгібування ЦОГ/ЛОГ та
5-ЛОГ, достовірного впливу на зміни концентрацію нітрит-аніону вони не
чинили. Проте, варто зазначити тенденцію до її зниження у випадку введення
обидвох інгібіторів.

3
**
2,5

##
2
*
мкмоль/г

1,5
*
1

0,5

0
1 2 31 4 5

Рис. 7.15– Концентрація нітрит-аніону в гомогенатах СОТК за умов дії

інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ на тлі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив аміногуанідину на тлі коліту; 4 –
##
дія АА 861 на тлі коліту; 5 – вплив 2A5DHT на тлі коліту. – P≤0,01 у
порівнянні з показниками при коліті; ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
тварин контрольної групи

Закономірно активність NOS знижувалась при введенні аміногуанідину

шляхом зменшення активності iNOS на 44 % (P≤0,01) у порівнянні з колітом
(таб. 7.2). Такі ефекти узгоджуються з даними літератури, в яких показано, що
амногуанідин спроможний інгібувати iNОS в 5,5 раз ефективніше, ніж nNOS та
в 11 активніше, ніж eNOS. Як було показано раніше [304] саме інгібування
iNOS, знижує вміст пероксинітриту, і нітротирозину і призводить до зниження
площі деструктивних ушкоджень при TNВS-індукованому коліті.
 256

Аміногуанідин також спроможний інгібувати диамінооксидазу та може

виступати у якості антиоксиданта.

Таблиця 7.2.
Активність ізоформ NOS в СОТК за умов дії інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та
ЦОГ/ЛОГ на тлі коліту (M±m, n=8)
Групи Активність NOS Активність iNOS Активність cNOS
тварин (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг) (нмольНАДФН2/хвг)

Контрольні
1,090±0,09 0,24±0,07 0,85±0,09
тварини
Коліт 2,68±0,58## 1,65±0,05## 1,03±0,32
Коліт +
1,590,22** 0,930,10** 0,660,15*
аміногуанідин
Коліт +
1,640,39 0,910,13 0,730,15
АА 861
Коліт+2A5DHT 1,080,07** 0,480,15** 0,590,17
Примітка: * P≤0,05, ** P≤0,01 порівняно до показників ВІС; # P≤0,05, ##P≤0,01 у
порівнянні з показниками тварин контрольної групи

Слід зазначити, що активнівність iNOS також знижувалась при інгібуванні

5-ЛОГ та подвійному ЦОГ/ЛОГ інгібуванні (табл.7.2). Природа такої
інгібуючої дії суттєво відмінна від впливу аміногуанідину і пов’язана у першу
чергу з інгібуванням ЦОГ, що було вже описано у попередніх розділах. Вплив
інгібітора 5-ЛОГ АА 861 на активність NOS свідчить про те, що ЛОГ-шлях
обміну арахідонової кислоти та його продукти також залучені до регуляції
активності NOS. Проте ефект АА 861 на активність ізоформ NOS можна
розглядати тільки як тенденцію, бо статистично достовірних змін нами
відмічено не було.
Рівень L-аргініну в сироватці крові за умов інгібування iNOS
аміногуанідином та подвійного ЦОГ/ЛОГ блокування при експериментальному
 257

оцтовому коліті зростав на 63 % та 64 % (P≤0,01), відповідно, тоді як 5-ЛОГ

інгібітор проявляв лише тенденцію до зміни вмісту L-аргініну, що виражено
корелює зі змінами активності iNOS (рис.7.16-А).

50 700
45
600 **
40 ## ##
35 500
##

мкмоль/г
30 400 ##
мкг/л

25 ** *
300
20 *
15 200
10 * 100
5
* 0
0
1 1
1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 7.16. Концентрація L-аргініну (А) в сироватці крові та ТБК-активних
продуктів (В) в гомогенатах СОТК за умов дії інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та
ЦОГ/ЛОГ на т лі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольні тварини; 2 – ацетатно-
кислий коліт; 3 – вплив аміногуанідину на тлі коліту; 4 – дія АА 861 на тлі
коліту; 5 – вплив 2A5DHT на тлі коліту. ** – P≤0,01 у порівнянні з показниками
#
при ацетатно-кислому коліті; – P≤0,05 у порівнянні з показниками тварин
контрольної групи

Отже, різке зниження активності iNOS за умов блокування активності

ЦОГ-2/5-ЛОГ речовиною 2A5DHT на тлі коліту призводить до зростання
концентрації L-аргініну у плазмі крові. Тоді як, активність iNOS співрозмірно
змінюються при дії селективного блокатора аміногуанідину та АА 861,
концентрація L-аргініну більш виражено зростала при дії блокатора iNOS.
Як було зазначено вище, аміногуанідин володіє антиоксидантними
властивостями. В наших дослідженнях ці властивості проявлялись в зниженні
ним концентрації ТБК-активних продуктів на 28% (P≤0,01), порівняно з
 258

оцтовим колітом. Ще більш виражену дію спостерігали при використанні

сполуки 2A5DHT, котра знижувала рівень ліпопероксидації на 40 % (P≤0,01)
(рис. 7.16 – В). Натомість, дія АА 861 не призводила до зменшення рівня ТБК-
активних продуктів.
Стосовно впливу досліджуваних інгібіторів на активність СОД, то хоча і
аміногуанідин і АА 861 знижували цей показник порівняно з колітом, проте
лише при введенні сполуки 2A5DHT спостерігали статистично достовірні
зміни, котрі, вочевидь, були пов’язані зі зниженням утворення активних форм
кисню унаслідок антиоксидантного впливу похідного тіадолідинону (рис.7.17 -
А).

60 45
40 **
50 **
35
мкмольН2О2/хвг

40 30
МО102

25
* ## *
30 20
* 15 *
20
10
10 5
0
0 1
1 2 13 4 5 1 2 3 4 5

А В
Рис. 7.17. Активність СОД (А) та каталази (В) в гомогенатах СОТК за умов дії
інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ на тлі коліту (Мm, n=8). 1 – Контрольні
тварини; 2 – ацетатно-кислий коліт; 3 – вплив аміногуанідину на тлі коліту; 4 –
дія АА 861 на тлі коліту; 5 – вплив 2A5DHT на тлі коліту. * – P≤0,05, ** –
# ##
P≤0,01 у порівнянні з показниками тварин контрольної групи; – P≤0,05, –
P≤0,01 у порівнянні з показниками при ацетатно-кислому коліті

Коливання активності каталази були дуже подібними в усіх групах тварин,

що на тлі коліту отримували інгібітори, але в жодній групі не сягали
статистично достовірних значень (рис. 7.17 –В).
 259

Отримані результати стосовно впливу інгібіторів iNOS, 5-ЛОГ та

ЦОГ/ЛОГ на тлі експериментального коліту можна узагальнити наступним
чином. Введення аміногуанідину зумовило зниження площі СГУ, рівня нітрит-
аніону, активності iNOS та ТБК-активних продуктів у порівнянні з
відповідними показниками за умов коліту. Його цитопротективні властивості
доводять вагому роль iNOS у патогенезі виразкового коліту.
Селективне інгібування 5-ЛОГ сполукою АА 861 знижувало площу СГУ,
проте вплив цього інгібітора на решта досліджуваних показників був менш
вираженим, що свідчить про те, що 5-ЛОГ не відіграє провідної ролі у
формуванні деструктивних ушкоджень в СОТК на тлі оцтово-кислого коліту.
Використання інгібітора ЦОГ-2/5-ЛОГ дії сполуки 2A5DHT зумовлювало
значну цитопротективну дію, більш виражену у порівнянні з аміногуанідином
та АА 861, що виражалась у зменшенні площі СГУ, зниженні активності iNOS
та концентрації ТБК-активних продуктів.
Проводячи порівняльний аналіз результатів впливу НПЗП та інгібіторів
NOS, ЛОГ та ЦОГ/ЛОГ, можна зробити наступні висновки:
1. Моделювання коліту шляхом введення 4%-ацетатної кислоти, що
відображає модель гострого коліту супроводжувалось зниженням концентрації
H2S в сироватці крові та рівня експресії гена Cbs в СОТК. Використання H2S-
вивільняючого НПЗП АТВ-346 значною мірою стабілізувало ці показники, і
демонструвало найвищий рівень цитопротективної дії, що доводить ключову
роль дефіциту гідрогену сульфіду в гострий період формування виразкових
ушкоджень в СОТК.
2. Використання неселективного інгібітора ЦОГ напроксену та H2S-
вивільняючого засобу АТВ-346 при коліті призводило до зниження рівня
експресії гена Nos2 та активності iNOS в СОТК. Експресія гена Ptgs2 за таких
умов проявляла тенденцію до зниження.
3. Найбільш виражений вплив на процеси ліпопероксидації при коліті
чинили АТВ-346 за рахунок вивільнення H2S та інігібутор ЦОГ/ЛОГ 2A5DHT
 260

за рахунок самостійних антиоксидантних властивостей тіазолідинонів та

інгібування ЛОГ-шляху метаболізму арахідонової кислоти.

Отримані результати були описані в наступних публікаціях:

1. Fomenko I.S. Comparison of dual acting drugs and conventional NSAIDs
towards parameters of NO – synthase system and oxidative stress in mucosal
membrane of large intestine of rats with experimental ulcerative colitis / A.Ya.
Sklyarov, R.B. Lesyk, N.B. Panasyuk, I.S. Fomenko, D.Ya. Havryluk //
Biopolymers and Cell. – 2011. – Vol. 27. - №2. – P. 147 – 153.
2. Фоменко І.С. Вплив вітаміну С на механізми цитопротекції,
ліпопероксидації та активність NO-синтаз при стресі та
експериментальному коліті ущурів / Н.Р. Шамро, Н.Б. Панасюк,
І.С.Фоменко, О.Я.Скляров // Вісник проблем біології і медицини . – 2011. –
86, №3.- С.159-163.
3. Fomenko I.S. Role of nitric oxide-synthase and cyclooxygenase/lipooxygenase
systems in development of experimental ulcerative colitis / A.Yа. Sklyarov, N.B.
Panasyuk, I.S. Fomenko // J. Physiol. Pharmacol. – 2011. – Vol. 62, № 1 . – P.
65-73.
4. Фоменко І.С. Зміни активності NO – синтазної системи та аргінази у
слизовій оболонці товстої кишки при блокуванні прозапальних ензимів за
умов експериментального коліту / І.С. Фоменко, П.О. Скляров, Н.Б.
Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Таврійський медико- біологічний
вісник. – 2012. – т. 15, №3, ч.1. – С. 361–363.
5. Фоменко І.С. Активність NO-синтаз, вміст нітрогену оксиду та процеси
ліпопероксидації у шлунку та товстій кишці за умов стрептозотоцин
індукованої гіперглікемії / О.І. Децик, І.С. Фоменко, О.Я. Скляров //
Експериментальна фізіологія та біохімія. – 2011. – Т. 3 (55). – С. 7 – 12.
6. Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на стан
системи NO-синтаза/аргіназа у товстій кишці за умов стресу / І.С. Фоменко,
В.Ю. Ємельяненко, Н.Б. Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Матеріали
 261

VI науково-практичної конференції «Актуальні питання патології за умов

дії надзвичайних факторів на організм». – 31 жовтня — 1 листопада 2013 р.,
Тернопіль. – С. 288-289.
7. Fomenko I.S. // Role of NO – synthase and COX – 2/ 5 – LOX systems in the
mechanisms of development of experimental ulcerative colitis./ O.Ya. Sklyarov.,
Panasyuk N.B., Fomenko I.S.// 6-th Lviv – Lublin conference of experimental
and clinical Biochemistry. (Lublin, 13 – 14 may 2010), 2010. – Р. 25.
8. Fomenko I.S. Comparison of dual acting conventional NSAIDs towards
parameters of NO-synthase system and oxidative stress in mucosal membrane of
large intestine of rats with experimental ulcerative colitis / A.Ya. Sklyarov, R.B.
Lesyk, N.B. Panasyuk, I.S. Fomenko, D.Ya. Havryluk // Biopolymers &Сell . -
2011. – Vol. 27. - № 2. – P. 84.
9. Fomenko I.S. Role of COX/LOX systems and comparison of dual acting drugs
and conventional NSAIDs in development of experimental ulcerative colitis / N.
Panasyuk, I. Fomenko, A. Sklyarov // “The 19th United European
Gastroenterology Week”: Abstracts, 22 – 26th of October 2011, Stockholm. –
Stockholm, 2011. – P. А160.
10.Fomenko I.S. The role of proinflammatory enzymes(Nitric oxide – synthase,
cyclooxygenase/lipoxigenase) in the development of experimental ulcerative
colitis / O.Ya. Sklyarov, N.B. Panasyuk, I.S. Fomenko // 4th International
Scientific Conference «Advances in pharmacology and pathology of the digestive
tract - 2012» (26 – 28 september, Kiev, 2012). – 2012. – P. 65.
 262

РОЗДІЛ 8

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Не зважаючи на суттєві досягнення у вивченні етіології та патогенезу

виразкових захворювань шлунка та товстої кишки, широка розповсюдженість
цих патологій робить їх дослідження актуальною проблемою на сьогодні [1, 61,
71]. Найчастіше чинниками ульцерогенезу в травній системі служать гострі та
тривалі психоемоційні перенапруження (стрес), застосування нестероїдних
протизапальних препаратів (НПЗП) та порушення мікробіоценозу.
Стрес є одним із найпотужніших чинників розвитку деструктивних
ушкоджень в СОШ та СОТК [104, 123, 328], а дослідження молекулярних
механізмів його впливу є одним із найперспективніших напрямків сучасної
експериментальної гастроентерології. Не зважаючи на те, що концепція стресу
була розроблена Гансом Сельє в 30-х роках ХХ століття, особливості його
молекулярно-біохімічної дії на обмінні процеси у травній системі залишаються
недостатньо вивченими. Тому у наших дослідження було застосовано дві
моделі стресу: ВІС та АІС.
Найпотужнішим чинником ульцерогенезу при стресі служать
катехоламіни, що синтезуються у надмірних концентраціях внаслідок активації
системи гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз. Зокрема, саме адреналін
при стресі, вивільняючись у кров, чинить вазоконстрикторну дію, зумовлюючи
порушення кровоплину, ішемію слизової оболонки гастродуоденальної зони та,
як наслідок, різке зростання інтенсивності оксидативних процесів [271, 276,
465]. У наших дослідженнях введення адреналіну в моделі АІС зумовлювало
розвиток СГУ у пілоричній частині та тілі шлунка. Подібні морфологічні зміни
при введенні адреналіну були описані й раніше [30, 344]. Проте, в СОТК
жодних видимих методами морфометрії ознак деструкції нами виявлено не
було.
Вплив адреналіну – не єдиний чинник стресу, тому нами було використано
іншу модель – ВІС, яка згідно до існуючих уявлень стимулює в шлунку
 263

патохімічні зміни, які відбуваються за умов гострого стресу. Попередніми

дослідженнями [58] показано, що гострий та хронічний стрес зумовлювали
розвиток структурно-геморагічних ушкоджень СОШ різної площі. Так при 3
год ВІС площа СГУ становила 10,17±1,19 мм2, а при пролонгованому варіанті
моделі, що передбачає декілька разове повторення ВІС, вона сягала 20,45±3,92
мм2. Враховуючи те, що пролонгування стресових впливів підвищує їх
ульцерогенність, нами було застосовано два варіанти тривалості ВІС – 3,5
(класичний за Takagi [404]) та тривалий – упродовж 5 год. В обидвох випадках
розвивались СГУ СОШ у вигляді ерозій та точкових крововиливів,
розташованих, головним чином, вздовж складок фундальної частини шлунка.
Проте площа СГУ, була на 47 % більше при ВІС тривалістю 5 год. Слід
зазначити вищий ульцерогенний вплив ВІС тривалістю 3,5 год в наших
дослідженніх, у порівнянні з даними Нікольського І.С. та сп. [58]. Імовірно,
ідеться про різну стресорезистентність щурів [78]. При цьому, як і у випадку
АІС, жодних видимих макроскопічних ушкоджень СОТК виявлено не було
[31].
Біохімічна відповідь на стрес комплексна, а вивільнення катехоламінів не
єдина подія при стресі. Активується синтез таких гормонів, як глюкагон,
соматропін та ренін. Проте найвагомішу роль відіграє кортизол, за рівнем
зростання в крові якого прийнято оцінювати ступінь розвитку стресу [392]. В
наших дослідженнях зміни рівня кортизолу в крові за умов моделювання різних
видів стресу (ВІС та АІС) мали свої особливості: за умов ВІС концентрація
кортизолу різко зростала і залишалась на високому рівні протягом 5 год.
Водночас дія адреналіну не викликала зростання цього “стрес-гормонону”.
Отримані дані стосовно змін концентрації кортизолу дещо відрізняються від
описаних в літературі раніше. Так, в дослідженнях Берегового С.М. [7]
показано, що при ВІС тривалістю 3 год відбувалось зростання кортизолу більш
ніж удвічі, а в дослідженнях Фалалєєвої Т.М [86] на моделі «соціального
стресу» було показано зростання концентрації цього «стрес-гормону» на
417,5% у порівнянні з інтактними тваринами.
 264

Зростання рівня кортизолу при стресі прийнято вважати чинником

гастропротекції [182-185], оскільки він, при надходженні в систему
кровоплину, за механізмом зворотнього зв’язку гальмує секрецію
кортикотропін рилізинг-фактору та адренокортикотропного гормону [29].
Проте, з іншого боку, кортизол інгібує фосфоліпазу А2, що є ключовим
ферментом, що вивільняє арахідонову кислоту, яка служить субстратом для
синтезу ПГ та ЛТ [199].
Дослідженнями останніх років описано біохімічні події при стресі є
результатом дії сумарного «ендокринного ансамблю», тоді як вплив окремих
його компонентів може чинити зовсім відмінний ефект [464, 465].
В наших дослідженнях при обидвох моделях стрес-індукованого
ульцерогенезу мали місце суттєві зміни вмісту H2S та NO, що підтверджує
значну роль цих речовин у розвитку та прогресії ульцерогенезу в органах
травної системи. Так, концентрація H2S приблизно однаковою мірою в СОШ і
СОТК знижувалась при ВІС та АІС.
Згідно з даними літератури, зменшення синтезу ендогенного H2S в органах
травної системи за умов моделювання ульцерогенезу, в тому числі й стрес-
індукованого, спричинене, в першу чергу, змінами експресії та активності H2S-
продукуючих ензимів [99, 214, 215, 307]. В наших дослідах показано зниження
рівня експресії гена Cbs при ВІС практично утричі в СОШ, а в СОТК у 2,6
разів. Зниження концентрації H2S зумовлює підвищення кислотності
шлункового соку [310, 444], зниження секрекції бікарбонатів [234, 410],
розвиток оксидативного стресу із вичерпанням потенціалу глутатіонової
системи антиоксидантного захисту СОШ [433]. А в СОТК H2S активно впливає
на моторику товстої кишки [298].
Окрім цього, характерною властивістю H2S є регуляторний вплив на
процес апоптозу. На молекулярному рівні H2S знижує Raf/MAPK (mitogen-
activated protein kіnase)/ERK (extrcellular signal-regulated protein kinase)
cигнальні шляхи [8]. Окремими дослідженнями показано проапоптичну роль
гідрогену сульфіду. Зниження його продукції в органах травлення за умов
 265

стресу також буде відображатись на стані тонусу судин, адже відомо, що H2S
чинить гіпотензивний ефект, регулює рівень реніну в плазмі крові та чинить
інгібувальний ефект на ангіотензин-перетворюючий фермент [307]. Також
відомо, що гідрогену сульфід шляхом взаємодії з фактором росту ендотелію
судин (VEGF) стимулює ангіогенез [76].
На відміну від змін показників H2S, зміни вмісту іншого газового медіатора
NO суттєво різнилися в СОШ та СОТК у відповідь на дію стресових чинників.
Так, в СОШ спостерігали зростання концентрації його стабільних кінцевих
метаболітів – нітрит- та нітрат-аніонів, тоді як в СОТК мало місце її зниження.
Така різниця змін вмісту може бути пов’язана з тим фактом, що за
продукування NO в товстій кишці відповідають не лише клітини епітеліоцитів
й ендотеліоцитів, але й мікрофлора кишки, окремі представники якої володіють
нітратредуктазною активністю [307], а тому регуляція синтезу NO в СОТК є
дещо складнішою. Отримані результати підтверджують описані раніше дані
про значну роль NO-синтазної системи у формуванні ульцерогенних змін в
органах травної системи [47-52, 70].
Слід зазначити зміни рівня експресії гена Nos 2, що зростав в СОШ в 2,3
разів, Р0,01, а в СОТК і ще більше – у 4,2 рази та зміни активності iNOS.
Рівень останньої і в CОШ і в СОТК зростав майже у 5 разів за умов ВІС
упродовж 5 год. Проте найсуттєвіші зміни активності iNOS спостерігали при
АІС в СОШ, її рівень зростав у понад 10 разів, тоді як в СОТК у 5 разів, у
порівнянні з показниками контрольної групи тварин. При цьому отримані нами
результати стосовно зниження активності аргінази при усіх досліджуваних
видах стресу, свідчать, що метаболізм L-Аргініну змістився в бік утворення
NO, що за умов посилення вільнорадикальних процесів служить передумовою
зростання інтенсивності оксидативно-нітративного окиснення. Відомо, що за
умов запалення та стресу концентрація L-аргініну у плазмі крові знижується, а
також зростає експресія іNOS і транспортного мембранного білка САТ-2, що
забезпечує надходження та біодоступність L-аргініну для клітин [100].
 266

Отримані результати відповідають даним літератури, в яких відмічено

зростання рівня експресії iNOS при стресі [346] та зростання за таких умов її
активності [30, 344]. Прийнято вважати, що надмірна активація iNOS та
підвищена продукція NO за умов стресу є наслідком активації NF-kB-
залежного шляху [240] і служить передумовою для розвитку нітративного
стресу й ушкодження ДНК [300].
Зниження активності конститутивних ізоформ NOS може мати наслідком
суттєве зниження кровоплину, що є критичним для нормального загоювання
виразок. Відомо, що рівнь експресії еNOS регулюється такими чинниками як
рівень естрогенів, норадреналіну, функціонування rho-rho-кіназного шляху,
зміни стабільності мРНК еNOS [48].
Дослідженнями останніх років значна увага приділяється вивченню
моторики товстої кишки, що обумовлено особливостями іннервації гладких
м’язів товстої кишки, рефлекторними зв’язками між товстою кишкою та
різними відділами травної системи, ідентифіковані різні типи рецепторів на
міоцитах, показана роль місцевих регуляторних факторів – NO та
простагландинів у регуляції скорочення гладких м’язів [280]. При дослідженні
міентеральних нейронів товстої кишки мишей було відзначено, що NOS була
присутня у 29% з них. При цьому чисельні нервові закінчення циркулярних
м’язів містили NOS. 90% нейронів (з 29%), у яких була присутня NOS, були
інгібіторними моторними нейронами. Роль NO, що синтезується різними NO-
синтазами у регуляції моторики детально не з’ясована. Вважають, що NO який
виступає у ролі нейротрансміттера стимулює перистальтичні скорочення, тоді
як підвищення активності іNOS значно зменшує моторику.
NO може регулювати функціональний стан гладеньких м’язів травної
системи за участю декількох механізмів. З одного боку, NO, що синтезувався у
NO-ергічних нейронах мієнтерального плетива діє як інгібіторний медіатор, а з
іншого боку, він може активувати розчинну гуанілатциклазу, що буде
призводити до утворення цГМФ у гладких м’язах та їх релаксацію. Нітрогену
оксид також може призводити до м’язевої релаксації шляхом гіперполяризації
 267

та незалежним від цГМФ механізмом [280].

Так, зокрема, спостерігали порушення моторно-евакуаторної функції
шлунка за умов цукрового діабету, що включають антральну гіпокінезію або
гастроаритмію, отримало назву “гастропарезу”, клінічні прояви якого не є
специфічними. Низка дослідників виділяє наступні прояви гастропарезу: у 50 %
пацієнтів з цукровим діабетом гастропарез може супроводжуватися
абдомінальним болем після прийому їжі, нудотою, відрижкою та закрепом.
Затримка випорожнення шлунка спостерігалась у 27-58% хворих з цукровим
діабетом першого типу. За умов тривалої гіперглікемії змінювалась амплітуда
та тривалість м’язевих скорочень шлунка, швидкість розповсюдження
скорочень, тиск гастроезофагального сфінктера, зростав час транзиту по кишці,
спостерігались порушення моторики тонкої та товстої кишок [23]. Так, у
хворих з цукровим діабетом першого типу зменшувалась моторика та тиск у
антральному відділі шлунка, зростав час евакуації з шлунка у дванадцятипалу
кишку. За фізіологічних умов після вживання їжі моторика товстої кишки
активувалась у середньому через 30 хвилин. У пацієнтів з ЦД підвищення
моторики після прийому їжі відзначалось через 60-90 хвилин, не спостерігалось
кореляції між випорожненням шлунка та моторною активністю товстої кишки
[23].
Стрес-індукований ульцерогенез супроводжувався змінами експресії про-
запальних ферментів ЦОГ-2 та мієлопероксидази. Так, ВІС тривалістю 5 год
зумовлював підвищення експресії мРНК гена Ptgs2, відповідального за синтез
білка ЦОГ-2 практично удвічі в СОШ та СОТК, у 2,2 рази. Отримані дані
стосовно зростання експресії ЦОГ-2 при стресі узгоджуються з даними
літератури [346, 468]. Наслідком зростання експресії ЦОГ-2 є зростання
продукції ПГ, які за умов стрес-індукованого ульцерогенезу служать
медіаторами запалення.
Нашими дослідженнями показано, що виразкових ушкоджень СОШ при
усіх досліджуваних видах стресу супроводжувалось зростанням активності
мієлопероксидази, що свідчить про підвищення проникності гемокапілярів
 268

внаслідок розвитку запального процесу. Більше того, активність цього

ферменту нейтрофілів зростала і в СОТК, що була без видимих ознак
деструктивних змін. Враховуючи те, що продуктом мієлопероксидної реакції є
гіпохлорит, який належить до активних форм хлору, активацію цього ферменту
можна вважати не лише показником запального процесу, але й ланкою у
формуванні оксидативного стресу [276].
Як вже було зазначено, характерною особливістю стрес-індукованого
ульцерогенезу є гіпоксія тканин, внаслідок якої утворюються АФК та
активуються процеси ліпопероксидації [271]. В наших дослідженнях показано,
що рівень ТБК-активних продуктів суттєво зріс як в СОШ, так і в СОТК при
різних видах стресу, що вказує на активування процесів ліпопероксидації та
засвідчує зростання інтенсивності оксидативних процесів. При цьому слід
зазначити, що найбільш виражений вплив на рівень ТБК-активних продуктів
спостерігали на моделі АІС, що, імовірно, пов’язано з вазоконстрикторною
дією адреналіну.
Розвиток оксидативного стресу при стресі супроводжується змінами
активності ферментів антиоксидантного захисту СОД, каталази,
глутатіонпероксидази [275]. Проте відомості про напрямок змін активності
вказаних ферментів доволі суперечливі. Низка авторів відмічає зниження
активності СОД та каталази при ВІС [40, 275], що пов’язують з вичерпуванням
антиоксидантного потенціалу клітин. Інші дослідники [30, 57] фіксують
зростання активності зазначених ензимів при АІС. Імовірно, зміни активності
ензимів антиоксидантного захисту (СОД і каталази) залежать від тривалості та
виду стресу.
У наших дослідженнях ми спостерігали різноспрямовані зміни активності
СОД та каталази в гомогенатах СОШ та СОТК. Так, в СОШ спостерігали
зростання активності СОД при ВІС тривалістю 5 год, та каталази при усіх
досліджуваних видах стресу, тоді як в СОТК за умов відносно короткочасної дії
стресу у першу чергу зростав рівень активності СОД, тоді як активність
каталази змінювалась недостовірно. Продовження тривалості часу дії стресу
 269

викликало зниження активності СОД та підвищення рівня активності каталази.

Отримані дані щодо органоспецифічності впливу стрес-індукованого
ульцерогенезу на активність СОД та каталази, дають змогу припустити, що
глутатіонова ланка антиоксидантного захисту СОШ та СОТК також по-різному
реагує в цих тканинах на дію стресових чинників. У попередніх дослідженнях
було показано суттєві зміни активності ферментів глутатіон-залежних
ферментів при стресових виразках [39] та атрофічному гастриті [17].
Стрес не лише чинить активний вплив на метаболічні процеси в СОШ та
СОТК, але й спричинює модифікацію видового складу мікрофлори [105, 123,
168, 233, 261]. Враховуючи те, що мікрофлора стабілізує нормальний вміст
газотрансміттерів NO та H2S в органах травної системи, нами було проведено
дослідження змін стану мікрофлори порожнини товстої кишки. За умов ВІС
тривалістю 5 год були відзначені зміни мікробіоти: кількість ентерококів у
дистальній частині товстої кишки зростала, кількість ешерихій підвищувалась у
проксимальній частині товстої кишки, тоді як у дистальній частині товстої
кишки їх кількість зменшувалась; кількісні показники клостридіальної
мікрофлори зменшувалися у дистальному відділі товстої кишки.
Слід відзначити, що низка мікроорганізмів, володіючи нітратредуктазною
активністю, також бере участь в утворенні NO, зокрема такою властивістю
володіють лактобацили та біфідобактерії [299]. Таким чином, зростання вмісту
біфідобактерій при стресі, імовірно, впливатиме не тільки на рівень NO в
просвіті кишки, але й відіграватиме роль в регуляції синтезу
внутрішньоклітинного газового медіатора.
Відомо, що мікрофлора товстої кишки активно залучена до синтезу H2S.
Такі анаероби як Desulfococcus, Desulfonema, Desulfosarcina, Desulfobacter,
Desulfobulbus та Desulfovibrio утилізують сульфати у якості термінального
акцептора електронів та продукують H2S. Desulfovibrio складають 66 %
Desulfobulbus – 16% сульфатредукуючих бактерій товстої кишки людини [294].
Окрім цього низка мікроорганізмів спроможна синтезувати H2S із
амінокислот цистеїну та метіоніну. До таких належать Enterococci,
 270

Enterobacteria, Clostridia, Eshericiia coli. H2S – основна сірковмісна сполука

просвіту товстої кишки, його вміст може сягати 40 мкмоль. При значному
зростанні цього газотрансміттера мікрофлорою, він володіючи вільною
проникністю проникає у різні органи та тканини чинить там цитотоксичні
ефекти. Окрім добре відомої властивості інгібувати цитохромоксидазу H2S
може чинити генотоксичні ефекти [112, 294]. Тому розвиток дисбіозу при
стресі супроводжується змінами продукції гідрогену сульфіду кишковою
мікрофлорою і може служити однією із ключових подій, що призводить до
розвитку виразкових ушкоджень товстої кишки.
Відомо, що порушення кількісного та якісного складу нормобіоти при
дисбіозах пов’язано зі змінами метаболічної активності анаеробної
цукролітичної мікробіоти, яка відповідальна за розщеплення клітковини до
коротколанцюгових жирних кислот. Зниження рівня останніх призводить до
дистрофічних змін покривного епітелію, підвищується проникність кишкового
бар’єру, порушується всмоктування води та електролітів [62].
Враховуючи те, для мікробіологічних досліджень використовували ВІС
упродовж 5 год, за цей проміжок часу більш виражено змінювалась активність
біохімічних процесів, тоді як для більш виражених змін мікрофлори потрібен
більш пролонгований вплив стресових чинників.
Варто зазначити, що згідно з даними літератури стрес зумовлює
зменшення кількості лактобактерій в травному тракті [204], проте у наших
дослідженнях показано лише тенденцію до її зниження в дванадцятипалій
кишці та проксимальному відділі товстої кишки. При цьому варто враховувати
те, що стрес активує моторику товстої кишки, яка, у свою чергу, впливає на
стан мікрофлори, імовірно, тому у дистальному відділі товстої кишки
спостерігалась елімінація мікроорганізмів.
Отже, зміни кількісного складу мікрофлори в бік зростання вмісту
ешерихій та ентерококів можуть створювати додаткові передумови для
формування виразкових ушкоджень в товстій кишці, що може мати наслідком
розвиток виразкового коліту.
 271

Узагальнені дані досліджень про біохімічні зміни, що мають місце при

стресі зображено на рис. 8.1.

Стрес

↑Nos2
↑Nos2 →
→ ↑iNOS
↑iNOS →
→ ↑NO
↑NO
-
↑ONOO
↑ONOO-
↓Аргіназа,
↓Аргіназа, ↓L-Арг
↓L-Арг
−
Адреналін↑
Адреналін↑ O22−→
↑↑ O → ↑МДА
↑МДА
Кортизол↑
Кортизол↑ ↓↓ Cbs, Cse →
Cbs, Cse → ↓↓ H
H22SS Виразка шлунка,
Вазоконстрикція
Вазоконстрикція пре- виразковий
ПГ↓
ПГ↓ ↑Ptgs2
↑Ptgs2 →
→ ↑ЦОГ-2
↑ЦОГ-2 →
→ ↑ПГ
↑ПГ стан та дисбіоз
товстої кишки
АФК↑
АФК↑ ↑мієлопероксидаза
↑мієлопероксидаза

↑СОД,
↑СОД, ↑каталаза
↑каталаза
Гастро-
Гастро-
протекція
протекція
↑↑Enterococcus spp.,, ↑↑E.
Enterococcus spp. coli, ↑↑Clostridium
E. coli, Clostridium spp.
spp.

Рис. 8.1. Біохімічні зміни при стрес-індукованому ульцерогенезі в СОШ та

СОТК. Стрілками зображено напрямок змін показників у порівнянні з
контрольними тваринами

Іншим чинником ульцерогенезу в травній системі вважають

неконтрольоване вживання НПЗП [210]. НПЗП на сьогоднішні посідають
чільне місце у лікарській практиці завдяки поєднанню їх знеболювальної,
жарознижувальної та протизапальної дії. Покази по застосуванню НПЗП
різноманітні та включають запальні та дегенеративні захворювання опорно-
рухової системи: ревматизм, ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний,
подагричний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз; больовий синдром:
міалгія, невралгія, артралгія, радикуліт, головний та зубний біль, тендиніт;
посттравматичний і постопераційний больовий синдром, що супроводжується
запаленням; дисменорея, аднексит; інфекційно-запальні захворювання органів
 272

ЛОР системи: фарингіт, тонзиліт, отит. В окремих випадках показане

пожиттєве вживання НПЗП.
Найчастіше НПЗП застосовують для лікування захворювань опорно-
рухової системи, що особливо розповсюджені серед літніх людей. Так,
наприклад, у США на остеопороз хворіє 30 млн (10–12 % населення), на
ревматоїдний артрит — 3,5 млн (1–2 %). На Україні ці цифри складають 900
тис. (2,2 %) і 170 тис. (0,4 %), відповідно. У зв’язку з хронічним перебігом
захворювань більшість пацієнтів регулярно приймають НПЗП, при цьому
близько 2/3 всіх випадків їх застосування – самолікування. За деякими
оцінками тільки в США щороку виписують понад 70 млн. рецептів на НПЗП і
упродовж року їх приймають близько 50 млн осіб, з них приблизно 100 000
пацієнтів потерпають від виразкових захворювань верхніх відділів травного
тракту, а від ускладнень щорічно помирає близько 17000 пацієнтів. У цілому
світі НПЗП приймають понад 300 млн. осіб [96].
Розвиток виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки –
найбільш вірогідне ускладнення при застосуванні НПЗП, оскільки розвивається
вони у 10-20 % пацієнтів, що приймають ці засоби [9]. Ризик розвитку кровотеч
у таких пацієнтів, зростає не менш ніж у 4 рази. Проте їх тривале та
безконтрольне вживання також служить чинником розвитку неспецифічного
виразкового коліту та хвороби Крона [293].
Ульцерогенний вплив НПЗП пов'язаний з інгібуванням синтезу ПГ, що
утворюються за участю ЦОГ та реалізують численні фізіологічні ефекти у
травній системі, зокрема, регулюють продукцію гідрохлоридної кислоти в
шлунку, виділення слизу, кровоплин, моторику, внутрішньоклітинну
комунікацію та беруть активну участь у підтриманні цілісності СОШ та СОТК
[220]. У СОШ та СОТК експресується дві ізоформи ЦОГ: ЦОГ-1 та ЦОГ-2
[225]. Еволюція існуючих сьогодні НПЗП розпочалась створенням
неселективних інгібіторів ЦОГ, що володіють високою гастротоксичністю;
продовжилась синтезом селективних блокаторів ЦОГ-2. Проте їх застосування
 273

асоціюється із суттєвим зростанням ризику розвитку серцево-судинних

захворювань, а тому розробка новиз НПЗП продовжується сьогодні [260].
Окрім ЦОГ, важливе значення у розвитку запалення має і 5-ЛОГ –
фермент, відповідальний за синтез ЛТ. Прозапальні властивості ЛТ та
зростання їх синтезу при різних захворюваннях, свідчать про те, що інгібітори
5-ЛОГ мають перспективу у лікуванні низки алергічних та запальних станів,
таких як бронхіальна астма, ревматоїдний артрит, виразковий коліт тощо. Тим
не менше, пошук селективних інгібіторів 5-ЛОГ в цілому швидше невтішний,
оскільки вони є токсичними або проявляють недостатній ефект in vivo [118,
260]. Одним з представників є зилеутон – (±)-1-(1-Бензо[b]тієн-2-ілетил)-l-
гідроксисечовина, який є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) енантіомерів.
Laboratories є активним інгібітором 5-ЛОГ для орального застосування.
Сполука суттєво зменшує закладення носа в пацієнтів з алергічним ринітом та
використовується для терапії бронхіальної астми, але в ході досліджень при
ревматоїдних артритах та виразкових колітах, ефект від застосування цього
засоба статистично не відрізнявся від плацебо.
Тож перспективним напрямком у пошуку нових НПЗП є створення сполук
що одночасно інгібують ЦОГ-2 та 5-ЛОГ. Подвійне інгібування 5-ЛОГ/ЦОГ-2
не впливає на шляхи 12-ЛОГ та 15-ЛОГ, які необхідні для синтезу метаболічно-
активних ліпоксинів. Крім цього, беручи до уваги роль LTB4 та цистеїніл-ЛТ
(на які не впливають ні селективні, ні неселективні НПЗЗ) у запальному
процесі, подвійні інгібітори ЦОГ-2/5-ЛОГ може проявляти ширший спектр
протизапальної дії. Подвійне інгібування ЦОГ-2/5-ЛОГ може усунути зміни
судин, які спостерігаються в процесі запалення та індуковане лейкоцитами
ушкодження СОШ чи СОТК [118].
Останнім часом були синтезовані нові сполуки-блокатори ЦОГ-2/5-ЛОГ,
але їхнє використання було припинене через гепатотоксичність. Ця побічна дія
не пов’язується з механізмом їх дії, однак, загальні молекулярні властивості
цих субстанцій, активні окисно-відновні властивості, наявність половини ди-t-
бутилу або гідроксаматної кислоти, можуть спричиняти такий ефект [312].
 274

Прототипи експериментальних подвійних інгібіторів (такі як BW 755C (3-

аміно-1-[m-(трифлуорометил)феніл]-2-піразолін) і SF&F 86002) виявили
ефективність в запобіганні продукції ПГ та ЛТ і наступному інгібуванні
міграції та активації клітин запалення (в основному, поліморфоядерних
лейкоцитів). Тепоксалін - 3-[5-(4-хлорфеніл)-1-(4-метоксифеніл)піразол-3-іл]-
N-гідрокси-N-метилпропанамід, інгібітор ЦОГ-2 та 5-ЛОГ, має сильну
протизапальну активність і є толерантним до шлунка, що встановлено в ході
досліджень на тваринах, лікованих впродовж тривалого часу дозами, вищими,
ніж терапевтичні. Крім цього, попереднє лікування даною сполукою також
запобігало шкідливому впливу терапевтичних доз індометацину на СОТК.
Дослідження на людях показали, що ця сполука інгібує ЦОГ та ЛОГ після
перорального застосування і що поодинокі дози до 800 мг та багатократні дози
до 400 мг добре переносяться [118]. На сьогоднішній день тепоксалін
дозволений для застосування як пероральний НПЗП у ветеринарії (для собак) у
країнах ЄС та США. Лікофелон - [6-(4-хлорфеніл)-2,2-диметил-7-феніл-2,3-
дигідро-1H-піролізин-5-іл] ацетатна кислота (також відомий як ML3000) є
новим подвійним інгібітором 5-ЛОГ/ЦОГ-2 є похідним піролізину та аналогом
субстрату арахідонової кислоти, який інгібує обидва ферменти.
В цілому, інгібіторів5-ЛОГ/ЦОГ-2 на доклінічних дослідженнях проявили
себе безпечними стосовно травного тракту. Серед сполук спроможних
інгібувати ЛОГ та ЦОГ важливими є похідні тіазолідинонів, що володіють
вираженими протизапальними властивостями. Представником ЦОГ/ЛОГ
інгібіторів, що э та похідним тіазолідинонів добре зарекомендував себе у до
клінічних дослідженнях є дарбуфелон із діючою речовиною 2-аміно-5-(3,5-
дитертбутил-4-гідроксибензиліден)-тіазол-4-он (2A5DHT).
Іншим перспективним напрямком розробки НПЗП позбавлених токсичного
ефекту є розробка аналогів неселективних інгібіторів ЦОГ, спроможних
вивільняти з H2S. Найкраще описаним у доступній літературі представником
НПЗП, що вивільняють H2S є ATB-346, що у попередніх дослідженнях на
 275

тваринах володіючи протизапальними властивостями, притаманними

напроксену не чинив виражених побічних ефектів [125-127, 187, 441].
Враховуючи обидва найбільш перспективні напрямки розробки НПЗП, на
наше замовлення було синтезовано сірковмісні інгібітори ЦОГ/ЛОГ, сполуки
Les-5054 та Les-5055, що потенційно можуть вивільняти H2S у травній системі.
Таким чином, нами було використано для досліджень наступні НПЗП:
неселективні інгібітори ЦОГ – індометацин та напроксен, H2S–зв’язаний НПЗП
– АТВ-346 та селективний інгібітор ЦОГ-2 целекоксиб та проведено
порівняння їх впливу з інгібіторами ЦОГ/ЛОГ (похідними тіазолідинонів):
2A5DHT, Les-5054 та Les-5055.
Стосовно впливу НПЗП на морфологічний статус СОШ, то неселективні
інгібітори ЦОГ напроксен та індометацин зумовлювали розвиток глибоких
ерозій та виразок, тоді як АТВ-346 та целекоксиб не чинили вираженого
ульцерогенного впливу на поверхню СОШ. Отримані нами результати
відповідають даним літератури, у яких продемонстровано знижену
гастротоксичність АТВ-346 [125]. Особливістю впливу целекоксибу було те,
що на поверхні СОШ з’являвся білуватий нерозчинний слиз. Його походження
можна пояснити тим фактом, що за умов норми ЦОГ-2 відповідає за синтез ПГ,
що беруть участь у регуляції вивільнення факторів росту, що регулюють
процеси регенерації епітеліоцитів [338], а зниження їх синтезу, імовірно,
порушує цей процес. Отримані нами результати впливу НПЗП на
морфологічний стан СОШ [87, 92] узгоджуються з даними літератури [356].
Введення жодного з ЦОГ/ЛОГ інгібіторів не зумовлювало розвитку СГУ
СОШ, що дозволяє стверджувати про їх знижену, у порівнянні з традиційними
НПЗП, гастротоксичність [198].
Проведені нами дослідження впливу одноразового введення НПЗП та
похідних тіазолідинонів не дозволили зафіксувати деструктивних
макроскопічних змін поверхні СОТК. Імовірно, для розвитку виразкових
ушкоджень поверхні товстої кишки потрібен більш пролонгований період
використання інгібіторів ЦОГ.
 276

Тривале (упродовж 2-ох тижнів) введення селективного інгібітора ЦОГ-2

целекоксибу призводило до формування морфологічних змін в СОШ. Тоді як
зміни, що спостерігались внаслідок тривалого блокування ЦОГ/ЛОГ сполуками
{2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-піролідин-
1-іл}-ацетатна кислота та 4-{2,5-діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-
тіазолідин-3-іл]-піролідин-1-іл}-бензен-сульфонамід були менш відчутними, у
порівнянні з дією целекоксибу. Суттєвого впливу на показники концентрації
нітрит-аніону, ТБК-активних продуктів та активності ферментів целекоксиб не
чинив. Серед особливостей впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ слід зазначити
зростання концентрації нітрит-аніону при зростанні вмісту L-аргініну за умов
введення {2,5-Діоксо-3-[4-оксо-5-(3-феніл-ариліден)-2-тіоксо-тіазолідин-3-іл]-
піролідин-1-іл}-ацетатної кислоти [198].
Одним із важелів впливу НПЗП на процеси цитопротекції в травній
системі є їх здатність інгібувати експресію та активність ферментів,
відповідальних за синтез H2S [438]. Як було продемонстровано раніше,
використання НПЗП призводить до суттєвого зниження концентрації H2S та
втрати його фізіологічних властивостей [443].
В наших дослідженнях показано, що введення неселективних інгібіторів
ЦОГ зумовлювало значне зниження концентрації H2S в СОШ, СОТК та
сироватці крові. Дія селективного блокатора ЦОГ-2 целекоксибу також
супроводжувалась зниженням вмісту H2S, проте менш вираженого, у
порівнянні з впливом неселективних інгібіторів ЦОГ. Натомість, введення H2S-
звязаного НПЗП – АТВ-346 зумовлювало збереження пулу H2S в травній
системі, що, імовірно, і забезпечило знижену гастротоксичність цього НПЗП.
За умов використання ЦОГ/ЛОГ інгібіторів сполук 2A5DHT та Les-5055
концентрація H2S у сироватці крові статистично достовірно знижувалась.
Таким чином, наші очікування щодо вивільнення H2S з Les-5055 не
виправдались. Водночас, за умов використання сполуки Les-5054 рівень H2S
залишався на рівні показників контрольної групи, що свідчить що
найімовірніше цей препарат виконує покладену на нього задачу вивільняти H2S.
 277

Попередніми дослідженнями показано, що інгібування ЦОГ чинить вплив

на експресію та активність NOS і, як наслідок, впливає на концентрацію NO
[249]. Нами показано, що вміст нітрит-аніону в СОШ зростає за умов впливу
неселективних НПЗП напроксену та індометацину, водночас зростає і
концентрація NO2-+NO3-. В СОТК подібні коливання вмісту стабільних
продуктів NO зафіксовані тільки у випадку введення індометацину. На
противагу, за умов використання H2S-зв’язаного НПЗП – АТВ-346 чи
селективного інгібітора ЦОГ-2 целекоксибу не було виявлено достовірних змін
концентрації нітрит- та нітрат-аніонів ні в СОШ ні СОТК. Аналогічно і в
групах тварин, яким вводили ЦОГ/ЛОГ інгібітори рівень NO2-+NO3- практично
не змінювався.
Таким чином, концентрація NO зрослала тільки у випадку неселективного
інгібування обидвох ізоформ ЦОГ, тоді як при селективному ЦОГ-2 інгібуванні
чи застосуванні похідних тіазолідинонів, які з вищою селективністю інгібують
ЦОГ-2, у порівнянні з ЦОГ-1 вона практично не змінювалась. З іншого боку,
НПЗП, що неселективно інгібують ЦОГ, зумовлюють зміщення обміну
арахідонової кислоти в бік утворення вазоконстрикторних ЛТ: ЛТС4, ЛТD8
[139]. За таких умов, NO може здійснювати цитопротективний ефект,
володіючи судиннорозширючою дією та інгібуючи адгезію лейкоцитів [281].
Вазоконстрикція в шлунку за умов дефіциту ПГ служить додатковим чинником
агресії, що опосередковується низкою біохімічних подій, серед яких зміна
активності NO-синтаз та оксидативний стрес.
За умови дії усіх досліджуваних НПЗП загальна активність NOS в СОШ
зростає, головним чином, за рахунок підвищення активності іNOS. Найбільш
виражені зміни активності спостерігали при неселективному інгібуванні ЦОГ.
Отримані нами дані [11,88] підтверджують опубліковані раніше результати
клінічних досліджень, у яких показано зростання активності NOS у біоптатах
СОШ хворих на НПЗП-гастропатії [72], а також експериментальних
досліджень. Вважається, що ЦОГ-1 продукує різні види ПГ, тоді як ЦОГ-2 –
переважно ПГЕ2. Виходячи з цього можна констатувати, що ПГЕ2 є одним із
 278

факторів, що гальмує активність іNOS, тоді як суміш ПГ, які синтезує ЦОГ-1
беруть участь у реалізації цитопротекторних процесів (регуляції кровоплину,
росту та диференціації клітин, міжклітинної комунікації, тощо).
Зростання активності іNOS та синтезу нею NO, може чинити регуляторний
вплив на активність Н2S-синтезуючих ферментів, оскільки зв’язування NO до
гемової групи CBS зменшує активність ензиму [414]. Таким чином,
внутрішньоклітинні ефекти НПЗП, що знижують вміст Н2S можуть бути
опосередковані через NO.
За умов використання ЦОГ/ЛОГ інгібіторів зміни активності iNOS суттєво
різнилися в групах. Так, активність iNOS зростала в 6,5 разів (Р0,01) при
введенні 2A5DHT, удвічі при використанні Les-5054 та в 4,4 рази при
застосуванні Les-5055. При цьому, суттєвих змін активності сNOS у СОШ при
застосуванні жодного із досліджуваних інгібіторів ЦОГ/ЛОГ не спостерігали.
Таким чином, сірковмісний препарат Les-5054, який найефективніше вивільняє
гідрогену сульфід, чинить найменш виражений ефект на активність iNOS,
ферменту, який часто служить маркером розвитку запалення або деструкції.
В цілому, враховуючи, що суттєвої різниці між змінами активності NOS
при інгібуванні ЦОГ та сумісному ЦОГ/ЛОГ блокуванні, можна вважати, що
пов’язані вони саме з інгібуванням ЦОГ, тоді як інгібування ЛОГ шляху обміну
арахідонової кислоти суттєвого впливу на активність NOS не чинить. На увагу
заслуговує також той факт, що в СОТК спостерігали подібні тенденції, проте
зростання активності iNOS було набагато менш вираженим при застосуванні
усіх досліджуваних НПЗП та похідних тіазолідинонів.
Отримані нами дані підтверджують та доповнюють існуючу теорію про
існування тісного взаємозв’язку між системами ЦОГ/ПГ та NOS/NO [326].
Формування деструктивних ушкоджень – це процес, який серед ознак
запалення містить такі, як інфільтрація ушкодженої ділянки фагоцитуючими
клітинами (лейкоцитами, макрофагами). Проникнення їх в СОШ та СОТК
свідчить про зміну проникності гемокапілярів. Маркером інфільтрації тканин
нейтрофілами, а отже і запального процесу є зростання активності
 279

мієлопероксидази [351]. В наших дослідженнях активність останньої проявляла

тенденцію до зростання в усіх групах тварин, які отримували НПЗП чи
ЦОГ/ЛОГ інгібітори, за винятком АТВ-346 та Les-5054. Два останніх препарати
об’єднує їх здатність вивільняти H2S, тому вплив на активність
мієлопероксидази варто приписувати саме цьому газовому медіатору.
Попередніми дослідженнями було показано, що протизапальні властивості
H2S проявляються в зниженні формування набряку, що може бути пов’язано з
інгібуванням адгезії лейкоцитів до місця запалення [440]. Таким чином,
отримані нами дані відповідають даним літератури.
Окрім участі в запальних реакціях мієлопероксидаза залучена до
оксидативних процесів. Про ознаки формування оксидативного стресу свідчило
зростання ТБК-активних в СОШ та СОТК за умов введення усіх досліджуваних
НПЗП незалежно від механізму їх дії. Дані літератури стосовно впливу НПЗП
на процеси ліпопероксидації доволі суперечливі, оскільки одні автори доводять
їх антиоксидантні властивості [146, 149], інші наполягають на прооксидантній
дії [115, 228]. В наших дослідженнях активація процесів ліпопероксидації була
наслідком формування локальних деструктивних змін СОШ, викликаних
дефіцитом ендогенних цитопротективних ПГ при неселективному інгібуванні
ЦОГ. Наслідком активації оксидативного стресу може бути інгібування синтезу
ендогенного H2S.
Пропонований механізм наступний: виснаження ферментів
антиоксидантного захисту та зниження вмісту відновленого глутатіону чинить
інгібуючий вплив на активність CBS, оскільки відомо, що активність
останнього регулюється взаємодією з глутатіоном по залишку Cys346 [347]. За
умов оксидативного стресу глутатіон використовується для протекції клітин і
тому активність CBS зменшується [255].
Натомість рівень ТБК-активних продуктів в СОШ та СОТК тварин, що
отримували досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ практично не змінювався і
залишався у межах нормальних величин.
 280

Така відмінність ефектів досліджуваних нами НПЗП та ЦОГ/ЛОГ

інгібіторів можна пояснити самостійною антиоксидантною активністю, яка
була описана для більшості тіазолідинонів [32]. З іншого боку інгібуванням 5-
ЛОГ, ферменту, залученого до активації оксидативних процесів в СОШ та
СОТК.
Зростання рівня оксидативних процесів, що зумовлені введенням НПЗП
викликало зниження активності ензимів антиоксидантного захисту СОД та
каталази в СОШ, тоді як в СОТК знижувалась лише активність каталази, а
активність СОД достовірно не змінювалась. Такі коливання активності СОД та
каталази можуть свідчити про знижений антиоксидантних статус, описаний в
літературі раніше за умов застосування різних НПЗП [275]. Проте, як було
зазначено вище, дані про описані у літературі зміни активності ферментів
антиоксидантного захисту суперечливі.
За умов подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібування активність ферментів
антиоксидантного захисту СОД та каталази зростала по різному в СОШ та
СОТК. Активність СОД і каталази зростала в СОШ, проте в більшості груп
практично не змінювалась в СОТК.
Узагальнену схему змін, що були зафіксовані при використанні НПЗП
різних механізмів дії, подано на рис. 8.2.
З отриманих результатів можна зробити висновок, що ключовими
біохімічними подіями, що призводять до формування структурно-геморагічних
ушкоджень в шлунку при використанні неселективних інгібіторів ЦОГ нітрозо-
оксидативний стрес та зниження концентрації H2S. АТВ-346 за рахунок
вивільнення H2S та целекоксиб за рахунок селективного блокування ЦОГ-2 не
зумовлювали формування СГУ в СОШ, а біохімічні зміни як в СОШ, так і в
СОТ за умови їх впливу були менш вираженими.
З отриманих результатів можна зробити висновок, що ключовими
біохімічними подіями, що призводять до формування структурно-геморагічних
ушкоджень в шлунку при використанні неселективних інгібіторів ЦОГ нітрозо-
оксидативний стрес та зниження концентрації H2S. АТВ-346 за рахунок
 281

вивільнення H2S, а целекоксиб за рахунок селективного блокування ЦОГ-2 не

зумовлювали формування СГУ, а біохімічні зміни були менш вираженими.

СГУ СОШ
↓↓ ПГ
ПГ ↓↓ H
H22SS

Індометацин
Індометацин
напроксен
↑↑iNOS
↑↑iNOS → → ↑NO

напроксен
(цитопротективні)
(цитопротективні) ↑NO
↓Аргіназа,
↓Аргіназа, ↓L-Арг
↓L-Арг
НПЗП −
(індометацин, ЦОГ-1 O22−→
↑↑ O → ↑МДА
↑МДА
напроксен, ↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

Знижена гастро-
АТВ-346)

токсичність
NNHH22SS
↑iNOS
↑iNOS → → ↑NO
↑NO

АТВ-346
↓Мієлопероксидаза
↓Мієлопероксидаза
−
O22−→
↑↑ O → ↑МДА
↑МДА
Селективний
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза
НПЗП ЦОГ-2
(целекоксиб)
↓↓ H
H22SS

целекоксиб
↓↓ ПГ
ПГ ↑iNOS
↑iNOS → → ↑NO
↑NO

Відсутні СГУ
(прозапальні) −−
(прозапальні) ↑↑ O
O22 →→ ↑МДА
↑МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

Рис. 8.2. Біохімічні зміни при НПЗП-індукованому ульцерогенезі в СОШ та

СОТК. Стрілками зображено напрямок змін показників у порівнянні з
контрольними тваринами

Не зважаючи на те, що в СОТК не відбувалось формування СГУ,

біохімічні зміни при застосуванні НПЗП були одновекторні з тими, що мали
місце в шлунку за аналогічних умов, тобто ключовими подіями були нітрозо-
оксидативний стрес та зниження концентрації H2S.
Узагальнені дані біохімічних змін, що мали місце при подвійному
ЦОГ/ЛОГ інгібуванні представлені на рис. 8.3. З отриманих результатів можна
зробити висновок, що знижена гастротоксичність похідних тіазолідинонів є
наслідком їх антиоксидантної дії, та спроможності інгібувати ЦОГ та ЛОГ. За
умов використання сполуки Les-5054, рівень H2S залишався в межах норми, що
зумовило його вплив на рівень стабільних метаболітів NO та активність
 282

мієлопероксидази. Усе вище зазначене може служити підґрунтям для

використання таких засобів у якості протизапальних в клінічній практиці.

↓↓ H
H22SS

5H5DHT
↓↓ ПГ

5H5DHT
ПГ ↑↑iNOS
↑↑iNOS →
→ ↑NO
↑NO
↓L-Арг
↓L-Арг
ЦОГ-1,2
↑СОД
↑СОД ↑каталаза
↑каталаза

NN -- H
H22SS
ЦОГ/ЛОГ
↑iNOS
↑iNOS

Les-5054
інгібітори
↑каталаза
↑каталаза
↓Мієлопероксидаза
↓Мієлопероксидаза
5-ЛОГ
↓↓ H
H22SS

Les-5055
↓↓ ЛТ
ЛТ ↑iNOS
↑iNOS → → ↑NO
↑NO
−−
↑↑ O
O22 → → ↑МДА
↑МДА
↑СОД
↑СОД ↑каталаза
↑каталаза

Рис. 8.3. Біохімічні зміни за умов подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібування похідними

тіазолідонінів в СОШ та СОТК. Стрілками зображено напрямок змін
показників у порівнянні з контрольними тваринами

Таким чином, нами було досліджено та проаналізовано біохімічні зміни в

СОШ та СОТК за умов стрес- та НПЗП-індукованоно ульцерогенезу. Проте,
дослідження сумісної дії обидвох ушкоджуючи чинників залишалося мало
вивченим, незважаючи на те, що в умовах клініки часто відбувається
поєднання їх дії. В такому випадку ризик розвитку виразкової хвороби,
ускладненої кровотечами та перфораціями значно заростає [261].
Враховуючи провідну роль адреналіну в стрес-індукованому
ульцерогенезі, що проявляється у його вазоконстрикторній дії та індукції
оксидативно-нітративного стесу, нами було досліджено комбінований вплив
 283

АІС та НПЗП (напроксену, АТВ-346, целекоксибу). Паралельно було

проведенено дослідження сумісної дії АІС та ЦОГ/ЛОГ інгібіторів (2A5DHT,
Les-5055 та Les-5055).
Введення напроксену, АТВ-346 чи целекоксибу на тлі АІС не зумовлювало
сумації ульцерогенних ефектів, навпаки і площа і ІДУ за умов їх дії були
нижчими, порівняно до самостійного АІС. Відомо, що введення адреналіну
зумовлює підвищення активності ЦОГ-2 в СОШ [57], яка відповідає за
продукцію про-запальних ПГ. Імовірно, саме з протизапальною дією НПЗП,
пов’язане зниження площі та індексу ІДУ при їх комбінованій дії. Серед
досліджуваних НПЗП найбільш виражений цитопротективний ефект проявив
АТВ-346, що вивільняв у шлунку H2S, котрий завдяки протизапальній та
антиоксидантній дії, знижував деструктивні явища, викликані АІС.
Дослідження комбінованого впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів та АІС виявили
низку важливих особливостей. Так, якщо введення двох Les-5054 та Les-5055
не спричинювало потенціювання дії адреналіну, а навіть навпаки,
характеризувалось цитопротективною дією, то застосування сполуки 2A5DHT,
суттєво потенціювало розвиток СГУ зумовлених введенням адреналіну. Така
ульцерогенна дія 2A5DHT є несподіваною, оскільки на сьогодні препарат
пройшов клінічні випробування і був визнаний практично безпечним [312].
Імовірно, в наших дослідженнях мала місце хімічна взаємодія адреналіну та
2A5DHT з утворенням токсичних продуктів, що стимулюють ульцерогенез в
СОТК, що у клініці могло б спостерігатися за умов введення адреналіну у
медицині невідкладних станів. Таким чином, властивості дарбуфелону та
ефекти його дії за умов різного рівня адреналіну та впливу стресу вимагають
поглибленого вивчення.
Відомо, що АІС супроводжується розвитком оксидативного стресу, зміною
активності ензимів антиоксидантної системи, активацією прозапальних ензимів
— іNOS та ЦОГ-2, підвищенням інфільтрації СОШ нейтрофілами, зростанням
виділення прозапальних цитокінів — інтерлейкіну 1β, інтерлейкіну 6, фактора
некрозу пухлин-α у СОШ [344]. В проведених нами дослідженнях за умов
 284

комбінованого впливу АІС та НПЗП рівень стабільних метаболітів NO, що

підвищувався при введенні адреналіну, залишався стабільно високим в СОШ у
всіх групах. Водночас, стосовно активності іNOS спостерігали більш виражені
зміни. Так, введення напроксену знижувало її у 4 рази, подібний, але менш
виражений ефект спостерігали і при використанні АТВ-346 та целекоксибу.
Усі досліджувані інгібітори ЦОГ/ЛОГ впливали на активність iNOS в
СОШ по-різному. Так, при введенні сполуки 2A5DHT показники ативності
ізоформ NOS залишались на рівні самостійного впливу АІС, що було
обумовлено високою ульцерогенністю його дії. Натомість дія речовин Les-5054
і Les-5055 суттєво корегувала активність NOS за рахунок зниження її іNOS
ізоформи. Тож як і при самостійному використанні ЦОГ/ЛОГ інгібіторів, так і
при їх застосуванні на тлі АІС, показники NO-синтазної системи змінюються
схоже (в оюному напрямку) з НПЗП. Це доводить висунуте нами раніше
припущення, що домінуючим чинником впливу на активність іNOS служить
саме інгібування ЦОГ, тоді як ЛОГ-шлях обміну арахідонової кислоти не
володіє суттєвим регуляторним впливом.
У розвитку деструктивних процесів у СОШ при АІС значну роль відіграє
зростання інфільтрації слизової оболонки нейтрофілами, активація яких
призводить до підвищення генерації супероксидних радикалів;
мієлопероксидаза нейтрофілів з пероксиду водню та хлору утворює
гіпохлоридну кислоту (HOCl); NO-синтази нейтрофілів сприяють зростанню
рівня активності НАДФH-оксидази в СОШ та плазмі крові [56]. За таких умов
усі досліджувані інгібітори (напроксен, АТВ-346, целекоксиб, сполуки Les-5054
та Les-5055) при введенні їх на тлі АІС знижували активність
мієлопероксидази. Лише при введенні 2A5DHT вона не змінювалась
достовірно. Слід відмітити, що найбільш виражений інгібуючий ефект
проявляли речовини, для яких було показано вивільнення H2S – АТВ-346 та
Les-5054.
 285

Імовірний внутрішньоклітинний механізм взаємодії H2S та NO полягає у

впливі стабільних форм H2S на PI3K/Akt та p38 MAPK сигнальні шляхів з
подальшим фосфорилюванням NOS [258].
Окрім протизапальної активності усі досліджувані НПЗП та інгібітори
ЦОГ/ЛОГ чинили й антиоксидантну дію, статистично достовірно знижуючи
рівень ТБК-активних продуктів. Самостійна антиоксидантна дія вже була
описана раніше для целекоксибу та напроксену, проте було доведено, що ці
НПЗП можуть діяти і як про-оксиданти залежно від умов [246]. З даних
літератури відомо, що АТВ-346 завдяки вивільненню H2S володіє найбільшим
антиоксидантним потенціалом. Проте в наших дослідженнях рівень ТБК-
активних продуктів в групі за умов поєднаної дії АТВ-346 та АІС був на рівні
показників при введенні напроксену на тлі АІС.
До структури досліджуваних похідних тіазолідинонів входить фенольний
залишок, що надає їм виражених антиоксидантних властивостей [32].
Аналогічними ефекти НПЗП та ЦОГ/ЛОГ інгібіторів були і стосовно активності
ферментів антиоксидантного захисту СОД та каталази. АІС суттєво підвищував
їх рівні, тоді як усі досліджувані інгібітори повертали їх до норми.
Таким чином, порівняльний аналіз впливу НПЗП та ЦОГ/ЛОГ інгібіторів
на показники NO-синтазної системи в СОШ на тлі АІС показав, що усі
досліджувані інгібітори чинили подібні ефекти: протизапальні, антиоксидантні
та регуляторні стосовно активності NO-синтази. Єдиним винятком були
сполука 2A5DHT, котра потенціювала ульцерогенну дію адреналіну.
Як вже було зазначено вище, стрес – комбінація ендокринно-метаболічних
подій набагато складніша, ніж тільки виділення адреналіну. Тому біохімічні
ефекти НПЗП та ЦОГ/ЛОГ інгібіторів були також досліджені на моделі ВІС. На
відміну від АІС моделі, використання НПЗП за умов стресу призводило до
потенціювання ульцерогенних ефектів. Макроскопічні та гістологічні
дослідження засвідчили формування виразкових ушкоджень значної площі та
глибини при введенні напроксену на тлі ВІС. Застосування H2S-зв’язаного
НПЗП АТВ-346 на тлі впливу стресу зумовлювали формування СГУ СОШ,
 286

проте значно меншої площі та глибини, у порівнянні з напроксеном. Ефект

сумісної дії ВІС та АТВ-346 був співрозмірний із впливом селективного ЦОГ-2
інгібітора целекоксибу на тлі стресу. Єдиним чинником, що міг би зумовити
знижену гастротоксичність АТВ-346 є H2S, адже АТВ-346 є модифікованим
H2S-зв’язаним напроксеном [441]. Слід зазначити суттєві відмінності ефектів
НПЗП при ВІС (потенціювання ульцерогенезу) та АІС (його гальмування).
Імовірно, потенціювання виразкоутворення за участі НПЗП при ВІС зумовлено
тим, що зростає концентрація кортизолу, який, інгібуючи фосфоліпазу А2,
суттєво знижує вивільнення арахідонової кислоти, субстрату для синтезу ПГ.
Інгібування ЦОГ за участі НПЗП при дефіциті субстрату, очевидно повністю
блокує синтез ендогенних ПГ, що здійснюють цитопротективні ефекти в СОШ,
а падіння «адаптивної цитопротекції» невідворотно тягне за собою посилення
ульцерогенезу [198]. У подібних дослідженнях на моделі холодового стресу
Amagase et al. [108] було показано, що використання неселективних інгібіторів
індометацину та локсопрофену та селективного ЦОГ-1 блокатора SC-560
суттєво погіршувало морфологічний стан СОШ. Ці та наші дослідження
дозволяють зробити висновок про те, що дефіцит ПГ, що продукуються ЦОГ-1
відіграє вирішальну роль в механізмах ульцерогенезу при комбінації дії
гострого стресу та неселективних НПЗП.
На відміну від СОШ, у СОТК щурів, що підлягали дослідженню
комбінованого впливу НПЗП не розвивались видимі ульцерогенні ушкодження,
проте гістологічними дослідженнями показано руйнування епітеліального
бар’єру та інфільтрацію лейкоцитами у випадку поєднаного впливу напроксену
та ВІС і менш вираженого при дії АТВ-346 на тлі ВІС.
Введення сполук 2A5DHT, Les-5054 та Les-5055, що спроможні одночасно
інгібувати ЦОГ та ЛОГ активності не потенціювало формування виразкових
уражень СОШ. Більше того, сполука Les-5054 знизила рівень ульцерогененних
ушкоджень, зумовлених стресом, що було доведено макроскопічними та
гістологічними методами. Таким чином, інгібітор подвійної ЦОГ/ЛОГ дії, що
вивільняє H2S, може мати переваги не тільки у порівнянні із несективними
 287

НПЗП, але і з Н2S-зв’язаними. Враховуючи цей факт використання Les-5054

могло б мати суттєві переваги в клініці.
Одним із механізмів впливу H2S на процеси цитопротекції в травній
системі є його здатність зумовлювати ефект вазодилятації. Незважаючи на те,
що біохімічне підґрунтя такого впливу поки не з’ясоване, його фізіологічна
роль добре відома. Так, судиннорозширююча дія H2S має значення не лише у
захисних механізмах при запаленні, але й в регенерації ушкоджених тканин [76,
147].
В наших дослідженнях, за умов поєднаного впливу неселективного
інгібітора ЦОГ напроксену або селективного блокатора ЦОГ-2 целекоксибу та
ВІС концентрація Н2S знижувалась у гомогенатах СОШ та СОТК.
Передбачувано, вона залишаласть у межах норми при використанні АТВ-346.
Слід зазначити, що незважаючи на те, що як самостійне введення НПЗП, так і
моделювання стресу чинить інгібуючий вплив на синтез Н2S, сумації їх ефектів
не відбувається. Більше того, нами було виявлено, що напроксен за умов його
поєднаної дії зі ВІС підвищує експресію гена Cbs, що кодує синтез одного із
ключових ферментів синтезу Н2S CBS. Такий ефект було показано в обидвох
досліджуваних тканинах СОШ та СОТК, при чому експресія змінювалась
приблизно однаковою мірою (більш ніж удвічі). Натомість вплив АТВ на рівень
експресії Cbs, був значно менш виражений.
В літературі описано, що використання НПЗП зумовлює зниження
експресії гена, що кодує CSE [188], тоді як зміни експресії гена,
відповідального за фермент CBS залишались малодослідженими, незважаючи
на значний початковий рівень експресії, принаймі в СОШ. Різнонаправленість
змін концентрації Н2S та експресії Cbs, які ми отримали в результаті наших
досліджень, можуть бути свідченням більш того, що частка інших ферментних
систем (CSE, CL та 3-MST) відповідальних за його синтез є також більш
значимою порівняно з CBS. Зокрема нещодавніми дослідженнями показано, що
основним метаболічним шляхом синтезу H2S у товстій кишці щура є
мітохондріальний за участі CL та 3-MST [191]. Інша імовірна причина
 288

невідповідності концентрації Н2S та експресії цистатіонін-β-синтази – регуляція

на рівні експресії білка цього ферменту.
Дослідження впливу ЦОГ/ЛОГ інгібіторів при ВІС на рівень H 2S в СОШ,
СОТК та сироватці крові показало, що за умов використання Les-5054, на
відміну від інших тіазолідинонів, він не відрізнявся від норми, що свідчить про
те саме він виділяючи H2S, підтримує сталість його концентрації.
Зміни показників NO-синтазної системи та експресії гена Nos2 за умов
поєднаного впливу НПЗП та ВІС дозволили зясувати цікаві закономірності.
Так, нами було зафіксовано різке падіння експресії Nos2 та активності iNOS
при неселективному інгібуванні ЦОГ. Натомість селективне ЦОГ-2 блокування
такого впливу на активність iNOS не чинило. Отримані результати доводять,
що існує не лише взаємозв’язок ЦОГ-2/iNOS [326], але й існує координація між
конститутивною ЦОГ-1 ізоформою та iNOS за конкретних умов комбінованого
впливу гострого стресу та дії неселективних інгібіторів ЦОГ.
Аналізуючи результати впливу інгібіторів подвійної ЦОГ/ЛОГ дії на
показники NO-синтазної системи на тлі ВІС можна констатувати, що
сірковмісна сполука Les-5054 найбільшою мірою повертає показники до рівня
інтактних тварин, а отже чинить цитопротективну дію. Враховуючи те, що
особливістю її дії є активне вивільнення H2S, можна припустити, що за вказані
ефекти відповідає саме цей газовий медіатор та констатувати факт існування
тісних метаболічних взаємозв’язків у регуляції синтезу H2S та NO в СОШ та
СОТК.
НПЗП за умов стресу проявляли протизапальні властивості, що
характеризувалися зменшенням рівня експресії ЦОГ-2 в СОШ та СОТК.
Паралельно при їх використанні знижувалась активність мієлопероксидази,
порівняно зі значеннями при ВІС. Варто зазначити, що у випадку застосування
напроксену та целекоксибу зміни її активності не були достовірними, то АТВ-
346, завдяки вивільненню H2S чинив інгібуючий вплив на активність
мієлопероксидази. Подібно і в дослідженнях з використанням інгібіторів
ЦОГ/ЛОГ, при застосуванні сполук 2A5DHT та Les-5055 активність
 289

мієлопероксидази проявляла тенденцію до зниження, проте статистично

достовірні дані було отримано лише у випадку використання H2S-вивільняючої
сполуки Les-5054. Отримані дані підтверджують спроможність H2S інгібувати
міграцію та активацію лейкоцитів та чинити протизапальну дію, показану
попередніми дослідженнями [447]. Імовірно, саме цей ефект сполук АТВ-346 та
Les-5054 служив основою їх цитопротективної дії на гісто-морфологічний стан
СОШ при стресі.
Порівняльний аналіз впливу НПЗП та інгібіторів ЦОГ/ЛОГ при ВІС на
процеси ліпопероксидації, ще раз дозволив констатувати антиоксидантні
властивості похідних тіазолідинонів, що проявлялась у зниженні ТБК-активних
продуктів в СОШ. Натомість, НПЗП такого впливу ні в СОШ, ні в СОТК не
чинили [197]. Проте, стосовно дії на активність ферментів антиоксидантного
захисту, вплив усіх досліджуваних інгібіторів був подібним.
Одним із вирішальних чинників, що суттєво впливає на стан процесів
цитопротекції в товстій кишці – це статус мікрофлори [301, 313]. В наших
дослідженнях показано, у тварин, які на тлі ВІС отримували блокатор ЦОГ-
1/ЦОГ-2 напроксен відбувалися суттєві зміни кількісного складу мікрофлори,
що характеризувалися зниженням кількості ешерихій в порівнянні з контролем
у проксимальному відділі товстої із вираженим їх зростанням у дистальній
частині, збільшенням популяційного рівня лактобактерій у дистальній частині
товстої, та біфідобактерій і клостридій у всіх досліджених відділах (табл. 5.4).
Враховуючи той факт, що ешерихії мають властивість синтезувати H2S [294],
зниження їх популяційного вмісту має вплив на рівень вказаного
газотрансміттера.
Таким чином, неселективне блокування ЦОГ напроксеном на тлі стресу є
фактором розвитку дисбіозу, що відбувається одночасно зі змінами нітрозо-
оксидативного стану кишки щурів. Це може бути обумовлено тим, що,
інгібітори ЦОГ-1/ЦОГ-2, порушуючи стабільність системи “організм господаря
– мікроорганізм” обмежують позитивні функції нормосимбіонтів, спияють
 290

розвитку умовно патогенної мікрофлори, таким чином, зсуваючи рівновагу в

бік реалізації патогенних потенцій.
Узагальнена схема, що відображає біохімічні зміни, які мають місце за
умов поєднаного впливу НПЗП та ВІС подана на рис. 8.4.
Порівнюючи зміни, що мали місце за умов впливу АТВ-346 при ВІС з
ефектами інших НПЗП за аналогічних умов (рис.8.4), стає очевидно, що його
знижена гастротоксичність зумовлена, головним чином, збереженням
нормального рівня H2S та його інгібуючим впливом на активність
мієлоперокидази, тоді як по відношенню до інших показників, він не проявляв
особливостей дії, відмінної від впливу його «батьківської» молекули
напроксену.

Стрес
Целекоксиб+ВІС
Целекоксиб+ВІС

↓↓ H
H22SS
↑iNOS
↑iNOS →
→ ↑NO
↑NO
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

Адреналін↑
Адреналін↑
АТВ-346+ВІС
АТВ-346+ВІС Напроксен+ВІС

↑Cbs,
↑Cbs, N-
N- H
H22SS
Кортизол↑
Кортизол↑
↓↓ Nos2
Nos2 →
→ ↓↓ iNOS
iNOS Виразка шлунка,
АФК↑
АФК↑ пре- виразковий
↓Ptgs2↓Мієлопероксидаза
↓Ptgs2↓Мієлопероксидаза
ПГ↓ стан та дисбіоз
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза товстої кишки
Напроксен+ВІС

↑Cbs,
↑Cbs, ↓↓ H
H22SS
ЦОГ-1,2
↓↓ Nos2
Nos2 →
→ ↓↓ iNOS
iNOS

НПЗП
↓↓ Ptgs2
Ptgs2
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза
↑↑E. coli, ↑↑Clostridium
E. coli, spp. ↑↑Bifidobac-terium
Clostridium spp. Bifidobac-terium spp.
spp.

Рис. 8.4. Біохімічні зміни за умов комбінованого впливу НПЗП та ВІС в СОШ
та СОТК. Стрілками зображено напрямок змін показників у порівнянні з ВІС

Зміни біохімічних показників, що мають місце при комбінованій дії

інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та ВІС показано на рис. 8.5. З отриманих результатів
можна зробити висновок, що основним ефектом притаманним похідним
 291

тіазолідинонів окрім подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібування є їх виражена

антиоксидантна дія. Оскільки вона притаманна більшості похідних
тіазолідонінів [32], ми вважаємо, що антиоксидантні ефекти зумовлені,
головним чином, цим фактором, проте, імовірно, зниження синтезу ЛТ, також
відіграє роль у механізмі цього впливу. H2S – вивільняючи сполука Les-5054,
окрім антиоксидантної дії знижувала активність iNOS, мієлопероксидази та
підвижувала популяційний рівень біфідобактерій та лактобацил в товстій
кишці, проявляючи властивості пробіотиків [162].

Стрес

↓↓ H
H22SS
↓МДА

2A5DHT
↓МДА

2A5DHT
↑↑ Аргіназа
Аргіназа
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

Адреналін↑
Адреналін↑
↓↓ H
H22SS
Кортизол↑
Кортизол↑ Les-5055
Les-5055
↓↓ iNOS
iNOS
Вазоконстрикція
Вазоконстрикція ↑Аргіназа
ПГ↓
ПГ↓ ↓МДА
↓МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза
?
АФК↑ ?
АФК↑ ЛТ↓
ЛТ↓ N-
N- H
H22SS
ЦОГ-1,2,
Les-5054

↓↓ iNOS
iNOS → → ↓NO
Les-5054

5-ЛОГ ↓NO
↑ Аргіназа
Інгібітори ↓↓ Мієлопероксидаза
Мієлопероксидаза
ЦОГ/ЛОГ ↓МДА
↓МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза
↑↑E. coli, ↑↑Lactobacillus
E. coli, spp↑↑Bifidobacterium
Lactobacillus spp Bifidobacterium spp.
spp.

Рис. 8.5. Біохімічні зміни за умов комбінованого впливу інгібіторів ЦОГ/ЛОГ та

ВІС в СОШ та СОТК. Стрілками зображено напрямок змін показників у
порівнянні з ВІС
 292

Виразковий неспецифічний коліт є однією з найбільш поширених

патологій товстої кишки у людей. У його розвитку можуть брати участь різні
чинники (екзогенного та ендогенного ґенезу), проте за будь-яких умов їх вплив
відбувається за активної участі систем синтезу газових медіаторів H2S та NO
[154, 424, 434].
Розвиток виразкового коліту характеризується підвищенням інфільтрації
СОТК нейтрофілами та моноцитами, які при активації виділяють прозапальні
цитокіни – TNF- α, IFN-γ, Il-1β та активні кисневі радикали, внаслідок чого
активується NF-κB-залежні сигнальні шляхи, що призводять до активації
експресії генів iNOS, ЦОГ-2, а також зростає інтенсивність процесів
ліпопероксидації [173, 376].
В наших дослідженнях показано, що одноразове перректальне введення
4% ацетатної кислоти викликає розвиток деструктивних ушкоджень товстої
кишки. При цьому знижується експресія гена Сbs та концентрація H2S.
Нещодавніми дослідженнями показано, що H2S в СОТК опосередковує свої
ефекти через гіпоксія-індукуючий фактор (HIF)-1α [193].
Введення за таких умов НПЗП, зумовлює інгібування синтезу ПГ ЦОГ, що
супроводжується зниженням площі СГУ [391]. Найефективніше у наших
дослідженнях проявив себе АТВ-346, який зменшував площу СГУ на 89%.
Його дія також супроводжувалась зростанням експресії гена Cbs на 26% в
СОТК. З умов застосування напроксену на тлі коліту, рівень експресії цього
гена драматично падав, тобто ефект був протилежний до того, який
спостерігали в СОТК за умов ВІС.
При ульцероненному коліті відзначається різка активація iNOS,
локалізація якої імуногістохімічними методами була показана в епітеліальних
клітинах зони запалення [430]. Активація iNOS також проходить у моноцитах,
нейтрофілах та ендотеліальних клітинах. Зростання активності iNOS
призводить до різкого підвищення синтезу нітрогену оксиду, з якого
утворюється потужний радикал пероксинітрит. За фізіологічних умов
 293

продукція пероксинітриту є незначною і його дія є мінімальною за рахунок

механізмів антиоксидантного захисту.
В наших дослідженнях при ацетатно-кислому коліті відвувалося значне
(практично утричі) зростання рівня експресії гена Nos2, ще більш значна
активація iNOS (в 7 разів) та зростання рівня стабільних метаболітів NO. Вплив
АТВ-346 за таких умов характеризувався зниженням усіх перелічених
параметрів, при цьому варто зазначити, що вплив був набагато більш
виражений у порівнянні з напроксеном. Таким чином, можна зробити висновок,
що H2S, вивільнений з АТВ-346 чинить прямий регуляторний ефект на систему
синтезу NO, що доводить про існування між ними тісного зв’язку.
Взаємодія між NO-синтазною та ЦОГ системами відбувається на різних
рівнях. NO може стимулювати експресію ЦОГ ізоформ та біосинтез ПГ. З
іншого боку, арахідонова кислота та її метаболіти виказують вплив на
активність NO-синтаз. Експресія NOS тісно корелює з функціонуванням
простагландинових рецепторів. NO прямо підвищує активність ЦОГ-1, що
призводить до зростання продукції ПГЕ2 у сім разів [326]. ЦОГ-2 активується у
більшій мірі, ніж ЦОГ-1. Активація ЦОГ за участі NO відбувається шляхом
прямої його дії на гем простетичної групи або, можливо, шляхом взаємодії з
супероксидом, який утворюється при функціонуванні ЦОГ, інші механізми
активації ЦОГ пов’язують з впливом нітрозотіолів та пероксинітриту [185].
Ендотоксини індукують активність іNOS та ЦОГ-2, що викликаї значне
зростання концентрації нітрогену оксиду та ПГЕ2. При інгібуванні іNOS
знижується виділення NO та ПГЕ2. Інгібування ЦОГ призводить до зниження
активності NOS [326]. У наших дослідженнях ми знайшли підтвердження
цьому факту, оскільки використання усіх досліджуваних НПЗП (напроксену,
АТВ-346 та целекоксибу) знижувало активність іNOS.
Характерною особливістю оцтового коліту є підвищення активності
мієлопероксидази [273], у наших експериментах також було продемонстровано
цю властивість. АТВ-346, подібно як і на моделях ВІС чи АІС, знижував
активність мієлопероксидази, проявляючи протизапальну активність.
 294

Рисою, притаманною розвитку запальних процесів, в тому числі й

виразкового коліту, є активація процесів ліпопероксидацї. В СОТК
підвищується активність СОД та каталази [223]. Слід відзначити, що подібно
як в СОШ при ВІС, відомості про коливання активності СОД та каталази при
коліті є суперечливими. Низка авторів фіксувала зниження активності СОД
[195, 223], іншими показано зростання активності СОД [273]. Також відзначено
зростання активності Cu/Zn-CОД та Mg-СОД у біоптатах людей з
неспецифічним виразковим колітом. В наших дослідженнях активність СОД та
каталази знижувалась при введенні НПЗП на тлі оцтово-кислого коліту.
Найсуттєвішими зміни були за умов селективного інгібування ЦОГ-2
целекоксибом.
Схема, що відображає зміни показників NO-синтазної системи, синтезу
H2S, процесів ліпопероксидації та активності ферментів антиоксидантного
захисту за умов введення НПЗП на тлі експериментального оцтового коліту
представлена на рис. 8.6.
Роль NO-синтазної системи у механізмах ульцерогенезу в СОТК була
показана численними дослідженнями [17, 63], тоді як значення системи
ЛОГ/ЛТ залишається недостатньо з’ясованим [270]. Тому із метою порівняня
вагомості внеску систем NOS/NO та ЛОГ/ЛТ нами було проведено серію
досліджень із використанням інгібітора iNOS аміногуанідину, блокатора 5-ЛОГ
– АА861 та інгібітора подвійної дії ЦОГ/ЛОГ – 2A5DHT.
Зниження площі СГУ при введенні аміногуанідину на тлі коліту було
очікуване, адже така дія описана попередніми дослідженнями [223]. Цікаво те,
що приблизно однаковою мірою цитопротекції володів АА861, що свідчить
про значний внесок ліпоксигеназного шляху в механізмах виразко утворення в
товстій кишці. При цьому важливо те, що за умов стрес-індукованого
ульцерогенезу подвійне інгібування ЛОГ та ЦОГ не відрізнялося суттєво від
інгібуваня ЦОГ, що вказувало на менш вирішальну лоль ліпооксигеназного
шляху обміну арахідонової кислоти, у порівнянні з циклооксигеназним.
 295

↓Cbs
↓Cbs →↓H
→↓H22SS
↓Nos2→ iNOS
↓Nos2→ iNOS →→ ↓NO
↓NO

напроксен
↑L-Аргінін
4% Ацетатна кислота

↓МДА
↓МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

N-
N- H
H22S
S
Виразковий
Виразковий коліт
коліт
↓Nos2→

АТВ-346
↓Nos2→ iNOS
iNOS
↓↓ Мієлопероксидаза
Мієлопероксидаза
↓МДА
↓МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

целекоксиб
↓↓ iNOS
iNOS →
→ ↓NO
↓NO
↓МДА
↓МДА
↓СОД
↓СОД ↓каталаза
↓каталаза

Рис. 8.6. Біохімічні зміни за умов впливу НПЗП на тлі експериментального

ацетатно-кислого коліту СОТК. Стрілками зображено напрямок змін
показників, порівняно з колітом.

Інгібування iNOS аміногуанідином призводило до зменшення активності

NO-синтаз в СОТК – активність iNOS знижувалась на 44 % (P≤0,01) у
порівнянні з колітом, тоді як активність сNOS знижувалась 25%. Відомо, що
аміногуанідин широко використовується для інгібування iNOS, при цьому
відомо, що він спроможний інгібувати iNОS в 5,5 раз ефективніше, ніж nNOS
та в 11 активніше, ніж eNOS. Як було показано раніше [304] саме інгібування
iNOS, знижує вміст пероксинітриту, і нітротирозину і призводить до зниження
площі деструктивних ушкоджень. Введення аміногуанідину призводить до
зниження площі деструктивних ушкоджень шляхом зниження утворення
активних форм нітрогену. Також відомо, що аміногуанідин інгібує
діамінооксидазу та виступає як антиоксидант, що було відображено у
отриманих нами результатах у зниженні концентрації ТБК-активних продуктів.
 296

Проте кращі, порівняно до впливу аміногуанідину результати стосовно

зниження показників площі та індексу деструктивних ушкоджень вдалося
зафіксувати при використанні 2A5DHT на тлі оцтово-кислого коліту. Вказаний
інгібітор виражено не не впливав на показники NO-синтазної системи, проте
проявляв антиоксидантнів властивості, що проявлялись в зниженні
концентрації ТБК-активних продуктів та змінах активності СОД і каталази.
Імовірно, саме такий (антиоксидантний) ефект і забезпечив високий рівень
цитопротекції.
Таким чином, проведені нами дослідження показали, що незважаючи на
різну етіологію виразкових захворювань шлунка та товстої кишки, патохімічні
зміни, що мають місце в СОШ та СОТК і ведуть до розвитку структурно-
геморахічних ушкоджень є схожими. Ключовими подіями при усіх
досліджуних нами моделях ульцерогенезу (стрес- та НПЗП-індукованого) були
нітрозо-оксидативний стрес та зниження вмісту H2S. Моделювання активності
ЦОГ та ЛОГ зумовлювало корекцію показників NO-синтазної системи, синтезу
H2S, процесів ліпопероксидації та активності ферментів антиоксидантного
захисту.
Отже отримані нами дані дозволяють стверджувати про ключову роль
досліджуваних газотрансміттерів в молекулярних механізмах ульцерогенезу.
Узагальнюючи проведені нами дослідження та дані літератури, нами
запропоновано гіпотезу взаємозв’язку NO та H2S (рис. 8.7).
Згідно запропонованої нами наукової гіпотези при стрес-індукованому
ульцерогенезі за підвищення експресії гена Ptgs2 зумевлює зростання участі
експресії білка ЦОГ-2 та, як наслідок, підвищення продукції прозапальних ПГ,
зокрема ПГЕ2. Зростання синтезу ПГ закономірно супроводжується активацією
синтезу NO, внаслідок підвищення експресії гена Nos2 та активації іNOS. В
свою чергу зростання концентрації в травному тракті NO пригнічує експресію
CBS, що супроводжується зниженням синтезу H2S, внаслідок впливу на рівень
експресії гена Cbs.
 297

Рис. 8.7. Гіпотеза взаємозв’язку NO та H2S

За вищевказаних умов введення сполук, спроможних вивільняти H2S

(АТВ-346 та Les-5054) гальмує міграцію лейкоцитів та чинить безпосередній
вплив на рівень експресії гена Nos2 та активності іNOS, зумовлюючи їх
зниження. Саме такі ефекти пояснюють посилення цитопротекції при введенні
H2S – вивільняючих НПЗП.
Таким чином, нами доведено існування тісного метаболічного
взаємозв’язку обміну газових медіаторів NO та H2S, який опосередковується
безпосереднім впливом на експресію генів Nos2 та Cbs, відповідальних за
кодування ферментів їх синтезу.
 298

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі, відповідно до поставленої мети і завдань,

отримано нові дані, які послужили підґрунтям для формулювання нової
наукової гіпотези взаємодії систем синтезу газових медіаторів NO та H2S за
умов розвитку ульцерогенних ушкоджень СОШ та СОТК, показано їх зв'язок з
системами ЦОГ/ПГ та ЛОГ/ЛТ, оцінено участь за таких умов ферментів
антиоксидантного захисту та процесів ліпопероксидації, виявлено переваги
використання H2S-вивільняючих інгібіторів ЦОГ/ЛОГ.
1. Встановлено, що зміни біохімічних показників за умов моделювання
стрес-індукованого ульцерогенезу (ВІС різної тривалості та АІС) були
подібними в СОШ та СОТК і характеризувались зниженням рівня експресії
гена Cbs та, відповідно, синтезу H2S, зростанням рівня експресії гена Nos2 та
активності iNOS, підвищенням рівня експресії гена Ptgs2 та активності
мієлопероксидази; зростанням інтенсивності процесів ліпопероксидації.
Доведено, що ключовими метаболічними подіями, що зумовлюють
ульцерогенез в СОШ за таких умов слугують оксидативно-нітративний стрес
та зниження синтезу ендогенного H2S.
2. Показано, що за умов неселективного інгібування ЦОГ при ВІС
відбувалося потенціювання ульцерогенезу в СОШ, провідна роль у якому
належала зниженню експресії гена Nos2 в 1,6 рази (Р≤0,01) та активності iNOS
у 1,9 разів (Р≤0,01). Отримані результати доводять існування взаємозв’язку між
системами ЦОГ/ПГ та NOS/NO. H2S-зв’язаний НПЗП АТВ-346 за аналогічних
умов демонстрував знижену гастротоксичність, що проявлялась у суттєвому
зниженні площі СГУ та ІДУ та зниженні активності мієлопероксидази в 1,5
рази (Р0,01), що доводить цитопротективні властивості H2S.
3. Доведено, що у біохімічних механізмах стрес- та НПЗП-індукованого
ульцерогенезу в СОШ та СОТК за умов впливу блокаторів ЦОГ (ЦОГ-1/ЦОГ-
2, ЦОГ-2) та інгібіторів подвійної ЦОГ-2/5-ЛОГ дії, провідну роль відіграє
 299

система ЦОГ-1/ПГ, тоді як значення ЛОГ/ЛТ є менш вирішальним, про що

свідчить односпрямованість змін показників систем синтезу NO та H2S.
4. Показано, що інгібування ЦОГ напроксеном на тлі ВІС та зниження
утворення NO, який має бактерицидну дію, зумовлювали зміни популяційних
рівнів основних симбіонтів товстої кишки, що характеризувались зростанням
кількості ентерококів у дистальній її частині, зниженням кількісних показників
клостридіальної мікрофлори у дистальному відділі товстої кишки, що є
передумовою розвитку дисбіозу та формування виразкових ушкоджень товстої
кишки.
5. Доведено, що інгібітор подвійної ЦОГ-2/5-ЛОГ дії – сполука Les-5054 за
рахунок вивільнення H2S чинила цитопротективний ефект за умов
моделювання стрес-індукованого ульцерогенезу, що проявлявся у збереженні
цілісності слизового бар’єру СОШ та СОТК, зниженні активності активності
iNOS і мієлопероксидази. Введення Les-5054 на тлі ВІС зумовлювало
підвищення популяційного рівня біфідо- та лактобактерій та повертало
значення концентрації ентерококів до контрольних величин у товстій кишці.
6. Встановлено, що розвиток деструктивних змін у СОТК за умов
експериментального виразкового коліту супроводжувався зниженням експресії
гена Cbs та концентрації H2S в сироватці крові; суттєвим зростанням рівня
експресії гена Nos2 та активності iNOS (в 7 разів, Р≤0,01); зростанням рівня
експресії гена Ptgs2; активуванням процесів ліпопероксидації та вірогідним
зростанням активності мієлопероксидази, СОД та каталази.
7. Використання H2S-зв’язаного АТВ-346 на тлі експериментального
виразкового коліту приводило до суттєвого покращення морфологічної картини
СОТК. Рівень експресії мРНК гена Cbs при цьому був достовірно вищим, ніж за
умов введення напроксену за аналогічних умов. АТВ-346 зумовлював зниження
рівня експресії мРНК генів Nos2 та Ptgs2, активності iNOS, мієлопероксидази
та концентрації ТБК-активних продуктів в СОТК.
8. Порівняльний аналіз змін біохімічних показників за умов застосування
засобів, що вивільняють H2S – АТВ-346 та сполуки Les-5054 на моделях ВІС та
 300

АІС продемонстрував переваги подвійного ЦОГ/ЛОГ інгібітора, похідного

тіазолідинонів, що окрім протизапальної властивості володів антиоксидантною
дією. Ці препарати є потенційними новими засобами, що можуть
використовуватися в практичній медицині.
9. Показано, що моделювання гострого коліту шляхом введення ацетатної
кислоти супроводжується зниженням рівня експресії гена Cbs та концентрації
H2S. Введення за таких умов АТВ-346 чинить цитопротективний ефект,
знижуючи площу та індекс уражень, активність мієлопереоксидази,
інтенсивність процесів ліпопероксидації та забезпечуючи сталий рівень H2S.
 301

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антоненко А.В. Особливості перебігу гастропатії, індукованої

застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів у хворих на
остеоартроз / А.В. Антоненко, Т.В. Берегова, А.С. Свінціцький //
Український ревматологічний журнал. –2014. – т. 57, № 3. – С. 68-71.
2. Ардатская М.Д. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты иучения
проблемы, принципы диагностики и лечения / М.Д. Ардатская, А.В.
Дубинин, О.Н. Минушкин // Терапевт. архив. – 2001. – № 2. – С.67-72.
3. Бабин В.Н. Биохимические и молекулярные аспекты симбиоза человека и
его микрофлоры / В.Н. Бабин, И.В. Домарадский, А.В.Дубинин, О.А.
Кондракова // Рос. хим. журн. (ЖРХО им. Менделеева). – 1994. – т. 38, №6. –
С. 66-78.
4. Бабин В.Н. Молекулярные аспекты симбиоза в системе хозяин-микрофлора /
В.Н. Бабин, О.Н. Минушкин, А.В. Дубинин и др. // Российский журнал
гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. – 1998. – № 6. – С. 76-82.
5. Барінов Е.Ф. Фактори захисту слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої
кишки / Е.Ф. Барінов, О.М. Сулаєва, П.Г. Кондратенко, Є.Є. Раденко, В.Ю.
Делій // Сучасна гастроентерологія. – 2011. – т. 62, № 6. – С. 116-123.
6. Белостоцкий Н.И. Язвеобразование в слизистой оболочке желудка крыс под
влиянием катехоламинов / Н.И. Белостоцкий // Патологическая физиология
и экспериментальная медицина. – 1988. – № 1. – С. 24–27.
7. Береговий С.І. Транскрипційний фактор EGR-1 у молекулярних механізмах
уражень шлунка, зумовлених стресом / С.І.. Береговий, А.І. Кухарський, А.І.
Толстанова // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2012. –
№ 1. – С.22-27.
8. Березовський В.Я. Роль ендогенного сірководню в регуляції фізіологічних
функцій організму. Роль ендогенного сірководню в регуляції фізіологічних
функцій організму В.Я. Березовський, Л.М. Плотнікова // Медична
гідрологія та реабілітація. – 2013. – т.11, №1. – C. 117-122.
 302

9. Бичков М. А. Чинники ризику розвитку гастроезофагеальної рефлюксної

хвороби у пацієнтів, що тривало вживають нестероїдні протизапальні
препарати / М. А. Бичков // Науковий вісник Ужгородського університету.
Сер. : Медицина. – 2011. – вип. 40. – С. 50-53.
10.Богданова О. Участь системи синтази оксиду азоту в розвитку та відновленні
стрес-індукованих уражень слизової оболонки шлунка / О. Богданова, Л.
Кузьменко, О. Дробінська, Л. Остапченко // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. – 2007. – № 12. – С.5-7.
11.Бондарчук Т.И. Сравнительная характеристика влияния Н2S-связанных и
других нестероидных противовоспалительных препаратов на процессы
липопероксидации и ативность NO-синтазы в слизистой оболочке желудка и
поджелудочной железы крыс / Т.И. Бондарчук, И.С. Фоменко, Л.П.
Билецкая, Н.Б. Панасюк, А.Я. Скляров // Физиология и медицина. Высокие
технологии, теория, практика. – 2013. – т .2. – С.106-112.
12.Бродяк І.В. Вплив оксиду азоту на активацію апоптозу в
імунокомпетентноих клітинах крові при цукровому діабеті 1-го типу / І.В.
Бродяк, М.Л. Барська, Р.Є. Манаровська, Н.О. Сибірна // Фізіол. Журн. –
2005. – т. 51, № 4. – С. 79-85.
13. Бойко Т.Й. Неспецифічний виразковий коліт: діагностика та лікування.
Гастроэнтерология. – 2008. –239c.
14.Будзак І.Я. Функціонально-морфологічні зміни слизової оболонки шлунка та
дванадцятипалої кишки при ерозіях гастродуоденальної зони, асоційованих з
пілоричним хелікобактеріозом, та їх лікування: автореф. дис. на здобуття
наук. Ступеня канд. мед. Наук: спец. 14.01.02 «Внутрішні хвороби» / І.Я.
Будзак. – Сімферополь, 2002. – 19 с.
15.Волыхина В.Е. Cупероксиддисмутазы: структура и свойства // Волыхина
В.Е., Шафрановская Е.В. // Вестник ВГМУ. – 2009. – т. 8, № 4. – С. 1-18.
16.Гавриш Л.І. Активність протеїнкіназ клітин слизової оболонки шлунку за
умов розвитку експериментальної моделі виразки / Л.І. Гавриш, Л.І.
 303

Остапченко, В.А. Ковальова // Фізика живого. – 2003. – т. 11, №2. – С.101-

105.
17.Гайда Л. М. Активність глутатіонзалежних ферментів парієтальних клітин та
гепатоцитів за умов розвитку експериментального атрофічного гастриту / Л.
М. Гайда, О.В. Дробінська, М.О. Тимошенко, Л.І. Остапченко // Фізика
живого. – 2008. – т. 16, № 1. – С.144-148.
18.Голиков П. П. Динамика экскреции конечного продукта оксида азота и
нитрита с мочой при перетоните / П.П. Голиков., С.Б. Матвеев, Г.В.
Пахомова // Клин Лаб Диагностика. – 1999. – №9. – С. 17-18.
19.Гончарук Є. Г. Вільнорадикальне окиснення як універсальний
неспецифічний механізм пошкоджуючої дії шкідливих чинників довкілля
(огляд літератури та власних досліджень) / Гончарук Є. Г., Коршун М. М. //
Журнал академії медичних наук України. – 2004. – т.10, № 1. – С. 131–150.
20.Горячковский А. М. Клиническая биохимия / изд. 2, испр. и доп., Одесса. –
1998. – С. 368-369.
21.Гураль А. Р. Характеристика мікрофлори кишечника та зміни no-синтазної
системи за умов поєднаної дії гострого стресу та блокування
циклооксигенази / А. Р. Гураль, І. С. Фоменко, Р. Г. Шикула, Н. Б. Панасюк,
О. Я. Скляров, О. П. Корнійчук // Biomedical and biosocial anthropology. –
2014. – № 22. – С. 117-121.
22.Гурленко Т. М. Зміни функціонування транспортної системи епітелію та
морфологічних показників слизової оболонки ободової кишки щурів з
гіпергастринемією різної тривалості / Т. М. Гурленко, О.К. Вороніна, В.М.
Грищук, Г.М. Толстанова, М.Е. Дзержинський, Т.В. Берегова // Фізіол. журн.
- 2007. – т.53, № 3. – С. 23-30.
23.Децик О.І. Активність NO-синтаз, вміст нітрогену оксиду та процеси
ліпопероксидації у шлунку та товстій кишці за умов стрептозотоцин
індукованої гіперглікемії / О.І. Децик, І.С. Фоменко, О.Я. Скляров //
Експериментальна фізіологія та біохімія. – 2011. – т. 3, № 55. – С. 7 – 12.
 304

24.Дзяк Г.В. Гастроінтестинальні ускладнення залежно від селективності

нестероїдного протизапального препарату / Г.В. Дзяк, Ю.М. Степанов, І.В.
Кушніренко // Гастроентерологія. – 2013. – т. 47, № 1. – С. 30-35.
25.Дорофеев А. Э. Изменения микрофлоры при воспалительных и
функциональных заболеваниях кишечника и способы их коррекции / А. Э.
Дорофеев, О. А. Рассохина, А. А. Дорофеева // Сучасна гастроентерологія. -
2014. – т. 75, № 1. – С.34-40.
26. Дробінська О. В. Вплив інгібіторів синтезу оксиду азоту на процеси
виразкоутворення / О. В. Дробінська, Я. С. Максимович, Л. І. Остапченко
// Уч. зап. Тавр. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер. Биология, химия. –
2007. – т. 20, № 1. – С. 151-156.
27.Дробінська О. В. Вплив L-Аргініну на ураження в слизовій оболонці
шлунка, спричинені серотоніном / О. Дробінська, Л. Остапченко, О. Цирюк
[та ін.] // Вісник Львів. У-ту, серія біологічна. – 2004. – вип. 38. – С. 201-204.
28. Дробінська О.В. В. Фосфоліпідний склад плазматичних мембран і
активність фосфоліпази C в епітеліоцитах товстої кишки щурів при
колітасоційованому канцерогенeзі / О. В. Дробінська, О. О. Кравченко, В. А.
Ковальова, О. Ю. Артеменко, Л. І. Остапченко // Укр. біохім. журн. – 2009. –
т. 81, № 6. – С. 77-84.
29.Жигулина В.В. Биохимический ответ организма на стресс / В.В. Жигулина //
Верхневолжский медицински журнал. – 2014. – т. 12, вып. 4. – С. 25-30.
30.Журомський В.С. Вплив вітаміну С на стан NO-синтазної системи за умов
експериментальної виразки шлунка / В.С. Журомський, О.Я. Скляров //
Фізіологічний журнал. – 2011. – т. 57. – № 2. – С. 90-97.
31.Журомський В.С. Вплив вітаміну С на механізми цитопротекції та
активність NO – синтаз у слизовій оболонці шлунка та товстої кишки у
щурів за умов адреналін – індукованого стресу / В.С. Журомський, Н.Б.
Панасюк, І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, О.Я. Скляров // Таврійський медико
– біологічний вісник. – 2012. – т. 15, №3, ч.1. – С. 131–134.
 305

32.Зіменковський Б.С., Лесик Р.Б. 4-Тіазолідони. Хімія, фізіологічна дія,

перспективи // Вінниця: НОВА КНИГА. – 2004. – 106 с.
33.Кіселик І.О. Особливості визначення нітратів та нітритів в периферичній
крові у хворих на вірусні гепатити та при синдромі жовтяниці іншої етіології
/ І.О. Кіселик., М.Д. Луцик, Л.Ю. Шевченко // Лабораторна діагностика –
2001. – № 3. – С. 43-45.
34.Королюк М. А. Метод определения активности каталазы / М. А. Королюк, Л.
И. Иванова, И. Г. Майорова и соавт. / Лаб. дело. – 1988. – №1. – С. 16-19.
35.Ковальова В.А. Активність протеїнкіназ у цитозолі клітин слизової
оболонки щурів за умов експериментальної виразки / В.А. Ковальова, Л.І.
Гавриш, Л.І. Остапченко // Доповіді Національної академії наук. – 2007. –
№1. – С. 52-58.
36.Ковальова В.А. Вміст продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів та
стан антиоксидантної системи в тимоцитах щурів при експериментальній
аспіриновій виразці шлунка / В.А. Ковальова, О.В. Дробінська, Т.Л.
Проценко, Л.І. Остапченко // Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Біологія. – 2003. – Вип.39. – С.27-28.
37.Ковальова В.А. Вплив сквалену на процеси пероксидного окиснення ліпідів
слизової оболонки шлунка щурів при експериментальній виразці / В.А.
Ковальова, О.В. Дробінська, Л.І. Остапченко // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія. – 2003. – Вип.
41. – С.112-113.
38.Ковальова В.А. Ліпідний склад ядерної фракції клітин слизової оболонки
шлунка щурів за умов експериментального ульцерогенезу / В.А. Ковальова,
Я.О. Руденко, А.Г. Вишневська, Л.І. Остапченко // AML. – 2012. – т. 18. – С.
52-58.
39.Ковальова В.А. Перекисне окислення ліпідів та стан антиоксидантної
системи при різних експериментальних моделях виразки шлунку /
В.А.Ковальова, О.В. Дробінська, О.В. Скопенко, Л.І.Остапченко // Фізика
живого. – 2003. – т. 11, №1. – С.84-88.
 306

40.Ковальова В.А. Стан системи пероксидного окиснення ліпідів у гомогенаті

слизової оболонки шлунка та тимоцитах щурів за умов розвитку
експериментальної виразки / В.А. Ковальова, О.В. Скопенко, Л.І. Гавриш,
Л.І. Остапченко // Вісник Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Біологія. – 2003. – Вип. 40.- С.62-63.
41.Колесникова Л.И. Гены ферментов антиоксидантной системы // Гены
ферментов антиоксидантной системы / Л.И. Колесникова, Т.А. Баирова, О.А.
Первушина // Вестник Российской академии медицинских наук. – 2013. - №
12. – С. 83-88.
42.Кучеренко М.Є. Процеси пероксидного окиснення та стан антиоксидантної
системи в слизовій оболонці шлунка щурів при експериментальній стресовій
виразці / М.Є. Кучеренко, Л.І. Остапченко, В.А. Ковальова, О.В. Дробінська,
О.В. Скопенко // Доп. НАН України. – 2004. – № 1. – С. 162-165.
43.Кондратьева Е.И. Гены синтаз оксида азота (NOS1, NOS3) в развитии
предрасположенности к сахарному диабету 1 типа / Е.И. Кондратьева, В.П.
Пузырев, Н.В. Тарасенко [и др.] // Генетика. – 2007. – № 2. – С.9-13.
44. Кононов А. В. Цитопротекция слизистой оболочки желудка: молекулярно-
клеточные механизмы / А. В. Кононов // Российский журнал
гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. – 2006. – № 3. – С.12-16.
45.Кучеренко М. Є. Процеси пероксидного окиснення та стан антиоксидантної
системи в слизовій оболонці шлунка щурів при експериментальній стресовій
виразці / М. Є. Кучеренко, Л. І. Остапченко, В. А. Ковальова, О.
В.Дробінська, О. В. Скопенко // Доп. НАН України. – 2004. – № 1. – С. 162-
165.
46.Лапина Т.Л. Возможности лекарственного воздействия на цитопротективные
свойства гастродуоденальной слизистой оболочки / Т.Л. Лапина //
Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. –
2006. – №5. – том XVI. – С. 2–7.
47.Максимович Я.С. Вплив інгібіторів синтезу оксиду азоту на процеси
виразкоутворення / Я.С. Максимович, О.В. Дробінська, Л.І. Остапченко //
 307

Ученые записки Таврического национального университета им. В. И.

Вернадского. Серия «Биология, химия». – 2006. – Т. 20 (59), № 1. – С. 74-76.
48.Максимович Я.C. Експресія ізоформ синтази оксиду азоту за умов розвитку
та загоєння стресіндуковних уражень слизової оболонки шлунка щурів //
Я.С. Максимович, А.С. Драницина, О.В.Сокур, Л.І.Остапченко // Медична
хімія. – 2012. – т. 14, № 2. – С. 11-.17.
49.Максимович Я. Оксид азоту в патогенезі виразки шлунка / Я. Максимович,
О. Дробінська, Ю. Гавриленко // Вісник Київського Національного
університету імені Тараса Шевченка. Серія «Біологія». – 2007. – № 49-50. –
С. 73-75.
50.Максимович Я.С. Роль ізоформ синтази оксиду азоту в ульцерогенезі / Я.С.
Максимович, О.В. Дробінська, Л.І. Остапченко // Фізика живого. – 2008. –
т.16, №1. – С. 130-134.
51.Максимович Я.С. Роль системи оксиду азоту в механізмах регуляції
біохімічних процесів в динаміці розвитку і загоєння стрес-індукованих
уражень слизової оболонки шлунку щурів // Я.С. Максимович // автореферат
дис. – 2009.- Київ. – с.20.
52.Максимович Я. С. Участь оксиду азоту в процесах виразкоутворення / Л. І.
Остапченко, О. В. Дробінська, Я. С. Максимович, [та ін.] // Проблеми
екологічної та медичної генетики і клітинної імунології. – 2006. – №5. – С.
177-181.
53.Марушко Р.В. Особливості цитопротекції кишечникa у дітей раннього віку з
функціональними та хронічними запальними захворюваннями кишечника /
Р.В. Марушко // Современная педиатрия. – 2013. –т.55, №7. – С. 120-123.
54.Микрофлора и здоровье человека / Д.С.Янковский, Г.С Дымент. – К.: ТОВ
«Червона Рута-Турс». – 2008. – С.218-552.
55.Могильная Г. М. Гастроинртестинальный защитный бартер / Г. М.
Могильная, В. Л. Могильная // Морфология. — 2007. — Т. 132, № 6. — С.
9—16.
 308

56.Мойбенко О.О. Фундаментальні механізми дії оксиду азоту на серцево-

судинну систему як основи патогенетичного лікування її захворювань / О.О.
Мойбенко, В.Ф. Сагач, м.М. Ткаченко [та ін.] // Фізіол.журн. – 2004. – т. 50,
№ 1. – С. 11-24.
57.Насадюк Х.М. Вплив пептиду аргінін-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-
аргініну на активність NO-стнтазної системи при експериментальній виразці
шлунка / Х.М. Насадюк, О.Я. Скляров // Медична хімія – 2009. – т. 11. – № 3.
– С. 86- 88.
58.Нікольський І.С., Експериментальне дослідження загоєння стресових
виразок під впливом мультипотентних стромальних клітин кісткового мозку
/ І.С. Нікольський, С.М. Галицька, Я.-М. О. Семенова та ін. // Таврич. мед.-
биол. встник. – 2012. – т. 15, № 3 (ч.1). – С. 235-238
59.Омельченко О.Є. Патогенетичні механізми розвику стресорних виразок
шлунка залежно від типу реагування організму / О.Є. Омельченко // Вісник
проблем біології та медицини. – 2014. – Вип.14, т. 114, № 2. – С.161–168.
60.Остапченко Л. І. Сигнальні каскади в парієтальних клітинах слизової
оболонки шлунка в умовах експериментальної виразки шлунка / Л. І.
Остапченко, О. В. Дробінська, В. О. Чайка [та ін.] // Укр. біохім. журн. –
2009. – 81, № 2. – С. 93–101.
61.Остапченко Л.І. Фізіолого-біохімічні механізми виразкоутворення :
монографія / Л. І. Остапченко, Т. В. Берегова, В. О. Чайка, Г. М. Толстанова
// Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Київський університет, 2008. - 175 с.
62.Путніков А. В. Кількісні та функціональні показники кишкової нормобіоти
щурів / А. В. Путніков, Ю. В. Голота, Т. М. Сергійчук, // Мікробіологія і
біотехнологія. – 2015. – №2. – С. 89-100.
63.Рибальченко В.К., Берегова Т.В., Рибальченко Т.В. Цитофізіологія
травлення: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр
„Київський університет”, 2004. – 244с.
64. Сагач В. Ф. Вплив стимуляції та блокади синтезу ендогенного сірководню
на функцію серця в умовах ішемії–реперфузії / В. Ф. Сагач, Т. В.
 309

Шиманська, Ю. В. Гошовська // Фізіологічний журнал. – 2013. – т. 59, № 4. –

С. 8-15.
65.Свінціцький А.С. Роль фізіологічних медіаторів в адаптивних процесах
слизової оболонки шлунка / А.С. Свінціцький, А.В. Антоненко, А.Б. Гладчук
// Сучасна гастроентерологія. – 2012. – 64, № 2. – С. 95-99.
66.Сибірна Н. О. Молекулярні механізми депонування оксиду азоту в
еритроцитах / Н. О. Сибірна, М. Я. Люта, Н. І. Климишин / Біологічні Студії.
– 2010. – т. 4, №1. – С. 143–160.
67.Смелышева Л.Н. Влияние эмоционального стресса на секреторную функцию
желудочных желез / Л.Н. Смелышева // Вестник тюменского
государственного университета. – 2004. – № 3.– С. 149-153.
68.Скляров О.Я. Нестероїдні протизапальні засоби, механізм їх дії, особливості
застосування / О.Я. Скляров, І.С. Фоменко // Практична медицина. – 2007. -
Т.ХIV, №3. – С.123 – 132.
69.Скляров О. Я. Роль NOS-синтазної системи та процесів ліпопероксидації в
цитопротекторних механізмах за умов ульцерогенного коліту / О.Я.
Скляров, Н.Б.Панасюк, О.Р. Джура // Експериментальна та клінічна
фізіологія і біохімія. – 2009. – № 1. – С. 38-44.
70.Сокур О. В. Біохімічні механізми уражень клітин за умов розвитку паталогій
органів шлунково-кишкового тракту / О. В. Сокур // автореф. дис д-ра біол.
наук. – Київ, 2013. – 44 с.
71.Степанов Ю. М. Динаміка захворюваності та поширеності основних хвороб
органів травлення в Україні за 5 останніх років / Ю.М. Степанов, Н.Г.
Гравіровська // Гастроентерологія. – 2012. – № 46. – С. 3-12.
72.Степанов Ю.М. Вивчення вмісту синтаз оксиду азоту в слизовій оболонці
гастродуоденальної ділянки у хворих на НПЗП-асоційовані гастропатії /
Ю.М. Степанов, Ю.С. Бреславець // Гастроентерологія. – 2012. Вип. 46. – С .
183 – 189.
 310

73.Степанов Ю.М. Гастроентерологічна допомога населенню україни: Основні

показники здоров’я та ресурсне забезпечення у 2011 р. / Ю.М. Степанов,
І.Ю. Скирда // Гастроентерологія. – 2013. – 47, № 1. – C.8 – 11.
74.Степанов Ю.М. Хвороби органів травлення та гастроентерологічна допомога
населенню України: здобутки, проблеми та шляхи їх вирішення «Здоровя
України. – 2014. – № 3 . – 10 – 11.
75.Строцька Є.А. Кінетичні властивості очищеної H+/K+-АТФази парієтальних
клітин при розвитку експериментальної виразки шлунка / Є.А. Строцька,
Я.Б. Раєцька, Л.І. Остапченко // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010.
– 211, № 24. – С. 83 – 88.
76.Сукманський О.І. Газотрансміттери – новий вид біорегуляторів / О.І.
Сукманський, І.О. Сукманський // Журнал НАПН України. – 2014. – т. 20, №
2.– С. 153 – 159.
77.Сумбаев В.В. Влияние ДДТ на активность синтазы оксида азота в печени,
легких и головном мозге крыс / В.В. Сумбаев, И.М. Ясинская // Совр. пробл.
токсикологии. – 2000. – № 3. – С. 3 – 7
78.Тарасенко Л.М. Роль типу реагування організму на стрес-індуковані
ушкодження окремих відділів системи травлення / Л.М. Тарасенко, О.Є.
Омельченко, В.Ю. Цубер // Патологiя. – 2011. – т.8, № 2. – C. 56 – 58.
79.Тимурбулатов М.А. Метод повышения свободнорадикального окисления
липидсодержащих компонентов крови и его диагностическое значение /
М.А. Тимирбулатов, Е.И. Селезнев // Лабораторное дело. – 1981. – № 4. – С.
209–211.
80.Ткач С. М. Кишечная микробиота и функциональные заболевания
кишечника / С. М. Ткач, К. С. Пучков, А. К. Сизенко, Ю. Г. Кузенко //
Сучасна гастроентерологія. – 2014. – 75, № 1. – С. 118 – 129.
81.Толстанова Г.М. Активація VEGF/VERGFER-2-асоційованих шляхів
трансдукції сигналу при експериментальному виразковому коліті / Г.М.
Толстанова, Л.І. Остапченко // Доповіді Національної академії наук України.
– 2010. – № 11. – С. 153 – 157
 311

82.Толстанова Г.М. Ефективність нейтралізуючого антитіла до фактора росту

кровоносних судин за умов експериментального виразкового коліту / Г.М.
Толстанова, Л.І. Остапченко // Фiзика живогою – 2010. – т. 18, № 1. – С. 144
– 147.
83.Толстанова А.Н. Новые механизмы патогенеза воспалительных
заболеваний кишечника/ А.Н. Толстанова, Л.И. Остапченко, Ш. Сабо //
LAP LAMBERT Academic Publishing. – 2014. – 148с.
84.Толстанова Г.М. Роль D2-дофамiнових рецепторiв у механiзмах проникностi
кровоносних судин товстої кишки при експериментальному виразковому
колiтi / Г.М. Толстанова, Л.I. Остапченко // Доповiдi Нацiональної академiї
наук України. – 2010. – № 7. – Р. 158 – 162.
85.Толстанова А.Н. Роль Src-тирозинкиназ в повышении проницаемости
кровеносных сосудов при экспериментальном язвенном колите // А.Н.
Толстанова, Т. А. Хоменко, Л.И. Остапченко, Ш. Сабо, С. Шандор // Укр.
біохім. журн. – 2010. – 82, № 1, С. 117 – 122.
86.Фалалєєва Т.М. Вплив меланіну з антарктичних джерел на концентрацію
кортизолу в крові щурів за умови дії стресу / Т.М. Фалалєєва, О.І. Цирюк,
Н.В. Чижанська, В.П. Жарова // Український антарктичний журнал. – 2009. –
№ 8. – С. 386 – 390.
87.Фоменко І.С. Вивчення ролі NO-синтазної системи у слизовій оболонці
шлунка щурів за умов впливу нестероїдних протизапальних препаратів на
тлі адреналін-індукованого стресу / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, Н.Б.
Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Вісник проблем біології та
медицини. – 2013. – т.1, №3. – С.245 – 249.
88.Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на показники
систем NO та H2S в слизовій оболонці товстої кишки / І.С. Фоменко //
Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. –
2015. – т.18, № 1. – С. 45 – 47.
89.Фоменко І.С. Вплив нестероїдних протизапальних препаратів на стан
системи NO-синтаза/аргіназа у товстій кишці за умов стресу / І.С. Фоменко,
 312

В.Ю. Ємельяненко, Н.Б. Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Здобутки

клінічної і експериментальної медицини. – 2013. – №2. – С. 207 – 210.
90.Фоменко І.С. Роль процесів ліпопероксидації у формуванні виразкових
ушкоджень слизової оболонки товстої кишки щурів при різних моделях
стресу // Вісник проблем біології та медицини. – 2015. – т.1, №3. – С. 223 –
226.
91.Фоменко І.С. Зміни активності NO – синтазної системи та аргінази у
слизовій оболонці товстої кишки при блокуванні прозапальних ензимів за
умов експериментального коліту / І.С. Фоменко, П.О. Скляров, Н.Б.
Панасюк, Л.П. Білецька, О.Я. Скляров // Таврійський медико- біологічний
вісник. – 2012. – т. 15, №3 (ч.1). – С. 361–363.
92.Фоменко І.С. Особливості впливу нестероїдних протизапальних препаратів
на показники NO-синтазної системи у слизовій о болонці шлунка щурів за
умов стресу / І.С. Фоменко, Т.І. Бондарчук, Л.П. Білецька, Н.Б. Панасюк,
О.Я. Скляров // Фізіологічний журнал. – 2014. – т. 60, № 2. – С. 51-56.
93.Чевари С. Определение антиоксидантных параметров крови и их
дигностическое значение в пожилом воздасте / С. Чевари, Т. Андял, Я.
Штренгер // Лаб. дело. – 1991. – №10. – С.9 – 13.
94.Чорна І.В. Вміст метаболітів оксиду азоту в лімфоцитах щурів за дії низько
інтенсивного рентгенівського опромінення / І.В. Чорна, І.Ю. Висоцький //
Вісник СумДУ. Серія Медицина. – 2010. – № 1. – С.42 – 44.
95.Цирюк О.І. Вплив омепразол-викликаної гіпергастринемії на базальну
шлункову секрецію у щурів / О.І. Цирюк, Т.В. Берегова // Вісник проблем
біології і медицини. – 2007. – № 3. – С. 38 – 43.
96.Шатило В.Б. Особливості застосування нестероїдних протизапальних
препаратів у людей літнього віку / В. Б. Шатило, Л. А. Стаднюк, Е. О.
Асанов, В. Ю. Приходько // Мистецтво Лікування. – 2010. – № 2. – С. 14 –
19.
97.Шестернина Н. В. Интенсивность пероксидации в тканях желудка и жидких
средах организма у крыс с экспериментальной язвой желудка на фоне
 313

применения магнийсодержащей композиции // Н. В. Шестернина, Л. Н.

Рогова // Бюллетень Волгоградского научного центра РАМН. – 2010. – №3. –
С. 50-52.
98.Abe K. The possible role of hydrogen sulfide as an endogenous neuromodulator
/ K. Abe, H. Kimura // J. Neurosci. – 1996. – Vol. 16. – P. 1066–1071.
99.Aboubakr E.M. Protective effect of hydrogen sulfide against cold restraint stress-
induced gastric mucosal injury in rats / E.M. Aboubakr, A. Taye, M.A. El-
Moselhy, M.K. Hassan // Arch Pharm Res. – 2013. – Vol. 36, № 12. – Р. 1507 –
1515.
100. Akazawa Y. Inhibition of arginase ameliorates experimental ulcerative colitis
in mice / Y. Akazawa, M. Kubo, R. Zhang, [et al.] // Free Radic. Res. – 2013. –
Vol. 47, №3. – P. 137–145.
101. Al-Jiboury H. Gastroduodenal mucosal defense / H. Al-Jiboury, J.D. Kaunitz
// Curr Opin Gastroenterol. – 2012. – Vol. 28, № 6. – P. 594 – 601.
102. Allen A. Gastroduodenal mucus bicarbonate barrier: protection against acid
and pepsin /A. Allen,G. Flemström //Am J Physiol Cell Physiol. – 2005. – Vol.
288, № 1. – P. 1-19.
103. Allen A. Gastroduodenal mucosal protection / A. Allen, G. Flemström, A.
Garner, E. Kivilaakso // Physiol Rev. – 1993. – Vol. 73, № 4. – P. 823 – 857.
104. Alhazzani W. Stress ulcer prophylaxis in critically ill patients:review of the
evidence / W. Alhazzani, M. Alshahrani, P. Moayyedi, R. Jaeschke // Polskie
Archiwum Medycyny Wewnętrznej. – 2012. – №3. – P. 107 – 114.
105. Alonso C. Intestinal barrier function and the brain-gut axis / C. Alonso,
M. Vicario, M. Pigrau, [et al.] // Adv. Exp. Med. Biol. – 2014. – 817. – P. 73 –
113.
106. Altaany Z. Crosstalk between hydrogen sulfide and nitric oxide in
endothelial cells / Z. Altaany, G.Yang, R.Wang // J. Cell Mol. Med. – 2013. –
Vol. 17, № 7. – P. 879–888.
107. Amanov AN. Quantitative relationships of distinct types of gastrointestinal
microflora of experimental animals (rats) in norm and under condition of imuran
 314

immunosuppression / A.N. Amanov // Zh Mikrobiol Epidemiol Immunobiol. –

1983. – № 6. – P. 77 – 81.
108. Amagase K. Importance of cyclooxygenase-1/prostacyclin in
modulating gastric mucosal integrity under stress conditions / K . Amagase, N.
Izumi, Takahira Y, T. Wada, K.Takeuchi // J Gastroenterol Hepatol. – 2014. – №
4. – P. 3 – 10.
109. Ambrosini, M.V. Ultrastructural investigations on protective effects of NCX
4016 (nitroaspirin) on macrovascular endothelium in diabetic Wistar rats / M.V.
Ambrosini, G. Mariucci, M.G. Rambotti, [et al.] // J. Submicrosc. Cytol. Pathol.
– 2005. – Vol. 37, №2. – P, 205–213.
110. Aoi Y. Roles of nitric oxide (NO) and NO synthases in healing of dextran
sulfate sodium-induced rat colitis / Y. Aoi, S. Terashima, M. Ogura, H. Nishio,
S. Kato, K.Takeuchi K // J Physiol Pharmacol. – 2008. – Vol. 59, №2. – P. 315–
336.
111. Arakawa T. Quality of ulcer healing in gastrointestinal tract: its
pathophysiology and clinical relevance / T. Arakawa, T. Watanabe, T. Tanigawa
[et al.]// World J Gastroenterol. – 2012. – Vol. 18, № 35. – Р. – 4811 – 4822.
112. Attene-Ramos M.S. Evidence that hydrogen sulfide is a genotoxic agent / M.S.
Attene-Ramos, E.D. Wagner, M.J. Plewa, H.R. Gaskins // Mol Cancer Res. –
2006. – Vol. 4, № 1. – Р. 9 – 14.
113. Basavarajappa D. Roles of coactosin-like protein (CLP) and 5-lipoxygenase-
activating protein (FLAP) in cellular leukotriene biosynthesis / D.
Basavarajappa, M. Wan, A. Lukic [et al] // Proc Natl Acad Sci USA. – 2014. –
Vol. 111, № 31. – P. 11371 – 11376.
114. Basivireddy J. Indomethacin induces free radical-mediated changes in renal
brush border membranes / J. Basivireddy, M. Jacob, K.A. Balasubramanian //
Arch Toxicol. – 2005. – 79, № 8. – Р. 441 – 450.
115. Bełtowski J. Hydrogen sulfide in pharmacology and medicine - An update / J.
Bełtowski // Pharmacol Rep. – 2015. – Vol. 67, № 3. – Р. 647 – 658.
 315

116. Bełtowski J. Hydrogen sulfide and endothelium-dependent vasorelaxation / J.

Bełtowski, A. Jamroz-Wiśniewska // Molecules 2014. – Vol. 19, № 12. – P.
21183–21199.
117. Bertolini A. Dual acting anti-inflammatory drugs: a reappraisal / A.
Bertolini, A. Ottani, M. Sandrini //Pharmacol Res. – 2001. – Vol. 44, № 6. – P.
437–450.
118. Bertolini A. Selective COX-2 inhibitors and dual acting anti-inflammatory
drugs: critical remarks / A. Bertolini, A. Ottani, M. Sandrini // Curr Med Chem. –
2002. – Vol.9, № 10. P. 1033 – 1043.
119. Bibli S.I. Role of cGMP in hydrogen sulfide signaling / S.I. Bibli, G. Yang,
Z. Zhou, [et al.] // Nitric Oxide. – 2014. – Vol. 29. – P. 1089–1103.
120. Bhatia M. H2S and Inflammation: An Overview / M. Bhatia // Handb Exp
Pharmacol. – 2015. – Vol. 230. – P. 165 – 180.
121. Bhatia M. Role of Hydrogen sulfide in the pathology of inflammation / M.
Bhatia // Scientifica. – 2012. – Article ID 159680. – P. 1 – 12.
122. Bhatia, M. Role of hydrogen sulfide in acute pancreatitis and associated lung
injury / M. Bhatia, F.L. Wong, D.Fu // FASEB J. – 2005. – Vol. 19. – P. 623–
625.
123. Bhatia V. Stress and the gastrointestinal tract / V. Bhatia, R. Tandon / Journal
of gastroenterology and hepatology. – 2005. – № 20. – P. 332 – 339.
124. Bir S.C. Hydrogen sulfide stimulates ischemic vascular remodeling through
nitric oxide synthase and nitrite reduction activity regulating hypoxia-inducible
factor-1α and vascular endothelial growth factor-dependent angiogenesis / S.C.
Bir, G.K. Kolluru, P.McCarthy, [et al] // J. Am. Heart. Assoc. – 2012. – № 1. –
e004093.
125. Blackler R. Gastrointestinal-sparing effect of novel NSAIDs in rats with
compromised mucosal defence / R. Blackler, S. Syer, M. Bolla, E. Ongini, J.L.
Wallace // PLoS One. – 2012. – № 7. – e35196.
 316

126. Blackler R.W. Hydrogen sulphide protects against NSAID-enteropathy through

modulation of bile and the microbiota / R.W. Blackler, J.P. Motta, A. Manko, [et
al.] // Br J Pharmacol. – 2015. – Vol. 172, № 4. – P. 992 – 1004.
127. Blackler R. W. NSAID-gastroenteropathy: new aspects of pathogenesis and
prevention / R.W. Blackler, B. Gemici, A. Manko, J.L. Wallace // Curr. Opin.
Pharmacol. – 2014. – № 11. – P. 11 – 16.
128. Borysewicz-Sańczyk H Cytoprotection--protective agents and mechanisms of
their activity in the cel / H. Borysewicz-Sańczyk, M. Szczepański
M, Kamianowska // Pol Merkur Lekarski. – 2009. – Vol. 26, № 152. – P. 162 –
167.
129. Boyapati R. Pathogenesis of Crohn's disease / R. Boyapati, J. Satsangi,
G.T. Ho // F1000Prime Rep. – 2015. – Vol. 2, № 7. – P. 44.
130. Boyde J. R. Optimization of conditions for the colorimetric determination of
citrulline, using diacethyl monoxim / J. R. Boyde, M. Rahmotullah. // Anal.
Biochem. -1980. – Vol. 107. – P. 424 – 431.
131. Bradley P. P. Cellular and extracellular myeloperoxidase in pyogenic
inflammation / P. P. Bradley,R. D. Christensen, G. Rothstein // Blood. – 1982. –
Vol. 60. – P. 618 – 622.
132. Brandtzaeg P. Gate:keeper function of the intestinal epithelium / P. Brandtzaeg
// Benef. Microbes. — 2013. — Vol. 4, № 1. — P. 67—82.
133. Breuillard C. Citrulline and nitrogen homeostasis: An overview /
C.Breuillard, L.Cynober, C.Moinard. – Amino Acids. – 2015. – Vol. 47, № 4. –
P. 685–691.
134. Brzozowska I. Mechanisms of esophageal protection, gastroprotection and
ulcer healing by melatonin implications for the therapeutic use of melatonin in
gastroesophageal reflux disease (GERD) and peptic ulcer disease / I.
Brzozowska, M. Strzalka, D. Drozdowicz, S.J. Konturek, T. Brzozowski // Curr
Pharm Des. – 2014. – Vol 20, № 30. – P. 4807 – 1485.
135. Brzozowski T. Comparison of nitric oxide-releasing NSAID and vitamin C
with classic NSAID in healing of chronic gastric ulcers; involvement of reactive
 317

oxygen species / T. Brzozowski, S. Kwiecień, P.C.Konturek, [et al.] // Med. Sci.

Monit. – 2001. – Vol. 7, № 4. – P. 592–599.
136. Brzozowski T. Gastroprotective and ulcer healing effects of nitric oxide-
releasing non-steroidal anti-inflammatory drugs / T. Brzozowski, P.C. Konturek,
S.J. Konturek, [et al.] // Dig Liver Dis. – 2000. – Vol. 32, № 7. P. 583 – 594.
137. Brzozowski T. Interaction of nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAID)
with Helicobacter pylori in the stomach of humans and experimental animals /
T. Brzozowski, P.C. Konturek, Z. Sliwowski, [et al.] // J. Physiol. Pharmacol. –
2006. – Vol. 57, №3. – P. 67–79.
138. Brzozowski T. Novel concept in the mechanism of injury and protection
of gastric mucosa: role of renin-angiotensin system and active metabolites of
angiotensin / T. Brzozowski, A. Ptak-Belowska, S. Kwiecien, [et al.] // Curr Med
Chem. – 2012. – Vol. 19, № 1. – P. 55 – 62.
139. Brzozowski T. Physiological mediators in nonsteroidal anti-inflammatory
drugs (NSAIDs)-induced impairment of gastric mucosal defense and adaptation.
Focus on nitric oxide and lipoxins // T. Brzozowski, P.C. Konturek, R. Pajdo, [et
al.] //J Physiol Pharmacol. – 2008. – Vol. 2. – P.89 – 102.
140. Brzozowski T. Role of prostaglandins in gastroprotection and gastric
adaptation / T. Brzozowski, P.C. Konturek, S.J. Konturek, I. Brzozowska, T.
Pawlik // J Physiol Pharmacol. – 2005. – Vol. 56, №5. – P. 33 – 55.
141. Bryan N.S. Discovery of the nitric oxide signaling pathway and targets for
drug development / N.S. Bryan, K. Bian, F. Murad. – Front. Biosci. – 2009. –
Vol. 14. – P. 1–18.
142. Calcerrada P. Nitric oxide-derived oxidants with a focus on peroxynitrite:
molecular targets, cellular responses and therapeutic implications / P.
Calcerrada, G. Peluffo, R. Radi // Curr Pharm Des. – 2011. – Vol. 17, № 35. – P.
3905 – 3932.
143. Carbonero F. Microbial pathways in colonic sulfur metabolism and links with
health and disease / F. Carbonero, A.C. Benefiel, A.H. Alizadeh-Ghamsari, H.R.
Gaskins // Front. Physiol. – 2012. – № 3. – P. 448.
 318

144. Cattaneo M. The platelet P2 receptors in inflammation / M. Cattaneo //

Hamostaseologie. – 2015. – Vol. 35, № 3. – P. 262 – 266.
145. Cipriani S. Activation of the bile acid receptor GPBAR1 protects against
gastrointestinal injury caused by non-steroidal anti-inflammatory drugs and
aspirin in mice / S. Cipriani, S.Cipriani, A. Mencarelli, [et al.] // Br. J.
Pharmacol. – 2011. – Vol. 168. – P. 225 – 237.
146. Chakraborty S. Exploring effects of different nonsteroidal antiinflammatory
drugs on malondialdehyde profile / S. Chakraborty, S.K. Kar, K. Roy, C.
Sengupta // Acta Pol Pharm. – 2006. – Vol. 63, № 2. – Р. 83-88.
147. Chan M. V. Hydrogen sulfide-based therapeutics and gastrointestinal diseases:
translating physiology to treatments / M.V. Chan, J.L. Wallace // Am J Physiol
Gastrointest Liver Physiol. – 2013. – Vol. 305. – Р. G467–G473,
148. Chang-Hui L. Celecoxib simulates respiratory burst through pertussis toxin-
sensitive G-protein, a possible signal for beta 2-integrin expression on human
neutrophils / L. Chang-Hui, H. Yen-Ju , L. Yin-Chou // Eur J Pharmacol. – 2004.
– Vol. 484, № 1. – Р. 29 – 39.
149. Chaturvedi R. Arginine and polyamines in Helicobacter pylori-induced
immune dysregulation and gastric carcinogenesis / Chaturvedi R, de Sablet
T, Coburn LA, Gobert AP, Wilson KT. // Amino Acids. – 2012. – Vol. 42, № 2-3.
– P. 627 – 640.
150. Chávez-Piña A.E. Inhibition of endogenous hydrogen sulfide synthesis by
PAG protects against ethanol-induced gastric damage in the rat / A.E. Chávez-
Piña, G.R. Tapia-Alvarez, A. Navarrete // Eur. J. Pharmacol. – 2010. – Vol. 630.
– P. 131–136.
151. Chen L. ZLJ-6, a novel COX/5-LOX inhibitor, attenuates TNF-α-induced
endothelial E-selectin, ICAM-1 and VCAM-1 expression and monocyte-
endothelial interactions via a COX/5-LOX-independent mechanism / L. Chen, Q
Zhao., X.L. Wang [et al] // Vascul Pharmacol. – 2011. – Vol. 55, № 5-6. – P.
135 – 142.
 319

152. Chen P.H. Hydrogen sulfide increases nitric oxide production and
subsequent S-nitrosylation in endothelial cells / P.H. Chen, Y.S.Fu, Y.M.Wang,
[et al.] // Sci. World J. – 2014. – 480387.
153. Chiou G.C. Review: effects of nitric oxide on eye diseases and their
treatment / Chiou G.C. // J. Ocul. Pharmacol. Ther. – 2001. – Vol. 17. – P. 189
– 198.
154. Chokshi N.K. The role of nitric oxide in intestinal epithelial injury and
restitution in neonatal necrotizing enterocolitis / N.K. Chokshi, Y.S. Guner, C.J.
Hunte, [et al.] // Semin Perinatol. – 2008. – Vol. 32, № 2. – P.92 – 99.
155. Chomczynski P. Single-step method of RNA isolation by acid
guanidiniumthiocyanate-phenol-chloroform extraction / P. Chomczynski, N.
Sacchi // Anal. Biochem. – 1987.– Vol. 162, № 1.– P. 156 – 159.
156. Сhoudhury B.K. Norepinephrine mediates the transcriptional effects of
heterotypic chronic stress on colonic motor function / B.K. Choudhury, X.Z.
Shi, S.K. Sarna // Am. J. Physiol. Gastrointest. Liver Physiol. – 2009. – Vol. 296.
– № 6. – P. 1238 – 1247.
157. Coletta C. Hydrogen sulfide and nitric oxide are mutually dependent in the
regulation of angiogenesis and endothelium-dependent vasorelaxation / C.
Coletta, A. Papapetropoulos, K. Erdely, [et al]. – Proc Natl Acad Sci USA. –
2012. – Vol. 109, № 23. – P. 9161–9166.
158. Collin M. Inhibition of endogenous hydrogen sulfide formation reduces the
organ injury caused by endotoxemia / M.Collin, F.B. Anuar, O. Murch, [et al]
// Br. J. Pharmacol. – 2005. – Vol. 146, №4. – P. 498–505.
159. Corthésy B. Cross-talk between probiotic bacteria and the host immune system
/ B. Corthésy, H.R. Gaskins, A. Mercenier // J Nutr. – 2007. – Vol. 137, № 3. -
Р.781 – 790.
160. Coruzzi G. Gastrointestinal safety of novel nonsteroidal antiinflammatory
drugs: selective COX-2 inhibitors and beyond / G. Coruzzi, N. Venturi, S.
Spaggiari // Acta Biomed. – 2007. – 78. – P. 96 – 110.
 320

161. Cui, J. Protective effect of endogenous hydrogen sulfide against oxidative

stress in gastric ischemia-reperfusion injury / J. Cui, L. Liu, J. Zou, [et al.]
// Exp. Ther. Med. – 2013. – № 5. – P. 689–694.
162. Culligan E.P. Probiotics and gastrointestinal disease: successes, problems and
future prospects / E.P. Culligan, C. Hill, R.D. Sleator // Gut Pathog. – 2009. –
Vol.1, № 1. – P. 1-19.
163. Dacha S. Hypergastrinemia / S. Dacha, M. Razvi, J. Massaad, [et al.] //
Gastroenterol Rep (Oxf). – 2015. – № 1. – P.201 – 208.
164. Dajani E.Z. Cardiovascular and gastrointestinal toxicity of selective cyclo-
oxygenase-2 inhibitors in man / E.Z. Dajani, K. Islam // J Physiol Pharmacol. –
2008. – Vol. 59, № 2. – Р. 117 – 133.
165. Davis R. H. Utilization of Exogenous and Endogenous Ornithine by
Neurospora crassa / R. H. Davis, J. J. Mora // Bacteriology. – 1968. – Vol. 96. –
P. 383 – 388.
166. De Falco M. Molecular Mechanisms of Helicobacter pylori Pathogenesis / M.
De Falco, A. Lucariello, S. Iaquinto S [et al.] //J Cell Physiol. – 2015. – Vol. 230,
№ 8. – P. 1702-17077.
167. Demir S. Role of free radicals in peptic ulcer and gastritis / S. Demir, M.
Yilmaz, M. Köseoğlu, [et al] // Turk J Gastroenterol. – 2003. – Vol. 14, № 1. – P.
39 – 43.
168. De Palma G. The Microbiota-Gut-Brain axis in gastrointestinal disorders:
Stressed bugs, stressed brain or both? / G. De Palma, S.M. Collins, P.
Bercik, E.F. Verdu // J. Physiol. – 2014. – Vol 592, №14. – P. 2989 – 2997.
169. Derrien M. Fate, activity, and impact of ingested bacteria within the
human gut microbiota / M. Derrien, J.E. van Hylckama Vlieg / Trends
Microbiol. – 2015, № 6. – P. 354 – 366.
170. Di Mario F. Gastric acid secretion: changes during a century / F. Di Mario, E.
Goni // Best Pract Res Clin Gastroenterol. – 2014. – Vol. 28, № 6. – Р. 953 – 965.
171. Dhiyaaldeen S.M. Protective effects of (1-(4-hydroxy-phenyl)-3-m-tolyl-
propenone chalcone in indomethacin-induced gastric erosive damage in rats / S.M.
 321

Dhiyaaldeen, Z.A. Amin, [et al.] // BMC Vet Res. – 2014. – Vol. – 10, № 1. – P.
961.
172. Dombrowski R.A. Hydrogen sulfide (H2S) and hypoxia inhibit salmonid
gastrointestinal motility: evidence for H2S as an oxygen sensor / R.A.
Dombrowski, M.G. Naylor, E. Shoemaker, [et al.] // The Journal of Experimental
biology. – 2011. – Vol. 214. – P. 4030 – 4040.
173. Dudhgaonkar S.P. Influence of simultaneous inhibition of cyclooxygenase-2
and inducible nitric oxide synthase in experimental colitis in rats / S.P.
Dudhgaonkar // Inflammopharmacology. – 2007. – Vol. 15, №5. – P. 188 – 195.
174. Dufton N. Hydrogen sulfide and resolution of acute inflammation: a
comparative study utilizing a novel fluorescent probe / N. Dufton, J. Natividad,
E.F. Verdu, J.L. Wallace // Sci Rep. – 2012. – Vol. 2. – P. 1 – 11.
175. Dong W.G. Effects of melatonin on the expression of iNOS and COX-2 in rat
models of colitis / W.G. Dong, Q. Mei, J.P. Yu, [et al.] // World J Gastroenterol. –
2003. – Vol. 9, № 6. – P. 1307-1311.
176. El Eter E. In vivo and in vitro antioxidant activity of ghrelin: Attenuation of
gastric ischemic injury in the rat // E. El Eter, A. Al Tuwaijiri, H. Hagar,
M.Arafa. – J. Gastroenterol. Hepatol. – 2007. Vol. 22, № 11. – P. 1791–1799.
177. Emanueli C. Nitric oxide-releasing aspirin derivative, NCX 4016, promotes
reparative angiogenesis and prevents apoptosis and oxidative stress in a mouse
model of peripheral ischemia / C. Emanueli, S. van Linthout, M.B. Salis, [et al.]
// Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. – 2004. – Vol. 24, № 11. – P. 2082–2087.
178. Ergün B.C. Synthesis of 1,5-diarylpyrazol-3-propanoic acids towards inhibition
of cyclooxygenase-1/2 activity and 5-lipoxygenase-mediated LTB4 formation /
B.C. Ergün, M.T. Nuñez, L. Labeaga, [et al.] // Arzneimittelforschung. – 2010. –
Vol. 60, №8. – P. 497 – 505.
179. Emim J.A. Pharmacological evaluation of the anti-inflammatory activity of a
citrus bioflavonoid, hesperidin, and the isoflavonoids, duartin and claussequinone,
in rats and mice / J.A. Emim, A.B. Oliveira, A.J. Lapa // J Pharm Pharmacol. –
1994. – Vol. 46, №2. – P. 118 – 122.
 322

180. Fasolino I. Orally administered allyl sulfides from garlic ameliorate murine
colitis / I. Fasolino, A.A. Izzo, T.Clavel // Mol. Nutr. Food Res. – 2015. –
Vol. 59. – P. 434–442.
181. Ferreira C.M. The central role of the gut microbiota in chronic inflammatory
diseases / C.M. Ferreira, A.T. Vieira, M.A. Vinolo, [et al.] // J Immunol Res. –
2014. – P. 689 – 692.
182. Filaretova L. Corticosterone increase inhibits stress-induced gastric erosions in
rats / L.P. Filaretova, A.A. Filaretov, G.B. Makara //Am J Physiol. – 1998. – Vol.
274, № 6. P. 1024 – 1130.
183. Filaretova L. Gastroprotective role of glucocorticoids during NSAID-induced
gastropathy / L. Filaretova // Curr Pharm Des. – 2013. – Vol. 19. – P. 29 – 33.
184. Filaretova L. Gastroprotective role of glucocorticoid hormones / L. Filaretova,
T. Podvigina, T. Bagaeva, P. Bobryshev, K.Takeuchi // J. Pharmacol. Sci. – 2007.
– Vol. 104. – P. 195 – 201.
185. Filaretova L. Stress and the stomach: corticotropin-releasing factor may protect
the gastric mucosa in stress through involvement of glucocorticoids / L.
Filaretova, T. Bagaeva, O. Morozova / J Physiol Pharmacol. – 2012. – Vol. 63. –
P. 143 – 153.
186. Fiorucci S. Co-administration of nitric oxide-aspirin (NCX-4016) and aspirin
prevents platelet and monocyte activation and protects against gastric damage
induced by aspirin in humans / S. Fiorucci, A. Mencarelli, A. Meneguzzi, [et
al.] // J. Am. Coll. Cardiol. – 2004. – Vol. 44. – P. 635 – 641.
187. Fiorucci S. Enhanced activity of a hydrogen sulphide-releasing derivative of
mesalamine (ATB-429) in a mouse model of colitis / S. Fiorucci, S. Orlandi, A.
Mencarelli, [et al.] // Br J Pharmacol. – 2007. – 150. – Р. 996–1002.
188. Fiorucci S. Inhibition of hydrogen sulfide generation contributes to gastric
injury caused by anti-inflammatory nonsteroidal drugs / S. Fiorucci,
E.Antonelli, E. Distrutti // Gastroenterology. – 2005. – Vol. 129, №4. – P.
1210–1224.
 323

189. Fiorucci S. Nitric oxide-releasing NSAIDs inhibit interleukin-1β converting

enzyme-like cysteine proteases and protect endothelial cells from apoptosis
induced by TNFα / S. Fiorucci, L.Santucci, B.Federici, [et al.] // Aliment
Pharmacol. Ther. – 1999. – Vol. 13, №3. – P. 421–435.
190. Fiorucci S. NSAIDs, coxibs, CINOD and H 2S-releasing NSAIDs: What lies
beyond the horizon / S. Fiorucci, L. Santucci, E. Distrutti // Dig. Liver Dis. –
2007. – Vol. 39, №12. – P. 1043–1051.
191. Flannigan K.L. Enhanced synthesis and diminished degradation of hydrogen
sulfide in experimental colitis: a site-specific pro-resolution mechanism / K.L.
Flannigan, J.G. Ferraz , R. Wang , J.L. Wallace // PLoS One. – 2013. Vol.
8, №8. – e71962.
192. Flannigan K.L. Impaired hydrogen sulfide synthesis and IL-10 signaling
underlie hyperhomocysteinemia-associated exacerbation of colitis /
K.L. Flannigan, T.A. Agbor, R.W. Blackler // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. –
2014. Vol. 111. – P. 13559–13564.
193. Flannigan K.L. Proresolution effects of hydrogen sulfide during colitis are
mediated through hypoxia-inducible factor-1α / Flannigan K.L., Agbor, T.A.,
Motta J.P. // FASEB J. – 2015. – Vol. 29, №4. – Р. 1591 – 1602.
194. Flamand N. Leukotrienes: mediators that have been typecast as villains / N.
Flamand, P. Mancuso, C.H. Serezani, T.G. Brock // Cell Mol Life Sci. – 2007. –
Vol. 64, № 19-20. – P. 2657-2670.
195. Fotiadis C. The prophylactic effect of L-arginine in acute ischaemic colitis in a
rat model of ischaemia/reperfusion injury / C. Fotiadis, S.
Adamis, E.P. Misiakos, [et al.] // Acta Chir Belg. – 2007. – Vol. 107, № 2. –
Р.192 – 200.
196. Fornai M. Emerging role of cyclooxygenase isoforms in the control of
gastrointestinal neuromuscular functions / M. Fornai, L. Antonioli, R. Colucci, [et
al.] // Pharmacol Ther. – 2010. – Vol. 125, №1. – P. 62 – 78.
197. Fomenko I. Changes of nitric oxide system and lipid peroxidation parameters
in the digestive system of rats under conditions of acute stress, and use of
 324

nonsteroidal anti-inflammatory drugs/ I. Fomenko, T. Bondarchuk, V.

Emelyanenko. [et al.] // Current Issues in Pharmacy and Medical Sciences. –
2015. – Vol. 61, № 1. – С. 37 – 41.
198. Fomenko I. Dual acting COX/LOX nonsteroidal anti-inflammatory drugs
versus traditional COX-2 inhibitors / I. Fomenko, Т. Bondarchuk, А. Sklyarov //
Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. – 2010. –Vol. XXIII, 3 – P. 197
– 202.
199. Fomenko I. Efects Of Conventional And Hydrogen Sulfide-Releasing
Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drugs In Rats With Stress-Induced And
Epinephrine-Induced Gastric Damage / I. Fomenko, А. Sklyarov, T. Bondarchuk,
[et al.] // Stress. – 2014, Vol. 17, №6. – P. 528 – 537.
200. Fomenko I. Effect of COX-2 inhibitor celecoxib and proton pump blocker
lansoprazole on lipoperoxidation processes in heart tissue and gastric mucosa of
streptozotocin-induced diabetes in rats / I. Fomenko, T. Bondarchuk, A. Sklyarov,
K. Swierzko // Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. – 2009. – Vol.
12, № 3. – P. 31 – 35.
201. Förstermann U. Nitric oxide synthases: regulation and function / U.
Förstermann, W.C. Sessa // Eur Heart J. – 2012. – Vol. 33, №7. – P. 829-837.
202. Fornai M. Role of cyclooxygenase isoforms in the altered excitatory motor
pathways of human colon with diverticular disease / R. Colucci, L. Antonioli, C.
Ippolito, [et al.] // Br J Pharmacol. – 2014. – Vol. 171. – № 15. – P. 3728-40.
203. Fumoto S. Gene therapy for gastric diseases / S. Fumoto, J. Nishi, J.
Nakamura, K. Nishida. – Curr Gene Ther. – 2008. – Vol. 8, № 3. – P. 187 – 200.
204. Galley J.D. Impact of stressor exposure on the interplay between commensal
microbiota and host inflammation / J.D. Galley, M.T. Bailey // Gut Microbes. –
2014. – Vol 5, № 3. – P. 390 – 396.
205. Gemici B. Anti-inflammatory and cytoprotective properties of hydrogen
sulfide / B. Gemici, J.L. Wallace // Methods Enzymol. – 2015. – Vol. 555. – P.
169 – 193.
 325

206. Gemici B. H2S-releasing drugs: anti-inflammatory, cytoprotective and

chemopreventative potential / B. Gemici, W. Elsheikh, K.B. Feitosa, [et al.] //
Nitric Oxide. – 2015. – Vol. 30, № 46. – P. 25-31.
207. Geng B. Hydrogen sulfide downregulates the aortic L-arginine/nitric oxide
pathway in rats / B. Geng, Y.Cui, J. Zhao // Am. J. Physiol. Regul. Integr.
Comp. Physiol. – 2007. – Vol. 293. – C. 1608 – 1618.
208. Gil V. Effects of hydrogen sulphide on motility patterns in the rat colon / V.
Gil, S. Parsons, D. Gallego, J. Huizinga , M. Jimenez // Br. J. Pharmacol. – 2013.
– 169, № 1. – P. 34 – 50.
209. Gosai V. Protective effect of Lactobacillus rhamnosus 231 against N-Methyl-
N'-nitro-N-nitrosoguanidine in animal model / V. Gosai, P. Ambalam, M.
Raman, [et al.] // Gut Microbes. – 2011. – Vol. 2, № 6. – Р. 319 – 325.
210. Goldstein J.L. Gastrointestinal injury associated with NSAID use: a case study
and review of risk factors and preventative strategies / J.L. Goldstein, B. Cryer //
Drug Healthc Patient Saf. – 2015. – Vol. 7. – P. 31 – 41.
211. Goubern M. Sulfide, the first inorganic substrate for human cells / M.
Goubern, M. Andriamihaja, T. Nübel, [et al.] // FASEB J. – 2007. – Vol. 21. –
Р. 1699 – 1706.
212. Gulati K. Gender Based differences in stress-induced gastric ulcer formation
and its regulation by nitric oxide (NO): an experimental study / K. Gulati, A.
Chakraborti, A. Ray // Curr Pharm Des. – 2015. – Vol. 21, № 23. – P. 3395 –
3401.
213. Guo Sh. Gastric mucosal damage in water immersion stress: Mechanism and
prevention with GHRP-6 / Sh. Guo, Q. Gao, Q. Jiao. [et al.] // World J.
Gastroenterol. – 2012. – Vol. 18. – № 24. – P. 3145 – 3155.
214. Guo C. Hydrogen sulfide protected gastric epithelial cell from
ischemia/reperfusion injury by Keap1 s-sulfhydration, MAPK dependent anti-
apoptosis and NF-κB dependent anti-inflammation pathway / C. Guo, F. Liang,
W. Shah Masood, X. Yan // Eur J Pharmacol. – 2014. – Vol. 725. – Р. 70 – 78.
 326

215. Guo W. Hydrogen sulfide and translational medicine / W. Guo, Ze-yu Cheng,
Yizhun Zhu // Acta Pharmacol Sin. – 2013. – Vol. 34, № 10. – 1284 – 1291.
216. Guo W. Hydrogen sulfide as an endogenous modulator in mitochondria and
mitochondria disfunction / W. Guo, Jun-tao Kan Ze yu Cheng // Oxidative
Medicine and Cellular longevity. – 2012. – article ID 878052, 9 pages.
217. Gur T.L. Stress and the commensal microbiota: importance in parturition and
infant neurodevelopment / T.L. Gur, B.L. Worly, M.T. Bailey // Front
Psychiatry. – 2015. – P.1 – 6.
218. Guzik T.J. Nitric oxide and superoxide in inflammation and immune
regulation / T.J. Guzik, R. Korbut, T.Adamek-Guzik, T. // J. Physiol.
Pharmacol. – 2003. – Vol. 54. – P. 469 – 487.
219. Gyires K. Gut inflammation: Current update on pathophysiology, molecular
mechanism and pharmacological treatment modalities / K. Gyires, E.V. Toth,
S.Z Zadori // Curr. Pharm. Des. – 2014. – Vol. 20. – P. 1063–1081.
220. Ham M. Gastroduodenal defense / M. Ham, J.D. Kaunitz // Curr Opin
Gastroenterol. – 2007. – 24. – 607–616.
221. Hanada K. Genetic battle between Helicobacter pylori and humans. The
mechanism underlying homologous recombination in bacteria, which can infect
human cells / K. Hanada, Y Yamaoka // Microbes Infect. – 2014. –Vol. 16, № 10.
– Р. 833-839.
222. Hardbower D.M. At the Bench: Helicobacter pylori, dysregulated host
responses, DNA damage, and gastric cancer / D.M. Hardbower, R.M, Jr.
Peek, K.T. Wilson // J Leukoc Biol. – 2014. – Vol. 96, № 2. – P. 201 – 212.
223. Harisa G.E. L-arginine augments the antioxidant effect of garlic against acetic
acid-induced ulcerative colitis in rats / G.E. Harisa, O.M. Abo-Salem, S.M. El-
Sayed, [et al.] //Pak J Pharm Sci. – 2009. – Vol. 22, № 4. – Р. 373 – 380.
224. Hawkey C.J. COX-1 and COX-2 inhibitors / C.J. Hawkey // Best Pract. Res.
Clin. Gastroenterol. – 2001. – Vol. 15. – P. 801–820.
 327

225. Haworth R. Differential expression of COX-1 and COX-2 in the

gastrointestinal tract of the rat / R. Haworth, K. Oakley, N. McCormack, A.
Pilling // Toxicol Pathol. – 2005. – Vol. 33, № 2. – P. 239 – 245.
226. Hentges D.J. The anaerobic microflora of the human body / D.J. Hentges //
Clin Infect Dis. – 1993. – Vol. 16, Suppl.4. – P. 175 – 189.
227. Hemmens B. Role of bound zinc in dimer stabilization but not enzyme activity
of neuronal nitric-oxide synthase / B. Hemmens, W. Goessler, K. Schmidt, B.
Mayer // J Biol Chem. – 2000. – 275, № 46. - P. 35786 – 35791.
228. Hickey E.J. Diclofenac induced in vivo nephrotoxicity may involve oxidative
stress-mediated massive genomic DNA fragmentation and apoptotic cell death /
E.J. Hickey, R.R. Raje, V.E. Reid, S.M. Gross, S.D. Ray // Free Radic Biol
Med. – 2001. – Vol. 31, № 2. – Р. 139 – 152.
229. Hirata I. Endogenous hydrogen sulfide is an anti-inflammatory molecule in
dextran sodium sulfate-induced colitis in mice / I. Hirata, Y.Naito, T.Takagi, [et
al] // Dig. Dis. Sci. – 2011. – Vol. 56, № 5. – P. 1379–1386.
230. Hofmann B.5-Lipoxygenase inhibitors: a review of recent patents (2010-2012)
/ B. Hofmann, D. Steinhilber / Expert Opin Ther Pat // 2013. – Vol. 23, №7. – P.
895 – 909.
231. Hosoi T. Role of nitric oxide synthase inhibitor in experimental colitis induced
by 2,4,6-trinitrobenzene sulphonic acid in rats / T. Hosoi, H. Goto, T. Arisawa, [et
al.] // Clin. Exp.Pharmacol. Physiol. – 2001. – Vol.28, № 1 – 2. – P.9 – 12.
232. Huerta-Franco M.R. Effects of occupational stress on
the gastrointestinal tract / M.R. Huerta-Franco, M. Vargas-Luna, P. Tienda, I.
Delgadillo-Holtfort, M. Balleza-Ordaz, C. Flores-Hernandez // World J
Gastrointest. Pathophysiol. – 2013. – Vol. 4, № 4. – P. 108 – 118.
233. Israeli E.The effect of restraint stress on the normal colon and on intestinal
inflammation in a model of experimental colitis / E. Israeli, T. Hershcovici, E.
Berenshtein, [et al.] // Dig. Dis. Sci. – 2008. – Vol. 53. – № 1. – P. 88 – 94.
 328

234. Ise F. Stimulation of duodenal HCO 3− secretion by hydrogen sulfide in rats:

Relation to prostaglandins, nitric oxide and sensory neurons / F. Ise, H.
Takasuka, S. Hayashi, [et al] // Acta Physiol. – 2011. – Vol. 201. – P. 117–126.
235. Ishiyama F. Exogenous luminal nitric oxide exacerbates esophagus tissue
damage in a reflux esophagitis model of rats / F. Ishiyama, K. Iijima, K.
Asanuma, [et al.] // Scand. J. Gastroenterol. – 2009. – Vol. 44. – P. 527–537.
236. Jackson L.M. Cyclooxygenase (COX)-1 and COX-2 in normal, inflamed and
ulcerated human gastric mucosa / L.M. Jackson, K.C.Wu, Y.R. Mahida // Gut. –
2000. – Vol. 47. – P. 762–770.
237. Jädert C. Preventive and therapeutic effects of nitrite supplementation in
experimental inflammatory bowel disease / C. Jädert, M. Phillipson, L. Holm,
[et al.] // Redox. Biol. – 2013. – Vol. 2. – P. 73–81.
238. Jang H. Hydrogen sulfide treatment induces angiogenesis after cerebral
ischemia / H.Jang, M.Y. Oh, Y.J. Kim, [et al.] // J. Neurosci. Res. – 2014. –
Vol. 92. – P. 1520–1528.
239. Jasnos K. Carbon monoxide in human physiology-its role in the
gastrointestinal tract / K. Jasnos, M. Magierowski, S. Kwiecien, T. Brzozowski
// Postepy Hig. Med. Dosw. – 2014. – Vol. 68. – P. 101–109.
240. Jia Y.T. Activation of nuclear factor-kappaB signaling pathway in
rat gastric mucosa during stress ulceration / Y.T. Jia, D. Wei, X.L. Chen, Z.F.
Xia // Zhonghua Shao Shang Za Zhi. – 2006. – Vol. 22, № 5. – P. 351 – 354.
241. Jimenez M. Hydrogen sulfide as a signaling molecule in the enteric nervous
system / M. Jimenez // Neurogastroenterol Motil. – 2010. – Vol. 22, №11. – 1149
– 1153.
242. Kajimura M. Interactions of multiple gas-transducing systems: Hallmarks
and uncertainties of CO, NO, and H 2S gas biology / M. Kajimura, R.Fukuda,
R.M. Bateman, [et al.] // Antioxid. Redox Signal. – 2010. – Vol. – 13. – P. 157–
192.
 329

243. Kamath A.F. Elevated levels of homocysteine compromise blood-brain barrier

integrity in mice / A.F. Kamath, A.K. Chauhan , J. Kisucka, [et al.] // Blood . –
2006. – Vol. 107. – 591–593.
244. Kane S. Preparing the patient for immunosuppressive therapy.
Curr.Gastroenterol. Rep. 2010. –Vol.12, №6. –P.502–506.
245. Kankuri E. Suppression of pro-inflammatory cytokine release by selective
inhibition of inducible nitric oxide synthase in mucosal explants from patients
with ulcerative colitis / E. Kankuri, M. Hämäläinen, M. Hukkanen, [et al.] //
Scand. J. Gastroenterol. – 2003. – Vol. 38. – P. 186–192.
246. Karam-Allah S.M. Non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), free
radicals and reactive oxygen species (ROS): a review of literature / S.M. Karam-
Allah, H.A. Jawad, M.J. Abdullah // MJBU. – 2009. – Vol. 27, № 1. – P. 209-
219.
247. Kato S. Aggravation of cold-restraint stress-induced gastric lesions in adjuvant
arthritic rats: pathogenic role of inducible and endothelial nitric oxide / S.
Kato, R. Kawahara, M. Yasuda, [et al.] // J Pharmacol Sci. – 2009. – Vol. 111, №
3. – P. 244 – 252.
248. Kato S. Role of endothelial nitric oxide synthase in aggravation of
indomethacin-induced gastric damage in adjuvant arthritic rats / S. Kato, F.
Ohkawa, Y. Ito, K. Amagase, K. Takeuchi // J Physiol Pharmacol. – 2009. – Vol.
60, № 4. – P. 147 – 155.
249. Kato S. Role of nitric oxide in regulation of gastric acid secretion in rats:
effects of NO donors and NO synthase inhibitor / S. Kato, M. Kitamura, R.P.
Korolkiewicz, K. Takeuchi // Br J Pharmacol. – 1998. – Vol. 123, № 5. – P. 839 –
846.
250. Kasazaki K. Non-invasive analysis of reactive oxygen species generated in
NH4OHinduced gastric lesions of rats using a 300 MHz in vivo ESR technique /
K. Kasazaki, K. Yasukawa, H. Sano, H. Utsumi // Free Radic Resю – 2003 . –
Vol. 37. – P. 757 – 766.
 330

251. Kasparek M.S. Gasotransmitters in the gastrointestinal tract / M.S.

Kasparek, D.R. Linden, M.E. Kreis , M.G. Sarr // Surgery. – 2008. – Vol. 143, №
4. – P. 455 – 459.
252. Kemmerly T. Gastroduodenal mucosal defense / T. Kemmerly, J.D. Kaunitz //
Curr Opin Gastroenterol. – 2013. – Vol. 29, № 6. – Р. 642 – 649.
253. Kearney P.M. Do selective cyclo-oxygenase-2 inhibitors and traditional non-
steroidal anti-inflammatory drugs increase the risk of atherothrombosis? Meta-
analysis of randomized trials / P.M. Kearney, C. Baigent, J. Godwin, [et al.] //
BMJ. – 2006. –Vol. 332. – P. 1302 – 1308.
254. Kida M. Hydrogen sulfide increases nitric oxide production with calcium-
dependent activation of endothelial nitric oxide synthase in endothelial cells /
M. Kida, T. Sugiyama, T. Yoshimoto, Y. Ogawa // Eur. J. Pharm. Sci. – 2013. –
Vol. 48. – P. 211–215.
255. Kimura H. Hydrogen sulfide and polysulfides as biological mediators / H.
Kimura // Molecules. – 2014. – Vol. 19. – P. 16146 – 16157.
256. Kobata A. Dual action of nitric oxide in the pathogenesis of
ischemia/reperfusion-induced mucosal injury in mouse stomach / A. Kobata, T.
Kotani, Y. Komatsu, [et al.] // Digestion. – 2007. – Vol. 75, № 4. – P. 188 – 197.
257. Kobayashi K. The mechanisms of gastrointestinal mucosal injury and repair /
K. Kobayashi, K. Kashima, K. Higuchi, T. Arakawa // Nihon Rinsho. – 1998. –
56, № 9. – P. 2215 – 2222.
258. Kolluru G.K. A tale of two gases: NO and H2S, foes or friends for life? / G.K.
Kolluru, X. Shen, C. G. Kevil // Redox Biol. 2013. – Vol. 1, № 1. – P. 313 – 318.
259. Konaka A. Nitric oxide, superoxide radicals and mast cells in pathogenesis
of indomethacin-induced small intestinal lesions in rats / A. Konaka, M.
Nishijima, A. Tanaka // J. Physiol. Pharmacol. – 1999. – Vol. 50. – P. 25–38.
260. Konturek P. Activation of genes for spasmolytic peptide, transforming growth
factor alpha and for cyclooxygenase COX-1 and COX-2 during gastric adaptation
to aspirin damage in rats / P. Konturek, T. Brzozowski, P. Pierzchalski, [et al.] //
Aliment. Pharmacol. Ther.–1998.– Vol. 12, № 8.–P. 767 – 777.
 331

261. Konturek P.C. Central and peripheral neural aspects of gastroprotective and
ulcer healing effects of lipopolysaccharides / P.C. Konturek, T. Brzozowski, H.
Meixner // J. Physiol. Pharmacol. – 2001. – Vol. 52. – P. 611 – 623.
262. Konturek P.C. Gastric ulcer healing and stress-lesion preventive properties of
pioglitazone are attenuated in diabetic rats / P.C. Konturek, T. Brzozowski, G.
Burnat, [et al.] // J Physiol Pharmacol. – 2010. – Vol. 61, № 4. – P 429 – 436.
263. Konturek P.C. Gut clock: Implication of circadian rhythms in the
gastrointestinal tract / P.C. Konturek, T. Brzozowski, S.J. Konturek // J. Physiol.
Pharmacol. – 2011. – Vol. 62. – P. 139–150.
264. Кonturek S.J. J. Inhibition of nitric oxide synthase delays healing of chronic
gastric ulcers / S.J. Кonturek, T. Brzozowski, J. Majka, [et al.] // Eur. J.
Pharmacol. – 1993. – Vol. 239. – P. 215–217.
265. Konturek P.C. Nitric oxide releasing aspirin protects the gastric mucosa
against stress and promotes healing of stress-induced gastric mucosal damage:
Role of heat shock protein 70 / P.C Konturek, T. Brzozowski, A. Ptak, [et al.]
// Digestion. – 2002. – Vol. 66. – P. 160–172.
266. Konturek S.J. Role of nitric oxide in digestive system / S.J. Konturek, P.C
Konturek // Digestion. – 1995. – Vol. 56. – P. 1–13.
267. Konturek P.C. Stress and the gut: phathophysiology, clinical consequences,
diagnostic approach and treatment options / P.C. Konturek, T. Brzozowsk, S.J.
Konturek // Journal of physiology and pharmacology. – 2011. – Vol. 62, 6. – P.
591 – 599.
268. Kourie J.I. Interaction of reactive oxygen species with ion transport
mechanisms / J.I. Kourie // Am. J. Physiol. – 1998. – Vol. 275. – P. 1–24.
269. Kruidenier L., Kuiper J., Lamers C.B. et al. Intestinal oxidative damage in
inflammatory bowel disease: semi-quantification, localization, and association
with mucosal antioxidants // J. Pathol. – 2003. – Vol. 201, № 1. – P. 28–36.
270. Kubo S. Dual modulation of the tension of isolated gastric artery and gastric
mucosal circulation by hydrogen sulfide in rats / S. Kubo, M. Kajiwara, A.
Kawabata // Inflammopharmacology. – 2007. – Vol. 15. – P. 288–292.
 332

271. Kudryavtsev K.V. Pharmacological correction of stress-

induced gastric ulceration by novel small-molecule agents with antioxidant profile
/ K.V. Kudryavtsev, A.O. Markevich, O.V. Virchenko, [et al.] // Scientific World
Journal. – 2014. – article ID 217039.
272. Kuo P. The nitric oxide synthase inhibitor, Ng-nitro-L-arginine-methyl-ester,
attenuates the delay in gastric emptying induced by hyperglycaemia in healthy
humans / P. Kuo, D. Gentilcore, N. Nair, [et al.] // Neurogastroenterol. – Motil.
– 2009. – P. 21.
273. Kurutas E.B. Effects of antioxidant therapy on leukocyte myeloperoxidase and
Cu/Zn-superoxide dismutase and plasma malondialdehyde levels in experimental
colitis // E.B. Kurutas, A. Cetinkaya, E. Bulbuloglu. – Mediators Inflamm. –
2005. – Vol. 14, № 6. – P. 390 – 394.
274. Kvasnovsky C.L. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs and exacerbations of
inflammatory bowel disease / C.L. Kvasnovsky, U. Aujla, I. Bjarnason // Scand J
Gastroenterol. – 2015. – Vol. 50, № 3. – P. 255 – 263.
275. Kwiecien S. Interaction between selective cyclooxygenase inhibitors and
capsaicin-sensitive afferent sensory nerves in pathogenesis of stress-induced
gastric lesions. Role of oxidative stress / S. Kwiecien, P.C. Konturek, Z.
Sliwowski, [et al.] // J Physiol Pharmacol. – 2012. – Vol. 63, № 2. – Р. 143 – 151.
276. Kwiecien S. Lipid peroxidation, reactive oxygen species and antioxidative
factors in the pathogenesis of gastric mucosal lesions and mechanism of protection
against oxidative stress - induced gastric injury / S. Kwiecien, K. Jasnos,
M. Magierowski, [et al.] // J Physiol Pharmacol. – 2014. – Vol. 65, № 5. – P. 613
– 622.
277. Kwiecieñ S. Nitric oxide (NO)-releasing aspirin and (NO) donors in protection
of gastric mucosa against stress / S. Kwiecieñ, M.W. Pawlik, T. Brzozowski, [et
al.] // J Physiol Pharmacol. – 2008. – Vol. 59, № 2. – P. 103 – 115.
278. Laine L. Gastric mucosal defense and cytoprotection: bench to bedside / L.
Laine, K. Takeuchi, A. Tarnawski // Gastroenterology. – 2008. – Vol. 135, № 1. –
P. 41 – 60.
 333

279. Lamarque D. Cytotoxicity associated with induction of nitric oxide synthase in

rat duodenal epithelial cells in vivo by lipopolysaccharide of Helicobacter pylori:
inhibition by superoxide dismutase / D. Lamarque, A.P. Moran, Z. Szepes, J.C.
Delchier, B.J.Whittle // Br J Pharmacol. –2000. – Vol. 130, № 7. – Р. 1531 –
1538.
280. Lanas A. Role of nitric oxide in the gastrointestinal tract / A. Lanas // Arthritis
Research & Therapy. – 2008. – Vol. 10, №2. – Р. 4 – 12.
281. Lanas A. Superoxide anion and nitric oxide in high-grade esophagitis
induced by acid and pepsin in rabbits / A. Lanas, F. Soteras, P. Jimenez, [et al.]
// Dig. Dis. Sci. – 2001. – Vol. 46. – P. 2733–2743.
282. Lamine F. Nitric oxide released by Lactobacillus farciminis improves TNBS-
induced colitis in rats / F. Lamine, J. Fioramonti, L. Bueno, [et al.] // Scand. J.
Gastroenterol. – 2004. – Vol. 39. – P. 37–45.
283. Lauritsen K. Peptic ulcer disease, cytoprotection, and prostaglandins / K.
Lauritsen, J. Rask-Madsen // Arch Intern Med. – 1990. – Vol.150, № 3. – P. 695.
284. LeDuc L. Effects of cyclooxygenase and lipoxygenase inhibition on
eicosanoids and healing of acetic acid cilitis in rats / L. LeDuc, K Eve Guth, T.
Reedy, P. Guth //Digestive Diseases and Science. – 1993. – Vol. 38, № 2. – P.
289 – 294.
285. Lefebvre RA. Pharmacological characterization of the nitrergic innervation of
the stomach. Verh K Acad Geneeskd Belg. – 2002. – Vol. 64. – P. 151 –166.
286. Leone S. Dual acting anti-inflammatory drugs / S. Leone, A. Ottani, A.
Bertolini // Curr. Top. Med. Chem. – 2007. – 7, № 3. – P. 65 – 75.
287. Levenstein S. Psychological stress increases risk for peptic ulcer, regardless of
Helicobacter pylori infection or use of nonsteroidal anti-inflammatory drugs / S.
Levenstein, S. Rosenstock, R.K. Jacobsen, T. Jorgensen // Clin Gastroenterol
Hepatol. – 2015. – Vol 13, № 3. – P. 498 – 506.
288. Li C.Q. Threshold Effects of Nitric Oxide-Induced Toxicity and Cellular
Responses in Wild-type and p53-Null Human Lymphoblastoid Cells / C.Q. Li,
B. Pang, T. Kiziltepe // Chem. Res. Toxicol. – 2006. – Vol. 19. – P. 399–406.
 334

289. Li L. Hydrogen sulfide and cell signaling / L. Li, P. Rose, P.K. Moore // Annu
Rev Pharmacol Toxicol. – 2011. – Vol. 51. – P. 169 – 187.
290. Li L. Hydrogen sulfide is a novel mediator of lipopolysaccharide-induced
inflammation in the mouse / L. Li, M. Bhatia, M., Y.Z. Zhu, [et al.] // FASEB
J. – 2005. – Vol. 19. – P. 1196–1198.
291. Li L.F. Cigarette smoking and gastrointestinal diseases: the causal relationship
and underlying molecular mechanisms / L.F. Li, R.L. Chan, L. Lu, [et al.] // Int J
Mol Med. – 2014. – Vol. 34, № 2. – P. 372 – 380.
292. Li L. The anti-inflammatory effects of ZLJ-6, a novel dual cyclooxygenase/5-
lipoxygenase inhibitor / L. Li, H. Ji, Sheng L, Y. Zhang, Y. Lai, X. Chen // Eur
J Pharmacol. – 2009. – Vol. 607, № 1–3. – P. 244 – 250.
293. Lim Y. J., Chun H.J. Recent Advances in NSAIDs-Induced Enteropathy
Therapeutics: New Options, New Challenges / Y.J. Lim, H.J. Chun //
Gastroenterology Research and Practice. – 2013. – Article ID 761060.
294. Linden D.R.. Endogenous production of H2S in the gastrointestinal tract: still in
search of a physiological function / Linden D.R., Levit M.D., Farrugia G.,
Szurszewski J.H. // Redox Signal. – 2010. – 12, № 9. P. 1135 – 1146.
295. Liu M. The role of leukotrienes in allergic diseases / M. Liu, T. Yokomizo //
Allergol Int. – 2015. – Vol. 64, № 1. – Р. 17 – 26.
296. Liu Y. Actions of endogenous hydrogen sulfide on colonic hypermotility in a
rat model of chronic stress / Y. Liu, C.B. Liang, X.J. Quan, [et al.] // Sheng Li Xue
Bao. – 2015. – Vol. 67, № 1. – Р. 65–73.
297. Logan I., Bowlus C.L. The geoepidemiology of autoimmune intestinal
diseases. Autoimmun Rev. – 2010. –Vol.9, №5. –P.372–378.
298. Lou L.X. Hydrogen sulfide-induced hypothermia attenuates stress-related
ulceration in rats / L.X. Lou, B. Geng, J.B. Du, C.S. Tang // Clin. Exp.
Pharmacol. Physiol. – 2008. – Vol. 35. – P. 223–228.
299. Lundberg J.О. Biology of nitrogen oxides in the gastrointestinal tract / J.О.
Lundberg, E. Weitzberg // Gut. – 2013. – Vol. 62. – P . 616 – 626.
 335

300. Ma N. Protective effect of taurine against nitrosative stress in the stomach of

rat with water immersion restraint stress / N. Ma, T. Sasaki, H. Sakata-Haga, [et
al.] // Adv Exp Med Biol. – 2009. – Vol. 643. – P. 273 – 283.
301. Macfarlane G.T. Bacteria, colonic fermentation, and gastrointestinal health /
G.T. Macfarlane, S. Macfarlane // J AOAC Int. – 2012. – Vol. 95, №1. – Р. 50–
60.
302. Maity P. The use of neem for controlling gastric hyperacidity and ulcer / P
Maity, K. Biswas , I. Chattopadhyay , R.K. Banerjee, U. Bandyopadhyay //
Phytother Res. – 2009. – Vol. 23, № 6. – P. 747–755.
303. Macfarlane G.T. Human colonic microbiota: ecology, physiology and
metabolic potential of intestinal bacteria / G.T. Macfarlane, S. Macfarlane // Scand
J Gastroenterol Suppl. – 1997. – Vol. 222 – P. 3–9.
304. Mc Cafferty D.M. Peroxynitrite and inflammatory bowel disease / D.M. Mc
Cafferty // Gut. – 2000. – Vol.46. – P. 436–439.
305. Macpherson A. J. Homeland security: IgA immunity at the frontiers of the
body / A. J. Macpherson, M. B. Geuking, K. D. McCoy // Trends Immunol. —
2012. — Vol. 33, № 4. — P. 160—167.
306. Magierowski M. Gaseous mediators nitric oxide and hydrogen sulfide in the
mechanism of gastrointestinal integrity, protection and ulcer healing / M.
Magierowski, К. Magierowska, S. Kwiecien, T. Brzozowski // Molecules. – 2015.
– Vol. 20, № 5. – P. 9099–9123.
307. Magierowski M. Endogenous prostaglandins and afferent sensory nerves in
gastroprotective effect of hydrogen sulfide against stress-induced gastric lesions /
M. Magierowski, K. Jasnos, S. Kwiecien, [et al.] // PLoS One. – 2015. – Vol.10,
№ 3. – P.1–21.
308. Magierowski M. Role of angiotensin-(1-7) in gastroprotection against stress-
induced ulcerogenesis. The involvement of mas receptor, nitric oxide,
prostaglandins, and sensory neuropeptides / M. Magierowski, K. Jasnos, M.
Pawlik, [et al.] // J Pharmacol Exp Ther. – 2013. – Vol. 347, № 3. – Р. 717 – 726.
 336

309. Malys M. K. Symbiotic and antibiotic interactions between gut commensal

microbiota and host immune system // M.K. Malys, L. Campbell // Medicina
(Kaunas). – 2015. – Vol. 51, № 2. – P. 69 – 75.
310. Mard S. Antisecretory effect of hydrogen sulfide on gastric acid secretion
and the involvement of nitric oxide / S. Mard, H. Askari, N. Neisi, A. VeisiA.
// Biomed. Res. Int. – 2014. – P. 1 – 7.
311. Mard S.A. Gastroprotective effect of NaHS against mucosal lesions induced
by ischemia—Reperfusion injury in rat / S.A. Mard, N. Neisi, G. Solgi, [et al.]
//Dig. Dis. Sci. – 2012. – Vol. 57. – P. 1496–1503.
312. Martel-Pelletier J., Lajeunesse D., Reboul P. Therapeutic role of dual inhibitors
of 5-LOX and COX, selective and non-selective non-steroidal anti-inflammatory
drugs / J. Martel-Pelletier, D. Lajeunesse, P. Reboul // Ann. Rheum. Dis. – 2003. –
Vol. 62. – P. 501–509.
313. Martin T.D. Environmental Factors in the Relapse and Recurrence of
Inflammatory Bowel Disease: A Review of the Literature / T. D Martin,
S.S Chan, A.R Hart / Dig Dis Sci. – 2015. – Vol. 60, № 5, – P. 1396 – 1405.
314. Martin A.R. The COX-2 inhibitor, rofecoxib, ameliorates dextran sulphate
sodium induced colitis in mice / A.R. Martin, I.Villegas, C. Alarcon de la Lastra //
Inflam. Res. – 2005. – Vol.54, № 4. – P.145 – 151.
315. Martinez V. CRF1 receptors as a therapeutic target for irritable bowel
syndrome / V. Martinez, Y. Taché // Curr Pharm Des. – 2006. – 12, 31. – Р. 4071
– 4088.
316. Matsunami, M. Luminal hydrogen sulfide plays a pro-nociceptive role in
mouse colon / M. Matsunami, T. Tarui, K.Mitani, [et al.] // Gut. – 2009. –
Vol. 58. – P. 751–761.
317. Mattila J.T. Nitric oxide synthase: non-canonical expression patterns / J.T.
Mattila, A.C. Thomas // Front Immunol. – 2014. – Vol.5. – Р. 478.
318. Matsui S. Gastric ulcer, duodenal ulcer / S. Matsui, H. Kashida, Y.
Asakuma, [et al.] // Nihon Rinsho. – 2015. – Vol. 73, № 7. – P. 1116 – 1122.
 337

319. Medeiros, J.V.R. Hydrogen sulfide prevents ethanol-induced gastric damage

in mice: Role of ATP-sensitive potassium channels and capsaicin-sensitive
primary afferents neurons / J.V.R. Medeiros, V.H. Bezerra, A.S. J. Gomes, [et
al.] // Pharmacol. Exp. Ther. – 2009. – Vol. 330. – P. 764 – 770.
320. Meirer K. Inhibitors of the arachidonic acid cascade: interfering with multiple
pathways / K. Meirer, D. Steinhilber, E. Proschak // Basic Clin Pharmacol
Toxicol. – 2014. – Vol. 114, №1. – P. 83 – 91.
321. Mendes R.T. Selective inhibition of cyclooxygenase-2: risks and benefits / R.T.
Mendes, C.P. Stanczyk, R. Sordi // Rev Bras Reumatol. – 2012. – 52, № 5. – P.
767 – 782.
322. Meng J. Hydrogen sulfide promotes nitric oxide production in corpus
cavernosum by enhancing expression of endothelial nitric oxide synthase / J.
Meng, P. Ganesan Adaikan, B. Srilatha / Int. J. Impot. Res. – 2013. – Vol. 25. P.
86 – 90.
323. Mikami Y. Hydrogen sulfide protects the retina from light-induced
degeneration by the modulation of Ca2+ influx / Y. Mikami, N. Shibuya, Y.
Kimura [et al] // J. Biol. Chem. – 2011. – 286. – Р. 39379–39386.
324. Moezi L. The increased gastroprotective effect of pioglitazone in cholestatic
rats: role of nitric oxide and tumour necrosis factor alpha / L. Moez,
Z. Janahmadi, Z. Amirghofran, [et al.] // J Exp Pathol. – 2014. – Vol. 95, № 1. –
P. 78 – 85.
325. Mok Y.Y.P. Hydrogen sulfide is pro-inflammatory in haemorrhagic shock /
Y.Y.P. Mok, P.K. Moore // Inflamm. Res. – 2008. – Vol. 57. – P. 512–518.
326. Mollace V. Modulation of Prostaglandin Biosynthesis by Nitric Oxide and
Nitric Oxide Donors / V. Mollace, C. Muscoli, E. Masini, [et al.] // Pharmacol.
Rev. – 2005. –№57. – P. 217 – 252.
327. Moloney R.D. Stress-induced visceral pain: toward animal models of irritable-
bowel syndrome and associated comorbidities / R.D. Moloney, S.M.
O'Mahony, T.G. Dinan, J.F. Cryan //Front Psychiatry. – 2015. – Vol.6, № 15. – P.
1 – 30.
 338

328. Monnig A.A. A review of stress-related mucosal disease / A.A. Monnig, J.E.
Prittie // J Vet Emerg Crit Care (San Antonio). – 2011. – Vol. 21, № 5. – P. 484 –
495.
329. Mönnikes H. Role of stress in functional gastrointestinal disorders. Evidence
for stress-induced alterations in gastrointestinalmotility and sensitivity / H.
Mönnikes, J.J. Tebbe, M. Hildebrandt, [et al.] // Dig Dis. – 2001. – 19, № 3. – P.
201 – 211.
330. Mosina L.V. Peculiarities of stress erosive ulcerous injuries of stomach and
small intestine // L.V. Mosina, L.V. Matveeva, E.A. Mitina, A.E. Geras'kin. –
Eksp Klin Gastroenterol. – 2011. – Vol. 12. – P. 49 – 54.
331. Motta J.P. Hydrogen sulfide protects from colitis and restores intestinal
microbiota biofilm and mucus production / J.P. Motta, K.L. Flannigan, T.A.
Agbor, [et al.] // Inflamm Bowel Dis. – 2015. – Vol. 21, № 5. – Р. 1006 – 1017.
332. Mózsik G. Gastrointestinal cytoprotection: from basic science to clinical
perspectives / G. Mózsik, A. Dömötör, G. Rumi, G. Szekeres //
Inflammopharmacology. – 2007. – Vol.15, № 2. – P. 49 – 60.
333. Mózsik G. Gastric cytoprotection 30 years after its discovery by André Robert:
a personal perspective / G. Mózsik // Inflammopharmacology. – 2010. – Vol. 18,
№ 5. – P. 209 – 221.
334. Motawi, T.K. Gastroprotective effect of leptin in indomethacin-induced
gastric injury / T.K. Motawi, H.M.Abd Elgawad, N.N. Shahin // J. Biomed.
Sci. – 2008. – Vol. 15. – P. 405–412.
335. Mourad F.H. Role of nitric oxide in intestinal water and electrolyte transport /
F.H. Mourad, J.L. Turvill, M.J. Farthing // Gut. – 1999. – Vol. 44, № 2. – Р. 143 –
147.
336. Mourad F.H. Protective effect of the nitric oxide donor molsidomine on
indomethacin and aspirin-induced gastric injury in rats / F.H. Mourad, M.
Khuri, F. Shouaib, C.F.Nassar // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. – 2000. –
Vol. 12. – 81–84.
 339

337. Müller-Decker K. Cellular localization of cyclooxygenase isozymes in Crohn's

disease and colorectal cancer / K. Müller-Decker, C. Albert, T. Lukanov, [et al.] //
Int J Colorectal Dis. – 1999. – Vol. 14, № 4-5. – P. 212 – 218.
338. Musumba C. Review article: cellular and molecular mechanisms of NSAID-
induced peptic ulcers / C. Musumba, D.M. Pritchard, M. Pirmohamed // Aliment
Pharmacol Ther. – 2009. – 30. – P. 517–531.
339. Myers B.S. Acute experimental colitis decreases colonic circular smooth
muscle contractility in rats / B.S. Myers, J. S. Martin, D. T. Dempsey, [et al.] //
Am J Physiol Gastrointest Liver Physiol. – 1997. – Vol. 273. – P. 928 – 936.
340. Naito Y. Lipid hydroperoxide-derived modification of proteins in
gastrointestinal tract / Y. Naito, T. Takagi, O. Handa, T. Yoshikawa // Subcell
Biochem. – 2014. – Vol. 77. – P. 137–148.
341. Nakamori Y. Pathogenic importance of cysteinyl leukotrienes in development
of gastric lesions induced by ischemia/reperfusion in mice / Y. Nakamori, Y.
Komatsu, T. Kotani, S. Kojima, K. Takeuchi // J Pharmacol Exp Ther. – 2010. –
Vol. 333, №1. – P. 91 – 98.
342. Nardone G. The psyche and gastric functions / G. Nardone, D. Compare //Dig
Dis. – 2014. – Vol. 32, №3. – P. 206 – 212.
343. Napoli C. Nitric oxide and pathogenic mechanisms involved in the
development of vascular diseases / C. Napoli, L.J. Ignarro // Arch. Phrm. Res. –
2009. –Vol. 32. – P. 1103–1108.
344. Nasadyuk C. Thymohexin exhibits cytoprotective effect in experimental gastric
lesions in rats both through the inhibition of inducible nitric oxide synthase and
reduction of oxidative mucosal damage / C. Nasadyuk, A.Y. Sklyarov // Regul
Pept. – 2013. – Vol. 180. – P. 50–57.
345. Nicolau L.A. The hydrogen sulfide donor, Lawesson’s reagent prevents
alendronate-induced gastric damage in rats / L.A. Nicolau, R.O. Silva, S.R.
Damasceno // Braz. J. Med. Biol. Res. – 2013. – Vol. 46. – P. 708–714.
346. Nie S.N. Cyclooxygenase 2, pS2, inducible nitric oxide
synthase and transforming growth factor alpha in gastricadaptation to stress /
 340

S.N. Nie, H.C. Sun, X.H. Wu, X.M. Qian // World J Gastroenterol. – 2004. –
Vol. 10, № 23. – P. 3537 – 3541.
347. Niu, W.-N. S-Glutathionylation enhances human cystathionine β-synthase
activity under oxidative stress conditions / W.-N. Niu, P.K.Yadav, J. Adame, R.
Banerjee // Antioxid. Redox Signal. – 2015. – 22. – № 5. – Р. 350 – 361.
348. Oh G.S. Hydrogen sulfide inhibits nitric oxide production and nuclear factor-
κB via heme oxygenase-1 expression in RAW264.7 macrophages stimulated
with lipopolysaccharide / G.S. Oh, H.O. Pae, B.S. Lee // Free Radic. Biol.
Med. – 2006. – Vol. 41. – P. 106–119.
349. Pacher P. Nitric oxide and peroxynitrite in health and disease / P. Pacher,
J.S. Beckman, L. Liaudet // Physiol Rev. – 2007. – Vol. 87, №1. – P. 315 – 424.
350. Pachathundikandi S.K. Signal transduction of Helicobacter pylori during
interaction with host cell protein receptors of epithelial and immune cells / S.K.
Pachathundikandi, N. Tegtmeyer, S. Backert // Gut Microbes. – 2013. – Vol. 4, №
6. – P. 454 – 474.
351. Pálinkás Z. Interactions of hydrogen sulfide with myeloperoxidase / Z.
Pálinkás, P.G. Furtmüller, A. Nagy, [et al.] // Br J Pharmacol. – 2015. – Vol. 172,
6. – P. 1516 – 1532.
352. Palileo C. Gastrointestinal defense mechanisms / C. Palileo, J.D. Kaunitz //
Curr Opin Gastroenterol. – 2011. – 27, № 6. – P. 543 – 548.
353. Pantopoulos K. Nitric oxide signaling to iron-regulatory protein: direct control
of ferritin mRNA translation and transferrin receptor mRNA stability in
transfected fibroblasts / K. Pantopoulos, M.W.Hentze // Proc Natl Acad Sci
USA. – 1995. – Vol. 92. – P.1267–1271.
354. Piechota-Polanczyk A. Review article: the role of oxidative stress in
pathogenesis and treatment of inflammatory bowel diseases / Piechota-
Polanczyk A, Fichna J. Naunyn Schmiedebergs // Arch Pharmacol. – 2014. – Vol.
387, № 7. – P. 605 – 620.
 341

355. Pellicano R. Gastrointestinal damage by non-steroidal anti-inflammatory drugs:

updated clinical considerations / Pellicano R. // Minerva Gastroenterol Dietol. –
2014. – Vol. 60, № 4. – Р. 255 – 261.
356. Peskar B.M. Role of cysteinyl leukotrienes in gastric mucosal damage in rats /
B.M. Peskar // Adv Prostaglandin Thromboxane Leukot Res. – 1989. – №19. – P.
552 – 555.
357. Peskar B.M. Role of cyclooxygenase isoforms in gastric mucosal defense /
B.M. Peskar // J. Physiol. Pharmacol. – 2000. – Vol. 95. – P. 3–9.
358. Polhemus D.J. Emergence of Hydrogen Sulfide as an Endogenous Gaseous
Signaling Molecule in Cardiovascular Disease / D.J. Polhemus, D.J. Lefer //
Circ. Res. – 2014. – Vol. 114. – P. 730–737.
359. Pontiki E. Design, synthesis and pharmacobiological evaluation of novel
acrylic acid derivatives acting as lipoxygenase and cyclooxygenase-1 inhibitors
with antioxidant and anti-inflammatory activities / E. Pontiki, D. Hadjipavlou-
Litina, K. Litinas, O .Nicolotti, A. Carotti // Eur J Med Chem. – 2011. – Vol. 46,
№1. – P. 191 – 200.
360. Pouokam E. Mechanisms of actions of hydrogen sulphide on rat distal
colonic epithelium / E. Pouokam, M. Diener // Br. J. Pharmacol. – 2011. –
Vol. 162. – P. 392 – 404.
361. Predmore B.L. Hydrogen Sulfide in Biochemistry and Medicine / B.L.
Predmore, D.J. Lefer, G. Gojon // Antioxid. Redox. Signal. – 2012. – Vol. 17. – P.
119 – 140.
362. Prathapasinghe G.A. Inhibition of cystathionine-beta-synthase activity during
renal ischemia-reperfusion: role of pH and nitric oxide / G.A. Prathapasinghe,
Y.L. Siow, Z. Xu, K. // American Journal of Physiology—Renal Physiology. –
2008. – Vol. 295. – 912 – 922.
363. Principles of bacteriology, virology and immunity. Bacterial diseases. Ed. G.R.
Smith. London. 1984: 610 p.
 342

364. Qandil A.M. Prodrugs of nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs),

more than meets the eye: a critical review / A.M.Qandil // Int J Mol Sci. – 2012. –
Vol. 13, № 12. P. 17244 – 17274.
365. Qu K. Hydrogen sulfide is a mediator of cerebral ischemic damage / K. Qu,
C.P. Chen, B. Halliwell, [et al.] // Stroke. – 2006. – Vol. 37. – P. 889–893.
366. Rao P. Evolution of nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs):
cyclooxygenase (COX) inhibition and beyond / P. Rao, E.E. Knaus // J Pharm
Pharm Sci. – 2008. – Vol. 11, № 2. – P. 81 – 110.
367. Reddy K.K. Exploration of binding site pattern in arachidonic acid
metabolizing enzymes, Cyclooxygenases and Lipoxygenases / K.K. Reddy, V.K.
Vidya Rajan, A. Gupta, P. Aparoy, P. Reddanna // BMC Res Notes. – 2015. –
Vol. 8, № 1. – P. 152 – 154.
368. Roberts P.J. The physiological expression of inducible nitric oxide synthase
(iNOS) in the human colon / P.J. Roberts, G.P. Riley, K. Morgan, [et al.] // J.
Clin. Pathol. – 2001. – Vol. 54. – № 4. – P. 293 – 297.
369. Roediger W.E. Review article: Nitric oxide from dysbiotic bacterial
respiration of nitrate in the pathogenesis and as a target for therapy of ulcerative
colitis / W.E. Roediger // Aliment. Pharmacol. Ther. – 2008. – Vol. 27. – P.
531–541.
370. Romano M. Lipoxins and aspirin-triggered lipoxins in resolution of
inflammation / M. Romano, E. Cianci, F. Simiele, A. Recchiuti // Eur J
Pharmacol. – 2015. – № 18. – P. 49 – 63.
371. Reuter B.K., Asfaha S., Buret S. et al. Exacerbation of inflammation-associated
colonic injury in rat through inhibition of cyclooxygenase-2 // J. Clin. Invest. –
1996. – Vol. 98, № 9. – P. 2076 – 2085.
372. Rumi G. Dual role of endogenous nitric oxide in development of dextran
sodium sulfate-induced colitis in rats / G. Rumi, R. Tsubouchi , H. Nishio, [et al.]
//J Physiol Pharmacol. – 2004. – Vol. 55, № 4. – P. 823 – 836.
373. Ruiz P.A. IL-10 gene- deficient mice lack TGF/Smad signaling and fail to
inhibit proinflammatory gene expression in intestinal epithelial cells after the
 343

colonization with colitogenic Enterococcus faecalis / P.A. Ruiz, A. Shkoda,

S.C.Kim, [et al.] // J. Immunol. – 2005. – Vol. 174. – P. 2990 – 2999.
374. Ruth F. A micro-biuret method for estimating proteins / F. Ruth, D.M. Itzhaki
// Analytical Biochemistry. – 1964. – Vol. 9, Issue 4. – P. 401 – 410.
375. Sambrook J., Russell D. Molecular cloning: a laboratory manual.–Cold Spring
Harbor Laboratory Pr.; 3rd edition, 2000.– 2344 p.
376. Scaldaferri F. Inflammatory bowel disease: progress and current concepts of
etiopathogenesis / F. Scaldaferri, C. Fiocchi // J. Dig. Dis. – 2007. – Vol. 8. – P.
171–178.
377. Singer I.I. Cyclooxygenase 2 is induced in colonic epithelial cells in
inflammatory bowel disease / I.I. Singer, D.W. Kawka, S. Schloemann, [et al] //
Gastroenterology. – 1998. – Vol. 115, № 2. – P. 297-306.
378. Shafigullin M.Y. Effects of a hydrogen sulfide donor on spontaneous
contractile activity of rat stomach and jejunum / M.Y. Shafigullin, R.A. Zefirov,
G.I. Sabirullina [et al] // Bull. Exp. Biol. Med. – 2014. – Vol. 157. P. 302–306.
379. Sharma J.N. The role of leukotrienes in the pathophysiology of inflammatory
disorders: is there a case for revisitingleukotrienes as therapeutic targets? / J.N.
Sharma, L.A. Mohammed // Inflammopharmacology. – 2006. – Vol.14, № 1–2. –
Р. 10 – 16.
380. Shibuya N. Vascular endothelium expresses 3-mercaptopyruvate
sulfurtransferase and produces hydrogen sulfide / N. Shibuya, Y. Mikami, Y.
Kimura, [et al.] // Biochem. J. – 2009. – Vol. 146. P, 623–626.
381. Shiotani A. NSAID gastric ulceration: predictive value of gastric pH, mucosal
density of polymorphonuclear leukocytes, orlevels of IL-8 or nitrite / A.
Shiotani, Y. Yamaoka, H.M. El-Zimaity, [et al.] // Dig Dis Sci. – 2002. – Vol. 47,
№ 1. – P. 38 – 43.
382. Stamler J.S. Nitric oxide circulates in mammalian plasma primarily as an S-
nitroso adduct of serum albumin / J.S. Stamler, O. Jaraki, J. Osborne, [et al.]
// Proc. Natl. Acad. Sci. USA. – 1992. – Vol. 89. – P. 7674–7677.
 344

383. Styś T. Decreased hypotensive respinsiveness to nitric oxide donor S-nitroso-

N-acetyl D,L-penicillamine (SNAP) in spontaneously hypertensive (SHR) rats /
T. Styś, A. Styś, P. Paczwa, [et al.] // J. Physiol. Pharmacol. – 1998. – Vol. 49,
37–49.
384. Swaroop M. Rat cystathionine beta-synthase. Gene organization and
alternative splicing / M. Swaroop, K. Bradley, T. Ohura, [et al.] // J. Biol.
Chem. – 1992. – Vol. 267. – P. 11455–11461.
385. Szabo C. Hydrogen sulfide and its therapeutic potential / C. Szabo // Nat.
Rev. Drug Discov. – 2007. – Vol. 6. – P. 917–935.
386. Shirinskaia N.V. NSAID-gastropathy and Helicobacter pylori: more questions
than answers / N.V. Shirinskaia, V.A. Akhmedov // Eksp Klin Gastroenterol. –
2010. – № 9. – Р. 116-120.
387. Szkudlapski D. The emering role of helminths in treatment of the
inflammatory bowel disorders / D. Szkudlapski, K. Labuzek, Z.Pokora, [et al.]
// J. Physiol. Pharmacol. – 2014. – Vol. 65. – P, 741–751.
388. Szlachcic A. The effect of nitric oxide donors and L-arginine on the gastric
electrolyte barrier / A. Szlachcic, R. Bilski, A. Dziaduś-Sokolowska // J.
Physiol. Pharmacol. – 2001. – Vol. 52. – P. 211–220.

389. Silva R.O. Alendronate induces gastric damage by reducing nitric oxide
synthase expression and NO/cGMP/K(ATP) signaling pathway / R.O. Silva, L.T.
Lucetti, D.V. Wong // Nitric Oxide. – 2014. – Vol. 40. – P. 22 – 30.
390. Sinha M. Current perspectives in NSAID-induced gastropathy / M. Sinha,
L. Gautam, P.K. Shukla, [et al/] // Mediators Inflamm. – 2013. – P. 1 – 11.
391. Sklyarov A.Yа. Role of nitric oxide-synthase and
cyclooxygenase/lipooxygenase systems in development of experimental ulcerative
colitis / A.Yа. Sklyarov, N.B. Panasyuk, I.S. Fomenko // J. Physiol. Pharmacol. –
2011. – Vol. 62, № 1 . – P. 65 – 73.
392. Smitha K.K. Effect of different forms of acute stress in the generation of
reactive oxygen species in albino Wistar rats / K.K. Smitha, J.K. Mukkadan //
Indian J Physiol Pharmacol. – 2014. – Vol. 58, №3. – P. 229 – 232.
 345

393. Steinhilber D. Recent advances in the search for novel 5-lipoxygenase

inhibitors / D. Steinhilber, B. Hofmann // Basic Clin Pharmacol Toxicol. – 2014.
– Vol. 114, № 1. – P. 70 – 77.
394. Sobko T. Gastrointestinal bacteria generate nitric oxide from nitrate and nitrite
/ T. Sobko, C.I . Reinders, E. Jansson, [et al.] // Nitric Oxide. – 2005. – Vol. 13,
№ 4. – P. 272 – 278.
395. Sostres C. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs and upper and lower
gastrointestinal mucosal damage / C. Sostres, C.J. Gargallo, A. Lanas // Arthritis
Res Ther. – 2013. – Vol. 15, Suppl 3. – S3.
396. Sumagin R. Epithelial adhesion molecules and the regulation of intestinal
homeostasis during neutrophil transepithelial migration / R. Sumagin, C.A.
Parkos // Tissue Barriers. – 2015. – Vol. 3, № 1 – 2. – P. e969100.
397. Syer S.D. NSAID enteropathy and bacteria: a complicated relationship. / S.D.
Syer, R.W. Blackler, R. Martin, [et al.] // J Gastroenterol. – 2015. – Vol. 50, № 4.
– P. 387 – 393.
398. Szabo S. "Gastric cytoprotection" is still relevant / S. Szabo // J Gastroenterol
Hepatol. – 2014. – Vol. 29, Suppl 4. – P. 124 – 132.
399. Szabo C. Hydrogen sulfide and its therapeutic potential / C. Szabo // Nat Rev
Drug Discov. – 2007. – № 6. – Р. 917–935.
400. Szabo C. Hydrogen sulphide and angiogenesis: mechanisms and applications /
C. Szabo , A. Papapetropoulos // Br J Pharmacol. – 2011. – Vol. 164. – P. 853–
865.
401. Taché Y. Stress and the gastrointestinal tract III. Stress-related alterations of
gut motor function: role of brain corticotropin-releasing factor receptors / Y.
Taché, V. Martinez, M. Million, L. Wang // Am J Physiol Gastrointest Liver
Physiol. – Vol. 2001. – Vol. 280, №2. – Р. 173 – 177.
402. Tache Y. Brainstem neuropeptides and vagal protection of the gastric mucosal
against injury: role of prostaglandins, nitric oxide and calcitonin-gene related
peptide in capsaicin afferents / Y. Tache // Curr Med Chem. – 2012. – Vol. 19, №
1. – P. 35 – 42.
 346

403. Tailford L.E. Mucin glycan foraging in the human gut microbiome / L.E.
Tailford, E.H. Crost, D. Kavanaugh, N. Juge // Front Genet. – 2015. – Vol. 6,
article 81.
404. Takagi K. Experimental stress and ulceration / K. Takagi, S. Okabe // Jpn. J.
Pharmacol. – 1968. – Vol. 18. – P. 918 – 924
405. Takeeda M. Roles of endogenous prostaglandins and cyclooxygenase
izoenzymes in mucosal defense of inflamed rat stomach / M. Takeeda, Y.
Hayashi, M. Yamato, [et al.] // J Physiol Pharmacol. – 2004. – Vol. 55, № 1. – P.
193 – 205.
406. Takeuchi K. Gastric cytoprotection by prostaglandin E2 and prostacyclin:
Relationship to EP1 and IP receptors / K. Takeuchi // J. Physiol. Pharmacol. –
2014. – Vol. 65. – P. 3–14.
407. Takeuchi K. Pathogenesis of NSAID-induced gastric damage: importance of
cyclooxygenase inhibition and gastric hypermotility / K. Takeuchi // World J
Gastroenterol. – 2012. – Vol. 18, № 18. – P. 2147 – 2160.
408. Takeuchi K. Prostaglandin EP Receptors Involved in Modulating
Gastrointestinal Mucosal Integrity / K. Takeuchi, Sh. Kato, K. Amagase // J.
Pharmacol. Sci. – 2010. – Vol. 114. – Р. 248 – 261.
409. Takeuchi K. Role of COX inhibition in pathogenesis of NSAID-induced small-
intestinal damage / K. Takeuchi, A. Tanaka, R. Ohno, A. Yokota // J. Physiol.
Pharmacol. – 2003. – Vol. 54, №4. P. 165 – 182.
410. Takeuchi K. H2S-induced HCO3− secretion in the rat stomach—involvement
of nitric oxide, prostaglandins, and capsaicin-sensitive sensory neurons / K.
Takeuchi, F. Ise, K. Takahashi [et al] // Nitric Oxide. – 2014. – Vol. 46. – P.
157–164.
411. Takeuchi K. Sugawa, Y. Effect of nitric oxide-releasing aspirin derivative on
gastric functional and ulcerogenic responses in rats: Comparison with plain
aspirin / K. Takeuchi, H. Ukawa, A. Konaka // J. Pharmacol. Exp. Ther. – 1998.
– Vol 286. – P. 115–121.
 347

412. Takeuchi K. Functional mechanism underlying COX-2 expression following

administration of indomethacin in rat stomachs: importance
of gastric hypermotility / K. Takeuchi, A. Tanaka, Y. Hayashi, Y. Kubo //Dig
Dis Sci. – 2004. – Vol. 49, № 2. – P. 180 – 187.
413. Tanaka A. Role of cyclooxygenase (COX)-1 and COX-2 inhibition in
nonsteroidal anti-inflammatory drug-induced intestinal damage in rats: relation to
various pathogenic events / A. Tanaka, S. Hase, T. Miyazawa, R. Ohno, K.
Takeuchi // J Pharmacol Exp Ther. – 2002. – Vol. 303, № 3. – P.1248 – 1254.
414. Taoka S. Characterization of NO binding to human cystathionine β-synthase:
Possible implications of the effects of CO and NO binding to the human enzyme /
S. Taoka, R. Banerjee // J. Inorg. Biochem. – 2001. – Vol. 87. – P. 245–251.
415. Tarnawski A. S. Cellular and molecular mechanisms of gastrointestinal ulcer
healing / Tarnawski A. S. // Dig Dis Sci. – 2005. – Vol.50, №1. – P. 24 – 33.
416. Tarnawski A. Gastric cytoprotection beyond prostaglandins: cellular and
molecular mechanisms of gastroprotective and ulcerhealing actions of antacids /
A. Tarnawski, A. Ahluwalia, M.K. Jones // Curr Pharm Des. – 2013. – Vol. 19, №
1. – Р. 126 – 132.
417. Tarnawski A. Molecular mechanisms of ulcer healing / Tarnawski A. // Drug
News Perspect. – 2000. – Vol.13, № 3. – P.158 – 168.
418. Tarnawski A.S. Molecular mechanisms of epithelial regeneration and
neovascularization during healing of gastric and esophageal ulcers / A.S.
Tarnawski, A. Ahluwalia / Curr Med Chem. – 2012. – Vol. 19, № 1. – P. 16 – 27.
419. Teichert M. Effectiveness of interventions by community pharmacists to
reduce risk of gastrointestinal side effects in nonselective nonsteroidal anti-
inflammatory drug users / M. Teichert, F. Griens, E. Buijs, M. Wensing, P.A. De
Smet // Pharmacoepidemiol Drug Saf. – 2014. – Vol. 23, № 4. – P. 382 – 389.
420. Terada T. An immunohistochemical study of primary signet-ring cell
carcinoma of the stomach and colorectum: II. Expression of MUC1, MUC2,
MUC5AC, and MUC6 in normal mucosa and in 42 cases / T. Terada // Int J Clin
Exp Pathol. – 2013. – Vol. 6, № 4. – P. 613 – 621.
 348

421. Tessaro F.H. Lipid Mediators Are Critical in Resolving Inflammation: A

Review of the Emerging Roles of Eicosanoids in Diabetes Mellitus / F.H.
Tessaro, T.S. Ayala, J.O. Martins // Biomed Res Int. – 2015. – P. 568408.
422. Tian W. Leukotrienes in pulmonary arterial hypertension / W. Tian, X.
Jiang, Y.K. Sung, [et al.] // Immunol Res. – 2014. – Vol. 58, № 2 – 3. – P. 387 –
393.
423. Tovey F.I. Role of dietary phospholipids and phytosterols in protection
against peptic ulceration as shown by experiments on rats / F.I. Tovey // World J
Gastroenterol. – 2015. – Vol. 21, № 5. – P. 1377 – 1384.
424. Tsubota M. Role of hydrogen sulfide, a gasotransmitter, in colonic pain and
inflammation / M. Tsubota, A. Kawabata // Yakugaku Zasshi. – 2014. Vol. 134,
№ 12. – P. 1245 – 1252.
425. Tsukimi Y. Recent advances in gastrointestinal pathophysiology: role of heat
shock proteins in mucosal defense and ulcer healing / Y.Tsukimi, S. Okabe //
Biol Pharm Bull. – 2001. – Vol. 24, № 1. – P. 1 – 9.
426. Tulassay Z. Gastric mucosal defense and cytoprotection / Z. Tulassay,
L. Herszényi // Best Pract Res Clin Gastroenterol. – 2010. – 24, № 2. – C. 99 –
108.
427. Vandiver M. Hydrogen sulfide: a gasotransmitter of clinical relevance / M.
Vandiver, S.H. Snyder // J. Mol. Med. – 2012. – Vol. 90, № 3. – P. 255 – 263.
428. Ulbrich H. Licofelone, a novel 5-LOX/COX-inhibitor, attenuates leukocyte
rolling and adhesion on endothelium under flow / H. Ulbrich, O. Soehnlein, X.
Xie [et al] // Biochem Pharmacol. – 2005. – Vol. 70, № 1. – P. 30 – 36.
429. Vento P., Kiviluoto T., Jarvinen H.J. et al. Changes in distribution of three
isoforms of nitric oxide synthase in ulcerative colitis // Scand. J. Gastroenterol. –
2001. – Vol. 36. – P. 180–189.
430. Verma G., Immunoinflammatory responses in gastrointestinal tract injury and
recovery / G. Verma, A. Marella, M. Shaquiquzzaman, M.M. Alam // Acta
Biochim Pol. – 2013. – Vol. 60, № 2. – P. 143 – 149.
 349

431. Von Bothmer C. Helicobacter pylori infection inhibits antral mucosal nitric
oxide production in humans / C. Von Bothmer, A.
Edebo,H. Lönroth, L.Olbe, A. Pettersson, L. Fändriks // Scand J Gastroenterol. –
2002, Vol. 37, № 4. – P. 404 – 408.
432. Wada K. Direct measurement of nitric oxide release in gastric mucosa during
ischemia-reperfusion in rats / K. Wada, Y. Kamisaki, T. Ohkura, [et al.] // Am.
J. Physiol. – 1998. – Vol. 274. – P. 465–471.
433. Wallace J.L. Hydrogen sulfide in resolution of inflammation and injury:
Therapeutic opportunities / J.L. Wallace // Nitric Oxide. – 2013. – Vol. 31, № 2.
P. 18 – 28.
434. Wallace J.L. Nitric oxide-releasing NSAIDs: GI-safe antithrombotics / J.L.
Wallace, P. Del Soldato, G. Cirino, [et al.] // Drugs. – 1999. – № 2. – P. 321–
326.
435. Wallace, J.L. Endogenous and exogenous hydrogen sulfide promotes
resolution of colitis in rats / J.L. Wallace, L.Vong, W. McKnight
// Gastroenterology. – 2009. – Vol. 137. – P. 569–578.
436. Wallace J.L. NSAID gastropathy and enteropathy: distinct pathogenesis likely
necessitates distinct prevention strategies// British Journal of Pharmacology. –
2012. – Vol. 165. – P. 67 – 74.
437. Wallace J.L. NSAID-induced gastric damage in rats: requirement for inhibition
of both cyclooxygenase 1 and 2 / J.L. Wallace, W. McKnight, B.K. Reuter, N.
Vergnolle // Gastroenterology. – 2000. – Vol. 119, № 3. – P. 706 – 714.
438. Wallace J.L. Prostaglandins, NSAIDs, and gastric mucosal protection: why
doesn’t the stomach digest itself? / J.L.Wallace // Physiol Rev. – 2008. – Vol. 88.
– P. 1547 – 1565.
439. Wallace J.L.Gastric ulceration induced by nonsteroidal anti-inflammatory
drugs is a neutrophil-dependent process / J.L. Wallace, C.M. Keenan, D.N.
Granger // Am J Physiol. – 1990. – Vol. 1259. – P. 462 – 467.
440. Wallace J.L. Pro-resolution, protective and anti-nociceptive effects of a
cannabis extract in the rat gastrointestinal tract / J.L. Wallace, K.L. Flannigan, W.
 350

McKnight , [et al.] // J Physiol Pharmacol. – 2013. – Vol. 64, № 2. – P. 167 –

175.
441. Wallace J.L. Markedly reduced toxicity of a hydrogen sulphide-releasing
derivative of naproxen (ATB-346) / J.L.Wallace, G. Caliendo, V. Santagada, G.
Cirino // British Journal of pharmacology. – 2010. – Vol. 159. – Р. 1236 – 1246.
442. Wallace J.L. Hydrogen sulfide: an endogenous mediator of resolution of
inflammation and injury / J.L. Wallace, J.G.P. Ferraz , M.N. Muscara // Antioxid
Redox Signa. – 2012. – Vol. 17. – P. 58–67.
443. Wallace J.L. Hydrogen sulfide enhances ulcer healing in rats / J.L. Wallace, M.
Dicay, W. McKnigh, G.M. Martin // The FASEB Journal. – 2007. – №21. – Р.
4070 – 4076.
444. Wallace J.L. Gastrointestinal safety and anti-inflammatory effects of a
hydrogen sulfide-releasing diclofenac derivative in the rat / J.L. Wallace, G.
Caliendo, V. Santagada, G. Cirino, S. Fiorucci // Gastroenterology. – 2007. –
Vol.132, № 1. – P. 261 – 271.
445. Wallace J.L. Hydrogen sulfide enhances ulcer healing in rats / J.L. Wallace, M.
Dicay, W. McKnigh, G.M. Martin // The FASEB Journal. – 2007. – №21. – Р.
4070 – 4076.
446. Wallace J.L. Mechanisms, prevention and clinical implications of nonsteroidal
anti-inflammatory drug-enteropathy / J.L. Wallace // World J Gastroenterol. –
2013. – Vol. 19, № 12. – P. 1861 – 1876.
447. Wallace J.L. Hydrogen sulfide-based therapeutics: exploiting a unique but
ubiquitous gasotransmitter / J.L. Wallace , R. Wang // Nat Rev Drug Discov. –
2015. – Vol. 14, № 5. – Р. 329 – 345.
448. Wallace J.L. Reduction of shock-induced gastric damage by a nitric oxide-
releasing aspirin derivative: Role of neutrophils / J.L. Wallace, W. McKnight,
T.L. Wilson [et al] // Am. J. Physiol. – 1997. – Vol. 273. – P. 1246–1251.
449. Wallace J.L. Physiological and pathophysiological roles of hydrogen sulfide
in the gastrointestinal tract / J.L. Wallace // Antioxid. Redox Signal. – 2010. –
Vol. 12. – P. 1125–1133.
 351

450. Wang R. The gasotransmitter role of hydrogen sulfide / R. Wang // Antioxid.

Redox Signal. – 2003. – Vol. 5. – P. 493–501.
451. Wang, R. Two’s company, three’s a crowd: Can H 2S be the third endogenous
gaseous transmitter? / R. Wang // FASEB. J. – 2002. – Vol. 16. – P. 1792–1798.
452. Wang Y.F. Effects of nitric oxide and hydrogen sulfide on the relaxation of
pulmonary arteries in rats / Y.F. Wang, P. Mainali, C.S. Tang, L. Shi, C.Y. Zhang,
H. Yan, X.Q. Liu, J.B. // Chinese Medical Journal (England). – 2008. – Vol. 121.
– P. 420–423.
453. Wang Y. Hydrogen sulfide protects blood-brain barrier integrity following
cerebral ischemia / Y. Wang, J. Jia, G. Ao, [et al.] // J. Neurochem. – 2014. –
Vol. 129. – P. 827–838.
454. Weaver H. Oxidative stress and vein graft failure: a focus on NADH oxidase,
nitric oxide and eicosanoids / H. Weaver, N. Shukla, D Ellinsworth, J.Y. Jeremy
// Curr Opin Pharmacol. – 2012. – Vol. 12, № 2. – P. 160 – 165.
455. Weiner H. Use of animal models in peptic ulcer disease / H. Weiner //
Psychosom Med. – 1996. – Vol. 58, № 6. – P. 524 – 545.
456. Wiley J.W. The many faces of nitric oxide: cytotoxic, cytoprotective or both. /
J.W. Wiley // Neurogastroenterol Motil. – 2007. – Vol. 19, № 7. – P. 541 – 544.
457. Wilinski B. Amlodipine affects endogenous hydrogen sulfide tissue
concentrations in different mouse organs / B. Wilinski, J. Wilinski, E. Somogyi [et
al.] // Folia Med. Cracov. – 2011. – Vol. 51, № 1 – 4. – Р. 29 – 35.

458. Whiteman M. Evidence for the formation of a novel nitrosothiol from

the gaseous mediators nitric oxide and hydrogen sulphide / M. Whiteman, L. Li, I.
Kostetski, [et al.] //Biochem Biophys Res Commun. – 2006. – Vol. 343, № 1. – P.
303 – 310.

459. Wybrańska I. Influence of SIN-1 and sodium nitroprusside (NANP) on OX-

LDL metabolism in macrophages / I. Wybrańska, B. Miszczuk-Jamska, E.
Baczyńska [et al] // J. Physiol. Pharmacol. – 1994. – Vol. 45. – P. 387–397.
 352

460. Yasukawa K. Non-invasive analysis of reactive oxygen species generated in

rats with water immersion restraint-induced gastric lesions using in vivo electron
spin resonance spectroscopy / K. Yasukawa, K. Kasazaki, F. Hyodo, Utsumi H. //
Free Radic Res. – 2004. – Vol. 38. – P. 147 – 155.
461. Yang G. H2S as a physiologic vasorelaxant: Hypertension in mice with
deletion of cystathionine γ-lyase / G. Yang, L. Wu, B. Jiang, [et al.] // Science. –
2008. – Vol. 322. – P. 587–590.
462. Yeomans N.D. The ulcer sleuths: The search for the cause of peptic ulcers /
N.D. Yeomans // J Gastroenterol Hepatol. – 2011. – Suppl. 1. – Р. 35 – 41.
463. Yonezawa D. A protective role of hydrogen sulfide against oxidative stress
in rat gastric mucosal epithelium / D. Yonezawa, F. Sekiguchi, M. Miyamoto,
[et al.] // Toxicology. – 2007. – Vol. 241. – P. 11–18.
464. Yigiter M. Influence of adrenal hormones in the occurrence and prevention
of stress ulcers / M. Yigiter, Y. Albayrak, B. Polat, B. Suleyman, A.B.
Salman, H. Suleyman // J Pediatr Surg. – 2010. – Vol. 45, № 11. – P. 2154 –
2159.
465. Yildirim A. The role of prednisolone and epinephrine on gastric tissue and
erythrocyte antioxidant status in adrenalectomized rats / A. Yildirim, Y.N.
Sahin, H., Suleyman A. Yilmaz, S. Yildirim / J Physiol Pharmacol. – 2007. –
Vol. 58, № 1. – P. 105 – 116.
466. Zanardo R.C.O. Hydrogen sulfide is an endogenous modulator of leukocyte-
mediated inflammation / R.C.O. Zanardo, V. Brancaleone, Е. Distrutti, [et al.]
// FASEB J. – 2006. – № 20. – Р. 2118–2120.
467. Zeng J. Hydrogen sulfide attenuates the inflammatory response in a mouse
burn injury model / J. Zeng, X. Lin, H. Fan, C. Li, // Mol. Med. Rep. – 2013. –
№ 8. – P. 1204–1208.
468. Zhao W. The vasorelaxant effect of H 2S as a novel endogenous gaseous
KATP channel opener / W. Zhao, J. Zhang, Y. Lu, R. Wang // EMBO J. –
2001. – Vol. 20. – P. 6008–6016.
 353

469. Zhang Y. Protective effect of hydrogen sulfide on rats with myocardial

ischemia/reperfusion injury and its mechanism / Y. Zhang , L. Peng, X. Yu // Xi
Bao Yu Fen Zi Mian Yi Xue Za Zhi. – 2015. – Vol. 31, №3. – Р. 316–320.
470. Zheng Y.F. Gastroprotective effect and mechanism of patchouli alcohol against
ethanol, indomethacin and stress-induced ulcer in rats / Y.F. Zheng, J.H.
Xie, Y.F. Xu [et al] // Chem Biol Interact. – 2014. –Vol. 222. – P. 27 – 36.
471. Zhu A. Gastroduodenal Mucosal Defense / A. Zhu, J. Kaunitz Curr.
Gastroenterol. Rep. – 2008. – Vol. – 10. – P. 548–554.
472. Zhu X. Heme oxygenase-1 system and gastrointestinal inflammation: a
short review / X. Zhu, W.G. Fan, D.P. Li, H. Kung, M.C Lin// World J
Gastroenterol. – 2011. – Vol. 17, № 38. – P.4283 – 4288.
473. Xu G.L. Biological evaluation of 2-(4-amino-phenyl)-3-(3,5-dihydroxylphenyl)
propenoic acid / G.L. Xu, F. Liu, Y. Zhao [et al] // Basic Clin Pharmacol
Toxicol. – 2009. –Vol. 105, № 5. – P. 350 – 356.
 354

Додаток 1
 355

Додаток 2
 356

Додаток 3