«Дехто твердить, що головною причиною є бідність, нужда і брак хліба. Але
що на це сказати, коли емігрують і доволі заможні господарі, які мають
землю, хліб, навіть гроші готівкою… Отже, не виключно голод і нужда, а
також якісь інші, досі не вияснені причини посилюють еміграцію… Сама мрія
про «свободу», здається, є принадою, яка вабить темний народ» (І. Франко.
«З приводу української еміграції»)
Українці емігрували наприкінці XIX - на початку XX століть з різних причин. По-перше,
бідність, потреба та відсутність хліба були головними причинами еміграції, оскільки економічна та соціальна ситуація в Україні була тяжкою, і заробітні можливості були обмеженими.
По-друге, емігрували не тільки бідні, але й заможні люди, такі як землевласники та
інтелігенція, які переслідували політичні та свободи слова обмеження. Ці люди мали вищу освіту та розвинуту політичну свідомість.
По-третє, еміграцію також визначали культурні та національні чинники, а також
бажання знайти кращі умови для життя.
Отже, еміграція українців була різноманітною та мала різні мотивації, і не можна
пояснити її лише бідністю та нуждою, хоча ці фактори мали значний вплив на її розміри та темпи.