1.

Шляхи введення, розподіл, біотрансформація й виведення ліків з

організму. Види механізму дії ЛР, їх фармакодинамічні ефекти

Шляхи введення
через шкіру, травний канал (ротова порожнина, пряма кишка),
внутрішньом’язово, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально,
через лімфатичні судини, інгаляційно, іншими шляхами та їх
комбінаціями.
Лікарські препарати найчастіше поступають в організм людини через
травний Канал (через рот або пряму кишку) – так званий
ентеральний шлях введення. Через рот (пероральний)
До парентерального шляху введення лікарських препаратів відносять
ін’єкції (внутрішньошкіряні, підшкірні, внутрішньом’язові,
внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні, в лімфатичній системі, в
порожнині мозку, ін.), інгаляції, електрофорез і поверхневе
нанесення на шкіру та слизові оболонки.Різні види шкірного
(внутрішньошкіряного, підшкірного) .
Розподіл
Після введення лікарські речовини потрапляють, як правило, в кров, а
потім розносяться до різних органів і тканин. Характер розподілу
лікарського засобу визначається безліччю факторів, залежно від яких
ліки розподіляються в організмі рівномірно або нерівномірно.
Найбільш важливими факторами, які впливають на характер розподілу
лікарського засобу, є такі: - розчинність в ліпідах;- ступінь зв’язування
з білками плазми крові;-Інтенсивність тканинного кровообігу.
Біотрансформація (метаболізму) ліків включає біохімічні процеси
перетворення ліків зі зміною їх фармакологічних властивостей і
утворенням метаболітів, які можуть виводитися з організму. В
результаті біотрансформації утворюються терапевтично активні,
індиферентні чи токсичні продукти. Два типи реакцій метаболізму :
несинтетичні (реакції I фази) і синтетичні (реакції II фази).
Виведення через травну, Сечовивідну, дихальну системи, шкіру,
молочні, слізні залози.
МЕХАНІЗМИ ДІЇ це спосіб досягнення
фармакологічного ефекту.
 Місцева
 Резорбтивна
 ефект рефлекторної дії
 пряма дія
 вибіркова
 зворотна дія
  незворотна
2.Взаємодія лікарських засобів. Поняття про синергізм і антагонізм ЛР.
Комбіновані Лікарські засоби. Переваги і недоліки комбінованих ЛЗ. Види
побічних ефектів.
Взаємодія лікарських засобів – це зміна фармакологічних ефектів або
Фармакокінетичних параметрів одного препарату при одночасному
Призначенні іншого препарату. Це може призвести до посилення або до
Ослаблення дії ліків, а також до появи токсичності.
Види взаємодії ЛЗ з урахуванням фармакодинамічних ефектів:
• синергізм;
• антагонізм.
Види взаємодії ЛЗ:
• фізико-хімічне – до введення в організм, а також в організмі;
• фармакокінетична – на різних стадіях ФК ЛЗ (всмоктування, зв’язок з
Білками, розподіл, біотрансформація, виведення);
• фармакодинамічна – на етапі взаємодії ЛЗ з рецепторами (конкуренція За
рецептор або зміна його чутливості на нейромедіатори).
Синергізм – односпрямована дія двох і більше ЛЗ, що забезпечує Більш
виражений фармакологічний ефект, ніж дія кожного ЛЗ
окремо.Сенситизуюча дія характеризується тим, що один ЛП з різних причин,
Не втручаючись у механізм дії, посилює ефекти іншого .
Антагонізм – взаємодія ЛЗ, що призводить до послаблення або Зникнення
частини фармакологічних властивостей одного або декількох ЛЗ. Взаємодія
ЛЗ може бути бажаною або небажаною, тобто корисною чи Шкідливою для
організму. Бажана взаємодія використовується для Підвищення ефективності
медикаментозної терапії.
А)Повний антагонізм – всебічне усунення одним препаратом ефектів іншого.
Б) Частковий антагонізм – здатність однієї речовини усувати не всі, а лише
деякі ефекти
В)Прямий антагонізм – обидва препарати з протилежним ефектом
конкурентно діють на одну і ту ж мішень.
Г) Непрямий антагонізм – два з’єднання виявляють протилежну дію, але
мають різні точки прикладання.
КОМБІНОВАНА ДІЯ спостерігається при використанні різних поєднань ЛП
з метою підвищення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування і
запобігання ускладнень. При комбінованому застосуванні ЛП основні ефекти,
як правило, змінюються за рахунок їх взаємодії на рівні фармакокінетичних
процесів (всмоктування, розподіл, метаболізм, виділення) або
фармакодинамічних реакцій, які проявляються у вигляді синергізму (див.
Синергізм лікарських речовин) або антагонізму.
Переваги:
— Простий і зручний режим прийому;
— Спрощення рецептурного пропису;
— Високий комплайєнс;
— Зниження ризику використання нераціональних комбінацій;
— Впевненість в оптимальному й безпечному дозовому режимі;
— Зниження вартості;
---- швидке досягнення клінічного ефекту;
Недоліки:
— Фіксованість (незмінність) доз компонентів;
— Обмеження в підборі компонентів;
— Складність в ідентифікації небажаних явищ;
— Незнання компонентів препарату.
Згідно класифікації відомого українського фармаколога Івана Сергійовича
Чекмана, побічні реакції лікарських засобів поділяються на 5 груп:
-Алергічні реакції.
-Фармакотоксичні ускладнення.
-Порушення імунобіологічних властивостей організму.
-Фармакогенетичні ускладнення.
-Синдром відміни.
3. Загальне поняття про лікарську (медикаментозну) хворобу. Причини
виникнення, Основні клінічні варіанти і прояви лікарської
(медикаментозної) хвороби. Синдроми Лайєла, Стівена-Джонсона.
ЛІКАРСЬКА ХВОРОБА — різноманітні прояви побічної дії ЛП, які є
результатом взаємодії між ліками та організмом через його особливу
реактивність і попередній стан.
Залежить від багатьох інших чинників: безконтрольного застосування
лікарських препаратів як лікарями, так і самими хворими; від відповіді на
препарат організму, вже зміненого захворюванням, тобто від реактивності
хворого, організму; поліпрагмазії, яка створює умови для полівалентної
сенсибілізації; харчування і характеру їжі, яка може змінювати переносимість
лікарських препаратів; віку – висока чутливість дітей до барбітуратів і
саліцилатів, у немолодих – до серцевих глікозидів; генетичних змін і уражень;
від шляхів введення ліків – місцеві аплікації й інгаляції найчастіше
викликають сенсибілізацію, при ввнутрішньовенному введенні сенсибілізація
організму менша, ніж при внутрішньом’язовому й підшкірному введеннях.
Класифікація ЛХ. За гостротою виникнення виділяють 2 форми:
1. Гострі форми – анафілактичний шок, бронхіальна астма, гостра
гемолітична анемія, набряк Квінке, вазомоторний риніт.
2. Затяжні форми – сироваткова хвороба, лікарські васкуліти, синдром
Лайела, Стівенса-Джонсона і ін.
За тяжкістю перебігу розрізняють 3 ступені:
1. Легкий (атопічний дерматит, набряк Квінке, кропив’янка) – симптоми
зникають через 3 дні після призначення антигістамінних препаратів;
2. Середньої тяжкості (кропив’янка, екзематозний дерматит,
багатоформна еритема, лихоманка до 39о, полі- або моноартрит,
токсико-алергічний міокардит). Симптоми зникають через 4-5 днів, але
вимагають призначення глюкокортикоїдів в середніх дозах (20-40 мг)
3. Важка форма виявляється анафілактичним шоком, ексфоліативним
дерматитом, синдромом Лайєла, приєднуються ураження внутрішніх
органів (міокардит з розладами ритму, нефротичний синдром). Всі
симптоми зникають через 7-10 днів після поєднаного призначення не
тільки глюкокортикоїдів, але й імуномодуляторів, антигістамінних
засобів.
Клініка. Серед них спостерігається загальне погіршення самопочуття,
слабкість, головний біль, диспепсичні розлади і т.д.
Синдром Лайела – це токсичний епідермальний некроліз – важке бульозне
захворювання з тотальним ураженням шкіри і слизових. Захворювання
починається гостро протягом декількох годин або днів після прийому ліків
(аспірин, букарбан, антибіотики, анальгетики), іноді раптово як гостре
гарячкове інфекційне захворювання. З’являються міхурі величиною з
волоський горіх, які тріскають, утворюючи ерозії, надалі зливаються,
займають великі ділянки на шкірі тулуба, кінцівок. Некротизований епітелій,
відпадаючи, утворює великі ділянки без захисного покриву епітелію з
розвитком токсемії і загибелі хворих від сепсису.
Синдром Стівенса–Джонсона відноситься до важких системних алергічних
реакцій сповільненого типу (імунокомплексних) і є важким варіантом
перебігу багатоформної еритеми, при якій разом з ураженням шкіри
пошкоджується слизова оболонка як мінімум двох органів. Продромальний
грипоподобний період триває від 1 до 14 днів і характеризується лихоманкою,
загальною слабкістю, кашлем, болем в горлі, головним болем, артралгією.
Ураження сполучної тканини і м’язів у вигляді атрофії сполучної тканини
(стрії) , погіршення заживлення ран
Ураження внутрішніх органів при ЛХ. Органи дихання представлені
бронхіальною астмою (атопічною формою), алергічним бронхоспастичним
синдромом, аспіриновою (простагландиновою) астмою, хронічним
бронхітом, алергічними альвеолітами.
Ураження серця при ЛХ – це токсико-алергічний міокардит, перикардит;
ШКТ – ентероколіти, виразково-некротичні ураження і гангрена кишечника
унаслідок лікарського васкуліту мезентеральних артерій.
Багато препаратів викликають шлунково-кишкові розлади у вигляді нудоти,
блювання, діареї, закрепів. Серйозні пошкодження тон­кого кишечника дають
антагоністи фолієвої кислоти (метотрексат). НСПЗ викликають гастропатії
Медикаментозні ураження печінки бувають у вигляді токсико-алергічного
гепатиту і холестатичного гепатиту. Клінічним проявом пошкодження
печінки є жовтяниця, збільшення розмірів печінки, зміна функціональних
проб печінки.
Гематологічні лікарські алергічні синдроми (утворення антитіл до елементів
крові) – це гіпопластична, гемолітична анемії, тромбоцитопенії,
агранулоцитоз.

4.Методи контролю ефективності і безпечності лікарських засобів

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКІВ (лат. effectus — дія або efficio — дію) —
показник, що характеризує суму позитивних ефектів прояву бажаної
лікувальної дії певного ЛП..
Всі чинники від яких залежить ефективність ЛЗ Поділяються на
основні(хімічна будова,доза,електрофвзичні властивості) і другорядні.
Також чинники поділяються на на фармацевтичні (технологічні, виробничі)
та біологічні (фізіологічні та біохімічні), які мають тісний взаємозв’язок і
зумовлюють швидкість і повноту вивільнення та всмоктування
фармацевтичної речовини.
Фармацевтичні чинники:
 Фізичний стан активної фармацевтичної речовини (здатність до
поліморфізму, дисперсність, агрегатний стан, фільність, форма
кристалів тощо), зумовлюючий інтенсивність процесів дифузії
(вивільнення та всмоктування), що впливає на біодоступність.
 Оптимальне поєднання активної фармацевтичної речовини з
допоміжними речовинами.
Біологічні(фізіологічні та біохімічні):
 Перемінні-вік, стать, маса тіла, імунний статус, генетичні особливості
пацієнта; наявність у ШКТ корисної мікрофлори та активність
ферментів, коферментів і вітамінів, наявність супутніх захворювань,
особливо печінки та нирок, характерність перебігу основного
захворювання тощо.
 Нераціональне застосування ліків, особливо їх несумісність та
взаємодію з іншими ЛП при одночасному прийомі.
  Навколишнє середовище (температура, променева енергія, магнітне
поле, метеорологічні, гіпо- та гіпербаричні умови.
 Біоритмічний статус пацієнта, час та умови застосування ліків
протягом доби.
Необхідно зазначити, що потенційна (визначена) ефективність
лікарськихзасобів. може змінюватися при зберіганні їх у неналежних (не
передбачених НТД) умовах.

БЕЗПЕКА ЛІКІВ — забезпечення якості ліків на всіх етапах їх обігу, в т.ч.

виробництво, транспортування, зберігання та раціональне застосування в
медичній практиці з метою вилучення або мінімізації виникнення побічних
ефектів.За визначенням МОЗ України (Наказ від 25.09.2009 р. № 543), Б.л. —
це характеристика препарату, заснована на порівняльній оцінці користі й
потенційної шкоди, що може бути завдана пацієнтові при застосуванні цього
лікарського препарату.

Питання безпеки ліків забезпечуються.Основний принцип формулярної

системи — застосування ліків із доведеною ефективністю їхньої дії при
певному патологічному процесі.
5. Класифікація гіполіпідемічних засобів. Механізм дії, фармакокінетика
та фармакодинаміка, показання та протипоказання до призначення
статинів.
Класифікація гіполіпідемічних засобів
 Статини: ловастатин, симвастатин, флувастатин, правастатин,
торвастатин, еривастатин
 Секвестанти жовчних кислот : холестирамін, колестипол.
 Фібрати: гемфіброзил, фенофібрат, ципрофібрат.
 Антиоксиданти:
-Прямої дії: токоферол, рутин, аскорбінова кислота
-Непрямої дії: метіонін, ліпоєва кислота, глутамінова кислота.
  Ангіопротектори: гепарин, тиклопідин
 Стати́ни — група гіполіпідемічних засобів, механізмом дії яких є
пригнічення ферменту ГМГ-КоА редуктази, що каталізує початкові та
проміжні стадії біосинтезу холестерину (перетворення ГМГ-КоА на
меволат — попередник стеринів) у печінці, і призводить до зниження
рівня холестерину та ліпопротеїнів низької щільності в крові,
підвищення ліпопротеїнів високої щільності.
Механізм дії полягає у :
 конкурентному інгібуванні ферменту 3-гідроксил-3метил-глутарил-
коферменту А — редуктази (ГМГ-КоА редуктази), який каталізує
початкові та проміжні стадії біосинтезу холестерину (перетворення
ГМГ-КоА на меволат — попередник стеринів) у печінці.
 Інгібування синтезу холестерину в печінці приводить до збільшення
щільності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності і до
збільшення катаболізму холестерину ліпопротеїдів низької
щільності.
 Знижується утворення ліпопротеїдів низької щільності внаслідок
пригнічення синтезу їх попередника — ліпопротеїнів дуже низької
щільності у печінці
 . Все це призводить до зниження в плазмі крові рівня загального
холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та
ліпопротеїнів дуже низької щільності, тригліцеридів;
 Підвищується рівень антиатерогенних ліпопротеїнів високої
щільності.
 При застосуванні статинів спостерігається покращення функції
ендотелію судин
 Пригнічення запального процесу, зменшення атеросклеротичної
бляшки, зниження тромбоутворення, пригнічуються процеси
фіброзу і гіпертрофії міокарда, підсилюється його перфузія та
ангіогенез.
 Зменшують концентрацію С-реактивного протеїну в плазмі крові,
пригнічують синтез колагену та еластину гладком'язовими
клітинами, позитивно впливають на тромбоцитарну ланку гемостазу.
 Поліпшують кровообіг у судинах сітківки при діабетичній
ретинопатії та інших хворобах очей.

Фармакокінетика
 Абсорбуються у шлунково-кишковому тракті
 У печінці всі статини піддаються ефекту «першого проходження».
 Екстракція відбувається у печінці.
 Всі статини інтенсивно зв’язуються з білками плазми,.
 Виводяться жовчю
Фармакодинаміка
 Статини інгібують активність ферменту ГМГ-КоА-редуктази, зменшують
утворення холестерину.
За принципом негативного зворотного зв’язку у відповідь на зниження
синтезу холестерину відбувається збільшення утворення рецепторів до
ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів високої щільності
(ЛПВЩ) та ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) .
Під впливом статинів ліпідний профіль плазми крові змінюється наступним
чи- ном:
 знижується вміст загального холестерину і холестерину в ЛПНЩ.
 підвищується рівень холестерину в ЛПВЩ і знижується рівень
тригліцеридів.
Інші ефекти статинів:
підвищення стійкості ендотелію до впливу пошко- джуючих факторів,
стабілізація атеросклеротичної бляшки, пригнічення окиснюваль- них
та запальних процесів. Один з найбільш важливих поряд з
гіполіпідемічним є протизапальний ефект статинів. Саме завдяки своїй
двоєдиній дії вони найбільш ефективні як у профілактиці, так і
лікуванні атеросклерозу та його ускладнень.

Показання до призначення статинів

 Гіперхолестеринемія
 Гіперліпідемія
 Гіпертригліцеридемія
 Профілактика і лікування аеросклерозу
 Первинна профілактика ІХС
 Уповільнення прогресування ІХС (вторинна профілактика)
 Профілактика цереброваскулярних подій
 Профілактика транзиторної ішемічної атаки
ЛІПІДИ СИРОВАТКИ КРОВІ
Загальний холестерин-5.2 ММОЛЬ/л (високий 6.5)
Холестерин ЛПНЩ -3,4 ММОЛЬ/Л (високий 4.1)
Холестерин ЛПВЩ- (чоловіки/жінки)-1,04-1,30 ММОЛЬ/Л (високий
1,55)
Тригліцериди-1,7 ММОЛЬ/л (високий 2,3)

Основні ефекти статинів:

 зниження синтезу холестерину та концентрації ЛПНЩ;
 підвищення рівня ЛПВЩ;
 зниження рівня тригліцеридів;
 підвищення стабільності атеросклеротичної бляшки.

Плейотропні (додаткові, не ліпідні) ефекти статинів:
 стабілізація атеросклеротичної бляшки;
 пряма судинорозширювальна й антиішемічна дія
 зниження периферичного опору, протидія вазоспазму;
 гальмування міграції та інгібування проліферації гладком’язових
клітин;
 антитромботичні ефекти;
 вплив на ендотелій;
 протизапальний ефект;
 інші(імуносупресивна,лікування та профілактика порушення ритму
серця,профілактика остеопорозу)

Протипоказання
 підвищена чутливість до будьякого компоненту препарату,
 захворювання печінки в активній стадії
 стійке підвищення сироваткових трансаміназ
 вагітність
 годування грудьми

6. Класифікація дисліпідемій. Диференційований підхід до

застосування гіполіпідемічних засобів. Механізм дії,
фармакокінетика та фармакодинаміка, показання та
протипоказання до призначення фібратів. Омега-3-поліненасичені
жирні кислоти. Механізм дії. Особливості застосування.

ЛІПІДИ СИРОВАТКИ КРОВІ

Загальний холестерин-5.2 ММОЛЬ/л (високий 6.5)

Холестерин ЛПНЩ -3,4 ММОЛЬ/Л (високий 4.1)
Холестерин ЛПВЩ- (чоловіки/жінки)-1,04-1,30 ММОЛЬ/Л (високий
1,55)
Тригліцериди-1,7 ММОЛЬ/л (високий 2,3)
р
Фібрати (гемфіброзил, безафібрат, фенофібрат і ципрофібрат) -знижують
переважно рівень тригліцеридів, холестерину ЛПДНЩ, підвищують рівень
ЛПВЩ.

Механізм дії
 Підвищують активність ліпопротеїнази,яка сприяє катаболізму
атерогенних ліпопротеїдів
 Підвищують ліполіз ліпопротеїнів, які містять тригліцериди, завдяки
активації ЛПВЩ
 Внутрішньоклітинний ліполіз в адипоцитах зменшується.
 Рівень ЛПДНЩ знижується, частково за рахунок зменшення їх секреції
печінкою.
Фармакокінетика
 Абсорбується в тонкій кишці і міцно зв’язується з білками плазми
крові.
 Він проходить ентеропечінковий шлях циркуляції і вільно проникає
через плаценту.
 Період напіввиведення із плазми крові становить від 1,5 год. До 20
год
 Виділяється нирками, переважно у незмінному вигляді.
Фармакодинаміка
 Фібрати впливають на рецептори (PPARa) – група ядерних
рецепторів, що функціонують як регулятори активності генів
стимулюють проліферацію пероксисом – органоїдів
 епітеліальних клітин печінки і нирок, які містять каталазу і
гідролітичні ферменти
 Проліферація пероксисом стимулює активність
ліпопротеїнліпази в печінці та м'язах, яка проявляє виражену дію
на гідроліз тригліцеридів, хіломікронів та ЛПДНЩ.
 Фібрати збільшують кількість ліпопротеїнових рецепторів і
стимулюють ендоцитоз ЛПНЩ печінкою
 Частково блокують синтез холестерину в печінці (на рівні
утворення кислоти меланової). Це призводить до зменшення у
плазмі крові вмісту тригліцеридів ЛПДНЩ, підвищення вмісту
ЛПВЩ.
 Мають протизапальний ефект.
Показання
 Первинна хіломікронемія
 Гіпертригліцедимія
Протипоказання
Слід уникати призначення фібратів пацієнтам з печінковою або нирковою
дисфункцією

Омега-3 поліненасичені жирні кислоти- належать до родини ненасичених

жирних кислот, що мають подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок в омега-3
позиції.
До складу ω-3 жирів входять три незамінних жирних кислоти:
ейкозапентаєнова, докозагексаєнова та α-ліноленова.
Виробляються морськими водоростями і планктоном. Риби та морські
тварини харчуються планктоном, риб'ячий жир є основним джерелом омега-
3.Міститься також у рослинних оліях(лляна,конопляній,ріпаковій).

Механізм дії:
— регуляція синтезу ейкозаноїдів;
— модифікація складу жирних кислот, фосфоліпідів
клітинних мембран;
— впливи на інозитний ліпідний цикл та сигнальну систему
клітин;
— впливи на Са2+-канали;
— впливи на ферменти та рецептори клітин.

Особливості застосування:
Особливе значення мають омега-3 ПНЖК у дітей, передусім для правильного
формування та нормального функціонування мозку і нервової системи, як
внутрішньоутробно, так і з перших днів життя, в періоди інтенсивного росту.
  Нервова система:знижють ризик розвитку
дегенеративних хвороб ЦНС;
 Система крові:вбудовуються у клітинні мембрани
еритроцитів і знижують їхню в*язкість
 Серцево-судинна система:підвищують еластичність
судинної стінки і знижують АТ,пригнічують
тромбогенез,зменшують ризик інсульту і інфаркту
міокарда,зменшують ризик розвитку
аритмій,фібриляції передсердь і раптової коронарної
смерті.
 Мають протизапальний ефект:застосовують при
запальних та дистрофічних захворюваннях суглобів.
7 Гупи преп, що відносяться до антиангінальних та антиішемічних
засобів. Механіхм дії, фармакологічні ефекти, показання та
протипоказання до призначення нітратів. Фактори, що знижують
резистентність до них. Методи контролю ефективності та безпечності
нітратів.

Антиангінальні засоби призначають для лікування ішемічної хвороби серця.

Вони покращують постачання міокарда кров’ю та киснем, зменшують
потребу в кисні, регулюють оюмін речовин в кардіоміоцитах.
Класифікація
 ЗАСОБИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ ПОТРЕБУ МІОКАРДА В КИСНІ І
ПОКРАЩУЮТЬ ЙОГО КРОВОПОСТАЧАННЯ:
-органічні нітрати(нітрогліцерин, сустак, нітронг, ізосорьіду динітрат)
-блокатори кальцієвих каналів або анатагоністи кальцію(ніфедипін,
верапаміл, амлодипін)
-препарати різних хімічних груп(аміодарон, молсидомін)

ЗАСОБИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ ПОТРЕБУ МІОКАРДА В КИСНІ:
-В-адреноблокатори(анаприлін, атенолол, метопролол, талінолол)
-брадикардичні засоби(івабрадин)

ЗАСОБИ,ЩО ПІДВИЩУЮТЬ ПОСТАЧАННЯ МІОКАРДОМ
КИСНЕМ
-вінцеворозширювальні засоби міотропної дії(папаверину гідрохлорид,
дротаверин,пантоксифілін)
-засоби рефлекторнох дії, що усувають спазм вінцевих артерій(валідол)
-антиагреганти(кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол)

ЗАСОБИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ СТІЙКІСТЬ МІОКАРДУ ДО ГІПОКСІЇ
І ІШЕМІЇ
-енергозабезпечувальні(триметазидин, неотон, глутамінова кислота)
 -електронакцептори(аскорбінова кислота, убіхінон)
-антиоксиданти(токоферолу ацетат, квертицин)
-анаболічні засоби(стероїди, калію оротат
 Нітрати
Механізм дії зумовлений взаємодією із сульфгідрильними групами
ендогенних нітратних рецепторів, утворенням нітрозотіолів, що
вивільнюють спочатку NO2, який перетворюється на NO. Останній
активує гуанілатциклазу, накопичує цГМФ, зменшує вміст Са,
можливий ферментативний шлях утворення NO. Внаслідок цього
стимулюється гуанілатциклатзалежна протеїнкіназа, що веде до змін
фосфорилювання протеїнів у клітинах гладеньких м’язів,
дефосфорилювання легких ланцюжків міозину та пониження
контрактильності. Нітрати також стимулюють утворення
судинорозширювальних простациклінів у стінці судин.
Показання
Для зняття нападу стенокардії, попередження нападів, при інфаркті
міокарда за умови моніторингу дії, при гострій серцевій недостатності,
усунення застою в легенях при недостатоності серця.
Протипоказання
Глаукома, вагітність, кардіогенний шок
Резистентність до нітратів
Синдром толерантності (резистентності, вислизання) – це зменшення
тривалості та вираженості ефекту препарату за умови регулярного його
застосування або потреба у збільшенні дози для досягнення того ж
ефекту.
Поява цього зумовлена використанням різних за механізмом дії
основних препаратів в лікуванні захворювань ССС.

8 Класифікація бета-адреноблокаторів. Механізм дії,

фармакокінетика та фармакодинаміка, показання та
протипоказання до призначення бета-адреноблокаторів.
Особливості застосування. Дозування. Особливості поєднаного
застосування засобів для лікування ІХС.

β-блокатори мають антиангінальну, антиаритмічну та

антигіпертензивну дію. Свої позитивні ефекти в кардіології β-
блокатори здійснюють за рахунок блокади β1-адренорецепторіЗв:
зменшують силу, частоту серцевих скорочень (негативний інотропний
та хронотропний ефект), знижують збудливість, провідність міокарда
(негативний дромотропний і батмотропний ефекти). За рахунок такої
пригнічуючої дії зменшується потреба міокарда в кисні. Зниження
артеріального тиску відбувається за рахунок зменшенням серцевого
викиду через зниження частоти серцевих скорочень і зменшення
ударного об’єму серця. При використанні неселективних β-блокаторів
 периферичний опір судин помірно підвищується. Тонус бронхів у
зв'язку зблокадою β2-адренорецепторів підвищується. Препарати
підсилюють спонтанні та спричинені утеротонічними засобами
скорочення матки.

Класифікація
1. Кардіоселективні, які не мають внутрішньої симпатоміметичної
активності (атенолол, бетаксолол, бісопролол, метопролол, небіволол).
2. Кардіоселективні, які мають внутрішню симпатоміметичну
активність (ацебутолол, талінолол, целіпролол).
3. Некардіоселективні, які не мають внутрішньої симпатоміметичної
активності (надолол, пропранол 1:35 PMол, тимолол).
4. Некардіоселективні, які мають внутрішню симпатоміметичну
активність (алпренолол, картеолол, окспренолол, пенбутолол,
піндолол).
5. β-Блокатори з α-блокуючими властивостями (лабеталол, карведілол).
Застосування
Спектр застосування β-блокаторів досить широкий, вони
використовуються при багатьох серцево-судинних та інших захво-
рюваннях:

I. Захворювання серцево-судинної системи

• артеріальна гіпертензія;
• стабільна і нестабільна
стенокардія, аритмії
•інфаркт міокарда;
•гіпертфорічна кардіоміопатія;
• пролапс мітрального клапана;
• синдром подовженого інтервалу Q-T;
• тетрада Фалло;
• стеноз мітрального клапана;
• серцева недостатність;
• розшаровуюча аневризма аорти.

II. Інші захворювання:

• мігрень;
• есенціальний тремор;
• тривога;
• алкогольний делірій;
• тиреотоксикоз;
• гіперпаратиреоз;
• глаукома;
• портальна гіпертензія і шлунково-киш-
кові кровотечі.

Протипоказання
абсолютними протипоказаннями до призначення β-блокаторів є
виражена брадикардія з клініч- ними проявами, атріовентрикулярна
блокада високого ступеня, синдром слабкості синусо- вого вузла,
кардіогенний шок, тяжкі ураження периферичних артерій, гіпотензія з
клінічни- ми проявами, бронхіальна астма і хронічні об- структивні
захворювання легенів з бронхооб- струкцією, а також паралельне
застосування пацієнтом бронходилататорів та індивідуаль- на
гіперчутливість.
Відносними протипоказаннями є хроніч- ні обструктивні захворювання
легенів без бронхообструкції, цукровий діабет, особ- ливо при
застосуванні хворими інсуліну, нетяжкі ураження периферичних
артерій, безсимптомна дисфункція синусового вуз- ла, А-В блокада І
ступеня, дисліпідемії, ви- ражені депресивні стани
Поєднання з іншими препаратами:
Виділяють раціональні комбінації β-бло- каторів з іншими лікарськими
засобам: з блокаторами α-адренорецепторів, посилюючи
антигіпертензивну дію, зменшуючи хвилинний об’єм серця, внаслідок
чого швидко й ефективно знижується загальний периферичний опір
судин.
Вдалими є комбінації β-блокаторів з нітратами, особливо при поєднанні
АГ з ішемічною хворобою серця. При цьому посилюється гіпотензивна
дія, а брадикардія, спричинена β-блокаторами, нівелюється
тахікардією, зумовленою дією нітратів.
Раціональними також є поєднання β-блокаторів з сечогінними
лікарськими засоба- ми, оскільки їх дія посилюється і подовжуєть- ся за
рахунок пригнічення β-блокаторами вивільнення реніну в нирках.
Нераціональними і навіть недопустими- ми є комбінації β-блокаторів з
антагоністами кальцію фенілалкілового ряду – верапамілом,
галопамілом та кордароном, які можуть викликати додаткове
пригнічення активності синусового та атріовентрикулярного вузлів, а
також посилювати негативну ізотропну дію β-блокаторів на міокард. Це
може призвести до зменшення частоти і сили серцевих ско- рочень і
погіршення атріовентрикулярної провідності. Можливий розвиток
передсердношлуночкової блокади та гострої лівошлуночкової
недостатності.
Також не можна поєднувати з симпатолітиками, серцевими
глікозидами, препаратами що містять у своєму складі
адреностимулятори (зокрема ефед- рин, адреналін), може призводити
до підви- щення артеріального тиску.

9 Класифікація блокаторів кальцієвих каналів. Механізм дії,

фармакокінетика та фармакодинаміка, показання та
 протипоказання до призначення блокаторів кальцієвих каналів.
Особливості застосування при стенокардії, АГ.

Препарати мають виражену антиангінальну та антигіпертензивну дію.

Механізм дії
Блокують повільні кальцієві канали L-типу,які розміщені в міокарді,
провідній системі серця і у гладких м’язах судин. Гальмування
надходження іонів кальцію призводить до розслаблення гладких м'язів
судин та периферичної вазоділятації, унаслідок чого спостерігається
зниження артеріаотного тиску, зменшення переднавантаження та
постнавантаження на серце, покращується мікроциркуляція,
коронарний та церебральний кровообіг.
Класифікація
-дигідропіридинові блокатори(амлодипін,ніфедипін, фелодипін,
лацидипін)
-фенілалкіли(верапаміл, галапаміл, фаліпаміл, аніпаміл)
-бензотіазепіни(дилтіазем, клентіазем)
-дифенілпіперазини(цинаризин, ф1:35 PMлунаризин)

Показання:
Гіпертонічна хвороба, вища ефективність з супутніми цукровим
діабетом, аневризмою аорти, з. Перенесеним інфарктом, стенокардією,
а також для вториннох профілактики інсульту, лікування хвороби
Рейно.
Протипокази
Підвищена чутливість до компонентів, порушення функціїї печінки та
нирок, синдром слабості синусового вузла, атріовентрикулярна
блокада, серцева недостатність 2-3ст, гостра серцева недост.,
кардіогенний шок. Не можна дітям і поєднання з іншими
антиаритмічними препаратами.
10. Лікарські засоби, що впливають на згортання крові й фібриноліз:
засоби, що стимулюють адгезію й агрегацію тромбоцитів; засоби що
збільшують утворення фібринових тромбів, інгібітори фібринолізу.

К л а с и ф ік а ц ія л ік а р с ь к и х з а с о б ів , щ о в п л и в а ю т ь н а с
и с т е м у крові:
I. Засоби, шо впливають на кровотворення:
1. Стимулятори еритропоезу - заліза сульфат, фероплект, феррум лек.
Засоби цієї групи стимулюють синтез гемоглобіну іі утворення еритроцитів
збільшують кількість їх в одиниці об'єму крові
2. Інгібітори еритропоезу - натрію фосфат, мічений фосфором-32.
Препарати даної групи застосовують при поліпптемії (еритремії). Вони
викликають зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів.
3. Стимулятори лейкопоезу - натрію нуклеїнат, метилурацил, молграмостнм.
Показання: лейкопенія, агранулоцитоз, виразкова хвороба шлунка і
дванадцятипалої кишки, повільнозаживаючі рани, опіки, переломи кісток,
хронічний панкреатит.
4. Інгібітори лейкопоезу - протипухлинні препарати.
II. Засоби, що впливають на згортання крові:
1. Засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти): а) коагулянти прямої
дії - тромбін, фібриноген, протаміну сульфат, кальцію хлорид; б) коагулянти
непрямої дії - вікасол.
Використовують при кровотечах,Можуть підвищувати в’язкість крові і
зменшувати проникність стінки капілярів.
2. Засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти): а) антикоагулянти
прямої дії - гепарин, фраксипарин; б) антикоагулянти непрямої дії - варфарин,
синкумарин, фенілін.
Антикоагулянти використовують для профілактики і припинення
тромбоутворення, шо вже розпочалось
III. Засоби, що впливають па фібриноліз:
1. Фібринолітичні (тромболітичні) засоби - стрентокіназа, стрептолеказа. аль-
теплаза.
Фібринолітична система крові забезпечує розчинення внутрішньосудинних.
тромбів та відкладень фібрину у тканинах і порожнинах організму. Покази:
тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда (у перші 12 год), тромбоз
судин мозку, тромбофлебіт, операції на кровоносних судинах та при інших
станах із загрозою тромбоутворення
2. Засоби, що пригнічують фібриноліз, - кислота амінокапронова, контрикал.
Кровотечі після хірургічних операцій і різні патологічні стани, пов’язані з
підвищенням фібринолітичної активності крові і тканин.Запобігання
розвитку вторинної гіпофібриногенемії при масивних переливаннях
консервованої крові.

IV. Засоби, що гальмують агрегацію тромбоцитів (антиагреганти), –

кислота ацетилсаліцилова, клопідогрел, дипіридамол.
Тромбоксан — це судинозвужувальний засіб та потужний гіпертонічний
засіб, що сприяє агрегації тромбоцитів.
Дипіридамол розширює коронарні судини, підвищує об’ємну швидкість
коронарного кровотоку, поліпшує постачання міокарда киснем, підвищує
його стійкість до гіпоксії.

11. Антикоагулянти. Класифікація. Механізми дії. Побічні явища.

Способи дозування. Переваги низькомолекулярних гепаринів.
Антикоагулянти використовують для профілактики і припинення
тромбоутворення, шо вже розпочалось.
Класифікація:
1. антикоагулянти прямої дії (гепарин, фраксипарин та ін.)
2.непрямої (синкумар, фенілін, варфарин).

Антикоагулянти прямої дії Цій групі антикоагулянтів властива швидка дія.

Вони інактивують фактори згортання крові.
Гепарин - це глікозаміноглікан (мукополісахарид), який виробляють
базофільні гранулоцити сполучної тканини (тучні клітини). Складається з
решток Д-глюкуронової кислоти і глікозаміну, які етерифіковані сірчаною
кислотою, яка надає йому негативного заряду, що сприяє взаємодії препарату
з білками, які приймають участь у згортанні крові. Молекулярна маса
гепарину майже 16 000 І)
Механізм дії: гальмує тромбін, гальмує агрегацію тромбоцитів
Побічна дія: кровотеча ниркова, носова, гематоми при внутрішньом'язовнх
ін’єкціях і введенні під шкіру, алергічні реакції.
Способи дозування: при гострому тромбозі дорослим 10000-15000 МО потім
кожні 4-6 год 5000-10000 МО
дітям початкова доза становить 50 МО/кг (внутрішньовенна ін’єкція/інфузія),
підтримувальна доза - 100 МО/кг кожні 4 години.

Антикоагулянти непрямої дії

Антикоагулянти непрямої дії є антагоністами віт. К, які, можливо, витісняють
його з ферментних систем, що беруть участь в утворенні протромбіну та
інших факторів коагуляції.
Механізм дії: інгібують редуктазу вітаміну К і припиняють у печінці синтез
К-вітамінозалежних плазмових факторів гемостазу — II, VII, IX, X.
Показання: тромбофлебіт, тромбоз, тромбоемболія, облітеруючий
ендартеріїт, ішемічна хвороба серця, у хірургії - в післяопераційний період
для запобігання тромбоутворення
Призначаючи
Аценокумарол (синкумар, тромбостоп) – таблетки по 2 і 4 мг. Застосовують
усередину в І день в дозі 8-16 мг, а потім – в підтримуючих дозах, які
встановлюються у відповідності до протромбінового індексу (1-6 мг на добу).
Побічна дія: кровотечі шлункові, кишкові, носові та інші крововиливи у
випадках передозування. Рідко - алергічні реакції, головний біль, диспепсичні
явища, порушення функції печінки.
Низькомолекулярні гепарини (дальтепарин натрій, еноксапарин натрій,
надропарин кальцій) в порівнянні зі стандартними гепаринами більше
пригнічує Ха фактор зсідання крові і менше – тромбін, слабше впливає на
проникливість судин.

12. Прямі інгібітори тромбіну. Фібринолітики. Показання та

протипоказання до тромболізу. Можливі ускладнення терапії
фібринолітиками. Схеми призначення.

прямих інгібіторів тромбіну- бівалірудин зв’язується з тромбіном (фактор

ІІа) і блокує перетворення фібриногену у фібрин. Він інакти - вує як вільний,
так і зв’язаний із фібрином, тромбін.
Механізм дії: блокують місце каталітичної реакції або локус ідентифікації
субстрату в молекулі тромбіну
Покази:Бівалірудин застосовується при гострому коронарному
синдромі (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарду як без підйому сегмента
ST, так із з підйомом сегмента ST), та для запобігання або зменшення ризику
тромбозу коронарних судин у пацієнтів при проведенні крізьшкірного
коронарного втручання.

Протипокази
Бівалірудин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату
або гірудину, при гострих кровотечах, неконтрольованій артеріальній
гіпертензії, підгострому бактеріальному ендокардиті, нирковій
недостатності (у тому числі при необхідності проведення гемодіалізу), при
вагітності та годуванні грудьми, особам віком до 18 років.
Схеми призначення:
- бівалірудин (внутрішньовенний болюс 0,1 мг / кг,
-потім внутрішньовенно крапельно зі швидкістю
-0,25 мг / кг / год, перед початком процедури
-додатково в / в струменево вводили 0,5 мг / кг, а
-швидкість введення підвищували до 1,75 мг / кг на

Фібринолітики здатні розчиняти фібриновий тромб. Ефективна

тромболітична терапія в тому випадку, якщо вона розпочата не пізніше 6
годин від початку виникнення ангінального болю.
Класифікація фібринолітиків:

Препарати І генерації: стрептокіназа, урокіназа, плазмін (фібринолізин),

стафілокіназа;
Препарати ІІ генерації: тканинний активатор плазміногену (ТАП) – актилізе
(одноланцюговий рекомбінантний ТАП – альтеплаза, двохланцюговий
рекомбінантний ТАП – дутеплаза, негліколізована форма рекомбінантного
ТАП – ретеплаза, змінений шляхом генної інжененерії ТАП людини -
тенектеплаза, ланотеплаза;
ІІІ покоління – десмокіназа.

Дозування:стрептокіназа (стрептаза, целіаза, кабікіназа) випускається у

вигляді ліофілізованого порошку у флаконах, що містить 1500000 МО.
Розчиняють в 200 мл ізотонічного розчину NаСl і вводять внутрішньовенно
краплинно протягом 30-60 хв. Стрептодеказа – ліофілізований порошок у
флаконах по 1000000-1500000 ФО розчиняють в 10 мл ізотонічного розчину
NаСl і вводять внутрішньовенно струменево 300000

Тромболізис - процес розчинення тромбу під впливом введеного в кров’яну

систему ферменту.
Покази: блокада серця; інфарктний стан з яскраво вираженим ангинозним
синдромом протягом тридцяти хвилин;
Протипокази: Абсолютні:геморагічний інсульт,ішемічний інсульт протягом
останніх 6 місяців;травма або новотворення ЦНС;- важка травма або операція
або травма голови ( протягом останніх 3-х тижнів); шлунково-кишкова
кровотеча протягом останнього місяця;патологія системи згортання крові зі
схильністю до кровотечі;
Відносні: ТІА, терапія непрямими антикоагулянтами;вагітність або 1 тиждень
після пологів;пункція судин, які не можна стиснути;травматична реанімація;
13 Антитромбоцитарні препарати. Механізм дії. Особливості
застосування при різніц патології

Антитромбоцитарні препарати знижують агрегацію тромбоцитів та

гальмують утворення тромбів. Ефективні в артеріальному кровообігу, де
антикоагулянти мають незначну дію. Широко застосовуються при первинній
та вторинній профілактиці тромботичних мозкових та серцево-судинних
захворювань.

Класифікація залежно від характеру хімічної групи

– Монокумарини (варфарин, синкумар, маркумар).
– Дікумарини (дікумарин, тромексан).
– Індандіони (фенілін, діпаксин)
* механізм дії:

Початок дії препаратів починається через 12-48 год, пік ефекту наступає на
3- 5 добу, тривалість дії до 5 діб. Препарати перешкоджають утворенню
активних прокоагулянтних чинників II, VII, IX, X в печінці шляхом
інгібірування стимулюючої дії вітаміну К на синтез попередників білків.
Повний терапевтичний ефект розвивається після катаболізму циркулюючих
чинників згортання, з різною швидкістю для кожного з препаратів.
Протромбіновий час збільшується через 12-24 год, після розпаду VII
чинника, що має найкоротший період напіввиведення. Вихідний вміст
протромбіну відновлюється через 2-10 діб після відміни. Антагоністи
вітаміну К не мають фібрінолітичної активності і здатні лише
обмежувати зростання тромб
* Особливоості застосування:

Хворі від 75 років більш чутливі до дії антагоністів вітаміну К (можливо,

через знижений кліренс) з підвищеним ризиком розвитку геморагічних
ускладнень. Тому у цих хворих рекомендують підтримувати МНВ на нижній
межі терапевтичного діапазону (при підвищеному ризику виникнення
кровотеч навіть трохи менше), ретельніше контролювати МНВ, уникати
його надмірного збільшення, а також регулярно повторно оцінювати
збереження необхідності та співвідношення користі і ризику застосування
антагоністів вітаміну К. При використанні ефективної дози антагоністів
вітаміну К важливо уникати травматізації (зокрема ясен при чищенні зубів),
небажані внутрішньом’язові (в/м) ін’єкції
14. Принципи лікування артеріальної гіпертензії. Класифікація
антигіпертензивних препаратів. Диференційований підхід до
призначення антигіпертензивної терапії в залежності від ступеня АГ,
при наявності супутніх захвонювань (цукровий діабет, бронхіальна
астма, вагітність, похилий вік), при феохромоцитомі, тощо.
*принцип лікування:

лікування гіпертензії збігається з рекомендованими профілактичними

змінами способу життя, зокрема, змінами в раціоні харчування, регулярними
фізичними навантаженнями і зменшенням маси тіла. Всі ці зміни
продемонстрували значне зниження артеріального тиску у людей з
гіпертензією. Якщо тиск досить високий для того, щоб негайно призначити
медикаменти, зміни способу життя все одно рекомендуються.

*Класифікація препаратів:

До препаратів першого ряду відносять:

Діуретики групи тіазидів або тіазидоподібні.

Бета-адреноблокатори.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ.

Блокатори повільних кальцієвих каналів.

До препаратів другого ряду відносяться:

Периферичні альфа-1-адреноблокатори.

Центральні альфа-2-адреноміметики.

Центральні агоністи імідазолінових рецепторів.

Периферичні симпатоблокатори.
Периферичні альфа-1,2-адреноблокатори.

Периферичні прямі вазодилататори.

Гангліоблокатори.

Комбіновані:
-блокатори кальцієвих каналів і діуретики;
-бета-адреноблокатори і діуретики;
-дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів та бета-адреноблокатори;
-дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів з верапамілом або
дилтіаземом.
*призначення терапії при супутніх хворобах:

Успіх лікування хворих на артеріальну гіпертензію із супутними хворобами

(вагітність, цукровий діабет, бронхіальнаастма, похилий вік) багато у чому
залежить від призначення дієти, заняттям спортом, та
правильної схеми препарату: раціонального дозування, обліку характеру
лікарських взаємодій і протипоказань.
15. Характеристика препаратів першої та другої лінії. Методи
контролю ефективності й безпечності антигіпертензивних засобів різних
фармакологічних груп.
Препарати 1 лінії: -діуретики
- β-адреноблокатори
-інгібітори АПФ
-антагоністи рецепторів ангіотензину 2
-антагоністи кальцію тривалої дії

Препарати 2 лінії: - алкалоїди раувольфії (резерпін)

-центральні а 2-агоністи (клофелін, метилдопа)
-центральні агоністи І1-імідазолінових рецепторів
(фізіотенз);
-прямі вазодилататори (гідралазин, моноксидил)
1. Діуретики:
-тіазидні – блокують реабсорбцію натрію на початку дистальних
канальців (гіпотіазид, гідрохлортіазид)
- петлеві – блокують реабсорбцію натрію в проксимальних канальцях
та в петлі Генле (фуросемід, буметанід)
- калійзберігаючі – антагоністи альдостерону (спіронолактон,
верошпірон)
-препарати (амілорид, тріамтерен), які запобігають зворотному
всмоктуванню натрію в дистальних канальцях нефронів шляхом інгібування
пасивного транспорту натрію через апікальну мембрану епітелію дистальних
канальців
 Побічні ефекти: зниження сексуальної активності, фоточутливість,
гіпертрофія передміхурової залози, гіперкаліємія, гіпокаліємія,
гіперкальціємія, гіперурикемія.
2. β-адреноблокатори:
-неселективні - блокатори β₁ - і β₂-адренорецепторів (пропранолол,
тимолол, надолол)
- селективні - блокатори лише β₁-адренорецепторів (атенолол,
метопролол, бісопролол, корвітол)
Ефективність: лікування β-адреноблокаторами починають з малих доз,
їх ефективність контролюють за ЧСС у положеннях хворого лежачи та стоячи.
При цьому домагаються, щоб різниця частоти пульсу в положенні лежачи та
стоячи була не більшою ніж 2 удари. Якщо цього немає, то добову дозу
препарату збільшують.
Передозування: проявляється тяжкою брадикардією, гіпотензією,
синдромом низького серцевого викиду, порушенням провідності. У хворих із
супутнім бронхообструктивним синдромом може виникнути прогресуючий
бронхоспазм. Не слід призначати хворим з цукровим діабетом 1 типу, БА.
3. Інгібітори АПФ (судиннорозширюючі засоби)
- 1 покоління (містять сульфідрильну групу)- інгібує перетворення
ангіотензину1 на ангіотензин2 (каптоприл, півалоприл)
-2 покоління (містять карбоксиалкільну групу) – перетворюються в
організмі на активні сполуки, які є судинорозширювальними субстанціями
(еналаприл, лізиноприл, раміприл, квінаприл)
-3 покоління (містять фосфинільну групу) – водорозчинні,
виводяться нирками незміненими (фозиноприл, церонаприл)
-4 покоління (містять гідроксамову групу) - ідраприл
4. Антагоністи рецепторів ангіотензину 2 (АТ₁-рецепторів)
-біфенілові похідні тетразолу (лосартан, ірбесартан, кандесартан,
тазосартан, олмесартан);
– небіфенілові похідні тетразолу (телмісартан);
– небіфенілові нететразолові сполуки (епросартан);
– негетероциклічні сполуки: (валсартан, фонсартан).
5. Антагоністи кальцію
- дигідропіридини (ніфедипін)
- бензотіазепіни (дилтіазем)
- фенілалкіламіни (верапаміл)
 Параметри оцінки лікарських засобів і методик лікування

Параметри оцінки Характеристика параметрів

Діючість Доказана дія ЛЗ, або методу лікування в контрольованих умовах (при
(efficacy) клінічних рандомізованих випробуваннях)

Клінічна Оцінка дії ЛЗ або методу лікування в умовах стандартного (не

ефективність(effectiveness) експериментального) застосування

Безпечність Частота і важкість не бажаних ефектів і побічних явищ при застосуванні

(safety) ЛЗ або методів лікування
Згода хворого Дотримування хворим режиму дозування, способу життя при
(complianse) застосуванні ЛЗ або методів лікування

Клініко-економічний Оцінка ефективності витрат ресурсів при застосуванні ЛЗ або методів

аналіз лікування

Методи оцінки ефективності і безпечності застосування лікарських

засобів:
Ø Лабораторні
Ø Інструментальні
Ø Клінічні.
-Аналіз виживання
-Зниження абсолютного ризику
- Зниження відносного ризику
-Кількість пацієнті, яких потрібно пролікувати(діагностувати)
-Коефіцієнт відношення шансів
16. Механізм антигіпертензивної дії, фармакологічні ефекти, побічні
явища при призначенні бета-адреноблокаторів. Дозування.
β-адреноблокатори:
-неселективні - блокатори β₁ - і β₂-адренорецепторів (пропранолол,
тимолол, надолол)
- селективні - блокатори лише β₁-адренорецепторів (атенолол,
метопролол, бісопролол, корвітол)
Механізм дії: блокують бета-адренорецептори, зменшують утворення цАМФ
із АТФ, знижують внутрішньоклітинне надходження Ca2+ (зменшується
ЧСС, пригнічується провідність і збудливість, знижується скоротливість
міокарда).
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об’єму крові
(ХОК), симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням
активності РАС (ренін-ангіотензинової системи), чутливості барорецепторів
дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження
АТ).
Фармакологічні ефекти:
-гіпотензивний
-антиангінальна дія (зниження потреби міокарда в кисні)
- антиаритмічний (усунення тахікардії, активності симпатичної НС)
- бронхообструктивний ефект (блокують β₂-адренорецептори
бронхів)
-метаболічні ефекти(впливають на обмін вуглеводів та жирів)
- зменшення тремору (блокада периферичних рецепторів)
- підвищують атерогенні властивості крові
Побічні дії
– виражена синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв);
– синдром слабкості синусового вузла;
– АВ-блокада II-III ступеня;
– хронічна серцева недостатність;
– артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.);
– загострення бронхіальної астми або іншого обструктивного захворювання
легенів;
– розвиток гіпоглікемії, особливо у хворих цукровим діабетом лабільного
перебігу, при одночасному призначенні з інсуліном або пероральними
цукровознижуючими препаратами;
– порушення ліпідного обміну: підвищення концентрації тригліцеридів і
зниження ліпопротеїдів високої щільності;
– порушення статевої функції у чоловіків (частота 11-28 % при тривалому
застосуванні неселективного БАБ пропранолола);
– загострення тяжкої переміжної кульгавості (наявність болю у спокої),
синдрому Рейно та у поодиноких випадках – спонтанної (вазоспастичної)
стенокардії;
– несприятливі ефекти на ЦНС у осіб літнього віку – сонливість, безсоння,
кошмарні сновидіння, галюцинації, психічна депресія;
– синдром відміни.

17. Механізм антигіпертензивної дії, фармакологічні ефекти, показання

та протипоказання, побічні явища при призначенні інгібіторів
ангіотензин-перетворюючого ферменту й антагоністів рецепторів
ангіотензину ІІ. Дозування.
Інгібітори АПФ (судиннорозширюючі засоби)
- 1 покоління (містять сульфідрильну групу)- інгібує перетворення
ангіотензину1 на ангіотензин2 (каптоприл, півалоприл)
-2 покоління (містять карбоксиалкільну групу) – перетворюються в
організмі на активні сполуки, які є судинорозширювальними субстанціями
(еналаприл, лізиноприл, раміприл, квінаприл)
-3 покоління (містять фосфинільну групу) – водорозчинні, виводяться
нирками незміненими (фозиноприл, церонаприл)
-4 покоління (містять гідроксамову групу) - ідраприл
Механізм дії: Гальмуючи активність ангіотензин I-перетворюючого
ферменту, ІАПФ зменшують утворення ангіотензину II і, як результат,
послаблюють основні серцево-судинні ефекти активації РАС (ренін-
альдостеронова система), у тому числі артеріальну вазоконстрикцію і
секрецію альдостерону. Зменшують інактивацію брадикініну та інших кінінів
і сприяють накопиченню їх у тканинах і крові. Кініни самостійно або через
вивільнення простагландинів Е2 і I2 приводять до судинорозширювальної та
натрійуретичної дії. . ІАПФ також, зменшуючи перетворення ангіотензину I у
ангіотензин II, приводять до підвищення вмісту ангіотензину I у крові і
тканинах. Як наслідок, накопичення ангіотензину I сприяє підвищеному його
перетворенню у ангіотензин-(1-7), що має вазодилатуючу і натрійуретичну
дію.
Ефекти ІАПФ
I. Гемодинамічні
– Зниження загального периферичного опору.
– Зменшення наповнення лівого шлуночка.
– Збереження хвилинного об’єму кровообігу.
– Мінімальний вплив на частоту серцевих скорочень.
– Зменшення ендотеліальної дисфункції
II. Нейрогуморальні
– Зниження рівня ангіотензину II і альдостерону.
– Зниження рівня адреналіну, норадреналіну і вазопресину у плазмі
в результаті блокування ангіотензину II, який стимулює секрецію
катехоламінів у
мозковому шарі надниркових залоз.
– Збільшення рівня кінінів, простацикліну та оксиду азоту.
III. Антипроліферативний
– регрес гіпертрофії лівого шлуночка
IV. Ренопротективні
ІАПФ розширюють переважно еферентні артеріоли нирок і менше
впливають на аферентні. Таким чином, внутрішньоклубочковий тиск
знижується, зменшується протеїнурія, збільшується нирковий
плазмопотік з незначною зміною швидкості клубочкової фільтрації
(ШКФ)
- Зменшують нирковий судинний опір
V. Антифібринолітичні
- Ангіотензин II стимулює синтез інгібітора активатора
плазміногену-1 (РАI-1) та агрегацію тромбоцитів. Брадикінін стимулює
активатор тканинного плазміногену. ІАПФ мають пригнічуючий ефект по
відношенню до цих речовин, отже призводить до зворотних ефектів.
VI. Гіполіпідемічні
- Блокуючи ангіотензин II і збільшуючи рівень брадикініну та оксиду
азоту, які покращують ендотеліальну функцію, ІАПФ
перешкоджають прогресуванню процесу атерогенезу
VII. Гіпоглікемічні
- ІАПФ позитивно впливають на метаболізм вуглеводів і чутливість
периферичних тканин до інсуліну, що, ймовірно, пов’язано з прямою
дією ІАПФ – зниженням концентрації ангіотензину II і підвищенням
рівня кінінів у крові.
VIII. Антиаритмічні
- стимулюють регрес ремоделювання міокардіальної тканини,
відновлення нормальної електричної активності серця

Показання:
- артеріальна гіпертензія
- хронічна серцева недостатність
- ішемічна хвороба серця
Протипокази:
- підвищена індивідуальна чутливість до препарату
- вагітність і лактація
- ангіоневротичний набряк
- двосторонній стеноз ниркових артерій

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРА 2)

-біфенілові похідні тетразолу (лосартан, ірбесартан, кандесартан,
тазосартан, олмесартан);
– небіфенілові похідні тетразолу (телмісартан);
– небіфенілові нететразолові сполуки (епросартан);
 – негетероциклічні сполуки: (валсартан, фонсартан).
Механізм дії:
- прямий механізм - Блокуючи Ангіотензин1-рецептори, АРА II
усувають артеріальну вазоконстрикцію, що зумовлена дією
Ангіотензину II, знижують гідравлічний тиск у ниркових клубочках,
зменшують секрецію альдостерону, аргінін-вазопресину,
ендотеліну-1 та норадреналіну, які мають вазопресорну й
антинатрійуретичну дію.
- Непрямий механізм - пов’язані з реактивною гіперактивацією ренін-
ангіотензинової системи в умовах блокади ангіотензин1-рецепторів,
що проявляється в підвищеному утворенні ангіотензину II,
ангіотензину III, ангіотензину IV, ангіотензину 1-7. В умовах
блокади ангіотензин1-рецепторів ці пептиди викликають додаткову
стимуляцію АТЗ2-, АТЗ3-, АТЗ4-та АТЗх-рецепторів, сприяючи,
таким чином, артеріальній вазодилатації, натрійурезу,
антипроліферативній дії, регенерації тканин нейронів.
Ефекти АРА 2
1. Гіпертензивний ефект (забезпечується специфічною
блокадою АТЗ1-рецепторів)
2. кадріопротективна дія (зворотній розвиток гіпертрофії лівого
шлуночка)
3. вазопротективна дія (АРА II відновлюють порушену
вазомоторну функцію ендотелію, зменшують товщину
оболонки резистивних артерій та збільшують їх просвіт у
хворих на АГ, атеросклероз і цукровий діабет. АРА II
викликають активацію кініногену, утворення оксиду азоту та
простацикліну, що мають антиатерогенну дію, а також
блокують утворення вільних радикалів в артеріальній стінці.)
4. церебропротективна дія (стимуляція АТЗ2-рецепторів в
умовах блокади АТЗ1-рецепторів, яка викликає дилатацію
артерій мозку та сприяє регенерації нейронів)
5. Ренопротекторні ефекти АРА II проявляються в наступному:
– зниження гідравлічного тиску в ниркових клубочках,
збільшення ефективного ниркового плазмотоку;
– зниження артеріального тиску;
– зниження ступеню та темпу прогресування
мікроальбумінурії;
– уповільнення тубулоінтерстиціального фіброзування;
– уповільнення темпів прогресування хронічної хвороби
нирок (ХХН) / хронічної ниркової недостатності (ХНН);
– зменшення мікроальбумінурії у хворих на АГ і діабетичну
нефропатію.
Показання:
– АГ, у тому числі реноваскулярна гіпертензія й гіпертензія після
трансплантації нирки;
– ХСН, зумовлена систолічною дисфункцією ЛШ, при непереносимості
ІАПФ;
– перенесений інфаркт міокарда з симптомами ХСН або зниженою фракцією
викиду ЛШ при непереносимості ІАПФ;
– недіабетичні ХХН;
– ХХН при цукровому діабеті 2 типу;
– метаболічний синдром;
– перенесений інсульт (знижують ризик повторних);
– профілактика рестенозу після коронарної балонної ангіопластики (для
валсартану).
Протипоказання:
– Індивідуальна гіперчутливість до препаратів.
– Дитячий вік.
– Вагітність.
– Грудне вигодовування.

– Гіперкаліємія.
– Двосторонній стеноз ниркових артерій (стеноз артерії єдиної
функціонуючої нирки).
– Первинний гіперальдостеронізм (резистентність до терапії).
– Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) й
перебування пацієнта на гемодіалізі.
Побічні ефекти:
– слабкість, запаморочення, головний біль, астенія, депресії, судоми;
– відчуття гіркоти у роті, нудота, діарея;
– нейтропенія, тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну;
– алергічні реакції;
– міалгії, артралгії;
– гіперкаліємія;
– підвищення аланінамінотрансферази.
18. Принципи комбінованого застосування антигіпертензивних засобів.
Механізм антигіпертензивної дії, фармакологічні ефекти, побічні явища
при призначенні діуретиків. Дозування.
Як правило, лікування якимсь одним препаратом (монотерапія) є
неефективним. Переважна більшість пацієнтів потребує комбінованої терапії
. Найкращими комбінаціями є інгібітори ренін-ангіотензинової системи і
блокатори кальцієвих каналів або інгібітори ренін-ангіотензинової системи й
діуретики.
Раціональними комбінаціями також є :
Блокатори кальцієвих каналів і діуретики;
Бета-адреноблокатори і діуретики;
Дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів та бета-адреноблокатори;
Дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів з верапамілом або

дилтіаземом.
Бажано уникати, по можливості, комбінацій ІАПФ або БРА, сечогінних і
НПЗП у зв’язку з високим ризиком розвитку гострої ниркової недостатності.
Це поєднання відоме під неофіційною назвою «потрійний удар»
Механізм антигіпертензивної дії діуретиків :
 1) Посилюють діурез, натрійурез, викликають зменшення вмісту натрію та
води в судинному руслі та в позаклітинному просторі, що веде до
зменшення ОЦК, переднавантаження та серцевого викиду;
2) Зменшують вміст кальцію в гладком’язових клітинах артеріол;
3) Підвищують активність депресорних гуморальних систем: збільшують
синтез простагландинів у нирках, підвищують активність каллікреін-
кинінової системи.
4) Вазодилатація є основним механізмом зниження АТ при тривалому
застосуванні діуретиків . Провідну роль у вазодилатуючій дії діуретиків
надають підвищенню натрійурезу.
Фармакологічні ефекти, побічні явища при призначенні діуретиків.
Дозування.
Тіазидні діуретики
Гідрохлоротіазид понижує АТ при застосуванні в малих дозах (12,5-25мг на
добу).
Побічні ефекти : гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія.
Тіазидоподібні діуретики
Індапамід (1 таблетка 2,5 мг на добу,) має виражені вазорелаксуючі якості, що
обумовлено пониженнямчутливості судинної стінки до дії катехоламінів та
ангіотензину ІІ.
Петльові діуретики
Вони застосовуються переважнодля лікування хворих з АГ та супутньою
нирковою або серцевою недостатністю.
Фуросемід ( по 20-40мг на добу) діє переважно на рівні висхідного відділу
петлі Генле,пригнічуючи реабсорбцію натрію, він викликає найбільш
сильний діуретичний ефект, який залежить від дози.
Побічні явища: Гіпокаліємія; Гіпонатріємія ; Гіперхолестеринемія; Зниження
толерантності до глюкози; Ототоксичність; Порушення функції органів
травлення; Зниження потенції; Лейкопенія;
Калійзберігаючі діуретики
діють в кінцевому сегменті дистальних канальців та в початковій частині
збираючої трубки
Спіронолактон (в таблетках по 25, 50 та100мг)
Зменшення ОЦК в зв’язку з діуретичною дією;
Зменшення реактивності судинної стінки у відповідь на дію катехоламінів та
ангіотензина ІІ;
Попереджує розвиток фіброзу міокарда при АГ (блокуєпоступлення кальцію
в клітину, що у свою чергу підвищує активністьколагенази, отож зменшує
явища фіброзу).
Побічні явища :
Шлунково-кишкові розлади; Втома, неврологічні розлади; Гінекомастія та
імпотенція у чоловіків;
Порушення менструального циклу та зниження лібідо у жінок;
Триамтерен (150-250 мг/добу)
прямий блокуючий вплив на реабсорбцію натрію в дистальних канальцях та
секрецію калію. Гіпотензивний ефект його слабкий, але калійзатримуюча дія
значна.
Побічні ефекти: Гіперкаліємія; Нудота, рвота; Запаморочення;
Гіперурикемія; Тромбоцитопенія.
Амілорид
оказує помірну гіпотензивну дію при прийомі в (дозі 5-10мг на добу)
,підвищує натрійурез та діурез, одночасно зменшуючи втрату калію та
магнію.
Побічні ефекти: Нудота; Шкіряна висипка; Гіпонатріємія.
19. Класифікація серцевих глікозидів. Кардіальні ефекти серцевих
глікозидів. Показання до призначення, дозування. Клінічні та ЕКГ-
ознаки інтоксикації серцевими глікозидами.
Класифікація за походженням
Препарати напрестянки: Дігоксин. Дигітоксин. Лантозид. Метилдігоксин.
Препарати конвалії, горицвіту, жовтушника та морської цибулі: Корглікон.
Адонізид. Кардіовален. Мепросциларин.
Препарати строфанта: Строфантин.
Нестеродні (неглікоїдні) кардіотонічні засоби: Добутамін. Амринон.
За фізико-хімічними властивостями серцеві глікозиди поділяються за
кількістю полярних (кетонових і спиртних) у молекулі груп аглікона:
– Полярні глікозиди (строфантин, корглікон) містять від чотирьох до
п’яти таких груп.
– Відносно полярні (дігоксин, целанід) – по 2-3 групи.
– Неполярні (дигітоксин) – не більше однієї групи.
Чим більше полярність молекули, тим більше її розчинність у воді і тим
менше – у ліпідах. Препарати першої групи (строфантин і Корглікон) мало
розчинні у ліпідах, що обумовлює погане всмоктування у ШКТ, тому для
них парентеральне введення. Дигітоксин (3 група) розчиняється у ліпідах
 і найбільш ефективний при ентеральному введенні. Відносно полярні
препарати займають проміжне положення, ефективні як при
парентеральному застосуванні, так і при введенні per os.
Класифікація за фармакокінетичними властивостями
– Препарати швидкої дії і низької здібності до кумуляції (строфантин,
корглікон).
– Препарати середньої тривалості ефекту та помірної здібності до
кумуляції (дігоксин, целанід, адонізид, метилдігоксин).
– Препарати з тривалою дією і великою здібністю до кумуляції
(дигітоксин).
Найбільшу ефективність довів дігоксин.
Кардіальні ефекти дігоксина :
I. Позитивна інотропна дія Під впливом дігоксина систола серця стає
сильнішою зі збільшенням ударного об’єму. На ЕКГ позитивний
інотропний ефект проявляється збільшенням вольтажу та
скороченням комплексу QRS.

II. Негативна хронотропна дія Проявляється зменшенням ЧСС. – під

дією збільшеного серцевого викиду сильніше збуджуються
барорецептори дуги аорти і сонної артерії. Імпульси з цих рецепторів
поступають в центр блукаючого нерва, активність якого
підвищується. У результаті ритм серцевих скорочень
сповільнюється.
III. Негативна дромотропна дія Пов’язана з прямим пригнічуюючим
впливом на провідну систему серця і тоні-зуючим впливом на
блукаючий нерв, унаслідок чого уповільнюється проведення збу-
дження по провідній системі міокарда
Показання до призначення :
Хронічна серцева недостатність II-IV функціональних класів
Тахісистолічна форма фібриляції передсердь (особливо у поєднанні з ХСН).
Дозування
Рекомендована разова доза дігоксина всередину 25 мг або 1 таблетка . При
серцевій недостатності зазвичай прийом починають з підтримуючої дози
0,125-0,250 мг на добу.
Клінічні та ЕКГ- ознаки інтоксикації серцевими глікозидами.
ЕКГ :поява синусової брадикардії, шлуночкових екстрасистол за ти-по
бігемінії, передсердної тахікардії, фібриляції шлуночків, уповільнення АВ-
про-відності, АВ-блокади.
Клінічні : диспепсія (діарея, блювота або нудота, анорексія), ослаблення
пам’яті, сонливість, головний біль, слабкість у м’язах , психоз, неспокій,
ейфорія, мигтіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору.
Механізм дії серцевих глікозидів: підвищення вмісту в клітинах серця
йонізованого кальцію, який забезпечує швидке і сильне ско­рочення;
поліпшення зв’язку кальцію зі скоротливими білками.
20. Класифікація діуретичних засобів. Механізм дії, фармакокінетика та
фармакодинаміка, показання та протипоказання до призначення
петльових діуретиків.
( використання – Артеріальна гіпертензія, ізольована систолічна АГ у осіб
похилого віку, набряковий синдром, викликаний затримкою Na, Остеопороз,
гіперкальційурія (тіазиди).
Класифікації сечогінних препаратів :
1. Салуретики
-Тіазидні і тіазидоподібні діуретики: гідрохлоротіазид (дихлотіазид,
гіпотіазид), гігротон (оксодолін),циклометіазид
-Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс),
кислота етакринова (урегіт),буфенокс (буметанід), індопамід (арифон)
-Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит)
2. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (альдактон, верошпірон)
3. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін’єкцій
4.Різні діуретичні засоби: рослинного походження (листя брусниці, трава
хвоща польового, бруньки березові, листя мучни­ці, листя ортосифону)
Класифікація залежно від місця дії у нефроні
– на проксимальну частину звитого канальця: інгібітори карбоангидрази
(ацеталозамід); осмотичні діуретики (манніт, сечовина).
– На висхідний відділ петлі Генле – «петлеві» діуретики (фуросемід,
етакринова кислота та ін.);
– На дистальну частину звитого канальця – тіазидні та тіазидоподібні
діуретики (гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід та ін.);
– В цілому в області збірних трубочок та дистальних канальців
(калійзберігаючі діуретики);
– На клубочок (амінофілін, теобромін).
Класифікація залежно від натрійуретичного ефекту (виражається у
відсотках виділяємого натрію від загальної кількості натрію, що
профільтрувався в ниркових клубочках)
– Сильнодіючі органічні сполуки ртуті (мерсаліл, у даний час не
застосовуються в клінічній практиці): похідні сульфамонлантранілової
кислоти (фуросемід, буметанід);
– похідні феноксиуксусной кислоти (етакринова кислота, індакрінон).
– З помірно вираженою натрійуретичною дією (що викликають
екскрецію 5-10 % натрію, який профільтрувався):
– похідні бензотіадіазіна (тіазиди і гідротіазиди);
– гетероциклічні з’єднання, схожі за механізмом канальцевої дії з
тіазидними діуретиками (хлорталідон, клопамід, індапамід). –
Слабодіючі (що викликають екскрецію менше 5 % натрію, який
профільтру-вався):
– калійзберігаючі;
– інгібітори карбоангідрази;
– осмотичні діуретики.
Фармакокінетика
Петлеві діуретики майже повністю всмоктуються з шлунково-кишкового
тракту. Швидко метаболізуються у печінці. Тіазиди та тіазидоподібні
діуретики володіють високою біодоступністю при прийомі всередину.
Завдяки достатній ліпофільності та помірно вираженому зв’язку з білками
добре проникають в органи та тканини. Гідрохлоротіазид і хлорталідон мало
метаболізуються у печінці і майже повністю виводяться нирками у
незміненому ви-гляді. Індапамід піддається в печінці практично повній
метаболізації і лише невелика частина активного лікарського засобу
виводиться нирками.
Інгібітори карбоангідрази практично повністю всмоктуються з шлунково-
кишкового тракту. У плазмі крові в 95 % зв’язуються з білком. Не
метаболізуються в організмі та повністю виводяться нирками у незміненому
вигляді. Калійзберігаючі діуретики – всмоктуваність варіабельна. Амілорид
слабко зв’язується з білками плазми, не метаболізується в організмі та
виділяється у проксимальний відділ канальців нирок у незмінному вигляді.
Фармакодинаміка
Гіпотензивний ефект діуретиків пов’язують із впливом на один із
патогенетич-них механізмів розвитку артеріальної гіпертензії – затримку
натрію в організмі. Зниження артеріального тиску досягається як за рахунок
виснаження запасів хлориду натрію.
Антиангінальний ефект діуретиків обумовлений зниженням рівня внутрі-
шньоклітинного кальцію, зі збереженням вмісту магнію, зменшенням
ригідності су-динної стінки та сприянням ефективнішої релаксації
кардіоміоцитів у діастолу. При цьому збільшується синтез простациклінів,
зменшується агрегація тромбоцитів та ви-кид тромбоксана А2, що сумарно
надає позитивного гемодинамічного ефекту за раху-нок зменшення
навантаження на лівий шлуночок. Діуретики покращують мікроцирку-ляцію
у нирках, усувають мікроальбумінурію .
Антиатерогенний ефект діуретиків (індапамід) обумовлений зниженням
рівня атерогенного холестерину низької щільності та тригліцеридів з
одночасним збільшен-ням концентрації ліпопротеїдів високої щільності.
Дегідратаційний ефект діуретиків (манніт, сечовина) обумовлений підвищен-
ням осмотичного тиску в канальцях і перешкоджанням реабсорбції води.
Вони фільтруються нирками без подальшої канальцевої реабсорбції, що
призводить до утримання води в канальцях і збільшення об’єму сечі.
Одночасно значно зростає на-трійурез без істотного збільшення калійурезу.
Викликають підвищення об’єму циркулюючої рідини (у зв’язку зі зростанням
осмотичного тиску в судинному руслі), змен-шення внутрішньочерепного та
внутрішньоочного тиску.
Протиепілептичний ефект (ацетозоламід) Вибіркове пригнічення
карбоангідрази (ферменту, що каталізує зворотню реакцію гідратації
діоксиду вуглецю та подальшу дисоціацію вугільної кислоти).
Кардіопротективний ефект За даними дослідження на тлі тривалого
лікування індапамідом 1,5 мг/добу спостерігалось досто-вірне зменшення
індексу маси міокарда лівого шлуночка в порівнянні з терапією еналапрілом
(20 мг/добу).
Нефропротективний ефект За даними досліджень діуретики не мають
істотної нефропротективної дії. Навпаки монотерапія ними може
прискорювати зниження функції нирок, не дивлячись на наявність
антигіпертензивного ефекту.
Бронхолітичні та спазмолітичні ефекти (амінофілін і теобромін) Викликають
розслаблення гладкої мускулатури бронхів, коронарних, церебраль-них і
легеневих судин, шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів,
підвищу-ють скоротливість скелетних м’язів (у т. Ч. Дихальних).
Показання та протипоказання до призначення петльових діуретиків
Петлеві діуретики застосовуються для лікування АГ за наявності ниркової
недо-статності з підвищенням рівня креатиніну крові до 220 мкмоль/л і вище,
а також у хворих на ХСН, коли тіазиди не є ефективними.
Протипоказання Гіпокаліємія, подагра, безсимптомна гіперурикемія,
декомпенсований цироз пе-чінки, непереносимість сульфаніламідних
похідних (діуретиків, цукрознижуючих і антибактеріальних препаратів),
тяжка дихальна недостатність, гостра ниркова недо-статність З великою
обережністю слід призначати діуретики хворим з шлуноч-ковими аритміями
або тим, які приймають серцеві глікозиди чи солі літію.
21. Механізм дії та фармакологічні ефекти калійзберегаючих діуретиків.
Показання та протипоказання до застосування. Режим дозування.
Диференційований підхід до вибору діуретичного препарату в
залежності від наявності супутніх захворювань.

Калійзберігаючі діуретики: Спіроналоктон (найбільш біодоступний),

тріамтерен, амілорид. Відносять до слабких діуретиків і зазвичай

застосовують в комбінації з сильними.

Механізм дії та фарм ефекти: конкурентне пригніченння ефекту

альдостерону. Вони діють у дистальному канальці нефрону і можуть
викликати гіперкаліємію, особливо у хворих із цукровим діабетом,
нирковою недостатністю або при поєднанні з інгібіторами іАПФ або з
препаратами калію. Водночас з помірним зниженням АТ ефект від
застосування препаратів залишається надовго, тому ці препарати
використовують для тривалої підтримки АТ на належному рівні.
Спіронолактон посилює екскрецію натрію, порушує вхід кальцію в клітини
гладких м’язів судин, блокує мінералокортикоїдні рецептори в міокарді та
шлуночках головного мозку.
Показання: застосовують при артеріальній гіпертензіі тривало для
підтримки рівня АТ в рекомендованих межах. При серцевій недост. При
набряках ( посилена екскреція натрію), синдром Ліддля ( це
псевдогіперальдостеронізм), гіперурикемія ( підвищення рівня сечової
кислоти), первинний і вторинний гіперальдостеронізм. При вторинному
розвивається цироз, бо порушується руйнування альдостерону. Тому при
цирозі теж використовуємо. Первинний це синдром Конна ( надмірна
продукція альдостерону).
Амілорид ще при поліпозі і хронічному риніті
Протипокази: печінкова та ниркова недост ( бо підвищується
токсичність цих діуретиків), цукровий діабет ( у цих людей може
виникнути гіперкаліємія)
Дозування:
Спіроналоктон ( антагоніст альдостерону) 25-50 мг/ добу - 2-3 рази
на добу. Не застосовувати якщо креатинін більше 220 мкмоль/л.
Тріамтерен - 50-100 мг/ добу 1-2 рази на добу. Так самотврахувати
креатинін. Амілорид 5-10 мг/ добу 1-2 рази на добу. Так само
врахувати креатинін.

Призначення в залежності від супутніх захворювань: Так як калійзберігаючі

 діуретики протипоказані при нирковій та печінковій недостатності та при
підвищеному рівні креатиніну, то застосовують Петлеві діуретики для
лікування АГ за наявності ниркової недостатності з підвищенням рівня
креатиніну крові до 220 мкмоль/л і вище, а також у хворих на ХСН, коли
тіазиди не є ефективними. В лікуванні ХСН перевага віддається
антагоністам альдостерону, оскільки вони зменшують ризик госпіталізації у
зв’язку з декомпенсацією кровообігу.
22.Класифікація лікарських засобів, що впливають на бронхіальну
прохідність і запальний процес. Механізм дії, фармакокінетика і
фармакодинаміка, показання та протипоказання для призначення.
Дозування.

Класифікація:
1. бронхорозширюючі ( бронхолітики)
- бета адреноміметичні ( сальбутамол, фенотерол)
- М хрліноблокатори ( атропін сульфат)
- Міотропні ( еуфілін)
2. Протиалергічні, десинсебілізуючі- нестероїдні, стероїдні ( кетотифен,
баклометазон)
3. Відхаркуючі ( амброксол)

Механізм дії: бронхорозширювальні усувають м’язевий спазм бронхів,

протиалергічні та десинсебіліз блокують виведення гістаміну ( нестероїдні-
кромолін натрій, кетотифен) та прямий вплив на гладкі м’язи бронхів з
припиненням виділення медіаторів запалення ( стероідні- гдюкокортик-
преднізолон для системного використ, для інгаляцій наприклад
беклометазон дипропінат, мометазон).

Фармакодинаміка:
-бетаадреноміметики- стимуляція в2 адренорецепторів гладеньких м’язів
бронхів. Накопичується цамф і відбув звязування вільного Са. Так
розслабляються м’язи і перестають виділятись медіатори алергії. (
сальбутамол, фенотерол)
-М холіноблок- блокують м холінорецептори та перешкоджають впливу
ацетилхоліну. Підвищується стійкість клітин мішеней до впливу чинників
анафілаксіі ( тіотропію бромід, атропін сульфат)
-Міотропні- на прикладі еуфіліну. Порушується взаємодія активну та
міозину, що виклик бронхолітичний ефект, бо накопичується Цамф, зменш
вміст внутрішньокліт Са.
-Протиалергічні, десинсебілізуючі- нестероїдні- пригніч фосфодіестерази,
накопич Цамф, пригніч надходження Са і обмежується вивільнення
гістаміну. Стероідні- гальм синтезу медіаторів запалення, прямий вплив на
гладенькі м’язи бронхів.

Фармакокінетика: на прикладі міотропних- еуфіліну. Зв’язок з білками

плазми після вивільнення з травного каналу. В печінці перетворюється
частково на кофеїн. Екскретується з сечею.

Показання: спазм, набряк бронхів, обтурація, бронх астма.

Протипокази:
адреноміметики- ІХС, тахіаритміі, АГ, гіпертиреоз.
М холіноблок - гіперчутливість до компонентів
Міотропні- гіперчутливість
Протиалергічні, десенсибілізуючі- порушення функція нирок та печінки,
серцева недостність ( через зменш терапевтичної дії інших засобів таких
як діуретиків та інгібіторів АПФ), виразка.

Дозування:
Еуфілін 2% 10-20 мл
Сальбутамол інгаляційно 3
рази
Фенотерол інгаляц 3 рази
Атропін сульфат 0,05% по 1 мл
підшкірно
Кетотифен1 мг по 1 таб на день
Амброксол 0,03 по 1 таб 3-4 р на
день
23. Метилксантини, механізм дії, фармакологічні ефекти, побічні явища.
Дозування.
Кофеїн( при пригніченнях дихання, помірна гіпотензія, при асфіксії
новонароджених, встановлення необхідного рівня легеневої вентиляції
після анестезіі), теофілін( при бронх обструкція, ХОЗЛ, легенева
гіпертензія, легеневе серце)

Механізм дії: теофілін має центральні та периферичні ефекти. Кофеїн має

центральну дію при апное.
Стимуляція дих центру, підвищення серцевого викиду, покращення
скоротливості діафрагми зниження частоти апное та брадикарді.

Фармакологічні ефекти: кофеїн- має аналептичний ефект, збуджує

дихальний центр, збільш ЧСС та АТ, підвищення секреції шлунку
Теофілін- накопичення цамф, зменш поступлення іонів Са та зменшує
активність скорочення гладкої мускулатури бронхів, розслабляє
мускулатуру судин, вазодилатація, зменшує вивільнення медіаторів
алергії, збільшує насичення крові киснем. Збільшує ЧСС, нормалізує
мікроциркуляцію.

Побічні дії: кофеїн- безсоння, збудження, тахікардія, тахіаритміі, підвищ

АТ. Звикання та викликає синдром відміни ( втома, сонливість)
Теофілін- головокружіння, безсоння, тремор, гастралгия, тахікардія,

Дозування: теофілін: 0,2 по 1 таб 2 рази на

день
Кофеїн всередину по 0,025-01 г 2-3 р на
день Під шкірно по 1 мл 10-20% 2-3 р на
день
24. Глюкокортикостероїди. Сучасні уявлення про механізм дії.
Порівняльна характеристика протизапальної дії препаратів. Режими
дозування.

Глюкокортикоїди – стероїдні гормони, які синтезуються корою наднирників.

Цей термін відноситься також до напівсинтетичних препаратів, таких як
преднізолон, дексаметазон та інші, що є похідними гідрокортизону,
найбільш активного природ- ного глюкокортикоїду.

Механізм дії глюкокортикоїдів до кінця не з’ясований. Вважають, що дія на

клі- тини-мішені здійснюється, головним чином, на рівні регуляції
транскрипції генів. Остання опосередковує взаємодією глюкокортикоїдів із
специфічними глюкокорти- коїдними внутрішньоклітинними рецепторами
Ці ядерні рецептори здатні зв’язуватися з ДНК.Рецептори глюкокортикоїдів
виявлені практично в усіх клітинах. Проте, в різних клітинах їх кількість
варіює, вони також можуть розрізнятися за молекуляр- ною масою,
спорідненістю до гормону та іншими фізико-хімічними характеристи- ками.
Після проникнення через мембрану всередину клітини глюкокортикоїди
зв’язу- ються з рецепторами, що приводить до активації комплексу. При
цьому олігомірний білковий комплекс дисоціює – від’єднуються білки
теплового шоку (Hsp90 і Hsp70) і імунофілін. Комплекси «глюкокортикоїд +
рецептор» транспортуються в ядро, де взаємодіють з ділянками ДНК та
регулюють транскрипцію певних генів.

Протизапальна дія глюкокортикоїдів обумовлена багатьма чинниками,

провідним з яких є пригнічення активності фосфоліпази А2.
Глюкокортикоїди діють опосередко- вано: збільшують експресію генів, що
кодують синтез ліпокортинів (анексинів), інду- кують продукцію цих білків,
один з яких – ліпомодулін – інгібує активність фосфолі- пази А2.
Пригнічення цього ферменту призводить до пригнічення вивільненя
арахідонової кислоти та гальмування утворення декількох медіаторів
запалення – простагландинів, лейкотриєнів, тромбоксану, чинника активації
тромбоцитів та ін. Крім того, глюкокортикоїди зменшують експресію гену,
що кодує синтез ЦОГ-2, додатково блокуючи утворення прозапальних
простагландинів.
Глюкокортикоїди покращують мікроциркуляцію в осередку запалення,
виклика. Стабілізують клітинні мембрани, в т. ч. мембрани лізосом,
запобігаючи виходу лізосомальних ферментів.
Пригнічу- ють активність колагенази, перешкоджаючи деструкції хрящів і
кісток при ревматоїд- ному артриті.

1. Замісна терапія
Для замісної терапії хронічної надниркової недостатності глюкокортикоїди
можуть застосовуватися протягом усього життя. При цьому кортизон або
гідрокортизон вводяться з урахуванням циркадного ритму – 2/3 дози вранці і
1/3 увечері. Інші глюкокортикоїди приймають один раз на день вранці.
2. Супресивна терапія
Вживання глюкокортикоїдів при адреногенітальному синдромі що веде до
пригнічення секреції адренокортикотроп- ного гормону та подальшого
зниження гіперсекреції андрогенів корою надниркових залоз. У цьому
випадку тільки 1/3 добової дози кортизону або гідрокортизону дається
вранці, а 2/3 дози ввечері. Іншим варіантом є призначення глюкокортикоїдів
рівними дозами 3 рази на день.
3.Фармакодинамічна терапія
розподіляється на системну та місцеву. При системній терапії
глюкокортикоїди призначають з розрахунку на їх протизапальну, протиалер-
гічну, імуносупресивну, протишокову та протиблювотну дії. При більшості
захворю- вань вони викликають симптоматичне поліпшення.
При проведенні системної фармакодинамічної терапії можуть бути
використані різні шляхи введення та режими дозування глюкокортикоїдів
залежно від стану хво- рого
25. Побічні явища, що зустрічаються при тривалому використанні
глюкокортикоїдів. Правила відміни глюкокортикостероїдів. Методи
оцінки ефективності й безпечності терапії. Переваги застосування
інгаляційних препаратів у пульмонології.

Кістково-м’язова система:
– міопатія;
– остеопороз;
Шлунково-кишковий тракт:
– стероїдні виразки шлунка та кішківника; – кровотечі, перфорації;
– диспепсія;
– панкреатит
Шкіра:
– крововиливи;
– вугрі;
– стрії;
– витончення шкіри;
– атрофія шкіри і підшкірної клітковини
при в/м введенні
Ендокринна система:
– затримка статевого дозрівання;
– пригнічення гіпоталамо-гіпофизарно-
надниркової системи;
– уповільнення зростання у дітей;
– порушення менструального циклу
– стероїдний діабет,
Центральна нервова система:
– нестійкийнастрій;
– психоз;
Водно-електролітний обмін:
– набряки;
– гіперосмолярна кома
Очі:
– глаукома;
– катаракта;
Метаболічні:
– гіперглікемія;
– гіперліпідемія;
– підвищення апетиту;
– кушингоїднийсиндром;

Тактика зниження дози і скасування глюкокортикостероїдів

поступове зниження дози гормонів. При цьому створюються умови для
відновлення функціональних можливостей гіпоталамо-гіпофізарно-
надниркової системи. Необхідно дотримуватися наступних принципів.
До зниження дози кортикостероїдів приступають в той період, коли
досягнуто клініко-лабораторне поліпшення або певний терапевтичний
ефект.
Режим зниження дози і скасування ГКС залежить від тривалості прийому і
від вихідної дози препарату. При курсі від декількох тижнів до декількох
місяців допустимо зниження дози на 2,5 мг кожні
3-5 днів. При більш тривалому примене- ванні необхідно знижувати дозу
більш повільно - на 2,5 мг кожні 10-14 днів. При досягненні середньої дози
ГКС, темп зниження сповільнюється.
• Короткочасна ГКС-терапія (до 10 діб) може не викликати значного
пригнічення кори надпочечні- ков, в зв'язку з цим можлива швидка відміна
гормонального препарату
При необхідності проведення тривалої терапії, визначають мінімальну
підтримуючу дозу. Мінімальною підтримуючою дозою є та доза ГКС, при
якій контролюється протягом патологічного процесу, зберігається
досягнутий адекватний клінічний ефект і відсутнє погіршення клиніки

Засоби контролю за побічними реакціями глюкокортикоїдів

– Спостереження за динамікою маси тіла.
– Вимірювання рівняь артеріального тиску.
– Дослідження цукру у крові та сечі.
– Визначення електролітного складу плазми (для профілактики гіпокаліємії,
особливо при супутньому вживанні діуретиків).
– Контроль стану шлунково-кишкового тракту (у хворих з диспептичними
яви-
щами для попередження утворення виразок призначають антациди).

Інгаляційне та внутрішньосуставне введення дозволяють не лише зменшити

частоту розвитку побічних реакцій, але й підвищити ефективність терапії.
Інгаляційні глюкокортикоїди є базисними препаратами при лікуванні всіх
патогенетичних варіантів бронхіальної астми персистуючого перебігу,
застосовуються при ХОЗЛ

26. Протикашльові та мокролітинчі засоби. Механізм дії. Дозування.

Протикашльові засоби – це лікарські препарати, які усувають кашель за
рахунок пригнічення кашльового центру в довгастому мозку або рецепторів
дихальних шляхів.
Показання: грип, гострий ларингіт, трахеїт, бронхіт, сухий плеврит.
Класифікація:
1. Центральної дії: - наркотичні (кодеїну фосфат, етилморфіну
гідрохлорид, декстрометорфан)
- Ненаркотичні (глауцин, окселадин, бутамірат)
2. Периферичної діі: лібексин, фалімінт.
Глауцин гідрохлорид – алкалоїд мачку жовтого. Діє вибірково на
кашльовий центр, не пригнічує дихання і не затримує виділення
харкотиння. Не викликає медикаментозної залежності, дітям не
протипоказаний. Має адреноблокуючі властивості, тому при зниженні АТ
не призначається. 40мг 3р\д
Окселадин – вибірково пригнічує кашльовий центр. Не викликає
сонливості, не пригнічує дихання, не впливає на моторику кишок. Не слід
застосовувати одночасто з муколітиками і відкаркуючими.
Бутамірати цитрат – пригнічує кашльовий центр ЦНС, має помрку
відхаркуючу і протизапальну дію, знижує опір дих. Шляхів, покращує ф-
цію зовн. Дихання.
Лібексин – місцевоанестезуючі і спазмолітині властивості. Не пригнічує
дих. центр.
 Кодеїну фосфат - пригнічує дих центр, викликає медикаментозну
залежність, синдром відміни. Протипоказаний: асматичному нападі,
печінковій недостатності, ЧМТ, вагітності, обструктивних захв дихальних
шляхів.
Відхаркуючі засоби
1. Секретомоторні – підвищують фізіологічну активність епітелію
бронхів прискорюють видалення харкотиння, підвищ. Сеекрецію
бронхів і розріджують хартиння):
 Рефлекторної дії: трава термопсису, корінь солодки –
подразнюють рецептори шлунка та рефлекторно підсилюють
секрецію бронхів, видаляють харкотиння)
 Резорбційної дії: калій хлорид, натрій гідрокарбонат ( посил.
секрецію бронхів )

2. Муколітики:
 Протеолітичні ферменти – хімотрипсин – розщеп. білки
харкотиння
 Стимулятори утв. Сурфактанту – амброксол 1т-30мг 3р\д,
бромгексин
 Власне муколітики – ацетилцистеїн 400-600мг\д, карбоцистеїн –
змінює якість хархотиння, розріджують

27.Бронхолітичні засоби для зняття нападу астми і системної

терапії ХОЗЛ
Бронхолітики – засоби, які зниж. тонус гладенької мускулатури бронхів ,
забезпечуючи розширення їх просвіту.
Класифікація:
I. Адренергічні засоби:
 Селективні бета2-адреностимулятори: короткої дії (сальбутамол
100мкг на 1 вдих), пролонгової дії (сальметерол 25мкг),
ультракороткої (олодатеролу гідрохлорид 5мкг 1р\д
 Неселективні бета1,2-адреностимулятори: ізопреналіну
гідрохлорид
 Альфа і бета адреностимулятори: прямої дії (епінефрин),
непрямої( ефедрин гідрохлорид)
II. М-холінолітики
 Короткої дії –атропін сульфат, іпратропію бромід 20мкг
 Пролонгової –тіотропію бромід 18мкг
III. Ксантини
 Короткої дії: теофілін
  Теофіліни пролонгової дії: теопек 100мг, теоград 250мг,
уніфіл200мг, еуфілонг250мг
IV. Комбіновані препарати

При бронхообструктивному синдромі перевагу надають селективним

бета2-аганістам в інгаляційній формі. Короткої дії –для зняття гострих
симптомів, перед фізич .навантаженням.
При БА легкого і середньго степеня тіжкості- б2-аганісти короткої дії
признач по 2-4 інгаляції кожні 20хв впродовж 1 год.
З легкогї персистуючої стадії БА використовують ІГКС
В2-агоністи пролонгової дії застосов. для тривалої базисної терапії в
комбінації з протизапальними засоби для попередження нападів
бронхоспазму і загостень БА, ХОЗЛ.
При ХОЗЛ б2-агоністи пролонгової дії є препаратами першого вибору
в системній терапії, але основними ліками є холінолітики.
Побічні дії б2 агоністів: тахікардія, гіпоксемія, гіпокаліємія, тремор,
аритмії, судоми, серцебиття
Побічні дії холінолітиків: сухіть , гіркота в роті, кашель
Побічні дії ксантинів: серцебиття, , загострення ВХШ, тремор,
головний біль, тахіккардія, тахіаритмія, гіпокаліємія.

28. Нестероїдні протизапальнні засоби

Механізм – інгібує ЦОГ, пригніч. Синтез простагландинів
Класифікаці:
1. Похідні кислот: Арилкарбонові кислоти
 Саліциловак-та –ацетисаліцилова 2400-5000мг за 3-4 прийоми,
метилсаліцилат
 Антранінова –мефенамова, ніфлумова
Арилалканові кислоти
 Арилоцтова –диклофенак 75-150мгза 2 прийоми
 Індол –індометацин75-150 мг за 3-4 прийоми, суліндак
 Арилпропіонова –ібупрофен 1200-3200 за 3-4 прийоми,
кетопрофен 100-300мг за 2р\д
Енолікові кислоти
 Піразолони –фенілбутазон
 Оксиками – піроксикам 10-20 мг за 1р\д, мелоксикам 7.5-15мг за
1 прийом
2. Некислотні похідні
 Похідні параамінофенолу – парацетамол 500мг 3 р\д
 Похідні сульфонаміду – німесулід 200-400мг 2р\д
 Похідні коксибів – целококсиб 200-400мг за 2 прийоми
 Алкалоїди – колхіцин
 Фармакологічні ефекти: протизапальний, жарознижуючий, анальгетичний,
антиагрегатний
Показання: гострі плеврити, остеоартроз, міозит, невралгія,
радикуліт,ниркова коліка, головний біль, мігрень, зубний біль, лихоманка,
дисменорея, плеврит, перикардит, полікістоз яєчників, профілактичні дози
ацетисаліцилової к-ти при ІХС
Побічні дії: ушкодж. ШКТ, поруш клубочкової фільтрації, підвищ АТ, шкірні
прояви, свербіж, висип, ризик тромбоутворення.
29. Принципи сучасної антибіотикотерапії. Класифікація. Найчастіші
помилки і алергічні прояви при призначенні антибактеріальних засобів.
Клінічні прояви.

Основні принципи раціональної антибактеріальної терапії:

· Призначення антибіотиків тільки при інфекціях бактеріальної етіології;
· Своєчасний початок лікування;
· Вибір препаратів, активних у відношенні ймовірних або визначених
збудників захворювання;
· Призначення препаратів з доведеною клінічною ефективністю при інфекціях
даної локалізації;
· Урахування локальних та регіональних особливостей резистентності
збудників;
· Застосування адекватних доз;
· Оптимальна тривалість курсу;
· Оптимальне співвідношення вартість/ефективність;
· Використання ресурсозберігаючих технологій;
· Оцінка ефективності стартової антибактеріальної терапії через 48-72 год. від
її початку.
· Контроль за станом мікроекології кишечника, імунним статусом.

У процесі застосування будь-якого антибіотика необхідно дотримуватись

визначених принципів їх раціонального призначення.
1)Перед початком лікування потрібно обґрунтувати необхідність
призначення препарату, вибрати найбільш активний і найменш токсичний. Засоби, які
є найбільш ефективними при певному виді інфекцій, називаються препаратами
першого вибору (першого ряду). Альтернативні препарати (другого ряду)
призначаються тоді, коли препарати першого ряду неефективні або коли штам
виділеного збудника найбільш чутливий саме до них.
 Препарати резерву використовують лише в особливих випадках (при
неефективності засобів першого і другого ряду). Як правило, вони викликають багато
ускладнень.
2)Перед початком лікування, до першого введення антибіотика, необхідно
взяти матеріал від хворого (харкотиння, кров, ліквор тощо) для визначення виду
збудника та його чутливості до антибактеріальних агентів (антибіотикограма).
В екстрених випадках (важка абдомінальна інфекція, сепсис, менінгіт та ін.)
призначення антибіотпків здійснюють негайно, не чекаючи на результати
антибіотикограми. Це так звана емпірична антибактеріальна терапія, яку обирають
виходячи з представлених у літературі відомостей про найчастіших збудників того чи
іншого інфекційного процесу та їх чутливості до антибіотиків.
3)Необхідно також визначитися з тривалістю лікування, обрати найкращий
спосіб введення препарату (залежно від вогнища локалізації інфекції), застосовувати
його в оптимальних дозах, з оптимальною частотою.
Одним із найважливіших моментів лікування антибіотиками є моніторинг та
профілактика негативних побічних реакцій та ускладнень. Нерідко приходиться
вирішувати питання про доцільність комбінованої антибіотикотерагіії з урахуванням
явищ синергізму га антагонізму між препаратами.
Звичайно антибактеріальні засоби використовують у дозах, які створюють у
тканинах макроорганізму концентрацію, яка перевищує мінімальну інгібуючу
концентрацію для збудника, що викликав захворювання. Разом з тим, після виведення
антибіотика з організму, життєдіяльність (ріст та розмноження) мікроорганізмів може
поновлюватись не одразу, а через певний проміжок часу, який отримав назву
постантибіотичного ефекту, що дозволяє зменшити кратність застосування препарату
протягом доби.
Важливим є розподіл антибіотиків на дозозалежні та час-залежні. Найбільшу
ефективність дозозалежні препарати проявляють при їх введенні 1-2 рази на добу
у великій дозі(аміноглікозиди, фторхінолони, метроні-дазол, амфотерицин В).
Ефективність час-залежних антибіотиків зростає, якщо їх концентрація
в організмі впродовж доби знаходиться на постійному рівні(бета-лактами,
глікопептиди, макроліди, лінкозаміди). Тому при застосуванні
час-залежних препаратів важливо вводити їх з визначеною кратністю протягом
доби (3-4, іноді – 6 разів) чи шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії. Тривалість
лікування залежить від виду збудника, вибраного протимікробного препарату,
локалізації інфекційного процесу, стану захисних сил організму і в середньому
коливається від 5-7 до 14-21 дня.
Зараз набула поширення ступенева (етапна) терапія антимікробними
препаратами:
-внутрішньовенне їх введення на початку лікування з наступним, після стабілізації
стану хворого, переходом на пероральне приймання.
Для ступеневої терапії використовують засоби, які існують у лікарських
формах для парентерального та перорального застосування: амоксицилін, цефрадин,
еритроміцин, кларитроміцин, спіраміцин, азитроміцин, ципрофлоксацин, офлоксацин,
моксифлоксацин, левофлоксацин, доксициклін, кліндаміцин, фузидієва кислота,
хлорамфенікол, метронідазол та ін.
Класифікація. 1 ) За хімічною будовою.
Назва групи Препарати
1. Беталактами
1.1. Пеніциліни Природні (бензилпеніцилін, пеніцилін прокаїн,
1.2. Цефалоспорини біцилін-1,3,5), напівсинтетичні пеніциліназостійкі
1.3. Карбапенеми (клоксацилін, оксацилін, диклоксацилін),
1.4. Монобактами напівсинтетичні пеніциліни широкого спектру дії
(ампіцилін, амоксицилін, карбеніцилін, тікарцилін).
Уреїдопеніциліни (мезлоцилін, азлоцилін,
піперацилін). Амідиноциліни (мецилінам).
Комбіновані пеніциліни (уназин, аугментин,
тікарцилін/клавуланат, піперацилін/тазобактам)
Парентеральні І - цефалоридин, цефазолін, ІІ –
цефуроксим, цефамандол, цефметазол, ІІІ –
цефотаксим, цефоперазон, цефтріаксон,
цефтазидим, IV – цефпіром, цефепім. Пероральні: І –
цефалексин, ІІ – цефаклор, цефуроксим-аксетил, ІІІ –
цефтибутен, цефіксим. Комбіновані:
цефоперазон+сульбактам (сульперазон)
Іміпенем, меропенем, ертапенем. Комбіновані:
тієнам
Азтреонам
2. Макроліди Природні (еритроміцин, олеандоміцин),
напівсинтетичні (кларитроміцин, рокситроміцин),
азаліди (азітроміцин, спіраміцин), кеталіди
(телитроміцин, мідекаміцин, джозаміцин)
3. Тетрацикліни Природні (тетрациклін), синтетичні (доксициклін,
метациклін, міноциклін)
4. Левоміцетини Хлорамфенікол, синтоміцин
5. Аміноглікозиди І – стрептоміцин, канаміцин, неоміцин, ІІ –
гентаміцин, сизоміцин, тобраміцин, ІІІ - нетилміцин,
амікацин
6. Глікопептиди Ванкоміцин, тейкопланін
7. Анзаміцини Ріфампіцин, ріфабутин, ріфаметоприм
8. Лінкозаміди Лінкоміцин, кліндаміцин
9. Поліпептиди Бацитрацин, поліміксин В, поліміксин М
10. Ліпопептиди Даптоміцин

11. Різної структури

11.1. Стероїди Фузидин-натрій
11.2.Аміноциклітоли Спектіноміцин
2. За механізмом дії

Механізм дії ПРЕПАРАТИ

Інгібітори синтезу Пеніциліни, цефалоспорини, монобактами,

клітинної стінки карбапенеми, циклосерин, бацитрацин, глікопептиди
(ванкоміцин, тейкопланін та ін.)
Інгібітори синтезу Поліміксини, полієни, фосфоміцин
цитоплазматичної
мембрани
Інгібітори синтезу Зворотньо: Незворотньо:
білка в рибосомах Макроліди, Аміноглікозиди
тетрацилкіни,
лефоміцетин
(хлорамфенікол),
лінкоміцин,
кліндаміцин,
фузидин
Порушення синтезу Нітрофурани, ріфампіцин, похідні: хіноксаліну,
ДНК нітроімідазолу, 8-оксихіноліну
Інгібітори ДНК- Хінолони, фторхінолони
гірази
Модифікатори Рифампіцин, сульфаніламіди, триметоприм, ізоніазид
енергетичного
метаболізму
(фолієвих кислот)

3. Бактерецидні:
 Аміноглікозиди
 Бацитрацин
 Ванкоміцин
 Карбапенеми
 Колістин
 Монобактами
 Пеніциліни
 Поліміксини
 Фторхінолони
 Цефалоспорпни
Бактеріостатичні:
 Лінкозаміди
 Макроліди
 Тетрацикліни
 Хлорамфенікол
Антибіотики є однією з найчастіших причин МА, причому найпоширенішими
препаратами, які викликають алергічну реакцію, є β-лактами. Для цієї групи
антибіотиків найбільш детально розроблені діагностичні підходи і тактика
менеджменту хворих. Найбільш інформативним і специфічним методом
діагностики алергії на антибіотики є шкірні та провокаційні проби.
Лабораторні методи діагностики мають другорядне значення. За необхідності
застосування антибіотика у пацієнтів з алергією на нього можливе
проведення десенсибілізації, протоколи для якої розроблені для β-лактамів і
ко-тримоксазолу.
- Кропив’янка, може бути підв температури . лімфаденопатія,
ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

29. Вибір антибактеріальних засобів у відповідності з чутливістю

мікроорганізмів і локалізацією процесів, важкістю перебігу
захворювання. Вибір засобу в залежності від фармакокінетики. Вікові
особливості антибіотикотерапії. Антибіотикорезистентність і шляхи її
подолання.

За спектром протимікробної дії:

 Антибіотики, що діють переважно на грампозитивні та грамнегативні

коки і грампозитивні палички — коринебактерії, клостридії
(цефалоспорини першого покоління, феноксиметилпеніцилін, біцилін,
пеніциліназостійкі пеніциліни (оксацилін, метицилін), макроліди
(мідекаміцин, азитроміцин, рокситроміцин), ванкоміцин, лінкоміцин);
 Антибіотики, активні у відношенні грампозитивних і грамнегативних
бактерій (хлорамфенікол, тетрацикліни, аміноглікозиди,
напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, карбеніцилін, азлоцилін),
цефалоспорини другого покоління);
 Антибіотики, з переважною активністю у відношенні грамнегативних
бактерій (цефалоспорини третього покоління);
 протитуберкульозні Антибіотики (стрептоміцин, рифампіцин,
флориміцин);
 протигрибкові Антибіотики (ністатин, гризеофульвін, амфотерицин
В).

Парентеральний шлях введення антибіотиків при емпіричній терапії

використовують у тяжкохворих пацієнтів з порушенням функції шлунково-
кишкового тракту. Таким способом вводять також препарати, що мають
низьку біодоступність при прийманні всередину.
У новонароджених при будь-якій локалізації процесу антибіотики
призначають переважно внутрішньовенно або внутрішньом’язово;
пероральне, ректальне або підшкірне введення в дітей менш ефективне.
При лікуванні неускладнених пневмоній антибіотики доцільно
використовувати перорально, внутрішньом’язово або внутрішньовенно, при
наявності деструкції легень, абсцесів – шляхом ендобронхіального введення.
 У наш час набула поширення ступенева (етапна) терапія антибіотиками:
внутрішньовенне їх введення на початку лікування з наступним, після
стабілізації стану хворого, переходом на їх пероральне приймання. Для
ступеневої терапії використовують препарати, які існують у лікарських
формах для парентерального та перорального застосування
При неускладнених інфекційних діареях антибактеріальні засоби
призначають перорально, при проникненні збудника з просвіту кишечника в
його стінку, тим більше в системний кровотік, – парентерально.
При лікуванні менінгітів, енцефалітів внутрішньовенно вводять
препарати, що добре проникають через гематоенцефалічний бар’єр, у деяких
випадках – безпосередньо в шлуночки мозку (нейрохірургічне втручання).
При деяких інфекціях враховують вплив рН тканин та рідин на прояв
активності антибіотиків, зокрема при інфекціях сечовивідних шляхів
необхідно враховувати рН сечі.
Пеніциліни ефективні при рН 5,0-6,5, макроліди та аміноглікозиди – при
рН 7,5-8,5.
При шкірних інфекціях антибіотики використовують місцево, при
локалізації процесу в підшкірній клітковині, м’яких тканинах їх вводять у
вену або в м’яз.
У разі глибоких тканинних інфільтратів, пневмоній, інфекцій
сечовивідних шляхів для введення антибіотиків іноді користуються методом
електрофорезу: з негативного полюса проникає ампіцилін, ампіокс,
оксацилін, пеніцилін, метицилін, диклоксацилін, карбеніцилін, еритроміцин;
із позитивного – гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин, канаміцин, неоміцин,
лінкоміцин, кліндаміцин, поліміксин В.

31. Особливості застосування пеніцилінів. Дозування. Класифікація.

Спектр активності. Механізм дії.

Пеніциліни – група антимікробних препаратів природного та

напівсинтетичного походження, об’єднана наявністю в структурі 6-
амінопеніциланової кислоти, яка скла-дається з бета-лактамного і
тіазолідинового кілець.
Природні та напівсинтетичні ПЦЛ
І. Природні (біосинтетичні) ПЦЛ:
 – Для парентерального введення (руйнуються в кислому середовищі
шлунка):

Нетривалої дії:

бензилпеніциліну натрієва сіль (Пеніцилін G);

бензилпеніциліну калієва сіль.

Тривалої дії:

бензилпеніциліну новокаїнова сіль (бензилпеніцилін прокаїн);

біцилін-1 (бензатин бензилпеніцилін);

біцилін-3 (бензатина бензилпеніцилін+бензилпеніцилін натрію+бен-

зилпеніцилін новокаїнової солі);

біцилін-5 (бензилпеніцилін прокаїн + бензатин бензилпеніцилін).

– Для ентерального введення (кислотостійкі):

феноксиметилпеніцилін (пеніцилін V).

ІІ. Напівсинтетичні ПЦЛ:

– Антистафілококові пеніциліназорезистентні ПЦЛ:

оксацилін;

клоксацилін;

диклоксацилін;

флуклоксацилін;

нафцилін;

метацилін.

– Широкого спектру дії:

амінопеніциліни – ампіцилін і його похідні (амоксицилін, полу-, бак- і

талампіцилін та ін.).
 – Антисинєгнойні:

карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тікарцилін);

урєїдопеніциліни (азлоцилін, піперацилін, апалцилін, сульбеніцилін,

карфецилін).

– Амідопеніциліни:

мецилінам (амідіноцилін і його похідні).

– Комбіновані з інгібіторами бета-лактамаз (інгібіторозахищені):

амоксицилін/клавуланат;

ампіцилін/сульбактам;

тикарцилін/клавуланат;

піперацилін/тазобактам.
Механізм дії ПЦЛ полягає у блокуванні так званих пеніцилінзв’язуючих
білків. Дані білки є бактеріальними ферментами, що беруть участь у синтезі
пептидогліканів клітинної мембрани. В результаті зв’язування ПЦЛ з
пеніцилінзв’язуючими білками відбувається їх інактивація і порушення
синтезу клітинної мембрани. Це приводить до загибелі бактерій, тобто до
бактерицидного ефекту ПЦЛ.
I. Природні ПЦЛ
Усі природні ПЦЛ характеризуються вузьким спектром протимікробної
актив-ності. Вони ефективні переважно відносно грампозитивних
мікроорганізмів (Bacillus spp., Listeria monocytogenes, Erysipelothrix
rhusiopathiae), грамнегативних коків (Neisseria meningitidis, Neisseria
gonorrhoeae), деяких анаеробів (Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp.),
спірохет (Treponema spp., Borrelia spp., Leptospira spp.). Грамнегативні
мікроорганізми зазвичай стійкі до природних ПЦЛ, за винятком Haemophilus
ducreyi і Pasteurella multocida.
II. Напівсинтетичні ПЦЛ
На відміну від інших ПЦЛ, оксацилін стійкий до гідролізу багатьма бета-
лакта-мазами, тому застосовується тільки при інфекціях, викликаних
стафілококами, які виробляють бета-лактамази.
Амінопеніциліни – антибіотики широкого спектру дії. Усі вони руйнуються
бета-лактамазами як грампозитивних, так і грамнегативних бактерій. В
порівнянні з при-родними ПЦЛ антимікробний спектр амінопеніцилінів
включає чутливі штами ентеробактерій E. coli, Proteus mirabilis, Salmonella
spp., Shigella spp., Haemophilus influenzae; окрім цього, ампіцилін і
амоксицилін краще природних пеніцилінів діють на Listeria monocytogenes і
чутливі ентерококи. Зі всіх пероральних бета-лактамів амоксицилін має
 найбільшу активність відносно Str. pneumoniae. Важливе клінічне значення
має його дія на H. pylori.
Антипсевдомоназні ПЦЛ за спектром протимікробної активності близькі до
напівсинтетичних амінопеніцилінів, але на відміну від них ефективні
відносно бага-тьох штамів бактерій Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp.,
деяких штамів бактерій Enterobacter spp. et Morganella spp., а також
Bacreroides fragilis. Урєїдопеніциліни пере-вершують карбоксипеніциліни за
ефективністю відносно більшості штамів бактерій Pseudomonas aeruginosa та
інших псевдомоназ, а також більшості штамів бактерій родини
Enterobacteriaceae.
Клавуланова кислота (та інші бета-лактамази тазобактам і сульбактам)
завдяки наявності в своїй структурі бета-лактамного кільця утворюють
стабільний комплекс з бета-лактамазою бактерій, що приводить до
незворотного пригнічення активності бета-лактамази і тим самим запобігає
інактивації антибіотика. Комбінування клавула-нової кислоти з
амоксициліном дозволило розширити антимікробний спектр амокси-циліну
за рахунок H. influenzae, Moraxella сatarrhalis, стафілококів, які продукують
бета-лактамази, гонококів, неспороутворюючих анаеробів, Klebsiella spp.
Таблиця 7
Дозовий режим для застосування пеніцилінів у дорослих
застосуван

Разова Максимальна Кратність Особливості

Спосіб

Препарат
ня

доза добова доза застосування застосування

10 000 000 – Корекція дози

в/м, 10 000
Бензилпеніцилін 3 при нирковій
в/в ОД/кг 40 000 00 ОД недостатності
Феноксиметил- реr За 0,5 – 1
0,25 г 1,5 4–6
пенніцилін os години до їжі
Для
Бензатин 2400000 профілактики
в/м - Кожні 15 діб
бензилпеніцилін ОД ревматичної
лихоманки
 2-3 ін’єкції
2400000
- Кожні 8 діб для лікування
ОД
сифілісу
в/м 0,5 – 1 г 4 – 10 г 4–6
Оксацилін реr
0,5 3 4–6 До їжі
os
в/м,
в/в, Корекція дози
0,25 –
Ампіцилін 2г 4 при нирковій
реr 0,5 г
недостатності
os
Корекція дози
реr 0,25 –
Амоксицилін 4г 4 при нирковій
os 0,5 г
недостатності
в/м 0,5 – 1 г 4г 3–4
Ампіцилін /
оксацилін реr
0,5 – 1 г 4г 4–6
os

в/в Корекція дози

Ампіцилін /
0,5 – 1 г 6г 3-4 при нирковій
сульбактам в/м недостатності
Корекція дози
1000/200
Амоксицилін / в/в - 3–4 при нирковій
мг
клавуланова недостатності
кислота реr
625 мг 1875 мг 2
os
Тикарцилін / Корекція дози
клавуланова в/в 3–5г 20 г 3–4 при нирковій
кислота недостатності

При призначенні пеніцилінів необхідно зважити можливість виникнення

ускладнень терапії (таблиця 8), серед яких найчастішими є алергічні реакції.
З метою профілактики алергічних реакцій необхідно: - ретельно зібрати та
оцінити медикаментозний анамнез; - не застосовувати пеніциліни місцево; -
при алергії до пеніциліну не застосовувати його похідні; - після застосування
пеніцилінів спостерігати за хворим протягом 30 хвилин
Ускладнення терапії при застосуванні пеніцилінів
Препарат Побічна дія
Кропив’янка, лихоманка, артралгії, ангіоневротичний
набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит,
анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція,
Бензилпеніцилін
судоми при швидкому в/в введенні, можливі гемолітична
анемія, лейкопенія, нефропатія з альбумінурією та
гематурією, дисбактеріоз.
Оксациліну Алергічні реакції (кропив’янка, дерматит, свербіж шкіри,
натрієва сіль анафілактичний шок), дисбактеріоз.
Шкірний свербіж, кропив’янка, висипка, анафілактичні
реакції, глосит, стоматит, нудота, блювання, ентероколіт,
діарея, псевдомембранозний коліт, підвищення
Ампіцілін
активності печінкових трансаміназ, анемія,
тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура,
еозинофілія, лейкопенія, агранулоцитоз, дисбактеріоз.
Кропив’янка, еритема, набряк Квінке, риніт,
кон’юктивіт, лихоманка, біль у суглобах, еозинофілія,
Амоксицилін
анафілактичний шок, суперінфекція, нудота, блювання,
еритема.
Нудота, блювання, діарея, алергічні реакції,
Ампіокс
дисбактеріоз.
Шкірна висипка, кропив’янка, набряк Квінке,
Ампіцилін–
анафілактичний шок, болючість в місцях ін’єкцій,
оксацилін
флебіти, перифлебіти , дисбактеріоз
Шкірна висипка, кропив’янка, анафілактичний шок,
Ампіцилін / болючість та флебіт в місцях ін’єкцій, нудота, блювання,
сульбактам анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищення
активності печінкових трансаміназ, дисбактеріоз
Амоксицилін / Кропив’янка, еритема, синдром Стивенса-Джонса,
клавуланова ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк,
кислота анафілактичний шок, діарея, псевдомембранозний коліт,
 нудота, блювання, кандидоз, холестатична жовтяниця,
гепатит
Шкірний висип, свербіння, кропив’янка, анафілактичні
Тикарцилін / реакції, синдром Стівена-Джонсона, нудота, блювання,
клавуланова діарея, псевдомембранозний коліт, жовтяниця,
кислота гіпокаліємія, судоми, тромбоцитопенія, лейкопенія,
кровотеча, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну
Алергічні реакції (шкірна висипка, свербіж, кропив’янка,
еозинофілія, артралгія, аонгіоневротичний набряк,
Феноксиметил-
анафілактичний шок), головний біль, тромбоцитопенія,
пеніцилін
геморагії, порушення функції ЦНС, реакція Яриша-
Герксгеймера при лікуванні сифілісу
Алергічні реакції (кропив’янка, лихоманка, еозинофілія,
Бензатин- набряк Квінке, анафілактичний шок), анемія,
бензилпеніцилін тромбоцитопенія, лейкопенія, порушення коагуляції,
реакція Яриша-Гексгеймера (при лікуванні сифілісу)

32. Особливості застосування цефалоспоринів. Дозування. Класифікація.

Спектр активності. Механізм дії.
ЦФС I покоління найбільш активні по відношенню до грам-позитивних коків,
включаючи метицилінчутливі стафілококи і стрептококи

ЦФС II покоління подібно до ЦФС I покоління рідко є препаратами першої

лінії.
Зазвичай вони розглядаються як друга лінія антибіотиків для інфекцій шкіри,
м’яких тканин і інфекцій дихального тракту, включаючи пневмонію і гострий
бактерійний синусит. ЦФС II покоління зберігають активність відносно грам-
позитивних організмів, включаючи штами пеніцилін стійкого Streptococcus
pneumoniae, але менш активні відносно S. aureus порівняно з ЦФС I
покоління. Завдяки вищій стабільності проти дії бактерійних бета-лактамаз
грам-негативних бактерій ЦФС II покоління володіють підвищеною
бактерицидною активністю проти сімейства Enterobacteriaceae, H.influenzae

ЦФС III покоління активні відносно більшості грамнегативних

мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Branchamella catarrhalis, зокрема
лактамазоутворюючих бактерій, більшості штамів ентеробактерій, таких, як
Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, а також відносно протеїв

ЦФС IV покоління мають широкий спектр дії відносно грампозитивних і

грамнегативних бактерій, штамів, резистентних до аміноглікозидів і/або
цефалоспоринових антибіотиків III покоління. Вони стійкі до гідролізу
більшості бета-лактамаз. Ефективні проти метицилінчутливих стафілококів,
S. pyogenes, S. pneumoniae, E. coli, H. influenzae, M. catarrhalis, N. gonorrhoeae,
P. aeruginosa, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Citrobacter, Enterobacter,
Klebsiella, Providencia і Serratia sp. Проте вони неактивні відносно
метицилінрезистентних стафілококів, ентерококів і Clostridium difficile.

ЦФС V покоління – на даний час представлені єдиним препаратом

цефтобіпрол, який має активність відносно метицилінчутливих штамів
Streptococcus pneumoniae,

ЦФС не протипоказані в жодному з триместрів вагітності, проте їх

застосування повинно бути завжди зважене відповідно до критерію
користь/ризик. Жінкам, що годують грудьми, призначення ЦФС повинно
бути обмеженим, оскільки вони проникають у грудне молоко і можуть
викликати зміну кишкової мікрофлори, сенсибілізацію дитини, шкірний
висип, кандидоз.
Абсолютні протипоказання:
– алергія на ЦФС;
– дитячий вік: до 2 місяців – цефепім;
– грудне вигодовування – цефіксим і цефтибутен через відсутність
відповідних
клінічних досліджень.
Відносні протипоказання:
– гостра і хронічна ниркова недостатність – ЦФС потенційно нефротоксичні,
при розвитку ниркової недостатності потрібна корекція дози ЦФС;
– алергічні реакції негайного типу в анамнезі (кропив’янка, анафілактичний
шок) на пеніциліни – особливо ЦФС I покоління;
– новонароджені з гипербілірубінемію, особливо недоношені – цефтріаксон,
що має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, може витісняти
із зв’язку з білками білірубін;
– важкі порушення функції печінки – цефоперазон, у зв’язку з підвищеним
ризиком гіпопротромбінемії
33. Особливості застосування карбапенемів. Дозування. Класифікація.
Спектр активності. Механізм дії.
Карбапенеми застосовуються тільки парентерально.
Спектр дії карбапенемів включає фактично всі клінічно значущі патогенні
мікроорганізми:
1. Грамнегативні аероби: Achromobacter spp., Acinetobacter spp., Aeromonas
hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella spp., Brucella melitensis, Campylobacter
spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., Eikenella corrodens, Enterobacter
spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи
штами, продукуючі бета-лактамази), Haemophilus ducreyi, Haemophilus
parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp., Moraxella spp., Morganella morganii,
Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу),
Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Proteus spp., Plesiomonas
shigelloides, Providencia spp., Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp.,
Shigella spp., Yersinia spp.
2. Грампозитивні аероби: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix
rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp.,
Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу),
Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують пеніциліназу),
Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp. групи B, Streptococcus spp.
групи C, G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus
viridans.
3. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., Bacteroides distasonis, Bacteroides
fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaomicron, Bacteroides uniformis,
Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp., Fusobacterium
necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica,
Prevotella bivia, Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens), Prevotella
intermedia, Prevotella melaninogenica, Veillonella spp.
4. Грамнегативні анаероби: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium
spp., Eubacterium spp., Lactobaccilus spp., Mobilincus spp., Microaerophilic
streptococcus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.
5. Інші: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.
Побічні реакції
Часті (≥1/100 – <1/10): флебіт, свербіння, висип, підвищення рівнів
печінкових ферментів, кандидоз порожнини рота, грибкові інфекції вульви.
Нечасті (≥1/1000–<1/100): коліт, викликаний Clostridium difficile, реакції
гіперчутливості (анафілактичний шок).
Дуже рідкісні (≥1/100 000 – <1/10 000): нейтропені

34.Особливості застосування аміноглікозидів. Дозування. Класифікація.

Спектр активності. Механізм дії

Аміноглікозиди мають бактерицидну дію, яка пов’язана з утворенням

незворотних ковалентних зв’язків з білками 30S-субодиницями бактерійних
рибосом, що приводить до порушення біосинтезу білка в рибосомах,
викликаючи при цьому розрив потоку генетичної інформації у клітині.
Спектр активності аміноглікозидів
Грам (+) коки: Стафілококи, включаючи PRSA і деякі MRSA (аміноглікозиди
II-III поколінь);стрептококи й ентерококи помірно чутливі до стрептоміцину
і
гентаміцину
Грам (–) коки: Гонококи, менінгококи помірно чутливі
Грам (–) палички :E.coli, протєї (аміноглікозиди I-III поколінь), клебсієлли,
ентеробактери, серації (аміноглікозиди II-III поколінь);P.aeruginosa
(аміноглікозиди II-III поколінь)
Мікобактерії M.tuberculosis (стрептоміцин, канаміцин і амікацин)
Анаероби стійкі

Побічні дії
Нирки: нефротоксичний ефект може виявлятися підвищеною спрагою,
значним збільшенням або зменшенням кількості сечі, зниженням клубочкової
фільтрації і підвищенням рівня креатиніну в сироватці крові.
Ототоксичність: зниження слуху, шум, дзвін або відчуття «заложенності» у
ву-
хах. Чинники ризику: літній вік, початкове порушення слуху, великі дози,
тривалі курси лікування, одночасне застосування інших ототоксичних
препаратів. Заходи профілактики: контроль слухової функції, включаючи
проведення аудіометрії.
Вестибулотоксичність: порушення координації рухів, запаморочення.
Чинники ризику: літній вік, початкові вестибулярні розлади, високі дози,
тривалі курси лікування. Заходи профілактики: контроль функції
вестибулярного апарату, включаючи проведення спеціальних проб.
Нервово-м’язова блокада: пригноблення дихання аж до повного паралічу
дихальних м’язів.

35. Особливості застосування фторхінолонів. Дозування. Класифікація.

Спектр активності. Механізм дії.
Класифікація:
монофторхінолони (норфлоксацин, пефлоксацин, офлоксацин,
левофлоксацин, ципро- флоксацин,
моксифлоксацин, гатифлоксацин)
дифторхінолони (ло- мефлоксацин, спарфлоксацин),
трифторхінолони (флероксацин).
Механізм дії:
Фармакодинаміка. Механізм дії фторхінологів пов’язаний з інгібуванням А-
субодиниць бактеріальної ДНК-гірази (топоізомерази II), а деякі
фторхінолони пригнічують і топоізомеразу IV (левофлоксацин) і таким чином
пригнічуються життєво важливі функції бактерій, що призводить до загибелі
мікроорганізмів.Виділяють такі стадії антибактеріального ефекту
фторхінолонів
:1. Проникнення в клітину через зовнішню мембрану:а) гідрофільні сполуки
— через пуринові канали (білок Отр F);б) ліпофільні сполуки через
ліпосахаридний прошарок.
2.Інгібування функції ферменту ДНК-гірази (топоізомерази II
мікроорганізмів):
а) формування комплексу фторхінолону з комплексом ДНК + суб-одиниця А
ДНК-гірази;б) порушення процесу суперспіралізації ДНК та процесу зшивки
розривів ДНК.
3. Порушення біосинтезу ДНК, індукція білків SOS-відповіді: порушення
поділу клітини.
4. Незворотне порушення поділу клітини, глибокі структурні зміни в
цитоплазмі та нуклеотиді, загибель клітини — бактерицидний.
Спектр активності:
Фторхінолони належать до препаратів широкого спектра дії.
Високочутливими до них є переважна більшість штамів Neisseria spp.,
Haemophillu spp., В. catarrhalis, E. coll. Shigella та Salmonella spp. Acinetobacter
spp. До чутливих належать Klebsiella spp., Proteus spp., Providencia spp„
Bordetella spp., Enterobacter spp., Legionella spp.. Yersinia spp., Serratia spp.,
Campylobacter spp.. Staphylococcus spp.
Серед штамів Pseudomonas, у тому числі P. aeruginosa, a також S. aureus.
Streptococcus spp. (y тому числі S. pneumoniae), Legionella, Listeria,
Providencia, Serratia є як чутливі, так і помірно чутливі штами.
Як правило, помірно чутливими є Brucella spp., Corynebacterium spp.,
Yardnerella, Chlamydia spp. Mycobacterium tuberculosis, анаеробні
стрептококи. Фторхінолони неактивні щодо трепонем, грибів та вірусів.
Дозування:
Офлоксацин per os у дозі 100-200 мг 2 рази на добу до їди, при цьому
максимальна добова доза становить 400 мг. Внутрішньовенно у дозі 200-400
мг 2 рази на добу (максимальна доза — 800 мг),коригуючи її при нирковій
недостатності.
Левофлоксацин перорально у дозі 250 мг (максималь¬ на добова доза — 500
мг) 1-2 рази на добу незалежно від прийому їжі. Внутрішньовенно по 250-500
мг 1-2 рази на добу (максимум — 1000 мг),при нирковій недостатності
необхідна корекція дози.
Ципрофлоксацин всередину у дозі 125-500 мг 2 рази на добу (максимум —
1000 мг) незалежно від прийому їжі. Парентерально (внутрішньовенно) 200-
400 мг препарату. Максимальна доза становить 800 мг. Дозу
ципрофлоксацину також коригують при нирковій недостатності.
Моксифлоксацин перорально у дозі 400 мг у 2 прийоми, незалежно від
споживання їжі,
внутрішньовенно — у такій самій дозі 1раз на добу. Максимальна доза
моксифлоксацину становить 400 мг.Тривалість курсу лікування залежить від
виду інфекції.
Гатифлоксацин усередину в дозі 400 мг 1 раз або 200 мг — 2 рази на добу.
36. . Особливості застосування макролідів. Дозування. Класифікація.
Спектр активності. Механізм дії.
Макроліди класифікують залежно від числа атомів вуглеводу в лактонному
кільці:
I — 14-членні макроліди: еритроміцин, олеандоміцин, рокситромі- цин,
кларитроміцин;
II — 15-членні макроліди: азитроміцин;
III — 16-членні макроліди: спіраміцин, джозаміцин,
мідекаміцин.Фармакодинаміка.
Механізм дії макролідів полягає у зв"язуванні зкаталітичним
пептидилтрансферазним центром рибосомальної 50S- суб- одиниці, що
призводить до гальмування синтезу білка.
Показання. Основними показаннями до застосування макролідів є інфекції
дихальних шляхів (у тому числі викликані атиповими збудниками), інфекції
вуха, шкіри та м'яких тканин, інфекції, що передаються статевим шляхом,
інфекції шлунково-кишкового тракту, токсоплазмоз, опортуністичні інфекції
у хворих на СНІД, хвороба Лайма, одонтогенні інфекції.
Спосіб застосування. Еритроміцин — per OS в дозі 200-400 мг 4 рази на добу,
але не більше 2-3г. Роваміцин — усередину в дозі З ООО ООО ОД 2-3 рази
на добу, максимальна добова — 9 ООО ООО ОД; внутрішньовенно — 1 500
ООО ОД З рази на добу, але не більше ніж 9 ООО ООО ОД.
Мідекаміцин — перорально по 400 мг З рази на добу, максимальна добова
доза — 1600 мг.
Рокситроміцин — per OS В ДОЗІ 150 мг 2 рази на добу, але не більше 300
мг.
Джозаміцин — перорально, по 0,5 г 2-3 рази на добу, максимальна добова
доза — 2 г.
Кларитроміцин — всередину в дозі 250-500 мг 2 рази на добу, максимальна
доза — 2 г,
Азитроміцин —per os по 500 мг одноразово, не більше 1 г на добу.
Телітроміцин — всередину в дозі 800 мг одноразово.
Кларитроміцин, крім зазначеного, може спричиняти стоматит, головний біль,
синдром Стівенса-Джонсона, тромбоцитопенію, зміну смакових відчуттів,
тривожність, запаморочення, безсоння, галюцинації, сплутаність
свідомості.Телітроміцин може викликати кандидоз ротової порожнини та
вагінальний кандидоз, стоматит, нервозність, парестезії,
еозинофілію, порушення зору та смаку, свербіж, кропивницю, прискорене
серцебиття, передсердні аритмії, гіпотензію, брадикардію, м’язові судоми,
загострення тяжкої міастенії, мультиформну еритему, порушення
нюху, набряк обличчя.
37. Класифікація, механізм дії, фармакокінетика та фармакодинаміка,
показання та протипоказання до призначення протиалергійних засобів.
Дозування. Застосування, клінічні рекомендації.
КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИПСТАМІННИХ ЗАСОБІВ

I покоління: дифенгідрамін, клемастин, прометазин, хлоропірамін,

ципрогептадин, диметиндин.
II покоління: лоратадин, терфенадин, астемізол, хіфенадин, акривастин.
III покоління: дескарбоетоксилоратадин, фексофенадин.
Механізм дії цих препаратів полягає в блокуванні Н-1-гістамінових рецепторів,
тим самим пригнічуючи дію гістаміну — основного медіатора, обумовлюючого
більшість алергічних проявів.
I покоління. Фармакокінетика. Головним недоліком антигістамінних
препаратів1 покоління є седативний ефект, пов'язаний з проходженням
їх через гематоенцефалічний бар’єр і блокадою Н^-рецепторів у
центральній нервовій системі. Фактором, що обумовлює проходження цих
препаратів через гематоенцефалічний бар’єр, є їх ліпофільність. Недоліками
препаратів І покоління є також необхідність призначення їх у високих
дозах для досягнення основного фармакологічного ефекту, оскільки
зв'язування їх з рецептором швидкозворотне, короткочасність дії, що
вимагає прийому цих лікарських засобів 3-4 рази на добу, нерідкий
розвиток зниження терапевтичної ефективності (тахіфілаксія) при їх
тривалому застосуванні.Однак поряд з недоліками антагоністів -рецепторів І
покоління очевидною їхньою перевагою є існування ін’єкційних
лікарських форм, що відсутні у препаратів II і III поколінь. Тому
антагоністи -рецепторів І покоління незамінні в лікуванні гострих
алергійних станів, таких як анафілактичний піок, набряк Квінке, тяжких
форм кропивниці, гострої екземи, алергійного й атонічного дерматиту,
медикаментозної хвороби, що вимагають невідкладних терапевтичних
заходів і парентерального введення антигістамінних препаратів.

II покоління. Безсумнівними перевагами антигістамінних препаратів другого

покоління перед препаратами першого покоління є:
• висока тропність до Н1-рецепторів;

• відсутність здатності у терапевтичних дозах проникати через гема-

тоенцефалічний бар’єр;
• стійкий зв’язок з H1-рецепторами.
III покоління(фексофенадин).

Фармакокінетика. Афінність щодо Н1-рецепторів у цих препаратів вища, ніж в

інших антигістамінних засобів. Вони не зумовлюють побічних ефектів з боку
центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної
системи навіть у дозах, які істотно перевищують рекомендовані. Великий період
напіввиведення дає змогу застосовувати ці препарати 1 раз на добу, незалежно від
прийому їжі й інших лікарських засобів.
Фармакокінетика. Порівняно з іншими антигістамінними лікарськими
препаратами, фексофенадин має поліпшену фармакокінетику. Швидко
всмоктується після перорального застосування, його ан- тигістамінна дія починає
проявлятися через ЗО хв, максимальна концентрація в плазмі крові досягається
через 1-3 год. Тривалість ефекту становить 24 год. У випадку повторного
застосування не відзначали кумуляції, оскільки в печінці трансформується тільки
5 % дози. Тобто препарат практично не метаболізується в організмі, і не
розвивається толерантність. Це забезпечує передбачуваний рівень препарату в
плазмі крові і його низьку варіабельність. Завдяки мінімальній біотрансформації
в організмі фексофенадин можна призначати пацієнтам із захворюваннями
печінки. В осіб похилого віку й у хворих із нирковою недостатністю вміст
фексофенадину у крові може в два рази перевищувати нормальний показник,
однак завдяки високому терапевтичному індексу побічні явища не виникають.
Пролонгована дія препарату, швидкість прояву терапевтичного ефекту і зручність
застосування сприяють високій прихильності хворих до лікування.
Дозування:перорально 180мг 1 раз на добу.
Протипокази:
Протипоказання до прийому антигістамінов першого покоління: підвищена
чутливість до препарату, узкоугловая глаукома, виразка шлунка або
дванадцятипалої кишки, симптоматична аденома передміхурової залози,
непрохідність сечового міхура, контрактура шийки сечового міхура, захворювання
нижніх дихальних шляхів (у тому числі астма), прийом антидепресантів —
інгібіторів монооксідази. Антигістамінні препарати першого покоління не
рекомендується приймати жінкам в період лактації, немовлятам, маленьким дітям,
літнім і ослабленим хворобою людям.
Протипоказання до прийому антигистаминов другого і третього покоління:
підвищена чутливість до препарату. Деслоратадін протипоказаний людям з
підвищеною чутливістю до лоратадину, а цетиризин — людям з підвищеною
чутливістю до гідроксизину.
38. Визначення принципів терапії при виразковій хворобі шлунка і 12-
палої кишки, гастритах, колітах, ентеритах, синдромі подразненої
кишки, гастро-езофагальній рефлексній хворобі.
Принципи терапії при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки
1. Дієта: регулярний прийом їжі. Обмежити вживання кави та міцних
алкогольних напоїв .
2. Відмова від паління сигарет: паління тютюну утруднює загоєння виразки
та збільшує ризик її рецидиву.
3.Антихелікобактерну терапію зазвичай починають з потрійної схеми
(терапії першої лінії): 1) ІПП у стандартній дозі (омепразол, рабепразол, і
езомепразол по 20 мг, лансопразол по 30 мг, пантопразол по 40 мг) 2 рази на
добу (вранці та ввечері до їжі). + 2) Кларитроміцин (К) по 500 мг 2 рази на
добу під час їжі + 3) Амоксицилін (А) по 1000 мг 2 рази на добу або
Метронідазол (М) по 500 мг 2 рази на добу
У разі відсутності успіху лікування (відсутність ерадикації Нр через 4-6
тижнів після повної відміни антибіотиків та антисекреторних препаратів)
призначають резервну чотирьохкомпонентну схему (квадратерапія, або
терапія другої лінії): 1) ІПП в стандартній дозі + 2) Вісмуту субцитрат по 120
мг 4 рази на добу або по 240 мг 2 рази на добу + 3) Метронідазол по 500 мг 3
рази на добу + 4) Тетрациклін по 500 мг 4 рази на добу
У випадку, якщо ерадикації Нр не було досягнуто після двох курсів лікування
(першої лінії та резервними засобами), рекомендується використовувати
схеми третьої лінії («терапії порятунку»): 1) ІПП + Амоксицилін у високих
дозах (3 г/добу) протягом 10-14 днів; 2) ІПП + Амоксицилін + Левофлоксацин
(500 мг/ добу) або Рифабутин (300 мг/ добу) протягом 7-10 днів; 3) ІПП +
Амоксицилін + Вісмуту трикалію дицитрат + Тетрациклін + Фуразолідон (400
мг/ добу) протягом 7 днів.
Лікування пацієнтів,не інфікованих H. pylori
1. Зазвичай, ефективним є лікування ІПП або блокатором Н2-рецепторів
впродовж 1–2 міс.
1) ІПП призначте 1 × на день, вранці, перед прийомом їжі. Дозування:
езомепразол і пантопразол — 40 мг/добу, ланзопразол — 30 мг/добу,
омепразол і рабепразол — 20 мг/добу.
2) блокатори Н2-рецепторів блокують секрецію соляної кислоти,
стимульовану гістаміном, є дещо менш ефективними, ніж ІПП, та частіше
викликають побічні ефекти. Дозування: фамотидин 40 мг 1 × на день, на ніч,
ранітидин 150 мг 2 × на день, або 300 мг 1 × на день, на ніч. При підтримуючій
терапії слід стосувати удвічі менші дози, або 1 × на день.
Гастрит
Етіологічне лікування: нормалізація режиму і характеру харчування,
нормалізація функціонального стану центральної нервової системи, усунення
шкідливих чинників. Патогенетичне лікування при гастриті із пониженою
секрецією: 1) стіл 5а 2) в’яжучи і обволікаючі засоби (альмагель,
фосфалюгель, вікалін) 3) замісна терапія (натуральний шлунковий сік, ацидин
– пепсин, бетацид, пепсиділ
Патогенетичне лікування при гастриті із підвищеною секрецією: 1) стіл 1 2)
антациди, блокатори Н2 – гістамінових рецепторів (циметидин, ранітидин,
фамотидин, роксатидин) 3) М – холінолітики (атропін, платифілін,
гастроцепін)
 При аутоімунному гастриті доцільно застосування сукральфату (вентер), дія
якого спрямована на зняття запалення та покращення процесів репарації.
Коліти
При призначенні лікування НВК слід враховувати анатомічний тип та
важкість захворювання. При призначенні імуносупресорів та біологічної
терапії слід виключит TBC інфекцію, для запобігання дисемінації
туберкульозу.
1. Дієта 4 за Певзнером.
2. Препарати 5 аміносаліцилової кислоти (5АСА- салофальк, пентаса,
асакол) в дозі 3-4 г/добу peros, в дозі 0,5-1г /добу місцево у вигляді свічок ( у
разі проктиту пероральний прийом препарату не застосовується)
3. Кортикостероїди: Преднізолон в дозі 1 мг/кл маси тіла/добу peros,
Будесонід (Буденофальк) 9 мг/добу
4. Біологічна терапія: анти ФНП, - Ремікейд 5 мг/кг, в/в краплинно.
5. Імуносупресанти: азатіоприн – 2,5-4 мг/кг на добу, протягом 2-4
місяців.циклоспорин – 4мг/кг парентерально, або в таблетках 10 мг/кг.
ГЕРХ
1. ЛЗ, що гальмують секрецію соляної кислоти: основа лікування .
Найефективнішими є інгібітори протонної помпи (ІПП), зазвичай, 1 × на день,
натще, у стандартних дозах (20 мг омепразолу чи рабепразолу, 30 мг
ланзопразолу, 40 мг езомепразолу чи пантопразолу, 60 мг дексланзопразолу)
впродовж 2–4 тиж.; якщо неефективні → слід подвоїти дозу (2 × на день) або
додати перед сном Н2-блокатор у стандартній дозі. Багато хворих вимагають
довготривалого лікування; у більшості випадків слід застосовувати найменшу
дозу ІПП. При підтримуючій терапії ГЕРХ з легким перебігом ефективними
є також Н2-блокатори (фамотидин 20–40 мг 2 × на день, ранітидин 150 мг 2 ×
на день).
2. ЛЗ, що нейтралізують соляну кислоту та захищають слизову оболонку:
сполуки магнію та алюмінію, альгінова кислота та сукральфат. Ефективні при
легших формах ГЕРХ.
3. Прокінетичні ЛЗ: як додаток до лікування, яке інгібує секрецію соляної
кислоти, можна застосувати ітоприд; цизаприд і метоклопрамід
39. Засоби, що стимулюють моторну функцію ШКТ. Класифікація.
Механізм дії, фармакокінетика та фармакодинаміка, показання та
протипоказання до призначення селективних блокаторів дофамінових
рецепторів. Дозування
Моторну функцію ШКТ стимулюють:
1) Холіноміметичні препарати
 А)Інгібітор ацетилхолінестерази неостигмін (прозерин) прискорює
спорожнення шлунка та тонкої й товстої кишки.
Б) Прокінетичних препаратів належать цизаприд , метоклопрамід,
домперидон і мосаприд.
2)Макроліди
Макролідні антибіотики, такі як еритроміцин, безпосередньо стимулюють
рецептори мотиліну непосмугованих м ’язів шлунково-кишкового тракту.
Селективні блокатори дофамінових рецепторів
Домперидон (домрид, мотиліум, моторикум, мотинорм, моторикс).
Фармакодинаміка.Домперидон - це прокінетичний препарат другого
покоління, селективний антагоніст периферичних дофамінових-рецепторів,
який проявляє прокінетичний ефект на моторику верхніх відділів ШКТ .
Препарат збільшує тривалість перистальтичних скорочень антрального
відділу шлунка і ДПК, прискорює спорожнення шлунка, незначно підвищує
тонус нижнього стравохідного сфінктера. Протиблювотний ефект
домперидону зумовлений поєднанням периферичної прокінетичної дії та
антагонізмом до рецепторів допаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що
розташовані поза гематоенцефалічним бар'єром. Домперидон майже не
проникає крізь гематоенцефалічний бар', не має кардіотоксичного впливу.
фармакокінетика. Домперидон швидко абсорбується при пероральному
прийомі натще. Низька кислотність шлунка зменшує всмоктування
препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно
через 60 хвилин. Домперидон не кумулює в організмі, на 91-93 % зв'язується
з білками плазми крові, швидко метаболізується у печінці, виводиться із
сечею (31 %) та калом (66%), у невеликій кількості виводиться в незміненому
вигляді. Період напіввиведення з плазми крові після прийому разової дози
становить 7-9 годин, подовжується у хворих із тяжкою нирковою
недостатністю.
Показання до застосування.
1)Нудота і блювання, викликані різними причинами.
2)гіпотонія шлунка.
3)ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт.
4)Небажані медикаментозні реакції.
Протипоказання: Відсутні дані щодо застосування у дітей до 12 років,
вагітним та при лактації
Дози.
Препарат застосовують по 10 мг 3-4 рази на добу перед їжею. За необхідності
доза може бути подвоєна. Дітям з масою тіла 20-30 кг призначають по 1,
таблетки 2 рази на день, понад ЗО кг - по 1 таблетці 2 рази на день.
Домперидон необхідно призначати дорослим та дітям у найнижчій
ефективній дозі.
Ітоприду гідрохлорид (Праймер) - таблетки, вкриті оболонкою
1. Фармакодинаміка та основні ефекти: ітоприд є антагоністом
рецепторів дофаміну D2 та володіє антихолінестеразною активністю
сприяє збільшенню активності аденілатциклази шлунка,
дванадцятипалої кишки й рівня цАМФ . За рахунок холіноміметичної
дїі відбувається періоду напіврозпаду ендогенного ацетилхоліну, що у
свою чергу слугує підвищенням перистальтичної активності тонкої та
товстої кишки.
2. Фармакокінетика: до 90% препарату абсорбується в кишечнику. Пік
в плазмі настає через 45 хвилин після прийому таблетки внутрішньо. Не
проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Препарат не взаємодіє з
ферментами цитохрому та окисленню в печінці з утворенням
неактивних метаболітів, які виводяться нирками. Період
напіввиведення становить б годин, повністю виводиться протягом 12
годин. Протикислотні препарати не зменшують силу прокінетичного
ефекті
Показання: симптоматичне лікування захв. спричинених зниженням
гастроінтестинальної моторики - хронічний гастрит; нудота
функціонального, органічного, інфекційного походження, езофагіт
різноманітного походження; анорексія.
Застосування: дорослим та дітям старше 12 років по 1 таблетці 3 рази на день
до прийому їжі, запивати водою і не розжовувати. Середня добова доза -150мг
максимальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг. Рекомендований
курс 2-3 тижні.
НМР: спазми кишечника, алергічні реакції (шкірна висипка, кропив'янка),
гіпер- пролактинемія, дуже рідко - галакторея, гінекомастія, запаморочення,
головний біль, тремор, діарея, закреп, нудота, жовтяниця, збільшення рівня в
крові печінкових ферментів, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Протипоказання: Відсутні дані щодо застосування у дітей до 12 років,
вагітним та при лактації.
40. Клініко-фармакологічна характеристика засобів, що пригнічують
моторноевакуаторну функцію ШКТ. Дозування. Засоби зі
спазмолітичною активністю, механізми дії, фармакологічні властивості,
показання, протипоказання, дозування
Засоби, що пригнічують моторноевакуаторну функцію ШКТ.
ПРОТИДІАРЕЙНІ ЗАСОБИ
 1)Агоністи опіатних рецепторів(лоперамід).Опіати мають значний
закріплюючий ефект. Вони збільшують фазову сегментуючу активність
кишечнику шляхом інгібування пресикаптичних холінергійних нейронів у
сплетеннях, що призводить до збільшення часу кишкового транзиту та
абсорбції рідини з калових мас. Вони також зменшують перистальтичні хвилі
та шлунково-товстокишковий вісцеральний рефлекс, що сповільнює
просування кишкового вміст.
Лоперамід Безрецептурний агоніст опіоїдних рецепторів, що не проникає
через гематоенцефалічний бар’єр та не характеризується анальгезивним
ефектом і ризиком розвитку звикання. Лоперамід звичайно призначають у
дозі 2 мг 1-4 рази на добу.
2) Препарати колоїдного вісмуту.
Каолін та пектин Каолін — природна сполука, що містить гідратований
силікат магнію та алюмінію (атапульгіт). Пектин — неперетравлюваний
вуглевод, який отримують з яблук. Ці сполуки абсорбують бактерії, токсини,
рідину, що призводить до зменшення кількості рідини в фекаліях та частоти
випорожнень. Ці засоби використовують при гострій діареї, проте рідко
застосовують при хронічній. Офіцинальним препаратом, що містить ці
сполуки, є каопектат. Звичайна доза — 1,2-1,5 г після кожного рідкого
випорожнення (максимальна доза — 9 г/добу). Препарати, що містять каолін
і пектин, не абсорбуються, і не мають значних побічних ефектів, окрім запору.
Слід дотримуватися двогодинного інтервалу між прийомом каопектату та
інших препаратів, тому що каопектат може їх зв’язувати.
3) Секвестранти жовчних кислот
Секвестранти жовчних кислот (колестирамін або колестипол) можуть
зменшувати діарею, спричинену надлишковою екскрецією жовчних кислот із
калом. Спосіб застосування. Звичайна доза становить 4 -5 г 1-3 рази на добу
перед їдою. Побічні ефекти включають підвищене газоутворення, здуття
живота, закрепи, калові завали. У хворих із зменшеним пулом циркулюючих
жовчних кислот подальше їх зменшення може призводити до порушення
абсорбції жиру. Ці сполуки зв’язують багато інших препаратів та зменшують
їх абсорбцію, тому слід дотримуватися 2-годинного інтервалу між їх
прийомом.
Соматостатин, октреотид
Фармакодинаміка. Соматостатин — пептид із 14 амінокислот, що
вивільняється у просвіт травного каналу та підшлункову залозу як
гіпоталамусом, так і паракринними клітинами, D-клітинами та ентеральними
нервами.
Це регуляторний пептид, що забезпечує численні фізіологічні ефекти: •
інгібує секрецію гормонів, зокрема гастрину, холецистокініну, глюкагону,
гормону росту, інсуліну, секретину, панкреатичного поліпептиду,
вазоактивного інтестинального пептиду та 5-НТ3; • зменшує секрецію рідини
в кишечнику та пригнічує секрецію підшлункової залози; • сповільнює
гастроінтестинальну моторику та інгібує секрецію жовчного міхура; •
безпосередньо стимулює скорочення непосмугованих м ’язів судин, що
зумовлює зменшення портального та селезінкового кровотоку; • пригнічує
секрецію деяких гормонів передньої частки гіпофізу. Клінічне застосування
соматостатину обмежене через його короткий час напівжиття у циркулюючій
крові при внутрішньовенному вливанні (3 хв).

Засоби зі спазмолітичною активністю

Дія: Зменшення вираженості абдомінального болю або дискомфорту
пояснюють їх спазмолітичним ефектом.Ці засоби діють переважно шляхом
антихолінергійної активності. Вони блокують мускаринові холінергійні
рецептори ентерального сплетення та непосмугованих м ’язів. У низьких
дозах вони чинять мінімальний вегетотропний вплив. Проте у високих дозах
проявляються їх значні антихолінергійні побічні ефекти (сухість у роті,
порушення зору, затримка сечі, запори).
Класифікація спазмолітиків:
1. Препарати, що впливають на етап проведення нервового імпульсу
(гуморального сигналу) - нейротропні спазмолітики:
⦁ Природні холінолітичні засоби (атропін та алкалоїди беладони).
⦁ Синтетичні холінолітики.
1. Препарати, що впливають безпосередньо на гладком'язові клітини
(міотропні спазмолітики):
блокатори натрієвих каналів.
Блокатори кальцієвих каналів.
. Донатори оксиду азоту (нітрати).
. інгібітори фосфодіестерази:
_ селективні інгібітори ФДЕIV (похідні ізохіноліну);
_ неселективні інгібітори ФДЕ.
З Інші препарати спазмолітичної дії.
до холінолітиків відносяться наступні медикаментозні засоби: атропіну
сульфат /гіосціамін)- платифіліну гідротратрат, гіосцину бутилбромід
(бутилскополамін), присію бромід- фенпіверинію бромід та засоби, що
містять суміш алкалоїдів беладони красавки
Антихолінергічні засоби
Скополаміну бутилбромід
Фармакодинаміка. має спазмолітичні властивості, зумовлені блокадою М-
холінорецепторів непосмугованих м ’язів органів черевної порожнини.
Зумовлює зниження секреції травних залоз, зокрема слинних.
Фармакокінетика. Частково абсорбується після перорального прийому (8
%). Незважаючи на низьку концентрацію в сироватці крові, досить високий
вміст скополаміну та його метаболітів визначають у місцях дії препарату —
органах шлунково-кишкового тракту, в тому числі печінці та жовчних
шляхах, а також у нирках. Слабко зв’язується з білками плазми крові, не
проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення з плазми
крові — 1-2 год. Метаболізується в печінці, виводиться з жовчю та сечею
переважно у незмінному вигляді. Показання. Застосовують для знеболювання
при спастичному болю у животі, дискінезії жовчних шляхів, болю при
загостренні панкреатиту, печінковій та ниркових коліках. Також приймають
для зменшення нудоти й блювання у післяопераційний період.
Спосіб застосування. Призначають перорально в дозі 10 мг 3 -5 разів на добу,
дри парентеральному введенні (внутрішньом’язово, підш кірно,
внутрішньовенно) — 2 -4 мл 2-3 рази на добу.
Побічні дії. При застосуванні в терапевтичних дозах побічні ефекти з боку
центральної нервової системи, зору, слинних залоз відзначаються рідко. Іноді
виникає тахікардія, затримка сечі, алергійні реакції.
Взаємодії. Скополаміну бутилбромід може потенціювати антихолінергійну
дію трициклічних антидепресантів, антигістамінних засобів, хінідину.
Одночасне призначення препарату з антагоністами допамінових рецепторів
може знижувати ефективність обох засобів. ІІри одночасному застосуванні з
p-адреноміметиками може виникати тахікардія.
Прифініуму бромід
Фармакодинаміка. Чинить специфічну спазмолітичну дію на шлунково-
кишковий тракт, жовчовивідний та сечовий шляхи.
Фармакокінетика. Після перорального та парентерального введення
прифініуму бромід швидко елімінується з сироватки крові. Тривалість
періоду напіввиведення становить 2,13 год. Препарат слабо абсорбується зі
шлунково-кишкового тракту, виводиться з калом, а також із сечею (близько
50 % — у незмінному вигляді).
Показання. Використовують для знеболювання при станах, зумовлених
спазмами й гіперперистальтикою шлунково-кишкового тракту (пептична
виразка, ентерит, коліт, постгастректомічний синдром), при дискінезії
жовчовивідних проток, панкреатичному болю, при блюванні.
Протипоказання. Антихолінергійні властивості препарату можуть
призводити до підвищення внутрішньоочного тиску, тому прифініуму бромід
протипоказаний при глаукомі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової
залози знижується частота сечовипускань та збільшується максимальний
об’єм сечового міхура, що призводить до посилення дизурії.
Спосіб застосування. При внутрішньом’язовому та внутрішньовенному
введені в дозі 1-2 мл максимальна добова доза становить 90 мг. Перорально
приймають в дозі 15-30 мг 3 рази на день.
Побічні дії. Побічні ефекти виникають рідко, але можливі сухість у роті,
порушення акомодації, запор. Вони зникають нри зниженні дози або після
відміни препарату. Взаємодії. Холінолітична дія препарату може
потенціюватися при одночасному використанні антигістамінних засобів,
трициклічних антидепресантів, нейролептиків групи похідних феиотіазину,
дизопірамідом.
МІОТРОПНІ СПАЗМОЛІТИКИ Дротаверин
Фармакодинаміка. Похідний ізохіноліну. Діє безпосередньо на
непосмуговані м’язи шляхом інгібування фосфодіестерази та
внутрішньоклітинного накопичення цАМФ, що призводить до розслаблення
непоcмугованих м ’язів завдяки інактивації легких ланцюгів кінази міозину.
Ефективний при спазмі непосмугованих м’язів як нервового, так і м’язового
походження. Спазмолітична дія дротаверину не залежить від характеру
вегетативної іннервації. Він однаково виливає на непосмуговані м’язи
гастроінтестинальиої, біліарної, урогенітальної та судинної систем.
Фармакокінетика. Дротаверин швидко абсорбується як після перорального,
так і після парентерального введення. Після перорального прийому
максимальна концентрація в сироватці крові досягається за45-60 хв.
Метаболізується в печінці. За 72 години дротаверин практично повністю
виводиться з організму, приблизно 50 % — із сечею, 30 % — з калом.
Показания. Призначають переважно при спазмах непосмугованих м ’язів,
пов’язаних із захворюваннями жовчовивідної системи. Препарат також є
ефективним і безпечним як допоміжний при спазмах непосмугованих м’язів
шлунково-кишкового тракту (пептична виразка, синдром подразненого
кишечнику, ентерит, коліт, спазми кардії та пілоруса), метеоризмі.
Спосіб застосування. Середня щоденна доза при иероральному застосуванні
становить 120-240 мг в 2 -3 прийоми. Добова доза при підш кірному або
внутрішньом’язовому введені — 40-240 мг в 1-3 прийоми.
Побічнідії.ГІобічн іефекти відзначають рідко(у 3 % хворих).Можуть виникати
головний біль, запаморочення, серцебиття, нудота, іноді — артеріальна
гіпотензія.
Взаємодії. При одночасному застосуванні з леводопою дротаверин може
послаблювати її протипаркінсонічний ефект та посилювати ригідність і
тремор.
41.Значенняпрепаратів,щовпливаютьнасекреторнуфункціюшлунка.Лік
арськізасобиз антисекреторною активністю. Класифікація, механізм дії,
фармакокінетика тафармакодинаміка, показання та протипоказання до
призначення інгібіторів протонної помпи і Н2-блокаторів гістамінових
рецепторів. Дозування.
Фармакокінетика ІПП
Після прийому всередину ІПП швидко абсорбуються з тонкої кишки і
надходять до системного кровообігу – максимальна концентрація в плазмі
досягається вже через 1- 3 год. Далі транспортуються до парієнтальних клітин
слизової оболонки шлунка, де вибірково накопичуються в кислому
середовищі секреторних канальців
Фармакодинаміка ІПП
Інгібують Н+/К+-АТФ-азу парієниальних клітин завдяки чому не
утворюється соляна кислота.
Ефект реалізується при повторному прийомі ІПП упродовж чотирьох днів із
стабілізацією на п’ятий. При цьому істотне підвищення інтрагастральної pH
>6 підтримується протя-гом 18 год на добу, що сприяє рубцюванню
виразкових дефектів у короткі терміни.
Показання
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
– Функціональна диспепсія.
– Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки, входять до
схеми
антихелікобактерної терапії.
– Гастропатії, обумовлені прийомом нестероїдних протизапальних засобів
(НПЗЗ-гастропатії).
– Кровотеча з верхніх відділів ШКТ.
– СиндромЗолінгера-Елісона
Протипоказання та застереження до застосування ІПП
Гіперчутливість до ІПП.
Вагітність.
Годуваннягруддю.
Вік до 14 років.
ІПП маскують симптоматику раку шлунка, ускладнюють його діагностику,
тому до початку терапії необхідно виключити злоякісне новоутворення.
Класифікація H2-блокаторів за поколінням
I-е покоління – Циметидин
II-е покоління – Ранітидин
III-е покоління – Фамотидин
IV-е покоління – Нізатидин
V-е покоління – Роксатидин
Фармакокінетика
H2 -блокатори приймаються перорально або вводяться парентерально
(циметидин, ранітидин, фамотидин, нізатидин).
При прийомі всередину H2 -блокатори швидко абсорбуються з шлунково-
кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність висока, особливо у нізатидину та
роксатидину.Виводяться за допомогою нирки та печінки .
Фармакодинаміка
H2 -блокатори конкуренто блокують H2 -гістамінові рецептори
парієнтальних клітин шлунка, пригнічуючи тим самим синтез соляної
кислоти .Важлива якість – інгібуючий вплив на нічну продукцію соляної
кислоти.
Крім пригнічення секреції соляної кислоти H2-блокатори володіють і
низкою додаткових ефектів:
– пригнічують базальне та стимульоване вироблення пепсину;
– збільшують продукцію шлункового слизу та бікарбонатів;
– покращують мікроциркуляцію у слизовій оболонці шлунка;
– підвищують синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка;
Показання до застосування H2 -блокаторів:
– Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
– Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки.
– Синдром Золлінгера-Еллісона.
– Симптоматичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
– Профілактика аспіраційних пневмоній.
– Кровотеча з верхніх відділів ШКТ.
– Панкреатит.
Протипоказання
– Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-яких компонентів, що
вхо- дять до складу препарату.
– Період вагітності та грудне вигодовування.
– Дитячий вік до 12 років (для циметидину).
З обережністю слід призначати при нирковій недостатності, порушенні
функції
печінки. У таких випадках рекомендується стандартну дозу H2-блокаторів
зменшувати на 50-75 % або збільшувати інтервал між прийомами (36-48 год).

42. Антихелікобактерна терапія. Механізм дії, фармакокінетика та

фармакодинаміка, показання та протипоказання.

Потрійна терапія
1) ІПП у стандартній дозі (омепразол, рабепразол, і езомепразол по 20 мг,
лансопразол по 30 мг, пантопразол по 40 мг) 2 рази на добу (вранці та ввечері
до їжі). +
2) Кларитроміцин (К) по 500 мг 2 рази на добу під час їжі +
3) Амоксицилін (А) по 1000 мг 2 рази на добу або Метронідазол (М) по 500
мг 2 рази на добу
У разі відсутності успіху лікування (відсутність ерадикації Нр через 4-6
тижнів після повної відміни антибіотиків та антисекреторних препаратів)
призначають резервну чотирьохкомпонентну схему (квадратерапія, або
терапія другої лінії):
1) ІПП в стандартній дозі +
2) Вісмуту субцитрат по 120 мг 4 рази на добу або по 240 мг 2 рази на добу +
3) Метронідазол по 500 мг 3 рази на добу +
4) Тетрациклін по 500 мг 4 рази на добу.
У випадку, якщо ерадикації Нр не було досягнуто після двох курсів лікування
(першої лінії та резервними засобами), рекомендується використовувати
схеми третьої лінії («терапії порятунку»):
1) ІПП + Амоксицилін у високих дозах (3 г/добу) протягом 10-14 днів;
2) ІПП + Амоксицилін + Левофлоксацин (500 мг/ добу) або Рифабутин (300
мг/ добу) протягом 7-10 днів;
3) ІПП + Амоксицилін + Вісмуту трикалію дицитрат + Тетрациклін +
Фуразолідон (400 мг/ добу) протягом 7 днів.
Фармакокінетика ІПП
Після прийому всередину ІПП швидко абсорбуються з тонкої кишки і
надходять до системного кровообігу – максимальна концентрація в плазмі
досягається вже через 1- 3 год. Далі транспортуються до парієнтальних клітин
слизової оболонки шлунка, де вибірково накопичуються в кислому
середовищі секреторних канальців
Фармакодинаміка ІПП
Інгібують Н+/К+-АТФ-азу парієниальних клітин завдяки чому не
утворюється соляна кислота.
Ефект реалізується при повторному прийомі ІПП упродовж чотирьох днів із
стабілізацією на п’ятий. При цьому істотне підвищення інтрагастральної pH
>6 підтримується протя-гом 18 год на добу, що сприяє рубцюванню
виразкових дефектів у короткі терміни.
Протипоказання та застереження до застосування ІПП
Гіперчутливість до ІПП.
 Вагітність.
Годуваннягруддю.
Вік до 14 років.
ІПП маскують симптоматику раку шлунка, ускладнюють його діагностику,
тому до початку терапії необхідно виключити злоякісне новоутворення.
43. Механізм дії антацидів. Фармакологічні властивості. Дозування.
Цитопротектори. Фармакологічні особливості. Дозування.
Антациди (від грец. anti – «проти», лат. acidus – «кислий») – лужні сполуки,
які нейтралізують соляну кислоту шлункового соку.
Антациди поділяються за ступенем всмоктування :
Антациди, що всмоктуються:
натрію гідрокарбонат (харчова сода);
магнію оксид (магнезія палена);
магнію карбонат основний;
кальцію карбонат;
Антациди, що не всмоктуються:
алюмінію фосфат;
алюмінію гідроксид;
магнію силікат;
магнію гідроксид;
алюмінієво-магнієві антациди;
Більшість антацидів, які застосовуються в клінічній практиці, є такими,
що не всмоктуються
Фармакокінетика та фармакодинаміка
Антациди, що всмоктуються, – швидкорозчинні речовини, які відразу
реагують з соляною кислотою в шлунку з утворенням двоокису вуглецю та
води. CO2 при цьому розтягує шлунок і викликає езофагальний рефлюкс і
стимулює секрецію. Ефект настає через декілька хвилин, але дуже
нетривалий,оскільки виникає синдром рикошету (збільшується вторинна
секреція соляної кислоти)
Антациди, що не всмоктуються, позбавлені багатьох недоліків антацидів,
що всмоктуються.
Вони адсорбують соляну кислоту. Ефект наступає через 10-30 хв триває 2,5-
3 год.
+абсорбують пепсин
+ зв’язують лізолецитин і жовчні кислоти, які мають пошкоджуючу дію на
слизову оболонку шлунка
+надають цитопротективну дію за рахунок активації синтезу
простагландинів, які у свою чергу стимулюють секрецію бікарбонатів,
утворення муцину, покращують мікроциркуляцію;
+утворють захисну плівку на поверхні слизової оболонки шлунка;
+здатні зв’язувати епітеліальний чинник зростання і фіксувати його в області
виразкового
+стимулюють проліферацію клітин
ПОКАЗАННЯ
-ГЕРХ
-Виразкова хвороба
-Гострий гастрит
-Хронічний панкреатит в стадії загострення
-Холицестит
-Дискінезія жовчних проток
Протипоказання
Ниркова недостатність
Хвороба Альцгеймера
Фосфат алюмінію протипоказаний при вагітності.
ВИКОРИСТАННЯ ТА ДОЗУВАННЯ
Антациди застосовуються у вигляді суспензії та пігулок. Середня
терапевтична доза антацидного препарату складає 10-15 мл (1 столова ложка
або вміст 1 пакетика) суспензії або 1-2 таблетки 3-4 рази на добу обґрунтовано
приймати антациди через 1-1,5 год після їжі або перед сном (для зменшення
агресивної дії соляної кислоти на слизову оболонку шлунка в нічний час)
44. Гепатопротектори і жовчогінні засоби. Класифікація. Механізм дії,
фармакокінетика та фармакодинаміка, показання та протипоказання до
призначення. Дозування.
Класифікація
1. Рослинного походження.
2. Тваринного походження.
3. Що містять есенціальні фосфоліпіди (ЕФЛ).
4. Що містять амінокислоти.
5. Синтетичного походження (антраль, тіотриазолін).
Фармакокінетика
Їх приймають як перорально, так і парентерально. Легалон, силібор, гепабене
вільно всмоктуються з шлун-ково-кишкового тракту (період напівабсорбції –
2,2 год). Вони метаболізуються в печінці шляхом кон’югації, потім
реабсорбуються та включаються до ентерогепатичної циркуляції. У зв’язку з
цим їх концентрація в плазмі невисока. Головний компонент силібінін
виводиться переважно (80 %) з жовчю у вигляді глюкуронидів і сульфатів.
Період напіввиведення – 6,3 год. ГП не кумулюються в організмі, добре
всмоктуються при прийомі всередину, метаболізуються в печінці, метаболіти
виводяться з організму з сечею і калом.
Механізм дії
Головним у механізмі дії гепатопротекторів є:
- їхня здатність інгібувати процеси вільно-радикальної деструкції гепатоциіів
(антиоксидантна дія);
- зменшувати явища цитолізу і таким чином стабілізувати мембранні
структури гепатоцитів;
- посилювати процеси детоксикації за рахунок покращення функціонування
монооксигеназних систем гепатоцитів і посилення процесів кон'югації;
- зменшувати явища мезенхімально-клітинного запалення за рахунок впливу
на імунологічні та біосинтетичні процеси в печінковій тканині;
- нормалізувати процеси тканинного дихання (здебільшого за рахунок
системи цитохромів) та окислювального фосфорипування;
- покращувати енергозабезпеченість гепатоцитів.
Фармакодинаміка
Дія ГП спрямована на відновлення гомеостазу печінки, підвищення її
стійкості до дії патогенних чинників, нормалізацію функціональної
активності та стимуляцію в печінці процесів регенерації. Група ГП
гетерогенна і включає речовини різних хіміч-них груп з різноспрямованою
дією на метаболічні процеси.

До загальних фармакологічних властивостей ГП відносять:

– посилення знешкоджуючої функції гепатоцитів в результаті збільшення
запа-сів глютатіону, таурину, сульфатів або підвищення активності
ферментів, що беруть участь в окисленні ксенобіотиків;
– гальмування реакцій надмірного перекисного окислення ліпідів (ПОЛ),
скріплення продуктів ПОЛ (перекисів водню, вільних іонів О++ і Н+ і ін.);
– стабілізація та репарація структур клітинних мембран (лідируючу роль тут
відіграють ЕФЛ).

Крім цього, ГП мають протизапальну та імуномоделюючу дії, блокують

фібро-генез за рахунок усунення некрозу гепатоцитів, перешкоджають
надходженню анти-генів з шлунково-кишкового тракту в результаті
транслокації кишкових бактерій та їх токсинів як активаторів клітин Купфера,
стимулюють активність колагеназ у печінці та блокують ферменти синтезу
компонентів сполучної тканини.
Фармакологічні ефекти: гепатопротекторний, антитоксичний,
антиоксидантний, мембраностабілізувальний, жовчогінний, регенеруючий,
спазмолітичний, протизапальний, холелітолітичний, імуномодулюючий та
гіпоамоніємічний.
Основні показання:
– токсичні ураження печінки;
– гострий і хронічний гепатити різної етіології;
– ураження печінки лікарськими препаратами;
– хронічні запальні захворювання печінки;
– цирози печінки різної етіології;
– жирова дистрофія печінки різної етіології;
– печінкова енцефалопатія;
– печінкова кома;
– отруєння гепатотропними отрутами;
– радіаційний синдром;
– псоріаз (як допоміжна терапія);
– лептоспіроз (при гіперамонемії).
Протипоказання
– Підвищена чутливість до компонентів препаратів.
– Ниркова недостатність (орнітин).
– Порушення функції ендокринних залоз.
Вибір і дозування ГП визначаються наступними факторами:
– Етіологією захворювання.
– Наявністю холестазу.
– Ступенем активності патологічного процесу.
– Необхідністю проведення тривалої антифібротичної терапії.
– Включенням у патогенез некрозу гепатоцитів аутоімунних реакцій.
Дозування:
Силімарин: Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 капсулі 1 - 2
рази на добу.
Карсил: 1-2 драже 3 рази на день.
Сирепар: Добова доза для дорослих як при внутрішньо венному, так і
привнутрішньом’язовому введенні – 2 - 3 мл розчину (вводити повільно).
Загальна курсова доза становить приблизно 150 - 200 мл.
ЕФЛ: Рекомендована схема призначення передбачає проведення курсу 10
внутрішньовенних ін’єкцій по 10-20 мл (2-4 ампули), заздалегідь розведених
кров’ю пацієнта. Після закінчення курсу препарат призначається перорально
по 2 капсули 3 рази на день впродовж 3 місяців
Орнітин: Препарат призначається внутрішньовенно 20-40 г (4-8 ампул) або
всередину по 1 пакету гранулята, розчиненого в 200 мл рідини, 2-3 рази на
добу, ко-роткими або тривалими курсами.
Антраль: призначають усередину після їди, 3 рази на день: дорослим та дітям
віком старше 10 років –по 0,2 г на прийом, дітям у віці 4-10 років – по 0,1 г на
прийом. Тривалість лікування залежить від тяжкості хвороби. Середній курс
лікування становить 3-4тижні. Курс лікування слід повторити після 3-4–
тижневої перерви.
Жовчогінні препарати
Класифікація:
1.Холеретики (посилюють секрецію жовчі)
А)містять жовч, або жовчні кислоти (Хологон, Алохол, Фестал, Дигестал,
Хенофальк, Супрахол)
Б)рослинного походження (Фебіхол, Соларен, Хофітол, Курепар, Холосас,
Фламін)
2.Холекінетики (сприяють виділенню жовчі) (Ксиліт, Сорбіт, Магнію
сульфат, Берберин, Білобене, Гепабене, Фуметерре)
А) Холелітики(холеспазмолітики) – препарати, що сприяють розслабленню
тонусу жовчних шляхів (Уролесан, Біліхол, гастроцепін)
Фармакодинаміка
Холеретики:
підвищення секреції жовчі безпосередньо за рахунок стимуляції секреторної
функції паренхіми печінки;
підвищення осмотичного градієнта між жовчю та кров’ю, що обумовлює
осмотичну фільтрацію в жовчні капіляри води та електролітів;
збільшення току жовчі жовчними шляхами, що призводить до запобігання або
зменшення запального процесу та застою;
стимуляція рецепторів слизової оболонки тонкої кишки, що рефлекторно
посилює холесекрецію.
Холекінетики:
Підвищують тонус та скоротливість жовчного міхура, паралельно включаючи
механізми розслаблення (розкриття) сфінктера Одді.
Холелітики (холеспазмолітики)
препарати, що сприяють розслабленню тонусу жовчних шляхів. Зрозуміло,
що жовчогінними засобами дані препарати будуть лише у випадку
гіпертонусу в біліарній системі.
Показання
Показаннями до застосування холеретиків є запальні та функціональні
захворювання печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів у фазі спадаючого
загострення або ремісії (хронічні гепатити, холецистит, холангіт та ін.).
Показаннями до застосування холекінетиків є гіпотонічна форма дискінезії
жовчовивідних шляхів, дуоденальне зондування.
Протипоказання
Протипоказані холеретичні засоби при гострих гепатитах, гострій і підгострій
дистрофії печінки, обтураційній жовтяниці.
Алергійні реакції, діарея, хронічний панкреатит.
Дозування
Алохол - 1–2 табл. 3–4 разив день після їжі протягом 2 місяців.
Фестал - по 1–2 табл. (при потребі –більше) 3рази в день після їди протягом
3–4 тижнів.
Курепар - 1 ампулі всередину 2 рази в день, (розчинив-ши її у склянці води чи
соку) 15–20 днів.
Хофітол – табл по 2–3 табл. 3 рази вдень, перед їдою. Курслікування – по10–
20 днів щомісяця.
Ампули По 5 мл в/м чи в/в (струйно повільно) 1–2рази на добу протягом 15
днів.
Магнію сульфат - Застосовують усередину по 1 столовій ложці 20–25%
розчину натщепротягом 10 днів або 2–3 рази на тиждень протягом 1–3
місяців.
Гепабене - по 1–2 капсули 3 рази в день після їжі протягом 3–4 тижнів.
Уролесан - по 8–10 крапель (на цукор чи невелику кількість рідини) 3 рази в
день перед їжею.
Біліхол - по 1–2 капсули 2–3 рази в день до або після їжі.
45. Інсулін. Препарати інсуліну. Фармакологічні особливості. Показання
до застосування. Побочні явища. Режими дозування.
Інсулін — це невеликий білок молекулярною масою 5,8 кДа. Він складається
із двох поліпептидних ланцюгів: А (21 амінокислота) та B (30 амінокислот).
Молекула інсуліну містить три дисульфідні зв'язки: два із них сполучають
між собою A та B-ланцюги, а третій розташований всередині A-ланцюга
Інсулін збільшує проникність плазматичних мембран для глюкози, активує
ключові ферменти гліколізу, стимулює перетворення
в печінці і м'язах глюкози на глікоген, підсилює синтез жирів і білків. Крім
того, інсулін пригнічує активність ферментів, що розщеплюють глікоген і
жири. Тобто, крім анаболічної дії, інсулін володіє також і антикатаболічним
ефектом.
Порушення секреції інсуліну унаслідок деструкції бета-клітин — абсолютна
недостатність інсуліну — є ключовою ланкою патогенезу цукрового діабету
1-го типу. Порушення дії інсуліну на тканини — відносна інсулінова
недостатність — має важливе місце в розвитку цукрового діабету 2-го типу.
Класифікація
1.Ультракороткої дії (Хумалог, НовоРапід, Апідра)
2.Короткої дії (Хумодар Р, Монодар, Біосулін Р, Хумулин Регуляр, Актрапид
НМ)
3.Середньої тривалості(Хумодар Б, Біогулін Н, Біосулін Н, Інсуран НПХ,
Протафан НМ)
4.Довгої дії (Інсулін Лантус, Новорапід ФлексПен)
5.Комбіновані (поєднані короткої і середньої дії) (Хумулін М3, Хумодар К25)

Характеристика основних препаратів інсуліну

Характеристика
Препарати цукрознижувальної дії
інсуліну Час Максимум, Тривалість,
початку дії год год
1. Препарати інсулінів короткої дії
Актрапід 30хв 1–3 6–8
(МС.НМ) 10-15 хв 1–3 6–8
Берлінсулін Н 30 хв 1–2 5–8
нормаль 30 хв 1–2 5–8
Інсуман Рапід 30 хв 1–2 5–8
Монодар 30 хв 1–2 5–7
Хумодар Р 30 хв 1–3 5–7
Хумулін регуляр
Фармасулін Н
2. Препарати інсулінів середньої тривалості дії (у тому числі комбіновані)
Інсуман базал 1 год 3—4 11—20
Інсуман комб 30 хв 1,5—2 12—18
25/75 30–45 хв 2—10 18—20
Берлінсулін Н 1 год 3—6 10—12
базаль 30—45 хв 2—9 16—18
Берлінсулін Н 30—45 хв 1,5—8 14—16
нормаль 30–45 1—8 14—15
Берлінсулін Н 30–45 1—8 14—15
10/90 30 хв 2—8 24
Берлінсулін Н 1 год 3—4 11—20
20/80 30—40 хв 1,5—3 12—18
Берлінсулін Н 30—40 хв 1—3 12—16
30/70 20 хв І—з 6—10
Берлінсулін Н 2,5 год 7—15 24
40/60 1 — 1,5 год 5—7 12—16
Мікстард 1 год 3—4 11—20
Монодар Б 30—45 хв 1,5—3 12—18
Монодар К15 30—45 хв 1,5—3 12—18
Монодар КЗО 30 хв 1—3 6—10
Монодар К50 1,5 год 4—12 24
Монотард НМ 2,5 год 4—16 24
МК Су інсулін- І год 2—8 18—20
лонг 30 хв 1—8,5 4—15
Хумодар Б
Хумодар К15
Хумодар К25
Хумодар К50
Протафан (МС,
НМ)
Хумулін Л
Хумулін НПХ
Фармасулін Н
30/70
3. Препарати інсулінів тривалої дії
МК Суінсулін- 8 — 9 год 12—18 30—36
ультралонг 4 год 8—24 28
Ультратард НМ 3 год 3—18 24—28
Хумулін 1 гол 2—8 18—20
ультраленте 2,5 год 4—16 24
Фармасулін Н
NP
Фармасулін Н L

Механізм дії інсуліну

Найбільш визначна на сьогоднішній час гіпотеза про його мембранну дію.
Згідно з нею інсулін взаємодіє з молекулою аденілатциклази в мембрані
клітини. Інсулін змінює проникнення клітинної мембрани і стимулює
транспорт глюкози, амінокислот і калію у клітину. Надходження іонів калію
у клітину нормалізує поляризацію клітинної мембрани.
Першою ланкою механізму дії інсуліну є зв'язування зі специфічними
рецепторами плазматичної мембрани клітин-мішеней (насамперед у печінці,
жировій тканині, м'язах).
Інсулін з'єднується з α-субодиницею рецептора, одночасно стимулюється
кіназна активність β-субодиниці рецептора. Створюється комплекс “інсулін +
рецептор”, який шляхом ецдоцитозу проникає в середину клітини, де інсулін
звільняється, і запускаються клітинні механізми дії гормону.
У клітинних механізмах дії інсуліну беруть участь цАМФ, Са ,
інозиттрифосфат, фруктозо-2,6-дифосфат. Саме зростання останнього під
впливом інсуліну сприяє утилізації глюкози з крові, утворенню з неї жирів.
Крім збільшення транспорту глюкози підвищується обмін фосфоліпідів,
змінюється активність внутрішньоклітинних ензимів: стимулюється
гексокіназа (збільшується утворення глюкозо-6-фосфату), глікогенсинтетаза
(збільшуєіься утворення глікогену). У плазмі крові швидко знижується
концентрація глюкози, а у тканинах збільшується вміст глікогену.
Далі комплекс інсуліну з рецептором, що знаходиться в клітині,
розщеплюється під дією ферментів лізосом, рецептор повертається на
поверхню мембрани, щоб прореагувати з іншою молекулою інсуліну, а
інсулін деградує.

Фармакодинаміка
1. Інсулін регулює вуглеводний обмін, а саме, посилює засвоєння тканинами
глюкози. Зниження рівня глюкози в крові сприяє зменшенню глюкозурії і
пов'язаних з нею поліурії, полідипсії.
2. Крім гіпоглікемічної дії (посилення гліколізу і зменшення глікогенолізу в
печінці) інсулін підвищує запаси глікогену в м'язовій тканині, збільшує
утворення жиру (за рахунок стимуляції ліпогенезу та пригнічення ліполізу).
3. Інсулін сприяє синтезу білків, посилює транспорт амінокислот у клітині,
активує синтез нуклеїнових кислот, процеси рибосомального синтезу
поліпептидів. Паралельно з посиленням анабодічних процесів інсулін гальмує
катаболічні реакції розпаду білкових молекул. Внаслідок нормалізації
білкового та жирового обміну в крові й сечі зникають кетонові тіла,
припиняється схуднення, зникає булімія, зростає детоксикаційна функція
печінки та опірність організму інфекціям.
4. Разом з гормоном росту інсулін бере участь у процесі активації росту і
розвитку організму.
5. Нормалізує обмін нуклеоткців та елекіролітів.
6. Інсулін запобігає втраті організмом рідини та іонів калію з сечею.
7. Має імуногенні та антигенні властивості.
Динаміка дії інсуліну
- дуже швидка (секунда) зміна мембранного транспорту глюкози;
- швидка (хвилини) активація (або гальмування) ферментів, які беруть участь
у метаболізмі глюкози – гексокінази, глікогенсинтетази. Інсулін може
гальмувати розпад глікогена, ліпідів, глюконеогенез;
- повільно (хвилини-години) сприяє поглинанню амінокислот клітинами;
- дуже повільна (години-доба) стимуляція синтезу РНК і ДНК
Показання.
Інсулінотерапія показана хворим з абсолютним дефіцитом інсуліну —
цукровим діабетом типу 1 незалежно від віку; цукровим діабетом типу 2, якщо
не можна досягти компенсації захворювання шляхом використання дієти,
дозованого фізичного навантаження та пероральних цукрознижувальних
засобів. До показань належить також цукровий діабет обох типів, який
ускладнився інфекцією, гострими запальними процесами, захворюваннями
шкіри, застійною серцевою недостатністю, хірургічним втручанням,
вторинною резистентністю до препаратів сульфонілсечовини, цукровий
діабет на тлі вагітності та лактації.
Протипоказання
Гіпоглікемія (наприклад, інсулінома), гострий гепатит, цироз печінки,
гемолітична жовтяниця, панкреатит, нефрити, сечокам'яна хвороба, виразка
шлунка та 12-палої кишки, декомпенсовані вади серця. Для препаратів
подовженої дії – коматозні стани, в період хірургічного лікування хворих на
цукровий діабет, інфекційні захворювання.
Побічна дія
При передозуванні інсуліну спостерігається гіпоглікемічний стан (почуття
голоду, пітливість, слабкість, запаморочення, тахікардія), який може перейти
в гіпоглікемічний шок з втратою свідомості, судомами. Вказані симптоми є
результатом низького вмісту глюкози в крові та недостатнього харчування
тканин головного мозку. Перша допомога полягає у внутрішньовенному
введенні глюкози та підшкірному – адреналіну. Хворому дають випити
солодкий чай.
У деяких хворих виникають алергічні реакції місцевого та загального
характеру. Іноді на місці введення інсуліну розвивається ліподистрофія. Деякі
побічні дії інсуліну пов'язані з його імуногенними та антигенними
властивостями.
Основні режими інсулінотерапії
1.Режим фіксованої інсулінотерапії (режим стандартних доз). Пацієнт
вводить день у день одні й ті ж дози інсуліну. Також постійним повинно бути
й кількість вуглеводів, які отримує даний пацієнт під час кожної їжі.
Фіксованим повинен бути також рівень і розподіл протягом доби фізичної
активності пацієнта. Зміна будь-якого з трьох параметрів (дози інсуліну,
кількості ХО у їжі, рівня фізичної активності) вимагає і адекватної корекції
двох інших параметрів.
2. Режим інтенсифікованої інсулінотерапії. Доза інсуліну не є строго
фіксованою, може самостійно змінюватися пацієнтом на підставі результатів
самостійного визначення глюкози в крові (самоконтролю глікемії) і
урахування кількості вуглеводів у їжі. Доза інсуліну постійно коригується
самим пацієнтом з урахуванням результатів самостійного визначення
глюкози у крові та кількості вуглеводів у їжі. Метод дозволяє пацієнтам
змінювати кількість вуглеводів у обраній їжі, змінювати час їжі і введення
інсуліну – вести більш активніший спосіб життя. Головна перевага методу –
можливість забезпечити жорсткий контроль за показників вуглеводного
обміну, віддалити час формування пізнього діабетичного синдрому.
Інтенсивна інсулінотерапія дозволяє підвищити якість життя хворих на
цукровий діабет і забезпечує більш ефективну профілактику пізніх
ускладнень цього захворювання.
Визначення добової потреби в інсуліні
1. Розрахунок добової дози інсуліну по ідеальній масі тіла (якщо реальна
маса тіла не відрізняється від ідеальної більше ніж на 20%). Ідеальна вага (кг)
х Питома потреба в інсуліні (ОД/кг) = Добова доза інсуліну (ОД) Питома
потреба в інсуліні залежить від стажу захворювання, стану компенсації
вуглеводного обміну, інших умов. Питома потреба в інсуліні становить: -
вперше виявлений діабет - 0,5-1 ОД/кг; - компенсований діабет, після
компенсації метаболічних порушень - 0,4 ОД/кг; - тривала інсулінотерапія
при незадовільній компенсації - 0,7 ОД/кг; - діабетичний стаж два роки і
більше - 0,7-0,9 ОД/кг; - кетоацидоз, приєднання інфекційно-запальних
захворювань - 1 ОД/кг; - 1-20 тиждень вагітності - 0,6 ОД/кг. Якщо хворий
отримує при відсутності кетоацидозу більше 0,9 ОД/кг/добу, це можна
розцінити як передозування, добову дозу необхідно знизити на 20-25%.
2. Розрахунок дози інсуліну по глікемії (метод П.Форша). - (Глікемія
(ммоль/л) - 8,25 (ммоль/л) ) : 0,28 = Доза інсуліну (ОД) - (Глікемія (ммоль/л) -
8,3 (ммоль/л) ) : 0,3 = Доза інсуліну (ОД) - (Глікемія (мг%) - 150 (мг%)) : 5 =
Доза інсуліну (ОД)
3. Розрахунок дози короткого інсуліну по кількості вуглеводів у їжі.
Методику можна застосувати при режимі 3-4 ін'єкцій короткого інсуліну на
протязі дня. Найбільш адекватною є методика ситуативного дозування
інсуліну короткої дії залежно від кількості вуглеводів у порції їжі, прийнятій
безпосередньо перед цією ін'єкцію, що дозволяє уникнути надмірної
посталіментарної гіперглікемії. Етапи розрахунку: 1) Визначення загальної
добової енергетичної цінності раціону в ккал. 2) Визначення добової кількості
вуглеводів у раціоні в хлібних одиницях. 3) Розподіл вуглеводів у хлібних
одиницях між прийомами їжі. 4) Розрахунок необхідної разової дози
короткого інсуліну, адекватної кількості спожитих ХО : перед сніданком - на
1 ХО необхідно 2 ОД інсуліну; перед обідом - на 1 ХО необхідно 1,5 ОД
інсуліну; перед вечерею - на 1 ХО необхідно 1,2 ОД інсуліну. Коефіцієнт
розрахунку дози знижується від сніданку до вечері, оскільки відбувається
сумація цукрознижуючого ефекту раніше введених доз короткого інсуліну
Основні принципи інсулінотерапії
Базальна (фонова) інсулінемія- рівень інсуліну в крові у проміжках між
їжею і вночі, він досить постійний і відносно невеликий - об'єм секреції
інсуліну в цей час не перевищує 1 ОД/годину. Потреба в інсуліні між їжею та
вночі пов'язана з анаболічними процесами.
Поспрандіальна (післяхарчова) гіперінсулінемія- викид інсуліну
підшлунковою залозою в кров після прийому їжі. Збудження
парасимпатичної нервової системи, підвищення рівня у крові
гастроінтестинальних гормонів, збільшення вмісту в крові глюкози та
амінокислот стимулює синтез і секрецію інсуліну, інтенсивність секреції
зростає до 5-8 ОД/годину. Рівень посталіментарної гіперінсулінемії залежить
від характеру харчування - кількості та складу прийнятої їжі, головним чином
вуглеводів. У цілому потреба в інсуліні у денні години вища, особливо
протягом 1-2 годин після їжі. Фізичне навантаження знижує рівень глюкози,
і, отже, знижує потребу в інсуліні. Раціональна інсулінотерапія повинна
імітувати і базальну, і постпрандіальну фізіологічну інсулінемію.
Інсуліни пролонгованої дії забезпечують базальну інсулінемію (базисна
інсулінотерапія).
Препарати інсулінів короткої, але швидкої дії імітують посталіментарну
(постпрандіальну) гіперінсулінемію, вводяться перед їдою (болюсна
інсулінотерапія).
46. пероральні цукрознижуючі препарати
ПЕРОРАЛЬНІ ЦУКРОЗНИЖУЮЧІ ПРЕПАРАТИ
1. Препарати групи сульфонілсечовини:
ІІ генерація: Глібенкламід (Манініл) 3,5 мг, 5 мг - Берлін Хемі. Україна 2-
3р.на день Гліквідон 0.03 (2-3 р/д)
Гліклада 30мг 1р/д
Гліклазид 80 мг
1т2р/д
ІІІ генерація: Глімепірид (Амаріл( Санофі Авентіс), Діапірид (Україна),
Олтар ( Берлін
Хемі), Глімакс (Кусум), Дімарил ( Артеріум) 2, 4, 6 мг 1 раз на день
2. Бігуаніди: Метформін, Глюкофаж ( Асіно), Діаформін (Україна),
Сіофор (Німеччина), випуск 500 мг, 850, 1000 мг. Оптимальна доза
- 2000 мг на день.
3. Глітазони: Піоглар15 мг1–2 таблетки вдень
4. Похідні бензойної кислоти: Репаглінід (Новонорм, Данія) 1, 2, 3, 4
мг,прийом перед вживанням їжі.
5. Препарати, що сповільнюють всмоктування вуглеводів:
Воксид (Воглібоз) 15 мг ( Кусум) 1-2 табл на день , гуарем
Інгібітор альфа-глюкозидаз:воксид0,2мг,0,3мг 3р/д
6. Інкретинміметики (агоністи рецепторів ГПП – 1 Ліраглютид
(Віктоза), Ново Нордіск, ДаніяЕкзенатид (Баєта), Ліллі, США,
7. Інкретин-енхансери (інгібітори ДПП-4) Янувія (Сітагліптин) 50-
100 мг, онгліза (Саксагліптин) 2,5 - 5 мг (Астра Зенека), Гліптар
(Вілдагліптин) 50 мг (Артеріум)
8. Інгібітор натрій-залежного глюкозного котранспортера 2 типу
(SGLT2) - Сінджарді 10мг.. 12.5 мг ( Берінгер інгельхайм), Дапагліфлозин
10 мг( Астра Зенека) 1-2 рази на день

Фактично використовують три молекули препаратів

сульфонілсечовини : - Глімепірид: Діапірид (“Фармак”), Олтар
(“Berlin-Chemi”), Амарил (“Sanofi Aventis ”)Глімакс(“Кусум”)
-Гліклазид:Діаглізид MR (“Фармак”) , Діабетон MR (“Servier”)
-Глібенкламід:Манініл (“Berlin-Chemi”)

Рецептори до препаратів СС
Похідні СС стимулюють SUR рецептори в усіх тканинах, що також
призводить до закриття АТФ залежних каналів
SUR 1 ß-клітина
SUR2Aкардіоміоц
ит
SUR 2B Судинний міоцит

Механізм дії бігуанідів:

1-Сповільнюють швидкість абсорбції глюкози в
кишечнику
2-Покращують периферичну утилізацію глюкози
3-Збільшують кількість інсулінових рецепторів, потенціюють
ефекти інсуліну 4-Пригнічують глюконеогенез в печінці
5- зменшують ліпогенез
6-кардіопротекторний ефект
7-гіполіпідемічна дія(підвищують
ліполіз)
8-підвищують анаеробний гліколіз
9-антионкогенний
ефект
10-фібринолітична
дія
11-анорексигенна
дія
при неможливості досягнення ідеального (оптимального) глікемічного
контролю при немедикаментозному лікуванні(дієта, фіз.навантаження) –
метформін 500-2000мг/добу(єдиний цукропонижуючий препарат,який
дозволено застосовувати дитячому віці).”
Експерти ADA-2018 рекомендують розглядати терапію метформіном у
пацієнтів з предіабетом, особливо у осіб з індексом маси тіла (ІМТ) ≥35
кг/м2,у пацієнтів у віці молодше ніж 60 років і у жінок з гестаційним ЦД
в анамнезі

Ситагліптин, саксагліптин, вілдагліптин - інгібітори ДПП-

4(дипептидилпептидази 4)
Початкова монотерапія
✓ Як вихідний препарат для відповідних пацієнтів
Початкова комбінована терапія з ще 1 препаратом
✓ Як початкова терапія в комбінації з метформіном
Ситагліптин 50 мг + метформін 500 мг /2 р/добу
Доповнення до 1 препарату
✓ У комбінації з метформіном
✓ У комбінації з похідними сульфонілсечовини
Ситагліптин 50 мг + метформін 850 мг /2 р/добу
✓У комбінації з інсуліном ✓ У комбінації з глітазоном
Ситагліптин 50 мг + метформін 1000 мг /2 р/добу
Доповнення до 2 препаратів
✓ У комбінації з похідним сульфонілсечовини + метформін ✓ У комбінації
з глітазоном
+ метформін✓ У комбінації з інсуліном + метформі

Емпагліфлозин(ДЖАРДІНС)-сильнодіючий селективний конкурентний

інгібітор натрій-глюкоз ного котранспортрета 2.
початкова доза становить 10 мг 1р/Д ;
У пацієнтів зо добре переносять початкову дозу та потребують суворого
глікемічного контролю разову дозу можна збільшити до 25 мг 1р/д

Препарати інсуліну: 1мл -100 од

Людські
Короткої дії: Хумудар R,Фурмасулін Н ,Актрапід ;початок дії 15-20 хв,макс
1-2;тривалість 5-6.

Середньої :Протафан,Хумодар В ,Фурмасулін HNP

(Початок 1 год ,мак 6-7 год ,тривалість 12)
Аналоги інсуліну:1мл -100 од,300од.
Короткої дії Новорапід,Епайдра
Довготривалої :Айлар ,Тожео,Лантус,Левемір.(тривалість до 24-30 год)
47. Препарати гормонів щитоподіюної залози
Замінна терапія проводиться L тироксином(левотироксин,еутирокс)
Легка форма-25-50 мкг/д
Середня-50-100 мкг/д
Важка більше 100
Трийодтиронін таблетки пр 20 і 50 мкг.

Фармакокінетика. L-тироксин – синтетичний лівообертальний ізомер

тироксину. Засобом вибору є L-тироксин-натрій. Препарат повільно
всмоктується, терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів,
повільно виводиться.
Фармакодинаміка. Тиреоїдні гормональні препарати впливають на всі види
обміну, підвищують та прискорюють окисні процеси в клітинах, підвищують
основний обмін речовин, стимулюють процеси росту та розвитку плода
(формування мозкової тканини, кісток, інших органів і тканин), потенціюють
дію адреналіну на серцево-судинну систему та обмін речовин, підсилюють
розпад глікогену в печінці й жиру в підшкірній клітковині. В результаті
зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню та виділення
вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура тіла,
знижується рівень холестерину в крові. Особливість механізму дії тиреоїдних
гормонів полягає в тому, що вони шляхом простої дифузії проникають крізь
мембрану периферичних клітин і цитоплазму до ядра. При цьому тироксин
перетворюється натрийодтиронін, який і зв'язується зі специфічними
рецепторами в ядрах клітин (трийодтиронін має в 5 разів вищу спорідненість
до рецепторів, ніж тироксин), збільшується активність РНК-полімерази й
активується утворення високомолекулярних РНК, синтез білка як
пластичного матеріалу та білків-ферментів – каталізаторів процесів обміну,
змінюється (нормалізується) функція клітини, тканини, органа, системи.
Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема). При
цьому найчастіше призначають L-тироксин-натрій. Крім того, цей препарат
застосовують для пригнічення секреції тиротропіну (тиреоїдний і
рецидивний зоб) для фармако- динамічного лікування (дофамінзалежний
шок, гостра недостатність нирок).
Протипоказання: тиреотоксикоз, цукровий діабет, загальне виснаження,
тяжкі форми ішемічної хвороби серця, зокрема інфаркт міокарда, активний
 міокардит, ие- компенсована недостатність надниркових залоз.
Побічна дія: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість,
тахікардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення тощо. Внаслідок
потенціювання ефектів адреналіну і стійкого підвищення тонусу задньої
стінки очної ямки, мускулатура якої має адренорецептори, препарати
тиреоїдних гормонів можуть спричинити екзофтальм. Найбільш
небезпечними є ускладнення з боку вінцевих судин у хворих на ішемічну
хворобу серця.
Препарати йоду :
Йодид (табл 100,200 мкг)
Йодомарин(табл 100,200 мкг)
Антиструмін(700 мкг активного йоду)
Антитиреоїдні засоби
У клініці гіпертиреоз спостерігається частіше, ніж гіпотиреоз. Проявляється
гіпертиреоз (дифузний токсичний зоб, базедова хвороба) тріадою
симптомів – зоб, вирячкуватість, тахікардія. Хворі скаржаться на підвищену
збудливість, роздратованість, схуднення, низьку толерантність до тепла,
тремор рук. Основний обмін у них підвищений на 20–60%. Для лікування
цього стану використовують 4 групи препаратів.
1. Препарати, які пригнічують продукцію тиреотропного гормона
передньої частки гіпофіза: розчин йоду, калію йодид, дийодтирозин.
2. Препарати, що пригнічують синтез тиреоїдних гормонів у щитовидній
залозі: мерказоліл, пропілтіоурацил.
3. Препарати, які порушують поглинання йоду щитовидною залозою: калію
перхлорат.
4. Препарати, які руйнують клітини фолікулів щитовидної залози:
радіоактивний йод.
(При тиреотоксикозах початкова доза на добу 30-40,підтримуюча 20-10 мг/д)
Препарати йоду призначають у високих дозах (більше 6 мг на добу). Вони
перешкоджають синтезу тиреоїдних гормонів і їх вивільненню у кров за
рахунок бьсм лоа гальмування продукції гіпофізом тиреотропного
гормона, який стимулює функції щитовидної залози. При цьому розміри
залози і її васкуляризація зменшуються, збільшується щільність тканини.
Антитиреоїдний ефект препаратів йоду помірний і не стійкий, їх
застосовують лише при легких формах тиреотоксикозу або для
передопераційної підготовки хворих, які вже пройшли курс лікування
мерказолілом
або пропілтіоурацилом. Терапія препаратами йоду може супроводжуватися
розвитком йодизму: вугрові висипання, посилення секреції бронхіальних
залоз, металічний смак у роті, нудота, блювання та ін.
Механізм дії мерказолілу і пропілтіоурацилу пов`язаний із порушенням
синтезу
тироксину та трийодтироніну. Препарати пригнічують фермент
 тиреоїдну пероксидазу, який окиснює йод у активну форму і сприяє
йодуванню тирозину та утворенню Т4 і Т3. Пропілтіо-урацил, крім того,
гальмує перетворення тироксину в трийодтиронін. Призначають
препарати всередину. Терапія ними супроводжується зменшенням
тиреотоксикозу, але збільшенням розмірів щитовидної залози
(зобогенний ефект). Останній зумовлений тим, що гіпофіз у відповідь на
зменшення звичної концентрації тиреоїдних гормонів у крові секретує
більшу кількість
тиреоїдного гормона. Крім того, із побічних ефектів можуть спостерігатися
лейкопенія та агранулоцитоз. Тому при терапії цими препаратами
необхідно постійно контролювати стан крові.
Калію перхлорат зменшує активне захоплення йоду щитовидною залозою.
Призначають препарат в основному при тиреотоксикозі легкого та
середнього ступенів у випадках непереносимості інших препаратів. Калію
перхлорат блокує залозу на
тривалий час, ускладнює радіодіагностику, може стати причиною
апластичної анемії. При деяких формах гіпертиреозу застосовують
радіоактивний йод (131I або 132I). Період напіврозпаду 131I – 8 днів, а 132I
– 2–3 години. Деструкція клітин щитовидної залози розвивається під
впливом -променів і меншою мірою – γ-променів. Призначають
препарати радіоактивного йоду всередину. Ефект через 1-3 місяці.

48. панкреатичні ферменти та іх інгібтори

Серед багатьох ферментних медикаментозних засобів, які нині є на
фармацевтичних ринках України, можна виділити:
1. Однокомпонентні препарати панкреатину («Панкреатин», «Мезимфорте»,
«Креон», «Пан цитрат», «Лікреаза», «Трифермент» і под.).
2. Багатокомпонентні препарати панкреатину: — комбінація із
компонентами жовчі, геміце люлазою («Фестал», «Дигестал»,
«Ензистал»); — комбінація із диметиконом («Панкрео флет»); —
комбінація із пепсином, амінокислотами, соляною та холевою кислотами
(«Панзинорм форте»); — комбінація із рослинними або фунгальними
ферментами («Панкреаль Кіршнера», «Комбіцим»); — комбінація із
рослинними ферментами, трипсином, хімотрипсином, рутином
(«Меркен зим», «Вобензим»,
«Мульсаль»).
3. Препарати на основі рослинних або фун гальних ферментів («Ензимтал»,
«Пепфіз»,
«Ора за», «Солізим», «Сомілаза», «Поленаза»).
4. Препарати на основі лактази («Лактраза», «Тилактаза»).
5. Препарати на основі сахарази («Сукраїд»).
6. Екстракти слизової оболонки шлунка (абомін, ацидинпепсин, пепсидил).
Дозування!!!!!!!
початкова доза для ферментний препаратів становить від 10000 до 25000
ОД ліпази під час кожного основного прийому їжі. Однак не виключено, що
деяким хворим необхідні вищі дози для усунення стеатореї і підтримання
належного нутритивного статусу. Відповідно до загальноприйнятої клінічної
практики вважається, що з їжею слід вжити щонайменше від 20000 до 50000
одиниць ліпази. Доза для прийому під час основних прийомів їжі (сніданку,
обіду чи вечері) може бути від 25000 до 80000 ОД ліпази, а при додатковому
легкому харчуванні між основними прийомами їжі повинна становити
половину індивідуальної дози.

Окрім складу, велике значення має лікарська форма препарату:

мікросфери із кислотостійкою та ентеросолюбільною оболонками
(«Креон», «Лікреаза», «Пангрол», «Панцитрат», «Проліпаза»,
«Вобензим», «Мульсаль»); мікротаблетки двоша рові («Панкреаль
Кіршнера», «Пангрол» та ін.); таблетки з кислотостійкою та
ентеросолюбільною оболонками («Солізим», «Сомілаза», «Панзинорм
форте», «Мезим форте», «Фестал» і под.); нетабле товані форми
(«Пепфіз», «Пепзим»).

Ферментні препарати мають відповідати певним вимогам: бути

нетоксичними та стійкими до дії соляної кислоти та пепсину, добре
переносити ся пацієнтами,
вміщувати достатню дозу фермен тів, справляти оптимальну дію за рН 5,0–
7,0 та не
чинити значних побічних ефектів
ІНГІБІТОРИ (лат. inhibitores < лат. inhibeo — зупиняю, утримую) —
різноманітні біогенні речовини та ксенобіотики (напр. ЛП, отрути та
ін.), що гальмують каталітичні процеси, які відбуваються за участю
ферментів. Гальмування ферментативних процесів під дією І. може
бути оборотним і необоротним. У першому випадку І. утворює з
ферментом нестійкий комплекс і може легко відокремлюватися та
видалятися при діалізі. У другому — утворюється стійкий комплекс
між ферментом та І., внаслідок чого фермент зв’язується і вилучається
зі сфери біологічної дії.