Морфологічна

будова стінок
серця
 Стінка серця утворена трьома
оболонками:
Внутрішньою – ендокардом
Середньою - міокардом
Зовнішньою – епікардом

Серце лежить всередині фіброзного

мішка – перикарду. Між перикардом і
епікардом є невелика кількість рідини,
яка відіграє роль змазки, що полегшує
рухи серця.
 Епікард вкритий мезотелієм, під яким знаходиться
пухка волокниста сполучна тканина із судинами та
нервами, а також жирова тканина. В області коренів
великих судин мезотелій разом з епікардом переходить
на перикард, покриваючи його суцільним шаром та
забезпечуючи ковзання вісцеральної та парієтальної
поверхні при скороченні серця.

Структурну волокнисту основу епікарда утворюють три

шара: поверхневий – колагеновий, середній –
еластичний та глибокий – колагеново-еластичний, який ІІІ - епікард
1) мезотелій - одношаровий плоский епітелій, що розвивається з
безпосередньо переходить в ендомізій міокарда. мезодерми
2) тонка з’єднувальна пластинка, що складається з декількох шарів
колагенових і еластичних волокон
3) шар жирової тканини
II - міокард
 Міокард – м'язова оболонка
серця, забезпечує його насосну
функцію, утворена
високоспеціалізованою
посмугованою серцевою м'язовою
тканиною. Кардіоміоцити
об'єднуються у функціональні
волокна, які утворюють шари,
спіралеподібно оточуючі камери
серця. Між волокнами – сполучна
тканина із судинами та нервами.
 Типи кардіоміоцитів:

1. Скоротливі, або типові, серцеві міоцити, які є

робочою мускулатурою серця
2. Провідні - забезпечують ритмічне координоване
скорочення різних відділів серця завдяки здатності
до генерації та швидкому проведенні електричних
імпульсів. Утворюють провідну систему серця. За
своєю гістоструктурою та цитологічним
характеристикам вона відрізняється від інших
відділів серця.
Скоротливі кардіоміоцити мають довжину від 50 до 120 мкм, ширину 15... 20 мкм. Ядро
розташовується у центрі клітини, на відміну від крайової локалізації ядер у скелетних м'язових
волокнах. У серцевих міоцитах багато саркоплазми і відносно мало міофібрил порівняно зі
скелетними м'язовими волокнами. У саркоплазмі серцевих міоцитів є значна кількість мітохондрій.
Саркоплазматична сітка не так сильно розвинена, як у скелетних м'язах, і не утворює великих
термінальних цистерн. У клітинах серцевого м'яза Т-трубочки заходять всередину на рівні Z-
пластинок, тому кількість їх відповідає числу саркомерів. Т-трубочки у два рази ширші, ніж у
скелетних м'язах і, крім того, відрізняються тим, що вистелені базальною мембраною, яка лежить
назовні від сарколеми.

Характерною морофлогічною
особливістю є контакт двух сусідніх
кардіоміоцитів. Бічні поверхні
з’єднуються за допомогою вставних
дисків утворюючи
поперечнопосмуговане м’язове
волокно.
Атипові (провідні) кардіоміоцити складають провідну систему серця яка представлена:

Синусо-пеередсердний вузол - СА-

вузол
міжвузлові передсерді шляхи
атрівентрикулярний вузол - АВ-вузол
пучок Гіса (ліва ніжка, задня та передня
гілка лівої ніжки, права ніжка)
волокна Пуркіньє
 Типи провідних кардіоміоцитів:

• Р-клітини (pacemaker – водій ритму) – світлі, дрібні, неправильної видовженої

форми, віддають багаточисельні цитоплазматичні відростки, які переплітаються між
собою, з невеликою кількістю міофібрил та великим центрально розташованим
ядром. Розташовані в пазушно-передсердному та передсердно-шлуночковому
вузлах, міжвузлових шляхах. Для них характерна функція автоматизму – генерації
електричних імпульсів. Відрізняються найбільш низьким рівнем морфологічного
диференціювання.
• Перехідні клітини (або латентні пейсмейкери) – за будовою займають проміжне
положення між Р-клітинами та скоротливими кардіоміоцитами. Зустрічаються
переважно у вузлах.
• Клітини Пуркін'є – більш світлі та ширші, ніж скоротливі кардіоміоцити. Чисельно
переважають в пучку Гіса та його ніжках, утворюють субендокардіальну провідну
сітку.
 Секреторні – розташовані в передсердях (більше в
правому), секреторний апарат переважає над
скоротливим (більш розвинуті комплекс Гольджі,
грЕПС, більша щільність рибосом в цитоплазмі,
відсутня Т-система). Характерна особливість –
наявність багаточисельних секреторних гранул.
Синтезують передсердний натрійуретичний
поліпептид. Останній при високому системному тиску
та збільшеному об'єму крові посилює виведення води
та іонів Na нирками, тим самим зменшує об'єм
циркулюючої крові і, відповідно, артеріальний тиск.
Рівень цього гормону збільшується у хворих на
серцеву недостатність та артеріальну гіпертензію.
ПЕРЕДСЕРДНИЙ
МІОЦИТ
1-ядро,
2-саркоплазма,
3-міофібрила,
4-секреторні
(передсердні)
гранули.
Ендокард вкриває зсередини камери серця, папілярні м’язи, сухожилкові нитки, а також
клапани серця. Товщина ендокарду більша у лівих камерах серця, особливо на
міжшлуночковій перегородці, а також біля місця виходу аорти та легеневої артерії.

Ендокард – має 4 шари

1) Ендотелій на базальній мембрані
2) Підендотеліальний шар (пухка сполучна тканина)
3) М’язово-еластичний шар (гладкі міоцити, еластичні волокна)
4) Зовнішній сполучнотканинний шар – тільки в цьому шарі ендокарда є
кровоносні судини (5), перших три шари шляхом дифузії речовин безпосередньо
з крові.
 «Скелет» серця – опорна структура,
до неї прикріплюється більшість
м'язових волокон, з ним сполучаються
клапани серця. В його основі – щільна
сполучна тканина з ділянками
хрящової, утворює мембранну
перегородку, фіброзні трикутники та
кільця.
Клапани серця – їх створки утворені
складками ендокарда. В їх основі –
щільна сполучна тканина з
колагеновими та еластичними
волокнами. Прикріпляються до
фіброзних кілець. Кровоносні судини
відсутні.
Дякую за увагу!