Тема : Орфограма. Орфографічна помилка. Принципи української орфографії.

Ненаголошені е, и в корені слова

Орфографією (грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і grapho — пишу) називають розділ мовознавства, що
вивчає правила написання слів. Також це система правил мови, які регламентують способи передавання
мовлення на письмі.

Правильне написання слів за відповідним правилом або традицією називають орфограмою.

Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою (уживання знака м'якшення, спрощення в
групах приголосних, правопис префіксів тощо).

Щоб дізнатися правильність написання того чи іншого слова, а також винятків із правил,
треба користуватися орфографічним словником.
З моменту здобуття Україною незалежності було видано багато орфографічних словників. Майже всі вони опиралися
на правопис 1993 року. У 2019 році прийнято новий правопис, яким і керуватимемось надалі: УКРАЇНСЬКИЙ
ПРАВОПИС: СХВАЛЕНО Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019 р.) спільним рішенням
Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і
науки України(протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) ЗАТВЕРДЖЕНО Українською національною комісією з
питань правопису (протокол № 5 від 22 жовтня 2018 р.) 2019.
В українській орфографії визначають такі принципи правопису:

Типи орфограм: буквені, небуквені.

 орфограма-буква (земля, Земля);

 орфограма-дефіс(сон-трава, ходи-но);
 орфограма-риска (знак переносу) (лю-блю, во-да);
 орфограма-пропуск (написання слів окремо) (день у день, ні з ким.);
 орфограма-контакт (написання слів разом) (білосніжний, проте);
 орфограма-апостроф(п'ять, свято);
За фонетичним принципом («як чуємо, так і пишемо») позначають:

 усі наголошені голосні: радість, доня, ручка, півень, день, лист;

 ненаголошені [а], [у], [і], а також [о], що стоїть не перед складом із наголошеним [у] або [і]:
карамель, кулон, лінивий, морока;

 префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х: скрикнути, сплюснути, стримати, сформувати, схопити;

 групи приголосних, що утворилися внаслідок спрощення: виїзний, корисний, тиждень, бризнути;

 групи приголосних [ств], [цтв], [зтв] і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк-, що утворилися внаслідок
додавання суфіксів до основ: козак — козацтво, убогий — убозтво, Рига — ризький;

 чергування приголосних: книжка — у книжці, нога — на нозі — ніжка, вухо — на вусі — вушко.
Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин
слова незалежно від їхнього реального звучання.

За морфологічним принципом пишуть:

 ненаголошені голосні [е], [и], а також [о], що стоять перед складом із наголошеним [у] або [і]:
земля, тримати, мотузка, сопілка;

 приголосні, що змінюють своє звучання внаслідок уподібнення: рюкзак, нігті, безжальний;

 приголосні звуки, що спрощуються тільки у вимові: туристський, агентство;

 довгі звуки на межі значущих частин слова: віддаль, вознісся, хвилюються, миєшся.
Історичний (традиційний) принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини
слів чи букви пишуть так, як це робили раніше, за усталеною традицією. Їхнє написання не можна
пояснити в сучасній мові дотриманням фонетичного або морфологічного принципів.

За традицією в українському письмі вживають:

 літери я, ю, є, що позначають один або два звуки, а також ї, що позначає два звуки: завдання —
зап’ястний, мюслі — зів'ю, синє — в’є, сузір'я;

 літеру щ на позначення двох звуків: щур, щавель;

 м’який знак: тінь, кріль, римський;

 подвоєні літери в іншомовних словах: Мекка, Руссо, бонна, ванна.

Смисловий (диференційний) принцип вимагає різного написання:

 однозвучних слів, що мають різне значення (омонімів): Роман (ім’я) —

роман (твір); Сонце (зірка) — сонце (світило); Іван Сила — неймовірна сила;

 паронімів: дружний — дружній;

 префіксів пре-, при-: премудрий — примудритися;

 слів разом та окремо: вивчив напам'ять — подарував на пам'ять.

 Наголошені голосні Е, И у вимові виразні, тому передаємо їх тими самими буквами: зме́рзнути, ви́соко.
Ненаголошені голосні Е, И в корені слова пишемо за такими правилами:

Е пишемо: И пишемо:

1.У сполученнях -еле-, -ере-: ожеледь, череда; 1.У сполученнях -ри-, -ли- між приголосними: гриміти,
дрижати, глитати;

2.При чергуванні з І: почепити — чіпляти, каменя — камінь; 2.У дієслівних коренях -бир-, -тир-, -дир- (із суфіксом
а): набирають, протирати, обдираєш;

3.Якщо при зміні форми слова чи при словотворенні Е випадає (так 3.Якщо в наголошеній позиції — И: криве́, бо кри́во; широкий,
званий «нуль звука»): женця — жнець, справедливий — правда; АЛЕ бо ши́роко.
запам’ятайте винятки до цього правила, коли навіть за умов випадання літери
треба писати [и]: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну,
починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати —
увімкну, проривати — прорву.

4.У дієслівних коренях -бер-, -мер-, -тер-, -дер- тощо (без суфікса -а-
): прибереш, обдеру;
5.Якщо в наголошеній позиції Е: село, бо се́ла; земля, бо зе́млі.
Вправа 1. Випишіть слова зі вставленою буквою и у ліву колонку, зі вставленою буквою е — у праву.
Поясніть орфограми у виписаних словах.
Бл…зенько, ос…литися, хв…люватися, оп…нитися, справ…дливий, греб…лька, розп…тати, р…вти, тр…мати,
зш…вати, дал…чінь, неприм…ренний, поч…нати, вир…нати, сп…нити, дят…л, ст…лити, ущ…мити, тр…вога,
оц…нкований, в…ршина.

Вправа 2. Перепишіть речення. Вставте пропущені букви, поясніть їх правопис.

1. Вранці пусте було небо, хмари убогі пливли над собором, а вітер улігся, на сході краєчок неба холодно,
кр…ваво ч…рвонів (О. Гончар). 2. Гілки д…рев мокро бл…щали, зволожені по-в…сняному (О. Гончар). 3. Кр…ло
зорі рум’янить тучі у голубій дал…ч…ні (В. Сосюра). 4. Схололі в хмарах крап…льки води п…рлинами котилися в
сади (М. Бажан). 5. Під в…селкою у голубіні голуби л…тять (В. Лучук). 6. З пш…ничного поля Данило поглянув на
той обш…р, який густіше проростав туманом та й зн…кав у тумані (М. Стельмах). 7. У небі віт…р куч…рявий
колише темную блакить, і на землі гойдає трави, і зат…хає, й знов шумить (М. Рильський).
Вправа 3. Запишіть речення, уставляючи пропущені букви. Поясніть орфограми.
1.А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах достиг..ють гарбузи з..леноребрі (М. Рильський). 2.
Бр..нять, як море, зорані лани (Д. Павличко). 3. Он зірка в небі прол..тіла, погасла зірка в в..шині (В. Сосюра). 4.
Кр..ло зорі рум’янить тучі у голубій дал..ч..ні (В. Сосюра). 5. Ум..раючий промінь сонця падає на б..резу, кр..вавить
білу кору (А. Шиян). 6. Т..че вода в синє море, та не в.. тікає (Т. Шевченко). 7. З темного моря білява хвил..чка до
побережного кам..ня горнеться (Леся Українка). 8. Часом то за мрію річки кр..ваві люди прол..вають (Леся
Українка). 9. Люди д..вуються, що я в..села. 10. Квіток було назр..ваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого
двору тими вінками в..л..чаємось.

Вправа 4.Запишіть слова у дві колонки: у першу - з ненаголошеним е, у другу - з ненаголошеним и.

З..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця,
велос..пед, бр..ніти, н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.
Ключ. У кожному слові підкресліть останню букву - прочитаєте народну мудрість.

Вправа 5.Запишіть слова у дві колонки: у першу - з ненаголошеним е, у другу - з ненаголошеним и.

Ож..ледиця, др..жати, ож..вати, л..генький, ел..гантний, в..шневий, ж..рненький, кл..котіти, ст..пи, евр..ка, н..зенько,
адр..сат, кр..ниця, ож..вати, нап..кти, дал..чінь, р..ве.
Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву - прочитаєте ім'я та прізвище автора повісті
″Зачарована Десна″.