Почну з того, що життя дане кожному з нас, але всі ми по-різному

використовуємо цей шанс. Один все ніяк не може всидіти на місці і хапається за
будь-яку можливість, натомість інший пролежує дні на дивані, нарікаючи на
нудне буття. Та, як на мене, ми повинні цінувати кожнісіньку мить свого
існування, адже людське життя швидкоплинне. Кажуть, що потрібно ловити
кожну миƒть життя, ніби кота за хвостик. Проте коти – тварини горді, доволі
самостійні та прагнуть уваги. Так і в житті.

Моє переконання ґрунтується на тому, що коли люди творять добро,

допомагають іншим, цінують кожну мить життя і радіють навіть дрібницям, їхнє
ставлення до світу набуває яскравості та приємних вражень, а отже, вони й
самі стають щасливішими. Я неодноразово помічала, що все навколо вже стало
таким звичним і буденним, що ми не бачимо приємних дрібниць, які роблять
наш світ радісним та повноцінним. Але, на жаль, ідучи по вулиці, здебільшого
помічаєш лише похмурі обличчя людей, для яких жоден день не несе нічого
нового та цікавого, вони все роблять неохоче, нарікають на те, як їм все
набридло й зовсім не вистачає часу на інші потреби.

Я повністю згідна з давньою українською приказкою: Життя прожити — не поле

перейти. Ми вже ніколи не зможемо повернутися у сьогодення. Тому варто
пам’ятати, що ми живемо не тільки для себе, а й для ближніх, які допомогли
нам стати тими, ким ми є зараз. Треба берегти кожну хвилину, проведену з
батьками, рідними та друзями. Вони не вічні, і ми ніколи не можемо знати точно,
коли востаннє зустрічаємося з ними. Тож слід намагатися дарувати їм лишень
позитивні емоції, не ображатися й не сваритися через дрібниці. Якщо марно та
бездумно просиджував такі цінні хвилини, то згодом, у старості, можна дуже
пошкодувати про настільки фатальну помилку. Більше того, потрібно вміти
насолоджуватися кожною миттю життя, отримувати задоволення навіть від
найменших дрібничок.

Говорячи про приклад з історії, не можна не згадати відому українську

письменницю Ларису Петрівну Косач, відому у світі як Леся Українка. Доля не
була до неї поблажливою, адже ще в дитинстві Леся захворіла на сухоти. Проте
ця жінка ніколи не здавалась, а її твори сповнені оптимізму та духом борця за
життя. Моя улюблена поезія Лесі Українки завжди допомагає не падати духом:

Отож, якість кожного прожитого дня залежить лише від нас самих. Ми
так звикли приймати все хороше як належне, а всі проблеми як
трагедію всього нашого життя, що перестали помічати те, що дійсно
важливо. Ми перестали радіти кожному новому дню і вважаємо, що для
щастя потрібні якісь вагомі причини, але, насправді все просто - щастя
притягує щастя.