Professional Documents
Culture Documents
Повне видання творів Тараса Шевченка т. 10
Повне видання творів Тараса Шевченка т. 10
Ш ЕВЧЕНКО 8 i860 Р
Фотографія.
TARAS SHEVCHENKO
WORKS
VOLUME X
1840 р.
2. До Микити Шевченка.
С анктпетербурґ, м арта 2, 1840.
Брате Микито! Т реба б Тебе полаять, та я не
сердитий. Нехай б у д е так, як робиться; бач, за що
я Тебе хочу лаять: чом Ти, як тілько получив м оє
письмо, до м е н е не написав, бо я тут турб у
вався, — трапляється, що письма з грішми пропа
даю ть, — а вдруге за те, щ о я Твого письма не
второпаю . Чорт-зна, по-яком у Ти його ском пону
вав, ні по-наш ом у, ні п о-м осковськом у — ні се, ні
те а я щ е Тебе просив, щ оби Ти писав по-своєму,
щ об я хоч з Твоїм п и с ь [м о ]м побалакав на чужій
стороні язи ко м лю дським . — Ну, та й за те спасибі,
а тепер щ е ось щ о. Просиш грош ей — більш-
менш чи багато Тобі їх треба? Ну, та гроші, як м а
тимеш, така річ, що хоч і сто рублів, то не пош ко
дять, а коли їх у м ене не трапилось, то возьм и по
кищо 50 руб. асиґнацій, а коли треб а б уде щ е, то
напиши, та знай, що мені гріх позичать братам
гроші; коли трапляться, то так дам , а коли ні, то
вибачайте.
Що то, як м аляр , — то в ж е скрізь понам а
льовує всякої всячини. Вибачай, забув, щ о письмо
д о Тебе, та й ну м алю вать: зад у м у ю (сь) іноді, не
Тобі кажучи.
Поцілуй старого діда Івана за м ен е і покло
нись всій рідні нашій, яка єсть; доглядай сестру
Нижня половина другої сторінки листа до Микити^. Шевченка з 2. НІ. 1840 р.
Нижня половина першої сторінки листа до Микити Шевченка з 2. Ш. 1840 р.
16
1841 р.
З. До Григорія Квітті (Грицька Основлн ен т).
С .-П етербурґ, ф ев р ал я 19, 1841.
А бо прокляті поштарі не д о везл и м ого
письм а до Вас, або Ви його прочитали та р о з с е р
дились на м ен е. Щ онебудь та є! Нехай ж е ідо є, то
те й буде. А я таки знову буду просить Вас, щ об
Ви, коли б у д е Ваша ласка, прислали мені дівочу
с о р о ч к у , гарно пошиту, плахту, стрічок зо дві,
та й годі. Пришліть, будьте ласкаві, а коли при
слать не м ож на, то ради великого Бога й високого
н еба і ш и рокого м о р я , не серд ьтесь на м ен е, хоч
воно й справді є за щ о, Як таки, ні з сього, ні
з того, з р о д у чоловіка ввічі не бачив, а прошу
того, щ о тр еб а купить за гроші, та м о ж е щ е й не
за малі. Щ о ж я м аю робить!!! Наймав прокляту
м осковку (і д у ж е делікатну — м а д а м), щ об по
шила мені дівочу сорочку, — не втне та й годі;
хоч кіл на голові теши, вона таки своєї! Щ о тут на
світі робить?
17
деш ну Оксану (її вже дрю кую ть), або панну Сот
никівну, як вона, б огобоязли ва, сидя у вікна, ор ар
лагодить. Н амалю ю , єйбогу намалю ю !
! д у ж е буду дякувать. Написав би д о Вас щ е
щонебуДь, та н ем а паперу, і п еро зопсувалось.
Так, як я Вас лю блю , лю біть І Ви м ен е хоч поло
вину, коли є за щ о. А коли б у д е те мать час напи
сать мені щ о н ебудь, то а д р ес мій отак: въ Импе
раторской А кадем ій Х удож ествь, звичайне —
въ С .-П етер б у р гі, на квартиру п р о ф есс о р а Карпа
Брю лова
ученику Т. Ш е в ч е н к у .
1842 р.
5. До Олександра Корсуна.
[Січень 1842 р.]
Отак зачинається м оя »Черниця«, а щ о дальш е
буде, то я і сам не знаю . Зд ається, і лю льки не
курю, а ш маточки паперу, щ о була написана » Ч ер
ниця«, розгубилися, — тр еб а б у д е знову ком пону
вать, А поки щ о б у д е надрю куйте хоч це, що м аю .
Тілько дрю куйте своєю грам атикою , бо вона мені
д уж е полю билась. т ш е ,в ч е н к 0 .
6. До Григорія Тарноеського.
ІС .-П етербурґ, 1842, б ер езн я 26.
Григорію Степановичу!
Я дум аю , Ви м е н е гарненько вилаяли за
»Гайдамаки«. — Мав я з ними лихо, — насилу ви
пустив цензурний ком ітет: »возм утительно« та
й годі! Насилу якось я їх упевнив, щ о я не бунтов-
ник. Тепер спішуся розіслати, щ об не схаменулись.
Посилаю Вам три примірники!): один возьм іть
собі, другий о д д ай те М [иколі] Андрієвичу м а е
стро М аркевичу, третій Віктору Забілі Цна заоч н е
знайом ство. По Вашому реєстру я доручив І. М.
Корбі р о зд ати примірники. Бувайте зд о р о ві, б а
жаю Вам зустріти весну весело, — а в нас іщ е
зим а.
Ваш покірний слуга
Т. Ш е в ч е н к оЛ.
20
7. До Якова Кухаренка.
С. П. Б. 1842, 30 сентября.
Сидимо о ц е вдвох з Кіндратом, пємо чай та
сум уєм о; -прочитавши Ваше письмо, д у м аєм о собі
вдвох: д е то теп ер наш добрий, наш щирий кош о
вий, чи щ е в Тулі, чи вж е за Тулою, чи м о ж е вж е
дом а? Та вж е нехай д е хоче б у д е, аби був зд о р о в .
Спасибі Тобі, мій сизий голубе, щ о не забуваєш
м ен е на чужині о д и н о к о [г о ], І всі наші щирі при
ятелі д у ж е дякую ть: І Гулак, І Елькан, і С ем ененко.
Я всіх їх сьогодні бачив і всім разів по двічі читав
Твоє письмо, а прийшовши о ц е д о дом у, щ е р аз
прочитали ми вдвох собі з К індратом, — удвох,
кажу, бо третього нема, н ем а вж е Х тодота м еж
нами: учора поїхав сіром аха в Київ »служить Богу
і Государю «, як той казав, а ми п роп ад аєм о
в о ц ьо м у проклятущ ом у Петері, щ об він за м е р з
на віки. Тут теп ер 10 градусів м о р о зу , н е Вам ка
ж у ч и ,^ кож уха нема, чорт би убив його батька,
і купила нем а. Ну, та нехай стара вязне, більш е
м яса буде, — р о з д о б у д е м о якнебудь, а покищ о
ось щ о : Ч о р н о м о р с ь к и й Ваш п о б и т
у ц ен зурном у комітеті; ц ен зо р К орсаков говорить,
щ о нічого не ви м араєм о: »Коли хочете, каж е, то
не читаючи підпишу«, — 'м оторний, спасибі йому;
не знаю , щ о скаж е театральний, як до його дійде,
але зд ається, щ о і той моторний. П обачимо! Як
21
ч
?
к
е
X-cJ*.y “Н^и.< глл j£tu.'?&'*<і*-ьГ£
'Эги /f^JU T'K.«*- <КЛ <&^г- _ ■'‘_A f
ОСиь suс- -T£<As -с^гґ^ \
Е }УиліЛ.Сьі4) Ллл. <-">*w' i i s -&Є4- -ь*лГЬ rt-t-сл ^
£ ^ ССі Лу$, &. -г<<к^лжу -илг «■**«»
к \ &ï W Î Л * Л « ^ ' J
І* rS
? *^ a /^ 4 U ^ ~ '^ |
$ ^
£ y«Of_c<ib^ ^ v ^Uto->—
ІI ft •*<о^ві-е^-іі!!гі-<^- Л»^- ^ " Î
і*
е F ' ґ%) ^
9. До Петра Корсетова.
[м іж 8— 27 лю того).
ЦПетре О лександровичу, підпишіть, будьте
ласкаві, на »К обзарі« дозвіл на д р у ге видання.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о . Л
ї ї . До Віктора Закревського.
Великий мій і щирий д руж е,
Вікторе О лексієвиче!
Постигла м е н е долоня судьби, або побила
лиха година, — як хочеш, а воно однаково. . . .
. М ен е о ц е аж трясця з а
трясла, як прочитав твою цидулу. Чого б ми оц е
з Тобою не сотворили! Та ба! У м е н е теп ер така
суха м о р д а, щ о аж сумно. Д ум ав, щ об окутаться
27
Въ Яготинъ, м іс т е ч к о П ирятин[скаго] у із д а ,
В ар в ар і Н и колаевн і кн яж н і Репниной, писать м н і.
1844 р.
14. До Миколи Маркевича.
Ми, по милості Господній, Гетьман, повеліва
єм о Вам — деркач в с..ку, — щ об Ви, Генеральний
О бозний, прибули до нас сьогодня, коли м ож на,
а не, то завтра, у Безбуховку до Гетьмана.
Января 22 дня, Т. Ш е в ч е н к о
року 1844. рукою власною .
Полковник компанійський К о р б а.
Генеральний Старшина
Вихтор М о ч е м о р д е н к о .
Військовий Єсаул Яков Д и б а й л о.
В еликом ож ном у Панові Г енеральному О б о зн о м у
М а р к е в и ч у Д обродієві
в Туров ку.
Універсал.
зо
1845 р.
20. До кн, М. Долгорукова.
ІІСіятельний Князю!
Ваше С іятельство були ласкаві підчас п ер е
бування свого в П етербурзі вщ асливити м ен е д о
зв о л о м піднести Вам перші три естампи видаваної
м н ою »Ж ивописной Украины«.
М илостива увага високої особи Вашої до
м о є ї праці, яку я розп очав, щ об зробити відомими
памятки старовини, п ерек ази й існуючі звичаї м еш
канців країни, що її найбільшу частину доручено
Вашому головном у начальству, осм ілю є м ен е
представити при цьом у Вашому Сіятельству п ро
довж ення м о го видання з уклінною п росьбою при
хильно прийняти невеличкий сей дарунок.
З найглибш ою пош аною й відданністю маю
за шану бути найпокірніш им Вашого СІятельства
слугою . Т. Ш е в ч е н к о .
1845, січня 16. С.-Петербург.К
35
21 До Якова Кухаренка.
О там ан е!
Я сьогодня П етер б урґ покидаю . Буду літом
у Таганрозі, то, будь ласкав, напиши д о м ен е, як
там шлях найти до Твого гнізда, б о мені д уж е
треб а побачиться з Тобою . Я якось оц е писав до
Тебе, та, м абуть, не дійш ло, або запиш ався, аб о
Тобі ніколи, аб о м о ж е ж д еш півтора року, щ о б
заплатить мені так, як за твоє с а л о , ласку і д о
б р е слово заплатив [я ]. Не згадуй злого, а помяни
д о б р е і' напиши мені хоч, д е ти живеш , щ об я знав,
як долетіть . . . . .*) д о Тебе. Бувай зд о р о в , о т а
мане! Пиши, коли м атим еш час, до м ене.
Въ П олтавскую губернію , в М иргородський
повіт, в село М аріинское. На ^мя А л е к с а н д р а
А н д р е е в и ч а Л у к я н о в и ч а з п ер ед ач ею
щ иром у твоєм у Ш е в ч е н к о в і .
23 м арт 1845. А к а д е м [ія ].
*) О д не слово нелрочитане. — Р е д.
36
1847 р.
23: До Миколи Костомарова.
1847 года, 1 ф ев р ал я . Борзна.
Д р у ж е мій великий М иколає!
Я о ц е й досі в Борз-ні і не роб лю нічогісінько,
— леж у собі та й годі. У Київ страх їхать н е хо
четься, а тр еб а. Коли б то Ви були такі трудящ і
й д о б р і, щ об розпитали в Університеті (хоч у Глу-
ш ановського, синдика — він усі діла знає), чи я
37
25. До А н д р ія Лизогуба.
К ріп ость О рская, 22 октяб. 1847.
Д о бр о д ію і друж е!
На другий день, як я од Вас поїхав, м е н е ар е-
стували в Києві, на десятий посадили в казем ат
в П е т е р б у [р зі], а ч е р е з три місяці я опинився
в О рской кр іп о сти в салдатській сірій шинелі. Чи
не диво, скаж ете? О тж е воно так, і я теп ер точні
сінький, як той м оскаль, щ о зм алю вав К узьм а Тро-
химович панові«, щ о д у ж е кохався в огород ах. От
вам І ко б зар ! П озабирав грошики та й ш моргнув
за Урал д о киргиза гуляти. Гуляю... б одай нікому
не д о вел о ся так гуляти! А щ о м аєм о робить? Треба
хилитися, куди нагинає доля. Щ е слава Богу, щ о
мені якось удалося закреп ить се р ц е так.,, що м у
штрую ся собі, та й годі. Ш кода, щ о я не покинув
тоді у Вас рисунок київського саду, бо він і всі, що
були при мені, пропали у І. І. Ф ундуклея. А тепер
мені »строж айш е зап рещ ен о« рисувать і писать
(о к р о м писем), — нудьга, та й годі. Читать хоч би
на сміх одна буква, і тії нем а. Брож у понад У ралом
та... ні, не плачу, а щ ось щ е поганш е діється зо
мною . О діш літь, б удьте ласкаві, м оє письм о і ад
р ес ккяжні В [арварН М [и ]кол аївн і, а ад р ес ось
який: в ъ г о р о д ь О р е н б у р г ъ , в ъ п о г р а
н и ч н у ю к о м и с с і ю , Его Б л а г о р о д і ю
©едору Матвіевичу Лазаревскому
з п ер ед ач ею , а цей добрий зе м л я к уж е знатим е,
д е м е н е найти. Бувайте зд о р о в і, низенько кланя
юсь Іллі Івановичу і всьом у д о м у Вашому. Не з а
бувайте б езталанн ого Т. Ш е в ч е н к а .
Поклоніться, як побачите, о д м е н е Кейкуа-
товим.
Л
39
і
40
28 . До Михайла Лазаревсшого.
20 д ек аб р я 1847, К. О.
З Новим Г одом б удьте зд о р о ві, лю бий г щи
рий мій зем л я ч е! Д е Вас Бог носить? Чи ви вж е во
Пітері, чи щ е й досі во О десі? Нехай, д е хоче, но
сить, та тілько шляхи таланом стеле та не любить
Вас, бо сказан о, кого лю бить, того і карає. Тяжко,
б р ате мій добри й , каратися і сам ом у не знати за
щ о. О тж е так з о м ною трапилося: сперш у я смі
ливо заглянув лихові в очі і дум ав, щ о то була
сила волі ііад собою , аж ні — то була гордость слі
пая. Я не р о з [г ]л я д ів дна тії бездни , а котору впав,
а тепер, як розглядів, то душ а м оя убогая р о зси
палась, м ов пилина п ер ед лицем вітра. Не по-хри-
стиянській, б р ате мій, знаю , а щ о ж діяти? О пріче
того, щ о нем а з ким щ ире слово промовити, опріч
нудьги, що в се р ц е впилася, мов лю та гадина,
опріче всіх лих, щ о душу катують, — Бог покарав
м ен е щ е й тілесним недугом . Зан едуж ав я сперш у
р е [ в ] м ати зм о м : тяжкий недуг, та я все таки по
троху б о р о вся з ним, а лікар, спасибі йому, трохи
пом агав, і те, щ о я п розяб ав собі хоч у поганій, та
все таки е о л ь н І й хатині. Так, бачите, щ об я не зри-
сував (бо мені рисувать заказан о) свого недуга
(углем у комині), то і полож или за благо п е р е в е
сти м ен е в казар м и . Д о лю льок, см о р о д у і зику
став я потрохи привикать, а тут спіткала м ене
ц и н г а лю тая, і я тепер, м ов Іов на гноїщ і, тілько
м е н е ніхто не провідає. Так мені тепер тяж ко, так
тяж ко, щ о якби не надія хоч колинебудь побачить
43
1848 р.
29. До Апорія Лизогуба.
К. О рская 1848, ф еврал я 1 .
Всякъ д р у гъ речетъ: с о д р у ж и х ся
е м у и азъ: но е с т ь и м е н е м ъ т о ч ію
д р у г ъ . — О так теп ер і зо м ною сталось: б уло,
на собаку кинь, то влучиш друга, а як пройш лось
д о скруту, то святий їх знає, д е вони поділись! Чи
не вим ерли, крий Боже? Ні, здраствую ть, та тілько
одцурались б езталанн ого свого друга, — Бог їм
звидить. Якби зони знали, щ о єдине слово ласкаве
теп ер для м е н е паче всякої радости... так щ о ж,
недогадливі! З п ревеликою радостю і дякою прий
няв я лист Ваш, уж е другий, написаний 31 д е
кабря. Бог Вам заплатить за Вашу щ ирость і за
Вашу ласку. Лихо діється зо м ною , та не одно, а всі
лиха упали на м ою голову. О дн о те, щ о нудьга
і б езн ад ія давить сер ц е, а д руге — н езд уж аю
з того дня, як привезли м ен е в цей край. Р е в м а
т и з м , ц и н г у перетерпів, слава Богу, а теп ер
зуби і очі так болять, щ о не знаю , д е дітись. 1 чи
не чудно, скажіте? Як принесли Ваш лист, мені по
легш ало так, щ о на третій день мені вж е м ож на
було написать оцей лист до Вас. Вибачайте тілько,
що коротенький: од н о те, щ о бою ся очі натрудить,
а друге, сказавш и правду, таки й паперу недостача,
і купить нем а де, — звичайне, як у степу. Як бу
д е те посилать Вашу обіцянку, то пришліть, будьте
ласкаві, і п аперу пош тового, і бристольського, коли
найдете в О десі. Вибачте, Бога ради, щ о я так в е
ред у ю . З а гроші спасибі Вам, єдиний мій д руж е,
у м ен е щ е осталося трохи, а як матим у м алярську
справу, то м о ж е зар о б л ю . А якщ о пошлють в е
сною в степ на Раїм , — бо є така чутка, — то тоді
в ж е проситиму... та м о ж е Бог дасть, що тут оста
нуся. Щ е чи не найдете в О десі »Сочиненій« Л є р-
46
1849 р.
34. До Олександра.. Макшеева.
{26 б ер езн я 1849 р., Раїм.]
IIЯ ось у ж е два місяці, як покинув свою р е
зиденцію в Кос-Аралі, а том у й не м ож у сказати
Вам нічого нового про там ош нє життя-буття, лю
бий О лексію Івановичу, а про Раїм і казати нем а
чого: незмінний.
У спомині Вашому про плавання по бурхли
вом у морі А ральськом у зоставте куточок для того,
щ о не заб уває Вас, Т. Ш е в ч е н к а.І!
^ ^ Г 1 - Г : г ул ^ -л ~ я а »
4ч Л Х ^ ;г % ’ у/ у ~ г
1и .. 4 — ■* ■Є*ч ^ " -Є ~ А Л .
^Л и“ІЛ -*/у '**7'* ^ ^Ь*4 е^г ^ *<л^
И^лУїЛ-и/^, Єуіл^.'М </^ ! (/о
О ух, у^'ш л^л -у . £^л
^& -ьЛ/ЦЛ^у % £■ фЦ’&^іАлс^^&и'ІЇІ.-Я-’ 3< ґ*<у>' в^Уп^ойм^
У» ем^у^т у<Лау„, «ухх*у,/ <^ к(сп. ^ у в(А 0^и‘и ,^ і
^ 7ГГА її
* ^ * ~ “7 <*+• »** «м у
%*лЛ*+і& %»л 4 л* .. 1 Л / N
1850 р.
38. До кн. Варвари Рєпніної.
111 січня 1850, О ренбург.
П о зд о р о вляю Вас з Новим Роком. М олю
Господа послати Вам усе д о б р е . Сижу тепер один-
однісінький та й згадую минуле, як ми з Вами
вперш е в Яготииі зустрінулись, — і багато дум ок
спало на м ою сумну, безталанну голову, — невж е
й кінець м о го життя б у д е такий сумний, як сьо
годнішній день? У нещ асті стаєш м имохіть за б о
бонний, — я м ай ж е певен тепер, щ о не бачити
ї
60
1851 р.
45. До кн. Варвари Рєпніної.
ПНовопетровський ф орт.
12 січня 1851 року.
Мені й досі так ж иво ввижається 12-ий день
січня й сусідка Ваша Т. О. Вільхівська — чи жива
щ е д о б р а бабуся? Чи п о-давньом у збираю ться
в цей ден ь д о неї н ецерем онні сусіди со чади і д о
м очадці, два-три дні побавитись, а потім д о на
ступного 12 січня по хуторах розїхатись. Чи ж ива
щ е вона? Чи багато щ е ж иве з тих, кого я залю бки
згадую ? О так то хоч зрід ка п ром ай н е в м о їм м и
нулім, коли не справжня радість, то хоч не гнітюча
нудьга. Воно, здається, недавно, чотири роки
всього, а як тяж ко вони над м оєю головою п ром и
нули, як змінили вони м ене, щ о й с а м с е б е не
пізнаю. Уявіть собі м лявого ф л єґм у — ц е буду я.
І говорити б про це не слід, та нем а чого кращ ого
сказать.
Уторік не трапилось зо м н ою нічого нового,
хіба те, щ о п еревели м е н е з О р ськ о ї кріпости д о
Н овопетровського ф орту, на східній б е р е г Каспій
ського м о р я . Начальники м о ї — добрі лю ди; зд о -
ровя м о є, Богу дякувати, д о б р е , тілько читання
д у ж е о б м еж ен е, щ о п одвою є нудьгу одном анітно-
сти. От і весь мій побут теперішній! Як писатимете
д о А ндрія Івановича, поклоніться йому з а м ене.
Чи живий О лексій Васильович? Я про нього ні
чогісінько не знаю . Кланяюся Глафірі Іванівні
Новопетровський форт з хивинського шляху.
Акваредя Т. Шевченка.
72
1852 р.
47. До Семена Гулака-Артемовського.
11 липня 1852 р.
Всякоє даяніє благо, тим більш, коли воно
несподіване, як, наприклад, отримані сьогодні Твої
20 карб. Д якую Тобі, д р у ж е мій щирийі Д якую
тричі. Ти знаєш , що й колись, у щасливі часи м ої,
н е трусив я, так би мовити, грішми, а теп ер, коли
в ж е шостий рік і пензля в руки не б еру (рисувать
мені заб о р о н ен о ), м ож еш соб} уявити, щ о для
73
185В р.
53. До Семена Артемовського.
ЦНовопетровський ф орт,
червня 15, 1853 р .і
Я так д у м аю , д р у ж е мій милостивий, ііщо
тілько одні безталанні одинокі с і р о м и — такі,
як я теп ер , на самоті, на чужині вмію ть одчувати
те щ астя, ту велику радість, яку я відчув, діставши
Твій сер дечн о -д р у ж н ій лист.іі Д о б р е ти робиш ,
б р а т е С ем ене. Нехай Господь Посилає своє д о б р о
на Т ебе і на жіночку Твою і на діточок Твоїх!
13а шість ро ків м о є ї тяж кої неволі пробував
я писатиі д ек о м у Із своїх друзів-приятелів, та
щ о ж ?..Л Тяжко, страш но тяж ко, д р у ж е мій єдиний!
ІВід липня того р о к у я й досі ні о д н о го листа
не дістав і д ум ав у ж е, щ о всі м е н е забули; о ц е
тілько на м инулом у тижні приходить астраханська
пошта, а з пош тою й лист Твій,! д р у ж е мій добрий.
Ш лько ось яка історія з цим листом вийшла: ко
м ендант М аєвський тб ї зи м и п о м ер , а новий ко
м ендант лист Твій із 10 карб, хотів н азад п овер
нути.! Великого труда мені стояло ублагать його,
Іщ о б він р о зкр и в ковертЛ. О таким то п обитом
Подержав я Твоє щ иреє послані є.І А д е вж е його
не возили: і на К авказ, і в О рен б ург, і знову
в Астрахань, та вж е із Астрахані насилу прийшло
в м о ї руки.
84
1854 р.
57. До Брониелава Залєського.
І1854. Січень.
Р адую ся Твоєю радістю , д р у ж е мій єдиний!
Д ай Тобі, Господи, побачити Твою скорбну м атір
і Твій прекрасний рідний край.
Вибач мені, д р у ж е мій єдиний, якщ о вваж а
тимеш лист мій за недоладний, а м о ж е й н е д о р е ч
ний. У нас сьогодні Б ай рам у Ір а к [л ія ], і я пишу
Тобі геть п о півночі, себ то годині в 4-ій, а в цій го
дині, д ум аю , щ о й у Ю нґа дум ки не на місці
були 6 . Та ц е не д о діла, а діло ось у чом у: дякую
Тобі се р д е ч н о за »Тріо« й інше; дякую Тобі за ли
сти д о А ркадія; дякую Тобі за память п ро Вар
вару, а якщ о Ти від неї хоч якун ебуд ь звістку д і
станеш і мені ск о р о п ерек аж еш , то я не дякувать
Тобі, а боготворити [Тебе] буду.
Щ е р а з д якую Тобі за копію »М онаха«,
і (я Тобі, як Богу, вірю) як щ о Лев Пилипович така
лю дина, як Ти кажеш , то й Ти, і він ск о р о й Ак-Тау,
І Кара-Тау побачите, коли не ф а р б а м и , то хоч
сепією.
Від то го часу, як м и з Тобою розлучились,
був я двічі « а Ханґа-бгібІ; усі д е р е в а та гілочки, щ о
ми ними з Т обою милувались, п ереди ви вся й п е
р ем ац ав , І, признаю ся Тобі, д р у ж е мій, заплакав...
92
Его В ьісокоблагородію
Ираклію А лександровичу Ускову,
Г. К оменданту Н овопетровскаго укріп лен ій .
Ч ер езъ г. Астрахань, а зи м ою ч е р е зь Гурьевь
го р о д о кь.
Щ е ось щ о: я [ к ]щ о Ти н адрю кував свій »Чор
ном орський побит«, то пришли мені один е к зе м
пляр, ради святої поезії, а я Тобі за це в д ругом у
листі опишу свій поганий салдатський побит. Бу
вай зд о р о в , мені і Богу милий, мій єдиний д руж е!
Нехай з Тобою все д о б р е діється, не забувай б е з
таланного
Т. Ш е в ч е н к а .
н і. До Бронислава Залтького.
іі.6 червня 1854 р.іі
Вітаю Тебе, д р у ж е мій, Богу милий! Вітаю
Т е б е Ін а лоні непорочної, величн о-п рекрасн ої при
роди! Багато, багато м олитов сердечних послав би
я до престолу ж ивого Бога за одну годину, п рове
дену з Тобою в д р ім учом у сосновом у лісі, під тем
ною тінню ш ирокогіллястої, похм урої, як д ум а Ос-
сіана, ялини. Д о б р е , Бож е милий, якж еж д о б р е
минула б ота година з Тобою вкупі! Вибрали б ми
добрий пункт і освітлення та нарисували б, в м іру
102
1855 р.
1856 p.
74. До Бронислава Залєського.
1L21 квітня.
Христос Воскрес!
Я так давно не писав Тобі, щирий мій д руж е,
щ о теп ер не знаю , з чого й почати. Почну з с е р
д еч н о ї м о єї подяки за твою пересилку, щ о я її ді
став від Ц р а к л ія ], і за будучі Твої пересилки, про
які Ти мені пишеш: ще р аз дякую . Що ж я Тобі
пошлю? Нарікання на д олю та й більш нічого;
автім, окрім цієї сум ної посилки, посилаю Тобі дві
штуки вовняної м атерії; котрубудь із них вибери
собі н а.память про м ене, а д ругу продай і пришли
ф о то гр аф ії. Щ е посилаю Тобі »Варнака« й »Кня
гиню«; прочитай їх та виправ, д е треб а, віддай пе
реписати й пошли на такий ад р ес: въ С .-П етер-
бургъ, вь А кадем ію Х удож ествь, художнику Ни
колаю Осиповичу Осипову, на к в ар ти р і граф а
Толстого, а якщ о маєш там д о б р о го й певного
чоловіка, то пошли на його імя для відом ого
вжитку. Ще посилаю Тобі оповістку, щ о якось
у руки м ені впала, про видання „ M o n u m e n ta R e-
g u m P o lo n ia e C ra c o v ie n s ia “. Мені здається, щ о це
д о б р е видання, то чи не надум аєш його виписати?
Ти так прекрасн о говориш мені про ген ерала
Бю рно, що й я полюбив його так, як Ти його лю
биш: це між панами Генералами явищ е д уж е
рідке. Ш кода, щ о він, як каж еш , скоро покидає
О ренб ург. Він, як кажуть, користується прихильні
стю гр аф а В [асиля] О [л ексієви ча]. П опроси його,
чи не м о ж е він чогонебудь для м ен е зробити , —
хоч вирвати м е н е з цього клятого гнізда. Я не
знаю , щ о й думати про м ою вперту н едолю . Чи то
Львов його причина, чи хтонебудь вищий за нього?
У всяком у разі б е з В [асиля] О [лексієвича] ніхто
для м е н е , о кр ім Государя, нічого д о б р о го зробити
125
ї
130
м ож на
зині«, щ о коло А к ад ем ії Х удож еств, — пришли,
р ад и святого искусства, дві плитки. Та щ е, якби Ти
мені з краскою прислав пару кистей добри х аква
рельних, толщины въ обы кновенную папиросу, то
тоді б уж е я Тобі спасибі ск азав , тілько кисті ум і
ючи тр еб а вибрать.. Не знаю , чи С ем ен тям ить Що
в сім ділі. Тут тр еб а м аляра-акварел и ста. Та в С е
м ена, я д ум аю , найдеться знаком ий такий м ай
стер. Д а щ е якби д о кистей прибавить 6 штук ка
ран д аш ей № 3 ф аб ри ки Ф а б е р а , то тоді б тілько
Богу п ом олився б, та й більш нічого.
Кланяюсь С ем енові і жінці його, і щ л ,ю
дочку його. К ланяю сь Ф ед о р о в і і Василеві, — д е
він тепер? Як побачиш ся з зд о р о в и м О сипом Є зу-
чевським , то і йом у кланяю сь. Глухому Ялузі, коли
знаєш , — і йому, і всім зе м л я к а м м о їм , которі хоч
згадую ть про м ен е.
Напиши мені, б удь ласкав, п ро Л евицького,
— д е він повертається?
П рощ ай, мій іскренній, мій єдиний д руж е!
Не забувай б езтал ан н ого І щ иро л ю б ящ ого Тебе
Т. Ш е в ч е н к а .
141
10
146
1857 р.
83. До гр. Настасп Толстої.
ІіНовопетровський ф о р т, 1857, січня 9,
Д орогоцінний лист Ваш з 8 ж овтня мину
лого р оку о д ер ж али в ф орті 26 грудня, а мені пе
р едали розпечатаний 1 січня, як п одарунок на Но
вий Рік. Яке д р іб я зк е, м атеріяльн е розум ін ня по
дарунку й свята! Д итяче розум ін ня. Є лю ди, що
д о сивого волосся дожили, а все таки діти. Одні
тихі й лагідні, інші буйні й свавільні діти, — діти,
щ о їх досвід не навчив найпростіші речі розум іти,
п р о м оє десятилітнє чистилище вже не кажучи.
Д осить і ш естимісячного дож и данн я, щ о хвилює
й гнітить душу. І щ о ж? Вони, звичайно, несвідом о
крадуть із м о го м ученицького життя найсвітліші,
найдорогоцінніш і чотири дні. Д о ш остимІсячної
муки додаю ть іщ е чотири дні. Дикий злочин, автім
— 'несвідомий! О тж е тілько ван далізм , а не зл о
чин. І я із зворуш еним с е р ц е м повторив слова р о з-
лятого Чолові колю бця: »Прости їм, не відять бо,
щ о творять«.
Д р у ж е мій благородний, особи сто незнаємий!
С естро м о я, Богу м ила і ніколи невиданая! Чим
в о зд а м , чим заплачу Тобі за радість, з а щ астя,
яким Ти очарувала, захопила м о ю бідну, заж урен у
душу? С льози, сльози б е зм ір н о ї вдячности при
ношу в Твоє високе, б л а го р о д н е се р ц е ! Радуйся,
незрівняна, п р еб лагородн а м оя заступнице! Ра
дуйся, сестро м о я сердечна! Радуйся, як я теп ер
радую сь, д р у ж е мій душ евний! Радуйся, Ти з б е
зодні од чаю вивела м ою м алу, м ою бідну душу!
Ти пом олилася Тому, Хто окрім д о б р а не робив
нічого, Ти п ом олилася Й ому м олитвою янголів
безплотних. І радість Твоя, як і м о я вдячність —
безкрайні! Ш атобріан у »Замогильних Записках«
сказав, щ о справж нє щ астя н ед о р о го кош тує, та
147
щ о д о р о г е щ астя — погане щ астя. Щ о він р о зу м ів
під цим простим словом ? Щ астя Л укулла ми Ф ам у
сова? Не ду м аю . Рим ського й м осковського пана
н ед еш ево кош тувала трьох годинна їж а, щ о п о т|м
три доби в шлунку н е травилася, — отж е п р о ж о р а
навіть щ астям скотини не м о ж е похвалитися. 1 ви
ходить, щ о славний турист, ем ігрант, д и п лом ат
І нареш ті1авто р »Аталі« про справж нє щ астя нічого
н е тямив, а на такого щ асливця, як н ап риклад я те
п ер, гордовитий ари стократ-п едан т і подивитися б
н е захотів, н е т е щ о з с м е р д о м м ову зняти про
щ астя. Бідні ви, м алодуш ні — ш еваліє д е Ш ато-
бріан д е К омбур! Ф льорентинський вигнанець за
такі дурниці п онам яв би вам уха, н ем о в базікай лу-
ш коляреві.
Д ан та Аліґієрі тілько вигнали з рідного краю ,
ал е не за б о р о н я л и йом у писати своє »П екло«
і [про] свою Беатріче, а я... я був нещасливіший за
ф л ьорен тин ського вигнанця. З а те тепер я щ асливі
ший за найщ асливіш ого з лю дей. І виходить, щ о
справж нє щ астя н е таке д еш е в е , як д у м ає ш еваліє
д е Ш атобріан. Тепер, і тілько теп ер, я вповні по
вірив у сл о в о : »лю бя, н аказую ви«. Т епер тілько
я м о л ю ся й д яку ю Й ому за б е зм е ж н у лю бов д о
м е н е , з а посланий мені іспит. Він очистив, зцілив
м о є бідне х в о р е сер ц е. Він зняв із м о їх очей
п ризм у, к р ізь яку я дивився на лю дей і на сам ого
се б е . Він навчив м ен е, як лю бити ворогів і ненави
дящ их нас. А ц ього н е навчить н ія к а ш кола, окрім
тяж ко ї ш коли іспитів і д о в го ї р о зм о в и з сам и м со
б о ю . Я теп ер почуваю с е б е як не доскон али м , то
принаймні б езд о ган н и м християнином. Як золото
з огня, як н ем овля з купелі, вихож у я теп ер із тем -
р я в о го чистилища, щ об р о зп о ч ати новий, благо
родніш ий ш лях життя. І ц е я називаю істинним,
правди вим щ астям , щ астям , як о го Ш атобріанам
і вві сні н е побачити!
Поки спром ігся я взятися з а п еро, щ об мали-
148
сати Вам хоч щ ан еб у д ь н еп одіб н е д о цієї 'нісеніт
ниці, я блукав кілька ден ь круг ф о р ту , та н е 3 о д
ним Вашим листом неоціненним , а з Вами сам ою ,
сестр о м о я Богу м илаї І п р о щ о я з Вами не го в о
ріте? Чого не р о зп о вів , чого не повірив Вашій душі
вразливій? Усе, — і тем н е минуле, і світл е м ай
бутнє, все в найменш их п одроби цях. І коли Ви м а
є те надію на особисту зустріч наш у, — коли п овто
риться ця се р д е ч н а сповідь, то б ою сь, Що ц е б уде
п овторенн я м л яв е й б езб ар в н е .
Я д о того дійш ов у своїх гадках, щ о уявив
с е б е на В асилєвському острові, н а якійсь далекій
Лінії, в скром ній м алярській келії з од н и м вікном,
як працю ю над м ід н ою дош кою (я маю нам ір зай
нятися виклю чно ритуваніням а к в а т і н т а, а м а
л я р е м с е б е в ж е й уявити не м ож у). Д алі уявляю
с е б е вж е вправним Гравером , р о б л ю кілька ри сун
ків сепією з славних творів, щ о в А к ад ем ії та в Ер
мітаж і, і з таким зап ас о м вируш аю н а м о ю лю бу
У країну, і н а хуторі в одного з д рузів м оїх, с к р о м
них поклонників м у з і Грацій, відтворю ю в Гравюрі
славні твори укоханого мистецтва. Яка солодка,
я к а рад існ а м рія! Яке повне, б езту р б о тн е щ астяі
! я вірю , я д о то р каю сь м о є ї с о л о д к о ї будучини.
Я присвячую м о ї майбутні естам п и Вашому д о р о
гоцінном у імені, як одинокій м о їй рад ості, як о д и
нокій причині м о го б езту р б о тн о го щ астя.
Багато й б агато хотів би я сказати й р о зп о в і
сти Вам, ал е в мені т еп ер такий б е з л а д — гірш е
всякого р о згард іяш у. Чи д очекаю сь я того тихого,
с о л о д к о го щ астя, коли Вам особ и сто — д о л ад н о ,
спокійно, з скром ністю п е р е р о ж д е н о го христия
нина — р о зп о вім В ам, як сон, м о є сум не минуле?
А Тепер прийміть усе, щ о я пишу Вам, як н ай б ез-
ладніш у, хоч і щ и ру, ім п ровізацію . Прийміть і ви
б ачте мені, д р у ж е мій єдиний, цю м о ж е п р о
стацьку щ ирість...
[Три рядки закреслені так, щ о не можна вчитати.]
...існує на світі?
14?
15 лю того.
Я зупинився на найвищ ом у Градусі м о є ї с е р
д еч н о ї ф ан тазії; зупинився на те, щ об діж дати на
ступної пошти й зміцнити м о ї припущ ення ясним
і певним д о ку м ен том . Пошта прийшла 14 лю того
й н е п р и в езл а мені нічого такого, на чом у спира
ю чись, міг би я продовж увати свої припущ ення.
П ередчуття, віра, надія, і нічого більш е.
Чи о д ер ж а в Ти мій лист із ж овтня, не памя-
таю яко го дня, адресовани й просто до С луцького,
а н е д о Рачкєвичів? Я писав тоді про побачення м оє
з сер дечн и м старим Бгорно. Якщо н е о д е р ж а в , то
напиши мені: я Тобі вдруге опишу це коротке
й б езк о н еч н о д о в ге побачення. А теп ер, як і тоді,
153
[Д о п и с к а ін ш и м п и с ь м о м ]:
в січні, р а з о м із Б [ю р н о ], і ні на од н е привітання
відповіді не дістав: щ о це значить, — ’не д о д у м а
юсь. Лист Твій з 18 вересня о д ер ж а в я в останніх
днях б ер езн я і на нього тілько тепер одповідаю .
Я все дож идав від Тебе пізніших звісток і, не ді
ж давш ися, вирішив адресувати Тобі третє посланіє
в Твої лю бі, сердечні Рачкевичі. Р азо м із Твоїм
останнім листом о д ер ж а в о д Тебе листа й Іраклій,
в яком у Ти просиш прислати насіння дж уґари ,
а м е н е просив Ти прислати Тобі для відом ого
вжитку дві штуки м атер ії власного виробу.
П росьбу Твою виконано не зовсім зад овільн о: п о
силку вислано пізно, — насіння д о сівби не діста
неш. Тобі д о б р е відом о, щ о на зим у в нас грош ова
та й взагалі р ек о м е н д о в а н а коресп онден ц ія припи
няється. Ось причина запізнення. Р азом із насін
н ям послано Тобі й м оє рукоділля, три штуки. Дві
для Твого власного вжитку, себ то для п родаж у по
Твоїй думці, а третя з написом для граф ині Т [ол-
с т о ї], якій прошу, не гаючись, переслати з листом
аб о б ез листа, як уваж аєш , на такий ад рес:
вь С .-П етербургь, гр а ф и н і Наталій [sic!] Ива-
н о в н і Толстой, вь А кадем ію Х удож ествь, а гро
ші, вторговані за останні дві штуки, переш ли
на імя М ихайла Матвеевича Л азар ев сько го д о
С.-'Петербургу, на Великій М орській вулиці, в дом і
г р а ф а Уварова. З р о б и так, як я Тебе прошу, д р у ж е
мій єдиний! Цими дням и д о ж и д а єм о пошти, і тому
я не кінчаю м о го листа. Пошта повинна привезти
мені Твій лист і... та бою ся вимовити... Чи Ти пом і
чаєш зм іну м о го письма? Д обрий це знак, друж е
мій єдиний, — зн ак свободи! А ле почекайм о, щ о
с к а ж е пошта.
10 травня.
Сьогодні прийш ла пош та й принесла мені
так д о вго -д о в го очікуваний, лю бий лист; ал е того,
чого я дож идав так, щ о с е р ц е трем тіло й зав м и
р ал о , — того не п ривезла, і то з п ростої причини,
163
13 травня.
Пошта відходить іщ е за д ва дні, щ о й д ало
мені зм о гу прилагодити д ля Тебе посилку.
Посилаю Тобі 17 штук для »В [иленського]
А [л ь б о м у ]« . Вибери з них, які Тобі кращ ими і до
справи здатніш ими зд ад уться, і сам поклади їм
ціну, яку вваж атим еш за пристойну. Поторгуйся, —
м ені теп ер більш, як колибудь, гроші потрібні. Не
кажучи вж е про д о рогу, що м е н е ж д е, я теп ер на
турец ького святого скидаю сь, а турецькі святі, як
Тобі відом о, на одяг н езередл и ві, вони Іноді a u n a
t u r e l хверцю ю ть. Якби мені по 15 карбованців з а
платили, я був би більш як зад оволен и й , і ці гроші
призначив би на д о р о гу від М оскви д о Рачкєвичів.
Щ е посилаю Тобі »Щ асливого Л овця«
й »Спритного П родавця«. Цим м о л о д ц я м ціну
знаєш . З ал аго д ь , д р у ж е мій, усе ц е н айкращ е
,й найскоріш е, і чекай м ене, Твого щ ирого друга,
у свої теплі обійми.
Ф о р м у й р о з м ір 17 ш тукам м ож на дати о д
накові, це еф е к то в і н е пош кодить, — такі напри
клад, як № 17 »Когак«.
20 трав«я.
С ьогодні тілько відходить пошта, і я д о д аю
щ е дві штуки. Я назвав їх м оли твою за померш их.
Ц е релігійне повіря киргизів. Вони ночами палять
165
вь г. Астрахань
Г-ну С мотрителю Госпиталя
Его В ысокоблагородью
Х ристоф ору М ойсеевичу Е л е н е в у.
Съ п ер ед ач ею Николаю Е ф рем овичу Б а ж е н о в у .
Д умав я Тобі послать в Н овоп етровское у к р і-
пленіе [s ic !] свій ек зем п л яр »Записки о Ю жной
Руси«, а л е і сам щ е д о б р е не начитався тих » З а
писок«, — д у ж е д о б р а книга. М огила, кажуть, ви
дає зб о р н и к наших пісень, — нехай Бог йому по
м агає.
Пиши мені ш виденько, не покидай*) м ене,
д р у ж е мій, б рате мій єдиний. Цілую всім с е р ц е м
Твою стару, Твоїх діточоч.
Порохні, Л итевському і невеличком у Ш ам-
раю і всьом у товариству на Коші [і] за К ош ем д о
б р о го з д о р о в я .
В додатку:
»М оскалева криниця«, »Ч ернець«, »Вечір«.
5 іюня 1857.
1858 р.
100. До гр. Настагії Толстог.
112 січня 1858 р.
Чи вибачите Ви мені, м о я свята заступнице,
за м ою довгу мовчанку? П евне вибачите, коли
я Вам р о зп о вім про причину цієї п ростац ької не-
чемности. 23 грудня отрим ав я Ваш дорогоцінний
лист, а 24-го приїхав д о м е н е з М оскви гість.
190
Таточко з м ам кою
Скрипають лавкою ,
Діточки в запічку:
Годі вам, таточко!
Тричі цілує Тебе Твоя Тетяся.
[В низу:]
В ы сокоблагородн ом у Михайлу С еменовичу
Щ е п к и н у вь М о скві.
Нижній Н овгород
4 Ге нваря 1858.
[На звороті;]
В ы сокоблагородном у Михаилу А л ек сан д р о
вичу М а к с и м о в и ч у . Въ М о ск в і.
116. До Михайла Щ е ти н а .
Ф еврал я З, 1858 г.
Спасибі Тобі, мій д р у ж е єдиний, з а письмо
Твоє і 200 р. грішми. Все це д о б р о получив я о д
н аш ого д о б р о г о друга Н. Б р[илкі1на, которий Тебе
щ и р о цілує і посилає Тобі з О лейниковим кож у
шок. Зноси на д о б р е зд о р о в я .
Не знаю , коли ми з Тобою п обачим ось, бо не
зн аю , чи ш видко О всянников вернеться д о д о м у :
я теп ер у його хазяйную , то мені конечно треб а
його дож и даться. А якщ о він там д овго з а б а
риться, то я не втерплю : п ер ед ам його господу
Б р [и л к і]н у , а сам чкурну в Н ікольське, а з а день
п е р е д тим гарненько напишу Тобі.
О бнім ає 'і цілує Т еб е тричі Твоя і м оя лю бая
Тетяся. Воно, порадивш ись з своїм батьком , поси
лає Тобі свій р еп ер ту а р і услав ія такого с о д е р ж а
ния: 1500 р . в год б ез б ен еф іса, а з б ен еф ісо м
1200 р. і на п е р е їз д д о Х аркова 200 р. А п о їд е воно
в Х арков з б атько м аб о з м атірю . А тим часом воно
согласиться на Твоє условіє, яке Ти скаж еш .
Во імя святого Бога І святого іскуства, по
м о ж и їй, д р у ж е мій великий, вирваться із сього
гнилого Н ижнього. Мені тут аж ж аль дивиться на
неї. По п оводу її бен еф іса написав я невеличку
статейку в газету, котору посилаю Тобі, — прочи
тай та прикинь своє д о неї як е м у д р е слово, та о д
дай перепечатать в »М осковскихъ В ід ом остяхь«.
Д ля наш ої л ю б о ї Тетясі се було б незгірш е.
27 генваря поховали славного старого Улиби-*
ш ева, і не найдеться нікого в Н иж ньому н екролог
йом у написать!,.. Щ е р а з гнилий Нижній Н овгород!
Поцілуй за м е н е б л аго р о д н о го С е р г ія Тимо
ф ееви ч а А ксакова і м ол од и к а М аксимовича. Р [ел -
ні]ну як побачиш , то й її привітай. А Т ебе цілує
М. А. Д [о р о х о ]в а з своєю ч у ж. о ю дитиною . Ці
лує Ґ о л ь і[н ]ск ая і тричі цілує Піунова, а я і лік
тер яю .
200
117. До М. С. Щепкина.
і. Як тую волю на роздоллі,
доля. Тум аном сивим повяла
І колихала, і співала,
Ти не лукавила зо м ною ,
І чари діяла... і я...
Ти другом , братом і сестрою
О, чарівниченько моя!
С ір о м і стала. Ти взяла
М ені ти всюди помагала
М е не м аленького за р у ку
І ссюди, зоренько моя,
І в ш колу хлопця одвела
Ти н е п оро чн о ю сіяла.
Д о пяного дяка 8 науку.
Не помарніла в чужині,-
— Учися, серденько, колись
В далекій неволі,
З нас будуть люди, — ти
У кайданах пишалася,
[сказала,
Як ксіточка в полі.
А я й послухав, і учивсь,
Із казар ли см ер дячої
І вивчився. А ти збрехала,
Ч истою святою
Які з нас люди? Та дарма,
Вилетіла, як пташечка,
М и не лукавили з тобою ,
І п окадо м ною
М и просто йшли, у нас нема
Полинула, заспівала
І йоти кривди за со б о ю !
Тихесенько, миле...
Х о д ім о ж, доленько моя,
М о в ж и ву щ о ю во д о ю
М ій д руж е щирий, нелукавий
Д у ш у окропила.
Х о д ім о дальше, дальш е слава.
І я живу, і надо м н о ю
А слава заповідь моя.
С во е ю Б о ж о ю кр асо ю
Витаєш ти, мій херувим,
II.
Золотокрилий сераф им,
М УЗА. М оя п орад онько святая,
І ти, пречистеє, святеє, М о я ти доле м олодая!
Ти, чадо неба молодеє, Витай зо м но ю уночі,
М е н е ти в пелен/ взяла І вдень, і звечора, і рано.
І геть у поле однесла, Не покидай мене, учи,
і на могилі серед поля. Учи кєлож ними устами
201
9 ф ев р ал я 1858.
Д р у ж е мій єдиний!
Яка о ц е Тобі сорока-б рехуха на хвості при
несла, щ о я тут нічого не роб лю , тількб бенкетую ?
Брехня, єйж ебогу брехня! Та й сам таки подум ай
гарненько, — хто ж нас ш ануватиме, як ми самі
се б е не шануєм? Я ж уж е не хлопець нерозум ний
І о д старости, слава Богу, щ е не одурів, щ об таке
■виробляти, як Ти пишеш. Плюнь, мій гол убе сизий,
на цю п а (с |к у д н у брехню і знай: коли м е н е неволя
і го р е не п о б о р о л о , то сам я не звалю ся. А Тобі
в ели ке-п ревели ке спасибі за щирую лю бов Твою,
мій голубе сизий, мій д р у ж е єдиний. Я аж заплакав
на старість, як прочитав Твоє письм о, полное са
м ой чистой некупленной лю бви. Щ е р а з спасибі
Тобі, м о є се р ц е єдинеє.
Я послав Тобі письмо харковського д и р ек
тора. Тетяся цілує Тебе, як бать{ка] рідного, і п р о
202
В ы сокоблагородном у
Григорію Павловичу
Галагану.
П рилуцкаго у із д а се л о Сокиринці.
214
130. До Іраклгя У скова.
ПЛипня 4, 1858.
Вельмиповаж аний Іраклію О лександровичу!
Нарешті я д о б р ався до П етербургу й д о з а
повітного П авловського. Але П авловське, на ж аль,
нічого д о б р о го не обіцяє. Тричі напротязі одного
тижня побував я в П авловськом у й тричі д ар ем н о
стукав у д вері Вашого чесного та щ е й високобла-
го род н ого ком ісіонера. Він нікого не приймає, бо
д о нього, о крім кредиторів, ніхто не заходить.
Про те, що я в П етербурзі, він довідався від Гене
рал а Бю рно, з яким я теж у П авловськом у зу
стрівся та який м ав н еоб ереж ність про доручення,
щ о Ви мені дали, йому оповісти. А він, як
спритний ш арлатан, догад ався, в чом у справа,
і звелів м е н е не приймати. А зустрівш ись д есь не
н ар о ко м із М арковичем , упевняв його, щ о щ е
зим нім ш ляхом вислав Вам пречудовий ф о т о гр а
фічний апарат з усім п ри ладд ям ; навіть багато
зай вого вислав. П адлю ка, та щ е й неспритна!
Д овіреність Ваша не по ф о р м і написана,
і М ихайло Матвієвич каж е, щ о вона не м о ж е мати
ніякої сили. С пробуйте написати його м атері; вона
м еш кає в П авловськом у, р а зо м із ним, у влас
ном у дом і. З а успіх ручитися не м ож на, а с п р о б у
вати м ож на.
Посилка Ваша сьогодні ж вируш ає. З д ається,
Ви о д ер ж и те все, чого баж али, справно й у най
кращ ій якості, Я посилаю Вам »Губернскіе О ч е р
ки«, листи | К ірєєвського] і Вашу довіреність, а Ви
мені пришліть два чорні смуш ки, за щ о д уж е Вам
дякуватим у, і ад р есуй те Вашу посилку на імя
Л азар ев сько го М ихайла М атвієвича.
В Пітері мені д о б р е покищ о. Кватирюю в са
мій А кад ем ії. товариш і худож ники м е н е полю
били, а н езл і'"'чн і зем ляки м е н е просто на руках
носять. О дним словом , я цілком щасливий.
2 15
1859 р.
15
226
[З б о к у :]
1*60 р.
162. До Платона Симиренка.
С .-П етербурґ, 3 генваря 1860.
З Новим Годом п оздравл яю Вас і весь зав о д
Ваш з м еханическим и м астерским и, з п аровим
м лином , з са д о м і зо всім д о б р о м сущ им коло
Вас. А въ особенности п о зд р авл я ю з Новим Годом
Кондрата М ихайловича, Ф е д о р а Степановича і На-
стасю М ихайловну. Нехай їм Бог шле довгий вік
\ д о б р е зд о р о вя!
Спасибі Вам за Ваше письмо, двічі спасибі
Вам за 1100 карбованців. Я получив їх о д г. Гро-
тина 31 д ек а б р я у ж е минувш ого года. И скренно
б лаго дар ю Вась. 15 або 20 генваря випуститься
книга із ти п оґраф ії і в той ж е ден ь пош лю ться ек
240
25 августа.
Д о б р е я зробив, що позавчора не дописав
сього письма і не послав Тобі: сьогодні я получив
Твоє письмо і бачу, що Ти з Кулішем а ж надто
розф ан тазірували сь. Книгар Кожанчиков сьогодні
259
[На звороті:]
Ея Вьісокоблагородію Н а д е ж д і М ихайловні
З аб іл і.
На углу Малой М іщ ан ской, въ д о м і Аста
ф ьево й.
ж и ве м а д а м С [ о а р ] . Як дознається, то щ об пішов
д о неї та подивився, як там живуть м о ї небоги
Пріся І Ганнуся, та, будьте ласкаві, напишіть мені.
Ще ось що: напишіть мені швиденько в імя
Боже, щ о робиться в самих воскресних школах.
Щ е ось що: скажіть Івану Максимовичу, щ об
він Вам щиро сказав, чи зд о р о в а його жінка і його
чорнявая Ганнуся. Він мені сам не напише — л е
д а щ о , та щ е й старе л едащ о!
Оставайтеся зд ор ові, — нехай Вам Бог по
м агає на все д о б р е !
Іскренній Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
[На звороті:]
Его Благородію Данилу С еменовичу К а м е
нецкому.
Въ типографіи Кулиша.
204. До Варфоломея Шевченка.
2 д ека б р я 1860.
На місці Аркаса в Одесі якийсь Павлов, але
й той Павлов нічого не вдіє б ез оц ього Іваниць-
кого. Перешли йому м о є письмо, та б у д е м о
ждать, щ о з того буде. Д о б р е б Ти зробив, якби
щ е і сам йому написав гарненько. Та це як знаєш,
так і роби. Посилаю Тобі письмо мого великого
приятеля київського, прочитай його та, як будеш
у Києві, зайди в 2-гу ґімназію, спроси квартиру
інспектора Михайла Корнієвича Чалого, поклонися
йому о д м ене, — це він мені пише про м [ а д а м |
С оар. Та зайди щ е до І. М. Сошенка, — Чалий
Тобі скаж е, д е він живе. Вони Тобі порадять, що
робити з Прісею і Ганнусею. Ніколи. Бувай з д о
ровий. Кланяється Тобі Куліш.
205. До Михайла Чалого.
2 д екабря.
Во імя Господа вибачайте мені за те, що
я Вам пишу теп ер коротенько, — єйбогу, ніколи.
П ередайте під розписку книгареві 100 екз. »Коб
заря«, — нехай він п родає його по 1.50 копі[йок]
сь вычетомъ 20 процентовъ за комісію і нехай з а
платить за транспорт. Низенько кланяюсь Вашій
жінці, а купно і Вам. Як зай д е до Вас брат В ар ф о
л о м ей , то привітайте і порадьте, щ о йому зробить
з Прісею і Ганнусею.
Д о м ен е щ одень приходить Орловський.
Здається, з його будуть люди. Бувайте зд орові,
їіехай Вам Бог помага на все д о бре.
Щирий Ваш Т. Ш е в ч е н к о .
Чом ота суча Соха не обізветься до мене?
267
1861 р.
211. До Михайла Чалого.
4 января 1861.
Вельми шануємий зе м л я к мій!
Посилаю Вам на показ 10 екзем п л ярів м о го
Букваря, а із »Конторы Транспортові»« Ви полу
чите 1000 ек зем п л . Д о б р е було б, якби м ож на
269
18
274
НОВОЗНАЙДЕНІ ЛИСТИ.
С. Петербург.
222. Д о Г. Л. Ткаченка.
Спасибі Вам, Григорій Леонтьевич, що Ви таки
не забуваєте того нечепурного Тараса, що колись,
колись-то... та цур йому, минуло, бодай не снилось.
Тепер, слава Богу, і чепурніший, і розумніший —
і щасливіший як перше було. Ви, спасибі Вам, до
мене пишете, щоб я сказав Вам, чи справді Федот
здоров так, як він до Вас пише... здоров. — Далебі,
здоров. Як бугай. А як буде мене слухать, то ще
здор'овіший буде. Щира правда! Я, бачте, хочу його
вивести в люди, як кацап сказав: хочу всьому доб
рому його навчить, сиріч — горілку пить і прочая;
вибачайте, будьте ласкаві, за щиру [мову]. — І
по дій мові бувайте здорові, спасибі за пам’ять і
ласкаве слово.
Т. Шевченко
274 — 1
1 8 4 2 р.
223. До Григорія Квитки-Основ’яненка.
С. Петербург, 28 марта 1842 г.
„Надрюкував, бодай йому очі повилазили” —
отак Ви скажете, як зачнете читать мої Г а й д а -
м а к и ; а що скажете як прочитаєте — не знаю.
Не лайте дуже, коли найдете щонебудь не до ладу,
бо і написано і надрюковано навмання — та я ще
й досі не знаю, чи получили Ви мою У т о п л е н у ,
що я послав Вам через Корсуна, і білети на Г а й
д а м а к и . Коли маєте субскрибентів, то напишіть
до мене швидче, бо вже тілько сто екземплярів
осталось. Та як би Ви не поліновались прислать
мені свої сочиненія, хоч півекземпляра, так на па
м’ять, то велике спасибі Вам сказав би.
Т. Шевченко
Поцілуйте любого Гулака-Артемовського і от
дайте йому книжку, а другу не цілуючи отдайте
Корсуну.
1 8 4 4 р.
З щирою пошаною
маю честь бути
Вашого Превосходительства
Покірний слуга
Т. Шевченко
1844 року
Жовтня 1-го дня
С. - Петербург] І
18 51 р.
ЦЮ вересня
Т. Шевченка^
232. До Михайла Лазаревського та Семена Гу-
лака-Артемовського.
1 8 5 7 р.
233. Д о Івана Клопотовського.
Нижній, 6 ноября 1857.
Други мои искренніе, мои сущіе въ Астрахани,
миръ съ вами во в-Ьки.
Сатана, онъ же и Иванъ Рогожинъ. Нетерпящій
св%та истины и врагъ всякихъ добрыхъ помышле-
ній и намореній нашихъ. Самый сей сатана, кров
ний родич, а може й єдиноутробний брат німець
кий перейшов мені шлях въ Нижнемъ Нові-городЬ
і не допустив мене, німецький син, до столиці. По-
лиція, родная сестра Ивана Рогожина, остановила
мене в Нижнем і до вчорашнього дня сама не знала,
для чого вона мене остановила, а вчора формально
объявила мн1э, что я нахожусь подъ ее еекретнымъ
материнскимъ надзоромъ и что мені свыше воспре
щено жить и даже переїзжать через столиці. Так
от що мені наробив враг рода челов'Ьческаго Иванъ
Рогожинъ! А я недотепний забув на той час надіть
на себе христообразную амуницію, а то б нічого
сего не було. Розумний лях по шкоді.
Тепер так думаю зробить. Проживу зиму тут
з добрими людьми, а весною, як Бог поможе, з
моїм капітаном Кишкиним попливу внизъ по ма-
тушкіз по ВолгЬ, і буду собі рисовать ее прекрасные
берега. Та, може, ще раз уночі підемо з Незабутов-
ським подъ предводительствомъ Ивана Рогожина
й щирого друга його Перфіла шукать сестер мило-
сердія, щоб змилосердилися. Дай-то Боже! Я буду
сердечно радий, побачивши вас здорових, веселих
і щирих друзей моїх.
2 7 4 — 11
1 8 5 8 р.
234. До Сергія Аксакова.
^Шановний і вельмиповажаний Сергію Тимо-
фійовичу.
Не находжу слів сказать Вам мою подяку за
Ваш милий дарунок, за Вашу щиру сердечну до
мене увагу. Я давно вже та кілька разів прочитав
Ваш гарний твір, але тепер я читаю його знов>
й читаю з такою високою насолодою, з якою най-
ніжніший коханець читає лист своєї обоготворю-
ваної любки. Дякую Вам, багато й пребагато разів
дякую Вам за цю високу сердечну насолоду.
274 — 12
1 8 6 0 р.
236. До Данила Каменецького.
Данило Семенович.
Подателю сего дайте 10 книжок К о б з а р я .
6 февраля 1860.
274— 14
237. До А. Болдина.
1860, 5 ноября, С-П.бурґ
Вельми і вельми шануемий добродію ласкавий!
Ми з вами, неначе і не бачились у цім смердячім
Петрограді, Цією зимою, може, як Бог поможе,
побачимось в Харкові. А як же не поможе, то я
пришлю вам 50 або 100 екземплярів свого К о б
з а р я , а ви передайте на комісію під час ярмарки
харковським книгарням. Напишіть мені, будьте
ласкаві, швиденько, чи можна буде так зробить?
А покищо нехай вам Бог помагає на все добре.
Щирий Ваш Т. Шевченко
Що роблять ваші воскресні школи?
ПР ИМІ ТКИ
Л ИСТ Ч. 5. А д р е са т листа М и к и т а Ш е в ч е н к о —
рідний старший б рат поета. Народився 28. V. 1811 р., помер
десь у 70 рр. Був теслею і стельмахом. П р о нього Ш -ко
згадує в повісті »Княгиня« (див. за покаж чиком імен у т,
VI! ). Початок листа свідчить про те, щ о цей лист до Микити
не був перший: поет уж е писав раз до д ом у » б і л ь ш я к
п і в т о р а р о к у « перед тим, себто після свого визво
лення з кріпацтва, повідомляючи, очевидно, свою рід ню про
ц ю подію, щ о сталася 22. IV. 1838 р., але той лист не збе
рігся. — » Т в о г о я л и х а не в о з ь м у н а с е б е « ...
Звичайно, тоді Ш -ко том у л и х о в і , про яке тут мова
(себто невільницько-кріпацьком у станові рідні), зарадити не
міг, але пізніше, в 1843— 1844 рр., перейнявся був д ум ко ю
п ро визволення з кріпацтва братів та сестер, м аю чи намір
обернути на їх викуп з неволі прибуток з видаваної ним
»Ж ивописной Украины^; бажання цього він не здійснив, бо
на це потрібні були великі гроші, а »Живоп. Украйна« при
бутків не дала, і видання це припинилося. Кн. Варвара Рєп
ніне зібрала щ ось коло 800 карб., але слуш но писала
Ш -кові, щ о це »крапля в морі«. Бачучи труднощ і, що стали
иа шляху д о здійснення зад ум аного ним діла, Ш -ко охол о
нув до нього, і кн. Рєпніна навіть нарікала за це но поета.
Поновив він цю справу по повороті з заслання і 1860 р., за
д о п о м о го ю Російськ. Т-ва Літераторів та Учених (т. зв. »Ли
тературны й Ф ондъ») і визволив братів М икиту й Йосипа та
сестру Ярину, але без ґрунтів. П р о це див. у листі ч. 181 та
в примітках до нього. — » В ж е д у ж е д а в н о , я к м и
з Т о б о ю б а ч и л и с ь « — тоді минуло вже 10 років, як
Тараса взяли д о панського двору, і він виїхав з паном
з У країни (182? р.). — > » М о ж е і п о б а ч и м о с ь « — це
збулося аж через 4 роки, б о Ш -ко вперш е після розлуки
з рід нею відвідав Керелівку аж літом 1843 р. — »Учуся
м а л ю в а т ь « — Ш -к о тоді вже другий рік був учнем П е
те р б ур зьк о ї А к ад е м ії Мистецтв. — »Коли трапиться,
заробляю г р о ш і « . Гроші тоді Тарас заробляв пере
важно м алю ванням портретів (пор. стор. 67 в т. VI наш.
вид.), Зн аєм о п ро писані, очевидно, на замовлення пор-
278 До с тор. 11— 12
Я р и н у і М а р у с ю , к о л и ж и в е « . . . Й о с и п був м о
л одш им б р атом поета (народ. 1821 р.}. П оет згадує його
теж у листах д о свого свояка В арф олом ея Ш евченка
1859——1860 pp. (див. у цьом у томі за покаж чиком імен) —
Сестра Катерина була ста р ш о ю за поета років на
8— 9. Року 1823-го пішла зам іж за А нто на Красицького б су
сіднє село Зел ену Д іб р ову, щ о належало не Енґельгардтам,
а гр. Браницьким (від 1830 p.). Рідні внуки ї ї м истець-маляр
Ф отій Красицький у Києві та Сем ен Красицький у Львові
живуть і досі. Коли Ш -ко на восьм ом у році життя втратив
матір, сестра Катерина була найд о р о ж чо ю для нього істо-
тою . Д о неї в Зелену втікав Тарас від лихої мачухи. Теплі
згадки поете про неї читач знайде в повісті »Княгиня« (т.
V II наш. вид.). П оет називав ї ї »незабутньою сестрою «
280 До с т о р. 12
листувався ( » в і н з н а с , д е я ж и в у « , » п о п р о с и , щ о б
і в і н н а п и с а в д о м е н е«). Ці згадки підтвердж ую ть
правдивість записаного Ю . Талько-Гринцевичем оповідання
небож а поета Петра, щ о Дим овський »був добрий чоловік«.
П етр о оповідав теж, щ о від Д им овського Тарас здобув
перш і початки елем ентарної «ауки. Знаю чи, щ о Ш -ко вчився
в сільській церковній школі, треба припускати, щ о Д и м о в
ський, мабуть пізніше, помагав Тарасові доповнити св ою
освіту. Б езум овно це він, пізнавшися на м алярськом у та
ланті Ш-ка, піддав панові думку вчити Тараса на »кімнат
ного маляра«. В світлі цих згадок сам ого Ш -ка та споминів
його небожа Петра роля Д им овського, як її представив
Гь. Хоткевич в своєм у ром ані з життя Ш -ка »Сімя ґеніїв«,
освітлена тенденційно: там Дим овський виступає, як л ю
дина брутальна (див. у »Назустріч«, ч. 6, 1935 р.). Д- був
старий кавалер, лю бив д обре пожити й помер у великій
нуж ді в богадільні при лисянському костелі 1860 р. На жаль,
з листування поета з Д им овським нічого не збереглося. —
ЛИСТ Ч. 2. »А м а л я р о в і п о г а н о м у с к а ж и : к о л и
ві н не с х а м е н е т ь с я , то опиниться там, де
й о м у і н е с н и л о с ь«. »М аляр поганий« — це Ф . Бойко,
чоловік Ярини; він пиячив і бив свою жінку. Пояснення
конкретного змісту Ш евченкової загрози знаходим о в ін
ш о м у листі поета до Варф олом ея Ш евченка: »Як він
[Б о й ко ] не перестане пити та бити сестру, то, єйжебогу,
п і д е в с а л д а т и«. Цитату цю навів М. Чалий у своїй
б іо гр а ф ії Ш-ка, але до нас лист цей не дійшов. Знаю чи
добрість Ш е вче н кової вдачі, м о ж н а на підставі цієї загрози
судити, як о бур ю вал а поета поведінка швагра. — І в а н
Ф е д ь о р к а , керелівчанин, сусіда Шевченків. В той час
мав 22 роки, отже хоч і був на 4 роки м олодш ий за Ш-ка,
але, очевидно, товариш ував із поетом за його дитячих л іт.—
ЛИСТ Ч. 3. Збереглися тільки 2 листи Ш -ка до українського
письменника Г р и г о р і я К в і т к и (1778— 1843), щ о яисав
під псевдонімом Грицька Основяненка, та 4 листи Квітки до
Ш-ка. З листування обох письменників видно, щ о Ш -ко
написав до Квітки 6 листів, але певно їх було більше. О с о
бисто вони ніколи не познайомилися. П р о Ш -ка, як поета,
вперше довідався Квітка в листопаді 1838 р. з листа Є- Гре
бінки: »А щ е тут є у мене один земляк Ш., — щ о то за за
взятий писати вірші, то нехай йому сей та той І Як щ о на
пише, тільки цмокни та вдарь рукам и об поли! Він м ені дав
гарних стихів на Збірник«. Зб ір н и ко м тим був альманах
»Ластівка« (див. у т. Ill В. Д о ро ш е нка: »Перш і українські
альманахи«), В 1839 р. Гребінка вдруге повідом ляє Квітку,
282 До с т о р. 16— 17
і'
284 Д о с т о p. 19—20
у т. V в »Документах«). — » Х т о д о т п о ї х а в с л у ж и т ь
Б о г у і г о с у д а р ю « . . , c e ö to на держ авну служ бу; не
знаємо, чи дістав її в Києві, куди виїхав з Петербургу, але
від 1844 р. був учителем рисунків у Полтавській Гімназії,
Ткаченко р азо м із Ш -к о м був учнем-челядником іде в м ай
стра Ш иряева і р а зо м із поетом м еш кав у »хазяїна« на
горищ і. М ож ливо, щ о Ш -ко, визволившись із кріпацтва, пе
ретягнув до А к ад е м ії й свого товариша. П р о те, щ о Тка*
ченкаї звязувала з Ш -ко м спільна недоля ще з хлопячих
літ, ніхто з біограф ів ніде не згадував досі. П р о це див.
у забутих споминах І. К. Зайцева (»Русская Старина«, II,
1887 p.). В 1860— 61 pp. Ш -к о відновив із Ткаченком відно
сини, діяльно листуючись. — Г у л а к — це знаменитий ар-
тист-співак, соліст П е те р б ур зько ї опери, С ем ен Г у л а к -
Артемовський. Познайом ився Ш -ко з Гулаком або
щ е 1839 p., коли цей уперш е 'приїхав до Петербургу, або
вже в 1842 p., коли повернувся зза кордону. П р о його арти
стичну й літературну діяльність див. далі в примітці д о ли
ста ч. 8. — » Н у , т а н е х а й с т а р а в я з н е , — б і л ь ш а
м я с а б у д е « , Це не прислівя, а очевидно якийсь дотеп
із народиього анекдоту, якого, на жаль, не знаємо, а тому
не м о ж е м о й дотепу цього пояснити. Вже П. Куліш радив
Ш -кові викинути з »Гайдамаків« це »темне прислівя« (див.
лист Куліша на стор, 242 в III т. »Творів« Ш -ка вид. ВУАН .
П ер. теж стор. 82, ряд. 1049 в т. ] наш. вид.). — » Ч о р н о
морський побит у Ц е н з у р и ом у Комітеті«
і дальші рядки п р о цензурну справу з цією пєсою — історія
неясна: П. Рулін усталив, щ о »Чорном орський побит« зовсім
не був тоді в ц ензурі: дозвіл на нього вийшов аж геть піз
ніше, вже після смерти Кухаренка. Д одатковий д озвіл т е-
а тральної ц е н з у р и — теж був обовязковий: без
нього не м ож на було виставляти ж ад но ї пєси, бо згідно
з приписами м ож на було тоді виставляти лише ті п е с и , щ о
були вміщені в спеціальном у реєстрі, видаваному М іністер
ством Освіти. Тому дальша згадка Ш -ка в листі ч. 10 про те,
щ о »Ч орном орський побит« » в и й ш о в із цензури
так, як т р е б а « та щ о театральном у цензорові » н е
т р е б а п і д п и с у в а т ь с я « видається П. Рулінові непоро
зумінням. Проте Кухаренко 25. V. 1845 р. писав Ш -кові:
»Таганрозька трупа грає мій Побит«, хоча в реєстрах пєс,
щ о їх висилали з Таганрога до П етербургу на дозвіл, »По
биту« нема. (Про це в т. Ill »Творів« вид. ВУАН, стор. 395—
397). — П р о ц е н з о р а К о р с а к о в а див. нижче в прим,
до листа ч. 9. — П р о п о е м у » С л і п а я « див. у т. V наш.
вид. Там теж висвітлена й історія сп роб Ш -ка писати поезії
288 Д о с г о.р. 21—23
»Тризны«. — »Д о б р и м я н г о л о м « Ш евченка й од но ю
з »святих, щ о існують н а з е м л і«, й була для
Ш -ка княжна Варвара. Згадку про д о б р о го янгола треба
зсязати з епізодом , п р о який оповіла кн. Рєпніна. Раз у Яго-
тині після ж вавої товариської р озм ови заламувала м о в
чанка. »Д обрий янгол пролетів« — сказав Ш евченко й, на
репліку княжни: »Ви вмієте розм овляти з янголами, р о зк а
жіть же нам, щ о вони Вам говорять«, написав експром том
де поеми »Тризна« присвяту, в якій так звернувся до
княж ни:
Вашъ д о б р ы й а н г е л ъ о с ін и л ь
М еня беземертными крылами
И тихоструйными р іч а м и
М ечты о р а і пробудилъ.
Андрій Лизогуб.
М І С Я Ц І Я О П И Н И В С Я в Орській кріпості« —
арештували LLl-ка 5. IV, д о О р е н б у р гу він прибув 9. VI, а до
О р с ь к о ї кріпости його привезено 23. VI. — » Я к т о й м о
скаль, що змалював Кузьма Трохимович«
і далі — тут Ш -ко порівню є свою незграбну салдатську ф і
гуру з описаним Гр. К віткою -О сновяненком в оповіданні
»Сзлдацький патрет« портретом -пугалом , щ о його нам а
лював »скусний м аляр« Кузьма Трохимович »панові, щ о
дуж е кохався в огородах«: »О тж е ж то і зм алю вав він сал-
дс.та... щ о й живий не буде такий бридкий, як то був нам а
льований: пикатий, м ордатий та ще з здоровенними вусами,
щ о не тільки горобцеві, та й чоловікові страшний. М ундєр
на ньом у лепський, ґудзиками позащ ипуваний, щ о аж сяє.
А о р уж ж о ? Так погибель його зна, як то живо списав! О т
так, бачиться, і стрельне, щ о й присту питись страш но!
А як задивишся на нього, так, бачиться; вже й ворушиться,
і усом морга, і ногами дрига, — таки так і дум аєш : от по
біжить... от битиметь! Так то скусно був намальований« (пор.
ще лист до Козачковського, ч. 49, до С. А р те м овського ч. 53
та до кн. Рєпніної ч. 26, де Ш -ко теж м алю є свій »салдаць-
кий патрет«). — » П о з а б и р а в г р о ш и к и т а й ш м о р
г н у в з а У р а л « . А р е ш т переш кодив Ш -кові скінчити іи -
дання »Живоп. Украины«. Передплатники скаржилися ґен.-
ґуб. М. Д о л го р у ко ву (канцелярія якого, як знаєм о вже,
приймала передплату), щ о не од ер ж ую ть видання. На це їм
канцелярія відповіла, щ о видавець »за р озпоряд ж енням
уряду невідом о куди засланий«. — » Т е п е р м е н і с т р о
ж а й ш е з а п р е щ е н о п и с а т ь і р и с у в а т ь (о к р о
м е п и с е м ) « . . . Д о конф ірм ації, як о ю Ш -ко був б е зте р
м іново відданий у салдати, цар М ико л а І власноручно д о
писав : »П о д ь с т р о ж а й ш е й н а д з о р ъ с ъ з а п р е
щ ен іемъ писать и р и с о в а т ь«. Ш -ко дум ав (як
і його військові начальники), щ о йом у заб о р он е н о м алю вать
та займатися л ітературною працею. Гр. О р л о в у своєму
»докладі« (проекті конф ір м ац ії) пропонував цареві лише
встановити над Ш -ко м догляд, щ о б »огь него, ни подъ ка-
кимъ видомъ, не могло выходить возмутительныхъ и пас-
кеильны хъ сочиненій«. Листи писати поетові було ніби
вільно. Але 1850 р., коли його знов заареш тували в О р е н
бурзі з доносу одного оф іцера, то слідчий суддя полк
Чигирь допитував Ш-ка, від кого він дістав дозвіл писати
листи, а гр. О р л о в, роблячи кн. Рєпніній догану за зносини
з поетом, писав їй, щ о йом у відомо, що княжна отримувала
від Ш -ка листи, хоча »рядовом у се м у высочайше воспре
щ ено писать«. Навіть начальника пошти в Кріпості Орській
310 До с т о р. 38
...Друже-брате,
Щ е прийде ніч в см ердячу хату
Щ е прийдуть думи...
Яків Кухаренко
Михайло Лазаревський
п о р тр е т р об ота Т , Ш евченка.
П а н те л е й м о н К у л іш
П о р тр ет олійним и фарбами, нам альований Т . Ш евченком 1843 або 184? р .
LLi-ко сам жив тоді вір о ю в те, що нова ера принесе зміни
на кращ е в політичному й гром адськом у житті. Цікаво, щ о
він сам, зустрівш ись із сином б. свого дідича м олод им Ен-
ґельгардтом, записав у щоденнику: »Забуття минулому,
м ир і л ю бов сучасному«. Щ о до І в а н а А к с а к о в а (про
якого докладніш е в т.\Х), то LLI-ко в ньому невдовзі р о зч а
рувався. (Пор. л. ч. 135 та примітку до нього). — ЛИСТ
Ч. 128. Г р и ц ь Ч е с т а х і в с ь к и й (народ. 1820 р.) —
скром ний мистець-маляр, урядовець-рисувальник Капітули
О р д е р ів у Петербурзі. З ним, як із щирим українським
патріотом, LU-ко зар аз по приїзді до П етербургу дуж е збл и
зився. (Честахівський чудово співав укр, пісні), Він заграв
р а зо м з Варф олом еем Ш евченком ріш аю чу р о л ю в справі
вибору місця для могили поета під Каневом — »як бажала
поетова душа безсмертна«, як він казав. Тлінні останки
Ш -ка він перевіз на У кр а їн у р а зо м із Ол. Лазаревським. П і
сля похорону досить довго залишався під Каневом і пр ова
див національну агітацію серед селян, щ о збиралися тися
чами коло могили поета. Ген. Губернатор порадив йом у по
вернутись до Петербургу. Він залишив цікаві м ем уари про
п охорон Ш -ка та про його відгуки (див. у т. XVI). З р о б и в
чимало й для збереж ення й упорядкування м истецької
спадщини Ш-ка, — ЛИСТ Ч. 129. В своєму селі С о к и р и н -
ц я х, де був один із найкращих в Европі парк, Галаган збу
дував дім в старом у укр. стилі. Ц ю »панську вигадку« хва
лив Ш -к о (див. у »Ж урналі« під 19. IV, 57 p.). — Ів. Ів. С о
к о л о в — рос. маляр (про нього .в т. X). — П а в л у с ь —
син Григорія Галагана; помер у 1869 р. на 16 році життя.
Батько його заснував у Києві »Колегію ім. Павла Галагана»
— серед ню школу з б ур с о ю і пож ертвував капітал на 30
стипендій для незам ож них учнів. — ЛИСТ Ч. 130. Історії
з К і р є є в с ь к и м — .не коментуємо, бо вона нічого не
Дає для б іо гр аф ії (поета, крім того, що, свідчить про те, щ о
Ш -ко завж ди виконував дане слово. — »Губернскіе
О ч е р к и « — сатиричний твір рос. письменника М. Є. С ал-
тикова-Щ едрина (див. під 5. IX у »Журналі«). — Мер
л у ш к и (Гатунок каїракуля) потрібні були Ш -кові для шашки,
в якій він потім і ф отограф увався, й себе змальовував. —
»К в а т и р ю ю в с а м і й А к а д е м і ї « — спочатку Ш -ко
спинився у М. Лазаревського, а на початку червня 1858 р.
перенісся до будинку А к ад е м ії до маленьких двох кімнаток
(одна на антресолях), де й умер. — Байки К р ил о ва
Ш -ко хотів подарувати Н аталії Усковій. — ЛИСТ Ч. 131. П р о
те, щ о с к а з а в С. А ксаков Ш -кові про його повісті, див.
у т. VI на стор. 303— 304. — П р о результати, яких досягнув
366 До с т о p. 216— 219
у Лазаревських. — »У
Кочубеєвих доб-
р в х« — селі 3 г у р о »-
ц і (10.000 десятин) Ш.
хотів був улаштувати
Варф олом ея управите
лем. — Вольський
Вітольд — шляхтич, у7
правитель м еж иріцько-
го маєтку пана П арчев-
ського. Як свідок у спра
ві, за яку заареш тували
Ш -ка, повівся шляхетно.
Ш~ко ставився до нього
з симпатією й довіррям.
П р о нього далі в листах
до Варф олом ея. Під
Конотопом був ху
тір Лазаревських Гиряв-
ка. — ЛИСТ Ч. 1ІЗ.
У школі » Т о р г о в а г о
М о р е п л а в а н і я і мав
»притокмити« В ар
ф олом ей своїх синів: Варфоломей Шевченко
Каленика й Андрія. П р о
них буде далі. — Д з е н -
д з е н о в с ь к о г о , Ли
п о м а к а й полковника Ґ р у д з и н с ь к о г о (поляків) Ш.
пізнав, коли був у Варф олом ея в Корсуні. — »М а л е н ь к а
к н и ж е ч к а « — це »невільницька поезія« Ш -ка (1847— 50
р оків — див. у т. 111). Звертаю чи її поетові, Варф олом ей пи
сав: »неначе там занадто багато ж алоби [скарги] за себе...
якби воно не все зараз [разом,]... але то неначе з лиш кою
вже розливається жовч«. Ш -ко з цим згодився (див. лист
ч. 158). — »М є н і р о з р і ш е н о д р у к у в а т и « — це
був момент, коли цензор Палаузов проглянув уж е по езії
Ш-ка, але вони пішли щ е до другого цензора (див. стор.
243 в І т.). Ш -ко виявив тут свій оптим ізм . — Р у з я (або
Пріся) -— Евфросинія, старша дочка В арф олом ея; за чол о
віком — К орде-Вєлегорська; з усіх дітей Варф олом ея Ш -ко
найбільше її любив. П одарований їй поетом »Р о б і н з о н
К р у з о« згорів потім р а зо м з іншими подарунками під час
п о ж ар у в м астку її батька в Радом иськом у повіті. П ом ерла
вона десь у 1904— 5 р. Д о чк а її Олександра була пе р ш ою
ж інкою знаного рос. письменника Л. Андреева. — ЛИСТ
372 До с т о р. 232— 234
ПОПРАВКИ І ДОПОВНЕННЯ д о о с н о в н о г о
ТЕКСТУ ЛИСТІВ
ПОКАЖЧИК ІМЕН
Авдотя, няня — 206, 362 А ртем овська-Гул ак Варвара —
Аґата, Аґа.та Ом елянівна — 86
див. Ускова Аґата. А р тем овська-Гул ак Ол., її доч
А д ольф інка — 43 ка — 137
Айвазовський Іе. — 212, 364 А р тем овська-Гулак О л. їв. —
А ксако в С. Т. — 191, 195, 199, 74, 86, 229, 327, 369
200, 202, 208, 211, 215, 216, Артем овський-Гулак П етр о —
219, 220, 228, 361, 362, 364, 283, 351
365, 373 Артем овський-Гулак Семен —
А к сако в 1в. С — 212, 364, 367 19, 20, 22, 26, 33, 72, 74, 85,
Ал е ксан д ер Іванович — див. 88, 89 135, 136, 139, 140, 145,
Герцен А. 159, 161, 166, 172, 174, 176,
Александ ра — див. А р те м о в- 178, 184, 188, 207, 208, 209,
ська Ол., дочка. 210, 284, 287, 288, 289, 309,
А л ексан д р а Івановна — див. 326, 327, 329, 346, 347, 357
А ртем овська-Гул ак Ол. Астаф ьева — 261
Александ ра М ихайловна — Бабст — 219, 367
див. Кулішева О. М . Баж анов Мик. Єф р . — 168, 354
Александра йський М. С. — 53, Бажанови — 215
321 Бальмен-де Яків, граф — 29,
Алексій Сергієвич, граф — 285, 286, 296
див. Уваров Ол. С., гр. Бальмени де, графи — 289
Андреев Л. ■— 371 Балі'нський — 332
Андреева Ол. — 371 Бартенев П. І. — 210, 364
Андрієвський В. — 233, 370, 371 Бахус — 27
А нд р ій Іванович — див. Л и зо Беатріче — 147
губ А. I. Бекетов В. — 265, 382
А [н д р ій ] Н [икол аєвич] — Беклєміш ев — 342
див. М аркевич А. Беклін — 339
А н д р ій ко — див. Ш евченко А. Бер-ф он Ернест, — 90, 92, 104,
Анненков І. О. — 210, 364 333, 340, 349
Антін — див. Красицький А. Беранж е — 196, 206
А нтіп о в — 343 Беренш там В. — 301
Антиненко А. — 300 Бетговен — 185
А нтон ов — 117, 121 Бєлінський В. — 290
Антонович Д. — 283 Бєліцький М. — 332
Антонович П. — 271, 272, 384 Білінський — 161, 332, 336, 348
А п о л л о н — 136, 203, 274 Білозер Василь — див. Біло-
А п о л л о н Николаевич — див. зерський В.
М о кр и ц ьки й А. М . Білозерський М. Д. — 160, 352
Апрелєв — 278 Білозерська Надія — див, З а
А р е й — 128 біла Надія Мих.
А р к ад ій — див. Венґж инов- Білозерська О л ександра —
ський А. див. Кулішева О.
А р к а с М . — 266, 382 Білозерський В. — 37, 92, 177,
Арсеній, м итроп. — 269, 383 228, 250, 262, 263, 303, 305,
393
З М І С Т
Передмова »
Листи Т. Шевченка 9
Новознайдені листи Т, Шевченка 274
Примітки 275
Примітки до тексту листів 385
Абетковий покажчик листів Т.Шевченка 390
Покажчик імен 392