Лекція 3.

➢ Потенціальна енергія деформації стержня при розтязі.

➢ Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску.
➢ Робота руйнування зразка.
➢ Небезпечні та допустимі напруження.

1
 Потенціальна енергія деформації стержня при розтязі

Зовнішні сили, прикладені до пружного тіла, здійснюють роботу (А).

У результаті цієї роботи: накопичується потенціальна енергія деформованого
тіла (П); здійснюється передача швидкості масі тіла, тобто, вона перетворюється в
кінетичну енергію, теплову тощо.
Якщо навантаження здійснюється повільно, швидкість переміщення мас тіла
буде дуже малою. Такий процес навантаження називається статичним. Тіло в будь-
який момент часу знаходиться в рівновазі. В цьому випадку А = П, і робота зовнішніх
сил цілком перетвориться в потенціальну енергію деформації. Крім кінетичної
енергії також нехтують тепловою та іншими видами енергії.
При розвантаженні тіла за рахунок накопиченої потенціальної енергії
виконується робота.
Таким чином, пружне тіло є акумулятором енергії. Ця властивість пружних тіл
широко використовується в заводних пружинах годинникових механізмів і в різних
пружних амортизувальних елементах (ресори, пружини, торсіонні вали тощо).

2
Потенціальна енергія деформації стержня при розтязі

Процес деформації можна

уявити як послідовність
нескінченно малих збільшень
подовження d(∆l), викликаних
зростанням сили Р. Елементарна
робота при цьому дорівнює:
dA=P(t) d(∆l).

l P
P (t )l l 0
A =  P(t) d( l) . Оскільки l (t ) = , то A=  PdP або
0
EF EF 0
lP 2
A=
2 EF
Pl 1
Або з урахуванням l = : A = Pl (це площа трикутника ОВС)
EF 2
l 2 l
або A= EF (оскільки P = EF ). 3
2l l
 Потенціальна енергія деформації стержня при розтязі
Зауваження 1: Якби між силою і переміщенням не було б прямої пропорційності, то
замість коефіцієнта ½ був би отриманий якийсь інший коефіцієнт. Зокрема, при постійній
силі він дорівнює 1.
Зауваження 2: Якщо поздовжня сила N змінюється уздовж осі стержня, то потенціальна
енергія пружної деформації повинна визначатися підсумовуванням по ділянках dz. Для
елементарної ділянки

N 2 ( z ) dz
dA =
2 EF ( z )
Для всього стержня:
l
N 2 ( z ) dz
A=
0
2 EF ( z )

Потенціальна енергія деформації пропорційна

квадрату поздовжньої сили, тому завжди додатна.

4
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску

При розв’язанні задач на розтяг (стиск) потрібно мати дані про механічні
властивості матеріалу, тобто його міцність, пластичність, твердість, а також
значення пружних постійних – модуля пружності Е і коефіцієнта Пуассона.
Важливими також є значення показників, що характеризують здатність матеріалу
пластично деформуватися, протистояти дії високих (низьких температур),
працювати при змінних навантаженнях тощо.
Для отримання цих даних проводять механічні випробування.
За характером навантаження розрізняють випробування статичні, динамічні і
випробування при змінних напруженнях.
По виду деформації розрізняють випробування на розтяг, стиск, зріз, кручення,
згин. Рідше проводять випробування при складному навантаженні, наприклад, на
спільну дію згину і кручення.
Випробування проводять на спеціальних машинах. Для вимірювання деформацій
застосовують тензометри, які мають високу чутливість.

5
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску

Випробування на розтяг є основними і

найбільш поширеними, оскільки з їх допомогою
вдається отримати найбільш важливі
характеристики матеріалу.
Для випробування на розтяг
використовують спеціально виготовлені зразки,
основною властивістю яких є наявність
посилених місць захвату і плавного переходу до
порівняно вузької ослабленою робочої частини.

Характерними розмірами зразків є:

довжина розрахункової частини l0, де
реалізується однорідний напружений
стан матеріалу, і діаметр d o (для
циліндричних зразків) або діаметр
рівновеликого кола 𝑑0 = 1,13 𝐴0 (для
плоских зразків).
6
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску

При випробуваннях на стиснення використовують короткі циліндричні

зразки, висота яких перевищує розміри поперечного перерізу не більше, ніж в 2
рази (при великій висоті стиснення супроводжується викривленням зразка).

Основним завданням випробування розтяг (стиск) є побудова діаграм

розтягу, тобто залежності між силою, що розтягує зразок, і його видовженням.

7
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску

Діаграма розтягу

а) маловуглицева сталь б) дюралюміній (чавун)

Пластичні матеріали Крихкі

8
Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску
Умовна діаграма напружень

Для кількісної оцінки механічних

властивостей матеріалу зазвичай
будують діаграму розтягу в
координатах σ і ε, розділивши
ординати на F 0 і абсциси на l0, де F 0 і l0 –
відповідно площа поперечного перерізу і
розрахункова довжина зразка до
навантаження. Оскільки ці величини
постійні, то діаграма напружень має той же
вигляд, що і діаграма розтягу, але
характеризує вже не властивості зразка, а
властивості матеріалу.

9
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску
OA – зона пружності, де матеріал підпорядковується закону
Гука; 𝝈пц – границя пропорційності – найбільше напруження, до
якого матеріал підпорядковується закону Гука;
- між точками А і B лежить точка, до якої матеріал можна
вважати пружним, тобто якщо з неї розвантажити зразок, то знову
опинимося в т. О;
BC – зона загальної текучості (площинка текучості). ЇЇ
наявність для металів не є характерною. У більшості випадків її
B немає;
о
𝝈т – границя текучості – напруження, при якому відбувається
зростання деформації без помітного збільшення навантаження (або
умовно – величина напруження, при якому залишкова деформація
дорівнює 0,2% - для матеріалів без вираженої площинки текучості).
CD – зона зміцнення, в якій на зразку утворюється місцеве
звуження (шийка); місце майбутнього розриву намічається ще при
загальній текучості і виявляється по найбільш інтенсивному
підвищенню температури зразка. По мірі розтягування зразка
товщина шийки продовжує зменшуватися. У точці С сила досягає
максимуму; границя міцності (тимчасовий опір) – відношення
Pmax
 пчр = максимальної сили, яку здатний витримати зразок, до його початкової
F0 площі поперечного перерізу;
Подальше видовження зразка відбувається зі зменшенням
Pmax сили, хоча середнє напруження в поперечному перерізі шийки
 ( и ) пчр =
Fш зростає. Подовження зразка в цьому випадку носить місцевий
характер, ділянка DK – зона місцевої текучості. Точка К відповідає
руйнуванню зразка. 10
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску

Якщо зразок, не доводячи до руйнування,

розвантажити (точка М), то залежність між
М напруженням і деформацією буде виражатися
прямою МL, паралельною ОА. Однак, при
розвантаженні деформація повністю не зникне.
Вона зменшиться на величину пружної
частини. ОL є залишковою (або пластичною)
деформацією.
𝜀 = 𝜀 (𝑝) + 𝜀 (𝑒) .

L
Якщо зразок був навантажений в межах ділянки ОА
і потім розвантажений, то деформація буде чисто
пружною і залишкова деформація буде рівна 0.

➢ При повторному навантаженні зразка діаграма розтягу прийме вигляд прямої LМ і далі
кривої МDК, як ніби проміжного розвантаження не було. Таким чином, вигляд діаграми для
одного і того ж матеріалу залежить від ступеня початкового навантаження (витяжки), а
саме навантаження виступає тепер в ролі технологічної операції.
11
Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску
➢ Оскільки LK набагато більше ОА, отже, в результаті
попередньої витяжки матеріал набуває здатності сприймати
без залишкових деформацій великі навантаження. Явище
підвищення пружних властивостей матеріалу в результаті
попереднього пластичного деформування носить назву наклепу і
широко використовується в техніці (дроти, ланцюги, троси часто
піддаються попередній витяжці силами, перевищують робочі, з
тим, щоб уникнути залишкових деформацій в подальшому). У
деяких випадках явище наклепу виявляється небажаним, як,
наприклад, в процесі штампування багатьох тонкостінних
деталей. У цьому випадку для того, щоб уникнути розриву листа,
витяжку роблять в декілька етапів. Перед черговою операцією
витяжки деталь піддають відпалу, в результаті якого наклеп
знімається.
➢ Ефект Баушінгера – зниження границь пропорційності,
пружності і текучості матеріалів в результаті зміни знаку
навантаження, якщо первісне навантаження викликало наявність
пластичних деформацій. Метал, підданий слабкій пластичній
деформації навантаженням одного знаку, виявляє при зміні знаку
навантаження знижений опір початковим пластичним
12
деформаціям.
 Механічні властивості матеріалів при розтязі і стиску
➢ Здатність матеріалів отримувати залишкові деформації має назву пластичності.
➢ Протилежною властивістю пластичності є властивість крихкості, тобто здатність
матеріалу руйнуватися без утворення помітних залишкових деформацій. Матеріал, що
володіє цією властивістю, називається крихким. До крихких матеріалів відносяться
чавун, високовуглецева сталь, скло, цегла, бетон, природні камені.
➢ Пластичні матеріали руйнуються при максимальних деформаціях 20-30%, крихкі - 1%.
Крихкі матеріали набагато краще працюють на стиск.
➢ Великий вплив на прояв властивостей матеріалів чинить швидкість навантаження і
температура. При високошвидкісному навантаженні різкіше виявляються
властивості крихкості, а при повільному навантаженні - властивості
пластичності. Наприклад, крихке скло здатне при тривалому впливі навантаження в
умовах нормальної температури (+ 20оС) проявляє пластичні властивості. Пластичні
ж матеріали, такі, як маловуглицева сталь, при впливі ударних навантажень
проявляє крихкі властивості.

13
 Робота руйнування зразка
Робота руйнування зразка дорівнює площі,
що знаходиться між віссю абсолютного
подовження і діаграмою розтягування.
l max

A=  Pd (l )
0

 max

a=  d  - питома енергія (віднесене до одиниці об’єму)

0

➢ Для пластичних матеріалів А і а приймають великі значення. У зв'язку з цим вони

можуть приймати ударні навантаження.
➢ Для крихких матеріалів А і а малі, і вони не можуть приймати ударних навантажень.

14
 Небезпечні та допустимі напруження

➢ Якщо в конструкції не можуть бути допущені залишкові деформації, то за небезпечні

необхідно приймати границю текучості.
 o = т
➢ Для крихких матеріалів – границю міцності (тимчасовий опір). 𝜎 𝑜 = 𝜎мцр

➢ Найбільш поширеним методом розрахунку деталей машин і елементів споруд на міцність

є розрахунок за напруженням. В основу цього методу покладено припущення, що
визначальним параметром надійності конструкції є напруження або, точніше кажучи,
напружений стан в точці.
➢ На практиці в деяких випадках використовується метод розрахунку конструкцій за
руйнівними навантаженнями. У цьому методі шляхом розрахунку визначається
граничне навантаження, яке може витримати конструкція, не руйнуючись і не змінюючи
істотно свою форму.
➢ Якщо необхідно домогтися найменших змін форми конструкції, то проводиться
розрахунок за допустимими переміщеннями. Це не виключає і одночасної перевірки
системи на міцність за напруженнями.

15
 Небезпечні та допустимі напруження
Ніяка конструкція не може працювати при небезпечних напруженнях. Тому при розрахунку
конструкцій по напруженням умова міцності записується у вигляді:
max  []
де max − розрахункове значення напруження в точці, де виникають найбільші напруження,
[] − допустиме напруження.
Величина [] визначається за формулою:
0
  =
k
Тут k − число, більше одиниці, яке називається коефіцієнтом запасу міцності (або просто
запас міцності).
Коефіцієнт запасу міцності враховує конкретні умови роботи конструкції.
❖ Для пластичних матеріалів k = 1,4 – 1,5,
❖ для крихких k = 3 – 4.
❖ Для будівельних споруд k = 2 – 5,
❖ в авіаційній техніці n = 1,5 – 2.
На підставі умови міцності max  [] можна розв’язувати 3 типи задач:
1. Перевірка міцності (задані P, F).
2. Задана Р, матеріал [], необхідно знайти F.
3. Визначення допустимої сили Р (задані [] і F). 16
Дякую за увагу!

17