Назар Горін,

к.е.н., старший наукови співробітник відділу економічної історії,

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ВПЛИВУ ВІЙНИ НА РОЗВИТОК

ПРОМИСЛОВОСТІ В ПРАЦЯХ М.І. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Численні війни, різні за обсягами, тривалістю та залученістю учасників

баталій, в той чи інший спосіб знаходили своє відображення та переосмислення в
кінострічках, виставах і виставках, працях письменників, науковців, творіннях
митців тощо. Україна впровдовж ХХ ст. брала участь у Першій та Другій світових
війнах, а на початку ХХІ ст. веде виснажливу оборонну війну, відбиваючи
жорстку та жорстоку воєнну агресію росії. Увесь науковий потенціал країни
задіяний у пошуках механізмів та моделей забезпечення стійкості (психологічної,
економічної, культурної, фінансової, адміністративної тощо) та посилення
спроможностей України у захисті національного суверенітету та відновлення
територіальної цілісності країни.
Так само як і сучасні науковці, понад століття назад видатний україський
вчений, громадський та політичний діяч Михайло Туган-Барановський у своїх
працях значну увагу приділяв питанням, пов’язаним з війною та її наслідками для
народного господарства. Його аналіз впливу Першої Світової війни на економіку
загалом [14], фінансову систему [3, 5, 6] та промисловість країни [2, 4] є
актуальними і для сьогодення. Наукові підходи М. Туган-Барановського до
обгрунутвання джерел та механізмів покриття воєнних витрат, збереження
стабільності фінансової системи [7, 8] були частково розкриті у низці сучасних
публікацій, тоді як оцінка вченим впливу війни на трансформацію промисловості
потребує додаткового вивчення.
М. Туган-Барановський, аналізуючи вплив війни на господарське життя
країни, виокремлює такі основні фактори: зміна умов вивезення за кордон; зміна
умов ввезення іноземних творів; зміна умов кредиту; зміна умов внутрішнього
транспорту; зміна умов ринку робочої сили; зміна умов внутрішнього попиту [5, с.
298]. Перший фактор, на думку вченого, на мав особливого впливу на російську
промисловість, оскільки більшість її галузей працювало не на зовнішній, а на
внутрішній ринок. Тому втрата закордонних ринків позначилась на роботі лише
лісової, шкіряної та нафтової промисловості. Так, скорочення нафтовидобутку
внаслідок дефіциту заліза та обладнання змінило напрямок діяльності
нафтопереробних заводів, які змушені були скоротити виробництво бензину та
мастильних матеріалів, натомість наростили виробництво мазуту. Заборона на
вивезення нафтопродуктів призвела до зниження технічного рівня
нафтопереробних заводів, скорочення діяльності механічних заводів та втрати
кваліфікованих кадрів.
Якщо припинення експорту загалом мало позначилось на російській
промисловості, то зовсім інший вплив мало скорочення імпорту. Попри усталену
думку, що іноземна промисловість є конкурентом місцевої та пригнічує її
розвиток, а отже зменшення імпорту іноземних товарів безперечно має позитивно
вплинути на її розквіт, М. Туган-Барановський аргументує інший підхід,
аналізуючи увесь ланцюжок промисловго виобництва, та підкреслює, що
«продукти однієї галузі промисловості можуть бути одночасно і засобом
виробництва інших промислових підприємств. Припинення підвезення цих
продуктів рівносильне позбавленню промисловості засобів виробництва і повинно
викликати скорочення промислового виробництва. У цьому полягає невигідна для
тубільної промисловості сторона припинення іноземного ввезення, зворотний бік
медалі. Припинення іноземного ввезення, заохочуючи одні галузі тубільної
промисловості, вбиває інші» [5, с. 301–302]. Припинення імпорту позбавляло
промисловість необхідної їй сировини та устаткування. Так, від припинення
імпорту найбільше постраждали хімічна і текстильна промисловість: давався
взнаки брак барвників, які здебільшого імпортувались з Німеччини. Відбулося
зниження споживання кам’яного вугілля, оскільки довелося відмовитись від 20%
його імпорту. У складній ситуації опинилися такі галузі виробництва, як
залізоробна, цегляна та цементна, які працювали виключно на внутрішній ринок і
не потребували імпорту. Однак саме в них почалося різке скорочення суспільного
попиту (на 51%), пов’язаного із війною. Вчений підкреслював, що становище
залізоробної промисловості було найкращим показником загального стану
промислової кон’юнктури. Величезне зниження попиту на метал він пояснював
скороченням у країні промислового засновництва та будівельної діяльності [4]. У
той же час фабриканти, що випускають сукно, зуміли отримати значний прибуток
із становища. Скорочення виробництва та збуту сукна на внутрішньому ринку
компенсувалося зростанням державних спецзамовлень для потреб військового
відомства. Завдяки зростанню військового попиту промисловці підвищили ціни на
свої вироби, внаслідок чого ця галузь змогла пройти фазу застою та реалізувати
значну частку довоєнних товарних надлишків. Безробіття та розлад транспортної
системи посилили процеси дестабілізації народного господарства. На зміну
«вільній грі ринкових сил» прийшов планомірний розподіл національного
виробництва та підпорядкування народного господарства «єдиній регулюючій
свідомій волі». Завданням створеної на той час Військово-промислової ради став
перерозподіл громадських продуктивних сил країни, контроль за рухом хлібних
запасів.
Новий попит за умов військової економіки змінював структуру всього
народного господарства: застій промисловості приводив до загрозливих розмірів
безробіття; відбувалося перепрофілювання виробництва провідних фірм.
Особливо це відбивалося на залізоробному виробництві, оскільки залізо,
підкреслював М. Туган-Барановський, було тоді універсальним засобом
виробництва, а рух ціни на нього характеризує перехід від фази кризи до фази
підйому [2]; нарешті, деформація структури національної економіки призводила
до остаточного розладу фінансового господарства країни.
 Рамки розвитку кризи за умов військової економіки, згідно з аргументацією
М.І. Туган-Барановського, стала дзеркальним відображенням економічної кризи у
мирний час, однак причини та наслідки помінялися місцями. На перший план
виступило звуження пропозиції через подорожчання сировини та скорочення
імпорту промислового обладнання. При промисловій кризі скорочення
виробництва стало наслідком скорочення попиту та інвестицій: перевищення
пропозиції порівняно з попитом призводило до зниження рівня товарних цін. У
господарстві, що працювало на задоволення військового попиту, спостерігалася
інша послідовність подій. Скорочення виробництва у ньому було викликано не
зниженням попиту, а скороченням пропозиції, звуженням сировинної бази та
дефіцитом засобів виробництва, що неминуче створювало умови для зростання
цін. В умовах навіть розширення держзамовлення не компенсувало різкого
зниження пропозиції. Така ситуація «перевернутої піраміди» причин і наслідків
виникла з розвитком економіки за військовим сценарієм, який представляв, за
словами вченого, «грандіозний досвід протекціонізму», доведеного до своєї межі –
заборонної системи [4]. Цей досвід М.І. Туган-Барановський розглядав у двох
аспектах – з погляду фінансування та з позицій опірності господарства руйнівному
впливу надзвичайних зовнішніх чинників.
Питання фінансової та господарської стійкості, забезпечення економічної
безпеки країни в умовах функціонування воєнної економіки та повоєнної
відбудови можуть і мають спиратись на теоретико-методологічні розробки нашого
виданого співвітчизника, глибокого науковця та державного діяча – Михайла
Івановича Туган-Барановського.

Список використаних джерел

1. Туган-Барановский М.И. Война и народное хозяйство. Чего ждет Россия от
войны. Петроград, 1914. С.5–23.
2. Туган-Барановский М.И. Война и промышленность. Речь. 1914. № 321.
3. Туган-Барановский М.И. Бумажные деньги и война. Речь. 1915. № 16. С.268–
269.
4. Туган-Барановский М.И. Влияние войны на народное хозяйство России,
Англии и Германии. Вопросы мировой войны. Петроград, 1915. С. 269–324.
5. Туган-Барановский М.И. Откуда берутся деньги для войны. Петроград, 1917.
40 с.
6. Туган-Барановский М.И. Военные займы в теоретическом освещении.
Военные займы. Сборник статей подъ общей редакцией проф. М.И. Туганъ-
Барановского. Петроград: Тип. «ПРАВДА», 1917. С. 5–25.
7. Горін Н.О. Воєнна економіка та фінанси в історико-теоретичній інтерпретації
М.І. Туган-Барановського. М.І. Туган-Барановський: вчений, громадянин,
державотворець (до 150-річчя від дня народження) : монографія / ДУ «Інститут
економіки та прогнозування НАН України», НВП «Видавництво «Наукова
думка» НАН України». Київ, 2015. С. 137–148. URL :
http://editor.inhost.com.ua/storage/100_rokiv_nanu/Viddilennya%20ekonomiky/
Dppovnennya%20Tugan-Baranosvkyi/Tygan-Baranov_monogr.pdf
8. Горін Н.О. Досвід фінансування військових витрат під час Першої світової
війни. Історія народного господарства та економічної думки України. 2023. Вип.
56. С. 314–342. DOI : https://doi.org/10.15407/ingedu2023.56.314