Касаційни кримінальний суд України

Місцеві суди найчисельніші, вони розглядають найбільшу кількість

справ: цивільні, адміністративні і більшість кримінальних (за які
передбачається до 8 років ув’язнення). Апеляційні суди перевіряють
правильність вирішення справи місцевими судами, а також розглядають
кримінальні справи про тяжкі злочини, за які передбачене довічне
ув’язнення. Вищі спеціалізовані суди виконують в основному наглядову
функцію всіх нижчих судів.

Приклад з життя
У ст. 185 КК ("Крадіжка") передбачено відповідальність за таємне
викрадення чужого майна. Таємним
вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи,
у власності чи під охороною якої знаходилося майно, що
викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а
також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту
викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно
хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно
вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона
перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати
значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне
сп'яніння тощо). Суди допускали помилки у кваліфікації викрадення
при так званому змішаному способі вчинення злочину, коли воно було
розпочато таємно, а продовжено відкритим способом.

Так, Ізяславський районний суд Хмельницької області вироком

від 29 березня 2006 р. визнав винним П. за ч. 2 ст. 15, ч. 3
ст. 186 КК та призначив йому відповідне покарання. З метою викрадення
чужого майна П. проник до вчительської кімнати,
де намагався таємно викрасти чуже майно, однак його дії були
помічені прибиральницею, яка намагалася затримати зловмисника.
Останній, усвідомлюючи викриття своїх дій, залишив викрадене майно
й утік. Суд такі дії П. кваліфікував за ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК як
замах на відкрите викрадення чужого майна, обґрунтовуючи це тим,
що його дії, розпочаті як таємне викрадення, перейшли у відкрите.

Апеляційний суд Хмельницької області згідно з ухвалою від 29

березня 2006 р. не змінив вирок районного суду та не перекваліфікував дії
П. з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК. У цьому випадку суд, не вважає вирок
районного суду неправомірним.

Після невдалої апеляції громадянин П. звернувся зі свою справою до

Касаційного кримінального суду, аби змінити вирок, адже вважав його
неправомірним. Після розгляду справи, було змінив вирок районного суду та
перекваліфікував дії П. з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185
КК. У цьому випадку суд, кваліфікуючи зазначені дії, допустив помилку,
оскільки П. не намагався втекти з викраденим майном, хоча й мав таку
можливість, що свідчить про відсутність у нього наміру утримувати
викрадене.
Отже, можемо зробити висновок, що, іноді вироки у кримінальних
справах можуть бути неправомірні та людина отримає покарання, яке не є
справедливим для її правопорушення. Для цього існують різні інстанції
судів, найвищими з яких є Касаційні суди, до яких можна звернутись, якщо
суди 1 та 2 інстанції винесли неправомірний вирок.