Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

Кафедра Філософії
Дисципліна: «Філософія»

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Виконав: Прийняв:
ст. гр. ІТУ-21-3 доцент каф.
Снітко Анна філософії, к.
Олександрівна філос., доцент
Покровський
Анатолій
Миколайович
з оцінкою « »
« » 2023р.

Харків 2023
1. У чому полягає суть філософського конфлікту раціоналізму та сенсуалізму?
Раціоналізм та сенсуалізм - це два різних підходи в філософії, які відрізняються у
своїх поглядах на походження знань та ролі розуму та досвіду у процесі пізнання
світу.
Раціоналізм стверджує, що знання можуть бути отримані завдяки розумовій
діяльності людини, безпосередньої інтуїції, а не лише через досвід, отриманий зі
світу навколо нас. Раціоналісти вважають, що розум є важливішим, ніж досвід, і
що знання можуть бути виведені за допомогою аналізу та розумової діяльності.
Сенсуалізм же стверджує, що знання можуть бути отримані через наші чуттєві
досвіди зі світу навколо нас. Сенсуалісти вважають, що досвід є важливішим, ніж
розум, і що знання можуть бути отримані через набуття досвіду через наші чуття.
Таким чином, раціоналізм та сенсуалізм представляють два різні підходи до
пізнання світу. Раціоналісти вважають, що знання можуть бути отримані завдяки
розумовій діяльності, тоді як сенсуалісти стверджують, що знання можуть бути
отримані через наші чуттєві досвіди.

2. У чому переваги методу бджоли порівняно з методами павука та мурахи?

Метод бджоли, метод павука та метод мурахи - це три різні методи розв'язання
оптимізаційних задач, які можуть бути застосовані в різних галузях.
Переваги методу бджоли порівняно з методами павука та мурахи полягають у
наступному:
- Гнучкість: Метод бджоли є більш гнучким, ніж метод павука та метод мурахи,
оскільки він може бути застосований до широкого спектру задач оптимізації,
включаючи задачі з багатьма обмеженнями та мультиоб'єктивні задачі. У
порівнянні з методом павука, метод бджоли має більшу кількість параметрів, які
можуть бути налаштовані для оптимальної роботи, що дозволяє досягнути кращих
результатів.
- Швидкість збіжності: Метод бджоли зазвичай має більшу швидкість збіжності,
ніж метод павука та метод мурахи, що дозволяє досягати кращих результатів у
коротший час. Це може бути особливо важливим у задачах, де швидкість
розв'язання є критичним фактором.
- Ефективність в різних масштабах: Метод бджоли може бути ефективним в різних
масштабах задач, включаючи задачі малої та великої складності. У порівнянні з
методом мурахи, метод бджоли може бути більш ефективним у вирішенні великих
задач, оскільки він може бути розширений для вирішення багатоагентних задач.
- Можливість глобального пошуку: Метод бджоли має можливість глобального
пошуку, що дозволяє знаходити глобальні мінімуми та максимуми в задачах
оптимізації. Це означає, що метод бджоли може давати кращі результати, ніж
метод павука та метод мурахи в задачах, де необхідно знайти глобальний мінімум
або максимум.
- Мінімальні вимоги до пам'яті: Метод бджоли потребує мінімальних вимог до
пам'яті, оскільки кожен бджола має обмежену кількість інформації, яку вона може
зберігати. У порівнянні з методом мурахи, де кожен мураха має зберігати
інформацію про всі попередні кроки, метод бджоли дозволяє економно
використовувати пам'ять та обчислювальні ресурси.
Результати призводять до більшого розуміння задачі: Метод бджоли дозволяє
отримати більше інформації про задачу оптимізації, оскільки бджоли досліджують
різні області простору параметрів, враховуючи досвід попередніх ітерацій. Це
може допомогти розуміти функції та залежності, що підлягають оптимізації, і
 дозволяє вирішувати складніші задачі.
Отже, метод бджоли має кілька переваг порівняно з методом павука та методом
мурахи, які роблять його корисним для розв'язання задач оптимізації в різних
галузях, включаючи інженерію, економіку, фінанси та інші.

3. Яку роль, на думку Р.Декарта, відіграє у процесі пізнання інтуїція?

Рене Декарт був відомий своїм раціоналістичним підходом до філософії та
пізнання. Проте він також вважав, що інтуїція грає важливу роль у процесі
пізнання.
Декарт розглядав інтуїцію як здатність до безпосереднього сприйняття істини, яка
не залежить від досвіду чи знань, а є вбудованою в людський розум. Він вважав,
що інтуїція дозволяє нам бачити істину в її найбільш простій і зрозумілій формі,
без потреби ускладнювати її аналізом та розділенням на складові частини.
Зокрема, у своїй праці "Медитації про перше філософство" Декарт стверджував,
що інтуїтивне пізнання може бути використано для досягнення абсолютної істини
про Бога та душу. Він вважав, що наше інтуїтивне розуміння цих понять є
вбудованим в наші душі, і ми можемо досягти істини про них, просто обертаючись
до своєї власної інтуїції та розуміння.
Отже, для Декарта інтуїція відігравала важливу роль у процесі пізнання, особливо
коли розглядалися загальні та абстрактні поняття. Він вважав, що інтуїція дозволяє
нам досягти істини в її найпростішій формі та доповнювати раціональне пізнання.

4. У чому полягає парадоксальність людини на думку Паскаля?

Блез Паскаль, французький філософ та математик XVII століття, вважав, що
людина є парадоксальним істотою.
З одного боку, Паскаль вбачав людину як величезну та прекрасну істоту, здатну до
високої духовності, моральності та розуміння світу. Він вважав, що людина здатна
досягти вершин розуміння та бути свідомою творчою силою у світі.
З іншого боку, Паскаль розглядав людину як слабу та неврівноважену істоту, яка
страждає від постійної невпевненості, прагнення до втіх та задоволень, та
неспроможності досягнути внутрішньої гармонії. Він називав це "великим
нещастям людини".
Паскаль вважав, що людина більше, ніж просто сума її частин, і що
парадоксальність людини полягає у її здатності до розуміння величезного та
високого, але водночас доїдання до мелочей та гордощів, що мають мало значення.
Отже, парадоксальність людини на думку Паскаля полягає у тому, що людина має
потенціал до величезних досягнень та духовного розвитку, але водночас вона
страждає від невпевненості та неврівноваженості, що перешкоджає їй досягати
гармонії та щастя.

5. Чим відрізняється розуміння суспільного договору Гоббсом та Локком?

Суспільний договір є однією з ключових тем політичної філософії. Теорії
суспільного договору виникли у XVII столітті, коли відбувалася зміна політичних
систем в Європі.
Теорія суспільного договору Гоббса та Локка базується на припущенні, що існує
природний стан, в якому люди живуть до укладення договору. Проте, їхні теорії
мають різні підходи та наслідки.
 Томас Гоббс вважав, що людина у природному стані є відданим своїм інстинктам
та натхненням, що веде до стану війни кожен з кожним. Щоб запобігти цьому
стану, люди укладають договір із державою, яка має захистити їх від насильства та
хаосу, але це робиться за ціною повної передачі своїх прав державі. Гоббс вважав,
що держава повинна мати сильну владу, а індивідуальні права та свободи повинні
бути обмежені.
Джон Локк, натомість, вважав, що природний стан людини є станом рівності та
свободи, де кожен має право на власність та вільну дію в межах закону природи.
Люди укладають договір із державою, щоб захистити ці права та створити умови
для мирного співіснування. Локк вважав, що держава повинна мати обмежену
владу та здійснювати її згідно з волею народу.
Отже, основна різниця між розумінням суспільного договору Гоббсом та Локком
полягає в тому, що Гоббс вважав, що держава повинна мати сильну владу та повне
контролювання життя своїх громадян, щоб забезпечити порядок та стабільність в
суспільстві. Локк же вважав, що держава повинна бути заснована на волі народу та
захищати індивідуальні права та свободи громадян, обмежуючи свою владу лише
тоді, коли це необхідно для забезпечення загального блага.
До певної міри ці різниці в підходах до суспільного договору відображають дві
різні філософії політичного лібералізму. Гоббс був теоретиком абсолютної
монархії, яка підтримувала ідею того, що король має повну владу над своїм
народом, що було характерно для його часу. Локк, натомість, вважав, що влада
повинна бути обмежена та демократична, заснована на волі народу та захисті прав
та свобод індивідуумів.
У будь-якому разі, поняття суспільного договору продовжує відігравати важливу
роль у політичній філософії та зберігає свою актуальність й досі.

6. Чим відрізняється розуміння ідеального суб'єктивним та об'єктивним

ідеалізмом?
Ідеалізм - це філософський напрямок, який вважає, що реальність залежить від
мислення, свідомості та ідей. У цьому контексті існують дві головні форми
ідеалізму: суб'єктивний та об'єктивний.
Суб'єктивний ідеалізм стверджує, що реальність залежить від свідомості та ідеї
окремої людини. Це означає, що світ є створенням мислячого суб'єкту, і що
реальність може бути розуміна як те, що існує у свідомості людини. Наприклад,
реальність може бути сприйнята як сукупність ідеї, уявлень, вражень та досвіду,
що виникають у свідомості людини.
Об'єктивний ідеалізм, з іншого боку, вважає, що реальність існує незалежно від
свідомості окремої людини, але залежить від загальних ідей, принципів та
концепцій. Це означає, що світ існує в розумінні загальних ідей, і що реальність
може бути розуміна як система ідей та концепцій, що існують незалежно від
свідомості окремої людини.
Таким чином, відмінність між суб'єктивним та об'єктивним ідеалізмом полягає в
тому, як розуміється зв'язок між світовими ідеями та реальністю.
7. У чому, за Кантом, обмеженість теоретичного розуму?
За Кантом, обмеженість теоретичного розуму полягає в тому, що розум не може
отримати знання про речі у собі самій, або як вони існують в собі, а не тільки як
вони з'являються в нашому досвіді.
Кант розрізняє два типи пізнання: апріорне і апостеріорне. Апріорне пізнання
базується на аналізі понять і логічних операціях, які виконує розум, незалежно від
досвіду. Апостеріорне пізнання, з іншого боку, базується на нашому досвіді світу.
Кант стверджує, що розум може отримати тільки апріорне пізнання про об'єкти
світу, яке він може отримати з аналізу своїх власних понять. Це означає, що розум
не може знати про об'єкти у собі самій, оскільки ми можемо мати знання тільки
про те, як вони з'являються для нашого досвіду.
Отже, для Канта теоретичний розум має свої обмеження в тому, що він не може
дійти до абсолютної істини про світ, а тільки до того, що може бути пізнано з
аналізу наших понять і досвіду.

8. Чим відрізняється розуміння абстрактного та конкретного Кантом та

Гегелем?

Кант і Гегель мають відмінне розуміння абстрактного та конкретного.

За Кантом, абстрактне - це те, що ми розуміємо універсально, без зв'язку з
конкретними прикладами. Наприклад, поняття "круг" абстрактне, оскільки ми
можемо розуміти його, незалежно від конкретного кола, яке ми можемо бачити. З
іншого боку, конкретне - це те, що ми сприймаємо з наших досвідів, зв'язаних з
чуттєвими враженнями. Наприклад, конкретне коло, яке ми бачимо, є результатом
нашого сприйняття.
За Гегелем, абстрактне - це те, що не містить у собі повноти реальності, або те, що є
ідеальною формою чогось, але не має жодної реальності само по собі. Наприклад, ідея
рівності - це абстрактне поняття, оскільки вона не має жодного конкретного виразу в
реальності.
З іншого боку, за Гегелем, конкретне - це те, що містить у собі повноту реальності,
або те, що є втіленням абстрактного у конкретній формі. Наприклад, конкретний акт
справедливості - це вираз рівності в конкретній формі.
Отже, Кант і Гегель мають різні підходи до розуміння абстрактного та конкретного.
Для Канта абстрактне і конкретне - це два відмінних поняття, тоді як для Гегеля вони
є взаємозалежними і втілюються в реальному світі.