Державна Академія Керівних Кадрів Культури

І Мистецтв

КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Виробнича потужність
підприємства

Виконала студентка
ІV-го курсу
Гуманітарного
факультету
Групи МО-94/5
Тетера Олександра

Науковий керівник:
Зуєва Людмила Сігізмундівна

Київ 2007
 Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Виробнича потужність підприємства………………………………………..5

1.1 Суттєвість……………………………………………………………………………..5
1.2 Визначальні фактори…………………………………………………………………6

Розділ 2. Методичні підходи до визначення виробничої потужності в різних типах

виробництва………………………………………………………………………………7

1.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства………………………………..7

1.2 Досконалість методики розрахунку виробничої потужності…………………….9

Розділ 3. Розрахунок виробничої потужності…………………………………………11

1.1 Поняття і розрахунок виробничої потужності і фактори, які на неї

впливають…………………………………………………………………………..........11
1.2 Показники, чинники, принципи розрахунку……………………………………...12
1.3 Особливості розрахунку виробничої програми і виробничої потужності малих
підприємств……………………………………………………………………………....15

Розділ 4. Розрахунок виробничої потужності ТПГ «Кронос-Інвест»………………..17

1.1 Загальна характеристика підприємства……………………………………………17

1.2 Розрахунок виробничої потужності………………………………………………..17

Розділ 5. Показники інтенсивного використання виробничої потужності та їх

аналіз……………………………………………………………………………..............20

1.1 Фактори формування виробничої потужності…………………………………….20

1.2 Показники використання потужності, капіталів………………………………….22
1.3 Аналіз виробничої потужності……………………………………………………..24

Висновок………………………………………………………………………………...29

Список використаної літератури…………………………………………………….30

 Вступ

Виробнича потужність – один з основних показників діяльності підприємства.

В розрахунку виробничої потужності підприємство включає все обладнання,
закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, опитних
дільниць і спеціальних дільниць для навчання робочих; культурно-технічний
урівень кадрів і їх відношення до праці; досконалий урівень виконання норм часу.
Виробнича потужність являється вихідним пунктом планування виробничої
програми підприємства. Вона відражає потенційні можливості об’єднань,
підприємств, цехів по випуску продукції. Визначення величини виробничої
потужності займає ведуче місце у вияву та оцінці резервів виробництва.
Тактичний підхід до визначення виробничої потужності заходів праці має
значні недостатки. Головним з них являється відрив їх від виробничих відносин, в
умовах яких вони функціонують. Тобто, для поняття дійсності і пізнання природи
виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких
використовуються заходи праці.
Сучасні знаряддя виробництва, в якому б вигляді вони не виступали (систем
машин, комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. А процес
праці завжди протікає при визначній суспільній формі, котра визначається
характером власності на заходи виробництва.
Головною ціллю потреби заходів праці являється виробництво матеріальних
благ. Воно здійснюється організованою сукупність заходів праці, що знаходить своє
відображення у здійсненні і функціонуванні ліній, дільниць, цехів і підприємств. У
складі таких організаційних построїв заходів праці виступають носіями їх
виробничої потужності. В загальному вигляді потужність кожної виробничої
одиниці визначає максимальну кількість продукції, яке потенційно може бети
вироблено, або максимальна кількість сировини, яке потенційно може бути
перероблено з допомогою даної сукупність заходів праці в одиницю часу. А значить
потужність, як кількісна характеристика, найбільше відражаюча економічний зміст
знарядь праці, виступає в якості організаційних форм їх виробничої потреби. Вона
відражає суспільні відносини людей з ціллю використання зброї праці при
здійсненні процеса виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужність
мають не заходів праці, а відносні виробничі одиниці, в яких організаційно
функціонують дані заходів праці. Це дає можливість зробити вивід про те, що
потужність відражає економічні відносини і можливості кожної виробничої одиниці
як частини суспільного виробництва і представляє собою економічну категорію.
Таким чином, як економічна категорія виробнича потужність відражає
виробничі відносини з цілю використання організованої сукупності найбільше
активного вигляду заходів праці машин і обладнання для забезпечення
максимального випуску продукції.
Виробнича потужність об’єднання, підприємства це його потенціальна
спосібність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на
установлену дату з допомогою організованої сукупності маючих у нього заходів
праці, здібних функціонувати за часом і просторі, при досягнутому ступені їх
технологічному освоєнні робочими.
3
 Виходячи з цього, дійсність виробничої потужності розгортається повністю
лиш тоді, коли її роздивляються як функцію організованої сукупності заходів праці.
Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну здібність випускати
максимальну кількість продукції підприємством, але і економічний потенціал цієї
організованої сукупності заходів праці.
Під впливом научно-технічного прогреса в розвитку техніки відбуваються
значні якісні зміни. Вони знаходять своє відображення, в ускладненні техніки,
збільшенні її одиничної потужності.
Система машин сукупний механізм, котрий складається з різних робочих
машин, взаємо-дійсних при виготовленні одного чи декількох видів виробів на
різних стадіях виробничого процесу.
Система машин підприємства складається із ряду підсистем, маючих свою
специфіку в процесі виробництва і виконуючих визначення функції в її межах. Тому
на формування виробничої потужності підприємства значний вплив дає структура
системних машин.
Розчленування системи машин дає уяву про кількісний состав підсистеми, їх
якісних особливостей, а також про організації їх роз положення в просторі і
функціонуванні у часі. Необхідність такої організації обумовлюється тим, що
система машин підприємства має динамічний характер, в ній відбуваються якісні і
кількісні зміни, відражаючі на величині виробничої потужності.
Аналіз практики побудову різних систем машин, формування виробничої
потужності підприємства, гарний результат організаційної побудови системи машин
в значному ступені залежать від рівня пропорційності в пропускній здібності між
машинами в іншій підсистемі і підсистем між собою в межах системи машин
підприємства. Тобто, по кількості, структурі і виробництві машин в підсистемах
повинні бути підібрані так, щоб в одиницю часу вони могли виготовляти однакову
кількість продукції.

4
 РОЗДІЛ 1. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ

1.1 Суттєвість
При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких факторів, як
номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного
обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи
при встановленому режимі, урівень сопряженності парка, розмір виробничих площ і
т.і.
Від виробничої потужності залежить ступень задоволення ринкового збуту,
який може змінюватися за об’ємом, номенклатурі і асортименту, тому виробнича
потужність повинна переглядати гнучкість всіх технологічних операцій, можливість
своєчасно перебудувати виробничий процес в залежності від росту
конкурентоспроможності продукції, зміни об’єму, номенклатури і асортимента.
Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури і
асортимента випускної продукції. В умовах багато номенклатурного виробництва,
коли випускна продукція характеризується сотнями перечислень виробів, кожне із
котрих відображається не тільки назначеними чи конструктивними особливостями,
але і технологією виготовлення, здійснюється угрупування всієї номенклатури
виробничої продукції і вибір виробів представника.
Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, ділянкам
і обладнанню з урахуванням склавшоюся кооперацією і закладах по ліквідації
«вузьких місць».
До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні
технологічні операції по виготовленню планової продукції.
Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності інших цехів,
дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу,
дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця являється слідством
несопряженності між цехами, дільницями або групами обладнання. Усунення
вузького місця здійснюється по плану організаційно-технічних закладів, котрий
розробляється в обох направленнях, тобто з урахуванням і без урахування
приваблення додаткових капітальних вкладень. До другого направлення відносяться
заклади по вводу неустановленого обладнання, збільшення змінності роботи
обладнання, приваблення додаткової робочої сили, розширенню багато станкового
обслуговування, скороченню внутрішньо змінних простоїв, перерозподілу деталей
на взаємозамінне обладнання з меншим рівнем його використання.
Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всім виробничим
підрозділам промислового підприємства починаючи з нижчого виробничого звено
до вищого, тобто від станка до групи взаємозамінного обладнання, далі до ділянки,
від ділянки до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому.
При визначенні виробничої потужності не враховуються прості обладнання або
невикористаних виробничих площ, викликано дефіцитом робочої сили і виробничих
запасів, відхиленнями в організації виробництва. Виробнича потужність величина
перемінна. Вона змінюється на протязі відлікового періоду і визначається, як
правило, на початок і кінець року.

5
 1.2 Визначальні фактори
Виробнича потужність визначається в тих же одиницях, в яких в яких
визначається об’єм виробництва продукції. Широка номенклатура приводить до
одного або декількох видам однорідної продукції. Виробнича потужність залежить
від ряду факторів. Найважливіші з них наступні:
 кількість і виготовлення обладнання;
 якісний состав обладнання, урівень фізичного і морального зносу;
 ступень прогресивності техніки і технології виробництва;
 якість сировини, матеріалів, своєчасність їх постачання;
 урівень спеціалізації підприємства;
 урівень організації виробництва і праці;
 фонд часу роботи обладнання.
Вибиття потужності відбувається по наступним причинам:
 знос обладнання;
 зменшення часів роботи обладнання;
 зміна номенклатури або збільшення трудомісткості продукції;
 закінчення строку лізинга обладнання.
Для аналізу виробничої потужності використовуються показники , які
характеризують:
 зміна фондовіддачі як різницю між фондовіддачею проектної і
розрахованою виходячи з середньорічної потужності.
 зміна випуску продукції на одиницю установленого парка основного
технологічного обладнання, тобто відносини товарної продукції до середньорічної
кількості встановленого обладнання по плану і фактично;
 зміна рівня використання виробничих потужностей як слідство
покращення виробничих площ на основі зрівняння планової і фактичної вартості
валової продукції, приходящій на 1м. кв. виробничої площі.
Для покращення використання і майбутнього нарощування виробничих
потужностей необхідно:
 скоротити внутрішньо змінні і цілозмінні простої парка основного
технологічного обладнання;
 підвищити фондоозброєнісь шляхом втілення нового, більш
прогресивного обладнання і технології;
 модернізувати дійсний парк основного технологічного обладнання;
 углибити спеціалізацію і розширити кооперацію.

6
 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ
ПОТУЖНОСТІ В РІЗНИХ ТИПАХ ВИРОБНИЦТВА.

1.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства.

Розрахунок виробничої потужності заводу ведеться по всім його підрозділам у
наступній послідовності:
 по агрегатам і групам технологічного обладнання;
 по виробничим ділянкам;
 по основним цехам заводу в цілому.
Виробнича потужність підприємства визначається по потужності лідируючих
цехів, ділянок, агрегатів. До ведучих відносяться цеха, ділянки, агрегати, в яких
виконуються основні найбільше трудові технологічні процеси і операції по
виробництву виробів або полу фабрикатів. Перелік ведучих цехів, ділянок і
агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні загрузки публікуються
у відгалужених рекомендаціях по розрахунку виробничої потужності.
Виміряється виробнича потужність, в натуральних або умовно-натуральних
одиницях. Так потужність текстильних підприємств визначається максимально
можливим випуском тканин в погонних і квадратних метрах, прядильних фабрик в
тонах пряжи, цегла заводів в тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів в
тонах виплавленої сталі.
Разом з тим метод виробничої потужності кількістю випущеної продукції не
являється загальним. На підприємствах, переробляючи сільськогосподарську
продукцію, або гірничо-збагачуваних комбінатах об’єм випуску кінцевої продукції
залежить від якості вихідної сировини або зміст у ньому корисного компонента.
Чим гірше якість переробленої сировини, тим менше буде виготовлено кінцевої
продукції при незмінних або навіть великих затрат праці і капіталу. Тому
потужність схожих підприємств вимірюється не об’ємом вихід продукції, а
кількістю переробленої сировини. Наприклад, потужність гірничо-збагачуваних
комбінатів визначається в тонах переробної руди, цукрових заводів в тонах
переробного буряка на добу, маслосироробних в тонах переробленого молока.
Використання натуральних показників для виміру виробничої потужності
можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємств, випускаючих однорідну
неважку продукцію. При багато номенклатурному виробництві сумова потужність
підприємства визначається в грошовому виміру. При розрахунку виробничої
потужності треба виходити з маючого обладнання і площ, перевід організації
виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих
інструментів і пристосувань, режиму праці підприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих
підрозділів або агрегатів і установ. До них відносяться ті підрозділи, агрегати і
установи, де виконуються технологічні процеси, великі по трудомісткості об’єми
праці і зрівноважено найбільша кількість машин і обладнання. Так, на швейних
фабриках до них відносяться швейні цехи, на текстильних комбінатах прядильні і
ткацькі виробництва, на машинобудівельних заводах механічні і складальні цеха, в
чорній металургії доменні, мартенівські, електроплавильні печі. Такий підхід до
визначення виробничої потужності позволяє виявити несопряженність
7
потужностей ведучих і допоміжних виробництв і агрегатів і роз працювати план
організаційно-технічних закладів по їх вирівнюванні.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні вихідні дані:
 плановий фонд робочого часу одного станка;
 кількість машин;
 виробництво обладнання;
 трудомісткість виробничої програми;
 досягнутий процент виконання норм вироблення.
При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводів
по виробництву будівельних матеріалів, текстильних, швейних та взуттєвих фабрик,
підприємств харчової промисловості і деяких інших також необхідно враховувати
виробничі площі. Так на швейних фабриках в основу розрахунку виробничої
потужності пошивних цехів потрібно кількість робочих місць, котре може бути
розташовано на виробничій площі, виділеної для розміщення виробничих потоків.
В короткостроковому періоді виробнича потужність являється постійною
величиною. В довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виводу
з виробництва фізично і морально застарілих, лишніх машин, обладнання і площ,
або збільшена шляхом технічного переозброєння виробництва, реконструкції і
розширення підприємств. В зв’язку з цим при обґрунтуванні виробничої програми
виробничими потужностями розраховуються вхідна, і середньовікова виробнича
потужність.
Вхідна виробнича потужність це потужність на початок звітного або
планувального періоду. Вихідна виробнича потужність це потужність підприємства
на кінець звітного або планувального періоду. При цьому вихідна потужність
попереднього періоду являється вхідною потужністю наступного періоду.
При розрахунку середньострокових і довгострокових планів неможливо
наперед вгадати не тільки місяць, але й квартал, в якому будуть введені доповнені
потужності. В цьому випадку при розрахунку їх середньовікових величин період дій
ввідних потужностей приймається у розмірі 0,35 року.
Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4
етапи.
На 1 етапі аналізується коефіцієнт використання середньовікової виробничої
потужності у звітному періоді. Він розраховується як відношення фактичного
випуску продукції до середньовікової потужності.
На 2 етапі здійснюється планування росту коефіцієнта використання
виробничої потужності в майбутньому періоді. Воно засновується на вияві
внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового
внесення постійних факторів виробництва. Внутрішньовиробничі резерви
покращення використання дійсних виробничих потужностей розділюються на
екстенсивні і інтенсивні.
До екстенсивних належать резерви збільшення корисного часу праці
обладнання в межах режимного фонду. Вони включають видалення внутрішньо
змінних і повно денних простоїв обладнання, а також скорочення продовження
планових ремонтів. Група інтенсивних резервів враховує в себе заклади по більш
повній загрузці обладнання в одиницю часу, підвищення кваліфікації робочих та на
8
цій основі більш повне використання виробництва машин, збільшення випуску
гідної продукції.
На 3 етапі виявляється можливість виконання виробничої програми в
короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск
продукції з дійсних виробничих потужностей шляхом множення їх величини на
плановий коефіцієнт використання середньовікової потужності
Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді у тому
випадку, якщо можливий об’єм випуску продукції з дійсних виробничих
потужностей буде більше або рівне плановому об’єму.
На 4 етапі здійснюється розрахунок необхідного внесення в дії нових
потужностей в довгостроковому планувальному періоді. При обгрунтуванні потреб
в нових виробничих потужностях велике значення мають строки їх освоєння. Чим
вони коротше, тим більше продукції випустить підприємство у звітному періоді, тим
більше буде його валовий дохід і прибуток і швидше окупляться інвестиції в
розвиту виробництва.
По знов вхідними потужностями державних підприємств застосовуються
галузеві норми продовження освоєння проектних потужностей. Вони
диференціюються в залежності від величини освоєної потужності і ступені новизни
продукції. Підприємства невиробничого сектору промисловості, строки освоєння
проектних потужностей планують самостійно.
Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок:
 внесення в дії нових і розширення дійсних цехів;
 реконструкції;
 технічного переозброєння виробництва;
 організаційно-технічних закладів, із них:
 збільшення часів роботи обладнання;
 зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;
 використання технологічного обладнання на умовах лізингу з
поверненням в строки, встановлені лізинговою згодою.

1.2 Досконалість методики розрахунку виробничої потужності.

Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої приналежності
підприємства. В той же час є основи для досконалості методичних питань входять
наступні:
1. По якій номенклатурі рахувати виробничу потужність за плановою або
оптимальною.
2. В яких вимірниках оцінювати виробничу потужність натуральних, цінних
або трудових.
3. Який фонд часу приймати в розрахунок календарний, режимний або
плановий.
Різний методичний підхід до визначення виробничої потужності дає як
призначення, так і вміщує потенційну можливість появи небажаних економічних
явищ. Суть дискусії по перерахованим питанням ведеться до наступного.
Якщо розрахунок вести за плановою номенклатурою, то умовах ринкової
економіки не представляється можливим сформулювати виробничу програму на рік.
9
 Якщо розрахунок вести по оптимальній номенклатурі, то ці розрахунки будуть
значно відрізнятися від реальних умов, так як відірвані від потрібності покупців в
конкретних виробах. При розрахунку потужності по плановій номенклатурі
виходить, що основою для визначення виробничої потужності являється виробнича
програма, а не навпаки. Бо виробнича потужність основа формування плану
виробництва.
Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції,
приймаючої в розрахунок потужності, можна вирішити, якщо останню виміряти не в
натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-
станко-часах. В такому випадку потужність можна враховувати до формування
плану виробництва. Але виробнича потужність переходить з покоління, сказаного з
ринковою економікою, в абстрактну категорію, ви міряльну працею. Не
представляється можливим визначити, скільки і якої продукції можна виготовити з
допомогою даних знарядь праці.
Наступне методологічне питання який фонд часу приймається в розрахунку
виробничої потужності? Якщо розрахунок вести по плановому фонду, то коефіцієнт
використання потужності може бути вище 1 за рахунок праці в деякі вихідні дні і
скорочення часу на ремонт. Отже, в розрахунок потужності треба приймати
календарний фонд часу.
Звичайне висловлювання проти такої пропозиції завжди було те, що рівень
використання потужності в приривному виробництві буде вкрай низьким. Однак
реальна загрузка обладнання під сформований портфель замовлень не зменшиться, а
показник використання потужності буде відражати істинне положення справ, а
також резерви.
Невирішені питання методології планування призводять до того, що на
практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну здібність. В якості
ведучого ядра приймають ту ділянку, котра являється найголовнішою для
підприємства.
Удосконалення методики внутрішньо фірмового планування виробничої
потужності має безпосереднє відношення до визначення фінансової дисципліни і
покращення якості продукції.

10
 РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ.

1.1 Поняття і розрахунок виробничої потужності і фактори які на

неї впливають.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції в розрізі
номенклатури і асортименту за певний період часу при повному завантаженні
обладнання та із врахуванням прогресивної технології, передової організації праці і
виробництва. Вона характеризує максимально можливий випуск продукції при
заданих певних технічних умовах. Виробнича програма характеризує міру освоєння
виробничої потужності. Виробнича потужність визначається в натуральних
одиницях вимірювання. У вартісних одиницях вона визначається тоді, коли є
широкий асортимент продукції.
На виробничу потужність впливають:
 наявна кількість обладнання
 його продуктивність
 режим роботи підприємства
 технологія виробництва
 структура ОФ
 освітній і культурний рівень людей
Виробнича потужність підприємства визначається виробничою потужністю
ведучого цеху (де зосереджена найбільша питома вага обладнання, ОФ, і який має
найбільшу долю трудомісткості виготовлення продукції); виробнича потужність
цеху визначається виробничою потужністю ведучої дільниці, а виробнича
потужність дільниці – виробничою потужністю ведучої групи обладнання.
Виробнича потужність верстата або обладнання розраховується:
ВП=Фд/Тшт
ВП=((365*24)/tпл)*q
tпл – час плавки
q – кількість, яка виплавляється за 1 плавку
Виробнича потужність є величиною динамічною: виробнича потужність вхідна,
виробнича потужність вихідна, виробнича потужність середня:
ВПвих=ВПвх+ВПвв-ВПвив
ВПвв – виробнича потужність введена
ВПвив – виробнича потужність виведена
ВПср= ВПвх+ВПвв*(К/12)-ВПвив*((12-К)/12)
К – кількість місяців використання потужності
Основними шляхами покращення використання виробничої потужності є:
1. повне використання у виробництві машин, верстатів, обладнання;
2. ріст коефіцієнту змінності роботи;
3. ліквідація простоїв обладнання;
4. скорочення термінів освоєння нових виробничих потужностей;
5. скорочення термінів перебування обладнання в ремонті;
6. економічне стимулювання кращого використання обладнання
Прогресивнішою є така структура ОФ, в якої більш ефективна виробнича
потужність.
11
 1.2 Показники, чинники, принципи розрахунку.
Показники розрахунку.
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий
річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання
певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за
умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації
виробництва.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні
залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне
правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в
яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що на-
даються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами
продукції (послуг).
Для багато номенклатурних виробництв потужність може визначатися також
вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого
підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику —
натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний
(грошовий) показник.
На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної
промисловості) виробнича потужність характеризується 240 кількістю сировини, що
переробляється за добу. Наука та практика господарювання виокремлюють три
види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну.
Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції
(розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається
оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі
трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута
протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута)
виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов
виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або
перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок
року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна
потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної
економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих
пікових навантажень в електро та газових мережах, надійного забезпечення
енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт;
харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу
сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на
транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в
машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння
випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів
тощо.
Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом
багатьох чинників. Головними з них є:
• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
• кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ,
можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
12
 • прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання
устаткування, зняття продукції з виробничих площ, ; нормативи тривалості
виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що
надаються).
Принципи розрахунку.
Виробничі потужності підприємств обчислюється за відповідними галузевими
основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте
існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку
виробничих потужностей діючих підприємств.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою
профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури,
об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з
визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи
приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового
коефіцієнта трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича
потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на
металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність
доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.
За розрахунків потужності багато номенклатурних виробництв у грошовому
виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої
визначено потужність.
Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності
провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з
урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого
внутрішньовиробничого кооперування.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують
головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для
забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств
чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні,
сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки — механічні,
складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості — печі з
виробництва клінкеру; текстильної індустрії — прядильне і ткацьке виробництво.
За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його
потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий
обсяг робіт.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе чинне і не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації
устаткування основних виробничих цехів;
б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в
основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне
технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або
проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання
13
виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з
урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації ви-
робництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові
технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 —
25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально
можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На
підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально
можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на
рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок
устаткування.
Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи
устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і
встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення
ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд
часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи
підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної
кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).
У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з
виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших
виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул
Ni=aiTpm
Ni=Tpm/ti
де Ni— потужність виробничого підрозділу підприємства;
ai— продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за
годину;
Tp— річний фонд часу роботи устаткування;
M – середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;
ti— трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час
надання послуги в годинах).
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти
виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).
Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними
можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих
підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між
взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних
структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння
коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей
провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням
балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і
характеризує вихідну потужність (Nвих). Для цього використовується формула
Nвих=Nвх+Nотз+NрNна-Nв
Nвх— вхідна потужність підприємства;
Nотз— збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок
14
здійснення поточних організаційно-технічних заходів;
Nр — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або
розширенню підприємства;
Nна— збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене
змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;
Nв— зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття,
тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та
технічно застарілого .устаткування.
Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства
здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів
(груп устаткування) та обгрунтування розмірів експериментально-дослідних
виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових наван-
тажень не перевищує 10 — 15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових
виробів — 3 — 5% загальної потужності. При цьому треба враховувати, що резерв
виробничої потужності передбачається, головне, для підприємств, що вже досягли
рівня використання поточної потужності не нижче за 95% і випускають понад 25%
нової продукції.
Використання виробничої потужності.
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності
діючого підприємства визначається двома показниками:
1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин
поточної і проектної потужності);
2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного
випуску продукції та середньорічної її величини).
Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у
більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за
50%, а проектні потужності, як правило своєчасно (у нормативні строки) не
освоюються.
Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і
використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для доко-
рінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної
більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва,
стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної
продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

1.3 Особливості розрахунку виробничої програми і виробничої

потужності малих підприємств.
На малих підприємствах, працюючих у сфері матеріального виробництва,
розрахунок виробничої потужності здійснюється за наступною методикою, з
урахуванням специфікації технологічного процесу: вибирається зразок продукції,
займаючою найбільшу вагу в об’ємі продаж, розраховується максимально можлива
кількість виробів, яке може бути випущено на маючому обладнанні за плановий
період часу, зрівнюється з прийнятими замовленнями на виготовлення товару,
визначаються «вузькі місця» по технології виробництва, вишукуються можливості
«розширення вузьких місць» за рахунок:
15
  придбання додаткового обладнання;
 переходу з однозмінного на двозмінний режим роботи;
 придбання обладнання по лізингу;
 зниження трудомісткості операцій без ущербу для якості товару.
На малих підприємствах, працюючих в сфері нематеріального виробництва,
виробнича потужність визначається в оцінці об’єму продаж на прийняту чисельність
працюючих по найму і можливості приваблення тимчасових працівників.
Виробнича потужність або максимально можливий об’єм праці малого підприємства
зрівнюється з маючими замовленнями і визначається коефіцієнт використання
виробничої потужності (Квп):

Квп = Виробнича програма / Виробнича потужність, тис. грн..

Якщо кількість замовлень перевищує виробничу потужність, то вишукуються

можливості виконання замовлень, збереження клієнтів і долі ринку по даній роботі.
Якщо виробнича програма не дає повної загрузки маючого персоналу, то треба
прийняти рішення в області управління збитком.
Визначення потрібності в матеріальних ресурсах.
При визначенні виробничої програми проводяться розрахунки потреби в
матеріальних ресурсах. Види матеріальних витрат: основні і допоміжні матеріали,
паливо, енергія, покупні вироби і полу фабрикати. Потреби в матеріальних ресурсах
визначаються виходячи з норм розходів. Норми розходу установлюються при
розробці технологічного процесу на операцію або виріб в цілому.
Розрахунок потрібності в матеріальних ресурсах методично простий, але значно
трудомісткий.
Потрібність в матеріалах визначається шляхом умноження норми витрат на
кількість продукції, прийнятої в розрахунку виробничої потужності. В норму витрат
матеріалів входять відходи, які не можуть бути використані при виготовленні іншої
продукції. Якщо відходи являються нормованим матеріальним ресурсом в
побічному виробництві, то відходи не входять в норму витрат матеріалів або
вираховуються з вартості матеріальних затрат при розрахунку планової калькуляції.
В зв’язку з тим, що в умовах ринкової економіки об’єм виробництва може
дійсно змінюватись на протязі року, потреба в матеріальних ресурсах необхідно
перераховувати.
Якщо розрахунки виробничої потужності не супроводжуються визначенням
потрібності в матеріальних ресурсах, це може негативно відобразитись на
можливості виконання виробничої програми і замовлень покупців. Якість сировини,
матеріалів, палива і енергії, своєчасність складання договорів на їх поставку
впливають на виробничу потужність підприємства.
Окрім безпосередньої потрібності в запасах, треба враховувати, що надзвичайне
скорочення їх може призвати за собою перебої в роботі підприємства, а їх
необізнане збільшення призводить до скорочення обернення капіталу. Кількість
матеріалів в запасі визначається умовами виробництва, постачанням, строками
виплат, розмірами дебіторської і кредитної заборгованості. Аналіз руху
матеріальних ресурсів дає основу для визначення оптимальної потреби в запасах
товарно-матеріальних цінностей і розмірах оборотного капіталу на ці цілі. 16
 РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ТПГ «КРОС-
ІНВЕСТ».

1.1 Загальна характеристика підприємства

ООО «Кронос-Інвест» - національна дистриб’ютірська компанія (оптова
торгівля лікеро-горілочних і пиво-безалкогольних напоїв по всій території України).
Центральний офіс знаходиться в місті Закарпатті.
Підприємство являє собою повний цикл виноробства: від вирощування
винограду і до продажу готового вина споживачам.
Основне направлення діяльності – це виробництво і розповсюдження на
території України якісних вітчизняних вин, і тим самим, підвищення культури вино
пиття в нашій країні.
ТПГ «Кронос-Інвест» заснований в 1996 році в м. Закарпатті як компанія
«Кронос», яка займалася оптовою торгівлею лікеро-горілочних і пиво-
безалкогольними напоями в закарпатському регіоні. В наступні роки компанія
«Кронос» відкрила мережу філіалів по всьому придніпровському регіоні. Завдяки
успішній інвестиційній політиці керівництва компанії до неї приєдналися такі
юридичні незалежні підприємства, як: ООО ПКФ «Бахус» (Євпаторійський вин
завод), ЗАО «Закарпатхімбудоптторг». В 2000 році компанія стала «Кронос-Інвест»,
так, як її діяльність стала враховувати в себе не тільки оптову торгівлю, але й
операції з цінними паперами. В майбутньому структура компанії продовжувала
розширятися, і в 2001 році «Кронос-Інвест» став торгово-промисловою групою,
зорієнтованою на виробництво продукції і оптову торгівлю.
Виробничу потужність буду роздивлятися на прикладі підприємства ООО ПКФ
«Бахус», як невід’ємна частина ТПГ «Кронос-Інвест».
Євпаторійський вин завод вміщує суспільство з граничною відповідальністю
виробничо-комерційна фірма «Бахус» і закрите акціонерне товариство «Корпорація
Керкінітіда». Обидва ці підприємства були засновані в 2000 році і являється
продовжувачами вже витриманих традицій виноробства і виноградарства,
закладенні ще в 1928 році, засновниками євпаторійського вин заводу, на території
якого вони зараз розташовані. В теперішній час на Євпаторійському вин заводі
нараховується близько 290 працівників.
Завод випускає такі торгові марки вина, як «Бахус» і «Голіцинські вина»,
«Вождь». На даному періоді розвиту завод являється крупним за об’ємами
виробництва підприємства не тільки Криму, але й України.
Задача підприємства – удосконалення технологічних процесів виноробства з
використанням більш нового і сучасного обладнання для досягнення високої якості
продукції, збільшення споживчої потреби на виробничу продукцію, підвищення
конкурентоспроможності підприємства.

1.2 Розрахунок виробничої потужності.

Вартість основних фондів на початок базового 2003 року складала 1000 тис.
грошових одиниць. 1 травня цього ж року введені в дію основні фонди на суму 2200
тис. гр. од.. 1 жовтня виведено застарілих основних фондів на суму 630 тис. гр. од..

17
 Середньорічна потужність (Пср) розраховується шляхом додавання до вхідної
потужності (Пвх) середньорічної ввідної (Пвв) і віднімання середньорічної
вибуваючої потужності (Пвб) з урахуванням строку дійсності (Тн):

Пср = Пвх + Пвв * Тн / 12 – Пвб (12 – Тн) / 12.

Пср = 1000 + 2200 * 3 / 12 – 630 * (12 – 3) / 12 = 1077,5 тис.* гр. од.

Євпаторійський вин завод має частковий процес виробництва. Розрахуєм

календарний (Фк), режимний (Фр) і плановий (Фп) фонди часу:

Фк = Дк * 24,

Фк = 365 * 24 = 8760.
Плановий фонд часу розраховується виходячи з режимного з урахуванням
зупинок на ремонт (а), в%.
Фп = Фр * (1 – а / 100);

Фп = 2014,5 * (1 – 10 / 100) = 1813,05.

Фр = Др * Те * С,

Фр = 255 * 7,9 * 1 = 2014,5.

де Др – кількість робочих днів в році;

Те – середня тривалість однієї зміни з урахуванням режиму роботи підприємства і
скорочення робочого дня в передсвяткові дні;
С – кількість змін.
Виробнича потужність агрегату (ВПа) залежить від планового фонду часу
роботи на протязі року (Фп) і його виробництва в одиницю часу (W)

ВПа = Фп * W.

В розливочному цеху даного заводу встановлені 3 лінії розливу, на кожній із

яких встановлені 10 агрегатів. За час роботи вони розливають в пляшки 10500 літрів
вина. Тоді виробнича потужність одного агрегату складе:

ВПа = 1813,05 * 10500 / 10 = 190370,25 літрів.

Виробнича потужність ділянки з однотипним обладнанням і однаковою

номенклатурою розраховується шляхом помноження виробничої потужності
агрегату на їх кількість (К). Так, виробнича потужність трьох ліній розливу
розливного цеху рівна:

ВПу = ВПа * К = 190370,25 * 3 = 571110,75 літрів.

18
 Так виробнича потужність розливного цеху складає 571110,75 літрів вина.
Виробнича потужність заводу встановлюється по потужності ведучого цеху і
складає 571110,75

Таблиця 1. Виробнича програма випуску вина на рік.

Середня Коефіцієнт
Найменування Кількість, л.
трудомісткість, н\ч перерахунку
Мускат 90750 120 1,2
Портвейн 63450,25 110 1,1
Каберне 35170,50 100 1
Всього 189370,75

Результати сумують і виходить виробнича програма підприємства (ПП):

ПП = 90750 * 1,2 + 63450,25 * 1,1 + 35170,50 * 1 = 213865,8 літрів.

Плановий коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства (К пм)

розраховується шляхом ділення виробничої програми на виробничу потужність
(ПМ). Виходячи з попереднього розрахунку виробничої потужності можна
визначити Квп:

Квп = ПП / ВП * 100% = 213865, 775 / 57 1110,75 * 100% = 37,45%.

Коефіцієнт пропорційності потужностей, який розраховується як відношення

виробничої потужності цеху до виробничої потужності заводу (потужності цеху і
ділянки).

Кпр. = 571110,75 / 190370,25 = 3.

19
 РОЗДІЛ 5. ПОКАЗНИКИ ІНТЕНСИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ПОТУЖНОСТІ ТА ЇХ АНАЛІЗ.

1.1Фактори формування виробничої потужності.

Процес формування і організації використання виробничої потужності
сучасного підприємства залежать від багатьох факторів. Під факторами розуміються
умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, оказуючи вплив на
їх результати.
Розробка класифікатора, комплексно відражаючої кількості і змісту факторів,
які впливають на величину і рівень використання виробничої потужності, має не
тільки важливе теоретичне, але й велике практичне значення. Ріст масштабів
виробництва і підвищення його ефективності висувають задачу пошуку резервів
збільшення і покращення використання виробничих потужностей діючих
підприємств. Тому потребується визначити коло факторів, котрі служили б основою
для визначення величини виробничої потужності дійсного підприємства і рівня її
використання. Фактори, впливових на величину виробничої потужності і її
використання, взаємопов’язані, тому, що обидва види факторів мають єдиний об’єкт
впливу виробничу потужність підприємства. Різниця між ними заклечається в тому,
що перша частина факторів визначає резерви збільшення виробничої потужності, а
друга резерви покращення її використання. Все це викликає необхідність
пристосувати системний підхід до розглядання цих факторів.
Цей підхід означає, що всі питання вивчаючої проблеми повинні розглядатися у
взаємозв’язку один з одним. Він дає можливість найкращим образом виявити
фактори, діючі на величину і використанні виробничих потужностей, вважає
розгляду наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої
потужності і використання споживчих у виробництві ресурсів і процесів їх
покращення.
Основні ресурси виробничого процесу представлені трьома елементами:
працею, зброями праці і предметами праці. Тому, потреба цих ресурсів являються
основою визначення видів факторів.
Проаналізуємо зміст і характерні риси факторів, впливових на величину
виробничої потужності. Як було показано вище, між поняттями «виробнича
потужність» і «засоби праці» існує тісна функціональна залежність. Вона
проявляється в тому, що кожному окремо взятому засобу праці рівняється
відповідна величина виробничої потужності. А значить головним фактором,
впливовим на величину виробничої потужності, являється маюча сукупність засобів
праці. Цей вплив на підприємствах машинобудування з’являється шляхом
розширення фонду робіт і підвищення виробництва технологічного обладнання.
Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного обладнання і
виробничих площ. З збільшенням кількості обладнання і робочих місць складаються
умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайно лімітується
розмірами виробничих площ будівель. Самі виробничі площі, як правило,
безпосереднього впливу на предмет праці не впливають. Вони контролюють
масштаб виробництва прозоро, тому являються одним з фактором, визначаючим
величину виробничих потужностей.
20
 Виробнича потужність не відражає сумарну енергетичну потужність
підприємства і не складається з суми потужностей отельних робочих машин. Вона
залежить від рівня співвідношення структурі обладнання і робочих місць структурі
машинобудування виробничих виробів. Тому структура співвідносилась структурі
вироблених виробів, тобто в їх пропускній здібності повинен бути досягнутий
максимальний рівень згоди. Одним з важливих умов виробництва являється
наглядом норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими скоростями.
Таким чином, величина виробничої потужності залежить від кількості і
виробництва середовищ праці, повинен бути доповнений. Так, важним фактором,
визначаючим величину виробничої потужності, являється по перше система машин
як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення виробничих машин пов’язані головним чином з
покращенням якісного составу технологічного обладнання, збільшенням в його
составі високовиробничих станків, автоматів і полу автоматів, автоматичних ліній.
Чим досконаліші машини і обладнання, чим вище їх виробництво в одиницю часу
роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.
Виробництво машин і обладнання також залежить від якості предметів праці. З
якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередньо вдається на
виробництві засобів праці і їх досконалості.
Значний вплив на збільшення виробництва машин оказує досконалість
технологічного процесу. Вторгнення прогресивної технології дає можливість
інтенсифіцирувати виробничий процес, тобто скоротити як машинне, так і спільний
час виробництва виробу.
Збільшення виробництва машин в значній мірі залежить від ступені
досконалості конструкції виробничих виробів, їх уніфікації і стандартизації,
зниження кількості і з’єднання операцій при їх виготовленні.
Виробництво машин залежить також від класифікації робітників. Систематичне
підвищення їх спільного і технічного створення, вдосконалення виробничих навиків
і на цій основі підвищення рівня кваліфікації здійснюють благо приємні соціальні
предпосилки для збільшення виробництва засобів праці. Укомплектовування
промислових підприємств кваліфікованими робочими
прискорює технологічне освоєння сучасної техніки, позволяє значно підвищити
паспортне виробництво шляхом переводу до скоротних методів обробки деталей,
використання спеціального різального інструменту, модернізації окремих агрегатів
станків. Класифікація факторів, впливових на величину виробничої потужності
підприємства, побудована за призначенням їх деталізації. Властивістю цих факторів
являється те, що для здійснення закладів, обумовленими ними, потребуються
капітальні вклади. Інакше виглядають фактори, впливові на використання
виробничих потужностей. Вони охоплюють заклади, пов’язані з використанням
резервів, маючих організаційний характер, і не потребують великих капітальних
вкладень в основне виробництво. За змістом ці фактори можна розділити на
соціально-економічні і організаційно-технічні, а за містом виникнення на зовнішні і
внутрішні.
Основними факторами, впливовими на рівень використання обладнання,
являється вдосконалення організації обслуговування виробництва, підвищення
якості і організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств і
21
технологічного планування загрузки обладнання, більш широке втручання в
практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці,
вдосконалення матеріального стимулювання покращення використання обладнання,
вдосконалення структури парку обладнання шляхом раціонального розподілу
виданого підприємству і перерозподіл недовантаженого, підвищення коефіцієнта
змінності роботи обладнання, скорочення часу простоїв обладнання і ремонтах.
З урахуванням вказаних вище показників побудована класифікація факторів,
впливових на використання виробничих потужностей підприємств.
В узагальненому вигляді класифікація обох видів представлена в таблиці 1.
Табл.1 Класифікація факторів
Фактори, впливові на величину Фактори, впливові на використання
виробничої потужності виробничої потужності
1.Кількість машин і їх технічний 1.Народнохозяйська потреба в продукції.
рівень. 2.Матеріально-технічне постачання
2.Розмір виробничих площ. підприємств.
3.Рівень пропорційності в пропускній 3.Забезпечувати робочими підприємствами.
здібності між групами машин. 4.Комплексний ввід в дію нових
4.Прогресивна технологія. потужностей.
5.Механізація і автоматизація. 5.Забезпечувати енергетичними ресурсами.
6.Якість матеріалів, вдосконалення 6.Структура парку обладнання.
конструкцій виробів, підвищення 7.Зверхнормативні простої обладнання в
ступеня уніфікації і стандартизації. ремонті.
7.Ступінь освоєння техніки 8.Підвищення змінності роботи обладнання.
робочими. 9.Організація обслуговування виробництва.
10.Ступінь досконалості планування
виробництва і загрузки обладнання.
11.Організація праці і його стимулювання.
12.Організація кооперування використання
потужностей.

Приведена класифікація обох видів факторів представляє собою теоретичний

аналіз кількісних і якісних факторів підвищення ефективності використання
виробничих потужностей. Результативність аналітичної оцінки у багатому залежить
від обгрунтування системи показників, з допомогою яких можна визначити рівень
інтенсивності використання виробничих потужностей. При цьому важне значення
має розробка методів розрахунку показників, а також засобів визначення
нормативних значень кожного з показників. Система показників взаємопов’язана
сукупність показників, за допомогою якої забезпечується комплексна кількісна
оцінка стану і виявлення резервів покращення інтенсивного використання
виробничих потужностей.

1.2 Показники використання потужності і капіталів.

Показники використання основного і оборотного капіталів.
В практиці матеріального виробництва при характеристиці використання
капіталу підприємства приймають як натуральні, так і вартісні показники. Об
22
існуючим являється показник капіталовіддачі. Він характеризується випуском
продукції, приходної на 1 гр. вартості сукупних активів підприємства по річному
балансу. На теперішній час основним вартісним показником продукції являється
об’єм продаж. Тобто,

Капіталовіддача = об’єм продаж / Сукупні активи;

Віддача з нерухомості = Об’єм продаж / Нерухомість.

Капіталовіддача характеризує ділову активність підприємства. Показник,

оборотній капіталовіддачі, - капіталомісткість виробництва – показує необхідність
величини основних і оборотних заходів для випуску одиниці продукції.

Обернення запасів, днів = Собівартість продаж / запаси товарно-матеріальних

цінностей.

З точки зору використання сукупних активів підприємства розвиток

матеріального виробництва може здійснювати двома шляхами капіталозберігальним
і капіталомістким. При капіталомісткому типі виробництва вартість основних і
оборотних заходів росте швидше, чим відбувається ріст об’єма продаж. В цьому
випадку капіталовіддача знижується.
Показники використання потужності.
Узагальненими показниками використання виробничої потужності являються:
1. Коефіцієнт використання потужності (Квп), як відношення виробничої
програми (ВП) до виробничої потужності (ВП).

Квп = ВП / ВП

2. Коефіцієнт загрузки обладнання (Кз), як відношення трудомісткості

виробничої програми (∑ Т) до планового фонду часу роботи всього обладнання
(Фп*К).
Кз = ∑ Т / Фп * К.

3. Коефіцієнт змінності обладнання (К з), як відношення трудомісткості

виробничої програми (∑ Т) до планового фонду часу роботи обладнання за одну
зміну (Ф 1з К).

Кз = ∑ Т / Ф 1з К.

4. Інтегральний показник використання виробничих потужностей (К в),як

приготування коефіцієнтів використання обладнання по часу і по потужності.

Кв = К ч * Кп.

5. Коефіцієнт пропорційності потужностей, який розраховується як відношення

виробничої потужності цеху до виробничої потужності заводу.
23
 1.3 Показники інтенсивного використання виробничої потужності та їх
аналіз.
Коефіцієнт використання виробничої потужності характеризує рівень
використання діючої виробничої потужності, яка за своєю величиною може значно
відрізнятися від проектної. В свою чергу виробнича потужність ділиться на окремі
види, кожний з яких має своє значення при рішенні питань планування і організації
виробництва.
Тому рівень використання різних видів потужностей необхідно роздивлятися
окремо. Так, перш за все треба оцінити рівень використання прийнятої планової,
середньорічної і фактичної виробничої потужності. Коефіцієнт використання кожної
з них можна получити шляхом відношень планового або фактичного об’єма валової,
товарної, реалізованої, чистої продукції до співвідносного виду виробничої
потужності.
Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності
підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його
підрозділів. За результатами проведення цього аналізу можна судити про
правильність вибору ведучого звена, по якому прийнята потужність заводу, і про
величині резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Дуже важливим
треба враховувати визначення рівня використання середньої розрахункової або
нормативної величини виробничої потужності. Для цієї цілі приймається коефіцієнт
використання нормативної величини потужності.
По коефіцієнту використання того чи іншого виду потужності можна оцінювати
резерви покращення її використання, а також ступень напруги планових завдань
підприємством. Однак досягнутий високий рівень коефіцієнта використання
виробничої потужності не завжди дає основу запевняти в інтенсивному її
використанні. Це пояснюється тим, що на виробництвах при визначенні їх
виробничих потужностей орієнтується на потужність тих підрозділів, котрі
являються вузькими містами.
Тому, виробничі потужності занижуються і не відражають дійсності їх
величини, якій розполагають підприємства. В зв’язку з цим неможна судити про
раціонально використання технологічного обладнання, маючих потенціальних
резервів підвищення його загрузки.
Об’єктивну оцінку цих резервів можна получити з допомогою групи
показників, характеризуючи рівень використання обладнання. Ця група
представлена трьома коефіцієнтами і показником середнього часу роботи одної
машини. Одним із таких обобщаючих показників являється коефіцієнт змінності
роботи обладнання.
Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи
обладнання являється ділення планової розрахункової або фактичної машиноємкості
виготовленої продукції на дійсний річний фонд часу всього установленого
обладнання при його роботі в одну зміну.
В результаті порівняння плануючого або фактично доступного коефіцієнта
змінності роботи обладнання, розрахованого за запропонованим нами методу, з
оптимально можливим або нормативним можна получити повне уявлення маючих
резервів, якими розполагають підприємства і їх підрозділів в підвищенні загрузки
обладнання.
24
 Для оцінки використання дійсного фонду часу роботи обладнання важливим
показником являється коефіцієнт загрузки обладнання. Він представляє собою
відношення сумарної машиномісткості, необхідної для виготовлення планової або
фактичної кількості продукції, до дійсного фонду часу роботи установленого
обладнання при завданому режимі підприємства або його підрозділів.
Метод визначення коефіцієнта загрузки не являється єдиним. Так, пропонується
визначати цей показник по прийнятій потужності. З цього аналізу видно, що чим
більше величина прийнятої потужності, тим вище коефіцієнт загрузки обладнання
при такому методі його розрахунку може деяк відрізнятися. Тобто потужність
підрозділу або заводу визначається по потужності ведучого звена. Якщо при цьому
ведуче звено вийшло вузьким місцем, то потенціальна величина коефіцієнта
загрузки обладнання буде заниженою.
При обіснуванні проектів машинобудівельних заводів коефіцієнт загрузки
обладнання визначається як відношення розрахункової кількості станків або машин
до прийнятої його кількості. Важливим моментом в аналізі використання
обладнання являється визначення середнього часу його роботи.
Гідність цього показника стоїть в тому, що він дає представлення про середню
абсолютну величину загрузки кожної одиниці обладнання в даному виробничому
підрозділі.
Любий з указаних показників другої групи відражає використання
технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності.
Динаміка цих показників не тільки показує рівень інтенсивного використання
виробничої потужності, але й свідчить про величину потенціальних резервів
покращення такого використання. Важливим етапом в аналізі інтенсивного
використання виробничих потужностей являється оцінка ступені рівномірності
загрузки обладнання при заданому об’ємі виробництва або прийнятій потужності.
Ця загрузка дає уявлення про дійсний рівень пропорційності в виробничих
потужностях підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісного виміру
рівня рівномірності загрузки обладнання пропонується використати коефіцієнт
пропорційності.
Коефіцієнт пропорційності визначається як відношення різних видів робот в
структурі машиномісткості виготовленої продукції до спільної кількості
встановленого обладнання.
Розглянемо деякі особливості коефіцієнта пропорційності. Якщо коефіцієнт
змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт загрузки
степінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому об’ємі
виробництва або прийнятої величини виробничої потужності підприємств і їх
підрозділів, то коефіцієнт пропорційності рівномірність в роботі машинного парку
тільки підрозділів.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт загрузки обладнання в
значній мірі залежать від об’єма виробництва. Коефіцієнт пропорційності остається
незмінним при зміні об’єма виробництва. Не зміниться значення коефіцієнта
пропорційності і в тому випадку, якщо збільшиться спільна кількість обладнання в
цехах і на ділянках без співвідносного покращення його структури.
Значення коефіцієнта пропорційності залежить від структури парку обладнання
або структури машиномісткості виробничих виробів. Воно тим вище, чим більше
25
степінь соответствія між структурою парку машин і структурою машиномісткості
продукції. Тому, коефіцієнт пропорційності характеризує соответствіє структури
машиномісткості виробничих виробів структурі обладнання або, навпаки, структури
обладнання структури машиномісткості. Характеризуючи масштаб виробництва при
існуючому рівні згідності пропускних здібностей окремих видів обладнання, груп
взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорційності дає можливість оцінити
резерви збільшення виробничих потужностей підприємства і випуску продукції для
маючих виробничих площ за рахунок збільшення кількості машин в спільному
парку обладнання, технологічні можливості яких в найбільшій степені
соответствуют структурі машиномісткості виробничих виробів.
Визначив з допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності в
виробничих потужностях, можна установити ту кількість машин, станків яке
безперервно приймає участь в роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка
може бути забраною із виробничого процесу або частково завантажена роботою. В
широкому плані коефіцієнт пропорційності характеризує рівень організаційного
потроєння системи машин на ділянках і в цехах підприємства.
Приймущество використання коефіцієнтів змінності, загрузки і пропорційності
в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей стоїть в тому, що їх
величина визначається на основі оброблених або предпологаємих до обробки
машино-часів. В свою чергу машино-часи являють найважливішим елементом
розрахунку величини виробничої потужності.
Тому, з допомогою пропонуючи коефіцієнтів можна получити об’єктивну
аналітичну інформацію про ефективність використання виробничих потужностей.
Ще більш повним стане аналіз при схожості використання цих показників в
управлінні процесом інтенсивного використання виробничих потужностей. Так,
коефіцієнт пропорційності характеризує можливий масштаб виробництва, тобто
збільшення випуску продукції, що не присущне вартісному коефіцієнту. В свою
чергу коефіцієнт пропорційності з урахуванням вартості обладнання дає уявлення
про “ціну” досягнення з’ясованого функціонування системи машин і спряження
потужностей, а також позволяє визначити удільну вагу невикористаного обладнання
у спільній його вартості.
Важливе місце в аналізі рівня інтенсивного використання треба відвести
вартісним показникам. Вони представляють третю групу показників і дають
можливість оцінити вплив інтенсивного виробничих потужностей на ефективність
виробництва. Одним з них являється фондовіддача. Цей показник має прямий
функціональний зв’язок з показниками, відражаючими рівень загрузки обладнання.
На заводах кількість обладнання збільшується, росте його вартість і виробництво.
Однак загрузка його підвищується помалу, а в більшості случав знижується, що
негативно відображається на величині фондовіддачі.
Використання показника фондовіддачі дає можливість оцінити досягнення
проектної фондовіддачі і сопоставити її величину з фондовіддачею за рівнем
прийнятої потужності. Порівняння цих показників показує, наскільки фондовіддача
за рівнем прийнятої потужності залишається або перевищує проектну фондовіддачу,
тобто дає можливість визначити величину резерву підвищення фондовіддачі або
величину перекриття проектної фондовіддачі, а також покращення використання
прийнятої потужності.
26
 Наступним вартісним показником, характерним ефективність використання
активної частини основних фондів, являється випуск продукції в розрахунку на 1 од.
вартості обладнання. На теперішній час зростає технічна оснащеність підприємств,
підвищується технічний рівень виробництва. Випуск продукції з 1 од. активної
частини основних фондів дає уявлення про ріст ефективності їх використання. Цей
показник може бути ще доповненим показником випуску продукції на одиницю
обладнання. Він вичислюється як у вартісному, так і в натуральному вираженні.
Показники в натуральному вираженні треба приймати для оцінки використання
виробничих потужностей литійних, кузнечно-пресових і сварочних цехів. Саме
велика роль цих показників у міжзаводському аналізі, провідним з ціллю виявлення
резервів покращення використання виробничих потужностей.
Останнім і дуже важливим показником в цій групі являється коефіцієнт,
характеризуючий ефективність використання заводських виробничих площ. Цей
показник особливо важливий при оцінці рівня використання виробничих
потужностей тих підрозділів, величина потужності яких залежить від величини
виробничих площ.
Приведена система показників дає можливість получити достатньо достовірну
інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання
маючих виробничих потужностей підприємств і їх підрозділів, установити чергу
проведення закладів за покращенням використання резервів виробничих
потужностей, здійснювати предметне управління процесом їх реалізації на
підприємстві.
Аналіз використання виробничої потужності.
Аналіз використання виробничої потужності здійснюється з допомогою
названих показників, які розраховуються за плановим і фактичним даним. Об’єктом
аналізу повинні бути всі агрегати, виробничі ділянки, цеха і завод в цілому.
Цей аналіз іде за наступними направленнями: вивчення використання маючого
обладнання і планового фонду часу.
Далі необхідно проаналізувати прогресивній приміняючої техніки і
технологічних процесів, визначити умови експлуатації техніки, а також
правильність рішення питань організації виробництва і праці.

27
 Схема 1. Аналіз використання фонду часу.

Календарний фонд часу Вихідні і святкові дні

Нормативний фонд часу Час на ремонт

Плановий фонд часу Нема загрузки по плану

Фактичний фонд часу Простої

Час роботи Час на виготовлення браку

Ефективний час роботи Час підготовчого-обладнання

заключний

Час машинний

Схема 2. Аналіз використання обладнання

Маюче обладнання Незакріплене

Закріплене обладнання Допоміжне виробництво

Обладнання, прийняте Не завантажене в плані

в розрахунку виробничої
потужності

Обладнання, прийняте Не завантажене фактично

в плані

Обладнання працююче Простої всередині зміни

на фактичну програму

Обладнання, фактично
працює

28
 Висновок
Найважливішим результатом організації інтенсивного використання
виробничих потужностей являється прискорення темпів приросту продукції без
доповнених капітальних вкладень, темпів росту фондовіддачі.
Розвиток нашої економіки на сучасному етапі і в най близькій перспективі
обумовлюється необхідність удосконалення організації інтенсивного використання
виробничих потужностей діючих підприємств. Організація інтенсивного
використання маючих виробничих потужностей являється важливим фактором
економічного росту, при якому не тільки підвищується ефективність приймаючих
потужних ресурсів, але і зростає її значення в просторі продукції становиться
економія цих ресурсів.
Організація інтенсивного використання виробничих потужностей повинна
здійснюватися з урахуванням дії сукупності двох взаємопов’язаних видів факторів,
обумовлюючих можливість більш напруженого функціонування потужних ресурсів
в часі і оказуючи вплив на інтенсивний приріст потужностей.
Визначення рівня організації інтенсивного використання виробничих
потужностей обумовлює необхідність обумовлювання критерію його оцінки. Таким
критерієм може бути мінімум розриву між рівнями використання потужностей і
обладнання, складає систему машин підприємства. Тобто, чим менше цей розрив
тим вище рівень організації використання виробничих потужностей.
Проблема організації інтенсивного використання виробничих потужностей
діючих підприємств охоплює широке коло питань і обумовлює необхідність
рішення двоєдиної задачі: по перше, мобілізації резервів підвищення пропорційності
потужностей шляхом вдосконалення потроєння системи машин окремих підрозділів
і підприємств в цілому; по друге, раціонального використання виробничих
потужностей шляхом вдосконалення господарського механізму, система
матеріального стимулювання. Ці питання являються головними в провідній
радикальній економічній реформі на рівні підприємства. Госпрозрахункове
стимулювання інтенсивного використання виробничих потужностей забезпечує
шляхом нормативного розподілення прибутку або доходу. Це являється дійсним
кермом мобілізації внутрішніх резервів збільшення випуску продукції і покращення
всіх техніко-економічних показників діяльності підприємств.

29
 Список використаної літератури

1. Економіка підприємства.: Підручник. В 2 т. Т. 1 / За ред.. С.Ф. По

кропивного. К.: Вид-во «Хвиля-Прес», 1995. Стр.175-181.

2.Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник; 2-ге вид.,

перероб. І доп. –М.: ІНФРА-М, 1998. Стр.166-172.

3.Петрович І.М. Атаманчук Р.П. Виробнича потужність і економіка

підприємства., М., 1990.

4.Сергіїв І.В. Економіка підприємства: Підручник. М.: Фінанси і статистика,

1997. Стр. 176-179.

5. Економіка підприємства / Під ред.. В.Я. Хрипуча., 1997. Стр. 244-259.

6. Економіка підприємства: Підручник для економічних вузів. Під ред..

Руденко А.І. Стр.357-363.

7. Савицька А.П. Економічний аналіз. – К.: Простір, 2003.

8. Прохоров С.А. Економіка підприємства. – М.: Наука, 2001.

9. Бондаренко М.Л. Практичні рекомендації. Економічний аналіз. – Х.: ААА,

1999.

10. Домбровський П.В. Звітність підприємств. – Д.: Кредо, 2002.

11. Тамбовський К.К., Петренко Є.С. економічний аналіз підприємства. – М.:

Інфра-М, 2002.

12. Сивкова А.І., Фрадкіна Є.К. аналіз фінансово-господарської діяльності

підприємства. – Ростов н/Д: видавництво «Фенікс», 2001.

13. Летукін С.Б. Економічний аналіз підприємства. – К.: Освіта, 2000.

30