Professional Documents
Culture Documents
кпу1
кпу1
демократичних конституцій України (проєкт Основного Державного Перший етап політико-правових перетворень охоплюється часовими
Закону Української Народної Республіки 1920 р., рамками з 1989 р. до 1996 р. та виявився у здійсненні конституційної
проєкт Конституції (основних державних законів) УНР Отто Ейхельмана реформи.
1920 р., проєкт Конституції ЗУНР С. Дністрянського 1920 р.).
Конституційна реформа в Україні – це політико-правовий процес
Аналізуючи цей історичний період розвитку України, О. Мироненко поетапного перетворення конституційного законодавства (зі зміною тексту
характеризує його як ‘революційний конституціоналізм’. Після «захоплення Конституції), розвитку конституційних правовідносин та конституційної
більшовиками» України та встановлення «радянської влади» на її території, правосвідомості, створення системи забезпечення (охорони) конституційного
починається доба, яку слід відзначити як занепад розвитку українського правопорядку з метою формування сучасного українського
конституціоналізму. конституціоналізму.
І тільки наприкінці ХХ століття, коли Україна набула незалежності (1991 р.), Перший етап політико-правових перетворень (конституційна реформа)
починає відроджуватися й український конституціоналізм на основі характеризується такими ознаками:
1) реформу було спрямовано на сутнісні зміни державного і суспільного 4) здійснення політичної реформи, яка частково втілилася в ухваленні
ладу, у цей період приймаються акти (Декларація про державний Закону України від 08.12.2004 № 2222-IV «Про внесення змін до
суверенітет 1990 р. і Акт проголошення незалежності України 1991 р.), що Конституції України»;
мали значення «конституційного оформлення» України як незалежної, 5) внесення часткових змін до Конституції України (Закон України від
суверенної держави; 01.02.2011 № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо
2) реформа відрізнялася високою динамічністю проведення (в період з 1989 проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента
р. по 1996 р. було ухвалено понад два десятки законів про внесення змін України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих
і доповнень до чинної тоді Конституції 1978 р.); рад та сільських, селищних, міських голів»; Закон України від 19.09.2013
3) активізувалася конституційно-проєктна робота, яка відбувалася з № 2952-VI «Про внесення змін до статті 98 Конституції України»).
урахуванням того, що в центрі уваги нової Конституції має бути людина як
Третій етап політико-правових перетворень починається з Революції
найвища соціальна цінність, що у Конституції мають бути втілені ідеали
Гідності (кінець 2013 р. – початок 2014 р.) та характеризується багатьма
правової держави та загальнолюдські цінності, у проєктах Конституції
важливими політико-правовими подіями, що сприяли розвитку української
містилися положення, що відіграли значущу роль у становленні
державності, втім основними подіями того часу у контексті аналізу
вітчизняного конституціоналізму – це втілення нової для України того
розвитку системи українського конституціоналізму були:
часу концепції прав людини, згідно з якою конституційно визначалися
природні права людини, новаційні принципи правового статусу людини, 1) повернення до Конституції України у редакції Закону України від
запровадження інституту конституційних законів, закладалися 08.12.2004 № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України», який
конституційні основи громадянського суспільства; був визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України
4) передбачалася зміна всіх галузей законодавства на основі нових № 20-рп/2010 від 30.09.2010, що негативно вплинуло на динаміку
конституційних принципів, що відповідали принципам сучасного політико-правових перетворень та викликало суспільний резонанс
конституціоналізму; (Постанова Верховної Ради України від 22.02.2014 «Про текст Конституції
5) здійснювалася легітимація нових політико-правових і державних України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями,
інститутів (парламентаризму, президентства, місцевого самоврядування, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1
конституційної юстиції, уповноваженого з прав людини); лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII»; Закон
6) створювались умови щодо формування сучасного українського України від 21.02.2014 № 742-VII 16 «Про відновлення дії окремих
конституціоналізму. положень Конституції України»);
2) внесення змін до Конституції України (Закон України від 02.06.2016 №
Другий етап політико-правових перетворень починається із прийняття
1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»,
Конституції України 1996 р. і відрізняється такими ознаками:
Закон України від 03.09.2019 № 27-IX «Про внесення змін до статті 80
1) продовження пошуку оптимальної моделі державного правління для Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів
України з пропозиціями подальшої модернізації Конституції України; України)»);
2) часткові зміни конституційного законодавства у процесі впровадження 3) активізація євроінтеграційних процесів в Україні (Закон України від
конституційних положень у конституційно-правову практику; 07.02.2019 № 2680-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо
3) концептуальне оформлення та законодавче забезпечення на основі стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України
положень чинної Конституції організації та здійснення публічної в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного
(державної та публічно-самоврядної) влади; договору)»).
5) Український конституціоналізм та європейська інтеграція України. o вчинення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і
Важливим напрямом сучасного етапу розвитку української державності та
їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано Законом
українського конституціоналізму є євроінтеграція України.
України від 16.09.2014);
Адже Україна – це європейська держава. Україна – це частина Європи не o трансформація відносин між Україною та ЄС від партнерства та
тільки в географічно-територіальному сенсі, Україна – це частина співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції (повною
європейської культури, європейської історії, європейського співтовариства. мірою це відбулося з 01.09.2017, коли Угода про асоціацію між Україною
Український конституціоналізм ґрунтується на принципах європейського та ЄС повністю набула чинності);
конституціоналізму, вироблених людством упродовж усієї історії свого o набуття Україною статусу кандидата у члени ЄС (23.06.2022).
розвитку та які стали світовими стандартами формування демократичної
Таким чином, Україна за достатньо короткий час зробила прорив на шляху до
держави і громадянського суспільства.
повноправного членства в ЄС. Можна сказати, що залишився один крок на
Тому євроінтеграційні прагнення України є природними, цивілізаційно євроінтеграційному шляху до досягнення мети – набуття статусу держави-
обумовленими, підтвердженими Революцією Гідності 2014 р., закріпленими члена ЄС.
в Конституції України та заснованими на глибокому почутті українського
6) Категоріальне значення людського виміру конституційного права.
народу своєї причетності до європейської спільноти, європейської
Людина у системі категорій конституціоналізму. Загальнолюдські політико-
ідентичності.
правові цінності сучасного конституціоналізму.
Інтеграційний шлях України до ЄС почався з моменту відродження України як
Динаміка сучасних політико-правових перетворень з метою поступового
суверенної і незалежної держави та триває в сучасності, набуваючи
входження України до європейського правового простору, розвиток
вирішального значення. Це був складний шлях.
суспільних відносин у контексті оновлення українського суспільства та
Основні етапи інтеграційного шляху України до ЄС: держави супроводжуються процесом еволюції у напрямі демократизації та
гуманізації всіх державно-правових та соціально-політичних інститутів.
o започаткування відносин між Україною та ЄС (у 1991 р.);
o визначення членства України в ЄС перспективною метою української Це означає, що «альфою та омегою» діяльності держави та суспільства
зовнішньої політики (у Постанові Верховної Ради України від 02.07.1993 має бути людина як найвища цінність, права якої мають бути забезпечені
«Про основні напрями зовнішньої політики України»); цілісною та змістовно повною системою гарантій з боку держави.
o підтвердження та розвиток курсу України на європейську інтеграцію як
Адже права і свободи людини та їхні гарантії взагалі зумовлюють ‘зміст і
довготермінову стратегічну мету (відповідно до Стратегії інтеграції
спрямованість діяльності держави’ (ст. 3 Конституції України), а турбота ‘про
України до ЄС, яку затверджено Указом 17 Президента України від
забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя’ є одним з
11.06.1998, та Програми інтеграції України до ЄС, яка схвалена Указом
головних мотивів ухвалення Конституції України, необхідності її захисту (ч. IV
Президента України від 14.09.2000);
Преамбули Конституції України).
o здійснення переговорного процесу та досягнення політичних
домовленостей щодо укладення угоди між Україною та ЄС (під час Наслідком та водночас передумовою цього процесу є гуманізація
Паризького саміту Україна-ЄС 2008 р., Саміту Україна-ЄС у Києві 2011 р. та конституційного права та підвищення людського виміру конституційно-
ін.); правових реалій у контексті теорії «людиноцентризму».
Тенденція гуманізації конституційного права детермінована o нормативну основу конституціоналізму (конституція як цінність,
демократизацією принципів і методів здійснення публічної влади, інтегративне праворозуміння на основі вчень природно-правової,
розширенням спектра прав і свобод людини та громадянина, їхньою легістської, лібертарно-юридичної аксіології);
гарантованістю та захистом з боку держави та від держави, зокрема від o інституційно-функціональну основу конституціоналізму (публічна влада,
неправових актів державної влади. зокрема проблема цінності державної та публічно-самоврядної влади,
народний суверенітет).
Генезис науково-практичної парадигми конституціоналізму свідчить, що
людина – це його основна цінність, а демократично-правова сутність 7) Публічна влада у системі сучасного українського конституціоналізму.
конституціоналізму детермінована його метою – обмеження публічної влади Державна влада та публічно-самоврядна влада у системі сучасного
на користь громадянського суспільства, прав і свобод людини та українського конституціоналізму.
забезпечення її конституційно-правової свободи.
Конституціоналізм передбачає відповідну організацію публічної влади.
Конституційно-правова свобода – це свобода в межах, окреслених правом Інституційний рівень системи конституціоналізму, крім нормативних
і заснованою на ньому конституцією держави. Водночас принцип інститутів (Конституції і конституційного законодавства), включає такі владні
конституційно-правової свободи поширюється на всіх суб’єктів інститути, як інститут державної влади та інститут публічно-
конституційних правовідносин, у тому числі і на особу, і на державу. самоврядної влади, що в сукупності становлять владу публічну.
Конституційно-правова свобода особи полягає в можливості «робити все,
що прямо не заборонено законом». Влада, що розповсюджується на всіх членів суспільства, а не на окрему
особу, і має таку властивість, як загальність, носить суспільний
На відміну від свободи індивіда, свобода держави, її органів та інших характер, тобто є публічною. Ця влада розповсюджується за
суб’єктів (юридичних осіб публічного права) полягає в можливості робити територіальним принципом, їй підкоряються всі, хто перебуває на певній
тільки те, що «прямо передбачено законом». території.
Спільне між наведеними свободами полягає у тому, що жодна з них не Публічна влада здійснюється не тільки державою. Державна і самоврядна
може бути безмежною. У сучасному конституціоналізмі свобода має влада в сукупності – публічна влада. Використання категорії «публічна
конституційноправові межі. Право забезпечує, і це є особливо важливим для влада» зумовлено традицією виокремлення в системі політичної влади
торжества конституціоналізму, не тільки «свободу для» – для активної різних гілок, тобто її поділ не тільки за горизонталлю, а й за вертикаллю.
діяльності, дійового самовираження особи, але й «свободу від» – від
обмежень та втручання в життєдіяльність особи. Саме поділ влади за вертикаллю зумовлює потребу використовувати
спеціальний термін, що охоплює всі рівні влади, включно з регіональною та
Людина є важливою категорією конституціоналізму та водночас має місцевою.
особливе композиційне значення в системі загальнолюдських політико-
правових цінностей сучасного конституціоналізму, до якої належать Державна влада походить безпосередньо від держави і реалізується
цінності, що визначають: тільки за її прямої чи непрямої участі, розповсюджується на всю територію
держави, на всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають на ній, а також
o спрямованість конституціоналізму та зміст його принципів (людина, на громадян відповідної держави, що перебувають за межами її території.
конституційно-правова свобода, право та верховенство права,
У контексті сучасного українського конституціоналізму державна влада
демократія);
(її основні конституційні характеристики):
o належить народу, який є її ‘єдиним джерелом’ (ст. 5 Конституції України); повноважень’ (ст. 6 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про
o розповсюджується на всю територію держави, здійснюється від імені місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами));
держави, реалізується за її прямою чи непрямою участю через систему o її цілеспрямованість на задоволення та захист місцевих інтересів;
органів державної влади; o наявність особливого об’єкта місцевого самоврядування – питань
o має верховенство в суспільстві, тобто це «верховна публічна влада»; місцевого значення;
o суверенна за умов дотримання принципу узгодження з суверенітетом o самостійність місцевого самоврядування, що конституційно гарантується
народу і суверенітетом особи; державою та відображена у ‘правовій, організаційній та матеріально-
o діє на користь всього суспільства, а не окремих його верств або фінансовій самостійності’ (ст. 3 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-
організацій; ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами)).
o як явище єдина, тобто є «цілісним явищем», за її організаційно-
функціонального поділу на три самостійні «гілки» – законодавчу,
виконавчу та судову;
o інституціоналізована, вона реалізується спеціалізованим державним
апаратом;
o відрізняє монопольне право на законотворчість, правосуддя, державний
примус;
o універсальна, тобто вона регулює різноманітні сфери життя суспільства,
які можна регулювати державними методами і способами;
o обмежена конституційними способами і засобами.