Про життя Рудакі — засновника поезії східного гуманізму — відомо мало.

Змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову пам'ять. У
вісім років він знав напам'ять усі сури (розділи) Корану. Досконало володіючи,
арабською мовою, Рудакі, однак, прагне відродити поезію рідною мовою — фарсі.
Він сам усе своє життя вивчав тонкощі рідної мови і навчав своїх учнів.

Велика частина творчої спадщини Рудакі безнадійно втрачена... Я прочитала

багато його віршів і помітила любовних віршах поетах персонажі чітко
поділяються на добрих та злих. У поезіях він використовує красиві порівняння,
наприклад «Твоє лице — як день осяйний» Поет створює образ жінки як еталона
земної краси, наділяє об’єкт закоханості найкращими рисами. Також в його
любовній ліриці простежується і релігійна символіка, важливим джерелом
сюжетів був Коран. Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати
Людиною, незважаючи на її соціальний стан:

Одне бажання тільки й мав я —

для них зразком високим стати
Загалом, Рудакі був дуже освідченим чоловіком, у одній з поезій він пише, що:
Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш.
Визбируй же його, де тільки можеш (бейт)

Кожен його двовірш передає закінчену філософську думку, які навіть в сучасному
житті стали афоризмами. Можу сказати, що його поезія є доступною навіть для
школярів, адже в його поезіях досить простий стиль.
Також я познайомилась з його рубаями (чотиривірш) і газелями. І можу сказати, що він
справді думав не тільки про себе. Адже в них він закликає поважати інших:
Глухих, сліпих не ображати — от справжнє благородство. Він по справжньому
цінує дружбу, адже для нього якщо навіть друг обмовиться, його сотні хороших діл
не згасять цю провину.
Не дарма його називають «Адамом поезії».
У поезіях чоловік нерідко закликає жити лише сьогоднішнім днем і не гадати про
завтра. Говорить, що в годину смерті стане все однаким: і сяйво місяці, й темрява
нічна. Пише, що треба жартувати із милою, не гаяти часу та радіти
прийдешньому. Мені сподобалось, що своєю творчістю він прагне показати, що в
житті є багато причин для усмішки. Велику увагу Рудакі приділяє людським
почуттям. Рудакі висловлював глибоку любов до природи та краси навколишнього
світу. Він часто описував красу квітів, річок, гір і пейзажів. У своїй творчості Рудакі
не був філософом, котрий пояснює світ; він був поетом, котрий відчуває світ і мріє про те,
щоби стати кращим:
Одна душа, єдине тіло,
але знанням —немає дна.
Заслугою поета є те, що він, з одного боку, продовжив класичні традиції
східної поезії, з іншого — додав національного колориту.

Що таке рубаї
Рубаї́ — чотиривірш, як правило філософського змісту, за
схемою римування: ааба чи аааа (різновид монорими). Один з найпопулярніших
версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу
Газе́ ль — ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з
дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка

Чому Адам поетів?

Тому що Адам – перша людина створена богом, а рудакі - вважається засновником персько-
таджицької літератури. Оскільки його творчість мала вагоме значення у формуванні й
подальшому розвитку однієї з найбагатших літератур світу.
Народився: 852 р селище Панджрудак, Таджикістан.
Звали
Імовірно, Рудакі звали Абу Абдаллах Джафар син Мухаммада — так принаймні стверджує
одне із найдавніших джерел. За іншим переказом, його звали Абу-Хасан Рудакі.

він став поетом і, перш ніж уславитися при дворі Саманідів, здобув всезагальне визнання як
народний співець і музикант. У палаці Саманідів Рудакі був оточений пошаною і багатством.
Придворні літописці зберегли перекази про те, що поет упав у неласку і його на старості літ
прогнали з палацу, а можливо, що при цьому й осліпили. Натяки на трагічне життя поета
можна знайти в автобіографічних фрагментах його віршів, зокрема, у притчі про три сорочки
Йосифа Прекрасного, де як висновок звучить думка про жорстокість світу: Такий віддавна світ,
такий він був, Такий він є, такі його дороги: Дає корону, трон і булаву, У шахіншахові веде
чертоги, А потім безпорадного тебе
Що ще писав?
Далі — це уривки семи дидактичних поем-маснаві, у двох з яких відомі назви, а в однієї —
навіть дата написання: 1) «Сонцестояння» — поетичний виклад повчального твору про жіночі
хитрощі «Синдбад-наме»; 2) «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу
однойменного пехлевійського твору, — зроблений Рудакі у 932 р. «Каліла і Дімна» налічувала
дванадцять тисяч бейтів (двовіршів). Тривалий час із неї був відомий лише один бейт, але у
XX ст. виявили нові уривки, всього приблизно сто двадцять бейтів, тобто одна сота частина
поеми.

Що ще писав касиди
Віршова досконалість Рудакі яскраво виявляється у його касидах — «Елегія про старість» і
«Мама вина». Перша — автобіографічна від початку до кінця — дивує тим, що, якщо забрати
кілька рядків на початку і в кінці, перед нами виникає гімн молодості, вічній красі та радощам
життя, а не сумна повість про старість, як слід було чекати. Саме ця контрастність, внутрішня
суперечливість, миттєві переходи від захоплення молодістю і від радісних спогадів до
скорботи та безнадії і є суттю «оптимістичної трагедії» Рудакі «Мама вина» настільки
майстерно написана, що вона вже давно стала об'єктом вивчення як взірець касиди. Вона
справді класична, і, перш за все, заслуговує уваги її структура: 1. Вступ (бейти 1—21).
Позапанегіричний сюжет: тут — опис виготовлення вина з допомогою поетичної метафори
«мами вина» — виноградної лози, в якої відбирають і ув'язнюють її дітей — виноград. 2.
Перехід (бейти 22—26). Від метафоричного опису поет переходить до самого панегірика за
допомогою об'єднуючої ланки — запрошення, скуштувавши вина, влаштувати бенкет.
3. Панегірик (бейти 27—74). Уславлення вельмож і головного героя оди — сістанського
володаря, еміра Абу Джафара.

Що таке касиди
Каси́ да — урочистий жанр арабської, тюркської та перської класичної поезії.
Касида подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни.
Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо
Хто досліджував спадщину
Українською мовою твори Рудакі перекладали А. Кримський і В. Мисик.