МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора

В. І. Фесенко

САМОСТІЙНА РОБОТА
На тему: Зі сторінки – на сцену або на екран: «перекодування»
драматургічного тексту у процесі театральної постановки або екранізації

Виконала:
Студентка ІІ курсу
факультету германської філології
Групи СОа 17-20
Веремчук Ольга Ярославівна
Перевірила:
Проф. Н.О.Висоцька

м. Київ – 2021 рік

 Для своєї самостійної роботи я обрала драму “Кохання під берестками”,
автором є Юджин О’Ніл. Відповідно обрала однойменний фільм “Кохання під
берестками”, 1958 року. Режисером фільму є Делберт Манн, а головні ролі
виконали такі актори: Софі Лорен у ролі Анни Кебот, Ентоні Перкінс – Ібен
Кебот, Берл Айвз – Ефраїм Кебот, Френк Овертон – Сімеон Кебот і Пернелл
Робертс – Пітер Кебот.

На мою думку, загалом фільм надто сильно не відрізняється сюжетом та

змістом від літературного твору. Однак, звичайно, так як в режисера та
сценариста могло бути бачення цієї драми трохи іншим, вони внесли деякі
зміни та корективи в екранізацію твору “Кохання під берестками”. Перш за все,
хотіла б відмітити, що початок є змінений, адже коли читаєш п’єсу, одразу нам
показують дорослих синів та їхню розмову, однак фільм розпочинається тим, як
мама Ібена показує йому де батько ховає гроші і наказує, що всі гроші, ферма і
територія є тільки його. Цю інформацію у драмі ми також дізнаємося, але трохи
пізніше. Крім того, ще одну відмінність, яку я помітила це зустріч і розмова
Ібена з Мінні, у творі про цю жінку лише згадували, а у фільм вирішили ще її і
показати. До того ж, є фрагмент, який вже сценарист придумав сам, у
літературному творі цього не було. Це момент у фільмі, коли Ібен і Анна
піднялися на сіновал, вона йому розказувала про своє минуле життя і тут
раптово приїхав Ефраїм, дивом він їх не помітив. Також лише в екранізації
драми був зображений кадр, коли Анна народжувала сина, у творі про це навіть
не згадувалося. Інша відмінність, яку видно неозброєним оком – це приїзд
Сімеона та Пітера з їхніми жінками у період святкування народження хлопчика.
Цієї сюжетної лінії немає у письмовому варіанті п’єси “Кохання під
берестками”. Ще одна різниця є хоч незначна, але часто повторюється у фільмі
– це те, що замість ім’я Аббі говорять Анна. Я переконана, що всі зміни у
фільмі не заважають нам сповна зрозуміти сенс та усю проблематику цього
твору, адже основні елементи та всі сюжетні лінії збережені. Однак, я думаю,
що режисер захотів додати більше деталей, щоб ми краще уявили ситуацію,
більше зрозуміли героїв та весь сенс п’єси “Кохання під берестками”.
 Більше того, я вважаю, що режисер зумів виконати головне завдання – це
зберегти основну ідею п’єси. В екранізації драми, я як глядач, також зрозуміла,
що головною темою були гроші та ферма, адже всі головні герої багато разів
повторювали, що саме ці речі – є найголовніші для них. Крім того, був чітко
представлений любовний трикутник, який привів до таких жахливих наслідків.

На моє переконання, важливим фактором і складним завданням для

створення фільму – це передача колориту доби, яка не завжди є сучасна та
актуальна в нашому столітті. Тому потрібно дослідити і детально продумати всі
образи, одяг, зачіски та побут минулого століття. У фільмі “Кохання під
берестками” всі ці деталі присутні у зовнішньому вигляді героїв, у меблях та
побуті в домі, у хазяйстві на фермі.

Щодо моменту «перекодування» з фільму, можу відзначити музику.

Помітила, що було дуже багато скрипки, адже це інструмент, який був
популярний, під який у той час могли найбільше танцювати та веселитися. У
напружені моменти був чутний контрабас, який створював особливу
атмосферу. Крім того, так як головні герої часто звертали увагу на красу
природу, були зачаровані красою неба, то ми можемо чути спів пташок, який
заворожує.

Інший аспект, який є не менш важливий – це головні герої, їхні образи,

манера спілкування та поведінка. Якщо брати до уваги Ібена, то на мою думку,
актору Ентоні Перкінс імпонує ця роль. Адже він є високий, вродливий, з
гарними рисами обличчя та з чудовою фізичною підготовкою. Також цей актор
передав розмірений, розсудливий і в деяких моментах експресивний характер
головного героя. Щодо Ефраїма Кебота, то актор Берл Айвз також зумів
показати старого, буркотливого, власного героя. У моменті, коли він святкував
народження, як він думав, свого сина, він став об’єктом для сміху. Актор за
допомогою танців, криків, різких заперечень будь-яких насмішок показував, що
від справді пишається собою. Проте, якщо дивитися на персонажа Анну, то
мені здається, що Софі Лорен є занадто розкішною жінкою для цієї ролі.
Замість неї було доречніше підібрати типаж дівчини, яка більше схожа на
простачку із звичайної сім’ї.

Отже, можна дійти до висновку, що загальне враження після перегляду

фільму “Кохання під берестками” залишається хорошим. Для створення
екранізації цієї драми, для відтворення епохи, для передачі тодішньої
атмосфери та характеру літературного твору було зроблено величезну роботу.
Я вважаю, що ця робота складається з різноманітних факторів, починаючи з
сюжетних ліній, акторів, музики, закінчуючи елементами одягу, декорацій та
безлічі різних елементів.