Professional Documents
Culture Documents
казкотерапія
казкотерапія
1. «Сонячні промінчики»
Діти встають у коло, простягають руки вперед і з'єднують їх у центрі
кола.
Тривалість заняття 25-30 хвилин.
Варіанти занятя: що розвивають.
Варіант заняття: з використанням казки
Казку для дітей від: 4-5 років зробимо коротшим за реальний варіант,
виходячи з особливостей уваги в даному віці.
Фігурки дідуся, бабусі, онуки, їжачка, картинки капусти, моркви, ріпки,
картки відповідних квітів.
Жили-були дідусь, бабуся та онука Оленка. І був у них город. Росли на
городі капуста, морквина, і ріпка жовтенька. (Педагог показує дітям картинки
овочів, і розкладає їх у потрібному порядку, промовляє з дітьми, що капуста
зелена, і кладе під картинкою картку з зеленим кольором, далі так само з
морквою і ріпкою). Захотілося якось дідусеві ріпки поїсти. Вийшов він на
город. Іде-йде, а на городі тихо, тільки бджілки дзижчать, та комарики дзвенять
(діти озвучують разом із педагогом бджіл та комарів).
Пройшов дід грядку з капустою, пройшов грядку з морквою. А ось і ріпка
росте. Тільки нахилився, щоб ріпку витягти, а з грядки хтось як зашипить на
нього:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх! (Діти повторюють)
Злякався дід і тікати. Біжить повз грядку з морквою, повз грядку з
капустою (звертати увагу на орієнтування в просторі: зліва направо і назад)…
Аж п'яти виблискують. Вдома бабуся запитує його:
Ну що, діду, приніс ріпку?
— Ох, бабко, там такий страшний звір сидить, що я ледве ноги забрав!
— Та годі, діду! Я сама піду, мабуть, ріпку принесу...
І пішла бабка на город, а на городі тихо, тільки бджілки дзижчать та
комарики дзвенять. Ішла бабка повз грядку з капустою, повз грядку з морквою.
А ось і ріпка. Нахилилася баба, щоб ріпку витягти, і тут хтось, як
зашипить на неї:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Злякалася баба та бігти. Бігла-бігла вона повз моркву, бігла повз капусти.
Ледве до дому добігла. Села на лаву, важко дихає, перепочити не може.
— Ой, діду, твоя правда! Хтось там під кущем сидить, страшний такий, і
пихкає. Ледве ноги забрала!
Подивилася на діда з бабкою внучка Оленка, пошкодувала їх і каже:
- Я принесу ріпку!
Пішла Оленка до городу. А на городі тихо, тільки бджілки дзижчать та
комарики дзвенять.
Ішла повз грядку з капустою, повз грядку з морквою. А ось і ріпка.
І тільки нахилилася вона, щоб ріпку витягти, а з грядки як зашипить
хтось:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Засміялася тут Оленка і як крикне дзвінким голоском:
— Це я, Оленко! Бабці з дідком за ріпкою прийшла.
А на грядці хтось знову як запихає:
Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Нахилилася Оленка над грядкою, щоб розгледіти, хто там такий
страшний сидить, і раптом побачила: лежить на грядці якийсь колючий
клубочок, очима-бусинками поблискує і пихкає:
— Пшш-ппи-и-хх!
Засміялася дівчинка:
— Ах ти, їжачку, їжачку колючий! Це ти дідусь із бабусею налякав? Це
ти їх додому прогнав?
А їжачок витяг догори гостру мордочку і знову:
— Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Потягла Оленка ріпку разів, потягла другий і третій і витягла ріпку. Та
таку велику, круглу та жовтеньку. Взяла Оленка ріпку, їжачка в фартух поклала
— і додому. Бігла повз моркву, бігла повз капусти. І миттю додому прибігла. А
назустріч їй дід із бабкою вийшли. І питають:
— А де ж ріпка?
— А ось вам і ріпка!
Зраділи тут дід з бабкою:
— Ну, й онука в нас! Ну і Оленка! Молодець дівчинка! А як же цей звір
— Пих страшний? Чи не злякалася ти його?
Розкрила тут Оленка фартух:
- А ось вам і Пих!
Засміялися дідки:
Ну і молодець Оленка! Ну і сміливе дівчисько!
Завдання:
показати дітям картинки (або намалювати) емоції (горе-радість), і
діти повинні вибрати потрібну картинку, що підходить під кінець казки;
провести бесіду на тему «Що росте на городі?» З показом картинок
та кольорових карток. Попросити згадати дітей, які овочі росли на городі у діда
у казці;
зробити з пластиліну їжачків (скатати кульку, голки - можна
використовувати зубочистки). Або на готових малюнках зробити із пластиліну
голочки.
Запропонувати погодувати їжачків. Наприклад, яблуками. Робимо із
пластиліну яблучка і кріпимо їжачків на спинки.
На прикладі такої казки та завдань ми розвиваємо мовлення, сприйняття
кольору, уваги, пам'яті, розширюємо знання про навколишнє (знання овочів,
фруктів), вчимо розрізняти емоції, вчимо сміливості, розвиваємо дрібну
моторику.
Рухлива игри
1. Де живуть їжачки? У лісі. А ще в лісі мешкають змії. Давайте
пограємо у змію. Змія ловитиме свій хвостик. Діти стають у лінію, тримаються
за плечі. Перша дитина голова, останній хвіст змії. Голова повинна дотягнутися
до хвоста і торкнутися нього. Тіло змії нерозривне. Як тільки голова схопить
хвіст, вона стає хвостом і діти міняються місцями.
2. «Теремок». Діти стоять у колі – це теремок. Декілька дітей надягають
маски героїв казки: мишки, жаби, зайця, вовка, лисички та ведмедя. Діти
піднімають руки, зчеплені один з одним, і кажуть слова: «Ось стоїть теремок,
Він не низький, не високий. Як увійде до нього звірятко, Так захлопнеться
замок». Під час промовляння слів діти у масках звірів вбігають у коло та
вибігають із нього. На слова вихователя «ХЛОП» діти опускають зчеплені
руки. Хто попадеться, перестає бути «звірятком» і встає в теремок з іншими
дітьми. Гра проводиться, поки не залишиться найвправніший.
3. «Зайці та лисиця». Діти в масках зайчиків стоять у колі. Дитина в масці
лисиці ходить за колом і каже: «Ох, розтанув будиночок мій, Як мені йти
додому. Треба до зайчика тікати, Його будиночок відібрати». Підходить до
будиночка одного із «зайчиків», стукає: «Тук-тук-тук… Сірий зайчик, вибігай І
зі мною пограй». «Зайчик» і «лисиця» біжать наввипередки за колом: хто
перший займе будиночок. Хто програв – той стає «лисою».
2. Казка про Тигреня – історія, яка допоможе сором'язливим дітям
знайти друзів.
В одному будинку жив-було маленьке, але дуже веселе тигреня. Він
любив грати і стрибати, бігати подвір'ям разом зі своїми друзями-звірятками. А
друзів у нього було багато: і лисичка, і дзига, і зайченя сіреньке, і ведмедик-
топтижка, та ще й їжачок колючий. Усіх любив тигреня, всім з радістю
розповідав смішні історії, катав на своєму триколісному велосипеді та
пригощав солодкою ватою. І все б добре, але тільки тигреня іноді могло
загратися і вдарити друга або подружку, вкусити або боляче вщипнути. Йому
здавалося, що це весело та кумедно, а друзі чомусь ображалися. Тоді,
побачивши їх сумні обличчя, тигреня ще сильніше починало їх кусати і дряпати
– щоб вони розвеселилися і знову почали з ним дружити. Але, звичайно, друзі
тільки сильніше ображалися на Тигреня і тікали від нього геть.
А одного разу Тигреня, як завжди, вийшло на майданчик пограти, і
побачило, що ніхто зі звірят до нього не підходить, навіть не вітається.
Навпаки, всі поспішили якнайшвидше втекти з майданчика. І Тигреня
залишилося одне.
Не хочу бути один! – загарчав Тигреня. - Не хочу!
На небі саме з'явився молодий Місяць. Вона глянула на Тигреня,
пожалкувала його і сказала:
То йди до мене! У мене тут є компанія для тебе – два мої синочки.
Тигреня кивнуло, Місяць простяг до нього руки і забрав його високо-
високо. Там, на Місяці, Тигреня відразу стало холодно і дуже темно. Він
злякався і заплакав.
Бо я один. Я нікому не потрібен, і ніхто не хоче зі мною грати, - зітхнув
Тигреня. І тут же стрепенувся. - А ти хто такий?
А я Морфей, син Місяця. І зі мною Орфей, мій молодший брат.
Тигреня озирнулося і побачило два силуети.
Так, ми тут найголовніші. Можемо спостерігати за вами і сміятися, як
дивно ви живете, — посміхнувся Морфей. – Найголовніше – це ніч. Час, коли
всі сплять, і ми правимо Всесвіту. Ми, сини великого Місяця!
А друзі, на мою думку, тільки заважають нашій великій місії, - додав
Орфей.
- Я ось вмію грати на арфі, і від моєї музики ви все засинаєте. І тоді я
передаю владу над вами своєму братові Морфею.
Ви що, друзі – це чудово! - Тигреня аж підстрибнуло. – Без них – ніяк!
Ха-ха-ха, - засміявся Морфей. - І де ж зараз твої друзі?
Тигреня задумалося. Тим часом брати пішли оглядати свої володіння.
Тигреня, я знаю, як тобі допомогти! – пропищав тоненький голосок
праворуч.
Тигреня повернулося і побачило мишку.
Ти не дивися, що я така маленька. Мені під силу міняти свій вигляд, -
усміхнулася мишка. - Я дам тобі чарівну паличку, і ти з її допомогою зможеш
повернути своїх друзів!
Здорово! – пожвавішав Тигреня. - Мені треба просто стукнути їх
паличкою, і вони знову гратимуть зі мною?
Все не так просто, маленьке Тигреня. Ти не зможеш змінити друзів. Але в
твоїх силах повернути їхню довіру. А паличкою ти маєш щоразу торкнутися
своїх ручок, коли захочеш подряпнути або вдарити друга.
Добре, я спробую, - посміхнувся Тигреня і взяв подарунок. – Дякую тобі,
Мишко!
За хвилину Тигреня знову опинилося на майданчику у своєму дворі. У
руці в нього світилася маленька паличка.
«Чудеса!» - подумав Тигреня і пішов спати. Уві сні він побачив Морфея
та Орфея, таких самотніх і холодних… І йому так стало їх шкода!
Вранці Тигреня першим вискочило на майданчик. Поступово почали
приходити звірята. До кожного Тигреня підходило і просило вибачення за
минулі образи, обіцяючи більше ніколи не дряпатися і не кусатися. Звірята
спочатку дивилися на нього недовірливо, а потім знову прийняли його у свої
ігри.
З тих пір Тигреня завжди весело грає з друзями. А коли раптом йому
хочеться когось ущипнути чи вдарити, він одразу дістає чарівну паличку, і та
нагадує йому про чарівний політ на Місяць.
3. «Казка про сумну тарілку» - історія про проблеми з їжею у
дошкільнят.
Жила-була дівчинка Катя. Хороша дівчинка була Катя: добра, ввічлива,
дбайлива. Тільки ось не любила Катя їсти. І чого їй тільки мама не готувала: і
супчики, і кашку, і котлетки з макаронами – а в Каті на одну відповідь: «не
хочу, не буду».
Якось бабуся подарувала дівчинці нову тарілку. Гарну, рожеву. Каже:
«От, Катенько, нова тарілочка для тебе, не звичайна вона. Любить, коли дітки
добре їдять». Катя бабусі подякувала за подарунок, але краще їсти так і не
стала.
Одного разу поклала мама Каті на нову тарілочку картопляне пюре з
курячою котлеткою, і сама вийшла з кухні у справах. Катя сидить перед
тарілочкою, не їсть, а тільки розвозить по ній вилкою картопляне пюре. Раптом
чує дівчинка, хтось плаче. Озирнулася Катя на всі боки, а зрозуміти нічого не
може. Навіть злякалася трохи, а потім наважилася і питає:
Хто це плаче?
- Це, я тарілочка. Я плачу.
- А чому ти плачеш? - Запитує дівчинка.
- Я засмучуюсь, що ти погано їси, і ніколи моєї посмішки не бачиш, -
відповідає тарілочка.
- А ти вмієш посміхатися? - Здивувалася Катя.
- Звісно, вмію. Ось з'їси всю їжу до самого дня і сама побачиш, - відповіла
тарілочка.
Дівчинка зараз же взялася за вилку і з'їла всю котлетку та картопляне
пюре. І як тільки дно тарілочки стало порожнім, Катя побачила, що та справді
усміхається, і більше не плаче.
З того часу Катя завжди з'їдала те, що готувала її мама, а тарілочка їй за
це завжди вдячно посміхалася.
Приклади вправ методу казко терапії для дітей старшого дошкільного віку
1. Вітання.
Під музику діти входять до кабінету та стають у коло.
Педагог-психолог: Здрастуйте, хлопці. Я рада вас бачити! Як ваш настрій?
(Відповіді дітей)
Сьогодні до нашого дитячого садка надійшов лист. На конверті написано
від Королеви Емоцій для дітей дитсадка №124. Давайте ми з вами відкриємо
конверт та прочитаємо, що там написано. (Відкриваємо конверт).
Хлопці нас запрошують до казкової країни емоцій. А ви знаєте емоції?
(Відповіді дітей). Молодці!
А розрізнити нам допоможуть казкові герої, які живуть у цій країні. Вони
розкажуть про різні емоції. Нам з вами чекає незвичайна подорож, ми
вирушаємо до Казкової країни емоцій.
Педагог-психолог:
У країну настроїв прямуємо ми,
Де сміятися, сумувати, дивуватися.
З героями цієї чарівної країни
На кожному занятті зустрічатимемося,
Нас чекають пригоди, казки, гра,
Завдання різні нового друга.
Ну що ви готові? Тоді нам час!
Привітання один одному скажемо по колу.
(Діти передають по колу вітання).
Ось ми й у чарівній країні.
2 . Основна частина
Педагог-психолог: Відгадайте дітлахи, і дівчата, і хлопчики, емоцію яку
нині вам покажу?
Звучить радісна музика. Педагог-психолог показує картинку гнома із
емоцією радості.
Відповіді дітей.
Педагог-психолог: Ми подивилися на картинку і одразу здогадалися, що
вона радісна. Як нам це вдалося? (Відповіді дітей).
По обличчю зовсім не важко впізнати радісну людину: вона посміхається
або сміється, куточки губ піднесені вгору, очі примружені.
А що відчуває радісна людина? (Відповіді дітей).
У радісної людини з'являється впевненість у власних силах. Він відчуває
незвичайну легкість, йому хочеться танцювати, стрибати, кричати, щоб
виплеснути радість, що його переповнює.
Спробуймо зобразити жести радісної людини.
(Діти виконують завдання).
Покажіть, яка хода у радісної людини. (Діти виконують завдання).
Вправа «Я тішуся, коли…». Кожен по колу доповнює фразу: «Я тішуся,
коли…»
Молодці! А ви відчули, що коли ми з вами говорили про радість і
зображували радісних людей, нам теж ставало весело, радісно?
Радість у гості до нас прийшла
І гру нам принесла,
Покличмо швидше в коло
І друзів, і подруг!
Гра «Так» та «Ні»
Діти встають у коло та беруться за руки, педагог – у центрі. Він пояснює
завдання: якщо вони згодні із твердженнями, то піднімають руки вгору та
кричать «Так», якщо не згодні, опускають руки вниз і кричать «Ні».
Педагог-психолог: Чи є у небі птахи? Чи є шерсть у левиці? Чи є крила
біля теляти? Чи є дзьоб у порося? Чи є крапля біля води? Чи є двері у нори? Чи
є хвіст у півня? Чи є рима у вірша? Чи є око у скрипки? Чи є тут помилки?
Педагог-психолог: Молодці, ви були уважні, проходьте на місце.
Педагог-психолог: А зараз ми вирушаємо далі. Подивіться на гнома.
Емоцію мені назвіть… Звучить гнівна музика. Педагог-психолог показує
картинку гнома з емоцією гніву.
Відповіді дітей.
Розмова про злих людей, про способи звільнення від гніву
Педагог-психолог: Хлопці, скажіть, як можна впізнати розгнівану
людину? (Відповіді дітей).
Брови у злої людини опущені і зведені разом, очі розплющені, губи
стиснуті, зуби стиснуті. Пензли рук стиснуті в кулаки, він може сильно
розмахувати руками і тупотіти ногами, голосно кричати.
Намагайтеся зло сказати фразу: «Сьогодні йшов дощ». (Діти виконують
завдання).
Педагог-психолог: Як ви думаєте, можна чи не можна гніватися, злитися
на інших людей? На друзів? (Відповіді дітей)
Зараз ми навчимося сердитись, нікого при цьому не ображати.
Якщо гнів перебувати всередині нас, його можна випустити за допомогою
мильних бульбашок. Давайте спробуєм! (Діти видувають мильні бульбашки).
Ще гнів можна пропустити через стопи наших ніг. Давайте встанемо і
сильно потопаємо, Наші стопи спочатку стануть теплими, потім гарячими, тому
що через них виходить гнів. Давайте потопаємо. (Діти виконують завдання).
А серді слова можна вимовити в трубу. Спробуйте це зробити. (Діти
виконують завдання). Ви відчули, як стало легко та весело! Ми з вами
сердилися, але жодної шкоди нікому не завдали.
Хвилинка гімнастики: