Поняття кримінального правопорушення

1)Поняття та ознаки кримінального правопорушення.

Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення
1. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно
небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального
правопорушення.
Виділяють три визначення поняття кримінального правопорушення: формальне,
матеріальне та формально-матеріальне.
Формальна дефініція – це визначення, в якому міститься ознака протиправності.
Тобто те, що передбачено КК і є кримінальним правопорушенням, не розкриваючи
його соціальної чи правової суті.
Матеріальна дефініція поняття кримінального правопорушення вирізняє лише
соціальну суть: кримінальне правопорушення - це суспільно небезпечне діяння.
Формально-матеріальна дефініція поєднує в собі як соціальну(матеріальну), так і
правову(формальну) характеристику кримінального правопорушення. Наприклад,
ст.11 КК України зафіксовано формальний критерій – передбаченість діянь
кримінальним законом (кримінальна протиправність) і матеріальний критерій -
суспільну небезпечність, як соціальну підставу криміналізації. Дана дефініція дає
відповідь на два запитання:1. Яке діяння є кримінальним правопорушенням? 2. Чому
діяння є правопорушенням?
Кримінальне правопорушення є вчинком людини, що суперечить основним
потребам та інтересам суспільного розвитку. Це антисоціальна поведінка.
У ст.11 КК України вказані чотири ознаки кп: суспільна небезпечність; винність;
протиправність ; караність. Але також ще можна виділити ознаку -наявність
самого суб'єкта, що вчиняє кп.
Поведінка, що є кримінальним правопорушенням, може виражатись у двох формах:
дія (активна поведінка людини) і бездіяльність (пасивна поведінка людини).
Ознаки:
 Наявність суб’єкта вчинення кп .Без наявності конкретної фізичної особи,
яка вчинила суспільно небезпечне діяння, немає і самого кп за чинним КК
України.
Відповідно до чинного кримінального законодавства ні юридичні особи, ні інші
громадські утворення, навіть ті, що мають статус юридичних осіб, а тим більше не
можуть вчинити кп будь-хто, окрім людини, з представників тваринного чи
рослинного світу або природних явищ.
  Суспільна небезпечність – матеріальна ознака, дана ознака кримінального
правопорушення полягає в здатності передбаченого кримінальним законом
діяння спричинити суттєву шкоду об’єктам, які охороняються кримінальним
законом.
Суспільна небезпечність кримінального правопорушення визначається:
а) цінністю того блага, об’єкта, на який посягає злочин (наприклад, життя,
власність, гідність);
б) тяжкістю наслідків, які настають чи можуть настати внаслідок вчинення злочину
(наприклад, смерть чи тяжкі тілесні ушкодження);
в) способом дії (наприклад, умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для
життя багатьох людей п. 5 ч.2 ст. 115 КК України).
г) мотиви вчиненого (наприклад, умисне вбивство з хуліганських мотивів – п.7 ч.2 ст.
115 КК України);
д) форми і види вини (умисел і необережність ст. ст. и115, 119 КК України);
Суспільна небезпечність має свою якісну і кількісну характеристику - характер і
ступінь. Ці категорії визначають тяжкість кримінального правопорушення і
розмежовують одне кп від іншого.
Характер суспільної небезпечності є якісним показником, який перш за все
пов’язується з об’єктом посягання і тяжкістю наслідків (вбивство, образа, підробка
документів).
Ступінь суспільної небезпечності – кількісний її показник, що розкриває різну
суспільну небезпечність одного і того ж типу злочинної поведінки (ч. 1 ст. 185 та
ч.2,3,4,5 ст. 185 КК України).
 Винність характеризує внутрішній психологічний зміст кримінального
правопорушення, і тому злочинним вважається діяння, яке вчинене винно.
Вина – психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у
формі умислу чи необережності.
Немає вини - немає злочину. Там, де відсутня вина, неможливо говорити про злочин.
 Кримінальна протиправність – формальна ознака, це передбаченість діяння
кримінальним законом як кримінальне правопорушення.
Кримінальна протиправність тісно пов’язана з суспільною небезпечністю, вона
означає, що тільки те діяння, яке передбачене законом про кримінальну
відповідальність як кримінальне правоппорушення, може вважається злочинним.
Протиправність – це юридичне вираження суспільної небезпечності, це форма
вираження суспільної небезпечності в законі.
Кримінальна протиправність у законі виражена словами: “передбачене цим
Кодексом", що по суті означає: діяння містить склад конкретного кримінального
правопорушення, передбаченого Особливою частиною КК України; у кримінальному
законодавстві за дане діяння передбачене певне покарання.
Криміналізацію певних діянь пов’язують з протиправністю, суспільною
небезпечністю та караністю, і в цьому плані співвідношення між цими ознаками
визначається в такий спосіб:
 Караність діяння.
Під караністю розуміють погрозу застосування покарання за кримінальне
правопорушення, що міститься в кримінальноправових санкціях.
Караність за своєю суттю випливає із суспільної небезпечності та протиправності.
Забороненість діянь кримінальним законом під загрозою покарання означає, що склад
кримінального правопорушення передбачений саме в кримінальному законі, а не в
будь-якому іншому правовому акті.
Саме погроза покарання, а не його реалізація є ознакою кримінального
правопорушення.
2)Поняття та ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки
кримінального правопорушення
Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення
2. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і
містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через
малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла
заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Тобто наявність у діянні особи формальних, тобто чисто зовнішніх ознак складу
кримінального правопорушення передбаченого законом, не завжди є підставою для
визначення такого діяння злочинним.
ОЗНАКИ
 Містить формально всі ознаки кримінального правопорушення
 не містить тієї суспільної небезпеки, яка є типовою для кримінального
правопорушення
 суб’єктивно не повинно бути спрямоване на заподіяння значної, істотної
шкоди.
Згідно із визначенням, першою обов’язковою умовою застосування ч.2 ст.11 КК
України є формальна наявність у вчиненому діянні ознак кп, передбаченого КК
України, тобто всіх тих об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують певне
діяння як кримінальне правопорушення.
Другою умовою застосування цієї норми є те, що діяння, передбачене ч.2 ст.11 КК
України, не містить тієї суспільної небезпеки, яка є типовою для кп: не заподіює
шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам або заподіює їм явно очевидно
незначну, мізерну шкоду.
Третьою правовою умовою застосування даної норми належить вважати суб’єктивну
характеристику малозначного діяння, яке суб’єктивно не повинно бути спрямоване
на заподіяння значної, істотної шкоди. Зазначимо, що усі необережні кримінальні
правопорушення в КК України сформульовані як кримінальне правопорушення з
матеріальним складом.
Ненастання відповідних суспільно небезпечних наслідків у необережному кп означає
відсутність складу кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим малозначне діяння не може бути необережним, воно завжди умисне.
Тільки сукупність цих умов дає можливість визнати діяння малозначним, тобто
таким, що не є кримінальним правопорушенням.
При встановленні в діянні ознак малозначності, справа підлягає закриттю за
відсутністю складу кримінального правопорушення (п. 2 ст. 6 КПК України).
Малозначність діяння у зв’язку з відсутністю суспільної небезпеки не містить складу
кп, але може містити склад іншого правопорушення, наприклад, адміністративного
чи дисциплінарного. У такому випадку до особи, яка його вчинила, можуть
уживатися заходи адміністративного чи дисциплінарного впливу, які не є
кримінальним покаранням.
Малозначне діяння потрібно відрізняти від діяння, яке не містить складу
кримінального правопорушення. Відсутність будь-якої факультативної ознаки складу
кп, такої як спосіб, місце, час, знаряддя, обстановка вчинення кп, якщо вони прямо
передбачені у диспозиції статті є підставою для визнання такого діяння незлочинним,
за відсутності складу кп, але не на підставі ч.2 ст.11 КК України.
3)Відмінність кримінальних правопорушень від інших правопорушень.
Кримінальне правопорушення – це вид правопорушення.
Тому виникає питання про місце злочину в системі правопорушень.
У кримінальному праві обґрунтовано визнається, що саме суспільна небезпечність є
критерієм відмежування кримінального правопорушення від інших правопорушень.
 Розмежовуючою ознакою кримінальних правопорушень від інших
правопорушень є характер протиправності.
Кримінальні правопорушення завжди протирічать кримінальному закону. Інші
правопорушення порушують норми інших галузей права, не тільки закони, але й
підзаконні акти.
 Наслідком вчинення кримінального правопорушення є застосування
найсуворішого заходу державного примусу – кримінального покарання з
послідуючою судимістю.
Інші правопорушення супроводжуються менш жорсткими заходами впливу і
судимості не тягнуть.
 Деякі кримінальні правопорушення посягають на такі суспільні відносини, на
які інші правопорушення посягати не можуть - життя людини, національна
безпека, безпека людства, тощо, оскільки такі суспільні відносини взяті під
охорону КК України.
Але є види правопорушення, які посягають на один і той же самий об’єкт. Наприклад,
відповідальність за порушення правил дорожнього руху передбачена ст.286 КК
України, так і адміністративним законодавством. Тому тут має важливе значення
ступінь суспільної небезпечності.
 Ступінь суспільної небезпечності є основним критерієм, що відрізняє
кримінальне правопорушення від інших видів правопорушень.
Основним показником, що визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого
діяння, є заподіяна шкода.
Величина, розмір завданої шкоди дозволяє відмежовувати кримінальні
правопорушення від інших правопорушень.
Так, якщо використання службовою особою влади чи службового становища,
всупереч інтересам служби, воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом
правам, свободам та інтересам окремим громадян або державним чи громадським
інтересам, або інтересам юридичних осіб, то її дії кваліфікуються згідно зі ст.364 КК
України, а у випадку відсутності такої шкоди – є дисциплінарним проступком.
Суб’єктивними обставинами, що визначають ступінь суспільної небезпечності, які
можуть вплинути на віднесення діяння до різних видів правопорушень, є форма вини,
мотив і мета.
Так, нанесення легких тілесних ушкоджень є кримінальнокарним, якщо вони вчинені
умисно (ст. 125 КК України), а у випадку необережного вчинення такого діяння
шкода може бути відшкодована в цивільно-правовому порядку.
4)Класифікація кримінальних правопорушень.
Під класифікацією злочинів розуміють розподіл їх на групи залежно від того чи
іншого критерію.
Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи
бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в
розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі: (за ступенем тяжкості
злочину)
 Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи
бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді
штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
 Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність),
за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не
більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
 Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи
бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді
штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або
довічного позбавлення волі.
Але, якщо в альтернативній санкції в якості основних покарань передбачені
одночасно і штраф, і позбавлення волі на певний строк, ступінь тяжкості злочину
визначається з такого виду покарання, як позбавлення волі на певний строк.
Класифікація за ступенем тяжкості злочину враховується при:
1) звільненні від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45-49 КК України);
2) призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України);
3) призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України);
4) призначенні засудженим до позбавлення волі на певний строк виду виправної
установи;
5) звільненні від відбування покарання (ч.4 ст. 74 КК України);
6) звільненні від відбування покарань з випробуваннями (ст. ст. 75,79, 83 КК
України);
7) умовно-достроковому звільненні від відбування покарань (ст. 81 КК України);
8) звільненні від відбування покарань у зв'язку із закінченням строків давності
виконання обвинувального вироку суду (ст. 80 КК України)
9) погашенні судимості (п.5-9 ч.1 ст. 89 КК України).
Також кримінальні правопорушення поділяються на закінчені та незакінчені.
Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі
ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною
статтею Особливої частини цього Кодексу.
Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального
правопорушення та замах на кримінальне правопорушення:
 Готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або
пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на
вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше
умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
 Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим
умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на
вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею
Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне
правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її
волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа
виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального
правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з
причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального
правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не
вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального
правопорушення до кінця.
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах
на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею
Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене
кримінальне правопорушення.
Кримінальне правопорушення поділяються залежно від того, вчинені однією особою
чи кількома: групові й одиничні.
Кримінальні правопорушення поділяються також залежно від форми вини: умисні та
необережні