Professional Documents
Culture Documents
Консорціум
Консорціум
1
12 січня 2023 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт про скасування Господарського
кодексу, однак положення, що регулюють статус консорціуму, згідно із законопроєктом, діятимуть ще
протягом 7 років після скасування.
Відповідно до рекомендаційних роз'яснень АМКУ № 3-рр від 30.11.2006, створення
господарських асоціацій та консорціумів здебільшого розглядаються як узгоджені дії;
створення корпорацій та концернів розглядаються як концентрація.
Проте сам по собі факт створення об'єднання у тій чи іншій формі автоматично не
гарантує того, що потрібно звертатися за дозволом саме на узгоджені дії або саме на
концентрацію. Для прийняття рішення щодо отримання дозволу на концентрацію або
узгоджені дії, учасники мають проаналізувати чи мають місце структурні ознаки
концентрації та чи перевищено порогові показники (статті 22-24 Закону України «Про
захист економічної конкуренції») або чи мають місце умови, визначені у Типових
вимогах до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від
попереднього одержання дозволу органів АМКУ, затверджених розпорядженням
АМКУ № 27-р від 12.02.2002.
2.1. Франція
2
https://reyestr.court.gov.ua/Review/6460223
3
https://reyestr.court.gov.ua/Review/78346103
4
https://reyestr.court.gov.ua/Review/79588159
5
https://reyestr.court.gov.ua/Review/90741871
6
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93261660
проекту, який учасники консорціуму не змогли б виконати самі. Після завершення проекту
договір, і як наслідок створений за ним консорціум припиняють свою дію. Договір
консорціуму прямо не регулюється французьким законодавцем, але він є прийнятним у світлі
принципу свободи договору, що тлумачиться зі статей 6 та 1134 Цивільного кодексу Франції,
а тому сторони можуть самі визначити в договорі, що створений консорціум діє задля
реалізації декількох проектів і що реалізація одного з них не припиняє дію контракту та
існування консорціуму.
Консорціум не має спільного капіталу коштів і, на відміну від компанії, не має так
званого affectio societatis, оскільки його метою не є розподіл прибутків і збитків. Як правило,
в договорах про консорціум призначається «лідер» консорціуму, який представляє
консорціум, подає заявки на участь у торгах, погоджує контракти з третіми особами від імені
консорціуму.
Розподіл відповідальності консорціуму за порушення контрактів з третіми особами
залежить від умов договору про консорціум, адже в ньому можна передбачити спільну
часткову, солідарну чи субсидіарну відповідальність або відповідальність лідера
консорціуму. При цьому якщо договір не містить спеціального положення, консорціум, як
правило, не несе солідарної відповідальності, оскільки солідарна відповідальність не
передбачається французьким законодавством (ст. 1310 Цивільного кодексу).
У випадку публічних контрактів замовник може призначити конкретну форму
консорціуму, якщо це необхідно для належного виконання контракту та також зазначено в
тендерній докумнтації (стаття 51-VII Кодексу про публічні закупівлі).
2.2. Німеччина
Аналогічно до Франції, у Німеччині консорціум є різновидом внутрішнього
цивільного-правового або комерційного партнерства (§ 705–740 BGB, книга друга
Комерційного кодексу). У рішенні від 8 червня 2010 року Апеляційний суд Берліна
постановив, що консорціум має право на реєстрацію в Земельному реєстрі. Згідно з
висновками апеляційної інстанції, консорціум має право на включення до Земельного
реєстру незалежно від того, класифікується він як товариство згідно з цивільним правом чи
комерційне товариство згідно із законодавством Німеччини, оскільки правосуб’єктність
партнерства згідно з цивільним правом може випливати з узгодженої прецедентної практики
Верховного Федерального суду, а прийнятність комерційного партнерства безпосередньо
випливає з розділу 124(1) Комерційного кодексу.
На відміну від Франції, з цим рішенням були вирішені суперечки щодо
правосуб’єктності консорціумів в Германії, та можливості внесення їх до реєстрів як
самостійних суб’єктів незалежно від їх виду (цивільно-правові чи комерційні). До
комерційних партнерств у вигляді консорціумів питань взагалі немає, адже їх
правосуб’єктність визначена вищевказаною статтею комерційного кодексу, вони підлягають
реєстрації і мають статус окремого суб’єкта правовідносин.
В Німеччині цивільно-правові партнерства у вигляді консорціуму, як і у Франції,
створюються на основі договору для реалізації одного проєкту і після його виконання
припиняють своє існування. Якщо ж консорціум створюється на постійній основі, без
прив’язки до реалізації одного проєкту, то він є комерційним і може здійснювати свою
діяльність доки учасники не приймуть рішення ліквідувати консорціум. При цьому в
комерційному консорціуму відносини між його учасниками також можуть регулюватися на
підставі договору, просто до них також підлягають застосуванню норми книги 2
Комерційного кодексу.
У зовнішніх відносинах члени консорціуму можуть прийняти рішення про солідарну
відповідальність, яка регулюється § 421 BGB.
У Німеччині Можна виділити два види консорціумів:
зовнішній консорціум або відкритий консорціум, у якому всі учасники відомі, а
угода укладається між спільним клієнтом і всіма учасниками.
внутрішній консорціум або мовчазний консорціум, у якому всі учасники вступають
у рівноправні ділові відносини з замовником або клієнтом, але консорціум загалом
зовні представлений лише одним із учасників – лідером консорціуму, у юридично
обов'язковий спосіб. Останній часто має право вести переговори від імені
об’єднання, укладати угоди, розподіляти завдання між учасниками або виставляти
рахунки замовнику.
3.1. Британія
Ні консорціум, ні спільне підприємство не мають юридичного визначення в
законодавстві Великобританії. Другий термін зазвичай використовується для опису різних
типів угод, у яких дві або більше сторін співпрацюють у веденні господарської діяльності.
Це проявляється, зокрема у спільному розподілі прибутку, обміні готівкою, активами,
знаннями чи досвідом. Оскільки немає законодавчих положень, які б детально регулювали
діяльність консорціумів або спільних підприємств, відносини між сторонами, які беруть
участь в угодах про співпрацю чи спеціального виду партнерства регулюються загальним
правом або положеннями закону про товариства. Угода про консорціум, яка регулюється
загальними положеннями про договір, не створює окремої юридичної особи.
Кожна організація, що входить до складу консорціуму, як правило, залишається
незалежною щодо своїх звичайних бізнес-операцій і не має права впливати на операції
іншого члена, які не пов’язані з консорціумом. Якщо така залежність виникає і вплив існує,
то консорціум можуть кваліфікувати як спільне підприємство, оскільки зв’язки між
сторонами передбачають злиття спільного управління справами та втручання в внутрішній
процес прийняття управлінських рішень в межах конкретних компаній.
Незважаючи на гнучкість правового статусу консорціумів, що досягається
можливістю договірного регулювання діяльності консорціуму задля уникнення податкових
ризиків слід враховувати норми податкового права Британії. Зокрема, у статті 153 Закону
про податок на прибуток розмежовано компанії, що належать консорціуму і членів
консорціуму: компанія належить консорціуму, якщо: (a) компанія не є 75% дочірньою
компанією жодної компанії, і (b) принаймні 75% звичайного акціонерного капіталу компанії
належать іншим компаніям, кожна з яких бенефіціарно володіє принаймні 5% цього
капіталу. (2) Інші компанії, кожна з яких володіє щонайменше 5% акціонерного капіталу, є
членами консорціуму для цілей цієї частини. Якщо (1) торгова компанія є 90% дочірньою
компанією холдингової компанії і не є 75% дочірньою компанією будь-якої компанії, крім
холдингової компанії, і (2) відповідно до підрозділу (1), холдингова компанія належить
консорціуму, тоді для цілей цієї частини торгова компанія також належить консорціуму.
Вищевказані критерії визначення ролі компаній по відношенню до консорціуму
мають значення при вирішенні питань розподілу збитків між членами консорціуму, передачі
цих збитків пов’язаним компаніям та податкові наслідки вказаних дій.
3.2. США
В США Консорціум створюється за договором – угодою про консорціум. Аналогічно
до Британії, у межах консорціуму кожен член несе відповідальність перед об’єднанням лише
щодо зобов’язань, викладених в угоді про консорціум. Крім цього, кожен член консорціуму
7
https://ec.europa.eu/info/law/better-regulation/have-your-say/initiatives/13519-EU-competition-law-evaluation-of-
the-Consortia-Block-Exemption-Regulation_en
зберігає свій окремий правовий статус і залишається незалежним. Консорціум не є злиттям, і
кожен учасник веде свою звичайну господарську діяльність без будь-якого втручання в
бізнес іншого члена. Контроль консорціуму над кожним членом обмежується правами та
обов’язками, визначеними в угоді про консорціум.
На відміну від спільних підприємств, які можуть бути зареєстровані як окремі
юридичні особи, консорціум в США не реєструється як юридична особа. У консорціумів, як
правило, активи знаходяться у власності його членів, якщо інше не зазначено в угоді про
консорціум. В США консорціуми рідко використовуються в комерційних секторах, на
відміну від спільних підприємств, які надзвичайно популярні для власників бізнесу та
підприємців, які хочуть об’єднатися та співпрацювати над окремим проектом або в межах
комерційної діяльності загалом.