Ґері Джон Бішоп

РОЗГРЕБИ СВОЄ ЛАЙНО!

Вийми голову із дупи і займися
нарешті своїм життям
 Зміст

01. Cпочатку було...

02. «Я прагну»
03. «Я налаштований на перемогу»
04. «Я впораюся»
05. «Я приймаю невизначеність»
06. «Мене визначають не думки, а дії»
07. «Я невпинний»
08. «Я нічого не очікую і все приймаю»
09. Що далі?

Про автора. ҐЕРІ ДЖОН БІШОП

Присвячую цю книгу трьом своїм сестрам — Полі, Елізабет і Сандрі,
мамі Аґнес і тату Патріку. Ми разом зростали і плакали, стояли
пліч-о-пліч і боролися. Я знайшов себе завдяки вам.
Я віддаю належне зневіреним і пригніченим, самотнім матусям і
безробітним татусям, мрійникам і фантазерам. Я такий самий, як і
ви. Вам усе вдасться.
 01

Cпочатку було...

Це словесний ляпас від Усесвіту, щоб ти прокинувся,

усвідомив свій потенціал, розгріб своє лайно і зробив
своє життя винятковим
Ти колись почувався хом’ячком у колесі, який усе життя несамовито
мчить уперед, але чомусь так і не рушає з місця?
Ти зациклений на нескінченних внутрішніх балачках і оцінках.
Голосок усередині примовляє, що ти ледачий, дурний чи недостатньо
хороший. Ти навіть не помічаєш, наскільки довірився цьому
надокучливому голосу, із дня у день долаючи напруження і стрес.
Однак час від часу ти усвідомлюватимеш: не вирвавшись із цього
клятого колеса, ти можеш ніколи не досягти бажаного. Стати
щасливим, втратити вагу, збудувати кар’єру чи стосунки — усе це
залишатиметься недосяжним.
Сторінки цієї книги присвячені людям, чий самонищівний монолог
псує їхнє повсякденне життя нескінченним потоком сумнівів і
відмовок. Ця книга — словесний ляпас від Усесвіту, щоб ти
прокинувся, усвідомив свій потенціал, розгріб своє лайно і зробив
своє життя винятковим.
Почнімо цю розмову з головного. Щодня ти ведеш два види діалогів: з
іншими людьми та із самим собою. Можливо, ти рішуче заперечиш: «Я
не розмовляю із собою!». Та насправді більшістю розмов протягом дня
ти «насолоджуєшся» у затишку й усамітненні власної голови.
Інтроверти й екстраверти, творчі і практичні люди витрачають купу
часу на розмови із САМИМИ СОБОЮ! Ти говориш до себе, коли
тренуєшся, працюєш, обідаюєш, читаєш, пишеш, ходиш, листуєшся,
плачеш, сперечаєшся, проводиш перемовини, плануєш, молишся,
медитуєш, займаєшся сексом із собою чи з іншими — список можна
продовжити. Так-так, ця розмова триває навіть уві сні.
Насправді ти розмовляєш із собою навіть зараз.
Не хвилюйся, це не ознака божевілля. Або, можливо, всі ми трохи
божевільні, адже всі без винятку схильні до такого. Тож ласкаво
просимо до цирку потвор, почувайся як удома.
Дослідження показують, що понад п’ятдесят тисяч думок навідують
нас щодня. Згадай усі неприємні речі, які ти говориш сам собі і яких
волів би позбутися. Ми майже не впливаємо на автоматичні реакції й
думки, але саме від нас залежить, на які з них звертати увагу. Думки не
вбудовані у твою голову!
Останні відкриття нейронауки і психології підтверджують, що зміст
розмов, до яких ти долучаєшся, глибоко впливає на якість твого життя.
Професор Вілл Гарт з Університету Алабами провів чотири досліди,
учасники яких пригадували або переживали приємну, неприємну чи
нейтральну події. Виявилося, що люди, які описували нейтральні події
так, ніби вони відбуваються просто зараз, почувалися набагато
позитивніше, а коли таким само чином описували щось прикре, то
погіршували і власне самопочуття. Простіше кажучи, слова, якими ти
описуєш обставини свого життя, визначають твоє бачення,
проживання й участь у цих самих обставинах і суттєво впливають на
те, як ти даєш раду великим і маленьким життєвим негараздам.
Про зв’язок між нашими висловлюваннями і самопочуттям відомо
вже сотні, якщо не тисячі років. Вітґенштайн, Гайдегер, Ґадамер та інші
філософи знали про значення і важливість мови у нашому житті.
Вітґенштайн писав: «…у граматиці мови можна знайти гармонію між
думкою і дійсністю».
Хороша новина: дослідження постійно підтверджують, що позитивні
розмови із самим собою можуть істотно поліпшити настрій,
підвищити впевненість у собі, продуктивність і багато іншого. Дуже
багато іншого. Досліди професора Гарта доводять: такі розмови стають
важливою складовою щасливого й успішного життя.
Погана новина в тому, що зворотне твердження також правильне.
Негативні діалоги із собою не лише погіршують настрій, а й змушують
нас почуватися безпорадними. Через них маленькі проблеми можуть
видаватися більшими, а нові труднощі — виникати там, де раніше
жодних проблем не було. А ось і термінова новина: ти навіть не
уявляєш, наскільки голоси в голові заважають тобі жити.
Пам’ятаючи про все це, з’ясуймо одну річ. Хоча ця книга і про
поліпшення життя через мовлення, я НЕ пропоную тобі раптово стати
прихильником позитивного мислення чи особистих афірмацій.
Ці теми з більшим чи меншим успіхом заялозили ще до мене, і ми
ними точно не займатимемося.
Я не проситиму тебе називати себе тигром, щоб вивільнити твого
внутрішнього звіра. По-перше, ти не тигр, а по-друге… ну, розумієш,
ти не тигр. Імовірно, для когось це спрацьовує, але в мене занадто
шотландський характер для таких речей. Коли мені пропонують
робити щось подібне, то неначе силоміць згодовують відро кленового
сиропу зі шматочками минулорічних льодяників. Дякую, але ні, я не
голодний.
Вибачте, мої «позитивні» друзі, але нам не по дорозі! Ця книга
створена дати тобі справжнього помічного копняка, який виведе твій
потенціал на вищий рівень.
РІЗНИЦЯ МІЖ УСПІХОМ І ПОРАЗКОЮ
«Якщо людські емоції вкорінені у мисленні, то людина може значною
мірою керувати своїми почуттями, контролюючи думки — тобто
змінивши засвоєні висловлювання (внутрішній монолог), які й призвели
до появи цих почуттів».

Це цитата із Альберта Елліса, одного із батьків-засновників сучасної

психології. Елліс виявив, що думки і висловлювання про наш досвід
змінюють наше сприйняття цього досвіду. Іншими словами, наші
думки ділять ліжко з нашими емоціями.
До того ж Елліс виявив, що часто наше мислення цілковито
ірраціональне.
Згадай, скільки разів ти говорив собі: «Який же я дурень», «Я завжди
все псую», «Життя скінчене» або ж негативно описував якусь подію:
«Це найгірше, що траплялося у моєму житті».
Підніми руку, якщо занадто бурхливо реагував на речі, які потім
виявлялися взагалі не вартими уваги. Гаразд, опусти руку, бо маєш
дурнуватий вигляд. Пригадавши ці миті нібито раптових бурхливих
реакцій, ти зрозумієш, що їм передував обурений внутрішній монолог
у твоїй голові, а потім — БАБАХ! — із гуркотом падала твоя
самооцінка.
Ми не завжди говоримо і робимо цілковито раціональні речі, однак
це нас не зупиняє! До того ж, ми так і не помічаємо емоційного осаду,
який залишає по собі навіть злегка негативний внутрішній монолог.
Бачиш, ідеться не лише про якісь драматичні розмови із самим
собою. Іноді внутрішній монолог дуже делікатний, але не менш
виснажливий. Працюючи над чимось, ти можеш думати: «Це так
важко. Що як я не встигну закінчити вчасно?» або хвилюватися через
різні перспективи «облажатися», які тривожать і непокоять тебе. Іноді
негативний внутрішній монолог призводить до гніву, суму або
розчарування, які виявляються у різних, начебто не пов’язаних між
собою ситуаціях.
Такі розмови із собою не полегшують тобі життя. Чим більше ти
повторюватимеш собі, як складно щось робити, тим складнішою
здаватиметься справа. На жаль, ми постійно слухаємо нескінченний
потік наших автоматичних думок, і так звикли до критичного голосу у
власній голові, що часто не розуміємо, наскільки негативні думки
щомиті впливають на наш настрій і поведінку. Саме через думки ми в
результаті ми робимо — або не робимо — речі, яких хоче від нас
раціональний розум.
Простий приклад: задумайся на хвилинку про щоденні справи, які
тебе найбільше лякають, оскільки у своїй голові ти перебільшив їхню
жахливість. Іноді ми уникаємо простих речей, як-от складання
випраної білизни чи розвантаження посудомийки. Насправді вони
потребують зовсім небагато часу і зусиль. Та коли такі маленькі
нав’язливі речі накопичуються і накладаються на великі й істотні
проблеми, ти дуже легко зламаєшся під їхнім тягарем,
приголомшлений і виснажений життям.
Чому ми «опираємося» певним життєвим явищам? Річ у тім, що такі
завдання штовхають нас на внутрішню розмову, оброслу купою
негативних уявлень. Тільки поглянь на штуки, які «гальмують» у
твоєму житті — і зрозумієш, про що я. Тебе зупиняє внутрішній
монолог!
 ЯК МОВЛЕННЯ ЗМІНЮЄ НАШЕ ЖИТТЯ
Мовлення впливає на нас не лише, коли ми відкриваємо рота. Воно
просочується у підсвідомість та засвоюється, змінюючи наші думки і
поведінку у довгостроковій перспективі.
Розмови із собою та з іншими щоденно формують наше уявлення про
життя, яке безпосередньо впливає на нашу поведінку тут і зараз.
Ігноруй власні уявлення на свій страх і ризик! Або ще гірше: плекай
ілюзію, буцімто в тебе немає вкорінених уявлень!
Якщо ти вряди-годи говоритимеш про «несправедливість» життя, то
й діяти почнеш згідно із таким переконанням, вбачаючи образи там, де
їх не було. Вирішив, що нічого не досягнеш? Як показали дослідження,
через це ти менш старанно працюватимеш, і згубне уявлення швидко
втілиться у твою дійсність.
І навпаки: вважаючи, що до успіху рукою подати, людина не лише
гаруватиме як віл, але й почуватиметься енергійною і сповненою
життєвої сили, спираючись на своє бачення успіху. Звісно, віра у
власний успіх — лише одна, хоча й важлива складова. Можна досягти
багатьох визначних речей і без неї, але шлях буде дещо тернистішим!
Якщо ти хвилюєшся, що тобі бракує такої віри, — ЧИТАЙ ДАЛІ!
Філософ-стоїк Марк Аврелій, який згодом став римським
імператором, говорив: «Існує правило, про яке слід пам’ятати у
майбутньому, коли щось спокушатиме тебе поринути у гіркі жалі. Не
кажи «Мене спіткало лихо». Кажи: «Гідно витримати це
випробування — велике щастя».
Нам цілком до снаги визначати, як думати і говорити про наші
проблеми. Вони можуть дошкуляти або ставати опорою, стримувати
нас або підносити до небес.
Філософи-стоїки, зокрема й Аврелій, вважали, що події зовнішнього
світу взагалі не владні над нами. Ми створюємо власну реальність
завдяки своєму розуму.

«Позбудься відчуття, що тебе образили, — зникне і сама образа».

Поміркуй трохи над цим твердженням.

Наскільки ти готовий прийняти, що твоє життя стало таким не через
тягар обставин чи становища, а через вантаж розмов із самим собою,
який тягне тебе на дно? Що твої думки про можливе і неможливе
набагато більше залежать від якоїсь підсвідомої реакції, аніж від
реальності самого життя?!

Річ не в тім, щоби знайти відповідь. Ти і є відповіддю

Продовживши пошуки відповіді ззовні, в обставинах свого життя, і
гарячково намагаючись їх позбутися, ти отримуватимеш незмінний
результат: брак сили, радощів і життєвої енергії. У кращому разі тебе
кидатиме від успіху до розчарування, від щастя до відчаю. Іноді твої
обставини залишаються незмінними, а іноді взагалі застигають і
кристалізуються. Що як те, чого ти так прагнеш і що напевно мало
зробити тебе щасливішим, кращим або впевненішим у собі, так і не
станеться? Що тоді? Навіть якщо бажане одного дня прийде, що
відбуватиметься із твоїм життям між цією миттю і тим самим днем?
Ця книга вимагатиме у тебе шукати відповідь не ззовні, а всередині
самого себе. Справа не в тім, щоб знайти відповідь. Ти і є відповіддю.
Як я безліч разів повторював своїм клієнтам, люди проводять життя в
очікуванні лицарів, не здогадуючись, що лицарі — це вони самі. Твоє
життя чекає, коли ти нарешті прискачеш на білому коні.
ПЕРЕВЧИ СВІЙ МОЗОК СЛОВО ЗА СЛОВОМ
Усі ці розмови про підсвідомість — не просто психологічна маячня.
Науковці виявили, що наші думки впливають на фізичну структуру
мозку. Це явище, відоме як нейропластичність, докорінно змінює наше
уявлення про людський розум.
Протягом життя ми постійно навчаємося і маємо справу з чимось
новим. Наш мозок безперервно впорядковує і перелаштовує нейронні
шляхи, які керують мисленням і поведінкою. Гарна новина в тому, що
ми можемо свідомо змінювати ці шляхи своїми думками.
Найпростіший спосіб сформувати такі думки — усвідомлена й рішуча
розмова із самим собою. Така розмова «ріже по живому» і повертає
тобі контроль над життям.
Ми створюємо нові звички, повторюючи якусь дію, поки вона не
стане «автоматичною». Так само можна застосовувати потужне
ствердне мовлення, яке із часом принесе сталі зміни у наше життя. Не
поспішай витягати минулорічні льодяники, адже йдеться не лише про
радісні думки — ти впливаєш на саму біологію власного мозку.
Ми здатні визначати свої емоції, задаючи курс власним думкам.
Думки ж можна формувати, усвідомлено й ретельно ставлячись до
добору слів і самого мовлення. Тут багато залежить від того, наскільки
ти задоволений своїм поточним світоглядом або прагнеш його
змінити.
Усе починається зі свідомого рішення говорити так, щоб допомагати
собі, а не шкодити. Правильно добираючи висловлювання і
зрозуміліше формулюючи свої проблеми, ми можемо буквально
змінювати своє бачення світу і взаємодію з ним. Усе, що ти чув або
читав про «формування власної реальності», не просто можливе.
Мільйони людей по всьому світі вже створюють для себе іншу
дійсність, а головне — діють і живуть згідно з нею.
Пам’ятай: наскільки би складними, непростими чи напруженими не
були умови життя, визначальну роль гратимуть твоє сприйняття і дії
за цих обставин. Знову-таки, відповідь лежить радше всередині тебе,
аніж назовні.
Підвалини нашої дійсності — у тому, як ми обговорюємо наші
обставини, обмірковуємо їх — а отже, і сприймаємо. Почни створення
реальності, у якій хотів би жити, з діалогів із самим собою та з іншими.
У мене є простий спосіб переформулювати власні повсякденні
«проблеми»: називати їх можливостями. Так вони одразу
перетворюються на складові мого життя, які дають змогу навчитися
чомусь і розширити обрії. Можливості цікавлять і захоплюють мене
більше, аніж власне завжди роздратоване й розчароване его!
АСЕРТИВНІСТЬ ПРОТИНАРАТИВНОСТІ
Як же в біса створити власну реальність? Оберни свій внутрішній
діалог з оповідного потоку, в якому ти судиш і розмірковуєш про
самого себе, інших і життя, на ствердну розмову, відкинувши увесь
звичний «гамір» й утвердивши власні сили тут і тепер.
Одна із перших наших помилок — говорити про те, що ми
робитимемо або ким станемо в майбутньому. Навіть не починай
розповідати мені про «потрібно» або «спробую»! Підсвідомо ми вже
знаємо, коли це станеться: точно не тепер.
Ми так часто забуваємо про новорічні обіцянки самим собі, адже
зазвичай описуємо в них, що «робитимемо пізніше». Дуже часто усе
починається з рішення не робити чогось, і на початку ми відчуваємо
ентузіазм, але знесилюємося у неминучу мить, коли дійсність дає нам
ляпаса. Та поведінка, якої ти нібито мав «позбутися», залишить у
твоєму житті величезну діру, в якій ти опинишся сам. У такі миті
життя твій внутрішній діалог починає «страйкувати». Що як ти
пообіцяв собі скинути вагу, а сам хочеш піци, або вирішив накопичити
грошей, але куртка, без якої тобі не жити, раптом опиняється на
розпродажі? Як упоратися із тими самими моментами, коли ентузіазм
зникає, а старі шаблони мислення постають наново? Що ти робитимеш
замість звичних речей?
Ствердний внутрішній діалог заявляє свої права на цю мить, просто
тут і зараз. Ти починаєш вживати висловлювання «Я є», «Я приймаю»,
«Я погоджуюся» або «Я стверджую» — сильні і владні фрази замість
оповідних «Я зроблю» чи «Я збираюся».
Фізіологічний і психологічний вплив застосування стверджувальних
фраз надзвичайно потужний і має цілком реальні наслідки, які
негайно даються взнаки. Є величезна різниця між «Я невпинний» і «Я
буду невпинним». Одне із цих тверджень втручається у поточний
момент твого життя; друге ж — усього лише описує, що
відбуватиметься у майбутньому. Саме тому у повсякденному житті
тобі варто ловити себе на загальних оповідних фразах і замінювати їх
ствердними висловлюваннями.
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ЦІЄЮ КНИГОЮ
У цій книзі ти знайдеш мою добірну колекцію особистих установок,
які мають додати тобі життєвих сил, підтримати, надихнути і дати тобі
сміливість діяти у повсякденному житті.
Також ти зустрінеш цитати відомих історичних особистостей і
філософів та дещицю наукових відкриттів, які обґрунтовують мій
підхід, хоча й не доводять його істинність. Усе це дуже добре й
корисно, однак єдиний спосіб читати цю книгу і взаємодіяти із нею —
самостійно вивчити і спробувати те, про що я говорю. Думай, зважуй і
експериментуй без зайвого поспіху. Найкраще знання завжди
перевірене на собі і особистому досвіді.
Сприймай подальші сторінки як особистий експеримент, а не оцінюй
їхній зміст. Цілком можливо, що ця вправа принесе докорінні зміни у
твоє життя. Дещо із прочитаного дратуватиме, дошкулятиме і рватиме
тобі дах. Що ж, перебори себе і продовжуй читати. У кінці все стане на
свої місця, як у хорошому фільмі!
Якщо ти легко ображаєшся, припини читати вже зараз і подаруй цю
книгу людині, якій вона може принести користь.
Сподіваюся, ця книга допоможе тобі зрозуміти складність і
могутність внутрішнього діалогу, щобзастосовувати його на благо у
власному житті. Ми не надто заглиблюватимемося у тему творчих і
руйнівних сил мовлення. Та все ж ти усвідомиш, як щоденні думки і
внутрішні діалоги впливали на твій життєвий досвід.
Ці сторінки вимагатимуть, аби ти думав, свідомо поєднуючи своє
мовлення і самопочуття із повсякденною дійсністю. Ти почнеш
розуміти чарівний зв’язок між словами і почуттями, який відкриє
перед тобою незвідані життєві обрії.
Я раджу прочитати цю книгу повністю, виділяючи стікерами або
маркерами частини, які особливо відгукуються в тобі. Саме тому я
спланував книгу так, щоб вона була якомога доступнішою і
кориснішою для найширшого кола людей. Кожен розділ — складова
єдиного цілого, але водночас самодостатній, тож можна скільки
завгодно відкладати і починати читати його заново. Зачитай цю книгу
до дірок, продираючись крізь слова, аж доки сторінки не зітруться від
твоєї жаги до змін.
Тобі навряд чи знадобиться щодня тримати цю книгу перед очима
(хоча в цьому немає нічого поганого). Нехай викладені тут ідеї стануть
твоєю точкою відліку, коли ти застрягнеш на місці й потребуватимеш
свіжого погляду.
У такі моменти поринай у ці сторінки, вчитуйся в них і звільняй таку
версію себе, —якої ще не бачив світ!
Насолоджуйся.
 02

«Я прагну»

Годі кивати на удачу. Годі звинувачувати інших людей.

Годі скаржитися на зовнішній вплив чи обставини
Ти маєш саме таке життя, з яким готовий змиритися.
Подумай про це. Які саме проблеми кидають темні, огидні тіні на твоє
тепле й радісне в усьому іншому життя?
Ти ненавидиш свою роботу? Перебуваєш у проблемних стосунках? У
тебе щось зі здоров’ям? Гаразд, знайди нову роботу. Розірви ці
стосунки. Зміни свою дієту і займайся вправами або звернися по
допомогу. Виглядає нескладно, чи не так? Деякі речі не залежали від
тебе, як-от смерть близької людини чи втрата бізнесу. Однак від тебе
ЩЕ І ЯК залежить, як саме складеться твоє життя після них.
Якщо ти не прагнеш щось зробити і змінити своє становище —
іншими словами, якщо хочеш і далі жити в такій ситуації, — тоді саме
таке життя ти й обрав, подобається тобі це чи ні.
Перш ніж ти подумаєш «але ж…» або почнеш гнівно заламувати
пальці, дозволь мені сказати ще дещо: захищаючи поточні обставини
свого життя, ти насправді обґрунтовуєш своє становище. Облиш це.
Жодних «але». Ти не можеш цього собі дозволити. Це зайвий багаж у
дорозі, в яку слід вирушати упорожні.

«Обставини не створюють людину, а лише виявляють її для самої

себе».
~ Епіктет

Епіктет наголошує, що тебе визначатимуть не обставини життя, а

твоя на них реакція. Та перш ніж узятися за новий процес, слід із
дечим покінчити.
 Припини нарікати на обставини
Припини звинувачувати інших людей.
Припини скаржитися на зовнішній вплив чи обставини.
Припини звинувачувати власне дитинство або оточення.

Цей підхід визначальний для всього, про що я говорю на цих

сторінках. Тобі не можна — повторюю, НЕ МОЖНА — гратися у
звинувачення. Самозвинувачення — теж цілковита маячня. Звісно, ти
потраплятимеш у ситуації, які начебто не можеш контролювати. Деякі
з них навіть будуть досить трагічними: інвалідність, хвороба чи смерть
близької людини.
Однак, ти завжди можеш щось вдіяти і вплинути на обставини,
навіть якщо вони тривають роками і виходу досі не видно. Але для
цього перш за все знадобиться прагнення. Аби повністю опанувати
мій підхід, прийми, що хоча в твоєму житті й траплялися
неконтрольовані речі, ти на 100% відповідальний за те, що
відбувається з тобою після них. Завжди. У будь-якому разі. Без
винятків.
Словник визначає прагнення як «наполегливе, активне виявлення
внутрішньої потреби у чому-небудь, у здійсненні чогось».
Іншими словами, прагнення — це стан, у якому ми активно залучені
до життя і бачимо ситуацію з нової точки зору. Він починається з тебе і
закінчується тобою. Прагнення залежить тільки від тебе; ти не зможеш
рухатися вперед без наміру зробити наступний крок.
Прагнучи чогось, ти буквально відчуваєш цю жагу і внутрішню
свободу, яка тече по твоїх венах. Без прагнення тобі стане на заваді
якась первісна сила, зупиняючи і розчавлюючи тебе, наче невидимий
тягар на грудях.
Повір, я чую твоє заперечення: «Я прагну, але…». Із кожним «але» ти
перетворюєш себе на жертву. За багато років роботи коучем і
наставником я наслухався про безліч складних життєвих ситуацій —
від темного минулого до тиску і тягаря теперішнього або
паралізуючого страху майбутнього. Я вислуховував про них знову і
знову. Тож тобі варто почути в моїх словах саме те, що я хочу до тебе
донести. Я кажу це не для того, щоб обурити тебе. Навіть якщо ти
розлютишся, мій намір — передати тобі жагу до твого власного
потенціалу й величі, а не просто роздратувати! Уяви на хвильку, що
твоєму життю бракує прагнення. Не хисткого і боязкого бажання, а
впевненої рішучості — того стану, коли ти готовий до наступних
викликів і прагнеш діяти. Рішучості змінюватися, відпускати і
приймати. Справжнього, чарівного, натхненного завзяття.
ПОШУКИ ДВЕРЕЙ
«Доля веде завзятих і тягне за собою нерішучих».
~ Сенека

Якщо ти не контролюєш власну долю, доля контролюватиме тебе.

Життя не спинятиметься задля твоїх перерв і моментів
прокрастинації. Воно не зупиниться через твою розгубленість або
страх. Воно просто піде далі без тебе. Шоу триватиме незалежно від
того, гратимеш ти в ньому активну роль чи ні.
Саме тому одна із перших особистих установок для моїх клієнтів —
«Я прагну».
Та перш ніж повторити цю фразу, запитай себе: «Чи я прагну?». Дай
відповідь на це запитання. Чи я прагну? Це наполегливе запитання;
мені не втекти від його натиску.

Чи прагну я піти до спортзалу?

Чи прагну я працювати над проєктом, який просував?
Чи прагну я зазирнути у вічі моїм соціальним страхам?
Чи прагну я попросити надбавки або піти з цієї поганої роботи?

Коротше кажучи, чи прагнеш ти припинити жити як зараз і почати

життя, якого ти прагнеш? УСЕ починається із прагнення — цього
плинного стану, який постійно розширюється і стискається, в якому
життя загорається і згасає. Усе це є в тобі — варто лише перемкнути
словесний вмикач.

Життя не спинятиметься задля твоїх перерв і

прокрастинації. Воно не зупиниться через твою
розгубленість або страх. Воно просто триватиме без тебе
 Ми часто вважаємо себе прокрастинаторами, ледарями чи
немотивованими. Насправді ж ми просто не прагнемо. Ми
відкладаємо або й геть уникаємо певних речей, говорячи собі, що не
хочемо або не можемо їх зробити.
Замість вбачати у такій поведінці ваду характеру я пропоную тобі
запалити прагнення там, де його вочевидь немає. Якщо хочеш, назвімо
це іскрою потенціалу. Ти — головний генератор цього стану
відкритості й можливостей. У твоєму житті був час, коли цього стану
було легко досягнути — він підживлювався юнацьким запалом або
дитячою допитливістю. Сталося так, що із роками ми втратили зв’язок
із цим чарівним станом.
Знаменитий політичний філософ Нікколо Макіавеллі якось сказав:

«Де існує велике прагнення, не буває значних труднощів».

Замислись над цим на хвильку. Не має значення, із чим ти маєш

справу в житті і які перешкоди намагаєшся подолати. Якщо ти
прагнеш створити стан завзяття, він відкриє перед тобою двері до
поступу і змін у житті — через зусилля, подолання труднощів і рух
уперед.
Тому твердження «Я прагну» настільки просте і глибоке водночас.
Його відкритість і привабливість даватимуть тобі сили і
підживлюватимуть. Я запитую ще раз: чи прагнеш ти?
ЯКЩО ДВЕРІ ЗАЧИНЕНІ
Можливо, ти насправді не прагнеш. У багатьох випадках це дійсно
найкраща відповідь, яку ти можеш дати.
Інколи небажання — теж надзвичайно потужна заява.
Чи бажаєш ти жити у нездоровому тілі? Ні. Чи бажаєш ти й надалі
жити від зарплати до зарплати? Ні. Чи бажаєш ти підтримувати
невдалі й безперспективні стосунки? Ні.
Я НЕ ХОЧУ!
Небажання веде до рішучості і визначеності, змушуючи серйозно й
невідкладно розібратися із твоєю ситуацією. Воно позначає межу, за
якою ти більше не хочеш повертатися на торований шлях.
Лише не бажаючи й надалі просто існувати, відчувши невдоволення і
незавершеність, ти докладеш достатніх зусиль, аби щось змінити. Ти не
захочеш і надалі миритися із нісенітницями, тому візьмеш лопату і
почнеш копати. Інколи найкраща мотивація для змін — це небажання
продовжувати «так» жити. Що зараз краще пасує до твого життя? «Я
прагну» чи «Я не бажаю»? Чи бачиш ти, що небажання може бути
потенційно не менш потужним, аніж прагнення?
Обставини складаються по-різному: дехто з нас підживлюється
установкою «Я прагну», а іншим додає сил і впевненості фраза «Я не
бажаю». Можливо, тебе мотивують обидва ці твердження залежно від
ситуації.
До якої б категорії ти не належав, ти не лише можеш змінити
особисту установку, а й переглянути свій підхід до проблем.
Наприклад, чи прагнеш ти знайти нову роботу? «Так, я прагну». Чи
бажаєш ти залишатися на ненависній посаді? Ні. «Я не бажаю». Обидві
установки можуть бути однаково ефективними. Тобі вирішувати, яка
пасує твоєму характеру і становищу. Яка з них влучна для тебе?
СИЛА МЕТИ
Небажання може звільнити тебе від бігу в колесі ще з однієї причини.
Інколи не має значення, як і скільки разів ти вмовляєш себе щось
змінити — твоє прагнення занадто нетривке. Можливо, ти один із тих
людей, які чудово починають, але нічого не доводять до пуття. Врешті-
решт доведеться визнати жорстоку дійсність: ти занадто прагнув
залишитися незмінним. Ти не хотів докорінно змінити своє життя і
нарешті скинути зайву вагу; у глибині душі ти цілком задоволений
таким життям. Та припини, це правда, інакше ти давно би все змінив!
Потрібно вважати своє життя достатньо стерпним, аби змиритися з
поточним становищем.
У цьому немає нічого поганого. Чесність із самим собою щодо
ухваленого рішення залишитися таким самим не менш потужна за
рішення рухатися вперед. Визнати, що ти добровільно робиш себе
нещасним, нерідко означає дати собі поштовх для справжніх і
тривалих змін. Однак при цьому не слід звинувачувати себе і
перетворюватися на жертву внутрішніх примх чи «вад» характеру.
Вгадай, що станеться, коли ти усвідомиш, що свідомо і систематично
заганяв себе у це становище? Правильно: ти свідомо і систематично
зможеш витягти себе звідти! Це хороше підґрунтя, щоби чесно
прийняти й усвідомити своє минуле та поринути в неймовірне
майбутнє.

«Мудрий не оплакує речі, яких не має, а радіє тому, що має».

~ Епіктет

Заявивши про своє небажання змінюватися і поглянувши йому у вічі,

ти опануєш себе і власне життя, аби принаймні взятися до роботи.
Щойно відділиш своє поточне завдання від трагедій минулого, ти
відкриєшся до поточних завдань. Ти зможеш подолати емоційний вир і
націлитися просто у серце проблеми.
ПОЛЬОТИ ДЛЯ НАРОДЖЕНИХ ПОВЗАТИ
Деякі цілі просто не мають нічого спільного із реальністю. Не
зрозумій мене хибно: я всіма руками за те, щоби прямувати до зірок і
прагнути нездійсненного. Наприклад, кому б не хотілося бути
непристойно багатим? Та чи готовий ти робити все необхідне, аби
заробити стільки грошей? Невже тобі хочеться працювати по 60, 70 чи
80 годин на тиждень чи жертвувати відпустками, аби виконати стільки
роботи? Чи готовий ти брати на себе більшу відповідальність, а
головне — ризикувати всім? Чи випадало тобі мати справу хоча б із
дещицею роботи, яка веде до непристойного багатства? Роботи, яка
нескінченно висмоктує з тебе всі життєві і розумові сили? Наше
суспільство засноване на безкомпромісній гонитві за тим, аби бути
найбагатшим, найрозумнішим, найкрасивішим, найкраще одягненим,
найкумеднішим чи найсильнішим. Десь по дорозі ми загубили
здатність просто бути собою, вільно дихати і самостійно обирати свій
шлях замість нести на собі тягар суспільних чи родинних очікувань.
Які наслідки всього цього? Звісно, в результаті з’явилося безліч
розчарованих і невдоволених людей. Це не означає, що тобі слід
припинити гнатися за неймовірними життєвими цілями, якщо ти
цього справді хочеш. Не варто й дозволяти собі застигнути на місці і
припинити вдосконалюватися. Немає нічого неправильного в
понаднормовій роботі за рахунок якості власного життя. Деяких
людей вона цілком влаштовує, адже приносить їм бажаний дохід чи
кар’єру. Але дуже багато з нас уже й забули, чому саме ми прямуємо до
цілей.
Занадто часто ми зосереджуємося виключно на тому, чого не маємо,
навіть якщо у глибині душі зовсім цього не потребуємо й не хочемо.
Можливо, тут ти покиваєш головою, погоджуючись із моїми словами.
«Він має рацію, мені не треба бути мільйонером» або «Мені геть не
хочеться мати шість кубиків пресу».
Звісно, це добре до того моменту, доки ти не побачиш ту гарну
машину і не подумаєш: «Чому в мене такої немає?», або подивишся на
обкладинку журналу і запитаєш себе: «Чому я маю гірший вигляд?»
або «Чому в мене не такий гарний одяг?». Аби впевнитися, що ти
дійсно прямуєш до бажаного, слід постійно звірятися із самим собою.
Це рішення неможливо ухвалити раз і назавжди.
Якщо ти справді хочеш цих речей — іди і здобудь їх! Почни сьогодні,
сплануй стратегію, розберися зі своєю дійсністю, а головне —
якнайчастіше роби все необхідне!
Та якщо ти не хочеш працювати зайві 10–20 годин на тиждень лише
задля того, щоб їздити на роботу на BMW замість Honda, припини
забивати цим голову. Досить прикидатися перед самим собою.
Розберися зі своїм небажанням робити все необхідне і прийми, що ти
обманював сам себе. Тоді в тебе залишиться набагато більше сил на
любов до життя, яке ти вже маєш, а простір у голові звільниться для
досягнення речей, яких ти насправді прагнеш.
«Я не бажаю» відмовлятися від улюбленої їжі, лише щоби
повернутися у своє 20-річне тіло. «Я не бажаю» жертвувати часом,
проведеним із родиною, задля ще одного нуля у зарплатній відомості.
Подивися у вічі своїй дійсності. Прийнявши установку «я не бажаю»,
ти більше не сповнюватимешся провиною, гнівом або жалем щоразу,
бачачи речі, яких нібито «хочеш». Ти будеш у постійному зв’язку й
контакті зі своїм реальним життям, а якщо справді захочеш здобути ці
речі у майбутньому, то завжди зможеш прокласти шлях зі своєї
реальності до їх досягнення.
ПРОКЛАДИ СВІЙ ШЛЯХ
Переоцінивши своє життя і цілі, ти переглянеш і шлях, який веде до
бажаного, — а це просто чудово.
 Невже робити вправи 30 хвилин на день справді так неможливо, як
переконав тебе твій мозок? Звісно, ти трохи втомишся і спітнієш, але
можна ввімкнути улюблену музику, і час пролетить непомітно. Навіть
якщо спершу буде боляче, із часом ти звикнеш до цього і зміцнієш.
Що поганого станеться, якщо ти висловиш свою ідею на тій зустрічі?
Її заріжуть? То й що? Навіть якщо перед тобою стоять складніші
завдання — НАБАГАТО складніші, такі як роки прострочених
податків, гараж, захаращений неначе до зомбі-апокаліпсису, чи
потреба сказати правду людині, яку ти обманював, — шлях до змін
починається із тієї самої іскорки прагнення. Пам’ятай, що зазвичай
наше сприйняття усе перебільшує. Сказати правду — неначе пройти
всю Сахару і повернутися назад. Якщо це твій випадок, спробуй
розбити велике завдання на прояви готовності «прокинутися»,
«встати з ліжка», «відкрити електронну пошту» тощо.
Звісно, твої завдання можуть бути набагато серйознішими за ці
приклади, але навіть у збільшеному масштабі ця модель працює
надзвичайно добре. Уявімо, що в тебе є якась темна таємниця.
Можливо, ти соромишся, відчуваєш провину або гнів. Можливо, її
розкриття все суттєво змінить для тебе. «Чи прагну я сказати правду
людині, яку обманював?». У такому формулюванні правда стає
нагодою поговорити, вислухати, а потім розбиратися із наслідками. Ти
можеш боятися, але ти здатен це зробити. Справа навіть не у
важливості завдання, а в житті, яке відкриється перед тобою після
цього. Коли ти звільнишся і відкриєшся, нічого не приховуючи, не
тримаючи в душі брехні, обману чи напівправди, твоє «я» дійсно стане
надзвичайно вираженим і живим.
У більшості випадків перед нами стоїть набагато простіше завдання,
аніж здається. Проблема в тому, що ми зазвичай не зупиняємося, аби
ближче придивитися до нього. Інколи ми маємо справу зі складними
речами, але за цими викликами стоїть життя нашої мрії. Життя,
сповнене прагнень, відкритості, натхнення і готовності до всього.
Зроби собі установку: «Я прагну».
ВСТАНОВИ СВІЙ ПРАПОР
Світ стає набагато зрозумілішим, коли замість призми непевних
бажань дивишся на нього з точки зору прагнення чогось досягти.
 Замість марнувати час на хвилювання через речі, які є в інших людей,
ти почнеш зосереджуватися на справді важливому для тебе і твого
життя. Усе почне набувати нових форм, якщо ти відмовишся від
хтивості й заздрощів заради прагнення змінити власне життя на
краще.
Зрозумівши, що ми насправді прагнемо робити, ми повертаємо собі
контроль над підсвідомими думками і почуттями, які раніше керували
нашою поведінкою й відволікали від справжніх прагнень. Ти здатен
визначати, у чому полягає твоя правда, — і не через підсвідомий глюк,
який час від часу виринає з минулого, а через твою допитливу і
свідому особистість, яка втручається у дійсність від свого власного
імені. Прагнення — це істина, справжня краса, яку можеш створити
лише ти. Думки на кшталт «Я невдаха, тому що не став мільйонером»
або «Я ледащо, бо не ношу 40 розмір» більше не змусять тебе
почуватися лайном, адже ти прийняв відповідальність за свої рішення.
Сформулювавши життєві перешкоди через поняття «бажання» і
«небажання» замість негативних думок, які тягнуть тебе на дно, ти
зможеш подолати встановлені самим собою бар’єри. Ти прорвешся
крізь викривлений драматичний внутрішній діалог.
Ти зрозумієш: ніщо не має значення, коли ти прагнеш зробити усе
необхідне. Ти не відкладатимеш речі, які дійсно прагнеш здійснити. Ти
не нехтуватимеш узятою на себе відповідальністю, бо відчуватимеш
нестримне бажання зробити це.
Прагнення — це кров у жилах нового, нескінченне джерело
потенціалу, стан, у якому з’являються нові можливості і з якого
починаєшся новий ти.
Запитуй себе «чи прагну я?» знову і знову — прокидаючись уранці,
лягаючи спати вночі, за кермом, у душі. «Чи прагну я?». Продовжуй
запитувати, аж поки луною крізь твою свідомість не прокотиться
громоподібне «ТАК! Я ПРАГНУ!».
Запитую тебе ще раз: чи прагнеш ти?
 03

«Я налаштований на перемогу»

Правда полягає в тому, що ти перемагаєш у житті, яке

маєш
Що як я скажу тобі: ти переможець, навіть коли думаєш, що програєш
у житті? Усе, що з тобою відбувається, — перемога.
Це правда, а не просто якісь втішні балачки для самозаспокоєння чи
гасло для продажів.
Ти чемпіон. Ти ішов від мети до мети, прямуючи до неперевершеного
рекорду. Усе, що ти замислюєш, втілюється у дійсність.
Мабуть, ти починаєш підозрювати, що хтось із нас двох божевільний!
Гадаєш, я звертаюся до когось іншого, а не до тебе? Дозволь пояснити,
перш ніж у нас обох поїде дах.
Уяви такий сюжет: мало не все життя ти шукав кохання, ту особливу
людину, з якою розділиш своє життя. Але цього досі не сталося.
(Пам’ятай, що це лише приклад; можеш підставити будь-яку царину
свого буття, у якійненаче бігаєш по колу). Ти зустрічався з людьми,
заводив стосунки, але всі вони закінчувалися набагато раніше, ніж
«вічність». Ти і «той/та сама» так і не стали дійсністю. Казка неминуче
добігала вже до болю знайомого кінця.
За якийсь час ти починаєш втрачати надію. Ти сумніваєшся, чи
зустрінеш колись людину своєї мрії. Може, тобі просто не судилися
стосунки?

«Чи хтось колись покохає мене?»

«Чи гідний я кохання?»
«Чому я завжди притягую однаковий тип людей?»

Згадуєш дитинство, в якому тобі бракувало любові. Періоди з

підліткового віку, коли ти почувався аутсайдером. Минулі стосунки,
які нагадували фільм «День бабака», тільки з різними дійовими
особами. Як усе це виснажує!
Потім ти зустрів одну людину. Ви сходили на кілька побачень і
зрозуміли, що вам справді подобається товариство одне одного. Усе
складається чудово, дні переходять у тижні, а тижні — у місяці.
Зрештою настає день, коли ви більше не можете стримуватися і
вперше кажете одне одному «Я кохаю тебе». Ти не просто закоханий —
ти вже замислюєшся: «Невже це та єдина?». Невже це нарешті вона?
Уїїїїїїї! Радість, захоплення і нові можливості надихають і дають
енергію.
Однак рано чи пізно з’являються темні хмари сумнівів. Усе
починається з дрібниць, які повільно накопичуються, а потім
вибухають штормом. Не встигнувши закохатися, ви починаєте
«розкохуватися», і то дуже стрімко. Мізерні дрібниці призводять до
суперечок. Хімія повільно випаровується, аж поки ваші стосунки не
перетворяться на висушену безплідну пустелю. Вам залишаються
лише руйнівне для душі намагання ужитися одне з одним. Ой. Тільки
не знову.
Певної миті ви обоє помічаєте, що це не працює. Можливо, ви
дійшли до точки неповернення через одне або кілька огидних
розчарувань. А може, кохання повільно помиратиме, доки ви не
вирішите остаточно вимкнути розетку. Так чи інакше ваші шляхи
розходяться. Ну що ж. Тобі боляче, ти розбитий, але чомусь
упевнений, що рано чи пізно усе складеться на твою користь. Колись.
Але все уже склалося на твою користь. Ця гірка втрата насправді була
славною і блискучою перемогою. Перемогою, дарованою богами.
УРРРА!
Правда полягає в тому, що ти перемагаєш у житті, яке маєш.
Що як я не хочу такого життя? Гаразд; але саме в ньому ти зараз
перемагаєш.
НАГНІТАННЯ ТАЄМНИЧОСТІ
Хіба невдалі стосунки можна назвати перемогою?
Я не збираюся доводити, що без деяких людей у житті краще
обійтися. Я не запевнятиму, що ти — особлива сніжиночка й
обов’язково знайдеш ідеальну партнерку, «коли будеш готовий». Я не
підтакуватиму наліпкам на бампер чи інтернет-мемам, які запевняють,
що ти чудовий і справа не в тобі. Ми з тобою обидва знаємо — все це
неправда.
Ні. Ти виграв у тих невдалих стосунках, бо вони принесли саме те,
чого ти збирався досягти від початку. Від першого ж слова «привіт».
«Але ж… моя партнерка не підходила мені. Це ВОНА все зруйнувала!».
Я розумію, та що як ти сам підсвідомо обрав цю людину? Ідеального
персонажа, який дозволяє знову і знову відтворювати одні й ті самі
життєві сюжети?
Що як насправді тобою рухає прагнення довести, що ніхто тебе
ніколи не покохає? Що як ця думка залишилася в тобі як підсвідома
реакція на непросте дитинство, невдалі стосунки і тому подібне? І що
як через цей шаблон, глибоко вкорінений у твоїй підсвідомості, ти
активно і добровільно заважав успішності своїх же стосунків?
Ти був занадто чутливим до проблем, яких насправді не існувало. Ти
почав докопуватися до найменших дрібниць, дратуватися і зриватися
через них. Із часом ти довів свою точку зору, і стосунки досягли
очевидного, невідворотного і природного кінця. Можливо, саме в
цьому ти був налаштований перемогти? Ти був переконаний, що не
заслуговуєш на люблячі стосунки, тож систематично це доводив. У
тебе все вийшло. Вітання!
Якщо ти вважаєш, що стаєш схожим на безнадійного
садомазохіста, — не переймайся. У всього цього є світлий бік.
Можливо, тобі не близький мій сюжет. Наприклад, ти щасливо
одружений із коханням твого життя або щодня відбиваєшся від гідних
шанувальників величезною ломакою. У такому разі подивися на власні
«темні плями» — царини життя, де ти найменш ефективний і в яких ти
начебто вже програв або постійно програєш.
Річ у тім, що думки постійно підштовхують тебе до твоїх цілей, навіть
якщо ти навіть не усвідомлюєш, у чому саме полягають цілі! Твій
мозок налаштований на перемогу.

Як правило, за допомогою автопілота без роздумів

пробираємося по передбачуваному каламутному полю
 життя
Це стосується не лише стосунків. Така сама динаміка спостерігається
у твоїй кар’єрі, фітнесі, фінансах та решті діяльності. Ти непохитно
налаштований на перемогу.
Ось і наша наступна установка: «Я налаштований на перемогу». Ти
завжди перемагаєш, бо так влаштований твій мозок. Проблеми
починаються, коли твої справжні підсвідомі бажання докорінно
відрізняються від твоїх слів.
ПРАВИТЕЛЬ СВОГО ЦАРСТВА
Відомий дослідник стовбурових клітин і ДНК доктор Брюс Ліптон
виявив, що підсвідомість контролює 95% нашої повсякденної
діяльності. Задумайся про це на хвилинку. Це означає, що лише
крихітна часточка твоїх слів і дій відбуваються цілком свідомо.
Згадай усі рази, коли ти втрачав лік часу, повертався додому і не міг
згадати нічого з подорожі або забував, який сьогодні день. У більшості
випадків ти по суті дієш на автопілоті, бездумно плентаючись
передбачуваним болотом життя.
Життєвий шлях визначають твої найглибинніші, неусвідомлені
думки. Твій мозок невпинно веде тебе цим шляхом незалежно від того,
обрав би ти таку дорогу свідомо чи ні.
Твій дохід усе ніяк не зросте? Ніяк не втратиш вагу? А чи звертав ти
увагу на підсвідомі, приховані уявлення про свій дохід і вагу, які
можуть керувати твоїми діями (або бездіяльністю?). Ти автоматично
відносиш себе до певного економічного класу і певної статури, а твої
дії утримують тебе у становищі, в якому тобі найпростіше впізнавати
себе.
Я люблю говорити, що всі ми — переможці у певних царствах або
світах. Скажімо, ти заробляєш 30 тисяч доларів на рік. Це твоє
царство. Воно складається з усього планування, стратегій і мислення,
якими ти заробляєш ці гроші.
Віриш ти чи ні, але заробляти 60 тисяч доларів не конче складніше,
аніж заробляти 30 тисяч. Тобі може так здаватися, але сума — не
абсолютний показник. Працюєш ти за 25 доларів чи за 50 доларів на
годину, робочий тиждень все одно складає 40 годин. Звісно, важливо
зрозуміти, над чим саме ти працюєш і чи відповідає твоя
продуктивність зайнятості. Та іноді суть у тому, аби потрапити до
іншого царства. Як це зробити? Перш за все вияви, у чому саме ти себе
обмежив. Це певні «аксіоми», яких ти зараз не усвідомлюєш, —
іншими словами, це твої висновки щодо себе самого, інших людей і
життя як такого. Ці висновки обмежують твій потенціал. Лише
прорвавшись крізь власні умовиводи і спробувавши життя поза твоїм
поточним існуванням, ти почнеш розуміти силу цього явища.
Я знаю, що це може видаватися дуже спрощеним поглядом на життя.
Та все ж, на мою думку, такий підхід здатний відкрити перед тобою
нові світи досягнень. Про це поговоримо іншим разом. Поки що
прийми, що твоє життя розбите на певні царини, в яких ти існуєш і
перемагаєш.
Суть у тому, що ти перемагаєш у кожній царині, до якої докладаєш
зусиль. Ти налаштований на перемогу у своєму світі. Аби вийти за його
межі, знадобляться суттєві зміни у твоїй автоматичній поведінці.
ЗНАЙДИ СВОЮ ПЕРЕМОЖНУ СТОРОНУ
Досі не переконаний? Час розвернутися обличчям до дзеркала і
знайти джерело твоїх перемог.
Поглянь на проблемні для себе царини. Який аспект життя для тебе
найскладніший — кар’єра, погані звички, дієта? Можливо, ти постійно
відкладаєш роботу на останню хвилину. Ти чекаєш і чекаєш, аж поки
відкладати стає нікуди, і доводиться видавати проєкт під тиском
навислого над тобою дедлайну.
Ми завжди перемагаємо, доводячи щось. У прикладі з дедлайнами ти
успішно доводиш, що тобі або бракує часу, або ти прокрастинатор чи
невдаха, який робить усе в останню мить. Може виявитися, що справа
у чомусь іншому. Головне — поставити собі запитання і придивитися
до власних дій. У чому справжня суть того, що відбувається? Що саме
тобі врешті-решт вдалося?
Як я показав у прикладі з романтичними стосунками, ми знову і
знову доводимо певне уявлення про самих себе або життя щоденними
вчинками. Ці уявлення надзвичайно точно втілюються у нашій
дійсності. То як, коліщатка в голові крутяться? Що ти намагаєшся
довести?
 «Я не гідний кохання», «Я недостатньо кмітливий», «Я невдаха», «Я
вже не такий здібний, як раніше». Якщо у твоїй підсвідомості
застрягли ці фрази, не треба дивуватися, що ти так майстерно і
наполегливо доводиш їхню слушність. Аби досягти успіху в чомусь
позитивнішому, доведеться СПРОСТУВАТИ ці глибоко засвоєні
уявлення! Революційна, майже нестерпна ідея — адже вона зрушить
самі підвалини твоєї нинішньої особистості!
Я виявив, що багато моїх клієнтів мають одну спільну особливість:
підсвідоме бажання довести своїм батькам, що ті їх погано виховали.
Це може виявлятися у багатьох речах — одна гірша за іншу. Деякі з цих
проявів майже непомітні, інші виражені яскравіше, але всі дуже
потужні.
Чого тільки не роблять люди, доводячи, що батьки погано їх
виховали! Вони ставляться до свого тіла як до шматка лайна,
потрапляють за ґрати, стають залежними від наркотиків чи алкоголю,
вилітають із вишів, постійно руйнують стосунки, потрапляють у
хронічні фінансові кризи і втрачають себе ще багатьма на перший
погляд випадковими способами. Усе може звестися до браку інтересу
або розгубленості у робочому тиску дорослого життя.
Усе це — реальні приклади, які дехто з моїх клієнтів усвідомив щодо
себе. Зрештою все це мало «довести», що один чи обидва з їхніх
батьків погано впоралися зі своєю роботою, тож дитячий досвід не
зміг їх підготувати до дорослого життя. Це уявлення зручне ще й тому,
що легко пояснює всі вчинки цих людей і те, чому час від часу вони
поводяться із іншими як повні виродки.
Чи помічаєш ти, що робиш щось подібне із власним життям?
Подумай про проблемні царини свого життя. А тепер подивися на них
під кутом своїх перемог. У чому вони полягають?
Якщо тобі важко робити роботу, можливо, ти переконаний у власній
нездарності чи лінощах. Щоразу, зупиняючись або прокрастинуючи,
ти доводиш собі та іншим, що ти дійсно така людина. Чому ми це
робимо? Бо ми машини для виживання, і немає кращого способу
пережити майбутні виклики, аніж пережити те, що вже було. Врешті-
решт так ти дожив до сьогоднішнього дня, як би погано чи невдало не
виглядало це життя. Ти вижив.
Не обмежуйся наведеними мною прикладами. Ймовірно, ти
перемагаєш у чомусь цілковито іншому. Не шкодуй часу на
самокопання. Якщо потрібно, запиши шаблони, які ти помітив.
Склади докупи шматочки пазлу.
Може, у тебе були чудові батьки, але тобі досі складно бути відданим
одній людині. Що як ти підсвідомо віриш, що твій значущий інший не
може дорівнятися до батьківського прикладу?
Усім нам притаманні такі речі.
Відшукай і поєднай докупи усі різноманітні ситуації, які склалися у
твоєму житті. Зауваж усі випадки, коли ти порушував свою обіцянку
дотримуватися дієти, заощаджувати гроші або висловлювати свої
думки. Згадай, скільки днів ти пропускав заняття у тренажерному залі.
Подумай про той випадок, коли ти пішов до торгового центру замість
банку. Обери приклад і спробуй розгледіти у ньому свою «перемогу».
Усі ті рази, коли ти недоречно сварився чи втрачав терпець. На що це
все вказує?
У чому би ти не перемагав, скоро ти зрозумієш: тобі це надзвичайно
добре вдається.
Ти можеш днями уникати тих брудних тарілок у мийці. Ти
використаєш кожну тарілку, чашку і столовий прибор у домі, а потім
застосуєш творчі здібності і їстимеш мюслі зі зручного судка
дерев’яною ложкою. Чорт забирай, оце так лайфхак! Сфотографуй це і
виклади у Pinterest.
Насправді це дивацтво по-своєму вражає.
Проаналізувавши власне життя з такої точки зору, ти побачиш, що я
маю рацію. Ти справді налаштований на перемогу. Ти дійсно можеш
досягти (і вже досягаєш) усього, на що націлений.
Філософ-стоїк Сенека говорив:

«Сила розуму в його непокірності».

Зараз твій розум невпинно доводить, що ти не вартий любові,

ледачий, завжди будеш у поганій формі або не матимеш грошей.
Хоча б трохи змінивши власне мислення, ти зможеш
використовувати незламну природу розуму, щоб діяти у напрямку
позитивних цілей і мрій. Ми налаштовані перемагати — слід лише
вказати собі правильний напрямок, свідомо обравши царину для
перемог.
СТВОРЕННЯ ПЛАНУ ГРИ
«Щастя у житті залежить від якості твоїх думок. Тож будь пильним,
аби не захоплюватися поняттями, які не пасують чеснотам і
розсудливій природі».
~ Марк Аврелій

Ми вже говорили про величезну роль підсвідомості. Навіть якби ми

за кожної нагоди свідомо ухвалювали правильні рішення, це однаково
складало би лише дещицю нашого повсякденного життя.
Особиста установка «Я налаштований на перемогу» допоможе тобі
усвідомити, наскільки ти і твій розум насправді сильні. Однак тобі все
ж знадобиться план гри.
Це означає, що нам слід наповнювати свій «кошик» правильними
ідеями. Ось хороший спосіб почати.
Подумай про одну чи кілька речей, які б ти змінив у своєму житті.
Вони можуть бути пов’язані із уже визначеними проблемними
царинами або чимось геть іншим.
У чому ти би справді хотів бачити прогрес? Чого ти насправді хочеш
досягти?
Розбий свою ціль на частини. Які саме кроки слід зробити, аби її
досягти? Які показники визначатимуть твій поступ?
Якщо ти хочеш втратити вагу, думай про те, що доведеться змінити
своє харчування, більше тренуватися і набути здоровіших, корисніших
звичок. Розбий свій план на щоденні дії. Наблизь його до реальності.
Не зупиняйся на цьому. Подумай, які зміни у світогляді доведеться
здійснити під час і після шляху до кращого здоров’я. Ти мусиш
невпинно прямувати до мети, а надто коли ці автоматичні балачки про
минуле зазвучать голосніше у твоїй голові.
Як зміниться твоє сприйняття самого себе, коли ти поглянеш у вічі
своїм проблемам? Яким буде твоє уявлення про самого себе, коли ти
станеш тренованою і здоровою людиною? Як виглядатиме твоє життя?
Одразу застерігаю: не думай, що ти раптом станеш неймовірним. Твоє
майбутнє — не відповідь на твоє минуле.
Ми вже говорили, що підсвідомі думки глибоко закарбовані у твоїй
душі. Тож знадобиться багато роздумів, уяви і самовідданості, аби
узгодити ці невидимі, але потужні думки із твоїми заявленими цілями.
Дай собі стільки часу, скільки знадобиться — як і для кожної сторінки
цієї книги.
Можливо, тобі вдасться пов’язати свої проблемні царини з емоційно
зарядженою подією твого минулого, яка вкорінила у свідомості певні
уявлення — наприклад, невірність у стосунках, цькування в дитинстві,
батьків, які ніколи не справджували твоїх бажань і потреб, публічне
приниження чи великі кар’єрні невдачі.
Та чим більше ти думатимеш про майбутнє і свої бажані досягнення,
тим глибше ці розумові процеси просочуватимуться і
вкорінюватимуться у твоїй свідомості. Пам’ятай: дослідивши і
з’ясувавши, у чому ти перемагаєш, треба не боротися чи опиратися
таким думкам, а змінювати їхній курс і встановлювати собі нові цілі і
результати. Саме така діяльність повинна збільшити твою обізнаність і
попереджати, якщо ти почнеш збиватися з курсу. Чим краще ти
розумієш свої шаблони, тим більше готовий їх змінити.
Якщо ти встановиш життєві цілі, а найголовніше —невтомно і
продуктивно діятимеш, досягнення бажаного буде лише питанням
часу. Ми налаштовані перемагати. Ти налаштований перемагати.
Визнач свою гру, прийми виклик, прагни глибше і змістовніше себе
зрозуміти.
Зі справжнім розумінням себе і своїх особистих обмежень приходить
дедалі більше свободи й успіху. Чим більше ти усвідомлюватимеш свої
установки, тим більше простору і можливостей відкриватимуться в
обраних царинах.
Вийди за межі. Довіряй собі і повністю відкривайся безмежним
можливостям перемагати. Кинь собі виклик — перемагати у чомусь
новому і захопливому. Вимагай максимуму від самого себе і повторюй
за мною: «Я налаштований перемагати».
 04

«Я впораюся»

У кожного свої проблеми, а життя не досконале. Воно

ніколи таким не буде
Йой.
У житті завжди настає момент, коли ми почуваємося трохи
розчавленими й переможеними. Здається, усе йде не так, як нам би
хотілося. Не те щоб ми повністю здаємося (хоча буває й таке), але
труднощі дуже істотні.
Перед тобою постає величезна проблема: тебе звільняють, твоя
дружина подає на розлучення, ти розбиваєш машину або, можливо,
усе це стається одночасно. Плив-плив та на березі й потонув, еге ж?
Може статися і щось менш серйозне: ти загубив улюблену сорочку.
Розбив окуляри. Собака пошматував листи й газети. Ти не виспався
уночі. У тебе підгорів обід.
Річ у тім, що наш негативний досвід рідко обмежується лише однією
проблемою. Неначе діє спред. Немов токсичний хімікат, він
просочується в усі складові наших життів.
Якщо у тебе фінансові неприємності, ти свідомо чи підсвідомо
переживатимеш через це за вечерею і тому не зможеш насолодитися
їжею. Ти почнеш зриватися на членах родини. Дружина гніватиме тебе,
а від дітей ти віддалишся. Тебе дратуватиме гавкіт собаки і гамірні
сусіди. Дрібниці на зразок тягнучок на дорогах чи довгих черг
неймовірно дратуватимуть. Коли маленькі проблеми потрапляють на
загальну картину, усе життя неначе забруднюється. Наче розлита на
столі кава, маленькі проблеми швидко поширюються і переростають у
більші, а коричнева рідина обов’язково проллється на твій ноутбук,
телефон і купу квитанцій. Поки ти безнадійно витиратимеш серветкою
непередбачуваний хаос у марній спробі заперечити катастрофу, вона
лише збільшується.
Цей невеликий безлад впливатиме на все твоє життя, а емоції через
одну проблему стануть лінзою, крізь яку ти дивитимешся на все.
Врешті ти вирішиш:

«Життя занадто складне».

«Я ніколи з цим не впораюся».
«Усі люди — мудаки».
«З мене досить цього лайна».

Жодне із цих почуттів не має нічого спільного з дійсністю (що б ти

там собі зараз не думав). Це лише твоє сприйняття. На жаль, знання
про це нічого не змінює, якщо ти застряг просто посередині купи
проблем. Воно лише чомусь погіршує становище. Негативні
переживання через себе самого та/або обставини життя не
допомагають ні подолати проблеми, ні насолоджуватися життям.
Аби впоратися, потрібно змінити погляд на проблеми і світ,
підійшовши до них по-новому, — дуже оптимістично й обґрунтовано.
Саме тому моя наступна особиста установка: «Я з цим впораюся».
ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМИ З ПЕРСПЕКТИВИ
«Якби всі наші негаразди поклали на одну купу, з якої кожен мусив би
взяти рівну частину, більшість людей із задоволенням взяли би свої
власні і пішли геть».
~ Сократ

У кожного свої проблеми, а життя не завжди ідеальне. Воно ніколи

таким не було. Не було воно ідеальним ні 2400 років тому, за часів
Сократа, ані сьогодні.
Та якщо ми будемо до кінця відвертими із самими собою, то
зрозуміємо, що наші власні проблеми досить незначні порівняно з
проблемами решти світу. Справді. Подумай про це.
Якщо ти це читаєш, то вже напевно твоє життя не настільки складне,
як життя дитини в Сомалі або вихідця з касти недоторканних в Індії.
Твої проблеми доволі дрібні порівняно із тими, які були в людей за
часів народження Сократа у 470 році до нашої ери, до появи сучасної
медицини, електрики, автомобілів і законів про захист суспільної
безпеки.
Тобі навіть не потрібно їхати на інший кінець світу чи назад у часі,
аби порівняти. Поїдь в інший район свого міста, роззирнися в офісі чи
у своєму районі — і ти неодмінно побачиш безліч людей із
проблемами, серйознішими за твої. Напевно, ти цього не помічаєш, як
і ми всі. Ми бачимо лише вибрані кадри із життів інших, а про власне
життя нам постійно нагадують за лаштунками.
Якщо ти вже закочуєш очі і запитуєш: «Як усе це допоможе мені з
моїми проблемами?», я відповім: ніяк. Ніщо з цього не замінить
покришку твого автомобіля і не покладе ще тисячу доларів на твій
банківський рахунок.

Не треба втрачати зв’язок із реальністю, справжні події

відрізняються від сповненої емоцій розповіді про своє
життя
А тепер усього на мить твого надважливого існування припини
колупатися у власному пупку і роззирнися довкола. Відчуй зв’язок зі
своєю дійсністю і своїм справжнім життям замість власної емоційно-
жалісливої розповіді про нього.
Поглянувши на речі під реальним кутом, ти побачиш життя і всі його
проблеми з позиції сили. Припини годувати надокучливого привида
негативу, який так і хоче спіймати тебе у свої задушливі обійми. Якщо
усі довкола розбираються зі своїми власними проблемами, деякі з яких
гірші за твої, то й ти точно можеш це зробити.
Але я розумію. Попри всі мої слова ми обоє знаємо, що коли стається
біда, важко залишатися на коні. Наші проблеми справжні, вони все
одно болючі, а емоції можуть подолати усі наші хороші сторони.
Коли ти починаєш відчувати це паскудство, зроби крок назад. Далеко
назад. Ні, ще далі, НАБАГАТО далі. Продовжуй іти… Обернися назад і
спробуй побачити своє життя таким, яким воно є насправді.
Потрібно почати зі своєї уяви.
Перш за все я раджу моїм клієнтам подивитися на цілісну картину
їхнього життя. Уяви його перед собою, наче залізничну колію, яка
розгортається наліво й направо куди сягає око.
Звісно, колії не просто висять у порожнечі. Вони перетинають села й
міста, проходять під тунелями і над мостами, над океанічними
протоками, навколо височенних гір і глибоких каньйонів. Уяви увесь
масштаб і чарівне розмаїття довколишнього світу.
А тепер подивися далееееко ліворуч вздовж колії. Це твоє минуле.
Звідси ти прийшов, цей шлях ти вже подолав у своїй життєвій
подорожі.
Прямуй по коліях назад, далі й далі. Дорогою перед тобою
розгортатиметься все, що трапилося у твоєму житті. Не квапся,
подумай про життєві моменти, які тобі найбільше запам’яталися.
Можливо, ти пригадаєш, як ішов під вінець із коханням свого життя.
А може, то було народження первістка і відчуття, коли береш його на
руки. Чи проміняв би ти це на будь-що у світі?
Повернися подумки до кількох райських днів сімейної відпустки на
Карибах. А як щодо придбання першого будинку? Чи моменту, коли ти
отримав роботу своєї мрії? Яким би не було твоє минуле, смакуй
спогади про кожну чудову мить.
Залежно від того, де ти сьогодні, у тебе є десятки чи й сотні чудових
спогадів. Випускні, підвищення, нагороди, вечірки і стосунки. Навіть
дрібниці на зразок дитячих спогадів, які втішають і заспокоюють тебе,
або знайомих смаків, запахів і звуків, які огортають і наповнюють
теплом і радістю. Відкрийся спогадам і віддай належне хорошим часам.
Але не обмежуйся солодкою сентиментальністю. Подумай і про
погане.
Згадай моменти, коли ти боровся, повертався до початку або падав у
прірву. Суперечки, розриви стосунків, штрафи за перевищення
швидкості або несплачені рахунки.
Пам’ятаєш, коли батьки впіймали тебе за втечею з дому і посадили
під домашній арешт? Якщо в тебе було непросте дитинство, не ховайся
від цих спогадів. Як щодо того разу, коли ти забув заплатити за
електрику і мусив провести всю ніч, читаючи при свічках?
Чи коли тобі зробили операцію, і ти цілі дні проводив на лікарняному
ліжку? Або коли ти розійшовся з кимось і тижнями депресував?
Пропусти усе це крізь себе — від найтрагічніших і найтравматичніших
до просто дратівливих або сумних моментів.
Згадай усі проблеми, які ти пережив і врешті подолав. Багато з них
дуже нагадуватимуть ті, які ти переживаєш нині.
Напевно, тоді ти відчував приблизно такі самі емоції. Ти думав, що
ніколи не забудеш свою колишню, не знайдеш кращої роботи або не
переживеш принизливості якоїсь ситуації.
Але тобі вдалося. Ти піднявся, продовжив іти, і тепер, із плином часу,
деякі проблеми можуть навіть видатися тобі дурнуватими.
Чи можеш ти повірити, що так засмутився, коли отримав двійку за
тест із математики у старшій школі? Або коли так і не сходив на друге
побачення із хлопцем чи дівчиною, які тобі сподобалися?
Навіть серйозніші проблеми нині виглядають геть інакше. Зрештою,
ти впорався із ними, а вони допомогли сформувати тебе таким, яким
ти став.
ДИВЛЯЧИСЬ У МАЙБУТНЄ
Прогулявшись колією в один бік, час розвернутися і попрямувати в
іншому напрямку.
Праворуч — твоє майбутнє, якщо ти досі цього ще не зрозумів. Саме
тут ти знайдеш прийдешні речі, досвіди й події, які чекають на тебе у
житті. Це нові стосунки з людьми, яких ти поки що не зустрів. Місця, в
яких ти ще не бував. Речі, які ти завжди хотів спробувати.
Ти знову відчуєш, як по спині біжать мурашки при першому
поцілунку з людиною, яка тебе справді приваблює. Або зв’язок,
задоволення й тиху радість від життя до старості з коханою людиною.
Можливо, ти матимеш дітей, дивитимешся, як вони ростуть, стають
відмінниками, забивають тачдауни і грають у шкільних виставах.
Зовсім скоро вже вони знайомитимуть тебе із коханням їхнього життя.
А потім будуть поїздки до кінотеатрів чи Діснейленду з онуками.
У твоєму майбутньому лежить купа неусвідомленого потенціалу і
можливостей — чи йдеться про важливу життєву подію, а чи про
веселий вечір із найкращими друзями. Майбутнє може приберегти для
тебе справді чудові речі.
Звісно, там будуть не лише веселки і цуценята, але ти вже це знаєш.
Будуть випробування і непрості моменти, розчарування, поразки,
боротьба і страхи. Не зупиняйся на них, дивися аж до кінця — до
САМОГО кінця. Саме так: це життя скінчиться, твоя життєва сила
припинить існувати у фізичному вимірі, а твій досвід буття собою
завершиться. Подумай про день своєї смерті. Я знаю, це неприємно,
але це однаково станеться, тож чому б не прийняти цей факт зараз?
У цьому житті тобі інколи доведеться робити речі, яких ти не хочеш,
із людьми, які тобі не подобаються, у місцях, на які тобі байдуже. Люди
швидко і легко входитимуть у твоє життя і так само йтимуть із нього.
Ти втрачатимеш гроші, речі ламатимуться, і твій собака також помре.
Однак ти переживеш усе це — добре й лихе, — так само, як робив це в
минулому. Ти стоятимеш у кінці шляху як чемпіон, адже це всього
лише минущі кадри у фільмі про твою життєву історію.
МОРЕ ЧОГОСЬ
«Саме в найтемніші миті ми маємо зосереджуватись на світлі».
~ Аристотель

Мета цієї вправи у тому, щоб ти почав дивитися на речі у

перспективі. Проаналізувавши усе пережите в минулому і
майбутньому, простеж і за поточними проблемами. Усі речі, з якими
ти зараз мусиш розібратися, — ще одне «щось» у морі чогось.
Твій човен досі не потонув і не потоне так легко. Ти можеш долати
хитавиці, бурі і подекуди страждати на морську хворобу, але твоя
подорож океаном життя триватиме.
Немов капітан у шторм, ти не даси хвилям просто кидати тебе з боку
в бік. Тобі доведеться втриматися і покласти своє життя на курс у тому
напрямку, в якому ти хочеш його вести. Твоя мандрівка виявилася не
такою легкою, як хотілося. Чи означає це, що ти просто даси збити
себе з курсу? Не думаю. Тож не дозволяй подіям в одній із царин
життя впливати на твою точку зору. Ти просто не можеш дозволити
труднощам на роботі зробити тебе нещасним удома, а невдачам у
стосунках — впливати на твій настрій в офісі.
Розбирайся із проблемами по черзі, одна за одною, приділяй їм
необхідну увагу і рухайся далі. Якщо ти скинеш їх усі в заплутану купу
і даси їм поглинути тебе, це не допоможе. Необхідна точність, терпіння
і дисципліна мислення. Працюй над проблемами прагматично,
думаючи про рішення. Пам’ятай, що рішення є завжди, а якщо ти досі
його не бачиш — отже, поки що не встиг його продумати.
Часто рішення не видно тому, що ти занадто близько до проблеми.
Відійди ЯКНАЙДАЛІ і подивися на загальну картину. Психологи
називають схоже явище «когнітивним реструктуруванням». Ти
змінюєш погляд на проблеми у своєму житті.
Звісно, наш розум грає із нами жарти, крутячи і викривлюючи думки
і не завжди раціональний спосіб. Нам хотілося би вважати себе
логічними, але насправді це не завжди так. Ми залежимо від
когнітивних упереджень, емоцій та неправильних уявлень, більшість із
яких геть не помічаємо. Інколи ми занадто втягнені у них, аби хоча б
усвідомити їх існування. Але нам до снаги уповільнитися, зробити
крок назад і зрозуміти, що насправді відбувається.

«Ось що дивно у поганому настрої: ми часто обманюємо себе і

створюємо нещастя, кажучи собі геть неправдиві речі».
~ Девід Д. Бернс

Якщо ти досі не сфокусувався, зроби ще один крок назад. Ще один. І

ще один.
Запитуй себе: «Що тут насправді відбувається?», доки не усвідомиш
свої проблеми ясно, чітко і без емоційного якоря. Продовжуй
відходити, поки не побачиш увесь курс свого життя і не зрозумієш, що
поточні проблеми — просто ще один камінчик на шляху.
У ТЕБЕ ВИЙДЕ
Поглянувши на все у перспективі, ти прийдеш до своєї установки: «Я
впораюся». Ти повіриш у неї, проживеш її і житимеш далі, спираючись
на неї.
Ти можеш із цим впоратися. Це тебе не вб’є. Твоє життя не
скінчилося. У тебе ще є порох у порохівницях. Багато пороху.
«Я впораюся» не означає, що в тебе є досконале рішення. Але твої
руки на кермі, і слово у тому, що відбувається, як завжди за тобою.
Чорт забирай, ти живеш заради цього!
Життя не завжди гарне і веселе, але ти впораєшся. Я кажу це не
просто для того, аби заклеїти тріщини чи втішити себе на якусь мить.
Подивися ще раз на свій доробок: тобі справді все до снаги! Ти
впораєшся, як і завжди. Тобі все вдалося тоді і вдасться зараз.
Достукайся до справжнього себе і скажи це.
Я впораюся. Я впораюся.
 05

«Я приймаю невизначеність»

Невизначеність — це простір для нового

Ти наркоман.
Ти не контролюєш себе і настільки залежиш від улюбленого
наркотика, що навіть не усвідомлюєш, як він впливає на твоє життя.
Тебе мучить жага до передбачення.
Чи йтиме завтра дощ? Як зіграють мої акції? Хто виграє Суперкубок?
Ти постійно зазираєш уперед і намагаєшся заздалегідь зрозуміти, що
станеться далі.
Навіщо?
Визначеність. Ми прагнемо визначеного й уникаємо непевного. Нам
хочеться знати, чого очікувати, куди йти і що одягнути. Ми хочемо
бути готовими і почуватися захищеними. Це набагато більше за
бажання — це щось на кшталт залежності. Ми оцінюємо людей, навіть
не знаючи їх, прагнемо за лічені секунди передбачити їхній характер.
Ми купуємо товари і бренди, до яких звикли, попри купу альтернатив.
Ми приймаємо харчові добавки і вітаміни, щоб запобігти хворобі,
зустрічаємося із людьми місяцями або й роками, прагнучи убезпечити
своє майбутнє, тільки б усе сталося згідно з нашими передбаченнями.
Дайте мені визначеність, визначеність, визначеність!!!
Усім нам знайомі наліпки на бампер та інтернет-меми, які хвалять
ризикових людей і закликають нас прийняти невизначеність. Ми
навіть знаємо, що наша відкритість до ризиків прямо корелює з
потенційною удачею і можливостями. Проте багато хто з нас усе ж не
полишає меж маленького організованого і визначеного світу.
На це є причина. Зовсім недавно світ був набагато страшнішим
місцем для таких, як ти і я. Кожен крок у невідоме ставав танцем зі
смертю. Життя було однією великою грою у російську рулетку.
Буквально щодня ти, як і кожне інше створіння на землі, став би
закускою в обідньому меню різноманітних звірів і істот або ж одним із
невдах, над якими позбиткувалася матінка-природа.
На щастя для нас, світ і близько не такий небезпечний, як тисячі
років тому (хоча й досі далекий від утопічної зони комфорту). Життя
стало набагато — ба ні, просто неймовірно безпечнішим. Медицина і
технології вдосконалюються день у день; насильницькі злочини хоч і
розривають новинні стрічки, та насправді є рідкістю у повсякденному
житті пересічного громадянина західної країни.
Звісно, досі існують смертельні хвороби, загроза випадкового
насильства чи катастрофи, але я радий повідомити, що ймовірність
підхопити таємничий зомбі-вірус чи опинитися у фантастичному
голлівудському дивокраї разом із Дороті й Тото досить примарні.
Ось іще трохи приголомшливих новин: існує висока ймовірність, що
ти не помреш раптово дорогою до крамниці, а начальник не вб’є тебе,
коли ти попросиш про підвищення зарплатні. А якщо ти запросиш
когось на побачення, твої штани не впадуть чарівним чином на
підлогу, і твою передчасну смерть від гострого засоромлення не
супроводжуватиме сміх відвідувачів «Старбакс» над твоєю білизною із
Губкою Бобом.
Іншими словами, уникнення ризику колись було необхідним, але
припинило таким бути. Ті самі інстинкти, які колись сприяли нашому
виживанню, тепер заважають нам жити на повну.
ПАРАДИГМА ПОТЕНЦІАЛУ
Одержимість визначеністю буває трагічною і непродуктивною з двох
причин.
Насамперед невизначеність — це простір, де все відбувається.
Невизначеність — це твій особистий шлях до можливостей. У її
середовищі ти зростаєш, переживаєш новий досвід і приносиш нові,
небачені раніше результати. Невизначеність — простір для нового.

«Прагнення безпеки стоїть на перешкоді усіх величних і шляхетних

діянь».
~ Тацит
 Тримаючись комфортних для себе речей, роблячи усе те саме, що й
раніше, ти по суті живеш у минулому, а не прямуєш уперед. Ти
повторюєш речі й поведінку, які колись у були ризикованими для тебе,
адже ти ще не знав, до чого вони приведуть. Однак відтоді вони
перетворилися на рутину.
Подумай лише: як ти потрапиш у нові місця, якщо ніколи не
залишатимеш свого будинку? Як ти заводитимеш друзів і романи, не
зустрічаючи нових людей? Як ти здійсниш щось нове, роблячи те саме,
що й завжди?
Ніяк. Правда в тому, що ти навіть не можеш передбачити дії
знайомих тобі людей, а тим паче незнайомців. Неважливо, йдеться про
чергу до каси, нічний клуб чи банк, — соціальні ситуації сповнені
невизначеності. Боже правий, та половину часу ти навіть власні думки
й почуття передбачити не можеш! Подумай про безліч разів, коли ти
поспішав із судженнями, а потім змінював свою думку.
Як ти отримаєш надбавку до зарплатні, якщо не ризикнеш
попросити? Як ти просунешся в кар’єрі, якщо завжди тримаєшся за
визначеність і комфорт? Ніяк. Успіх ніколи не визначений. Його не
буває без ризику. Навіть якщо ти найрозумніший або
найпрацьовитіший, не існує жодних гарантій. Люди, які досягають у
житті визначних речей, чудово це знають і також миряться із цим.

«Найкраще рішення, яке ти можеш ухвалити, — це правильне

рішення. За ним іде неправильне рішення, а найгірше — не прийняти
жодного рішення».
~ Теодор Рузвельт

Поміркуй трохи над цим висловом Тедді Рузвельта. Не влучити у

ціль — не найгірше, що ти можеш зробити. Найгірше — не стріляти
взагалі.
Дивлячись на успішних людей, ти можеш подумати, що вони завжди
точно знали, чого хотіли. Багато з них настільки впевнені,
харизматичні або талановиті, що їм начебто все вдається з легкістю. У
них напевно є щось, чого немає в тебе. Але повір мені: їхній шлях до
вершини точно не був ні визначеним, ані простим. Більшість із них
сумнівалася буквально щодня, інколи по сто разів на день. Саме так:
вони сиділи точно так само, як ти зараз, і думали, як вони з усім
впораються і чи достатньо у них здібностей.
Бували дні, коли вони сумнівалися у своїй справі. Вони думали: «Це
нізащо не спрацює». Багато хто майже здавався за різних обставин
упродовж життєвого шляху. Вони досягли успіху не тому, що були
впевнені в успіху; вони стали успішними, тому що не дозволяли
невизначеності зупинити себе. Вони продовжували робити своє. Вони
не зважали на власні сумніви і вперто прямували вперед. Вони були
невпинними, коли єдиним, що в них залишалося, була власна
невпинність.
Подумай про усіх людей, які досягли чогось величного, а потім
швидко канули у забуття. Впевнений, ти пригадаєш кількох артистів,
бізнесменів чи спортсменів.
За свою кар’єру я був коучем багатьох «успішних» людей, які
приходили до мене через брак натхнення й іскри. Що ж сталося?
Багато з них просто звикли до зручного життя. Роками вони виходили
із зони комфорту, аби потрапити туди, де хотіли бути. Однак щойно
вони обрали визначеність замість невизначеності, вони припинили
досягати і врізалися в стіну.
Це стається тому, що багатим і успішним людям, які досягли своєї
мети, майбутнє природно здається трохи певнішим. Гадаю, усі ми
почувалися б трохи впевненішими з мільйоном доларів на
банківському рахунку.
Але така зміна світогляду і створює передумови для нашого
неробства. Коли ми більше не відчуваємо невпевненості стосовно
грошей, зменшується прагнення і навіть сама потреба гнатися за ними.
Коли ми впевнені в успіху, наші амбіції зникають або ледве тліють. Ми
тонемо у власній роздутій ілюзії визначеності. Зрештою настає так
зване «вкорінення». Ми вкорінюємося у визначеності.
Ось яка сила невизначеності у наших життях. Вона може зламати нас
або зробити сильнішими. Вона може зробити нас бідними чи
багатими. Вона може стати ключем до успіху або відштовхнути від
нього.
Для багатьох людей вона відіграє обидві ролі.
ГОНИТВА, ЯКОЇ НЕ ІСНУЄ
 Кумедна штука: скільки би ти не гнався за визначеністю, тобі нізащо
не вдасться схопити чи втримати її. Тому що її не існує. Всесвіт завжди
посилатиме нам невеличкі нагадування про свою хаотичність і силу,
яких нікому не уникнути.
Ніщо не визначено. Ти можеш заснути сьогодні вночі й не
прокинутися. Ти можеш сісти в машину, але не доїхати до роботи.
Визначеність — цілковита ілюзія. Магія вуду.
Декого жахають такі думки, але це правда. Як би наполегливо ми не
старалися, нам нізащо не передбачити майбутнє. У якийсь момент,
рано чи пізно наші плани зійдуть нанівець.
Тікаючи від невизначеності у пошуках визначеності, ми відкидаємо
єдину гарантовану нам річ у житті на користь ілюзії.
Сократ якось сказав: «Я знаю лише те, що нічого не знаю». Багато
мудрих людей це розуміє. Насправді вони завдячують своїй мудрості
саме цьому розумінню: вони нічого в біса не знають.
Вважаючи себе всезнаючими, ми відвертаємося від невідомого, а
отже, й від нових обріїв успіху. Людина, яка приймає
непередбачуваність і невизначеність життя, не має іншого вибору,
окрім як змиритися з ними.
Такі люди не бояться невизначеного, адже воно — складова життя.
Вони не прагнуть визначеності, бо знають, що її не існує. Такі люди
знають про справжню життєву магію й дива і відкриті до майбутніх
досягнень.

Якщо хочеш перемагати, приготуйся до оцінок інших

Наріжний камінь філософії — перевірка, звідки саме ми знаємо те,
що знаємо. Як довести, що наші переконання істинні? У більшості
випадків — ніяк.
Навіть доконані факти часто виявляються напівправдою,
припущеннями, неправильними інтерпретаціями чи здогадками. Вони
засновані на когнітивних упередженнях, помилковій інформації чи
умовностях. Візьмемо науку. Речі, у які ми вірили 5, 10 чи 20 років
тому, відтоді спростовано. Ми далеко просунулися у пізнанні, і процес
триває. Те, що ми знаємо сьогодні, одного дня виглядатиме архаїчним і
застарілим. Усвідом, що обмежене розуміння — повсюди у твоєму
житті.
Не маючи певності навіть щодо своїх сьогоднішніх «знань», звідки
нам знати, що трапиться завтра?
Ти, мабуть, помітив, що ніколи не почуваєшся по-справжньому
комфортно, намагаючись залишитися у своїй зоні комфорту. Завжди є
це нав’язливе відчуття, що ти міг би робити більше. Завжди є
прагнення життя, кращого за твоє нинішнє. Чим більше ти
намагаєшся залишатися в комфорті сьогодні, тим некомфортніше тобі
буде завтра. Пункту призначення насправді немає — є лише відкриття,
відкриття і відкриття.
ВИЙДИ ВПЕРЕД І ПРИГОТУЙСЯ ДО ОЦІНОК
Як і безліч речей у житті, наша відраза до невизначеності частково
пов’язана зі страхом осуду. Ми насправді боїмося, що подумає плем’я,
здатне вигнати нас у таємничий невизначений світ.
Якщо ми ставитимемо себе у некомфортні ситуації, можливо,
виглядатимемо дивно. Люди вважатимуть нас «диваками». Якщо ми
розширюватимемо свої обрії і прагнутимемо нового, можливо,
зазнаємо невдачі. Люди подумають, що ми «невдахи».

«Якщо ти хочеш вдосконалитися, приготуйся, що тебе вважатимуть

недоумкуватим і дурнуватим».
~ Епіктет

Ти ніколи не розкриєш свого справжнього потенціалу, якщо

висітимеш на гачку думки інших людей. Ти міг би змінити своє життя
в одну мить, просто позбувшись уявлення про значущість думки
інших людей. Життя триває незалежно від того, зважаєш ти на думку
інших чи ні.
Це не означає, що тобі слід пуститися берега і стати кінченим
соціопатом, якому наплювати на думку інших. Та якщо ти хочеш
перемогти, варто дослухатися до оцінок інших і водночас не брати їх
близько до серця. Якщо ти хочеш зробити щось справді визначне,
доведеться прийняти, що деякі люди вважатимуть тебе ненормальним,
ідіотом чи блаженним.
Людина, яка уникає невизначеності, не робитиме цього. Вона занадто
боїться осуду інших, яким видасться ненормальною чи дурною. Тому
вона зупиняється, прикута однією ногою до ілюзії.
ПРИЙНЯТТЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Ця думка може шокувати.
Можливо, ти вовтузишся у кріслі, читаючи це — тому що ти
відкидаєш невизначеність. Уникаєш та боїшся її. Ти намагаєшся
контролювати і знати наперед некеровані й непередбачувані речі. Ти
застряг у Ла-ла-ленді, у якому всі ми народжуємося і якого так і не
полишаємо.
Хороші новини: так не конче мусить бути.
Саме тому я хочу, щоб ти змінив своє мислення. Прийми
невизначеність. Ось твоя особиста установка: «Я приймаю
невизначеність». Зустрінь її із піднятим забралом. Вітай її.
Насолоджуйся нею.
Пам’ятай, що всі успіхи, переживання і речі твоєї мрії чекають на
тебе у невизначеності. Прийнявши це, ти припиниш боятися. Звісно,
ти все ще можеш нервувати в очікуванні прийдешнього, але при цьому
тебе сповнюватимуть надії і захоплення перспективами.
Хоч у невідомому може ховатися безліч поганих речей, у ньому
міститься й усе хороше. Воно по вінця сповнене можливостями й
поступом.
Я кидаю тобі виклик: вийди вперед, схопи бика за роги і прийми
власну невизначеність. Роби речі, яких зазвичай не робив би. Струси
повсякденну рутину. Наважся мріяти, ризикувати і перетвори своє
існування на життя.
Почни з простого. Піди на роботу незвичним шляхом. Замість узяти
із собою обід або їсти у звичних місцях, сходи у заклад, де ніколи не
бував. Почни розмову із офіціанткою чи касиркою. Усміхнися, по-
дружньому кивни перехожим на вулиці або привітайся з ними.
Заговори із хлопцем чи дівчиною, які привернули твою увагу.
Можливо, ти природжений екстраверт, який уже все це робить. Які
речі для тебе незручні? Що б ти хотів зробити, але вагався через
невизначеність? Зроби це. Почни просто зараз, бо це найкращий
момент. Розвинь і нарости цей м’яз прийняття невизначеності в житті.
Прийми життя в усій його величі, не обмеженій твоїми власними
рамками й уявленнями.
Не зупиняйся на досягнутому. Замість розширювати свої зони
комфорту, підірви їх вибухівкою. Роби те, чого раніше й уявити не міг.
Почни з геть не притаманного тобі вчинку. Прийми невизначеність і
замахнися на своє майбутнє!
ПОЛЮВАННЯ НА МОЖЛИВОСТІ
Прийняття невизначеності здатне змінювати твоє життя — від
особистих стосунків до кар’єри. Воно допоможе тобі прийти у форму,
заробляти більше грошей або знайти свою майбутню дружину.
Ти більше не ховатимешся від життя, а житимеш, кайфуватимеш і
черпатимеш у житті натхнення.
У твоєму житті поменшає стресу, щойно ти припиниш шукати в
усьому визначеність і сенс. Не потрібно докопуватися до суті. Якщо ти
дослухаєшся до мене і звикнеш до цієї думки, то зрозумієш, що
більшість наших хвилювань вкорінена у прагненні передбачити
майбутнє й у відмові приймати реальність, коли вона не збігається із
твоїми планами.
Життя — це пригода. Воно по вінця сповнене можливостями. Але
твоє завдання — прийняти ці можливості цілком і повністю, у всій
їхній величній, хвилюючій і надихаючій невизначеності. Зосередься на
підвладних тобі речах і звільнися від хвилювань через погоду, індекс
Доу Джонса, думку сусідки про твою зачіску та інші неконтрольовані
явища.
«Я приймаю невизначеність». Ця проста установка здатна докорінно
змінити твоє повсякдення. Єдина гарантована річ у житті — його
невизначеність. Ми знаємо лише те, що нічого не знаємо. Ну ж бо,
скажи це і прийми: «Я приймаю невизначеність».
 06

«Мене визначають не думки, а дії»

Ти — це не те, що відбувається у твоїй голові. Тебе

визначають дії. Твої дії
«Зміни свої думки — зміни своє життя».
Нещодавно я знайшов цей маленький діамант у фейсбуці. У нього
було більше лайків, ніж у Джастіна Бібера, і достобіса коментарів.
Я розмірковував над його філософським значенням, присьорбуючи
вечірній м’ятний лікер у своїй бордовій жилетці від смокінга і блідо-
жовтій краватці. (Ну гаразд, я пив каву у старій футболці AC/DC і
спортивних штанях, але ти зрозумів загальну картину). За мить я
подумав: «Що за купа маячні».
От уяви: у тебе безліч справ на роботі, але ти боїшся й братися до них,
бо почуваєшся трохи «не в формі». Позираєш на годинник. Уже 10:34.
Добре, принаймні до обіду небагато лишилося.
«Гм, що мені сьогодні поїсти? О, я ж хотів зайти у той новий заклад на
нашій вулиці. Колега сказав, що там круто. Втім, мені варто
заощаджувати…».
Раптом ти повертаєшся до реальності — виявляється, ти весь цей час
сидів, утупившись в екран із курсором.
«Оце я даю. Настрій просто на нулі. Треба перезарядитися».
Ти й незчувся, як відкрив браузер і гортаєш один із улюблених сайтів
для вбивання часу.
«Нічого собі! Гіровзуття?! Мені б таке!».
Швидкий крок назад у реальність. На пошту прийшов електронний
лист від кредитної компанії. «У мене стільки боргів. Мені ніколи не
виплутатися з цього безладу. Жодного гіровзуття й обіду в кафе».
Сповіщення із сайту знайомств, на якому ти зареєструвався кілька
тижнів тому. «Я ніколи нікого не знайду. Моє особисте життя —
просто катастрофа. Я не створений для стосунків».
Хтось проходить повз твоє робоче місце. Ти несамовито клацаєш
мишкою і стукаєш по клавіатурі, вдаючи зайнятість для невинного
відвідувача. «Фух, пронесло!».
Знову дивишся на годинник. 11:13. Змарновано ще півгодини. «Мені
справді варто попрацювати… ось тільки…».
Звучить знайомо? Можливо, ти не офісний працівник, але все одно
добре знаєш той жах, який охоплює тебе перед обличчям
невідворотного. Ти готовий зайнятися чим завгодно, окрім свого
безпосереднього завдання. Список «зробити» швидко перетворюється
на список «не-хочу-робити».
Навіть якщо ти одружений або вже у стосунках, тобі також напевно
знайоме це відчуття нехоті. Тебе настільки поглинають і знесилюють
думки про власне становище, що ти відволікаєшся від стосунків на
нескінченні «треба/не треба», «можна/не можна» і «правий/винний».
Врешті доводиться запитувати себе, навіщо ти досі цим займаєшся.
Усі ми час від часу так робимо. Подібні думки виникають у
наймотивованіших, найуспішніших і наймудріших серед нас. То що ж
відрізняє цих успішних людей від тебе чи мене? Вони розуміють
(свідомо чи ні) одну просту річ: Їхні думки і дії не завжди мусять
збігатися.
ТИ — НЕ ТВОЇ ДУМКИ
Ти не складаєшся зі своїх думок. Тебе не визначає те, що відбувається
у твоїй голові. Ти — це твої вчинки і дії.

«Великі думки промовляють лише до замисленого розуму, а великі

вчинки — до всього людства».
~ Теодор Рузвельт

Більшість із нас дозволяє внутрішньому стану позначатися на своїй

діяльності. Але насправді великі діячі стали великими саме тому, що
навчилися відділяти ці почуття від спонуки втілювати їх у життя.
Справа не в тому, що вони ніколи не сумніваються у собі, не хочуть
прокрастинувати чи уникнути певної ситуації. Їм не завжди
«хочеться» робити те, що потрібно.
Вони просто зосереджуються і гарують. Вони діють попри все.
Було б чудово, якби ми могли взяти і позбутися негативних думок,
але це неможливо. Я знаю, що в моїх любих позитивненьких зефірок
зриває дах від цього твердження. Та ось про що варто задуматися
навіть таким людям. Чому позитивне мислення взагалі стало
відповіддю на всі життєві питання? Чи помічав ти, яким стаєш під
впливом або в оточенні очевидно негативних людей чи ситуацій?
Правильно: як би ти не намагався уникнути негативу, час від часу тебе
однаково хапатиме його трухлява рука.
Насправді важко впливати на власні думки, а тим паче контролювати
їх. Як ми вже з’ясували у цій книзі, більшість наших думок взагалі
неусвідомлені.
У наших мізках приблизно стільки ж безглуздих і непотрібних,
скільки й важливих думок. Є ще й думки «за замовчуванням», які день
у день вигулькують у твоїй голові. Думки про брак власної цінності,
суспільний осуд, самозванство або брак компетенції. І все це —
дорогою на роботу чи до крамниці, під час сплати рахунків або за
кермом автомобіля!
Я навчаю своїх клієнтів змінювати підхід і погляд на життя. Але це
рішення на тривалу перспективу. Моя кінцева мета — допомогти тобі
змінити підсвідомість. А це, любі мої, схоже на прокладання нового
курсу для військового корабля. На це потрібен час.

Необов’язково відчувати, що сьогодні ваш день, —

достатньо відповідно діяти
Як би ти не старався, час від часу в тебе виникатимуть негативні
думки. Можливо, доволі часто. Можливо, щодня. Будуть дні, коли ти
не хотітимеш вставати з ліжка, іти на роботу, займатися своїми
обов’язками. Але ти все одно це робиш. Щодня ти займаєшся
діяльністю, якої насправді не хочеш. Це означає, що ти вже наростив
м’язи, аби діяти незалежно від своїх думок.
Я постійно кажу своїм клієнтам: необов’язково відчувати, що
сьогодні ваш день, — достатньо відповідно діяти.
Звісно, хороший настрій і правильний світогляд ніколи не завадять,
але якщо ми сидітимемо й чекатимемо ідеального настрою, то так
ніколи й не почнемо діяти.
За свою кар’єру я зустрічав буквально тисячі людей, які все життя
прагнули почуватися або діяти інакше. Хоча натхнення й мотивація
час від часу приходять, вони — примхливі друзі, тож не варто
очікувати, що вони з’являтимуться за першим покликом.

«Ми стаємо справедливими, діючи справедливо, терплячими — діючи

терпляче, а сміливими — діючи сміливо».
~ Аристотель

Ти змінюєш своє життя діючи, а не думаючи про дії. Справжня магія

починається, коли ти близько асоціюєш себе зі своїми діями.
Думки без діяльності — всього лише думки, а твої негативні думки
про себе самого, інших чи обставини не впливатимуть на твій успіх,
доки ти на них не зважаєш.
ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ ЗМІНЮЄ ТВОЄ МИСЛЕННЯ
Переваги діяльності двобічні. Звісно ж, діяльність допомагає тобі
робити необхідне. Однак іронічно, що саме дії здатні найшвидше
змінити твої думки.
На це є низка причин. Ми знаємо, що думки здатні втілитися в
реальність. А коли твоя реальність включатиме в себе діяльність у
твоїх найкращих інтересах, відповідно зміняться і твої думки.
Подумай про це: твої думки і почуття не завжди відповідають твоїм
найкращим інтересам щодо життя, здоров’я, фінансів чи потенціалу, а
нерідко навіть віддаляють тебе від потенційних можливостей.
Панують сумніви, страхи, прокрастинація і розчарування замість дій,
які насправді здатні просунути твоє життя вперед.
Наприклад, якщо ти завжди без вагань братимешся до поточних
завдань, то що подумаєш наступного разу, коли потрібно буде зробити
щось важливе? Твої думки з часом перетворяться на інтуїтивні дії, і
врешті ти привчишся діяти незалежно від своїх негативних думок. Ти
думатимеш про себе і те, що тобі бракує? Чи вдаватимешся до дій,
необхідних просто тут і зараз?
Ти помічав, що, коли повністю чимось захоплюєшся, усі твої
проблеми і негативні внутрішні діалоги неначе зникають? Коли ти
усвідомлено і щиро гориш якоюсь діяльністю чи проєктом, ця
внутрішня балаканина замовкає. Гольфісти, тенісисти,
медитувальники, плетільники, музиканти, художники, бігуни та інші
точно знають, про що я. Спортсмени називають це «зоною». Хороша
новина — ти теж можеш навчитися входити у «зону»!
Зосередься на своїй безпосередній діяльності, і рано чи пізно твоя
свідомість збагне, в чому суть.
І з кожним разом ти все чіткіше вибудовуватимеш власний досвід
упевненості в собі і довіри до самого себе. Усе це впливає на твоє
мислення.
Як іще дії впливають на думки?
Пам’ятаєш, я сказав, що твої думки можуть стати дійсністю? Це
правда. Думки дійсно втілюються в життя, але лише через дії. До того
часу це просто думки.
Інколи розум відіграє роль кривого дзеркала, спотворюючи,
стискаючи, розгортаючи або замилюючи наші життя і потенціал.
Нерідко наша свідомість нереалістично сприймає світ, приправлений
інтерпретаціями, непорозуміннями, автоматичною поведінкою чи
думками, а також культурним і родинним програмуванням, які
вкривають наше життя, немов шаблони на величезному шматку
кальки. Реальність дедалі складніше підігнати під цей шаблон.
Розрив між тим, яким є наше життя і яким воно нам здається, часто
стає чорною дірою, в якій ми безпорадно застрягаємо.
Какофонія чужих суджень і фонового шуму змушує нас вважати
деякі речі кращими чи гіршими, складнішими чи простішими, ніж
вони є насправді.
Уяви: ти щойно облажався у чомусь важливому. У голові негайно
виринають думки на зразок «Я такий дурний» або «Я завжди все
псую».
Усе це означає, що твоя реакція на одну-єдину ситуацію не
синхронізована із цілісною картиною. Те саме відбувається, коли ти
скиглиш (так, ти скиглиш) про «неможливість» виконати якесь
завдання. Ця думка веде твій мозок все нижче кролячою норою!
На щастя, якщо ти приймеш, що твої думки — лише невелика
часточка цілого, і візьмешся до справи, то почнеш поволі розуміти,
наскільки відірваним від реальності був увесь цей час.
Схожий метод застосовують психіатри для лікування своїх
пацієнтів — тому що він працює. Протиставляючи думкам дії і
відкриваючись ситуаціям, яким опираємося, ми тренуємо свій мозок
дивитися на світ розсудливіше. Ми звикаємо до проживання життя
«як воно є» замість того, яким ми його вважаємо!
Наступного разу, натрапивши на негативну чи принизливу думку, яка
позбавляє тебе сил, негайно йди далі. Дій незалежно від цієї думки.
Точніше, дій у своїх найкращих інтересах замість піддаватися
автоматичним думкам і почуттям. Кожен раз буде кращим за
попередній, аж поки твій мозок не прокинеться і не зрозуміє: «Агов, у
мене все вийде. Я вчуся!».
ДІЯЛЬНІСТЬ ОБЕРТАЄ КОЛЕСО ЖИТТЯ
«Бездіяльність плекає сумніви й страхи. Діяльність культивує
впевненість і сміливість. Якщо хочеш подолати страх, не треба сидіти
вдома і думати про це. Берися до справи».
~ Дейл Карнегі

Мені подобається цей вислів Дейла. Цікаво, що, обираючи дію

замість бездіяльності і виходячи за межі автоматичних думок, ми
забуваємо про речі, які нас непокоять.
Простіше кажучи, коли ми діємо, у нас просто немає часу на щось
інше! Важко зосередитися на внутрішніх переживаннях і відмовках,
коли ти зайнятий справами. Вся штука в русі. Якщо ти вже почав
діяти, краще не зупиняйся. Найдовша і найстрашніша дорога
розмивається перед очима, коли ти щодуху мчиш по ній.
Але для цього треба вставити ключ у замок, повернути його й
витиснути зчеплення. Машина заводиться не для того, щоб потім
терпляче чекатиме тебе на виїзді.
Якщо подумати, саме так чинить більшість із нас. Ми хочемо бути
керованими. Нам здається, що завзятий настрій проведе нас крізь
життя, а впевненість спростить і зробить реальнішими багато речей.
Та якщо ти хочеш потрапити у свою точку призначення, доведеться
взяти кермо до рук.
Пристебнися й натисни на газ — байдуже, готовий ти чи ні.
 Я хочу, щоб сьогодні ти діяв не так, як зазвичай, незалежно від своїх
типових негативних чи непродуктивних думок. Просто зараз, дій
згідно з твоїм поточним завданням. Байдуже, як ти почуваєшся —
ДІЙ!
Не чекай правильного настрою, щоб завдати удару. Не зациклюйся на
пошуку того чарівного почуття, яке зробить усю роботу за тебе.
Просто дій. Не зважай на свої думки і йди вперед.
Йдеться не про те, щоб налаштуватися і правильно все організувати.
Просто дій. Зроби це.
Не через хвилину. Не після закінчення цієї передачі. Зараз же.
Звісно, твій розум завжди намагатиметься раціоналізувати
бездіяльність. Він нагадуватиме тобі про всі інші речі, якими ти міг би
зайнятися. Він винесе на поверхню усі твої нещодавні стреси й
сумніви.
Керуйся не думками, а поточним завданням.
Єдиний спосіб змінити життя — це змінити свої дії.
Потрібно ще більше мотивації? Подумай про найвеличніших людей,
яких знаєш особисто чи за репутацією. Що ти пам’ятаєш — їхні думки
чи їхні дії?
Ти вважаєш, що Ганді, Розу Паркс чи Авраама Лінкольна ніколи не
охоплювали сумніви, страхи чи непевність? Як щодо Ніколи Тесли чи
Стіва Джобса? Ти серйозно вважаєш, що ці люди щодня прокидалися в
ідеальному настрої, а в їхніх головах грала пісня «Все йде за планом»?
ЧОРТА З ДВА! Їх роздирало те саме лайно, що й тебе, та вони ВСЕ
ОДНО діяли. Вони згортали всі перешкоди на шляху, відкладали їх
убік і крокували в невідоме. Там не було місця бездіяльності. Їхня
велич не просто чарівним чином літала у повітрі, аби ми її вдихали.
Без діяльності цих людей ми б узагалі ніколи не дізналися про їхні ідеї.
Ми не стали би свідками їхньої величі або мудрості.
Вони гарували, сумнівалися й не спали ночами. Вони хвилювалися,
боролися й лупали скалу, аж доки їхні життя не ототожнилися із
їхньою працею.
Ну ж бо, ти напевно можеш згадати безліч людей із минулого і
сучасності із нібито «хорошими намірами», але дуже скромними
досягненнями.
Такими ми стаємо, коли більше переймаємося своїми думками, аніж
діями.
Подумай і про шалено успішних людей із негативним світоглядом. Усі
ці легендарні музиканти з наркозалежністю. Усі професійні
спортсмени з проблемною поведінкою. Моделі з нездоровим
уявленням про тіло. Мільйонери з установками бідняків.
Список можна продовжувати нескінченно. Суть у тому, що позитивне
мислення передбачає досягнення не більше, аніж негативне —
передрікає невдачу. Усі описані мною люди діяли незалежно від
їхнього внутрішнього стану. Ти теж так можеш.
Усе залежить від дій. Візьмися до роботи, прямуй уперед і забери із
собою усю свою негативну маячню. Краще, простіше чи зрозуміліше
ніколи не буде. Життя відбувається зараз, і годі чекати кращого
моменту за цей.
Не знаєш, що робити або з чого почати? Гаразд, ось і твоя перша дія:
з’ясуй і зрозумій. Перелопать інтернет, почитай книги, постав
запитання, прослухай курси, попроси порад — зроби усе необхідне,
аби роздуплитися і зайнятися своїм життям.
Встань і йди.

«Діяльність може не принести щастя, але без діяльності щастя не

буває».
~ Бенджамін Дізраелі

ВІДДІЛИ ДУМКИ ВІД СВОГО Я

«Я — не мої думки, а мої дії».
Це твоя нова особиста установка — фраза, яка охоплює все. Ну ж бо,
спробуй так вчинити. «Я не мої думки, а мої дії».
Тебе визначають не думки. Вони всього лише випадково й часто
неконтрольовано зринають у твоїй голові. Усім нам хотілося би мати
кращі й позитивніші думки. Але ти не досягнеш цього сидячи на місці.
Ми змінюємося, кидаючи виклик власному тілу й розуму,
переживаючи певний досвід, зазираючи у вічі власним страхам і
досягаючи успіху або зазнаючи невдачі.
Ти можеш бути найрозумнішою людиною на світі, та це нічогісінько
не означатиме, якщо ти не почнеш діяти.
 Згадай про це наступного разу, коли будеш «не в настрої». Коли ти не
в настрої піти на роботу або зробити важливий життєвий крок. Коли
ти занадто сумніваєшся в собі, аби почати діяти.
Забудь про все це. Просто зроби цей перший крок. А потім
наступний. І наступний. Ти — не твої думки. Дій. Ти — твої дії.
 07

«Я невпинний»

Найбільші успіхи народжуються з дискомфорту,

непевності і ризику
Пригадай найбільші успіхи свого життя.
Можливо, це були рекордні продажі, заснування нового бізнесу чи
придбання будинку. Може, ти одружився із коханням свого життя,
повернувся до університету чи пробіг марафон — будь-що, чим ти
дійсно пишаєшся.
Як ти в біса цього досяг?
Ну, напевно, ти не сидів на дивані, роздивляючись свій пупок. Цілком
імовірно, ти не був поглинений щоденним рутинним існуванням і не
прораховував, наскільки стрімко зросли ціни на молоко з 1977 року.
То що ж ти робив?
Я впевнений в одному: тобі було некомфортно. Інакше кажучи, що б
ти не робив, ти майже напевно діяв за межами своєї «зони комфорту».
Наші найбільші успіхи постають із дискомфорту, непевності і
ризику — від нервовості і сумнівів через ризики в кар’єрі до болю у
м’язах і задишки після додаткових п’яти хвилин на велотренажері.

«Ніщо у світі не варто мати чи робити, якщо за цим не стоять зусилля,

біль і труднощі».
~ Теодор Рузвельт

Чим більші дискомфорт і труднощі ти переживаєш, тим гостріше

потім відчуваєш особисте досягнення.
Саме тому великі досягнення і неймовірні успіхи такі рідкісні.
Більшості людей не подобається дискомфорт.
 БУТИ НЕСТРИМНИМ
Щоразу, прямуючи до мети, ти пливеш проти течії. Люди довкола
нерідко намагатимуться збити тебе з курсу.
Вони казатимуть, що нічого не вийде, ти припускаєшся помилки, це
неможливо, ти зазнаєш невдачі. Чим унікальніша і неповторніша твоя
спроба, тим сильнішим буде цей тиск. Чому? Здебільшого тому, що
інші люди у твоєму житті звикли бачити в тобі певний «тип»
особистості. Намагаючись вирватися з цього шаблону, ти змінюєш не
лише власний світ, але водночас і їхній.
Опір чинитиме і твоя власна свідомість. Свідомі й підсвідомі думки
можуть спрацювати проти тебе, спиняючи твої мрії на півдорозі.
Думки бувають відкрито негативними: «Це неможливо. Навіщо
взагалі пробувати?». Або дещо делікатнішими: «Чи не краще було би
поспати замість від самого ранку займатися справами в офісі?». «Ця
гра на телефоні набагато веселіша за роботу».
Звісно, можна подолати ці відволікання і заперечення, як ми
обговорювали у минулому розділі. Але у твоїй мандрівці настане
момент втрати орієнтації. Ти настільки поринаєш у щоденні клопоти,
що геть збиваєшся із дороги й опиняєшся посеред довбаних джунглів,
де й блукаєш без мапи, води й уявлення про подальший шлях.
Чи йдеш ти у правильному напрямку? Скільки тобі ще лишилося?
Скільки ще ти зможеш витримати? Можливо, твоя ціль он там. Ні,
стривай, мабуть, у цей бік.
Ти неодмінно спіткнешся чи зустрінеш якусь перешкоду, поставивши
під питання всю цю подорож. Що як зараз саме час розвернутися?
У момент, коли ти не знатимеш, вгорі ти чи внизу, скільки вже
пройшов і скільки ще лишилося, лише одна річ змусить тебе
продовжувати шлях.
Це невпинність. Рушій, який спонукає іти далі, далі й далі, що б не
сталося.
Не має значення, в якому ми настрої, чи охоплені ми сумнівами і
хвилюваннями. Справжня невпинність приходить, коли в тебе
лишається лише вона. Коли здається, що все втрачено, а надія і
можливості успіху давно зникли, невпинність стане пальним, яке
вестиме тебе вперед.
 ЦЕ ПРАВДА, ЛИШЕ ЯКЩО ТИ ЗГОДЕН
Найуспішніші з нас дійшли до своєї мети, тому що долали
перешкоди.
Та це простіше сказати, ніж зробити. Одна річ — сказати «ніколи не
здавайся» (як же я ненавиджу гасла з наліпок на бампер), а геть
інша — насправді нестримно докладатися до найбільш гідних справ у
твоєму житті.
Слухай, якщо ми вже про це заговорили, світ не перешкоджає тобі
досягти успіху; ти не настільки важливий. Всесвіт не будує змов ні за,
ні проти тебе. Тебе зупиняє хіба що віра в те, що тебе зупиняють. У
такому разі, друже, ти справді зупиняєшся. До того часу ти просто
невпинний Донкі-Конґ.

«Ознака освіченого розуму — здатність прогортати в голові думку, не

приймаючи її».
~ Арістотель

Подумай про всі досягнення в людській історії, які колись вважалися

«неможливими». Якби ти сказав комусь із 1850-х, що можна буде
літати від Каліфорнії до Китаю у металевій трубі разом із сотнями
людей, тебе би до кінця життя запроторили до місцевої психлікарні.
Однак брати Райт не погодилися із неможливістю польотів. Вони
просто не прийняли цю думку, хоча не існувало жодних історичних
свідчень про можливість людського польоту. Не маючи ні фізичних
доказів, ані успішних попередників, вони були налаштовані втілити
політ у життя і невтримно йшли до своєї мети.

Іноді треба просто вгризтися зубами, заявити про свою

мету і наполегливо працювати над бажаним
Тепер порівняй це зі своїми особистими проблемами. Якщо ти
схожий на більшість інших людей, твої цілі навіть близько не такі
амбітні, як винайдення першого аероплана. Ти хочеш усього лише
заробляти більше грошей, дивитися в обличчя своїм страхам, знайти
близьку по духу людину, скинути трохи ваги чи ступити крок
назустріч кращому життю. Усі ці речі робили мільйони разів до тебе і
робитимуть багато разів у майбутньому люди з такими само
здібностями, як у тебе. Це МОЖЛИВО.
Однак нехай тебе не обманює мотиваційна маячня на кшталт «Ти
цього вартий!». Бо ти цього не вартий. Не вартий, власне, ніхто. Такі
слова змусять тебе чекати і жадати, перетворивши тебе на пасивну
жертву власного життя. Іноді треба просто вгризтися зубами, заявити
про свою мету і наполегливо працювати над бажаним. Тобі в
буквальному сенсі доведеться втілити це в життя.
Тож коли хтось дивиться на тебе і говорить: «Ти ніколи не заробиш
мільйон доларів», або коли власний мозок каже: «Ти не зможеш
скинути 45 кілограмів», у тебе є два варіанти. Можеш погодитися, що
ти безпорадний, не маєш потрібних ресурсів і якостей або мусиш
владнати щось у своєму житті, перш ніж зробити бажане. А потім ти
здасися.
Але можна не погодитися. Ти можеш рішуче відкинути все зайве і
попрямувати до свої величі. Скажи: «Ні, ви помиляєтеся, і я це
доведу». Неможливе стає можливим лише тієї миті, коли ти віриш у
його здійсненність.

«Ми могли би досягати більшого, якби не думали, що не неможливо».

~ Вінс Ломбарді

Неймовірна штука: неможливо довести, що можливо, а що ні.

Ти можеш намагатися тисячу разів і жалюгідно провалювати кожну
спробу, та все ж на 1001 раз досягти успіху. Істина в тому, що
неможливо знати напевно.
Ми ніколи не знаємо усіх фактів. Люди досі розуміють лише дещицю
про роботу власного розуму, не кажучи вже про світ, океани, космос
чи технології. Не вір людині, яка обіцяє дати відповіді на всі
запитання. Вона може лише висунути припущення, так само як ти або
будь-хто інший. Усі відповіді? Та ну вас!
Ми не можемо бути впевненими, що неможливо відправити людину
на Марс. То звідки комусь із нас знати про свої здібності у
повсякденному житті? Нізвідки. Питання лише в тому, згоден чи
незгоден ти зі своєю здатністю щось зробити. Думка стає правдою,
тільки якщо ти приймаєш її і припиняєш розвивати свій потенціал.
Моє життя — свідчення можливостей, які відкриваються за межами
власних і чужих уявлень та думок. Я був досить посереднім студентом,
але зрештою почав подорожувати світом і навчати тисячі людей. Я був
наставником лікарів, юристів, політиків, акторів, зірок, спортсменів,
генеральних директорів — чорт забирай, я навіть навчав католицьких
священиків в Ірландії та буддійських ченців у Таїланді!
У невідомому на тебе чекає чарівне, неймовірне життя. І хоча воно
складається не лише з черешень і жувальних гумок, досяжна для тебе
реальність виходить далеко за межі життя, на яке ти зараз марнуєш
свій час.
НЕВПИННО ТОРУЮЧИ ШЛЯХ
Ми з тобою напевно знаємо одну з історій великого успіху, яка
показує ідею про невпинність у дії, — історію Арнольда
Шварценеґґера.
Арнольд народився у досить небагатій родині в австрійському
містечку усього через кілька років після завершення Другої світової
війни. Та він мріяв поїхати до Америки і грати в кіно. Як гадаєш, що
його батьки думали про синову мрію? Що мешканці того австрійського
містечка казали йому про такі амбіції або шепотіли за спиною?
Пам’ятай, мова не про сьогоднішній день, коли в нас є телебачення,
інтернет і смартфони, а будь-хто із доступом до мережі може стати
знаменитістю. Тоді у більшості родин навіть телевізорів не було. Для
Арнольда і його сучасників «Америка» була нереальним,
фантастичним місцем, яке вони бачили лише на фотографіях чи в кіно.
Тож можна впевнено сказати, що всі його знайомі не бачили жодних
шансів на втілення такої мрії.
Якби Арнольд якоїсь миті прийняв це, їхні слова здійснилися б. Якби
він погодився, що йому не стати всесвітньо відомим бодібілдером, так
би і сталося. Якби він погодився, що не зможе переїхати до Америки,
то й не переїхав би. Якби він змирився, що не потрапить у кіно, не
стане кінозіркою або губернатором, то здався би.
Але він ніколи не погоджувався з думкою світу чи інших людей про
можливе й неможливе. Він був невпинним. Щодня він багато годин
поспіль тренував своє тіло у спортзалі. Він учився позувати як
бодібілдери. Він читав книги. Він вивчав кінобізнес. Він проходив
кастинги на ролі в кіно.
Невпинно. Без варіантів здатися або змінити плани.
Його шлях навчає нас дечому про невпинність: інколи вона — єдине,
що в тебе є.
До Арнольда жоден австрійський бодібілдер не потрапляв до
першокласних екшенів у США, а тим паче не був обраний
губернатором Каліфорнії. Можна сказати напевно, що значну частину
свого життя він не знав, до чого саме прямує. Немає дороговказів, коли
ти йдеш незвіданою територією, — самі лише відкриття і дослідження.
Ти прокладаєш шлях, а не йдеш за іншими.
У такому становищі ти можеш лише зосередитися на безпосередніх
завданнях і розібратися з ними. Ти просто ступаєш крок за кроком і
вирішуєш проблему за проблемою.
Навіть Арнольд із його величезною, неосяжною мрією досягнув її,
роблячи по кроку за раз. Він пішов до спортзалу і почав працювати
над біцепсами. Він зосереджувався на кожному русі, кожному підйомі
й опусканні гантелі, підхід за підходом відчуваючи, як його м’язи
розтягуються, надриваються і ростуть. Розібравшись із біцепсами, він
переходив до плечей. А потім спина. Потім стегнові. Квадрицепси.
Литки.
Працюючи над кожною групою м’язів, зосереджувався лише на ній.
Потім переходив до наступної — мить у мить.
Пропрацювавши до виснаження кожен м’яз і кожну частину тіла, він
ішов додому. Але наступного дня повертався, повторюючи те саме
знову. Невпинно.
Візьми новіші приклади — людей на кшталт Малали Юсафзай, яка
обстоює права жінок і дітей в Афганістані, або Майкла Фелпса з його
рекордними спортивними досягненнями, або Джесіку Кокс, яка
народилася без рук, а тепер пілотує комерційні літаки. Розумієш, про
що йдеться?
Ключ до невпинності у тому, щоб зосередитися на поточній проблемі.
Приділи їй повну увагу. Іди вперед, навіть коли все здається
втраченим. Відповідь є завжди; треба лише знайти її.
Потім можна перейти до наступної перешкоди і також приділити їй
повну увагу, поки не розберешся з нею. Далі буде наступна, ще одна і
ще.
Так тобі ніколи не доведеться запитувати, куди ж ти прямуєш. Тебе не
хвилюватиме, скільки ще миль потрібно пройти. Ти стаєш людиною,
яка любить перешкоди, а не уникає їх, оскільки перешкоди — твої
дороговкази до успіху і зростання. Просто ступай один крок за раз.
А коли щось перекриватиме твій шлях, переступи або знайди обхід.
Продовжуй іти.
Невпинність не означає, що потрібно стрімголов кидатися у вир, в усі
боки розмахуючи руками. Ідеться про зосереджену й упевнену
діяльність. Знову, знову і знову.
Ти не молотиш кулаком об цегляну стіну до крові та синців. Ти береш
молоток і повільно, методично розбиваєш шматок за шматком, доки не
з’явиться отвір. Потім отвір більшає. І ще більшає. Ти й незчуєшся, як,
немов Аліса, ступиш крізь дзеркало до цілковито нового світу.
ТИ НЕВПИННИЙ
Чорт забирай, розчарування — це нормально, коли ти не впевнений,
що обрав правильний шлях, або тебе забагато разів збивали з ніг.
Нормально почуватися переможеним. От зупинятися — це погано.
Адже ти завжди можеш покластися на невпинність. Лише вона
залишається, коли в тебе більше нічого немає. Замість сумніватися,
йти тобі далі чи розвернутися назад, просто невпинно прямуй уперед.
Невпинність має один напрямок — уперед. Єдиний варіант –
продовжувати рух. Не можна здатися. Не можна покинути все. Не
можна змінити плани.
Невпинність —це бодібілдер, який щодня по багато годин проводить
у спортзалі. Невпинність — перспективний підприємець, який попри
кпини над своєю оригінальною ідеєю продовжує її розвивати.
Невпинна — огрядна матуся, яка відчуває, що занадто далека від своєї
мети. Невпинна — випускниця коледжу біля підніжжя корпоративної
драбини, яка ледве заробляє на оренду і все ж залишається в офісі
пізніше за всіх, аби якомога більшому навчитися. Невпинний — це ти.
Будь-який відвідувач спортзалу знає, що результати не будуть
негайними. Ти не станеш виглядати по-новому, провівши 30 хвилин на
велотренажері.
Та це не означає, що твої зусилля не спрацьовують. Ти прогресуєш. Із
кожною вправою, кожним кроком, рухом і дією ти стаєш трохи
кращим, трохи ближчим до своєї мети. Доки одного дня ти не
подивишся у дзеркало і не подумаєш: «Нічого собі».
Так само працюють твій бізнес, здоров’я, кар’єра чи стосунки. Зміни
відбуваються, навіть якщо ти їх не помічаєш. Не влучаючи в ціль, ти
все одно прогресуєш. Доки одного дня ти не поглянеш на свій
банківський рахунок, нову роботу, своїх дітей чи новий будинок і не
подумаєш: «Оце так!».
Саме тому треба рухатися далі. Невпинно. Ідучи джунглями, не
знаєш, скільки лишилося до цивілізації — три дні чи півгодини. Ти
можеш лише йти. Єдиний шлях назовні — вперед.
Сядь, випрями спину і повторюй за мною: «Я невпинний».
 08

«Я нічого не очікую і все приймаю»

Припини робити непотрібні дурниці і візьмися за

потрібні справи
Насамперед не обманюйся назвою цього розділу. На наступних
сторінках ти відкриєш для себе дещо по-справжньому неймовірне.
От уяви. Ти завжди мріяв почати свій бізнес — бути самому собі
начальником, контролювати свій власний розклад, досягти у житті
чогось вагомого і пишатися цим. Завдяки наполегливій праці,
рішучості і ретельному плануванню ти спромігся організувати своє
життя задля втілення мрії.
Ти вже придумав чудову бізнес-ідею, найняв розробника крутого
логотипу і брендування, а тепер час братися до роботи. Ось де
починаються справжні веселощі…
Звісно, тобі знадобиться магазин. Цим ти й займаєшся, проводячи
наступний тиждень у поїздках містом, вивчаючи локації і спілкуючись
із агентами з нерухомості. Було непросто, але ти врешті знайшов
доволі непогане приміщення за розумну ціну. Насправді тобі впало в
око інше місце, та воно не вкладалося у твій бюджет.
Слід подбати ще про кілька моментів, як-от страхування
нерухомості, ліцензія для бізнесу і податки. Ти ще нічого не заробив,
але вже довелося найняти бухгалтера, який допоможе тобі розібратися
із цими складними податками для бізнесу.
Гаразд, тепер до наступного проєкту. Твоєму магазину знадобляться
меблі та інше необхідне обладнання, тож ти йдеш за покупками і
з’ясовуєш ціни. Ще один пункт викреслено зі списку.
Звісно, з усім цим доведеться комусь працювати. Час найняти
співробітників. Зроблено.
 Все йде досить непогано, аж поки… БАБАХ! Зірвалася угода, яку ти
вигризав зубами, аби постачати свій унікальний товар. Тепер
доведеться шукати альтернативи. ЧОРТ! Твоє серце зупиняється, а
дихання пришвидшується. Ти гарячково шукаєш оптових продавців,
імпортерів, виробників і починаєш просити квоти.
Єдина проблема в тому, що нові ціни за квотами виходять далеко за
межі твоєї моделі ціноутворення. Як звести все це докупи? Ти
невпинно продовжуєш пошуки, але й надалі отримуєш нуль за нулем.
Становище майже катастрофічне!
Ти вже вклав у свою справу безліч ресурсів і часу, а тепер на дорозі
велетенський бетонний блок. Ти вже зрозумів, що тобі варто було це
передбачити. Адже в бізнесі щось обов’язково піде не так. Водоспад
сумнівів і жалю промиває твій мозок потоком реальності.
«Чорт забирай, усе йшло занадто добре; я ж знав, що станеться щось
подібне!». Це відчуття наростає і починає тягнути тебе на дно.
Заснувати бізнес — це ризикнути усім, задля чого ти працював. Чи
воно того варте? Заради Бога, тобі ж потрібно сплачувати рахунки!
Ти усвідомлюєш, що насправді присвятив більше часу цьому проєкту,
аніж своїй останній роботі. НАБАГАТО більше. Ти день і ніч гнув
шию. Контролю над часом стало навіть менше, ніж раніше. Кожна твоя
думка, секунда й долар були віддані власній справі. З чого ти взагалі
взяв, що краще буде працювати на себе?
Ти на таке не підписувався, правда ж? Можливо, усе це було
помилкою. Ти почуваєшся похмуріше й депресивніше. Тебе нудить від
перспективи втратити всі інвестиції і врешті повзти на животі до
колишнього начальника, просячи взяти тебе на стару роботу.
АГОООООВ!
Заспокойся, тигре! Перш ніж забігати наперед, зробімо крок назад.
ОЧІКУЮЧИ ОЧІКУВАНОГО
Що тут насправді відбувається?
Усе просто. Тебе (і всіх інших людей) тягнуть на дно очікування.
Я маю на увазі не повсякденні очікування, про які ти знаєш. Ми не
кажемо собі «я очікую цього» або «я очікую того». Це підсвідомий
процес, помітний лише якщо зупинитися і пильно придивитися.
Ні, я говорю про огидні, гнітючі, приховані і зрадливі очікування, які
чекають за лаштунками і під сценою твого бродвейського блокбастера.
Про ці очікування ти навіть не здогадуєшся, поки вони не вигулькнуть
із небуття, засліпивши тебе і висмоктавши повітря із твоїх легень.
Беручись за проєкт усього життя, ми з тобою готуємося до нього на
основі своїх знань — особистого досвіду, а також прочитаного,
почутого й уявленого. Ми починаємо змальовувати проєкт в уяві. Ми
досліджуємо, запитуємо про думку інших і поглинаємо тони
інформації. Так формується уявлення про те, як досягти
запланованого. Цей образ у нашій голові стає шаблоном для
подальших дій і планів.
Та ми не помічаємо, що водночас створюємо світ прихованих
очікувань — тріщин і прогалин у фундаменті наших прекрасно
сформульованих планів, які можуть вбити потенційну ідею, перш ніж
вона почне втілюватися у життя. У нашому прикладі з бізнесом
підприємець-початківець «не очікував» втратити угоду на свій товар.
Хоча втрата угоди сама по собі досить неприємна, найважчим ударом
по його прагненнях стала саме невідповідність очікуванню.
Звідки тобі знати про приховані очікування у своєму житті? Якщо в
певні моменти ти відчуваєш розчарування, гіркоту, жаль, пригнічення,
гнів, ступор — та й узагалі знесилився, втратив свою особисту хуцпу
чи переживаєш іншу гнітючу емоцію, — в тебе є такі очікування.
Придивившись до моментів, коли ти «сам не свій», ти помітиш, що в ці
миті реалії твого життя у чомусь відрізняються від сценарію з твоєї
уяви. Якщо у тебе не все гаразд у шлюбі, ти помітиш прогалину між
очікуванням, як «мало би бути», і тим, як усе насправді. Для інших
справа може бути у фінансах, втраті ваги, новій роботі тощо.
Твоя знесиленість напряму залежить від прогалини між
прихованими очікуваннями й реальністю. Чим ширша прогалина, тим
гірше ти почуватимешся.
Я десь читав, що корінь розчарування у шлюбі — несправджені
очікування.
Гадаю, причина значно, значно глибша. На мою думку, проблема в
самих очікуваннях. Я переконаний, що розчарування, якими
пронизане усе твоє життя, — результат тисяч невисловлених чи
неусвідомлених очікувань. Саме вони затьмарюють твій життєвий
досвід і призводять до великого стресу, коли ти намагаєшся узгодити
життя з очікуваннями, і до великого розчарування, коли зазнаєш
невдачі.
Знаєш, що іще роблять очікування? Вони стають на заваді нашим
реальним життям, реальним проблемам і речам, які потребують уваги.
Немов міраж, вони відволікають від нашої справжньої сили і
впливають на здатність діяти чітко й рішуче. Коротше кажучи, ти
працюєш на свої очікування й узгоджуєш із ними життя, а не робиш
речі, які би позитивно вплинули на твоє становище. Цей «збитий
курс» забирає усі сили, які ти міг би спрямувати на поліпшення життя
чи досягнення цілі, і скеровує тебе на манівці — без сил і без
результатів.
ПОЗБУТИСЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА ОЧІКУВАНЬ
Після цього вичерпного опису проблеми з очікуваннями ти почнеш
дещо усвідомлювати. А саме: багато складнощів і труднощів твого
життя є прямим наслідком минулих чи наявних очікувань. Ми
розглянули приклад невдалого бізнес-плану. У своєму житті ти теж
можеш знайти приклади невдалих стосунків, незадовільних робіт і
облишених дієт, яким завадили несправджені очікування . Скільки
разів ти повторював собі: «Я думав, усе буде інакше»?
Пригадуєш останній раз, коли гнівався на когось?
Задумайся на хвильку про ту ситуацію — і зрозумієш, що причиною
гніву були очікування. Прогалина між дійсністю і бажаним. Ти
плекаєш невисловлені сподівання, що люди у твоєму житті будуть
привітними, очікуєш від них правди і дотримуєшся своїх
домовленостей із ними. Очікуєш, очікуєш, очікуєш. А коли люди не
відповідають цим очікуванням? Начувайся!
«Усе це чудово, пане шотландцю, але як у біса мені з’ясувати свої
приховані очікування?».
Легко. Обери царину свого життя, у якій усе йде не надто добре.
Можливо, якась складова твого життя зараз нікуди не годиться.
Візьми ручку і папірець і напиши, що в ній «мало би» змінитися. Який
твій план? Як усе мало би бути? Можливо, тобі знадобиться уява і
відчуття дива, аби згадати змальоване тобою самим майбутнє. Згадай
надії і позитивні сподівання у цій царині життя. Куди вона мала
привести тебе? Опиши всі подробиці, які тільки зможеш пригадати.
 Далі на окремому аркуші паперу запиши, як насправді виглядає ця
царина. Не обмежуйся словами «повний відстій» — опиши її
якнайповніше. Розкрий подробиці, чому усе стало саме так і що тепер
потрібно виправити. Як ти почуваєшся, коли ця частина твого життя
не виправдала твоїх очікувань?
Тепер подивися на обидва аркуші паперу разом. Твій біль, зневіра,
розчарування (чи що там у тебе) найбільші у тих царинах, де
найширша прогалина між очікуваним і дійсним. Це і є твої приховані
очікування. Повторюй цю вправу, аж доки повністю не відкриєш
очікування, на які себе налаштував.
Гаразд, тепер поглянь на аркуші ще раз. Яким чином твоє
самопочуття змінює твою дійсність? Чи робить воно її кращим? Чи
вирішує воно твою проблему? Чорта з два самопочуття змінить щось
на краще! Воно робить лише ГІРШЕ!
Тебе збивають на манівці не проблеми, а приховані очікування!
Збагни, що «очікування» від життя не приносять тобі жодної користі.
Жодна ситуація не зіб’є тебе з пантелику більше, аніж невідповідність
очікуванням. Ось у чому суть очікувань — вони роздувають проблеми
до неймовірних масштабів, водночас не даючи тобі ефективно й
рішуче з ними впоратися.
Слухай, тут немає нічого докорінно нового. Уявлення про
«звільнення» від очікувань існувало тисячі років, хоча у нашій (тобто
західній) культурі мало хто до цього вдається.
Ось твій коучинг — ПРИПИНИ ЦЕ! НЕГАЙНО позбудься очікувань.
Набагато результативніше змиритися із непередбачуваністю життя і
прийняти свої обставини, аніж дати себе спантеличити непотрібним і
непродуктивним очікуванням.
Світ обертається довкола змін. Народження і смерть, зростання і
руйнування, підйом і падіння, літо й зима. Один день не схожий на
інший, хоча цього можна й не помітити.

«Неможливо двічі увійти в одну ріку…».

~ Геракліт

Наша свідомість залюбки передбачила і спланувала би всі майбутні

події. Однак це просто неможливо. Такі очікування не лише негативно
впливають на емоційний стан, а й позбавляють нас можливої сили.
Набагато ефективніше просто прийняти речі такими, якими вони
з’являються, жити в моменті (неначе є інший момент, у якому ти міг би
жити) і вирішувати поточні проблеми й завдання, аніж постійно
очікувати.
Не вважай мене противником планування (це точно не про мене), але
непохитна відданість плану і всім пов’язаним із ним очікуванням
нагадує спроби людини гребти веслами, випавши з човна. Твій план і
образ того, як усе мало би бути, більше недійсні, але ти все ще прагнеш
примирити очікування з реальністю.
Час від часу життя буває й таким. Інколи доводиться визнавати, що
правила гри докорінно змінилися, і доводиться прокладати новий
курс. Подивися у вічі реальності.
Прокинься, ти за бортом. Припини махати руками і греби до берега,
чорт забирай!
ЖИТТЯ — ЦЕ ТАНЕЦЬ, А НЕ МАРШ
У нашій свідомості протікають автоматичні мисленнєві процеси, про
які ми навіть гадки не маємо. Очікування — лише один із процесів,
хоча й найважливіший.
Ось жорстока правда про роботу нашого мозку. Усім нам подобається
вірити у так звану «свободу волі». Це поняття визначальне для нашої
людської сутності. Будьмо відвертими: що в нас узагалі залишиться
без свободи волі?
Ми цінуємо здатність вільно обирати, що й коли саме робити. Ми
хочемо контролювати власну долю і творити майбутнє.
Та якщо нашою свідомістю дійсно керують автоматичні мисленнєві
процеси, невже у нас дійсно є свобода волі? Багато хто сказав би, що ні.
Послухай, твоєї свободи волі вистачить рівно на те, аби припинити
займатися непотрібними дурницями і взятися за необхідні справи.
Повністю. Тепер свобода волі не здається такою простою, правда ж?!

«Жодна людина не вільна без панування над собою».

~ Епіктет

У різних частинах цієї книги ми вже згадували, що навіть до свідомих

рішень веде низка несвідомих мисленнєвих процесів. Ти їх не
помічаєш і не усвідомлюєш. Люди набагато менш раціональні і логічні,
аніж нам здається.
У багатьох випадках наше підсвідоме — лялькар, який смикає за
нитки.
На щастя, ти можеш повернути собі свободу вибору. Для цього треба
зрозуміти функціонування своєї свідомості, побачити, що саме вона
робить, і усвідомлено використовувати цю інформацію для своїх
власних виборів. Перетвори несвідоме на усвідомлене.
Очікування — лише одне із таких явищ.
КОЛИ ЖИТТЯ ПРИЙНЯТНЕ
«Я нічого не очікую і все приймаю». Ось твоя особиста установка.
Дозволь мені її прояснити. Йдеться не про покірне і безвільне
підкорення життю. Ні, це твердження людини, яка опанувала успіх і
над якою не владне ніщо і ніхто.
Нічого не очікуючи, ти живеш у моменті. Ти не хвилюєшся через
майбутнє і не заперечуєш минулого. Ти просто приймаєш своє
поточне становище. Приймати все не означає, що для тебе це норма, з
якою ти згоден, — але ти тримаєш ситуацію під контролем і керуєш
нею. Пам’ятай, що все завжди можна змінити, якщо прийняти
контроль і відповідальність. Інколи це єдиний і найефективніший
спосіб вирішити «проблеми». Прийми це!

«Не прагни, аби все ставалося за твоїм бажанням, але бажай, аби
справи йшли своїм плином, як ідуть — і тоді з тобою все буде добре».
~ Епіктет

Коли тебе наступного разу пригнічуватимуть власні очікування,

розверни ситуацію в іншому напрямку. Замість заламувати руки, бо
все виявилося не так, як ти хотів чи очікував, просто прийми це як є.
Із цього моменту ти вільний і можеш усе владнати.
«Це прийнятно». Якщо на новій роботі стає дедалі нестерпніше,
зроби крок назад і з’ясуй, наскільки це насправді прийнятно. Звісно,
доведеться звикнути до нових завдань і нових колег. Тож цілком
прийнятно зробити кілька помилок чи бути дуже обережним,
знайомлячись із іншими співробітниками. Це негайно позбавляє
очікувань.
Якщо ти у проблемних стосунках, зміни точку зору і подивися на
цілісну картинку. Чого ти очікуєш?
Ми часто очікуємо від наших партнерів певної поведінки, чарівної
здатності передбачати наші потреби і вловлювати наші почуття. Але
твій партнер — така сама, як і ти, недосконала людина із власним
набором складних емоцій і думок. Тому цілком прийнятно, що іноді
він чи вона відволікатиметься або мало говоритиме з тобою після
поганого дня.
Ми часто очікуємо від інших взаємного ставлення. Роблячи їм
послугу, ми розраховуємо на послугу у відповідь. Це стає своєрідним
невисловленим «боргом». Зробивши партнерці масаж ніг, ми очікуємо
прямої чи непрямої подяки. У близьких або романтичних стосунках ці
очікування накопичуються й ускладнюються.
Ти не повіриш, наскільки поліпшиться твоя взаємодія з людьми,
щойно ти облишиш очікування і навчишся приймати поточну
ситуацію.
Знову ж таки, це не означає, що слід миритися із кепськими чи
насильницькими стосунками. Та більш непередбачуваними за одну
людину можуть бути лише двоє непередбачуваних людей. Якщо ти в
таких стосунках, саме час згадати ту аналогію з човном. Припини
гребти — правила гри змінилися, тож скоригуй свій план. Твої
партнери, друзі і члени сім’ї мають свої власні бажання, сприйняття і
почуття. Коли ти думаєш про одне, у їхній голові майже напевно
відбувається щось геть інше. Вони могли навіть не помітити чогось,
що тебе розлютило. Подекуди інші зовсім не помічають, що
відбувається із тобою.
Замість мовчки очікувати чогось, а потім почуватися знехтуваним,
просто позбудься того очікування. Якщо ти чогось хочеш, чому б не
попросити про це замість чекати? А коли ти робиш щось позитивне
або щедре, роби це від щирого серця, а не додавай до свого вчинку
тягар очікуваних послуг.
Ця гра в «око за око» у довгостроковій перспективі лише зашкодить
вам обом.
Якщо стосунки під серйозною загрозою, скажи про це іншій стороні.
Не очікуй, що інша людина зрозуміє твої почуття або змінить їх. Вона
цього не зробить. На це здатен лише ти.
Люди завжди брехатимуть, крастимуть, зраджуватимуть і
робитимуть бозна що іще. Нереалістично жити з очікуванням,
буцімто вони чомусь так не чинитимуть, а потім битися в істериці,
коли це таки станеться. Пам’ятай, що це завжди програшний для тебе
підхід! Тобі ж буде набагато гірше!
Ти поринаєш в образи, гнів і розчарування. Зрозумій: це роблять із
тобою не інші люди, а ти сам! Тобі до снаги прийняти речі такими,
якими вони є. Це не означає, що ти примиришся з ними і не зможеш їх
рішуче змінити. Але потрібно опанувати свій розум та емоційний стан,
заспокоїти свідомість і дозволити собі рішуче діяти у життєвих
ситуаціях, а не піддаватися внутрішнім і зовнішнім журбинкам.
НІЧОГО НЕ ОЧІКУЙ І ВСЕ ПРИЙМАЙ
Усе це не означає, що планувати не потрібно чи що я пропоную тобі
йти життям безцільно, без напрямку й мети.
Та невже, складаючи план, ти щось виграєш, пристосовуючись до
власних очікувань? Зовсім ні. Звільнившись від цих очікувань, ти ніби
«танцюєш» із життям, просто втілюючи план і розбираючись із
наслідками. Якщо він виявиться успішним, зможеш відсвяткувати.
Якщо план провалиться, зможеш його змінити.
Не очікуй ні перемоги, ані поразки. Плануй задля перемоги і вчися з
поразки. Очікувати від людей, що вони любитимуть або поважатимуть
тебе, — також непотрібна вправа. Май свободу любити їх такими,
якими вони є, і дозволяй їм любити тебе по-своєму. Звільнися від
тягаря й мелодрами очікування і дай бутерброду впасти на
правильний бік. Люби життя, яке маєш, а не яке очікував мати.
«Я нічого не очікую і все приймаю». Ця проста особиста установка
звільняє тебе від зайвих думок і змушує взятися за власне життя,
спрямовуючи від думок до реального життя.
Проблеми, перешкоди, суперечки і розчарування — складові життя
кожної людини.

Оминай болото посередності і драми, стань

 найвеличнішою версією себе, розкрий свій потенціал і
наважся щодня жити повним життям
Твоє завдання — не зав’язнути в цьому лайні, оминати болото
посередності і драми, стати найвеличнішою версією себе, розкрити
свій повний потенціал і наважитися щодня жити повним життям.
Твоє життя, твій успіх, твоє щастя насправді у твоїх власних руках.
Тобі до снаги змінюватися, відпускати, бути готовим до пригод і
втілювати свій потенціал. Пам’ятай: ніхто не врятує тебе, ніхто не
змінить тебе, усе це — твоя відповідальність, а коли краще зайнятися
змінами, аніж зараз?
 09

Що далі?

Все дуже просто: аби поліпшити внутрішній світ, слід

почати діяти у світі зовнішньому. Вийми голову із дупи і
займися своїм життям
Я дав тобі сім особистих установок.

«Я прагну».
«Я налаштований перемагати»
«Я впораюся»
«Я приймаю невизначеність»
«Мене визначають не думки, а дії»
«Я невпинний»
«Я нічого не очікую і все приймаю».

Кожна з них зводиться до однієї теми, яку ти міг не помітити одразу.

Якщо ти хочеш змінити своє життя, тобі доведеться узятися до
роботи. Усі думки, медитації, плани і протитривожні ліки світу не
поліпшать твого життя, якщо ти не почнеш діяти і втілювати зміни. Не
можна сидіти й усе життя чекати відповідного настрою, аби зробити
своє життя таким, як ти хочеш. Не можна й покладатися на саме лише
позитивне мислення, яке змінить усе на краще. Потрібно взятися до
роботи.
Іронія щодо розвитку своєї свідомості й установок полягає в тому, що
вони можуть завадити нам діяти. Можна стати таким собі трутнем
особистісного розвитку. Ти знатимеш тонни крутих штук, але вони
ніяк чи майже ніяк не впливатимуть на траєкторію твого життя.
Ми думаємо: «Щойно я позбудуся тривожності чи дискомфорту,
знову ходитиму на побачення». Або «Коли я знайду причини своєї
прокрастинації чи щось мотивуюче, то вдихну на повні груди і стану
щасливим». Бажання працювати над «прокрастинацією» просто
затягує нас у коло прокрастинації/боротьби з прокрастинацією і ще
більше віддаляє від поступу у власному житті.
Ми чекаємо моменту ідеальної чистоти свідомості. Тоді наші думки
ясні, емоції позитивні, а тривожність чи переживання зникають
безслідно. Коли ж ми почуваємося «не у формі», то відкладаємо власні
життя на потім. Саме так: ти чекаєш на почуття.
Але життя так не працює. Не буває ідеального настрою. Вгадай, що
відбувається, поки ти чекаєш на його покращення і магічну зміну у
твоєму житті? Твоє життя не стає кращим! Жодні установки не
полегшать твого існування. Чорт забирай, на якийсь час вони навіть
зроблять його складнішим! До того ж, недостатньо просто засвоїти їх.
Слід їх втілювати. Це дуже просто: аби поліпшити внутрішній світ,
потрібно почати з діяльності у світі зовнішньому.
ТИ ПОМРЕШ
«Прийнявши смерть у своє життя, визнавши її і без страху зазирнувши
їй у вічі, я звільнюся від тривоги перед смертю і дріб’язковості
життя — і лише тоді звільнюся, аби стати собою».
~ Мартін Гайдеґґер

Одного дня ти помреш. Ти припиниш дихати, лежатимеш непорушно

і припиниш існувати. Ти облишиш цю фізичну реальність — завтра
або через двадцять років це неодмінно станеться.
Усі ми смертні. Від смерті не втекти. Ці слова можуть приносити тобі
дискомфорт. Ти можеш опиратися уявленню про власну минущість,
але якщо ти шукаєш істину, то це — єдина беззаперечна істина. Ти
помреш.
Уяви, що лежиш на смертному одрі. Десь поруч пищать прилади. Ти у
критичному стані, й тобі лишилося жити кілька годин. Серцебиття й
енергія полишають тебе.
Ти починаєш згадувати своє життя. Врешті ти так нічого й не змінив.
До смертного дня ти залишався на тій самій роботі, у тих самих
стосунках, у тому самому огрядному тілі.
 Ти читав книги, але ніколи не застосовував прочитаного. Ти планував
дієти, але не дотримувався їх. Ти казав собі, що потрібно зробити,
тисячі разів налаштовувався, але так цього й не зробив. Ти вдавався до
десятків, якщо не сотень авантюр, а потім відступав.
До твого лікарняного ліжка цілий день приходять люди, яких ти
любиш. Що ти відчуваєш? Жаль? Докори сумління? Смуток? Що б ти
віддав, якби міг повернутися до моменту, коли читав цю книгу, і
зробити все по-іншому? Якби тільки…
Чорт забирай, ПРОКИНЬСЯ! Твоє тіло, розум і серце охопить жаль.
Це буде приголомшливе відчуття. Нестерпне. Ти не впевнений,
боятися смерті чи вітати її, аби вона змогла позбавити тебе цього
жалюгідного існування.
Ось у чому річ: майбутній ти не шкодуватимеш про брак досягнень
або відсутність якоїсь речі у твоєму житті. Ти шкодуватимеш лише про
те, що не спробував. Не прагнув. Не продовжив іти, коли стало важко.
Не всі альпіністи доходять до вершини — інколи вони
розвертаються, замінюють спорядження і пробують знову. Але їм
недостатньо стояти біля підніжжя разом із тими, хто не став
підніматися на гору, і пояснювати, чому вони відмовилися від
сходження. Ні, вони згорнуть намет і підуть далі — і відійдуть із цього
світу, знаючи, що віддали кожен грам своїх зусиль. Вони грали до
кінця. Їм подобався сам процес.
Ти не шкодуватимеш, що не заробив мільйон доларів. Ти
шкодуватимеш, що так і не відкрив бізнес або не пішов із тієї
дурнуватої роботи. Ти не шкодуватимеш, що не одружився із
супермоделлю. Ти шкодуватимеш, що залишився у тих мертвих
стосунках, знаючи, що гідний кращого. Ти не шкодуватимеш, що не
виглядав як бодібілдер. Ти шкодуватимеш, що кожного вечора
зупинявся біля фастфуду й обманював сам себе.
Це станеться з тобою. Ти помреш. Ти пройдеш через усе це сам по
собі, у тихій самотності власної згасаючої свідомості. Якщо тільки не
почнеш діяти задля змін і бажаного життя, яким пишатимешся.
ПРИПИНИ ЗНАХОДИТИ ВІДМОВКИ
Ми постійно виправдовуємося. Чого тільки не скажеш собі,
доводячи, що «не можеш». Я не можу, не можу, не можу.
 Але ти можеш. Усе це — лише відмовки. Ти обіцяєш собі цілу купу
нових видів діяльності, знаходиш іще більшу купу причин цим не
займатися і зрештою дедалі більше обманюєш самого себе!
Тобі набагато простіше виправдатися перед собою, аніж перед кимось
іншим!
Єдина різниця між тобою і людиною, яка живе життям твоєї мрії в
тому, що вона це робить. Вона збудувала таке життя і проживає його.
Вона не розумніша, не свідоміша і не сильніша за тебе. У неї немає
нічого, чого не мав би ти. Єдина відмінність — успішні люди не
чекають. Вони не чекають «слушного» моменту, натхнення чи якоїсь
події космічного масштабу, щоби почати діяти. Вони встають і
роблять — намагаються і зазнають невдачі, перш ніж відчують себе
«готовими». Вони летять на літаку, одночасно будуючи його. Якщо він
упаде з небес, вони зберуть його по шматочках і спробують знову.
Твій внутрішній стан нічого не означає. Це просто ще одна відмовка
для самого себе, аби триматися подалі від життєвих ризиків. Проблема
в тому, що ці ризиковані зони І Є ЖИТТЯМ! Все решта — просто
існування.
ПРИПИНИ ЗВИНУВАЧУВАТИ МИНУЛЕ
Тим, хто звинувачує своє минуле, яке нібито їх стримує, я пропоную
подумати над цим іще раз. Запрошую тебе переглянути уявлення, що
події минулого важать більше за потенційне майбутнє. У всіх нас є
минуле, і в декого воно просто жахливе. ТО Й ЩО???!!!
Перш ніж ти осідлаєш улюбленого коника обурення, скажи: чому ти з
більшою пристрастю ставишся до свого минулого, аніж до
майбутнього? Ми з тобою прекрасно знаємо, що ніхто не може
звільнити тебе, окрім тебе самого. Це не просто думка ще одного
чувака із забігайлівки — я був коучем людей, чиє минуле змусило б
твоє волосся стати дибки від жаху. Вони живуть вільним і щасливим
життям, і ти теж можеш.
Люди застрягають у своєму минулому або дитинстві. Це одна з
багатьох причин, якими ми виправдовуємо свою «неспроможність».
Так найпростіше скласти із себе відповідальність за поточну ситуацію.
Однак ніщо не зупинить твій рух уперед і шлях до величі, якщо ти
цього дійсно хочеш. Не має значення, що сталося учора, 5 років тому
або коли ти був у другому класі.
Ми поліпшуємо свій внутрішній стан переходом до зовнішнього, і
так само можемо забути про минуле, створивши майбутнє. Збудуй
щось велике — більше, ніж ти будь-коли робив.
Коли поставлене завдання приноситиме стільки задоволення, у тебе
не буде часу обертатися назад. Твої очі й свідомість будуть спрямовані
вперед. Велике, яскраве і привабливе майбутнє, просякнуте
потенціалом і можливостями, звільнить тебе від такого значущого і
складного минулого.
Тобі може не подобатися щось із минулого, але саме воно допомогло
створити твої нинішні хороші й погані сторони. Саме так, у тобі повно
хорошого — достатньо, аби дати тобі все бажане. Ця людина цілком
спроможна жити життям, якого хоче. Ніщо не стримає тебе, якщо ти
достатньо чогось хочеш і достатньо задля цього робиш.
ДВА КРОКИ ДО СВОБОДИ
Якщо ти дійсно готовий змінити своє життя і стати вільним, слід
зробити дві речі.

1. Припини робити те, що робиш зараз.

Звучить просто, чи не так? Подивися на джерела своїх проблем і

звички, які поставили тебе у нинішнє становище. Якщо ти нічого не
встигаєш, бо не встаєш із дивана, годинами дивлячись Netflix, або
занадто захопився смаколиками у місцевому Dunkin Donuts, припини
це. Ні, справді, ПРИПИНИ. Зараз же. Не треба перелічувати причини,
чому ти не можеш. «Але ж серіали такі цікаві, а я так втомився на
роботі» або «Маленькі задоволення допомагають мені не здаватися».
Якщо ти навіть не можеш припинити дивитися телевізор, аби
привести своє життя до ладу, ти вочевидь не хочеш змін. Це основа
основ, абсолютний мінімум.
То що ти обереш? Netflix чи кар’єру із кращою зарплатнею? Пончики
чи тіло, яким зможеш пишатися? Відеоігри чи сповнені любові
стосунки? Якщо щоденні походи до кафе змушують тебе почуватися
лайном, чому ти досі це робиш? Кожного разу, думаючи, що «не
можеш» зупинитися, ти просто знаходиш іще одну відмовку. Ти
можеш. Ти можеш і зробиш це. Припини виправдовуватися. Припини
дозволяти твоєму внутрішньому стану панувати над якістю твого
життя. Візьми кермо до своїх рук. Якщо ти й надалі піддаватимешся
емоціям, тобі залишиться лише шкодувати. Рано чи пізно ти побачиш
це, лежачи на смертному одрі і думаючи «а що якби?». Я не хочу
сказати, що твої емоції і почуття нічого не важать, і не прошу тебе
перетворитися на робота. Однак я СТВЕРДЖУЮ, що тобі необхідно
суттєво знизити їхню важливість і діяти так, щоби зміни у твоєму
житті були якнайістотнішими.
Одна із наших поширених відмовок: «Я хочу змінити своє життя,
але…». При цьому ми годинами дивимося телевізор, вживаємо
фастфуд, гортаємо фейсбук тощо. Будь відвертим із собою.
ТИ НЕ ХОЧЕШ ЗМІН! Якби хотів, то наважився б на них! Зізнайся
самому собі. Пильно і ретельно придивися до власного життя. Чесно
з’ясуй, яка поведінка тебе стримує. Кожну годину життя слід
прямувати до своєї мети — і жодних виправдань. Ти не відрізняєшся
від інших і нічим не гірший за них. Ти не особливий випадок, який
потребує інших правил, аніж решта. Зроби вибір просто зараз. Ти
ніколи не зміниш своє життя, не позбувшись цього. Більше жодних
відмовок.

2. Займися тим, що вестиме тебе вперед.

Достатньо прямолінійно, чи не так? Змінити своє життя — це не

просто НЕ робити певних речей. Тобі доведеться докласти зусиль і
розвинути позитивні звички, які штовхатимуть тебе у правильному
напрямку. Якщо тобі потрібна нова робота, подай резюме. Спілкуйся з
людьми. Проглянь вакансії, поговори з друзями, попроси
рекомендацій. Ні, тобто справді зроби все це. Не кажи, що зробиш, а
потім нічого не роби. Не треба налаштовуватися, а потім відкладати
все на завтра.

«Ти — це те, що ти робиш, а не те, що ти стверджуєш, що робиш».

~ Карл Юнг

Склади список речей, яких хочеш досягти. Чого ти хочеш добитися?

Що тобі для цього знадобиться? Розплануй наступний крок і стеж за
собою щомиті, на кожному кроці.
Ці два кроки — припинити й почати — природним чином пов’язані
між собою. Психологічно складно облишити щось «раз і назавжди»,
особливо якщо це шкідлива звичка, яка впливає на саму хімію мозку,
подібно до їжі, сексу, наркотиків чи відеоігор.
Погану звичку можна лише замінити іншою — такою, яка справді
працюватиме на твою користь і правитиме за взірець жаданого нового
життя. Систематично замінюй старе новим, виковуючи для себе нове
життя, якого ти завжди прагнув.
Слід позбутися поганого, аби звільнити місце хорошому. Інакше в
тебе бракуватиме підвалин для нового життя. Шматок за шматком
складай для нього опори. Це має бути ретельний і рішучий процес,
інакше валіза старих звичок завжди стримуватиме і сповільнюватиме
тебе на шляху до змін.
Припини дивитися телевізор, читати безліч книг про
самовдосконалення і нічого не робити, зловживати їжею,
вилежуватися на дивані й прокрастинувати. Заміни все це уроками
танго, книжковими клубами, їжею задля потреби, їздою на велосипеді
та самовираженням… БУДЬ-ЧИМ! Потребуєш підтримки? Знайди
хорошого коуча — найкращого, якого можеш собі дозволити. Якщо
грошей катма, приєднайся до моєї програми — 12-місячної подорожі
до розширення особистих обріїв і сил. Вона є на моєму сайті, і ти
можеш долучитися менше ніж за ціну щоденної чашки кави. Як я вже
сказав, ЖОДНИХ ВИПРАВДАНЬ!
ПОЗБУДЬСЯ ЗАЙВИХ ДУМОК
«Не шкодуй часу на роздуми, та коли настане час діяти, припини
думати і берися до справи».
~ Наполеон Бонапарт

Є час для роздумів і розвитку своєї свідомості. Та врешті-решт тобі

доведеться взяти бика за роги і втілити знання у діяльність.
У цьому допоможуть усі наші установки. Ти прагнеш — діяти. А
також приймати невизначеність, пов’язану з діяльністю.
«Я невпинний» не означає, що ти невпинно думаєш чи дивишся
телевізор. Це означає невпинну діяльність. Невпинно діяти, йти до
своїх цілей, робити щось, зазнавати невдачі і зрештою приходити до
успіху.
Ця книга не змінить анічогісінько у твоєму житті, якщо ти не почнеш
діяти. Тобі треба докластися до змін. Здійсни це. Прийди до власної
величі. Я не робитиму цього замість тебе. Так само як твоя мама,
дружина чи сусід. Впевненість тебе не врятує, майбутнє не
поліпшиться раптово, твої тривоги не зникнуть, а нові навички
раптово не зроблять тебе наполегливішим чи послідовнішим. Лише ти
сам можеш захистити свій потенціал.
Не треба просто читати ці слова, думати про них, а потім повертатися
до свого життя і робити те саме лайно знову і знову. Застосуй їх.
«Я зроблю це пізніше» — ні, зроби це зараз.
«Я недостатньо розумний для цього» — припини. Припини
розводити маячню і берися до справи.
Не дозволяй своїй свідомості керувати тобою. Припини дозволяти їй
стримувати тебе відмовками, сторонніми думками й тривогами. Ти —
не твої думки. Ти — це твої дії. Ти — це те, що ти робиш. Твої дії —
єдине, що відділяє тебе від бажаного.
Ухопися за своє бісове життя і заяви свої права, неначе це питання
життя і смерті.
Бо так воно і є.

Проживай на повну не лише кожен день, а й кожну мить,

годину, тиждень, місяць
 Про автора

ҐЕРІ ДЖОН БІШОП

Ґері народився у Глазго, Шотландія. У 1997 році переїхав до США. Це

відкрило перед ним шлях до світу особистісного розвитку — особливо
до онтології і феноменології, які він кілька років наполегливо вивчав,
перш ніж стати старшим програмним директором однієї з провідних
світових компаній з особистісного розвитку. Ґері роками організовував
програми для тисяч людей по всьому світу, а згодом вивчав філософію
Мартіна Гайдеґґера, Ганса Георга Ґадамера й Едмунда Гуссерля.
Зрештою, під впливом цих мислителів створив власний бренд «міської
філософії». Він щодня і щогодини відданий розвитку людських
можливостей задля реальних змін у житті. Прямий і надзвичайно
відвертий підхід приносить йому дедалі більше послідовників, яких
приваблює простота і зручність застовування доробку Ґері в
реальному світі. Мешкає у Флориді із дружиною і трьома синами.