НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
ХІМІКО – ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра технології неорганічних, електродних

матеріалів та водоочищення

Індивідуальна робота

З освітньої компоненти

Інноваційні хімічні технології

На тему: "Особливості очищення фармацевтичних стічних вод"

Виконала:

Студентка групи ХН-31мп

Шляхова М. Є.

Перевірили:

к.т.н., ст.вик. Кирій С.О.

заф. каф. Донцова Т. А.

Київ 2023
 Зміст

1 Вступ.....................................................................................................................3

2 Різниця між фармацептичними та іншими органічними забруднівачвми у

стічних водах............................................................................................................3

3 Основні методи видалення фармацептичних забруднювачів з стічних вод...4

3. 1 Адсорбція................................................................................................4
3. 2 Біологічний розклад...............................................................................4
3. 3 Вдосконалені хімічні процеси окиснення............................................5

4 Висновки.............................................................................................................10

5 Список використаних джерел...........................................................................11

2
 1 ВСТУП

Фармацевтична промисловість є символом інновацій, постійно

внесенням вдосконалень у галузь охорони здоров'я та поліпшенням
людського життя. Однак швидкий ріст і розширення цієї промисловості
супроводжуються непередбаченим наслідком: утворенням великих обсягів
фармацевтичних стічних вод. Цей специфічний вид стічних вод, що виникає
в результаті виробничих процесів та утилізації фармацевтичних продуктів,
має унікальні та складні характеристики, які відрізняють його від звичайних
промислових стічних вод. Присутність активних фармацевтичних
інгредієнтів, складних органічних сполук та інших забрудників у
фармацевтичних стічних водах викликає стурбованість щодо їхнього впливу
на навколишнє середовище та потенційних загроз для водних екосистем та
здоров'я людини. Розуміння та вирішення особливостей очищення
фармацевтичних стічних вод стало невідкладним у зв'язку з ескалацією
екологічних проблем.

2 РІЗНИЦЯ МІЖ ФАРМАЦЕПТИЧНИМИ ТА ІНШИМИ

ОРГАНІЧНИМИ ЗПБРУДНЮВАЧІВ В СТІЧНИХ ВОДАХ

Характеристики фармацевтичних забруднювачів відрізняються від

інших видів забруднень за кількома ключовими параметрами. Найбільш
визначальними факторами є молекулярна маса, яка, хоча для певних речовин
може перевищувати 500 дальтон, зазвичай залишається в межах цього
значення. Крім того, фармацевтичні забруднювачі включають у себе складні
хімічні молекули з різноманітними структурами та полярні сполуки, які
мають більше ніж одну іонізовану групу. Ще однією важливою особливістю
є змінна іонізація та характеристики препаратів в залежності від pH
навколишнього середовища. Вони мають проміжну розчинність у воді та
ліпофільні характеристики.

3
 Також, лікарські речовини можуть перебувати в природному
середовищі, зберігатися в навколишньому середовищі та залишатися
біологічно активними. Наприклад, деякі з них, такі як напроксен,
сульфаметоксазол та еритроміцин, можуть утримуватися в природі близько
року, тоді як клофіброва кислота може залишатися стійкою протягом кількох
років. Організм має тенденцію всмоктати та розподіляти ці молекули,
зазначаючи метаболічні зміни у їхній хімічній структурі [8].

3 ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИДАЛЕННЯ ФАРМАЧЕПТИЧНИХ

ЗАБРУДНЮВАЧІВ З СТІЧНИХ ВОД

3.1. Адсорбція

Дослідження використання адсорбентів, таких як активоване вугілля,

цеоліт, глини, підтверджують міцність зв’язку гідрофобних фармацевтичних
речовин з поверхнею адсорбентів. Умови експерименту, такі як pH,
температура і концентрація забруднювачів, важливі для адсорбції.
Оптимальні умови можуть бути визначені порівнюючи різні адсорбенти,
сприяючи розумінню ефективності адсорбції для видалення фармацевтичних
забруднювачів з водних систем[1].

3. 2. Біологічний розклад

Використання біологічних процесів для очищення стічних вод стає все

більш важливим через їхню ефективність та низьку вартість. Процеси
активованого мулу, які включають аеробні процеси з плаваючим зростанням,
використовуються для видалення фармацевтичних забруднювачів. Аеробні
умови створюються шляхом подачі кисню та оптимального перемішування
біомаси з очищуваною стічною водою. Активований мул, утворений у
процесі, ефективно видаляє фармацевтичні речовини, такі як ветеринарні
препарати та антибіотики β-лактамної групи[2].

4
 Обертаючі біологічні контактори представляють альтернативу процесу
активованого мулу, забезпечуючи високу концентрацію мікроорганізмів та
ефективність розкладання органічних сполук. Вони є особливо ефективними
для обробки стічних вод від ветеринарних препаратів. Біоплівки в цих
системах демонструють вищу стійкість та менше ускладнень при порівнянні
з активованим мулом[2,3].

Узагальнюючи, біологічна очистка стічних вод від фармацевтичних

забруднювачів визначається механізмами біодеградації та сорбції. Вона
залежить від хімічної структури та фізико-хімічних властивостей конкретних
фармацевтичних сполук. Дослідження показують високу ефективність цих
процесів, що важливо для розвитку технологій з очистки фармацевтичних
забруднювачів.

3. 3. Вдосконалені хімічні процеси окиснення

Вдосконалені процеси окиснення є ефективною групою методів для

розкладу фармацевтичних забруднювачів у водній фазі. Процеси
вдосконаленого окиснення включають використання потужних
окислювальних засобів, таких як озон та перекис водню, та каталізаторів,
таких як залізо, марганець чи діоксид титану, часто в поєднанні з УФ-
випромінюванням. Одним із ключових результатів цих процесів є утворення
гідроксильного радикалу (•OH), який є високореактивним окислювачем.

Гідроксильні радикали ефективно окислюють органічні забруднювачі,

утворюючи біодеградуючі проміжні продукти. Ці проміжні продукти
подальше мінералізуються до безшкідливих складників, таких як вода,
вуглекислий газ та неорганічні солі[1,4].

Далі трохи детальніше буде описані різні методи вдосконалених

процесів окислення.

3.3.1 Фотоліз

5
 Популярним методом водопідготовки для знезараження води для
питних цілей є ультрафіолетове (УФ) обробка. Аналогічно, ультрафіолет
використовується для дезінфекції стічних вод, які пройшли біологічну
очистку та піщану фільтрацію для використання у системах регенерованої
води, де можливий де існує потенційний прямий контакт. Видалення ФЗ
також можливе за допомогою УФ. При фотолізі, УФ розриває хімічні зв'язки
складових ФЗ і видаляє їх. Однак, деякі компоненти, такі як карбамазепін, не
зазнають значного впливу УФ-фотолізу і не піддаються значному впливу
УФ-фотолізу і не видаляються ефективно [ 2, 6 ].

3.3.2 Озонування

O3. Озон сильний окислювач зі стандартним окислювальним

потенціалом 2,07 В, який реагує з нуклеофільними та багатими на електрони
сполуками. Цей потужний електрофіл має два різні механізми взаємодії із
забруднювачами. Прямим шляхом озон атакує кислотні ділянки, а в
непрямий спосіб він використовує сильні окислювальні радикали як
вторинний окислювач [7]. Сполуки, що містять подвійні або потрійні
вуглець-вуглецеві зв'язки, а також ароматичні групи, використовуються як
електрофіли при прямому озонуванні. Однак другий шлях призводить до
утворення гідроксильних радикалів внаслідок реакції між озоном та аніонами
гідроксиду води, що призводить до надзвичайно швидких реакцій з
органічними молекулами [5, 10].

O3 /H2O2. В процесі озонування можуть утворюватися побічні продукти

з з низькою молекулярною масою, які мають більш гострою токсичністю, ніж
первинний забруднювач, а H2O2 може покращити процес озонування як
ініціатор. У пероксонній реакції утворюються іони гідропероксиду, які є
більш потужними, ніж гідроксильний радикал. Ці іони можуть взаємодіяти з
озоном на додаток до взаємодії із забруднювачами. Окислення озону
запускає ряд ланцюгових подій, які генерують гідроксильний радикал.
Утворений гідроксильний радикал створений гідроксильний радикал може
6
також взаємодіяти з озоном ще раз з озоном, створюючи додаткові іони
гідропероксиду. Цикл просто продовжується. Початкові концентрації озону
та перекису водню залежать від того, наскільки ефективно ці реакції
протікають ці реакції. Важливим фактором у процесі перекису є те, що для
найкращої роботи система працювала якнайкраще, необхідно ретельно
контролювати рН і співвідношення O3/H2O2 ретельно контролюватися. Два
моля озону на один моль перекису водню є ідеальним молярним
співвідношенням для пероксонного процесу [7].

O3/каталізатор. Каталізатор може прискорити розкладання озону та

генерацію вільних радикалів під час озонування. та утворення вільних
радикалів під час процесу озонування. процесу озонування. Забруднюючі
речовини ефективно видаляються за допомогою цього методу. Крім того,
порівняно з озонуванням, ця процедура призводить до більшої мінералізації
органічних забруднювачів [9]. Існує два типи каталізаторів, що
використовуються в каталітичному окисленні озону: гомогенні
(використовують катіони перехідних металів, таких як Mn, Fe, Co, Cu, Ni,
Cd, Zn і Cr) та гетерогенні ( використовують оксиди металів, такі як MnO2 ,

TiO2, MgO, Al2O3 та Fe2O3) [7].

3.3.3 Фентонівське окиснення

У процесі Фентона гідроксильний радикал утворюється в результаті

реакції іонів заліза (Fe2+) і перекису водню (H2O2). Кисле середовище є
сприятливим для цього процесу і прискорює його. Процес Фентона також
відбувається внаслідок окисно-відновної каталітичної реакції Fe 3+/Fe2+ .
Генеруючи вільні радикали і Fe2+, додаткові проміжні продукти також
підтримують цикл реакції Фентона. Окислювальні радикали OH∙ можуть
утворювати воду та вуглекислий газ шляхом розкладання органічних
забруднювачів. Недолік даного методу в тому, що ефективність процесу
залежить від рН, з оптимальними значеннями між 2 та 4. Також газ перекису

7
водню є небезпечний через вибубоховуздатність та залізний шлам, що
використовується в даному методі є вторинним забруднювачем, що робить
його ризиковим та дорогим [1,7].

Тому, модифікація процесу Фентона може підвищити ефективність

видалення забруднювачів, зменшуючи при цьому витрати і покращуючи
екологічну безпеку. Є такі модифікації як фото-фетон, соно-фетон та
електорофетон.

Фото-фетон. Фото-Фентон Додавання УФ-променів до процесу

Фентона збільшує відновлення каталізатора та утворення гідроксильного
радикалу, що в кінцевому підсумку підвищує ефективність окислення. З
огляду на те, що фотофентонний процес має потенціал для використання
широкого спектру УФ випромінювання як джерела світлової енергії,
додатково до випадку Фентона, ефективність окислення залежить від
інтенсивності УФ-світла. Область УФ-В з діапазоном довжин хвиль 285-315
нм має найкращу ефективність завдяки найвищим рівням генерації OH∙ і
поглинання випромінювання Fe(OH)2+. Даний метод не дуже відрізняється
від метода Фетона в ефективності очищення забруднювача. Відрізняються
дані методи в ступені мінералізації, в фотофетонівському методі
збільшується мінералізація, а також процес краще протікає при низьких
рівнях рН і при рівнях рН, вищих за 4.

Соно-Фентон. Поєднання фентонного та ультразвукового процесів

може прискорити мінералізацію забруднювачів і підвищити ефективність їх
видалення. Прискорення відбувається за рахунок завдяки виробленню
більшої кількості радикалів, збільшенню контакту міжконтакту між
забруднювачем та існуючими радикалами, а також збільшення відтворення
іонів заліза. Вода розщеплюється в результаті високих ультразвукових
частот, що використовуються в цьому процесі. Вільні радикали, що
утворюються в цьому процесі, включають OH∙, HO∙2 і H∙, які є дуже
реакційноздатними і розкладають забруднювач [2,7].
8
 Електро-Фентон. У процесі електро-Фентона забруднюючі речовини
розкладаються шляхом анодного окислення і реагентів Фентона, а їх
мінералізація значно збільшується за рахунок гідроксильних радикалів, що
утворюються. У цьому процесі на катоді утворюється H 2O2, а на аноді - Fe2+.
Що, зрештою, сприяє утворенню OH∙ як сильного окислювача, який
розкладає забруднювач. Крім того, незначна кількість OH∙ утворюється при
окисленні води на аноді. Електроліт, швидкість виділення кисню,
концентрація Fe2+/Fe3+, концентрація H2O2, початкова концентрація
забруднюючих речовин, рН, матеріали електродів і відстань між електродами
впливають на ефективність цього процесу на ефективність цього [2,7].

3.3.4 Електрохімічне окиснення

Електрохімічне окислення (ЕО) – процес, який добре справляється зі

знешкодженням забруднювачів, що не розкладаються. Окислювально-
відновні реакції можуть відбуватися як на аноді (наприклад, окислення
забруднень), так і на катоді (наприклад, відновлення важких металів).
Анодне окислення не потребує хімічних речовин і не утворює вторинних
забруднювачів[8]. ЕО окислює забруднювачі прямо та опосередковано. У
першому методі немає участі інших матеріалів, і окислення забруднювачів
гідроксильними радикалами, що утворюються на поверхні анода,
відбувається безпосередньо. У цьому методі в якості анода використовується
високопровідний чистий метал, який може вступати в реакцію із
забруднювачем. Характеристики металу анода і тип забруднювача впливають
на ефективність цієї реакції. До переваг методу ЕО можна віднести те, що він
не потребує допоміжних хімікатів, не утворює вторинних забруднювачів,
легко поєднується з іншими існуючими технологіями, має компактну робочу
зону та є екологічно чистим [7].

9
 4 ВИСНОВКИ

Видалення фармацевтичних препаратів зі стічних вод є складним і

дорогим процесом, але їхня присутність у навколишньому середовищі є
більш небезпечною. Так як, більшість описаних методів були досліджені в
лабораторних умовах. Це означає, що їх ефективність та результати не
обов'язково відображають те, що може статися в реальних умовах.

Також, підвищити ефективнісь видалення фармацевтичних препаратів

у стічних водах можна завдяки комбінації цих методів.

10
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. KARUNGAMYE, P. N. Methods used for removal of pharmaceuticals from

wastewater: A review. // Applied Journal of Environmental Engineering Science. –
2020. – Т. 6, № 4. – С. 412-428.

2. Treatment Trends and Combined Methods in Removing Pharmaceuticals and

Personal Care Products from Wastewater–A Review / P. Loganathan et al.
Membranes. 2023. Vol. 13, no. 2. P. 158. URL: https://doi.org/10.3390/
membranes13020158.

3. Rotating biological contactors for wastewater treatment – A review / F. Hassard

et al. Process Safety and Environmental Protection. 2015. Vol. 94. P. 285–306.
URL: https://doi.org/10.1016/j.psep.2014.07.003.

4. Oturan M. A., Aaron J.-J. Advanced Oxidation Processes in Water/Wastewater

Treatment: Principles and Applications. A Review. Critical Reviews in
Environmental Science and Technology. 2014. Vol. 44, no. 23. P. 2577–2641.
URL: https://doi.org/10.1080/10643389.2013.829765.

5. Prediction of micropollutant elimination during ozonation of a hospital

wastewater effluent / Y. Lee et al. Water Research. 2014. Vol. 64. P. 134–148.
URL: https://doi.org/10.1016/j.watres.2014.06.027.

6. Wang J., Wang S. Removal of pharmaceuticals and personal care products

(PPCPs) from wastewater: A review. Journal of Environmental Management.
2016. Vol. 182. P. 620–640. URL: https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2016.07.049.
7. Sayadi M. H., Chamanehpour E., Fahoul N. Recent advances and future outlook
for treatment of pharmaceutical from water: an overview. International Journal of
Environmental Science and Technology. 2022. URL: https://doi.org/10.1007/
s13762-022-04674-y.

8. Electrochemical and sonochemical advanced oxidation processes applied to

tartrazine removal. Influence of operational conditions and aqueous matrix / G.
11
Donoso et al. Environmental Research. 2021. Vol. 202. P. 111517. URL:
https://doi.org/10.1016/j.envres.2021.111517.

9. Wang J., Chen H. Catalytic ozonation for water and wastewater treatment:
Recent advances and perspective. Science of The Total Environment. 2020. Vol.
704. P. 135249. URL: https://doi.org/10.1016/j.scitotenv.2019.135249.

10. Hybrid ozonation process for industrial wastewater treatment: Principles and
applications: A review / S. N. Malik et al. Journal of Water Process Engineering.
2020. Vol. 35. P. 101193. URL: https://doi.org/10.1016/j.jwpe.2020.101193.

12