Визначення та встановлення державних кордонів

Особливості території країни визначають такі поняття як : розмір, кордони,

конфігурація.
Кордон – це обов’язковий елемент, що сприяє формуванню єдиного державно-
територіального організму.
Встановлення чіткого кордону – головне завдання кожної країни світу. Він
визначає суверенне право держави на організацію власної політичної та
соціально- економічної системи. Як головна складова національної безпеки,
кордон виконує важливі функції охорони території, контролю нелегальної
міграції, контрабанди й переміщення злочинних угруповань.
Державний кордон встановлюється в договірному порядку. Є два основних
етапи встановлення державного кордону — делімітація і демаркація.
Делімітація кордонів (від лат. delimitatio – встановлення кордонів) – визначення
місцезнаходження та напрямку державного кордону, узгодженого сусідніми
країнами з позначенням його на географічних картах.
Найпершими країнами, з якими вдалося досягнути домовленості, були Польща,
Словаччина й Угорщина, в більшості це було зумовлено тим, що ці держави
прагнули вступити до НАТО і їм було необхідно якнайшвидше вирішити усі
територіальні питання. Як висновок, вже у 1995 році всі документи було
узгоджено та підписано. Наступною країною була Румунія, проте все йшло не
так легко. Головною причиною зволікання у підписанні договору став о. Зміїний.
Він знаходиться на шельфі Чорного моря, що багатий на газ та нафту. Проте
все-ж 1997 р. в Києві був парафований українсько-румунський політичний
договір. За ним Україна обіцяла не розміщувати на острові озброєння.Така
поступка була зумовлена прагненням Румунії вступити до НАТО, що вимагало
відсутності територіальних претензій із сусідніми країнами.У 2003 р. Україна та
Румунія підписують договір про державний кордон.
Зовсім по-іншому відбувалась делімітація кордону з колишніми республіками
СРСР. Перебуваючи у складі єдиної держави, вони не мали обладнаної лінії
кордону і перепускних постів. Тому після 1991 р. усе це необхідно було
створювати.Однією з основних проблем делімітації кордону з Молдовою стало
окреслення початкової точки державного кордону на півдні, в районі гирла р.
Прут. Київ стояв на позиціях, що українсько-молдавський кордон визначається
за домовленостями 1940 р., де записано, що він виходить на р. Прут,
залишаючи с. Джурджулешти в Молдавській РСР. Проте Молдова наполягала
на тому, що кордон має виходити на р. Дунай. Це давало їй можливість
отримати вихід до Чорного моря і збудувати там нафтопереробний термінал.
Інакше відбувався процес делімітації українсько-білоруського кордону. Вже у
1992 було підписано договір про співпрацю з Білоруссю в питаннях митної
справи та перетинання кордону.
Значно затягнувся процес делімітації українсько-російського кордону. МЗС
України в 1992 р. тричі надсилало до Росії ноти про делімітацію українсько-
російського кордону. Однак відповіді російська сторона не надавала.Проблему
було вирішено лише в 2003 р. у рамках візиту путіна на відкриття року росії в
Україні.
Демаркація - проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням
його спеціальними прикордонними знаками згідно з договорами про делімітацію
кордонів.
Демаркація здійснюється спільними комісіями, створюваними на паритетних
засадах.

Під час робіт по демаркації проводиться топографічна зйомка місцевості, на

підставі чого складається великомасштабна топографічна карта прикордонної
смуги, встановлюються прикордонні знаки (стовпи, дротяні загороди тощо) і
визначаються їх топографічні координати. Про всі дії по демаркації кордонів
складаються протоколи з описом проходження лінії межі і прикордонних знаків
(до протоколів додаються схеми і фотознімки цих знаків). Прикордонні знаки не
підлягають довільному переміщенню, і сторони зобов'язані стежити за їх
належним станом.

Редемаркація - перевірка раніше демаркованого кордону і відновлення або

заміна зруйнованих прикордонних знаків.