Назва зони Геогр. положення Ґрунти Клімат Рослини
проблеми
Мішані ліси Дерновопідзолисті, Помірно Переважають соснові, дубово-соснові
дернові, континентальний, м’який, та дубово-грабові ліси. Є значні
болотні прохолодна ділянки дубово-липових,
зима, тепле вільхово-березових і
літо; кількість ясенево-вільхових лісів. У лісах чітко
опадів повільно виділяється ярусність. Верхній ярус
зменшується у утворюють дерева, середній, підлісок,
напрямку із заходу на схід — кущі, нижній — трав'янисті
Середня температура січня: -6 *С рослини, гриби. У північній частині
Середня температура липня: +20 *С переважає сосна звичайна і дуб
550—660 мм опадів на рік звичайний. Південніше частішають в
лісах граб, береза, липа, осика, клен,
вільха. Серед підліску зустрічається
ожина, шипшина, барбарис, ліщина,
малина. На заболочених місцях
поширені брусниця і чорниця. Навесні
в лісі першими зацвітають
підсніжники, проліски, ряст, анемони.
Пізніше — конвалія, фіалки, купина,
сон-трава. Влітку під деревами
вегетують лише вологолюбні,
тіньовитривалі рослини — папороті,
мохи, копитняк. Інші трав'янисті
рослини ростуть на галявинах і
узліссях. Серед них: звіробій, деревій,
валеріана, ромашка, іван-чай. У
мішаних лісах багато грибів. Восени
дерева скидають листя, більшість
трав'янистих рослин відмирає. Опале
листя і відмерлі рослини утворюють
лісову підстилку, яка затримує вологу
в ґрунті.
Степ Чорноземи типові, звичайні і південні, Помірно континентальний, Для степової зони характерна
каштанові ґрунти континентальність зростає у трав'яна злакова степова
південному й східному напрямках, рослинність. Весною, коли в ґрунті ще
найвищі в Україні показники сонячної достатньо вологи, з'являються
радіації ефемерні рослини: півники, гіацинти,
Середня температура січня: -6.5 *С крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії,
Середня температура липня: +22 *С маки. Улітку в степу з'являються
300—500 мм опадів на рік полин, типчак, ковила. У степах іноді
можна зустріти зарості тернику,
шипшини, мигдалю, степової вишні.
З врахуванням екологічних проблем, виниклих в різних природних зонах України, можна зробити наступні висновки:
1. Мішані ліси: Порушення природного балансу через водомеліоративні роботи та інші антропогенні втручання, зокрема аварія на Чорнобильській АЕС, суттєво пошкодили екосистеми мішаних лісів. Заходи з охорони природи, такі як
створення заповідників і національних парків, спрямовані на відновлення та збереження цих унікальних середовищ.
2. Степ: Історично складність використання степових територій та інтенсивна господарська діяльність призвели до серйозного знищення природних екосистем степу. Сучасні заходи, такі як насадження лісосмуг та створення заповідників,
спрямовані на збереження залишків природної рослинності та відновлення рівноваги в екосистемі.
Загалом, охорона природи в обох зонах вимагає комплексного підходу, включаючи відновлення пошкоджених екосистем, створення заповідників та національних парків, а також контроль за антропогенними діями, що можуть негативно
впливати на природне середовище.
Тварини
У зоні мішаних лісів водяться
травоїдні звірі: зубри, лосі, олені,
сарни (козулі), зайці, різноманітні
мишовидні. Хижі — вовки, лисиці, рисі,
тхори, куниці. Всеїдні: свині, борсуки,
вивірки, їжаки. Біля лісових водойм
селяться бобри, видри, ондатри.
Більшість птахів прилітає навесні:
солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки,
вивільги, лелеки, журавлі, кулики,
лебеді. Постійними мешканцями зони
мішаних лісів є орябки, глухарі,
тетеруки, сови, дятли.
З рептилій живуть гадюки, вужі та
ящірки. У водоймах багато жаб,
тритонів. Річки й озера багаті на рибу
(понад 30 видів): щука, карась, лящ,
чехоня, річковий вугор та ін. У лісовій
підстилці, під корою дерев, на
рослинах живе багато комах.
Комашиний світ репрезентують жалкі
кровосисні й паразитичні (ґедзі,
комарі), шкідники лісу: шовкопряди
сосновий і непарний, короїди, вусачі.
Зі ссавців характерними для
українського степу, крім численних
дрібних гризунів: ховрахів (сірий і
крапчастий), бабаків, полівок (сіра та
степова), хом'яків, сліпаків, та мишей,
є заєць, тхір степовий, ласки,
горностаї, вовк, лисиця звичайна,
зустрічаються борсуки, сарни. З птахів
характерними є: степовий і польовий
жайворонки, перепілка, сорокопуд
чорнолобий, куріпка сіра, боривітер
звичайний, канюк звичайний, кібчик та
ін. Та рідкісні тепер: хохітва, дрохва,
журавель степовий. На берегах
лиманів і на узбережжі морів
зустрічаються дикі гуси, чаплі, кулики.
З плазунів зустрічаються ящірки
(прудка та піщана), полоз
жовточеревий, гадюка степова та інші.
У річках і озерах зони степу є щуки,
окуні, коропи, соми.
Ек.
Великі зміни спричинили водомеліоративні роботи (осушення
перезволожених земель), що були особливо масштабними в
1960—1970-ті. Аварія на Чорнобильській АЕС та інші наслідки
діяльності людини негативно вплинули на стан довкілля й
умови життя населення.
Для захисту екосистем мішаних лісів створено Поліський,
Рівненський, Черемський заповідники, Шацький та
Деснянсько-Старогутський національні природні парки,
заказники — «Нечимне», Дорогинський,
Дніпровсько-Деснянський та інші природоохоронні території.
Степ із давніх часів заселяли різні народи, проте вони
тривалий час були малолюдними і не охоплені господарською
діяльністю. Кочівники займалися переважно полюванням,
випасанням худоби та рибальством. Аж до XVII століття через
малолюдність і небезпеку степ називали Диким полем. Із
створенням Запорізької Січі його освоїли українські козаки.
Найінтенсивніше освоєння степу відбулося в XIX—XX
століттях, з початком освоєння покладів вугілля та заліза.
Суцільне розорювання цілинних земель призвело до
знищення природної степової рослинності та збіднення
тваринного світу. Цьому сприяв і план створення великих
водосховищ на Дніпрі.
Степова зона належить до найбільш освоєних — орні землі
становлять понад 75 % земельного фонду. Головні
сільськогосподарські культури — озима пшениця, соняшник,
цукровий буряк, баштанні, подекуди рис. До несприятливих
факторів для господарства належать посушливість клімату,
зливовий характер опадів, пилові бурі, ерозія, засоленість
ґрунтів. Зональними видами меліорації є іригація та
лісонасадження, розсолення солончаків та солонців, в умовах
зрошування запобігання ерозії земель та засолювання.
Починаючи з середини XX століття в степу насаджено багато
лісосмуг, які відіграють важливу не тільки ґрунтозахисну, але й
природоохоронну роль, компенсують дефіцит дикої природи,
протистоять вітровій ерозії, стають помешканням для диких
тварин. У той самий час, вони перетворюють типові степові
ландшафти на лісостепові.
Степ майже цілком розораний, залишки колишньої
рослинності збереглися у заповідниках і частково на схилах
балок і долин річок. Для збереження природи в степовій зоні
створено заповідники, такі як Асканія-Нова та інші.